Суспільство

Українці скаржаться на тривалі відключення електроенергії. У деяких будинках світла немає вже понад добу, тоді як у сусідніх оселях електропостачання зберігається. Причини такої ситуації пов'язані зі складним станом енергетичної системи країни.У ДТЕК пояснили, що в певному районі є електроенергія, її все ще можна подавати споживачам. Для енергетиків це важливо, адже зараз доводиться одночасно ремонтувати пошкоджені об'єкти та дотримуватися графіків відключень. Ситуацію ускладнюють наслідки російських атак на енергетичну інфраструктуру.За інформацією, наведеною в повідомленні ДТЕК, три теплоелектростанції більше не працюють. Також щоденні атаки на підстанції "Укренерго" та зниження потужності атомних електростанцій впливають на можливості виробництва й передачі електроенергії.Через пошкодження енергетичної інфраструктури електрика вже не генерується та не передається так, як раніше.У повідомленні також наголошується, що Росія продовжує завдавати ударів по енергетичній системі, намагаючись повністю знеструмити мережу. Відновлювати її роботу стає дедалі складніше, а наслідки атак відчувають споживачі по всій країні.Нагадаємо, в Україні можуть переглянути питання світломаскування через можливе масове застосування Росією безпілотників із модулем оптичної навігації "Сусанін". Особливу увагу планують приділити освітленню доріг і ділянок трас..

В Україні готують зміни до системи екологічних дозволів для підприємств. Зокрема, пропонують запровадити уніфіковані дозволи та декларативний принцип для бізнесу, на який не поширюється дія закону "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення".Відповідні пропозиції підготувала міжвідомча робоча група при Міністерстві економіки та довкілля. Про це повідомили у відомстві.Зміни передбачені в межах оновлення Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення. Ця робота є частиною реформи екологічного контролю, спрямованої на гармонізацію українського законодавства з правилами Європейського Союзу.За результатами роботи підготували відповідний документ, який найближчим часом направлять на міжвідомче погодження.Що зміниться для підприємствЯк зазначили у Міністерстві економіки та довкілля, запропоновані зміни мають спростити дозвільну систему у сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, очікується зменшення бюрократії, а процедури отримання необхідних документів для підприємств стануть зрозумілішими та прозорішими.Водночас спрощення дозвільних процедур не повинно вплинути на рівень екологічної безпеки. Довкілля й надалі захищатимуть відповідно до європейських стандартів.У відомстві наголосили, що напрацьовані рішення мають стати концептуальною основою для подальшого розвитку дозвільної системи в Україні з урахуванням законодавства ЄС.Нагадаємо, раніше експертка ринку праці Тетяна Пашкіна розповідала, що український бізнес намагається максимально зберігати робочі місця попри системні російські атаки та пов’язані з ними збитки. Проте все ж роботодавці шукають способи скоротити витрати.Читайте також: В Україні гострий дефіцит кадрів: яких фахівців найбільше бракує бізнесу.

Під час відключень електроенергії в Києві продовжують працювати "Пункти незламності", обладнані автономними джерелами тепла, освітлення й Інтернетом, а також бюветні комплекси. Більшість із яких мають автономне живлення.Про це повідомила пресслужба Київської міської військової адміністрації (КМВА)."У зв’язку з відключеннями електроенергії нагадуємо мешканцям столиці, що в місті працюють "Пункти Незламності", які забезпечені автономними джерелами тепла, світла, Інтернетом, можливістю заряджати мобільні пристрої", — йдеться в повідомленні.У військовій адміністрації столиці уточнили, що адреси, актуальний графік роботи можна побачити на мапі в застосунках "Дія" та "Київ Цифровий"."У столиці функціонує розгалужена система бюветних комплексів", — додали в КМВА.Там пояснили, що в разі тимчасового припинення або зниження тиску в централізованому водопроводі бювети забезпечують містян водою, адже більшість із них заживлено від автономних джерел електроенергії."Зважайте, що генератори можуть вимикати на технічну перерву. Просимо враховувати це під час планування набору води", — зауважили в столичній військовій владі.Там підсумували, що за мапою актуального стану бюветних комплексів можна стежити за цим посиланням.Нагадаємо, сьогодні в КМДА повідомляли, що в Києві тимчасово обмежать рух транспорту на Кільцевій дорозі в напрямку Борщагівки. Обмеження пов'язані з прокладанням резервної тепломережі на Теремках і триватимуть орієнтовно 10 днів..

Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) викрили нову злочинну організацію. Її учасники налагодили систематичне надання неправомірної вигоди високопосадовцям правоохоронних органів.Про це повідомили інформаційні ресурси НАБУ. Йдеться про безперешкодну діяльність шахрайських колцентрів та інших незаконних бізнесів."Організатором був раніше неодноразово засуджений чоловік, який залучив до злочинної діяльності чинних високопосадовців СБУ, Офісу генерального прокурора, Національної поліції та представників кримінального середовища", — йдеться в повідомленні.У НАБУ пояснили, що під прикриттям правоохоронців учасники організації забезпечували функціонування шахрайських колцентрів, які ошукували громадян України й іноземців, продаж наркотичних засобів, а також незаконне виробництво контрафактних цигарок і підробленої іноземної валюти.Крім того, організовували сплановані напади, викрадення та завдання тілесних ушкоджень в інтересах злочинної організації. До її складу було залучено щонайменше 12 осіб.Що відомо про операцію "Карфаген"Це масштабна антикорупційна спецоперація НАБУ та САП, спрямована на викриття та ліквідацію злочинної організації, яка системно "дахувала" мережу нелегальних шахрайських кол-центрів в Україні.Злочинне угруповання забезпечувало власникам нелегальних шахрайських кол-центрів захист від кримінального переслідування та блокування розслідувань в обмін на щомісячні хабарі. Загальна сума задокументованої неправомірної вигоди перевищила один мільярд гривень.За версією слідства, очолював угруповання Сергій Кропива (на плівках НАБУ фігурує під псевдонімом "Канцлер") — колишній заступник начальника департаменту Офісу Генерального прокурора.Серед фігурантів і підозрюваних:Сергій Кропива ("Канцлер") — підозрюється у створенні злочинної організації та легалізації майна (відправлений судом під варту із заставою 120 мільйонів гривень);Єлизавета Івахненко ("Муза") — близька особа Кропиви, підозрюється у легалізації коштів (застава 20 мільйонів гривень);Сергій Куций ("Камрад") — водій Кропиви, підозрюється в легалізації коштів (застава три мільйони гривень);Олександр Дидич — адвокат, підозрюється в легалізації майна (застава 15 мільйонів гривень);Отримані злочинним шляхом гроші (понад 89,9 мільйона гривень) виводилися через придбання елітної нерухомості (зокрема, апартаментів у Буковелі, квартир у Києві), дорогих годинників, ювелірних виробів, автомобілів і через криптовалюту.На тлі розслідування і обшуків у вересні 2026 року у відставку подав генеральний прокурор Руслан Кравченко, чиє ім'я та оточення також згадувалося в контексті розслідувань. Він виїхав із країни.Нагадаємо, що 14 вересня, президент України Володимир Зеленський відсторонив Руслана Кравченка від посади генерального прокурора..

