Всеволод Юрченко

Останнім часом із Москви звучать особливо нахабні заяви, які свідчать про те, що там окрилилися через слабкість наших партнерів і прагнуть переламати ситуацію у війні проти України на свою користь. Чи можна зарадити цим намірам Путіна?Як Трамп підігрів апетити ПутінаTrueUA, аналізуючи зустріч Дональда Трампа з китайським вождем Сі Цзіньпіном у Вашингтоні, зауважував на найгіршому сценарії: американський президент запропонує тристоронню зустріч США — Китай — Росія. Мало хто зі світових лідерів зробив так багато для виведення Путіна з міжнародної ізоляції, як Трамп. Чого тільки варта зустріч на Алясці у серпні торік. Та й запрошення кремлівського диктатора на саміт G20, який у грудні прийматимуть Сполучені Штати, стало подарунком Путіну.Трамп називає тристоронню зустріч переговорами про контроль над озброєнням, тобто має обговорюватися широке коло питань, а не тільки варіант припинення війни в Україні, проте варто розуміти, що у Москві такого роду переговори сприйматимуть як готовність президента США до "нової Ялти" — блакитної мрії Путіна про участь у переділі світу на рівних із Вашингтоном і Пекіном. А якщо після зустрічі російський правитель погодиться прибути на саміт G20, трансатлантична коаліція між США та Європою зазнає тектонічного розлому. Ще одна мрія Путіна. Правда, є нюанси.Перший: в очікуванні, що Трамп і Сі посадять Путіна за один стіл із собою, Кремль вустами глави МЗС Сергій Лаврова вирішив підняти ставки ультиматумом американцям: негайно звільнити з в’язниці венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро та його дружину, припинити ліквідацію іранських високопоставлених осіб, сприяти діалогу між Іраном та арабськими країнами для розблокування Ормузької протоки. Малоймовірно, що ультимативний тон сподобався Трампу та його оточенню. Тому тристоронньої зустрічі може і не бути, після заяви Лаврова вона може видатися як слабкість глави Білого дому.Другий нюанс: саміт у Шеньчжені та наступний у Маямі відбудуться після проміжних виборів до Конгресу. Судячи з рейтингів президента Америки, у його опонентів-демократів суттєво зростають шанси на перемогу на виборах до обох палат Конгресу. Але навіть якщо вони візьмуть одну з палат, ініціатива імпічменту все одно неминуча. Після цього Трамп стане "кульгавою качкою" і йому буде не до геополітичних ігор. Кожна зустріч із Путіним тільки збільшуватиме його шанси не всидіти в кріслі.Внутрішні розбірки у США не зовсім хороший перебіг подій для нас, разом із тим навіть сліпому видно, що переговори з Росією за посередництва нинішньої американської адміністрації нічого не дають, окрім психологічних гойдалок, що кожні переговори між Володимиром Зеленським і Трампом нічим суттєвим не завершуються. Як от останні: американський президент переказав свою версію, буцімто український президент погодився стишити удари по російських НПЗ. А от Зеленський казав інше:"Не звучало жодних прохань в односторонньому порядку, щоб Україна зупинила удари. Ми навпаки говоримо про енергетичне перемир’я, чи ми можемо зараз змусити Путіна закінчити цю війну".Висновок простий: Сполучені Штати за цієї адміністрації не будуть нашими друзями. Можливо, хоч під тиском імпічменту щось зміниться.Європейська єдність дає тріщини?На руку Кремля грає не лише непослідовність Вашингтона, а й "втома" Європи. TrueUA розповідав, як Євросоюз провалив тест на солідарність, скасувавши санкції проти путінських олігархів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, але це тільки невеликий епізод. Оскільки американці відмовили Україні у ракетах для ППО, допомагатиме Європа, але поки охочих поділитися перехоплювачами немає.Буквально кілька днів тому головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас повідомляла: держави-члени Європейського Союзу узгодили умови використання 6,6 мільярда євро з Європейського фонду миру (EPF) для підтримки України. З цієї суми 900 мільйонів євро передбачено на фінансування Місії ЄС з надання військової допомоги Україні (EUMAM Ukraine), ще мільярд євро спрямують на нові спільні закупівлі оборонного обладнання. Але цій новині українці раділи недовго, бо вчора та ж Каллас принесла погану звістку: міністри оборони країн-членів Європейського Союзу не взяли на себе нових зобов'язань щодо надання Україні додаткових партій ракет-перехоплювачів для зенітно-ракетних комплексів Patriot."Києву ракети до Patriot потрібні зараз. Один із варіантів: держави-члени ЄС та партнери постачають ракети Києву зі своїх запасів в обмін на подальше поповнення, що фінансуватиметься з кредиту на підтримку України", — пояснила Каллас.Але, як бачимо, охочих віддати свої ракети Україні немає. Принаймні, станом на тепер. Можна називати цих людей циніками, ображатися на них, і це правильно, однак лідери країн Євросоюзу дивляться у бік США, а саме там виготовляють ракети цього типу, і розуміють, що Трамп і їм нічого не продасть. У них є внутрішній виборець, наляканий можливим протистоянням із Росією, є ультраправі проросійські політичні сили, які нагнітають істерію, щобільше, останнім часом тріумфують на всіх виборах, тому віддати перехоплювачі Україні означає наразитися на критику опонентів і з великою долею ймовірності втратити владу на найближчих виборах.У Кремлі страхи європейців навмисно підігрівають, як-от Путін, коли заявив про захист російськомовних у країнах Балтії. Чуємо все частіше від ультраправих вимогу припинити допомогу Україні. Тож якщо в Євросоюзі все ж знайдуться сміливці й нададуть нам ракети для Patriot, це буде великий фарт. Та й то у необхідній кількості не дадуть.Чи можливе російське вторгнення в якусь країну НАТО? Гібридна війна з Альянсом триває вже давно, там довго робили все, щоби цього не помічати, аж поки не прилетіли дрони в аеропорт Лейпцига, доки у двох землях Німеччини друзі Путіна не здобули перемогу на виборах і доки не почастішали диверсії на оборонних підприємствах. Значна частина виборців в Європі вважає, що відмова від допомоги Україні поверне їм безпеку і спокій. Це вкрай помилкова думка, та, на жаль, у тамтешніх політичних еліт немає сильних аргументів проти цього. Довибори у французький Сенат, де вперше в історії ультраправе "Національне об’єднання" матиме фракцію, тому черговий доказ.Як вистояти, коли все поганоЗараз ми повертаємося фактично у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли панували страх, невизначеність, коли наші партнери були готові допомагати добрим словом і глибоким занепокоєнням, а ворог очікував, що в країні от-от все посиплеться — влада і військо. Не посипалося, хоча тоді під контролем окупантів перебувало значно більше територій, аніж зараз, і повітряні атаки ворога в глибокий тил також були потужні.Так, не було "шахедів" і "гераней", але й ЗСУ тоді не могли завдавати глибинних ударів у відповідь. У схибленій уяві Путіна ситуація виглядає так: якщо на фронті успіхи його вояків мінімальні, тоді він руйнуватиме наш тил, сподіваючись, що спровокує антивоєнні виступи або внутрішню політичну колотнечу. На це слушно звертають увагу аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Тому Кремль відмовлятиметься від енергетичного перемир’я, а будь-які переговори використовуватиме для затягування часу.Тобто у Путіна є три союзники: нерішучий і боягузливий Трамп, роз’єднана Європа та надія на чвари всередині України. Посилення ударів по Києву, жителі якого звикли до відносної безпеки у часи, коли у нас були ракети для ППО, спрямоване саме на останню складову, адже велика політика завжди робиться в столиці.У нас також є союзники. Перший: Євросоюз — він хоч вагається і хитається, проте залишається поруч. Якщо там не спроможуться допомогти перехоплювачами для Patriot, допомагатимуть іншими системами ППО. Ухвалюватимуть наступні пакети санкцій, зі скрипом, із демаршами Фіцо та йому подібних, крім того, нам надаватимуть допомогу, щоб українці пережили зиму. Тому від Путіна та Лаврова на адресу ЄС і Британії лине стільки погроз і саме тому Москва максимально залучила всю свою агентуру в Європі.Другий союзник: посилення ударів углиб Росії. Путінська воєнщина руйнує наш тил, значить і його тил має лежати в руїнах. Після того як Трамп відмовив у ракетах, немає сенсу слухати його нотації не бити по російських НПЗ. Він може покарати відмовою у розвідданих? Цього йому не дозволять американські політики, особливо після виборів. Він про щось домовиться за спиною України з Путіним і Сі й тиснутиме на Україну? Минулого року таке вже було, проте нічим не закінчилося і Трамп відійшов убік.Третій союзник: досвід минулих пережитих зим, тобто, ми самі. Так, чергова зима без світла і тепла лякає, але це уже було, ми багато чому навчилися. Залишається сподіватися, що і влада також, що затверджені плани стійкості працюватимуть безперебійно..

Триденний візит китайського лідера до Сполучених Штатів став вдалим для нього. Дональд Трамп зустрічав гостя не як суперника за світове панування, а як друга. Говорили й про Україну, але жодних результатів поки немає.Як Трамп зробив "закон Грема" нікчемнимЗагальновідомо, що Китай є найбільшим спонсором російського вторгнення в Україну, оскільки залишається головним покупцем нафти у країни-терористки, — у 2025 році китайці імпортували звідти 100,86 мільйона тонн, цього року темпів не збавляли. Також Китай є одним із найбільших покупців іранської нафти: у 2025 році на нього припадало понад 80% морського експорту нафти з Ірану, або в середньому 1,4 мільйона барелів на добу. Нагадаємо: Іран багато років перебуває під санкціями. Тож "пекельні санкції", які ухвалив Конгрес і підписав Трамп, першочергово стосується саме КНР. TrueUA наголошував, що ключовою проблемою Акту Грема про стопроцентні мита проти покупців російської нафти є пункт, який дозволяє президенту США застосовувати норми закону на власний розсуд, вибірково, або не застосовувати взагалі.Головне досягнення Сі Цзіньпіна під час вояжу до Америки — продовження до 10 січня наступного року торгівельного перемир’я між США та Китаєм. Це означає, що принаймні стосовно Пекіну "пекельних санкцій" не буде. Після 10 січня перемир’я знову продовжать, як робили це раніше. Як повідомляє агенція Bloomberg, Китай добре розуміє критичну залежність Штатів від китайських рідкоземельних металів, тому не надто переймається коротким терміном перемир’я. Американці під час зустрічей із китайською делегацією висловили невдоволення порушенням КНР певних зобов’язань, що, втім, не завадило Трампу розстелити червону доріжку для Сі на об’єднаній базі Ендрюс. Востаннє тут у 2015 році Барак Обама приймав папу Франциска. Але всі ще пам’ятають, як Трамп і Путіна зустрічав на Алясці на червоній доріжці, покладеній прямо до трапу літака. Мабуть, нинішній глава Білого дому у такий спосіб демонструє свою гостинність.Якщо не буде "пекельних санкцій" проти Китаю, тоді ж проти кого? До квартету найбільших імпортерів нафти з Росії ще входять Індія, Туреччина та Євросоюз, де левову частку імпорту тягнуть Словаччина та Угорщина. Застосування мит до інших трьох суб’єктів виглядатиме політично мотивованою вибірковістю. Тож, найімовірніше, Трамп ні проти кого не залучить отриманий від Конгресу інструмент ні до проміжних виборів, до них лишилося понад місяць, ні до кінця року. До виборів не буде, адже це відобразиться на цінах всередині США, вони ще більше зростуть, а до кінця року не застосує, бо тоді у всіх виникне логічне запитання, чому з цієї компанії випав Китай. Тому добре, якщо дасть хід хоча б нормі Акту Грема, яка встановлює відповідальність за викрадення українських дітей, але вона ніяк не прискорить мир без головної частини — мит проти покупців путінської нафти.Чого іще досягнув Сі в АмериціДуже дивною частиною прийому китайського гостя було запрошення на вечерю з ним керівників американських техногігантів Apple, Nvidia, OpenAI, Alphabet, Amazon, Meta і Tesla. Ще у квітні Білий дім звинувачував китайські компанії у масштабних крадіжках технологій ШІ. За повідомленням ЗМІ, Майкл Краціос, директор Управління науково-технічної політики Білого дому, у спеціальній доповіді розписав, як це відбувається та попередив: такі компанії можуть вилучати ключові можливості з американських моделей, використовуючи американські інновації та уникаючи при цьому витрат часу і коштів, необхідних для створення передових систем. Посольство Китаю у США тоді відкинуло звинувачення, а хто ж зізнається…Деякі техногіганти, керівники яких були на вечері з Сі, зокрема, OpenAI, повідомляли про масштабні спроби вилучення (дистиляції), спрямовані проти їхніх систем. Вони пов’язували ці дії з китайськими компаніями DeepSeek, Moonshot AI та MiniMax. Також відома історія 2024 року, коли американські прокурори висунули звинувачення колишньому інженеру Google за викрадення комерційної таємниці у сфері ШІ та передачі її китайським компаніям. У чому полягав сенс зустрічі розробників штучного інтелекту із Сі? Почути, що Китай не намагатиметься обігнати Штати, чи що китайці не крастимуть американські технології? КНР і США — конкуренти, співпраця між їхніми компаніями малоймовірна, адже переможець у перегонах передових систем стане світовим гегемоном.Посадивши за один стіл власників американських технологічних гігантів і китайського гостя Трамп фактично дав тому нагоду закріпити образ своєї держави як рівної Сполученим Штатам, а не тієї, яка копіює чуже. Метаморфоза: за першого терміну Трамп був рішучим противником політики Китаю, а зараз прагне подружитися з незмінним китайським кормчим. Це друга їхня зустріч, перша була в Пекіні, цього року планується ще дві — на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Шеньчжені в листопаді та на саміті G20 у Маямі у грудні. Куди Трамп запросив і Путіна.Світова преса зазначає, що попри заклики Сі Цзіньпіна до США не визнавати незалежність Тайваню, позиція американської адміністрації лишається непорушною — Америка підтримує острівну країну та надає їй зброю і технології для самозахисту. Але при цьому є нюанс: ще з травня Штати не надіслали Тайваню пакет військової допомоги на 14 мільярдів доларів. Після пишної зустрічі із Сі навряд чи надішлють взагалі.Ця пишність, пише The Economist, контрастує з "бідністю" порядку денного зустрічі та низкою невирішених питань. Наприклад, незрозуміло, що глобально виграв Трамп. Він продемонстрував прагнення до стабільних стосунків із Китаєм, китайський лідер відповів взаємністю, за його словами, президенти домовилися розвивати "конструктивні, стратегічні та стабільні відносини між Китаєм і США". Але ж для всіх очевидно, що такі люб’язності тимчасові. Японія, Південна Корея, Філіппіни та інші союзники Штатів у Тихоокеанському регіоні, мабуть, дивилися на пишноту прийому Сі з не меншим шоком, аніж ми і наші європейські партнери споглядали прийому Трампом Путіна на Алясці. Висновок, який вони могли зробити для себе: на Америку більше не варто покладатися.Чи вмовив Трамп Сі Цзіньпіна натиснути на кремлівського диктатораЗа закритими від преси дверми глава Білого дому та його китайський друг говорили про Іран та Україну. Раніше президент Володимир Зеленський, розповідаючи про свою зустріч із Трампом, заявив:"Я дуже відверто сказав президенту США, що ми вважаємо: якщо він також залучить президента Сі — той має вплив на Путіна. Якщо ми хочемо закінчити цю війну не лише на словах, то всі маємо працювати над цим цілодобово — заради людей". Чи міг Трамп схилити Сі Цзіньпіна натиснути на Путіна? Оскільки Пекін жодного разу не продемонстрував такого бажання, замість цього просував беззмістовні "мирні плани", йому завершення війни в Україні не особливо потрібне. В кращому разі, Сі може вплинути на Путіна задля відновлення судноплавства у Чорному морі. Та й то зробить це не для нас, а для дружніх Китаю країн, які потерпають через втрату нашого зерна та іншого продовольства. Але може бути гірший варіант, вигідний як Пекіну, так і Москві — тристоронні переговори Трамп — Сі Цзіньпін — Путін. Старт їм можуть покласти вже в середині листопада на саміті АТЕС, його прийматиме китайський Шеньчжень. Якщо такі переговори відбудуться, там говоритимуть про Україну без України. З наслідками, гіршими за померлий "дух Анкориджа"..

