Всеволод Юрченко

Кір Стармер оголосив про намір йти у відставку з посади прем’єр-міністра та голови Лейбористської партії. Вже відомий фаворит йому на заміну — це Енді Бернем, ексмер Великого Манчестера. Що зміниться в політиці Лондона після оновлення уряду?Чому Стармер іде: комплекс причин, але головна — наступ ультраправихTrueUA детально розповідав понад місять тому, як свого часу маргінальна партія Reform UK Найджела Фараджа здобула понад 700 місць у місцевих радах, запхнувши на пояс лейбористів і консерваторів. У Консервативної партії Фарадж на антимігранстських лозунгах відібрав правих виборців, а от у лівих лейбористів — їхні електоральні вотчини у раніше промислових, а нині радше депресивних регіонах. Ультраправі поєднали націоналізм та соціальний популізм, спекулюючи на соціально-економічних проблемах.Частина лейбористів, переважно з лівішого флангу партії, звинуватила у провалі Стармера. Зокрема, йому закидали, що він більше уваги приділяє міжнародній політиці, забувши про внутрішню. Прем’єр-міністр справді втрачав популярність серед британців, однак причина цього — комплексна.Кажучи про комплекс причин, варто згадати події, які спрацювали проти нинішнього уряду. Перша — скандал із експослом Британії у США Пітером Мендельсоном, фігурантом "файлів Епштейна". Тоді як американські посадовці, зокрема президент Дональд Трамп, відбулися легким переляком після оприлюднення компрометуючих документів, Британію сколихнув скандал. Стармера звинуватили в тому, що він знав про зв’язки Мендельсона з Епштейном і попри це відправив його послом. Прем’єр перепросив, проте по його рейтингу удар був завданий чималий.Друга причина — вбивство 18-річного Генрі Новака. Воно сталося 3 грудня 2025 року, але масштабні протести ультраправих прокотилися Британією на початку цього місяця. Між першокурсником Саутгемптонського університету Новаком та 23-річним сикхом Вікрумою Дігвою стався конфлікт під час якого мігрант із Азії п’ятьма ударами кинджалу важко поранив студента.Поліція, котра прибула на виклик, послухала Дігву, який набрехав, що Новак напав на ґрунті расизму, і замість рятувати пораненого хлопця, правоохоронці наділи на нього кайданки. Студент помер від крововиливу. Ця справа набула значного розголосу, її розслідували і 28 травня суд визнав Дігву винним у вбивстві та присудив йому пожиттєвий термін ув’язнення. Але справедливе покарання вбивці для британського суспільства не стало сатисфакцією, адже поліцейські не повірили білому хлопцю, а опинилися на боці прибулого азіата. Натовп, підігрітий лозунгами Фараджа та інших ультраправих, вимагав притягнути до відповідальності поліцію, яка має подвійні стандарти щодо білих людей.Стармер назвав злочин жахливим, але засудив насилля, яке чинили активісти проти поліцейських. Аналітики ж зауважують, що кожна подібна історія грає на руку ультраправим і реакція влади — неправильна. Пояснення начебто слуги правопорядку не мають упереджень до злочинців через колір шкіри або віросповідання після вбивства Новака сприймаються зі значною недовірою.Третя причина — аварія на залізниці, внаслідок якої є загиблий та близько дев’яти десятків поранених. 19 червня у районі Бедфорд-Саут зіткнулись два поїзди компанії East Midlands Railway (EMR). Британська залізниця вважається однією з найбезпечніших у світі, але на біду Стармера подія сталася саме на хвилі бажання однопартійців змістити його з посади. Тож катастрофа потягів, очевидно, була останньою краплею.Лейбористи вирішили рятувати рейтинг відставкою непопулярного прем’єра. Він наостанок перерахував свої здобутки:"Економіка розвивається швидше, ніж у наших конкурентів, заробітна плата зростає швидше, ніж інфляція, щомісяця з моменту нашого приходу до влади. Інвестиції забезпечено, інфраструктура будується. Також відбулося найбільше збільшення витрат на оборону з часів Холодної війни".Він також нагадав, що очолив партію, коли вона була "політичним і моральним" банкрутом і привів її до влади.Відчувається, Стармер іде з образою. Він очолив партію 2020 року, і через чотири роки лейбористи після 14-річної перерви здобули переконливу перемогу на парламентських виборах. Але — настав час змін і нового лідера.Чи буде Енді Бернем другом України Намір Стармера піти у відставку прокоментувало багато політичних діячів. Президент України Володимир Зеленський подякував прем’єру та британському уряду, а от заяви із Вашингтона і Москви збігаються в головному — і там, і там нічого доброго про відставника не сказали. Трамп, в якого зі Стармером стосунки не склалися, наздогін звинуватив того у "провалі з еміграцією та енергетикою". А прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Стармер "ніяк себе не зарекомендував з погляду російсько-британських відносин". Очевидно, такі оцінки є доказом успішності та ефективності політики британського прем’єра, якому Україна справді дуже вдячна.Завдяки його політичній волі 16 січня цього року Київ та Лондон уклали сторічну угоду про партнерство, вона була підписана в українській столиці Зеленським і Стармером. Британія була і, сподіваємося, за наступного глави уряду залишиться двигуном військово-політичної допомоги нашій державі. Буквально днями міністр оборони Об’єднаного Королівства Ден Джарвіс повідомив, що до кінця 2026 року його держава профінансує постачання Україні 150 тисяч БпЛА, а також понад 350 ракет ППО та радарів на майже 1 мільярд доларів. Вражаючі цифри.Серед політичних аналітиків — єдність: наступником Стармера стане ексмер Великого Манчестера Енді Бернем. Для того, щоб претендувати на посаду, він мав стати депутатом Палати громад. Що і зробив, перемігши на довиборах в окрузі Мейкерфілд висуванця Reform UK. Про цього політика у нас знають небагато, хоча він є послідовним прихильником України. Для прикладу: Бернем — один із засновників міжнародної мережі UNBROKEN Cities Network, яка об'єднує міста світу для допомоги Україні і розвитку реабілітації постраждалих від війни. Тож в разі обрання його прем’єром від лейбористів, не зійде зі шляху підтримки нашої боротьби проти російського агресора.Заслуговує на повагу його оцінка роботи попередника. "Кір зробив величезну послугу нашій країні, і я хочу подякувати йому за лідерство та відданість у такий складний період", — сказав Бернем про Стармера.Гарний приклад для українських політиків, які полюбляють топтатися по попередниках, замість дякувати їм за роботу.Єдиний мінус — цей політик не має значного досвіду у зовнішній політиці та й, очікувано, він зосереджуватиметься на внутрішніх проблемах Британії, через які зростає популярність ультраправих. Тому важливо, хто очолить МЗС. За повідомленням ЗМІ, глава британської дипломатії Іветт Купер перебуває у таборі прихильників відставки Стармера, тому зі значною долею ймовірності вона збереже посаду. Показово, що свій перший закордонний візит у вересні минулого року вона здійснила саме до України. Перед Бернемом постане ще два зовнішньополітичних виклики. Перший — Трамп, який майже безсумнівно не сприйме прем’єра Великої Британії з лівими поглядами. Другий — продовження політики попередника у напрямку виправлення помилки, якої ця держава припустилася з "Брексіт". Для лейбористів лозунг "назад до Євросоюзу" здатний стати тією темою, яка мобілізує їхній електорат проти ультраправих прихильників ізоляціонізму..

17 червня у Брянській області щось сталося з автобусом, який віз білоруських дітей на відпочинок до Геленджика. Це там, де у Путіна палац на узбережжі Чорного моря. Росія звинуватила Україну, Лукашенко піддакує. Навіщо Москві знадобилася ця провокація?Студенти в Старобільську — білоруські діти на Брянщині: паралеліУ ніч на 22 травня в районі окупованого Старобільська на Луганщині було ураженого один зі штабів російського військового спецпідрозділу "Рубікон", чиї бойовики регулярно завдають ударів по українських цивільних об’єктах. У Москві заявили про загибель внаслідок ураження  86 неповнолітніх студентів коледжу Луганського педінституту. Росія навіть збирала засідання Радбезу ООН, де її представник Василь Небензя намагався "пробити на сльозу" розповіддю про смерть "безневинних дітей".У відповідь представник України Андрій Мельник наголосив, що МЗС РФ оприлюднив прізвища 21 загиблого, і всі виявилися повнолітніми. За однією з версій, але є інші, жертвами стали студенти і студентки в гуртожитку коледжу, по якому прийшовся один із ударів, тому що росіяни розгорнули свій підрозділ неподалік, прикрившись цивільним об’єктом.Протягом кількох днів кремлівська пропаганда влаштувала інформаційну істерію, а 24 травня країна-агресорка здійснила на Україну і, зокрема, на Київ багатогодинну комбіновану атаку, з використанням "Орєшніка" по гаражах у Білій Церкві. Мотивували цей акт тероризму у Кремлі "відплатою" за Старобільськ. Насправді щодня Росія атакує нас дронами і ракетами без конкретної мотивації. Якби вона не окупувала це місто у березні 2022 року, молоді люди були б живі, навчалися в українських навчальних закладах і не стали заручниками російських злочинців на загарбаній території.В історії із білоруськими дітьми, які начебто потрапили під дроновий удар на Брянщині, простежується той же пропагандистський почерк, що і в Старобільську. Як розвивалися події достеменно — невідомо, є російська офіційна версія та довідка військових РФ, яка спростовує цю версію. Отже, 17 червня т. в. о. губернатора Брянської області Єгор Ковальчук заявив про атаку українського БпЛА на автобуси, де перебувала дитяча футбольна команда та група супроводжуючих, транспорт їхав до Геленджика. Загинула жінка, шестеро осіб отримали поранення, серед них четверо неповнолітні.Далі все розвивалося як нашвидкуруч поставлена дешева оперетка: Слідком РФ порушив справу за статтею "тероризм", а МЗС Білорусі зажадав "вичерпних пояснень" від Києва, а не від Росії, на території якої стався інцидент. Мінськ оголосив намір залучити міжнародні організації на кшталт ООН до висвітлення обстрілу автобуса з дітьми. Зауважимо: не до неупередженого розслідування, а задля роздування інформаційної бульбашки. Тут же підключився Путін, наказав своєму міністру охорони здоров’я надати медичну допомогу постраждалим, наче цього не робили без його вказівки.Третю добу кремлівська пропаганда галасує про "теракт", на її бік став і самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, який оголосив, що дрон мав "українське походження", а водій автобуса розповів про дрони, котрі "літали і дзижчали над автобусом". Оскільки водій дає покази російським слідчим або й ФСБшникам, не має значення, що він каже, оприлюднять версію, яка потрібна Кремлю.Як російська ІПСО пішла не за планом та навіщо вона ПутінуУкраїнський Генштаб фейк росіян спростував: у зазначений період Сили оборони України не застосовували безпілотні літальні апарати по цілях на території Брянської області. Це підтвердила Служба безпеки України, оприлюднивши інформаційну довідку моніторингового центру "Державна казенна установа Брянської області "Безпечний регіон"". У документі підтверджується, що на момент інциденту з автобусом у повітряному просторі Брянщини українських БпЛА не було.Також оперативно включився омбудсмен Дмитро Лубінець. Він зв’язався з білоруською стороною, почув від неї первинну інформацію, після чого наголосив:"На відміну від Росії, яка щоденно атакує українські міста, житлові будинки та вбиває мирних громадян, Україна діє в межах норм міжнародного гуманітарного права. Не виключаю, йдеться про чергову провокацію або інформаційну операцію, вигідну насамперед Російській Федерації. Як Уповноважений Верховної Ради з прав людини готовий долучитися до прозорого та неупередженого встановлення всіх фактів і обставин цієї події".Тепер Мінську доведеться або долучити нашого омбудсмена до розслідування, або там визнають, що брешуть на користь Росії. Вони роблять це часто, проте у цьому випадку інцидент стосувався дітей, отже, не залишив байдужим білоруське суспільство. Очевидно, Лукашенко розуміє, що Україну тут ні до чого, але сказати цього не може. Як і вимагати від Путіна чесного розслідування, бо воно виведе на росіян. Військові експерти вказують на відверту брехню кремлівської пропаганди, що дрон буцімто був літакового типу. Такий би засікли, та й пошкодження від його влучання були б більшими. Якщо білоруський водій каже, що безпілотники дзижчали, дуже ймовірно він чув коптер, з якого росіяни і скинули невеликий осколковий боєприпас. Для чого?Перше — перебити інформаційну тему удару по Києво-Печерській Лаврі. Навіть у самій Росії це викликало, як мінімум, тихий осуд. Тепер пропаганда волає про білоруських дітей і волатиме доти, доки не доб’ється чиєїсь реакції — ООН, Трампа, його спецпосланця в Білорусі Джона Коула. Було б розумно, якби європейські уповноважені особи або взагалі нічого не коментували, або з наголосом, що інцидент із дітьми стався на російській території, і виключно Росія несе за це відповідальність.Друге — перебити негативну реакцію росіян на ефективні глибинні санкції України. Аби не розповідати, чому горить Москва, розповідають про білоруських дітей. Мовляв, ваші скиглення про НПЗ ніщо, порівняно з цим. Перемикати увагу на інші події — звична тактика російської пропаганди. Наприклад, коли добрі дрони прилітали до Санкт-Петербурга, де диктатор збирав свій економічний форум, росіяни звинуватили країни Балтії, що ті буцімто пропускають БпЛА через свою територію і погрожували помстою. Якої звісно не було б, але у зомбованих росіян погрози мали викликати напад "величі".Третє — покарати Лукашенка. 12 червня в інтерв’ю каналу "Аль-Арабія" "бацька" здивував вибаченнями перед Зеленським за різкі слова на його адресу:"Можливо, я десь і переборщив, але це була відповідь на безпідставні заяви… Якщо Володимир Олександрович образився, я вибачаюся перед ним за ці слова. Можливо, й не треба було, з огляду на те, що він все-таки воює. Можливо, мені й не треба було так різко говорити про це".А ще пообіцяв, що з території Білорусі не варто чекати бойових дій. От за ці висловлювання, які Путін сприйняв як слабкість, Лукашенка могли покарати, змусивши знову робити різкі і безпідставні випади у бік України.Чи готовий він до кінця грати в черговій пропагандистській оперетці? Видається, ні, але мусить. Підтакує Кремлю, проте не нагнітає ситуацію. І навіть зробив цікавий хід — заборонив поїздки дітей за кордон без державного нагляду і дозволу."Батьки організували цю поїздку, чи то на відпочинок, чи то для навчання грати у футбол у Геленджику. Слухайте, хіба у нас недостатньо землі, щоб грати у футбол?" — заявив він.Тобто тепер білоруські діти до Росії — ні ногою? Коли так, тоді навіть Лукашенко визнав, що путінська недоімперія становить небезпеку для життя і здоров’я..

