Всеволод Юрченко

Будапешт не підтримав початок переговорів за другим й третім кластерами для України, хоча погодив відкриття одного з них для Молдови. Через позицію Угорщини остаточного рішення країни ЄС не ухвалили. Спробують зробити це цього тижня. Що ж знову не так в українсько-угорських відносинах?Що у другому і третьому кластерах, які блокує Мадяр14 липня на конференції щодо вступу нашої країни до ЄС було відкрито шостий, останній у переліку переговорний кластер. У Києві налаштувалися на відкриття одразу трьох (другого й третього також), але угорська влада знову вирішила гальмувати процес нашого просування до Європейського Союзу. При цьому вона погодилася відкрити третій кластер окремо для Молдови, що не було підтримано європейськими політиками, оскільки Київ і Кишинів просуваються до членства парою і розділяти їх наміру не мають.У середу, 22 липня, відбудеться останнє засідання Робочої групи Ради ЄС з питань розширення (COELA) перед літньою перервою, якщо Будапешт не відмовиться від блокування, то до питання про кластери зможуть повернутися з 1 вересня. Зачекати півтора місяця наче й не проблема, але річ у тім, що Угорщина може стояти на своєму й далі, а оце вже проблема. У нас очікували, що угорська політика зміниться після втрати влади Віктором Орбаном у квітні цього року, вона й змінилася, проте — не кардинально. Чому ж угорці знову взялися за своє?Маленький екскурс у процедуру відкриття переговорних кластерів. До 2020 року переговори про вступ велися за 35-ма переговорними главами, що, на думку прихильників розширення ЄС, уповільнювало процеси, тому все об’єднали у шість кластерів зі схожою тематикою. Перший кластер "Основи" дає старт перемовному процесу і закриває його, коли країна-кандидат відповідає вимогам щодо членства. Для України й Молдови "Основи" відкрили 15 червня, і зміна влади в Угорщині цьому посприяла, адже Орбан категорично блокував вступ України до Євросоюзу, а новий прем’єр Петер Мадяр від антиукраїнської політики попередника відмовився. Однак — не все так просто.Шостий кластер, який Будапешт погодився відкрити, стосується спільної зовнішньої політики України та Євросоюзу. Наприклад, Україна як член Євросоюзу має відповідати всім вимогам щодо торгівельних та інвестиційних відносин із третіми країнами, ті угоди, які не відповідають спільній політиці — скасувати або переглянути згідно з підходами ЄС. Подібних угод чимало. Але серед вимог є такі, які стосуються спільної безпеки, зокрема, обігу вогнепальної зброї. Можна припустити, що угорська сторона тому і не блокувала цей кластер, що виконання його вимог становить проблему у короткій перспективі.Кластер 2 — про внутрішній ринок. Одразу зауважимо, що для Албанії, чий шлях до спільної європейської родини почався у 2022 році, цей кластер відкрили тільки у квітні минулого  року. До цієї частини переговорів стосується дев'ять глав:вільний рух товарів;вільне пересування працівників;право на підприємницьку діяльність та свобода надання послуг;вільний рух капіталу;корпоративне право;право інтелектуальної власності;політика конкуренції;фінансові послуги;захист прав споживачів та здоров'я. Очевидно, що станом на тепер у цьому переліку в України не все на вищому рівні, але буде на ньому в процесі спільної з ЄС роботи зі зближення позицій. Те ж стосується і кластеру 3 — конкурентоспроможність та інклюзивне зростання. До нього відноситься вісім глав:інформаційне суспільство та ЗМІ;оподаткування;економічна та монетарна політика;соціальна політика та зайнятість;підприємництво та промислова політика;наука і дослідження; освіта і культура;митний союз.У Брюсселі вважають, що Будапешт ставить палиці в колеса навмисно і провини Києва тут немає. Відкриття кластерів не означає вступ, це тільки відмахування для переговорного процесу, підсумок якого залежатиме від сумісності України з ЄС, тобто — це більше наше домашнє завдання, але Угорщина заважає українській владі його виконувати. Три причини, чому новий прем’єр Угорщини діє як його попередникМадяр намагається разюче відрізнятися від Орбана, проте це часто нагадує спробу сподобатися виборцям. З останніх його кроків — повалення президента Тамаша Шуйока. Для цього партія "Тиса", яка має більшість у парламенті, ухвалила конституційні зміни, серед яких була і вимога завершення каденції президента. Той після ухвалених змін здався і підписав нововведення. А Мадяр — тріумфує. Після карколомної перемоги на виборах він, очевидно, прагне тримати свій рейтинг високим, тому вдається до популістських кроків. Наприклад, підтримує зниження вікового цензу для участі у виборах до 16 років."Я переконаний, що сьогодні більшість людей молодше 18 років достатньо підготовлені та обізнані, щоб мати право на владу в наших спільних рішеннях. Що стосується мене, під час конституційного процесу я б підтримав зниження вікового обмеження для виборців до 16 років", — каже Мадяр.Отже, перша причина — бажання ухвалювати рішення заради піару і популізму. Потреби блокувати поступ України в переговорах не було жодної, але частині виборців обов’язково сподобається такого роду суб’єктність своєї країни. Особливо опозиційно налаштованій, яку під час передвиборчої кампанії проти нас налаштовував Орбан.Друга причина — дипломатичні ігрища з Києвом. Ідеться про домовленість між Мадяром та президентом України про особисту зустріч, досягнути 8 липня на саміті НАТО в Анкарі."Ми домовилися, що найближчим часом зустрінемося — або в Будапешті, або в Києві, — а після цього разом поїдемо до закарпатського Берегова", — повідомив угорський прем’єр-міністр.Можна припустити, що зустріч він хоче обставити як власну дипломатичну перемогу — досягнення якоїсь угоди, яка стосуватиметься розширення прав угорців Закарпаття. Після чого оголосить, що більше не блокуватиме шлях України до ЄС. Коли відбудеться зустріч, поки невідомо. Про візит Мадяра до нашої країни цього тижня не повідомлялося, можливо це буде днями і тоді Робоча група COELA в середу відкриє два завислі кластери. Коли ж візиту не буде, значить, дипломатичні маневри ще тривають.Третя причина — традиційний для Угорщини шантаж Євросоюзу. Добре відомо, що за попереднього уряду ЄС заморозив значні суми виплат Будапешту через зрив реформ та відмову від виконання рекомендацій із Брюсселю. Орбан у відповідь шантажував Євросоюз за кожної зручної нагоди — щоразу при розгляді питання посилення санкцій проти Росії або надання допомоги Україні. Були сподівання, що Мадяр так не робитиме, оскільки це лише шкодить самій Угорщині.10 липня Рада Євросоюзу затвердила новий план відновлення та стійкості для Угорщини і виділяє їй 10 мільярдів євро. Уряд у Будапешті пообіцяв посилити боротьбу з корупцією, зробити прозорими державні закупівлі й зміцнити незалежність суддів. Здавалося б, сторінку кризових стосунків між ЄС та Угорщиною перегорнуто, але тут варто пригадати, що у червні повідомлялося про наміри Будапешта блокувати решту кластерів для України після відкриття "Основ". Не виключено, шостий розблокували після виділення згаданих 10 мільярдів євро, а відкриття інших пов’язуватиме з якимись внутрішніми моментами в ЄС. Себто, Мадяр діятиме, як Орбан — нічого особистого, тільки гроші.На надуманість причин відмовити Україні вказують й ЗМІ. Мовляв, балканські країни раніше стали в чергу, тож мають право просуватися швидше. Цей аргумент витягають не вперше. Річ не у тому, хто довше в черзі, а хто та як виконує домашні завдання. 10 липня, коли Угорщині розблокували гроші, представники Євросоюзу ухвалили рішення про закриття низки переговорних кластерів для Чорногорії та Албанії. У політичних колах ЄС вважають, що Чорногорія може вже скоро стати 28-ю країною об’єднання, що ж до чотирьох інших країн Західних Балкан (Сербія, Північна Македонія, Боснія і Герцеговина, Албанія), то їхній прогрес залежить від темпів реформ і нашої інтеграції — не стосується. .

Після оманливого перемир’я США та Іран продовжили воювати. Мало хто сумнівався, що режим у Тегерані погодиться на ультиматум Вашингтона, йому треба була просто передишка. Але, на відміну від перших атак американців на іранців, через що увага світу змістилася на нову гарячу точку, зараз війна в Україні на другий план не відійшла.Як США та Іран знову запалили Близький СхідВійськове протистояння між США та Ізраїлем з одного боку та Іраном — з іншого — відновилося 7 липня. Поблизу Ормузької протоки обстріляли катарський LNG-танкер, хоча до цього на тлі переговорів про безпечне судноплавство через протоку пройшло понад 200 комерційних суден. Американці у нападі на танкер звинуватили іранців. Наступного дня саміті в Анкарі Дональд Трамп визнав, що меморандум про взаєморозуміння з Іраном, підписаний 18 червня, втратив чинність."Все скінчено. Я не хочу мати з ними справу. Вони покидьки. Вони хворі люди. Ними керують хворі люди", — охарактеризував режим у Тегерані президент США.На той момент американці вже завдали ударів по понад 80 цілях на території Ірану. Там у відповідь пригрозили паралізувати світове постачання нафти та розширити конфлікт на Червоне море.На тлі відновлення протистояння з’явилася інформація, що режим аятол готує замах на Трампа. Глава Білого дому підтвердив, що давно перебуває у списку ворога, тому дав інструкції на випадок своєї смерті "просто буквально розбомбити їх до рівнів, яких вони ніколи раніше не бачили". Нагадаємо: в разі передчасної смерті президента Сполучених Штатів до президентських виборів його функції виконує віцепрезидент. Зараз ним є Джей Ді Венс, якого важко назвати "великим другом України".У ніч проти 12 липня Корпус вартових ісламської революції (КВІР) оголосив про закриття Ормузької протоки на невизначений період. За останні кілька діб американці та іранці обмінялися потужними ударами. 12 липня військові США уразили понад 100 цілей в Ірані, серед яких — пускові майданчики ракет і дронів, склади боєприпасів та обладнання зв’язку. Іранці розширили географію ударів, атакувавши Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Йорданію, Оман і Кувейт.14 липня Йорданія повідомила про перехоплення чотирьох балістичних ракет, які летіли по американській базі. Цього ж дня в Ормузькій протоці було атаковано два танкери ОАЕ "Момбаса" і "Аль Бахія" — не обійшлося без жертв. А ближче до вечора стало відомо про атаку балістикою по стоянці безпілотника на авіабазі Алі-аль-Салем у Кувейті. Вчора Трамп офіційно повідомив Конгрес про початок нової військової операції проти Ірану.В інтерв’ю улюбленому телеканалу трампістів Newsmax він похвалився, що американські військові вже знищили близько 84% іранських об'єктів з виробництва озброєнь. За його словами, протягом чотирьох місяців операції США майже повернули іранців "до кам'яного віку", щоправда, визнав, що в Ірану залишаються деякі ракети та деякий потенціал. Водночас скептики вважають, що війна триватиме тут в якомусь варіанті ще досить довго. Така думка переважає і серед американців.За даними недавнього опитування Reuters/Ipsos, майже 80% американців вважають, що війна між США та Іраном матиме затяжний характер, і лише 18% опитаних вірять, що війна може завершитися вже за кілька тижнів. У цьому опитуванні є ще дві погані для Трампа і республіканців цифри: відновлення ударів по Ірану підтримує 37% респондентів, тобто значно менше навіть половини американців, тоді як майже половина вважає, що не вартий витрат на нього.З огляду на передвиборчу кампанію на проміжних виборах до Конгресу, яка де-факто триває, таке ставлення населення до війни має насторожити як Білий дім, так і республіканців. У них і без того ситуація з рейтингами не найкраща, і якщо Трамп не знайде чогось, що можна продати електорату як перемогу, справи — кепські.Погані і хороші новини для УкраїниВсі, мабуть, пам’ятають, як перша військова операція США на Близькому Сході, що розпочалася 28 лютого, переключила увагу світу та самої американської адміністрації з війни в Україні. Трампу, який зайшов у глухий кут у переговорах про мир у нас, потрібне було зміщення уваги, проте нічого путнього з цього не вийшло. Існують побоювання, що, попри повну військово-технічну перевагу Сполучених Штатів над їхнім ворогом, конфлікт затягнеться навіть не на місяці. До кінця каденції Трампа — надто песимістичний сценарій, але до дня проміжних виборів у перших числах листопада, найімовірніше.Чим відлунилася іранська авантюра американців українцям — лише кілька цифр і фактів.Перше: Україна лишилася без ракет для систем ППО Patriot, чим одразу ж скористався наш ворог, посиливши атаки балістикою. США наполягали на тому, що їм тепер ці ракети потрібніші.Друге: за кілька останніх місяців значно зросла кількість загиблих цивільних в Україні, за даними ООН, у червні внаслідок російських атак загинули щонайменше 265 цивільних, ще 1816 отримали поранення. Це один з найвищих показників за війну, цифри загиблих зростали протягом трьох останніх місяців.Тільки за перший тиждень липня загинули щонайменше 93 цивільних, ще понад 500 отримали поранення. Основною ціллю ворога став Київ, який раніше був відносно безпечним завдяки добре організованій системі протиповітряної оборони.Третє: зупинився переговорний процес, в якому американці хоч і були лише посередниками, проте їхня участь хоча б трохи стримувала Путіна. З одного боку, після того, як вивітрився "дух Анкориджа", США перестали тиснути на Київ — і це добре. З іншого, навіть найбільші оптимісти не скажуть, коли може відкритися нове переговорне вікно.Якщо Сенат підтримає "пекельні санкції" — законопроєкт покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема та демократа Річарда Блюменталя про 500-процентні мита для країн, які купують російські енергоресурси, це має шанс вплинути на Кремль у купі з глибинними санкціями — дроновими ударами по військових і нафтових об’єктах на території РФ, які успішно завдають ЗСУ. Потрібно поспішати, щоб російська економіка почала руйнуватися, а не тільки хитатися. А Трамп знову загрузає в Ірані, це спричинило ріст цін на нафту, від чого матиме зиск Москва.Як завжди — є хороші і погані новини. Хороша в тому, що президент США схвалив законопроєкт Грема-Блюменталя. Погана: Палата представників йде на літні канікули 23 липня, а Сенат — 7 серпня. Якщо до того часу документ не схвалять, тоді ще є коротка сесія у вересні, яка радше перетвориться у виголошення передвиборчих промов, потім — вибори у листопаді, а наступна сесія вже може стати так званою lame duck — сесією "кульгавої качки", якщо республіканці вибори програють. Тобто буде переділ впливів і посад у Конгресі й американським законодавцям може виявитися не до нас.На тлі цифр і фактів, які навіюють песимізм, варто відзначити важливі позитивні моменти. Перший: саміт "Великої сімки", а потім і саміт НАТО в Анкарі продемонстрували зміну у голові Трампа: він не тільки провів змістовні зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, а й, що показово, не зателефонував до Москви після цього. У Кремлі образилися, але хто їх питає. І ще дуже важливий момент: держсекретар США Марко Рубіо повідомив, що США обговорюють посилення далекобійних спроможностей України. Коментуючи озвучене Рубіо, Трамп заявив:"Це ескалація. Але це ескалація, яка може призвести до завершення війни".Другий позитивний момент: 13 липня 10 держав Європи включно з Україною заявили про створення "антибалістичної коаліції" — інтегрованої системи боротьби з балістичною загрозою. Тоді ж Зеленський анонсував наступне засідання "коаліції рішучих" в Україні. Тобто, попри не дуже добрі прогнози щодо тривалості військової операції США проти Ірану, європейські партнери залишаються пліч-о-пліч з українцями.Третій позитив: схоже, розуміння того, що Путіна до справжніх переговорів можна привести лише силою, стало трендом, який залишатиметься незалежно від інших подій у світовій політиці. Й Вашингтон більше на довго з цього процесу не виключатиметься..

