Війна

У середу, 3 грудня, в Харкові пролунав вибух. Відомо про постраждалих.Про це повідомив міський голова Харкова Ігор Терехов."У Шевченківському районі міста вибух. Деталі зʼясовуємо. Інформації щодо постраждалих на дану хвилину не надходило", — написав він на своїй сторінці у Telegram.За попередньою інформацією, внаслідок вибуху у Шевченківському району є постраждалі.Оновлено"Відомо про двох постраждалих", — уточнив Терехов.Наразі невідомо, чи пов'язаний вибух з військовими діями.Як відомо, у ніч на 3 грудня російські окупанти атакували Україну 111 дронами типу "Шахед" та безпілотниками інших типів. Внаслідок атаки є загиблі, а найбільше пошкоджень зафіксовано у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській та Одеській областях.Нагадаємо, 28 листопада російські терористи завдали масованого удару по Харківщині. Внаслідок ворожої атаки загинула одна людина..

Актор та зірка "Ліги сміху" Кирило Ганін поповнив лави Збройних сил України. Його зарахували до однієї з бойових бригад.Як повідомляє видання "Коментарі", 2 грудня 31-річного коміка доставили до Святошинського територіального центру комплектування у Києві. Він уже пройшов військово-лікарську комісію."Його відібрали до однієї з бойових бригад Збройних сил України", — зазначили журналісти.Зірка "Ліги сміху" інформацію про мобілізацію наразі не коментував. Варто зауважити, що Ганін уже декілька разів розповідав, що ще на початку війни він намагався мобілізуватися, однак отримав відмову. Таких спроб було дві. Сам актор не мав жодної броні та завжди був готовий піти захищати Україну. Кирило Ганін здобув популярність завдяки ролям у серіалах "Громада", "СуперКопи" та "Танька і Володька". Нещодавно зіграв у комедійному фільмі "Песики" разом з Лесею Нікітюк.Нагадаємо, нещодавно у Києві футболіста та колишнього гравця збірної України Дениса Гармаша доставили в Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Чоловік не мав ні відстрочки, ні бронювання. Також раніше український ведучий та актор Віталій Теплюк, який відомий за роллю у серіалах "Слуга народу", "Великі Вуйки" та "Клятва лікаря", повідомив про мобілізацію..

Норвегія виділить ще 500 мільйонів євро на закупівлю американського озброєння для України в межах програми PURL. Також до цієї ініціативи долучилися Німеччина, Нідерланди та Канада, які оголосили про нові фінансові внески для підтримки Збройних сил України.Про це йдеться у заявах міністрів закордонних справ цих країн, передає Sky News."На кону доля Європи... Ми всі хочемо, щоб ця війна закінчилася, і ми вітаємо мирні зусилля, але вкрай важливо, щоб результатом був справедливий і тривалий мир для України", — заявив міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде після зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО.За його словами, майбутня форма мирної угоди напряму вплине на безпеку України та Європи, тому НАТО має підтримувати той варіант, який буде вигідним для Києва та решті континенту. Відтак, Норвегія оголосила про новий внесок у розмірі 500 мільйонів євро для закупівлі американської зброї для України.До нового раунду фінансової підтримки долучилися й інші союзники, а саме:Канада оголосила про внесок у 200 мільйонів доларів у програму PURL, про що повідомила міністерка закордонних справ Аніта Ананд.Нідерланди виділять 250 мільйонів євро, заявив голова МЗС Давід ван Віл.Німеччина надасть 200 мільйонів доларів, про що оголосив глава німецького МЗС Йоганн Вадефуль."Федеральний уряд дуже пишається тим, що ми разом із нашими друзями в Польщі та Норвегії можемо сформувати великий черговий пакет, який необхідний для підтримки України. 500 мільйонів доларів США — це значна сума, 200 мільйонів з них надає Німеччина", — зазначив Вадефуль.За словами німецького міністра, що нові внески демонструють готовність НАТО протистояти російській агресії, оскільки Москва не виявляє жодної готовності до реальних мирних переговорів.Нагадаємо, за інформацією командувача сухопутними силами Збройних сил Німеччини Крістіана Фройдінга, США призупинили постачання деяких видів озброєння до України. Крім того, обірвано один із прямих контактів із німецькими генералами, які координували безпосередню допомогу Києву..

Данія офіційно дозволила Україні розгорнути військове виробництво на своїй території. Це перший прецедент серед країн-членів Північноатлантичного альянсу.Як повідомляє Bild, новий об’єкт буде зведено у містечку Войенс на півдні країни, де українська компанія Fire Point будуватиме завод із виробництва ракетного палива."На місці майбутнього підприємства міністр економіки Данії Мортен Бедсков, бургомістр Мадс Скау та директор датського офісу Fire Point В’ячеслав Бондарчук символічно розпочали будівельні роботи", — зазначили медійники.Відповідне рішення Копенгагена стало результатом двосторонніх угод, підписаних цього року між урядами обох країн щодо розміщення українського оборонного виробництва в Європі. Завод буде побудовано поблизу авіабази Скрюдструп, що надасть додатковий рівень прикриття та логістичних можливостей."Підприємство спеціалізуватиметься на випуску твердого ракетного палива військового призначення — критичного компонента для низки українських ракетних систем", — наголошує видання.Розміщення виробництва у Данії мінімізує ризик російських ударів по інфраструктурі та гарантує безперервність критичних оборонних постачань. За планом, завод має розпочати роботу у 2026 році. Це має статися після завершення будівництва та сертифікаційних процедур. Данські ЗМІ зауважили, що попри стратегічну важливість проекту, місцеві мешканці висловлюють занепокоєння питаннями безпеки та ризиком можливих російських диверсій.Нагадаємо, у жовтні Генеральний штаб Збройних сил України повідомляв, що українські військові знешкодили декілька дронів у повітряному просторі Данії. Це відбулося під час обміну бойовим досвідом у межах візиту української делегації..

Вночі 3 грудня війська країни-агресорки Росії вдарили дронами по Дніпропетровщині та Одещині. Постраждали місцеві мешканці.Про це повідомляє TrueUA із посилання на місцеву владу.ДніпропетровщинаЗа даними голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Владислава Гайваненка, цієї ночі під ворожим ударом опинилося місто Тернівка Павлоградського району. Внаслідок рашистської атаки загинули чоловіки 43 і 50 років. Ще троє людей постраждали, всі госпіталізовані."65-річні чоловік та жінка — "важкі". Хлопець 18 років — у стані середньої тяжкості", — зауважив посадовець.Також у місті частково зруйнований приватний будинок, ще шість — пошкоджені. Понівечені гаражі та автівки. Один легковик знищений. ОдещинаЯк повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер, цієї ночі ворог завдав ударів по енергетичній інфраструктурі області. Внаслідок атаки виникла пожежа на об’єкті енергетичної інфраструктури, пошкоджено обладнання."На жаль, поранення отримав працівник підприємства, його госпіталізовано у тяжкому стані. Медики надають необхідну допомогу. Рятувальники оперативно ліквідували займання, тривають роботи з усунення наслідків атаки. Правоохоронці фіксують черговий злочин РФ проти мирного населення Одещини", — додав Кіпер.Нагадаємо, вночі 2 грудня війська країни-агресорки масовано атакували Одещину ударними дронами типу "Шахед". Зафіксовано значні пошкодження.Також у ніч на 1 грудня російські війська здійснили атаку на територію України, застосувавши одразу 89 ударних безпілотних літальних апаратів різних типів. Сили оборони України успішно відбили більшу частину цього нальоту, знищивши або подавивши 63 ворожі дрони.Додамо, протягом листопада 2025 року Сили оборони України досягли значних успіхів у знищенні повітряних цілей ворога. За місяць протиповітряна оборона збила або ліквідувала 9707 об’єктів, серед яких були 11 гіперзвукових аеробалістичних ракет Х-47 М2 "Кинджал"..