У понеділок, 15 червня, Євросоюз відкрив перший із шести кластерів для членства України. Сталося це на тлі масованої атаки росіян по Києву, коли під ударом опинилися Києво-Печерська Лавра. Тим часом у Франції на саміті G7 зустрілися президенти Зеленський і Трамп.TrueUA проаналізував наслідки цих подій для України, зокрема, чи вдасться змусити Путіна до серйозних переговорів про припинення війни.Вітання Трампа з 80-річчям: кого він почув — Зеленського чи Путіна14 червня американський президент святкував ювілей. Привітали його і Зеленський, і Путін. Говорили про війну, але кожен доніс Трампу різні меседжі. Тоді як президент України побажав заокеанському лідеру разом із партнерами досягнути миру, російський диктатор скаржився на ЗСУ, які завдають ефективних ударів по військових та нафтових підприємствах країни-агресорки. Одразу після розмови з главою Білого дому росіяни здійснили черговий військовий злочин та акт тероризму, вдаривши по Києву і, зокрема, поціливши дроном по головному храму Києво-Печерської Лаври — Успенському собору. Власне, із коментарів Трампа, Зеленського та помічника Путіна Юрія Ушакова можна зробити припущення, що кожен із них виніс із телефонної розмови своє. Глава української держави повідомив: говорив про посилення підтримки України Сполученими Штатами. Ушаков акцентував зовсім на іншому: Трамп, мовляв, пообіцяв вплинути на Київ і Європу та знову відрядити до Росії своїх посланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. І вкотре повторив неприйнятну умову — Зеленський для переговорів має приїхати до Москви.З цього можна зробити простий висновок: Росія хоче повернути американців до переговорного процесу з двох причин:перша — щоб Вашингтон наполіг на припиненні глибинних ударів України по військовій та нафтовій інфраструктурі РФ, але, як і до цього, припинення бойових дій не буде;друга — аби затягувати час, як Кремль робив це протягом усього періоду участі США у перемовинах. Що ж до Трампа, тут — лише цитата:"Я мав дуже хорошу розмову з президентом Зеленським і президентом Путіним. І я бачу, що, можливо, ми зможемо щось зробити в цьому напрямку. Я справді так думаю. Гадаю, вони обоє відкриті до цього".Єдиний висновок зі сказаного: після того, як американці якось владнають ситуацію з Іраном, вони готові повернутися за стіл переговорів. Інша справа, чи будуть і далі тиснути на Київ замість Москви, чи знайдуть, як примусити Путіна до поступок. Саміт G7 в Евіані: прорив чи біг по колуВчора відбулася ключова подія на саміті "Великої сімки" у французькому містечку Евіан-ле-Бен — особиста зустріч Зеленського з Трампа за посередництва президента Франції Еммануеля Макрона. Про неї згодом, спочатку — про саму атмосферу. Як зауважували західні аналітики, учасники зібралися для того, щоб почути від Трампа, якими будуть його подальші дії щодо Ірану та чи планує він тиснути на Путіна для сумлінних переговорів щодо припинення війни в Україні. Простіше кажучи, це мав бути саміт одного актора. Який, до того ж, ще й спізнився.Макрон та інші лідери проявляли максимальну люб’язність до заокеанського гостя, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, у якого останнім часом стосунки з американським президентом розлагодилися, навіть подарував тому футболку німецької збірної з номером 47 — Трамп під таким номером очолює Америку вдруге. Складалося враження, що хазяїну Овального кабінету покращували настрій перед контактами з Зеленським, адже українське питання на засіданні було головним.Happy belated 80th birthday, @POTUS. After all, we're on the same team. pic.twitter.com/rDmhnAqNM3— Bundeskanzler Friedrich Merz (@bundeskanzler) June 16, 2026Тепер про саму зустріч та прогнози щодо її результатів. Практично всі експерти сходяться в думці, що для України підсумок — непоганий. Зеленський показав Трампу фото наслідків дронового удару росіян по Лаврі, глава Білого дому — віруюча людина, тож, як кажуть свідки зустрічі, висловив різке невдоволення ударами росіян по українській духовній святині.Також хорошою новиною було те, що на переговорах американського лідера супроводжував глава Держдепу Марко Рубіо, а не фігури на кшталт віцепрезидента Джей Ді Венса. Що ж до конкретних домовленостей, то про них інформації катма. Є заяви Зеленського, Трампа та окремо інших учасників саміту. Про що ж вони?Український президент повідомив, що обговорював із Трампом питання передачі Україні ліцензії на виробництво ракет Patriot."Нам потрібні ліцензії, щоб виробляти ракети, — заявив Зеленський. — Відповідь була позитивною. І я сподіваюся, що коли президент Трамп позитивний, це означає "так"".Утім, пригадалася історія з "томагавками", передача яких також обговорювалася, але потім до глави Білого дому подзвонив Путін — і після цього тема закрилася. То ж доки не будуть укладені контракти, "так" Трампа мало що вартує, адже вже завтра воно легко може стати "ні". Не особливо щедрим на коментарі був і головний "цвях" саміту "Великої сімки". Він назвав переговори із Зеленським "дуже хорошими", повідомив про ще одну зустріч та наголосив, що Росія має укласти угоду, бо "зазнала величезних втрат, як й Україна".Все інше — повторення старих кліше: про неприязнь між Зеленським і Путіним, про те, як він зупинив вісім воєн і що не хоче, аби гинули люди на війні. Себто, подальші кроки Трампа залишаються невідомими, про зміну його позиції на проукраїнську — не йдеться, в України та Європи є спільний підхід, чітко акцентований на зустрічі Зеленського з лідерами євротрійки у Лондоні минулого тижня, чи Трамп з нею згоден — сказати складно. Поки відомо, що він пристав на ініціативу Зеленського провести тристоронню зустріч США — Україна — Росія у Штатах, проте російський диктатор від цього відмовляється.  Окрім розмов із першою особою Америки, у Зеленського були ще переговори з прем’єром Британії Кіром Стармером, із президентом Франції Еммануелем Макроном, іншими лідерами."Усі вважають, що в будь-якому випадку треба зупиняти війну. Це логічно. Всі вважають, що не бачать бажання з боку Росії, що вона грає в ігри. Мається на увазі, передусім Путін не хоче закінчувати, але треба змусити його. Передусім через санкції — це всі країни говорили", — зазначив український президент.За повідомленнями ЗМІ, лідери G7 домовилися посилити тиск на нафтогазовий сектор Росії, а Трамп буцімто не проти відновити свої нафтові санкції проти Москви. Тож, підсумовуючи, можна казати, що попри невизначеність наступних дій президента США, є надія, що повернення американців за стіл переговорів матиме позитивний для нас ефект.Відкриття "Основ" для України: чому це новий виклик У понеділок у Люксембургу Євросоюз погодив відкриття першого кластеру переговорів про вступ України та Молдови під назвою "Основи". У Києві очікують відкриття наступних п’яти кластерів через місяць, в ЄС не настільки оптимістичні, однак у цілому задоволені зробленим кроком, який тривалий час блокувався Віктором Орбаном. Європейці вважають реальним членство України через чотири роки. Не будемо акцентувати на тому, чому рішення Євросоюзу неймовірно важливе, це й так зрозуміло, зауважимо на проблемних моментах.По-перше, відкриття кластеру означає, що країна-кандидат має виконувати вимоги щодо реформ, і тут значний виклик стоїть перед усією владною вертикаллю держави, політики не мають права схибити. Гучні корупційні скандали, метушня у пошуках тем для піару на випадок виборів тощо віддалятимуть Україну від мети стати членами Євросоюзу у 2030 році. А може, і раніше. По-друге, рішення про відкриття кластеру ухвалили всі учасники ЄС — і це ознака якісної роботи нашої дипломатії з окремими країнами, які з тих чи інших причин гальмували процес. Київ продемонстрував гнучкість для влагодження тертя. Не виступили проти навіть поляки, з якими останнім часом у нас нелади. Проте електоральні хвилі в Європі дуже мінливі, і вже зараз варто готуватися до прогнозованого приходу до влади в деяких країнах євроскептиків і противників нашого членства в ЄС. По-третє, Росія робитиме все, аби війна в тому чи іншому вигляді тривала, а європейці остерігалися зробити останній крок — ухвалити рішення про приєднання України до свої родини. Тож відкриття кластерів — перемога, яка може стати остаточною тільки після повної стратегічної поразки Москви. Це залишається питанням номер один попри всі дуже позитивні сигнали щодо членства..