У четвер, 5 листопада, в Україні очікується холодна та вітряна погода. Пориви вітру сягатимуть 10-14 м/с, а місцями можуть посилюватися до штормових значень — 15 м/с і більше. Водночас найближчої ночі в більшості областей прогнозують перші невеликі морози.Про це повідомила народний синоптик Наталія Діденко. За її прогнозом, мінімальна температура повітря вночі становитиме 0…-3°C. На Сході та Півдні країни буде тепліше — +1…+4°C.Упродовж дня температура повітря залишатиметься плюсовою, проте невисокою. Стовпчики термометрів показуватимуть +4...+8°C.Діденко додала, що синоптичну ситуацію в Україні й надалі визначатиме поле високого атмосферного тиску, тому істотних опадів не очікується. Лише на Чернігівщині та Сумщині можливий невеликий дощ.Якою буде погода в КиєвіУ столиці найближчої ночі температура повітря коливатиметься близько 0°C, місцями можливі невеликі морози. Упродовж четверга опадів у Києві не прогнозують, однак рвучкий вітер збережеться.Коли в Україну повернеться теплоЗа прогнозом Діденко, після 10 листопада у більшості областей України очікується потепління. "З 10-11 листопада очікується підвищення температури повітря", — заявила вона.Водночас, за її словами, потепління буде вологим, періодично йтимуть дощі.Нагадаємо, що, за прогнозами "Укргідрометцентру", листопад 2026 року в Україні обіцяє бути близьким до кліматичної норми за температурою та кількістю опадів. Середня місячна температура повітря в Україні очікується на рівні +1°С…+7°C, що близько до кліматичної норми.Читайте також: Морози вночі та похолодання вдень: якою буде погода в Україні наступного тижня.

На південно-східному куполі Софійського собору в Києві розпочали протиаварійні та реставраційні роботи. Востаннє цю частину пам’ятки ремонтували ще у 1970-х роках. Перед початком робіт фахівці встановили риштування та спорудили захисний шатер, який дасть змогу продовжувати ремонт навіть за несприятливих погодних умов. Основний етап робіт на цій ділянці планують завершити до початку зими.Як повідомили в заповіднику, востаннє елементи південно-східного купола оновлювали близько 50 років тому. Водночас реставрацію вже провели на північно-східному куполі. Там укріпили та частково замінили конструктивні елементи, обробили деревину засобами вогне- й біозахисту, відновили мідне покриття та декоративне оздоблення.Генеральна директорка заповідника Неля Куковальська наголосила, що збереження Софійського собору має особливе значення для української культурної спадщини та національної ідентичності."Україна сьогодні захищає не лише свою територію, а й історичну пам’ять, культурні надбання та власну ідентичність, тож нинішні роботи мають особливе значення", — зазначила вона.Скільки коштує реставрація Софійського соборуПроєкт передбачає поступове оновлення всіх куполів, а згодом і покрівлі собору загалом. У 2026 році на роботи виділили 15 мільйонів гривень зі спеціального фонду Міністерства культури України в межах програми "Фонд розвитку закладів загальнодержавного значення". Завершити частину запланованих робіт до настання холодів допомогли також меценати заповідника.Науково-проєктну документацію для реставрації підготували ще у 2022 році в межах програми "Велика реставрація". За планом, проєкт із відновлення покрівлі, конструктивних систем і позолоти куполів Софійського собору мають повністю завершити наприкінці 2028 року. Це залежатиме від стабільного та своєчасного фінансування.Софійський собор разом із прилеглими монастирськими спорудами внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 12 грудня 1990 року. Він став першим українським об’єктом у цьому переліку.Нагадаємо, внаслідок російської атаки 4 вересня була пошкоджена пам’ятка архітектури національного значення — Будинок Консисторії на території Національного заповідника "Софія Київська".Додамо, за підтримки ЮНЕСКО в Національному заповіднику "Софія Київська" реалізовують унікальний проєкт в умовах воєнного стану. Там установили 28 сейсмодатчиків, які відстежують вплив ракетних ударів, вибухів та інших вібраційних навантажень на пам’ятки комплексу..

Енергетикам вдалося частково стабілізувати ситуацію в енергосистемі після вчорашніх масштабних російських атак. У більшості регіонів, зокрема й у Києві, скасовано аварійні відключення.Про це повідомила пресслужба "Укренерго". За даними компанії, загалом ситуація в енергосистемі залишається складною, особливо у Києві та Київській області. Також аварійні відключення продовжують діяти у Харківській області."Протягом учорашнього дня та сьогодні вночі ворог продовжував атакувати енергетичну інфраструктуру. Внаслідок нових обстрілів, а також пошкоджень попередніх днів станом на ранок залишаються знеструмлені споживачі у Вінницькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській та Херсонській областях", — йдеться у повідомленні.У компанії зауважили, що кнергетики працювали всю ніч і далі продовжують аварійно-відновлювальні роботи всюди, де це дозволяє безпекова ситуація. Водночас через наслідки російських атак у частині регіонів сьогодні вимушено діють графіки погодинних відключень обсягом до 4 черг, а для промисловості — графіки обмеження потужності."Ситуація в енергосистемі може змінюватися, зокрема через нові атаки. Просимо споживати електроенергію економно та стежити за оновленнями на офіційних сторінках вашого оператора системи розподілу", — додали в "Укренерго".Нагадаємо, 3 листопада у Києві тимчасово припинили водопостачання через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок ворожих атак. Через знеструмлення основні водопровідні об’єкти "Київводоканалу" припинили роботу.Станом на ранок 4 листопада у столиці України частково відновили водопостачання. Фахівці всю ніч проводили ремонті роботи. Водночас із 08:00 у районах, де ще відсутнє водопостачання, бювети підключили до генераторів..

