Суспільство

У вівторок, 16 червня, в Україні переважатиме волога повітряна маса, через що практично по всій території країни очікуються короткочасні дощі та грози. Водночас у частині регіонів опади будуть менш інтенсивними, а вже наприкінці тижня погода стане теплішою та сухішою.Про це повідомила народний синоптик Наталія Діденко. За її прогнозом, найбільше прояснень упродовж дня буде у західних областях та на Півдні країни, де дощі частіше чергуватимуться із сонячною погодою.Вітер буде переважно західного напрямку, помірний. У західних та північних областях місцями можливі пориви до 12-14 метрів за секунду.Температура повітря залишатиметься комфортною: вдень стовпчики термометрів покажуть +19…+24°С. На Сході та Півдні буде дещо тепліше — +22…+26°С.У Києві 16 червня прогнозують дощі, місцями з грозами. Повітря прогріється до +18...+20°С. Західний вітер буде рвучким та подекуди досить відчутним.Діденко також додала, що вже найближчими вихідними в Україні побільшає тепла. За її прогнозом, температура повітря підніметься до +24...+29°С, а кількість опадів суттєво зменшиться.Нагадаємо, раніше синоптик Ігор Кібальчич повідомляв, що в Україні впродовж тижня від 15 до 21 червня очікується нестійка погода з короткочасними дощами, грозами та коливаннями температури. Аномальної спеки або різкого похолодання синоптики не прогнозують, однак місцями можливі град і шквали.Читайте також: Якою буде погода у першій половині літа 2026: прогноз синоптика.

У ніч на 15 червня під час масованої атаки на Київ росіяни знищили найбільшу і найстарішу костюмну колекцію у Національній кіностудії імені Олександра Довженка.Про це повідомила заступниця керівника Офісу президента Олена Ковальська у Facebook. Попередньо, повністю знищено близько трьох мільйонів предметів, серед яких понад 100 тисяч костюмів із відомих українських фільмів, зокрема "Тіні забутих предків", "Зникла грамота" та "За двома зайцями".Також Ковальська зазначила, що на території кіностудії площею 15 гектарів розташовані 15 будівель, і вибуховою хвилею в усіх них вибито вікна.Пошкоджень також зазнала Києво-Печерська лавра, яка входить до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Окрім Успенського собору, пошкоджені скарбниця, Музей друкарства, Башта Кущника та низка інших споруд."Якщо ви думаєте, що атака на Києво-Печерську лавру та кіностудію Довженка були поодинокими випадками — це абсолютно не так", — наголосила посадовиця.Зокрема, за даними Офісу генерального прокурора, від початку війни російські війська знищили 338 294 об’єкти цивільної інфраструктури. Серед них — 937 культурних споруд, 336 храмів, мечетей і синагог, 1507 лікарень, а також 5453 школи, професійно-технічні та вищі навчальні заклади.. Масований обстріл 15 червня: що відомоЗа даними Повітряних сил Збройних сил України, цієї ночі противник завдав масованого комбінованого удару по Україні із застосуванням ударних БпЛА, ракет повітряного, наземного базування різних типів.Загалом радіотехнічними військами Повітряних Сил зафіксовано 681 засіб повітряного нападу — 70 ракет і 611 БпЛА різних типів. Водночас ППО ліквідувала 632 цілі — 50 ракет та 582 безпілотники різних типів.Під масованою комбінованою атакою цієї ночі опинився Київ. Станом на зараз відомо п'ятьох загиблих та про десятки постраждалих. Пошкоджені житлові будинки, бізнес-центри, склади пошти, пам’ятки культури світового значення — Києво-Печерська лавра. Єпископ Авраамій розповів, що вдалося вивезти з палаючої святині.За даними КМДА, під час масованого обстрілу Києва на станціях метро укривалися майже 42 тисячі людей. Серед них було близько 3 400 дітей.Під обстрілом був і Харків. Там загинули четверо рятувальників ДСНС, які гасили пожежі внаслідок повторного російського удару. Ще щонайменше п’ятеро отримали поранення. Серед загиблих рятувальників:командир відділення, головний майстер-сержант служби цивільного захисту Дмитрій Бойко;пожежний-рятувальник, сержант служби цивільного захисту Данило Тіщенко;пожежний-рятувальник, сержант служби цивільного захисту Сергій Маковецький;водій, майстер-сержант служби цивільного захисту Вадим Зінченко.Також у Дніпрі ворожі удари призвели до руйнувань цивільної інфраструктури, там понівечені місцеві підприємства, коледж, заклад культури, а також інші інфраструктурні об'єкти.На Сумщині внаслідок атаки рф троє людей отримали травми, серед них — одна дитина. Ворог завдав удару по багатоквартирному житловому будинку. Також пошкоджена нежитлова будівля.На Київщині внаслідок ворожих ударів по мирних населених пунктах постраждали троє людей, серед яких є дитина. Також на території області зафіксовані падіння уламків та виникли пожежі у кількох районахКрім того, ворог атакував Запоріжжя, Херсонщину, Донеччину. Нагадаємо, президент Володимир Зеленський відреагував на масований російський обстріл України та заявив, що Росія демонструє намір продовжувати війну. Він закликав країни G7 до рішучої відповіді, посилення тиску на агресора та збільшення допомоги Україні з протиповітряною обороною..

Більшість українців виступають проти того, щоб російська мова мала офіційний статус в Україні або в їхньому регіоні. Лише 5% опитаних підтримують надання російській статусу другої державної мови.Про це свідчать результати дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).За даними опитування, 65% українців вважають, що російську мову потрібно повністю прибрати з офіційного спілкування в країні. Ще 22% допускають її офіційний статус в окремих регіонах, де цього хоче більшість.Водночас серед цієї групи 12% не хотіли б такого статусу для своєї області. Підтримали б офіційний статус російської у власному регіоні 8%, ще 2% не визначилися.Загалом 77% українців виступають проти присутності російської мови в офіційній сфері або в усій країні, або принаймні у своїй області. Натомість 13% хотіли б бачити російську офіційною у своєму регіоні чи другою державною мовою.Що українці думають про утиски російськомовнихСоціологи також запитали респондентів, чи вважають вони, що російськомовні громадяни в Україні зазнають переслідувань або утисків. Від 2022 року частка тих, хто вважає, що такі утиски є, зросла з 5% до 17%. Водночас 78% опитаних заявили, що не бачать проблем із використанням російської мови.Навіть серед тих, хто говорить про утиски російськомовних, більшість, а саме 55%, виступають за вилучення російської мови з офіційного спілкування або в усій Україні, або у своїй області.У регіональному розрізі найбільше про тиск на російськомовних говорять на Сході — 39%. Водночас і там 56% респондентів вважають, що таких проблем немає.Опитування проводили методом телефонних інтерв’ю серед 1000 дорослих українців, які живуть на підконтрольній Україні території. До вибірки не включали жителів тимчасово окупованих територій і тих, хто виїхав за кордон після 24 лютого 2022 року.Нагадаємо, в травні у столиці 66% опитаних мешканців зазначили, що за останні чотири роки їхній рівень володіння українською мовою покращився. Дані отримані в опитуванні через застосунок "Київ Цифровий", в якому взяли участь близько 46 тисяч користувачів.Читайте також: Скільки українців щодня споживають російськомовний контент: дані Мінкульту.

У ніч проти понеділка, 15 червня, під час масованого обстрілу Києва на станціях метро укривалися майже 42 тисячі людей. Серед них було близько 3 400 дітей.Про це повідомила Київська міська державна адміністрація.У КМДА нагадали, що під час повітряної тривоги 46 підземних станцій метро працюють як укриття цілодобово. Для входу відкриті всі вестибюлі без винятку.Містянам радять брати із собою теплі речі, ковдру або каремат, адже середня температура в укриттях становить 17-18°C. Також варто мати воду або теплий напій, необхідні ліки, засоби гігієни, а для тварин — пелюшки та пакетики."Центральні станції метро – "Золоті ворота", "Театральна", "Майдан Незалежності", "Хрещатик", "Площа Українських Героїв", "Палац спорту" — менш заповнені, тож радимо за можливості використовувати їх як альтернативу", — закликали у КМДА.. Киян також закликали не приносити громіздкі речі, зокрема намети чи надувні матраци, щоб залишити місце для інших людей. На платформах потрібно розміщуватися так, щоб не блокувати проходи до службових приміщень, санвузлів і поїздів.У міській адміністрації наголосили, що під час перебування в метро-укритті важливо слухати оголошення та виконувати вказівки чергового персоналу станцій.Нагадаємо, раніше повідомлялось, що російські окупанти у ніч на понеділок, 15 червня, здійснюють масовану атаку по Україні. Під особливим прицілом — столиця, водночас є влучання й у Харкові. Зокрема, там під час гасіння пожежі внаслідок повторного російського удару загинуло п'ятеро рятувальників.Варто зазначити, що внаслідок чергової нічної атаки Російської Федерації 15 червня у Києві зазнала пошкоджень транспортна інфраструктура. Так, низка поїздів "Укрзалізниці" рухається із затримками через пошкодження на коліях та зупинки для евакуації пасажирів. Додамо, через нічний повітряний удар Російської Федерації по історичному центру столиці 15 червня постраждав головний храм Києво-Печерської Лаври. Єпископ Авраамій розповів, що вдалося вивезти з палаючої святині..