Наші оборонці успішно атакують Росію дронами та паралізують логістику окупантів до Криму. У Лондоні узгодили пункти мирного процесу. Сі Цзіньпін особисто відвідав Кім Чен Ина. Про ці та інші події та їхні наслідки — у підсумковому аналізі TrueUA.Чемпіонат світу з футболу, який розпочався цього тижня, буде важливою подією не лише у світі спорту, а й політики. Перший матч Мундіалю затьмарив скандал із російськими прапорами на трибунах стадіону "Ацтека" у Мехіко. Організатори турніру пояснили, мовляв, хоча збірну Росії і відсторонили від змагань на невизначений час, проте вона лишається членом ФІФА. Тому й повісили її прапор серед інших. Були на трибунах і росіяни з триколорами. Росія завжди використовувала масштабні спортивні форуми для політичних провокацій, тому подібне, на жаль, повторюватиметься й на інших стадіонах.Окрім футбольної першості, тиждень приніс й інші події. TrueUA проаналізував основні з них: що відбулося і якими будуть наслідки.Крим стає островом, а Росія запалала ще більшеСерія ударів українських БпЛА по мостах, які ведуть до анексованого Криму, паралізувала логістику окупантів.Після пошкодження мосту біля Чонгара, загарбники перенаправили свої вантажівки через Армянськ, але і там їх наздогнало покарання, — добрі дрони вразили колону з 50 вантажівок, які перевозили паливо та боєприпаси.Анексований Крим значною мірою відчув на собі наслідки знищення логістики агресора, — там триває бензинова криза, на тлі якої населення почало масово скуповувати крупи та макарони. Путінський режим не був готовий до такого повороту. Росіяни намагаються навести понтонні переправи замість пошкоджених мостів, та це не розв'язує проблему глобально.Дісталося загарбникам і на інших окупованих територіях. Зокрема, після ефективних ударів БпЛА зупинив роботу порт Маріуполя, крім того, вражено електропідстанції, РЛС ворога, цистерни з паливом на захоплених росіянами землях Донеччини й Луганщини.Палає і сама Росія. Протягом тижня, що минає, червоний півень прилетів на нафтопереробні заводи "Танеко" та "ТАИФ-НК" у Татарстані, на хімічний завод "Тольяттікаучук" та на Куйбишевський НПЗ у Самарській області, Афіпський НПЗ у Краснодарському краї, завод "ВНИИР-Прогрес" у Чебоксарах, який виробляє компоненти для російських ракет і безпілотників. І це далеко не повний перелік уражених об’єктів."У нас є десь 300, 350 засобів, які ми застосовуємо, і ми вийдемо на ту кількість, яка дозволить нам відповідати їм повною мірою. Росія розуміє, що коли буде 600 дронів та ракет, тоді вони відчують цю війну так, як її відчуваємо ми. Але вони відчують її вдома", — заявив президент Володимир Зеленський 9 червня в Естонії під час спілкування з медіа разом із лідерами країн Північної Європи та Балтії.Нарешті визнав шкоду для своєї економіки від глибоких ударів БпЛА й Путін. Але одразу збрехав: мовляв, зруйноване швидко відновлюють. І пообіцяв посилити удари по Україні. Нічого нового, знову погрози "Орєшніком" та атаками на українські міста. Але навіть одурманені кремлівською пропагандою росіяни не можуть не бачити страху своєї керівної верхівки.У Москві вперше за 23 роки скасували святковий концерт на Красній площі до так званого "Дня Росії", також не відбудеться авіасалон у підмосковному Жуковському. Протягом кількох минулих років це дійство проводилося в онлайн-форматі, проте глава уряду країни-агресорки Михайло Мішустін гарантував, що цього року авіасалон відбудеться. І цей збрехав…Міжнародна активність України зі знаком плюсПрезидент Зеленський 7 червня у Лондоні провів зустріч із лідерами групи Е3 — прем’єром Великобританії Кіром Стармером, президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Результатом стали п’ять умов мирного процесу та акцент на участі Сполучених Штатів у цьому процесі. Через те що Дональд Трамп добряче загруз у військовому конфлікті з Іраном, він дистанціювався від переговорів про припинення війни в Україні. Європа намагається повернути його за переговорний стіл, але не в тому форматі, який призвів до пастки з "духом Анкориджа", а до спільної з європейцями позиції.Вона викладена у п’яти пунктах:негайне припинення вогню та повна зупинка Путіним бойових дій;ордони не можуть змінюватися силою, точкою для переговорів є нинішня лінія бойових зіткнень, Україна має суверенне право укладати союзи будь з ким, у тому числі з НАТО;українці мають отримати чітку юридичні гарантії безпеки, які набудуть чинності одразу після припинення вогню та передбачатимуть розгортання на нашій території міжнародних сил;російські гроші будуть заморожені доти, доки Москва не компенсує завданих Україні збитків;у мирній угоді має бути врахований безпековий інтерес Європи, тому будь-які перемовини щодо Євросоюзу та НАТО потребуватимуть згоди їхніх країн-членів.Останній пункт — сигнал Трампу, що домовлятися з Путіним про щось за спинами європейців у нього не вийде.Після Лондона Зеленський відвідав саміт країн Північної Європи та Балтії, який відбувся в Естонії. Окрім демонстрації політичного союзництва України з країнами цього регіону, з Таллінна українська делегація привезла і конкретні рішення, зокрема, щодо посилення української системи ППО. 15-17 червня у Франції відбудеться саміт G7, куди запросили Зеленського. Тож очікуємо важливих новин уже у понеділок.Третя подія — візит до Києва єврокомісарки з питань розширення Марти Кос. В українській столиці вона повідомила чудову новину для українців — 15 червня відкриється перший переговорний кластер для членства України в Євросоюзі."За допомогою так званого випереджального підходу, з технічного погляду, ми готові до відкриття. Зараз тривають фінальні консультації з країнами-членами ЄС. Після відкриття першого кластера, у липні можуть бути відкриті й інші", — зазначила єврокомісарка.Показово, що цей процес відбувається на тлі триваючої сварки між Києвом і Варшавою через складні сторінки спільного минулого. TrueUA аналізував причини і наслідки чвар. На жаль, від польських політиків протягом тижня, що минає, звучало багато неприємних заяв на адресу України, українців та українського президента. Залишається сподіватися, що місце Віктора Орбана, який на користь Росії гальмував просування нашої держави до ЄС, не займе польський президент Кароль Навроцький.Китай лякав маневрами біля берегів Тайваню, а Сі Цзіньпін особисто їздив до КімаСеред інших важливих подій TrueUA виділяв перемогу на парламентських виборах у Вірменії політичної сили прозахідного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. Ще одна країна прагне піти якомога далі від Москви, і це — хороша новина. Але були й тривожні, серед таких — Китай знову шукає привід для військового конфлікту навколо Тайваню. Протягом тижня китайці проводили так звану "спеціальну морську операцію" у водах на схід від Тайваню. У Тайбеї звинуватили Пекін у порушенні міжнародного права. Маневри китайців завершилися, але вони підтвердили, що комуністична влада Сі Цзіньпіна прагне домінувати в цьому регіоні попри інтереси інших держав.У Піднебесній свої дії пояснювали реакцією на переговори Японії та Філіппін про делімітацію морських кордонів, буцімто це зазіхання на виключну економічну зону Китаю, якою він вважає води біля Тайваню. Китайська влада підозрює Філіппіни та Японію у бажанні встановити контроль за морським шляхом, яким, у разі нападу КНР на Тайвань можна надавати допомогу тайванцям. Тому Сі вирішив погрозити дубинкою.Проте аналітики вважають, що нетривала "спеціальна морська операція" — черговий етап нагнітання, і що Китай готується до війни. Поки — дипломатичної, але з позиції сили. На це вказують кілька ознак. Перша: протягом останніх 19 місяців КНР скуповує золото. З одного боку, цей метал дає можливість диверсифікувати міжнародні резерви на тлі глобальної нестабільності у світі. З іншого — великі запаси золота створюють фінансову подушку на випадок санкцій у відповідь на агресію проти Тайваню.Друга ознака — вперше за сім років 7-8 червня відбувся візит Сі Цзіньпіна до Кім Чен Ина. Оглядачі вказують: це перший міжнародний вояж вождя китайських комуністів у 2026 році, досі всі приїздили до нього, навіть Трамп. Чому ж північнокорейський лідер удостоївся такої честі? У Сі немає стратегічних партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні, але вистачає ворогів, точніше, конкурентів за вплив, і в разі військового зіткнення навколо Тайваню опертися буде ні на кого, окрім КНДР.Утім, китайська дипломатія відома тим, що про реальні домовленості пресрелізів не видають, все лишається утаємниченим. Тому наслідки переговорів можна простежувати тільки по конкретних діях і то не відразу. Оскільки китайці допомагають росіянами у війні проти України не публічно, а північні корейці — безпосередньо, за розвитком активності Пекіна варто поспостерігати й українським аналітикам..