У Києві тимчасово обмежать рух транспорту на Кільцевій дорозі в напрямку Борщагівки. Обмеження пов'язані з прокладанням резервної тепломережі на Теремках і триватимуть орієнтовно 10 днів.Про це повідомили в Київській міській державній адміністрації.Рух обмежать на ділянці Кільцевої дороги від Одеської площі в напрямку житлового масиву Борщагівка. Для проїзду автомобілів облаштували об'їзну дорогу з двома смугами руху. Вона проходить паралельно Кільцевій дорозі вулицею Лятошинського. Водночас у напрямку Одеської площі транспорт рухатиметься без обмежень."Роботи з прокладання резервної тепломережі мають важливе значення для підвищення енергостійкості столиці. Нова тепломережа забезпечуватиме резервне теплопостачання жителям мікрорайону Теремки в умовах постійної загрози обстрілів та пошкодження ворогом об'єктів критичної інфраструктури в холодний період", — наголосили у КМДА.Водіїв закликають враховувати тимчасові обмеження під час планування маршрутів, звертати увагу на дорожні знаки та дотримуватися правил дорожнього руху.Нагадаємо, 27 жовтня в Києві тимчасово перекрили Південний міст після російської атаки. Для водіїв визначили альтернативні маршрути, при цьому шляхи об'їзду відрізняються залежно від типу транспорту..

У середу, 4 листопада, у Києві ввели екстрені відключення електроенергії. Графіки погодинних обмежень не діють.Про це повідомила пресслужба ДТЕК."Поки що скасувати екстрені відключення в столиці не вдається. Графіки наразі не діють. Енергетики працюють без перерв та сну, коли не лунає тривога, щоб стабілізувати ситуацію", — наголосили у компанії.Зауважимо, 3 листопада у Києві тимчасово припинили водопостачання через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок ворожих атак. Через знеструмлення основні водопровідні об’єкти "Київводоканалу" припинили роботу.Станом на ранок 4 листопада у столиці України частково відновили водопостачання. Фахівці всю ніч проводили ремонті роботи. Водночас із 08:00 у районах, де ще відсутнє водопостачання, бювети підключили до генераторів.Нагадаємо, радник президента України з питань оборонних технологій Сергій "Флеш" Бескрестнов заявляв, що над Києвом встановили купол радіоелектронної боротьби (РЕБ). Ці системи заважатимуть радіозв’язку реактивних "шахедів" і таким чином захищатимуть столицю України.Додамо, в Україні можуть переглянути питання світломаскування через можливе масове застосування Росією безпілотників із модулем оптичної навігації "Сусанін". Особливу увагу планують приділити освітленню доріг і ділянок трас..