НЕК "Укренерго" звітує про наслідки нічної атаки ракетами та дронами, яка призвела до аварійних вимкнень одразу в п'яти областях країни. Додаткових руйнувань мережам завдав потужний циклон із грозами, що знеструмив десятки населених пунктів навколо столиці.Про це повідомляє пресслужба компанії.Наслідки масованих російських обстрілівЯк зазначили в "Укренерго", Росія продовжує здійснювати цілеспрямовані ракетні та дронові атаки на українську енергетичну систему. Станом на ранок через пошкодження мереж та інфраструктурних об'єктів без електропостачання залишилася частина споживачів у Києві, а також у Харківській, Сумській, Одеській та Запорізькій областях.У тих населених пунктах і районах, де дозволяє безпекова ситуація, фахівці вже розгорнули аварійно-відновлювальні роботи. Енергетики залучили всі необхідні ресурси, щоб максимально оперативно повернути світло в оселі всіх знеструмлених абонентів.Руйнування через негоду та графіки споживанняОкрім ворожих ударів, погіршення ситуації в енергосистемі зумовлене погодними факторами. Через сильні дощі, грози та шквалисті пориви вітру постраждав столичний регіон. На ранок повністю або частково без світла опинилися близько 30 населених пунктів на Київщині, де ліквідацією пошкоджень ліній електропередачі наразі займаються бригади обленерго.Для підтримки стабільної роботи системи українців просять адаптувати свої побутові звички. Зокрема, користування енергомісткими приладами рекомендують перенести на денний час — з 10:00 до 16:00, коли активно працюють промислові сонячні електростанції. Натомість у вечірній період пікового навантаження — з 18:00 до 22:00, громадян закликають суттєво обмежити використання потужної техніки. Енергетики попереджають, що ситуація в системі динамічна, тому споживачам варто відстежувати офіційні повідомлення місцевих обленерго.Нагадаємо, раніше стало відомо, що в українській енергосистемі зберігається стабільна ситуація, тому у понеділок, 15 червня, споживачам не варто очікувати на примусові обмеження електропостачання. Енергетики запевняють, що генерації наразі достатньо для покриття поточних потреб громадян..

Спецпроєкт TrueUA та Асоціації з розвитку міжнародних відносин ADRUM представляє роботи однойменного артмарафону, інформаційним партнером якого є TrueUA. Проєкт об'єднує твори митців різного віку — від дітей до людей похилого віку, які сьогодні переживають війну. Серед учасників також є представники інших країн, що свідчить про міжнародну підтримку України.Найкращі роботи експонуються у Центральному парку культури і відпочинку Києва біля Арки Свободи українського народу. Експозиція оновлюється кожні два місяці. Виставка арттворів з різних країн у серці української столиці демонструє, що навіть у складні часи Київ залишається важливим осередком міжнародного культурного життя.Юлія Тарасова, 47 років, Київ, Україна/Аланія, ТуреччинаМисткиня народилася в Донецьку, у 2014 році вимушено залишила рідний дім і переїхала до Києва, а з 2022 року мешкає в Туреччині."Мистецтво повернуло мене до життя двічі. З власного досвіду я знаю, що творчість здатна стати опорою та підтримати людину в найскладніших ситуаціях. А пристрасть до малювання може перерости у професійний шлях", — розповідає Юлія Тарасова.Художниця працює в техніці mixed media, на межі живопису та декоративного мистецтва. Її картини поєднують акрил, золочення, текстури, кристали й натуральне каміння, створюючи особливу енергію світла та гармонії. У кожній роботі присутня символіка, адже, на думку Юлії, картина — це не просто прикраса, а й джерело світла."Подорожі, яким я присвятила понад 16 років життя, працюючи туристичним агентом, навчили мене бачити красу в різних культурах і сприймати світ як єдиний дім. Усе, що я бачу та відчуваю, передаю через колір, сюжет та символи. Люблю працювати не лише з полотнами, а й із деревом, створюючи декоративні фактурні панно. Щаслива, коли мої роботи знаходять своїх людей і стають частиною їхнього життя", — зазначає вона.Роботи художниці брали участь у культурних проєктах в Україні, Туреччині та США. В артмарафоні "Покоління війни" представлені дві роботи Юлії — "Вогняна елегантність" і "Соняшниковий півень" (50×50 см, mixed media на МДФ-основі, 2026 рік), створений як символ весни та пробудження.Півень символізує відродження, заслуги й славу в культурах різних народів світу. Соняшники ж уособлюють сонце, родючість, добробут і рух до світла. Роботу можна побачити просто неба в центрі Києва на виставці у Хрещатому парку до 15 серпня.Сайт мисткині: https://www.yuliyatarasovaart.comInstagram: https://www.instagram.com/sezonchudesНагадаємо, на початку червня у центрі Києва в Хрещатому парку відкрилася виставка робіт переможців ювілейного XX Міжнародного Художнього Фестивалю МАЛЮЙ.UA, де представлені 124 роботи митців різних поколінь — від шести до 67 років.Читайте також: "Невидима варта": історія художниці, яка через мистецтво зберігає пам’ять про Героїв.

В Україні впродовж тижня від 15 до 21 червня очікується нестійка погода з короткочасними дощами, грозами та коливаннями температури. Аномальної спеки або різкого похолодання синоптики не прогнозують, однак місцями можливі град і шквали.Як це повідомляє Meteoprog.ua з посиланням на синоптика Ігоря Кібальчича, погоду в Україні визначатимуть атмосферні фронти та циклонічна діяльність із Центральної Європи. Через це дощі різної інтенсивності пройдуть у всіх регіонах, а температура впродовж тижня змінюватиметься залежно від області.Понеділок, 15 червняУночі дощі можливі місцями в центральних і південних областях, удень опади пройдуть у більшості регіонів. Подекуди очікуються грози та шквали до 15-20 м/с. Температура вночі +11…+16°С, на Заході +7…+12°С, удень +17…+22°С, на Півдні +22…+27°С.Вівторок, 16 червняУночі невеликі дощі пройдуть у південних і південно-західних областях. Удень на більшій частині території України очікуються дощі з грозами, місцями можливі град і шквали до 15-20 м/с. Температура вночі +11…+16°С, на Заході та Півночі +7…+12°С, удень +19…+24°С, на Півдні та в Криму +22…+27°С.Середа, 17 червняУночі дощі очікуються у східних областях, удень невеликі опади можливі в центральних і північних регіонах. Подекуди прогнозують грози, на решті території істотних опадів не буде. Температура вночі +11…+16°С, на Заході та Півночі +7…+12°С, удень +20…+25°С, у південних і центральних областях +23…+28°С.Четвер, 18 червняУночі переважно без опадів, місцями можливий слабкий туман. Удень дощі з грозами пройдуть у західних, північних регіонах і на крайньому Сході, подекуди можливі град і шквали до 15-20 м/с. Температура вночі +12…+17°С, удень +22…+27°С, на Півдні та в Криму місцями до +30 °С.П’ятниця, 19 червняУночі дощитиме в північних і північно-східних областях, удень невеликі опади охоплять більшість регіонів, крім південної частини країни. Місцями можливі грози та дрібний град. Температура вночі +12…+18°С, удень +23…+28°С, на Півдні та Заході +27…+32 °С.Субота, 20 червняУночі короткочасні дощі пройдуть на Південному Сході, удень грозові зливи очікуються на Лівобережжі. Місцями можливі град і шквали до 17-22 м/с. Температура вночі +12…+17°С, удень +23…+28°С, на півдні та заході +28…+33°С.Неділя, 21 червняНа більшій частині території України прогнозують мінливу хмарність без опадів. Грозові дощі очікуються лише на Сході, вдень місцями вони можуть бути значними. Температура вночі +10…+16°С, удень +23…+28°С, у східних областях +18…+23°С.Нагадаємо, травень у Києві видався теплішим за кліматичну норму та супроводжувався різкими погодними контрастами — від ранкових заморозків до майже +30°C удень. Читайте також: Якою буде погода у першій половині літа 2026: прогноз синоптика.

