Захист України для мешканця Дніпра 35-річного Вадима Коріцького став справою сімейною. Чоловік вирушив на фронт слідом за батьком і рідним братом та, опанувавши управління БплА, трощив окупантів під Бахмутом у найгарячіші дні оборони міста-фортеці. Ворожа міна, яка одного дня прилетіла під ноги військовому, спричинила важке поранення. Та захисник не планує зупинятися: Вадим мріє якнайшвидше стати на ноги та повернутися до рідного підрозділу. Свою історію він розповів TrueUA.
До початку широкомасштабного вторгнення РФ Вадим Коріцький працював в офісі великого державного банку. Вірити у можливість "великої" війни йому зовсім не хотілося.
Тому, коли 24 лютого 2022 року він прокинувся від вибухів, то поїхав... на роботу. Вадим думав, що все швидко закінчиться і ворог відступить, та, на жаль, цього не сталося. У перші дні російської навали до війська добровольцями пішли батько та брат Вадима.
"Згодом і я зрозумів, що треба йти. Брат відмовляв і казав, що я нічим не допоможу на фронті, що я навіть автомат тримати не вмію, але я настояв на своєму і пішов", — пригадує захисник.
Фото надані Вадимом Коріцьким
Вадим мав знання в IT-сфері. Припускав, що міг би працювати з БпЛА. Та військова доля розпорядилась інакше. Потрапивши до ЗСУ восени 2022 року, Вадима направили у десантно-штурмові війська. Потім був курс молодого бійця в Україні, школа пілотів БпЛА і навчання у Великій Британії.
"Далі ми повинні були поїхати в Німеччину на підготовку, та все різко змінилося, адже в січні 2023-го з’явилися проблеми із захистом Бахмута, і нас відправили туди", — пригадує він.
У лютому 2023 року Вадим вже був на околицях міста-фортеці.
"Я думав, що мені дадуть дрон, і я почну займатися розвідкою або скидами з дронів. Але дронів не було на той момент. Мені дали калаш, і ми пішли штурмувати посадки", — каже він.
Свій перший бій і штурм в лісосмугах під Бахмутом чоловік пам’ятає в деталях.
Фото надані Вадимом Коріцьким
"Під час першого наступу нам потрібно було два дні утримувати посадку, а потім нас повинні були замінити. Це було пекло. Щоночі ворог вилазив з окопів і прямував до нас. Ми їх відстрілювали, вони вмирали, падали, а наступні йшли по трупах. Вони навіть не бігли, а просто повзли і йшли", — пригадує Вадим.
За словами військового, в арсеналі живої сили ворога були не тільки безмозкі "зомбі".
"На нашому напрямку були "вагнерівці". Вони були повністю запаковані: вся найновіша, найостанніша амуніція у них була, штурмові гвинтівки, броніки, все нове", — каже чоловік.
Після такого "бойового хрещення" на Донбасі підрозділ Вадима відправили на відпочинок. Та не встигли військові розшнурувати берці — на них очікувало нове завдання: потрібно було їхати на позиції в посадку і рятувати взвод, який прийшов на заміну. Це завдання було доволі небезпечним.
"Ми йшли пішки чотири кілометри, щоб врятувати своїх хлопців. Прийшли на точку евакуації, а там було справжнє побоїще: дуже багато "двохсотих" і "трьохсотих". Потрапили під мінометний обстріл на цій точці — й тоді я відчув страх вперше", — зізнається Вадим.
Разом з дев’ятьма іншими добровольцями чоловік все ж зміг витягнути побратимів з пекельної лісосмуги.
Потім військового забрали до 77 бригади ДШВ, де створювалась рота БпЛА, і знання чоловіка в аеророзвідці стали у нагоді. На Бахмутському напрямку у складі роти БпЛА Вадим провів довгих вісім місяців.
"Але там у нас і дронів практично не було. Лише дрони-камікадзе, у яких було інше призначення", — зазначає боєць.
Згодом підрозділ Вадима був перекинутий на сватівський напрямок, що на Луганщині. Там чоловік на повну зміг розкрити свій талант аеророзвідника.
Фото надані Вадимом Коріцьким
"На цьому напрямку взагалі не працювали БпЛА, й окупанти не розуміли, що таке FPV-дрон. В перший день, як тільки ми вилетіли на FPV-дронах, побачили за три кілометри від позицій п***рські танки й БТР. Ми не могли повірити в це. У Бахмуті такого не було, адже окупанти там танки за 10-20 кілометрів ховали, бо знали, що FPV-дрони літають. А тут вони розслаблені, й ми за місяць не менше 100 одиниць техніки спалили, це сто відсотків", — хвалиться військовий.
Фото надані Вадимом Коріцьким
Однак через місяць окупанти зважились на штурм. Три дні Вадим з побратимами успішно відбивав наступ окупантів.
"Коли все закінчилося, нас міняли. На Hummer під'їхали хлопці, ми кидали рюкзаки в автівку і перший обстріл, 120-мм міномет, прямо поруч з нами прилетіла міна. Мене відкинуло, побратима Сергія в автівці також. Нас було шестеро — й один одразу "двохсотий", четверо дуже важкі поранені й п'ятий легко поранений. У мене було зламане стегно і ногу відірвало. Вона практично висіла на шкірі", — пригадує військовий.
Евакуація тривала близько трьох годин. За цей час Вадим втратив півтора літра крові.
"Я вдягнув одразу по турнікету на кожну ногу і якраз найбільше боліло саме від турнікета, а не від травми", — розповідає аеророзвідник.
У лікарні у чоловіка з’явилася надія на те, що обидві кінцівки йому все ж таки зможуть врятувати. Права нога була зламана і лікарі поставили на неї апарат зовнішньої фіксації. Вадим прокинувся у швидкій, яка прямувала до Харкова, побачив у себе дві ноги й подумав: "Фу-у-х, мені зберегли ноги, я щасливий". Але у Харкові йому повідомили, що ліву ногу вже не врятувати.
Фото надані Вадимом Коріцьким
Вадим додає, що без особливого трагізму сприйняв своє поранення й ампутацію.
"Я бачив, що відбулось з побратимами, які не вижили, які були без очей, отримали травми голови (а це найнебезпечніше), тому я не можу скаржитись, що у мене немає стопи", — наголошує захисник.
Наразі Вадим навчився пересуватися, однак на нього ще чекає реабілітація, адже права кінцівка, що вціліла, потребує лікування.
"До речі, фантомів у мене немає взагалі. У мене дуже сильний біль в правій нозі, а фантомний біль йде з мозку, а у мене мозок зараз зайнятий правою ногою. Мрію стати на ноги до Нового року й повернутися до побратимів. Можливо, буду інструктором, адже дуже багато зараз новеньких набрали — і їх треба комусь навчати", — ділиться він.
Фото надані Вадимом Коріцьким
Чоловік запевняє, що головна перевага українців у цій війні — вперта незламність.
"Мої побратими — це кваліфіковані й мотивовані люди, які йдуть вперед. У цивільному житті я таких людей не бачив, але побачив на війні. Ми будемо воювати до кінця", — резюмував Вадим Коріцький.
Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe
