Статті

Зустріч у Києві "коаліції рішучих" підштовхнула Путіна вийти вночі в ефір із гучним ультиматумом — Росія готова до прямих переговорів з Україною у Стамбулі. Шоком для всіх стала підтримка намірів диктатора Трампом. Але це ще був не кінець…Як Трамп завдав удару по "коаліції рішучих" заради ПутінаДля кращого розуміння подій останніх днів варто перемотувати їх назад, як кінострічку. Почнемо з останніх. У неділю ввечері, 11 травня, президент України Володимир Зеленський зробив гучну заяву: "Чекаємо відзавтра припинення вогню — повне та тривале, щоби дати необхідну основу дипломатії. Чекатиму на Путіна в четвер у Туреччині. Особисто".Український президент сподівається, що "Путін цього разу не шукатиме причин, чому він щось не може". Ці слова прозвучали після шокуючої заяви президента США Дональда Трампа, який підтримав ідею Путіна провести переговори без 30-денного припинення вогню, як того вимагають Україна та наші європейські партнери з "коаліції рішучих".Процитуємо його допис: "Президент Росії Путін не хоче підписувати угоду про припинення вогню з Україною, натомість прагне зустрітися в четвер у Туреччині, щоб обговорити можливе завершення кровопролиття. Україна має негайно погодитися на це". Президент США вважає, що під час перемовин світ хоча б зможе з’ясувати, чи можлива взагалі мирна угода з Росією, "а якщо ні — європейські лідери та США знатимуть, на чому все стоїть, і зможуть діяти відповідно!". Він додав, що взагалі сумнівається в можливості мирної угоди: "Я розпочинаю сумніватися, що Україна укладе угоду з Путіним, який надто зайнятий святкуванням перемоги у Другій світовій війні — перемоги, яка не могла бути здобута (і близько!) без США. Проведіть зустріч негайно!".Здавалося б, нічого неймовірного у цій заяві немає, Трамп у незмінному амплуа, якби не кілька моментів. Перший: Путін у своєму виступі вночі у неділю висловив готовність до переговорів у Стамбулі не для обговорення мирного плану Трампа, європейців чи якогось спільного, а так званих "стамбульських домовленостей" — ультиматуму, який росіяни викотили українцям у березні 2022 року, коли під Києвом стояла багатотисячна путінська орда. Україна жодних домовленостей не парафувала. Простіше кажучи, американський президент погодився на те, щоб Росія використала майданчик у Стамбулі для висловлення чергових ультиматумів і погроз. А те, що вони там розповідатимуть про "необхідність усунення першопричин" війни, яку самі розв’язали, фактично підтвердив радник Путіна Юрій Ушаков.Другий момент: пропозицію Путіна дружно розкритикували лідери країн "коаліції рішучих". Найбільш жорстко це зробив президент Франції Еммануель Макрон. Він назвав ініціативу господаря Кремля "способом не відповідати" на підтримку 39-денного перемир’я."Нам потрібно зайняти тверду позицію перед американцями й заявити, що припинення вогню є беззаперечним, а потім ми зможемо обговорити інше", — сказав Макрон.Тобто глава Білого дому прекрасно знав, що у європейських партнерів США є спільна позиція і замість підтримати її, він підтримав Путіна. Окремо — про спільну позицію країн-лідерів Європи та України. Її оприлюднили у спільній заяві 10 травня, коли Київ відвідали Еммануель Макрон, Кір Стармер, Фрідріх Мерц і Дональд Туск. У документі кілька разів згадувалися Сполучені Штати як партнер. У тому числі був дуже важливий пункт про застосування 17-го пакету санкцій до Росії, якщо та не погодиться на перемир’я. Очевидно, ЄС доведеться вводити їх без підтримки з Вашингтону, де демонструють небажання вести з Росією переговори з позиції сили.І останній кадр у цій кінострічці, перемотаній назад, — парад у Москві. Точніше епізод, який міг вплинути на рішення Путіна підняти ставки — присутність китайського лідера Сі Цзиньпіна. Тим самим головний китайський комуніст продемонстрував світові, що його так звана "нейтральність" щодо війни, розпочатої Росією проти України, остаточно завершилися. Всі маски — зняті.Чи стане цей тиждень переломним у переговорах?Відповідь на це питання варто почати з важливої події, яка стартує у середу у турецькій Антальї — неформальної зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО. Протягом трьох днів обговорюватиметься багато питань, зокрема й допомога Україні. На цьому майданчику Сполучені Штати представлятиме глава Держдепу Марко Рубіо. Через нього його європейські колеги спробують донести шкідливість для іміджу Трампа й Америки підтримувати переговори без перемир’я. То ж до четверга американський президент може ще передумати й заявити, що він — проти переговорного процесу під час ракетних і дронових атак і невпинних бойових зіткнень на лінії фронту.Але навіть якщо цього не станеться, Путін до Туреччини майже зі стовідсотковою ймовірністю не приїде. Хоча президент цієї держави Реджеп Ердоган і погодився знову організувати у себе зустріч української та російської делегацій, проте, очевидно, йшлося не про формат перемовин перших осіб. Путін планував прилетіти в гості до Ердогана 12 лютого торік року, проте так цього і не зробив. Він боїться, що його літак не долетить до пункту призначення, адже шлях пролягатиме через країни, яким Росія наробила багато лиха, або в Туреччині його якось спробують публічно зганьбити. Відсутність оперативної реакції на пропозицію Зеленського свідчить, що в Кремлі стався збій у матриці — погодитися не можна відмовитися. Тобто станом на зараз Зеленський дипломатичну гру виграє. По-перше, він зумів медійно нівелювати заклик російського диктатора про переговори у Стамбулі. Зараз всі писатимуть, чи приїде Путін, чи злякається. По-друге, в цікавій ситуації опиняється Трамп. Він робив багато заяв і різноманітних рухів — від відправки до Москви Стіва Віткоффа до переговорів у Саудівській Аравії — але нічого путнього з того не вийшло. Після чого у його адміністрації заходилися шукати, як зіскочити з теми невдалого посередництва у переговорах і звалити відповідальність на сторони війни. І ось цікавий поворот, який змушує обрати чиюсь сторону. Простіше кажучи, тиснути санкціями на Росію, якщо Путін не прилетить до Стамбула, чи шукати нові причини цього не робити. Тим самим виглядати адвокатами російського диктатора.Підсумуємо: переломним у переговорах щодо миру цей тиждень навряд чи стане. Шанс на особисту участь Путіна в переговорах надто мізерний, а відправляти замість себе когось іншого, щоб той висловив черговий ультиматум, тепер матиме вигляд ганебного боягузтва. А от на прискорення рішень американців можна сподіватися. Питання тільки — яких: від виходу з переговорів до підтримки санкційних намірів "коаліції рішучих".

Спецпредставник президента США Кіт Келлог заявив, що Україна нібито хоче заморозити війну з Росією вздовж поточної лінії фронту. А віце-президент Джей Ді Венс пішов далі: мовляв, Київ і Москва мають почати прямий діалог. Оце і весь план? Генерал Кіт Келлог, мабуть, найбільший наш друг із тих осіб в оточенні Дональда Трампа, яких той уповноважив мирити Україну та Росію. Він неодноразово викладав своє бачення закінчення війни, яке зводилося до її замороження. Найскандальнішу версію Келлог видав минулого місяця, коли запропонував розділити Україну на кілька зон, де розмістять війська країн "коаліції охочих" по завершенню війни з Росією. Тоді він також згадував про демілітаризовану зону упродовж лінію фронту. Після публікації статті про розділення нашої країни на зони, та ще й підкріплену мапою, Келлог кинувся виправдовуватися. Мовляв, про поділ України його неправильно зрозуміли. TrueUA тоді детально аналізував, чому ідея Келлога в принципі помилкова, і чому забуксував миротворчий план Трампа.Демілітаризована зона та прецедент Німеччини. Про що стара пісня Кіта Келлога Цього разу спецпосланець глави Білого дому виклав схожу версію, але з нюансами. Перший нюанс: за його словами, українська сторона нібито готова відійти на 15 кілометрів від лінії фронту за умови, що такі ж дії зробить і Росія. "Це буде 30-кілометрова зона, яку можна буде контролювати", — зазначив Келлог. Він додав: українцям треба сказати, що "це — одна з тих ситуацій, які можуть змінюватися з часом". "Якщо ви погоджуєтеся на припинення вогню на поточних позиціях, то та земля, яку ви контролюєте, за яку ви боролися — ваша земля на цей момент", — наголосив він. Тобто Келлог знову просуває ідею де-факто відмови України від приблизно 20% своєї території, тимчасово окупованої ворогом.Процитуємо у цьому зв’язку президента Володимира Зеленського, який коментував схожі заяви іншого посланця Трампа, тільки в Росію, Стіва Віткоффа: "Щодо території. Україна — суверенна держава, і всі території належать унітарній державі Україна. Тому знов таки про території нашої держави може говорити тільки народ України. І ви знаєте, що для нас — це червоні лінії визнавати будь-які території тимчасово окуповані як не українські, а російські. Тому знову таки відповідні представники обговорюють питання поза своєю компетентністю".Цю ж оцінку повністю можна адресувати Келлогу. Розмови про демілітаризовану зону, її географічне розташування та інші моменти можливі тільки після тривалого припинення вогню, повернення додому всіх наших оборонців і вкрадених дітей, яких агресор незаконно утримує, гарантій безпеки Україні рівня 5 статі НАТО, продовження санкцій проти Росії до повної деокупації захоплених українських земель, компенсації Росією за завдані Україні руйнування. Американці, як посередники у переговорах, нездатні забезпечити нам виконання жодної з цих умов.Другий нюанс: Келлог вірить, що перемир’я протягом 30 днів здатне докорінно змінити ситуацію."Якщо вдасться утримати це перемир’я протягом 30 днів, — сказав він в ефірі трампістського телеканалу Fox News, — тоді його можна буде подовжити. А як військовий я скажу: дуже важко знову розпочати конфлікт після припинення бойових дій. І я не думаю, що вони знову воюватимуть". На тривалому перемир’ї наполягає й Україна, але всі є свідками спроб Путіна то великоднім, то тепер парадним до 9 травня перемир’ями підірвати довіру до будь-якого перемир’я взагалі. Бо диктатор сам їх зриває. Чи починаються війни знову після замороження конфліктів? Саме там і починаються. Найсвіжіший приклад — чергове загострення між Індією та Пакистаном.  Третій нюанс. Келлог вважає, що президент Трамп може забезпечити дотримання перемир’я, якщо Путін на нього погодиться, але не дає відповіді на питання, як діятиме американський президент у випадку незгоди російського диктатора. Досі ми чули тільки слабкі заяви американських можновладців про вихід із переговорів, якщо Україна і Росія не захочуть пристати на "прекрасний" план Трампа. Президент США продовжує погрожувати Москві санкціями, та чим довше він балакає, а не діє, тим швидше підриває віру світу у здатність США при цій адміністрації бути великою державою.Є і четвертий нюанс: Келлог знову повторив мантру про Балтійські країни, які після Другої світової війни потрапили під радянську окупацію, та про Німеччину, яка змогла об’єднатися. "Політичні реалії можуть змінюватися з часом", — каже американський спецпредставник. Можуть, проте обидва прецеденти з історії не годяться для нинішньої ситуації. По-перше, події, про які каже Келлог, сталися за правління Михайла Горбачова, який хоча і лишався махровим шовіністом, проте розпочав демократизацію в СРСР та загравав із Заходом. Путін колись помре, але його спадкоємець буде з того ж організованого злочинного угрупування ФСБшників, які узурпували владу в Росії та перетворили населення на "тупу біомасу". Чекати на прихід до влади в "Мордорі" демократа, який віддасть Україні захоплені території, може тільки наївна людина.По-друге, Путін внесенням до конституції РФ анексованого Криму та чотирьох частково окупованих українських областей заклав бомбу під власну державу. Навіть якщо в Росії до влади прийде Горбачов-2, він не зможе просто виключити загарбані території з конституції. Зазомбоване пропагандою населення йому не дасть це зробити. Єдиний варіант — зникнення Росії в нинішньому вигляді та перезаснування її як держави. Так сталося з СРСР — нема такої держави, нема і її конституції з "15 республіками-сестрами". Українці згодні з розвалом Росії, та от, на жаль, це не входить в плани США.По-третє, для того, щоб відбулося об’єднання Німеччини й розвал СРСР дуже плідно попрацювали президенти-республіканці Рональд Рейган і Джордж Буш-старший. З боку Трампа поки не видно особливого бажання стати в один ряд із цими успішними попередниками. Замість показати силу, з Білого дому чутно популістські обіцянки відновити тюрму Алькатрас чи перейменувати Перську затоку на Аравійську.  Прямі переговори України й Росії? У чому помилка ВенсаНе Келлогом єдиним. Учора віце-президент Джей Ді Венс висловив побажання, щоб Україні й Росія почали прямий діалог. Нагадаємо: кілька тижнів тому "язик Путіна" Дмитро Песков казав, що його шеф буцімто відкритий до двосторонніх переговорів з Україною. У відповідь Володимир Зеленський висловив нашу позицію: "Після повного припинення вогню і з розуміння, на який термін, ми готові до будь-якого формату перемовин з ними". Венс погоджується: у Росії забагато вимог для початку переговорів, проте все одно "США наразі розчаровані обома сторонами". Тобто американці й далі ставлять нас, жертву, і росіян, вбивць і злочинців, на один щабель. Це — перше.Друге: Путін як раз і хоче переговорів без потужної партнерської підтримки України. Такі переговори колись відбувалися в Мінську в рамках так званої "Тристоронньої групи", куди росіяни привозили терористів із "ДНР" і "ЛНР". Не припиняючи під час переговорів атаки на наших захисників. Проходили — знаємо, повторення — не буде.Третє: Венс каже, що під час прямих переговорів Росія та Україна "щонайменш 30 хвилин розповідають про історичні передумови" війни. Ця заява свідчить про нерозуміння американськими переговорниками природи цієї війни. Не можна рухатися до стабільного миру, не знявши екзистенційну загрозу для України з боку Росії. Четверте: різнобій заяв представників адміністрації США і зміна думок знову засвідчує, що у неї немає стратегічного плану миру для України. Є тактичні кроки, які переписують у процесі. Було б добре, якби планувальники у Вашингтоні переглянули три положення: Україна і Росія не "сторони конфлікту", Україна — жертва, Росія — агресор, з усіма наслідками для агресора; США не безсторонній посередник, який хоче укладення будь-якої угоди про замороження бойових дій, лиш би швидше, а мислить на століття вперед, забезпечуючи стійкий мир на основі міжнародного права; США діють спільно з Європою та іншими союзниками, адже йдеться про майбутнє демократичного світу перед загрозою авторитарних режимів, які об’єднуються, бачачи слабкість євроатлантичних союзів. Простіше кажучи, є потреба перезавантажити ідеологію переговорів і, відштовхуючись від нової, писати переможну стратегію. Інша справа, чи хочуть цього у Білому домі. Заяви Трампа і його оточення на адресу Росії й Путіна останнім часом стали жорсткішими. І це — обнадіює.