Кожен із нас уже довгі роки живе у реальності війни — навіть якщо ми не на передовій. Ми навчилися триматися, звикли до сирен, до новин про обстріли, до втрат і до постійної напруги, яка не зникає з перших днів повномасштабного вторгнення. Війна триває довго, виснажує і змінює нас.Але як залишатися людиною, коли навколо — хаос і невизначеність? Як не втратити себе, коли сили вже на межі, а інші потребують нашої підтримки? І як ветеранам після всього пережитого знайти шлях назад до мирного життя?Про це TrueUA поговорив із військовим психологом із групи інженерного забезпечення 67-ї ОМБ Андрієм Козінчуком, який щодня працює з тими, хто пройшов найважче — і продовжує боротися вже в середині себе.— Почнімо нашу розмову з невеличкого знайомства. Розкажіть, хто такий військовий психолог і як ви прийшли у цю професію?— Психолог — це той, хто працює з людьми. Це може бути дитячий, шкільний психолог. Може бути психолог, який працює з онкохворими. Військовий психолог — це той, хто не просто працює з військовими, а ще й служить. Тобто виконує накази, але суть та ж — психічне здоров'я, підняття морально-психологічного стану, стійкості — все, що пов'язане саме з душевними переживаннями.Від інших фахівців цього напрямку військовий психолог відрізняється, мабуть, роботою в жорсткій військовій ієрархії. Аби стати військовим психологом, необхідно не просто працювати з військовослужбовцями. Такий психолог ще й служить у війську, має посаду, звання тощо. Тому це офіцерська посада зі всіма наслідками. У мене спершу було велике бажання стати військовим. Але я — гуманітарій, а більшість військових професій — технічні. І дуже небагато є спеціальностей гуманітарних — їх всього чотири. Хоча, можливо, зараз і більше, адже з'явилися міжнародники. Це юрист, політолог, перекладач і, власне, психолог. І так я вирішив стати психологом. Наче і пальцем в небо, але пішло-поїхало…. Це було задовго до війни. 2002 року я вступив до вишу, а прийшов у професію 2007 року — до того, як це стало мейнстримом. Наскільки це можна назвати взагалі мейнстримом.— Як війна змінила вашу роботу і, зокрема, ставлення до неї? — Мої уявлення про роботу військового психолога на війні й те, як воно було насправді — це радикально різні речі, не в сеесі краще чи гірше, а в тому, що стосується якихось обов'язків. Є речі, які мені досі диковинні, і я не погоджуюся з ними. Наприклад, робити службові розслідування, заповнювати мільярд сторінок документації, підпорядковуватися людям, які уявлення не мають, що таке психологія, бо "десь чув, десь щось бачив". Але врешті-решт не зупиняємося і працюємо для людей, для особового складу.Трохи складнувато, адже сама професія передбачає величезні зусилля над своїм власним ресурсом: тобто я маю бути відпочившим, виспаним, в ресурсі, в потоці, але нічого з цього немає, тому що твій підрозділ десь щось робить. Можна довго з цього скиглити, а можна зробити цукерку.З усіх професій мені невідома якась країна, яка б досягла супер-мега, неперевершеного досягнення у військовій психології там, де була або зараз є війна. Люди беруть участь в бойових діях, і не можливо, аби вони воювали й при цьому у них було все прекрасно, не було виснаження, випадків суїциду або суїцидальних намірів, де було б відсутнє насилля, зокрема й домашнє. Тобто все це є. Наша задача — зробити так, щоби воно було меншим у відсотках.— На якому рівні, на вашу думку, сьогодні в Україні перебуває військова психологія? Наскільки вона у нас розвинена?— Мабуть, на такому ж, як і штучний інтелект. Тобто вона розвивається, але ще не досягла якогось високого рівня. Психологію всі бояться, як і штучного інтелекту. Якщо на вищому рівні вже визнали, що психологія потрібна для виконання задач, щоби ми просто зберегли себе, то на середньому це поки не досягається. Тобто ми динамічно розвиваємося, адже 10 років тому це було бозна-що, а зараз, може, не всі погоджуються, але усвідомлюють, що у низці випадків потрібна допомога і підтримка фахівця.Ще трохи дикості у нас є в таких речах, як: "Я краще почитаю гороскоп, розкладу ТАРО, подивлюся на гущу кави, аніж запитаю у фахівця поради". Ну і знову ж таки, можна подивитися в Інтернеті — зараз чимало реклами психологічної допомоги, чатів, гарячих ліній, ботів тощо. Тобто є купа всього, питання в тому, наскільки людина цього хоче. Бо комусь не подобається формат, хтось хоче, аби психолог до нього йшов і просив: "Хочеш психологічної допомоги?" А так не працює. Власне, є над чим працювати. Мене не влаштовує формалізація: "Ми дали вам посади — працюйте". На жаль, усвідомлення до всіх щаблів військового управління ще не дійшло, і наслідки з цього всього будуть.— Чи спостерігається сьогодні дефіцит військових психологів на фронті?— Мені невідома статистика, але, думаю, ця інформація не є таємною. Можна зробити запит в Центр психологічної підтримки персоналу Збройних сил. Як на мене, "недостатньо" стосується не так кількості, як якості. Не можу сказати, що нічого не робиться, але мені б хотілося б більше навчання, адже якщо ви сьогодні закінчили виш, уже завтра ваші знання застарілі. Не вистачає якихось практичних досліджень. Ті дослідження, якими ми користуємося, мають британське, американське коріння. Китай почав працювати потужно у цьому напрямку. Останні дослідження, абсолютно науково обґрунтовані, були саме китайські. Раніше ми могли посміятися над якістю, зараз уже не надто смішно. Тому тут відповідь трохи двояка.Не можу сказати, що їх немає, але хотілося б якіснішого підходу. Власне, чому ми не готували військових психологів пачками? Випускалося від 10 до 40 фахівців на рік — із них, бодай, аби половина доходила до війська. Хтось йшов у бізнес, хтось — ще на якусь приватну практику, і зараз на ці посади приходять знову ж таки люди гуманітарної сфери.Нині кар'єрна сходинка психології у війську досить куца. Тобто якщо ти хочеш рости у психології, ти не можеш займатися з людьми, а будеш в будь-якому випадку займатися статистикою, кар'єрою інших людей, грубо кажучи, організацією. Важливо розділяти управління й пряму залученість у фах. Ось у Третьому армійському корпусі, як мені відомо, єдина в цьому питанні команда, у моїй бригаді більш-менш, але, власне, у підрозділах тих колег, з якими я спілкуюся, якогось єдиного підходу не виділяють.— Зважаючи на те, що для багатьох звернення до психолога все ще видається "дивним", як, на вашу думку, багаторічна війна змінює нас — навіть тих, хто фізично перебуває в тилу?— У тому й суть психіки, що тобі необов'язково треба їхати на фронт для того, аби отримати психотравмуючу подію. Є поняття стрес — це така штука, яку ми бачимо щодня. Ми прокидаємося — це стрес, ми сваримося з коханою людиною — це стрес. Б'ємось мізинцем ноги об меблі — це стрес, але це все можна пережити. Є поняття "дистрес", тобто такі стресогенні фактори, які без наслідків не пройдуть. Ми втрачаємо людей, втрачаємо землі, помешкання, нам страшно. Або, наприклад, мама може нормально переживати обстріли, але вона надто переймається за дитину, і у тієї така ж проблема — вона бачить, що мама стресує, і нервується сама. Навіть якщо людина в тилу — це не означає безпеку. Когось стрес мобілізовує, хтось каже: "Так, я не можу сидіти, мені треба волонтерити, донатити в Збройні сили, тікати за кордон". Тобто на щось він мотивує. Інший варіант, навпаки, це ступор, деградація, ескапізм — тобто втеча у якийсь власний створений світ. І це може бути не просто бульбашка, а залежність — алкоголізм, наркоманія, лудоманія, перегляд коротких відео годинами... Бо "тобі там зрозуміло все, а світ тебе не розуміє".Це може бути паніка, або фобії. Палітра надзвичайно різноманітна. Нараховується близько 2% людей, яких це не торкає. Тобто ми не говоримо зараз про 98%, яких це якимось чином змінює. Знову ж таки, у психології не часто кажуть про мінуси чи плюси, говорять про особливості. Тобто якась людина навпаки — знайшла професію, створила стосунки, тому що в них їй безпечніше. Або людина створила себе, тому що стрес був поштовхом до цього. Але те, що можна казати зараз про всіх, це, мабуть, емоційне вигорання й хронічна втома, яка вже не залежить від того, спала людина чи ні. Ми просто перебуваємо в очікуванні новин, обстрілів, вимкнень світла, якихось таких комунальних проблем, порушенні взаємостосунків із соціальним світом тощо. Людина перебуває у постійному напруженні —  фізичному, емоційному, соціальному. Уявіть, що маєте гантелю на один кілограм, але ви 15 годин поспіль її підіймаєте — у вас рука відвалиться. Те ж можна казати зараз і про психіку.— Ми часто чуємо фразу "головне — вижити". Як зробити так, щоби режим виживання не перетворився після війни на спосіб життя?— Ти не зможеш жити прекрасно, якщо поряд є небезпека. Уявімо, коли не просто тривога, а триває обстріл вашого мікрорайону, і ви вирішили повчити англійську мову… В такому випадку зосередитись неможливо, адже мозок блокуватиме це. Коли небезпека минає, мозок дуже поступово повертатиметься у звичні стани. Чи ситуація: боєць, який щойно вийшов з передової, помився, переодягнувся і пішов у кіно на якусь романтичну комедію. Він не зможе насолоджуватись режисерськими екзерсисами.Тому нам варто навчитися виживати. Виживання — це ж не про вогонь у дощ розвести, а про організацію свого розпорядку дня, графіку дітей тощо. Як тільки у нас ця зовнішня небезпека мине, збережуться навички виживання на все життя. І нам тоді треба буде наново вчитися, якимось чином жити, відпочивати, любити. Найгірше, що нам важко буде навчитися, на жаль, мабуть, це моя суб'єктивна думка — довіряти. З початком повномасштабного вторгнення багато людей розраховували на допомогу найкращих друзів, кумів, родичів тощо. У тих теж якась ситуація була, і вони, можливо, не змогли допомогти, інша людина інтерпретує це як зраду, байдужість. Можливо, так і було. І, як це часто буває, допомогли випадкові люди. От після такого навчитися довіряти важко, але це можливо, адже наш мозок дуже адаптивний.— А як людині повернути або напрацювати здатність довіряти? Які підходи чи практики можуть допомогти відновити довіру після пережитих травм?— Це починається із визнання того, що мені це треба. По-іншому неможливо. Поки людина із зайвою вагою не визнає, що з цим проблема, то вона нічого не робитиме. Токсична жінка, яка вісім разів розлучена, має визнати, що її взаємостосунки з чоловіками, мабуть, не дуже хороші. Керівниця, від якої тікає персонал…. Ну і таких прикладів безліч. Все починається з визнання — нам треба буде це, інакше стосунки з іншими будуть дискомфортними. По-друге, знаходити таких же людей, які потребують довіри, взаємостосунків.Ми навчимося це робити, коли будемо про це говорити прямо, а не натякати. Тоді люди здивуються, наскільки це є потребою й інших, наскільки можна отримувати насолоду від того, що наші стосунки екологічні, що ми можемо просто довіряти, пробачати, говорити про свої невдоволення ненасильницьким шляхом.— Багато людей про це мовчать сьогодні…— Але вони мовчать вербально, не говорять про це, хоча всередині них війна. Там вибухи, там дрони літають всередині, жах просто. І визнавати такі речі дуже класно, це така соціальна терапія. Хірург би сказав "соціальна хірургія", ампутація чогось поганого, електрик би казав "підключення мережі довіри". Кожен інтерпретує по-своєму, а я ось так. Повторюся: ми не зможемо покращити, змінитися, не визнавши, що чогось не вистачає. Адже, коли ми прийдемо до магазину і мовчатимемо, то нас не зрозуміють, і так підемо без отриманого.— Багато військових повернуться з фронту з різним ступенем психологічної травми. Які найсерйозніші виклики їх чекатимуть у мирному житті? І що, на вашу думку, буде найважчим у процесі адаптації?— Ну є така теорія, що вони не повернуться до попереднього життя, воно знищене. Можна створити тільки нове життя, яке не матиме нічого спільного з попереднім, й відновлювати щось нове. Навіть з тими ж людьми, з якими вони перебувають в стосунках, потрібно наново відновлювати зв'язок. Цінності змінилися ж, змінилися якісь речі. Наприклад, середньостатистичний чоловік 35 років. Якщо раніше для нього важливо було мати найновіший смартфон, більш-менш нормальну машину, жінку поряд гарну, то нині воно взагалі все не має ніякого сенсу. Адже сенс в іншому: в самому житті, взаємостосунках. І після тих всіх втрат, які військовий отримав, давити на новий телефон, чи марку автомобіля, не матиме ніякого сенсу.Тому треба буде вибудовувати щось нове. З чим людина зіштовхується? Знову ж таки з розчаруванням. Тому що деякі військовослужбовці мали дуже чітку позицію. З ким вони спілкуються? Рідні, інші військові, волонтери, фонди тощо. І таке враження, що всі тебе підтримують в тилу, працюють 24/7, щоби тобі генератор чи зимову гуму на фронт прислати, або полікувати твого побратима… А коли приїжджаєш додому, то бачиш зовсім інше. І в моїй сентенції немає ніякої критики зараз тилу. Я точно знаю, що ми не стали на військові рейки, і я не хотів би зараз казати, що "Як вам не соромно у мирних містах". Ні, просто уявлення таке є. Але, коли приїжджаєш і бачиш, що це не так, в голові виникає конфлікт світів. Хтось розчаровується, хтось агресує, хтось знову їде до своїх побратимів, волонтерів, рідних. А хтось нападає з претензіями, що може бути дуже шумно, навіть з порушенням закону. Але треба прийняти, що світ ось такий — він не несправедливий чи поганий, а має таке реалістичне забарвлення.Наша задача буде, як і на війні: пристосуватися, адаптуватися і зайняти свою нішу. Більшість військових не з народження в армії. До повномасштабної війни це були інженери, водії, електрики, айтівці тощо. Але ми пристосувалися. І тут треба буде так само, хоча період адаптації видасться найскладнішим, адже військовим потрібно пристосуватись до цивільних, а цивільним — до військових. І всім нам треба буде звикнути до нового життя.Це як перший рік подружнього життя: раніше пара зустрічалася, була романтика, піднесення, а коли почала жити разом, то з'явилися "шкарпеточки", незакручена зубна паста, вона готує кашу не як мама тощо. І тут або розуміння і звикання, або розрив.— Як суспільство може підтримати військових, які повертаються до цивільного життя, і зробити це так, щоби не вдавати, ніби "все як раніше"?— Так, бо "як раніше" вже не буде. Суспільству, по-перше, треба впоратися зі своїми проблемами. Якщо ви живете в Ужгородському районі Закарпатської області, це означає, що у вас немає проблем. Вирішуйте їх. По-друге, не тягніть військового на свою сторону, не кажіть, як краще, не критикуйте, а створіть такий майданчик, де ви можете поспілкуватися, підтримати одне одного. Не беріть багато на себе, якщо у вас немає відповідних ресурсів, знань, навичок. Майте якусь конкретну ціль, якій можете слідувати, і робіть те, що можете. Ну і піклуйтесь про свою безпеку, тому що вам теж може бути страшно. Якщо вам страшно, а ви йдете до військового і розказуєте, як йому жити, то після цього вам стане ще страшніше.Відповідаючи, як зробити так, аби після повернення з фронту військовому було добре й він відчував безпеку, подумайте, чи вам самим безпечно? Створіть безпечні території. Безпека — це не про систему ППО у дворі біля колодязя, а про відчуття захищеності. Коли поліція культурно спілкується, влада дотримується обіцянок, ну і люди загалом привітні. Але нам до цього ще дуже далеко.— Що ви можете порадити родинам військових щодо спілкування з близькими, які повертаються з фронту? Як говорити з ними та слухати так, щоб не травмувати й не чинити тиску?— Все те ж — спочатку ми переймаємося собою. Запитуємо, чи в мене все окей? Якщо у вас є дійсно проблеми, варто спочатку вирішити із собою. Тому що переважна більшість конфліктів виникає тоді, коли тривожна людина перекладає свої переживання на близького. По-друге, не змушуйте іншого щось робити й поважайте його право на простір. До прикладу, військовий, який під час війни жив у бліндажі, або у найманій на десятьох квартирі, чи користувався машиною з побратимами, нарешті приїжджає додому, а на нього всі накидаються. Мама, дружина, дочка, кум — всі хочуть чимось вгодити, а він просить одного — тимчасової ізоляції. І ось тут виникають непорозуміння, бо, наприклад, дружина починає думати, що така поведінка свідчить, що, можливо, він має іншу жінку, а ще якщо начиталася різного у мережі…Тому виділіть якийсь період на адаптацію, звикайте один до одного, спробуйте запросити на побачення, навіть якщо ви разом вже 17 років, але не тисніть. Насолодіться естетикою свого чоловіка, дружини постарайтеся не стільки говорити, як слухати, але не тисніть щосекунди: "Ну скажи мені щось. Чому ти зі мною не хочеш розмовляти?" Просто побудьте разом, без якихось різких рухів. Запитайте у партнера/сина/батька, чого йому б хотілося, покажіть, де їжа і відійдіть на безпечну дистанцію. Людина після повернення з фронту від місяця до півроку має адаптовуватись.Ще є такий страх у близьких, що військовий після повернення з фронту нічого не захоче робити. І вже на другий день перебування вдома починається тиск: "Ну що, йдеш на роботу? Я чув/чула на заводі є посада охоронця, вони візьмуть ветерана". Не тисніть. Дайте людині відпочити місяць, після цього поцікавтеся її планами на життя. Відповідь може здивувати, бо стається, що людина радикально хоче змінити свою професію.— Але тут виникає інша проблема — різниця в оплаті, порівняно з тим, скільки військовий отримував на фронті.— Так, адже люди безпосередньо в зоні бойових дій отримують близько 100 тисяч гривень, а приїжджають додому — і їм пропонують "чудову" роботу на 16 тисяч гривень. І відбувається дауншифтінг, який може тиснути. Тоді людина починає думати, як їй жити далі. Але це треба вирішувати на урядовому, системному рівні. Однак психологів сюди не надто запрошують. Та це не про критику, а про моє відчуття відсутності якогось рішення. Що стосується комунікації, якщо ви не вмієте цього робити зі звичайними людьми, то і з учасником бойових дій це буде складно. Тому запитайте себе: "А як я взагалі комунікую? Чи не надто я токсичний? Чи не виходить з мене якась пасивна агресія?" На початковому етапі важливо навчитися комунікувати з найближчими цивільними.— На жаль, багато наших військових переживають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Що це означає у повсякденному житті для самої людини та її близьких? І які дії допомагають із цим впоратися чи принаймні полегшити стан?— Це трохи така журналістська калька, що багато хто страждає на ПТСР. Але де статистика? Статистики у нас немає. У нас є статистика американська й ізраїльська. Вони там розрахували по діагнозах. У нас зараз з діагностикою не все окей. Можливо, я не знайшов, але треба знати, скільки людей у нас у відсотках страждають на ПТСР.Посттравматичний стресовий розлад — це психічне набуте захворювання, яке відбувається внаслідок переживання людиною психотравмуючої події. Психотравмуюча подія для кожного різна. Це може бути втрата рідної або близької людини, якась страшна ситуація, яка накладається на себе й пов'язана зі страхом смерті, каліцтва, полону, якихось інших страшних речей. Вона відбувається не одразу, тому і назва така "посттравматична". Після завершення психотравмуючої події може пройти місяць, три, півроку, два роки…Є рідкісні випадки, коли ПТСР може виникати через 10 років після закінчення психотравмуючої події. Оскільки це психічне захворювання, воно внесено у протокол DSM (Diagnostic and Statistical Manual — Посібник з діагностики психічних розладів, — ред.) і входить до Міжнародної класифікації хвороб. Воно проявляється через нав'язливі стани: "Всюди небезпека, мене хочуть вбити". Напруження настільки серйозне, що можуть провокувати порушення сну, головні болі, флешбеки — коли ти в реальності ніби бачиш речі, які з тобою були саме під час цієї психотравмуючої події. Тобто ситуації в минулому накладаються на теперішні. Це може бути заміна органів чуттів. Наприклад, коли хтось смажить м'ясо, а людина відчуває запах обгорілого побратима. Або, наприклад, коли свистить чайник, а тобі здається, що це міна. Всі ці речі дуже напружують, і внаслідок зміни поведінки може виникати агресія, або навпаки апатія.— А як діяти, якщо у людини все ж є систематичні проблеми?— Все, що я назвав може бути і у здорової людини. І стається, коли людина, наприклад, загресувала на когось, інші починають: "О, ПТСР, контужений!" Тому питання ПТСР одразу ж віднесемо до діагностики. Хороша новина — ПТСР лікується: як медикаментозними препаратами, так і терапією — індивідуальною, а ще краще груповою. Що нам треба знати? ПТСР — це від 5 до 10% людей. Тобто у переважної кількості людей, які пережили психотравмуючу подію, психіка не застрягне, а все-таки витіснить цей ПТСР, його просто не буде.Якщо у людини спостерігаються симптоми ПТСР, їх необхідно діагностувати. У нас вважають, що відвідування психіатра завершиться гамівною сорочкою, транквілізаторами й станом "овоча". Але, людоньки, 2025 рік надворі. Сьогодні ніхто не примушуватиме до діагностики без вашого дозволу. До речі, переважна більшість пацієнтів психіатричних клінік добровільно ними стали. Тобто за рішенням в суду хіба що там когось покладуть до лікарні, якщо ця людина несе суспільну загрозу. Немає такого: "На тобі таблетку від ПТСР, приймати двічі на добу". Це комплекс. Тому важливо знайти свого психіатра. Я знаю декількох людей, у яких був ПТСР, але вони прекрасно функціонують, це був складний етап до лікування, але після цього все супер. Але дайте мені будь-яку людину, і скажіть, що у неї все окей.Тому ПТСР — це така собі калька, стигма, я б навіть сказав. Кому людина з ПТСР зробить найважче? У більшості випадків собі. Але значно більше людей, які не звертаються до профільного лікаря, аби розв'язати свою проблему. Ну і знову ж таки є інша сторона медалі, коли перелякані лікарі просто пишуть в медкарту "ПТСР" — і це не відповідає дійсності. Тому психоедукація в наших руках — вивчайте, що це таке.— А що має насторожити, якщо підозрюєш у близької людини ПТСР? Які поведінкові чи емоційні сигнали свідчать про те, що пора звертатися до спеціаліста?— Їх небагато, але вони є. По-перше, це систематична зміна настрою, тобто людина понад два тижні перебуває в пригніченому настрої. Це нормально бути не в настрої день-два. Нормально, якщо зміни настрою зумовлені особливостями організму, як-от ПМС у жінок. Але якщо це спостерігається понад два тижні — це дзвіночок. Другий дзвіночок — це реактивність, або ж стан якоїсь агресії: коли постійний, або невмотивований сміх. Будь-який вид залежності — лудоманія, алкоголізм, психоактивні речовини — також є сигналом.Це все свідчить про те, що з людиною варто поговорити: "Якщо хочеш, ми можемо разом сходити до спеціаліста. Хоча би проконсультуватися, аби дізнатися, що воно таке". Завантажити якийсь легальний у нашому регіоні додаток з приводу цих станів. Якщо нічого з цього не працює, людина може піти у ветеранський простір. Наприклад, в один із підрозділів Міністерства у справах ветеранів, де можна проконсультуватися з фахівцем.— Як українцям, які живуть у постійному стресі через обстріли й воєнні дії, зберігати внутрішній баланс і знаходити для себе точки опори?— Це буде неприємно, але дисципліна. Нам треба навчитися піклуватися про себе, тому що це фізіологія. Психологія — прекрасна наука, рекомендую, але біологія була перша. Сон — мінімум шість годин. Якщо у вас була безсонна ніч через обстріли чи з інших причин, то наступну потрібно провести у максимальному відпочинку. Харчування, достатня кількість води тощо. Далі — це соціальні аспекти: піклуйтеся про людей, які поруч, і дозволяйте піклуватися про вас. Ну і, звісно, професійне: відповідайте собі на питання, хто ви, що ви, для чого ви. Ніхто про вас не буде піклуватися, якщо ви про себе не попіклуєтесь.Нам потрібно витягувати всю державу на новий рівень, і це починається з себе. Бо це питання виживання. І цей комфорт досягається шляхом створення власного безпечного простору..

