Три нуль на користь демократів: як Трамп стає токсичним для республіканців
Однопартійці президента США з тріском програли вибори губернаторів штатів Вірджинія і Нью-Джерсі, а також мера Нью-Йорка. Найболючішою є саме остання поразка, адже у рідному місті Трампа переміг мусульманин з крайніми лівими поглядами.
Лівак, друг простих людей та ворог Ізраїлю. Чим Мамдані підкорив Нью-Йорк
Міським головою "Великого яблука" — найбільшого міста Сполучених Штатів — уперше в історії став мусульманин Зогран Мамдані. Причому з небаченим із 1969 року результатом — його підтримали понад два мільйони виборців. Правда, паралелі з 1969 роком не на користь Мамдані, — тоді мером міста обрали Джона Ліндсі, який ішов на другий термін. Не отримавши підтримку двох головних партій, він балотувався від Ліберальної партії. Сумнівна фінансово-економічна політика Ліндсі поставила Нью-Йорк на межу банкрутства. Опоненти закидають Мамдані соціальний популізм, який може призвести до негативних наслідків для найбільшого міста Америки.
Мамдіні — 34-річний виходець з африканської Уганди (не американське походження не дасть йому можливості балотуватися в президенти США). Його батьки — мусульмани з Індії, які приїхали до Сполучених Штатів, коли Зограну було сім років. Відтоді він мешкає в Нью-Йорку, де і зробив кар’єру від консультанта з попередження про втрату житла через борги з іпотеки до мера міста. У молодості займався хіп-хопом й виконував реп. Не має університетського диплома, закінчив Боудін-коледж у штаті Мен, бакалавр за фахом "африканістика". Ще в коледжі проявив себе як громадський активіст, підтримуючи боротьбу палестинців. Жорстка критика політики Ізраїлю лишилася однією з його візитівок — і проблемою для демократів, істеблішмент яких переважно дотримується проізраїльських поглядів. У Нью-Йорку, до слова, мешкає найчисельніша у США єврейська громада. Трамп закликав її представників не голосувати за Мамдані.
Але головна його особливість — ліва риторика. Він зосередився на питаннях доступності та якості життя, пообіцяв загальну дитячу дошкільну освіту, замороження орендної плати в субсидованих квартирах, безкоштовний автобусний транспорт, керовані мерією продуктові магазини. Це відповідає його ідейним переконанням, адже Мамдані належить до організації "Демократичні соціалісти Америки", ключовим стейкхолдером якої є сенатор Берні Сандерс. Він, а також конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес, агітували за Мамдані. Йому на користь зіграла й підтримка екс-президента Барака Обами, колишньої віце-президентки Камали Гарріс, яка торік програла вибори Трампу, та лідера меншості у Палаті представників Хакіма Джеффріса. Доклався до його перемоги й… Трамп. Глава Білого дому назвав Мамдані "комуністом" і пригрозив ньюйоркцям позбавити місто федерального фінансування, якщо оберуть цього кандидата. Мабуть, серед понад двох мільйонів голосів за Мамдані було багато тих, хто після зухвалих погроз Трампа проголосував йому наперекір.
Як ліві популісти у США використовують вакуум політичної волі в Демпартії
Підйом крайніх лівих в Америці — цікаве і водночас закономірне явище. Причин цього — три.
- Перша — перемога Дональда Трампа на президентських виборах та прихід разом із ним на владні посади крайніх правих політиків на кшталт Джей Ді Венса чи глави Пентагона Піта Гегсета. Боротьба з політичним впливом лівих лібералів, масові скорочення держапарату руками департаменту DOGE, заснованого Ілоном Маском, підбір на державну службу не за заслугами, а за лояльністю до трампізму, депортації мігрантів, введення військ Нацгвардії до Вашингтона — це та багато іншого спровокувало ліберально налаштованих американців до радикального неприйняття політики нової влади.