Низка поїздів "Укрзалізниці" рухається із затримками через пошкодження інфраструктури та зупинки для евакуації пасажирів. Водночас рух поїздів далекого сполучення між містами збережено, зокрема до Дніпра та у зворотному напрямку.Про це повідомила "Укрзалізниця". Найбільші відхилення від графіка фіксують у таких рейсів:53/54 Одеса — Дніпро — близько 3 год 50 хв;39/40 Запоріжжя — Солотвино — близько 3 год 40 хв;75/76 Кривий Ріг — Київ — близько 3 год 30 хв;21/22 Харків — Львів — близько 3 год 30 хв;65/66 Київ — Суми — близько 3 год 30 хв;45/46 Харків — Ужгород — близько 3 год 30 хв;21/22 Львів — Харків — близько 3 год 15 хв;7/8 Одеса — Харків — близько 3 год.В компанії наголосили, що час затримки може змінюватися. Пасажирам радять стежити за оновленнями на сайті uz-vezemo, а також за оголошеннями на вокзалах і в поїздах."Залізничники працюють над усуненням пошкоджень, використовують допоміжні локомотиви, адаптують маршрути, аби доставити  пасажирів до пунктів призначення якомога швидше", — додали в "Укрзалізниці".Нагадаємо, раніше повідомлялось, що російські окупанти у ніч на понеділок, 15 червня, здійснюють масовану атаку по Україні. Під особливим прицілом — столиця, водночас є влучання й у Харкові. Зокрема, там під час гасіння пожежі внаслідок повторного російського удару загинуло п'ятеро рятувальників.Також вночі 15 червня росіяни вдарили по Києво-Печерській Лаврі. Пошкодження на території Лаври суттєві, є серйозне займання.Варто зазначити, що внаслідок чергової нічної атаки Російської Федерації 15 червня у Києві зазнала пошкоджень транспортна інфраструктура. Через руйнування контактної мережі та перекриття руху на окремих ділянках доріг комунальні служби змушені тимчасово змінити низку популярних маршрутів..

Унаслідок чергової нічної атаки Російської Федерації 15 червня у Києві зазнала пошкоджень транспортна інфраструктура. Через руйнування контактної мережі та перекриття руху на окремих ділянках доріг комунальні служби змушені тимчасово змінити низку популярних маршрутів.Про це повідомляє пресслужба Київської міської державної адміністрації.Тимчасові зміни у русі трамваївЗа даними адміністрації, через пошкодження ліній електропередач транспортні зміни торкнулися трамвайного сполучення. Трамваї під номерами 12 та 19 відтепер курсують за скороченим напрямком від станції метро "Контрактова площа" до Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо.Для зручності пасажирів за маршрутом трамвая № 17 оперативно організували тимчасове автобусне сполучення. Воно діятиме на ділянці від вулиці Йорданської до вулиці Семена Скляренка.Нові маршрути тролейбусів та автобусівСуттєвих змін зазнав і рух столичної тролейбусної мережі. Зокрема, тролейбуси № 6 та № 18 наразі курсують від Майдану Незалежності до проспекту Європейського Союзу. Маршрут № 32 забезпечує сполучення від вулиці Північної до станції метро "Мінська", а тролейбус № 33 перевозить пасажирів від Південного вокзалу до проспекту Європейського Союзу. Водночас тролейбусний маршрут № 38 курсує лише до вулиці Євгена Коновальця, а номери 28 і 31 прямують виключно до шляхопроводу Повітряних сил.Окрім цього, комунальники перенаправили рух автобусів № 24 та № 25. На час ліквідації наслідків обстрілу вони курсуватимуть до площі Слави. Пасажирів просять із розумінням поставитися до ситуації та враховувати зазначені обмеження під час планування своїх поїздок містом.Нагадаємо, раніше повідомлялось, що російські окупанти у ніч на понеділок, 15 червня, здійснили масовану атаку по Україні. Під особливим прицілом — столиця, водночас є влучання й у Харкові. Зокрема, там під час гасіння пожежі внаслідок повторного російського удару загинуло п'ятеро рятувальників.Також вночі 15 червня росіяни вдарили по Києво-Печерській Лаврі. Пошкодження на території Лаври суттєві, є серйозне займання..

На початку травня Міністерство охорони здоров’я розширило програму "Доступні ліки", додавши до переліку сучасні препарати для лікування низки поширених хронічних захворювань.Як повідомляє Міністерство охорони здоров'я, йдеться про ліки для пацієнтів із серцево-судинними хворобами (зокрема для профілактики інсультів і тромбозів), цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями легень.Які препарати додалиСеред нових позицій:"Ксарелто" (ривароксабан);"Прадакса" (дабігатран);"Еліквіс" (апіксабан);"Форксіга" (дапагліфлозин);"Джардінс" (емпагліфлозин).Також до списку додали 19 торгових назв препаратів на основі аторвастатину.Як працює відшкодуванняДля цих ліків запровадили новий принцип компенсації: держава покриває фіксовану суму за конкретний препарат, а пацієнт доплачує різницю, залежно від ціни в аптеці.Наприклад, держава відшкодовує:"Еліквіс" — понад 578 гривень;"Прадакса" — понад 718 гривень;"Форксіга" — понад 834 гривень;"Джардінс" — понад 848 гривень;"Ксарелто" — від 252 гривень до понад 1600 гривень залежно від дозування.Нагадаємо, український уряд готує суттєве оновлення державної програми "Доступні ліки", яке дозволить пацієнтам отримувати значно більше препаратів для боротьби із серцево-судинними хворобами. Вже з липня поточного року до переліку увійдуть усі зареєстровані в Україні наявні речовини, що мають критичне значення для лікування серця та судин.Також в Україні почали продавати ліки на автозаправних станціях. Йдеться про безрецептурні медикаменти..

В українській енергосистемі зберігається стабільна ситуація, тому у понеділок, 15 червня, споживачам не варто очікувати на примусові обмеження електропостачання. Енергетики запевняють, що генерації наразі достатньо для покриття поточних потреб громадян.Про це повідомляє національна енергетична компанія "Укренерго".Ситуація з графіками відключеньЗа даними енергетиків, 15 червня впровадження графіків погодинних чи аварійних вимкнень світла по всій території України не передбачається. Спеціалісти зазначають, що застосування заходів обмеження споживання на цей день не планується завдяки збалансованій роботі енергосистеми. Водночас стабільна робота мережі залежить від свідомого ставлення кожного українця, тому громадян просять раціонально підходити до використання електрики.Рекомендації для споживачівФахівці наголошують, що навантаження на систему розподіляється нерівномірно протягом доби. Аби допомогти енергосистемі працювати без збоїв, споживачам радять переглянути свої побутові звички.Зокрема активне енергоспоживання варто перенести на денний час — з 10:00 до 16:00. У ці години в системі спостерігається найбільший профіцит потужності, зокрема завдяки активній роботі сонячних електростанцій.Натомість у пікові години навантаження ситуація залишається напруженою. Фахівці просять обмежити користування потужними електроприладами у вечірні години — з 18:00 до 22:00, аби уникнути перевантаження мереж.Нагадаємо, 11 червня російські війська атакували Запоріжжя. Внаслідок ворожого удару частина міста залишилася без електропостачання..

У понеділок, 15 червня, в Києві заплановане проведення масштабних дорожніх робіт, які вплинуть на трафік у південній частині міста. Водіїв попереджають про можливі ускладнення та закликають завчасно обирати альтернативні маршрути.Про це повідомляє Київська міська державна адміністрація з посиланням на комунальну корпорацію "Київавтодор".Ремонт провулка ОхтирськогоДорожні служби розпочнуть оновлення покриття з самого ранку, через що проїзд цією ділянкою буде суттєво ускладнений. Обмеження діятимуть протягом усього дня, а саме з 07:00 до 20:00. Зокрема фахівці Голосіївського ШЕУ виконуватимуть поточний ремонт на відрізку між вулицею Михайла Максимовича та вулицею Холодноярською. У комунальній корпорації перепрошують за тимчасові незручності та просять автомобілістів із розумінням поставитися до ситуації, аби уникнути заторів у години пік.Нагадаємо, 14 червня у столиці запровадили обмеження руху. Причина — провал дорожнього покриття.Раніше прем'єр-міністр Юлія Свириденко повідомляла, що в Україні тривають активні ремонті роботи на дорогах. Як очікується, до 1 червня будуть завершені поточні ремонти на всіх дорогах загального користування.Читайте також: В Україні відновили рекордну кількість доріг: список областей-лідерів та пріоритетних трас.