Після першого туру президентських виборів у сусідній Румунії з великим відривом лідирує ультраправий кандидат Джордже Сіміон. Другим до фінішу прийшов мер столиці країни Бухареста Нікушор Дан. За два тижні румуни за власною волею можуть стати на слизький шлях розколу Євросоюзу, по якому йдуть словаки та угорці.Чому перемога Сіміона в першому турі нікого не здивувалаСіміон очолює ультраправу партію "Альянс за об’єднання румунів" (AUR) — популярну переважно у румунській глибинці. Це не просто націоналістична партія, вона ще й відверто антиєвропейська та українофобська. Виступає проти військової допомоги Україні та за заборону транзиту через Румунію нашої агропродукції. Однак тут варто зробити ремарку: під час блокування українсько-польського кордону фермерами з Польщі, за якими стояли польські праворадикали, румунські партнери дуже допомогли українцям із логістикою, зокрема, дозволити використовувати свої порти на Дунаї та на Чорному морі. У разі блокування румунськими ультраправими цих налагоджених транспортних коридорів Україні буде завдано значних економічних збитків. Ідеологія AUR не надто відрізняється від ідеології партії прем'єра Угорщини Віктора Орбана Fides — той же євроскептицизм, вимога первинності суверенітету своєї держави над рішеннями ЄС, проросійськість, популізм та звернення до конспірологічних теорій. Партійці Сіміона симпатизують неолегіонаризму — неофашистській ідеології, яка відроджує засадничі положення Залізної гвардії та її вождя Корнеліу Кодряну, дуже популярних сто років тому. Але сам Сіміон усіляко спростовує героїзацію румунських фашистів. Він позиціонує себе другом Дональда Трампа, хоча це не так, радше він друг французької ультраправої Марін Ле Пен. Простіше кажучи, прагне бути респектабельним політиком, а не маргіналом. Яким був ще років зо п’ять тому. У чому ж рецепт успіху Сіміона?Перший інгредієнт з цього рецепту — затяжна політична криза в Румунії. У грудні 2020 року відбулися парламентські вибори, на яких найбільшу підтримку отримали соціал-демократи, проте пішли в опозицію й уряд сформували націонал-ліберали. Прем’єром став Флорін Кицу, який не просидів у кріслі й року і подав у відставку. Його наступник — Ніколає Чуке — працював довше — з листопада 2021-го до червня 2023-го. Політична криза змусила націонал-лібералів поступитися посадою голови уряду лідеру есдеків Йону-Марчелу Чолаку. Партія AUR у 2020 році вперше потрапила до парламенту, отримавши 33 мандати. В урядових коаліціях участі не брала, але вигідно для себе конвертувала політичні чвари лібералів, есдеків, центристів. Простіше кажучи, "із грязі в князі" Сіміона витягнули традиційні політики, які за взаємними розбірками не помітили посилення позицій ультраправих маргіналів.Другий інгредієнт — торішні президентські вибори, результати яких анулювали. Нагадаємо цю драматичну історію. Перший тур виборів президента відбувся 24 листопада. Сіміона називали серед фаворитів, проте експерти ледь не в один голос прогнозували вихід у другий тур чинного прем’єра Чолаку, якому й віддавали переконливу перемогу над Сіміоном у другому турі. Але сталося те, чого не очікував ніхто. Калін Джорджеску, 62-річний проросійський кандидат-неофашист, інженер-аграрій, кандидат, який вів свою кампанію у ТікТок, де розповідав таку конспірологію, що у людей із критичним мисленням волосся дибки ставало, посів перше місце з понад 22% голосів. А Чолаку взагалі не пройшов у другий тур, поступившись прозахідній лібералці Єлені Ласконі. Але 6 грудня конституційний суд Румунії анулював результати виборів і скасував увесь виборчий процес. Джорджеску заборонили балотуватися знову, у його кампанії уздріли руку Москви через підтримку підозрілих акаунтів у ТікТок та таємні виплати онлайн-інфлюенсерам. Він пішов скаржитися до Європейського суду з прав людини, але програв. Цей скандал зіграв на користь Сіміона.Його партія наростила м’язи на грудневих парламентських виборах, спонукавши традиційні партії створити коаліцію, яка підтримала прем’єра Чолаку. На президентські вибори пішов спільний кандидат від коаліції есдеків, націонал-лібералів та Демократичного союзу угорців Крін Антонеску. І не потрапив у другий тур. Це черговий приклад того, що румунські проєвропейські сили не розуміють рівня загроз, інакше б виставили проти Сіміона не політика, який уперше став депутатом ще в середині 1990-х, а молодого і харизматичного лідера. Або ж одразу зробили ставку на популярного мера Бухареста Нікушора Дана. Натомість ці діячі забезпечили Сіміону слабкого суперника, через що ультраправий кандидат набрав у першому турі понад 40% голосів.Третій інгредієнт — використання технологій Трампа. Сіміон популярний серед робітничого класу і фермерів, у провінційних містах, де розповідає виборцям, як боротиметься за права простих людей. Ось приклад: "Те, що ви тут робите, дуже багато значить для Румунії. Ми залишимося поруч із вами, у ваших лавах, щоб завоювати прихильність простих румунів, а не парламентарів і не тих, хто 30 років обкрадав Румунію".Це цитата з промови Сіміона перед робітниками взуттєвої фабрики у місті Алба-Юлія. Там же він пообіцяв поставити на чолі уряду "народного героя" Джорджеску. А ще, копіюючи Трампа, таврує своїх критиків "фейковими ЗМІ".Отже, переможні цифри кандидата-українофоба, якому заборонний в’їзд до України, не стільки заслуга його та його штабу, скільки наслідок неспроможності проєвропейських політиків до консенсусу. Якщо румуни бачать покращення свого життя у таких персонажах, як Сіміон і Джорджеску, значить їхні політики їх дійсно дістали.Чи виграє Сіміон у другому туріРозрив між ним і мером Бухареста Даном — 20%. Якби наступне голосування не було настільки визначальним для країни, її демократичного майбутнього та співпраці з ЄС, будь-хто зі знавців виборів сказав би, що такий розрив — нездоланний. Проте не у цьому випадку. У Сіміона майже немає можливості суттєво наростити кількість голосів, а у Дана така можливість є, якщо лідери проєвропейських партій закличуть своїх виборців підтримати мера Бухареста. Сам він каже про другий тур виборів так: "Це будуть не дебати між особистостями, а між прозахідним курсом для Румунії та антизахідним. Я закликаю всіх румунів долучитися до цієї боротьби".Ще один варіант — провернути той фінт, що і з Джорджеску. Ризиковано, можна спровокувати протести ультраправих, але тут вже пан або пропав. Прихід до влади правих радикалів у Румунії — величезна проблема не тільки для нас, а й для ЄС і НАТО. У цього діяча — антиНАТОвська риторика, а Румунія, нагадаємо, є однією з ключових країн в оборонній системі Північноатлантичного альянсу в південно-східному регіоні Європи. Переходу Румунії в зону геополітичних інтересів Росії ніхто не допустить.Є ще один момент: американська адміністрація свідомо підриває східноєвропейський фланг Євросоюзу, щоб ослабити ЄС. Син Дональда Трампа Дональд Трамп-молодший їздив Угорщиною, Болгарією, Сербією, Румунією під прикриттям бізнес-ініціативи Trump Business Vision 2025. У Румунії він був наприкінці квітня. Із Сіміоном не зустрічався (як і взагалі з чинними політиками), але варто згадати про його недружні випади у бік Румунії після анулювання результатів виборів президента у 2024 році. Трампу потрібен Сіміон, бо він — черговий розкольник Європи. А от чи треба такий президент Румунії Євросоюзу? Для того, щоб знайти для румунів переконливі пряники в обмін на не голосування за правого радикала у Брюсселя є два тижні до другого туру виборів….

"Світу кінець, бо Індія і Пакистан мають ядерну зброю і застосують її" — приблизно такий наратив новин, які приносять переляканим землянам медіа. Та чи так все насправді?Заморожений конфлікт протягом 78 роківІндія та Пакистан як незалежні держави виникли внаслідок зникнення колоніальної Британської Індії. Одразу ж у нових державах почалися сутички між індуїстами й мусульманами. Це спричинило першу індо-пакистанську війну за Кашмір. Вигідніші умови в результаті бойових дій, які з різною інтенсивністю тривали два роки (1947-1949), отримала Індія: спірні території увійшли до її складу у вигляді штату Джамму і Кашмір. У серпні-вересні 1965 року між Індією та Пакистаном спалахнула друга війна. Знову за ці ж території. Але вона не виявила переможця, втрутилася ООН — і все закінчилося на стадії прикордонних сутичок. Хоча з обох сторін загинуло майже по чотири тисячі осіб. Третя війна тривала лише два тижні — з 3 по 17 грудня 1971 року — і закінчилася розгромом пакистанської армії. Але тут потрібно уточнити: Пакистанів тоді було два — східний та західний. Західний — це нинішня держава зі столицею в Ісламабаді, а східний — колишня назва Бангладеш. Внаслідок перемоги індійської армії Бангладеш здобув незалежність. Після цього великих бойових зіткнень між сусідами не було, але між ними періодично спалахували прикордонні сутички за певні території: Сіаченський конфлікт 1984-87 років (це бойові дії за льодовик, де більший успіх знову мала Індія), Каргільський конфлікт 1999 року, знову у Кашмірі. І знову кращі результати мала Делі. Після того періодично точилися бої у Джамму і Кашмірі, але до війни не доходило. Так, 2016 року терористи, які окопалися на пакистанській частині Кашміру, вбили 19 індійських військових. У відповідь індуси завдали точкових ударів по таборах терористичних угрупувань. Транскордонною була відповідь Делі й у 2019 році, коли автомобіль із вибухівкою протаранив автобус із поліцейськими. Тоді загинуло 40 людей.Одна із причин не загострення конфліктів — наявність в обох держав ядерної зброї, яка відіграє функцію стримування. Точна цифра їхніх ядерних зарядів невідома, але аналітики оцінюють приблизно по 180 плюс-мінус смертоносних бомб у кожної зі сторін. І кожна має достатньо носіїв для ядерних зарядів. Простіше кажучи, якщо почнуть одна по одній стріляти ядеркою, всім мало не покажеться. Але вірогідність цього мінімальна. Чого не скажеш про використання конвенційної зброї. "Пакистан не вдарить першим, але й стримувати відповідь не стане", — заявив міністр закордонних справ країни Ісхак Дар. "Збройні сили мають повну оперативну свободу у виборі способу, цілей і термінів дій Індії у відповідь. Наша національна рішучість полягає в тому, щоб завдати нищівного удару по тероризму" — це вже слова прем’єра Індії Нарендри Моді. Та поки йдеться про прикордонний конфлікт, на тлі якого обидві сторони грають м’язами.Хто отримає вигоду від війни Індії з ПакистаномВсе почалося 22 квітня цього року, коли у Пахалгамі, туристичному центрі Кашміру, терористи напали на туристів і вбили 26 із них. Індійська влада пригрозила Пакистану страшною помстою: перекрити постачання води. 1960 року, попри ворожнечу, країни підписали водну угоду, якою регулюється водопостачання між ними. Угода не порушувалася жодного разу, тому, якщо Індія перекриє свою частину річок системи Інд, Пакистан зіткнеться з величезними проблемами. Не одразу, адже для зупинки потоків води потрібно технологічно підготуватися, а в перспективі.Звідси слідує, що Індія має вигідніші позиції, бо може шантажувати пакистанців зневодненням? Не все так просто.Розглянемо диспозиції сторін. На руку Індії її географічне становище — вона буде з водою, а Пакистан — ні. Також індуси в кращих економічних умовах. Індія переживає економічний підйом, чого не скажеш про сусіда. У Пакистані мільйони людей опинилися за межею бідності й виживають лише за рахунок отримання гуманітарного продовольства. Навесні 2023 року під час роздачі гуманітарки у місті Карачі сталася тиснява, внаслідок чого загинуло 11 людей — жінки й діти. Війна з Індією може добити економіку Пакистану. І в Делі такий розклад точно спрогнозували — як і примус країни-сусідки до наведення порядку у себе з терористичними угрупуваннями. Тоді можна обійтися лише шантажем, без бойових дій.Але пакистанці точно не мають вигляд слабкого супротивника для індусів. Пакистан має потужну і добре озброєну армію, яка чисельно менша за індійську, проте сили зрівнює той факт, що бої йтимуть у високогір’ї, де танки, БТРи тощо не дають жодної переваги. По-друге, Пакистан з 2004 року входить до групи основних союзників США поза НАТО. Туди цю країну долучив президент Джордж Буш-молодший. Цьому передувало співробітництво між американцями й пакистанцями у боротьбі з "Аль-Каїдою". Терористи дошкуляли обом державам, то ж Вашингтон й Ісламабад знайшли спільного ворога.За часів Джо Байдена Білий дім надавав перевагу налагодженню тісних відносин з Індією: з пакистанською владою, далекою від демократичних принципів, попередній американській адміністрації розмовляти було складно. Тепер, враховуючи статус відносин США і Пакистану, Трампу не вийде просто відстоятися збоку.Не тому, що буде соромно виявитися слабаком: ми на власному досвіді пересвідчилися, що геополітичне мислення нинішнього президента Америки доволі примітивне, і тому він вже неодноразово проявляв слабкість у відносинах із Росією. Але у конфлікті між Індією і Пакистаном є третя сторона, яка від нього виграє, — Китай. Тому якщо США не почнуть діяти швидко і результативно, вони знову сядуть у велику калюжу.Китайці підсадили бідний Пакистан (а бідний через багаторічне погане управління) на свої кредити, продавали туди зброю, допомагали продовольством. "Китай уважно стежить за ситуацією та підтримує зусилля Ісламабаду у боротьбі з тероризмом", — заявив нещодавно глава МЗС КНР Ван І. Тобто фактично Пекін став на бік Ісламабаду. Між Пакистаном та Індією є заморожений конфлікт навколо Кашміру, а між Китаєм та Індією — за регіон Аксай-Чин та штат Аруначал-Прадеш. Час від часу між найбільш населеними державами виникають збройні сутички за ці території. То ж Пекін у конфлікті Ісламабаду з Делі підтримує перших, бо йому вигідне виснаження Індії війною. Між китайцями та індусами триває змагання за домінування в цьому величезному регіоні.Отже, пакистанці мають цікаву перевагу — якщо їм на поміч не прийдуть американці, тоді прийдуть китайці. Або навпаки. Ще одна перевага Пакистану, точніше його влади — військовий конфлікт об’єднає населення навколо керівництва. Коли є спільний ворог, то мільйони бідняків замість просити їжу волатимуть патріотичні гасла. Остання перевага — ісламісти під приводом джихаду можуть хлинути в Індію, вдаючись до кривавих терактів.Виходить, у пакистанців більше переваг? Скажемо так: якщо між цими країнами знову спалахне справжня війна, навіть без ядерної зброї, вони обидві стануть жертвами третіх сил, "стерв’ятників", які вже рахують свої надприбутки.Наслідки для УкраїниДуже невигідна війна між ними й Україні. Обидві держави дотримуються нейтралітету щодо війни, розв’язаної Росією. Але, наскільки відомо, з Пакистану до нас доставляли артилерійські боєприпаси. Якщо почнеться велика колотнеча, поставки припиняться. Другий негатив — інформаційний. Путін просто мріє, щоб увага світової спільноти переключилася на іншу війну. Тому страшилка про ядерну катастрофу, найімовірніше, підігрівається саме росіянами. Не варто в цю страшилку вірити й поширювати.Ймовірно, до великої війни не дійде. Бажаючих помирити Пакистан та Індію не менше, аніж охочих заробити на крові. Війна Росії проти України спричинила значну напругу по всьому світу, тому навіть складно уявити рівень напруги, якщо почнеться бійня між індусами та пакистанцями. Там переможця не буде, але буде дуже багато тих, хто програв. .

