Всеволод Юрченко

Проросійська "Альтернатива для Німеччини" перемогла на виборах до парламенту землі Саксонія-Ангальт. Якщо ця партія 20 вересня повторить успіх у Берліні та Мекленбурзі — Передній Померанії, політичний зсув у цій країні справді стане тектонічним.Прогнозований тріумф у Саксонії-АнгальтРезультати волевиявлення жителів східнонімецької землі Саксонія-Ангальт наступні: "Альтернатива для Німеччини" (AдН) — 43,8% голосів (більш ніж удвічі більше, аніж на попередніх виборах 2021 року), Християнсько-демократичний союз (ХДС) — 17,2% (найгірший результат за всю історію виборів у цій землі), Соціал-демократи (СДПН) — 9,3%, "Зелені" — 8,9%, Ліва партія (Лінке) — 8,6%, проросійський Альянс Сари Вагенкнехт — 5,3%. Інші учасники перегонів не подолали прохідний бар’єр. Таким чином, ультраправим не вистачило лише трьох мандатів, щоб одноосібно сформувати більшість: у ландтагу 83 місця, у переможців виборів — 39 мандатів.Протягом тривалого часу соцопитування підтверджували, що АдН має підтримку понад сорока відсотків виборців, тож результати цієї партії хоч і шокували значну частину німецького суспільства, одна не стали несподіванкою. А от рекордна явка 77,8% проти 60,3% свідчить, що ультраправим вдалося мобілізувати свій електорат.Згідно з даними інституту вивчення громадської думки Infratest dimap, "Альтернатива" отримала понад половину голосів виборців віком від 35 до 60 років, себто та вікова категорія, серед якої найбільше працюючих громадян. Це чіткий сигнал невдоволення економічною політикою федерального уряду. Ще один сигнал — дуже низький рівень підтримки керівної ХДС серед молодого виборця: у віковій групі 18-24 років її підтримали 5%, у групі 25-34 роки — 6%. Катастрофічні показники для політсили, яка після Другої світової війни разом з есдеками формувала систему влади Німеччини.Оскільки ультраправі не мають одноосібної більшості, експерти обговорюють варіант формування земельного уряду без них, хоча тріумфатори вже висловили претензії на всю повноту влади. Їхній земельний вожак Ульріх Зігмунд наполягає, що уряд має формувати АдН. Та для цього їм доведеться домовлятися з кимось із партій, які подолали бар’єр. І ось тут вимальовується ключовий наслідок недільного голосування — жодна коаліція не клеїться. Хіба ультраліва партія Вагенкнехт може додати АдН мандатів, яких та недобрала, — риторика Вагенкнехт і АдН у зовнішньополітичних питаннях практично ідентична, вони розходяться хіба у поглядах на міграцію. Тож якщо спілка правих і лівих радикалів відбудеться, Саксонія-Ангальт стане першою німецькою землею, яку Кремль руками своїх агентів впливу захопить без жодного пострілу.Саксонія-Ангальт має найнижчий ВВП на душу населення серед 16 федеральних земель ФРН. Це депресивна частина країни з найвищим рівнем скорочення населення. Зараз в землі мешкає близько двох мільйонів. Ультраправі не стільки обіцяли розв'язати проблеми жителів землі, скільки критикували федеральну владу, в такий спосіб перетворивши голосування на протест проти політики уряду. Це спрацювало. 20 вересня місцеві вибори у землі Мекленбург — Передня Померанія та у Берліні і якщо "Альтернатива" матиме успіх і там, варто очікувати серйозної пертурбації на федеральному рівні.Берлін і Мекленбург — Передня Померанія: правий марш триваєЧастина оптимістично налаштованих німецьких експертів закликає не панікувати раніше часу. У березні обирали земельні парламенти у західнонімецьких землях Баден-Вюртенберг і Рейнланд-Пфальц, результати там були інші: "Альтернатива" не дотягла до 20%, тоді як ХДС у Рейнланд-Пфальці впевнено переміг, а у Баден-Вюртенбергу трохи поступився "Зеленим". В обох землях до ландтагів не потрапили ні "Ліві", ні Альянс Сари Вагенкнехт, лівий табір там представлений лише есдеками. В ультраправих чисельні фракції, однак ніхто з ними в коаліцію не пішов.Тому нині всі погляди прикуті до виборів 20 вересня, особливо жорсткою обіцяє бути битва за Берлін. Згідно з останніми опитуваннями, АдН, ХДС і "Ліві" йдуть "ніздря в ніздрю", у них близько 20 відсотків симпатиків, від трійки відстали "Зелені" (за них готові проголосувати близько 17%) та есдеки (приблизно 12% підтримки). Партія Вагенкнехт балансує на межі прохідного бар'єра. Ультраправих популістів у Берліні очолює Крістін Брінкер, яка вибудувала кампанію на антимігрантській риториці.Нинішня передвиборча кампанія в Берліні відзначається неймовірною кількістю бруду проти кандидатів, діпфейками, німецькі експерти небезпідставно вважають, що за цим стоять російські спецслужби. Дістається всім, окрім ультраправих, що зайвий раз підтверджує, яка з партій вигідна Кремлю.У Мекленбург — Передній Померанії розклади інші. Тут АдН — лідерка, у неї приблизно 35% підтримки. Обличчя партії на виборах — Лейф-Ерік Гольм свою риторику вибудував на критиці федерального уряду, закликах відмовитися від допомоги Україні, страшилках про втягування Німеччини у війну. Тобто типові прокремлівські наративи.Другими, згідно з опитуваннями, йдуть есдеки під лідерством популярної серед виборців чинної прем’єрки цієї землі Мануели Шлезіг. Треті — "Ліві" з приблизно 11%. А от у партії Мерца у Мекленбург — Передній Померанії, видається, справи можуть бути ще гіршими, аніж у Саксонії-Ангальт. Соцопитування дають ХДС мізерні 8%. На межі прохідного бар'єра балансують "Зелені" та путінські друзі з Альянсу Сари Вагенкнехт.Як би не завершилися вибори 20 вересня, картина виявиться схожою до саксонської — фрагментація і посилення внутрішніх конфліктів. Власне, саме те, що потрібно Росії. Диверсія з дроном в аеропорту Лейпциг / Галле (Галле в Саксонії-Ангальт) була влаштована для того, щоб ультраправі лякали виборців терактами й війною. В їхній програмі вимоги закрити кордони, відмовитися від Шенгену, вийти з єврозони. Співголова АдН Аліс Вайдель обіцяє збільшити кількість депортацій, скоротити натуралізацію іноземців, повернути додому 1,3 мільйона сирійських біженців. А інший співголова Тіно Хруппала прямо закликає скасувати санкції проти Росії та позбавити Україну німецької допомоги.Чому справа не тільки в імені канцлераПісля оприлюднення результатів виборів у Саксонії-Ангальт Німеччиною прокотилися мітинги проти ультраправого реваншу. Вперше з Другої світової війни партія, члени якої хоч і намагаються відбудуватися від неонацистів, проте недалеко від них утекли, має понад сорок відсотків підтримки у німецькому суспільстві, хто б міг таке уявити ще років десять тому."Як усе могло дійти до такого, у чому причини того, що ми дозволили правому популізму, а значною мірою і праворадикальному популізму — зайти так далеко?" — відреагував на підсумки виборів у Саксонії-Ангальт канцлер Мерц.Своєю чергою, лідер фракції ХДС у Бундестазі Торстен Фрай звернув увагу на те, що АдН — екстремістська партія."Ніколи досі ми не опинялись у ситуації, коли партія, класифікована земельною внутрішньою розвідкою як правоекстремістська, отримала б більшість", — зазначив він.Своє глибоке розчарування висловило багато німецьких та закордонних політиків. А от Дональд Трамп зрадів перемозі друзів Путіна і привітав їх, що спричинило політичний скандал, — Мерц відмовився від телефонних переговорів із главою Білого дому, запланованих на 11 вересня.На тлі "тектонічного зсуву", як назвав канцлер наслідки виборів у Саксонії-Ангальт, активізувалися розмови про його політичне майбутнє. За схожої ситуації у Великій Британії, де у травні на місцевих виборах перемогли ультраправі, непопулярному прем’єру Кіру Стармеру довелося йти у відставку. У Німеччині блок ХДС/ХСС не має одноосібної більшості, як лейбористи у Великій Британії, а працює в коаліції з СДПН, тому там — своя процедура. Щоб на чолі уряду став новий канцлер, чинний повинен добровільно піти з посади. Мерц, наскільки відомо, робити цього не збирається, хоча у серпні деякі ЗМІ "відправляли" його у відставку.Другий варіант — "конструктивний вотум недовіри": члени коаліції підтримують нового канцлера, після чого попередник просто втрачає посаду. Третій варіант — розвал коаліції й дочасні вибори, на яких, судячи з нинішніх подій, дуже значні шанси на перемогу партії Вайдель і Хруппали. Цей варіант точно можна виключити. Сумнівний і другий, адже будь-які спроби домовитися про заміну канцлера в межах коаліції напевне приведе до конфліктів.Відомо про невдоволення в лавах ХДС, навіть називають можливих наступників Мерца — глав урядів Північної Рейн-Вестфалії Гендріка Вюста, Баварії Маркуса Зедера (лідера ХСС) та землі Шлезвіг-Гольштейн Даніеля Гюнтера. Ці німецькі політики підтримують Україну, однак поки триватимуть політичні процедури, займатимуться ними. Та й ключова проблема не тільки в Мерцу, який десь втратив управлінську хватку, а в тому, що на політику ФРН здійснюється одночасно потужний вплив Росією та американськими трампістами. Вони мають різні цілі — Кремль прагне дестабілізувати Німеччину зсередини, а Білий дім хоче привести до влади євроскептиків та ізоляціоністів — але кінцева мета у них зруйнувати Євросоюз.Тож якщо і міняти Мерца, то на політика, який розумітиме, що ультраправий марш — не локальна німецька проблема, а загальноєвропейська, і шукати протиотруту потрібно спільними зусиллями..

Вояж посланців Дональда Трампа Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Москви, а потім до Києва залишив більше питань, аніж дав відповідей. Активізація американців у переговорному процесі — гарна новина. Інша справа — наскільки вони у своїх намірах щирі.Чому Віткофф і Кушнер здійснили візит до Москви та Києва: три версіїНа посланців Трампа Віткоффа й Кушнера в Україні чекали ще в травні, потім влітку, дочекалися минулої неділі. Чому ж так довго збиралися? Існує три версії.Перша: через два місяці у Сполучених Штатах проміжні вибори до Конгресу — і республіканцям потрібно йти до виборців із перемогами, яких немає. TrueUA аналізував внутрішньополітичну ситуацію в Штатах: рейтинг глави Білого дому опустився до історичного мінімуму, фактично його зараз підтримує "залізобетонний" електорат вірних MAGA, інфляція зростає, як і ціни на пальне. Кандидатам-республіканцям потрібно пояснювати виборцям, чому їхнє матеріальне становище з приходом Трампа на посаду президента погіршується.Рятівною соломинкою для рейтингу на тлі проблем, викликаних військовою авантюрою американського президента в Ірані, видається спроба повторно запустити мирний процес по Україні. Точніше — піар навколо цієї спроби. Адміністрації США конче потрібно не програти вибори у листопаді, бо поразка республіканців потягне за собою процедуру імпічменту Трампа. Тому на вояжі Віткоффа і Кушнера, а він як зять президента кревно зацікавлений у тому, щоб у тестя все склалося добре, є сенс дивитися виключно як на відпрацювання внутрішньо американської політичної технології. Терміново знадобилася передвиборча перемога, її апогей технологи Білого дому прорахували десь ближче до дня волевиявлення, щоби виборці бува не забули, кому дякувати.Що за перемога? Тристоронні переговори."Було досягнуто суттєвого прогресу, зокрема — у питанні визначення термінів проведення додаткових тристоронніх переговорів. Президент Трамп докладає значних зусиль, щоби покласти край вбивствам і домогтися тривалого та стійкого миру", — повідомив Віткофф.Тобто не припинення Росією масованих повітряних атак по Україні, не нові потужні санкції проти Москви, а тристоронні переговори. Процес, а не результат.Друга версія також пов’язана з виборами, але ще більш цинічна — у Вашингтоні прагнуть добитися паузи у глибинних ударах України по російських НПЗ до проміжних виборів, для цього потрібно інсценувати переговорний процес, під час якого стоятиме питання про таку паузу. Припущення про саме такий перебіг думок у головах заокеанських політиків з’явилося після заяв міністра фінансів США Скотта Бессента — відомого нелюб’язністю до України, та міністра енергетики Кріса Райта. Бессент звинуватив нашу країну у високих цінах на пальне у Штатах."Зараз ми переживаємо енергетичний шок, спричинений як війною в Україні, адже Україна вирішила атакувати російські енергетичні об’єкти та нафтопереробні заводи, що чинить тиск на світові ціни, так і конфліктом в Ірані", — заявив посадовець.При цьому запевнив, що конфлікт в Ірані закінчиться. Варто нагадати, що його слова пролунали на тлі гучного скандалу — запрошення американцями на саміт G20 путінського міністра фінансів Антона Силуанова, що викликало обурення як у США, так і в Європі. Тобто Бессент ставить на перше місце серед причин стрибків цін на пальне у його країні не війну в Ірані, а дронові удари України по російських НПЗ, що є відвертою брехнею.У тому ж ключі висловився міністр Райт. Він пояснив, чому для американців здорожчав дизель: "найбільшим окремим чинником стало знищення Україною російських нафтопереробних заводів", через це росіяни припинили експорт, а Китай суттєво скоротив постачання дизелю на зовнішні ринки. Цей взагалі не згадав про іранську проблему США, хоча експерти саме її ставлять на чільне місце. Нагадаємо: на початку вересня середня вартість дизелю у Штатах перевищила 5,8 доларів за галон, що є рекордним падінням.Третя версія: Трамп справді хоче наблизити мир. Мабуть, читач зрозуміє, чому ця версія не перша. Понад півтора року США задобрювали росіян замість потужного тиску на них, то чи може щось змінитися? Кушнер каже: триває робота, щоб закінчити війну до зими, але гарантій — немає. Крім того, зять Трампа у Києві зробив ще кілька досить цікавих заяв, які можна тлумачити як бажання американців зупинити війну. Одна із них — мають бути створені домовленості для довгострокового миру, аби Україна процвітала. Тобто відчувається економічний інтерес Трампа до нашої країни. Інша справа, що Путін продовжує наполягати на своїх максималістських цілях і поки незрозуміло, чи хочуть американці не дати йому їх досягнути.То чи буде мирна угода до Нового року?Перше: американці повідомили, що у росіян з’явиться "нова готовність" до переговорів після виборів до Держдуми, які відбудуться 18-20 вересня. Аналітики запідозрили підступ Кремля: що має змінитися після виборів, якщо це все одно псевдодемократичний процес, у Думу потраплять ті, кому дозволять. Простіше кажучи, Путін тягне час. Не виключено, він попросив американців, щоб ті спробували вплинути на Київ, аби задля гарної картинки російських виборів наступні дні у Росії не палали НПЗ і військові заводи.Друге: Віткофф і Кушнер привезли до Москви й Києва черговий проєкт мирного плану, для його осмислення потрібен час, тож і придумали легенду про паузу до виборів у Держдуму. Мережею, найочевидніше з подачі кремлівської пропаганди, гуляв якийсь "мирний план", де йдеться про відмову України від території Донецької області, підконтрольної нашій країні. Нічого нового."Питання Донбасу, це не питання тільки Донбасу. Між нами, я вважаю, це питання цієї війни. Війни і на виживання, і на виснаження. І це територіальне питання, яке є ціллю російської сторони", — наголосив президент Володимир Зеленський на спільній пресконференції з Віткоффом і Кушнером.Тобто поки Путін наполягатиме на територіальних поступках України, предметної розмови з росіянами не буде. Українська позиція — стоїмо де стоїмо.Що б не було у "мирних планах", справжніх або фейкових, існують ключові розбіжності, які без зменшення апетитів Путіна вирішити неможливо. Ні до цього Нового року, ні до наступного. Як справедливо зауважують аналітики Інституту вивчення війни (ISW), заява Ушакова (Юрій Ушаков — помічник російського диктатора) після зустрічі Путіна з Віткоффом і Кушнером свідчить про те, що Кремль, як і раніше, не бажає йти на будь-які суттєві компроміси щодо максималістських вимог Росії.В ISW вважають, що з поточними темпами просування (2,36 кв. км на день у серпні 2026 року) російські війська не зможуть окупувати всю Донецьку область до 2032 року — якщо взагалі здатні її захопити. Тож Путіну переговори потрібні для того, щоб забрати ці території без бою за допомогою псевдодипломатії. Щоразу, як Трамп активізує мирні зусилля, з Кремля вкидають свою головну вимогу до Києва — віддати Донбас.Трамп ще не раз говоритиме з Зеленським та Путіним, що можна пояснити почутим звітом від Віткоффа та Кушнера, але, крім того, вже поговорив із британським прем’єром Енді Бернемом, який тут — третя сторона. Навіщо? Офіційна інформація про розмову з главою британського уряду суха — говорили про Україну та ситуацію на Близькому Сході.Існує припущення, що у Москві заокеанським візитерам наскаржилися на Лондон, російська пропаганда регулярно влаштовує істеричні нападки на британців через їхню непохитну підтримку України. Не виключено, такі ж дзвінки з Білого дому будуть до Берліна і Парижа. Зустрічі американських посланців у Києві відвідали представники Британії, Німеччини й Франції.Є дві версії: перша — участь європейців була домовлена і ці держави спільно зі США тиснутимуть на Росію;друга — Трамп хоче грати у переговори без них.Перший варіант нас та Європу влаштовує, другий — ні, він свідчитиме, що новий виток переговорного процесу потрібен Вашингтону для власних політичних цілей. І це третій пункт, в якому варто шукати відповідь на питання, буде чи ні якийсь формат мирних домовленостей до Нового року. Без участі європейців він неможливий…Четверте: російські повітряні атаки відновилися в повному обсязі як було до візиту Віткоффа і Кушнера, і це ключовий сигнал, що у Кремлі не планують вести серйозні переговори, які б плани не привозили з-за океану. Тому візит цих двох персон до Києва — виправлення перекосу в політиці Білого дому, коли до Москви представники Трампа гасали неодноразово, особливо дружньо там приймали Віткоффа, але результати їхнього вояжу залишили більше питань, аніж дали відповідей..