Кожні дві секунди хтось у світі потребує переливання компонентів крові. А кожна третя людина хоча б раз у житті може зіткнутися з необхідністю такої допомоги. За цими цифрами — тисячі історій пацієнтів, для яких донорська кров стає шансом на одужання або навіть порятунок життя.За словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах існує постійно.За останні роки культура донорства в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни українці масово приходили до центрів крові через гостру потребу допомогти, то сьогодні формується спільнота регулярних донорів, які здають кров системно і свідомо.Серед них — як звичайні українці, так і ті, хто щодня служить державі: прикордонники, слідчі, працівники державних установ, медики та волонтери тощо. Проте незалежно від професії їх об'єднує спільне бажання — допомагати іншим. У кожного з них своя історія. Хтось прийшов на першу донацію через прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Для когось донорство стало способом підтримати українських військових, а для когось — життєвим принципом.До Всесвітнього дня донора крові, який щороку відзначають 14 червня, TrueUA розповідає історії українців, які регулярно діляться частинкою себе заради незнайомців і доводять: іноді кілька хвилин у донорському кріслі можуть подарувати комусь ціле життя.Коли донорство стає особистимДля когось донорство починається з випадкового оголошення, для когось — із прохання про допомогу, а для когось — із власної втрати. Героїні цього розділу прийшли до донорства різними шляхами, але кожна з них переконана: кров ніколи не буває зайвою, а кілька хвилин у донорському кріслі можуть стати для когось шансом на життя.Лікарка-інфекціоністка Діана Власова: "Страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров"Пані Діана з Полтави вперше стала доноркою у 2019 році. Каже, що тоді вирішила спробувати радше з цікавості.Перед першою донацією було трохи страшно, однак хвилювання швидко минуло, щойно вона опинилася в обласному центрі переливання крові та побачила, скільки людей приходять туди добровільно.Процедуру пані Діана запам'ятала у деталях: анкета, перевірка тиску, аналізи, і не тільки:"Далі був найкращий момент — обов'язково потрібно було з'їсти печиво з солодким чаєм, з чим я дуже успішно справилася".Перша донація минула легко, без запаморочення чи погіршення самопочуття."Все пройшло чудово, памʼятаю навіть вкінці дали 73 гривень", — пригадує з усмішкою лікарка.Після цього була тривала перерва через щільний графік роботи. До донорства Діана Власова повернулася лише 2023 року. Відтоді вже здала кров 17 разів і один раз — плазму.Сьогодні вона дивиться на донорство не лише як людина, яка здає кров, а й як медик. У своїй практиці неодноразово бачила, як родичі пацієнтів із важкою анемією чи іншими захворюваннями терміново шукають донорів. Втім, особистий досвід зробив для неї тему донорства ще ближчою.Улітку 2022 року її молодший брат отримав тяжке поранення на Харківському напрямку. До лікарні його доставили з гемоглобіном 74 при нормі 140-160."Тоді йому декілька разів переливали кров і страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров", — розповідає пані Діана.Згодом її брат загинув на позиції. Саме тому сьогодні вона особливо добре розуміє, наскільки важливими є донори."Завдяки технологіям люди вміють створювати нові частини органів, пересаджувати органи від людей та тварин, але досі немає такої технології, яка може створити повноцінну штучну кров", — наголошує вона.Пані Діана переконана: особливо зараз, під час війни, потреба у крові є постійною — як для військових, так і для цивільних, онкохворих, породіль та пацієнтів після операцій."Не варто боятися донорства, адже ваша кров може врятувати чиєсь життя", — каже лікарка.Студентка Анна Нехай: "На досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває"Пані Анна нині живе у Польщі, навчається на біолога та працює репетиторкою з біології й хімії. Серед її захоплень — книжки та вишивка. Свою першу донацію вона зробила у 19 років, тоді її мотивувала цікавість.У клініці, де здавала плазму, працювали біотехнологи — фахівці за її першою спеціальністю. Тож це була нагода не лише допомогти, а й ближче познайомитися з майбутньою професією. На відміну від багатьох інших донорів, Анна не боялася уколів. Більше хвилювалася через вагу."Я тільки переживала, що можу за вагою не пройти, бо тоді важила в межах недостатньої ваги для допуску", — згадує вона.Згодом донорство набуло для неї зовсім іншого значення… У 2022 році її чоловік під час контрнаступу на Харківському напрямку отримав важке поранення і ледь не загинув через втрату крові."Я на досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває", — говорить Анна.Тоді лікарям вдалося врятувати його життя. Проте згодом чоловік загинув на війні. Саме тому тема донорства для Анни Нехай сьогодні має особистий вимір. Вона добре знає, що в критичний момент наявність донорської крові може стати вирішальною.Сьогодні вона тимчасово не є доноркою через проживання за кордоном. Крім того, певний час лікарі відмовляли їй у донаціях через низький гемоглобін. Проте після приїзду в Україну пані Анна планує знову повернутися до донації.Керівниця групи з медіабаїнгу Катерина Лутаєва: "Моя кров може буквально воювати"Катерина Лутаєва працює у медійній агенції, багато подорожує Україною, займається спортом і волонтерством. До донорства її привела історія благодійного фонду "Таблеточки". Пригадує, що якось натрапила на матеріали про допомогу онкохворим дітям і настільки зацікавилася темою, що почала більше читати про роботу фонду. Згодом друзі запропонували разом долучитися до донорської акції."Для них це вже не вперше, тож вийшов такий собі win-win: і потусити разом, і зробити щось реально хороше", — розповідає вона й додає: перед першою донацією хвилювалася.Боялася, що не допустить медична комісія, переживала, як почуватиметься після процедури, уважно вивчала всі рекомендації для донорів. Втім, уже після першого досвіду зрозуміла, що її організм добре переносить здачу крові.Згодом почала регулярно долучатися до акцій "Таблеточок", ДонорUA та інших організацій. Особливим моментом став перший візит до "Охматдиту", після чого вона вирішила, що хоче підтримувати саме маленьких пацієнтів кардіологічного відділення: "Мене це дуже зачепило: такі маленькі люди, які ще навіть не встигли пожити, побачити світ, щось в ньому зробити — ні хорошого, ні поганого — а вже стикаються з такими випробуваннями".Після початку повномасштабної війни її мотивація змінилася. Тепер вона регулярно здає кров для військових госпіталів."Зараз для мене важливо бути надійним тилом для ЗСУ", — каже вона.Донорство стало для неї не лише способом допомагати, а й своєрідною внутрішньою опорою:"Це був спосіб триматись, слідкувати за своїм здоров’ям, не розсипатись і залишатись тут, в Україні".Вона зізнається, що особливо зворушують випадкові зустрічі зі знайомими на донаціях або історії людей, які перетворюють здачу крові на особливу подію:"Наприклад, коли знайома одного разу замість класичного святкування Дня народження запросила всіх у Госпіталь — здати кров. І це, мабуть, один із найсильніших форматів "свята", який я бачила".Сьогодні вона намагається дотримуватися власного графіка — приблизно чотири донації на рік. А тим, хто досі не наважується зробити перший крок, радить не боятися та більше дізнаватися про донорство:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим". "Всі мої донації йдуть для ЗСУ. І коли думаєш про це, усвідомлюєш: частина цієї крові могла допомогти комусь відновитись і повернутись у стрій. І в цьому є дуже сильне відчуття — що твоя кров може буквально… воювати".Чому донорська кров потрібна щодняЗа словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах залишається постійною.Донорська кров необхідна пацієнтам онкологічних та гематологічних відділень, дітям після трансплантації кісткового мозку, людям із важкими травмами, опіками та масивними кровотечами. При цьому деякі компоненти крові мають дуже короткий термін придатності. Наприклад, тромбоконцентрат зберігається лише п'ять днів. Саме тому центри крові не можуть створити запас "на роки вперед" і постійно потребують нових донорів.Інна Вільшанівська зазначає, що після початку повномасштабної війни українці стали значно активніше долучатися до донорського руху. Багато хто прийшов на донацію вперше саме через бажання допомогти військовим і цивільним, які постраждали від війни. Втім, потреба в крові не зникає навіть тоді, коли новини перестають повідомляти про чергові масові акції.Саме тому найціннішими для системи є регулярні донори — люди, які повертаються знову і знову."Якщо ви вже є донором — дякую, що продовжуєте цей шлях. Якщо лише замислюєтеся про донацію — можливо, саме ваші 450 мл крові стануть для когось найціннішим подарунком. Без перебільшень, бути донором — це бути героєм, що допомагає рятувати життя, оскільки є багато тяжких станів у пацієнтів, при яких неможливо обійтися без компонентів крові", — наголошує Інна Вільшанівська.Кров для тих, хто боронить країнуВійна зробила донорство ще важливішим для України. Щодня кров потрібна не лише пацієнтам лікарень, а й пораненим військовим, які отримують допомогу на стабілізаційних пунктах, у шпиталях та медичних центрах по всій країні. Саме тому серед тих, хто регулярно приходить до центрів крові, дедалі більше військовослужбовців та ветеранів.Показовим став рекорд України, який цьогоріч встановили прикордонники Західного регіонального управління ДПСУ. До масштабної донорської акції одночасно долучилися понад 400 військовослужбовців у кількох містах країни, здавши майже 200 літрів крові. Втім, за кожною такою донацією стоїть особиста історія людини, яка добре знає ціну людського життя.Військовослужбовець "Сталевого кордону" Іван: "На війні найбільше гине людей саме через втрату крові"Іван служить у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і вже 27 років працює у прикордонному відомстві. Серед його захоплень — йога, психологія, туризм, археологія та здоровий спосіб життя.Донором став ще у 18 років під час навчання в Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Тоді курсантам повідомили, що один із їхніх товаришів потрапив у ДТП і терміново потребує донорської крові."Тоді я ще нічого не знав про донорство, але став одним з небагатьох добровольців, які зголосились здати кров", — пригадує він.Попри те, що минуло понад два десятиліття, Іван добре пам'ятає свої відчуття. Каже, що страху майже не було, адже думка про можливість врятувати людину перекривала будь-які сумніви.