Українська влада та польський уряд шукають шляхи знаття напруги між країнами після скандалу з позбавленням Володимира Зеленського ордена Білого орла. 11 липня вшановували жертв подій на Волині. Як обидві країни підійшли до цієї події?TrueUA аналізував, як частина польського політикуму вирішила отримати електоральні дивіденди від чергового витка протистояння Києва і Варшави через складні моменти історичної пам’яті. У сусідній державі почастішали випадки агресії щодо українців, як сталося у Вроцлаві, де компанія агресивних молодиків влаштувала жорстоку розправу над підлітком-українцем одразу після того, як почула його розмову українською мовою.Інший резонансний випадок мав місце у Познані, де група ультраправих радикалів влаштувала допит українці в офісі компанії, яка займається правовим супроводом наших біженці від війни, розпитували про ставлення до Степана Бандери, а потім виклали відео у мережу. Такі інциденти розслідує польська поліція, обіцяє покарати кривдників, це добре, але рівень ксенофобії щодо наших співгромадян у Польщі помітно зріс, і це — факт.Як свідчать результати опитування, проведеного компанією SW Research на замовлення видання RP.pl, 46,6% поляків покладають відповідальність за ескалацію конфлікту на нашу країну, 12,7% респондентів назвали відповідальною Польщу, а 25,4% вважають, що винні обидві сторони. Тобто маховик антиукраїнської істерії приносить результат, питання — яким саме силам і чи є це довготривалим трендом із відповідними наслідками?Як Київ і Варшава намагаються досягти потепління19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення про позбавлення свого українського колеги Володимира Зеленського ордену Білого орла. У відповідь президент України відіслав свій орден до Польщі кур’єрською службою. Важливо, що те ж саме зробили попередні президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко і Петро Порошенко. У Варшаві пропрезидентські політики здійняли лемент, мовляв, українці проявили неповагу до Польщі. На це відповів глава МЗС сусідньої держави Радослав Сікорський:"У європейській культурі орденів позбавляють за скоєння злочинів. А тут йшлося про розбіжності в поглядах на дуже важливі історичні питання".Після цього з українського та польського боку відбулося кілька дуже важливих кроків. Перший: головний наш дипломат Андрій Сибіга зустрівся з колегою Сікорським у Варшаві, домовилися про низку спільних кроків, зокрема, про регулярні консультації між міністерствами закордонних справ, зустрічі істориків та залучення релігійних лідерів до діалогу для зниження напруги в окремих гуманітарних питаннях.Це дуже важливе рішення з огляду на політичні спекуляції окремих польських політиків. Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, перебуваючи в Україні, заявив:"Ми віддаємо шану жертвам і згадуємо в молитві під час Святої Меси тисячі невинних поляків, чиї життя були забрані лише тому, що вони були поляками. Пам'ять — наш обов'язок. Правда — основа примирення!".Своєю чергою, український посол у Польщі Василь Боднар 11 липня, у день вшанування жертв Волинської трагедії, поклав вінок у Волинському сквері у Варшаві. Ні в одному, ні в іншому випадку не було жодних питань чи інцидентів, що підтвердило штучність, роздутість теми польськими ультраправими політиками.Другий крок: у Польщі оприлюднили інформацію про військову допомогу, надану Україні з початку повномасштабного вторгнення. Загальна сума приблизно 3,5 мільярда доларів. Це рішення польського уряду багато хто критикував, але потрібно розуміти, що воно спрямоване проти внутрішньої опозиції.Коли та прознала, що Польща передала нам ракети для ППО Patriot, здійняла галас. Один із лідерів антиукраїнської партії "Конфедерація" Кшиштоф Босак звинуватив уряд у таємній передачі ракет. А відвертий українофоб, очільник Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марцін Пшидач закинув уряду, що той поступився чергою в отриманні цих ракет від США.Сенс рішення пояснив прем’єр-міністр Дональд Туск:"Польські політики не можуть обговорювати допомогу Україні в контексті якоїсь безглуздої політичної боротьби. Це питання нашої безпеки. Кожна ракета, випущена в Україні, яка влучно знищує снаряди, ракети, дрони й літаки агресора, — це більша безпека Польщі".А днями Туск наголосив, що за розпалюванням ворожнечі стоять російські боти, то ж уряд збирається жорстко протидіяти дезінформації, а спецслужби каратимуть за будь-які переслідування за національною ознакою. Додамо: не тільки боти, а й польські політики, які прагнуть на українофобії восени наступного року отримати більшість у законодавчому органі.Як відповіли антиукраїнські силиЗрозумівши, що їхня стратегія валиться, вони вирішили перехопити ініціативу. Коротко, що з цього вийшло. Під час саміту НАТО в Анкарі зустрілися Зеленський і Навроцький. Останній під час зустрічі знову порушував історичну тематику. Після цього заявив: розбіжності — зберігаються. Можна припустити, що заради цієї заяви Навроцький і зустрічався. Як пояснив президент України, "потрібно, щоб ми були конструктивні і делікатні, щоби не зруйнувати важливі, дружні, сусідські відносини між Україною і Польщею". Видається, польський президент дотримується іншої думки.Під час заходів з нагоди річниці подій на Волині Навроцький виступив за заборону використання червоно-чорного прапора (у Польщі наголошують, що це прапор виключно УПА). І знову згадав про якусь "бандерівську ідеологію" — міф, вигаданий у Польщі. А кандидат у прем’єри від партії "Право і справедливість" Пшемислав Чарнек анонсував внесення до Сейму резолюції щодо блокування вступу України до Євросоюзу за вшанування УПА. У Кремлі — аплодують!"Ми бачимо, що російська агентура буквально намагається підігріти польсько-українські емоції. Свою справу роблять і мільйони тролів в Інтернеті, і ми знаємо, кого це тішить: пана Медведєва, пані Захарову, нас до цього заохочують. Тому пропоную замислитися, адже від XVII століття польсько-українські суперечки, злочини чи конфлікти завжди служили нашому спільному ворогові", — прокоментував заяви правої опозиції глава МЗС Сікорський.Але Навроцький та йому подібні продовжують підігрівати українофобію. Звідси логічне питання: невже у Польщі виросло покоління політиків — агентів Росії?Агенти Кремля чи "корисні ідіоти"?Відповідь парадоксальна: і так, і ні. Є, хто прикривається демократичними процедурами, на кшталт "Конфедерації польської корони" Гжегожа Брауна. Відверті українофоби та противники Євросоюзу, але вони мають чималий рейтинг серед виборців. А є такі, як "Право і справедливість", Ярослав Качинський, Кароль Навроцький та його оточення. Вони за своєю суттю — антиросійські, проте десятиліттями спекулювали на тематиці національної пам’яті і це їм приносило дивіденди. Чи є у них економічна програма для поляків без Євросоюзу та НАТО? Звісно ж, ні.TrueUA аналізував, що собою являють нинішні європейські ультраправі. Вони паразитують на слабостях демократії, граючи тим самим проти політичної єдності в Європі. Бо свій результат на виборах — важливіший.Як має чинити Україна в історії з польськими ультраправими?Перше: уряд Туска мусить задовольняти інтереси всього населення, тому іноді від його спікерів можна почути й не зовсім приємні речі, але головне — ці люди працюють на спільний із нами результат. Тому потрібно працювати спільно, шукаючи точки дотику. Перемога восени наступного року партії Туска та інших польських лібералів — нам на руку.Друге: поляки хочуть продовжувати пошукові роботи для ексгумації жертв полій на Волині, жодним чином їм не треба заважати, щобільше, в разі знахідок (поки таких не було) — покладати вінки на могили жертв. Чи потрібно від поляків вимагати чогось у відповідь? Головне, щоб "ПіС", яка висунула Чарнека кандидатом у прем’єри, не прийшла до влади восени 2027 року та не сколотила коаліцію з двома "конфедераціями", заради цього є сенс скористатися відомим прислів’ям "мовчання — золото".Нарешті, третє: чим ближче до старту парламентських виборів у Польщі, тим очевидніше, що тамтешні спецслужби активізують протидію російським впливам, у них просто не буде іншого виходу. У цьому контексті дуже важливою є робота наших спецслужб зі збору інформації про роботу агентури РФ у сусідній державі. Прийде час, коли Варшава звернеться по цю інформацію до Києва..

Міжнародний олімпійський комітет зняв рекомендації щодо обмеження участі спортсменів із Росії в міжнародних змаганнях, котрі діяли з жовтня 2023 року. Також знята заборона на проведення змагань на території Росії. Як Україна може відповісти на відверто недружній крок  Керсті Ковентрі та її підлеглих?Які рішення ухвалив МОК і в чому їхній цинізмПерерахуємо основні:Олімпійський комітет Росії (ОКР) не включатиме до свого складу жодних регіональних спортивних організацій на територіях, що підпадають під юрисдикцію НОК України;рекомендовані умови участі, що стосуються російських спортсменів і команд, включно із захисними заходами, більше не є чинними;усі російські спортсмени, які повертаються до міжнародних змагань, мають відповідати існуючим антидопінговим вимогам і повинні пройти багаторазове тестування перед поверненням на основі оцінки спортивного ризику;МОК не проводитиме заходи під своєю егідою в Росії та не запрошуватиме російських урядовців чи державних службовців на свої події; натомість рішення про те, чи проводити заходи та спортивні змагання в Росії, запрошувати урядовців чи держслужбовців Росії, чи дозволяти демонстрацію російського прапора, гімну тощо, приймає окремо кожна міжнародна федерація;МОК ухвалить рішення щодо демонстрації російського прапора, гімну, кольорів або будь-якої іншої ідентифікації на Олімпійських іграх у відповідний час.Спортивні організації — це чиновники, які діють не за нормами моралі, а за власними документами. Після дискваліфікації з цьогорічної Олімпіади українського скелетоніста Владислава Гераскевича за шолом із зображенням наших спортсменів, життя яких забрала війна, закликати до совісті таких, як голова МОК Керсті Ковентрі, марна справа. А якщо поглянути на персональний склад Виконкому, ухваленому ним рішенню взагалі не варто дивуватися. Там троє європейців, та й то один із Сербії, одна американка, інші представляють так звані "нейтральні" країни. Один із віцепрезидентів — китаєць. Олімпійська рада Азії першою схвалила рішення Виконкому, — хто б сумнівався.Зупинимося коротко на наслідках. Отже, перше: росіян відлучили від міжнародних змагань не через повномасштабне вторгнення в Україну, а тому, що їхні спортивні федерації відкривали філії в анексованому Криму та на тимчасово окупованих територіях. ОКР запевнив МОК, що не проводитиме жодної діяльності на цих територіях і йому повірили на слово. У вердикті Виконкому є блюзнірська фраза: рішення ухвалили після ретельного аналізу, проведеного комісією з правових питань МОК.Що передбачає "ретельний аналіз"? Відповідь проста: Москва надала документи, в яких відсутні регіональні представництва на окупованих територіях. На папері немає, але змагання проводяться, просто їх приховують. Реальну перевірку здійснити неможливо, адже це потребуватиме виїзду на місце, а чиновники МОК не ризикуватимуть життям, здоров’ям та залишками репутації, адже перебування іноземних чиновників на захоплених Росією українських територіях є порушенням діючих санкцій.Друге: від участі в Олімпіадах росіян також відсторонили не через повномасштабне вторгнення, а в результаті гучних допінгових скандалів і сталося це на підставі рішення Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) від 9 грудня 2019 року. Спочатку Росію дискваліфікували на 4 роки, але 17 грудня 2020 року Спортивний арбітражний суд у Лозанні підтримав рішення WADA, проте скоротив термін на 2 роки.Нинішнє рішення Виконкому МОК не означає автоматичного допуску росіян на наступну Олімпіаду, але воно підтвердило попередню ухвалу про те, що формат участі російських спортсменів приймають самі федерації. Вона вже відкрила двері для росіян у багатьох олімпійських видах спорту, зокрема, у гімнастиці (TrueUA аналізував, чому так сталося), дзюдо, самбо, у різних видах боротьби, у водних видах спорту, важкій атлетиці, фехтуванні тощо. Небезпека вчорашнього рішення у тому, що інші федерації, які не знімали заборону, отримали додаткове підтвердження, що вже можна це робити.Поки жодна федерація з командних видів спорту росіян до змагань не допустила. Точніше, спроби є, але обережні. До них можна віднести рішення ФІФА на чолі зі скандально відомим другом Дональда Трампа Джанні Інфантіно про допуск російської збірної до новоствореного турніру — чемпіонату світу U-15. Формально у заяві федерації Росію не згадують, але участь дозволили всім членам організації. Водночас для дорослих і юнацьких збірних та для клубів продовжили "бан" на сезон 2026-27.У рішенні Виконкому йдеться і про команди, тож справа за федерацією, яка першою дозволить росіянам змагатися під її егідою. В пабліках на болотах вже смакують, що це буде ФІФА. Але вона не може вирішувати поверх європейської УЄФА, а та ще тримається.Третє: мабуть, найгірше рішення — про дозвіл на проведення змагань в Росії. І тут МОК умив руки: він нічого не проводитиме, але якщо це робитимуть міжнародні федерації, їм ніхто не заважатиме. Крім того, дозволили запрошувати російських урядовців і держслужбовців. Можна не сумніватися, що росіяни вже домовилися про кілька таких змагань до кінця цього року і використають їх із пропагандистською метою.Як діяти з любителями Росії у великому спортіУ Національному олімпійському комітеті наполягають на перегляді рішення МОК. Цитуємо:"Вважаємо це рішення передчасним, необґрунтованим і таким, що ухвалене без урахування об'єктивних обставин, які залишаються незмінними: Російська Федерація продовжує повномасштабну збройну агресію проти України, грубо порушуючи міжнародне право та фундаментальні принципи миру та безпеки".У НОК нагадали, що рекомендаціями МОК, затвердженими 28 лютого 2022 року та 28 березня 2023 року, на російських спортсменів наклали санкції щодо участі в міжнародних спортивних змаганнях. Простіше кажучи, рішення Виконкому МОК не враховує інших рішень цієї організації, якими накладалися санкції на росіян.Виходить, скасували одне зі своїх рішень на підставі брехливої інформації Росії, але ж інші — діють. Тому варто подавати скаргу в спортивний арбітраж. Але є нюанси. По-перше, арбітраж розглядатиме справу повільно, а росіян протягують вже на найближчі змагання. По-друге, важко пригадати, коли спортивний суд скасовував рішення МОК.Президент НОК Вадим Гутцайт каже: у нього "ще немає відповіді, що ми маємо зробити, щоб представників країн-агресорів не було на Олімпійських іграх в Лос-Анджелесі". За його словами, відбувається поетапне повернення спортсменів країни-терористки. Спочатку повернули білорусів, потім віддали питання по росіянах на відкуп федераціям. А там все залежить від голів. Але не можна погодитися, що немає ради, як це зупинити.Дійсно, повністю запобігти просочуванню путіністів не вдасться, бо є федерації, які сидять на російських грошах, проте мінімізувати кількість учасників із РФ можливо. Як варіант — закрити для них змагання в Європі. Для того, щоб вибороти олімпійську ліцензію, потрібно взяти участь та заробити очки на певних турнірах, вони проводяться в різних країнах. Наша дипломатія має активно включитися в роботу, щоб росіянам не давали візи в країни ЄС та Канаду. Якщо у спортивних чиновників замість совісті — грошові знаки, тоді потрібно домовлятися з чиновниками.Останній за часом оптимістичний приклад, як діє visa-ban — із Канади. Ця країна відмовила у візах російським веслувальникам на байдарках і каное, тому вони пропустять етап у Монреалі. Кілька таких пропусків і вони не потраплять ні на чемпіонати світу, ні тим більше на Олімпіаду.Можливий і більш радикальний варіант — робити знаменитими спортивних чиновників, тобто, оприлюднювати дані про їхню корупцію. Для цього необхідно підключати міжнародні журналістські проєкти та створити власні групи ОSINT-аналітики, які працюватимуть у сфері спортивних розслідувань.Наступна Олімпіада буде у Лос-Анджелесі влітку 2028 року, це самий розпал президентської передвиборчої кампанії в Штатах, тож дуже вірогідно, що на непоступливих голів міжнародних федерацій чинитиметься тиск або їм пропонуватимуть великі гроші за допуск росіян на змагання, щоб вони виступали в США. Це ж просто неоране поле для антикорупційних викриттів!.