У ніч на середу, 3 грудня, російські окупанти атакували Україну 111 дронами типу "Шахед" та безпілотниками інших типів. Внаслідок атаки є загиблі, а найбільше пошкоджень зафіксовано у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській та Одеській областях.Як повідомляє прес-служба Повітряних сил Збройних сил України, рашисти запускали свої дрони із Курська, Міллерового, Приморсько-Ахтарська та з мису Чауда, що у тимчасово окупованому Криму. Понад 60 із запущених дронів — "шахеди"."Повітряний напад відбивали зенітні ракетні війська, підрозділи радіоелектронної боротьби та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України", — зазначили військові.Станом на 08:00, протиповітряною обороною збито/подавлено 83 ворожих дрони типу "Шахед", "Гербера" і безпілотників інших типів на півночі, півдні та сході країни. Зафіксовано влучання 27 ударних БпЛА на 13 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на одній локації. "Найбільше постраждали об’єкти цивільної інфраструктури та приватні домогосподарства у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Одеській областях. На жаль, є жертви серед цивільного населення", — зазначили військові.Нагадаємо, раніше у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України повідомляли, що Москва планує залучити близько 12 тисяч північнокорейських працівників до роботи на підприємствах окремої економічної зони "Алабуга" в Татарстані. Там вони мають виготовляти дрони типу "Шахед"..