Відбувся черговий візит Стіва Віткофа і Джареда Кушнера до Москви. Як можна зрозуміти по гарячих слідах, Кремль не планує говорити про мир. Значить, він знову візьметься лякати світ і нагнітатиме ескалацію.Видання Bloomberg із посиланням на джерела, наближені до російської влади, повідомляло, що Путін буцімто може застосувати тактичну ядерну зброю в Україні як крайній захід. "Ядерний попіл" — улюблена страшилка Кремля, але не єдина.Як ядерна бомба за час війни подрібнішала до "Орєшніка"Надувати ядерні "щоки" Путін почав ще перед повномасштабним вторгненням, — 19 лютого 2022 року провів стратегічні військові навчання з використанням ракет "Калібр", "Кинджал", "Циркон", "Іскандер" та навіть міжконтинентальної балістичної ракети "Ярс". А вже 27 лютого 2022 року диктатор наказав "перевести сили стримування російської армії в особливий режим несення бойового чергування" у відповідь на "агресивні висловлювання" лідерів держав НАТО у бік Росії. І це, на жаль, вплинуло на натовських партнерів України: можна пригадати, з яким острахом вони говорили про передачу нам зброї. У головах лідерів західного світу поселився страх ескалації, який звідти досі не вивітрився. Наступний напад ядерного сказу стався з Путіним у вересні 2022-го, коли він проголосив "приєднання" чотирьох українських областей до Росії. Тоді погрожував застосувати "різні засоби ураження" в разі загрози територіальній цілісності Росії. Протягом 2023 року страшком для Європи Путін зробив Білорусь, якій Москва передала "Іскандери" і буцімто — боєголовки. Але переважна більшість військових експертів спільна в думці, що ніяких ядерних боєголовок на території Білорусі немає, а це була спроба нагнати страху на європейців. Варто зазначити, що у тих уже почав вироблятися імунітет до погроз ядеркою. Коли номер не пройшов і перелякати Європу не вдалося, Путін підняв ставки і ухвалив зміни в ядерній доктрині, які передбачали ядерний удар у відповідь на атаки по території Росії ракетами та безпілотниками. Світ пересвідчився, ще ці погрози — порожній звук. Тоді Путін придумав міф про "Орєшнік".Уперше його застосували 21 листопада 2024 року по Дніпру, потім ще кілька разів, зокрема, по Львівщині та Київщині. Вундерваффе кремлівського диктатора виявилося посміховиськом — аналогом радянських балістичних ракет, які в СРСР забракували. Після цього про "Орєшнік" забулися і повернулися до традиційних ядерних погроз відповісти Заходу "не словом, а ділом".Публікація у Bloomberg — продовження історії. Росія використовує навіть поважні західні ЗМІ для своїх маніпуляцій. Кремлю було вигідно запустити "качку" про варіант із ядерним ударом у контексті візиту до Москви директора ЦРУ Джона Ретліффа. TrueUA детально аналізував наслідки цієї події. Правитель Росії побачив, що Дональд Трамп знову зацікавився питанням закінчення війни в Україні, тож почав підіймати ставки. Малоймовірно, що ядерні погрози спрацюють і цього разу.Напад на одну з країн НАТОДруга улюблена гібридна маніпуляція — лякати європейців військовою операцією проти однієї із держав Альянсу (найчастіше називають Польщу, Естонію, Литву і Латвію, які на своє нещастя мають кордон із державою-терористкою) або ж терактами на території Євросоюзу. Ймовірність прямого зіткнення з членами НАТО — незначна, але не варто виключати збройних провокацій з метою дестабілізації ситуації в Європі.Що ж до терактів, то тут радше йдеться про дрібні диверсії. Зокрема, недавня історія з дронами, виявленими 5 серпня поблизу українського вантажного літака в аеропорту Лейпциг/Галле. За результатами експертизи, конструкція дрона та вибухова речовина на ньому були "типовими" для пристроїв, які використовує російське ГРУ. Безпілотник не вибухнув, але інцидент одразу використали для гібридної пропаганди, — через мережі закинули фейк, що український АН начебто віз зброю. Поки німецькі правоохоронці розслідували попередній інцидент, 26 серпня у тому ж аеропорту стався рецидив — поблизу летовища помітили невідомий БпЛА, після чого літаки змушені були перенаправити в інший аеропорт. Навіщо росіяни руками своїх агентів створюють такі ситуації? Пояснення просте: у вересні у двох землях Східної Німеччини — Саксонія-Ангальт і Мекленбург — Передня Померанія, а також у Берліні відбудуться місцеві вибори. Проросійська "Альтернатива для Німеччини" за опитуваннями — лідирує. За задумом російських спецслужб, налякані можливими терактами бюргери мають підтримати цю політсилу. Масована дезінформація під час передвиборчої кампанії — окрема історія. Росія активно втручається у вибори задля перемоги своїх агентів впливу.Таким чином, напад на країни НАТО відбувається не ззовні, а зсередини. На відміну від ядерних погроз він не афішується. Зараз це проблема Німеччини. Наступною буде Франція, де президента обиратимуть у квітні 2027 року. Тамтешні спецслужби знають, як протидіяти російському втручанню — залишається сподіватися, що заради власного спокою політичні еліти в країнах ЄС об’єднаються проти сил, які є маріонетками Кремля.Погроза судами за використання заморожених суверенних активів РФНа відміну від перших двох страшилок, розрахованих переважно на пересічних громадян, ця спрямована проти урядів. Протягом серпня в Євросоюзі активізувалися дискусії про використання заморожених російських грошей для допомоги Україні. Речник Путіна Дмитро Пєсков погрожує: Москва залучить "увесь арсенал правових засобів" і розпочне юридичне переслідування проти всіх, хто ухвалюватиме чи реалізовуватиме такі рішення.Росія вийшла практично з усіх міжнародних судів, тому ці погрози, на перший погляд, нікчемні. До того ж вона порушила статут ООН та міжнародне право, тому подібними заявами цивілізований світ міг би знехтувати. Проте варто згадати минулорічні дебати на цю тему, коли Бельгія, де розміщена левова частка заморожених російських активів, відмовилася їх вилучати. Бельгійський уряд апелював до того, що у перспективі з Росією можуть відновити відносини і тоді Брюссель виявиться крайнім, йому доведеться віддавати ці гроші (близько 210 мільярдів євро) самостійно.Чому страшилка Кремля працює? Відповідь проста: колективний Захід постійно наступає на ті ж граблі — замість ізоляції Росії як світового зла там існує хибна думка, що колись замість Путіна прийдуть демократи і відносини з недоімперією можна перезавантажити. Допоки в Європі не досягнуть світоглядного консенсусу про неможливість змінити Росію, доти Кремль гратиметься зі страшилками про повернення своїх грошей через суди.Страх нового ПригожинаЗаколот ПВК "Вагнер" на чолі з Євгеном Пригожиним у червні 2023 року тривав усього кілька днів, але шокував західний світ. Путч придушили, а згодом російські спецслужби відправили в пекло і самого Пригожина, підлаштувавши йому 23 серпня 2023 року авіакатастрофу. А шокувала ця подія тим, що Захід звик, що краще, аби в Росії при владі був прогнозований президент, аніж "мавпа з ядерною кнопкою". Тому Путіна там сприймають як раціонально мислячу істоту, з якою можна хоча б домовлятися. Це помилкова думка, її коріння сягає часів Холодної війни, коли в СРСР, попри все, керівники були тверезо мислячими. Путін давно "мавпа з ядерною кнопкою". Кремль знає ці страхи Заходу і грає на них. Там упевнені, що ні в Європі, ні в США не хочуть розвалу Росії, бо бояться, що ядерна валізка опиниться в руках таких, як Пригожин. І їх може виявитися з десяток, враховуючи, що боєголовки розкидані по всій території федерації. Це той же страх, який був після розпаду СРСР, коли під тиском США і НАТО Україну змусили відмовитися від ядерної зброї в обмін на фільчину грамоту — Будапештський протокол. Це не всі страшилки, на яких грає Путін, їх значно більше. Українці добре знають - такі речі мають гібридний характер, вони для того, щоб лякати пересічних жителів західного світу, звиклих до комфорту, або впливати на масову свідомість маніпуляціями про можливість домовитися з Росією. Доки з Путіним грають по правилах, доти він ці правила використовуватиме проти самого Заходу. Тому давно пора написати для нього інші правила, де Росія буде справжнім вигнанцем..

Політика Трампа стала каталізатором появи альтернативних оборонних і торгівельних союзів. Для наступника нинішнього глави Білого дому, ким би він не був, це вже зараз створює нові реалії, в яких "зробити Америку знову великою" коштуватиме дуже дорого.Навіщо Трамп перейменовує затоку, озеро й планує перейменувати океанОстаннє за часом опитування Ipsos/Reuters показало, що Дональда Трампа підтримує 33% — це найгірший показник за час його нинішнього президентського терміну. Проте далеко не всі сучасні лідери можуть похвалитися таким рейтингом. Наприклад, рівень підтримки президента Франції Еммануеля Макрона у жовтні минулого року становив 11%, що стало найгіршим показником серед президентів за останні 50 років. Цього року рейтинг Макрона підріс і за останніми опитуваннями становить 21%.Трамп зберігає популярність, бо цілеспрямовано працює на свою аудиторію. Днями він перейменував озеро Онтаріо на озеро Америка."У нас є затока. У нас є озеро. Тепер нам потрібний океан. Тож, можливо, нам доведеться змінити назву Атлантичного або Тихого океану", — повідомив глава Білого дому.Нагадаємо, одним із перших його рішень на посаді стало перейменування Мексиканської затоки на Американську. На географічних мапах світу затока залишилася з історичною назвою, "Американською" її називають в США. Так само і з озером Онтаріо: Google змінив назву об’єкту на своїх картах лише для американців, а в Конгресі вже пропонують скасувати указ глави Білого дому, ухваливши відповідний закон.Можна пригадати один із перших указів Трампа, яким він повернув горі Деналі на Алясці назву Мак-Кінлі на честь одного із президентів США. Гору у 2015 році перейменував Барак Обама на знак поваги до корінного населення. До дивних ініціатив можна віднести намір зробити Ормузьку протоку територією США, Канаду — 51 штатом, відібрати у Панами Панамський канал, приєднати Венесуелу та анексувати Гренландію.Глава канадського уряду Марк Карні відповів на чергове дивацтво президента сусідньої держави. Він наголосив, що назва Онтаріо походить від вендатського слова Ontari’io, це означає "озеро прекрасне, озеро велике". Так воно зветься понад 400 років."Ми знаємо, що Америка змінюється, змінюються її торговельні відносини, зовнішня політика, національні пам’ятки та назви водойм. Канадці також знають, що називати речі своїми іменами означає називати це озеро Онтаріо — тоді, зараз і завжди", — зазначив Карні.Перейменування Трампом озера стало продовженням нового витка конфлікту з Канадою. Президент США оголосив про запровадження 50-відсоткового мита на канадські товари, та з 8 вересня запроваджує контрмита у розмірі від 15% до 50% на імпорт семисот товарів зі Штатів. Не секрет, що тарифні війни, які влаштовує Трамп, шкодять американській економіці, оскільки американцям доводиться платити більше за імпортні товари, але частина виборців підтримує дії президента, вважаючи, що інші країни користуються США у міжнародній торгівлі, а митами Америка повертає справедливість.Росте ціна на бензин? Грабуємо ВенесуелуПоки вираховують, який із океанів — Атлантичний чи Тихий — перейменує Трамп, глава Білого дому продовжує куражитися. Він опублікував рейтинг президентів США, розбивши на кілька категорій. Себе відніс до "величних". Тільки себе. До категорії "видатні" потрапили Вашингтон, Лінкольн, Ф. Рузвельт Джефферсон, Вілсон і Джексон. Далі — "майже великі": Т. Рузвельта, Клівленд, Дж. Адамс та Полк. Наступні — "середні": Клінтон, Дж. К. Адамс, Монро, Гейс, Медісон, Ван Бюрен, Тафт, Артур, Мак-Кінлі, Е. Джонсон, Гувер і Гаррісон. До шістки "нижче середнього" Трамп вписав Тайлера, Куліджа, Філлмора, Тейлора, Бьюкенена і Пірса. Замикають рейтинг — "невдахи": туди Трамп відправив Обаму, свого попередника Байдена, а також Картера, Гранта й Гардінга.У переліку не знайшлося місця Рейгану, біля чийого портрета любить фотографуватися Трамп, Трумену, Ейзенхауеру, Кеннеді, Л. Джонсону, Ніксону, Форду та обом Бушам, батьку і сину. Шукати причину вибірковості резону немає, як і розподіленню по категоріях. Приміром, Грант зображений на 50-доларовій купюрі, очевидно — заслужив, раз його портрет на національній валюті.Інша справа, чи конвертуються 33% фанатів Трампа у голоси республіканців на проміжних виборах до Конгресу, які відбудуться 3 листопада. Можна і Місяць перейменувати на Америку, мотивуючи тим, що на супутнику Землі побували американські астронавти, але чи додасть це підтримки кандидатам від Республіканської партії? Їм треба пояснювати виборцям, чому США загрузли в Ірані, чому їхній лідер у кріслі президента не може виконати обіцянку припинити війну в Україні, є й більш приземлені "чому": з початку року вартість бензину зросла із 2,79 доларів за галон до 4 доларів; роздрібна ціна дизелю перевищила 5,60 доларів за галон, а запаси дизельного палива впали до найнижчого сезонного рівня за весь період спостережень (із початку 1980-х); споживчі ціни зросли на 0,1% у липні, а річний рівень інфляції у серпні становив 3,4%.У Трампа вже є відповіді на невдоволення ростом цін на пальне, - він оголосив про намір використати венесуельську нафту для поповнення стратегічних національних резервів. Нещодавно Вашингтон і Каракас уклали угоду про розробку у Венесуелі 17 нафтових родовищ із запасами 65 млрд. барелів — пʼятої частини доведених резервів країни. Фактично венесуельська влада, яку США не чіпають після викрадення Ніколаса Мадуро, заради виживання віддала американцям ексклюзивне право розробляти величезні родовища нафти, яка потрапить до Штатів не зараз і навіть не через рік, її ще треба видобути, транспортувати, але в цій історії чітко прослідковується, що Трамп намагається довести тим, хто шаленіє від нього, що він таки "найвеличніший". Серед республіканців-прихильників руху MAGA (близько 60% партії), діяльність глави держави схвалює 92%.Як світ реагує на блазнювання ТрампаДля колективного Заходу політики нинішньої американської адміністрації стала великим викликом. Якщо минулого року до його поведінки пристосовувалися, намагалися зайвий раз не дратувати, демонструвати лояльність, то цього року відбулися помітні зміни. Поштовхом до них стала іранська авантюра Штатів, в якій партнери по НАТО відмовилися брати участь, викликавши гнів Трампа. Проте змусити їх вв’язатися у війну в Ірані він так і не зміг. Рано або пізно терпець союзників Америки мав урватися, - вони не MAGA-виборці, які моляться на свою ікону в Овальному кабінеті.Демократії шукають, як пережити темні часи. Таким прикладом є "Коаліція рішучих" на чолі з Британією, Францією та Німеччиною. Інший приклад — Об’єднані експедиційні сили, Joint Expeditionary Force (JEF) — спілка десяти держав північної Європи на чолі з Британією. Її створили 2015 року, але активно організація запрацювала на тлі безпекових викликів, пов’язаних із російською агресією проти України, та політики Вашингтона. Країни-члени JEF — серед лідерів із військової допомоги нашій державі. Продовжують продуктивно взаємодіяти й старі альянси — НАТО, G7, політичні структури Євросоюзу.Змінюється політика й інших держав. 7 серпня у священному місті мусульман Мецці Туреччина, Саудівська Аравія і Пакистан уклали тристоронній оборонний пакт, в якому є пункт про колективну безпеку й оборону. Свою гру веде й Індія, влада якої зрозуміла, що діяльність Трампа посилює Китай, її головного геополітичного суперника в Азії. В січні 2026-го Індія уклала торгівельну угоду з Євросоюзом після 20 років переговорів. Окремо домовилися про партнерство у сфері оборони, яке передбачає розробку і виробництво зброї, обмін секретною інформацією і спільний моніторинг Індійського океану для протидії китайському флоту. Подібні угоди Індія уклала ще з низкою країн.Поки нові союзи видаються темами для широкого експертного обговорення, жоден не претендує на потужну альтернативу існуючим. Радше, це спроба дружити у перспективі посттрампівської Америки. Хто б не став наступником "найвеличнішого перейменовувача озер", йому доведеться визнавати реалії, за яких повернення лідерства США виявиться неможливим без урахування інтересів учасників нових альянсів..