Євросоюз виключив із переліку персональних санкцій кількох росіян, разом із тим продовжив санкції проти інших одразу на три роки. Це відбулося в результаті тривалих суперечок, які зайшли у глухий кут: низка країн була ладна зняти заборони навіть з Путіна, аби домогтися їхнього скасування для Алішера Усманова і Михайла Фрідмана.Чому Євросоюз помилував двох путінських олігархів та одного колаборантаЗ-під дії санкцій вивели добре всім відомих Алішера Усманова, Михайла Фрідмана, маловідомого ексректора незаконно створеного російськими окупантами Кримського федерального університету Андрія Фалалєєва, а також компанію Redbird Corporate Services Ltd (зареєстровану на Маврикії), її раніше внесли до списку через зв'язки з транспортуванням російської нафти. В Україні вона залишиться під санкціями до липня 2035 року згідно з указом президента від 27 липня 2025 року про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, але в ЄС у цієї компанії знайшлися потужні лобісти, що і не дивно з огляду на її власників.Redbird є зареєстрованим агентом Sapang Shipping Inc, у власності якої перебуває танкер для перевезення сирої нафти, котрий потрапив під підозру у незаконному транспортуванні російської нафти. Компанія Redbird Corporate Services Ltd входить до структури великого маврикійського конгломерату ABC Group, ним володіє впливова родина вихідців із Китаю А-Чуен. ЗМІ повідомляли, що потрапляння під санкції власники вважали ударом по репутації, тому розірвали токсичні контракти. Втім, це може бути лише легендою.Поки всі обговорювали виключення Усманова і Фрідмана — у щілину прослизнув мало кому відомий Фалалеєв. Колаборант, який після анексії Криму очолив незаконний Кримський федеральний університет і керував ним до червня 2023 року. Тобто підпадав під санкції за всіма ознаками, хто саме лобіював його викреслювання із підсанкційних — досі незрозуміло, як нема пояснень, чому цього Фалалєєва помилували.Два ключових персонажі, навколо яких ламалися списи — Усманов і Фрідман. Обидва тривалий час шукали шляхи, як вийти з-під санкцій. Раніше їм сприяли Угорщина часів Віктора Орбана та Словаччина. Остання вписалася за обох і цього разу. "Вольну" для Фрідмана підтримував Люксембург, — російський олігарх судиться з цією країною ЄС через заморожені активи, вимагає відшкодувати 16 мільярдів доларів. Очевидно, в Люксембургу впевнені, що тепер Фрідман позов відкличе. А от Усманов заручився підтримкою важковаговика Франції. Він обіцяв посприяти визволенню з азербайджанської тюрми французького громадянина Мартена Раяна, засудженого за шпигунство. Того вже, до речі, помилували. Була розіграна сценка: путінський олігарх, маючи гарні зв’язки у владних колах Азербайджану, запропонував Парижу свої послуги, які, найімовірніше, не коштували йому ані долара.Усманов — один із найбагатших олігархів Росії, його бізнес — багатопрофільний: від телекомунікацій до металургії. До 2024 року очолював Міжнародну федерацію фехтування, і хоча й офіційно пішов із посади, проте залишив за собою значний вплив. Ця федерація була серед перших, хто почав пускати росіян на світові змагання під своєю егідою. Від Усманова ніхто і ніколи не чув ні критики Путіна, ні антивоєнних заяв.Інший врятований — Михайло Фрідман, добре знайомий українцям, адже не лише є уродженцем Львова, а й мав чимало бізнесу в Україні, зокрема, тут працював його "Альфа-банк", який після націоналізації пройшов ребрендинг і став "Сенс банком". Фрідман усі ці роки судився з Євросоюзом через санкції, а 2024 року навіть виграв у суді ЄС, проте заборони щодо нього не скасували. Діють вони також у Великій Британії, де у нього заморожені активи та великий маєток. Офіційний Лондон заявив, що санкції проти Усманова і Фрідмана збереже. Останній після початку повномасштабної агресії Росії зробив обережну антивоєнну заяву, в ній не вказав, хто ж на кого напав, не критикував Путіна, а лише називав війну "трагедією для обох народів".Показово, що після від’їзду з Лондона російський олігарх спочатку оселився в Ізраїлі, але згодом повернувся до Москви. Де його прийняли так, наче і не робив оту антивоєнну заяву. Тепер Фрідман зможе приїжджати принаймні до ЄС. І, що не виключено, судитиметься з європейцями за компенсацію втрат за період перебування під санкціями.Не перший випадок скасування заборон, але кричущийУ березні 2025 року Угорщина відмовлялася голосувати за продовження санкцій, поки з персонального переліку підсанкційних не виключать міністра спорту Росії Михайла Дегтярьова. Мовляв, тому потрібно їздити до спортивних організацій в Європі, а його не пускають. Шантаж Орбану вдався і Дегтярьова виключили, проте 23 липня цього року включили до списків назад. З’ясувалося, спортивний чиновник розгорнув бурхливу діяльність з повернення російських спортсменів на міжнародну арену.До нинішнього випадку санкції знімалися лише в поодиноких випадках із родичів підсанкційних олігархів, наприклад, частково скасували обмеження проти сестри Усманова Гульбахор Ісмаїлової. Тому сама дискусія про виключення з переліку таких фігур, як Усманов і Фрідман, мала вигляд цинічних торгів. І тут важливу роль зіграла Латвія: вона заявила, що заблокує продовження санкцій, якщо Євросоюз не погодиться зафіксувати продовження заборон одразу на три роки. Щоб не повертатися до цього питання і не давати нагод комусь кожних пів року шантажувати весь Європейський Союз задля порятунку окремо взятих російських олігархів. Зрештою зійшлися на компромісі: Усманова, Фрідмана, Фалалєєва і компанію з Маврикія зі списків приберуть, а інші росіяни та їхні спільники за кордоном найближчих три роки можуть навіть не сподіватися на виключення із переліку підсанкційних."Рішення вилучити Усманова та Фрідмана зі списку санкцій є ганебним та невиправданим", — написав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у соцмережі X. — Москва святкує, адже отримала бажане: відчуття безкарності, приниження ЄС та розкол серед європейців".Наш дипломат запропонував країнам ЄС, незгодним із вимушеним компромісом, запроваджувати власні санкції проти Усманова і Фрідмана.Вже відгукнулася Литва. Глава її уряду Міндаугас Сінкявічюс доручив відповідним службам запровадити національні обмежувальні заходи проти двох "виторгуваних" Словаччиною і Францією путінських олігархів."Олігархи є частиною російської воєнної машини. Не можна дозволяти "гаманцям" режиму почуватися комфортно в Європі, поки вбивають українців", — наголосив литовський прем’єр-міністр.В Естонії та Латвії діятимуть так само. На жаль, окрім трьох балтійських держав, більше охочих запровадити свої санкції проти Усманова і Фрідмана поки немає. І це також демонструє Кремлю слабкість єдності в Євросоюзі.Окремі експерти наголошують на позитиві: європейці рішенням про трирічний термін дії санкцій нівелювали створений ними прецедент, себто купа охочих домогтися виключення зі списків завдяки судовим рішенням, великим грошам, політичній корупції лишилися за бортом. Неприємний осад лишиться, але головне, що санкції діятимуть далі. Також експерти звертають увагу на поведінку президента Франції Еммануеля Макрона, з яким президент Володимир Зеленський зустрівся в Нью-Йорку. Макрон пообіцяв надати Україні радари та перехоплювачі для систем ППО, а також зимовий пакет підтримки. Видається немовби моральне виправдання за цинічні торги Франції задля скасування санкцій проти Усманова.Є в цій історії ще один нюанс: віднині громадяни країн Євросоюзу ризикують повторити долю француза Раяна, який фактично став заручником зняття санкцій з Усманова. Був він шпигуном чи просто жертвою обставин, неважливо, головне, російські олігархи зрозуміли, як можна натиснути на європейські столиці. Тому домовленість не повертатися до перегляду персональних санкцій три роки може бути порушена, якщо черговий Усманов запропонує просте рішення: ви викреслюєте мене зі списку підсанкційних поганців і ваш засуджений деінде громадянин одразу виходить на свободу. Не виключено, на європейців заради цього навіть відкриють велике полювання в країнах Азії та Африки, де з місцевими режимами російські "гаманці" можуть легко домовитися..

Перше випробування рішучості втілити Акт Ліндсі Грема Дональд Трамп пройде цього тижня під час зустрічі із Сі Цзіньпіном. Якщо президент США застосовуватиме дані йому Конгресом повноваження вибірково, гарний закон — знеціниться.Трамп остаточно став на бік України?"У п'ятницю, 18 вересня 2026 року, президент підписав закон HR 5334, "Закон Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану 2026 року", який дозволяє та розширює законодавчі санкції, тарифи та заборони щодо Росії, а також продовжує чинні санкції проти Ірану", — так сухо пресслужба Білого дому повідомила про історичне рішення Дональда Трампа.За даними Clash Report, документ передбачає:нові санкції проти російського диктатора Путіна, олігархів, банків, енергетичних і оборонних компаній, а також "тіньового флоту" РФ;повноваження президента США вводити мита у розмірі до 100% на товари з країн, які є найбільшими покупцями російської нафти та газу;запровадження мита у розмірі до 500% на російський імпорт;продовження санкцій проти енергетичного та військового секторів Ірану на п'ять років.Окремою нормою прописали відповідальність за викрадення українських дітей. Під обмеження підпадають не тільки виконавці, які фізично вивозили дітей, а й структури опіки, перевізники, чиновники та будь-які інші неамериканські юридичні особи, причетні до організації чи забезпечення цього процесу. У документі перелічені вищі посадовці країни-терористки, на яких санкції поширюються автоматично за фактом посади. Президент США може доповнювати цей псисько на власний розсуд. Причетних до викрадення українських дітей каратимуть заморожуванням усього майна та активів під американською юрисдикцією, їм також заборонять в’їзд до США.Цим закон Грема нагадує "Акт Магнітського" — закон, схвалений у 2012 році Сполученими Штатами, а потім Європарламентом, який передбачає санкції проти осіб, причетних до смерті російського адвоката Сергія Магнітського, замордованого у 2009 році у московській тюрмі "Матроська тиша". Норми цього Акту діють понині. Спочатку він поширювався на 18 росіян, протягом наступних років перелік розширювався.Водночас є "але": у документі зазначено, що Трамп має право відмовитися від запровадження будь-якого з обмежень або відкласти їх застосування. Цей нюанс до останнього лишав сумніви, що Палата представників Конгресу слідом за Сенатом ухвалить закон Грема — Блюменталя. Демократи хоч і повністю прихильні до України, але внутрішні електоральні процеси, пов’язані із проміжними виборами до Конгресу 3 листопада, впливали на їхнє голосування, для республіканців же закон украй важливий, щоб продемонструвати виборцям зовнішньополітичну успішність адміністрації свого президента. Яка насправді такою не є через іранську авантюру. Однак у цьому випадку і демократи, і республіканці відгукнулися на запит американського суспільства, яке продовжує підтримувати Україну. Тепер виключно Трамп вирішуватиме, застосовувати мита і санкції повною мірою чи гратися з цією "дубиною", як йому заманеться.Навіщо Трампу закон Грема саме заразПро зв’язок ухвалення закону з проміжними виборами вже йшлося, проте не тільки вони прискорили процес. Законопроєкт республіканця Грема і демократа Блюменталя був зареєстрований у квітні 2025 року, однак тривалий час Білий дім не проявляв значного інтересу до ухвалення документа, гірше того, ЗМІ повідомляли, що адміністрація США прагне пом’якшення прописаних у законі заборон. Крига скресла тільки в липні цього року, — сенатор Грем зустрівся з Трампом, 10 липня він заявив, що той підтримує компромісну версію законопроєкта, а 11 липня, після повернення з Києва, Грем помер.Цей збіг обставин прискорив перебіг подій, — глава Білого дому наголошував, що закон має бути ухвалений на знак пам’яті про сенатора. Хоча у компромісному варіанті з’явилася норма, яка дає Трампу можливість користуватися актом фактично у ручному режимі, а також туди вписали ще й мита та санкції проти Ірану, спочатку Сенат, а 16 вересня і Палата представників Конгресу підтримали Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Чому ж так довго тягли?Припущення перше: Трамп тримав Акт Грема як останній аргумент, аби схилити Путіна до переговорів. У проміжку між ухваленням закону Сенатом і Палатою представників до Москви, а потім Києва приїздили переговорники Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Скоріш за все, під час зустрічей у російській столиці їм дали зрозуміти, що серйозних переговорів вести не збираються. У відповідь закон Грема ухвалили й Трамп його швиденько підписав. Тепер Мінфін США на виконання закону має розробити відповідні процедури, тобто Білий дім дав Кремлю невеликий часовий люфт, аби там зрозуміли, чим ризикують, якщо не погодяться сісти за стіл перемовин.Припущення друге: Актом Грема Трамп отримав важіль політичного тиску передовсім на Індію і Китай. Індія з 2022 року збільшила імпорт нафти із Росії у вісім разів, минулого року закупівлі трохи знизилися, проте ця держава залишається другою після Китаю за об’ємом поставок нафти з РФ — у 2025 році індуси імпортували 88,72 мільйона тонн, китайці відповідно — 100,86 мільйона тонн. Третя в топтрійці — Туреччина, минулого року вона імпортувала 15,23 мільйона тонн нафти з Росії, але у цієї держави є особливість, собі вона залишає небагато, переважно займається реекспортом, даючи можливість Кремлю оминати санкції. Тільки за вісім місяців цього року Китай завіз із Росії 585 мільйонів барелів сирої нафти, Індія — 453 мільйонів барелів, Туреччина — 44 мільйонів барелів. Ці три країни стовідсотково підпадають під мита. Але не тільки вони.У списку Угорщина, Словаччина (вони найбільші європейські імпортери), незначні об’єми також купують Нідерланди, Німеччина, Італія, Польща, Бельгія, Франція, Іспанія, з-за меж Європи — Бразилія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Сінгапур, Японія, Південна Корея. І тепер цікаво, як Трамп використовуватиме отриманий ним механізм, проти всіх, чи битиме вибірково. Приміром, по Євросоюзу, окремі члени якого, купляючи нафту у Путіна, продовжують спонсорувати вбивства росіянами українців. А якщо сюди додати десятки держав, які перекуповують нафту або купляють виготовлене з неї пальне та інші продукти переробки, список суттєво розшириться.Індія і Китай розкритикували ухвалення закону Грема. У Нью-Делі заявили: купляли і куплятимуть нафту в Росії, контракти вже укладені, а цей закон може нашкодити індійсько-американським відносинам. У Пекіні відреагували наступним чином:"Ми продовжимо уважно стежити за подальшими кроками США та залишаємо за собою право вжити всіх необхідних заходів для рішучого захисту державного суверенітету, інтересів розвитку та законних прав і інтересів підприємств".Водночас закликали до діалогу.Перше випробування Акт Грема пройде вже цього тижня, — у четвер, 24 вересня, у Вашингтоні має відбутися зустрічі Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Очевидно, йтиметься і про застосування товаришем Сі важелів впливу на Путіна, аби змусити того до мирних переговорів. Що з цього вийде, побачимо.Отже, підсумуємо. Перше: "пекельні санкції" ухвалені Конгресом і тільки Конгрес може їх скасувати. А це процес тривалий і складний, тому закон діятиме ще дуже довго, і це гарна новина. Друге: норма закону, яка дає право Трампу застосовувати санкційні і митні механізми, — найслабше місце Акту Грема, адже всі неодноразово пересвідчувалися у нерішучості глави Білого лому, який часто відступає від обіцянок.Третє: у дію швидко можуть бути введені норми, які стосуються санкцій проти росіян, а питання мит вирішуватиметься вибірково. Тим самим, закон матиме половинчастий характер — ніби й гарний інструмент, проте використовуватиметься не для того, щоб позбавити Росію прибутків від експорту нафти, які вона витрачає на війну, а щоб Кремль погодився сісти за стіл переговорів. І він погодиться, але не вестиме їх сумлінно, а затягуватиме час, сподіваючись на ослаблення Трампа після проміжних виборів та внутрішню політичну турбулентність у США, коли главі Білого дому під загрозою імпічменту може виявитися не до України..