У турецькій столиці 7 липня стартує дводенне засідання членів Північноатлантичного альянсу. Міжнародні оглядачі називають його одним із найскладніших через поглиблення кризи у відносинах Європи та США. Оптимісти згадують торішнє засідання, коли теж боялися скандалу з Трампом, але зібрання пройшло конструктивним. Песимісти ж наголошують на тому, що точок дотику між союзниками за рік значно поменшалоПопередній саміт відбувся 24-25 червня 2025 року на тлі погроз американського президента вивести США з Альянсу, якщо європейці й Канада не збільшать видатки на спільну оборону. Втім, все пройшло без ексцесів: за підсумками саміту в Гаазі країни — члени зобов’язалися збільшити витрати на оборону і безпеку до 5% ВВП, але не відразу, а поступово, створити для цього інструменти, таким став кредит для оборонних потреб SAFE. TrueUA аналізував, що це за інструмент і яка користь від нього Україні. Генсек НАТО Марк Рютте виказував Трампу максимальну шанобливість, називав "татком", лиш би норовливий американець не грюкнув дверима. Одним словом, вдалося запобігти гучним розбіркам. Проте за рік усередині Альянсу виникли розколи, здатні перетворити зібрання в Анкарі на шоу для кремлівської пропаганди. Які ж розколи утворилися між союзниками? Зупинимося на чотирьох, як видається, ключових.Стримана реакція Європи на військову операцію проти ІрануЩоб довго не описувати ситуацію, вкладемо її у словосполучення "європейці відмовилися допомагати США". Хтось, як Іспанія, закрив свій повітряний простір для американських військових літаків, хтось, як Італія, не надавав авіабази для перекидання військ і техніки на Близький Схід, хтось, як Великобританія, погодився допомогти, але із запізненням, а хтось, як Німеччина, вустами канцлера Мерца, заявляв, що Америка погано підготувалася до військової операції, не заручилася міжнародною підтримкою, тому зазнає приниження. Трамп дуже роздратовано реагував на поведінку союзників.Днями американське видання Associated Press переповіло подробиці зустрічі Рютте з Трампом. Генсек НАТО презентував президенту США графік під назвою The Trump Trillion, яким доводив, що з 2017 року європейські союзники і Канада збільшили оборонні витрати загалом на 1,2 трильйона доларів. На це Трамп буцімто відповів:"Нам не потрібні їхні гроші — нам нічого не потрібно. Я просто хочу лояльності".Тим самим продемонстрував невдоволення позицією Європи щодо операції в Ірані. Якщо він хоче лояльності у вигляді взаємодопомоги — це одне, а якщо ідеологічної підтримки — зовсім інше. Республіканці активно проводять передвиборчу кампанію з проміжних виборів до Конгресу (волевиявлення відбудеться в перших числах листопада), гасла, які вони підняли на свої стяги, мають суттєві розбіжності з ідеологіями, які панують в Європі. Якщо європейцям доведеться вислуховувати, що вони занадто добре ставляться до мігрантів, що їхня політика толерантності не подобається Вашингтону, замість лояльності Трамп може отримати політичні демарші.Неприязнь Трампа до лідерів окремих країн НАТОВідомо, що президент Сполучених Штатів спілкується з президентом Франції Еммануелем Макроном лише на якихось спільних подіях, як от саміт "Великої сімки", який приймали у себе французи. Стосунки з Мерцом ущент розлагодилися після критики іранської кампанії Штатів. З прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером американський президент також побив горшки й дуже радів, коли дізнався про заплановану відставку глави британського уряду.Але найгучнішим став розрив з італійською прем’єркою й ідеологічною соратницею Джорджею Мелоні. Після саміту "Великої сімки" Трамп заявив, що італійка дуже хотіла з ним сфотографуватися. Та назвала слова глави Білого дому брехнею. Після серії заочних перепалок вони ніби заспокоїлися, але днями Трамп спровокував черговий скандал, — опублікував світлину із саміту "сімки", де він і Мелоні, а поверх фото напис Restraining order needed ("Потрібен обмежувальний припис"). Це юридична норма, яка зобов’язує кривдника триматися на відстані від жертви. У Римі цього разу вирішили не реагувати на провокацію, втім усі розуміють, що в Анкарі щось між цими двома станеться, якщо не наступлять на горло власним емоціям.Європейці недолюблюють РюттеУ столицях Європи вважають, що Рютте прогинається під Трампа, підлабузнюється до нього на шкоду спільним інтересам. Та ж Мелоні нещодавно обурилася словами генсека, який розповів, що Італія дозволила півтисячі американських літаків використати свої авіабази для атак на Іран. Вона у відповідь наголосила: її країна не брала участі в іранському конфлікті. Обурення прем’єрки зрозуміле, — після сказаного Рютте виборці почали звинувачувати свою головну урядовицю в обмані, тому вона мусила реагувати жорстко, щоб не вчинилася внутрішня політична сварка.Здавалося б, дрібні непорозуміння між амбіційними лідерами мають бути винесені за дужки, бо йдеться про колективну безпеку, але це той випадок, коли у будь-яку мить може спрацювати діалектичний закон переходу кількості в якість. Простіше кажучи, з киплячої каструлі зірве кришку. Зауважимо, Рютте залишається непохитним у підтримці єдності НАТО та спільної допомоги Україні. Пригадується його заява:"Моє послання європейським колегам: перестаньте так сильно турбуватися про США, слід працювати. Почніть стежити за тим, щоб ви реалізували інвестиційні плани, запустили промислову базу, щоб підтримка України залишалася на високому рівні".Генсек НАТО зараз нагадує голову ОСББ: щоб у будинку все функціонувало, доводиться витрачати більше сил не на пошук коштів, майстрів і так далі, а на вмовляння мешканців будинку та на їхнє примирення.Внутрішні політичні конфлікти в країнах НАТОДемократії передбачають електоральні цикли, які впливають на поведінку політиків. Як це відбувається можна простежити на прикладі Польщі, з якою Україна посварилася через поведінку президента Кароля Навроцького. Антиукраїнські заяви з табору польських правих звучать досі, зокрема погрози зупинити наш шлях до ЄС до вирішення історичних суперечок із Польщею. Водночас уряд сусідньої держави погодився передати Україні ракети для систем ППО Patriot, наразившись на критику правих. У відповідь прем’єр-міністр Дональд Туск закликав політиків Польщі "не гратися з вогнем"."Ви ж, мабуть, не перейшли на бік Росії? Я звертаюся до тих, хто хоче припинити військову допомогу Україні. Можна дискутувати про історію, про взаємовідносини, але в жодному разі не можна ставити під загрозу нашу співпрацю з Україною в її захисті від російського вторгнення", — наголосив Туск.Також днями польський прем’єр зробив попередження:"Я не маю наміру нікого лякати, але найближчі місяці можуть бути критичними, особливо в країнах Балтії, ці побоювання відчуваються".За словами Туска, Варшава готується до різних сценаріїв. Туск наполягає на посиленні східного флангу НАТО, закликає внутрішню опозицію усвідомити справжні, а не надумані нею виклики. Та навряд чи опозиція його почує.Добре, що там ще не так, як у Чехії, де президент і друг України Петр Павел та прем’єр і недруг України Андрей Бабіш посварилися, хто представлятиме країну на саміті НАТО. У підсумку — летять до Анкари обоє, але нарізно.Чи вдасться подолати розколи та чого очікувати УкраїніЦі питання напередодні саміту в Анкарі стали ключовими. За повідомленням агенції Reuters, у підсумковому документі саміту є спільні знаменники. Зокрема, члени Альянсу мають намір висловити відданість колективній обороні у співпраці зі США. Це — та сама лояльність, про яку буцімто казав Трамп.Заплановано у документі й 70 мільярдів євро військової допомоги Україні цього року і стільки ж — наступного. Кілька країн, пишуть інші ЗМІ, мають свою думку, — Словаччина взагалі проти, а Італія сумнівається в необхідності зобов’язань щодо фінансування на наступний рік. Простіше кажучи, щодо підтримки України члени Альянсу говорять одною мовою, але різними діалектами. Аналітики рекомендують не зациклюватися на обіцянках десятків мільярдів допомоги Україні в дальшій перспективі, а на тому, що українці можуть отримати тут і зараз від НАТО на тлі посилення повітряних атак Росії. Йдеться постачання систем ППО, про що Київ постійно просить партнерів, та політичні рішення. Тобто, якщо Україна отримуватиме ракети-перехоплювачі балістики — це вже буде перемога. На полях саміту відбудеться Форум оборонної промисловості. Цей захід не менш важливий для України, аніж навіть зміст підсумкового комюніке зібрання НАТО, адже там укладатимуться контракти на десятки мільярдів на багато років уперед. Оскільки безпека нашої країни, як запевняє Рютте, "тісно пов’язана з безпекою країн Альянсу", посилення оборонної промисловості НАТО стане і його, і нашим успіхом. Про які політичні рішення може йтися? Звісно, до Альянсу нас не запросять, але окрім нього існують інші безпекові механізми, здатні дати більше тут і зараз. Велика Британія, Нідерланди, Фінляндія та Польща оголосили про формування нового багатостороннього оборонного механізму та підтвердили підтримку України. Судячи з оголошеної заяви, суть механізму у підвищенні ефективності закупівель оборонного обладнання та прискорення інвестицій в оборону. Залученість до подібних механізмів буде дуже корисною вже у короткій перспективі. І, останнє. Напередодні зустрічі в Анкарі Трамп вкотре анонсував наближення кінця війни в Україні, і каже, що цього хоче Путін. Щось у цьому дусі він розповідатиме і під час подій у Туреччині. TrueUA розповідав про політичні гойдалки, які влаштовує нам і світові американський президент. На полях саміту він зустрінеться з Володимиром Зеленський. На їхню зустріч експерти покладають багато сподівань. Втім, більшість усе ж лишаються скептиками, бо до радикальних кроків проти Путіна Трамп, на жаль, досі не готовий..