Китайський та індійський лідери одночасно під час зустрічі з Путіним висловилися за припинення війни в Україні. З огляду на те, що вони доволі довго мовчали щодо цього, існують припущення, чому зненацька нагадали другу-диктатору про мир. Навіщо Сі Цзіньпін знову згадав про УкраїнуЛідер Китаю заявив про готовність допомогти у завершенні війни в Україні. Новинами приблизно з такими заголовками рясніють мережеві ресурси. Очевидно, не дочитавши до кінця, дехто з оптимізмом дивиться у бік товариша Сі, який може змусити Путіна зупинитися. Почнімо з контексту: вождь китайських комуністів висловився у столиці Киргизстану — Бішкеку — під час саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Місце і компанія тут грають важливу роль.До ШОС входить 10 держав: Білорусь, Індія, Іран, Казахстан, Китай, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан та Узбекистан, але саміти організації відвідують лідери багатьох держав, цього разу приїхали представники 21-ї держави. Спілку створили у червні 2001 року в Шанхаї, звідки й назва, тобто нинішня зустріч була 25-ю, ювілейною.За чверть століття у ШОС змінився головний гравець. Коли створювалася організація, завдяки політичному впливу на Середньоазіатські країни першу скрипку грала Росія, але поступово першість перейшла до Китаю. Особливо цьому посприяла війна, розв’язана Путіним проти України, яка зробила Росію політично та економічно залежною від КНР. Інші учасники об’єднання протягом останніх років помітно дрейфували від впливів Росії. Найбільший прогрес продемонструвала Вірменія, яка входить до "партнерів по діалогу" ШОС, але вона орієнтується не на китайців, а на Євросоюз. У Бішкеку вірменський прем’єр Нікола Пашинян був єдиним із глав держав колишнього СРСР, хто виступив рідною мовою, а не російською, чим довів кремлівських пропагандистів до сказу.Втім, повернемося до слів Сі про Україну, для чиїх вух вони були. З огляду на учасників блоку та їхніх симпатиків, війна в Україні цікавить там далеко не всіх, м’яко кажучи, інша справа — її наслідки для них самих. Члени ШОС та "партнери по діалогу" дуже залежні від української сільськогосподарської продукції: Туреччина є найбільшим покупцем нашої кукурудзи, Єгипет — одним із ключових імпортерів нашої пшениці, крім того, китайці і турки імпортують понад половину ячменю українського походження, Єгипет, Туреччина та Індія купляють чверть нашої олії.Блокада чорноморських портів України через постійні повітряні атаки Росії завдає цим країнам гігантських збитків. Тому заява Сі Цзіньпіна передовсім спрямовувалася у бік цих партнерів по ШОС, він дав їм зрозуміти, хто тут головний і хто на їхньому боці. Чи зробив із цього висновки Путін, побачимо. Принаймні, атаки на Одесу та область не припиняються. Але є ще два вуха, які мали почути слова Сі — це вуха Дональда Трампа. Ймовірно, 24 вересня китайський лідер вперше за 11 років відвідає Сполучені Штати для зустрічі з главою Білого дому. Він чудово розуміє, що під час цих контактів Трамп говоритиме про припинення війни в Україні та про можливу роль у цьому Китаю. Лідер КНР — дуже досвідчений геополітичний гравець, у Бішкеку він акуратно обходив тему війни США з Іраном, а у заяві, де згадав Україну, перерахував й інші "міжнародні і регіональні гарячі точки" — Афганістан та Близький Схід. У такий спосіб окреслив контури перемовин із Трампом, — не тільки Україна. На відміну від Сі, Путін у столиці Киргизстану під час зустрічі з іранським президентом Масудом Пезешкіаном заявив про підтримку Ірану, а його народ назвав "мужнім і стійким".Оглядачі помітили цікаву деталь: кремлівський диктатор намагався внести у порядок денний тему війни, але йому не вдалося через позицію Сі Цзіньпіна і Нарендри Моді. Разом із тим, ні один, ні інший не представили конкретного механізму припинення війни в Україні. Тобто їхня миротворча риторика була не для вух українців. І в цьому — велика небезпека включення Китаю у переговорний процес. Він не буде на нашому боці, а гратиме за Росію. Згадуючи ганебний провал Трампа за підсумками зустрічі з Путіним на Алясці, існує ризик, що товариш Сі привезе до Америки якийсь диво-рецепт миру, який уже узгодив з Путіним. Залишилося це лише згодувати Трампу.Цинічні голуби миру з ПекінаНа першу річницю повномасштабного вторгнення Китай оприлюднив "мирний план" із 12 пунктів — абсолютно беззмістовний, на увагу заслуговував хіба перший пункт про повагу до суверенітету всіх країн та дотримання принципів Статуту ООН. Проте Пекін влаштував навколо цього плану дипломатичне шоу. 16 травня 2023 року до Києва прибув спеціальний представник Китаю у справах Євразії та колишній посол КНР у Росії Лі Хуей, він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським та тодішнім главою МЗС Дмитром Кулебою.За підсумками цього вояжу українська сторона заявила, що не сприймає жодних пропозицій, які передбачають втрату територій. Потім Лі Хуей поїхав до Європи, відвідав Польщу, Францію і Німеччину. Як повідомляли ЗМІ, там він прямим текстом вимагав для Росії збереження окупованих українських територій. Європейці зустріли ці вимоги холодно і китайський посланець повернувся додому ні з чим.У травні 2024 року Китай спільно з Бразилією запропонував "мирний план" із шести пунктів, де про повагу до суверенітету вже не згадувалося. Це був ще більш порожній документ, який Пекін знову використав для дипломатичного шоу. Китайські дипломати їздили країнами Глобального Півдня з піаром свого "плану", у вересні 2024 року на полях Генасамблеї ООН Китай заснував платформу "Друзі миру", куди долучилися країни, які геополітично орієнтуються на Пекін. Відбулося засідання, після чого "Друзі миру" — дулися. Відтоді Китай не виходив із жодними мирними ініціативами.Таким чином, паралельно існує кілька міфів про роль КНР у завершенні війни Росії проти України. Перший міф: Сі може змусити Путіна піти на мирні переговори. Пекін і Москва — стратегічні партнери, Сі Цзіньпін ні до чого не буде змушувати свого кремлівського чи то друга, чи васала. Вони діють у злучці.Другий міф: китайський вождь стримує Путіна від ядерного удару по Україні. А чому на цей міф не поглянути інакше: політичним приятелям вигідно, щоб світ у це вірив і боявся.Третій міф: Сі Цзіньпін вибудовує відносини з іншими державами на засадах торгівлі й економіки, а не війни і цим буцімто приваблює країни Глобального Півдня. З цією "миролюбною" державою щодня мають справу країни Тихоокеанського регіону, вони вважають зовсім інакше.Тож навіщо Сі заявляв про участь Китаю у мирному процесі по Україні? Помічник Путіна Юрій Ушаков у коментарі російським пропагандистам розповів про можливість тристоронньої зустрічі президентів США, Росії та лідера КНР на саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва 18-19 листопада у китайському Шеньчжені.Як відомо, директор ЦРУ Джон Джон Реткліфф під час відвідин Москви висунув ідею тристоронньої зустрічі Трампа, Зеленського та Путіна. Ідея зустрічі без Зеленського — формат нової Ялти, де Путін і Сі хочуть поділити з Трампом зони впливу. Себто домовитися про Україну без України. Це робили Лі Хуей, Стів Віткофф та і Трамп із Путіним в Анкориджі. Сі й Путін прагнуть виключити Україну та Європу з переговорів — приблизно про це китайський вождь говоритиме з Трампом у вересні.До чого тут Моді"Ми завжди підтримували всі зусилля щодо досягнення миру і будемо підтримувати в майбутньому. Нам потрібен кінець війни, а не війна без кінця. Кожен день війни відкидає людство назад, і ми повинні працювати над припиненням бойових дій", — заявив індійський прем’єр Путіну під час саміту ШОС.Кремлівському диктатору це не сподобалося, всі звернули увагу на його нервову реакцію. Моді зробив заяву з куди менш амбітними намірами, аніж його китайський колега. Очільник уряду Індії також колись хотів стати миротворцем, однак заплямував себе обіймами з Путіним. Це сталося лише через кілька годин після масової ракетної атаки Росії проти України 8 липня 2024 року, коли загинули десятки людей, зокрема, діти. Тоді ж зазнала руйнувань дитяча лікарня "Охматдит" у Києві.Володимир Зеленський назвав учинок Моді "величезним розчаруванням і нищівним ударом по мирних зусиллях — бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається із найкривавішим злочинцем у світі в Москві".Моді — не менш цинічний за Сі, а, може і більш, бо китайський лідер хоча б не приховує, на чиєму він боці. Індія — один із ключових покупців російської нафти, тобто ця країна стабільно наповнює бюджет РФ для війни проти України.Для чиїх вух була заява Моді? У нього склалися погані стосунки з Трампом, натомість з Євросоюзом значно покращилися, Індія цього року уклала велику торгівельну угоду з ЄС, намагаючись посунути з європейських ринків китайців. Тому не варто надто перейматися словами Моді, адресованими Путіну. У цьому випадку, як у відомій фразі, яку приписують американському гангстеру Аль Капоне, "нічого особистого, це просто бізнес"..

Таємний візит директора Центрального розвідувального управління до Москви став топтемою останніх днів, як причини його прильоту до Росії, так і наслідки переговорів обросли теоріями змов. А Дональд Трамп висловився просто: з цього щось може вийти.Трамп відправив Реткліффа до Москви заради миру в Україні?Перша версія — прозондувати, якою мірою Кремль готовий повернутися за стіл переговорів щодо припинення війни в Україні. Американський президент пояснив: Реткліфф літав до Росії з "напіврутинної причини", при цьому додав, що йшлося саме про війну в Україні."Ми докладаємо всіх зусиль, щоб покласти край цій війні, і, чесно кажучи, вони обидва (президенти України та Росії, — ред.) хочуть, щоб вона закінчилася", — заявив Трамп.Тобто, він знову затягнув стару пісню, що Путін хоче миру. Зазвичай, коли він так каже, це означає, що в американців є якісь пропозиції російському диктатору. Та чи з’явився в руках Трампа предмет для тиску на Путіна, а не торгу з ним?Реткліфф зустрічався з представниками спецслужб РФ, із Путіним він не бачився. Одним із можливих співрозмовників директора ЦРУ міг бути директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, з яким американський розвідник підтримує контакти. Так, відомо, що вони зідзвонювалися 11 березня 2025 року на тлі американсько-українських переговорів у Джидді. За версією американських ЗМІ, Реткліфф міг передати через Наришкіна послання або попередження Путіну, що США відомі російські плани й готові реагувати на їх реалізацію жорстко.Експерти вважають, що Білий дім через контакти Реткліффа в Росії намагався дізнатися, так би мовити, з перших вуст, чи готує Кремль черговий виток ескалації — оголошення нової мобілізації, або наскільки ймовірними можуть бути збройні провокації проти країн НАТО. І попередити, що Штатам такий сценарій — не подобається."Сподіваюся, він (Реткліфф) попередив Росію, що в разі ескалації для неї будуть наслідки. Путін має знати, що Сполучені Штати будуть залучені, якщо відбудеться така ескалація, про яку ми чули. Дуже сподіваюся, що його послання було таким: "не робіть цього, забудьте про це — у вас не буде жодного шансу"", — заявив сенатор-демократ Річард Блюменталь, який саме приїздив до Києва.Оскільки директори ЦРУ дуже рідко прилітають до Москви, значить рівень ескалації, про який стало відомо американській розвідці, дуже високий. Востаннє до Росії прилітав попередник Реткліффа Вільям Бернс у листопаді 2021 року застерегти Кремль від вторгнення в Україну. Путін зробив з точністю до навпаки.Другий варіант — Реткліфф передавав через Наришкіна, які пункти нового мирного плану обов’язково мають у ньому лишитися, тобто, намалював червоні лінії, за які американці під час переговорів не перейдуть. Днями з’явилася інформація про спільний мирний план України, наших партнерів в Європі та американців, який серед іншого передбачає припинення бойових дій по нинішній лінії протистояння, взаємне розведення військ та створення буферної зони. Можливо навіть з особливим статусом вільної економічної зони. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков відкинув цей план, сам диктатор раніше казав про "екзотичні" пропозиції з Києва. Кремль не хоче розглядати жодних мирних планів. Тому існують й інші припущення щодо того, який сигнал Реткліфф передав Путіну.По-перше, директор ЦРУ міг висловити невдоволення масштабними ударами Росії по Україні балістичними ракетами. Білий дім волів би, щоб сторони домовилися про якийсь формат взаємного не використання дальніх ударів. Але Путін на це не погоджується, він погрожує "відповісти" на порушення російської логістики."Дії російської армії, звісно, набагато більш чутливі й набагато більш руйнівні", — казав він нещодавно.По-друге, Реткліфф міг передати невдоволення США блокадою Чорного моря. TrueUA розповідав, чим обернулася для світу й України російська спроба заблокувати море. Зокрема, без українського зерна лишилися американські союзники на Близькому Сході, також значні втрати несе Туреччина. Тому серед іншого могло обговорюватися питання відкриття мореплавства в Чорному морі, а не щось більш глобальне.По-третє, директор ЦРУ привіз до Москви останнє попередження: якщо та не зупиниться у війні, Палата представників ухвалить остаточно закон Ліндсі Грема і Річарда Блюменталя про "пекельні" санкції і Трамп цей закон підпише. Або ж інший сценарій: Росія сідає за стіл переговорів, не затягує їх і тоді американці санкції ставлять на паузу.Інша версія: основна тема переговорів — ІранВашингтон зараз більше зацікавлений зупинити війну проти Ірану, яку почав і тепер не може з неї гарно вийти, аніж домовлятися про зупинку війни в Україні. Існує припущення, що іранська тема була ключовою під час вояжу Реткліффа до Москви, а українська — другорядною. США хочуть, щоб РФ припинила надавати військову допомогу Тегерану. Сполучені Штати оголосили про запровадження "найжорсткішого в історії" пакету санкцій проти Ірану. Він не спрацює, якщо іранцям сприятимуть треті країни.Місяць тому президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія здійснює супутникову розвідку американських військових об’єктів у країнах Перської затоки, а отримані дані можуть використовуватися Іраном для підготовки та оцінки ударів. Трамп тоді відреагував досить цікаво, мовляв, при нагоді спитає про це у Путіна. Можливо, американська розвідка отримала підтвердження слів Зеленського і Реткліфф прилетів попередити Кремль, щоб більше іранцям не допомагав. Інша справа, це було грізне попередження чи демонстрація готовності поторгуватися.Вся попередня історія відносин американської адміністрації Трампа з кремлівським режимом Путіна підштовхує до висновку, що йшлося про якісь торги, в яких американці знову спробують знехтувати українськими інтересами, домовляючись у нас за спиною. Починаючи зі Стіва Віткоффа, котрий шість разів літав до Москви, але так і не знайшов часу бодай раз відвідати Україну, закінчуючи свіжим вояжем Реткліффа. Експерти-оптимісти вбачають у ньому позитив, мовляв, неформальні контакти часто роблять більше за публічні. Однак будь-які таємні переговори завжди залишають більше запитань, аніж дають відповідей. Всі добре пам’ятають, чим обернулася дипломатія Віткоффа — ганьбою Трампа на Алясці й "духом Анкориджа", який наче вивітрився, але у Білому домі, видається, не проти повторити й для цього зондують точки дотику, які будуть для Трампа менш репутаційно збитковими.Нещодавно видання Financial Times повідомило про іншу таємну зустріч американців із росіянами, в ній брав участь один із соратників Трампа Родні Мімс Кук-молодший. У червні ця особа відвідувала економічний форум у Санкт-Петербургу, де передала Путіну "щирі вітання від вашого друга, президента Дональда Трампа". Джерела видання стверджують, що команда Білого дому намагається знайти підхід до російського диктатора після провалу попередніх миротворчих зусиль.Також варто звернути увагу на промову у Радбезі ООН заступника постійного представника США в цій організації Дена Негреа."Ми закликаємо обидві сторони припинити будь-які удари, які завдають шкоди цивільним суднам або створюють загрозу їхньому пошкодженню. Безглуздо продовжувати проливати кров невинних цивільних, коли військового вирішення цієї війни не існує", — зазначив він.Знову "обидві сторони". Тобто потуги дипломатії схилити Трампа на наш бік, на жаль, успіхом не увінчалися.За джерелами Bloomberg, Росія розглядає можливість посилення ударів балістичними ракетами по Києву, зокрема по центру столиці, та об'єктах інфраструктури в інших українських містах. Також джерела наголошують на тому, що усі спроби переговорів фактично зазнали краху. Ця новина попри її песимістичність все ж більш правдива, аніж намагання оптимістів побачити в таємних контактах між американською і російською владою позитивні зрушення. Навіть якщо після вояжу Реткліффа до Москви знову полетять Стів Віткофф і Джаред Кушнер, це не означатиме, що вони там гратимуть на нашому боці..