Проросійська "Альтернатива для Німеччини" перемогла на виборах до парламенту землі Саксонія-Ангальт. Якщо ця партія 20 вересня повторить успіх у Берліні та Мекленбурзі — Передній Померанії, політичний зсув у цій країні справді стане тектонічним.Прогнозований тріумф у Саксонії-АнгальтРезультати волевиявлення жителів східнонімецької землі Саксонія-Ангальт наступні: "Альтернатива для Німеччини" (AдН) — 43,8% голосів (більш ніж удвічі більше, аніж на попередніх виборах 2021 року), Християнсько-демократичний союз (ХДС) — 17,2% (найгірший результат за всю історію виборів у цій землі), Соціал-демократи (СДПН) — 9,3%, "Зелені" — 8,9%, Ліва партія (Лінке) — 8,6%, проросійський Альянс Сари Вагенкнехт — 5,3%. Інші учасники перегонів не подолали прохідний бар’єр. Таким чином, ультраправим не вистачило лише трьох мандатів, щоб одноосібно сформувати більшість: у ландтагу 83 місця, у переможців виборів — 39 мандатів.Протягом тривалого часу соцопитування підтверджували, що АдН має підтримку понад сорока відсотків виборців, тож результати цієї партії хоч і шокували значну частину німецького суспільства, одна не стали несподіванкою. А от рекордна явка 77,8% проти 60,3% свідчить, що ультраправим вдалося мобілізувати свій електорат.Згідно з даними інституту вивчення громадської думки Infratest dimap, "Альтернатива" отримала понад половину голосів виборців віком від 35 до 60 років, себто та вікова категорія, серед якої найбільше працюючих громадян. Це чіткий сигнал невдоволення економічною політикою федерального уряду. Ще один сигнал — дуже низький рівень підтримки керівної ХДС серед молодого виборця: у віковій групі 18-24 років її підтримали 5%, у групі 25-34 роки — 6%. Катастрофічні показники для політсили, яка після Другої світової війни разом з есдеками формувала систему влади Німеччини.Оскільки ультраправі не мають одноосібної більшості, експерти обговорюють варіант формування земельного уряду без них, хоча тріумфатори вже висловили претензії на всю повноту влади. Їхній земельний вожак Ульріх Зігмунд наполягає, що уряд має формувати АдН. Та для цього їм доведеться домовлятися з кимось із партій, які подолали бар’єр. І ось тут вимальовується ключовий наслідок недільного голосування — жодна коаліція не клеїться. Хіба ультраліва партія Вагенкнехт може додати АдН мандатів, яких та недобрала, — риторика Вагенкнехт і АдН у зовнішньополітичних питаннях практично ідентична, вони розходяться хіба у поглядах на міграцію. Тож якщо спілка правих і лівих радикалів відбудеться, Саксонія-Ангальт стане першою німецькою землею, яку Кремль руками своїх агентів впливу захопить без жодного пострілу.Саксонія-Ангальт має найнижчий ВВП на душу населення серед 16 федеральних земель ФРН. Це депресивна частина країни з найвищим рівнем скорочення населення. Зараз в землі мешкає близько двох мільйонів. Ультраправі не стільки обіцяли розв'язати проблеми жителів землі, скільки критикували федеральну владу, в такий спосіб перетворивши голосування на протест проти політики уряду. Це спрацювало. 20 вересня місцеві вибори у землі Мекленбург — Передня Померанія та у Берліні і якщо "Альтернатива" матиме успіх і там, варто очікувати серйозної пертурбації на федеральному рівні.Берлін і Мекленбург — Передня Померанія: правий марш триваєЧастина оптимістично налаштованих німецьких експертів закликає не панікувати раніше часу. У березні обирали земельні парламенти у західнонімецьких землях Баден-Вюртенберг і Рейнланд-Пфальц, результати там були інші: "Альтернатива" не дотягла до 20%, тоді як ХДС у Рейнланд-Пфальці впевнено переміг, а у Баден-Вюртенбергу трохи поступився "Зеленим". В обох землях до ландтагів не потрапили ні "Ліві", ні Альянс Сари Вагенкнехт, лівий табір там представлений лише есдеками. В ультраправих чисельні фракції, однак ніхто з ними в коаліцію не пішов.Тому нині всі погляди прикуті до виборів 20 вересня, особливо жорсткою обіцяє бути битва за Берлін. Згідно з останніми опитуваннями, АдН, ХДС і "Ліві" йдуть "ніздря в ніздрю", у них близько 20 відсотків симпатиків, від трійки відстали "Зелені" (за них готові проголосувати близько 17%) та есдеки (приблизно 12% підтримки). Партія Вагенкнехт балансує на межі прохідного бар'єра. Ультраправих популістів у Берліні очолює Крістін Брінкер, яка вибудувала кампанію на антимігрантській риториці.Нинішня передвиборча кампанія в Берліні відзначається неймовірною кількістю бруду проти кандидатів, діпфейками, німецькі експерти небезпідставно вважають, що за цим стоять російські спецслужби. Дістається всім, окрім ультраправих, що зайвий раз підтверджує, яка з партій вигідна Кремлю.У Мекленбург — Передній Померанії розклади інші. Тут АдН — лідерка, у неї приблизно 35% підтримки. Обличчя партії на виборах — Лейф-Ерік Гольм свою риторику вибудував на критиці федерального уряду, закликах відмовитися від допомоги Україні, страшилках про втягування Німеччини у війну. Тобто типові прокремлівські наративи.Другими, згідно з опитуваннями, йдуть есдеки під лідерством популярної серед виборців чинної прем’єрки цієї землі Мануели Шлезіг. Треті — "Ліві" з приблизно 11%. А от у партії Мерца у Мекленбург — Передній Померанії, видається, справи можуть бути ще гіршими, аніж у Саксонії-Ангальт. Соцопитування дають ХДС мізерні 8%. На межі прохідного бар'єра балансують "Зелені" та путінські друзі з Альянсу Сари Вагенкнехт.Як би не завершилися вибори 20 вересня, картина виявиться схожою до саксонської — фрагментація і посилення внутрішніх конфліктів. Власне, саме те, що потрібно Росії. Диверсія з дроном в аеропорту Лейпциг / Галле (Галле в Саксонії-Ангальт) була влаштована для того, щоб ультраправі лякали виборців терактами й війною. В їхній програмі вимоги закрити кордони, відмовитися від Шенгену, вийти з єврозони. Співголова АдН Аліс Вайдель обіцяє збільшити кількість депортацій, скоротити натуралізацію іноземців, повернути додому 1,3 мільйона сирійських біженців. А інший співголова Тіно Хруппала прямо закликає скасувати санкції проти Росії та позбавити Україну німецької допомоги.Чому справа не тільки в імені канцлераПісля оприлюднення результатів виборів у Саксонії-Ангальт Німеччиною прокотилися мітинги проти ультраправого реваншу. Вперше з Другої світової війни партія, члени якої хоч і намагаються відбудуватися від неонацистів, проте недалеко від них утекли, має понад сорок відсотків підтримки у німецькому суспільстві, хто б міг таке уявити ще років десять тому."Як усе могло дійти до такого, у чому причини того, що ми дозволили правому популізму, а значною мірою і праворадикальному популізму — зайти так далеко?" — відреагував на підсумки виборів у Саксонії-Ангальт канцлер Мерц.Своєю чергою, лідер фракції ХДС у Бундестазі Торстен Фрай звернув увагу на те, що АдН — екстремістська партія."Ніколи досі ми не опинялись у ситуації, коли партія, класифікована земельною внутрішньою розвідкою як правоекстремістська, отримала б більшість", — зазначив він.Своє глибоке розчарування висловило багато німецьких та закордонних політиків. А от Дональд Трамп зрадів перемозі друзів Путіна і привітав їх, що спричинило політичний скандал, — Мерц відмовився від телефонних переговорів із главою Білого дому, запланованих на 11 вересня.На тлі "тектонічного зсуву", як назвав канцлер наслідки виборів у Саксонії-Ангальт, активізувалися розмови про його політичне майбутнє. За схожої ситуації у Великій Британії, де у травні на місцевих виборах перемогли ультраправі, непопулярному прем’єру Кіру Стармеру довелося йти у відставку. У Німеччині блок ХДС/ХСС не має одноосібної більшості, як лейбористи у Великій Британії, а працює в коаліції з СДПН, тому там — своя процедура. Щоб на чолі уряду став новий канцлер, чинний повинен добровільно піти з посади. Мерц, наскільки відомо, робити цього не збирається, хоча у серпні деякі ЗМІ "відправляли" його у відставку.Другий варіант — "конструктивний вотум недовіри": члени коаліції підтримують нового канцлера, після чого попередник просто втрачає посаду. Третій варіант — розвал коаліції й дочасні вибори, на яких, судячи з нинішніх подій, дуже значні шанси на перемогу партії Вайдель і Хруппали. Цей варіант точно можна виключити. Сумнівний і другий, адже будь-які спроби домовитися про заміну канцлера в межах коаліції напевне приведе до конфліктів.Відомо про невдоволення в лавах ХДС, навіть називають можливих наступників Мерца — глав урядів Північної Рейн-Вестфалії Гендріка Вюста, Баварії Маркуса Зедера (лідера ХСС) та землі Шлезвіг-Гольштейн Даніеля Гюнтера. Ці німецькі політики підтримують Україну, однак поки триватимуть політичні процедури, займатимуться ними. Та й ключова проблема не тільки в Мерцу, який десь втратив управлінську хватку, а в тому, що на політику ФРН здійснюється одночасно потужний вплив Росією та американськими трампістами. Вони мають різні цілі — Кремль прагне дестабілізувати Німеччину зсередини, а Білий дім хоче привести до влади євроскептиків та ізоляціоністів — але кінцева мета у них зруйнувати Євросоюз.Тож якщо і міняти Мерца, то на політика, який розумітиме, що ультраправий марш — не локальна німецька проблема, а загальноєвропейська, і шукати протиотруту потрібно спільними зусиллями..

Вояж посланців Дональда Трампа Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Москви, а потім до Києва залишив більше питань, аніж дав відповідей. Активізація американців у переговорному процесі — гарна новина. Інша справа — наскільки вони у своїх намірах щирі.Чому Віткофф і Кушнер здійснили візит до Москви та Києва: три версіїНа посланців Трампа Віткоффа й Кушнера в Україні чекали ще в травні, потім влітку, дочекалися минулої неділі. Чому ж так довго збиралися? Існує три версії.Перша: через два місяці у Сполучених Штатах проміжні вибори до Конгресу — і республіканцям потрібно йти до виборців із перемогами, яких немає. TrueUA аналізував внутрішньополітичну ситуацію в Штатах: рейтинг глави Білого дому опустився до історичного мінімуму, фактично його зараз підтримує "залізобетонний" електорат вірних MAGA, інфляція зростає, як і ціни на пальне. Кандидатам-республіканцям потрібно пояснювати виборцям, чому їхнє матеріальне становище з приходом Трампа на посаду президента погіршується.Рятівною соломинкою для рейтингу на тлі проблем, викликаних військовою авантюрою американського президента в Ірані, видається спроба повторно запустити мирний процес по Україні. Точніше — піар навколо цієї спроби. Адміністрації США конче потрібно не програти вибори у листопаді, бо поразка республіканців потягне за собою процедуру імпічменту Трампа. Тому на вояжі Віткоффа і Кушнера, а він як зять президента кревно зацікавлений у тому, щоб у тестя все склалося добре, є сенс дивитися виключно як на відпрацювання внутрішньо американської політичної технології. Терміново знадобилася передвиборча перемога, її апогей технологи Білого дому прорахували десь ближче до дня волевиявлення, щоби виборці бува не забули, кому дякувати.Що за перемога? Тристоронні переговори."Було досягнуто суттєвого прогресу, зокрема — у питанні визначення термінів проведення додаткових тристоронніх переговорів. Президент Трамп докладає значних зусиль, щоби покласти край вбивствам і домогтися тривалого та стійкого миру", — повідомив Віткофф.Тобто не припинення Росією масованих повітряних атак по Україні, не нові потужні санкції проти Москви, а тристоронні переговори. Процес, а не результат.Друга версія також пов’язана з виборами, але ще більш цинічна — у Вашингтоні прагнуть добитися паузи у глибинних ударах України по російських НПЗ до проміжних виборів, для цього потрібно інсценувати переговорний процес, під час якого стоятиме питання про таку паузу. Припущення про саме такий перебіг думок у головах заокеанських політиків з’явилося після заяв міністра фінансів США Скотта Бессента — відомого нелюб’язністю до України, та міністра енергетики Кріса Райта. Бессент звинуватив нашу країну у високих цінах на пальне у Штатах."Зараз ми переживаємо енергетичний шок, спричинений як війною в Україні, адже Україна вирішила атакувати російські енергетичні об’єкти та нафтопереробні заводи, що чинить тиск на світові ціни, так і конфліктом в Ірані", — заявив посадовець.При цьому запевнив, що конфлікт в Ірані закінчиться. Варто нагадати, що його слова пролунали на тлі гучного скандалу — запрошення американцями на саміт G20 путінського міністра фінансів Антона Силуанова, що викликало обурення як у США, так і в Європі. Тобто Бессент ставить на перше місце серед причин стрибків цін на пальне у його країні не війну в Ірані, а дронові удари України по російських НПЗ, що є відвертою брехнею.У тому ж ключі висловився міністр Райт. Він пояснив, чому для американців здорожчав дизель: "найбільшим окремим чинником стало знищення Україною російських нафтопереробних заводів", через це росіяни припинили експорт, а Китай суттєво скоротив постачання дизелю на зовнішні ринки. Цей взагалі не згадав про іранську проблему США, хоча експерти саме її ставлять на чільне місце. Нагадаємо: на початку вересня середня вартість дизелю у Штатах перевищила 5,8 доларів за галон, що є рекордним падінням.Третя версія: Трамп справді хоче наблизити мир. Мабуть, читач зрозуміє, чому ця версія не перша. Понад півтора року США задобрювали росіян замість потужного тиску на них, то чи може щось змінитися? Кушнер каже: триває робота, щоб закінчити війну до зими, але гарантій — немає. Крім того, зять Трампа у Києві зробив ще кілька досить цікавих заяв, які можна тлумачити як бажання американців зупинити війну. Одна із них — мають бути створені домовленості для довгострокового миру, аби Україна процвітала. Тобто відчувається економічний інтерес Трампа до нашої країни. Інша справа, що Путін продовжує наполягати на своїх максималістських цілях і поки незрозуміло, чи хочуть американці не дати йому їх досягнути.То чи буде мирна угода до Нового року?Перше: американці повідомили, що у росіян з’явиться "нова готовність" до переговорів після виборів до Держдуми, які відбудуться 18-20 вересня. Аналітики запідозрили підступ Кремля: що має змінитися після виборів, якщо це все одно псевдодемократичний процес, у Думу потраплять ті, кому дозволять. Простіше кажучи, Путін тягне час. Не виключено, він попросив американців, щоб ті спробували вплинути на Київ, аби задля гарної картинки російських виборів наступні дні у Росії не палали НПЗ і військові заводи.Друге: Віткофф і Кушнер привезли до Москви й Києва черговий проєкт мирного плану, для його осмислення потрібен час, тож і придумали легенду про паузу до виборів у Держдуму. Мережею, найочевидніше з подачі кремлівської пропаганди, гуляв якийсь "мирний план", де йдеться про відмову України від території Донецької області, підконтрольної нашій країні. Нічого нового."Питання Донбасу, це не питання тільки Донбасу. Між нами, я вважаю, це питання цієї війни. Війни і на виживання, і на виснаження. І це територіальне питання, яке є ціллю російської сторони", — наголосив президент Володимир Зеленський на спільній пресконференції з Віткоффом і Кушнером.Тобто поки Путін наполягатиме на територіальних поступках України, предметної розмови з росіянами не буде. Українська позиція — стоїмо де стоїмо.Що б не було у "мирних планах", справжніх або фейкових, існують ключові розбіжності, які без зменшення апетитів Путіна вирішити неможливо. Ні до цього Нового року, ні до наступного. Як справедливо зауважують аналітики Інституту вивчення війни (ISW), заява Ушакова (Юрій Ушаков — помічник російського диктатора) після зустрічі Путіна з Віткоффом і Кушнером свідчить про те, що Кремль, як і раніше, не бажає йти на будь-які суттєві компроміси щодо максималістських вимог Росії.В ISW вважають, що з поточними темпами просування (2,36 кв. км на день у серпні 2026 року) російські війська не зможуть окупувати всю Донецьку область до 2032 року — якщо взагалі здатні її захопити. Тож Путіну переговори потрібні для того, щоб забрати ці території без бою за допомогою псевдодипломатії. Щоразу, як Трамп активізує мирні зусилля, з Кремля вкидають свою головну вимогу до Києва — віддати Донбас.Трамп ще не раз говоритиме з Зеленським та Путіним, що можна пояснити почутим звітом від Віткоффа та Кушнера, але, крім того, вже поговорив із британським прем’єром Енді Бернемом, який тут — третя сторона. Навіщо? Офіційна інформація про розмову з главою британського уряду суха — говорили про Україну та ситуацію на Близькому Сході.Існує припущення, що у Москві заокеанським візитерам наскаржилися на Лондон, російська пропаганда регулярно влаштовує істеричні нападки на британців через їхню непохитну підтримку України. Не виключено, такі ж дзвінки з Білого дому будуть до Берліна і Парижа. Зустрічі американських посланців у Києві відвідали представники Британії, Німеччини й Франції.Є дві версії: перша — участь європейців була домовлена і ці держави спільно зі США тиснутимуть на Росію;друга — Трамп хоче грати у переговори без них.Перший варіант нас та Європу влаштовує, другий — ні, він свідчитиме, що новий виток переговорного процесу потрібен Вашингтону для власних політичних цілей. І це третій пункт, в якому варто шукати відповідь на питання, буде чи ні якийсь формат мирних домовленостей до Нового року. Без участі європейців він неможливий…Четверте: російські повітряні атаки відновилися в повному обсязі як було до візиту Віткоффа і Кушнера, і це ключовий сигнал, що у Кремлі не планують вести серйозні переговори, які б плани не привозили з-за океану. Тому візит цих двох персон до Києва — виправлення перекосу в політиці Білого дому, коли до Москви представники Трампа гасали неодноразово, особливо дружньо там приймали Віткоффа, але результати їхнього вояжу залишили більше питань, аніж дали відповідей..