Що сьогодні визначає українську ідентичність, яку роль у ній відіграють мова, історична пам’ять і відчуття належності до своєї спільноти? Чому українці в різних регіонах можуть відрізнятися, але водночас залишатися частиною одного ментального простору? І як повномасштабна війна змінила наше ставлення до себе та до України?Про це TrueUA поговорив із доктором психологічних наук, професором, головним науковим співробітником відділу психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Вадимом Васютинським. У розмові — про мову як маркер ідентичності, відмінності між українською та російською моделями суспільства, регіоналізм і зміни, які принесла війна.Український світ: територія, люди, цінності— Вадиме Олександровичу, Ви є автором монографії "Психологічні координати українського світу". Як би Ви визначили поняття "український світ"?— Сама категорія українського світу з’явилася в українському гуманітарному просторі як відповідь на теорію і практику "русского міра". Треба цьому щось протиставити, й одна з можливих категорій — це український світ. Є таке намагання: якщо ми хочемо утвердитися як Україна, українці, нація, етнос, то найбільше, що нам потрібно, — це протиставитися всьому російському.Український світ — сукупність усіх тих життєвих значень, цінностей, орієнтацій, у яких ми перебуваємо, які ми створюємо, на які спираємося. Складові українського світу — це реакція на світ російський, вони ґрунтуються на намаганні відірватися від нього, дати йому відсіч, знецінити його та утвердитися як світ неросійський. Історично і психологічно це виправдано, але це не дуже гаразд, є свідченням невротичного напруження, у якому ми перебуваємо.— Основними об’єктами уявлень про український світ ви називаєте територію, людей як носіїв української ідентичності та українські цінності, серед яких особливе місце посідає мова. Яку роль відіграє кожна із цих складових?— За своїм визначенням світ має просторово-географічне значення. У цьому розумінні державні кордони України в основному показують нам місце українського світу на планеті Земля. Коли росіяни зазіхають на нашу територію, то це один із центральних пунктів того, чого вони хочуть і чого не хочемо ми, — забрати українську землю.З історичного погляду українські кордони склалися до певної міри випадково, вони могли бути трохи інакшими, наприклад, трохи більше посунутими в бік Польщі, Білорусі та інших сусідів або, навпаки, у наш бік. З усіма сусідами ми маємо географічно умовні кордони, але ж так є практично в усьому світі. Історично та етнічно українські землі поширюються на схід від наших кордонів із Росією. Чи належать вони до українського світу? Географічно і політично — ні. У ментальному розумінні про них теж можна говорити як про частину українського світу.Друге — це люди. Говорити про український світ чи будь-який інший є сенс виключно тоді, коли є люди — носії цього світу, які до нього належать і його творять. Центральним явищем, яке прив’язує людей до певного світу, є ідентичність: люди себе з ним ідентифікують, тобто сприймають цей світ як частину себе, а себе — як частину цього світу.Український народ у ментальному розумінні — це не завжди те саме, що населення на території України. Є люди, які ідентифікуються з українським світом, але проживають за межами України, і є люди в межах України, які з нею не ідентифікуються.Важливо, що немає якоїсь ідеальної української ідентичності, натомість є безліч індивідуальних ідентичностей людей, що різною мірою вважають себе за українців. Ідентичність кожного з нас інакша, відмінна, неоднакова, а з їхньої сукупності можна вивести уявлення про ідеальну українську ідентичність — таку собі найбільш правильну, зразкову, еталонну. Але немає жодної людини, яка була б носієм еталонної української ідентичності.Ба більше, є українці за походженням, які не хочуть почуватися українцями, ненавидять усе українське в собі і навколо себе, але вони теж належать до українського світу як його внутрішнє заперечення.Україна багато сторіч не мала своєї держави, не мала чітких кордонів, а люди були. Вони жили, працювали, ростили дітей, співали пісень, різною мірою почувалися українцями. Урешті-решт постала нація, за нею й держава.Російська воєнна агресія актуалізувала питання: за що йде війна — за територію чи за людей? Вочевидь, і за одне, і за друге. Війна йде за територію, бо більшість українців ідентифікуються з нею як зі своєю батьківщиною, і війна йде за людей, бо без них існування самого українського світу втрачає сенс. Якби, наприклад, усі українці перестали бути українцями, то чим тоді стала б територія, на якій вони живуть? Ось тому Росія й провадить політику асиміляції задля знищення всього українського.І, нарешті, цінності. Цінністю для нас може бути що завгодно — здоров’я, багатство, сім’я, робота, творчість, слава, влада, спокій, любов… Цінностей маємо багато різних, але кожний має свою ієрархію.Для більшості з нас на чільних місцях є Україна: для когось на першому місці, для когось на другому, третьому, десятому, а для когось і на сотому — тут немає єдиної формули. Вимоги, щоб усі навколо стали щирими українцями, зрозумілі, і я їх як громадянин підтримую, але як психолог ставлюся до них доволі скептично, бо не можна змусити людину полюбити Україну, якщо вона її не любить.Серед українських цінностей на перше місце висунулася мова як найбільш явна ознака української ідентичності, належності до українського світу. Ця ознака вкрай важлива, проте не абсолютна.Провадимо нескінченні дискусії про те, чи мають право російськомовні особи називатися українцями. Україномовна одномовність, українсько-російська двомовність чи російська одномовність — це все прояви різних варіантів українських ідентичностей.Тому коли хтось каже: "говориш по-російському, отже, ти не українець", то це те саме, що каже Путін. Як психолог дуже рекомендую уникати таких крайнощів. Мені теж би хотілося, щоб усі говорили тільки по-українському, але це неможливо. Неможливо ні на ближчу перспективу — зміна мови спілкування кількох мільйонів людей є надто тривалим процесом, — ні в майбутньому. Маю на увазі не збереження російської мови в Україні, а поширення інших мов, як це є в усіх цивілізованих країнах.Інша річ, що панівна позиція української мови не повинна підлягати сумніву. З огляду на це важливим є ставлення людей до мови, їхня мовна поведінка.В екстремальних умовах, які склалися через війну, є численні приклади російськомовних осіб, які борються за Україну, як і численні приклади україномовних людей, які уникають боротьби або продалися ворогам. Тому мову не слід розглядати як абсолютний показник українськості: українською мовою наговорено чимало дурниць і ворожих, антиукраїнських наративів."Для українців була важливою не сама влада, а та спільнота, до якої вони належали"— У своїй роботі Ви пишете, що, попри відсутність самостійного політичного існування та поділ між імперіями, українське суспільство сформувало власний ментальний світ, відмінний від російського, польського, угорського, румунського чи австрійського. Що дозволило українцям зберегти цю окремішність і не асимілюватися повністю?— Можемо бачити досить різні типи українського менталітету на території України. Найбільше різниць є в мовних говірках, у релігії, трохи в ставленні до Росії, але найважливішим є психологічне буття, яким живуть ці люди.Є чимало досліджень, які показують, що українці з Волині, Гуцульщини, Слобожанщини, Таврії дуже схожі між собою. Вони ніби різні, але водночас мають багато спільного і саме такого, що відрізняє їх від росіян, білорусів, поляків, словаків.Просто ті спільні риси не такі помітні, бо коли щось спільне, то ми його не помічаємо. А увагу привертає здебільшого те, чим ми відрізняємося. Коли в певних умовах відмінності загострюються, то може скластися враження, що галичани і донеччани — зовсім різні люди. Але якщо поруч поставити типового росіянина, то одразу стає видно, що галичанин і донеччанин набагато подібніші між собою, ніж донеччанин і росіянин.Це надзвичайно цікавий соціально-психологічно-історичний феномен: нація, яка не мала сприятливих умов для свого існування, зуміла зберегти свою цілісність і згодом проявити себе.У цьому контексті важливо зазначити, що за радянських і дорадянських часів московська влада всіляко затирала різницю між українцями і росіянами, нас називали малоросами, "южной ветвью русского народа", а нашими особливостями були лише етнографічні "песни-пляски".Проте за 35 років окремого існування сильно проявилися ті відмінності, які насправді були і є, бо за цей історично короткий час вони не могли сформуватися. Вони проявилися, коли ми дістали можливість вільного самостійного розвитку.Колись, у 1990 році, коли Союз уже розпадався, працівниця кафе в готелі у Львові, де зупинялися туристи з Росії, сказала: "Раніше такого не було, а тепер вони часто кажуть: “мы тоже украинцы”". Під впливом українського національного відродження ці "росіяни" почали згадувати, що їхні діди-прадіди були українцями.Коли в нас відбувалися події національного піднесення на зразок Майданів, тоді українці в Польщі, Румунії, Словаччині істотно переорієнтовувалися на Україну. А коли в нас занепад, то знову ставали русинами.— Українці, на відміну від росіян, історично мали менше можливостей ідентифікуватися з власною державною владою. Натомість важливішими для них ставали громада, козацтво, близьке оточення, неформальні авторитети на зразок Тараса Шевченка. Як це вплинуло на українську ідентичність?— Росіяни, окупувавши частину наших східних земель, одразу нав’язують російську мову та російський паспорт. Тих, хто хоче залишатися українцями, переслідують і карають. Росіян дивує небажання українців ставати "русскими".По-перше, у їхньому розумінні бути росіянином — це добре, а бути українцем — погано. А по-друге, вони набагато сильніше за нас ідентифікуються з владою, а відтак, якщо влада змінилася, то треба на неї переорієнтовуватися: раз влада російська, то й ти тепер уже "русскій".Їм здається, що така переорієнтація на владу відбувається легко й просто, бо вони самі ідентифікуються саме з нею. Начальник помінявся — відтак любіть нового.В українців цього не було чи було набагато менше, тому що влада в Москві була не зовсім наша. І хоча в радянський час переважна більшість українців була людьми радянськими — я в цьому не сумніваюся, пам’ятаю ті часи, — але вони були все ж таки трохи не такими радянськими, як росіяни.Росіяни більш автоматично, більш безоглядно любили радянську владу тільки тому, що це влада. Утративши її, росіяни виявилися безпорадними: вони втратили те, із чим найбільше ідентифікувалися, і тому їм потрібна знову не просто влада в Москві, а влада могутня, потужна, що її боїться весь світ, — саме з такою вони ідентифікувалися.Натомість українці пережили втрату радянської влади легше, ніж росіяни. Для українців більш важлива не сама влада, а спільнота, до якої вони належать, яку вони, не завжди це усвідомлюючи, берегли крізь десятиріччя і сторіччя.Ми менше ідентифікувалися з владою, якої всі бояться, нам не треба, щоб Україну боявся весь світ. Тому українці більше орієнтувалися на постаті менш офіційні.Так, був період гетьманів, й українці на них орієнтувалися, але жодний гетьман не виконував функції царя, імператора. Це були виборні посади, люди до них ставилися вимогливо, і ніхто з них не був самодержцем.А далі вже поневолена нація, яка інтуїтивно намагалася себе зберегти, обирала собі за героїв поетів — Шевченка, Франка, Лесю Українку. Майже в кожній селянській хаті був "Кобзар", а чи в кожній російській "избе" був Пушкін? Та ні, радше портрет "царя-батюшки".Оскільки ідентифікація росіян більш вертикальна, спрямована вгору — на Москву, на Путіна, на державу, — то в них менша потреба ідентифікуватися зі своїм оточенням. Для росіян більше важить доля "России-матушки", ніж доля власної сім’ї.В українців це не так. Українці набагато більше орієнтувалися на близьке оточення, сім’ю, громаду — і через громаду та сім’ю відбувалося розширення ідентифікації, піднесення її до загальноукраїнського рівня.Якщо росіяни були автоматично підпорядковані царю-батюшці, то українці поступово визрівали до національної ідентичності. Тому коли росіяни йдуть воювати, то гинуть за дуже абстрактну "родину", яка невідомо чого попхалася в Україну. А українці гинуть за конкретну Батьківщину, таку, яка навколо них: сім’я, родина, громада.У російській масовій свідомості існував — існує й досі, але через війну почав руйнуватися — примітивний і смішний образ українця: тупуватого й хитруватого хохла у вишиванці, який любить сало й горілку, співає й танцює.Водночас був образ, про який вони менше любили говорити, — що українці працьовиті. Українці справді працьовиті — звісно, не всі, — коли працюють на себе, для своєї сім’ї, громади.Українці водночас і щедріші, бо коли ти даєш щось своє, те, що сам заробив, ділишся ним, то ти щедрий, а якщо ти ділишся тим, що не належить тобі — "все вокруг колхозное, все вокруг мое", — то ти легко віддаєш, бо воно не твоє, ти його не заробив. І в цьому з боку росіян є певна заздрість.Коли десь на території Росії мішалися українці і росіяни, то українці бралися ставити хату, обробляти землю, заводити господарство. Росіяни більше чекали, що про них подбають, щось їм дадуть — звісно, теж не всі.У цьому була величезна перевага українців: на побутовому рівні вони були більш самодостатні, самі собі створювали добробут.Росіяни компенсували свою житейську безпорадність приниженням українців та інших "инородцев", але також інтересом до більш абстрактних, піднесених речей, що нібито виправдовувало їхнє панування.Проте якщо годувати тебе має хтось інший, то це паразитизм. Пам’ятаю одне з російських гасел 1990 року: "Ельцин, заставь хохлов накормить Россию!". А ще раніше, за Брежнєва, була щорічна кампанія, коли Україна мала здавати мільярд пудів хліба в "закрома родины".Ми справді нація, що виросла з повсякденних, умовно кажучи, сільських клопотів, але в цьому наша сила, це наша основа, на якій виростає сучасна прогресивна нація. Росія нав’язала нам війну, і виявилося, що українська армія ефективніша за російську, зокрема через те, що наші хлопці вміють усе робити, а їхні вміють не все, і це дає нам велику перевагу."Фактично українці прийшли до незалежності як нація досить закомплексована"— В Україні є національно та європейськи зорієнтовані громадяни, цінності яких найвиразніше втілюються у відповідних ідеях та діях. Чи можемо ми говорити в цьому контексті насамперед про роль українських еліт?— Так. Кожна нація, яка розвивається, висуває своїх представників, які творять вищий рівень культури. Оскільки українці не мали державного життя, то ця еліта не мала шансів бути на самій верхівці суспільства, тому що, коли вони досягали верхівки, то в умовах польського, російського, угорського чи румунського панування мусили зрікатися українськості і ставати росіянами, румунами, поляками, угорцями чи австрійцями.Найбільше далося взнаки панування російське. Українці весь час еліту продукували, а росіяни її тут же або підбирали — наприклад, забирали талановитих митців до Москви, де вони мали робити вже зросійщену кар’єру, — або, навпаки, тиснули на них тут, щоб вони часом не піднялися на рівень, вищий за російську еліту. Окрема трагедія — нищення українських письменників, поетів, митців, науковців.У пізній радянський час діяв потужний механізм русифікації еліт: молодь, яка закінчувала тодішні виші в Україні, посилали на роботу в Росію, де вона мала єдиний шанс адаптуватися, зрусифікувавшись. А з Росії випускників посилали в Україну, і ці фахівці зовсім не мусили українізуватися. Вони зберігали російську мову, займали місце еліти і ставали інструментом русифікації.Нагадаю, що за даними перепису 1989 року у тодішній Українській РСР на 1000 зайнятих росіян припадало 482 особи з вищою, незакінченою вищою або середньою спеціальною освітою, тоді як серед українців — 355. Тобто українці в Україні були менш освічені, ніж росіяни.Освічених вичерпували з України і посилали до інших республік, де вони ставали "русскоязычным населением". Нам не давали створювати повноцінну українську еліту.Ми мусили орієнтуватися на все російське, ба навіть не російське, а московське — культуру, літературу, мистецтво, науку. Я був студентом, вивчав психологію, і ми читали майже виключно праці московських психологів. А українська психологія — це була психологія, перекладена з російської мови на українську.Чи не єдиним оригінальним українським автором був Володимир Роменець, який написав шеститомну історію психології українською мовою — такої в росіян не було і досі немає.Тепер ми маємо свою потужну психологію, а тоді її не було і не могло бути. Для того щоб вийти на широку наукову арену, треба було писати й говорити по-російському. Українська еліта була приречена на те, щоб різною мірою відмовлятися від свого українства.Брак національно свідомої еліти призводив до російщення масової свідомості. Колись Ленін сказав: "из всех искусств для нас важнейшим является кино". Тоді кіно справді справляло щонайпотужніший вплив на свідомість людей.А в українських кінотеатрах українською мовою демонструвалося пів відсотка фільмів, тобто один фільм із двохсот, а решта 199 — "на русском". Спочатку винищили еліту, а потім почали розповідати, що "есть великая русская культура, а украинская не дотягивает".Пам’ятаю, я мав років зо дванадцять, коли в наше містечко приїхав театр — мабуть, вінницький. Розпочинається вистава — українською мовою! Я був страшенно вражений: як це вистава про війну може бути по-українському? По-українському — це щось про село, про Наталку Полтавку, а все "серйозне" повинно бути "по-русски". Отак і формувався наш менталітет, що українське могло бути, але не елітарне, а таке собі простеньке.Зараз, на жаль, стало модним засуджувати українську еліту, яка пішла на компроміси з радянською владою. Ой, не були вони зрадниками, принаймні більшість їх. Якщо в тих умовах хтось намагався творити по-українському, то це була громадянська сміливість, нехай і не героїзм. Але чи всі ми герої?Сьогодні бачимо, як мусять іти на компроміси з окупантами люди на окупованих територіях, щоб вижити. Поводяться дуже по-різному, і зовсім не всі вони заслуговують на осуд.Так, частина з радістю погодилася на русифікацію і навіть ставала її знаряддям, але більшість — наполягаю, що більшість, нехай і відносна, — українських громадян на окупованих територіях по-різному не погоджується з окупацією.— Наскільки сьогодні залишається актуальною тема регіональних відмінностей між українцями? Зокрема, між мешканцями сходу і заходу країни?— Це очевидна річ. Мешканці сусідніх областей, сусідніх районів, сусідніх сіл завжди дають одні одним якісь негативні оцінки, глузують та іронізують. Це завжди було, є і буде, тому що людині як істоті соціальній властиво об’єднуватися в громади й спільноти, а кожне таке об’єднання обов’язково означає протиставлення іншим групам людей.Тому це нормальна людська поведінка. Але вона є нормальною до певних меж — коли починають принижувати представників іншої спільноти за те, що вони "не такі". Тому не було нічого дивного й страшного, що східняки і західники якось оцінювали одні одних. Проте суто психологічні відмінності були підсилені політико-ідеологічними, через що часом набували неадекватного змісту.Ось, наприклад, на заході України є галичани і волиняни, це доволі відмінні типи. Колись вони були в різних імперіях: галичани в Австро-Угорській, волиняни в Російській, потім були разом у складі міжвоєнної Польщі.Між ними були взаємні анекдоти, вислови одні про одних, переважно неагресивні. Ці взаємні оцінки не мають запеклого характеру, галичани і волиняни політично не дуже відрізняються, одні і другі тяжіють до проукраїнських цінностей.Так само можна говорити про схід, наприклад, мешканців Одеської і Миколаївської або Донецької і Луганської областей. Між ними теж є якісь психологічні відмінності, але не було політичного напруження, тому ці відмінності не були важливими. А от коли беремо Західну і Східну Україну, то навіть побутові чи психологічні відмінності набувають політичного забарвлення.Пам’ятаємо пік поділу України на дві частини — 2004 рік, перший Майдан: половина за Ющенка, половина за Януковича. Згодом українізація поширилася на Південь і Схід. Це, зокрема, спонукало росіян до вторгнення: якби вони ще років зо 20 почекали, то Україна остаточно відійшла б, тому вони прийшли рятувати те, що, як їм здавалося, можна врятувати.Зараз тема про відмінності між Східною і Західною Україною непопулярна, і це дуже правильно, ми не повинні цього загострювати, тим паче що російська агресія нас, навпаки, об’єднала, особливо у 2022 році.Сьогодні міжрегіональні психологічні відмінності неактуальні. Хтось може про них говорити, наприклад, у контексті непорозумінь між місцевим населенням і переселенцями. Це все-таки окремі випадки, які завжди були, є і будуть, їм не треба надавати політичного значення.Щоправда, коли кажуть, що вже немає жодних відмінностей між Східною і Західною Україною, то й цих оцінок я не приймаю, тому що різниця є. Коли закінчиться війна, відмінності знову будуть проявлятися, і тоді знову про них говоритимемо, якщо буде така потреба. Зараз такої потреби, вочевидь, немає.— Ідеологи українського націоналізму Дмитро Донцов, Микола Міхновський та Юрій Липа походили не із заходу України. Чому чимало знакових для українського національного руху постатей з’явилися саме на сході та в центрі країни?— Існує такий стереотип, не дуже справедливий, що націоналісти, патріоти, свідомі українці живуть на заході. Так, на Заході рівень національної свідомості вищий, але ж не скажемо, що коли розпочалася війна, то всі західноукраїнські чоловіки кинулися на фронт боронити Україну. Так само не можна сказати, що на сході немає українських патріотів.Я мав честь у 2004 році, під час так званого третього туру президентських виборів, бути довіреною особою Ющенка в Донецьку. Їздив по дільницях, до мене підходили місцеві люди, хтось українською, хтось російською — вони так щиро говорили про Україну, що я відчував дрижаки по шкірі, таке неймовірне відчуття.Легко було бути патріотом у Львові, і зовсім інше — у Донецьку. На сході патріотизму не менше, він просто має інакший вигляд. Тому не варто дивуватися, що головні ідеологи українського націоналізму — східняки: Донцов із Мелітополя, Микола Міхновський із-під Прилук, Юрій Липа з Керчі. Тарас Шевченко теж східняк щодо Галичини.Символічно, що слова нашого гімну написав Павло Чубинський із Борисполя на Лівобережжі, а музику — Михайло Вербицький з Надсяння. Так, ніби Східна Україна надавала українському патріотизмові змісту, а Західна Україна — енергії.Тим паче що український патріотизм Галичини, Буковини та Закарпаття майже завжди поєднувався з орієнтацією на Київ, на Велику Україну.— Як російсько-українська війна змінила колективну свідомість і поведінку українців? Чи стали ми більше готовими не лише розбудовувати український світ, а й захищати його — як територію, ідею та систему цінностей?— Фактично українці прийшли до незалежності як нація досить закомплексована. Нам умовили оцю нашу нижчість, що ми, мовляв, хлібороби, селюки, колгоспники і нездатні на самостійне існування, а якщо й будемо існувати самостійно, то все одно зробимо все не так, як треба.У багатьох українцях сидів і досі сидить цей комплекс, але тепер ми його потроху, та й не потроху, позбуваємося.Було два варіанти такого позбуття. Перший — повільне посилення української ідентичності, її еволюція, яка розпочалася наприкінці 1980-х років, посувалася із Західної України на центральну, розходилася з Києва, ішла на південь і схід, геть аж на Крим.Другий варіант — це реакція на російську агресію: Путін нас підштовхнув та об’єднав, і тут багато що залежатиме від результатів війни.Якщо війна закінчиться нашою блискучою перемогою, то це буде неймовірно сильна підстава для підвищення нашої самооцінки. Трохи побоююсь, щоб не зашкалила, але про це ще рано говорити. Якщо ж блискучої перемоги не буде, то наш дальший шлях буде довшим, складнішим, проблемнішим.Зрештою, треба пам’ятати, що, як і жодний народ на Землі, ми ніколи не досягнемо ідеального стану, але повинні його прагнути, щоб домогтися істотних позитивних змін..