Символічно, що у День незалежності України буде засідання "коаліції рішучих". Учасники обговорюватимуть захист нашого неба від російської балістики. Проте серед учасників будуть лідери країн, які виступають проти заборони в’їзду російським комбатантам.Чому російські військові вбивці досі вільно їздять до Європи21-й пакет санкцій Євросоюзу став найпотужнішим за час повномасштабного вторгнення. Його узгодження відбувалося важко, TrueUA розповідав про причини цього, — якщо коротко, то вони у необхідності консенсусу всіх членів ЄС. Тому під санкції не потрапили три дуже важливі для нас компоненти. Перший: греки вимагали, щоб їхня судноплавна компанія Dynagas і далі постачала російський скраплений газ третім країнам. Це потужна грецька компанія, яка платить значні податки, тому Афіни вперлися в те, що вони отримають у підсумку значний економічний удар. Другий компонент: Болгарія заблокувала персональні санкції проти патріарха РПЦ Кирила. Пояснення болгар не витримує критики, — вони вважають, що санкції зроблять із Кирила жертву. Насправді, і про це писав TrueUA, питання в тому, що російська православна церква має значний вплив у Болгарії, у тому числі на місцеві політичні процеси.Зараз РПЦ придумала нову технологію на підтримку війни Росії в Україні — викопали мощі московського князя Дмитра Донського, відрізали від них шматки і планують возити окупаційним військам для "поклоніння". ХХІ століття, ера штучного інтелекту, а росіяни підіймають дух своєї армії мощами давно померлого людини, яка прислужувалася Золотій орді. No comments.Третій компонент, насправді найважливіший — дві країни ЄС Італія та Франція заблокували пропозицію щодо заборони в’їзду російських комбатантів, себто, військових. Точніше, ці дві країни виступають за те, щоб зробити обмеження індивідуальними. А оскільки це складно — символічними. Президент Франції Еммануель Макрон один із лідерів "коаліції рішучих", та коли йдеться про в’їзд росіян до Франції — рішучість, на жаль, кудись зникає. Припустимо, що причина цього у значних заробітках туристичної сфери цієї країни, тому цей бізнес тисне на уряд, щоб росіян не обмежували у в’їзді.За словами головної дипломатики ЄС естонки Каї Каллас, 22-й пакет санкцій проти Росії буде ще потужнішим."На осінь я пропоную наймасштабніший пакет санкційних заходів від початку війни. Після ухвалення вони одразу збільшать загальну кількість російських юридичних та фізичних осіб, які перебувають під санкціями, на третину", — заявила вона.Втім, що має ввійти до наступного пакету санкцій, вона не уточнила. Що і не дивно, враховуючи невирішеність ключової проблеми ухвалення рішень в ЄС — "за" мають бути всі. То ж чи ввійде до 22-го пакету заборона на в’їзд росіян до Євросоюзу?Прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс закликав партнерів не зволікати і повністю заблокувати доступ до ЄС російським військовим."Ми що, збожеволіли? Ми дозволяємо російським військовослужбовцям отримувати візи — тим, хто вбиває українців на полі бою", — заявив Кулбергс.Із ним погоджується багато хто в Європі, проте — не всі.Шпигунський скандал у Словенії. Чому це важливо для насДепутати словенського парламенту вимагають провести розслідування щодо можливих зв’язків президентки Наташі Пірц-Мусар з російською розвідкою. Наступного тижня до парламенту викликають представників розвідувальної спецслужби Словенії SOVA для звіту щодо наявних підозр. Депутат правлячої Словенської демократичної партії Жан Махніч закликав уряд призупинити надання президентці звітів розвідки.Офіс Пірц-Мусар звинувачення заперечує, але проти неї свідчать факти. Наприкінці липня глава словенської держави потрапила в ДТП, після якої опинилася в лікарні з переломом ключиці. З нею в авто перебувала росіянка Вікторія Криволуцька, яка є громадянкою Словенії. Ця особа відома романтичним зв’язком із колишнім співробітником словенських спецслужб Романом Єглічем, який утік до Росії. Там Криволуцька жила з ним кілька років.Росіянка причетність до шпигунської мережі спростовує, каже, що давно не спілкується з Єглічем. Так це чи ні стане відомо після доповіді розвідслужби, та головне, що в Європі зв’язки їхніх політиків із росіянами викликають підозру щодо можливої шпигунської діяльності. Це тягне за собою відповідні політичні наслідки. Ймовірно, Пірц-Мусар, яка є президенткою Словенії з грудня 2022 року, свою посаду втратить.Принагідно нагадаємо, що вона також пов’язана з родиною президента США Дональда Трампа. Свого часу як адвокат представляла інтереси Меланії Трамп, своєї землячки і дружини глави Білого дому. Цей зв’язок тепер може грати проти неї з огляду на загалом негативне ставлення європейських політиків до американського президента.На шпигунський скандал у Словенії варто дивитися ширше, аніж на внутрішньополітичні розбірки. Нам важливо, щоб в Євросоюзі росіян, які туди їдуть туристами або з метою лишитися на постійне проживання, сприймали не як "нещасних жертв" війни Путіна проти України, а як потенційних шпигунів, диверсантів та втілювачів гібридних атак. Навіть коли вони прикриваються антивоєнною риторикою.Гроші або совість. Чи зміниться позиція Парижа і РимаКоли обговорювався 21-й пакет санкцій, Єврокомісія пропонувала обмежити видавання віз усім, хто мав стосунок до російських збройних сил, включно з адміністративним чи логістичним персоналом. Тобто спочатку була позиція, яка влаштовує Україну, однак французи та італійці наполягли на пом’якшенні формулювань. Їхні аргументи наступні:по-перше, Італія і Франція є лідерами в ЄС із оформлення віз росіянам разом із Грецією та Іспанією, тож на практиці виконання рішення про заборону в’їзду всім комбатантам і причетним до війни створить значні труднощі для консульської служби, у неї додасться неспецифічна функція перевіряти, хто воював, а хто — ні;по-друге, з огляду на обов’язкову військову службу для всіх чоловіків у Росії автоматичне застосування заборони на в’їзд наче як порушує права людини.Якщо перший аргумент ще якось можна зрозуміти, то другий — нікчемний. Італія і Франція заробляють значні кошти на туризмі і просто не хочуть їх втратити. У підсумку російським військовим навіть хочуть полегшити в’їзд, розширивши винятки. Зараз візи без проблем отримують військові дезертири, пропонується додати до переліку тих, хто приїздить із гуманітарних підстав (похорон, відвідування рідних тощо), хто цікавий для національних інтересів країн ЄС та задля виконання міжнародних зобов’язань. Таким чином, російським послам і консулам, які поголовно є шпигунами, нічого не загрожує. Єдине обмеження для тих, хто потрапляє під винятки, — вони можуть перебувати тільки в тій країни ЄС, яка видала візу, а не кататися по країнах Шенгену. Україна вже давно просить європейських партнерів заради їхньої ж безпеки запровадити повну заборону на в'їзд для громадян Росії, які брали і беруть участь у російській агресії проти нашої держави. Як зазначав у лютому цього року глава МЗС України Андрій Сибіга, це "встановить правильну ціну за неправильний вибір":"Кожен росіянин, який підписує контракт на вторгнення в Україну, знатиме, що він також підписує собі довічну заборону на в'їзд до Європи".Позицію Києва щодо російських комбатантів підтримують Німеччина, Польща, Румунія, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія та Швеція. 11 березня Естонія ініціювала процес ідентифікації колишніх і нинішніх російських військових для запобігання перетину ними кордонів ЄС. А в червні 11 країн Євросоюзу підписали звернення до Єврокомісії з вимогою терміново заблокувати шенгенські візи для росіян. Підписанти наголосили:"Одні держави несуть усі витрати і ризики щодо захисту своїх зовнішніх кордонів, тоді як інші продовжують отримувати прибуток від російських туристів".Як ми вже знаємо, перемогла позиція тих, хто заробляє на туристах.На День незалежності до Києва приїдуть європейські лідери, хто не приїде, візьме участь у засіданні "коаліції рішучих" онлайн. Поряд із темою посилення української системи ППО обов’язково має стояти питання про внесення до 22-го пакету санкцій пункту з початковим формулюванням Єврокомісії — заборонити видачу шенгенських віз усім росіянам, причетним до війни в Україні. Обіцянка партнерів ухвалити це рішення стане справжнім подарунком для українців. До нашого Дня незалежності вони не встигли чи не захотіли, але ніколи не пізно виправити власні помилки..