Політики у сусідній країні не можуть заспокоїтися після того, як президент України Володимир Зеленський присвоїв одному з елітних підрозділів ЗСУ почесне найменування "імені Героїв УПА". Чому до цього варто ставитися як до внутрішньої польської проблеми? Тертя між Києвом та Варшавою, викликане рішенням Зеленського, мало врегулюватися максимум за кілька днів, але польські політики продовжують підтримувати напругу, у відповідь з українського боку звучить коректне пояснення: найменування підрозділу на честь Героїв УПА жодним чином не спрямовувалося проти Польщі та її народу, щобільше — українські повстанці воювали проти наших спільних ворогів — сталінського і гітлерівського тоталітарних режимів. Але польські політики продовжують чути лише себе, з чого напрошується висновок: ескалація сварки їм вигідна. Якою ж є ця вигода? Конфліктне бачення минулого: чому Польща наступає на ті самі граблі Поляки давно написали власну історію XX століття, зокрема, Другої світової війни у націоналістичній парадигмі. Такий підхід дієвий для єднання нації на символах спільної історичної пам’яті, однак щойно він наштовхується на інше бачення — виникає конфлікт інтерпретацій.Більшість європейських держав відійшла від виключно націоналістичної парадигми історії, аби уникати беззмістовних суперечок, хто кому і коли завдав більших історичних травм. Власне, мультикультурний підхід до минулого Європи є одним із тих "клеїв", які цементують Європейський Союз. Це — суспільна угода: розмовляємо про сьогодення та майбутнє, минуле лишаємо для істориків.Але така угода працює не скрізь. Можна пригадати, як Віктор Орбан зумів керувати урядом Угорщини 16 років поспіль, підживлюючи історичну образу угорців через втрату територій у результаті Тріанонського договору 4 червня 1920 року. Нагадування сусідам про "угорські землі" розсварювало Будапешт з Україною, Румунією, Словаччиною, Сербією, Хорватією. Новий прем’єр Угорщини Петер Мадяр продовжує наполягати на порушенні права угорців, зокрема, можна нагадати його ультиматум Словаччині — скасувати "декретив Бенеша". TrueUA пояснював, про що саме йдеться. До країн, де не працює мультикультурний підхід до минулого, належить і Польща.В її політиків конфлікт не тільки з Україною, і не тільки через УПА. Торік у вересні польський президент Кароль Навроцький прямим текстом вимагав репарацій від Німеччини за збитки, завдані під час Другої світової війни. За підрахунками Польщі, сума становить 1,3 трильйона євро. Ще далі пішов політичний соратник Навроцького, лідер правоконсервативної партії "Право і справедливість" (PiS) Ярослав Качинський, який назвав Німеччину "постнацистською", бо вона ніколи не виплачувала репарації постраждалим країнам. В уряді ліберала Дональда Туска проти вимог правих політиків щодо німців. А от стосовно рішення про найменування підрозділу ЗСУ на честь Героїв УПА позиції правих і лібералів у Польщі дуже схожі. "Бандеризм" як небезпечна політична іграшка польських правихІснує загальновідома причинно-наслідкова дилема, що було першим — курка чи яйце. Хто ж першим — Україна чи Польща — почали роздмухувати суперечку навколо ОУН та УПА? В обох країнах різне ставлення до подій на Волині та у Східній Галичині 1943-1944 років.У липні цього року виповниться 10 років відтоді, як польський Сейм назвав події тих років "геноцидом польського населення", зневаживши думку українців. А взимку 2018-го у Польщі ухвалили так званий "закон про заборону бандеризму" — документ розширював повноваження Інституту національної пам’яті, який отримав право цензурувати наукові дослідження, вихолощуючи звідти будь-які згадки, що не вкладаються в прокрустове ложе" націоналістичного бачення минулого. Інститут нацпам’яті до обрання президентом очолював Навроцький.За кілька днів після другого туру президентських виборів, коли стало зрозуміло, що він переміг, Сейм ухвалив закон, яким установив 11 липня "днем пам’яті про поляків — жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних кресах II Річпосполитої Польщі" (польські націоналісти називають "східними кресами" частину українських земель). Так що рівно через місяць варто очікувати чергового сплеску українофобії у Польщі. Отримавши президентську посаду, торік у вересні Навроцький вніс до Сейму відверто провокаційний законопроєкт про кримінальну відповідальність за "пропаганду ідеології бандеризму" та заперечення Волинської трагедії. Причому пояснював свою ініціативу маніпулятивно: мовляв, такий закон "усуне російську пропаганду та дасть можливість вибудувати польсько-українські стосунки на справжньому партнерстві". Навроцький поєднав криміналізацію "бандеризму" з обмеженнями для українських біженців. Проте Сейм законодавче дітище президента відхилив. Опоненти пояснювали своє рішення не тим, що проти посилення відповідальності за "бандеризм", а перегукуванням запропонованих норм щодо біженців з уже існуючими.Останній крок Навроцького — намір позбавити Зеленського почесного ордену Білого орла. Щоправда, тут він сам себе відшмагав, — опоненти потикали в ніс президенту-історику, що досі кавалерами цієї нагороди є російська імператриця Катерина II, яка знищила польську державність, італійський фашистський дуче Беніто Муссоліні та друг Путіна — ексканцлер Німеччини Герхард Шредер. Навроцький зганьбився, то ж поки процедура позбавлення ордену українського президента на паузі.Як випливає з вище згаданих прецедентів, ініціаторами недружніх дій були саме польські політики, а історичні спекуляції впливової партії "Право і справедливість" десятиліттями створювали поживний ґрунт для зростання ультраправих настроїв. То ж не дивно, що в Польщі значну підтримку мають дві одночасно українофобські, антиєвропейські та проросійські партії "Конфедерація свободи й незалежності" на чолі зі Славомиром Менценом та "Конфедерація польської корони", де лідером є скандальний Гжегож Браун. Саме ці політсили зараз отримують найбільшу вигоду з антиукраїнської істерики. При цьому Навроцький, PiS, ура-патріотична преса роблять всю роботу замість них.За даними червневого зрізу громадської думки, проведеного дослідницьким інститутом Pollster для Super Express, "Конфедерація" Менцена третя за популярність (13,29%, зростання рейтингу на 1,55 відсоткового пункту), "Конфедерація" Брауна — п’ята (7,03%, зростання на 1,49%). Разом рейтинг двох проросійських партій — понад 20 відсотків, і це — у Польщі. Три стратегічні помилки Туска у конфлікті з Україною З правими — зрозуміло, але й ліберали використали сварку для внутрішнього вжитку. Прем’єр Туск у першій заяві все звів до того, що Зеленський вчинив неправильно, між Україною та Польщею чвар не повинно бути, і це мають зрозуміти як український, так і польський президенти. Простіше кажучи, Туск перевів стрілки на Навроцького, хоча проблема значно глибша — вона у бажанні Варшави диктувати свої історичні наративи. Підтвердженням стала заява глави МЗС Польщі Радослава Сікорського:"Прошу керуватися заявою голови Кабінету міністрів про те, що це Україна припустилася помилки, і ми очікуємо, що саме Україна виправить цю помилку".Українці не вважають це помилкою, вони рішення Зеленського схвалюють.Туск днями знову перекинув м’яч Навроцькому, мовляв, президенти Польщі та України повинні провести переговори між собою. Оглядачі ж зауважують: обравши тактику перекладання відповідальності, прем’єр припускається стратегічних помилок. Перша помилка: хайп, здійнятий польськими політиками довкола теми найменування підрозділу ЗСУ, яка є властиво українською і не стосується Польщі, може зірвати дуже важливий міжнародний захід — Конференцію з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську, запланований на 25-26 червня. Для Варшави конференція архіважлива, фактично йдеться про стратегічну ініціативу Польщі, до Гданська збирається значна кількість політків та підприємців. Та чи прибудуть всі, на кого очікують на тлі сварки, яку підігрівають поляки?Звісно, конференція на малій батьківщині обох ключових діячів Польщі — і Туск, і Навроцький народилися у Гданську — не менш важлива й для України, її перенесення в часі або в інше місце — небажане, проте антиукраїнська істерія у сусідів дуже заважає. Якщо захід не відбудеться, це буде ляпас перш за все уряду Туска. Друга стратегічна помилка: поки польські політики граються з минулим, Зеленський провів плідну зустріч із лідерами Е3 — прем’єром Британії Кіром Стармером, канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом та президентом Франції Еммануелем Макроном. Польща завжди прагне залучатися до переговорів за участю сильних і впливових. Туск образився, що його не покликали:"Я сказав, що з погляду Польщі жодні домовленості, в яких Польща не бере участі, не будуть нами поважатися, тобто не будуть для нас обов’язковими".Знову ж таки, образа, розрахована на польського виборця.Здається, у Варшаві не до кінця розуміють, що йшлося про Україну, а не про гонор поляків. Крім того, Україна зараз не залежить від Польщі так, як ще кілька років тому, але польські політики продовжують вважати, що без них українці не проживуть, тому мають постійно дякувати і заглядати в рота тамтешнім історикам.  Третя помилка: Туск та члени його команди хочуть сподобатися виборцям правих. Опитування показують: рейтинг прем’єра знижується, а от його партія продовжує лідирувати. До парламентських виборів ще понад рік, знайдуться позитивні теми для покращення електоральних позицій, тому незрозуміло, навіщо танцювати краков’як перед виборцями, які не голосували і не голосуватимуть за лібералів. Україна дозволила польській стороні ексгумацію останків тіл людей, яких вважають жертвами подій на Волині та на Східній Галичині, у нас ніколи на державному рівні не шпетили польських можновладців за їхніх українофобів, від яких українцям дісталося протягом спільної історії. Та замість дивитися у майбутнє, де Україна спільно з Польщею є форпостом проти Росії, польські діячі, на жаль, продовжують жити з головою, постійно оберненою в минуле.Тому нинішній скандал не буде останнім, навіть якщо сторони домовляться не наступати одна одній на історичні "мозолі". Інша справа — навчитися ці скандали гасити без значних іміджевих втрат для обох держав-сусідок..

Проєвропейська партія прем’єр-міністра Ніколи Пашиняна "Громадянський договір" здобула більшість у парламенті країни, проте матиме потужну проросійську опозицію. Яке майбутнє чекає на геополітично важливу державу Південного Кавказу?Від зради до перемоги. Як Пашинян зумів дати вірменам надію"Зараз я хочу підтвердити, що Республіка Вірменія повністю визнає територіальну цілісність Азербайджану, і ми очікуємо, що Азербайджан зробить те саме, визнавши всю територію колишньої Вірменської РСР Республікою Вірменія", — заявив Нікол Пашинян 18 квітня 2023 року.Цю його заяву багато вірмен сприйняли як державну зраду, адже Єреван відмовився від будь-яких претензій на територію Нагірного Карабаху, за яку десятиліттями точився вірменсько-азербайджанський конфлікт.Заяві Пашиняна передувала чергова ескалація між Вірменією та Азербайджаном, яка розпочалася 12 травня 2021 року і тривала понад два роки. Вірмени зазнали поразки, а їхні давні союзники у Москві просто умили руки. 28 вересня 2023-го керівництво Нагірного Карабаху оголосило про припинення існування невизнаної республіки, вірменське населення якої змушене було шукати притулку у Вірменії. Рейтинг Пашиняна та його політичної сили полетів донизу і, здавалося, прем’єр-міністр не втримається при владі, але вийшло зовсім навпаки.Протягом 2023-25 років між Єреваном і Баку тривали переговори за посередництва третіх країн, суттєву роль, зокрема, відіграла Туреччина. Підсумком стала мирна угода, текст якої сторони узгодили 13 березня 2025 року, а підписали у Білому домі в присутності Дональда Трампа 8 серпня того ж року. Американці долучилися до врегулювання конфлікту своєрідно, — вони запропонували розбудувати транспортний коридор із Азербайджану через Вірменію в азербайджанський ексклав Нахічевань вздовж вірменсько-іранського кордону.Завдяки коридору Баку отримає зв’язок із Туреччиною, а Вірменія — значні прибутки від експлуатації шляхопроводу. Його назвали пафосно "Маршрут Трампа заради міжнародного миру та добробуту" (TRIPP). Вигода США від цього більш ніж очевидна.По-перше, вони інвестуватимуть у будівництво маршруту, а після його побудови зароблятимуть на інфраструктурі.По-друге, зайшовши до Вірменії, американці фактично отримали контроль на кордоні Ірану з Південним Кавказом.По-третє, Трамп тоді ще мріяв про Нобелівську премію миру, тож від укладання угоди у Білому домі отримало чимало позитивного піару.26 травня цього року до Вірменії приїздив глава американського Держдепу Марко Рубіо, який підписав з вірменською владою Хартію про всеосяжне стратегічне партнерство та рамкову угоду по реалізації "маршруту Трампа". Візит Рубіо до Єревана за два тижні до парламентських виборів можна назвати агітаційним, але суть події значно глибша, — протягом десятиліть Вірменія лишалася такою собі "чорною дірою": з країни, яка нікуди не рухалася, вона стає вкрай цікавою для західного бізнесу, що у перспективі позитивно вплине на добробут населення. Але ці перспективи можливі лише за правильного геополітичного вектора вірменської влади — в разі остаточного вибору на користь Європи.Євросоюз не відстає від США. На початку травня відбувся перший в історії саміт "ЄС — Вірменія"."Вірменія є ключовим стовпом у наших відносинах з Південним Кавказом, а також у з'єднанні Європи через Південний Кавказ з Каспійським морем, Центральною Азією. Це історія наших регіонів, і це також буде майбутнім наших регіонів. І саме тому Європейська комісія зосередиться на тому, як ми можемо будувати в нашому стратегічному партнерстві наше спільне майбутнє в мирі та заради процвітання вірменського народу та Європи", — цитує "Укрінформ" голову Євроради Антоніу Кошту.Паралельно в Єревані також відбувся 8-й саміт Європейської політичної спільноти. Яскравою ілюстрацією цієї події була заява президента Франції Еммануеля Макрона:"Будьмо відвертими: вісім років тому сюди ніхто б не приїхав. Вісім років тому ця країна за столом переговорів розглядалася як де-факто сателіт Росії".Тобто Пашинян, якого багато вірменів кляли за поступки Азербайджану, запропонував громадянам альтернативу нескінченній війні — європейську інтеграцію та широке залучення західних інвестицій в економіку. І це дало результат на виборах, — уперше за багато років явка становила майже 59%. Це ознака того, що у вірмен з’явилася надія на успіх своєї країни.Що показали вірменські вибори та чи може Москва відіграти все назадПрезидент України Володимир Зеленський привітав Пашиняна з перемогою:"Це перемога суверенітету Вірменії, вашої незалежності й права жити так, як ви самі визначите. Бажаємо вам успіху".Для України перемога у Вірменії проєвропейської партії важлива одразу з кількох позицій.По-перше, успіх Пашиняна — черговий ляпас путінській Росії. За час повномасштабного вторгнення в Україну Кремль розгубив величезну частку свого політичного впливу у світі. Путін втратив Сирію після відсторонення від влади диктатора Башара Асада, втратив союзника Ніколаса Мадуро у Венесуелі, двічі поспіль проросійські сили програли вибори у Молдові, спочатку президентські, на яких удруге обралася проєвропейська президентка Майя Санду, а торік ще й парламентські. Список продовжила феєрична поразка Віктора Орбана у квітні цього року на виборах в Угорщині, після чого помітно притих словацький прем’єр Роберт Фіцо.Токсичними відносини з Москвою стали і для президента Азербайджану Ільхама Алієва, який різко відійшов від лояльності до Росії після збиття росіянами літака азербайджанських авіаліній у грудні 2024 року та подальшої брехні, що це зробили не вони. Тренд на "втечу від Кремля" продовжили вірмени. Далі — буде, адже світ побачив, що Москва нездатна утримувати своїх союзників, у неї немає для них нічого, окрім погроз. Путін погрожував вірменам "долею України", відкликав свого посла з Єревана та вдався до економічного тиску. І — програв.По-друге, вірменська делегація в ООН на догоду Росії кілька разів утримувалася або голосувала проти резолюцій на підтримку територіальної цілісності України, через що відносини Києва та Єревана залишалися натягнутими, перемога проєвропейських сил у Вірменії сприятиме зближенню країн. Крім того, протягом війни вистачало повідомлень про те, що Вірменія сприяє Росії в обході санкцій. Це ганебне явище має припинитися.Чи може Москва нашкодити "неслухняним" вірменам? Хоча "Громадянський договір" і матиме більшість, дві партії — "Сильна Вірменія" олігарха Самвела Карапетяна та блок "Вірменія" експрезидента Роберта Кочаряна — отримали чисельну опозицію. Обидві політсили — проросійські, особливо "Сильна Вірменія", для успіху якої Росія навіть організовувала масове повернення вірменських гастарбайтерів задля голосування. Пашинян отримав карт-бланш на витіснення орієнтованих на Москву політичних союзів, а після погроз із Росі таке витіснення стане для нього ще й життєвою необхідністю. Або він їх, або вони його, оговтавшись від поразки та заручившись російськими грошима.Крім того, Євросоюз не повинен збавляти темпи інтеграції Вірменії, що дасть можливість населенню цієї країни пересвідчитися, що воно не помилилося у виборі. На своєму досвіді українці неодноразово бачили, що гальмування євроінтеграції сприяє поверненню російського "привиду", він живиться розчаруванням та зневірою. Не все у Пашиняна виходитиме, можливо, не все відповідатиме демократичним стандартам ЄС, тому важливо, щоби геополітичне стратегічне мислення у такому випадку взяло гору над тактичним. Тоді успішність Вірменії стане зразком для всіх народів Кавказу. Втрата Росією впливу на цей регіон буде не просто ляпасом для неї, а поштовхом для її розвалу..