Відбувся черговий візит Стіва Віткофа і Джареда Кушнера до Москви. Як можна зрозуміти по гарячих слідах, Кремль не планує говорити про мир. Значить, він знову візьметься лякати світ і нагнітатиме ескалацію.Видання Bloomberg із посиланням на джерела, наближені до російської влади, повідомляло, що Путін буцімто може застосувати тактичну ядерну зброю в Україні як крайній захід. "Ядерний попіл" — улюблена страшилка Кремля, але не єдина.Як ядерна бомба за час війни подрібнішала до "Орєшніка"Надувати ядерні "щоки" Путін почав ще перед повномасштабним вторгненням, — 19 лютого 2022 року провів стратегічні військові навчання з використанням ракет "Калібр", "Кинджал", "Циркон", "Іскандер" та навіть міжконтинентальної балістичної ракети "Ярс". А вже 27 лютого 2022 року диктатор наказав "перевести сили стримування російської армії в особливий режим несення бойового чергування" у відповідь на "агресивні висловлювання" лідерів держав НАТО у бік Росії. І це, на жаль, вплинуло на натовських партнерів України: можна пригадати, з яким острахом вони говорили про передачу нам зброї. У головах лідерів західного світу поселився страх ескалації, який звідти досі не вивітрився. Наступний напад ядерного сказу стався з Путіним у вересні 2022-го, коли він проголосив "приєднання" чотирьох українських областей до Росії. Тоді погрожував застосувати "різні засоби ураження" в разі загрози територіальній цілісності Росії. Протягом 2023 року страшком для Європи Путін зробив Білорусь, якій Москва передала "Іскандери" і буцімто — боєголовки. Але переважна більшість військових експертів спільна в думці, що ніяких ядерних боєголовок на території Білорусі немає, а це була спроба нагнати страху на європейців. Варто зазначити, що у тих уже почав вироблятися імунітет до погроз ядеркою. Коли номер не пройшов і перелякати Європу не вдалося, Путін підняв ставки і ухвалив зміни в ядерній доктрині, які передбачали ядерний удар у відповідь на атаки по території Росії ракетами та безпілотниками. Світ пересвідчився, ще ці погрози — порожній звук. Тоді Путін придумав міф про "Орєшнік".Уперше його застосували 21 листопада 2024 року по Дніпру, потім ще кілька разів, зокрема, по Львівщині та Київщині. Вундерваффе кремлівського диктатора виявилося посміховиськом — аналогом радянських балістичних ракет, які в СРСР забракували. Після цього про "Орєшнік" забулися і повернулися до традиційних ядерних погроз відповісти Заходу "не словом, а ділом".Публікація у Bloomberg — продовження історії. Росія використовує навіть поважні західні ЗМІ для своїх маніпуляцій. Кремлю було вигідно запустити "качку" про варіант із ядерним ударом у контексті візиту до Москви директора ЦРУ Джона Ретліффа. TrueUA детально аналізував наслідки цієї події. Правитель Росії побачив, що Дональд Трамп знову зацікавився питанням закінчення війни в Україні, тож почав підіймати ставки. Малоймовірно, що ядерні погрози спрацюють і цього разу.Напад на одну з країн НАТОДруга улюблена гібридна маніпуляція — лякати європейців військовою операцією проти однієї із держав Альянсу (найчастіше називають Польщу, Естонію, Литву і Латвію, які на своє нещастя мають кордон із державою-терористкою) або ж терактами на території Євросоюзу. Ймовірність прямого зіткнення з членами НАТО — незначна, але не варто виключати збройних провокацій з метою дестабілізації ситуації в Європі.Що ж до терактів, то тут радше йдеться про дрібні диверсії. Зокрема, недавня історія з дронами, виявленими 5 серпня поблизу українського вантажного літака в аеропорту Лейпциг/Галле. За результатами експертизи, конструкція дрона та вибухова речовина на ньому були "типовими" для пристроїв, які використовує російське ГРУ. Безпілотник не вибухнув, але інцидент одразу використали для гібридної пропаганди, — через мережі закинули фейк, що український АН начебто віз зброю. Поки німецькі правоохоронці розслідували попередній інцидент, 26 серпня у тому ж аеропорту стався рецидив — поблизу летовища помітили невідомий БпЛА, після чого літаки змушені були перенаправити в інший аеропорт. Навіщо росіяни руками своїх агентів створюють такі ситуації? Пояснення просте: у вересні у двох землях Східної Німеччини — Саксонія-Ангальт і Мекленбург — Передня Померанія, а також у Берліні відбудуться місцеві вибори. Проросійська "Альтернатива для Німеччини" за опитуваннями — лідирує. За задумом російських спецслужб, налякані можливими терактами бюргери мають підтримати цю політсилу. Масована дезінформація під час передвиборчої кампанії — окрема історія. Росія активно втручається у вибори задля перемоги своїх агентів впливу.Таким чином, напад на країни НАТО відбувається не ззовні, а зсередини. На відміну від ядерних погроз він не афішується. Зараз це проблема Німеччини. Наступною буде Франція, де президента обиратимуть у квітні 2027 року. Тамтешні спецслужби знають, як протидіяти російському втручанню — залишається сподіватися, що заради власного спокою політичні еліти в країнах ЄС об’єднаються проти сил, які є маріонетками Кремля.Погроза судами за використання заморожених суверенних активів РФНа відміну від перших двох страшилок, розрахованих переважно на пересічних громадян, ця спрямована проти урядів. Протягом серпня в Євросоюзі активізувалися дискусії про використання заморожених російських грошей для допомоги Україні. Речник Путіна Дмитро Пєсков погрожує: Москва залучить "увесь арсенал правових засобів" і розпочне юридичне переслідування проти всіх, хто ухвалюватиме чи реалізовуватиме такі рішення.Росія вийшла практично з усіх міжнародних судів, тому ці погрози, на перший погляд, нікчемні. До того ж вона порушила статут ООН та міжнародне право, тому подібними заявами цивілізований світ міг би знехтувати. Проте варто згадати минулорічні дебати на цю тему, коли Бельгія, де розміщена левова частка заморожених російських активів, відмовилася їх вилучати. Бельгійський уряд апелював до того, що у перспективі з Росією можуть відновити відносини і тоді Брюссель виявиться крайнім, йому доведеться віддавати ці гроші (близько 210 мільярдів євро) самостійно.Чому страшилка Кремля працює? Відповідь проста: колективний Захід постійно наступає на ті ж граблі — замість ізоляції Росії як світового зла там існує хибна думка, що колись замість Путіна прийдуть демократи і відносини з недоімперією можна перезавантажити. Допоки в Європі не досягнуть світоглядного консенсусу про неможливість змінити Росію, доти Кремль гратиметься зі страшилками про повернення своїх грошей через суди.Страх нового ПригожинаЗаколот ПВК "Вагнер" на чолі з Євгеном Пригожиним у червні 2023 року тривав усього кілька днів, але шокував західний світ. Путч придушили, а згодом російські спецслужби відправили в пекло і самого Пригожина, підлаштувавши йому 23 серпня 2023 року авіакатастрофу. А шокувала ця подія тим, що Захід звик, що краще, аби в Росії при владі був прогнозований президент, аніж "мавпа з ядерною кнопкою". Тому Путіна там сприймають як раціонально мислячу істоту, з якою можна хоча б домовлятися. Це помилкова думка, її коріння сягає часів Холодної війни, коли в СРСР, попри все, керівники були тверезо мислячими. Путін давно "мавпа з ядерною кнопкою". Кремль знає ці страхи Заходу і грає на них. Там упевнені, що ні в Європі, ні в США не хочуть розвалу Росії, бо бояться, що ядерна валізка опиниться в руках таких, як Пригожин. І їх може виявитися з десяток, враховуючи, що боєголовки розкидані по всій території федерації. Це той же страх, який був після розпаду СРСР, коли під тиском США і НАТО Україну змусили відмовитися від ядерної зброї в обмін на фільчину грамоту — Будапештський протокол. Це не всі страшилки, на яких грає Путін, їх значно більше. Українці добре знають - такі речі мають гібридний характер, вони для того, щоб лякати пересічних жителів західного світу, звиклих до комфорту, або впливати на масову свідомість маніпуляціями про можливість домовитися з Росією. Доки з Путіним грають по правилах, доти він ці правила використовуватиме проти самого Заходу. Тому давно пора написати для нього інші правила, де Росія буде справжнім вигнанцем..