Мережею шириться пророцтво політтехнолога Джеймса Карвілла, що навесні 2027 року Дональд Трамп піде з посади за станом здоров’я. Рейтинг "капітана Америки" падає, нароблені ним проблеми у світі — зростають. Та чи досить цього для відставки?Свою заяву Карвілл зробив в епізоді подкасту Carville’s Politics War Room після того, як співведучий запитав, чи може Трамп балотуватися на третій термін у 2028 році. На думку політтехнолога, нинішній глава Білого дому не завершить свій термін правління, оскільки стан його здоров’я "погіршується прискореними темпами". Він вважає, що члени команди президента "не хочуть бути поруч із ним", оскільки він перестає бути їм цікавий. Трамп "просто піде з роботи" до наступного Великодня, вважає Карвілл.Від "сонного Джо" до "сонного Донні"Оскільки самому політтехнологу за 80 і він за політичними поглядами демократ, до його слів багато хто віднісся як до чергової пропагандистської витівки опонентів Трампа. Ті запустили бумеранг: у 2024-му тодішній кандидат від республіканців цинічно знущався над станом здоров’я президента Джо Байдена, придумав йому кличку "сонний Джо", оскільки той засинав на публічних заходах, іноді падав та бувало забалакувався. Трамп і сам, м’яко кажучи, похилого віку, але два роки тому під час передвиборчої кампанії демонстрував відсутність когнітивних проблем. Але час бере своє, і тепер Трамп сам засинає. Ще не падає, а от стосовно логічності висловлювань — з цим у нього і раніше були проблеми. Зараз, наполягають демократи, ці проблеми стали очевидними для всіх.Опозиціонери активно обговорюють подію, яка трапилася 30 липня. Помічники Трампа попросили пресу покинути Овальний кабінет, коли запідозрили, що з шефом щось не так. Саме на тій прес-конференції глава Білого дому розповів, чому не хоче давати Україні технології виробництва систем ППО Patriot. Буквально за два дні до того він спілкувався на цю тему з Володимиром Зеленським у Вашингтоні. Заява Трампа щодо ліцензії на "Петріоти" звучала наступним чином: "Ми на це не погодилися. Важко віддавати такі технології. І я не думаю, що це колись станеться, але, знаєте, є люди, яким ви даєте ці технології, а вони колись повстають проти вас. Подивіться на війни. Це траплялося кілька разів протягом багатьох років Тож ми повинні бути дуже обережними".Але США не тільки відмовили у ліцензії, хоча переговори щодо цього начебто остаточно не закриті, а й не дають самих ракет перехоплювачів балістики. Що на руку Росії. Тому варто звертати увагу не лише на заяви Трампа, а й на його дії.Не просто дивацтваПерша половина серпня видалася багатою на чудасії глави Білого дому. 10 серпня він підписав указ про "золотий стандарт" щеплень для американських дітей, до якого увійде 11 вакцин замість попередніх 17. Але справа навіть не в тому, що президент США у такий спосіб погіршив епідеміологічну ситуацію в своїй країні, - він заснув під час доповіді директора Національних інститутів здоров’я доктора Джея Бхаттачар’я. Як кепкують в мережі: не заснув, а медитував, слухаючи індусоамериканця.У соцмережах стрімко набирає популярності курйозна теорія про те, як президента США будять. Під час доповіді про щеплення за його спиною стояла жінка, котра тиснула на свій живіт, після чого Трамп проснувся. Жінка пояснила, що вагітна, але американський президент сам стає жертвою теорій змов, які так люблять прихильники MAGA. А днями колишній лікар Білого Джонатан Райнер заявив, що американська громадськість "заслуговує на відповіді" щодо когнітивних та фізичних здібностей свого лідера.Тільки за останні дні лідер назаявляв стільки, що у критично мислячих землян — волосся дибки. 17 серпня він повідомив, що США суттєво скоротять спільні військові навчання з Південною Кореєю, бо має "дуже гарні стосунки" з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. "Ці навчання не лише дорого коштують, причому значну частину витрат, як завжди, несуть Сполучені Штати, а й надсилають абсолютно недоречний і ворожий сигнал", — написав Трамп у своїй соцмережі Truth Social. Саме Кім, зауважимо, є головним союзником путінської Росії, надаючи їй ракети та людський ресурс для війни в Україні.Того ж дня дісталося союзнику США в регіоні Оману. "Якщо Оман буде заважати, ми їх розбомбимо до бісової матері", - погрожує Трамп. Оманці ведуть переговори з іранцями про відкриття Ормузької протоки. Глава Білого дому, як можна зрозуміти з його слів, такі варіанти не приймає. Більш того, він заявляє, що його адміністрація встановила прямий канал зв'язку з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР). У Тегерані цього не підтверджують. Вчора він спростував переговори з Іраном та плани про них, але Ормузька протока "відкрита". Що не відповідає дійсності. Трамп опублікував мапу, на якій виділив Ормузьку протоку, підписавши "Нова територія США".Неврівноважені заяви та наслідки іранської авантюри обрушили рейтинг американського президента, він упав до історичного мінімуму — згідно з опитуванням Reuters/Ipsos лише 33% опитаних заявили, що схвалюють діяльність Трампа в Білому домі, тоді як 64% висловили несхвалення. При цьому 71% респондентів-республіканців вважають, що війна в Ірані триватиме довго. Виборці партії, яка привела Трампа до влади, йому не вірять. А це куди складніша проблема для Республіканської партії, чиї кандидати борються за мандати на проміжних виборах до Конгресу. Ситуація така, що умовному кандидату в Огайо замість просувати програму змін у його виборчому окрузі доведеться відповідати на питання виборців, що не так із його шефом у Білому домі. Висуванець республіканців потрапляє у політичну пастку: критикувати Трампа не можна і підтримувати також.А якщо Карвілл правий?Дідусь-демократ розуміє, що в разі перемоги його рідної партії хоча б в одній із палат Конгресу, а краще у двох, оголошення імпічменту діючому главі Білого дому — неминуче. Причому за сукупністю "подвигів" сер Дональд ризикує отримати швидку відставку. Або ж він боротиметься проти імпічменту, а в цьому має значний досвід за минулої каденції, що тягнутиме рейтинги республіканців на дно, адже для електорату стане очевидним, - президент просто хоче втриматися у кріслі.Змоделюємо ситуацію. Точніше, ситуації. Робочих моделей є три. Перша: попри падіння популярності Трамп добуває свій термін і наступний кандидат від республіканців програє президентські вибори тільки тому, що належить до цієї партії. Вочевидь, це не влаштовує нікого ні в Білому дому, ні в середовищі впливових людей в Республіканській партії.Друга модель: Трамп завдяки адвокатам і величезним грошам не тільки відбивається від звинувачень, а й отримує можливість балотуватися на наступний термін. Розмови про третє президентство тривають, хоча поки вони на рівні юридичної казуїстики. Одним із найбільших досягнень Америки є незалежна судова система, яка майже стовідсотково постане проти намірів Трампа йти в президенти втретє. Чому ж тоді ця модель робоча?Бо нинішній президент, поки у нього ще є відсотків 30 підтримки, може оголосити, що йде з посади, лишаючи наступника. Це — своєрідна жертва: міг іти на третій термін, але заради Америки цього не зробить, а передає владу… За Конституцією до виборів, які мають відбутися у листопаді 2028 року, обов’язки президента виконуватиме віце-президент Джей Ді Венс. Для України — дуже поганий варіант. Американська політика неймовірно технологічна, там усе прораховують до дрібниць. Якщо Венс гарантує Трампу та його мільярдам недоторканість після каденції, модель — цілком імовірна.Третя модель: стан здоров’я, особливо когнітивні здібності президента США, погіршуються, його оточення відчуває, що тоне. Умовити лідера піти добровільно не вийде, бо в того ще є велика родина, яка також заробляє на батьковій посаді і планує на ній заробляти до кінця 2028 року. У близькому колі Трампа виникає напруга між тими, хто хотів би його відставки, і готовими йти з ним до кінця. Назвемо це конфліктом між Марко Рубіо та Джей Ді Венсом, їх розглядають можливими кандидатами у президенти після Трампа. Поки президент США ще при посаді, ці дві групи боротимуться між собою, що зробить внутрішню американську політику ще більш турбулентною.Наостанок — не про Америку. Піде Трамп із посади на Великдень, чи добуде термін у гамівній сорочці — не головне. Ця фігура стала своєрідним покаранням для тих, хто вважав, що світ іде до прогресу без воєн і катаклізмів, тому можна не вкладати гроші у безпеку й оборону. Зараз всі потроху витвережуються, і це, мабуть, єдиний позитив від політики поки ще діючого президента США..

Україна може втратити близько 2,5 мільярда доларів доходів протягом решти року через блокаду Чорного моря, аграрії очікують ще більших збитків. Київ запропонував Москві взаємно припинити удари по суднах, Росія пропозицію відкинула. Що буде далі?Історія трьох російських блокадЗа час повномасштабного вторгнення це третя блокада Чорного моря, яку влаштовує Путін. Перша почалася одразу після початку великої війни, коли іноземні судна просто припинили заходити в українські порти. Раптова зупинка постачання зерна та іншої продукції з України призвела до того, що традиційні покупці пшениці, кукурудзи, ріпака тощо з Азії та Африки опинилися під загрозою голоду, оскільки ціни на продовольство різко пішли вгору. Ситуацію рятували ООН за посередництва Туреччини. Після тривалих переговорів 22 липня 2022 року у Стамбулі уклали дві угоди. Перша — між Організацією об’єднаних націй і Росією, за її реалізацію відповідала генеральна секретарка Конференції ООН з торгівлі та розвитку Ребекка Грінспен, яка нині балотується на посаду генсека головної світової організації і лідирує серед кандидатів. Друга — між ООН та Україною.На вимогу Росії домовленість мала перепідтверджуватися через чотири місяці. Наприкінці жовтня 2022-го росіяни зробили першу спробу зірвати дію угоди, звинувативши Україну в атаках на анексований Севастополь. За посередництва турків дію угоди, відомої як "Чорноморська зернова ініціатива", все ж продовжили, але 17 липня 2023 року Москва оголосила про односторонній вихід із домовленостей, знайшовши привід: підрив Кримського мосту. Після цього протягом кількох тижнів атакувала ракетами українські чорноморські і дунайські порти. Так почалася друга блокада і вона — провалилася.Україна запропонувала спочатку тимчасовий гуманітарний коридор уздовж нашого, румунського і болгарського узбережжя, з осені 2023-го цей шлях став постійним. Попри погрози з Кремля та заяви пані Грінспен, котра закликала домовлятися з росіянами, коридор працював аж до серпня цього року. Країна-терористка неодноразово атакувала портову інфраструктуру Одеси та інших портів, била по зерновозах під прапорами іноземних держав. З Москви лунають звинувачення, що це, мовляв, відповідь Києву на атаки дронів у Криму та в Новоросійську. З Новоросійська російські танкери "тіньового флоту" возять нафту попри санкційні заборони.Закиди Кремля на адресу України спростував речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук. Він пояснив: РФ використовує "тіньовий флот" для військових постачань, відповідно це — законні військові цілі. Крім того, Україна діє згідно з міжнародним правом, адже російські судна перебувають в українських територіальних видах, куди входити їм дозволу не давали, а те, що вони зрівнюють законні удари України по військових цілях в Азовському морі та власні атаки на цивільні судна в Чорному — це просування на закордонну аудиторію вигідних Кремлю наративів."Росіяни б’ють по суднах, які перебувають тут на абсолютно законних підставах, які заходять в українське територіальне море з дозволом України, які мають усі відповідні документи, дотримуються і правил безпеки судноплавства, і міжнародного морського права, і українського законодавства", — наголосив Плетенчук в ефірі FREEДОМ.Річ не в Криму. Навіщо Путін почав блокаду Чорного моря саме заразРосія, як завжди, — бреше. До сказаного речником ВМС ЗСУ варто додати ще кілька причин, чому Путін наказав атакувати цивільні судна в українських портах саме влітку.Перша причина: блокада Чорного моря зупинила експорт української агропродукції і, отже, позбавила аграріїв обігових коштів у дуже важливий період року — під час жнив і підготовки до осінньої посівної кампанії. До блокади Україна щомісяця експортувала близько 4 мільйонів тонн агропродукції, зараз — заледве 500 тисяч тонн. Це відбувається сухопутними шляхами, через це всі процеси здорожчали.Згідно з оцінками НБУ, втрати від недоотримання експортного виторгу в другій половині 2026 року внаслідок зупинки морського експорту з України становитимуть понад 2 мільярди доларів. У цілому прямі втрати аграрного сектору у 2026 році можуть становити від 1,5 до 3 мільярдів доларів.Друга причина: блокада вдарила не лише по аграріях, але й по всіх галузях — металургії, ритейлу, тимчасово без роботи лишилися портовики, автоперевізники. Тобто мета Путіна — створити в Україні вкрай несприятливі обставини в осінньо-зимовий період, коли ціни зростатимуть, люди біднішатимуть, доходи в бюджет від великих платників податків знизяться через проблеми з експортом продукції.Росіяни цілеспрямовано руйнують склади та знищують логістичні маршрути. Кремлівський диктатор мріє зламати наш тил. Росіяни отримують гідну відповідь діпстрайками, проте Путін живе у світі хворих фантазій, які йому підказують, що у нього — вигідний час для посилення тиску.Звідси — третя причина: для вибудовування альтернативних маршрутів вивезення продукції на продаж потрібні сухопутні шляхи, а з ними нині — проблема. Сварка з Польщею та внутрішня політична нестабільність у цій сусідній державі фактично закриває для України цей маршрут. Польський уряд враховує, що тамтешні ультраправі знову провокуватимуть блокування кордону фермерами, аби набрати собі рейтингові бали. Плече підставила Молдова."За підсумками нещодавньої розмови з прем’єр-міністром Молдови Василем Тофаном досягли домовленості про 50% знижку на транзитні залізничні перевезення українських вантажів. Новий режим діє з 10 серпня і до кінця 2026 року. Це ще одне практичне рішення для українських експортерів в умовах російського терору в Чорному морі", — нещодавно повідомив глава нашого уряду Сергій Корецький.Проте один лише молдовський напрямок не має необхідної пропускної спроможності, потрібні інші. Також прогнозовано, що ворог руйнуватиме залізничну інфраструктуру, щоб ускладнити вивезення передовсім агропродукції. Путін хоче спровокувати великий голод у світі задля геополітичних торгів. Це — четверта, остання причина.Поки Ормузька протока де-факто заблокована і Трамп не розуміє, як зіскочити зі своєї військової авантюри, тудою не вивозиться нафта, але й не завозиться аграрна продукція. Тепер вона не вивозиться і через Чорне море. Таким чином виникла глобальна загроза продовольчій безпеці. Як наголосив під час візиту до Греції глава МЗС України Андрій Сибіга, "Росія намагається перетворити Чорне море — життєво важливу артерію, що з’єднує країни, ринки та людей, — на ще один інструмент тиску та залякування".Як і коли може бути знята блокадаУкраїна запропонувала Кремлю двостороннє припинення ударів у Чорному морі. Росіяни вустами речниці свого МЗС Марії Захарової пропозицію відкинули. Звісно, не Захарова вирішує, вона просто озвучила нинішню позицію Путіна: він хоче довести ситуацію до того, щоб із ним сіли за стіл переговорів, а не послали, як влітку 2023-го, забезпечивши судноплавний коридор. Тут важливо нагадати ще одну заяву Захарової: вона накинулася на США і Туреччину за нібито плани масштабного постачання зброї Україні. Цікаво, що про такі плани знають у Москві, проте ні Вашингтон, ні Анкара про них нічого не казали.З нинішньої ситуації може бути два виходи. Перший — хороший: американці, турки та інші зацікавлені країни НАТО забезпечують прохід суден з українською продукцією Чорним морем, закриваючи своєю "парасолькою". Збивати НАТОвські літаки у Путіна не будуть — бояться. Або хоча б прикривають наші порти від російських атак системами ППО. Другий вихід — поганий: нічого з цього не роблять, а вкотре йдуть на поступки диктатору, несуть йому "пряники", втягуючись в торги. А він максимально затягуватиме переговори в пізню осінь чи в зиму, щоб досягнути своїх маніакальних намірів в Україні. Іншими словами — або Путін отримає жорстку позицію США і НАТО, або повториться ситуація з першою блокадою — якусь угоду підпишуть, однак росіяни все одно її не виконуватимуть, перекладаючи провину на Україну та її партнерів..