Протягом минулої доби на фронті відбулося 201 боєзіткнення. Збройні сили України потужно оновили втрати країни-агресорки Росії.Про це свідчать дані Генерального штабу ЗСУ.Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 03.12.25 орієнтовно склали:особового складу — близько 1 176 230 (+1 200) осіб / personsтанків — 11 393 (+6) од.бойових броньованих машин — 23 682 (+3) од.артилерійських систем — 34 780 (+12) од.РСЗВ — 1 555 (+3) од.засоби ППО — 1 253 (+0) од.літаків — 430 (+0) од.гелікоптерів — 347 (+0) од.БпЛА оперативно-тактичного рівня — 86 231 (+90) од.крилаті ракети — 4 024 (+0) од.кораблі / катери — 28 (+0) од.підводні човни — 1 (+0) од.автомобільна техніка та автоцистерни — 68 688 (+47) од.спеціальна техніка — 4 012 (+1) од.Ситуація на фронтіНа Північно-Слобожанському і Курському напрямках українські оборонці відбили сім атак росіян. Минулої доби противник здійснив 163 обстріли, зокрема два – із реактивних систем залпового вогню.На Південно-Слобожанському напрямку наші війська зупинили 15 атак противника в районах населених пунктів Приліпка, Стариця, Синельникове, Вовчанськ та у бік Колодязного й Ізбицького.На Куп’янському напрямку вчора відбулося вісім атак загарбників. Наші оборонці відбивали штурмові дії противника у районах населених пунктів Сеньківка, Петропавлівка, Піщане та Нова Кругляківка.На Лиманському напрямку ворог атакував 31 раз, намагаючись вклинитися в нашу оборону у районах населених пунктів Нововодяне, Новоєгорівка, Греківка, Новомихайлівка, Середнє, Карпівка, Шандриголове, Колодязі, Мирне, Зарічне та у бік Степового.На Слов’янському напрямку Сили оборони відбили 12 атак противника поблизу Ямполя, Дронівки, Серебрянки, Сіверська та Федорівки.На Краматорському напрямку за минулу добу боєзіткнень не зафіксовано.На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 27 атак в районах населених пунктів Олександро-Шультине, Плещіївка, Щербинівка, Яблунівка та Русин Яр.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 52 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Володимирівка, Маяк, Родинське, Червоний Лиман, Новоекономічне, Покровськ, Котлине, Удачне, Молодецьке, Дачне та у бік Новопавлівки.На Олександрівському напрямку противник вчора здійснив 18 атак в районах населених пунктів Ялта, Товсте, Зелений Гай, Олександроград, Соснівка, Вербове, Красногірське та Привільне.На Гуляйпільському напрямку зафіксовано п’ять бойових зіткнень, ворог наступав у районах населених пунктів Затишшя, Гуляйполе та у бік населеного пункту Прилуки.На Оріхівському напрямку минулої доби окупанти наступальних дій не проводили.На Придніпровському напрямку українські підрозділи відбили одну спробу штурму у районі Антонівського мосту.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.. Раніше речник Генерального штабу Збройних сил України майор Андрій Ковальов повідомляв, що у Покровську росіяни знову спробували встановити свій прапор. За його словами, загарбники, скориставшись густим туманом, щоб це зробити. Після цього рашисти поспіхом втекли. Нагадаємо, 1 грудня України Володимир Зеленський під час спільної прес-конференції зі своїм французьким колегою Еммануелем Макроном заявив, що українські військові вичистили майже всіх окупантів з Куп'янська. До того ж на цьому напрямку фронту останніми днями більше успіхів саме в Сил оборони України..