За роки служби його ставлення до донорства лише зміцнилося. Особливо після початку повномасштабної війни. Прикордонник неодноразово перебував у районах бойових дій та на власні очі бачив наслідки важких поранень."На війні найбільше гине людей саме через втрату крові після отриманого поранення", — говорить він.Особливо його вразив випадок, коли медики на стабілізаційному пункті були змушені самі ставати донорами, щоб урятувати пораненого:"Особисто знаю випадки, коли наші медики під час проведення надскладних операцій в стабілізаційному пункті під постійними обстрілами через брак донорської крові призупиняли операцію, самі здавали кров, здійснювали переливання і продовжували робити операцію".Сьогодні Іван називає донорство проявом людяності. Займатися донацією його мотивує ідея про те, що, "можливо, саме твоя крапля крові врятує комусь життя". Також він переконаний, що для України донорство має особливе значення саме через війну."Кров вкрай необхідна як для порятунку бійців на передовій, так і для порятунку цивільних, які щоденно страждають від ворожих обстрілів".Прикордонник Карпатського загону Павло Піковець: "Якщо твоя кров допоможе людині вижити, ти повинен допомогти"Майор 7-го прикордонного Карпатського загону Павло Піковець добре знає ціну людського життя. Оборона Маріуполя, важке поранення, полон в Оленівці та тривала реабілітація — усе це він пережив особисто. Сьогодні пан Павло продовжує службу, займається спортом та регулярно здає кров.Він не пам'ятає своєї першої донації, адже донором став багато років тому. Кров здавав як для незнайомих людей, так і для друзів, які потребували допомоги. Особливого значення донорство набуло для нього під час оборони Маріуполя. Після поранення руки під час прориву до "Азовсталі" Павло опинився у польовому шпиталі "Залізяка" — саме там й став свідком історії, яку пам'ятає досі."Після чергового артобстрілу до шпиталю доставили важкопораненого прикордонника. Він перебував у критичному стані, тричі зупинялося серце. Лікарі боролися за його життя і в якийсь момент сказали: "Потрібна кров", — пригадує він.Інформацію передали по радіостанції."Майже одразу прийшли хлопці, які погодилися здати кров. Завдяки лікарям і донорам його вдалося врятувати. Він вижив, пройшов полон, повернувся додому та продовжує службу", — зазначає Павло Піковець.Саме ця історія остаточно переконала його, що донорство — це не просто добра справа. Прикордонник радіє, що дедалі більше українців усвідомлюють важливість донорства. Його підтримує і дружина, яка також неодноразово ставала доноркою. Для себе ж він сформулював простий принцип:"Живеш сам — допомагай жити іншим. Будь донором, здавай кров. Якщо твоя кров допоможе людині перемогти хворобу або вижити, ти повинен допомогти".Офіцер Волинського прикордонного загону Олег Франчук: "Твоя кров — це чиєсь завтра"54-річний лучанин Олег Франчук понад три десятиліття служить державі. Нині він очолює групу вогневої підтримки Волинського прикордонного загону, а у вільний від служби час допомагає рятувати життя інших людей. Донором він став ще 1990 року — під час навчання у військовому училищі."На відміну від багатьох однокурсників, я ніколи не боявся крові. Не було й страху ставати донором, адже розумів, що це може врятувати чиєсь життя", — розповідає він.Одним із найяскравіших спогадів став випадок, коли під час занять із бойової підготовки курсант випадково прострілив собі стегнову артерію. Тоді Олег був серед тих, хто здавав кров для пораненого побратима. Через багато років саме цей випадок підштовхнув його повернутися до регулярного донорства.Після виходу на пенсію він приєднався до донорської спільноти "Краплина життя", яка допомагає онкохворим дітям. Відтоді регулярно здає тромбоконцентрат — компонент крові, який особливо потрібен пацієнтам із тяжкими гематологічними захворюваннями.Однією з найважливіших історій у його житті стала допомога дівчинці, яка боролася з лейкемією. Для її порятунку прикордонник протягом кількох місяців здавав тромбомасу кожні два тижні.Найбільшою нагородою для себе він називає не відзнаки, а слова вдячності від батьків дітей, які отримали шанс на життя. Сьогодні Олег Франчук має звання "Почесний донор України"."Бути донором — це те, що може зробити практично кожен. Це можливість допомогти іншим і водночас виконати свій громадянський обов'язок", — переконаний він.Його життєве гасло давно стало відомим серед колег і друзів: "Твоя кров — це чиєсь завтра".Полковник ДПСУ Григорій Кухнюк: "Кров — це найцінніший дар"Для полковника ДПСУ Григорія Кухнюка донорство стало одним зі способів служити країні з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року офіцер запасу, щойно почувши про вторгнення Росії, вирушив до військкомату. Однак через величезні черги потрапити туди було майже неможливо. Тоді він ухвалив інше рішення: 26 лютого прийшов до Закарпатського обласного центру переливання крові."Я не вагався. Рішення сформувалося миттєво і само по собі. Сумнівів чи страхів не було. Я знав, що маю допомогти і що кров, певно, потрібна вже", — згадує прикордонник.За кілька днів його все ж мобілізували до Чопського прикордонного загону. Відтоді пан Григорій намагається здавати кров регулярно — настільки часто, наскільки дозволяють служба та стан здоров'я. Перерви траплялися лише під час виконання бойових завдань.За роки служби він неодноразово переконувався, наскільки важливою є донорська кров під час війни:"Бути донором — це допомагати людям. Час такий, що ми маємо допомагати один одному усім, чим можемо. Кров — це найцінніший дар. Вона дає надію на життя — сьогодні, коли його у нас так ретельно намагаються відібрати".Нині полковник проживає в Ужгороді та очолює один із відділів прикордонної служби Чопського загону. У вільний час грає в шахи, а родина повністю підтримує його донорство. Для себе він ухвалив рішення ще у 2022 році: здаватиме кров стільки, скільки дозволятиме здоров'я.Прикордонник Андрій із Сумщини: "Донація — це сенс мого життя"Серед тих, хто регулярно здає кров, — і військовослужбовець 5-го прикордонного загону ДПСУ Андрій із Сумщини. Він називає донорство не разовою акцією, а частиною власної життєвої філософії."До донорства я ставлюся дуже відповідально, як і до інших справ у своєму житті, адже це не одноразова акція, а сенс мого життя", — говорить прикордонник.Сьогодні Андрій регулярно здає кров і переконаний, що допомога іншим має бути свідомим вибором кожної людини.Донорство як громадянська відповідальністьДля одних донорство починається з особистої історії, для інших — стає частиною життєвих принципів. Серед героїв цього матеріалу є працівники державних установ, які регулярно здають кров і переконані: допомагати тим, хто цього потребує, — обов'язок кожного, хто має таку можливість.Заступник начальника слідчого відділу ДБР Руслан Гега: "Зберегти життя і дати надію на порятунок"Руслан Гега працює заступником начальника слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Разом із дружиною та дітьми живе у Києві. У вільний час намагається якомога більше уваги приділяти родині, займається розвитком дітей та прищеплює їм любов до природи, спорту й України.Свою першу донацію він пам'ятає до найменших деталей — це сталося ще у студентські роки, коли йому було 18 років. Одного дня до аудиторії разом із деканом факультету зайшли двоє хлопців. Вони шукали донорів із другою позитивною групою крові для свого товариша, який потрапив у ДТП і терміново потребував допомоги."Я одразу погодився здати її, так як розумів, що йдеться про можливий порятунок життя і цей факт затьмарив всі страхи", — згадує Руслан Гега.Разом із ним допомогти погодилися ще четверо студентів. Для більшості це була перша донація, тому хвилювалися всі. Після обстеження лікарі допустили до здачі крові лише трьох донорів. За словами медиків, цього було достатньо. Після процедури хлопці, які шукали донорів для свого друга, запросили студентів до кафе. Грошей за здачу крові ніхто не взяв.Приблизно через місяць Руслан Гега випадково зустрів у місті одного з тих хлопців і дізнався, що їхній товариш одужує:"Мені після цих слів стало дуже приємно, так як я розумів, що я із своїми одногрупниками до цього причетні".Згодом у його житті була ще одна історія, яка лише підтвердила важливість донорства. До Руслана звернулися батьки маленької дівчинки, яку сильно покусала власна собака. Дитині терміново була потрібна кров."Я також одразу згодився так як і в перший раз розумів важливість цього, тим паче на той час у мене вже також була донька і мені було б дуже прикро бачити людей які відмовлялися б допомогти моїй дитині в аналогічній ситуації", — пригадує він.До 30 років пан Руслан здавав кров лише кілька разів. Проте після початку повномасштабної війни його ставлення до донорства змінилося. Тепер він намагається долучатися до донацій щоразу, коли дозволяє здоров'я та є потреба."Якщо говорити про здачу крові для військових, то я розцінюю це як мій обов’язок перед воїнами, які захищають мою батьківщину, мою сім’ю та рідних", — наголошує він.Водночас Руслан Гега здає кров і для дітей в "Охматдиті": "Я також ходжу в "Охматдит" здавати кров для діток, так як розумію, що діти — наше майбутнє і так як вони наразі проживають в часи війни, то мають бачити і знати, що їх ніхто у будь-який час не залишить наодинці із хворобами або травмами".Найбільше ж йому запам'ятався випадок, який не був пов'язаний із самою донацією:"Прикро говорити, але випадок який мені запам’ятався найбільше, він не стосується самої здачі крові, а відмови у її здачі із словами: "Бо я не хочу, це моя справа". Я до цього моменту був хорошої думки про цю людину, але після цього все змінилось".Руслан Гега зізнається, що після цих слів його ставлення до людини змінилося. Водночас його надихають інші приклади — колеги та підлеглі, які регулярно стають донорами."Мені дуже приємно дивитись на своїх колег та підлеглих дівчат, які невеличкого зросту, тендітні, але не бояться здавати кров та як і я та мій керівник постійно здають кров за можливості та при наявній необхідності", — зазначає слідчий ДБР.Вражає й історія пана Руслана щодо підтримки донорства його родиною:"Дружина постійно купує мені гранатовий сік у день здачі та готує святкову вечерю за якою пропонує випити келих червоного вина", — усміхається Руслан Гега.На його переконання, сьогодні донорство особливо важливе для України. Він згадує розмови зі знайомими військовими, які розповідали про випадки загибелі побратимів через значну втрату крові:"Тому як я і вже говорив раніше здача крові, це обов’язок кожного громадянина, який має таку змогу, не хворіє і яким лікарями не заборонено здавати кров".