Спецпроєкт TrueUA та Асоціації з розвитку міжнародних відносин ADRUM представляє роботи однойменного артмарафону, інформаційним партнером якого є TrueUA. Проєкт об'єднує твори митців різного віку — від дітей до людей похилого віку, які сьогодні переживають війну. Серед учасників також є представники інших країн, що свідчить про міжнародну підтримку України.Найкращі роботи експонуються у Центральному парку культури і відпочинку Києва біля Арки Свободи українського народу. Експозиція оновлюється кожні два місяці. Виставка арттворів з різних країн у серці української столиці демонструє, що навіть у складні часи Київ залишається важливим осередком міжнародного культурного життя.Ірина Гуріна, 32 роки, КиївМисткиня родом із Рівненщини, проживає в Києві, служить на Сумщині — лікарка-анестезіологиня і військовослужбовиця 104-ї ОБрТрО "Горинь", працює на стабілізаційному пункті на Сумському напрямку.Навчалася в Рівненській українській гімназії, чотири роки — з шостого по дев'ятий клас — відвідувала дитячу художню школу. Усе ж вирішила пов'язати життя з медициною: закінчила Буковинський державний медичний університет, інтернатуру проходила у Львові й отримала спеціальність лікаря-анестезіолога.Але творчість Ірина не залишила. Вона займається книжковою ілюстрацією, співпрацює з видавництвами "Видавництво Жупанського" і "Білка". Разом із друзями створила фензін "Бабай", який зібрав навколо себе любителів горору й темного мистецтва. Ірина виступає в цьому проєкті головною художницею (https://babai.co.ua/tag/Fenzin)."Люблю тварин, люблю природу, шаную її, не їм м'яса вже сім років. Люблю творити, бо руйнувати може легко кожен, а створювати і говорити з оточуючими своєю творчістю — це треба докласти зусиль. Люблю візуальне мистецтво, бо воно виступає дзеркалом епох і суспільних поглядів іноді більше, ніж підручник з історії. Мистецтво для мене — це спосіб мислення, заспокоєння та пізнання дійсності і свого існування", — каже художниця.Нині Ірина служить на стабілізаційному пункті в зоні бойових дій і не припиняє малювати та ілюструвати навіть тут. Нещодавно особливо полюбила олійний живопис. Малює довколишні краєвиди, настрій і свій біль. Так легше справлятися з важкістю на душі та тривогою. Також захоплюється відеоіграми, співом і читає фентезі, коли є час.Робота "Жага до життя" (30×40 см, олійні фарби, полотно на ДВП, червень 2026 року), яка взяла участь у виставках артмарафону "Покоління війни" у Києві та Барселоні, має свою історію. Вона змальована з пляшки, з якої пили бійці під час евакуації пораненого. На ній змішалася кров побратимів, але всім було байдуже, адже всі хотіли пити.Instagram Ірини Гуріної.