На сьогодні головним предметом суперечок у переговорах щодо "мирного плану" для завершення російсько-української війни є 20% території Донеччини, що залишаються під контролем Києва.Про це повідомив державний секретар Сполучених Штатів Америки Марко Рубіо в інтерв'ю Fox News."Зараз вони буквально борються за територію розміром 30-50 км 20% Донецької області, що залишилася. Ми намагалися з'ясувати і, на мою думку, досягли у цьому певного прогресу, з чим можуть жити українці, що дасть їм гарантії безпеки, що в майбутньому до них ніколи більше не вторгнуться, і що дозволить їм не тільки відбудувати свою економіку, але й процвітати як країна, бути країною, економіка якої зростає. Теоретично, якщо робити правильні речі, через 10 років ВВП України може перевищити ВВП Росії", — заявив Рубіо.Він зазначив, що адміністрація Трампа наразі не вважає реалістичним підхід, який передбачає необмежене продовження Вашингтоном підтримки Києва. Ба більше, в адміністрації вже давно говорять про те, що неможливо надавати підтримку в таких обсягах та масштабах."Дехто вважає, що наша політика має полягати у необмеженому продовженні фінансування України в необхідних їй обсягах стільки, скільки триватиме ця війна. Це нереалістично і цього не буде", — зауважив посадовець.Держсекретар США також відзначив, що вже впродовж 10 місяців США намагаються посадити Київ та Москву за стіл переговорів. Однак, на його думку, "лише Путін може закінчити війну з російської сторони"."І ми справді просунулися, стали ближче. Але ми ще не там, ми все ще недостатньо близько", — сказав Рубіо.Нагадаємо, 2 грудня спеціальний представник американського президента Стів Віткофф зустрівся в Кремлі з російським диктатором Володимиром Путіним. На переговори щодо мирного плану приїхав також і зять американського лідера Джаред Кушнер.Як повідомив помічник кремлівського диктатора Юрій Ушаков, після майже п'яти годин перемовин сторони не знайшли компромісів щодо війни в Україні. Зустріч Путіна та Трампа наразі не планується..