Травень 2025 року принесе українцям низку змін, які торкнуться різних сфер. Зокрема, споживачам перерахують житлові субсидії на неопалювальний сезон, а курсантам військових навчальних закладів підвищать стипендії. Також деякі громадяни отримають допомогу від Червоного Хреста та ООН. До того ж у "Резерв+" з'являться нові види відстрочок від мобілізації.Яких змін очікувати українцям у третій весняний місяць — у матеріалі TrueUA.Тарифи з 1 травня: чи буде підвищення цін на комунальні послугиВ Україні підвищення вартості комунальних послуг у травні не очікується. Зокрема, у квітні уже завершився опалювальний сезон, тому суми у платіжках будуть значно меншими, адже уже не доведеться платити за теплопостачання.Ціна на електроенергіюКабінет міністрів 29 квітня продовжив дію положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії до 31 жовтня 2025 року. Це означає, що ціна на електроенергію для населення наразі залишається незмінною. Як повідомили в Міненерго, уряд ухвалив рішення зберегти незмінним тариф на електроенергію для населення з метою забезпечити доступність електричної енергії для споживачів. Відповідно у травні за кіловат-годину українцям доведеться заплатити 4,32 гривні. Щодо споживачів, які мають двозонні лічильники, із 23:00 до 07:00 діятиме нічний тариф — 2,16 гривні за один кіловат-годину.Ціна на газНаразі в Україні не планують підвищувати тарифи на газ. В "Нафтогазі України" запевнили, що ціна на блакитне паливо для всіх домогосподарств України залишається незмінною."Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" продовжила дію тарифного плану "Фіксований" іще на рік — до 30 квітня 2026 року", — пояснили у відомстві.Там уточнили, що рішення ухвалено з урахуванням чинного мораторію на підвищення цін на природний газ. Відповідно ціна на газ у травні складатиме сім гривень 96 копійок за куб.Ціна на водуУ травні ціни на холодну воду також не планують змінювати. Наразі питання щодо зростання тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення перебуває у стадії обговорення.Варто зазначити, що у деяких громадах можуть підвищувати вартості води рішенням місцевої влади, яке здійснюється без погодження з НКРЕКП. Проте наразі офіційно про зміну тарифів на воду не повідомляли.За даними інфляційного звіту Національного банку, частковий мораторій на підвищення комунальних тарифів, який зараз діє в Україні, можуть скасувати через проблеми в енергетиці. Однак цього року, за оцінками фахівців, комуналка залишиться на тому ж рівні, що й раніше.Проте складний стан в енергетиці та фіскальна консолідація, ймовірно, зумовлять поступове коригування цих тарифів наступними роками.Як відомо, раніше президент Володимир Зеленський підписав меморандум з МВФ, який передбачає підвищення тарифів на комуналку. Як тільки війна закінчиться, буде потрібно поступове підвищення цін на газ та електроенергію з метою відшкодування витрат, з одночасним виділенням адекватних цільових ресурсів для захисту вразливих домогосподарств. Виплати для ВПО з 1 травняУ травні 2025 року держава продовжить виплачувати грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам. Як раніше повідомили в прес-службі Міністерства соціальної політики, деякі переселенці зможуть отримати субсидію на оренду житла.Субсидії на оренду житла для ВПО Цією програмою можуть скористатися переселенці, що відповідають наступним критеріям:ВПО, які переїхали до будь-якого регіону, що перебуває під контролем України, і не мають у власності житла на цих територіях із загальною площею понад 13,65 м2 на кожного члена сім'ї;родини ВПО, житло яких знищено/пошкоджено і непридатне для проживання;родини, які витрачають на оренду понад 20% доходу;ВПО, які не отримують допомогу на проживання;ВПО, які не є учасниками програми "Прихисток".Варто зазначити, що родини з доходом меншим від двох прожиткових мінімумів (станом на сьогодні до 5840 гривень) можуть розраховувати на більшу субсидію. Розмір субсидії визначається індивідуально. Сума виплат залежить від:доходу родини;кількості членів сім'ї;граничної вартості оренди житла у регіоні.Як оформити субсидію на оренду житлаДля оформлення субсидії необхідний договір оренди житла, який можна разом із заявою підписати та подати:у відділеннях ПФУ;через вебпортал електронних послуг ПФУ чи мобільний застосунок ПФУ з накладанням електронного підпису;у ЦНАПах.Субсидія на оренду житла призначається на шість місяців. На наступних півроку допомога продовжується Пенсійним фондом автоматично. Тобто повторно звертатися до органів ПФУ не потрібно.  Грошова допомога ВПО: розмір виплат у травніЗгідно із законом "Про державний бюджет України", у 2025 році уряд допомагатиме переселенцям надалі. У травні змін не передбачається. Більшість ВПО отримуватимуть виплати без додаткового звернення у відповідні органи. Йдеться про вразливі категорії населення, які не мають змоги працювати, зокрема:людей з інвалідністю першої та другої групи, дітей з інвалідністю віком до 18 років, а також тяжкохворих дітей;дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віком до 23 років, а також батьків-вихователів і прийомних батьків;пенсіонерів, у яких розмір пенсії не перевищує 9 444 гривень.Розмір допомоги для ВПО у травні не зміниться:для осіб з інвалідністю та дітей — три тисячі гривень;для інших осіб — дві тисячі гривень.Українці можуть отримати грошову допомогу від ООНУкраїнці із вразливих категорій зможуть отримати допомогу від Організації об'єднаних націй. Як повідомляє прес-служба Міністерства соціальної політики України, всесвітню продовольчу програму продовжили до кінця травня.Так, громадяни України з найвразливіших категорій, які проживають на територіях активних або можливих бойових дій, мають низькі доходи та не отримують інших грошових допомог від міжнародних організацій, отримують додаткову фінансову підтримку від ООН.У Мінсоцполітики пояснили, що розмір такої допомоги — це різниця між пенсією (або соціальною виплатою), яку вже має людина, та 3250 гривень. Тобто, якщо соціальна виплата становить, наприклад, 2 700 гривень, — людина отримує від ВПП ООН ще 550 гривень додаткової допомоги. Отримувачам допомоги додатково нікуди звертатися не потрібно. Вона буде виплачена тим же способом, яким людина вже отримує пенсію або соціальні виплати (на банківську карту або через "Укрпошту").У серпні 2023 року Мінсоцполітики, Пенсійний фонд і Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП ООН) ініціювали спільний проєкт, мета якого — забезпечити максимальну синергію у наданні українським громадянам грошової підтримки від міжнародних гуманітарних організацій. Деякі українці зможуть отримати надбавки до пенсій: хто саме та скількиУ травні 2025 року більші пенсії отримають пенсіонери, які досягнуть віку 70 років та старше. Розмір доплати становить від 300 до 570 гривень. За даними ПФУ, розмір щомісячної компенсаційної доплати залежить від віку пенсіонера, тож доплату починають нараховувати від дня досягнення цього віку. "Важливий нюанс — це те, що нарахування доплати розпочинається не від початку календарного місяця, а після дня народження, тому за перший місяць вона буде виплачена неповністю, а пропорційно до даної кількості днів", — пояснили у ПФУ.Крім віку, є ще одна умова отримання доплати. Право на доплату мають ті громадяни, загальний розмір пенсії яких не перевищує 10340 гривні.Розмір надбавки для пенсіонерів:віком від 70 до 75 років — 300 гривень. віком від 75 до 80 років — 456 гривень;віком від 80 років — 570 гривень."Водночас до пенсії доплачується лише одна компенсаційна доплата (декілька доплат за різні вікові категорії не доплачуються). Тобто, якщо після досягнення віку 70 років отримували 300 гривень, то після 75 років — 456 гривень, а після 80 років — 570 гривень", — зауважили в ПФУ.Смарагдовий, а не зелений: в Україні діятимуть нові світлофориЗ 1 травня в Україні запроваджуються нові стандарти для дорожніх світлофорів. На всі нові чи реконструйовані світлофори почнуть встановлювати "смарагдові" сигнали замість зелених. Як повідомляє видання Avto24, досі на території України діяв світлофорний стандарт ДСТУ 4092-2002 від 3 червня 2002 року. 30 квітня 2025 року — останній день його дії.Так, ухвалений торік 15 листопада документ № 282, який впроваджує ДСТУ 4092:2024, починає діяти з 1 травня. Втім, це не означає, що старі світлофори виявляться поза законом. Варто зауважити, що заступник начальника Департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький повідомив, що звісно ж не йдеться про заміну всіх старих світлофорів, а лише стандарти для майбутніх реконструкцій і будівництва доріг.Тому очікувати того, що всі світлофори відразу стануть смарагдові, не варто. Наразі більшість з них будуть зелені. Щодо відмінностей, то смарагдовий колір є одним із відтінків зеленого. Він має яскравіший, насиченіший тон із характерним холодним підтоном. Завдяки цьому цей колір сприймається краще та добре помітний навіть здалеку, навіть, коли на вулиці яскрава та сонячна погода.Варто зауважити, що встановлювати смарагдові лінзи будуть при пошкодженні світлофора чи скла, фізичному виносі, тріснутому або вигорілому склі лінзи тощо. Українські АЗС продаватимуть бензин зі спиртомЗ 1 травня в Україні бензин мають містити не менше 5% рідких біокомпонентів (біобутанолу, біогазу, біодизелю, біоетанолу, біоводню). Винятком є пальне для потреб Міністерства оборони та для створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів. Як повідомила Державна екологічна інспекція Центрального округу, з 1 травня 2025 року в Україні набуває чинності закон, що зобов’язує використовувати рідке біопаливо в автомобільних бензинах. Ним внесені зміни до закону "Про альтернативні види палива". "Це рішення є частиною державної стратегії переходу до сталих джерел енергії, скорочення викидів парникових газів і підтримки аграрного сектору", — пояснили у екологічній інспекції.Там зауважили, що біоетанол як компонент пального допомагає зменшити вплив транспорту на довкілля та водночас створює попит на продукцію вітчизняного сільського господарства. Серед основних переваг такого нововведення:зменшення шкідливих викидів;підтримка національного виробника;посилення енергетичної незалежності України."Впровадження біоетанолу — це важливий крок на шляху до екологічної відповідальної енергетики та зменшення вуглецевого сліду транспортного сектору", — додали Державній екологічній інспекції Центрального округу.Курсантам військових вишів підвищать стипендіїПостанова уряду щодо підвищення стипендій курсантам військових навчальних закладів вступить в дію з 1 травня. Як повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час години запитань до уряду на засіданні парламенту 18 квітня, документи вже прийняли та підписали. Так, для курсантів першого та другого курсів стипендії планують підняти до розміру мінімальної заробітної плати до восьми тисяч гривень. Своєю чергою, курсантам третіх та четвертих курсів стипендію обіцяли на рівні 20 тисяч гривень. Як зазначив Шмигаль під час відповіді на питання у парламенті, по 20 тисяч гривень також платитимуть тим курсантам, які навчаються на відмінно, та під час проходження практики.Субсидії на неопалювальний період: хто має подати заявуЗ 1 травня призначатимуть житлові субсидії на неопалювальний період. За даними Пенсійного фонду, одержувачам, які отримували субсидію в попередньому періоді, виплату буде призначено автоматично, на підставі наявної у ПФУ інформації. Йдеться про випадки, коли не змінилися дані про майновий стан та/або склад домогосподарства, а також відсутня заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг. Обов'язково потрібно звернутися до ПФУ із відповідною заявою та декларацією про доходи та витрати, якщо:у складі домогосподарства є внутрішньо переміщені особи;члени домогосподарства сплачують житлово-комунальні послуги, проживаючи в орендованому житловому приміщенні;кількість тих, хто фактично проживає в житловому приміщенні, менша, ніж кількість зареєстрованих у ньому;член домогосподарства звертається за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.Важливо пам'ятати, що субсидіанти зобов’язані повідомити інформацію про зміни у складі домогосподарства чи майновому стані його членів протягом 30 днів.Як подати документи для призначення житлової субсидіїПодати документи на призначення житлової субсидії до органів ПФУ можна в один з трьох способів:звернутись до обраного сервісного центру ПФУ;надіслати поштою на адресу органу ПФУ;онлайн — через вебпортал електронних послуг ПФУ.До того ж документи на призначення субсидії можна подати через уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади, центру надання адміністративних послуг та через портал "Дія".У "Резерв+" з'являться нові відстрочки від мобілізаціїУ мобільному застосунку для військовозобов'язаних "Резерв+" мають з'явитися два нових типи відстрочок від мобілізації. Очікується, що вони будуть доступні уже найближчим часом. Як повідомила заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Черногоренко, у травні планують запустити два нових типи відстрочок:для людей з тимчасовою непрацездатністю та на строк від  шести до 12 місяців;для громадян, які мають чоловіка або дружину на службі та дитину до 18 років.Варто додати, що кожна третя відстрочка в Україні оформлюється через "Резерв+". А загалом у застосунку близько чотири мільйони користувачів. Вступники складатимуть НМТЯк раніше повідомили в Українському центрі оцінювання якості освіти, тестування відбуватиметься під час основних і додаткових сесій. Основні проходитимуть з 14 травня до 25 червня, додаткові — з 14 по 25 липня.Згідно із наказом МОН, передбачено два періоди реєстрації  для участі в НМТ — основний та додатковий. Основний етап реєстрації для участі в основних сесіях НМТ тривав з 6 березня до 3 квітня включно.У додатковий період реєстрації (9–14 травня) матимуть змогу зареєструватися для проходження НМТ під час додаткових сесій особи, які не змогли цього зробити з поважних причин під час основного періоду реєстрації, та ті, хто реєструвалися в основний період реєстрації, але їм було відмовлено в реєстрації. Зміни до реєстраційних даних можна буде внести до 19 травня.З 4 травня для зареєстрованих учасників основних сесій НМТ з’явиться можливість завантажити зі своїх персональних кабінетів запрошення. Там буде зазначено дату, час і місце проведення НМТ. Учасники ж додаткових сесій матимуть змогу це зробити з 11 липня. Інформацію про результати основних сесій НМТ буде розміщено в персональних кабінетах учасників до 4 липня, додаткових — до 30 липня.Що чекати від погоди у травні: прогноз синоптиківВ Україні цього року травень буде теплішим ніж зазвичай. Середня місячна температура повітря у третій місяць весни очікується вищою за норму.За даними "Укргідрометцентру", температура повітря у травні коливатиметься у межах +15…+19ºС, в гірських районах буде дещо холодніше — +12…+14ºС. Ці показники на 1,5-2ºС вищі за норму.Місячна кількість опадів очікується 35-76 мм, в Карпатах та на Прикарпатті — 88-138 мм, що в межах норми.Магнітні бурі: календар на травень 2025 рокуМайже щомісяця науковцями фіксуються магнітні бурі. Вони можуть впливати на загальне самопочуття, тому люди нерідко відчувають втому чи головні болі. У травні 2025 року очікується кілька таких штормів на початку, в середині та наприкінці місяця. Згідно з даними Центру прогнозування космічної погоди NOAA, у травні магнітні бурі будуть різної інтенсивності.Так, потужні магнітні бурі очікуються: 5, 6 та 18 травня.Геомагнітні шторми середньої потужності прогнозують: 7, 8, 9, 10, 16 та 17 травня.Слабкі магнітні бурі, згідно з прогнозами, очікуються: 1, 3, 4, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 23 та 24 травня.Прогнози магнітних бур є лише попередніми та можуть змінюватися, адже сонячна активність досить непередбачувана. Так, експерти постійно оновлюють інформацію щодо магнітних бур. Вимірюється геомагнітна активність за шкалою від нуля до дев'яти. Для позначення використовується планетарний К-індекс: якщо показник п'ять і вище, то це вважається потужною магнітною бурею.Вихідні дні у травні: скільки відпочиватимуть українціТравень 2025 року має низку державних та професійних свят. Зокрема, українці відзначатимуть День матері та День Києва.Цього місяця відпочивати будемо лише щосуботи та неділі, адже додаткові вихідні під час воєнного стану не надаються, навіть якщо святковий день збігається з суботою чи неділею. Вихідні дні травня 2025 року: 3, 4, 10, 11, 17, 18, 24, 25 та 31 числа.Проте деякі роботодавці можуть за бажання надавати своїм працівникам вихідний у свята.