Тиждень, що минає, видався насиченим подіями, пов’язаними з Україною. Проте найважливішою подією став 75-й обмін полоненими. Додому повернулися 185 наших захисників. Більше як половина були в полоні з 2022 року, частина — оборонці Маріуполя. TrueUA підсумовує перший тиждень червня, протягом якого сталося чимало подій, які матимуть далекосяжні наслідки.Трамп шукає, як швидше вийти з війни в ІраніЯкщо буде досягнуто мирних домовленостей, Дональд Трамп зустрінеться з верховним аятолою Ірану Моджтабою Хаменеї. Такий поворот припустив сам глава Білого дому. Зробив він це у звичному для себе стилі. Мовляв, аятола — не та людина, з якою він хотів би зустрічатися, але в разі укладення угоди зустріч цілком можлива. При цьому пожартував: коли вірити чуткам, Хаменеї "бракує багатьох різних кінцівок".Крім того, Трамп оптимістично заявив про відмову Тегерана від розробки ядерної зброї. Хоча реальних доказів тому немає. За словами американського лідера, переговори з іранцями тривають безперервно:"Я сказав Ірану: "Настав час укласти угоду. Ви робите це вже 47 років, і це не може тривати далі".У контексті прагнення Трампа чим швидше переможно вийти з іранської воєнної авантюри знаковою подією тижня стала його розмова з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу. За повідомленням видання Axios, президент США під час телефонного спілкування облаяв Нетаньягу."Ти, бляха, божевільний. Якби не я, ти б уже сидів у в’язниці. Я рятую твою дупу. Тепер тебе всі ненавидять. Тому всі ненавидять Ізраїль", — цитує видання слова Трампа.Вони могли бути реакцією на плани Ізраїлю посилити атаки на Ліван. Іранці серед своїх вимог до угоди з американцями висувають припинення війни в Лівані. Згодом глава Білого дому підтвердив, що насварився на ізраїльського прем’єра, проте уточнив: вони добре між собою ладять.Бажання Трампа швидше завершити війну на Близькому Сході — гарна новина як для всього світу, так і для України. Через те що США загрузли в Ірані, вони відклали свою посередницьку місію у переговорах щодо припинення війни у нас та ще й послабили нафтові санкції проти Росії.Залишається сподіватися, що після того, як Трамп здобуде якусь перемогу над Іраном, він відновить дію санкцій. Що ж до переговорного процесу, то без участі американців він взагалі не рухається. У разі їхнього повернення за стіл переговорів, можливо, все ж будуть позитивні зрушення.Палата представників Конгресу дала ляпас ТрампуЦього тижня американські законодавці у Палаті представників ухвалили кілька рішень, які суперечать політичному курсу Білого дому. Перше — проголосували за резолюцію, яка обмежує президента США у веденні військової операції проти Ірану. Ухвалення документа стало можливим завдяки голосам чотирьох республіканців, які підтримали демократів. Трамп назвав їх "поганими республіканцями"."Хто ж зробив таку непатріотичну річ саме в розпал моїх фінальних переговорів щодо припинення війни з Іраном? Демократи воліють, щоб США зазнали поразки, а ті четверо республіканців просто позують на публіку. Нехай себе соромляться", — розгнівався глава Білого дому.А цього четверга 18 республіканців у Палаті представників підтримали новий пакет допомоги Україні; загалом за документ проголосували 226 конгресменів, проти — 195. Законопроєкт передбачає продовження програми лендлізу для України до 2028 року, надання Києву та союзникам по НАТО до восьми мільярдів доларів прямих військових кредитів у 2026 році, а також виділення Україні по 300 мільйонів доларів у межах програми USAI на закупівлю озброєння у 2026-2027 роках.Посол України у Штатах Ольга Стефанішина назвала рішення членів Палати представників історичним. За її словами, "це комплексний законопроєкт, що охоплює і питання відповідальності Росії за злочини, і питання викрадення українських дітей. Так само передбачає санкційну політику".За даними американських ЗМІ, спікер Палати представників Майк Джонсон агітував проти цього рішення. Мовляв, воно позбавляє Трампа простору для переговорів із Росією. Якщо такою ж думкою керуватимуться в Сенаті, де у республіканців також більшість, там рішення колег із Палати представників заблокують. Разом із тим, тепер Білий дім опинився перед складним вибором, — якщо Сенат не підтримає проукраїнський документ, в американського суспільства та у зовнішніх гравців виникне багато запитань до політики адміністрації США. Простіше кажучи, чи не діє вона в угоду Кремлю.Аналітики вказують: голосування окремих республіканців всупереч політичній лінії партії пов’язані із передвиборчою кампанією з проміжних виборів до обох палат Конгресу, які відбудуться на початку листопада. Частина республіканців вважає, що Трамп "топить" партійний корабель своїми авантюрними діями. Україні зовсім непотрібні внутрішні чвари в середовищі керівної партії США, тим більше, що вони відображатимуться на допомозі нашій державі. З іншого боку — Палата представників підштовхнула Білий дім до швидших рішень. Якими вони будуть, побачимо вже найближчим часом. Сподіваємося — корисними для нас.Євросоюз продовжує шукати переговорів із РосієюTrueUA аналізував, чому прямі переговори Євросоюзу з Росією — дуже погана ідея. Звідки вона виникла, зрозуміло, — європейські лідери бачать, що США поставили на паузу мирні переговори по Україні, а отже, на паузі й гарантії безпеки для самої Європи. Однак пошук перемовників від ЄС замість формування чіткої стратегії з вимогами до Москви — тупиковий шлях. Україна не проти участі європейців у переговорах, щобільше — без Євросоюзу архітектура нашої безпеки неможлива, але будь-які переговори повинні відбуватися в єдиному форматі Україна — ЄС — США.Те, що американці намагалися виключити нас та європейців із домовленостей із Путіним, призвело до стратегічної помилки Трампа на Алясці. Тепер російський диктатор постійно каже про "дух Анкориджа" — пастку, в яку втрапив американський президент.Що ж до європейської переговорної ініціативи, то якою б привабливою вона не видавалася, варто розуміти: Путіну стіл перемовин потрібен для затягування часу і підігравати йому — велика помилка. Диктатор знущально прокоментував наміри Європи: він далі пропихає у перемовники ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера та розповідає, що ЄС має припинити допомагати Україні зброєю. Після цього, власне, на ідеї окремих без США перемовин із росіянами європейцям варто поставити крапку. Хоча як інформаційне тло розмови триватимуть, бо окремі європейські політики прагнуть продемонструвати своїм виборцям статусність і суб’єктність.Лист Зеленського Путіну: чому це важливоУ четвер, 4 червня, президент України оприлюднив відкритого листа Путіну з пропозицією особистої зустрічі. В листі Володимир Зеленський дав зрозуміти: ніякого "духу Анкориджа" Україна не прийме, а якщо Росія далі відмовлятиметься від серйозних переговорів, війна на її території триватиме. Як слушно зауважують аналітики, Зеленський цим листом спрямував сигнал не стільки Путіну, скільки російським елітам, які продовжують бути заручниками свого біснуватого диктатора.Також це сигнал Трампу, він тепер не зможе верзти нісенітниці, що Путін хоче миру. Американський лідер, до речі, вже відгукнувся, — позитивно оцінив факт обговорення потенційної зустрічі української та російської сторін. Але поки — не більше.Що ж до реакції Кремля, то звідти заспівають стару пісню про "усунення першопричин війни", розповідатимуть маячню про готовність зустрітися в Москві, погрожуватимуть ескалацією і так далі. Всі чудово розуміють — ця війна є питанням особистого виживання Путіна, тож його реакція мало кому цікава. Значно цікавішою виглядає реакція російських еліт. Навряд чи вона буде швидкою. На початку вересня в Росії вибори до Держдуми, можливо, після них щось за поребриком і закрутиться….