Помічник кремлівського диктатора Юрій Ушаков після майже п’ятигодинної розмови з американською делегацією заявив, що сторони не знайшли компромісів щодо війни в Україні. Зустріч Путіна та Трампа наразі не планується.Про це Юрій Ушаков розповів російським пропагандистсько-інформаційним ресурсам. До речі, після переговорів до журналістів після перемовин вийшов лише помічник Володимира Путіна."Москва з чимось може погодитися в межах плану США щодо України, але щось викликає критику російської сторони. Тож компромісів наразі не знайдено", — наголосив він.При цьому Ушаков акцентував, що бесіда Путіна з Віткоффом була конструктивною, дуже корисною та цікавою. Щоправда, зустрічі лідерів Росії та США поки що не планується."Ми обговорювали не конкретні формулювання та рішення, а суть. Сторони бачать "гігантські перспективи для взаємодії", — запевнив помічник кремлівського диктатора.За його словами, під час перемовин обговорювалося територіальне питання, воно найважливіше для Росії та "для США теж"."Компромісного варіанта мирного плану знайдено не було, але деякі американські напрацювання "виглядають більш-менш прийнятно", — зауважив представник Кремля.Він також поінформував, що Москва отримала ще чотири документи, крім "мирного плану" на 28 пунктів."Попереду ще багато роботи. Цього разу ми домовилися не розголошувати суть перемовин", — сказав Юрій Ушаков.Він також розповів, що представники президента США передали Володимиру Путіну привіт і найкращі побажання від Дональда Трампа. Путін теж передав вітання Трампу через Віткоффа та низку політичних сигналів."Можливість зустрічі Путіна та Трампа залежатиме від того, якого прогресу досягнуть контакти на рівні помічників", — підсумував помічник Путіна.Нагадаємо, раніше журналісти видання NBC News оприлюднили інсайдерську інформацію, що Володимир Путін не піде на компроміс щодо трьох ключових для Кремля питань у переговорах про припинення війни в Україні. Це приналежність Донбасу, обмеження Збройних сил України та визнання окупованої території Америкою та Європою..

У вівторок, 2 грудня, пізно ввечері в Кремлі завершилася зустріч диктатора Володимира Путіна та спецпредставника американського президента Стіва Віткоффа. Також на переговорах були присутні зять Трампа Джаред Кушнер і представник Путіна Кирило Дмітрієв.Про завершення перемовин повідомили російські пропагандистсько-інформаційні ресурси. Вони стверджують, що зустріч тривала майже п’ять годин.Першим коротко прокоментував її результати спецпредставник кремлівського диктатора Кирило Дмитрієв. Він оцінив переговори з Віткоффом і Кушнером як "продуктивні".До речі, Стів Віткофф та інші американці жодних коментарів для ЗМІ не надавав. Він одразу відбув до посольства США в Москві після переговорів у Кремлі.Перед цими перемовинами Володимир Путін поводився доволі агресивно. Він публічно виступив у Кремлі та погрожував країнам Європи війною.Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна очікує від представників США повідомлення про результати переговорів з очільником Російської Федерації."Ми отримаємо ті чи інші сигнали. Якщо сигнали спрацюють так, якщо це fair play із нашими партнерами, то, може, ми зустрінемося з американською делегацією дуже швидко. На якому рівні — ми подивимося, залежно від сигналів. Якщо сигнали будуть давати можливість і шанс прийняття глобальних, але швидких рішень, то буде рівень вищий", — сказав український президент.Раніше журналісти видання NBC News оприлюднили інсайдерську інформацію, що Володимир Путін не піде на компроміс щодо трьох ключових для Кремля питань у переговорах про припинення війни в Україні. Це приналежність Донбасу, обмеження Збройних сил України та визнання окупованої території Америкою та Європою.Своєю чергою Володимир Зеленський визначив, що найчутливіші речі та найскладніші питання "мирного плану" стосуються територій, заморожених активів і гарантій безпеки. Тому простих рішень щодо закінчення війни не буде.Нагадаємо, сьогодні міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що другий день поспіль кремлівський диктатор Володимир Путін робить заяви, які демонструють, що він не планує припиняти війну..

Європа має активніше залучатися до "мирного плану" задля розв’язання повномасштабної війни Росії проти України. Зокрема, один із раундів важливих між країнами перемовин могла би прийняти Італія.Про це заявив Папа Римський Лев XIV, якого цитує видання Vatican News. Понтифік сказав про це під час спілкування з журналістами у вівторок, 2 грудня.Папа Римський зауважив, що Святий Престол неодноразово закликав "до припинення вогню, до діалогу, а не до війни". Він вважає, що такі заклики повинні звучати «гучніше й активніше»"Зрозуміло, що, з одного боку, президент США намагається просувати "мирний план", який він хотів би реалізувати та який, принаймні на початку, не передбачає участі Європи", — зазначив Лев XIV.Папа Римський окремо згадав про Італію, роль якої в мирному процесі, за його словами, "може бути дуже важливою". Саме тут, на його переконання, можна було би провести один із раундів переговорів."Адже присутність Європи є важливою. Той перший план теж змінили через зауваження Європи. Культурно й історично Італія має здатність виступати посередником у конфлікті, що існує між різними сторонами: Україною, Росією, США чи будь-ким іншим", — наголосив він.Папа Римський додав, що Святий Престол може заохочувати таке посередництво. Він акцентував, що закликає європейських лідерів і США подумати про такий варіант.Нагадаємо, що 31 серпня Папа Римський Лев XIV наприкінці служби помолився за постраждалих від нещодавніх масованих повітряних обстрілів України з боку Російської Федерації. Понтифік закликав до негайного припинення вогню та серйозних кроків діалогу..