Жіноче лідерство — давно не тренд для піар-звітів, а реальний запит часу. В умовах повномасштабної війни українські жінки стали опорою для сімей, спільнот і цілих громад, а жіноча сила — невід'ємною складовою національної стійкості та розвитку.👩‍🦰 Українська жінка — берегиня чи борчиня?В українській культурі жінка століттями асоціювалася з домом, затишком і турботою. Відповідно, у суспільстві сформувалися стереотипи на кшталт: жінки емоційніші за чоловіків і їм важко ухвалювати раціональні рішення, жінки не розбираються у фінансах, не розуміються на техніці та слабші фізично, жінки менш амбітні та не ризикують у бізнесі, кар’єра — не для пані з сім’єю, а лідерські якості — виключно чоловіча риса.Але сучасні реалії демонструють нову, надважливу роль жінки. Філософ Сергій Кримський виокремлює три основні екзистенціали нашого національного буття — "вольність", "людяність" і "софійність". Ці риси яскраво проявляються в українських жінках, які, зберігаючи людяність і мудрість, водночас демонструють волелюбність і готовність боротися за свої права та свободи. На його думку, жінка випередила людство в антропологічному розвитку: вона стійкіша до стресів, хвороб і криз. І саме це робить її природною рушійною силою виживання країни під час війни.Українська жінка давно перестала обирати між берегинею й борчинею — вона поєднує обидві ролі. Вона може дбати про дітей та одночасно керувати бізнесом чи волонтерським штабом, захищати та змінювати. Це гармонійне злиття двох глибинних сутностей — тієї, що береже життя, і тієї, що бореться за нього. Жінка стала тим центром стійкості, навколо якого тримається сім'я, колектив, громада чи ціла галузь. Саме в такій реальності нині живе Україна.👒Лідерство: тренд чи досвід?Жіноче лідерство — не новина і не данина моді. Це результат багаторічної, а подекуди й багатовікової боротьби за рівні права. Україна у цьому питанні переживає справжній ренесанс. За підрахунками аналітичної платформи "Опендатабот", у 2024 році жінки очолювали близько 449 тисяч українських бізнесів, що становить майже кожну третю компанію. За даними Держстату за минулий рік, жінки очолюють 36,2% активних підприємств в Україні, що перевищує європейський показник. Зокрема, торік зросла кількість жінок-директорок в ІТ (+69%), сільському господарстві (+25%) та будівництві (+17%). Ці дані свідчать про поступове, але стабільне зростання ролі жінок у керівництві українським бізнесом. Традиційно найбільше жінок-керівниць працює у сферах освіти, культури, охорони здоров’я та соціальних послуг.Але важливіше не кількість, а якість. Як відзначав Сергій Кримський, жіночий стиль управління у кризу більш гнучкий та орієнтований на збереження систем, а не безапеляційне домінування. Жінки вміють досягати результатів меншими ресурсами, звертаючи увагу не лише на центр події, а й на її межі — там, де часто народжуються нові можливості. У воєнний час ця здатність до нестандартного бачення та адаптації стала безцінною.💼Бізнес реагує на трендиУкраїнські компанії все активніше інтегрують програми розвитку жіночого лідерства. Великі корпорації запускають менторські програми для майбутніх лідерок, організовують психологічні майстерні та тренінги з кризового менеджменту. Наприклад, ІТ-компанія SoftServe відкрила програму She Leads, яка допомагає жінкам розвивати навички стратегічного управління в умовах невизначеності. Програма від агрохолдингу "МХП" Жіноча ліга — підтримує ініціативи жінок у сільському господарстві. ІТ-кластери Львова та Харкова відкрили менторські програми для керівниць проєктів.Змінився і підхід до управлінської культури. Замість застарілих моделей, де лідерка — це жінка з "чоловічим характером", у компаніях поступово формується культура прийняття: важливим є не стать, а вміння знаходити рішення і тримати удар, зберегти команду в умовах невизначеності та рухати проекти вперед. І тут українські жінки демонструють себе з найкращого боку.Компанія AXOR INDUSTRYОлена Крекніна, заcтупниця директора з маркетингу: "На нашому підприємстві — багато чоловічих професій. AXOR INDUSTRY — це велике промислове підприємство, єдиний виробник фурнітури для вікон та дверей в Україні. Ми виробляємо металеві елементи (фурнітуру AXOR), завдяки якім вікна та двері стають безпечними, теплими і комфортними у використанні. Виготовляються вони як на пресах способом штампування, так і на ливарних машинах, а для корозійної стійкості всіх цих елементів використовуються лінії гальванічного покриття та лінії фарбування. А для збирання окремих елементів у робочі елементи фурнітури працюють 17 роботів. Я розповідаю про це для того, щоб було зрозуміло, наскільки механізоване, роботизовано та автоматизоване наше підприємство. На одній лише дільниці пресів працюють 13 пресів із потужністю від 500 тон, і продуктивністю 8 млн комплектів фурнітури на рік для 27 країн світу.Попри такі умови, ми стали дуже гнучкими щодо "жіночих" і "чоловічих" професій.Команда AXOR INDUSTRY усвідомлює свою роль у прогресі гендерної рівності та впроваджує комплексну політику інклюзивності. Ми розбудовуємо культуру рівного ставлення до всіх працівників, забезпечення рівних прав і можливостей у бізнесі як для чоловіків, так і для жінок, створюємо інклюзивне середовище, де немає обмежень у професійному та кар’єрному розвитку, підтримуємо прозорий та справедливий процес підбору персоналу.І вже досягли певних результатів. Основні досягнення компанії:≈ 37 % жінок у загальній структурі персоналу всього підприємства;≈ 30 % керівних посад обіймають керівники-жінки;ми підтримуємо материнство (гнучкий графік, адаптивність після декрету);створюємо гнучкий графік роботи як для офісних професій, де є можливість дистанційної роботи, так й для робочих спеціальностей при виборі змін.Хочу відмітити, що інклюзивна корпоративна культура та жіноче лідерство на українських підприємствах — це не просто модний тренд, а необхідність для побудови ефективного, стійкого і гуманного бізнесу. Рівні можливості — це інвестиція у талант, ефективність і майбутнє компанії. І наш досвід підтверджує думку, що коли компанія дбає про справедливість — вона отримує віддану, продуктивну і мотивовану команду".👠Народитися чи статиУкраїна йде своїм шляхом. Нам ще далеко до скандинавських стандартів, де жінки очолюють до 50% керівних посад. Але тренд жіночого лідерства, зміни корпоративної культури — незворотній. "Те, що у нас досі не так багато жінок-лідерок у політиці чи бізнесі, — не обов’язково свідчить про дискримінацію. Швидше, говорить про те, що не кожна жінка готова брати на себе відповідальність і ставати лідеркою. Лідерство — це вибір людини: вона або є лідером за своєю природою й набутими якостями, або ні", — зауважує Олена Зубарєва, експертка у сфері стратегічних комунікацій, репутації та сталого розвитку, директорка зі стратегічних комунікацій корпорації Terwin. На її думку, нині стартові можливості для жінок і чоловіків є досить рівними: немає обмежень в освіті, саморозвитку чи досягненні цілей. Водночас через війну українські жінки стали сильнішими й ту відповідальність, яку раніше можна було розділити з чоловіком, тепер часто несуть самотужки — з різних причин. І це — теж вибір. "Я за те, щоб жінки не ховалися за міфічними "обмеженнями" чи "неможливостями" сучасного суспільства. Ідеального середовища не буде ніколи — завжди знайдеться причина щось не зробити, а потім звинуватити в цьому чоловіків чи весь світ. Моє улюблене прислів’я: "Не буває нерозв’язних проблем — бувають нерішучі люди". І це цілком стосується і жінок", — підсумувала Олена Зубарєва."Так, лідерство вимагає певних задатків: характеру, психотипу, внутрішнього стрижня, — зауважує Вікторія Біркентале, тренерка з питань лідерства, особистої ефективності, економіки та підприємництва. — Проте оточення, виховання у сім’ї та суспільні відносини формують певну роль людини з дитинства, а життя — дає можливість її розвинути чи змінити. Лідерка — це не титул, а стан душі. І я навчилася бути нею всупереч, а не завдяки — долаючи патріархальні родинні (чи сімейні) установки та піднімаючись після вимушеного переїзду з Донецька, а потім з Маріуполя".Нині пані Вікторія підтримує жінок, які втратили дім і роботу, допомагає їм повірити у себе, спробувати нову справу, долати стереотипи, прагнути й вчитись бути більш економічно незалежними, навчитися любити й цінувати себе і своє життя. Водночас вона звертає увагу на важливу річ: для того, щоб залишатися ефективною борчинею чи лідеркою на довгій дистанції, потрібно бути в ресурсі й мати "заправну станцію"."Бути лідеркою — це не лише про успіх, а й про відповідальність і емоційне напруження. Найшвидше ми вигораємо від постійного реагування на виклики", — застерігає Вікторія Біркентале.Фахівчиня радить розвинути корисну звичку: Спробувати змінити реактивне реагування на виклики й події на рефлексивне, більш помірковане, наче "погляд зі сторони" — це дозволить відрефлексувати, ухвалити виважене рішення і залишитися в ресурсі. "Знайдіть те, що вас посилює: перебування на на природі; старі або нові хоббі — бажано творчі, з залученням дрібної моторики — для переключення; турбота про своє тіло і зовнішність, оздоровчі процедури; час, проведений з близькими людьми і новими спільнотами, хто підсилює, а не забирає енергію. Призупинитися і відновити ресурси — не тотожне зраді ідей, цінностей чи колективу. Це лише дає можливість набратися сил, щоб далі ще ефективніше робити те, чому ти себе присвятила", — зазначила пані Вікторія.Українські жінки — це не романтизовані образи з літератури, але й не роботи. Це — стратеги, кризові менеджери, мотиватори, управлінці й водночас матері, сестри, доньки. Вони зуміли перетворити війну на ще один виклик, у якому показали себе сильнішими за обставини. І якщо вже XXI століття рухається у напрямку жіночого антропологічного типу, як вважав Сергій Кримський, то Україна у цьому — на кілька кроків попереду.Компанія BROCARD"Жіноче лідерство — це не сплеск на хвилі подій, а глибока трансформація, яка визрівала десятиліттями. А війна стала каталізатором: показала силу, виваженість, здатність тримати фронт — і фізично, і емоційно. Багато жінок не лише втримали свій бізнес чи команду, а й зуміли зробити крок уперед — у рішеннях, відповідальності, лідерстві. Ми переконані: жіноче лідерство — це про нову норму. Жінка в ролі керівниці, рятівниці, натхненниці — це те, що бачимо щодня. І що давно перестало дивувати, але ніколи не припиняє захоплювати.Ми живемо в час, коли жінки формують політичні порядки, очолюють великі бізнеси, змінюють культуру всередині компаній і далеко за їх межами. Ми бачимо це на власному прикладі: більшість керівних посад у Brocard займають жінки. І в цьому — не політика квот, а результат сили, таланту, відповідальності, вміння діяти.Сучасна жінка для BROCARD — не дилема між "або-або", а синтез. Це не вибір між родиною і кар'єрою, між силою і ніжністю, а право бути різною: рішучою і вразливою, лідеркою і мамою, амбітною і дбайливою. Вона — не рамка, а простір. Простір, який наповнює своїми сенсами.У BROCARD понад 85% команди — жінки. Ми підтримуємо ініціативи, які дозволяють жінкам розвиватися, навчатися, змінювати професії, адаптуватися до нових реалій і водночас залишатися собою — у всіх сенсах цього слова. Ми щодня будуємо середовище, де жінка має право на силу, емоції, розвиток і свої темпи. У компанії працює ціла екосистема підтримки: навчальні платформи, де співробітниці можуть опанувати нові навички — від діагностики шкіри до управління проєктами;менторські ініціативи й відкрита культура зворотного зв’язку;можливість карʼєрного росту з чіткою, прозорою системою конкурсного відбору;гнучкий графік та розуміння реалій життя — дітей, тривог, адаптації.BROCARD — це бренд, який слухає і відчуває свою аудиторію. Ми бачимо, як змінюється образ жінки. Образ, який ми транслюємо сьогодні — це не ідеал, вирізаний з глянцю. Це жінки, які під час тривоги не припиняють роботу — просто переносять її в укриття. Це ті, хто керує командами, складає бокси для військових, запускає нові напрямки бізнесу, виховує дітей, волонтерить і при цьому не забуває про себе — як жінку. Це жінка, яка не боїться бути різною — вразливою і впевненою, емоційною і раціональною, ніжною і рішучою.Зараз ми більше, ніж будь-коли, хочемо говорити про емоції, турботу, про сміливість бути собою. Ми віримо, що краса — не в досконалості, а у вияві сили через себе. І ця трансформація — не маркетингова стратегія, а рефлексія на глибокі зміни, які відбуваються у серці країни.У ДНК BROCARD закладена жіноча чутливість до краси та потужна потреба у самовираженні. Ми бачимо жінку як рушійну силу, яка формує сьогодення й задає тон завтрашньому дню. Світ змінюється — і часто саме завдяки тим, хто не боявся бути першою".

Історична зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у Ватикані, яка не могла відбутися без доброї волі Римської курії, є переконливим свідченням величезного впливу церкви на сучасні світові події.Як Ватикан сприяв зустрічі Зеленського з Трампом: коротко про головнеПоки складно сказати, наскільки переговори Зеленського з Трампом трансформують мирний план американського президента, адже той, який оприлюднили в ЗМІ, не має сприятливий вигляд для України. Радше він дає можливість Путіну оголосити про свою перемогу. Тому не варто аж надто радіти сумнівам Трампа у чесності російського диктатора.Світ неодноразово переконувався в тому, що чинний глава Білого дому здатний змінювати свою думку залежно від власних емоційних коливань, проте все ж є сенс нагадати його заяву після зустрічі з українським колегою."У Путіна не було жодної причини за останні кілька днів обстрілювати ракетами цивільні райони, міста і селища. Це змушує мене думати, що він, можливо, не хоче закінчувати війну, а просто водить мене за ніс, і з ним потрібно поводитися інакше — через "банківські" або "вторинні санкції"? Занадто багато людей гине!" — писав президент США у соцмережі Truth Social.У цьому ж пості Трамп різко розкритикував видання The New York Times, яке звинувачувало його у поганій угоді для України, зокрема, за намір юридично визнати Крим російським. То ж закиди на адресу Путіна за ракетні удари по наших містах і селах не означають, що глава Америки кардинально відступатиме від своїх мирних ініціатив.Сигналом зміни його підходів до переговорів із росіянами стане кілька моментів. Перший: відсторонення від переговорного процесу Стіва Віткоффа. Для всіх очевидно, що ця фігура не працює на українські інтереси, більш того, просуває скасування санкцій проти Росії, що виставляє США у дуже некрасивому образі.Другий: ухвалення американськими законодавцями законопроекту сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який передбачає введення вторинних санкцій на імпорт нафти, газу, урану та інших копалин із Росії. За словами Грема, Сенат "готовий рухатися в цьому напрямку і зробить це переважною більшістю голосів, якщо Росія не прийме чесний, справедливий і міцний мир". Такий документ дійсно може отримати двопартійну підтримку, що стане першим випадком єдності республіканців та демократів після повернення Трампа у Білий дім.Третій сигнал: американці перестануть говорити про мирні угоду до встановлення режиму тиші у небі, на морі та на суші. Без цього просто неможливо про розмовляти з Росією про будь-що.Доки цих сигналів немає, щось казати про зміни у намірах Трампа, який поки не здатний засудити Путіна за вбивства українців, зарано. Тобто факт зустрічі у Ватикані додає нам оптимізму, як і включення до плану дій на наступні сто днів президентства теми мирних переговорів (себто, президент США відмовився від своїх погроз вийти з переговорного процесу), проте він, ймовірно, буде і далі обережно діяти у відносинах із Росією: і нашим, і вашим, і про себе не забуватиме.І все це відбуватиметься на тлі дуже важливої для світу події — конклаву Католицької церкви, де обиратимуть нового понтифіка. У вагомому впливі церкви на політичні процеси ми пересвідчилися завдяки зустрічі Трампа із Зеленським у соборі Святого Петра — головній святині римо-католицької церкви. Також Ватикан продемонстрував важливість для нього теми миру в Україні, зробивши виняток із суворих правил розсадки гостей на церемонії прощання з папою Франциском. Зеленський опинився у першому ряду неподалік від Трампа, хоча традиційні правила передбачають розміщення за абеткою назв країн французькою мовою, офіційною мовою дипломатії на момент укладання протоколів.З якими проблемами зіткнеться новий Папа: ідеологія, політика, грошіДля України дуже потрібно, щоб новий Папа був нашим другом. Нині у ЗМІ називають багато імен можливих наступників Франциска, а букмекери навіть приймають ставки. Насправді, це як ставити на приліт інопланетян, адже рішення конклаву заздалегідь передбачити неможливо. Станом на тепер очевидного фаворита немає. Так, до речі, було і 12 років тому. Аргентинський кардинал Хорхе Маріо Бергольйо, який став папою Франциском, не називався серед головних претендентів на Святіший Престол. Тому замість називати імена, звернемо увагу на проблеми, з якими доведеться зіткнутися обранцеві кардиналів. І на те, як Україна може стати корисною Ватикану.Конфлікт між прихильниками реформ у ЦерквіОтже, перша проблема — конфлікт між прихильниками реформ у церкві, які проводив Папа Франциск, та противниками реформування. Попередній глава Католицької церкви лібералізував її, основний свій погляд він звернув на простих вірян, на подолання розриву між злиденними й заможними, між бідними та багатими країнами, проводив політику децентралізації, розширюючи повноваження місцевих єпископів. Також Папа лояльно ставився до ЛГБТ-спільноти. Загалом дотримуючись прийнятого в церкві традиційного відношення до статевих стосунків та інституту шлюбу, він усе ж дивився на гомосексуальність інакше. У червні 2016 року заявив, до Римо-католицькій церкві варто вибачитися перед геями за колишнє їхнє переслідування.Він казав: "Якщо людина — гей і шукає Бога і має добру волю, хто я такий аби судити?". Інша його цитата з цього питання: "Всі люди — діти Божі, усі люди. Бог нікого не відкидає, Бог — батько. І я не маю права нікого виганяти з церкви".Водночас Папа засуджував аборти та евтаназію. Крім того, уперше в тисячолітній історії церкви він розширив права жінок у церковних справах, дозволив їм прислуговувати біля вівтаря під час служби та роздавати причастя. Підсумовуючи: на майбутньому конклаві розгорнеться боротьба між продовжувачами початих Франциском реформ, назвемо їх ідеологічними трансформаціями, та консервативним крилом у церкві, яке виступає за традиційні підходи. За час перебування на престолі Франциск сформував серед кардиналів потужну групу підтримки своїх кроків, тепер побачимо, чи зможе ця група домовитися про спільного для неї Папу. Україну влаштовує будь-яка фігура з цього середовища. Цікаво, що Зеленський зустрічався в Римі з двома кардиналами з "партії реформаторів" — державним секретарем Ватикану П’єтро Пароліном та архієпископом Болоньї Маттео Дзуппі. Обох називають серед ключових претендентів на папство.  Фінансова проблемаЗа життя, попередній понтифік почав реформування фінансової системи Ватикану. Вона завжди була утаємниченою від зайвих очей і вух, тому невідома точна цифра бюджету церкви. Але відомо, що церква володіє величезною кількістю нерухомості, а також має акції у низці міжнародних компаній. Останніми роками зростає дефіцит бюджету Ватикану. Це пов’язано з багатьма факторами — від зниження прибутків через відтік вірян, передовсім у заможних країнах, до збитків, завданих пандемією коронавірусу. Новий Папа буде змушений проводити політику попередника щодо контролю за витратами, зменшувати їх, аби Ватикан не зіткнувся з фінансовими проблемами. Україна, здавалося б, до цього стосунку не має, але є важливий нюанс: щоб залишатися другом Ватикану держава не повинна утискати чи шкодити парафіям Римо-католицької церкви. Принагідно нагадаємо про тривалий конфлікт між Міністерством культури й католиками за Костел Святого Миколая у Києві. Не можна, щоб такі питання ставали на перепоні партнерству України з Ватиканом.Політична проблемаЗараз багато країн зацікавлені у своєму Папі. Три останніх понтифіки — Іван Павло ІІ, Бенедикт XVI й Франциск — не були італійцями. Хоча до цього дуже тривалий час церквою правили італійці. Останній Папа хоча і мав італійське походження, проте за громадянством — аргентинець. На тлі зменшення чисельності вірян в Європі, зростає їхня кількість у Латинській Америці, Азії та Африці. Тому і не дивно, що серед претендентів на папську владу називають філіппінця Луїса Антоніо Тагле, африканців Пітера Тарксона з Гани та Фрідоліна Амбого Безунгу з Конго. З одного боку можна було б повернути Святий Престол європейцям, проте з іншого — паства за межами Європи росте значно більшими темпами. І це потрібно враховувати. Також свої плани на Ватикан мають США. Хоча це і традиційно протестантська країна, проте нинішній віце-президент Джей Ді Венс — католик. З дуже консервативними поглядами. Американці не проти, щоб і наступний Папа мав такі ж.Насамкінець — про процедуру. Пошлемося на австралійського кардинала, українця, уродженця Тернополя Миколу Бичка, також претендента на папську посаду, і його обрання стало б чудовою новиною для нас:"Конклав має відбутися не раніше 10 днів, але пізніше 2-3 тижнів. Зараз збирається колегія кардиналів, поки дата не визначена, коли відбуватиметься конклав, але приблизно це буде ближче до 5 травня. Думаю, в понеділок, 28 квітня (себто, сьогодні — ред.), вже матимемо офіційну інформацію. І у визначений день у Сикстинській каплиці кардинали будуть обирати Святійшого Отця".Що ж, чекати залишилося недовго….