У межах операції "Карфаген" детективи Національного антикорупційного бюро та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури викрили злочинну організацію, учасники якої систематично підкуповували високопосадовців правоохоронних органів. За хабарі ті мали забезпечувати безперешкодну роботу шахрайських колцентрів та інших незаконних бізнесів.Про це повідомила пресслужба НАБУ. За даними слідства, до злочинної діяльності були залучені чинні високопосадовці Служби безпеки України, Національної поліції, Офісу Генерального прокурора, а також представники кримінального середовища.Учасники організації налагодили систематичне надання неправомірної вигоди посадовцям правоохоронних органів в обмін на прикриття незаконної діяльності."Деталі — згодом", — додали у НАБУ.Нагадаємо, вранці 4 листопада високопосадовець Служби безпеки України погрожував застосуванням зброї та перешкоджав проведенню обшуку, який проводили детективи Національного антикорупційного бюро.Додамо, раніше НАБУ і САП викрили співробітника Служби безпеки України, який, за даними слідства, підбурював представників бізнесу дати хабар правоохоронцям. За 150 тисяч доларів він нібито обіцяв повернути вилучені під час обшуку гроші та закрити кримінальне провадження.Також НАБУ та САП викрили злочинну організацію, учасники якої систематично отримували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів і легалізовували мільйонні статки. Організатором схеми виявився один із керівників структурних підрозділів Офісу генерального прокурора..