Політика Трампа стала каталізатором появи альтернативних оборонних і торгівельних союзів. Для наступника нинішнього глави Білого дому, ким би він не був, це вже зараз створює нові реалії, в яких "зробити Америку знову великою" коштуватиме дуже дорого.Навіщо Трамп перейменовує затоку, озеро й планує перейменувати океанОстаннє за часом опитування Ipsos/Reuters показало, що Дональда Трампа підтримує 33% — це найгірший показник за час його нинішнього президентського терміну. Проте далеко не всі сучасні лідери можуть похвалитися таким рейтингом. Наприклад, рівень підтримки президента Франції Еммануеля Макрона у жовтні минулого року становив 11%, що стало найгіршим показником серед президентів за останні 50 років. Цього року рейтинг Макрона підріс і за останніми опитуваннями становить 21%.Трамп зберігає популярність, бо цілеспрямовано працює на свою аудиторію. Днями він перейменував озеро Онтаріо на озеро Америка."У нас є затока. У нас є озеро. Тепер нам потрібний океан. Тож, можливо, нам доведеться змінити назву Атлантичного або Тихого океану", — повідомив глава Білого дому.Нагадаємо, одним із перших його рішень на посаді стало перейменування Мексиканської затоки на Американську. На географічних мапах світу затока залишилася з історичною назвою, "Американською" її називають в США. Так само і з озером Онтаріо: Google змінив назву об’єкту на своїх картах лише для американців, а в Конгресі вже пропонують скасувати указ глави Білого дому, ухваливши відповідний закон.Можна пригадати один із перших указів Трампа, яким він повернув горі Деналі на Алясці назву Мак-Кінлі на честь одного із президентів США. Гору у 2015 році перейменував Барак Обама на знак поваги до корінного населення. До дивних ініціатив можна віднести намір зробити Ормузьку протоку територією США, Канаду — 51 штатом, відібрати у Панами Панамський канал, приєднати Венесуелу та анексувати Гренландію.Глава канадського уряду Марк Карні відповів на чергове дивацтво президента сусідньої держави. Він наголосив, що назва Онтаріо походить від вендатського слова Ontari’io, це означає "озеро прекрасне, озеро велике". Так воно зветься понад 400 років."Ми знаємо, що Америка змінюється, змінюються її торговельні відносини, зовнішня політика, національні пам’ятки та назви водойм. Канадці також знають, що називати речі своїми іменами означає називати це озеро Онтаріо — тоді, зараз і завжди", — зазначив Карні.Перейменування Трампом озера стало продовженням нового витка конфлікту з Канадою. Президент США оголосив про запровадження 50-відсоткового мита на канадські товари, та з 8 вересня запроваджує контрмита у розмірі від 15% до 50% на імпорт семисот товарів зі Штатів. Не секрет, що тарифні війни, які влаштовує Трамп, шкодять американській економіці, оскільки американцям доводиться платити більше за імпортні товари, але частина виборців підтримує дії президента, вважаючи, що інші країни користуються США у міжнародній торгівлі, а митами Америка повертає справедливість.Росте ціна на бензин? Грабуємо ВенесуелуПоки вираховують, який із океанів — Атлантичний чи Тихий — перейменує Трамп, глава Білого дому продовжує куражитися. Він опублікував рейтинг президентів США, розбивши на кілька категорій. Себе відніс до "величних". Тільки себе. До категорії "видатні" потрапили Вашингтон, Лінкольн, Ф. Рузвельт Джефферсон, Вілсон і Джексон. Далі — "майже великі": Т. Рузвельта, Клівленд, Дж. Адамс та Полк. Наступні — "середні": Клінтон, Дж. К. Адамс, Монро, Гейс, Медісон, Ван Бюрен, Тафт, Артур, Мак-Кінлі, Е. Джонсон, Гувер і Гаррісон. До шістки "нижче середнього" Трамп вписав Тайлера, Куліджа, Філлмора, Тейлора, Бьюкенена і Пірса. Замикають рейтинг — "невдахи": туди Трамп відправив Обаму, свого попередника Байдена, а також Картера, Гранта й Гардінга.У переліку не знайшлося місця Рейгану, біля чийого портрета любить фотографуватися Трамп, Трумену, Ейзенхауеру, Кеннеді, Л. Джонсону, Ніксону, Форду та обом Бушам, батьку і сину. Шукати причину вибірковості резону немає, як і розподіленню по категоріях. Приміром, Грант зображений на 50-доларовій купюрі, очевидно — заслужив, раз його портрет на національній валюті.Інша справа, чи конвертуються 33% фанатів Трампа у голоси республіканців на проміжних виборах до Конгресу, які відбудуться 3 листопада. Можна і Місяць перейменувати на Америку, мотивуючи тим, що на супутнику Землі побували американські астронавти, але чи додасть це підтримки кандидатам від Республіканської партії? Їм треба пояснювати виборцям, чому США загрузли в Ірані, чому їхній лідер у кріслі президента не може виконати обіцянку припинити війну в Україні, є й більш приземлені "чому": з початку року вартість бензину зросла із 2,79 доларів за галон до 4 доларів; роздрібна ціна дизелю перевищила 5,60 доларів за галон, а запаси дизельного палива впали до найнижчого сезонного рівня за весь період спостережень (із початку 1980-х); споживчі ціни зросли на 0,1% у липні, а річний рівень інфляції у серпні становив 3,4%.У Трампа вже є відповіді на невдоволення ростом цін на пальне, - він оголосив про намір використати венесуельську нафту для поповнення стратегічних національних резервів. Нещодавно Вашингтон і Каракас уклали угоду про розробку у Венесуелі 17 нафтових родовищ із запасами 65 млрд. барелів — пʼятої частини доведених резервів країни. Фактично венесуельська влада, яку США не чіпають після викрадення Ніколаса Мадуро, заради виживання віддала американцям ексклюзивне право розробляти величезні родовища нафти, яка потрапить до Штатів не зараз і навіть не через рік, її ще треба видобути, транспортувати, але в цій історії чітко прослідковується, що Трамп намагається довести тим, хто шаленіє від нього, що він таки "найвеличніший". Серед республіканців-прихильників руху MAGA (близько 60% партії), діяльність глави держави схвалює 92%.Як світ реагує на блазнювання ТрампаДля колективного Заходу політики нинішньої американської адміністрації стала великим викликом. Якщо минулого року до його поведінки пристосовувалися, намагалися зайвий раз не дратувати, демонструвати лояльність, то цього року відбулися помітні зміни. Поштовхом до них стала іранська авантюра Штатів, в якій партнери по НАТО відмовилися брати участь, викликавши гнів Трампа. Проте змусити їх вв’язатися у війну в Ірані він так і не зміг. Рано або пізно терпець союзників Америки мав урватися, - вони не MAGA-виборці, які моляться на свою ікону в Овальному кабінеті.Демократії шукають, як пережити темні часи. Таким прикладом є "Коаліція рішучих" на чолі з Британією, Францією та Німеччиною. Інший приклад — Об’єднані експедиційні сили, Joint Expeditionary Force (JEF) — спілка десяти держав північної Європи на чолі з Британією. Її створили 2015 року, але активно організація запрацювала на тлі безпекових викликів, пов’язаних із російською агресією проти України, та політики Вашингтона. Країни-члени JEF — серед лідерів із військової допомоги нашій державі. Продовжують продуктивно взаємодіяти й старі альянси — НАТО, G7, політичні структури Євросоюзу.Змінюється політика й інших держав. 7 серпня у священному місті мусульман Мецці Туреччина, Саудівська Аравія і Пакистан уклали тристоронній оборонний пакт, в якому є пункт про колективну безпеку й оборону. Свою гру веде й Індія, влада якої зрозуміла, що діяльність Трампа посилює Китай, її головного геополітичного суперника в Азії. В січні 2026-го Індія уклала торгівельну угоду з Євросоюзом після 20 років переговорів. Окремо домовилися про партнерство у сфері оборони, яке передбачає розробку і виробництво зброї, обмін секретною інформацією і спільний моніторинг Індійського океану для протидії китайському флоту. Подібні угоди Індія уклала ще з низкою країн.Поки нові союзи видаються темами для широкого експертного обговорення, жоден не претендує на потужну альтернативу існуючим. Радше, це спроба дружити у перспективі посттрампівської Америки. Хто б не став наступником "найвеличнішого перейменовувача озер", йому доведеться визнавати реалії, за яких повернення лідерства США виявиться неможливим без урахування інтересів учасників нових альянсів..

Китайський та індійський лідери одночасно під час зустрічі з Путіним висловилися за припинення війни в Україні. З огляду на те, що вони доволі довго мовчали щодо цього, існують припущення, чому зненацька нагадали другу-диктатору про мир. Навіщо Сі Цзіньпін знову згадав про УкраїнуЛідер Китаю заявив про готовність допомогти у завершенні війни в Україні. Новинами приблизно з такими заголовками рясніють мережеві ресурси. Очевидно, не дочитавши до кінця, дехто з оптимізмом дивиться у бік товариша Сі, який може змусити Путіна зупинитися. Почнімо з контексту: вождь китайських комуністів висловився у столиці Киргизстану — Бішкеку — під час саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Місце і компанія тут грають важливу роль.До ШОС входить 10 держав: Білорусь, Індія, Іран, Казахстан, Китай, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан та Узбекистан, але саміти організації відвідують лідери багатьох держав, цього разу приїхали представники 21-ї держави. Спілку створили у червні 2001 року в Шанхаї, звідки й назва, тобто нинішня зустріч була 25-ю, ювілейною.За чверть століття у ШОС змінився головний гравець. Коли створювалася організація, завдяки політичному впливу на Середньоазіатські країни першу скрипку грала Росія, але поступово першість перейшла до Китаю. Особливо цьому посприяла війна, розв’язана Путіним проти України, яка зробила Росію політично та економічно залежною від КНР. Інші учасники об’єднання протягом останніх років помітно дрейфували від впливів Росії. Найбільший прогрес продемонструвала Вірменія, яка входить до "партнерів по діалогу" ШОС, але вона орієнтується не на китайців, а на Євросоюз. У Бішкеку вірменський прем’єр Нікола Пашинян був єдиним із глав держав колишнього СРСР, хто виступив рідною мовою, а не російською, чим довів кремлівських пропагандистів до сказу.Втім, повернемося до слів Сі про Україну, для чиїх вух вони були. З огляду на учасників блоку та їхніх симпатиків, війна в Україні цікавить там далеко не всіх, м’яко кажучи, інша справа — її наслідки для них самих. Члени ШОС та "партнери по діалогу" дуже залежні від української сільськогосподарської продукції: Туреччина є найбільшим покупцем нашої кукурудзи, Єгипет — одним із ключових імпортерів нашої пшениці, крім того, китайці і турки імпортують понад половину ячменю українського походження, Єгипет, Туреччина та Індія купляють чверть нашої олії.Блокада чорноморських портів України через постійні повітряні атаки Росії завдає цим країнам гігантських збитків. Тому заява Сі Цзіньпіна передовсім спрямовувалася у бік цих партнерів по ШОС, він дав їм зрозуміти, хто тут головний і хто на їхньому боці. Чи зробив із цього висновки Путін, побачимо. Принаймні, атаки на Одесу та область не припиняються. Але є ще два вуха, які мали почути слова Сі — це вуха Дональда Трампа. Ймовірно, 24 вересня китайський лідер вперше за 11 років відвідає Сполучені Штати для зустрічі з главою Білого дому. Він чудово розуміє, що під час цих контактів Трамп говоритиме про припинення війни в Україні та про можливу роль у цьому Китаю. Лідер КНР — дуже досвідчений геополітичний гравець, у Бішкеку він акуратно обходив тему війни США з Іраном, а у заяві, де згадав Україну, перерахував й інші "міжнародні і регіональні гарячі точки" — Афганістан та Близький Схід. У такий спосіб окреслив контури перемовин із Трампом, — не тільки Україна. На відміну від Сі, Путін у столиці Киргизстану під час зустрічі з іранським президентом Масудом Пезешкіаном заявив про підтримку Ірану, а його народ назвав "мужнім і стійким".Оглядачі помітили цікаву деталь: кремлівський диктатор намагався внести у порядок денний тему війни, але йому не вдалося через позицію Сі Цзіньпіна і Нарендри Моді. Разом із тим, ні один, ні інший не представили конкретного механізму припинення війни в Україні. Тобто їхня миротворча риторика була не для вух українців. І в цьому — велика небезпека включення Китаю у переговорний процес. Він не буде на нашому боці, а гратиме за Росію. Згадуючи ганебний провал Трампа за підсумками зустрічі з Путіним на Алясці, існує ризик, що товариш Сі привезе до Америки якийсь диво-рецепт миру, який уже узгодив з Путіним. Залишилося це лише згодувати Трампу.Цинічні голуби миру з ПекінаНа першу річницю повномасштабного вторгнення Китай оприлюднив "мирний план" із 12 пунктів — абсолютно беззмістовний, на увагу заслуговував хіба перший пункт про повагу до суверенітету всіх країн та дотримання принципів Статуту ООН. Проте Пекін влаштував навколо цього плану дипломатичне шоу. 16 травня 2023 року до Києва прибув спеціальний представник Китаю у справах Євразії та колишній посол КНР у Росії Лі Хуей, він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським та тодішнім главою МЗС Дмитром Кулебою.За підсумками цього вояжу українська сторона заявила, що не сприймає жодних пропозицій, які передбачають втрату територій. Потім Лі Хуей поїхав до Європи, відвідав Польщу, Францію і Німеччину. Як повідомляли ЗМІ, там він прямим текстом вимагав для Росії збереження окупованих українських територій. Європейці зустріли ці вимоги холодно і китайський посланець повернувся додому ні з чим.У травні 2024 року Китай спільно з Бразилією запропонував "мирний план" із шести пунктів, де про повагу до суверенітету вже не згадувалося. Це був ще більш порожній документ, який Пекін знову використав для дипломатичного шоу. Китайські дипломати їздили країнами Глобального Півдня з піаром свого "плану", у вересні 2024 року на полях Генасамблеї ООН Китай заснував платформу "Друзі миру", куди долучилися країни, які геополітично орієнтуються на Пекін. Відбулося засідання, після чого "Друзі миру" — дулися. Відтоді Китай не виходив із жодними мирними ініціативами.Таким чином, паралельно існує кілька міфів про роль КНР у завершенні війни Росії проти України. Перший міф: Сі може змусити Путіна піти на мирні переговори. Пекін і Москва — стратегічні партнери, Сі Цзіньпін ні до чого не буде змушувати свого кремлівського чи то друга, чи васала. Вони діють у злучці.Другий міф: китайський вождь стримує Путіна від ядерного удару по Україні. А чому на цей міф не поглянути інакше: політичним приятелям вигідно, щоб світ у це вірив і боявся.Третій міф: Сі Цзіньпін вибудовує відносини з іншими державами на засадах торгівлі й економіки, а не війни і цим буцімто приваблює країни Глобального Півдня. З цією "миролюбною" державою щодня мають справу країни Тихоокеанського регіону, вони вважають зовсім інакше.Тож навіщо Сі заявляв про участь Китаю у мирному процесі по Україні? Помічник Путіна Юрій Ушаков у коментарі російським пропагандистам розповів про можливість тристоронньої зустрічі президентів США, Росії та лідера КНР на саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва 18-19 листопада у китайському Шеньчжені.Як відомо, директор ЦРУ Джон Джон Реткліфф під час відвідин Москви висунув ідею тристоронньої зустрічі Трампа, Зеленського та Путіна. Ідея зустрічі без Зеленського — формат нової Ялти, де Путін і Сі хочуть поділити з Трампом зони впливу. Себто домовитися про Україну без України. Це робили Лі Хуей, Стів Віткофф та і Трамп із Путіним в Анкориджі. Сі й Путін прагнуть виключити Україну та Європу з переговорів — приблизно про це китайський вождь говоритиме з Трампом у вересні.До чого тут Моді"Ми завжди підтримували всі зусилля щодо досягнення миру і будемо підтримувати в майбутньому. Нам потрібен кінець війни, а не війна без кінця. Кожен день війни відкидає людство назад, і ми повинні працювати над припиненням бойових дій", — заявив індійський прем’єр Путіну під час саміту ШОС.Кремлівському диктатору це не сподобалося, всі звернули увагу на його нервову реакцію. Моді зробив заяву з куди менш амбітними намірами, аніж його китайський колега. Очільник уряду Індії також колись хотів стати миротворцем, однак заплямував себе обіймами з Путіним. Це сталося лише через кілька годин після масової ракетної атаки Росії проти України 8 липня 2024 року, коли загинули десятки людей, зокрема, діти. Тоді ж зазнала руйнувань дитяча лікарня "Охматдит" у Києві.Володимир Зеленський назвав учинок Моді "величезним розчаруванням і нищівним ударом по мирних зусиллях — бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається із найкривавішим злочинцем у світі в Москві".Моді — не менш цинічний за Сі, а, може і більш, бо китайський лідер хоча б не приховує, на чиєму він боці. Індія — один із ключових покупців російської нафти, тобто ця країна стабільно наповнює бюджет РФ для війни проти України.Для чиїх вух була заява Моді? У нього склалися погані стосунки з Трампом, натомість з Євросоюзом значно покращилися, Індія цього року уклала велику торгівельну угоду з ЄС, намагаючись посунути з європейських ринків китайців. Тому не варто надто перейматися словами Моді, адресованими Путіну. У цьому випадку, як у відомій фразі, яку приписують американському гангстеру Аль Капоне, "нічого особистого, це просто бізнес"..