За оцінками військових аналітиків, армія США вичерпала майже всі запаси високоточних наступальних ракет, а також біля двох третин ракет для комплексів Patriot. І це за неповних півроку війни на Близькому Сході. Чому цю ситуацію вважають глобальною катастрофою?Менш ніж за півроку вистріляли все по Ірану?Як пише оглядач Bloomberg Андреас Клут у статті з промовистою назвою "Дефіцит боєприпасів у США — це глобальна катастрофа", нестача ракет може мати стратегічні наслідки, включно з обмеженнями здатності США стримувати Китай, Північну Корею та Росію, а також зашкодить здатності України захищатися від Москви.Аналітик стверджує, що Трамп украй незадоволений главою Пентагону Пітом Гегсетом, котрий заздалегідь не попередив, що в Америки закінчуються боєприпаси, через що війну в Ірані не тільки неможливо виграти, а й швидко закінчити. Клут також зазначає, що за кілька днів до американсько-ізраїльської атаки на Іран у лютому Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, висловлював стурбованість дефіцитом певних типів боєприпасів у разі тривалого конфлікту, але Трамп його проігнорував.TrueUA пояснював, чому військова авантюра американців на Близькому Сході зайшла у глухий кут, і чому Тегеран, навіть попри потужні удари по його військовій інфраструктурі, не йтиме у короткій перспективі на мирову з Вашингтоном. Бліц-криг американцям не вдався через значні стратегічні прорахунки. Як з’ясувалося, до цього тепер додалася ще й нестача потрібних боєприпасів для тривалого ведення війни.Раніше про цю проблему повідомляла агенція Reuters. Там порахували: американські військові використали практично весь свій глобальний запас високоточних наступальних ракет. До них належать ATACMS (скорочення від Army Tactical Missile Systems) і новіші, більшого радіусу дії Precision Strike Missiles (PrSM). Також закінчуються "томагавки", використано близько двох третин ракет для комплексів Patriot і майже половину перехоплювачів THAAD. У зв’язку з дефіцитом ракет, зазначала агенція, Трамп вирішив поки поставити на паузу наступальні дії проти Ірану.У Пентагоні інформацію про нестачу ракет спростовують. Офіційний представник військового відомства Шон Парнелл заявив: армія США є "найпотужнішою у світі і має у своєму розпорядженні все необхідне для виконання завдань у той час і в тому місці, які обере президент". Утім, ця заява виглядає непереконливо на тлі кількох подій.Запит на майже 90 мільярдів і перехоплювачі для УкраїниПерша подія: за повідомленням ВВС, у липні американська адміністрація звернулася до Конгресу із запитом на виділення 87,6 мільярдів доларів на "термінові потреби", пов’язані з війною США з Іраном. 67 мільярдів із цієї суми призначена Міністерству війни. Запит передбачає 21 мільярд доларів на боєприпаси, 17,3 мільярда на операційні витрати, 12,1 мільярда на секретні програми, 300 мільйонів для зміцнення безпеки в посольствах і дипломатичних установах США на Близькому Сході та у Південній Азії.Тут варто нагадати, що 1 травня Білий дім повідомляв Конгрес про припинення війни з Іраном, попри присутність американських військових у регіоні. А в квітні конгресмени так і не почули від правлячої адміністрації цифри видатків на цю війну, тож політичні аналітики вважають, що Білому дому у Конгресі відмовлять. Принаймні в таких астрономічних сумах. На початку листопада у США проміжні вибори до Конгресу, тому питання фінансування військової операції на Близькому Сході загостриться.Отже, якби у Трампа все було добре з арсеналами, не винили б "термінові потреби". Це добре, що Білий дім вирішив поповнювати запаси наступальних ракет і ракет-перехоплювачів, але, як зауважує згаданий Клут, на поповнення американських арсеналів знадобляться роки, а зброя необхідна зараз. Зокрема, для підтримки союзників США на Близькому Сході та хоча б часткового задоволення запиту України.Друга подія — відмова Трампа надати українцям ракети для Patriot."Якщо американці продадуть нам 5% перехоплювачів PAC-3, ми пройдемо зиму й збережемо життя людей", — заявив президент України Володимир Зеленський.А отримання 10% таких ракет дало б можливість збивати практично всі російські балістичні ракети. Зараз, за словами українського президента, маємо лише близько 1% від необхідної кількості перехоплювачів такого типу.Нагадаємо нещодавню заяву Трампа стосовно прохання України:"Нам самим потрібні ракети. Байден передав Україні боєприпасів на 300 мільярдів доларів. Коли я йшов, наші склади були повні, а тепер ми їх відновлюємо".Він наполягав, що США мають необмежені запаси певних видів боєприпасів, однак визнав "обмеженість" інших видів. При цьому бравурно заявив:"Ми отримуємо їх щодня".Звідси просте запитання: якщо потрібна зброя в арсеналах є і її швидко поповнюють, тоді в чому проблема дати Україні хоча б 5% перехоплювачів РАС-3? Тобто або Трамп не хоче з якихось власних міркувань, чого виключати не можна, або з цими ракетами — дефіцит й американці закривають потреби інших союзників, зокрема, країн Перської затоки, які стали цілями іранської балістики. За різними оцінками, запаси Штатів саме таких перехоплювачів плюс-мінус 900 виробів, це не прості снаряди, а високотехнологічна зброя, яку не наштампуєш сотнями одиниць щомісяця.Тож доказом відсутності в американців дефіциту перехоплювачів балістики стане надання їх Україні. Чомусь у Білому домі не бачать очевидного, — щойно українські запаси поповняться, число критиків Трампа за дефіцит озброєння в самих США піде на спад.Чи справді у Сполучених Штатів проблеми зі зброєю?Частково відповідь на це питання дав сам Трамп. За його ловами, США мають запаси боєприпасів по всьому світу, й якщо вони знадобляться, то їх візьмуть. Тобто річ не стільки у дефіциті певних типів зброї, а в дефіциті політичної волі.Ще кілька років тому військові експерти застерігали, що "петріотів" справді не так багато і в разі несприятливих обставин може виникнути проблема з їхнім арсеналом. Що потягне за собою іншу проблему — країни, в яких є ця система ППО, відмовляться нею ділитися. Те ж стосується й інших високотехнологічних ракет, так потрібних зараз Україні.У самих Штатів на озброєнні — 60 батарей Patriot. Для країни за такою територією це не так щоб і багато. З іншого боку, існує мізерний відсоток, що хтось посміє запустити балістику по Штатах. Європейські запаси також не вражають. Найбільше — в Німеччині, однак з огляду на шалене зростання рейтингів ультраправої "Альтернативи для Німеччини", яка закликає не давати українцям зброю взагалі, німецька влада змушена дослухатися до електоральних настроїв. Поза межами Європи ці системи ППО є в американських союзників на Близькому Сході, в японців, південних корейців і в Тайваню. Зрозуміло, що вони нам не позичать, адже мають під боком Іран, Китай і Північну Корею. Тому залишається сподіватися, що американці все ж знайдуть хоча б частину з того, що просять українці, і що хтось із європейців таки погодиться нам допомогти.Та якщо з перехоплювачами — натужно, потрібно знищувати те, чим і звідки росіяни запускають свої "Іскандери" і "Циркони" та місця, де їх роблять. За різними оцінками, ворог сумарно виготовляє до 100-150 нових ракет на місяць, зараз у його арсеналі лише "Іскандерів" близько 130 ракет. Щоб це збивати, не вистачить запасів антибалістичної ППО. Тому варто позбавляти ворога можливостей поповнювати запаси. Україна глибокими ударами БпЛА по Росії показує США та НАТО, як це треба робити, але в держав Альянсу є далекобійні ракети, здатні прискорити знищення російських потужностей. З окремих типів таких ракет НАТОвці табу зняли, проте їх постачають мало, на деякі табу зберігається.Судячи з реакції Трампа на новини про нестачу зброї, його такі повідомлення дратують. Ще б пак, у світі давно склалася думка про невичерпність американських збройних ресурсів, тому з Вашингтоном хочуть дружити. Зараз виникли сумніви, що гегемон справді всесильний. І не тому, що утворився тимчасовий дефіцит якихось видів ракет, це все можна відносно швидко поповнити, якщо мислити стратегічно і чітко розставити пріоритет, хто друг, а хто — ворог. І допомагати друзями перемогти. На жаль, за другого президентства Трампа такого стратегічного мислення американців союзники не бачать..

Сенат США голосами 86 сенаторів ухвалив закон республіканця Ліндсі Грема і демократа Річарда Блюменталя, відомий як закон про "пекельні санкції". Це лише третина шляху, далі — слово за Палатою представників Конгресу і самим Трампом.Чому так довго тягли із законопроєктом4 січня 2025 року сенатор від Коннектикуту Річард Блюменталь повідомив, що разом із сенатором від Південної Кароліни Ліндсі Гремом очолив ініціативу, яку підтримали ще 50 сенаторів, рівномірно розділених між демократами і республіканцями. У його заяві було сказано наступне:"Закон вводить 500-відсоткове мито на імпортні товари з країн, які купують російську нафту, газ, уран та інші продукти... Ці санкції будуть запроваджені, якщо Росія відмовиться брати участь у добросовісних переговорах щодо тривалого миру з Україною або розпочне інші дії, включно з військовим вторгненням, які підривають суверенітет України після укладення миру".У квітні 2025-го співавтори внесли документ до Сенату, проте він там застряв. Грем казав, що от-от почнуть розглядати, але з місця процес не рухався. Лише після смерті сенатора — друга України, Білий дім дав добро на проходження документу в Сенаті."Це на честь Ліндсі. Це була його справа. Він хотів цього понад усе. Ви знаєте, що він про це думав, і є хороші шанси, що це буде зроблено", — заявив Дональд Трамп.Чому ініціативу Грема не розглянули рік тому чи восени 2025-го, президент США промовчав. А причин — кілька, при чому політичні були більш вагомими для Трампа, аніж економічні.Перша причина — протягом минулого року він вибудовував мирні переговори таким чином, щоб Сполучені Штати виграли від свого посередництва. Починаючи з першої зустрічі американців і росіян у Саудівській Аравії і доти, доки стратегія задобрювання Путіна не зайшла в глухий кут. Тут можна згадати польоти кремлівського посередника Кирила Дмитрієва з цікавими пропозиціями за океан і вояжі Трампового посередника Стіва Віткоффа до Москви. Також сюди можна віднести фактично примус України до укладання угоди про рідкоземельні метали.Апогеєм стала зустріч президентів США та Росії на Алясці рік тому, після чого з’явився так званий "дух Анкориджа", він матеріалізувався в "мирному плані", котрий спробували нав’язати Києву восени 2025-го. Простіше кажучи, Трамп не планував застосовувати "пекельні санкції", помилково вважаючи, що доб’ється свого батогом і пряником. Пряник — для Росії.Друга причина: закон "Грема-Блюменталя" передбачав 500-відсоткові мита проти країн, які купляють російську нафту (зараз зменшили до 100 відсотків), але існувала проблема — серед покупців не тільки Індія і Китай, які скуповують у росіян нафту величезними обсягами, а й союзники США. Приміром, Туреччина — третя за імпортом викопного палива з Росії. Президент Реджеп Таїп Ердоган вважається другом Трампа. Також у списку — Угорщина. Колишнього прем’єра якої Віктора Орбана Трамп підтримував і навіть агітував за нього на квітневих виборах, програних Орбаном.Окрім Угорщини, попри санкції та обмеження закупівлі енергоресурсів, у РФ їх продовжують купляти деякі країни Євросоюзу. Переважно йдеться про газ, проте від того не легше, адже отримані кошти Кремль спрямовує на війну. У початковому варіанті законопроєкту мита передбачалися для всіх, хто купляє у росіян нафту. У Білому домі прагнули отримати гнучкий інструмент запровадження мит. І це — третя причина.Мотивація проста — відповідає національним інтересами або не відповідає. Трамп отримав такий інструмент: закон у цілому діятиме, проте президент США може варіювати санкційні заборони. Санкції, прийняті за президентства Джо Байдена, не можна скасовувати або ставити на паузу без ухвали Конгресу, у випадку з цим законом допускається окреме рішення Трампа. Добре, хоч повідомлятиме конгресменів. Це нагадує його санкції проти "Роснєфті" і "Лукойла", які послаблювалися у розпал скачка цін на пальне через блокування Ормузької протоки.Четверта причина — Білий дім підтримав закон, коли до нього додали Іран і "Хесболлу". Найімовірніше, це поступка Трампу, якому потрібно продемонструвати американцям посилення тиску на Тегеран і його проксі. Тож, не виключено, співавтори документа погодилися, лиш би не блокувався весь законопроєкт. Україні ця поправка не заважає, вона просто нагадує приказку "на городі бузина, а в Києві дядько". "Пекельні санкції" пройшли Сенат. Що далі?У цього дуже важливого документа ще дві процедури — підтримка в Палаті представників Конгресу та підпис президента. У Палаті представників 435 осіб, для успіху законопроєкту його має ухвалити мінімум 218, але, попри двопартійну підтримку, в Сенаті у Палаті представників може виникнути кілька перепон. Одна вже існує — законопроєкт розглянуть у вересні після закінчення канікул. Це у кращому випадку, бо багато демократів і чимало республіканців вважають дискусійною поступку Трампу щодо його права застосовувати норми закону на власний розсуд. Простіше кажучи, що він вертітиме митами, як циган Сонцем, ставлячи Конгрес просто перед фактом.Наступна перепона — листопадові проміжні вибори. Глава Білого дому на тлі проблем в іранській військовій кампанії хоче ухвалення закону "Грема-Блюменталя", аби пафосно його підписати, продемонструвавши виборцям, який він потужний. Своєю чергою, демократи воліють не поспішати, щоб завадити святу Трампу. Тож може статися і таке, що в Палаті представників спробують внести якусь поправку до ухваленого Сенатом тексту, щоб президент ветував закон. Не тому, що демократи наші вороги, просто вони мислять внутрішніми електоральними циклами. Якщо перепони будуть подолані, може з’явитися ще одна загвіздка. Глава Білого дому любить розповідати, як він урятував Україну 2018 року, продавши "Джавеліни". Мовляв, Барак Обама не хотів, а він — схвалив це рішення. У березні 2018 року NBC News опублікував цікавий матеріал, в якому стверджувалося, що Трамп дуже довго відмовлявся давати українцям летальну зброю, аби не сердити Москву, його умовив тодішній глава Держдепу Рекс Тіллерсон."Україна цінує всю підтримку, яку Сполучені Штати надають нашій державі — від обох партій і всього американського народу", — подякував президент Володимир Зеленський сенаторам.Вони — молодці, але у стосунках із нинішньою владою США доводиться пам’ятати: навіть хороші речі для нас в останній момент можуть перевернути з ніг на голову. Одразу згадалася історія з обіцяними "томагавками"…Чи дійсно санкції "пекельні"?Що ж у документі, котрий, як сподіваються українці, за океаном приймуть без фокусів та політичних інтриг? Стовідсоткові мита проти імпортерів російської нафти. Зменшили з 500 через економічні і політичні причини, щоб американські споживачі не відчули на собі надто потужний ціновий удар та не відвернулися від республіканців під час виборів.Окрім мит, документ передбачає нові санкції проти високопосадовців країни-терористки держкомпаній, найбільших російських банків, великих державних енергокомпаній, "тіньового флоту". Та найцікавіше — розширення списку фізичних і юридичних осіб, які ризикують потрапити під вторинні санкції. У переліку можуть опинитися іноземні компанії, що допомагають росіянам обходити існуючі заборони — від танкерних перевозок і перевалки нафти до постачання товарів подвійного призначення.Тобто санкції справді "пекельні", інша справа, як ця дубина працюватиме в руках Трампа, відомого любителя задкувати, коли потрібно наступати..