Вранці 4 листопада у столиці України частково відновили водопостачання. Фахівці всю ніч проводили ремонті роботи.Про це повідомила Київська міська державна адміністрація."Роботи тривали безперервно протягом усієї ночі. Наразі фахівці продовжують працювати над підвищенням тиску у водопровідній мережі, щоб відновити водопостачання в усіх районах міста", — йдеться у повідомленні.Водночас із 08:00 у районах, де ще відсутнє водопостачання, бювети підключатимуть до генераторів."Знайти найближчий бювет із можливістю підключення до генератора можна на інтерактивній мапі КП "Київводфонд". Про подальше відновлення водопостачання повідомлятимемо додатково", — додали у КМДА.Зауважимо, 3 листопада у Києві тимчасово припинили водопостачання через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок ворожих атак. Через знеструмлення основні водопровідні об’єкти "Київводоканалу" припинили роботу.Нагадаємо, радник президента України з питань оборонних технологій Сергій "Флеш" Бескрестнов заявляв, що над Києвом встановили купол радіоелектронної боротьби (РЕБ). Ці системи заважатимуть радіозв’язку реактивних "шахедів" і таким чином захищатимуть столицю України.Додамо, в Україні можуть переглянути питання світломаскування через можливе масове застосування Росією безпілотників із модулем оптичної навігації "Сусанін". Особливу увагу планують приділити освітленню доріг і ділянок трас..