Британське видання The Guardian опублікувало дослідження про причини зростання популярності ультраправих в Європі. З огляду, що ці політсили переважно ще й проросійські, їхній підйом — погана новина для України.Реалії Європи: чверть виборців голосує за ультраправих Дослідження в межах проєкту PopuList показує, що майже кожен четвертий виборець у Європі зараз голосує за ультраправі партії, і ця частка зросла майже вп'ятеро з середини 1990-х років і особливо різко — за останні три роки. Під партіями з такою ідеологією автори проєкту розуміють політичні сили, які сповідують авторитаризм і нативізм. Останнє — це віра в те, що країна повинна бути населена виключно членами корінної групи. Нативісти загалом вороже ставляться до немісцевих, убачаючи в них загрозу.Аналіз, який проводився 150 політологами, встановив, що загалом майже 30% європейців голосують за антиістеблішментські партії — як за крайніх правих, так і за крайніх лівих. Політологи наголошують на успіхах австрійської Партії свободи (FPÖ), підтримка якої зросла з 16% до 29% на виборах 2024 року, французького Національного об'єднання (RN) — зростання з 19% до 37%, партії Chega в Португалії — зростання з 7% до 18%.Оскільки видання британське, згадали і про шалений успіх Reform UK — раніше TrueUA аналізував причини та наслідки підйому популярності партії Найджела Фараджа. Зокрема, одним із наслідків стала відставка проукраїнського прем’єр-міністра Кіра Стармера. У 2019-му ультраправі в Британії мали підтримку 2%, у 2024-му вже 14%, а на травневих місцевих виборах здобули найбільше місць у місцевих радах, посунувши традиційні Лейбористську та Консервативну партії. Автори дослідження окремо виділили "Альтернативу для Німеччини" (AfD). Торік на парламентських виборах ця партія подвоїла результат з 10% до 21%, вперше зайнявши друге місце в країні. Додамо: протягом останнього часу ця політсила б’є свої ж рекорди з популярності. Так, згідно з опитуванням інституту Insa, у квітні AfD мала підтримку 28% опитаних, у травні піднялася ще на один пункт, а у червні зберегла ті ж 29%, але рекордно на 9 відсоткових пунктів випередила правлячу коаліцію партій ХДС/ХСС канцлера Фрідріха Мерца.Наступного тижня в Ерфурті (Східна Німеччина) відбудеться з’їзд "альтернативників". За повідомленням видання Politico, німецька поліція готується до масових заворушень, пов’язаних із цією подією. Очікується, що на неї прибуде понад 50 тисяч демонстрантів, зокрема й ліві радикали, здатні спровокувати побоїще. Видання зазначає, що у вересні в "Альтернативи для Німеччини" є значні шанси отримати більшість голосів у східних землях Саксонія-Ангальт і Мекленбург-Передня Померанія. Поліція Тюрінгії, на цій землі розташована Ерфурт, підтвердила, що очікує спроби блокування під’їздів до виставкового центру, де відбуватиметься зліт ультраправих. Правоохоронці також заявляють про мобілізацію протестувальників через лівацькі мережеві платформи, учасники яких виступають за масову громадянську непокору. Дати відсіч "Альтернативі…" закликають й активістів із інших країн, зокрема, з Італії та Франції. Нагадаємо: в Німеччині набирає підтримки ініціатива заборони AfD через суд.Аліс Вайдель, лідерка цієї партії, переконує, що її політсила — не неонацистська, а ще заперечує російський слід в її діяльності. Але факти свідчать про інше. 12 квітня фракція "Альтернативи…" у Бундестагу ухвалила заяву, в якій обіцяє німцям відновити російський газопровід "Північний потік", серйозно ушкоджений вибухами у 2022 році. А в травні депутат Бундестагу від AfD Ляйф-Ерік Гольм виступив проти передачі Україні виведеної з експлуатації газової електростанції в місті Любміні, мотивуючи тим, що після завершення війни в Україні Німеччина нормалізує відносини з Росією і знову куплятиме російський газ. Тобто очевидним для всіх є те, що ця партія лобіює інтереси Москви.Конспірологія, соцмережі, ідеалізація минулого: на чому спекулюють ультраправіНідерландський політолог Маттіс Рудуйн, коментуючи результати дослідження, звернув увагу на причини популярності ультраправих. Він вказує, що це не раптове явище, просто зараз воно прискорилося. Один із ключових факторів прихильності до радикальних правих — критична оцінка європейцями міграційної політики своїх урядів. Другий фактор — нормалізація ультраправих партій.Ще зовсім недавно вони перебували на маргінальних позиціях, але завдяки ЗМІ й соціальним мережам змогли масштабувати свої ідеї в інформаційному просторі. Тут варто додати важливий штрих — такого роду партії широко ретранслюють різного роду теорії змов, розраховані на людей із низьким рівнем критичного мислення. Конспірологія дає можливість простих пояснень складних проблем.Ультраправі партії, зазначає політолог Рудуйн, "дуже хороші оповідачі", вони знають, як сформулювати послання до виборців, спрямовують ці послання проти конкретних груп — нація проти іммігрантів, суддів, "пробудженої еліти". Це гарно перемішується із ідеалізацією минулого, в якому було краще. Тобто, стверджує Рудуйн, ультраправі "професіоналізувалися" у своїх наративах.Погоджуючись із названими причинами росту популярності таких політиків, є сенс додати ще кілька.Наприклад, крайні праві найбільш популярні в тих країнах Європи, які колись входили до так званого "соцтабору". Навіть німецька AfD дуже популярна на східних землях, у колишній НДР, а от у західних землях її рейтинги скромні.Протягом минулого та цього років помітні перемоги праві сили отримали у Польщі, де їхнім активом є президент Кароль Навроцький (він радше консервативний політик, проте за своїми ідеями  близький до антиукраїнських "конфедератів").У Чехії урядом керує правий популіст Андрей Бабіш, у проурядову коаліцію входять радикали з партії "Свобода і пряма дія" на чолі з Томіо Окамурою.У Румунії якимось дивом президентські вибори виграв ліберал Нікушор Дан, хоча після першого туру лідирував ультраправий проросійський політик Джордже Сіміон.Значну популярність мають ультраправі у Словаччині, в Угорщині. Хоча Віктор Орбан та його Fіdes у квітні з тріском програли вибори, вони нікуди з політичної сцени не поділися. Враховуючи, що йдеться про сусідні з нами країни, підйом ультраправих там — значний виклик для України.Ці політсили заважатимуть нашій євроінтеграції. На прикладі скандалу з орденом Білого орла, зчиненого президентом Навроцьким, добре видно, як спекуляції на історичних травмах негативно впливають на рівень підтримки населенням нашого членства в Євросоюзі.Щодо країн Старої Європи, там противагою ультраправим є ліві партії, часто також популістського складу, проте вони мають традиційну значну підтримку серед виборців. Автори проєкту PopuList згадали про поразку в Нідерландах Партії свободи Герта Вілдерса (PVV), коли вона втратила майже третину своїх місць і фінішувала другою на виборах, пропустивши вперед ліволіберальну партію D66 на чолі з 38-річним Робом Єттеном.Проте є інші приклади. Нещодавно в Італії генерал Роберто Ванначчіні створив партію Futuro Nazionale, яка за проголошеними лозунгами займе дуже крайню праву нішу і на найближчих виборах має значні шанси отримати свою фракцію в парламенті. Не варто забувати й про фактор Дональда Трампа — в його оточенні вистачає діячів, які активно підтримують євроскептиків та ізоляціоністів. Утім, на відміну від минулого року, цього європейські політики намагаються дистанціюватися від непопулярного в Європі президента США. Як зазначає видання Politico, особливо показовою стала поразка Орбана, якого приїхав підтримати віцепрезидент Джей Ді Венс, та сварка Трампа з ідеологічною колежанкою прем’єркою Італії Джорджею Мелоні. Автори публікації звернули увагу, що французький ультраправий Жордан Барделла в недавньому інтерв’ю назвав поведінку Трампа "непередбачуваною". Ще трохи — й європейські праві оголосять американського лідера ворогом Європи.Оскільки тренд на правих популістів набирає силу, Україні на часі розробити та втілювати превентивні кроки. Від налагодження стосунків із тими, з ким можна вести діалог (свого часу президент Володимир Зеленський зустрічався з Гертом Вілдерсом, після чого цей нідерландський політик припинив ганити Україну), до ефективної роботи з підриву авторитету тих, із ким діалог в принципі неможливий. Тут прикладом може слугувати поведінка українських офіційних осіб щодо Орбана. Ле Пен, Вейдель, Барделла, Бабіш, Окамура, Навроцький, Менцен, Браун та їм подібні ніколи не полюблять Україну, тож важливо зробити все, щоб вони бодай остерігалися їй шкодити..

Ми та наші європейські партери сподіваємося, що з мізків Трампа "дух Анкориджа" вивітрився остаточно. Проте рік тому глава Америки також схилявся на бік України, а потім, після телефонних контактів, зустрічав Путіна на Алясці з червоною доріжкою.Переломне засідання "Великої сімки" у ФранціїTrueUA, аналізуючи перші заяви з французького Евіана, де відбулося засідання "Великої сімки", зауважував, що в позиції Трампа щодо війни в Україні не спостерігається рішуча зміна на нашу користь. Втім, різні високопосадовці та ЗМІ переконують: глава Білого переглянув ставлення до України і не бачить бажання Москви йти на серйозні переговори.Так, за словами президента Франції Еммануеля Макрона, "американці вперше схвалили текст щодо України, в якому зазначається, що вони більше не є нейтральним посередником, а стоять разом з нами у питанні підтримки територіальної цілісності України, надання військової допомоги, енергетичної підтримки та санкцій проти Росії".Він також розповів історію про те, як радники переконували Трампа у швидкій поразці України і тому він, буцімто, наполягав на угоді з територіальними поступками. Простіше кажучи, фактично здав Путіну українців під час зустрічі на Алясці. Ще не встигли учасники саміту G7 роз’їхатися, як із боліт понеслося: американці не дотримуються "духу Анкориджа". На це жорстко відповів глава Держдепу США Марко Рубіо:"На Алясці не було жодної угоди, на Алясці була пропозиція, але це так і не стало угодою".Простіше кажучи, "дух Анкориджа" — вигадка кремлівської пропаганди. На питання журналістів, про що ж розмовляли Трамп і Путін, Рубіо пояснив: російський диктатор наполягав на передачі Україною Росії всієї Донецької області, порушувалися ще деякі питання, але угоду ніхто не укладав.Відповідь Рубіо зачепила головного путінського дипломата Сергій Лаврова, який вдався до маніпуляцій. Мовляв, одна сторона — Сполучені Штати — запропонувала, інша — Росія — погодилася з цими пропозиціями. У неділю цю ж версію переповів Путін: угоду не підписували, проте компроміси на Алясці пропонувала американська сторона. Тобто тепер Трампу вилазить боком дипломатія в стилі Віткоффа, який виконував роль човника між Вашингтоном і Москвою, таємно зустрічався з посланцем Кремля Кирилом Дмитрієвим та навіть ділився з росіянами секретами, як розмовляти з Трампом. І якщо колись нинішньому главі Америки оголосять імпічмент, про його "шури-мури" з Путіним в Анкориджі обов’язково захочуть почути на слуханнях у Конгресі.Але повернемося до саміту G7. Як слушно зауважують аналітики, корекція бачення Трампом ситуації пов’язана з успіхами українських глибинних санкцій проти Росії у вигляді дронових та ракетних ударів по НПЗ і військових заводах."Він (Зеленський, — ред.) досить добре справляється, як не крути, він принаймні тримається. Багато людей гине з обох боків, але я думаю, що він справляється досить добре. Треба сказати, що він сміливий, у нього чудове обладнання, і в нього чудові люди, у нього — бійці", — казав Трамп генсеку НАТО Марку Рютте.І, що важливо, після зустрічі в Евіані глава Білого дому не робив заяв, які б за настроєм відрізнялися від цієї.Чи витримає Трамп без спілкування з Путіним до саміту НАТО"Реальність чітко засвідчує одне: якщо "дух Анкориджа" навіть існував, то зараз він точно мертвий. Для Росії урок Анкориджа полягає в тому, що будь-який мирний план, розроблений без участі України, приречений стати духом і розвіятися. Москві час перестати вірити у духів і натомість відповісти на серйозні пропозиції України сісти за стіл переговорів та завершити війну", — наголошує глава МЗС України Андрій Сибіга.Та чи не поспішають українці радіти змінам у голові мінливого Трампа? На його позицію могли вплинути кілька чинників.Перший: до Франції на саміт він їхав із принаймні задекларованою угодою з Іраном. Зараз всі знають, що угода так і не стала міцною, іранці та американці обмінялися ударами і переговори пішли по новому колу. На Близькому Сході Трамп застряг, і ця проблема весь час відволікатиме його від інших важливих проблем.Другий чинник: за повідомленням ЗМІ, в Евіані партнери по "Великій сімці" пообіцяли американському лідеру долучитися до розмінування Ормузької протоки. Подібний реверанс він оцінив.Третій чинник: вдало використаний Зеленським фотоматеріал наслідків удару росіян по Києво-Печерській Лаврі. Це вразило Трампа.Четвертий чинник: до української теми президент США може повернутися тому, що вона для нього видаватиметься успішною на тлі неуспіху з Іраном. Йому потрібно не просто змістити увагу американського суспільства на щось інше, він прагне зробити це з рейтинговими дивідендами для себе. Дотиснути Росію до переговорів — успішна історія. Втім, багато експертів сумніваються, що Трамп погодиться тиснути. Найімовірніше, послухає заяви з Москви, а Путін вже скиглить про "безпрецедентний тиск" Заходу, і вирішить, що в Кремлі готові до переговорів. Причому це може статися ще до саміту НАТО в Анкарі, запланованого на 7-8 липня. Звідки таке припущення?По-перше, у свою гру перед засіданням Альянсу грає турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. Днями глава МЗС Туреччини Хакан Фідан заявив, що його країна готова знову стати майданчиком для переговорів між Україною та Росією. Вочевидь, Трамп може підтримати наміри турків. Заради повернення американців як посередників, а не на боці України, Путін також пристане на турецьку ініціативу.По-друге, рік було щось схоже на нинішню зміну настрою Трампа. Після скандалу в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли дуже негостинно зустріли президента Зеленського, американці почали тиснути на Київ, навіть на певний час зупинили військову допомогу. Потім Трамп змінив гнів на милість і, здавалося, став на бік добра. Тоді в травні саме відбувся черговий раунд переговорів у Стамбулі фактично ні про що, росіян там представляв Володимир Мединський. Після них Трамп зателефонував Путіну. Той нахвалював стамбульські переговори, які зайшли в глухий кут. Замість натиснути на Кремль, глава Білого дому продовжував вдавати, що все триває добре. А 14 червня Путін привітав його з днем народження — і рівно через два місяці, 15 серпня, російський диктатор уже ходив червоною доріжкою на Алясці.Путін вітав Трампа і цього року. Після чого росіяни вкинули "дезу", нібито скоро до них приїдуть Віткофф із Кушнером. Учора "бункерний" прогнувся перед президентом США. Мовляв, не певен, що той змінив позицію завдяки переконливості європейців. Каже: Трамп — "більш ніж зрілий і досвідчений політик" і тому не вірить, що його могли переконати остаточно. Точніше, дуже не хоче, щоб так було. А ще — намагається вплинути на американців брехнею про "перемоги" російської армії і такою ж брехнею про буцімто контрольованість ситуації на ринку пального після ударів українських дронів.Трамп, на жаль, може дослухатися і хитнутися — а це буде поганим сценарієм, адже саміт НАТО в Анкарі вкрай важливий для нас. Союзники обговорюють зобов'язання надати Україні 70 мільярдів євро військової підтримки й обіцяють еквівалентну суму наступного року. Американці у фінансуванні участі не братимуть, однак багато членів Альянсу свою остаточну позицію орієнтуватимуть на настрій головного учасника — з-за океану. Аби настрій лишався непохитним, Трамп має щодня переконуватися, що Росія війну програє..

Кір Стармер оголосив про намір йти у відставку з посади прем’єр-міністра та голови Лейбористської партії. Вже відомий фаворит йому на заміну — це Енді Бернем, ексмер Великого Манчестера. Що зміниться в політиці Лондона після оновлення уряду?Чому Стармер іде: комплекс причин, але головна — наступ ультраправихTrueUA детально розповідав понад місять тому, як свого часу маргінальна партія Reform UK Найджела Фараджа здобула понад 700 місць у місцевих радах, запхнувши на пояс лейбористів і консерваторів. У Консервативної партії Фарадж на антимігранстських лозунгах відібрав правих виборців, а от у лівих лейбористів — їхні електоральні вотчини у раніше промислових, а нині радше депресивних регіонах. Ультраправі поєднали націоналізм та соціальний популізм, спекулюючи на соціально-економічних проблемах.Частина лейбористів, переважно з лівішого флангу партії, звинуватила у провалі Стармера. Зокрема, йому закидали, що він більше уваги приділяє міжнародній політиці, забувши про внутрішню. Прем’єр-міністр справді втрачав популярність серед британців, однак причина цього — комплексна.Кажучи про комплекс причин, варто згадати події, які спрацювали проти нинішнього уряду. Перша — скандал із експослом Британії у США Пітером Мендельсоном, фігурантом "файлів Епштейна". Тоді як американські посадовці, зокрема президент Дональд Трамп, відбулися легким переляком після оприлюднення компрометуючих документів, Британію сколихнув скандал. Стармера звинуватили в тому, що він знав про зв’язки Мендельсона з Епштейном і попри це відправив його послом. Прем’єр перепросив, проте по його рейтингу удар був завданий чималий.Друга причина — вбивство 18-річного Генрі Новака. Воно сталося 3 грудня 2025 року, але масштабні протести ультраправих прокотилися Британією на початку цього місяця. Між першокурсником Саутгемптонського університету Новаком та 23-річним сикхом Вікрумою Дігвою стався конфлікт під час якого мігрант із Азії п’ятьма ударами кинджалу важко поранив студента.Поліція, котра прибула на виклик, послухала Дігву, який набрехав, що Новак напав на ґрунті расизму, і замість рятувати пораненого хлопця, правоохоронці наділи на нього кайданки. Студент помер від крововиливу. Ця справа набула значного розголосу, її розслідували і 28 травня суд визнав Дігву винним у вбивстві та присудив йому пожиттєвий термін ув’язнення. Але справедливе покарання вбивці для британського суспільства не стало сатисфакцією, адже поліцейські не повірили білому хлопцю, а опинилися на боці прибулого азіата. Натовп, підігрітий лозунгами Фараджа та інших ультраправих, вимагав притягнути до відповідальності поліцію, яка має подвійні стандарти щодо білих людей.Стармер назвав злочин жахливим, але засудив насилля, яке чинили активісти проти поліцейських. Аналітики ж зауважують, що кожна подібна історія грає на руку ультраправим і реакція влади — неправильна. Пояснення начебто слуги правопорядку не мають упереджень до злочинців через колір шкіри або віросповідання після вбивства Новака сприймаються зі значною недовірою.Третя причина — аварія на залізниці, внаслідок якої є загиблий та близько дев’яти десятків поранених. 19 червня у районі Бедфорд-Саут зіткнулись два поїзди компанії East Midlands Railway (EMR). Британська залізниця вважається однією з найбезпечніших у світі, але на біду Стармера подія сталася саме на хвилі бажання однопартійців змістити його з посади. Тож катастрофа потягів, очевидно, була останньою краплею.Лейбористи вирішили рятувати рейтинг відставкою непопулярного прем’єра. Він наостанок перерахував свої здобутки:"Економіка розвивається швидше, ніж у наших конкурентів, заробітна плата зростає швидше, ніж інфляція, щомісяця з моменту нашого приходу до влади. Інвестиції забезпечено, інфраструктура будується. Також відбулося найбільше збільшення витрат на оборону з часів Холодної війни".Він також нагадав, що очолив партію, коли вона була "політичним і моральним" банкрутом і привів її до влади.Відчувається, Стармер іде з образою. Він очолив партію 2020 року, і через чотири роки лейбористи після 14-річної перерви здобули переконливу перемогу на парламентських виборах. Але — настав час змін і нового лідера.Чи буде Енді Бернем другом України Намір Стармера піти у відставку прокоментувало багато політичних діячів. Президент України Володимир Зеленський подякував прем’єру та британському уряду, а от заяви із Вашингтона і Москви збігаються в головному — і там, і там нічого доброго про відставника не сказали. Трамп, в якого зі Стармером стосунки не склалися, наздогін звинуватив того у "провалі з еміграцією та енергетикою". А прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Стармер "ніяк себе не зарекомендував з погляду російсько-британських відносин". Очевидно, такі оцінки є доказом успішності та ефективності політики британського прем’єра, якому Україна справді дуже вдячна.Завдяки його політичній волі 16 січня цього року Київ та Лондон уклали сторічну угоду про партнерство, вона була підписана в українській столиці Зеленським і Стармером. Британія була і, сподіваємося, за наступного глави уряду залишиться двигуном військово-політичної допомоги нашій державі. Буквально днями міністр оборони Об’єднаного Королівства Ден Джарвіс повідомив, що до кінця 2026 року його держава профінансує постачання Україні 150 тисяч БпЛА, а також понад 350 ракет ППО та радарів на майже 1 мільярд доларів. Вражаючі цифри.Серед політичних аналітиків — єдність: наступником Стармера стане ексмер Великого Манчестера Енді Бернем. Для того, щоб претендувати на посаду, він мав стати депутатом Палати громад. Що і зробив, перемігши на довиборах в окрузі Мейкерфілд висуванця Reform UK. Про цього політика у нас знають небагато, хоча він є послідовним прихильником України. Для прикладу: Бернем — один із засновників міжнародної мережі UNBROKEN Cities Network, яка об'єднує міста світу для допомоги Україні і розвитку реабілітації постраждалих від війни. Тож в разі обрання його прем’єром від лейбористів, не зійде зі шляху підтримки нашої боротьби проти російського агресора.Заслуговує на повагу його оцінка роботи попередника. "Кір зробив величезну послугу нашій країні, і я хочу подякувати йому за лідерство та відданість у такий складний період", — сказав Бернем про Стармера.Гарний приклад для українських політиків, які полюбляють топтатися по попередниках, замість дякувати їм за роботу.Єдиний мінус — цей політик не має значного досвіду у зовнішній політиці та й, очікувано, він зосереджуватиметься на внутрішніх проблемах Британії, через які зростає популярність ультраправих. Тому важливо, хто очолить МЗС. За повідомленням ЗМІ, глава британської дипломатії Іветт Купер перебуває у таборі прихильників відставки Стармера, тому зі значною долею ймовірності вона збереже посаду. Показово, що свій перший закордонний візит у вересні минулого року вона здійснила саме до України. Перед Бернемом постане ще два зовнішньополітичних виклики. Перший — Трамп, який майже безсумнівно не сприйме прем’єра Великої Британії з лівими поглядами. Другий — продовження політики попередника у напрямку виправлення помилки, якої ця держава припустилася з "Брексіт". Для лейбористів лозунг "назад до Євросоюзу" здатний стати тією темою, яка мобілізує їхній електорат проти ультраправих прихильників ізоляціонізму..