Американський президент відреагував на ракетний удар росіян по українській столиці. Терористів не вигороджував, як після атаки на Суми, але й не засудив. "Я не задоволений російськими ударами по Києву. Це не було необхідно, і дуже невчасно. Володимире, зупинись! 5000 солдатів щотижня гинуть. Укладімо мирну угоду", — написав у соціальних мережах 24 квітня Дональд Трамп. Нагадаємо: 13 квітня, коли внаслідок атаки росіян на середмістя Сум загинуло близько 36 людей і понад сотню отримали поранення, глава Білого дому дав дивний коментар: "Я думаю, що це було жахливо. І мені сказали, що вони зробили помилку. Але я думаю, що це жахлива річ". То ж за 12 днів між двома трагедіями Трамп прозрів і нарешті назвав ім’я винуватця злочинів. Скільки ще часу знадобиться для того, щоб президент США видавив із себе осуд Путіна за вбивства українців? Може і не так багато, якщо цьому сприятимуть обставини. А може і ніколи…Українофоби в оточенні Трампа тягнуть його на дноНинішній президент Сполучених Штатів не тільки "політична тварина", а й "акула бізнесу". Таке поєднання додало йому цинізму у заявах і діях. На шефа рівняються й члени американської адміністрації. З них і почнемо, оскільки ці панове виявилися слабкою ланкою, через яку опоненти дістають самого Трампа. Якщо під час першої каденції його стримували помірковані радники, то цього разу він призначав на посади за принципом особистої відданості. "Щоб судити про розум владаря, — писав видатний політичний мислитель доби Відродження Нікола Макіавеллі, — треба побачити його оточення. Якщо наближені діловиті й віддані, владаря можна вважати мудрим, бо він зумів розпізнати гідних помічників і прихилити їх до себе. Але якщо вони не такі, то владар зразу падає в наших очах, бо найбільшої помилки він допустився саме в цьому доборі". Трамп не дотримався мудрої поради. То ж і не дивно, що його команда стала джерелом гучних скандалів. Причому в них втрапляють в основному ті посадовці, які погано висловлювалися про Україну. Один із них — Піт Гегсет.Досі триває відгомін скандалу з перепискою в месенджері Signal. Після слухань у Сенаті цю тему намагалися спустити на гальмах. Та вийшло як із кораблем, який отримав пробоїну: одну дірку залатали, прорвало в іншому місці. Так і пішов корабель на дно. З’ясувалося, глава Пентагона, який легко відбувся після оприлюднення в переписці часу вильоту американських літаків для бомбардування єменських хуситів, мав ще один чат у Signal. І не де-небудь, а на робочому комп’ютері. В чаті ділився інформацією з дружиною і братом. А днями стало відомо про ноу-хау — у міністерстві оброни облаштували кімнату для макіяжу."Абсолютно фейкова історія. Ніяких наказів і ніякого макіяжу", — кинувся спростовувати публікацію глава Пентагона, над яким згущуються хмари. Треба вміти лише за один місяць вляпався у три епікфейли. Окрема історія — мільярдер Ілон Маск, який очолює найскандальніший департамент ефективності уряду (DOGE). Як стверджує видання Axios, він у Білому домі почубився з міністром фінансів Скоттом Бессентом. Ділили крісло керівника податкової. "Бойових півників" розтягли, а кадрову битву таки виграв Бессент. Ще один конфлікт — між главою Держдепартаменту Марком Рубіо та проросійським спецпосланцем Трампа Стівом Віткоффом. Хоча вони разом приїжджали до Парижа на організовану Еммануелем Макроном зустріч із делегаціями України, Франції, Британії та Німеччини й так само разом відмовилися приїхати на другу таку зустріч до Лондона, для політичних аналітиків очевидно, що Віткофф як протеже Трампа зазіхає на сферу відповідальності Рубіо. Таке рано чи пізно спричинить гучну сварку.Ну і на завершення: на Великдень у ресторані вкрали сумочку з грошима, службовою перепусткою та іншими документами у міністерки внутрішньої безпеки США Крісті Ноем. Як ця особа може ефективно займатися питаннями внутрішньої безпеки, коли її саму обікрали в ресторані?! А якби у сумочці були секретні документи? Одним словом, Трампу доведеться чистити свою команду. Є надія, що замість антиукраїнських міністрів і радників прийдуть помірковані та розважливі. Падіння рейтингу і страх імпічменту допоможуть Україні "перевзути" Трампа?Та надія не тільки на кадрові ротації, а й на громадянське суспільство в США. Рейтинг Трампа демонструє стабільну тенденцію до падіння. 23 квітня опублікували дані опитування Reuters/Ipsos, проведеного за три тижні до цього. Згідно з ним, рейтинг схвалення президента США опустився до найнижчого рівня з моменту його повернення до Білого дому: в день інавгурації було 47%, станом на час опитування — 42%.Ще сумніші цифри для Трампа у соцопитуванні Pew Research Center. Воно показало зниження рейтингу схвалення роботи президента США до 40%. Показники Трампа значно нижчі, аніж в інших президентів Штатів на аналогічному етапі їхніх каденцій. Ще одна цікава цифра з цього опитування — рівно половина респондентів вважає, що міжнародна політика глави Білого дому послаблює позиції США, у той час як протилежної думки дотримується 38%. Тиск на Україну замість Росії, відсутність у Трампа політичної волі для засудження злочинів Путіна, контакти Віткоффа у Москві, які дурно пахнуть корупцією — все це призводить до розчарування американців у міжнародному курсі своєї адміністрації. А Трампу до свого рейтингу не байдуже. Нарцис із манією величі вимушений буде реагувати на втрату любові народу до себе. Третя важлива обставина — можливий імпічмент. Конгресмен-демократ Ел Грін 5 квітня пообіцяв за місяць ініціювати третій. Хоча подібні заяви він робив ще у лютому і не виконав обіцянку. Але за 100 днів на посаді чинний президент "колекціонував" аргументи на користь імпічменту. І нав’язування нам капітулянтського "мирного плану", вигідного Росії — один із них.Нагадаємо, що у першій із двох попередніх спроб імпічменту Трампа Україна вже фігурувала. Розслідування розпочалося у вересні 2019 року і стосувалося тиску на президента Володимира Зеленського у політичних та особистих цілях з метою схилити українську владу до розслідування проти сина Джо Байдена Гантера Байдена. Президент Трамп звинувачував Україну у втручанні в президентські вибори 2016 року і вигороджував Росію, яку у цьому втручанні небезпідставно підозрювали. Задля тиску на Київ Вашингтон призупиняв військову допомогу українцям. Відсторонення не досягло мети, оскільки у Сенаті не знайшлося достатньо голосів. Імпічмент по-американськи — це публічна процедура, під час якої таємне стає явним. Навряд чи Трамп хоче втретє випробовувати долю. І знову через любов до Росії.Хоча, судячи з його свіжих заяв, що Росія зробила "велику поступку", не захопивши всю Україну, ми не діждемося від нього навіть мінімального осуду російських агресорів. Він переконує: тисне на росіян задля мирної угоди з Україною. Проте цього тиску ніхто не помічає. Тому коли Трамп анонсує, що "дещо станеться" в разі не укладення угоди між Україною і Росією за тиждень, то це має вигляд як погроза не Путіну, а нам.

Київський регіон утримує лідерські позиції у рейтингах п'ятірки лідерів за темпами будівництва і продажу нового житла. Проте акцент у виборі покупців зміщується зі столиці на розвинене передмістя. Як трансформується ринок первинної житлової нерухомості — дізнавався TrueUA.За роки великої війни первинний ринок житлової нерухомості постійно адаптується до нових реалій. Після падіння продажів вдесятеро у 2022 році цей сегмент поступово відновлюється, але залишається дуже вразливим до зовнішніх чинників і мало прогнозованим. Так, на другому році повномасштабного вторгнення продажі первинки відновилися на 20% від показника 2021 року. Проте після помітного пожвавлення сегмента на початку 2024-го попит на житло у другій половині року різко знизився. За даними ЛУН, кількість продажів у новобудовах зменшилася на 15% порівняно з 2023 роком. Для девелоперів ця ситуація стала несподіванкою, оскільки аналітики прогнозували зростання активності на 10-15%.Ключовими чинниками впливу на сегмент, окрім безпекових, — є зниження купівельної спроможності потенційних інвесторів, інфляція, девальвація гривні, зростання цін на будівельні матеріали на тлі руйнування виробництв, дефіциту будматеріалів і ускладненої логістики. На рішення покупців вплинули також паузи у фінансуванні державної іпотеки "єОселя", руйнування житлового фонду, що перевищує обсяги нового будівництва, зниження активності забудовників, відключення електроенергії, погіршення ситуації на фронті та прогнози затяжної війни. Ці та інші чинники формують тенденції розвитку ринку та визначають його динаміку.Лідер серед лідерівТорік, згідно з даними Держстату, було введено в експлуатацію найбільшу кількість новобудов із початку повномасштабного вторгнення — 118,5 тисяч квартир. При цьому загальна площа багатоквартирних будинків збільшилася на 23% порівняно з показником 2023 року. Найбільше квартир торік було збудовано у Києві, друге місце посіла Київська область.Дві третини збудованих квартир розміщено у багатоповерхових будинках. Проте проявилася тенденція щодо зростання кількості будівництва приватних будинків: відсоток квартир у таких будинках — 30,1%, був найвищим за останні п’ять років. Усього в Україні до продажу відкриті трохи більше півтори тисячі житлових комплексів. Торік стартували продажі квартир у 207 нових житлових комплексах, кожен четвертий — у Київській області. За даними ЛУН, з них 70% проектів були запущені в передмісті столиці, а 30% — у Києві. Відтак, Київщина потрапила у п’ятірку лідерів серед регіонів зі старту нових об’єктів за рахунок активного будівництва у передмісті.Наразі понад половина нового житла в Україні продається у двох регіонах: Києві та Київській області, Львові та на Львівщині. Але якщо у 2023 році у кожному з цих регіонів укладалося близько чверті всіх угод з купівлі-продажу квартир, то вже у 2024-му ситуація змінилась на користь столичного регіону. Так, у Києві та області було продано третину всіх квартир у новобудовах. Збільшення частки відбулося завдяки позитивній динаміці у регіоні: тут запустили в експлуатацію вдвічі більше, ніж у столиці, житлових комплексів і збільшили кількість продажів. Актуальні тенденціїВ умовах невизначеності українці змінюють критерії вибору житла. Потенційні покупці ставлять на перший план можливість придбати житло з невеликим першим внеском — тобто скористатися програмою "єОселі" або програмами від девелоперів. Водночас у новозбудованому житлі їх приваблює автономність в опаленні та резервному живленні, зручне планування та розвинена інфраструктура, характеристики будівлі щодо енергоефективності.Аналітики ринку вказують на ще один тренд останніх років — зменшення середньої площі квартир. Це пов’язано зі зниженням добробуту українців і здорожчання вартості утримання нерухомості. Відтак, інвестори підходять до вибору майбутнього житла більш раціонально та продумано, аналізуючи свою спроможність сплачувати рахунки у майбутньому.За оцінками аналітиків групи компаній DIM, за останній рік зріс інтерес українців до квартир з європлануванням. У 2022 році частка європланувань у структурі попиту на первинному ринку житла столиці становила 38%, у 2023 — вже 44%, а у 2024 році зросла до 52%. Частка європланувань у структурі попиту на первинному ринку житла столиці нині становить від 55% до 65% залежно від сегмента — зокрема у класах "комфорт+" та "бізнес". У віковій групі до 40 років кожен третій обирає європланування, переважно одно- та двокімнатні квартири площею 42-85 кв.м "для себе" або з урахуванням партнерства і майбутньої родини. Серед покупців віком від 40 років — кожен четвертий надає перевагу двокімнатним європлануванням або ергономічним трикімнатним квартирам площею 90-130 кв.м."В обох вікових групах ключовим чинником вибору залишається функціональне зонування. Простора кухня-вітальня виконує роль зони спільного дозвілля, а окремі спальні з санвузлами і гардеробами — забезпечують приватність та комфорт для відпочинку", — зазначив молодший партнер групи компаній DIM Арсеній Насіковський.У 2022 році частка європланувань у структурі попиту на первинному ринку житла столиці становила 38%, у 2023 — вже 44%, а у 2024 році зросла до 52%. При цьому пропозиція в цьому сегменті планувальних рішень досі обмежена: лише кожна восьма квартира у новобудовах столиці відповідає критеріям повноцінного європланування. Наявний дисбаланс між попитом і пропозицією створює вікно можливостей для девелоперів. За оцінками DIM, тенденція на зростання попиту на європланування збережеться й у 2025 році.За даними "OLX Нерухомість", за останні чотири роки стрімко зростає попит на будівництво житла "під ключ". За даними аналітиків, із 2021 року кількість оголошень у цій категорії збільшилася на 181%, а кількість відгуків — на 54%. Майже половина усіх пропозицій в Україні житла такого формату зафіксовано у Київській області.Ірина Міхальова, CMO Alliance Novobud"За останні три роки попит на житло в столиці суттєво змінився. Якщо раніше покупці очікували на цікаві нові проекти у комфорт та комфорт+ класі, широкий вибір концепцій та районів, то зараз вони зосереджені на доступних варіантах, які добудовуються. У фокусі — квартири, що підпадають під програму "єОселя" або доступні на виплат від забудовника.Натомість ринок передмістя зберігає активність: забудовники запускають нові якісні проекти з широким вибором житла з різними концепціями та наповненням за доступною ціною.На відтік покупців зі столичного ринку до передмістя впливає:дефіцит готового чи майже готового житла у популярному нині комфорт-класі у столиці, який поглиблюватиметься. Адже нових стартів майже немає, як і земельних ділянок у перспективних районах міста;більш доступна вартість житла у передмісті та можливість скористатися програмою "єОселя";великий вибір якісних пропозицій ЖК у передмісті поблизу зелених зон, з транспортною та побутовою інфраструктурою;внутрішня міграція населення зі східних і південних регіонів, яке віддає перевагу спокійному зеленому передмістю.У найближчі рік-два попит у передмісті впевнено зростатиме, а покупців цікавитимуть доступні й порівняно недорогі формати житла. Критерії вибору житла теж змінилися. Покупець став більш практичним, вимогливим до якості та адаптованим до реалій війни. Він надає перевагу житлу в безпечних регіонах або районах із розвиненою інфраструктурою для укриття, сучасними системами пожежної безпеки та автономними джерелами енергопостачання. Частина покупців дотримуються раціонального підходу: купують менший метраж. Тож зріс попит на одно- та двокімнатні квартири, які доступніші за ціною та в обслуговуванні. Водночас залишаються актуальними житлові простори, які можна використовувати для проживання і віддаленої роботи.Ми реагуємо на зміни критеріїв вибору житла, тому у наших проектах є місця, відведені під тимчасові укриття з автоматичним відкриттям/закриттям дверей та відеоспостереженням. У столичних проектах пропонуємо місткі й безпечні підземні паркінги, забезпечуємо доступ будинкових комунікацій до автономних джерел енергозабезпечення, пропонуємо продуману квартирографію, яка відповідає різним запитам покупців тощо.Вартість нового житла й далі зростатиме через ріст цін на складові собівартості новобудов. Якщо макроекономічна ситуація зберігатиметься більш-менш стабільною, ймовірно, ціни зростатимуть у межах 5–10% через інфляцію та поступове відновлення будівельної галузі. Також підійматимуть ціну попит з боку переселенців і дефіцит нового житла. У разі зовнішніх/внутрішніх шоків або нестабільності на фінансових ринках можливе збереження поточних цін".Ціни зростатимутьПопри те, що на ринку первинної нерухомості житла спостерігається помірний попит, це не відобразилося на цінах на квадратних метрів у новобудовах. Вони або тримаються на рівні, або помірно зростають через подорожчання будівництва, але водночас прослідковується регіональна деференціація.Найбільше здорожчання вартості квартир за останні три роки на первинці зафіксоване на Прикарпатті та Закарпатті — на 40-63%. На Сході — протилежна ситуація: ціни на нове житло значно знизилися або "на паузі" пригальмування будівельних робіт, ризикові фактори й зниження попиту. У центральному регіоні динаміка цін помірно позитивна. Найдорожчими містами за цінами у новобудовах залишаються Київ і Львів, який дорожчий за столицю на 5-10%. Подібна ситуація у регіонах: ціни на Львівщині вищі на кілька відсотків, ніж на Київщині. При цьому квадратні метри у передмісті Києва коштували на 30 % дешевше, ніж у столиці.З останніх тенденцій на ринку первинної нерухомості столичного регіону аналітики UTG виділяють зростання девелоперської активності у населених пунктах-сателітах. До таких рішень забудовників підштовхує обмежена пропозиція земельних ділянок у столиці, відсутність прозорого первинного ринку землі, складність, тривалість і висока вартість процедури розробки ДПТ, внесення змін до містобудівної документації. Водночас вони розуміють, що покупців приваблює урбанізація передмістя та активний розвиток локальної інфраструктури (торгової, розважальної, соціальної, інженерної) і дорожньо-транспортного сполучення з Києвом, що підвищує комфорт проживання поблизу мегаполісу. Отже, позитивна динаміка обсягів прийнятого в експлуатацію житла в Києві та передмісті спостерігатиметься і надалі.