Для себе ж сенс донорства він сформулював так:"Зберегти життя і дати надію на порятунок, бо без надії не буде боротьби за це життя. Допомагай тим хто дійсного цього потребує і така допомога обов’язково тобі повернеться навіть у той час коли ти цього не очікуватимеш і від тих людей яких ти можеш і не знати".Старший слідчий ДБР Ігор Гончарук: донорство як особиста місіяДля старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР Ігоря Гончарука донорство стало відповіддю на виклик, який війна кинула всій країні. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення."Той страшний лютий 2022 року назавжди змінив моє сприйняття світу, обов'язку та того, що насправді означає бути українцем", — говорить він.Саме тоді пан Ігор вирішив, що має робити все можливе для допомоги військовим та цивільним, які постраждали від війни. Відтоді донорство стало його особистою місією. На сьогодні він уже здійснив 17 донацій — і не планує зупинятися.Ігор Гончарук переконаний: донорство — це не випадковий візит до центру крові, а дисципліна та постійна робота над собою. Щоб кров була максимально якісною та могла допомогти пораненим захисникам і хворим дітям, він повністю змінив свій спосіб життя."Чистий організм — це гарантія того, що моя кров буде спрямована виключно на користь людині, яка перебуває на межі життя та смерті", — пояснює він.За кілька днів до кожної донації переходить на спеціальний раціон, відмовляючись від жирної, смаженої та молочної їжі. Регулярно займається спортом, підтримує фізичну форму та принципово не вживає алкоголь.Під час кожної донації Ігор Гончарук думає про тих, кому ця кров може допомогти."Ти сидиш у кріслі й чітко розумієш: кожна хвилина цього процесу наближає чиєсь одужання та нашу спільну Перемогу", — зауважує він й додає, що для нього донорство давно стало не окремою акцією, а частиною особистої відповідальності перед країною та людьми, які потребують допомоги.Комунікаційниця сервісного центру МВС Яна Ревенко: повідомлення, яке вона перечитувала кілька разівКомунікаційниця регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській та Чернігівській областях Яна Ревенко стала доноркою не так давно. Свою першу донацію вона зробила в "Охматдиті". Як і багато людей, спочатку хвилювалася."Були звичні запитання: як усе відбуватиметься, чи не стане зле, чи зможу я це зробити", — пригадує вона.Однак про своє рішення вона навіть не попередила родину. Рідні дізналися про все вже після процедури — з фотографії, яку Яна надіслала їм. Після цього телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень."Але коли вони побачили, що все минуло легко й без жодних проблем, їхні переживання змінилися гордістю", — каже жінка.Найбільше ж їй запам'яталося повідомлення від "Охматдиту":"Я була на роботі й отримала повідомлення від "Охматдиту": "Яно, сьогодні ваша кров врятувала життя".Яна зізнається, що перечитала ці слова кілька разів — саме тоді вона по-справжньому зрозуміла цінність донорства."У той момент усвідомлюєш, що десь є людина, яку ти навіть не знаєш, але якій змогла допомогти", — пригадує вона. Головний спеціаліст сервісного центру МВС Євген Возняк: "Одна донація може врятувати кілька життів"Головний спеціаліст регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Євген Возняк став донором у 2014 році. Тоді його мотивувало усвідомлення того, що лікарні постійно потребують крові, а за роки донорства він переконався: навіть одна донація може змінити чиєсь життя.Найбільше, каже Євген, запам'ятовується атмосфера єдності серед донорів — особливо у складні для країни часи, коли люди масово приходять допомагати пораненим та хворим. З часом донорство стало для нього не разовою акцією, а громадянською відповідальністю. Його життєвий принцип звучить просто:"Добро не завжди потребує великих зусиль — іноді достатньо простягнути руку, щоб врятувати чиєсь життя". Начальник відділу сервісного центру МВС Олег Лупіч: приклад батька на все життяНачальник відділу регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Олег Лупіч уперше здав кров ще під час строкової служби. Втім, головним прикладом для нього став батько — почесний донор СРСР, який за життя здійснив понад 40 донацій."Мій батько мав статус "Почесного донора СРСР", зробив за життя понад 40 донацій. Пригадую випадок, коли він розповідав про це мені, ще дитині, і в розмову втрутилася мама — начебто, зараз цей статус немає вже ніякого змісту і при Незалежній Україні будь-які пільги за донорство часів СРСР вже не є актуальними. Тато тоді відповів, що він все життя ходив на донацію не за пільги і не за надбавки до пенсії, а тому що вважав, що це важливо для людей", — пригадує з гордістю він.Сам Олег переконаний:"Якщо я можу це робити — вважаю, я зобов'язаний це робити".Коли добро стає системоюСеред героїв нашого матеріалу є люди, які приходять до центрів крові самостійно, а є ті, хто зміг перетворити особисте рішення на масштабний рух допомоги. Саме такою є історія речниці Державного бюро розслідувань Ольги Чеканової.Від однієї донації до сотень врятованих життівІсторія Ольги Чеканової почалася 2019 року на порозі школи. Тоді вчителька зі сльозами на очах попросила допомогти старшокласниці, яка боролася з важкою хворобою і терміново потребувала донорської крові.Вже наступного дня Ольга проходила обстеження та здавала кров для дівчини — й саме тоді вперше побачила, яким насправді є донорський рух.Під кабінетами центру крові сиділи люди, які щиро переживали, чи допустять їх до донації. Когось відправляли додому через низький гемоглобін або проблеми з тиском, і це засмучувало їх значно більше, ніж можна було очікувати."В їхніх очах читалося, наскільки важливо врятувати чиєсь життя", — згадує пані Ольга. Через кілька місяців їй знову зателефонували з центру крові — тоді потрібна була допомога іншому пацієнту, й Ольга без вагань погодилася. Пізніше лікарі повідомили, що ця кров допомогла врятувати людину.Саме так, від донації до донації, почався шлях, який згодом привів до створення одного з найбільших донорських рухів серед державних органів України. Сьогодні працівники Бюро по всій країні регулярно здають кров. За словами речниці ДБР, починаючи з 2020 року, вони здали вже понад 800 літрів крові. Майже кожен третій працівник має посвідчення донора.У відомстві навіть з'явився власний принцип — "рятівні 60 днів". Саме стільки часу потрібно організму для відновлення після донації цільної крові. Щоб банки крові не залишалися порожніми, підрозділи ДБР по черзі відвідують центри крові протягом усього року. Ця система працювала навіть під час пандемії COVID-19, коли донорів критично бракувало."Мої колеги не просто виконують свої щоденні професійні обов'язки, вони за покликом серця регулярно йдуть і здають кров. Їхня мовчазна, щомісячна готовність віддати частинку себе, свій власний життєвий ресурс заради порятунку абсолютно незнайомої людини — пораненого на передовій бійця чи маленької дитини в палаті — це і є справжній патріотизм у дії", — зазначає речниця ДБР.На особистому рахунку Ольги Чеканової вже 16 донацій крові та її компонентів. Але найважливішим досягненням вона вважає не власні показники, а людей, яких вдалося об'єднати навколо цієї справи."Ми не знаємо імен тих поранених бійців, які після важких боїв приходять до тями у госпіталях, не знаємо імен тих маленьких діток в "Охматдиті", у чиїх жилах зараз тече наша кров. Але ми точно знаємо одне: поки б'ються наші серця, ми не зупинимося", — зазначає вона.Що заважає людям ставати донорами: найпоширеніші міфиЗа словами Інни Вільшанівської, багато людей досі відмовляються від донорства через поширені міфи та хибні уявлення. Часто люди думають, що не можуть стати донорами через вік, харчування чи татуювання. Проте законодавство чітко визначає: донором може бути дієздатна особа від 18 до 65 років із масою тіла від 50 кг.Також дехто вважає, що їхня група крові не потрібна або що донорська кров завжди є в достатній кількості. Але потреба в крові та її компонентах існує щодня, незалежно від пори року чи обставин. Саме тому регулярні донори є надзвичайно важливими.Фахівчиня зазначає, що нерідко стикається і з іншими поширеними міфами. Наприклад, що донорство шкодить здоров’ю, що після здачі крові людина довго відновлюється або що під час донації можна чимось заразитися."Насправді донорство є безпечним, якщо людина не має протипоказань, а всі процедури проводяться одноразовими стерильними матеріалами. Лікар, який допускає донора до донації, також перевіряє, чи здача крові буде безпечною для донора, чи немає протипоказів, наприклад, серйозні серцево-судинні захворювання (інфаркти, інсульти), коли не можна здавати кров", — пояснює завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів Центру служби крові "Охматдиту".Інна Вільшанівська наголошує, що бути донором крові навіть корисно, і наводить декілька наукових фактів:У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.І ще один плюс: донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс."Отже, донорство є навіть корисним і надзвичайно важливим для тих, хто чекає на вашу допомогу", — наголошує вона.Серед тимчасових протипоказань:татуювання та пірсинг — відсторонення від донорства на шість місяців;прийом анальгетиків або аспірину — утримання від донації протягом трьох днів;паління — достатньо не палити за дві години до процедури.Водночас існують й абсолютні протипоказання, серед яких серйозні серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатити B і C та онкологічні захворювання.Одна кров — одне прагнення до життяГерої нашого матеріалу ніколи не зустрічалися між собою, у них різні професії, різні долі й різні причини приходити до центрів крові. Вони не знають, кому саме допомогли їхні донації. Не знають імен людей, які отримали їхню кров. Не бачили більшості тих, чиє життя, можливо, вдалося врятувати.Хтось уперше став донором, почувши прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Хтось — тому що на власні очі бачив, як донорська кров повертає людей до життя після важких поранень. Та їх об'єднує одна спільна риса — вони не проходять повз чужий біль.Бо донорство — це не про статистику, а про дитину, яка продовжує боротьбу з хворобою, про військового, на якого вдома чекають рідні, про людину, яка після складної операції отримує шанс на одужання.І, можливо, найкраще сенс донорства пояснюють слова однієї з героїнь нашого матеріалу Катерини Лутаєвої:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим…" .