Володимир Путін не піде на компроміс щодо трьох ключових для Кремля питань у переговорах про припинення війни в Україні. Це приналежність Донбасу, обмеження Збройних сил України та визнання окупованої території Америкою та Європою.Таку інформацію оприлюднило видання NBC News, посилаючись на анонімних російських чиновників. Медійники зазначили, що спецпредставник президента Дональда Трампа, якому доручено вести переговори щодо припинення війни Росії в Україні, а також його зять зіткнулися з непростим завданням у Москві у вівторок.Віткоффа журналісти характеризують як людину, яка викликає підозру в Києва та його союзників після оприлюднення стенограми Bloomberg News. Там він радив Москві, як поводитися з Трампом. Окрім того, план із 28 пунктів, запропонований США минулого місяця, широко розцінили як капітуляцію перед Росією."Кремль просто не хоче угоди, яка би була чимось меншим за ту, яку він прагне, наприклад, послаблені гарантії безпеки для України та територіальні поступки Києву", — пояснив незалежний геополітичний і безпековий аналітик Майкл Горовіц.З погляду України, прийняття більшості вимог Росії готує її до третього вторгнення "після 2014 та 2022 років", додав Горовіц, маючи на увазі військову підтримку Росією сепаратистів на Сході України 2014 року та повномасштабне вторгнення вісім років потому.Аналітики додали, що Путін ніколи не приховував своїх жорстких вимог. Він прагнув захоплення всього східного промислового регіону України Донбасу, що включає спірну Донецьку область та контрольований Росією Луганськ. Він також закликав до "демілітаризації" України, що зробить країну беззахисною, та до визнання остаточного мирного врегулювання в міжнародному праві."Є три стовпи, щодо яких ми не підемо на компроміс. Один — це територія Донбасу. Другий — обмеження збройних сил України. Третій — визнання території Америкою та Європою", — заявив російський чиновник, обізнаний з цим питанням, який побажав залишитися анонімним.Москва готова бути гнучкою щодо певних другорядних питань, заявив чиновник цього тижня, наприклад, сотні мільярдів російських активів, заморожених у Європі на початку війни. Україна та її європейські союзники закликали використати ці кошти для підтримки зруйнованої економіки України.Нагадаємо, сьогодні міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що другий день поспіль кремлівський диктатор Володимир Путін робить заяви, які демонструють, що він не планує припиняти війну..

Найчутливіші речі та найскладніші питання "мирного плану" стосуються територій, заморожених активів і гарантій безпеки. Простих рішень щодо закінчення війни не буде.Про це заявив президент України Володимир Зеленський у дописі, який він опублікував у своєму Telegram-каналі."Ми розуміємо, що відбувається. Розуміємо, з ким маємо справу. Питання не в складності ухвалення рішень. Я спроможний їх приймати. Важливо, щоб усе було справедливо та відкрито. Щоби не відбувалося жодної гри за спиною України. Щоби нічого не вирішували без України про нас, про наше майбутнє", — наголосив він.За його словами, найчутливіші речі та найскладніші питання стосуються територій, заморожених активів, гарантій безпеки та ще деяких нюансів."Я не можу говорити від імені європейських лідерів про заморожені гроші у Європі. Можу лише поділитися своїм баченням, а вони можуть мене підтримати", — зауважив український президент.Він додав, що Україна розраховує на сильні гарантії безпеки з боку США та Європи, а також деяких інших лідерів. Це одна з тем Коаліції охочих."Ми над цим працюємо. Я думаю, що ці три теми є найчутливішими та найважливішими. Наші команди продовжуватимуть працювати над ними", — акцентував президент України.Він запевнив, що варто закінчити цю війну так, щоби через рік Росія не прийшла знову з третім вторгненням. Адже окупанти не досягнули цілі окупувати нашу державу, й немає впевненості, що їхні цілі змінилися."Рускіє" розпочали війну, і немає жодних альтернатив цьому формулюванню. Свідок — увесь світ. Вони прийшли з агресією нас знищити. Ми їх зупинили. Європа допомогла, Америка допомогла. Росія не змогла окупувати Україну передусім через міцність українських людей — воїнів, цивільних, — безумовно, завдяки нашим партнерам", — наголосив Володимир Зеленський.Нагадаємо, сьогодні міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що другий день поспіль кремлівський диктатор Володимир Путін робить заяви, які демонструють, що він не планує припиняти війну..

Сполучені Штати Америки призупинили постачання деяких видів озброєння до України. Крім того, обірвано один із прямих контактів із німецькими генералами, які координували безпосередню допомогу Києву.Про це заявив командувач сухопутними силами Збройних сил Німеччини Крістіан Фройдінг в інтерв'ю The Atlantic.Раніше цей німецький генерал керував роботою спецгрупи з координації військової підтримки України. Вона діяла при Міністерстві оборони Німеччини.Він наголосив, що адміністрація президента США Дональда Трампа навіть не попередила німецьких партнерів щодо призупинення постачань певного озброєння для України. Така ситуація виявилася несподіваною для німецьких військових.Фройдінг розповів, що раніше міг постійно обмінюватися текстовими повідомленнями з Пентагоном. Проте зараз цей канал зв’язку закритий.Німецький генерал додав, що тепер він мусить звертатися до посольства Німеччині у Вашингтоні. За його словами, там працює людина, яка намагається "знайти хоч когось у Пентагоні".До речі, саме сьогодні Дональд Трамп заявив, що США більше не залучені фінансово до війни України та Росії. Натомість намагаються зробити все, щоби вона закінчилася."Багато грошей США віддали Україні готівкою. Байден роздав 350 мільярдів доларів, як цукерки. Я більше нічого не роздаю", — наголосив Дональд Трамп.Нагадаємо, вчора посол України при НАТО Альона Гетьманчук зазначила, що Київ хоче до кінця року отримати додаткове фінансування від Європи. Йдеться про приблизно один мільярд євро для фінансування закупівель американської зброї у межах механізму PURL..