У понеділок, 21 квітня, Ватикан сповістив про смерть Папи Римського Франциска. Понтифік відійшов у вічність на 89-му році життя.Франциск, хоча й намагався підтримувати Україну як жертву агресії, нерідко потрапляв у скандали через своє прагнення виправдати Росію. TrueUA розповідає про життєвий шлях понтифіка, який змінив Рим.Що відомо про життя ФранцискаПапа Франциск, у миру — Хорхе Маріо Бергольйо, народився 17 грудня 1936 року в Буенос-Айресі. Закінчив середньо-спеціальну індустріальну школу за фахом хіміка. Працював у лабораторії Hickethier-Bachmann, де займався контролем за відповідністю продуктів санітарним нормам. У віці 21 року майбутній Папа вступив до семінарії у буенос-айреському районі Вілья-Девото.Згідно з відкритими даними, Папа Франциск став священником через нещасливе кохання. Так, ще у підлітковому віці Хорхе Маріо Бергольйо був закоханий в дівчину Амалію. Він їй пообіцяв, якщо не одружиться з нею, то стане священником. Батьки дівчини були проти їхнього союзу, тому стосунки не склалися.Відтак, у 1958 році Хорхе Маріо Бергольйо приєднався до ордену єзуїтів, де вивчав гуманітарні науки, зокрема літературу та психологію, а згодом викладав їх у навчальних закладах. А от священником він став у 1969 році. На престол Хорхе Маріо Бергольйо зійшов 13 березня 2013 року і став 266-м Папою Римським. Крім того, він був перший Папа-єзуїт, перший Папа з Латинської Америки та перший, хто обрав ім’я Франциск — на честь святого Франциска Ассізького.До того ж він здобув репутацію людини невибагливого та скромного Папи. Зокрема, Франциск відмовився від багатьох атрибутів вищого духовенства. У закордонні поїздки літав економ-класом й носив чорну чернечу рясу, а не червоно-пурпурову мантію, що належала йому за саном. Ба більше, у Буенос-Айресі він ніколи не використовував свого автомобіля, завжди їздив громадським транспортом, дуже скромно одягався.Ставлення Папи Римського Франциска до України та РосіїЯк розповідав голова Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук, Папа Римський Франциск був вихованцем українського священника Степана Чміля."Папа Франциск є вихованцем нашого священника Степана Чміля, який тепер похований у базиліці св. Софії в Римі. Нинішній Папа, а тоді студент Салезіянської школи, щодня раненько, поки ще всі хлопці спали, прислуговував о. Чмілю під час Служби Божої. Він добре знає наш обряд і навіть пам'ятає нашу літургію. Востаннє я його відвідував, коли прощався з Аргентиною, від'їжджаючи до України, і просив, щоб він дав свої свідчення для беатифікаційного процесу о. Степана Чміля, на що він радо погодився. Отож, Святіший Отець дуже добре знає і про нашу Церкву, і про нашу літургію та обряд, про нашу духовність", — наголосив Шевчук.Від початку вторгнення Росії в Україну у 2014 році та окупації Автономної Республіки Крим і частини Донбасу понтифік заявляв, що солідарний з народом України та молиться за нього. Крім того, Папа Франциск організував збір пожертв для біженців із Донбасу та публічно засудив різанину в Бучі під час повномасштабної війни Росії проти України, назвавши її жахливою трагедією. Також на початку березня 2022 року Папа Франциск відправив двох високопоставлених кардиналів із допомогою в Україну.Папа Римський публічно звинуватив Росію у веденні повномасштабної війни проти України у січні 2024 року — під час звернення до послів, акредитованих при Святому Престолі. Він також брав участь у перемовинах щодо повернення українських полонених військових і цивільних.Крім того, у своїй книзі "Про небеса і про землю" Папа Франциск назвав Голодомор українського народу "геноцидом".Та, попри підтримку України, Папа був досить лояльним і до країни-агресорки й неодноразово приймав у себе російських депутатів та голову РПЦ патріарха Кирила. Понтифік також часто закликав Росію та Україну припинити війну і сісти за стіл переговорів. Зокрема, у березні 2024 року Франциск закликав Україну до переговорів, "поки ситуація не погіршилася", і припустив, що Київ може підняти "білий прапор", щоб уникнути жертв.До того ж у серпні 2024 року Папа засудив рішення України заборонити діяльність в країні російської церкви. Заяви Папи Римського Франциска, у яких він був лояльним до Росії, часто підпадали під критику як з боку Києва, так і з боку Заходу. Зокрема, через неоднозначні висловлювання Папи Міністерство закордонних справ України навіть викликало представника Ватикану.Проблеми зі здоров'ямОстанні місяці свого життя Папа Римський Франциск фактично провів у лікарні. 14 лютого 2025 року його госпіталізували в римську лікарню після того, як декілька днів він відчував труднощі з диханням, а згодом у нього діагностували пневмонію в обидвох легенях. Подвійна пневмонія — це серйозна інфекція, яка може викликати запалення та рубцювання легень, що ускладнює дихання.Також під час перебування у лікарні в Папи Римського Франциска стався бронхоспазм. Через це стан його здоров'я погіршився. Понтифік пережив неконтрольоване стиснення бронхіальних м'язів. Це призвело до "раптового погіршення" його стану. Також повідомлялось, що Папа Римський Франциск переніс два епізоди гострої дихальної недостатності, спричинені скупченням слизу, який обидва рази довелося відсмоктувати.Понтифіка виписали з лікарні 23 березня. А майже через місяць Ватикан сповістив про його смерть.Інші факти про Папу РимськогоЗгідно з інформацією у відкритих джерелах, Папа вільно володів російською мовою.У нього була лише одна легеня (іншу йому видалили в підлітковому віці через інфікування).Улюблений фільм Франциска I — Il pranzo di Babette (Babette's Feast), 1987 року, який розповідає про двох сестер, які живуть в ізольованому селі з їхнім батьком-пастором маленької протестантської церкви.Улюблена картина "Біле розп'яття" Марка Шагала.Улюблена книга "Божественна комедія" Данте.Як архієпископ він відмовився від апартаментів, які йому за це надавались, і обрав скромне помешкання.Сам готував собі їжу та їздив громадським транспортом.Любив танго і футбол. Уболівав за аргентинську команду Сан-Лоренсо де Альмагро.У молоді роки зустрічався із дівчиною, але через нещасливе кохання став священником.Польща випустила поштову марку із зображенням Папи Франциска.Папа Римський Франциск підтримував вакцинацію від коронавірусу.Хто очолить престол після Папи ФранцискаЯк очікується, тимчасово Ватиканом керуватиме кардинал Анджело Комастрі, генеральний вікарій Папи, Архіпресвітер Собору Святого Петра.Він 11 березня 1967 року прийняв висвячення з рук єпископа Луїджі Боккадоро. Після цього був призначений віце-ректором семінарії в Пітільяно. Також він здійснював душпастирську діяльність при парафії святого Кирика.У 1968 році розпочав працю в Конгрегації в справах єпископів, був духівником римської малої семінарії й помічником капелана римської в'язниці "Реджіна Челі". У 1971 році повернувся до своєї дієцезії, й був призначений ректором семінарії в Пітільяно. У 1979 році призначений парохом парафії святого Стефана в Порто-Санто-Стефано. 25 липня 1990 року Папа Римський Іван-Павло II призначив Комастрі єпископом дієцезії Маса Маріттіма-Пйомбіно.2 квітня 2012 року Папа Бенедикт XVI призначив кардинала Комастрі своїм спеціальним легатом для участі в завершальних богослужіннях Національного Євхаристійного Конгресу в Україні, що відбулися 3 червня 2012 року у Львові, з нагоди 600-річчя утворення архієпископського та митрополичого осідку латинського обряду.20 лютого 2021 року Папа Франциск прийняв зречення кардинала Анджело Комастрі зі служіння Генерального Вікарія Його Святості для Ватикану, Архипресвітера папської базиліки Святого Петра у Ватикані та президента Фабрики святого Петра, призначивши на ці служіння кардинала Мауро Ґамбетті, колишнього настоятеля монастиря святого Франциска в Ассізі.Як відомо, 20 квітня Папа Франциск вперше з'явився на публіці після виписки з лікарні, вітаючи натовп з папамобіля. У своїй промові понтифік згадав про Україну. Того ж дня він провів зустріч із віце-президентом США Джей Ді Венсом.