Відомий український співак та переможець популярного вокального шоу  "Х-Фактор" Олександр Порядинський став на захист Батьківщини. Артист уже перебуває у навчальному центрі, де освоює ази військової справи разом з іншими новобранцями.Про це він повідомив на своїй сторінці в Instagram.Від сцени до окопів: зірковий призовПереможець четвертого сезону популярного музичного талант-шоу "Х-Фактор" Олександр Порядинський ухвалив рішення приєднатися до лав Збройних сил України. На сьогодні виконавець успішно проходить базову загальновійськову підготовку (БЗВП), адаптуючись до нових армійських реалій. Щоб підтвердити свої слова, артист також поділився з підписниками першою фотографією у військовій формі."Друзі, хочу поділитися з вами важливою новиною. Не так давно я мобілізувався до лав Збройних Сил України. Зараз проходжу БЗВП, тому наразі не маю змоги радувати вас новими піснями, виступами та ефірами", — розповів переможець "Х-Фактора".Олександр щиро подякував усім своїм підписникам за міцну підтримку, теплі слова і численні побажання. Він окремо наголосив, що така увага та небайдужість прихильників неабияк додають сил і мотивації у цей непростий час."Сподіваюся, зовсім скоро знову зустрінемося тут із музикою та новими творчими роботами", — додав співак, висловлюючи надію на якнайшвидше повернення до цивільного мистецького життя.Що відомо про Олександра ПорядинськогоМайбутній артист народився та виріс у невеликому селі Гнідинці, що на Чернігівщині. Він виховувався у багатодітній родині та був наймолодшим серед п'яти дітей. Його творчий шлях розпочався ще за шкільних років, коли юнак став активним учасником ансамблю "Ровесник" і почав підкорювати сцени різноманітних районних та міжнародних вокальних конкурсів.Здобувши базову освіту, після закінчення 9 класу хлопець вступив до Ніжинського обласного педагогічного ліцею на музично-філологічний факультет. Там він продовжив професійно вдосконалювати свій співочий талант. Згодом Порядинський вирішив спробувати свої сили на телебаченні та взяв участь у 4 сезоні масштабного проєкту "Х-Фактор". На першому ж кастингу він вразив журі чуттєвим виконанням відомої композиції Івана Ганзери "Не плач, тато" та отримав чотири твердих "так", а зрештою став тріумфальним переможцем цього сезону шоу.Нагадаємо, зірка вокального проєкту "Голос країни" Марко Квітка вступив до лав Збройних сил України. Співак вже пройшов базову загальновійськову підготовку..