Таємний візит директора Центрального розвідувального управління до Москви став топтемою останніх днів, як причини його прильоту до Росії, так і наслідки переговорів обросли теоріями змов. А Дональд Трамп висловився просто: з цього щось може вийти.Трамп відправив Реткліффа до Москви заради миру в Україні?Перша версія — прозондувати, якою мірою Кремль готовий повернутися за стіл переговорів щодо припинення війни в Україні. Американський президент пояснив: Реткліфф літав до Росії з "напіврутинної причини", при цьому додав, що йшлося саме про війну в Україні."Ми докладаємо всіх зусиль, щоб покласти край цій війні, і, чесно кажучи, вони обидва (президенти України та Росії, — ред.) хочуть, щоб вона закінчилася", — заявив Трамп.Тобто, він знову затягнув стару пісню, що Путін хоче миру. Зазвичай, коли він так каже, це означає, що в американців є якісь пропозиції російському диктатору. Та чи з’явився в руках Трампа предмет для тиску на Путіна, а не торгу з ним?Реткліфф зустрічався з представниками спецслужб РФ, із Путіним він не бачився. Одним із можливих співрозмовників директора ЦРУ міг бути директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, з яким американський розвідник підтримує контакти. Так, відомо, що вони зідзвонювалися 11 березня 2025 року на тлі американсько-українських переговорів у Джидді. За версією американських ЗМІ, Реткліфф міг передати через Наришкіна послання або попередження Путіну, що США відомі російські плани й готові реагувати на їх реалізацію жорстко.Експерти вважають, що Білий дім через контакти Реткліффа в Росії намагався дізнатися, так би мовити, з перших вуст, чи готує Кремль черговий виток ескалації — оголошення нової мобілізації, або наскільки ймовірними можуть бути збройні провокації проти країн НАТО. І попередити, що Штатам такий сценарій — не подобається."Сподіваюся, він (Реткліфф) попередив Росію, що в разі ескалації для неї будуть наслідки. Путін має знати, що Сполучені Штати будуть залучені, якщо відбудеться така ескалація, про яку ми чули. Дуже сподіваюся, що його послання було таким: "не робіть цього, забудьте про це — у вас не буде жодного шансу"", — заявив сенатор-демократ Річард Блюменталь, який саме приїздив до Києва.Оскільки директори ЦРУ дуже рідко прилітають до Москви, значить рівень ескалації, про який стало відомо американській розвідці, дуже високий. Востаннє до Росії прилітав попередник Реткліффа Вільям Бернс у листопаді 2021 року застерегти Кремль від вторгнення в Україну. Путін зробив з точністю до навпаки.Другий варіант — Реткліфф передавав через Наришкіна, які пункти нового мирного плану обов’язково мають у ньому лишитися, тобто, намалював червоні лінії, за які американці під час переговорів не перейдуть. Днями з’явилася інформація про спільний мирний план України, наших партнерів в Європі та американців, який серед іншого передбачає припинення бойових дій по нинішній лінії протистояння, взаємне розведення військ та створення буферної зони. Можливо навіть з особливим статусом вільної економічної зони. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков відкинув цей план, сам диктатор раніше казав про "екзотичні" пропозиції з Києва. Кремль не хоче розглядати жодних мирних планів. Тому існують й інші припущення щодо того, який сигнал Реткліфф передав Путіну.По-перше, директор ЦРУ міг висловити невдоволення масштабними ударами Росії по Україні балістичними ракетами. Білий дім волів би, щоб сторони домовилися про якийсь формат взаємного не використання дальніх ударів. Але Путін на це не погоджується, він погрожує "відповісти" на порушення російської логістики."Дії російської армії, звісно, набагато більш чутливі й набагато більш руйнівні", — казав він нещодавно.По-друге, Реткліфф міг передати невдоволення США блокадою Чорного моря. TrueUA розповідав, чим обернулася для світу й України російська спроба заблокувати море. Зокрема, без українського зерна лишилися американські союзники на Близькому Сході, також значні втрати несе Туреччина. Тому серед іншого могло обговорюватися питання відкриття мореплавства в Чорному морі, а не щось більш глобальне.По-третє, директор ЦРУ привіз до Москви останнє попередження: якщо та не зупиниться у війні, Палата представників ухвалить остаточно закон Ліндсі Грема і Річарда Блюменталя про "пекельні" санкції і Трамп цей закон підпише. Або ж інший сценарій: Росія сідає за стіл переговорів, не затягує їх і тоді американці санкції ставлять на паузу.Інша версія: основна тема переговорів — ІранВашингтон зараз більше зацікавлений зупинити війну проти Ірану, яку почав і тепер не може з неї гарно вийти, аніж домовлятися про зупинку війни в Україні. Існує припущення, що іранська тема була ключовою під час вояжу Реткліффа до Москви, а українська — другорядною. США хочуть, щоб РФ припинила надавати військову допомогу Тегерану. Сполучені Штати оголосили про запровадження "найжорсткішого в історії" пакету санкцій проти Ірану. Він не спрацює, якщо іранцям сприятимуть треті країни.Місяць тому президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія здійснює супутникову розвідку американських військових об’єктів у країнах Перської затоки, а отримані дані можуть використовуватися Іраном для підготовки та оцінки ударів. Трамп тоді відреагував досить цікаво, мовляв, при нагоді спитає про це у Путіна. Можливо, американська розвідка отримала підтвердження слів Зеленського і Реткліфф прилетів попередити Кремль, щоб більше іранцям не допомагав. Інша справа, це було грізне попередження чи демонстрація готовності поторгуватися.Вся попередня історія відносин американської адміністрації Трампа з кремлівським режимом Путіна підштовхує до висновку, що йшлося про якісь торги, в яких американці знову спробують знехтувати українськими інтересами, домовляючись у нас за спиною. Починаючи зі Стіва Віткоффа, котрий шість разів літав до Москви, але так і не знайшов часу бодай раз відвідати Україну, закінчуючи свіжим вояжем Реткліффа. Експерти-оптимісти вбачають у ньому позитив, мовляв, неформальні контакти часто роблять більше за публічні. Однак будь-які таємні переговори завжди залишають більше запитань, аніж дають відповідей. Всі добре пам’ятають, чим обернулася дипломатія Віткоффа — ганьбою Трампа на Алясці й "духом Анкориджа", який наче вивітрився, але у Білому домі, видається, не проти повторити й для цього зондують точки дотику, які будуть для Трампа менш репутаційно збитковими.Нещодавно видання Financial Times повідомило про іншу таємну зустріч американців із росіянами, в ній брав участь один із соратників Трампа Родні Мімс Кук-молодший. У червні ця особа відвідувала економічний форум у Санкт-Петербургу, де передала Путіну "щирі вітання від вашого друга, президента Дональда Трампа". Джерела видання стверджують, що команда Білого дому намагається знайти підхід до російського диктатора після провалу попередніх миротворчих зусиль.Також варто звернути увагу на промову у Радбезі ООН заступника постійного представника США в цій організації Дена Негреа."Ми закликаємо обидві сторони припинити будь-які удари, які завдають шкоди цивільним суднам або створюють загрозу їхньому пошкодженню. Безглуздо продовжувати проливати кров невинних цивільних, коли військового вирішення цієї війни не існує", — зазначив він.Знову "обидві сторони". Тобто потуги дипломатії схилити Трампа на наш бік, на жаль, успіхом не увінчалися.За джерелами Bloomberg, Росія розглядає можливість посилення ударів балістичними ракетами по Києву, зокрема по центру столиці, та об'єктах інфраструктури в інших українських містах. Також джерела наголошують на тому, що усі спроби переговорів фактично зазнали краху. Ця новина попри її песимістичність все ж більш правдива, аніж намагання оптимістів побачити в таємних контактах між американською і російською владою позитивні зрушення. Навіть якщо після вояжу Реткліффа до Москви знову полетять Стів Віткофф і Джаред Кушнер, це не означатиме, що вони там гратимуть на нашому боці..

Символічно, що у День незалежності України буде засідання "коаліції рішучих". Учасники обговорюватимуть захист нашого неба від російської балістики. Проте серед учасників будуть лідери країн, які виступають проти заборони в’їзду російським комбатантам.Чому російські військові вбивці досі вільно їздять до Європи21-й пакет санкцій Євросоюзу став найпотужнішим за час повномасштабного вторгнення. Його узгодження відбувалося важко, TrueUA розповідав про причини цього, — якщо коротко, то вони у необхідності консенсусу всіх членів ЄС. Тому під санкції не потрапили три дуже важливі для нас компоненти. Перший: греки вимагали, щоб їхня судноплавна компанія Dynagas і далі постачала російський скраплений газ третім країнам. Це потужна грецька компанія, яка платить значні податки, тому Афіни вперлися в те, що вони отримають у підсумку значний економічний удар. Другий компонент: Болгарія заблокувала персональні санкції проти патріарха РПЦ Кирила. Пояснення болгар не витримує критики, — вони вважають, що санкції зроблять із Кирила жертву. Насправді, і про це писав TrueUA, питання в тому, що російська православна церква має значний вплив у Болгарії, у тому числі на місцеві політичні процеси.Зараз РПЦ придумала нову технологію на підтримку війни Росії в Україні — викопали мощі московського князя Дмитра Донського, відрізали від них шматки і планують возити окупаційним військам для "поклоніння". ХХІ століття, ера штучного інтелекту, а росіяни підіймають дух своєї армії мощами давно померлого людини, яка прислужувалася Золотій орді. No comments.Третій компонент, насправді найважливіший — дві країни ЄС Італія та Франція заблокували пропозицію щодо заборони в’їзду російських комбатантів, себто, військових. Точніше, ці дві країни виступають за те, щоб зробити обмеження індивідуальними. А оскільки це складно — символічними. Президент Франції Еммануель Макрон один із лідерів "коаліції рішучих", та коли йдеться про в’їзд росіян до Франції — рішучість, на жаль, кудись зникає. Припустимо, що причина цього у значних заробітках туристичної сфери цієї країни, тому цей бізнес тисне на уряд, щоб росіян не обмежували у в’їзді.За словами головної дипломатики ЄС естонки Каї Каллас, 22-й пакет санкцій проти Росії буде ще потужнішим."На осінь я пропоную наймасштабніший пакет санкційних заходів від початку війни. Після ухвалення вони одразу збільшать загальну кількість російських юридичних та фізичних осіб, які перебувають під санкціями, на третину", — заявила вона.Втім, що має ввійти до наступного пакету санкцій, вона не уточнила. Що і не дивно, враховуючи невирішеність ключової проблеми ухвалення рішень в ЄС — "за" мають бути всі. То ж чи ввійде до 22-го пакету заборона на в’їзд росіян до Євросоюзу?Прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс закликав партнерів не зволікати і повністю заблокувати доступ до ЄС російським військовим."Ми що, збожеволіли? Ми дозволяємо російським військовослужбовцям отримувати візи — тим, хто вбиває українців на полі бою", — заявив Кулбергс.Із ним погоджується багато хто в Європі, проте — не всі.Шпигунський скандал у Словенії. Чому це важливо для насДепутати словенського парламенту вимагають провести розслідування щодо можливих зв’язків президентки Наташі Пірц-Мусар з російською розвідкою. Наступного тижня до парламенту викликають представників розвідувальної спецслужби Словенії SOVA для звіту щодо наявних підозр. Депутат правлячої Словенської демократичної партії Жан Махніч закликав уряд призупинити надання президентці звітів розвідки.Офіс Пірц-Мусар звинувачення заперечує, але проти неї свідчать факти. Наприкінці липня глава словенської держави потрапила в ДТП, після якої опинилася в лікарні з переломом ключиці. З нею в авто перебувала росіянка Вікторія Криволуцька, яка є громадянкою Словенії. Ця особа відома романтичним зв’язком із колишнім співробітником словенських спецслужб Романом Єглічем, який утік до Росії. Там Криволуцька жила з ним кілька років.Росіянка причетність до шпигунської мережі спростовує, каже, що давно не спілкується з Єглічем. Так це чи ні стане відомо після доповіді розвідслужби, та головне, що в Європі зв’язки їхніх політиків із росіянами викликають підозру щодо можливої шпигунської діяльності. Це тягне за собою відповідні політичні наслідки. Ймовірно, Пірц-Мусар, яка є президенткою Словенії з грудня 2022 року, свою посаду втратить.Принагідно нагадаємо, що вона також пов’язана з родиною президента США Дональда Трампа. Свого часу як адвокат представляла інтереси Меланії Трамп, своєї землячки і дружини глави Білого дому. Цей зв’язок тепер може грати проти неї з огляду на загалом негативне ставлення європейських політиків до американського президента.На шпигунський скандал у Словенії варто дивитися ширше, аніж на внутрішньополітичні розбірки. Нам важливо, щоб в Євросоюзі росіян, які туди їдуть туристами або з метою лишитися на постійне проживання, сприймали не як "нещасних жертв" війни Путіна проти України, а як потенційних шпигунів, диверсантів та втілювачів гібридних атак. Навіть коли вони прикриваються антивоєнною риторикою.Гроші або совість. Чи зміниться позиція Парижа і РимаКоли обговорювався 21-й пакет санкцій, Єврокомісія пропонувала обмежити видавання віз усім, хто мав стосунок до російських збройних сил, включно з адміністративним чи логістичним персоналом. Тобто спочатку була позиція, яка влаштовує Україну, однак французи та італійці наполягли на пом’якшенні формулювань. Їхні аргументи наступні:по-перше, Італія і Франція є лідерами в ЄС із оформлення віз росіянам разом із Грецією та Іспанією, тож на практиці виконання рішення про заборону в’їзду всім комбатантам і причетним до війни створить значні труднощі для консульської служби, у неї додасться неспецифічна функція перевіряти, хто воював, а хто — ні;по-друге, з огляду на обов’язкову військову службу для всіх чоловіків у Росії автоматичне застосування заборони на в’їзд наче як порушує права людини.Якщо перший аргумент ще якось можна зрозуміти, то другий — нікчемний. Італія і Франція заробляють значні кошти на туризмі і просто не хочуть їх втратити. У підсумку російським військовим навіть хочуть полегшити в’їзд, розширивши винятки. Зараз візи без проблем отримують військові дезертири, пропонується додати до переліку тих, хто приїздить із гуманітарних підстав (похорон, відвідування рідних тощо), хто цікавий для національних інтересів країн ЄС та задля виконання міжнародних зобов’язань. Таким чином, російським послам і консулам, які поголовно є шпигунами, нічого не загрожує. Єдине обмеження для тих, хто потрапляє під винятки, — вони можуть перебувати тільки в тій країни ЄС, яка видала візу, а не кататися по країнах Шенгену. Україна вже давно просить європейських партнерів заради їхньої ж безпеки запровадити повну заборону на в'їзд для громадян Росії, які брали і беруть участь у російській агресії проти нашої держави. Як зазначав у лютому цього року глава МЗС України Андрій Сибіга, це "встановить правильну ціну за неправильний вибір":"Кожен росіянин, який підписує контракт на вторгнення в Україну, знатиме, що він також підписує собі довічну заборону на в'їзд до Європи".Позицію Києва щодо російських комбатантів підтримують Німеччина, Польща, Румунія, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія та Швеція. 11 березня Естонія ініціювала процес ідентифікації колишніх і нинішніх російських військових для запобігання перетину ними кордонів ЄС. А в червні 11 країн Євросоюзу підписали звернення до Єврокомісії з вимогою терміново заблокувати шенгенські візи для росіян. Підписанти наголосили:"Одні держави несуть усі витрати і ризики щодо захисту своїх зовнішніх кордонів, тоді як інші продовжують отримувати прибуток від російських туристів".Як ми вже знаємо, перемогла позиція тих, хто заробляє на туристах.На День незалежності до Києва приїдуть європейські лідери, хто не приїде, візьме участь у засіданні "коаліції рішучих" онлайн. Поряд із темою посилення української системи ППО обов’язково має стояти питання про внесення до 22-го пакету санкцій пункту з початковим формулюванням Єврокомісії — заборонити видачу шенгенських віз усім росіянам, причетним до війни в Україні. Обіцянка партнерів ухвалити це рішення стане справжнім подарунком для українців. До нашого Дня незалежності вони не встигли чи не захотіли, але ніколи не пізно виправити власні помилки..