17 червня у Брянській області щось сталося з автобусом, який віз білоруських дітей на відпочинок до Геленджика. Це там, де у Путіна палац на узбережжі Чорного моря. Росія звинуватила Україну, Лукашенко піддакує. Навіщо Москві знадобилася ця провокація?Студенти в Старобільську — білоруські діти на Брянщині: паралеліУ ніч на 22 травня в районі окупованого Старобільська на Луганщині було ураженого один зі штабів російського військового спецпідрозділу "Рубікон", чиї бойовики регулярно завдають ударів по українських цивільних об’єктах. У Москві заявили про загибель внаслідок ураження  86 неповнолітніх студентів коледжу Луганського педінституту. Росія навіть збирала засідання Радбезу ООН, де її представник Василь Небензя намагався "пробити на сльозу" розповіддю про смерть "безневинних дітей".У відповідь представник України Андрій Мельник наголосив, що МЗС РФ оприлюднив прізвища 21 загиблого, і всі виявилися повнолітніми. За однією з версій, але є інші, жертвами стали студенти і студентки в гуртожитку коледжу, по якому прийшовся один із ударів, тому що росіяни розгорнули свій підрозділ неподалік, прикрившись цивільним об’єктом.Протягом кількох днів кремлівська пропаганда влаштувала інформаційну істерію, а 24 травня країна-агресорка здійснила на Україну і, зокрема, на Київ багатогодинну комбіновану атаку, з використанням "Орєшніка" по гаражах у Білій Церкві. Мотивували цей акт тероризму у Кремлі "відплатою" за Старобільськ. Насправді щодня Росія атакує нас дронами і ракетами без конкретної мотивації. Якби вона не окупувала це місто у березні 2022 року, молоді люди були б живі, навчалися в українських навчальних закладах і не стали заручниками російських злочинців на загарбаній території.В історії із білоруськими дітьми, які начебто потрапили під дроновий удар на Брянщині, простежується той же пропагандистський почерк, що і в Старобільську. Як розвивалися події достеменно — невідомо, є російська офіційна версія та довідка військових РФ, яка спростовує цю версію. Отже, 17 червня т. в. о. губернатора Брянської області Єгор Ковальчук заявив про атаку українського БпЛА на автобуси, де перебувала дитяча футбольна команда та група супроводжуючих, транспорт їхав до Геленджика. Загинула жінка, шестеро осіб отримали поранення, серед них четверо неповнолітні.Далі все розвивалося як нашвидкуруч поставлена дешева оперетка: Слідком РФ порушив справу за статтею "тероризм", а МЗС Білорусі зажадав "вичерпних пояснень" від Києва, а не від Росії, на території якої стався інцидент. Мінськ оголосив намір залучити міжнародні організації на кшталт ООН до висвітлення обстрілу автобуса з дітьми. Зауважимо: не до неупередженого розслідування, а задля роздування інформаційної бульбашки. Тут же підключився Путін, наказав своєму міністру охорони здоров’я надати медичну допомогу постраждалим, наче цього не робили без його вказівки.Третю добу кремлівська пропаганда галасує про "теракт", на її бік став і самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, який оголосив, що дрон мав "українське походження", а водій автобуса розповів про дрони, котрі "літали і дзижчали над автобусом". Оскільки водій дає покази російським слідчим або й ФСБшникам, не має значення, що він каже, оприлюднять версію, яка потрібна Кремлю.Як російська ІПСО пішла не за планом та навіщо вона ПутінуУкраїнський Генштаб фейк росіян спростував: у зазначений період Сили оборони України не застосовували безпілотні літальні апарати по цілях на території Брянської області. Це підтвердила Служба безпеки України, оприлюднивши інформаційну довідку моніторингового центру "Державна казенна установа Брянської області "Безпечний регіон"". У документі підтверджується, що на момент інциденту з автобусом у повітряному просторі Брянщини українських БпЛА не було.Також оперативно включився омбудсмен Дмитро Лубінець. Він зв’язався з білоруською стороною, почув від неї первинну інформацію, після чого наголосив:"На відміну від Росії, яка щоденно атакує українські міста, житлові будинки та вбиває мирних громадян, Україна діє в межах норм міжнародного гуманітарного права. Не виключаю, йдеться про чергову провокацію або інформаційну операцію, вигідну насамперед Російській Федерації. Як Уповноважений Верховної Ради з прав людини готовий долучитися до прозорого та неупередженого встановлення всіх фактів і обставин цієї події".Тепер Мінську доведеться або долучити нашого омбудсмена до розслідування, або там визнають, що брешуть на користь Росії. Вони роблять це часто, проте у цьому випадку інцидент стосувався дітей, отже, не залишив байдужим білоруське суспільство. Очевидно, Лукашенко розуміє, що Україну тут ні до чого, але сказати цього не може. Як і вимагати від Путіна чесного розслідування, бо воно виведе на росіян. Військові експерти вказують на відверту брехню кремлівської пропаганди, що дрон буцімто був літакового типу. Такий би засікли, та й пошкодження від його влучання були б більшими. Якщо білоруський водій каже, що безпілотники дзижчали, дуже ймовірно він чув коптер, з якого росіяни і скинули невеликий осколковий боєприпас. Для чого?Перше — перебити інформаційну тему удару по Києво-Печерській Лаврі. Навіть у самій Росії це викликало, як мінімум, тихий осуд. Тепер пропаганда волає про білоруських дітей і волатиме доти, доки не доб’ється чиєїсь реакції — ООН, Трампа, його спецпосланця в Білорусі Джона Коула. Було б розумно, якби європейські уповноважені особи або взагалі нічого не коментували, або з наголосом, що інцидент із дітьми стався на російській території, і виключно Росія несе за це відповідальність.Друге — перебити негативну реакцію росіян на ефективні глибинні санкції України. Аби не розповідати, чому горить Москва, розповідають про білоруських дітей. Мовляв, ваші скиглення про НПЗ ніщо, порівняно з цим. Перемикати увагу на інші події — звична тактика російської пропаганди. Наприклад, коли добрі дрони прилітали до Санкт-Петербурга, де диктатор збирав свій економічний форум, росіяни звинуватили країни Балтії, що ті буцімто пропускають БпЛА через свою територію і погрожували помстою. Якої звісно не було б, але у зомбованих росіян погрози мали викликати напад "величі".Третє — покарати Лукашенка. 12 червня в інтерв’ю каналу "Аль-Арабія" "бацька" здивував вибаченнями перед Зеленським за різкі слова на його адресу:"Можливо, я десь і переборщив, але це була відповідь на безпідставні заяви… Якщо Володимир Олександрович образився, я вибачаюся перед ним за ці слова. Можливо, й не треба було, з огляду на те, що він все-таки воює. Можливо, мені й не треба було так різко говорити про це".А ще пообіцяв, що з території Білорусі не варто чекати бойових дій. От за ці висловлювання, які Путін сприйняв як слабкість, Лукашенка могли покарати, змусивши знову робити різкі і безпідставні випади у бік України.Чи готовий він до кінця грати в черговій пропагандистській оперетці? Видається, ні, але мусить. Підтакує Кремлю, проте не нагнітає ситуацію. І навіть зробив цікавий хід — заборонив поїздки дітей за кордон без державного нагляду і дозволу."Батьки організували цю поїздку, чи то на відпочинок, чи то для навчання грати у футбол у Геленджику. Слухайте, хіба у нас недостатньо землі, щоб грати у футбол?" — заявив він.Тобто тепер білоруські діти до Росії — ні ногою? Коли так, тоді навіть Лукашенко визнав, що путінська недоімперія становить небезпеку для життя і здоров’я..

У понеділок, 15 червня, Євросоюз відкрив перший із шести кластерів для членства України. Сталося це на тлі масованої атаки росіян по Києву, коли під ударом опинилися Києво-Печерська Лавра. Тим часом у Франції на саміті G7 зустрілися президенти Зеленський і Трамп.TrueUA проаналізував наслідки цих подій для України, зокрема, чи вдасться змусити Путіна до серйозних переговорів про припинення війни.Вітання Трампа з 80-річчям: кого він почув — Зеленського чи Путіна14 червня американський президент святкував ювілей. Привітали його і Зеленський, і Путін. Говорили про війну, але кожен доніс Трампу різні меседжі. Тоді як президент України побажав заокеанському лідеру разом із партнерами досягнути миру, російський диктатор скаржився на ЗСУ, які завдають ефективних ударів по військових та нафтових підприємствах країни-агресорки. Одразу після розмови з главою Білого дому росіяни здійснили черговий військовий злочин та акт тероризму, вдаривши по Києву і, зокрема, поціливши дроном по головному храму Києво-Печерської Лаври — Успенському собору. Власне, із коментарів Трампа, Зеленського та помічника Путіна Юрія Ушакова можна зробити припущення, що кожен із них виніс із телефонної розмови своє. Глава української держави повідомив: говорив про посилення підтримки України Сполученими Штатами. Ушаков акцентував зовсім на іншому: Трамп, мовляв, пообіцяв вплинути на Київ і Європу та знову відрядити до Росії своїх посланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. І вкотре повторив неприйнятну умову — Зеленський для переговорів має приїхати до Москви.З цього можна зробити простий висновок: Росія хоче повернути американців до переговорного процесу з двох причин:перша — щоб Вашингтон наполіг на припиненні глибинних ударів України по військовій та нафтовій інфраструктурі РФ, але, як і до цього, припинення бойових дій не буде;друга — аби затягувати час, як Кремль робив це протягом усього періоду участі США у перемовинах. Що ж до Трампа, тут — лише цитата:"Я мав дуже хорошу розмову з президентом Зеленським і президентом Путіним. І я бачу, що, можливо, ми зможемо щось зробити в цьому напрямку. Я справді так думаю. Гадаю, вони обоє відкриті до цього".Єдиний висновок зі сказаного: після того, як американці якось владнають ситуацію з Іраном, вони готові повернутися за стіл переговорів. Інша справа, чи будуть і далі тиснути на Київ замість Москви, чи знайдуть, як примусити Путіна до поступок. Саміт G7 в Евіані: прорив чи біг по колуВчора відбулася ключова подія на саміті "Великої сімки" у французькому містечку Евіан-ле-Бен — особиста зустріч Зеленського з Трампа за посередництва президента Франції Еммануеля Макрона. Про неї згодом, спочатку — про саму атмосферу. Як зауважували західні аналітики, учасники зібралися для того, щоб почути від Трампа, якими будуть його подальші дії щодо Ірану та чи планує він тиснути на Путіна для сумлінних переговорів щодо припинення війни в Україні. Простіше кажучи, це мав бути саміт одного актора. Який, до того ж, ще й спізнився.Макрон та інші лідери проявляли максимальну люб’язність до заокеанського гостя, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, у якого останнім часом стосунки з американським президентом розлагодилися, навіть подарував тому футболку німецької збірної з номером 47 — Трамп під таким номером очолює Америку вдруге. Складалося враження, що хазяїну Овального кабінету покращували настрій перед контактами з Зеленським, адже українське питання на засіданні було головним.Happy belated 80th birthday, @POTUS. After all, we're on the same team. pic.twitter.com/rDmhnAqNM3— Bundeskanzler Friedrich Merz (@bundeskanzler) June 16, 2026Тепер про саму зустріч та прогнози щодо її результатів. Практично всі експерти сходяться в думці, що для України підсумок — непоганий. Зеленський показав Трампу фото наслідків дронового удару росіян по Лаврі, глава Білого дому — віруюча людина, тож, як кажуть свідки зустрічі, висловив різке невдоволення ударами росіян по українській духовній святині.Також хорошою новиною було те, що на переговорах американського лідера супроводжував глава Держдепу Марко Рубіо, а не фігури на кшталт віцепрезидента Джей Ді Венса. Що ж до конкретних домовленостей, то про них інформації катма. Є заяви Зеленського, Трампа та окремо інших учасників саміту. Про що ж вони?Український президент повідомив, що обговорював із Трампом питання передачі Україні ліцензії на виробництво ракет Patriot."Нам потрібні ліцензії, щоб виробляти ракети, — заявив Зеленський. — Відповідь була позитивною. І я сподіваюся, що коли президент Трамп позитивний, це означає "так"".Утім, пригадалася історія з "томагавками", передача яких також обговорювалася, але потім до глави Білого дому подзвонив Путін — і після цього тема закрилася. То ж доки не будуть укладені контракти, "так" Трампа мало що вартує, адже вже завтра воно легко може стати "ні". Не особливо щедрим на коментарі був і головний "цвях" саміту "Великої сімки". Він назвав переговори із Зеленським "дуже хорошими", повідомив про ще одну зустріч та наголосив, що Росія має укласти угоду, бо "зазнала величезних втрат, як й Україна".Все інше — повторення старих кліше: про неприязнь між Зеленським і Путіним, про те, як він зупинив вісім воєн і що не хоче, аби гинули люди на війні. Себто, подальші кроки Трампа залишаються невідомими, про зміну його позиції на проукраїнську — не йдеться, в України та Європи є спільний підхід, чітко акцентований на зустрічі Зеленського з лідерами євротрійки у Лондоні минулого тижня, чи Трамп з нею згоден — сказати складно. Поки відомо, що він пристав на ініціативу Зеленського провести тристоронню зустріч США — Україна — Росія у Штатах, проте російський диктатор від цього відмовляється.  Окрім розмов із першою особою Америки, у Зеленського були ще переговори з прем’єром Британії Кіром Стармером, із президентом Франції Еммануелем Макроном, іншими лідерами."Усі вважають, що в будь-якому випадку треба зупиняти війну. Це логічно. Всі вважають, що не бачать бажання з боку Росії, що вона грає в ігри. Мається на увазі, передусім Путін не хоче закінчувати, але треба змусити його. Передусім через санкції — це всі країни говорили", — зазначив український президент.За повідомленнями ЗМІ, лідери G7 домовилися посилити тиск на нафтогазовий сектор Росії, а Трамп буцімто не проти відновити свої нафтові санкції проти Москви. Тож, підсумовуючи, можна казати, що попри невизначеність наступних дій президента США, є надія, що повернення американців за стіл переговорів матиме позитивний для нас ефект.Відкриття "Основ" для України: чому це новий виклик У понеділок у Люксембургу Євросоюз погодив відкриття першого кластеру переговорів про вступ України та Молдови під назвою "Основи". У Києві очікують відкриття наступних п’яти кластерів через місяць, в ЄС не настільки оптимістичні, однак у цілому задоволені зробленим кроком, який тривалий час блокувався Віктором Орбаном. Європейці вважають реальним членство України через чотири роки. Не будемо акцентувати на тому, чому рішення Євросоюзу неймовірно важливе, це й так зрозуміло, зауважимо на проблемних моментах.По-перше, відкриття кластеру означає, що країна-кандидат має виконувати вимоги щодо реформ, і тут значний виклик стоїть перед усією владною вертикаллю держави, політики не мають права схибити. Гучні корупційні скандали, метушня у пошуках тем для піару на випадок виборів тощо віддалятимуть Україну від мети стати членами Євросоюзу у 2030 році. А може, і раніше. По-друге, рішення про відкриття кластеру ухвалили всі учасники ЄС — і це ознака якісної роботи нашої дипломатії з окремими країнами, які з тих чи інших причин гальмували процес. Київ продемонстрував гнучкість для влагодження тертя. Не виступили проти навіть поляки, з якими останнім часом у нас нелади. Проте електоральні хвилі в Європі дуже мінливі, і вже зараз варто готуватися до прогнозованого приходу до влади в деяких країнах євроскептиків і противників нашого членства в ЄС. По-третє, Росія робитиме все, аби війна в тому чи іншому вигляді тривала, а європейці остерігалися зробити останній крок — ухвалити рішення про приєднання України до свої родини. Тож відкриття кластерів — перемога, яка може стати остаточною тільки після повної стратегічної поразки Москви. Це залишається питанням номер один попри всі дуже позитивні сигнали щодо членства..