Видання The Wall Street Journal розповіло про програму "Нові технології збереження життя" вартістю 26 мільярдів доларів, яку курують підсанкційні дочка і друг Путіна Марія Воронцова і Михайло Ковальчук. Російський диктатор хоче стати безсмертним?Рак щитовидки і проблеми зі спиною. Які діагнози Путіна підтвердилисяПрограма, про яку пише американське видання, була запущена 2024 року, й щороку її бюджет збільшують. У жовтні 2025-го французьке видання Le Monde писало, що в Росії вшестеро зросло фінансування досліджень безсмертя. The Wall Street Journal в деталях розповів, чим же займаються російські вчені.Перший напрямок досліджень — біодрук живих тканин за допомогою 3D-технологій. Другий — ксенотрансплантація. Це вирощування людських органів усередині спеціально виведених міні-свиней. Путінські вчені, зазначає видання, звітувалися, що їм вдалося надрукувати людську хрящову тканину й щитовидну залозу миші, після чого вони планують перейти до створення повноцінних людських органів.Тут зробимо розлогу ремарку: 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, світ сподівався, що Путін швидко помре, а війна закінчиться. Саме на цей рік припало багато публікацій про стан здоров’я диктатора. У квітні російське опозиційне видання "Проект" виявило цікаві речі. У поїздках диктатора супроводжують лікарі, найчастіше — отоларингологи та хірург-онколог, який спеціалізувався по раку щитовидної залози. Саме цей орган буцімто російським ученим вдалося надрукувати для миші.Розслідувачі встановили прізвища лікарів, серед яких онколог Євгеній Селіванов. Журналісти простежили: в ті дні, коли Путін зникав з інформаційного простору, він перебував у Сочі, куди до нього приїздили лікарі. Найчастіше отоларингологи, згаданий Селіванов, анестезіологи-реаніматологи і навіть лікарка-дерматовенеролог.Журналісти накопали інформацію про Селіванова. Він на той час працював у Центральній клінічній лікарні, захистив кандидатську дисертацію по темі діагностики і лікування раку щитовидки. А отоларингологи потрібні для того, щоби вчасно діагностувати цей різновид онкології. Видання "Проект" нагадало, що 2020-го Путін зустрічався з начальником національного медичного дослідницького центру ендокринології Іваном Дєдовим, розмовляли саме про рак щитовидної залози. Старша дочка диктатора Марія Воронцова — лікар-ендокринолог, на той час працювала в інституті Дєдова.Яких тільки діагнозів у 2022-23 роках не ставили Путіну — епілептоїдна психопатія, маячний розлад і навіть "стероїдна лють", яку спричиняє частий прийом стероїдів. Також писали, що за ним носять валізку, куди охоронець збирає сечу і фекалії президента, щоб "недружні країни" не дізналися про справжній стан його здоров’я.Протягом кількох місяців журналістські розслідування на тему онкологічного захворювання Путіна вийшли друком у британському виданні The Sun та в американському New Lines Magazine. Вони посилалися на неназвані джерела, що додавало публікаціям "жовтизни". Багато писали саме про рак, але називали різні версії — і крові, і підшлункової, і мозку. Також стверджувалося, що головного злочинця ХХІ століття навіть прооперували. Однак у липні 2022-го запал, з яким журналісти взялися розкопувати таємниці про хвороби Путіна, приземлив глава британської розвідки Мі-6 Річард Мур. За його словами, підтверджень про серйозне захворювання у кремлівського диктатора немає.Але з часом усі помітили зміни у поведінці Путіна, пов’язані з моторикою — розкоординування руху рук і так званий синдром неспокійних ніг, коли нижні кінцівки самі рухаються в стані спокою. Це нагадувало паркінсонізм, тому найчастіше писали про такий діагноз. Утім, "Проект" висловив інші версії. Путін розповідав про падіння з коня і пошкодження спини.Очевидно, з віком наслідки травми посилилися, він почав шкутильгати та перевалюватися з ноги на ногу, як качка. А 10 травня 2017 року сталася подія, яка могла пошкодити спину ще більше. Під час хокейної гри, в якій він брав участь, сталося зіткнення з хокеїстом Павлом Буре. Путін добряче гепнувся об лід, після чого на певний час зник. Журналісти встановили, що за ним тоді доглядав травматолог-ортопед на прізвище Сім. Найімовірніше, зі спиною — великі проблеми, тому і шукають, як надрукувати хрящову тканину для Путіна.У матеріалі The Wall Street Journal стверджується: вчені, залучені до програми, сподіваються здійснити трансплантацію людських органів до 2030 року, аналогічні терміни вони назвали для вирощування органів всередині міні-свинок. Із названих термінів можна зробити висновок, що найближчих чотири роки національною ідеєю росіян буде очікування, коли ж їхнього "царя" зроблять безсмертним.Побільше вкрасти, поки Путін ще живийСерйозні вчені вважають, що програма, на яку з кишень росіян витягають кругленькі суми, ніщо інше, як велика афера. Результати досліджень росіяни утаємничили, то ж про них не почитаєш у фахових медичних виданнях, а пристарілому кремлівському диктатору кажуть те, що він хоче почути. Судячи з постійного збільшення витрат на програму, локшину вішають вміло.Вирощування і друк органів, продовження життя у кріокамері, диво-ліки від старіння тощо — це все перебуває на межі науки та вигадки. Йдеться про повернення до євгеніки — псевдонауки, популярної сто років тому, яка шукала способи генетичного покращення якості людини. В ті часи її прихильники не мали сьогоднішніх технологій, тому вдавалися до жорстокості, як робили нацистські "лікарі", нині технології є, але щодо їхньої ефективності дуже багато сумнівів. Коли бути зовсім точними, — існує багато заможних людей, згодних витрачати на пошук продовження життя шалені кошти, і є вчені, готові ці кошти освоїти. При цьому результат не гарантований.Невже дочка і друг Путіна його дурять? Про Марію Воронцову як світило медицини нічого невідомо, вона робила швидку кар’єру в науці завдяки імені батька. Хоча він ніколи не називав дочками ні її, ні Катерину Тихонову, молодшу з дочок від шлюбу з колишньою дружиною Людмилою Путіною. Марія вже кілька років курує державні генетичні програми в Росії, затверджені у 2019 році. Завдання програм — редагування ДНК людини. Крім того, Воронцова є співзасновницею приватної компанії "Номеко", яка має свій медичний комплекс у Ленінградській області, де серед іншого практикують… новітні методи лікування онкологічних захворювань протонною терапією. Другий шукач безсмертя для Путіна — директор Курчатовського інституту Михайло Ковальчук, старший брат підприємця, одного із найближчих соратників кремлівського диктатора Юрія Ковальчука. Він — фізик, але коло його інтересів значно ширше. У вересні 2015 року у промові перед членами Ради федерації Росії Ковальчук заявив, що на Заході розробляють новий підвид людей — "людина службова": такий підвид має обмежену самосвідомість, його розмноження перебуває під зовнішнім контролем, а годують його генно-модифікованими продуктами.У тій же промові цей псевдовчений стверджував, що на Заході створюють етногенетичну зброю. Згодом це мракобісся повторював Путін:"Виявляється, існують препарати, які впливають на людину відповідно до її етнічної приналежності".Ще одна ідея Ковальчука — імплантація фейків прямо в людський мозок. Це створення хибної картинки дійсності для управління свідомістю людей. Кремлівська пропаганда чудово з цим справляється і без медицини.До призначення керівником Курчатовського інституту він очолював Інститут нано-, біо-, інформаційних, когнітивних та соціогуманітарних наук і технологій. Якщо коротко — обіцяв створити нанороботів, здатних очищати людський організм та оздоровлювати його. Але так і не створив. Заяви Ковальчука про "розумні труси і сорочки" з нанониток стали мемом. ЗМІ повідомляли, що на ці псевдонаукові напрямки витрачалося до 10% всього наукового бюджету Росії. Коли Ковальчук сів на "бюджет безсмертя" суми точно зросли. Підсумок буде той же, що із нанороботами. І Воронцова, і цей діяч чудово знають, що Путін помре, причому скоро, тож їхня мета "накосити" якомога більше грошей..

Цієї середи прем’єр-міністри Британії і Польщі Кір Стармер і Дональд Туск уклали угоду про партнерство у сфері безпеки та оборони. У чому важливість цього документу для держав-підписантів та для України?Про що домовилися Лондон і ВаршаваВелика Британія є найважливішим партнером Польщі в оборонній сфері. Тепер між країнами діятиме угода (в польських ЗМІ її називають трактатом), на основі якої посилюватиметься міждержавне співробітництво. Під час підписання документа прем’єр Британії Кір Стармер наголосив, що на сьогодні немає більшого виклику, з яким стикаються обидві країни, аніж російська агресія в Україні. Своєю чергою, Дональд Туск розповів, що у вступі до угоди чітко прописана її мета: захист кордонів обох держав, захист кіберпростору, а також зміцнення європейської солідарності, солідарності в рамках НАТО та європейсько-американської солідарності. У такий спосіб Туск одразу відкинув теорії змови про "антиамериканську" політику Польщі та Британії.Днем раніше голова польського уряду назвав укладення угоди "історичним моментом"."Ми тісно співпрацюємо зі Сполученим Королівством, коли йдеться про допомогу Україні. Хочу сказати, що Велика Британія є одним із найнадійніших, відданих, а часом і з вражаючими результатами, партнерів України". Це також є причиною, чому варто активізувати співпрацю з Британією у сфері безпеки та оборони", — цитує Туска Rzeczpospolita.Канцелярія прем'єр-міністра оголосила, що договір також передбачатиме співпрацю в боротьбі з гібридними загрозами, дезінформацією та нелегальною міграцією, серед іншого. У ньому загалом передбачене широке поле співробітництва — співпраці в оборонній промисловості, безпеці морської інфраструктури, енергетики, охорони здоров'я.9 травня 2025 року Польща підписала аналогічну угоду з Францією (так званий Нансійський договір), а в червні очікується укладення угоди з Німеччиною, яка також передбачає співпрацю в оборонній сфері. Отже, Варшава все більше зосереджується на зміцненні зв’язків із європейськими союзниками. Причиною польські ЗМІ називають дедалі більші сумніви щодо надійності американських безпекових гарантій.TrueUA згадував скандал через відтермінування Сполученими Штатами перекидання п’яти тисяч своїх військових до Польщі. Якби це сталося вчасно, російсько-білоруська "ядерні" навчання навряд чи відбулися з таким розмахом. Дональд Трамп днями наказав Пентагону відправити вояків до Польщі, але зробив це у кумедний спосіб. Мовляв, американських військових спрямують "виходячи з успішного обрання президента Польщі Кароля Навроцького, якого з гордістю підтримав, та наших стосунків із ним". Навроцького обрали президентом у червні минулого року, так що Трамп загубився в часі.Принагідно про реакцію польського президента на безпекову угоду з Британією. Він розкритикував не сам документ, а спосіб, у який той опрацьовувався. Навроцькому не сподобалося, що його канцелярію належним чином заздалегідь не поінформували про підготовку угоди. До проблем, які можуть створити європейські трампісти співпраці у сфері безпеки та оборони в Європі, повернімося згодом, нині ж нагадаємо, що Польща отримала від угоди з Францією, укладеною більш як рік тому.У вересні 2025-го, після вторгнення російських безпілотників у польський повітряний простір, французи оголосили про спрямування до країни-союзниці трьох винищувачів Rafale. Оскільки Варшава виявила зацікавленість у французькій програмі "розширеного ядерного стримування", цього року на півночі Польщі над Балтійським морем відбудуться польсько-французькі військові ядерні навчання. У росіян через це сильно "підгорає"…Чому оборонні угоди між країнами Європи вигідні УкраїніДнями секретар Ради національної безпеки й оборони Рустем Умєров перебував у Берліні, де зустрічався з радниками із національної безпеки Німеччини, Франції та Британії. За повідомленням прессекретаря Умєрова Діани Давітян, обговорювалися безпекові питання, перемовний процес, а також оборонна співпраця, зокрема щодо Drone Deal між Україною та Німеччиною.Цей візит відбувся на тлі кількох подій, які безпосередньо стосуються нашої держави. Перша подія: заяви Держсекретаря США Марка Рубіо про готовність Вашингтона відійти від мирних переговорів через їхню "непродуктивність". У разі такого сценарію Україна та Європа мають діяти спільно.Приміром, відбуваються не зовсім зрозумілі рухи в Євросоюзі щодо його переговорів із Росією та навіть пошук переговорника від ЄС. TrueUA аналізував негативні сторони такої поведінки окремих європолітиків та нагадував, як Росія у 2014 році підмінила Женевський формат (Україна — США — Європа — РФ) Нормандським (Україна — Франція — Німеччина — РФ), виключивши з перемовин Сполучені Штати. Здоровий глузд начебто взяв гору і від пошуків того, хто "подивиться у вічі Путіну", в Євросоюзі поки відмовилися. Не факт, що надовго.Друга подія — руйнівний удар по Києву 24 травня, а також використання ворогом "Орєшніка" у Білій Церкві. Зараз Україні вкрай необхідне посилення системи ППО — тому Британія, Франція та Німеччина можуть у цьому допомогти. Нагадаємо, у лютому 2024 року Україна уклала безпекові угоди з Німеччиною та Францією, а 16 січня цього року Зеленський і Стармер підписали велику угоду про сторічне партнерство, в якій передбачається співробітництво в оборонній сфері. Також можна згадати ще одну цьогорічну угоду Києва з Лондоном і Парижем — декларацію про наміри для розгортання багатонаціональних сил після припинення вогню в Україні.Згаданий перелік угод засвідчує дуже тісну співпрацю нашої держави з трійкою найсильніших держав Європи. Окремі безпекові угоди Польщі з цими державами матимуть позитивний ефект і для України. Світ спостерігає за формуванням нового стратегічного військово-політичного альянсу на теренах європейського континенту? Не як заміни НАТО, а формату зближення тих хто, готові протистояти загрозам для континенту, які створює тріо Трамп — Путін — Сі Цзіньпін.Якщо новий альянс розширюватиметься, у ньому можна буде побачити Данію, Норвегію, Швецію, Нідерланди, країни Балтії, можливо, Фінляндію, Румунію, тобто країни, де при владі відповідальні політики. Без України оборонна спілка європейських країн не буде дієвою. Власне, як і нинішнє НАТО. Це очевидно для політичних еліт Європи. Тому вони роблять кроки для посилення співробітництва. Серед останніх за часом прикладів — запуск Єврокомісією спілки ЄС-Україна з безпілотників (EU-Ukraine Drone Alliance), нині проводиться прийом заявок на вступ до засновників.TrueUA на початку квітня аналізував, чи наберуться європейські держави сміливості діяти, не оглядаючись на Вашингтон. Наш висновок: власну архітектуру безпеки та оборони в Європі розбудовувати не поспішатимуть, а діятимуть залежно від політичної погоди у Білому домі. Поки у Лондоні, Варшаві, Парижі, Берліні при владі відповідальні політики, Україні доцільно максимально інтегруватися в їхні оборонні програми та проекти, дуже бажано, щоб міждержавні угоди набували статусу законів, аби праві популісти, які у кожній із цих держав рвуться до влади, не переглядали домовленості. Як це сталося в Чехії, де після приходу до влади трампіста Андрея Бабіша уряд скоротив видатки на "снарядну ініціативу" президента Петра Павела, після чого кількість учасників коаліції скоротилася вдвічі — з 18 країн до 9-ти. Їхня логіка проста — якщо чеському уряду нецікаво бути серйозним гравцем у сфері безпеки, вони долучаться до тих, хто хоче бути сильним гравцем. Україна теж зацікавлена в усіх альянсах, саме з такими гравцями..