Швейцарець Джанні Інфантіно ризикує втратити посаду президента ФІФА через сварку з УЄФА, причина якої — бажання міжнародної футбольної асоціації залучити приватних інвесторів для комерціалізації чемпіонату світу. Європейці погрожують ФІФА судом.Що таке проєкт FIFA Forward EnterpriseВидання The Times повідомило, що Інфантіно має намір створити компанію з метою продажу приватним інвесторам частки у чемпіонатах світу. Власником контрольного пакета акцій стане ФІФА, 20-30 відсотків планується продати приватним інвесторам, ще близько 20 відсотків становитиме сумарна частка всіх національних асоціацій. До складу ФІФА входить 211 країн-членів. Отже, кожна національна асоціація одноразово отримає мінімум 20 мільйонів доларів, якими зможе розпоряджатися на власний розсуд. Завдяки коштам інвесторів розраховують отримати до чотирьох мільярдів доларів доходу.За повідомленням ABC News, Інфантіно встановив дедлайн для схвалення рішення національними асоціаціями до 19 вересня. Ключовим інвестором цієї ініціативи виступає компанія Thrive Capital, що належить Джошуа Кушнеру, брату зятя президента США Дональда Трампа Джареда Кушнера, а процес залучення коштів курує банк J.P. Morgan. Сам Інфантіно після закінчення президентського терміну мав намір стати комісаром компанії FIFA Forward Enterprise, яка б отримала всі права на організацію ключових футбольних турнірів міжнародного рівня. Базова заробітна плата на цій посаді мала становити 30 мільйонів доларів на рік без урахування бонусів. Себто Інфантіно не лише виставив футбол на продаж, а й готував собі фінансову подушку на майбутнє."Футбол — не продається!" — під цим гаслом проти ініціативи президента ФІФА виступила європейська асоціація футболу. Всі її 55 членів, зокрема й Україна, підписалися під заявою, в якій "одноголосно і беззастережно" відкинули пропозицію ФІФА про передачу прав власності на чемпіонат світу та інші змагання приватним інвесторам."Чемпіонат світу не можна розглядати як інвестиційний продукт. Це одна з найбільших спортивних спадщин футболу. Вона створювалася поколіннями гравців, національними командами та вболівальниками з усіх континентів. Жодна її частина не повинна бути передана приватним інвесторам. Чемпіонат світу не продається", — йдеться у заяві УЄФА. За повідомленням ЗМІ, європейська футбольна асоціація готує судовий позов проти Інфантіно та вимагає запровадження негайних заходів для пошуку, ідентифікації та збереження усіх документів, пов’язаних із проєктом FIFA Forward Enterprise. Президент ФІФА на тлі цих подій оголосив про відмову продавати частину прав на чемпіонати світу приватним інвесторам, але це його не врятувало.УЄФА, конфедерації Північної  та Центральної Америки (КОНКАКАФ) закликають відправити Інфантіно у відставку. До критики президента ФІФА долучилася Азійська футбольна конфедерація, хоча кілька її членів (Катар, ОАЕ, Кувейт, Ліван, Бутан, Шрі-Ланка) підтримали Інфантіно. Очевидно, останнє слово сказала Саудівська Аравія, яка за президентства цього пана отримала право на проведення чемпіонату світу 2034 року. Експерти підозрюють, що аравійці не хочуть, аби ця історія привела до масштабного антикорупційного розслідування, яке, не виключено, викриє, в який спосіб ця країна стала господаркою Мундіалю.Проте свою позицію досі не висловили конфедерації Південної Америки, Океанії та Африки. Тому нині між критиками і прихильниками планів Інфантіно — нічия. Чи здасться президент ФІФА під тиском трьох конфедерацій? А у його відставці для України є свій резон — цей функціонер підтримує повернення до змагань росіян.Чеферін та інші. Хто хоче сісти в крісло президента ФІФА замість ІнфантіноВ УЄФА хочуть прагнуть окреме голосування за відсторонення Інфантіно, якщо той не відмовиться від посади добровільно. У ЗМІ оприлюднили прізвища можливих кандидатів на заміну скандальному функціонеру: президент УЄФА словенець Александер Чеферін, президент КОНКАКАФ канадець Віктор Монтальяні, президент АФК (Азія) Салман Бін Ібрагім із Бахрейну, глава Федерації футболу Норвегії Лісе Клавенесс, президент клубу ПСЖ катарець Нассер Аль-Хелаїфі, генсек ФІФА швед Маттіас Графстрем. Цими фігурами список не обмежиться, але спочатку треба у законний спосіб усунути Інфантіно.Таких способів три. Перший: екстрене засідання ініціює Рада ФІФА, яка складається з 37 членів. Досить і 19 голосів "за", однак їх ще потрібно отримати. Європу в цьому органі представляє лише чотири країни — Бельгія, Італія, Кіпр і Німеччина, позиція інших представників Ради радше схиляється у бік Інфантіно.Другий спосіб: позачерговий конгрес ФІФА, який можуть скликати на вимогу 43-х національних асоціацій, що не складно, а от отримати хоча б мінімальну більшість у 106 голосів — важче. За проєктом Інфантіно, асоціації могли мати 20 мільйонів доларів просто так, через галас, здійнятий УЄФА, цих грошей вони не матимуть. То хто їм ворог — Інфантіно чи його критики?Третій спосіб: добивати репутацію президента ФІФА, вимагати розслідувати його діяльність, щоб не балотувався на виборах, які планово відбудуться у березні. Але паралельно домовлятися про консенсусну фігуру йому на заміну. І не просто про фігуру, а людину, готову виправляти експерименти Інфантіно. Наприклад, в останньому за часом чемпіонаті світу взяли участь 48 збірних, перед цим було 32, президент ФІФА планував розширити кількість учасників до 64-х. Його ініціатива багатьом подобалася. Кюрасао, Кабо-Верде, Конго, Гаїті, Йорданія, Панама — країни, потрапляння чиїх збірних на Мундіаль з меншою, аніж зараз, кількістю учасників було сумнівним. Чим більше збірних гратиме, тим більше шансів у кожної збірної потрапити на головне футбольне свято світу.Це ж стосується й України, яка лише одного разу виступала на світовій першості — у 2006 році в Німеччині, коли дійшла до ¼ фіналу, де поступилася з рахунком 3:0 італійцям. Тобто зменшення кола учасників підтримають хіба великі футбольні держави, в складі чиїх збірних грають зірки топклубів. Ці федерації найбільше скаржаться, що змушені витрачати сили в іграх зі слабкими суперниками. Хоча та ж збірна Кабо-Верде довела, що слабаків на ЧС немає.Чи справді футбол не продається?Існує думка, що Інфантіно ризикує вилетіти з крісла не через хитру компанію, яка мала заробляти гроші на чемпіонаті світу, а через Трампа. Спочатку президент ФІФА вручив президенту США премію миру, яку впровадив без згоди учасників асоціації. На самому чемпіонаті світу після дзвінка Трампа скасували дискваліфікацію гравця американської збірної Фоларіна Балогуна, що дало йому можливість зіграти з Бельгією. Американці програли з рахунком 1:4. Попри протест УЄФА своє рішення ФІФА залишила в силі, що переважною більшістю вболівальників було сприйнято вкрай негативно. Ну а присутність Джошуа Кушнера в проєкті Інфантіно стала останньою краплею. Тепер не дивно, чому Трамп казав, що з президента ФІФА був би гарним генсеком ООН.Та якщо винести за дужки зашквар Інфантіно з Трампом, варто зауважити, що при нинішньому очільнику світового футболу прибутки від великих змагань суттєво зросли. Чемпіонат світу у Канаді, Мексиці та США приніс 15 мільярдів доларів прибутку. Попередній чемпіонат у Катарі — удвічі менше, але також чимало. Чим більше заробили, тим більшим став призовий фонд Мундіалю.Тож принагідно нагадаємо, що 17 липня понад 200 національних асоціацій підтримали переобрання Інфантіно на четвертий термін. Швейцарський футбольний функціонер виявився досить успішним менеджером з одного боку, але з іншого — політична неперебірливість та спроба американізувати, себто надмірно комерціалізувати футбол, стали йому вироком. Він переконував: приватні інвестори не впливатимуть на гру та її результат, але після скасування дискваліфікації Балогуна йому вже ніхто не вірить. Хто платитиме, той замовлятиме чемпіонство, а це вб’є футбол як релігію мільйонів.Разом із тим, якщо наступник Інфантіно виявиться менш проворним у заробітку грошей, його критикуватимуть, адже національні асоціації отримуватимуть менші відрахування. Чи можливо зберегти баланс між футболом як грою і як комерційним проєктом? На футболі заробляють мільйони, цінники на футболістів шокують кількістю нулів. Продаються і купляються телетрансляції, реклама, квитки на стадіони, спонсорські контракти тощо — це було, є і буде. Тому проблема не в заробітку на футболі, просто функціонери з міжнародної та континентальних асоціацій чомусь починають вважати, що футбол належить їм, бо вони можуть вирішувати, кому надавати право проводити чемпіонати, кого карати, а кого — милувати. Попередник і земляк Інфантіно Зепп Блаттер вилетів із крісла через корупцію, винним у хабарництві визнавали попередника Блаттера бразильця Жоао Авеланжа. Невже пороблено, і кожен, хто сідає у крісло президента ФІФА, закінчує корупційним скандалом? Аж ніяк. Люди, які керували цією організацією до епохи великих грошей у футболі — французи Робер Герен і Жуль Ріме, англійці Деніел Вулфолл, Артур Друрі й Стенлі Роуз, бельгієць Рудольф Селдреєрс — згадуються виключно позитивно.Видається, біда у великих грошах чи у відсутності прозорого громадського контролю за їхнім отриманням і витратами? Мабуть — у другому. Тому хто б не прийшов на зміну Інфантіно, поки не буде такого контролю, він завжди матиме спокусу придумати схему для особистого збагачення..

У 21-му санкційному пакеті ЄС знову не знайшлося місця патріарху РПЦ Кирилу. Цього разу його викреслила Болгарія. То ж ті в Європі, хто прикриває Гундяєва, згодні, що ядерна бомба, якою Путін погрожує країнам НАТО — "божа благодать"?Півтори тисячі днів — недоторканнийСпробам накласти санкції на Володимира Гундяєва, відомого як патріарх РПЦ Кирило, на початку серпня виповниться чотири роки й чотири місяці, або трохи понад 1550 днів. За цей час країни Євросоюзу створили Коаліцію рішучих, ввели 21 пакет санкцій проти Росії, подолали власні страхи й спільно з Україною створили спочатку танкову коаліцію, потім коаліцію авіаційних спроможностей, минулого місяця запрацювала антибалістична коаліція, але щодо санкцій проти Кирила ЄС не зсунувся ні на крок.7 квітня 2022 року Європарламент у своїй резолюції засудив його за надання богословського підґрунтя російській агресії проти України, відтоді було кілька спроб відправити головного путінського попа до підсанкційних списків та його рятувала Угорщина.Українофоб Петер Сійярто, який очолював МЗС в уряді Віктора Орбана, а зараз працює на китайську компанію, казав:"Страшно навіть подумати, які процеси викликало б включення у список лідера однієї з найважливіших християнських церков Європи".Він переконував: накладати санкції на церковників не можна, бо "ми не зможемо говорити по церковній лінії". Це не лише аргумент колишнього проросійського уряду Угорщини, яка зняла свої заперечення стосовно Кирила перед ухвалою останнього за часом пакета санкцій, а й доволі поширена думка серед європейських політиків. Переважна їхня більшість стоїть на світських позиціях, проте враховує погляд церков на міжконфесійні відносини.Станом на тепер санкції проти Кирила із країн — наших партнерів ввели Велика Британія, Австралія, Канада, які не є членами ЄС. Причому Британія зробила це навіть раніше за Україну. 16 червня 2022 року глава РПЦ опинився в компанії з так званою "дитячою обмудсменкою" Марією Львовою-Беловою, котра з березня 2023 року разом із Путіним перебуває у розшуку за ордером Міжнародного кримінального суду за депортацію українських дітей. Щодо Кирила в урядовій постанові Британії пояснення наступне: "Потрапив під санкції за явну підтримку російської військової агресії проти України".З країн-членів ЄС обмежувальні заходи проти ватажка РПЦ ввели Естонія, Литва і Чехія. Український уряд схвалив персональні санкції проти Кирила та ще семи представників російської церкви 30 серпня 2022 року, заборони діятимуть протягом 10 років. Окрім Гундяєва, до переліку потрапили:керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєва);його заступник протоієрей Микола Балашов;митрополит Псковський і Порховський Тихон (Шевкунов), також відомий як "духівник Путіна");архієпископ Сиктивкарський і Комі-Зирянський Питирим (Волочков);протоієрей Артемій Владіміров;протоієрей і телеведучий Андрій Ткачов, який багато років займався російською пропагандою в Україні;богослов, професор Московської православної духовної академії й семінарії Олексій Осипов.З 11 листопада 2023 року Кирило розшукується Україною як "особа, яка переховується від органів досудового розслідування". Йому висунуто звинувачення за ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність та недоторканність України).То чого ж бояться політики секуляризованої Європи — невже анафеми та проклять у свій бік від московських попів? Цього не можна виключати, магічне мислення нікуди не поділося, доведено голосуваннями за популістів, особливо ультраправих, проте це точно не головне. Якщо когось дуже не хочуть карати, значить йдеться про великі гроші.Символічний акт без економічних наслідків. Чому цей аргумент хибнийОчільниця МЗС Болгарії Веліслава Петрова-Чамова пояснила блокування санкцій проти Кирила так: це рішення буде виключно "символічним", воно "не має економічного ефекту, а радше може бути контрпродуктивними, оскільки створює середовище, у якому може здійснюватися антиєвропейська пропаганда, зокрема, щодо втручання Європи в церковні справи". Мовляв, не потрібно робити з Кирила "жертву".Насправді мотиви болгарської влади зовсім інші, — їхня православна церква підтримує давні й міцні зв’язки з РПЦ, вона досі не визнала Православну церкву України. Хоча певні кроки назустріч робилися до того, як православну церкву Болгарії очолив патріарх Даніїл (Ніколов). Він критикував надання ПЦУ Томосу, а у 2023 році фактично виправдовував російське вторгнення в Україну. Тож болгарська влада відверто фальшивить, але, на жаль, доки Євросоюз не змінить процедуру ухвалення санкцій, Софія захищатиме Кирила.Як відомо, главу РПЦ прикривають від санкцій не тільки болгари, а й італійці. Вони роблять це не публічно, але їхня позиція має значний вплив на думку лідерів католицьких країн Євросоюзу. У Римі дотримуються політики Ватикану, в якій значне місце посідає екуменічний діалог у християнському світі. Попередній папа Франциск вів активний діалог із РПЦ та Кирилом, у лютому 2016 року у Гавані відбулася зустріч між ними, за її підсумками уклали та оприлюднили Гаванську декларацію — суперечливий документ, використаний Кремлем для прикриття війни в Україні, яку він розв’язав у 2014 році. Зокрема, в цьому документі Росія не згадується як агресор, а сам її зміст релігієзнавці визнають сприятливим для російського бачення міжконфесійного діалогу.Українці добре пам’ятають скандальні заяви папи Франциска про війну в Україні, але що змінилося з приходом папи Лева XIV? Новий понтифік займає більш проукраїнську позицію, проте у відносинах із РПЦ він не далеко пішов від попередника. 26 липня минулого року папа прийняв у Ватикані митрополита Антонія (Севрюка), який замінив підсанкційного в Україні Іларіона на посаді глави відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату. Антоній також перебуває під санкціями в Україні із січня 2023 року. Що не зупинило ні Ватикан, ні італійську владу, яка надала цьому діячеві візу. Позиція папи "і вашим, і нашим" не сприяє підтримці санкцій проти Кирила.Якщо відкинути заяви про міжконфесійний діалог християнських церков перед сучасними викликами тощо, а подивитися на ситуацію реалістично, то ключові перепони у накладенні заборон на головного путінського попа — пропаганда та гроші. Росіяни десятиліттями вкладали значні кошти у маркетинг — російський театр, балет, церква, Достоєвський, Чехов тощо. Значна кількість європейців, на жаль, досі перебуває під враженням від цього нав’язливого маркетингу. Останній приклад — Венеційське бієнале, організатори якого заради присутності там росіян навіть пішли на зупинку фінансування від ЄС.То ж коли європейські політики кажуть про необхідність боротьби з російською гібридною пропагандою, вони, видається, не до кінця розуміють, що це не лише RT, Sputnik чи купа їхніх філій під різними вивісками, а російська культура і церква, яка завжди виконувала і продовжує виконувати пропагандистську роль.Російська церква у 2018 році відновила Патріарший екзархат Західної Європи, який об’єднує єпархії Московського патріархату в 16 країнах Європи і має центр у Парижі. До складу екзархату входить 120 приходів. Створення цієї інституції мотивувалося РПЦ відповіддю на надання автокефалії ПЦУ. Це відверто антиукраїнська агентурна мережа в Європі. Її очолює митрополит Корсунський Марк (Головков), він ще й управитель Будапештською єпархією та приходами Моспатріархату в Італії. Саме в тих країнах, які роками блокували санкції проти Кирила. РПЦ — дуже великі гроші, приховані від фіскальних органів за ретушшю свободи слова та віросповідання, які так цінуються в Європі. А санкції проти очільника церкви дадуть можливість вивести ці гроші з тіні та виявити, кого з політиків і чиновників ними "підгодовують". Але для цього потрібна політична воля, поки її — немає.Чи може щось зробити Україна?На дипломатичному рівні контакти, звісно, відбуваються, проте в Євросоюзі є і залишатимуться противники санкційного удару по російській церкві. Завдання робити так, щоб цих противників ставало менше, щоб захист Кирила та його підручних став моветоном у демократичному світі.Нещодавно патріарх РПЦ назвав створення атомної бомби в СРСР "божою благодаттю". Також за повідомленням Центру протидії дезінформації, церква Кирила створила щонайменше 12 Z-молитов для виправдання злочинів російської армії в Україні. Інформація про це має доноситися максимально по всіх дипломатичних каналах, не варто зважати не думку європолітиків, яким не подобатиметься прив’язка до Росії через їхні контакти з РПЦ. Якщо вони підтримують цю церкву, значить також вважають "благодаттю" ядерну бомбу, якою Путін погрожує країнам НАТО.Раніше згадувалося, що Кирила в Україні звинувачують за ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу. Ця стаття говорить: "Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, — караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої". А чому Гундяєва досі в Україні заочно не засудили до довічного? Такий присуд може вплинути на мізки європейців, котрі досі не бачать різницю між пропагандою РПЦ війни та вбивства і свободою віросповідання..