Наші оборонці успішно атакують Росію дронами та паралізують логістику окупантів до Криму. У Лондоні узгодили пункти мирного процесу. Сі Цзіньпін особисто відвідав Кім Чен Ина. Про ці та інші події та їхні наслідки — у підсумковому аналізі TrueUA.Чемпіонат світу з футболу, який розпочався цього тижня, буде важливою подією не лише у світі спорту, а й політики. Перший матч Мундіалю затьмарив скандал із російськими прапорами на трибунах стадіону "Ацтека" у Мехіко. Організатори турніру пояснили, мовляв, хоча збірну Росії і відсторонили від змагань на невизначений час, проте вона лишається членом ФІФА. Тому й повісили її прапор серед інших. Були на трибунах і росіяни з триколорами. Росія завжди використовувала масштабні спортивні форуми для політичних провокацій, тому подібне, на жаль, повторюватиметься й на інших стадіонах.Окрім футбольної першості, тиждень приніс й інші події. TrueUA проаналізував основні з них: що відбулося і якими будуть наслідки.Крим стає островом, а Росія запалала ще більшеСерія ударів українських БпЛА по мостах, які ведуть до анексованого Криму, паралізувала логістику окупантів.Після пошкодження мосту біля Чонгара, загарбники перенаправили свої вантажівки через Армянськ, але і там їх наздогнало покарання, — добрі дрони вразили колону з 50 вантажівок, які перевозили паливо та боєприпаси.Анексований Крим значною мірою відчув на собі наслідки знищення логістики агресора, — там триває бензинова криза, на тлі якої населення почало масово скуповувати крупи та макарони. Путінський режим не був готовий до такого повороту. Росіяни намагаються навести понтонні переправи замість пошкоджених мостів, та це не розв'язує проблему глобально.Дісталося загарбникам і на інших окупованих територіях. Зокрема, після ефективних ударів БпЛА зупинив роботу порт Маріуполя, крім того, вражено електропідстанції, РЛС ворога, цистерни з паливом на захоплених росіянами землях Донеччини й Луганщини.Палає і сама Росія. Протягом тижня, що минає, червоний півень прилетів на нафтопереробні заводи "Танеко" та "ТАИФ-НК" у Татарстані, на хімічний завод "Тольяттікаучук" та на Куйбишевський НПЗ у Самарській області, Афіпський НПЗ у Краснодарському краї, завод "ВНИИР-Прогрес" у Чебоксарах, який виробляє компоненти для російських ракет і безпілотників. І це далеко не повний перелік уражених об’єктів."У нас є десь 300, 350 засобів, які ми застосовуємо, і ми вийдемо на ту кількість, яка дозволить нам відповідати їм повною мірою. Росія розуміє, що коли буде 600 дронів та ракет, тоді вони відчують цю війну так, як її відчуваємо ми. Але вони відчують її вдома", — заявив президент Володимир Зеленський 9 червня в Естонії під час спілкування з медіа разом із лідерами країн Північної Європи та Балтії.Нарешті визнав шкоду для своєї економіки від глибоких ударів БпЛА й Путін. Але одразу збрехав: мовляв, зруйноване швидко відновлюють. І пообіцяв посилити удари по Україні. Нічого нового, знову погрози "Орєшніком" та атаками на українські міста. Але навіть одурманені кремлівською пропагандою росіяни не можуть не бачити страху своєї керівної верхівки.У Москві вперше за 23 роки скасували святковий концерт на Красній площі до так званого "Дня Росії", також не відбудеться авіасалон у підмосковному Жуковському. Протягом кількох минулих років це дійство проводилося в онлайн-форматі, проте глава уряду країни-агресорки Михайло Мішустін гарантував, що цього року авіасалон відбудеться. І цей збрехав…Міжнародна активність України зі знаком плюсПрезидент Зеленський 7 червня у Лондоні провів зустріч із лідерами групи Е3 — прем’єром Великобританії Кіром Стармером, президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Результатом стали п’ять умов мирного процесу та акцент на участі Сполучених Штатів у цьому процесі. Через те що Дональд Трамп добряче загруз у військовому конфлікті з Іраном, він дистанціювався від переговорів про припинення війни в Україні. Європа намагається повернути його за переговорний стіл, але не в тому форматі, який призвів до пастки з "духом Анкориджа", а до спільної з європейцями позиції.Вона викладена у п’яти пунктах:негайне припинення вогню та повна зупинка Путіним бойових дій;ордони не можуть змінюватися силою, точкою для переговорів є нинішня лінія бойових зіткнень, Україна має суверенне право укладати союзи будь з ким, у тому числі з НАТО;українці мають отримати чітку юридичні гарантії безпеки, які набудуть чинності одразу після припинення вогню та передбачатимуть розгортання на нашій території міжнародних сил;російські гроші будуть заморожені доти, доки Москва не компенсує завданих Україні збитків;у мирній угоді має бути врахований безпековий інтерес Європи, тому будь-які перемовини щодо Євросоюзу та НАТО потребуватимуть згоди їхніх країн-членів.Останній пункт — сигнал Трампу, що домовлятися з Путіним про щось за спинами європейців у нього не вийде.Після Лондона Зеленський відвідав саміт країн Північної Європи та Балтії, який відбувся в Естонії. Окрім демонстрації політичного союзництва України з країнами цього регіону, з Таллінна українська делегація привезла і конкретні рішення, зокрема, щодо посилення української системи ППО. 15-17 червня у Франції відбудеться саміт G7, куди запросили Зеленського. Тож очікуємо важливих новин уже у понеділок.Третя подія — візит до Києва єврокомісарки з питань розширення Марти Кос. В українській столиці вона повідомила чудову новину для українців — 15 червня відкриється перший переговорний кластер для членства України в Євросоюзі."За допомогою так званого випереджального підходу, з технічного погляду, ми готові до відкриття. Зараз тривають фінальні консультації з країнами-членами ЄС. Після відкриття першого кластера, у липні можуть бути відкриті й інші", — зазначила єврокомісарка.Показово, що цей процес відбувається на тлі триваючої сварки між Києвом і Варшавою через складні сторінки спільного минулого. TrueUA аналізував причини і наслідки чвар. На жаль, від польських політиків протягом тижня, що минає, звучало багато неприємних заяв на адресу України, українців та українського президента. Залишається сподіватися, що місце Віктора Орбана, який на користь Росії гальмував просування нашої держави до ЄС, не займе польський президент Кароль Навроцький.Китай лякав маневрами біля берегів Тайваню, а Сі Цзіньпін особисто їздив до КімаСеред інших важливих подій TrueUA виділяв перемогу на парламентських виборах у Вірменії політичної сили прозахідного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. Ще одна країна прагне піти якомога далі від Москви, і це — хороша новина. Але були й тривожні, серед таких — Китай знову шукає привід для військового конфлікту навколо Тайваню. Протягом тижня китайці проводили так звану "спеціальну морську операцію" у водах на схід від Тайваню. У Тайбеї звинуватили Пекін у порушенні міжнародного права. Маневри китайців завершилися, але вони підтвердили, що комуністична влада Сі Цзіньпіна прагне домінувати в цьому регіоні попри інтереси інших держав.У Піднебесній свої дії пояснювали реакцією на переговори Японії та Філіппін про делімітацію морських кордонів, буцімто це зазіхання на виключну економічну зону Китаю, якою він вважає води біля Тайваню. Китайська влада підозрює Філіппіни та Японію у бажанні встановити контроль за морським шляхом, яким, у разі нападу КНР на Тайвань можна надавати допомогу тайванцям. Тому Сі вирішив погрозити дубинкою.Проте аналітики вважають, що нетривала "спеціальна морська операція" — черговий етап нагнітання, і що Китай готується до війни. Поки — дипломатичної, але з позиції сили. На це вказують кілька ознак. Перша: протягом останніх 19 місяців КНР скуповує золото. З одного боку, цей метал дає можливість диверсифікувати міжнародні резерви на тлі глобальної нестабільності у світі. З іншого — великі запаси золота створюють фінансову подушку на випадок санкцій у відповідь на агресію проти Тайваню.Друга ознака — вперше за сім років 7-8 червня відбувся візит Сі Цзіньпіна до Кім Чен Ина. Оглядачі вказують: це перший міжнародний вояж вождя китайських комуністів у 2026 році, досі всі приїздили до нього, навіть Трамп. Чому ж північнокорейський лідер удостоївся такої честі? У Сі немає стратегічних партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні, але вистачає ворогів, точніше, конкурентів за вплив, і в разі військового зіткнення навколо Тайваню опертися буде ні на кого, окрім КНДР.Утім, китайська дипломатія відома тим, що про реальні домовленості пресрелізів не видають, все лишається утаємниченим. Тому наслідки переговорів можна простежувати тільки по конкретних діях і то не відразу. Оскільки китайці допомагають росіянами у війні проти України не публічно, а північні корейці — безпосередньо, за розвитком активності Пекіна варто поспостерігати й українським аналітикам..