Мережею шириться пророцтво політтехнолога Джеймса Карвілла, що навесні 2027 року Дональд Трамп піде з посади за станом здоров’я. Рейтинг "капітана Америки" падає, нароблені ним проблеми у світі — зростають. Та чи досить цього для відставки?Свою заяву Карвілл зробив в епізоді подкасту Carville’s Politics War Room після того, як співведучий запитав, чи може Трамп балотуватися на третій термін у 2028 році. На думку політтехнолога, нинішній глава Білого дому не завершить свій термін правління, оскільки стан його здоров’я "погіршується прискореними темпами". Він вважає, що члени команди президента "не хочуть бути поруч із ним", оскільки він перестає бути їм цікавий. Трамп "просто піде з роботи" до наступного Великодня, вважає Карвілл.Від "сонного Джо" до "сонного Донні"Оскільки самому політтехнологу за 80 і він за політичними поглядами демократ, до його слів багато хто віднісся як до чергової пропагандистської витівки опонентів Трампа. Ті запустили бумеранг: у 2024-му тодішній кандидат від республіканців цинічно знущався над станом здоров’я президента Джо Байдена, придумав йому кличку "сонний Джо", оскільки той засинав на публічних заходах, іноді падав та бувало забалакувався. Трамп і сам, м’яко кажучи, похилого віку, але два роки тому під час передвиборчої кампанії демонстрував відсутність когнітивних проблем. Але час бере своє, і тепер Трамп сам засинає. Ще не падає, а от стосовно логічності висловлювань — з цим у нього і раніше були проблеми. Зараз, наполягають демократи, ці проблеми стали очевидними для всіх.Опозиціонери активно обговорюють подію, яка трапилася 30 липня. Помічники Трампа попросили пресу покинути Овальний кабінет, коли запідозрили, що з шефом щось не так. Саме на тій прес-конференції глава Білого дому розповів, чому не хоче давати Україні технології виробництва систем ППО Patriot. Буквально за два дні до того він спілкувався на цю тему з Володимиром Зеленським у Вашингтоні. Заява Трампа щодо ліцензії на "Петріоти" звучала наступним чином: "Ми на це не погодилися. Важко віддавати такі технології. І я не думаю, що це колись станеться, але, знаєте, є люди, яким ви даєте ці технології, а вони колись повстають проти вас. Подивіться на війни. Це траплялося кілька разів протягом багатьох років Тож ми повинні бути дуже обережними".Але США не тільки відмовили у ліцензії, хоча переговори щодо цього начебто остаточно не закриті, а й не дають самих ракет перехоплювачів балістики. Що на руку Росії. Тому варто звертати увагу не лише на заяви Трампа, а й на його дії.Не просто дивацтваПерша половина серпня видалася багатою на чудасії глави Білого дому. 10 серпня він підписав указ про "золотий стандарт" щеплень для американських дітей, до якого увійде 11 вакцин замість попередніх 17. Але справа навіть не в тому, що президент США у такий спосіб погіршив епідеміологічну ситуацію в своїй країні, - він заснув під час доповіді директора Національних інститутів здоров’я доктора Джея Бхаттачар’я. Як кепкують в мережі: не заснув, а медитував, слухаючи індусоамериканця.У соцмережах стрімко набирає популярності курйозна теорія про те, як президента США будять. Під час доповіді про щеплення за його спиною стояла жінка, котра тиснула на свій живіт, після чого Трамп проснувся. Жінка пояснила, що вагітна, але американський президент сам стає жертвою теорій змов, які так люблять прихильники MAGA. А днями колишній лікар Білого Джонатан Райнер заявив, що американська громадськість "заслуговує на відповіді" щодо когнітивних та фізичних здібностей свого лідера.Тільки за останні дні лідер назаявляв стільки, що у критично мислячих землян — волосся дибки. 17 серпня він повідомив, що США суттєво скоротять спільні військові навчання з Південною Кореєю, бо має "дуже гарні стосунки" з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. "Ці навчання не лише дорого коштують, причому значну частину витрат, як завжди, несуть Сполучені Штати, а й надсилають абсолютно недоречний і ворожий сигнал", — написав Трамп у своїй соцмережі Truth Social. Саме Кім, зауважимо, є головним союзником путінської Росії, надаючи їй ракети та людський ресурс для війни в Україні.Того ж дня дісталося союзнику США в регіоні Оману. "Якщо Оман буде заважати, ми їх розбомбимо до бісової матері", - погрожує Трамп. Оманці ведуть переговори з іранцями про відкриття Ормузької протоки. Глава Білого дому, як можна зрозуміти з його слів, такі варіанти не приймає. Більш того, він заявляє, що його адміністрація встановила прямий канал зв'язку з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР). У Тегерані цього не підтверджують. Вчора він спростував переговори з Іраном та плани про них, але Ормузька протока "відкрита". Що не відповідає дійсності. Трамп опублікував мапу, на якій виділив Ормузьку протоку, підписавши "Нова територія США".Неврівноважені заяви та наслідки іранської авантюри обрушили рейтинг американського президента, він упав до історичного мінімуму — згідно з опитуванням Reuters/Ipsos лише 33% опитаних заявили, що схвалюють діяльність Трампа в Білому домі, тоді як 64% висловили несхвалення. При цьому 71% респондентів-республіканців вважають, що війна в Ірані триватиме довго. Виборці партії, яка привела Трампа до влади, йому не вірять. А це куди складніша проблема для Республіканської партії, чиї кандидати борються за мандати на проміжних виборах до Конгресу. Ситуація така, що умовному кандидату в Огайо замість просувати програму змін у його виборчому окрузі доведеться відповідати на питання виборців, що не так із його шефом у Білому домі. Висуванець республіканців потрапляє у політичну пастку: критикувати Трампа не можна і підтримувати також.А якщо Карвілл правий?Дідусь-демократ розуміє, що в разі перемоги його рідної партії хоча б в одній із палат Конгресу, а краще у двох, оголошення імпічменту діючому главі Білого дому — неминуче. Причому за сукупністю "подвигів" сер Дональд ризикує отримати швидку відставку. Або ж він боротиметься проти імпічменту, а в цьому має значний досвід за минулої каденції, що тягнутиме рейтинги республіканців на дно, адже для електорату стане очевидним, - президент просто хоче втриматися у кріслі.Змоделюємо ситуацію. Точніше, ситуації. Робочих моделей є три. Перша: попри падіння популярності Трамп добуває свій термін і наступний кандидат від республіканців програє президентські вибори тільки тому, що належить до цієї партії. Вочевидь, це не влаштовує нікого ні в Білому дому, ні в середовищі впливових людей в Республіканській партії.Друга модель: Трамп завдяки адвокатам і величезним грошам не тільки відбивається від звинувачень, а й отримує можливість балотуватися на наступний термін. Розмови про третє президентство тривають, хоча поки вони на рівні юридичної казуїстики. Одним із найбільших досягнень Америки є незалежна судова система, яка майже стовідсотково постане проти намірів Трампа йти в президенти втретє. Чому ж тоді ця модель робоча?Бо нинішній президент, поки у нього ще є відсотків 30 підтримки, може оголосити, що йде з посади, лишаючи наступника. Це — своєрідна жертва: міг іти на третій термін, але заради Америки цього не зробить, а передає владу… За Конституцією до виборів, які мають відбутися у листопаді 2028 року, обов’язки президента виконуватиме віце-президент Джей Ді Венс. Для України — дуже поганий варіант. Американська політика неймовірно технологічна, там усе прораховують до дрібниць. Якщо Венс гарантує Трампу та його мільярдам недоторканість після каденції, модель — цілком імовірна.Третя модель: стан здоров’я, особливо когнітивні здібності президента США, погіршуються, його оточення відчуває, що тоне. Умовити лідера піти добровільно не вийде, бо в того ще є велика родина, яка також заробляє на батьковій посаді і планує на ній заробляти до кінця 2028 року. У близькому колі Трампа виникає напруга між тими, хто хотів би його відставки, і готовими йти з ним до кінця. Назвемо це конфліктом між Марко Рубіо та Джей Ді Венсом, їх розглядають можливими кандидатами у президенти після Трампа. Поки президент США ще при посаді, ці дві групи боротимуться між собою, що зробить внутрішню американську політику ще більш турбулентною.Наостанок — не про Америку. Піде Трамп із посади на Великдень, чи добуде термін у гамівній сорочці — не головне. Ця фігура стала своєрідним покаранням для тих, хто вважав, що світ іде до прогресу без воєн і катаклізмів, тому можна не вкладати гроші у безпеку й оборону. Зараз всі потроху витвережуються, і це, мабуть, єдиний позитив від політики поки ще діючого президента США..

Україна може втратити близько 2,5 мільярда доларів доходів протягом решти року через блокаду Чорного моря, аграрії очікують ще більших збитків. Київ запропонував Москві взаємно припинити удари по суднах, Росія пропозицію відкинула. Що буде далі?Історія трьох російських блокадЗа час повномасштабного вторгнення це третя блокада Чорного моря, яку влаштовує Путін. Перша почалася одразу після початку великої війни, коли іноземні судна просто припинили заходити в українські порти. Раптова зупинка постачання зерна та іншої продукції з України призвела до того, що традиційні покупці пшениці, кукурудзи, ріпака тощо з Азії та Африки опинилися під загрозою голоду, оскільки ціни на продовольство різко пішли вгору. Ситуацію рятували ООН за посередництва Туреччини. Після тривалих переговорів 22 липня 2022 року у Стамбулі уклали дві угоди. Перша — між Організацією об’єднаних націй і Росією, за її реалізацію відповідала генеральна секретарка Конференції ООН з торгівлі та розвитку Ребекка Грінспен, яка нині балотується на посаду генсека головної світової організації і лідирує серед кандидатів. Друга — між ООН та Україною.На вимогу Росії домовленість мала перепідтверджуватися через чотири місяці. Наприкінці жовтня 2022-го росіяни зробили першу спробу зірвати дію угоди, звинувативши Україну в атаках на анексований Севастополь. За посередництва турків дію угоди, відомої як "Чорноморська зернова ініціатива", все ж продовжили, але 17 липня 2023 року Москва оголосила про односторонній вихід із домовленостей, знайшовши привід: підрив Кримського мосту. Після цього протягом кількох тижнів атакувала ракетами українські чорноморські і дунайські порти. Так почалася друга блокада і вона — провалилася.Україна запропонувала спочатку тимчасовий гуманітарний коридор уздовж нашого, румунського і болгарського узбережжя, з осені 2023-го цей шлях став постійним. Попри погрози з Кремля та заяви пані Грінспен, котра закликала домовлятися з росіянами, коридор працював аж до серпня цього року. Країна-терористка неодноразово атакувала портову інфраструктуру Одеси та інших портів, била по зерновозах під прапорами іноземних держав. З Москви лунають звинувачення, що це, мовляв, відповідь Києву на атаки дронів у Криму та в Новоросійську. З Новоросійська російські танкери "тіньового флоту" возять нафту попри санкційні заборони.Закиди Кремля на адресу України спростував речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук. Він пояснив: РФ використовує "тіньовий флот" для військових постачань, відповідно це — законні військові цілі. Крім того, Україна діє згідно з міжнародним правом, адже російські судна перебувають в українських територіальних видах, куди входити їм дозволу не давали, а те, що вони зрівнюють законні удари України по військових цілях в Азовському морі та власні атаки на цивільні судна в Чорному — це просування на закордонну аудиторію вигідних Кремлю наративів."Росіяни б’ють по суднах, які перебувають тут на абсолютно законних підставах, які заходять в українське територіальне море з дозволом України, які мають усі відповідні документи, дотримуються і правил безпеки судноплавства, і міжнародного морського права, і українського законодавства", — наголосив Плетенчук в ефірі FREEДОМ.Річ не в Криму. Навіщо Путін почав блокаду Чорного моря саме заразРосія, як завжди, — бреше. До сказаного речником ВМС ЗСУ варто додати ще кілька причин, чому Путін наказав атакувати цивільні судна в українських портах саме влітку.Перша причина: блокада Чорного моря зупинила експорт української агропродукції і, отже, позбавила аграріїв обігових коштів у дуже важливий період року — під час жнив і підготовки до осінньої посівної кампанії. До блокади Україна щомісяця експортувала близько 4 мільйонів тонн агропродукції, зараз — заледве 500 тисяч тонн. Це відбувається сухопутними шляхами, через це всі процеси здорожчали.Згідно з оцінками НБУ, втрати від недоотримання експортного виторгу в другій половині 2026 року внаслідок зупинки морського експорту з України становитимуть понад 2 мільярди доларів. У цілому прямі втрати аграрного сектору у 2026 році можуть становити від 1,5 до 3 мільярдів доларів.Друга причина: блокада вдарила не лише по аграріях, але й по всіх галузях — металургії, ритейлу, тимчасово без роботи лишилися портовики, автоперевізники. Тобто мета Путіна — створити в Україні вкрай несприятливі обставини в осінньо-зимовий період, коли ціни зростатимуть, люди біднішатимуть, доходи в бюджет від великих платників податків знизяться через проблеми з експортом продукції.Росіяни цілеспрямовано руйнують склади та знищують логістичні маршрути. Кремлівський диктатор мріє зламати наш тил. Росіяни отримують гідну відповідь діпстрайками, проте Путін живе у світі хворих фантазій, які йому підказують, що у нього — вигідний час для посилення тиску.Звідси — третя причина: для вибудовування альтернативних маршрутів вивезення продукції на продаж потрібні сухопутні шляхи, а з ними нині — проблема. Сварка з Польщею та внутрішня політична нестабільність у цій сусідній державі фактично закриває для України цей маршрут. Польський уряд враховує, що тамтешні ультраправі знову провокуватимуть блокування кордону фермерами, аби набрати собі рейтингові бали. Плече підставила Молдова."За підсумками нещодавньої розмови з прем’єр-міністром Молдови Василем Тофаном досягли домовленості про 50% знижку на транзитні залізничні перевезення українських вантажів. Новий режим діє з 10 серпня і до кінця 2026 року. Це ще одне практичне рішення для українських експортерів в умовах російського терору в Чорному морі", — нещодавно повідомив глава нашого уряду Сергій Корецький.Проте один лише молдовський напрямок не має необхідної пропускної спроможності, потрібні інші. Також прогнозовано, що ворог руйнуватиме залізничну інфраструктуру, щоб ускладнити вивезення передовсім агропродукції. Путін хоче спровокувати великий голод у світі задля геополітичних торгів. Це — четверта, остання причина.Поки Ормузька протока де-факто заблокована і Трамп не розуміє, як зіскочити зі своєї військової авантюри, тудою не вивозиться нафта, але й не завозиться аграрна продукція. Тепер вона не вивозиться і через Чорне море. Таким чином виникла глобальна загроза продовольчій безпеці. Як наголосив під час візиту до Греції глава МЗС України Андрій Сибіга, "Росія намагається перетворити Чорне море — життєво важливу артерію, що з’єднує країни, ринки та людей, — на ще один інструмент тиску та залякування".Як і коли може бути знята блокадаУкраїна запропонувала Кремлю двостороннє припинення ударів у Чорному морі. Росіяни вустами речниці свого МЗС Марії Захарової пропозицію відкинули. Звісно, не Захарова вирішує, вона просто озвучила нинішню позицію Путіна: він хоче довести ситуацію до того, щоб із ним сіли за стіл переговорів, а не послали, як влітку 2023-го, забезпечивши судноплавний коридор. Тут важливо нагадати ще одну заяву Захарової: вона накинулася на США і Туреччину за нібито плани масштабного постачання зброї Україні. Цікаво, що про такі плани знають у Москві, проте ні Вашингтон, ні Анкара про них нічого не казали.З нинішньої ситуації може бути два виходи. Перший — хороший: американці, турки та інші зацікавлені країни НАТО забезпечують прохід суден з українською продукцією Чорним морем, закриваючи своєю "парасолькою". Збивати НАТОвські літаки у Путіна не будуть — бояться. Або хоча б прикривають наші порти від російських атак системами ППО. Другий вихід — поганий: нічого з цього не роблять, а вкотре йдуть на поступки диктатору, несуть йому "пряники", втягуючись в торги. А він максимально затягуватиме переговори в пізню осінь чи в зиму, щоб досягнути своїх маніакальних намірів в Україні. Іншими словами — або Путін отримає жорстку позицію США і НАТО, або повториться ситуація з першою блокадою — якусь угоду підпишуть, однак росіяни все одно її не виконуватимуть, перекладаючи провину на Україну та її партнерів..