Щороку 14 червня у світі відзначають Всесвітній день донора крові. Це дата, яка нагадує: іноді для порятунку людського життя потрібен не складний героїчний вчинок, а година часу, свідоме рішення і готовність поділитися своєю кров’ю.Для України ця тема особливо важлива під час повномасштабної війни. Донорська кров потрібна військовим, пораненим цивільним, пацієнтам після операцій, людям з онкологічними захворюваннями, породіллям і новонародженим. Запаси крові мають бути постійно, адже у критичних ситуаціях час часто йде не на дні, а на хвилини.Донорство — це один із найпростіших способів допомогти незнайомій людині вижити, одужати і повернутися до своїх рідних. TrueUA розповідає історію цього дня та як це — бути донором.Чому існує Всесвітній день донора кровіВсесвітній день донора крові започаткували у 2004 році. Ініціаторами стали Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна федерація організацій донорів крові та Міжнародне товариство переливання крові.Дату обрали не випадково. 14 червня народився Карл Ландштейнер — австрійський лікар та імунолог, який відкрив систему груп крові ABO. Саме це відкриття стало одним із ключових у розвитку безпечного переливання крові. За свою роботу він отримав Нобелівську премію.Головна мета цього дня — подякувати людям, які добровільно здають кров, а також нагадати суспільству, що без регулярного донорства сучасна медицина не може повноцінно працювати. Кров потрібна не лише в надзвичайних ситуаціях. Вона щодня використовується у лікарнях, пологових будинках, онкоцентрах, хірургічних відділеннях і військових госпіталях.Одна донація — кілька врятованих життівЧасто кажуть, що одна донація крові може врятувати до трьох життів. Так і є, адже після здачі кров розділяють на компоненти: еритроцити, плазму та тромбоцити. Кожен із них може бути потрібен різним пацієнтам.Еритроцити допомагають людям, які втратили багато крові, наприклад після травм, операцій або поранень. Плазма необхідна при опіках, порушеннях згортання крові та складних станах після масивних крововтрат. Тромбоцити часто потрібні онкопацієнтам, людям після хіміотерапії та тим, у кого організм не може самостійно підтримувати нормальне згортання крові.Саме тому донорська кров — це не один універсальний "пакет допомоги", а цінний ресурс, який лікарі використовують залежно від потреб конкретної людини. Для донора процедура триває недовго, а для пацієнта може стати шансом пережити критичний момент.Кому донорська кров потрібна щодняПід час війни ми часто думаємо насамперед про поранених військових. І справді, донорська кров рятує життя захисників після важких поранень, операцій та евакуації з фронту. Але потреба в крові значно ширша.Вона потрібна людям, які постраждали в ДТП або під час ракетних обстрілів. Пацієнтам після складних хірургічних втручань. Людям з онкологічними захворюваннями, які проходять тривале лікування. Породіллям у разі ускладнень під час пологів. Новонародженим, які потребують інтенсивної терапії. А також пацієнтам із хронічними хворобами крові, для яких переливання може бути не разовою процедурою, а частиною постійного лікування.Саме тому кров потрібна щодня. І найкраща система донорства — та, де люди здають кров регулярно, а не лише тоді, коли вже сталися щось погане.Донорство під час війни: чому це питання національної важливостіПовномасштабна війна змінила ставлення багатьох українців до донорства. Якщо раніше здача крові для частини людей була чимось далеким і необов’язковим, то після 2022 року стало очевидно, що запаси крові — це питання безпеки країни.Після обстрілів, масових поранень чи атак на цивільні об’єкти центри крові часто отримують багато звернень від людей, які хочуть допомогти. Це дуже важливо. Але ще важливіше — щоб донорство було регулярним. Адже кров і її компоненти мають обмежені терміни зберігання, тому медична система потребує постійного поповнення запасів.Для армії, лікарень і цивільних пацієнтів донорська кров є таким самим критичним ресурсом, як ліки, обладнання чи робота медиків. Вона має бути доступною не після екстреного збору, а тоді, коли пацієнта вже везуть в операційну.Найпоширеніші страхи та міфиБагато людей не стають донорами не через байдужість, а через страхи. Найпоширеніший із них — "це дуже боляче". Насправді відчуття схожі на звичайний забір крові з вени. Так, укол може бути неприємним, але процедура не є болісною настільки, як її часто уявляють.Ще один міф — що під час донації можна заразитися. Це неправда, адже для забору крові використовують стерильні одноразові системи, які відкриваються при донорі та після процедури утилізуються. Ризику зараження для донора немає.Дехто боїться, що після здачі крові обов’язково стане погано. Якщо людина здорова, правильно підготувалася і не має протипоказань, серйозні неприємні відчуття виникають рідко. Може бути короткочасна слабкість або запаморочення, тому після процедури й радять трохи посидіти, випити води або чаю.Також існує думка, що донорство шкодить здоров’ю. Насправді для здорової людини донація, проведена за правилами, не є небезпечною. Ба більше, регулярні донори часто уважніше ставляться до власного стану, проходять огляди, стежать за харчуванням і способом життя. Остаточне рішення про допуск до здачі крові завжди ухвалює медик.Як стати донором: покрокова інструкціяДонором крові може стати здорова повнолітня людина, яка не має протипоказань. Перед донацією обов’язково проводять медичний огляд: перевіряють самопочуття, тиск, рівень гемоглобіну та інші показники. Також донорську кров тестують на інфекційні хвороби, зокрема ВІЛ, сифіліс, гепатити B і C.До донації варто підготуватися. Напередодні потрібно добре виспатися, не перевтомлюватися, не вживати алкоголь і не приймати ліки без потреби. За добу до здачі крові краще відмовитися від жирної їжі, молочних продуктів, яєць, ковбас, копченостей, фаст-фуду та важких солодощів. У меню можуть бути каші на воді, макарони, картопля, хліб, нежирне м’ясо або риба, фрукти, сухофрукти, сухе печиво.Зранку перед донацією не треба приходити голодним. Легкий сніданок, наприклад каша на воді, солодкий чай і печиво, допоможе краще перенести процедуру. Кров зазвичай здають у першій половині дня. Сама процедура триває недовго, а після неї варто посидіти у центрі крові 15-20 хвилин, щоб переконатися, що самопочуття нормальне.Після донації рекомендують пити більше рідини, повноцінно поїсти, не вживати алкоголь і уникати важких фізичних навантажень впродовж кількох годин. Організм поступово відновлює об’єм крові, і більшість донорів повертаються до звичайного ритму вже цього ж дня.Як відзначити День донора кровіНайкращий спосіб відзначити Всесвітній день донора крові — здати кров, якщо ви можете це зробити. Якщо ви вже донор, можна запланувати чергову донацію, запросити друзів або колег долучитися, поділитися власним досвідом у соцмережах. Іноді саме така проста історія допомагає іншій людині подолати страх.Якщо ви ніколи не здавали кров, цей день може стати приводом дізнатися більше. Варто перевірити вимоги до донорів, переглянути список тимчасових і постійних протипоказань.Для дітей і підлітків День донора крові теж може бути важливим, хоча вони ще не можуть здавати кров. З ними варто говорити про взаємодопомогу, про те, як працює медицина, чому людям важливо підтримувати одне одного. Так формується культура донорства — не через примус, а через розуміння, що допомагати нормально.Де здати кров в УкраїніКиївКиївський міський центр кровіКиївський обласний центр служби кровіКНП "Київський міський центр крові" виконавчого органу Київської міської радиНаціональна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ МОЗ УкраїниЦентр трансфузіології Клінічної лікарні ФЕОФАНІЯСтруктурний підрозділ м. Київ (відділення трансфузіології) Київського обласного центру служби кровіСтруктурний підрозділ №2 відділення трансфузіології Київського міського центру крові виконавчого органу Київської міської радиЛьвівКНП ЛОР Львівський обласний центр служби кровіМіський центр служби крові Першого територіального медичного об’єднання м. ЛьвоваОдесаКНП "Одеська обласна станція переливання крові Одеської обласної ради"ДніпроКНП "Дніпропетровський обласний центр крові ДОР"Додамо, статус Почесного донора України може отримати особа, яка безоплатно здала 40 разових максимально допустимих доз крові або 60 разових максимально допустимих доз плазми крові. Людина з таким статусом має право на виплати та низку пільг..