У середу, 4 листопада, в Україні очікується зниження температури. Погоду визначатиме поле високого атмосферного тиску від потужного антициклону з центром над Північним морем. Про це повідомляє Український гідрометцентр. За прогнозом синоптиків, протягом дня буде хмарно з проясненнями. Істотних опадів не очікується, лише на крайньому Півдні країни місцями пройде невеликий дощ.Вітер прогнозують північний, 7-12 м/с. Удень температура повітря становитиме +4…+9°C, у південній частині країни — +7…+12°C.У Карпатах сьогодні пройде невеликий мокрий сніг. Температура повітря протягом доби коливатиметься у межах 0°C.Погода на Київщині та у Києві 4 листопадаНа Київщині та у столиці також буде хмарно з проясненнями, без істотних опадів. Вітер північний, 7-12 м/с.У денні години температура повітря в Київській області становитиме +4…+9°C, у Києві — +6…+8°C.Нагадаємо, що, за прогнозами "Укргідрометцентру", листопад 2026 року в Україні обіцяє бути близьким до кліматичної норми за температурою та кількістю опадів. Середня місячна температура повітря в Україні очікується на рівні +1°С…+7°C, що близько до кліматичної норми.Читайте також: Морози вночі та похолодання вдень: якою буде погода в Україні наступного тижня.

У жовтні на багатьох річках України зберігалася складна гідрологічна ситуація. На окремих ділянках водність опустилася до 6% від норми, а на деяких річках та їхніх притоках повністю зник стік. Про це повідомив "Украгідрометцентр" за результатами оцінки водності річок за жовтень 2026 року.Де водність річок найнижчаНайбільшу водність зафіксували на річці Інгулець поблизу Кривого Рогу — 415% від норми. Показники, близькі до норми (83-98%), спостерігалися на окремих ділянках Сіверського Дінця, Горині, Псла, Сірету та Інгулу.На більшості інших досліджуваних ділянок водність була нижчою за норму. Зокрема, на низці річок вона становила 31-44% від норми, а на окремих притоках Прип'яті, Дністра, Південного Бугу та інших річок наближалася до критеріїв маловоддя — 21-27%.Найнижчі показники зафіксували на Південному Бузі поблизу Тростянчика — лише 6% від норми. На річці Удай біля Прилук водність становила 8%, на річці Сула поблизу Лубен та у бічному припливі до Кременчуцького водосховища — 11%, на річках Уж біля Ужгорода та Рось поблизу Корсуня-Шевченківського — 11% і 12% відповідно.На яких річках утримується маловоддяЗа даними фахівців, маловоддя за основним критерієм оцінки утримувалося та посилювалося на низці річок. Зокрема, йдеться про Случ поблизу Звягеля, Уборть біля Перги, Рось, Трубіж, Сулу, Удай, Дністер поблизу Самбора, Латорицю, Уж, Західний Буг та Південний Буг.Окремо фахівці відзначили складну гідрологічну ситуацію на ділянках, де водність опустилася нижче значень екологічної витрати. Це річка Уборть поблизу Рудні Іванівської, Південний Буг біля Тростянчика та українська ділянка Дунаю поблизу Ізмаїла. Такі показники є критичними для функціонування річкових екосистем.На окремих річках повністю відсутній стікКрім того, на деяких річках та їхніх притоках зафіксували повну відсутність стоку. Зокрема, це стосується Рати, Свині та Солокії — приток Західного Бугу; Вижівки, Турії, Стоходу та Вирки — приток Прип'яті; а також Гуйви, Ірпеня, Недри, Супою, Вільшанки, Серебрянки, Малої Терси, Кільчені та Мокрої Сури. Відсутність стоку також спостерігається у верхів'ях річок Тетерів, Оріль та Самара.В "Укргідрометцентрі" зазначили, що на решті річок, гідрологічний режим яких впливає на водозабезпечення населення та роботу водозалежних секторів економіки, водність за жовтень була нижчою за середнє багаторічне значення для наймаловоднішого місяця року.Нагадаємо, раніше вчені дійшли висновку, що зміни клімату суттєво вплинули на потужність ураганів у всьому світі. За останні шість років швидкість вітрів атлантичних штормів зросла на 29 кілометрів на годину.Читайте також: Найглибше місце океану досі не має точної цифри: нове дослідження здивувало результатами.