Політики у сусідній країні не можуть заспокоїтися після того, як президент України Володимир Зеленський присвоїв одному з елітних підрозділів ЗСУ почесне найменування "імені Героїв УПА". Чому до цього варто ставитися як до внутрішньої польської проблеми? Тертя між Києвом та Варшавою, викликане рішенням Зеленського, мало врегулюватися максимум за кілька днів, але польські політики продовжують підтримувати напругу, у відповідь з українського боку звучить коректне пояснення: найменування підрозділу на честь Героїв УПА жодним чином не спрямовувалося проти Польщі та її народу, щобільше — українські повстанці воювали проти наших спільних ворогів — сталінського і гітлерівського тоталітарних режимів. Але польські політики продовжують чути лише себе, з чого напрошується висновок: ескалація сварки їм вигідна. Якою ж є ця вигода? Конфліктне бачення минулого: чому Польща наступає на ті самі граблі Поляки давно написали власну історію XX століття, зокрема, Другої світової війни у націоналістичній парадигмі. Такий підхід дієвий для єднання нації на символах спільної історичної пам’яті, однак щойно він наштовхується на інше бачення — виникає конфлікт інтерпретацій.Більшість європейських держав відійшла від виключно націоналістичної парадигми історії, аби уникати беззмістовних суперечок, хто кому і коли завдав більших історичних травм. Власне, мультикультурний підхід до минулого Європи є одним із тих "клеїв", які цементують Європейський Союз. Це — суспільна угода: розмовляємо про сьогодення та майбутнє, минуле лишаємо для істориків.Але така угода працює не скрізь. Можна пригадати, як Віктор Орбан зумів керувати урядом Угорщини 16 років поспіль, підживлюючи історичну образу угорців через втрату територій у результаті Тріанонського договору 4 червня 1920 року. Нагадування сусідам про "угорські землі" розсварювало Будапешт з Україною, Румунією, Словаччиною, Сербією, Хорватією. Новий прем’єр Угорщини Петер Мадяр продовжує наполягати на порушенні права угорців, зокрема, можна нагадати його ультиматум Словаччині — скасувати "декретив Бенеша". TrueUA пояснював, про що саме йдеться. До країн, де не працює мультикультурний підхід до минулого, належить і Польща.В її політиків конфлікт не тільки з Україною, і не тільки через УПА. Торік у вересні польський президент Кароль Навроцький прямим текстом вимагав репарацій від Німеччини за збитки, завдані під час Другої світової війни. За підрахунками Польщі, сума становить 1,3 трильйона євро. Ще далі пішов політичний соратник Навроцького, лідер правоконсервативної партії "Право і справедливість" (PiS) Ярослав Качинський, який назвав Німеччину "постнацистською", бо вона ніколи не виплачувала репарації постраждалим країнам. В уряді ліберала Дональда Туска проти вимог правих політиків щодо німців. А от стосовно рішення про найменування підрозділу ЗСУ на честь Героїв УПА позиції правих і лібералів у Польщі дуже схожі. "Бандеризм" як небезпечна політична іграшка польських правихІснує загальновідома причинно-наслідкова дилема, що було першим — курка чи яйце. Хто ж першим — Україна чи Польща — почали роздмухувати суперечку навколо ОУН та УПА? В обох країнах різне ставлення до подій на Волині та у Східній Галичині 1943-1944 років.У липні цього року виповниться 10 років відтоді, як польський Сейм назвав події тих років "геноцидом польського населення", зневаживши думку українців. А взимку 2018-го у Польщі ухвалили так званий "закон про заборону бандеризму" — документ розширював повноваження Інституту національної пам’яті, який отримав право цензурувати наукові дослідження, вихолощуючи звідти будь-які згадки, що не вкладаються в прокрустове ложе" націоналістичного бачення минулого. Інститут нацпам’яті до обрання президентом очолював Навроцький.За кілька днів після другого туру президентських виборів, коли стало зрозуміло, що він переміг, Сейм ухвалив закон, яким установив 11 липня "днем пам’яті про поляків — жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних кресах II Річпосполитої Польщі" (польські націоналісти називають "східними кресами" частину українських земель). Так що рівно через місяць варто очікувати чергового сплеску українофобії у Польщі. Отримавши президентську посаду, торік у вересні Навроцький вніс до Сейму відверто провокаційний законопроєкт про кримінальну відповідальність за "пропаганду ідеології бандеризму" та заперечення Волинської трагедії. Причому пояснював свою ініціативу маніпулятивно: мовляв, такий закон "усуне російську пропаганду та дасть можливість вибудувати польсько-українські стосунки на справжньому партнерстві". Навроцький поєднав криміналізацію "бандеризму" з обмеженнями для українських біженців. Проте Сейм законодавче дітище президента відхилив. Опоненти пояснювали своє рішення не тим, що проти посилення відповідальності за "бандеризм", а перегукуванням запропонованих норм щодо біженців з уже існуючими.Останній крок Навроцького — намір позбавити Зеленського почесного ордену Білого орла. Щоправда, тут він сам себе відшмагав, — опоненти потикали в ніс президенту-історику, що досі кавалерами цієї нагороди є російська імператриця Катерина II, яка знищила польську державність, італійський фашистський дуче Беніто Муссоліні та друг Путіна — ексканцлер Німеччини Герхард Шредер. Навроцький зганьбився, то ж поки процедура позбавлення ордену українського президента на паузі.Як випливає з вище згаданих прецедентів, ініціаторами недружніх дій були саме польські політики, а історичні спекуляції впливової партії "Право і справедливість" десятиліттями створювали поживний ґрунт для зростання ультраправих настроїв. То ж не дивно, що в Польщі значну підтримку мають дві одночасно українофобські, антиєвропейські та проросійські партії "Конфедерація свободи й незалежності" на чолі зі Славомиром Менценом та "Конфедерація польської корони", де лідером є скандальний Гжегож Браун. Саме ці політсили зараз отримують найбільшу вигоду з антиукраїнської істерики. При цьому Навроцький, PiS, ура-патріотична преса роблять всю роботу замість них.За даними червневого зрізу громадської думки, проведеного дослідницьким інститутом Pollster для Super Express, "Конфедерація" Менцена третя за популярність (13,29%, зростання рейтингу на 1,55 відсоткового пункту), "Конфедерація" Брауна — п’ята (7,03%, зростання на 1,49%). Разом рейтинг двох проросійських партій — понад 20 відсотків, і це — у Польщі. Три стратегічні помилки Туска у конфлікті з Україною З правими — зрозуміло, але й ліберали використали сварку для внутрішнього вжитку. Прем’єр Туск у першій заяві все звів до того, що Зеленський вчинив неправильно, між Україною та Польщею чвар не повинно бути, і це мають зрозуміти як український, так і польський президенти. Простіше кажучи, Туск перевів стрілки на Навроцького, хоча проблема значно глибша — вона у бажанні Варшави диктувати свої історичні наративи. Підтвердженням стала заява глави МЗС Польщі Радослава Сікорського:"Прошу керуватися заявою голови Кабінету міністрів про те, що це Україна припустилася помилки, і ми очікуємо, що саме Україна виправить цю помилку".Українці не вважають це помилкою, вони рішення Зеленського схвалюють.Туск днями знову перекинув м’яч Навроцькому, мовляв, президенти Польщі та України повинні провести переговори між собою. Оглядачі ж зауважують: обравши тактику перекладання відповідальності, прем’єр припускається стратегічних помилок. Перша помилка: хайп, здійнятий польськими політиками довкола теми найменування підрозділу ЗСУ, яка є властиво українською і не стосується Польщі, може зірвати дуже важливий міжнародний захід — Конференцію з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську, запланований на 25-26 червня. Для Варшави конференція архіважлива, фактично йдеться про стратегічну ініціативу Польщі, до Гданська збирається значна кількість політків та підприємців. Та чи прибудуть всі, на кого очікують на тлі сварки, яку підігрівають поляки?Звісно, конференція на малій батьківщині обох ключових діячів Польщі — і Туск, і Навроцький народилися у Гданську — не менш важлива й для України, її перенесення в часі або в інше місце — небажане, проте антиукраїнська істерія у сусідів дуже заважає. Якщо захід не відбудеться, це буде ляпас перш за все уряду Туска. Друга стратегічна помилка: поки польські політики граються з минулим, Зеленський провів плідну зустріч із лідерами Е3 — прем’єром Британії Кіром Стармером, канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом та президентом Франції Еммануелем Макроном. Польща завжди прагне залучатися до переговорів за участю сильних і впливових. Туск образився, що його не покликали:"Я сказав, що з погляду Польщі жодні домовленості, в яких Польща не бере участі, не будуть нами поважатися, тобто не будуть для нас обов’язковими".Знову ж таки, образа, розрахована на польського виборця.Здається, у Варшаві не до кінця розуміють, що йшлося про Україну, а не про гонор поляків. Крім того, Україна зараз не залежить від Польщі так, як ще кілька років тому, але польські політики продовжують вважати, що без них українці не проживуть, тому мають постійно дякувати і заглядати в рота тамтешнім історикам.  Третя помилка: Туск та члени його команди хочуть сподобатися виборцям правих. Опитування показують: рейтинг прем’єра знижується, а от його партія продовжує лідирувати. До парламентських виборів ще понад рік, знайдуться позитивні теми для покращення електоральних позицій, тому незрозуміло, навіщо танцювати краков’як перед виборцями, які не голосували і не голосуватимуть за лібералів. Україна дозволила польській стороні ексгумацію останків тіл людей, яких вважають жертвами подій на Волині та на Східній Галичині, у нас ніколи на державному рівні не шпетили польських можновладців за їхніх українофобів, від яких українцям дісталося протягом спільної історії. Та замість дивитися у майбутнє, де Україна спільно з Польщею є форпостом проти Росії, польські діячі, на жаль, продовжують жити з головою, постійно оберненою в минуле.Тому нинішній скандал не буде останнім, навіть якщо сторони домовляться не наступати одна одній на історичні "мозолі". Інша справа — навчитися ці скандали гасити без значних іміджевих втрат для обох держав-сусідок..

Проєвропейська партія прем’єр-міністра Ніколи Пашиняна "Громадянський договір" здобула більшість у парламенті країни, проте матиме потужну проросійську опозицію. Яке майбутнє чекає на геополітично важливу державу Південного Кавказу?Від зради до перемоги. Як Пашинян зумів дати вірменам надію"Зараз я хочу підтвердити, що Республіка Вірменія повністю визнає територіальну цілісність Азербайджану, і ми очікуємо, що Азербайджан зробить те саме, визнавши всю територію колишньої Вірменської РСР Республікою Вірменія", — заявив Нікол Пашинян 18 квітня 2023 року.Цю його заяву багато вірмен сприйняли як державну зраду, адже Єреван відмовився від будь-яких претензій на територію Нагірного Карабаху, за яку десятиліттями точився вірменсько-азербайджанський конфлікт.Заяві Пашиняна передувала чергова ескалація між Вірменією та Азербайджаном, яка розпочалася 12 травня 2021 року і тривала понад два роки. Вірмени зазнали поразки, а їхні давні союзники у Москві просто умили руки. 28 вересня 2023-го керівництво Нагірного Карабаху оголосило про припинення існування невизнаної республіки, вірменське населення якої змушене було шукати притулку у Вірменії. Рейтинг Пашиняна та його політичної сили полетів донизу і, здавалося, прем’єр-міністр не втримається при владі, але вийшло зовсім навпаки.Протягом 2023-25 років між Єреваном і Баку тривали переговори за посередництва третіх країн, суттєву роль, зокрема, відіграла Туреччина. Підсумком стала мирна угода, текст якої сторони узгодили 13 березня 2025 року, а підписали у Білому домі в присутності Дональда Трампа 8 серпня того ж року. Американці долучилися до врегулювання конфлікту своєрідно, — вони запропонували розбудувати транспортний коридор із Азербайджану через Вірменію в азербайджанський ексклав Нахічевань вздовж вірменсько-іранського кордону.Завдяки коридору Баку отримає зв’язок із Туреччиною, а Вірменія — значні прибутки від експлуатації шляхопроводу. Його назвали пафосно "Маршрут Трампа заради міжнародного миру та добробуту" (TRIPP). Вигода США від цього більш ніж очевидна.По-перше, вони інвестуватимуть у будівництво маршруту, а після його побудови зароблятимуть на інфраструктурі.По-друге, зайшовши до Вірменії, американці фактично отримали контроль на кордоні Ірану з Південним Кавказом.По-третє, Трамп тоді ще мріяв про Нобелівську премію миру, тож від укладання угоди у Білому домі отримало чимало позитивного піару.26 травня цього року до Вірменії приїздив глава американського Держдепу Марко Рубіо, який підписав з вірменською владою Хартію про всеосяжне стратегічне партнерство та рамкову угоду по реалізації "маршруту Трампа". Візит Рубіо до Єревана за два тижні до парламентських виборів можна назвати агітаційним, але суть події значно глибша, — протягом десятиліть Вірменія лишалася такою собі "чорною дірою": з країни, яка нікуди не рухалася, вона стає вкрай цікавою для західного бізнесу, що у перспективі позитивно вплине на добробут населення. Але ці перспективи можливі лише за правильного геополітичного вектора вірменської влади — в разі остаточного вибору на користь Європи.Євросоюз не відстає від США. На початку травня відбувся перший в історії саміт "ЄС — Вірменія"."Вірменія є ключовим стовпом у наших відносинах з Південним Кавказом, а також у з'єднанні Європи через Південний Кавказ з Каспійським морем, Центральною Азією. Це історія наших регіонів, і це також буде майбутнім наших регіонів. І саме тому Європейська комісія зосередиться на тому, як ми можемо будувати в нашому стратегічному партнерстві наше спільне майбутнє в мирі та заради процвітання вірменського народу та Європи", — цитує "Укрінформ" голову Євроради Антоніу Кошту.Паралельно в Єревані також відбувся 8-й саміт Європейської політичної спільноти. Яскравою ілюстрацією цієї події була заява президента Франції Еммануеля Макрона:"Будьмо відвертими: вісім років тому сюди ніхто б не приїхав. Вісім років тому ця країна за столом переговорів розглядалася як де-факто сателіт Росії".Тобто Пашинян, якого багато вірменів кляли за поступки Азербайджану, запропонував громадянам альтернативу нескінченній війні — європейську інтеграцію та широке залучення західних інвестицій в економіку. І це дало результат на виборах, — уперше за багато років явка становила майже 59%. Це ознака того, що у вірмен з’явилася надія на успіх своєї країни.Що показали вірменські вибори та чи може Москва відіграти все назадПрезидент України Володимир Зеленський привітав Пашиняна з перемогою:"Це перемога суверенітету Вірменії, вашої незалежності й права жити так, як ви самі визначите. Бажаємо вам успіху".Для України перемога у Вірменії проєвропейської партії важлива одразу з кількох позицій.По-перше, успіх Пашиняна — черговий ляпас путінській Росії. За час повномасштабного вторгнення в Україну Кремль розгубив величезну частку свого політичного впливу у світі. Путін втратив Сирію після відсторонення від влади диктатора Башара Асада, втратив союзника Ніколаса Мадуро у Венесуелі, двічі поспіль проросійські сили програли вибори у Молдові, спочатку президентські, на яких удруге обралася проєвропейська президентка Майя Санду, а торік ще й парламентські. Список продовжила феєрична поразка Віктора Орбана у квітні цього року на виборах в Угорщині, після чого помітно притих словацький прем’єр Роберт Фіцо.Токсичними відносини з Москвою стали і для президента Азербайджану Ільхама Алієва, який різко відійшов від лояльності до Росії після збиття росіянами літака азербайджанських авіаліній у грудні 2024 року та подальшої брехні, що це зробили не вони. Тренд на "втечу від Кремля" продовжили вірмени. Далі — буде, адже світ побачив, що Москва нездатна утримувати своїх союзників, у неї немає для них нічого, окрім погроз. Путін погрожував вірменам "долею України", відкликав свого посла з Єревана та вдався до економічного тиску. І — програв.По-друге, вірменська делегація в ООН на догоду Росії кілька разів утримувалася або голосувала проти резолюцій на підтримку територіальної цілісності України, через що відносини Києва та Єревана залишалися натягнутими, перемога проєвропейських сил у Вірменії сприятиме зближенню країн. Крім того, протягом війни вистачало повідомлень про те, що Вірменія сприяє Росії в обході санкцій. Це ганебне явище має припинитися.Чи може Москва нашкодити "неслухняним" вірменам? Хоча "Громадянський договір" і матиме більшість, дві партії — "Сильна Вірменія" олігарха Самвела Карапетяна та блок "Вірменія" експрезидента Роберта Кочаряна — отримали чисельну опозицію. Обидві політсили — проросійські, особливо "Сильна Вірменія", для успіху якої Росія навіть організовувала масове повернення вірменських гастарбайтерів задля голосування. Пашинян отримав карт-бланш на витіснення орієнтованих на Москву політичних союзів, а після погроз із Росі таке витіснення стане для нього ще й життєвою необхідністю. Або він їх, або вони його, оговтавшись від поразки та заручившись російськими грошима.Крім того, Євросоюз не повинен збавляти темпи інтеграції Вірменії, що дасть можливість населенню цієї країни пересвідчитися, що воно не помилилося у виборі. На своєму досвіді українці неодноразово бачили, що гальмування євроінтеграції сприяє поверненню російського "привиду", він живиться розчаруванням та зневірою. Не все у Пашиняна виходитиме, можливо, не все відповідатиме демократичним стандартам ЄС, тому важливо, щоби геополітичне стратегічне мислення у такому випадку взяло гору над тактичним. Тоді успішність Вірменії стане зразком для всіх народів Кавказу. Втрата Росією впливу на цей регіон буде не просто ляпасом для неї, а поштовхом для її розвалу..