Насичена програма візиту президента Володимира Зеленського до США, в якій була не лише зустріч з Дональдом Трампом, а багато інших успішних подій, свідчить про зміни в політиці Білого дому. Це одночасно викликає оптимізм і побоювання.Як еволюціонувала політика Трампа щодо УкраїниЩе два роки тому в ході президентської виборчої кампанії Трамп нахвалювався, що зможе протягом доби припинити війну в Україні. Основний його аргумент — він особисто добре знає Путіна, тож зможе без проблем із ним домовитися. Щоправда, не уточнював, на чию користь будуть домовленості — на нашу чи на російську.З поверненням Трампа до Білого дому з'ясувалося, — він хоче бути посередником у переговорах, але готовий підігрувати Кремлю. "В України немає козирів" — цей аргумент, який дивував як українців, так і наших європейських партнерів, для Трампа, очевидно, виглядав вагомим. Не тільки тому, що у Росії більше ресурсів. Аргументація не на користь України складалася з низки наративів, серед яких значна кількість впливу кремлівської пропаганди.Коли блогерка MAGA Лора Лумер, перебуваючи в Україні, ставить, як сама каже, "незручні питання" Зеленському та іншим, із ким тут зустрічається, проявилися інгредієнти інформаційного "меню", яким роками ультраправі активісти годували консервативних виборців Америки. Тією ж сумішшю з конспірології, російської пропаганди та відвертої маячні годували і Трампа. Для української аудиторії багато питань від Лумер взагалі видаються беззмістовними, як от про "нацистів", але тепер ми краще розуміємо, наскільки потужно впливають росіяни на прихильників руху MAGA та загалом на правий політичний табір. Те ж саме і з не меншою силою вони поширюють і в Європі.Наступний етап еволюції політики Трампа щодо війни в України пов’язаний із першими спробами домовитися з росіянами (зустріч у Саудівській Аравії 18 лютого 2025 року), після чого їхні хотілки ретранслювали українській делегації. Нагадаємо коментар президента США після зустрічі його представників з російськими в Ер-Ріяді:"Росія хоче щось зробити. Вони хочуть зупинити цю дикість. Я маю на увазі те, що там відбувається. Її солдатів убивають тисячами щотижня".Тоді ж Трамп наголошував на необхідності проведення в Україні президентських виборів, шокувавши повним нерозумінням ситуації: мовляв, рейтинг президента "впав до 4%", і це "не Росія каже Україні, що треба вибори, це об’єктивний стан речей". Фактично він переповів кремлівські наративи.Етап примусу України до капітуляції тривав протягом лютого та березня 2025 року. Його апогеєм став скандал в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли президент Зеленський зіткнувся з агресивним тиском та відвертою неповагою. Це вже у минулому, кажуть оптимісти. Аж ніяк, спогади виринатимуть в українців при кожній згадці Трампа.Протягом приблизно квітня-липня 2025-го президент США то бачив козирі в України, то знову не бачив. Він кілька разів телефоном розмовляв із Путіним, його посланець Стів Віткофф регулярно літав до Москви. Тобто велися кулуарні переговори з росіянами за спиною українців. Завершився цей етап зустріччю Трампа і Путіна на Алясці 15 серпня. Відтоді з’явився так званий "дух Анкориджа", по суті — велика зрада, сенс якої зводився до територіальних поступок України в обмін незрозуміло на що.Тільки у липні цього року держсекретар США Марко Рубіо розсекретив суть тодішніх домовленостей."Вони (росіяни) називали це формулою "3+2", яка передбачала обмін територіями. Але ця ініціатива провалилася. Мирна угода неможлива, якщо на неї не погоджуються обидві сторони. Україна тоді не погодилася на ці пропозиції, саме тому ця спроба не спрацювала", — заявив Рубіо.Додамо: офіційних домовленостей на Алясці не досягли, але Росія говорила про "дух Анкориджа" з пропагандистською метою.Після зустрічі Трампа і Путіна на Україну розпочався шалений тиск, з’явився так званий "мирний план Трампа", а насправді російський, який американці намагалися нав’язати Києву. Не вдалося не тільки через непоступливість України, а й через спільну проукраїнську позицію європейських партнерів. Після того, коли плани зірвалися, Білий дім на певний час втратив інтерес до переговорів. Виявилося, у Трампа немає козирів.28 лютого цього року США спільно з Ізраїлем почали військову операцію проти Ірану — й українська тематика у політиці американської адміністрації відійшла на другий план. Це — наступний етап еволюції. Ми так і не дочекалися візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера і, здавалося, Трамп узагалі хоче відмовитися від участі у процесі, який не принесе йому швидкого результату. Але президент США вирішив повернутися. TrueUA аналізував, які події цьому сприяли, зокрема, єдність наших союзників в Європі. А саміт НАТО в Анкарі підтвердив, що Трамп готовий змінювати своє ставлення до України.Подальші події — заяви Марко Рубіо, який зараз концентрує на собі тематику переговорів щодо припинення війни в Україні, візит згаданої Лумер, відвідини Зеленським США, де він розмовляв із Трампом та мав насичену програму, ухвалення в першому читанні закону Грема-Блументаля — це очевидні підтвердження позитивної для нас зміни курсу правлячої адміністрації Штатів. Інша справа, які причини цієї метаморфози і як довго це триватиме. Тут знову пригадався випадок, коли було багато розмов про надання Україні "томагавків", але після телефонного контакту з Путіним глава Білого дому зняв цю тему з порядку денного і до неї більше не повертався.Чому Трамп передумав змушувати Україну до капітуляції перед ПутінимЗ огляду на описану вище еволюцію політики Трампа щодо України, немає віри, що нинішні зміни — щирі. Найімовірніше, вони мають свої мотиви. Перший — проміжні вибори до Конгресу, які відбудуться у перших числах листопада. Американці застряли в Ірані, що викликає все більше невдоволення серед виборців. Згідно з опитуванням Reuters/Ipsos, рівень схвалення громадянами США війни проти Ірану — нижче 40%, а кількість тих, хто вважає, що їхній президент "не чітко пояснив свої цілі", становить майже 70%. Враховуючи малу ймовірність укладення міцної угоди з Тегераном до виборів у США, Білий дім намагається знайти для свого керманича піар-перемогу. Як би це цинічно не звучало, але її трампісти шукають в Україні.Закон Грема-Блументаля, якщо його ухвалять остаточно і Трамп освятить документ своїм підписом, може стати потужним інструментом проти країн, які допомагають Росії заробляти гроші на війну купівлею нафти, але політика нинішнього глави держави нагадує танець, в якому після кроку вперед буде крок назад, а то й два. Під дію закону потраплять Індія, Китай та багато інших держав, з якими Штати мають власні відносини, тому його застосовуватимуть вибірково. Але головне зараз для Білого дому — резонанс від ухвалення закону Грема-Блументаля, піар-ефект. Консервативні виборці хочуть бачити сильного президента, який змушує Путіна до миру силою, от їм і спробують показати ілюзію такого примусу.До листопада для України вікно можливостей у співпраці з Вашингтоном буде відрите широко, цим потрібно максимально скористатися. У випадку поразки республіканців на виборах Трамп може знову втратити інтерес, бо перебування на боці України вже нічого не даватиме йому в плані рейтингу і піару. Це як із Нобелівською премією миру, яку Трампу не дали: після цього він не займається примиренням прикордонних конфліктів у різних країнах, а навпаки — веде війну на Близькому Сході.Другий мотив — президенту США потрібні союзники у війні, це можуть бути країни НАТО, які повністю на нашому боці. Європейці не хочуть вв’язуватися в іранську авантюру американців, проте у Вашингтоні намагаються їх зацікавити. Підтримка України може бути одним із варіантів великого політичного торгу з європейцями, де є і другий варіант — відмова від допомоги та посилення мит проти країн ЄС.Маленька ремарка: TrueUA аналізував, з якими проблемами Євросоюз стикається при ухваленні санкцій проти Росії, проте вони все ж ухвалюються, Сполученим Штатам приймати такого роду рішення простіше, десь потрібне голосування конгресменів, а десь президент може застосовувати економічні важелі указами. Себто, складний консенсус, як в ЄС, непотрібний. Скільки санкцій проти Росії було введено при Трампу? Є старі, які ввели ще за часів Джо Байдена і вони далі діють, є обмеження проти "Роснєфті" і "Лукойла", проте на тлі конфлікту на Близькому Сході їх пом’якшили.Простіше кажучи, якби Трамп хотів, він би діяв рішуче і в питанні санкцій та мит, і в питання військово-технічної допомоги нашій країні. Процитуємо недавню його заяву:"Він (Путін) розуміє, що я продаю зброю не Україні, а країнам НАТО. Вони платять повну ціну, а як саме розподіляється ця зброя, я не маю уявлення".Тобто позиція Трампа лишилася непохитною, він прагне заробляти на нашій війні."Я би хотів, щоби він (Зеленський) поклав край війні. Тож це дуже просто. Я сказав Зеленському, аби він закінчив війну. У мене добрі стосунки і з ним, і з Путіним", — прокоментував Трамп зустріч з українським президентом.А де тут про нашу перемогу? Єдина зміна — він не тисне публічно на Україну. Але жодного тиску на Росію — немає..

Євросоюз 23 липня ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії, він дався чи не найважче з усіх через позицію кількох держав. Це стало поштовхом до перегляду Брюсселем санкційної практики, яка вимагає консенсусу всіх 27 країн-членів. Що може змінити новий підхід?Що у найбільшому пакеті санкційПісля тривалого обговорення 23 липня Рада ЄС затвердила пакет обмежувальних заходів, спрямованих проти Росії. За словами головної дипломатки Євросоюзу, естонки Каї Каллас, санкціями "вдарили по понад сотні банків і операторів криптовалютами, понад 40 суднах тіньового флоту та кількох НПЗ в Росії та Білорусі. Також ми відповідаємо на безперервні удари РФ по цивільних, інфраструктурі та об’єктах культурної спадщини — до списку потрапили понад 50 компаній ВПК та ключові суб’єкти, залучені до виробництва російських далекобійних дронів". Зокрема, під заборону потрапило 48 фізичних осіб і 170 — юридичних. Це найбільше за весь час запровадження санкцій.На думку експертів, найпотужнішого удару завдано по фінансовому сектору, — віднині під обмеженнями діяльності приблизно половина російських банків, для них це означає відключення від системи SWIFT та замороження активів. Важливо, що під санкції потрапили й банки в кількох інших країнах, які сприяли обходу європейських заборон, зокрема банки в Киргизстані та Індії.Загальновідомо, що так звані "нейтральні" держави протягом допомагають Росії у різний спосіб — від завезення товарів подвійного призначення, до купівлі російської нафти, паливо з якої після глибинних ударів України по НПЗ РФ тепер купляє в Індії. Індуси отримали подвійний навар, але санкціями Європа подала чіткий сигнал, що за цинізм плата буде високою.Значним позитивом також вважають заборону трансакцій 14 криптоплатформ, зареєстрованих у Грузії, Білорусі Панамі, на Маршаллових островах та ще в низці країн. Це чіткий сигнал, що наступним кроком стане повна заборона в ЄС криптопослуг для третіх країн, які допомагають Росії.    Під посилені експортні обмеження на товари подвійного призначення потрапили компанії згаданих Киргизстану та Індії, а також Китаю, Казахстану, Туреччини та ОАЕ. Компанії з цих країн допомагають Росії мікроелектронікою, верстатами для виробництв напівпровідників тощо. Дуже важливо, що у списку — китайські підприємства. У країн ЄС свої стосунки з китайцями, тому запровадження санкцій проти компаній КНР часто стикаються зі спротивом. У 21-му пакеті вдалося їх затвердити.Третя важлива сфера — енергетика. Тут найбільший удар завдано по "тіньовому флоту", зокрема, до переліку санкцій додали 41 судно (загалом уже 632) та вісім компаній, які сприяють діяльності незаконному руху нафтових танкерів. Ще 18 компаній — це нафтопереробні заводи, зокрема за межами Росії.Що, хто і чому не потрапив до 21 пакетаЦе не повний перелік обмежувальних заходів, та видається він переконливим. При цьому 21-й пакет критикують за кроки назад від початкового проєкту. Такі кроки вимушені, вони стали результатом поступок кільком державам. Болгарія відмовлялася голосувати, доки зі списку персональних санкцій не приберуть головного московського попа Кирила (Гундяєва) та власника "Лукойлу" Вагіта Алекперова. Щодо останнього, то це — елемент великої гри, в якій залучені США, російська нафтова компанія та її "дочки" в Європі. Можна припустити, що президент Болгарії Румен Радєв тут просто підіграв певним інтересам. Після виключення з переліку цих осіб болгари проголосували.Раніше санкції проти Кирила блокувала Угорщина, нині естафету перейняла Болгарія, чия православна церква має тісні зв’язки з РПЦ. Проте варто зауважити, що проти обмежень для Кирила виступає й Італія, але зі своїх міркувань, точніше, там дослухаються до думки Ватикану, де не люблять, коли щось загрожує церкві, без різниці якій. Для нас санкції проти Кирила стали б великою моральною перемогою, але їх, найімовірніше, не буде.Коли болгар переконали, проти виявилися ще сім країн. Німеччина, Нідерланди, Франція і Польща наполягали на виключенні з пакета імпорту російської тріски, Франція та Італія заступилися за російських туристів — учасників "СВО", їм хотіли взагалі заборонити в’їзд до Євросоюзу, але ці дві туристичні держави чомусь вирішили, що російські вбивці й терористи мають бачити Лувр і Колізей.Австрійці не вперше вв’язують у санкції свій інтерес — вилучити з існуючих санкцій російську компанію із замороженими активами, щоб у такий спосіб компенсувати збитки Raiffeisen, який не вийшов із Росії. Проте цього разу в австрійців знову нічого не вийшло. Та найбільшою проблемою при ухваленні 21 пакету стала непоступливість Греції. І коли кажуть, що пакет виявився суттєво слабшим, йдеться саме про це. Якщо коротко, то греки вимагали, щоб їхня судноплавна компанія Dynagas і далі постачала російський скраплений газ третім країнам. Євросоюз у підсумку поступився, але тепер там хочуть ухвалювати рішення про санкції без умови про консенсус, інакше наступний пакет схвалити стане ще складніше.Як обійти згоду всіх 27 членівЗа повідомленням ЗМІ, замість підготовки великих та комплексних пакетів санкцій у Брюсселі пропонують опрацьовувати та просувати обмеження невеликими тематичними групами. Така тактика дозволить суттєво зменшити ризик того, що одна країна зможе заблокувати весь санкційний пакет через власні економічні або політичні інтереси. Простіше кажучи, якщо Болгарія чи Італія не хочуть вводити санкції проти Кирила, це цілком можуть зробити інші 25 країн. Враховуючи, що РПЦ натикали своїх приходів по всій Європі, а це — кремлівська агентура в рясах, санкції проти головного путінського попа автоматично призведуть до посилення уваги спецслужб до діяльності церковників в країнах Євросоюзу.У переважної більшості держав ЄС залишаються бізнес-відносини з Росією, приміром, Італія і Греція наполягли на знятті санкцій на імпорт соболиного хутра, але тільки зі шкурок, готові вироби і далі — під забороною. Та це — дрібниця, порівнюючи з продовженням енергетичного бізнесу. Протягом 2022-25 років чотири країни Євросоюзу — Франція, Нідерланди, Іспанія та Бельгія — закупили у росіян скрапленого газу на 34,3 мільярда євро. А у жовтні минулого року повідомлялося, що у Бельгії зафіксували різке зростання імпорту російського газу, передусім СПГ.Такого роду повідомлення, звісно, дуже негативно впливають на емоційний стан українців, проте варто усвідомити, що у кожній із названих держав існують власні електоральні цикли і вони диктують багато дій влади. Зростання вартості газу чи пального — це плюси до рейтингу тамтешніх трампістів, які, в разі приходу до влади, можуть взагалі заблокувати всі антиросійські санкції.Тому варіант діяти обмежено видається кращим. По-перше, зникне піар-складова. Кожний великий пакет — це і великий піар, європолітики у такий спосіб демонструють собі та зовнішнім силам здатність до консенсусу. Однак демонструвати це стає все складніше.По-друге, значна кількість компаній та персоналій у санкціях додає їм потужності, до якої б ще посилення інструментів контролю за виконанням обмежень, щоб не помічники Росії в Європі не знаходили шпаринки. Над цими інструментами варто працювати не менше, аніж над самим переліком підсанкційних позицій.По-третє, все одно не буде жодної країни ЄС, яка б подібно до Угорщини часів Орбана блокувала все, переважна більшість країн-членів підтримують максимальну кількість обмежень для країни-терористки. Єдине, що в обговорюваних пропозиціях не зовсім зрозуміло, так це механізм її втілення. Зараз має бути повний консенсус, який і надає Раді Європи та Єврокомісії відповідне право, а якщо без консенсусу, тоді якась із країн може сказати: ми підтримали й зазнаємо збитків, а хто не погодився — далі отримуватиме прибуток. Тобто є ризик внутрішнього тертя. Для України вигідніше, щоб санкційні пакети затверджувалися швидше, без шантажу національними вето. Втім, у самому Євросоюзі зважуватимуть, чи відмовлятися від практики, що існує."Ми б'ємо по Путіну там, де "болітиме" найбільше — обрізаючи фінансові ланцюжки живлення, на які він покладається для продовження війни. І це не кінець санкційних кроків — ми вже працюємо над наступними", — заявила пані Каллас.Буде це 22-й пакет чи перший пакет за новою процедурою — питання другорядне, головне — що в середині. Дуже важливим було б введення жорсткого фільтра для росіян, які хочуть приїхати до Європи, морально неприйнятно пускати туди комбатантів і членів їхніх родин.Ще один важливий момент — санкції мають бути застосовані до всіх новообраних у вересні депутатів Думи та організаторів цих псевдовиборів. Все одно там сидітимуть тільки пропутінські партії. Тобто: отримав мандат — санкції на додачу..