- Друга причина — пасивна реакція істеблішменту Демократичної партії на правий поворот в американській політиці. Виборці демократів очікували, що ті після поразки Гарріс консолідуються та виступлять єдиним фронтом, але цього не сталося. Тож поки партійні бонзи мовчать, на поверхню виходять фігури, які донедавна перебували на маргінесі. Мамдані — яскравий тому доказ. На рівні Нью-Йорка він став популярним як друг простих людей, бо постійно спілкується зі звичайними містянами, за його ініціативи запрацював пілотний проект безкоштовних автобусів, політик добився виділення понад 100 мільярдів доларів на поліпшення роботи метро. Однак до нинішнього шаленого успіху Мамдані не розглядався демократами як надія партії.
- Третя причина — внутрішньопартійна боротьба. Вперше за багато років ліві, або ще як їх називають, прогресисти, отримали історичний шанс. Очевидно, Берні Сандерс та його товариші готуватимуть своїх кандидатів на праймеріз демократів на наступних виборах до Конгресу, які відбудуться рівно через рік. Мамдані на такому праймеріз обійшов екс-губернатора штату Нью-Йорк Ендрю Куомо, який представляв партійний істеблішмент. Куомо балотувався як незалежний кандидат, але і в такій якості програв Мамдані. Ведмежу послугу Куомо зробив Трамп, коли закликав голосувати за нього.
Тобто Демпартія ідеологічно червонітиме. Не виключено, що кінцевою метою демократичних соціалістів є підготовка власного кандидата в президенти, такого собі другого Обами. Проте для цього має скластися кілька обставин.
- Перша: переконаність виборців демократів, що здолати трампістів здатні лише їхні повні антиподи з лівого табору.
- Друга: радикалізація внутрішньої політики в США, що призведе до світоглядного зіткнення виборців із ліберальними та консервативними поглядами. Політика Трампа такій радикалізації сприяє.
- Третя обставина — гроші. У середовищі демократів і серед симпатиків партії багато заможних американців, яким не подобається риторика таких, як Мамдані. Насамперед про збільшення податків для багатих.
- Четверта — кого на вибори готуватимуть республіканці. А ті врахують помилки, через які провалилися їхні кандидати не лише в Нью-Йорку (республіканець Кертіс Сліва став третім, набравши лише трохи більше семи відсотків підтримки), а і на виборах губернаторів Вірджинії та Нью-Джерсі.
Менше Трампа. Коли республіканці почнуть рятувати свій потопаючий корабель
Програш виборів мера у рідному місті глави Білого дому — болючий удар. Але республіканці отримали потрійну поразку: губернаторками Вірджинії та Нью-Джерсі відповідно стали Абігейл Спанбергер, яка замінить республіканця Гленна Янкіна, а у Нью-Джерсі губернаторські вибори виграла Мікі Шерріл, випередивши Джека Чіатареллі. Обидві кандидатки перемогли переконливо. Вони хоч і не лівачки, як Мамдані, проте ефективно зіграли на прив’язці своїх опонентів до Трампа.
Сам глава Білого дому прокоментував поразки республіканців наступним чином:
"Трампа не було у бюлетенях і шатдаун — ось дві причини, чому республіканці програли вибори".
Дивне пояснення, адже він фактично принизив висуванців партії. А от переможниця виборів у Вірджинії Абігейл Спанбергер вважає інакше:
"Ми довели, що Вірджинія обрала прагматизм замість хаосу".
Простіше кажучи, демократи били республіканців по їхніх найболючіших місцях — жорсткій міграційній політиці, хаосу в держуправлінні, відсутності відчутних результатів від мит Трампа, критикували за посилення інфляції, діставали за ухвалення так званого "великого прекрасного закону" про податки й витрати, який вдарив по найбільш незахищених верствах населення. Казати, що ми — це не Трамп, кандидати-республіканці не могли. Тим більше всі йшли на вибори з гаслами посилення безпеки й протидії міграції.
Отже, за рік до виборів у Конгрес лідери Республіканської партії зіткнулися з дуже складною проблемою — химерна політика адміністрації Трампа "топить" американських консерваторів. Поки демократи не знайшли собі харизматичного лідера, республіканський "корабель" гойдатиметься на плаву, проте консерватори добре розуміють високу ціну, яку може заплатити партія в листопаді 2026-го. Поразка в Нью-Йорку, Вірджинії й Нью-Джерсі — набат, який сповістив, що тактику "ми всі підтримуємо Трампа" треба міняти. Інакше поразка в загальнодержавному масштабі — гарантована.