Тиждень, що минає, видався насиченим подіями, пов’язаними з Україною. Проте найважливішою подією став 75-й обмін полоненими. Додому повернулися 185 наших захисників. Більше як половина були в полоні з 2022 року, частина — оборонці Маріуполя. TrueUA підсумовує перший тиждень червня, протягом якого сталося чимало подій, які матимуть далекосяжні наслідки.Трамп шукає, як швидше вийти з війни в ІраніЯкщо буде досягнуто мирних домовленостей, Дональд Трамп зустрінеться з верховним аятолою Ірану Моджтабою Хаменеї. Такий поворот припустив сам глава Білого дому. Зробив він це у звичному для себе стилі. Мовляв, аятола — не та людина, з якою він хотів би зустрічатися, але в разі укладення угоди зустріч цілком можлива. При цьому пожартував: коли вірити чуткам, Хаменеї "бракує багатьох різних кінцівок".Крім того, Трамп оптимістично заявив про відмову Тегерана від розробки ядерної зброї. Хоча реальних доказів тому немає. За словами американського лідера, переговори з іранцями тривають безперервно:"Я сказав Ірану: "Настав час укласти угоду. Ви робите це вже 47 років, і це не може тривати далі".У контексті прагнення Трампа чим швидше переможно вийти з іранської воєнної авантюри знаковою подією тижня стала його розмова з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу. За повідомленням видання Axios, президент США під час телефонного спілкування облаяв Нетаньягу."Ти, бляха, божевільний. Якби не я, ти б уже сидів у в’язниці. Я рятую твою дупу. Тепер тебе всі ненавидять. Тому всі ненавидять Ізраїль", — цитує видання слова Трампа.Вони могли бути реакцією на плани Ізраїлю посилити атаки на Ліван. Іранці серед своїх вимог до угоди з американцями висувають припинення війни в Лівані. Згодом глава Білого дому підтвердив, що насварився на ізраїльського прем’єра, проте уточнив: вони добре між собою ладять.Бажання Трампа швидше завершити війну на Близькому Сході — гарна новина як для всього світу, так і для України. Через те що США загрузли в Ірані, вони відклали свою посередницьку місію у переговорах щодо припинення війни у нас та ще й послабили нафтові санкції проти Росії.Залишається сподіватися, що після того, як Трамп здобуде якусь перемогу над Іраном, він відновить дію санкцій. Що ж до переговорного процесу, то без участі американців він взагалі не рухається. У разі їхнього повернення за стіл переговорів, можливо, все ж будуть позитивні зрушення.Палата представників Конгресу дала ляпас ТрампуЦього тижня американські законодавці у Палаті представників ухвалили кілька рішень, які суперечать політичному курсу Білого дому. Перше — проголосували за резолюцію, яка обмежує президента США у веденні військової операції проти Ірану. Ухвалення документа стало можливим завдяки голосам чотирьох республіканців, які підтримали демократів. Трамп назвав їх "поганими республіканцями"."Хто ж зробив таку непатріотичну річ саме в розпал моїх фінальних переговорів щодо припинення війни з Іраном? Демократи воліють, щоб США зазнали поразки, а ті четверо республіканців просто позують на публіку. Нехай себе соромляться", — розгнівався глава Білого дому.А цього четверга 18 республіканців у Палаті представників підтримали новий пакет допомоги Україні; загалом за документ проголосували 226 конгресменів, проти — 195. Законопроєкт передбачає продовження програми лендлізу для України до 2028 року, надання Києву та союзникам по НАТО до восьми мільярдів доларів прямих військових кредитів у 2026 році, а також виділення Україні по 300 мільйонів доларів у межах програми USAI на закупівлю озброєння у 2026-2027 роках.Посол України у Штатах Ольга Стефанішина назвала рішення членів Палати представників історичним. За її словами, "це комплексний законопроєкт, що охоплює і питання відповідальності Росії за злочини, і питання викрадення українських дітей. Так само передбачає санкційну політику".За даними американських ЗМІ, спікер Палати представників Майк Джонсон агітував проти цього рішення. Мовляв, воно позбавляє Трампа простору для переговорів із Росією. Якщо такою ж думкою керуватимуться в Сенаті, де у республіканців також більшість, там рішення колег із Палати представників заблокують. Разом із тим, тепер Білий дім опинився перед складним вибором, — якщо Сенат не підтримає проукраїнський документ, в американського суспільства та у зовнішніх гравців виникне багато запитань до політики адміністрації США. Простіше кажучи, чи не діє вона в угоду Кремлю.Аналітики вказують: голосування окремих республіканців всупереч політичній лінії партії пов’язані із передвиборчою кампанією з проміжних виборів до обох палат Конгресу, які відбудуться на початку листопада. Частина республіканців вважає, що Трамп "топить" партійний корабель своїми авантюрними діями. Україні зовсім непотрібні внутрішні чвари в середовищі керівної партії США, тим більше, що вони відображатимуться на допомозі нашій державі. З іншого боку — Палата представників підштовхнула Білий дім до швидших рішень. Якими вони будуть, побачимо вже найближчим часом. Сподіваємося — корисними для нас.Євросоюз продовжує шукати переговорів із РосієюTrueUA аналізував, чому прямі переговори Євросоюзу з Росією — дуже погана ідея. Звідки вона виникла, зрозуміло, — європейські лідери бачать, що США поставили на паузу мирні переговори по Україні, а отже, на паузі й гарантії безпеки для самої Європи. Однак пошук перемовників від ЄС замість формування чіткої стратегії з вимогами до Москви — тупиковий шлях. Україна не проти участі європейців у переговорах, щобільше — без Євросоюзу архітектура нашої безпеки неможлива, але будь-які переговори повинні відбуватися в єдиному форматі Україна — ЄС — США.Те, що американці намагалися виключити нас та європейців із домовленостей із Путіним, призвело до стратегічної помилки Трампа на Алясці. Тепер російський диктатор постійно каже про "дух Анкориджа" — пастку, в яку втрапив американський президент.Що ж до європейської переговорної ініціативи, то якою б привабливою вона не видавалася, варто розуміти: Путіну стіл перемовин потрібен для затягування часу і підігравати йому — велика помилка. Диктатор знущально прокоментував наміри Європи: він далі пропихає у перемовники ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера та розповідає, що ЄС має припинити допомагати Україні зброєю. Після цього, власне, на ідеї окремих без США перемовин із росіянами європейцям варто поставити крапку. Хоча як інформаційне тло розмови триватимуть, бо окремі європейські політики прагнуть продемонструвати своїм виборцям статусність і суб’єктність.Лист Зеленського Путіну: чому це важливоУ четвер, 4 червня, президент України оприлюднив відкритого листа Путіну з пропозицією особистої зустрічі. В листі Володимир Зеленський дав зрозуміти: ніякого "духу Анкориджа" Україна не прийме, а якщо Росія далі відмовлятиметься від серйозних переговорів, війна на її території триватиме. Як слушно зауважують аналітики, Зеленський цим листом спрямував сигнал не стільки Путіну, скільки російським елітам, які продовжують бути заручниками свого біснуватого диктатора.Також це сигнал Трампу, він тепер не зможе верзти нісенітниці, що Путін хоче миру. Американський лідер, до речі, вже відгукнувся, — позитивно оцінив факт обговорення потенційної зустрічі української та російської сторін. Але поки — не більше.Що ж до реакції Кремля, то звідти заспівають стару пісню про "усунення першопричин війни", розповідатимуть маячню про готовність зустрітися в Москві, погрожуватимуть ескалацією і так далі. Всі чудово розуміють — ця війна є питанням особистого виживання Путіна, тож його реакція мало кому цікава. Значно цікавішою виглядає реакція російських еліт. Навряд чи вона буде швидкою. На початку вересня в Росії вибори до Держдуми, можливо, після них щось за поребриком і закрутиться….

Видання The Wall Street Journal розповіло про програму "Нові технології збереження життя" вартістю 26 мільярдів доларів, яку курують підсанкційні дочка і друг Путіна Марія Воронцова і Михайло Ковальчук. Російський диктатор хоче стати безсмертним?Рак щитовидки і проблеми зі спиною. Які діагнози Путіна підтвердилисяПрограма, про яку пише американське видання, була запущена 2024 року, й щороку її бюджет збільшують. У жовтні 2025-го французьке видання Le Monde писало, що в Росії вшестеро зросло фінансування досліджень безсмертя. The Wall Street Journal в деталях розповів, чим же займаються російські вчені.Перший напрямок досліджень — біодрук живих тканин за допомогою 3D-технологій. Другий — ксенотрансплантація. Це вирощування людських органів усередині спеціально виведених міні-свиней. Путінські вчені, зазначає видання, звітувалися, що їм вдалося надрукувати людську хрящову тканину й щитовидну залозу миші, після чого вони планують перейти до створення повноцінних людських органів.Тут зробимо розлогу ремарку: 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, світ сподівався, що Путін швидко помре, а війна закінчиться. Саме на цей рік припало багато публікацій про стан здоров’я диктатора. У квітні російське опозиційне видання "Проект" виявило цікаві речі. У поїздках диктатора супроводжують лікарі, найчастіше — отоларингологи та хірург-онколог, який спеціалізувався по раку щитовидної залози. Саме цей орган буцімто російським ученим вдалося надрукувати для миші.Розслідувачі встановили прізвища лікарів, серед яких онколог Євгеній Селіванов. Журналісти простежили: в ті дні, коли Путін зникав з інформаційного простору, він перебував у Сочі, куди до нього приїздили лікарі. Найчастіше отоларингологи, згаданий Селіванов, анестезіологи-реаніматологи і навіть лікарка-дерматовенеролог.Журналісти накопали інформацію про Селіванова. Він на той час працював у Центральній клінічній лікарні, захистив кандидатську дисертацію по темі діагностики і лікування раку щитовидки. А отоларингологи потрібні для того, щоби вчасно діагностувати цей різновид онкології. Видання "Проект" нагадало, що 2020-го Путін зустрічався з начальником національного медичного дослідницького центру ендокринології Іваном Дєдовим, розмовляли саме про рак щитовидної залози. Старша дочка диктатора Марія Воронцова — лікар-ендокринолог, на той час працювала в інституті Дєдова.Яких тільки діагнозів у 2022-23 роках не ставили Путіну — епілептоїдна психопатія, маячний розлад і навіть "стероїдна лють", яку спричиняє частий прийом стероїдів. Також писали, що за ним носять валізку, куди охоронець збирає сечу і фекалії президента, щоб "недружні країни" не дізналися про справжній стан його здоров’я.Протягом кількох місяців журналістські розслідування на тему онкологічного захворювання Путіна вийшли друком у британському виданні The Sun та в американському New Lines Magazine. Вони посилалися на неназвані джерела, що додавало публікаціям "жовтизни". Багато писали саме про рак, але називали різні версії — і крові, і підшлункової, і мозку. Також стверджувалося, що головного злочинця ХХІ століття навіть прооперували. Однак у липні 2022-го запал, з яким журналісти взялися розкопувати таємниці про хвороби Путіна, приземлив глава британської розвідки Мі-6 Річард Мур. За його словами, підтверджень про серйозне захворювання у кремлівського диктатора немає.Але з часом усі помітили зміни у поведінці Путіна, пов’язані з моторикою — розкоординування руху рук і так званий синдром неспокійних ніг, коли нижні кінцівки самі рухаються в стані спокою. Це нагадувало паркінсонізм, тому найчастіше писали про такий діагноз. Утім, "Проект" висловив інші версії. Путін розповідав про падіння з коня і пошкодження спини.Очевидно, з віком наслідки травми посилилися, він почав шкутильгати та перевалюватися з ноги на ногу, як качка. А 10 травня 2017 року сталася подія, яка могла пошкодити спину ще більше. Під час хокейної гри, в якій він брав участь, сталося зіткнення з хокеїстом Павлом Буре. Путін добряче гепнувся об лід, після чого на певний час зник. Журналісти встановили, що за ним тоді доглядав травматолог-ортопед на прізвище Сім. Найімовірніше, зі спиною — великі проблеми, тому і шукають, як надрукувати хрящову тканину для Путіна.У матеріалі The Wall Street Journal стверджується: вчені, залучені до програми, сподіваються здійснити трансплантацію людських органів до 2030 року, аналогічні терміни вони назвали для вирощування органів всередині міні-свинок. Із названих термінів можна зробити висновок, що найближчих чотири роки національною ідеєю росіян буде очікування, коли ж їхнього "царя" зроблять безсмертним.Побільше вкрасти, поки Путін ще живийСерйозні вчені вважають, що програма, на яку з кишень росіян витягають кругленькі суми, ніщо інше, як велика афера. Результати досліджень росіяни утаємничили, то ж про них не почитаєш у фахових медичних виданнях, а пристарілому кремлівському диктатору кажуть те, що він хоче почути. Судячи з постійного збільшення витрат на програму, локшину вішають вміло.Вирощування і друк органів, продовження життя у кріокамері, диво-ліки від старіння тощо — це все перебуває на межі науки та вигадки. Йдеться про повернення до євгеніки — псевдонауки, популярної сто років тому, яка шукала способи генетичного покращення якості людини. В ті часи її прихильники не мали сьогоднішніх технологій, тому вдавалися до жорстокості, як робили нацистські "лікарі", нині технології є, але щодо їхньої ефективності дуже багато сумнівів. Коли бути зовсім точними, — існує багато заможних людей, згодних витрачати на пошук продовження життя шалені кошти, і є вчені, готові ці кошти освоїти. При цьому результат не гарантований.Невже дочка і друг Путіна його дурять? Про Марію Воронцову як світило медицини нічого невідомо, вона робила швидку кар’єру в науці завдяки імені батька. Хоча він ніколи не називав дочками ні її, ні Катерину Тихонову, молодшу з дочок від шлюбу з колишньою дружиною Людмилою Путіною. Марія вже кілька років курує державні генетичні програми в Росії, затверджені у 2019 році. Завдання програм — редагування ДНК людини. Крім того, Воронцова є співзасновницею приватної компанії "Номеко", яка має свій медичний комплекс у Ленінградській області, де серед іншого практикують… новітні методи лікування онкологічних захворювань протонною терапією. Другий шукач безсмертя для Путіна — директор Курчатовського інституту Михайло Ковальчук, старший брат підприємця, одного із найближчих соратників кремлівського диктатора Юрія Ковальчука. Він — фізик, але коло його інтересів значно ширше. У вересні 2015 року у промові перед членами Ради федерації Росії Ковальчук заявив, що на Заході розробляють новий підвид людей — "людина службова": такий підвид має обмежену самосвідомість, його розмноження перебуває під зовнішнім контролем, а годують його генно-модифікованими продуктами.У тій же промові цей псевдовчений стверджував, що на Заході створюють етногенетичну зброю. Згодом це мракобісся повторював Путін:"Виявляється, існують препарати, які впливають на людину відповідно до її етнічної приналежності".Ще одна ідея Ковальчука — імплантація фейків прямо в людський мозок. Це створення хибної картинки дійсності для управління свідомістю людей. Кремлівська пропаганда чудово з цим справляється і без медицини.До призначення керівником Курчатовського інституту він очолював Інститут нано-, біо-, інформаційних, когнітивних та соціогуманітарних наук і технологій. Якщо коротко — обіцяв створити нанороботів, здатних очищати людський організм та оздоровлювати його. Але так і не створив. Заяви Ковальчука про "розумні труси і сорочки" з нанониток стали мемом. ЗМІ повідомляли, що на ці псевдонаукові напрямки витрачалося до 10% всього наукового бюджету Росії. Коли Ковальчук сів на "бюджет безсмертя" суми точно зросли. Підсумок буде той же, що із нанороботами. І Воронцова, і цей діяч чудово знають, що Путін помре, причому скоро, тож їхня мета "накосити" якомога більше грошей..