TrueUA раніше вказував на ризики перемовин Європейського Союзу з Москвою, однак після того, як президент Фінляндії Александр Стубб зголосився представляти ЄС, ідея переговорного процесу з росіянами, видається, матиме більше прихильників.Чому американці поставили на паузу посередництво у мирних переговорахІзраїльсько-американська військова кампанія на Близькому Сході, яка складається для США дуже невдало, перемикнула увагу Дональда Трампа на Іран. Остання велика зустріч української та американської сторін відбулася 21-22 березня у Флориді, 7 травня секретар РНБО Рустем Умєров спілкувався з представниками Трампа у Маямі, але це повноцінними перемовинами з далекосяжними рішеннями назвати складно.Нещодавно глава Держдепу Марко Рубіо чесно визнав: жодні офіційні зустрічі у форматі Україна — США — Росія не проводяться. За його словами, головною умовою для відновлення діалогу є чітке бачення того, що майбутні саміти зможуть принести реальний та продуктивний результат, а не стануть черговою формальністю."Протягом останніх кількох місяців ми відчували, що прогресу не було багато, але, можливо, динаміка зміниться. Ми також не зацікавлені в тому, щоб втягуватися в нескінченний цикл зустрічей, які ні до чого не приводять", — підсумував Рубіо.З позитивного — держсекретар зазначив, що Сполучені Штати готові й надалі здійснювати посередницьку місію. При цьому додав:"Якщо хтось хоче спробувати, нехай спробує, але обидві сторони постійно кажуть нам, що ми єдині, хто може це зробити".Очевидно, це сигнал тим європейським політикам, які завели пісню про прямі переговори ЄС із РФ. А роблять вони це тому, що не відчувають в американцях надійного партнера, який під час перемовин із Кремлем стоятиме на боці інтересів Європи.Ще під час переговорної "Санта-Барбари" за участі посланців Трампа, позиція ЄС була наступною: нічого про Україну без України, нічого про Європу без Європи. Наші інтереси з інтересами Євросоюзу збігалися, тому американці мусили брати їх до уваги. Штатам, якщо вони справді хочуть успіху у своїй посередницькій місії, доведеться це робити й надалі.Чи хоче Путін говорити з ЄвропоюПротягом переговорного процесу з американцями росіяни всіляко наголошували, що бажають розмовляти тільки зі США, а Європу треба винести за дужки. Мовляв, вона лише заважає врегулюванню. Представник Путіна Кирило Дмитрієв неодноразово літав до Штатів, де його люб’язно зустрічав Стів Віткофф, який, своєю чергою, неодноразово літав до Москви (кажуть, скоро знову туди полетить). Але до Брюсселю ні Дмитрієв, ні будь-хто інший не приїздив.Логіка Кремля була простою: підігрувати амбіціям Трампа, аби під час переговорів просувати кілька тем: перша — спільні зі США бізнес-проєкти, зокрема, видобуток корисних копалин в Арктиці; друга — переконати Білий дім натиснути на Європу, щоб та почала скасовувати санкції. Не вийшло ні перше, ні друге. Може, Трамп і підтримує спільний бізнес із Росією, але не може цього зробити мінімум із двох причин: по-перше, спочатку доведеться скасувати санкції проти Росії, запроваджені за часів Джо Байдена, зробити цього без Конгресу він не може, а Конгрес не погодиться; по-друге, громадська думка в США на нашому боці, Трамп проти неї не піде. Що ж до тиску на Європу, то там відразу дали зрозуміти — санкції не послаблюватимуть, а навпаки, посилюватимуть. Левова частка санкцій — саме європейська.Протягом останніх приблизно пів року діють ще одні санкції — "глибинні", у вигляді знищення українськими БпЛА нафтогазових та військових підприємств у Росії. Економіка країни-окупантки від цих "глибинних" санкцій страждає не менше, аніж від звичайних. Вона тримається, проте невідворотні процеси значно пришвидшилися. За даними нашої розвідки, лише за останні місяці російське перероблення скоротилася на 10%, нафтові компанії ворога змушені зупиняти свердловини. Крім того, багато російських регіонів у стані банкрутства, вже за п'ять місяців року Росія перевищила річний плановий дефіцит бюджету. Також у РФ фіксуються ознаки системної кризи банківської системи — частка проблемних активів у банківській сфері перевищила 10%, що є межею початку кризи. Аби сповільнити негативні процеси, Кремль хоче пограти у переговорну гру з Європою.Ще один фактор, який змушує Путіна шукати контакти з Європою — Китай. У Пекіна свої стосунки з ЄС, європейський ринок дуже важливий для нього, тож не виключено, Сі Цзіньпін підштовхує російського диктатора до переговорів із Євросоюзом, аби покращити у такий спосіб стосунки Китаю з Європою. Чи так це насправді, покажуть найближчі тижні після чергової поїздки Путіна до КНР. Поки ж світ побачив лише масштабну повітряну атаку на Київ, яка, не виключено, була узгоджена під час зустрічі із Сі.  Переговори, які розколюють ЄвропуЯк слушно зауважила головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас, перш ніж вести переговори з Росії, в Євросоюзі мають визначитися, про що саме говорити."Ми бачимо, що мирні переговори, які тривають за участю США, насправді нікуди не ведуть. І ми бачимо, що всі запити надсилаються українській стороні, а російській — жодного. Тож, перш ніж ми розмовлятимемо з росіянами, нам також потрібно домовитися, про що ми хочемо з ними розмовляти", — заявила вона. Проте частина європейських політиків ставить воза поперед коня, обговорюючи тему, хто представлятиме ЄС на переговорах. Називалися прізвища президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера, ексканцлерки Ангели Меркель. Політична пенсіонерка із сумнівним для України бекграундом — відмовилася. А от президент Фінляндії Александр Стубб усіляко демонструє свою готовність говорити від імені Європейського Союзу. Зазначимо: фінський президент брав участь у всіх зустрічах європейських лідерів із Трампом, він у хороших стосунках із главою Білого дому, з яким іноді грає у гольф.Стубб означив стартові умови: перша — діалог з Москвою уможливила сильна позиція України на тлі ослаблення Росії; друга — початок переговорів можливий тільки після зобов’язання Москви припинити вогонь. Нагадаємо, американці не ставили умовою переговорів припинення вогню, що грало на руку Путіна. Тож Стубб починає з правильних заяв, інша справа, що Кремль ніколи не вестиме переговори добросовісно. Тому необхідна третя умова — за порушення Росію каратимуть болючими санкціями.Але в ЄС існує й інша думка — Путін прагне втягнути Європу у переговори. Як зазначив глава МЗС Естонії Маргус Тсахна, переговорний процес за участю Євросоюзу потрібен російському диктатору, аби виграти час."Якби Європа взяла на себе роль посередника, то ми б уже не говорили про наступний пакет санкцій, який зараз готуємо. Там є одна дуже болюча річ, якої Путін боїться: повна заборона морських послуг на території всього ЄС і ціла низка інших санкцій", — зауважив естонець.На його думку, ЄС повинен витримати стратегічну паузу, чинити на Росію більший тиск і "в якийсь момент привести Путіна до серйозних переговорів, яких він сам зараз іще не хоче".Якщо Євросоюз в’яжеться у переговори як посередник, він тим самим обмежить собі простір для тиску на Москву. Коли й вести переговори, то у форматі, де Європа діятиме спільно зі США та Україною. Тобто, повернутися до Женевського формату 2014 року, єдиного, який мав реальний потенціал тиску на Росію. На жаль, йому на заміну прийшов Нормандський формат, його нову версію, видається, Путін не проти нав’язати й зараз.Нагадаємо, 6 червня 2014 року у місті Бенувіль у французькій Нормандії зустрілися Петро Порошенко, Франсуа Олланд, Ангела Меркель і Володимир Путін. Результатом формату стали Мінські угоди, укладені протягом 11-12 лютого 2015 року. "Нормандія" дісталася у спадок Володимиру Зеленському.Протягом 2019-2020 років її учасники обговорювали та навіть підписували якісь документи, у 2021-му Путін знизив представництво до рівня глави МЗС, а після повномасштабного вторгнення "нормандська четвірка" припинила своє існування. Тобто російський диктатор використовував цей майданчик для затягування часу і підготовки до вторгнення в Україну. Нині, коли економіка РФ стрімко йде донизу, йому потрібна імітація переговорного процесу, а не результат. Буде дуже погано, якщо окремі політики в Євросоюзі гратимуть у "Нормандія" 2.0..