У Дональда Трампа на старті переговорів про мир в Україні було три сценарії. Перший — продовження у попередніх об’ємах допомагати нам зброєю і введення обіцяних під час виборів потужних санкцій проти Росії. Другий — зрада Україні з Путіним. Третій — просто "вмити руки". Станом на тепер не реалізувався жоден. Спробуємо розібратися, як може розвиватися ситуація після "великоднього перемир’я", яке завершилося сьогодні опівночі.Переговори в Парижі. Чому все почалося з нихУ четвер, 17 квітня, президент Франції Еммануель Макрон провів ефектну й одночасно ефективну дипломатичну комбінацію. Того дня до Парижа прибула українська делегація у складі глави Офісу президента Андрія Єрмака, міністра закордонних справ Андрія Сибіги та міністра оборони Рустема Умєрова. Окрім наших, Макрон запросив до себе високопоставлених перемовників з Лондона та Берліна. Поки узгоджувалися позиції у геополітичному квадраті Франція-Британія-Німеччина-Україна до Парижа завітали два заокеанських гості — глава Держдепу Марко Рубіо та спецпосланець Трампа Стів Віткофф.Президент Володимир Зеленський розкрив деталі паризьких зустрічей: "Ми обговорюємо на рівні чотирьох країн гарантії безпеки — є Британія, Франція, Україна і Німеччина. Далі є зустріч на рівні міністрів оборони. Міністр оборони працює з міністром оборони Франції. Далі є зустріч міністрів закордонних справ окремо чотирьох країн. Буде зустріч всіх разом, включаючи представника США, пана Віткоффа".Тобто американські гості, які приїхали з якимись ідеями щодо мирного врегулювання, були поставлені перед спільним баченням українців та представників трьох європейських країн. Отже, Макрон отримав кілька дипломатичних перемог. Для нас зокрема.По-перше, ще раз підтвердив, що є неформальним лідером, здатним організовувати діалог куди якісніше за американців, які, будьмо чесними, провалили переговори у Саудівській Аравії, не отримавши від них нічого. По-друге, вкотре довів, що адміністрації Трампа доведеться рахуватися зі спільною думкою Європи. І будь-які переговори з української проблематики вестимуться в трикутнику Європа-Україна-США. Тобто повертається знівельована трампістами політика "нічого про Україну без України". Тільки тепер нічого про Україну без Європи. По-третє, якщо Віткофф з Рубіо провозили до Парижа узгоджений із Москвою план, адже Віткофф кілька разів літав до Росії й зустрічався там із Путіним, то такий варіант проштовхування російських ініціатив зазнав фіаско. По-четверте, учасники зустрічі домовилися провести наступну у Лондоні. Тобто у процесі, розпочатого в Парижі, плануються наступні серії з конструктивним результатом.Хто і що заявляв після переговорів у ПарижіПісля цієї зустрічі з’явилося кілька важливих заяв. Марко Рубіо пригрозив виходом США з переговорів. "Ми не збираємося продовжувати ці зусилля тижнями і місяцями поспіль. Тому зараз нам потрібно дуже швидко визначити, і я говорю про лічені дні, чи можливо це зробити (укласти мирну угоду) в найближчі кілька тижнів. Якщо так, то ми в справі. Якщо ні, то у нас є інші пріоритети, на яких ми повинні зосередитися", — шокував своєю відвертістю держсекретар. "Якщо з якоїсь причини одна з двох сторін буде все ускладнювати, ми просто скажемо: ви дурні, ви жахливі люди. Ми просто вийдемо. Але, сподіваюся, нам не доведеться цього робити", — підтвердив слова Рубіо безпосередньо Дональд Трамп.Експерти почали думати-гадати, що ж це було. Одні побачили у планах американців відійти убік позитиву. Краще так, аніж США ганьбитимуться продавлюванням російських підходів. Інші — навпаки: вбачали у "зіскакуванні" американців з української теми підігрування Росії. А треті закликали не поспішати з висновками й почекати кілька днів, які мали визначити, чи братиме Вашингтон і далі участь у переговорах, або ж "вмиє руки".У четвер з’явилася скандальна заява Віткоффа. У розмові з The Wall Street Journal він згадав зацикленість Путіна на українській території під час дискусій про мирну угоду. Віткофф припустив, що Україна може турбуватися менше про деякі регіони, адже вони російськомовні. "Якщо подивитися на ці п'ять регіонів — Росія зацікавлена в них, і, до речі, Україна теж, — але якщо частина з них переважно російськомовні, то, можливо, Україну вони можуть менше хвилювати?" — сказав він журналістам. Цей коментар Трампового посланця рефреном відгукувався протягом зустрічей у Парижі та після них.Наступна важлива заява також належить Рубіо і спрямовувалася вона Росії. Після переговорів у Макрона глава Держдепу зателефонував до Москви Сергію Лаврову і повідомив про необхідність швидких рішень. "Я говорив з ним дуже прямо. Я сказав, що у нас сьогодні була зустріч з українцями. Ми запропонували контури. Я сказав, що ми вважаємо це конструктивним і позитивним, що ніхто нічого не відкинув, ніхто не встав із-за столу і не пішов. Вони збираються повернутися до своєї столиці, провести кілька днів, обмірковуючи це, і повернутися до нас на початку наступного тижня", — відзвітував Рубіо. Лавров у відповідь ніс маячню про "усунення першопричин війни", але головне, що зробив Рубіо, — дав зрозуміти Путіну через його міністра, що часи умовлянь минули.А далі сталося те, що сталося — Путін погодився на "великоднє перемир’я". Версій, чому він так вчинив, вистачає. Найбільш вірогідна — це найпростіше, що він міг зробити для Трампа, аби той залишався за столом переговорів. Бо Путін вірить, що від Трампа-переговорника він може отримати значно більшу користь, аніж коли той відмовиться від переговорів. І замість скасування санкцій посилить їх і почне допомагати Україні зброєю.Сьогодні "перемир’я", якого на фронті не було (єдине, що ворог добу не запускав "шахеди" та ракети по мирних містах і селах), закінчилося. Володимир Зеленський запропонував продовжити його ще на 30 діб. Ініціативу підтримали американці. Кремль же заявив, що наказу диктатора про продовження "режиму тиші" не надходило. Колись підраховували, що тільки за час АТО в рамках тодішньої Тристоронньої групи було 11 домовленостей про встановлення режиму тиші. Всі рази домовленості зривали росіяни. Було кілька спроб і в період проведення ООС. Результат — аналогічний. Тому навіть якщо в Москві знову погодяться кілька днів не атакувати ракетами й БпЛА, це не означатиме перемир’я. Військові експерти бачать протилежне — росіяни готуються до нового наступу і не припиняють спроб окупувати наші території.З іншого боку, плану, альтернативного тому, який просувають американці, поки немає. А угоди, що передбачають навіть тимчасову втрату територій, ніхто не змусить Україну підписати. На нас ще чекають емоційні гойдалки, ситуативні заяви, можливо і розчарування. Та головне, що: по-перше, завдяки нашим друзям в Європі американці не можуть викручувати руки Києву й примушувати до невигідних умов, бо ми тепер — не самі; по-друге, досягнувши "великоднього перемир’я", Трамп захоче розширити успіх на триваліший період, то ж побачимо, як він змушуватиме до цього Путіна.

Євросоюз рекомендував країнам-членам і країнам-кандидатам не відвідувати парад у Москві на 9 травня, бо це не відповідає цінностям ЄС. Але в Європі є "паршиві вівці", які хочуть показати дулю Брюсселю."Було дуже чітко обговорено і заявлено різними країнами-членами, що будь-яка участь у парадах або святкуваннях 9 травня в Москві не буде сприйнята легковажно з європейської сторони, враховуючи, що Росія дійсно веде повномасштабну війну в Європі", — наголосила глава дипломатії ЄС Кая Каллас. Прізвища діячів, які виявляють непослух, не здивували: президент Сербії Александар Вучич і прем’єр Словаччини Роберт Фіцо. Путінські паради 2022-24. Хто і чому відвідував пропагандистське шоу на 9 травняПарад 2022 року проігнорували представники всіх держав світу, навіть вигнанці — КНДР, Сирія, Куба. Прес-секретар кремлівського диктатора Дмитро Песков прокоментував відсутність хоча б одного лідера іноземної держави так: мовляв, дата — не ювілейна, тому відсвяткували лише росіяни. Втім, всі розуміли, що повне ігнорування параду засвідчило ставлення до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.2023 року до Москви прибула делегація країн-сателітів з СНД — очільники Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Вірменії, Таджикистану та Узбекистану. Хоча про прибуття цієї шістки остаточно стало відомо тільки напередодні. Тоді Путіну було головне, щоб не повторилося ігнорування 2022-го року, ну а з цими панами було домовитися найлегше. Найпомітнішою подією параду тоді став єдиний танк. Та й той Т-34 — музейний експонат, привезений із Лаосу. У перший рік повномасштабного вторгнення Червоною площею їхали танки, бронемашини, у 2023-му Путіну вже не було чого показувати.Торік до Москви не доїхав вірменський прем’єр Нікола Пашинян, але додався президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов. З так званого далекого закордоння лігво терористів відвідали президенти дуже "впливових" Куби — Мігель Діас-Канель, Лаосу — Тхонглун Сісуліт та Гвінеї-Бісау — Умару Сісоко Ембало.Цьогорічне дійство — ювілейне: 80 річниця капітуляції нацистської Німеччини. У Кремлі прагнуть ангажувати не будь-кого, а воліють сформувати пропагандистський наратив з максимальним залученням лідерів союзних держав. Запрошення вже отримали глави Китаю Сі Цзіньпін та Північної Кореї Кім Чен Ин. Та оскільки щороку з моменту нападу на Україну Росія нагнітає істерію навколо дати 9 травня, спробуємо проаналізувати, чи вдасться Путіну зібрати більшу компанію, аніж економічно залежних від себе васалів.  Чи приїде на парад Сі ЦзіньпінГлаву Сербії та Словаччини поставимо у кінець черги, а розпочнімо з Китаю і КНДР. Якщо лідери обох держав стоятимуть поряд із Путіним, це стане викликом колективному Заходу і передовсім США. Однак стовідсоткової гарантії присутності китайського та північнокорейського вождів на параді немає. Попередня згода нічого не означає.Почнемо з того, наскільки стратегічно важливою для Сі Цзіньпіна є участь у путінському параді. Протягом трьох років війни китайці підкреслювали свою нейтральність, хоча для всіх було очевидно, що це не так. Торік вистачало викривальних публікацій про постачання Китаєм до Росії компонентів для БпЛА, верстатів тощо. А після того, як у полон потрапили два китайці й з’ясувалося, що їх на боці Росії воює понад сотню, переконувати у нейтральності вже сенсу немає. Як і в бажанні стати миротворцями. Пекіну не повірять.Проте не це є ключовими причинами, чому Сі може з’явитися на параді у Москві. Перша причина: китайський лідер захоче продемонструвати американцям, що нікуди Росію зі своєї сфери впливу не відпустить. Що Віткофф марно заманює Путіна різними "пряниками", аби той відірвався від Китаю. Друга причина: відвідування путінського параду стане спектаклем перед Дональдом Трампом, який влаштував торгівельну війну з китайцями. Сі Цзіньпіну зараз важлива демонстрація здатності протистояти Америці.Втім, існують причини, чому лідер КНР може до Москви не приїхати. Перша: якщо разом із ним буде Кім Чен Ин, це недобре для іміджу. Не тому, що Кім — диктатор, це як раз дрібниця для Сі, засторога в тому, що Глобальний Південь, де він прагне грати першу скрипку, сприйме подібний крок як виступ Китаю на боці Росії й Північної Кореї проти Заходу, а конфліктувати із ЄС і США — найбільшими ринками світу — бажання у Глобального Півдня немає. То ж Пекін ризикує розгубити друзів. Друга причина: Сі доведеться стояти поряд із Кімом. Тобто гравець з глобальними амбіціями опустить себе до рівня союзництва із КНДР — "чиряком з ядерною зброєю". Третя причина не поїхати до Москви: до 9 травня США і Китай залагодять торгівельні суперечки, й в Сі відпаде потреба використовувати спільне з Путіним споглядання параду як страшило для Заходу.Чому шанси побачити Фіцо і Вучича на параді у Путіна — не високіСловацький прем’єр обурився забороні з боку ЄС: "Попередження пані Каллас — це шантаж чи оголошення про те, що я буду покараний, коли повернуся з Москви? Я не знаю, але я знаю, що зараз 2025 рік, а не 1939-й". Каже: ніхто не може йому вказувати, куди він має їхати. Він також відмовився засуджувати ракетний удар росіян по Сумах. "Я засуджую вбивство. Я засуджую всі вбивства, я завжди це робив і буду робити. Але я не маю достатньо інформації, щоб зараз щось сказати", — обурив Фіцо своєю заявою.У зв’язку з цим згадалася розповідь про його сварку з главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Вона називала Фіцо "повним ідіотом". До цієї оцінки нічого додати.Та все ж, чи є в Євросоюзу спосіб персонально покарати прем’єра Словаччини за непослух? На жаль, ні. Фіцо впевнено веде свою країну шляхом Віктора Орбана, через якого Угорщину позбавили значних сум від ЄС. То ж ціну вояжу глави свого уряду відчують на собі всі словаки. Проте варто зауважити, що вояж може і не відбутися. Перше: Фіцо, як і Орбан, розкольницькою поведінкою часто шантажує Брюссель, аби за поступки виторгувати собі щось. Тому йому можуть це щось дати — й він сидітиме вдома. Друге: Фіцо тримає носа за вітром і не піде проти колективного рішення Євросоюзу і США. Тому варто слідкувати не за словами Фіцо, а за переговорами Стіва Віткоффа і Марка Рубіо з європейськими політиками. Ці двоє от-от мають прибути до Парижа. Якщо спільна позиція щодо Росії буде жорсткою і на 9 травня американці та європейці будуть в Києві, Фіцо навіть не гляне у бік Москви.Думку стосовно Сербії пояснив речник Єврокомісії Гійом Мерсьє: "ЄС хоче бачити Сербію надійним європейським партнером, який поділяє спільні принципи, цінності, питання безпеки і процвітання, і нам потрібно, щоб Сербія запевнила нас у цій стратегічній позиції".Раніше повідомлялося: Белград попередили — поїздка Вучича на парад до Путіна прирівнюватиметься до втрати Сербією можливості стати членом ЄС.З одного боку, сербське керівництво може знехтувати погрозами, заявивши, що їхня країна і так має небагато шансів на вступ до Євросоюзу, з іншого — у Вучича зараз вистачає проблем удома. Кілька місяців поспіль країною котяться хвилі протестів, де головною силою є студенти. Протестувальники виступають проти скочування Сербії до диктатури й вимагають виборів. Наобіцявши опозиції піти на поступки, Вучич перейшов у наступ. На думку сербських оглядачів, якщо репресії посиляться, сербський президент може повторити шлях Януковича. І відвідини Москви тільки прискорять цей процес.

Історія з "поділом України на сфери впливу" від спецпосланця Дональда Трампа Кіта Келлога, за що він виправдовувався, лише один з епізодів невдалих спроб американської адміністрації досягнути хоча б перемир’я у війні Росії проти України.Що не так з аналогіями КеллогаТериторію України можуть розділити в рамках потенційної мирної угоди. Про це спецпредставник Трампа у справах України, генерал Кіт Келлог заявив в інтерв'ю для The Times. Видання розмістило карту, яка шокувала не тільки українців. Територія нашої країни полічена три частини — правобережжя Дніпра та південь включно з Одещиною буцімто контролюватимуть Україна, Британія і Франція, лівобережжя з Дніпром, Харковом, Чернігівщиною і Сумщиною — тільки Україна, а Росії укладачі мапи віддали тимчасово окуповані території й ще й Херсон. "Це майже як Берлін після війни: російська зона, французька, британська, американська", — сказав Келлог. Той звинуватив The Times у перекручуванні його слів. Мовляв, мав на увазі зони відповідальності союзних сил (без військ США), а не поділ України. Та наскільки суттєво це уточнення змінює загальне бачення повоєнної ситуації представниками американської влади?Власне, проблема — не в мапі, а в тому, що загалом ця логіка неповноцінна одразу з кількох причин. Перша: за агресором американці залишають частину українських територій. Що ніколи не буде визнано Україною. Тому угода про перемир’я, в якій закріплюватиметься російський контроль навіть по лінії нинішнього розмежування, не зможе стати загальновизнаним міжнародним документом. Друга: Келлог не вперше просуває варіант закінчення війни за прецедентом із минулого. Та і не тільки він — раніше обговорювалися так званий фінський чи корейський сценарії замороження конфлікту. Але порівняння з поділом Берліна — найбільш абсурдна аналогія, адже повоєнний розподіл Німеччини на сфери впливу відбувся після її капітуляції. Такий прецедент може застосовуватися не до України, а до Росії. Після її капітуляції. Спроба діяти за аналогіями в принципі помилкова, вона свідчить про нерозуміння американською стороною природи цієї війни. Американці, на жаль, дивляться на війну очима росіян. І це — головна проблема в стратегії, яку провадять США. Україна підтримує ініціативу союзників із "Коаліції рішучих", оскільки її учасники прикриватимуть наші мирні міста та військові об’єкти в тилу, що дасть можливість ЗСУ зосередитися на виконанні бойового завдання з подальшого стримування російської агресії.   Таємні зустрічі Віткоффа та усунення офіційних осіб від переговорів Друга масштабна проблема — переговори про нас без нас. Завзятість, з якою американці взялися виводити Путіна з міжнародної ізоляції, велика їхня помилка. Власне, не самі переговори про сценарії миру, а налагодження стосунків США з Кремлем. Тут першу скрипку грає інший посланець Дональда Трампа Стів Віткофф. Він займається човниковою дипломатією, таємно про щось домовляється, і це підвішує ситуацію, додає невизначеності. Фактично ця особа є провідником російського бачення мирного процесу.Він кілька разів літав до Москви, а днями — до Санкт-Петербурга. Там зустрічався з Путіним. Він же приймав кремлівського посланця Кирила Дмитрієва, після зустрічі з тим, повідомляє агентство Reuters, буцімто запропонував Трампу "найшвидший спосіб домогтися припинення вогню" в Україні — віддати Росії Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області. Віткофф не є членом уряду, але виконує функції офіційної особи. Його відверто проросійська поведінка стала шоком для політичних кіл у Штатах. За повідомленням того ж Reuters, впливові люди у Республіканській партії вимагають від Трампа усунути свого друга Віткоффа від переговорного процесу. Той порушив процедури безпеки під час зустрічі з Дмитрієвим, запросивши путінського посланця на вечерю у своїй резиденції.Поведінка Віткоффа свідчить про відсутність у Трампа та його радників чіткого мирного плану. Очевидно, його ніколи і не було, а те, що світ спостерігає зараз, спроба якомога швидше укласти якусь угоду і вмити руки, перекинувши відповідальність на Європу. Поспіхом та відсутністю стратегічного бачення користується Кремль. З цього випливає ще одна проблема — поставивши на своїх спецпосланців Віткоффа та Келлога, Трамп фактично усунув від переговорів офіційних осіб. Reuters цитує листа від значного спонсора республіканців Еріка Левіна, який вимагає, щоб місце Віткоффа зайняв глава Держдепу Марко Рубіо. Логіка зрозуміла: від імені Америки переговори мають право вести офіційні особи. В Саудівській Аравії, окрім проросійського друга Трампа, за столом переговорів з українцями та росіянами були Марко Рубіо та Майк Волтц, радник президента з питань національної безпеки. Ні один, ні інший надалі не були залучені у прямих переговорах. Американські високопосадовці, відповідальні за мирний процес, не контактують з нашими високопосадовцями. Якщо попередник Рубіо Ентоні Блінкен неодноразово бував в Україні, то нинішній глава Держдепу оминає Київ. Після відставки посла США в Україні Бріджит Брінк значно послабшає і прямий контакт з посольством Штатів. Аналітики щиро дивуються, як можна вести перемовини, якщо американські уповноважені особи на власні очі не бачили реалій війни в Україні.Навіщо американці роблять приємно Путіну і неприємно намЧетверта проблема — при Джо Байдену йшлося, щоб Україна не програла, а тепер саме для Росії роблять комфортні умови, аби вона припинила війну. Слабенька стратегія. Трамп продовжив санкції проти росіян, накладені за президентства попередника, що можна вважати ознакою повернення зі світу ілюзій до реального світу. Проте — тільки ознакою. Після відвідин Віткоффом Санкт-Петербурга Трамп зробив заяву: "Ситуація між Україною та Росією, можливо, йде непогано, і ви незабаром про це дізнаєтесь". І додав: "Настає момент, коли треба або діяти, або замовкнути, і ми побачимо, що з цього вийде".Останню фразу можна тлумачити по-різному. Одні припускають, що дипломатія Віткоффа завершиться американсько-російською угодою на 9 травня, що стане черговою поступкою Путіну. Інші навпаки, вважають, що у Трампа увірветься терпець і він завдасть по Росії удару, обклавши додатковими митами країни, які купляють російську нафту. Але через те, що американський президент говорить евфемізмами, складно зрозуміти його справжні наміри.Остання з проблем, про яку варто згадати — не партнерська і навіть цинічна поведінка Вашингтона з Києвом. Ідеться про нав’язування угоди щодо надр. Примус до її укладення на невигідних Україні умовах нагадує ставлення колонізатора до колонії. Безумовно, США надали нам величезну фінансову і військову допомогу, за що українці вдячні американському народу, але те, чого хоче уряд Сполучених Штатів від України зараз, в інтерв’ю CNBC News ємко охарактеризував Ентоні Блінкен — це "рекет". Переговори щодо умов американської участі у видобутку українських корисних копалин тривають, обростають новими подробицями, але з порядку денного не знімаються. Не варто виключати, що вони повернуть в позитивне русло, що американці припинять тиск і перейдуть до партнерського обговорення. В їхніх інвестиціях ми дуже зацікавлені. Тобто все можливо, але поки Віткофф дружить з Путіним, а Келлог придумує божевільні аналогії замість чітких і зрозумілих гарантій безпеки Україні з боку США, предметність переговорів розмита. Ми вам обіцянки-цяцянки, а ви нам — свої надра. Так у ХХІ столітті геополітика не робиться. .