За оцінками військових аналітиків, армія США вичерпала майже всі запаси високоточних наступальних ракет, а також біля двох третин ракет для комплексів Patriot. І це за неповних півроку війни на Близькому Сході. Чому цю ситуацію вважають глобальною катастрофою?Менш ніж за півроку вистріляли все по Ірану?Як пише оглядач Bloomberg Андреас Клут у статті з промовистою назвою "Дефіцит боєприпасів у США — це глобальна катастрофа", нестача ракет може мати стратегічні наслідки, включно з обмеженнями здатності США стримувати Китай, Північну Корею та Росію, а також зашкодить здатності України захищатися від Москви.Аналітик стверджує, що Трамп украй незадоволений главою Пентагону Пітом Гегсетом, котрий заздалегідь не попередив, що в Америки закінчуються боєприпаси, через що війну в Ірані не тільки неможливо виграти, а й швидко закінчити. Клут також зазначає, що за кілька днів до американсько-ізраїльської атаки на Іран у лютому Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, висловлював стурбованість дефіцитом певних типів боєприпасів у разі тривалого конфлікту, але Трамп його проігнорував.TrueUA пояснював, чому військова авантюра американців на Близькому Сході зайшла у глухий кут, і чому Тегеран, навіть попри потужні удари по його військовій інфраструктурі, не йтиме у короткій перспективі на мирову з Вашингтоном. Бліц-криг американцям не вдався через значні стратегічні прорахунки. Як з’ясувалося, до цього тепер додалася ще й нестача потрібних боєприпасів для тривалого ведення війни.Раніше про цю проблему повідомляла агенція Reuters. Там порахували: американські військові використали практично весь свій глобальний запас високоточних наступальних ракет. До них належать ATACMS (скорочення від Army Tactical Missile Systems) і новіші, більшого радіусу дії Precision Strike Missiles (PrSM). Також закінчуються "томагавки", використано близько двох третин ракет для комплексів Patriot і майже половину перехоплювачів THAAD. У зв’язку з дефіцитом ракет, зазначала агенція, Трамп вирішив поки поставити на паузу наступальні дії проти Ірану.У Пентагоні інформацію про нестачу ракет спростовують. Офіційний представник військового відомства Шон Парнелл заявив: армія США є "найпотужнішою у світі і має у своєму розпорядженні все необхідне для виконання завдань у той час і в тому місці, які обере президент". Утім, ця заява виглядає непереконливо на тлі кількох подій.Запит на майже 90 мільярдів і перехоплювачі для УкраїниПерша подія: за повідомленням ВВС, у липні американська адміністрація звернулася до Конгресу із запитом на виділення 87,6 мільярдів доларів на "термінові потреби", пов’язані з війною США з Іраном. 67 мільярдів із цієї суми призначена Міністерству війни. Запит передбачає 21 мільярд доларів на боєприпаси, 17,3 мільярда на операційні витрати, 12,1 мільярда на секретні програми, 300 мільйонів для зміцнення безпеки в посольствах і дипломатичних установах США на Близькому Сході та у Південній Азії.Тут варто нагадати, що 1 травня Білий дім повідомляв Конгрес про припинення війни з Іраном, попри присутність американських військових у регіоні. А в квітні конгресмени так і не почули від правлячої адміністрації цифри видатків на цю війну, тож політичні аналітики вважають, що Білому дому у Конгресі відмовлять. Принаймні в таких астрономічних сумах. На початку листопада у США проміжні вибори до Конгресу, тому питання фінансування військової операції на Близькому Сході загостриться.Отже, якби у Трампа все було добре з арсеналами, не винили б "термінові потреби". Це добре, що Білий дім вирішив поповнювати запаси наступальних ракет і ракет-перехоплювачів, але, як зауважує згаданий Клут, на поповнення американських арсеналів знадобляться роки, а зброя необхідна зараз. Зокрема, для підтримки союзників США на Близькому Сході та хоча б часткового задоволення запиту України.Друга подія — відмова Трампа надати українцям ракети для Patriot."Якщо американці продадуть нам 5% перехоплювачів PAC-3, ми пройдемо зиму й збережемо життя людей", — заявив президент України Володимир Зеленський.А отримання 10% таких ракет дало б можливість збивати практично всі російські балістичні ракети. Зараз, за словами українського президента, маємо лише близько 1% від необхідної кількості перехоплювачів такого типу.Нагадаємо нещодавню заяву Трампа стосовно прохання України:"Нам самим потрібні ракети. Байден передав Україні боєприпасів на 300 мільярдів доларів. Коли я йшов, наші склади були повні, а тепер ми їх відновлюємо".Він наполягав, що США мають необмежені запаси певних видів боєприпасів, однак визнав "обмеженість" інших видів. При цьому бравурно заявив:"Ми отримуємо їх щодня".Звідси просте запитання: якщо потрібна зброя в арсеналах є і її швидко поповнюють, тоді в чому проблема дати Україні хоча б 5% перехоплювачів РАС-3? Тобто або Трамп не хоче з якихось власних міркувань, чого виключати не можна, або з цими ракетами — дефіцит й американці закривають потреби інших союзників, зокрема, країн Перської затоки, які стали цілями іранської балістики. За різними оцінками, запаси Штатів саме таких перехоплювачів плюс-мінус 900 виробів, це не прості снаряди, а високотехнологічна зброя, яку не наштампуєш сотнями одиниць щомісяця.Тож доказом відсутності в американців дефіциту перехоплювачів балістики стане надання їх Україні. Чомусь у Білому домі не бачать очевидного, — щойно українські запаси поповняться, число критиків Трампа за дефіцит озброєння в самих США піде на спад.Чи справді у Сполучених Штатів проблеми зі зброєю?Частково відповідь на це питання дав сам Трамп. За його ловами, США мають запаси боєприпасів по всьому світу, й якщо вони знадобляться, то їх візьмуть. Тобто річ не стільки у дефіциті певних типів зброї, а в дефіциті політичної волі.Ще кілька років тому військові експерти застерігали, що "петріотів" справді не так багато і в разі несприятливих обставин може виникнути проблема з їхнім арсеналом. Що потягне за собою іншу проблему — країни, в яких є ця система ППО, відмовляться нею ділитися. Те ж стосується й інших високотехнологічних ракет, так потрібних зараз Україні.У самих Штатів на озброєнні — 60 батарей Patriot. Для країни за такою територією це не так щоб і багато. З іншого боку, існує мізерний відсоток, що хтось посміє запустити балістику по Штатах. Європейські запаси також не вражають. Найбільше — в Німеччині, однак з огляду на шалене зростання рейтингів ультраправої "Альтернативи для Німеччини", яка закликає не давати українцям зброю взагалі, німецька влада змушена дослухатися до електоральних настроїв. Поза межами Європи ці системи ППО є в американських союзників на Близькому Сході, в японців, південних корейців і в Тайваню. Зрозуміло, що вони нам не позичать, адже мають під боком Іран, Китай і Північну Корею. Тому залишається сподіватися, що американці все ж знайдуть хоча б частину з того, що просять українці, і що хтось із європейців таки погодиться нам допомогти.Та якщо з перехоплювачами — натужно, потрібно знищувати те, чим і звідки росіяни запускають свої "Іскандери" і "Циркони" та місця, де їх роблять. За різними оцінками, ворог сумарно виготовляє до 100-150 нових ракет на місяць, зараз у його арсеналі лише "Іскандерів" близько 130 ракет. Щоб це збивати, не вистачить запасів антибалістичної ППО. Тому варто позбавляти ворога можливостей поповнювати запаси. Україна глибокими ударами БпЛА по Росії показує США та НАТО, як це треба робити, але в держав Альянсу є далекобійні ракети, здатні прискорити знищення російських потужностей. З окремих типів таких ракет НАТОвці табу зняли, проте їх постачають мало, на деякі табу зберігається.Судячи з реакції Трампа на новини про нестачу зброї, його такі повідомлення дратують. Ще б пак, у світі давно склалася думка про невичерпність американських збройних ресурсів, тому з Вашингтоном хочуть дружити. Зараз виникли сумніви, що гегемон справді всесильний. І не тому, що утворився тимчасовий дефіцит якихось видів ракет, це все можна відносно швидко поповнити, якщо мислити стратегічно і чітко розставити пріоритет, хто друг, а хто — ворог. І допомагати друзями перемогти. На жаль, за другого президентства Трампа такого стратегічного мислення американців союзники не бачать..

Сенат США голосами 86 сенаторів ухвалив закон республіканця Ліндсі Грема і демократа Річарда Блюменталя, відомий як закон про "пекельні санкції". Це лише третина шляху, далі — слово за Палатою представників Конгресу і самим Трампом.Чому так довго тягли із законопроєктом4 січня 2025 року сенатор від Коннектикуту Річард Блюменталь повідомив, що разом із сенатором від Південної Кароліни Ліндсі Гремом очолив ініціативу, яку підтримали ще 50 сенаторів, рівномірно розділених між демократами і республіканцями. У його заяві було сказано наступне:"Закон вводить 500-відсоткове мито на імпортні товари з країн, які купують російську нафту, газ, уран та інші продукти... Ці санкції будуть запроваджені, якщо Росія відмовиться брати участь у добросовісних переговорах щодо тривалого миру з Україною або розпочне інші дії, включно з військовим вторгненням, які підривають суверенітет України після укладення миру".У квітні 2025-го співавтори внесли документ до Сенату, проте він там застряв. Грем казав, що от-от почнуть розглядати, але з місця процес не рухався. Лише після смерті сенатора — друга України, Білий дім дав добро на проходження документу в Сенаті."Це на честь Ліндсі. Це була його справа. Він хотів цього понад усе. Ви знаєте, що він про це думав, і є хороші шанси, що це буде зроблено", — заявив Дональд Трамп.Чому ініціативу Грема не розглянули рік тому чи восени 2025-го, президент США промовчав. А причин — кілька, при чому політичні були більш вагомими для Трампа, аніж економічні.Перша причина — протягом минулого року він вибудовував мирні переговори таким чином, щоб Сполучені Штати виграли від свого посередництва. Починаючи з першої зустрічі американців і росіян у Саудівській Аравії і доти, доки стратегія задобрювання Путіна не зайшла в глухий кут. Тут можна згадати польоти кремлівського посередника Кирила Дмитрієва з цікавими пропозиціями за океан і вояжі Трампового посередника Стіва Віткоффа до Москви. Також сюди можна віднести фактично примус України до укладання угоди про рідкоземельні метали.Апогеєм стала зустріч президентів США та Росії на Алясці рік тому, після чого з’явився так званий "дух Анкориджа", він матеріалізувався в "мирному плані", котрий спробували нав’язати Києву восени 2025-го. Простіше кажучи, Трамп не планував застосовувати "пекельні санкції", помилково вважаючи, що доб’ється свого батогом і пряником. Пряник — для Росії.Друга причина: закон "Грема-Блюменталя" передбачав 500-відсоткові мита проти країн, які купляють російську нафту (зараз зменшили до 100 відсотків), але існувала проблема — серед покупців не тільки Індія і Китай, які скуповують у росіян нафту величезними обсягами, а й союзники США. Приміром, Туреччина — третя за імпортом викопного палива з Росії. Президент Реджеп Таїп Ердоган вважається другом Трампа. Також у списку — Угорщина. Колишнього прем’єра якої Віктора Орбана Трамп підтримував і навіть агітував за нього на квітневих виборах, програних Орбаном.Окрім Угорщини, попри санкції та обмеження закупівлі енергоресурсів, у РФ їх продовжують купляти деякі країни Євросоюзу. Переважно йдеться про газ, проте від того не легше, адже отримані кошти Кремль спрямовує на війну. У початковому варіанті законопроєкту мита передбачалися для всіх, хто купляє у росіян нафту. У Білому домі прагнули отримати гнучкий інструмент запровадження мит. І це — третя причина.Мотивація проста — відповідає національним інтересами або не відповідає. Трамп отримав такий інструмент: закон у цілому діятиме, проте президент США може варіювати санкційні заборони. Санкції, прийняті за президентства Джо Байдена, не можна скасовувати або ставити на паузу без ухвали Конгресу, у випадку з цим законом допускається окреме рішення Трампа. Добре, хоч повідомлятиме конгресменів. Це нагадує його санкції проти "Роснєфті" і "Лукойла", які послаблювалися у розпал скачка цін на пальне через блокування Ормузької протоки.Четверта причина — Білий дім підтримав закон, коли до нього додали Іран і "Хесболлу". Найімовірніше, це поступка Трампу, якому потрібно продемонструвати американцям посилення тиску на Тегеран і його проксі. Тож, не виключено, співавтори документа погодилися, лиш би не блокувався весь законопроєкт. Україні ця поправка не заважає, вона просто нагадує приказку "на городі бузина, а в Києві дядько". "Пекельні санкції" пройшли Сенат. Що далі?У цього дуже важливого документа ще дві процедури — підтримка в Палаті представників Конгресу та підпис президента. У Палаті представників 435 осіб, для успіху законопроєкту його має ухвалити мінімум 218, але, попри двопартійну підтримку, в Сенаті у Палаті представників може виникнути кілька перепон. Одна вже існує — законопроєкт розглянуть у вересні після закінчення канікул. Це у кращому випадку, бо багато демократів і чимало республіканців вважають дискусійною поступку Трампу щодо його права застосовувати норми закону на власний розсуд. Простіше кажучи, що він вертітиме митами, як циган Сонцем, ставлячи Конгрес просто перед фактом.Наступна перепона — листопадові проміжні вибори. Глава Білого дому на тлі проблем в іранській військовій кампанії хоче ухвалення закону "Грема-Блюменталя", аби пафосно його підписати, продемонструвавши виборцям, який він потужний. Своєю чергою, демократи воліють не поспішати, щоб завадити святу Трампу. Тож може статися і таке, що в Палаті представників спробують внести якусь поправку до ухваленого Сенатом тексту, щоб президент ветував закон. Не тому, що демократи наші вороги, просто вони мислять внутрішніми електоральними циклами. Якщо перепони будуть подолані, може з’явитися ще одна загвіздка. Глава Білого дому любить розповідати, як він урятував Україну 2018 року, продавши "Джавеліни". Мовляв, Барак Обама не хотів, а він — схвалив це рішення. У березні 2018 року NBC News опублікував цікавий матеріал, в якому стверджувалося, що Трамп дуже довго відмовлявся давати українцям летальну зброю, аби не сердити Москву, його умовив тодішній глава Держдепу Рекс Тіллерсон."Україна цінує всю підтримку, яку Сполучені Штати надають нашій державі — від обох партій і всього американського народу", — подякував президент Володимир Зеленський сенаторам.Вони — молодці, але у стосунках із нинішньою владою США доводиться пам’ятати: навіть хороші речі для нас в останній момент можуть перевернути з ніг на голову. Одразу згадалася історія з обіцяними "томагавками"…Чи дійсно санкції "пекельні"?Що ж у документі, котрий, як сподіваються українці, за океаном приймуть без фокусів та політичних інтриг? Стовідсоткові мита проти імпортерів російської нафти. Зменшили з 500 через економічні і політичні причини, щоб американські споживачі не відчули на собі надто потужний ціновий удар та не відвернулися від республіканців під час виборів.Окрім мит, документ передбачає нові санкції проти високопосадовців країни-терористки держкомпаній, найбільших російських банків, великих державних енергокомпаній, "тіньового флоту". Та найцікавіше — розширення списку фізичних і юридичних осіб, які ризикують потрапити під вторинні санкції. У переліку можуть опинитися іноземні компанії, що допомагають росіянам обходити існуючі заборони — від танкерних перевозок і перевалки нафти до постачання товарів подвійного призначення.Тобто санкції справді "пекельні", інша справа, як ця дубина працюватиме в руках Трампа, відомого любителя задкувати, коли потрібно наступати..