Дзеркальні мита проти Штатів оголосив тільки Китай. Інші потужні економіки поки обмірковують, як домовитися з Трампом. А він підвищує ставки — взяв і відповів на китайські тарифи своїми, аж у 104%. Далі — буде…Хочете вести з нами справи — платітьПід час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв виборцям "зробити Америку великою знову", а "велич" передбачає відносини зі світом у формі васалітету: США — сюзерен, всі інші — васали. То ж президент виконує свої обіцянки, і якщо сотні тисяч його виборців унаслідок цього втратять роботу чи інфляція з’їдатиме їхні доходи, він їм нічого не винен. Хотіли MAGA буде вам MAGA. У промові 2 квітня глава Білого дому оголосив, чому запроваджує мита. Перше: вони звільнять США від залежності від іноземних товарів і повернуть Америці економічну велич. Відтепер почнеться відродження американської промисловості. Друге: він назвав мита "дзеркальними", тобто це не покарання всього іншого світу, а справедливість для Америки, яку "грабували". "Ми стягуватимемо з них приблизно половину того, що вони стягували з нас, тому що ми дуже люб’язні", — пояснив Трамп, тримаючи в руках "скрижалі", де написано, який тариф вводиться проти тих чи інших країн.Економісти одразу вказали, що головними потерпілими стали американці. Поки простих громадян це не надто торкнулося, чого не скажеш про бізнес. Так, акції Apple впали більш ніж на 8% після оголошення про підвищення тарифів. За повідомленням ЗМІ, перед цим "яблучні" літаками завезли з Індії та Китаю, де розміщується виробництво iPhone, значну кількість своїх гаджетів. Проте, коли вони закінчаться, Apple доведеться або взяти на себе додаткові витрати, оскільки Китай уже відреагував на мита дзеркально, або перекласти проблеми на покупців. Передовсім на американців. Такі ж історії у всіх американських компаній, які мають спільне виробництво з китайцями. І не тільки. За кілька днів дії мит на півмільярда доларів впали статки компаній і самого Трампа. Коли глава Білого дому вводив мита, то мав на меті, по-перше, наповнити бюджет за рахунок тарифів на імпорт; по-друге, знизити ціни для американських споживачів, які перейдуть на свої товари й продукти, отже, бюджет наповниться ще більше; по-третє, американський бізнес повертатиме виробництво додому, що збільшить кількість робочих місць, американці більше зароблятимуть і більше витрачатимуть. Це цілком логічно, але схема може спрацювати з точністю до навпаки.Якщо американці не куплятимуть іспанський хамон чи французьке шампанське, все одно десь придбають щось імпортоване з Китаю. Бо звідти в Америку поступає дуже багато товару. Чи перейдуть споживачі виключно на свої продукти? Американці-патріоти так і зроблять, але немає гарантії, що американські виробники також не підвищать ціни. І не тому, що зрадники. Трамп своїми митами ламає сотні тисяч зв’язків у самій Америці. На налагодження нових підуть час і ресурси. За це заплатять споживачі. Що ж до повернення виробництва у США, то це — фантастика. Прибутки виробників одразу підуть донизу, бо американські робітники не працюватимуть за зарплату китайських. Доведеться підвищувати зарплати, а, отже, і вартість продукції.Невже все так погано? Трамп — дивак і нарцис, але не політичний самогубця, який навмисно і надовго погіршує економічне становище американців. Він грає у довгу і багатоходову гру. Окрім Китаю, мита у відповідь запровадила Канада. Але точково — 25% на американські автомобілі. "Президент Трамп спричинив цю торгівельну кризу — і Канада реагує цілеспрямовано і з силою...Мій уряд боротиметься з тарифами США, захищатиме канадських робітників і будуватиме найсильнішу економіку у G7, — заявив прем'єр Канади Марк Карні. Євросоюз, Мексика, Бразилія та інші великі експортери до Америки далі заяв не йдуть. Водночас глава мінфіну США Скотт Бессент повідомив, що майже 70 країн уже звернулися з проханням допомогти відновити баланс у світовій торгівлі після введення мит. То ж до Трампа для підписання угод вишикується черга?У чому наша вигода від митної дубини ТрампаРозглянемо ситуацію на прикладі Євросоюзу. В Європі одразу не відповіли тарифами на тарифи. Причин дві. Перша: спочатку американцям запропонували скасувати європейські мита на американські автомобілі й промислові товари, якщо США зроблять те саме. Тобто умиротворяли Трампа. Але нічого не вийшло. Він пояснив, в обмін на що погодиться зменшити тариф. ЄС доведеться купити у США енергоносії на 350 мільярдів доларів. Якась зачарована цифра, її президент Штатів неодноразово називав як начебто борг України за фінансову і військову допомогу, коли тиснув на Київ щодо угоди про копалини. Раніше європейські політики пропонували купляти в американців більше скрапленого природного газу, проте тепер Трамп ставить це як ультиматум. Тобто продовжує політику тиску на союзників. Ніби підштовхуючи ЄС до різкої відповіді. Або до поступок.Друга причина: в ЄС вивчають болючі для американців точки. Французи намацали такі — цифрові послуги та інвестиції у США. Відмова від інвестування у Сполучені Штати одразу отримала відмову більшості членів спільноти, а тарифи на цифрові послуги розкритикували за те, що фактично вони ляжуть тягарем на європейців. Є в Євросоюзі й противники мит у відповідь. Наприклад, Італія, на чолі уряду якої стоїть Джорджа Мелоні — політична подруга Трампа. Європа — прогнозована, у неї все знову впирається у сумнозвісний консенсус. Єврокомісія не може ухвалити рішення без консультацій з усіма країнами-членами та узгодження їхніх позицій.За повідомленнями ЗМІ, ЄС готує відповідь за мита на алюміній і сталь. На цю продукцію припадає питома частина європейського експорту до Штатів. Європейці планують запровадити 25-відсоткові тарифи на десятки товарних категорій зі США. Перелік невідомий, однак варто враховувати, що, поки триває війна, переважно американські товари потрапляють до нас через Європу. Тому для українців вони ще більше зростуть в ціні. Але це дрібниці, порівняно з можливими вигодами для нас від дій Трампа.Є значний відсоток, що він присоромить критиків, адже всі, хто хоче працювати з Америкою і в Америці, зрештою з ним домовляться і скасують мита один проти одного. Шанси на домовленість ЄС із США також високі. А хто не захоче, того Вашингтон далі давитиме. Як сталося з Китаєм. Тариф у 104%, звісно, добряче вдарить по кишені американців. Але це потужний удар і по китайській економіці. Китай допомагає Росії. США б’ють митами по Китаю. При цьому ще й ціни на нафту знижуються. Цікавий сюжет. І головне — нам вигідний….

Українців вразив цинічний коментар посольства США на удар росіян по Кривому Рогу. Без засудження злочину та навіть без згадок про Росію. Після ракетної атаки по Києву у ніч на неділю посол Бріджит Брінк виправилася. Але осад лишився.Чого боїться посол Бріджит Брінк"Це жахливо, що сьогодні ввечері балістична ракета влучила поблизу дитячого майданчика та ресторану в Кривому Розі. Понад 50 поранених і 16 загиблих, серед них шестеро дітей", — написала Брінк у мережі Х, не уточнивши, що ракета була російською. Без жодної нотки жалю до загиблих, серед яких дев’ятеро — діти. І це та сама Брінк, яка представляє Штати в Україні з травня 2022 року, неодноразово особисто відвідувала місця злочинів росіян в Україні й раніше у своїх заявах засуджувала воєнні злочини, скоєні країною-терористкою. Принагідно нагадаємо її коментар після побаченого у деокупованій Бородянці в червні 2022 року: "Бородянка жахливо постраждала. Містечко стало свідком звірств, скоєних під час жорстокої війни Росії, включно з сім’ями, убитими у власних будинках". Побачене "зміцнює її рішучість зробити все можливе, щоб притягнути до відповідальності винних у цих жахливих злочинах". Що ж сталося з дипломаткою, яку на посаду номінував ще Байден? Звідки взявся страх казати правду?"На жаль, неприємно дивує реакція Посольства Америки: така сильна країна, такий сильний народ — і така слабка реакція. Навіть слово "російська" бояться сказати, говорячи про ракету, що вбила дітей", — присоромив Брінк президент Володимир Зеленський. Він також висловив думку, що для завершення війни "треба не боятися називати речі своїми іменами" і "тиснути на Росію, яка обирає вбивства дітей замість припинення вогню".Учора пані посол — виправилася, повідомивши у тій же мережі Х наступне: "Станом на 06:30 ранку Київ та решта України залишаються під обстрілом балістичними та крилатими ракетами з боку Росії. Гучні вибухи в столиці та повідомлення про напади в кількох містах". Під дописом отримала коментарі українців на кшталт "уже прогрес, бо побачила, звідки на Київ летіли балістичні ракети". Зміни у коментарях Брінк не пов’язані з погіршенням її ставлення до України, просто як посол США вона має дотримуватися політичної лінії керівництва своєї держави. Нагадаємо, що після епічної сварки Зеленського з Трампом і Венсом у Білому домі пані посол, на відміну від оточення глави Білого дому, яке накинулося з погрозами на нашого президента, просто перепостила коментар свого шефа, глави Держдепу Марка Рубіо з подякою Трампу за "обстоювання інтересів Америки, оскільки жоден президент ніколи не мав сміливості зробити раніше". Тобто підлабузнювався Рубіо, вона тільки висловила згоду з його дописом. То ж не варто нападати на Брінк, вона перебуває на шпагаті між необхідністю робити заяви в унісон зі своєю владою та особистими поглядами. Вчорашній її коментар — це відступ від "лінії партії". Для нас буде краще, якщо для пані посла це не закінчиться гнівом Рубіо чи навіть самого Трампа. Оскільки Києву ще тільки не вистачало посла Штатів чергового ведучого Fox news, яким Трамп роздає посади за особисту вірність.Що не так з політичною лінією американського уряду щодо війни в Україні Головна зміна, яка відбулася з повернення Трампа до Овального кабінету, — навіть не генерація скандальних заяв 24/7, а цинізм у відносинах із партнерами. Не тільки з Україною, але ми навіть невелику зраду відчуваємо дуже болісно. Бачимо потужний митний "хук" по Євросоюзу, Японії, Південній Кореї, традиційних союзниках США. Політика "друзів немає, є тільки боржники", що вже приносить негативні наслідки для американців, які цими вихідними вийшли на протести у всіх 50 штатах. Протести будуть розгортатися активніше, адже поки громадяни США не відчули повною мірою цінового удару по власних кишенях. Але це все — у перспективі, в американців є час для мітингів, для імпічменту своєму обранцю, для нас же кожен день війни — нові жертви й руйнування. То ж коли Трамп чи представники американської адміністрації дозволяють собі ставити на один щабель жертву та агресора чи не помічати вбивства росіянами українців заради якоїсь химерної стратегії "миру" — оце і є вищий прояв цинізму і втрата емпатії.Почалося це не зі "сліпоти" Брінк і не з публічного скандалу у Білому домі за участю Зеленського, а 24 лютого, коли американці запропонували Раді безпеки ООН свою резолюцію щодо України, в якій Росія не вказана як країна-агресорка, а війна названа "російсько-українським конфліктом". У резолюції міститься заклик "якнайшвидше припинити конфлікт і надалі встановити тривалий мир між Україною та Росією". Але Генасамблея ООН того ж дня підтримала дві резолюції — нашу та американську. У нашій — Росія названа агресором, також у документі міститься заклик до повного виведення російських військ з окупованих нею територій України. Представники США в ООН разом із білорусами і росіянами проголосували проти нашого проекту резолюції. В їхньому ж лишалося умиротворення щодо Путіна, але після пропозицій європейців у документі з’явилося формулювання про "повномасштабне вторгнення Росії в Україну". Американці при голосуванні після цього утрималися. Це була показова для всього світу ганьба.Згадані події відбулися за тиждень після зустрічі американської та російської делегацій в Ер-Ріяді й, очевидно, були викликані бажанням американців маленькими поступками схилити Кремль до реальних переговорів. Що з того вийшло, ми всі знаємо — Путін почав виставляти нові умови. У відповідь з-за океану заявили про гнів і на Путіна, і на Зеленського. Мовляв, не хочуть миритися. Тобто американська дипломатія і далі зводиться до абсолютно хибної думки, що агресора потрібно умиротворяти, не називати "агресором", тоді він розчулиться й піде на переговори. Ну а на жертву тиснутимуть незалежно від того, як поводиться агресор. Звідси й поведінка Бріджит Брінк, і неадекватні заяви міністра фінансів США Скотта Бессента, який у гостях у Карлсона Такера дозволяв собі плескати язиком про Україну та її владу, і відмова американців брати участь у засіданні "Рамштайну", яке відбудеться цього тижня. Таке сталося вперше за час існування цього успішного військово-політичного формату. Раніше Штати були представлені на рівні міністра оборони.Отже, зараз офіційний Вашингтон обрав тактику просто не помічати війну в Україні. Або якщо помічають, то з пафосом повторюють пустопорожні фрази на кшталт "обидві сторони мають прийняти пропозиції президента Трампа". Така поведінка ображає українців та шокує цинізмом, проте ми не повинні піддаватися антиамериканським настроям, які цілеспрямовано підігріватиме Росія. Наші американські друзі є і в оточенні Трампа, але найбільше — серед простих американців. Багато з них на протести виходять з українськими прапорами.