Лукашенко і Путін дали старт військовим навчанням, які прессекретар російського диктатора Дмитро Пєсков назвав "сигналом" Європі та НАТО. Чому Москва вирішила підняти ставки ядерними погрозами?Військові навчання та ще й з елементами злагодження ядерних сил не проводяться спонтанно, до них попередньо готується логістика, проводиться відповідне планування тощо. Зазвичай у Білорусі подібні події відбувалися у вересні, які ж фактори вплинули на зміну часу проведення навчань? Брязкання ядерною зброєю в Білорусі через страх перед українськими БпЛАПерший фактор: ефективне застосування Україною дронів для глибоких ударів по Росії. Основою ціллю стали російські нафтопереробні заводи та нафтосховища. За інформацією Reuters, практично всі найбільші НПЗ у центральній частині Росії повністю зупинили або суттєво скоротили виробництво палива. Уражені заводи забезпечували понад 30% виробництва бензину в Росії та близько 25% дизельного пального.Атаки українських безпілотників успішно тривають з осені минулого року, навесні вони масштабувалися, що автоматично потягнуло за собою зниження видобутку нафти в Росії. Воно ще не критичне, але дуже суттєві збитки для бюджету країни-агресорки — очевидні.Ба більше, дрони почали діставати за Урал та створювати напруження для Москви. Ураження промислових об’єктів у Підмосков’ї 17 травня підтвердили, що ешелонована ППО навколо столиці РФ має дірки й дає збої, а переважна більшість інфраструктурних об’єктів військового спрямування слабко захищені засобами протиповітряної оборони."Сьогодні дуже масштабно Сили оборони України, наша Служба безпеки України, наша розвідка відпрацювали по Московському регіону. Хороша хвиля наших дипстрайків — забезпечуємо Україні цю можливість… Вони свій район влади бережуть найбільше. Але українські далекобійні кроки вже це долають", — заявив президент Володимир Зеленський.Військові навчання в Білорусі можна розглядати як спробу полякати "відплатою", але не Україну, а наших західних союзників, аби ті почали тиснути на Київ із вимогою не чіпати хоча б Москву. Протягом повномасштабного вторгнення з боку партнерів існувало негласне табу, яке стосувалося ударів по російській столиці.Нині табу зняті, це видно по реакції Європи на російсько-білоруські навчання: тривожність, максимальна увага до події, але не страх. Процитуємо генсека НАТО Марка Рютте:"Коли справа доходить до цих навчань... Звісно, ми їх бачимо, ми стежимо за тим, що відбувається". При цьому він наголосив: у разі застосування Москвою ядерної зброї проти України для самої Росії "реакція буде руйнівною".Спроба створити напругу на північних кордонах на тлі наступу на СходіНещодавно президент Зеленський розповів: розвідка має інформацію про плани операцій Росії за напрямками на південь та на північ від території Білорусі — або проти Чернігівсько-Київського напрямку у нас, або проти однієї з країн НАТО — саме з території Білорусі. Днями реальною загрозою наступальних дій росіян на Півночі визнав і головком ЗСУ Олександр Сирський.Але ні він, ні Зеленський не пов’язували ці наміри ворога безпосередньо з нинішніми військовими навчаннями. А те, що з боку лукашенківської Білорусі на українців чатує постійна загроза, зрозуміло і без військових маневрів.Спільні з росіянами навчання білоруси на своїй території проводили й раніше, так само як нині, створювали цим додаткову напругу, але не на кордоні, а через вкидання фейків про "наступ". Можна згадати "Захід-2024", "Захід-2025". Проте є відмінності.Перша — тоді брязкання зброєю відбувалося без залучення ядерних сил.Друга — давно не було такої чисельності солдатів. Заявлено 64 тисячі осіб, скільки насправді — невідомо. Кількість може бути перебільшена (на користь цієї думки свідчить той факт, що картинка з маневрів доволі скупа за змістом, тож щось можуть приховувати), але суть самої події в тому, щоб українці відтягнули частину військ зі сходу і півдня, де ворог демонструє початок літнього наступу. Він і є фактором перенесення навчань із вересня на травень. У відповідь на агресивні дії Москви й Мінська Зеленський попередив:"Є спроможність і превентивно працювати щодо російських територій — звідти може бути загроза, — і щодо фактичного керівництва Білорусі, яке має бути в тонусі, тобто відчувати реально, що наслідки будуть, якщо будуть агресивні дії проти України, проти наших людей".Трамп грає в одну гру з Путіним проти Європи?Третій фактор — проведення навчань у Білорусі саме зараз може бути пов’язане не стільки з іранською авантюрою президента США, скільки з іншою — антиєвропейською. Після того, коли європейські союзники Сполучених Штатів по НАТО відмовилися брати участь в ізраїльсько-американській військовій кампанії на Близькому Сході, ворожість Трампа до Європи посилилася. Її результатом стали оголошені наміри скоротити американську військову присутність на європейському континенті. 3 травня глава Білого дому повідомив, що контингент США у Німеччині скоротиться більш ніж на п'ять тисяч осіб.Днями віцепрезидент Джей Ді Венс уточнив: йдеться не про виведення всіх американських військ із Європи, а "про перерозподіл деяких ресурсів таким чином, щоб максимізувати безпеку Америки". Цим, за його словами, США прагнуть заохотити європейців "взяти на себе більшу відповідальність" за спільну оборону.Генсек Альянсу Рютте дипломатично назвав це "коригуванням", яке відбуватиметься протягом певного часу і структурованим чином. Але плани американців дивним чином збігаються з російськими, причому не вперше. Нещодавно Вашингтон надіслав Варшаві лист про скасування перекидання до Польщі чотирьох тисяч військовослужбовців. Венс узявся пояснювати, мовляв, просто сталася затримка ротації, а не відмова. Проте за часом вона збіглася з російсько-білоруськими військовими навчаннями, які викликали серйозну тривогу у Польщі.Замість показово перекинути американських вояків і провести спільно з польською армією маневри поблизу кордону з Білоруссю, Пентагон вчиняє дуже слабко, даючи Путіну можливість притягнути боєголовки у безпосередній близькості до кордонів країн Північноатлантичного альянсу. Вчора Трамп пообіцяв збільшити контингент у Польщі, але час втрачено — Кремль отримав нагоду для ескалації.Чи справді Лукашенко готується до війниБілоруські опозиційні експерти звертають увагу, що протягом останніх років відбувається значна мілітаризація їхньої країни. Однак до самостійної війни армія Білорусі не готова. Також існують значні сумніви щодо наявності на білоруській території російської ядерної зброї, а також розпіареного Москвою "Орєшніка". Ядерна зброя — не голка, яку можна привезти й розмістити непомітно для натовської розвідки.Самопроголошений президент Лукашенко кілька разів казав, що Білорусь готується до війни. А вчора заявив: не збирається втягувати свою країну у війну проти України, якщо не буде агресії проти Білорусі. І навіть висловив готовність зустрітися з Зеленським. З якого дива він це сказав на тлі масштабних військових навчань спільно з Росією?Не варто виключати, що росіяни зі згоди Лукашенка готують провокацію, аби триденні навчання затяглися і створювали тривале напруження як на нашому кордоні, так і на кордонах країн НАТО, яким не пощастило мати в сусідах Білорусь. Військові аналітики кажуть про кілька можливих сценаріїв.Вище описаний — один із них: внаслідок провокації росіян, їхні підрозділи залишаться на території Білорусі не для нападу, а для його постійної імітації. Це подаватиметься під соусом "захисту братського білоруського народу".Інший сценарій — захід диверсійних груп на окремі наші території та спроба закріпитися там. Тобто діятимуть подібно до того, як вони роблять на Сумщині.Третій сценарій: почнуть обстріли з білоруської території та запуск звідти дронів. У такому випадку отримають гідну відповідь, а отже, частина Білорусі буде зруйнована. Тобто Лукашенко принесе війну у свою країну.Четвертий сценарій — після нагнітання ескалації у будь-який зі способів Путін заявить про готовність до нової серії переговорів з американцями й Трамп, замість посилення східного флангу НАТО і допомоги Україні, відповість йому згодою..

Міжнародна федерація гімнастики повернула Росію та Білорусь до змагань під своїм прапором. Це рішення вкотре підтвердило, що російські гроші продовжують корумпувати всіх — від політиків до спортивних чиновників.Що таке Міжнародна федерація гімнастики, яка ухвалила рішення на користь КабаєвоїПід егідою Міжнародної федерації гімнастики (FIG) проходять змагання зі спортивної та художньої гімнастики, спортивної аеробіки та акробатики, стрибки на батуті і паркуру. У перших двох видах українські спортсмени мають значні досягнення, особливо останнім часом блискуче виступає наша художниця Таїсія Онуфрійчук.Цього місяця українка здобула золото у вправах з обручем на Європейському кубку, який відбувався в Баку, випередивши "нейтральних" росіянок. А у березні Онуфрійчук зібрала рекордну кількість золотих нагород на Кубку світу в Болгарії. Саме під час цих змагань стався гучний скандал, — "нейтральна" Софія Ільтерякова не повернулася вбік прапорів у ході виконання українського гімну. За це їй винесли лише попередження.Поверненню своїх гімнастів кремлівська пропаганда дуже радіє Це сталося попри те, що МОК не давав розпоряджень знімати санкції з росіян, розпорядження були тільки щодо білорусів. Водночас у Міжнародному олімпійському комітеті щодо рішення чиновників-гімнастів традиційна мовчанка. Від початку травня обмеження з РФ та Білорусі зняла Міжнародна федерація боротьби (UWW), а у квітні відповідне рішення ухвалила World Aquatics, керівна міжнародна федерація з водних видів спорту.Якщо президентка МОК Керсті Ковентрі нікому не зробила навіть зауваження, повзуче повернення росіян на великі спортивні змагання триватиме. Наскільки відомо, до сезону активно готуються російські фігуристи, а її "орденоносним" представницям, яких нагороджував особисто Путін, ставлять програми європейські хореографи-заробітчани.До кінця року заплановані великі старти у спортивній та художній гімнастиці. Вони відбуватимуться в містах держав Євросоюзу, тож приїдуть туди росіяни чи ні, залежить від країн-організаторів. Їхня влада може видавати візи російській делегації вибірково або взагалі відмовити у візах. Аби так і було, наші федерації спільно з активною громадськістю мають виявляти найзаклятіших путіністів, відправляти підтвердження підтримки ними війни в Україні до федерацій європейських країн, до урядових кабінетів. Не скрізь відгукнуться, проте в дружніх країнах Україна може отримати розуміння і підтримку. Як зробила Польща, яка заявила, що не пустить до себе росіян і білорусів на чемпіонат світу зі стрибків у воду у 2027 році, попри рішення World Aquatics. Щодо гімнастів хорошим аргументом може стати те, що фактичною кураторкою художньої гімнастики в Росії є Аліна Кабаєва, яку називають цивільною дружиною Путіна та матір’ю його молодших дітей. Проти Кабаєвої введені всі можливі міжнародні санкції.Ще одне спостереження: росіян повертають у ті види спорту, де федерації очолюють скандальні особи. FIG керує японець Морінарі Ватанабе, торік він балотувався на посаду президента МОК. У березні 2025-го спортивний чиновник запевняв: про повернення росіян на Олімпіаду під своїм прапором і гімном йтися не може, доки Росія веде війну проти України. Того ж таки березня Ватанабе помандрував до Росії, де зустрівся з членами збірних команд країни-агресорки. У Москві він говорив інше, мовляв, приїхав як "лідер, який має бути посередині, він не може обирати лише один бік".Приїздив він і до Києва, також у березні 2025-го під час передвиборчого турне. Тоді на пресконференції японець шокував заявою:"Я їм (українцям, — ред.) казав: утримайтеся від ненависті, прийміть виступ росіян у нейтральному статусі. Але вони навіть зараз не можуть цього прийняти. Спорт може допомогти світу, Олімпійські ігри можуть знизити тертя".Тобто війна, яка забрала тисячі життів українців, у тому числі загинули й отримали поранення спортсмени, для Ватанабе — "тертя". То ж не варто дивуватися поверненню росіян на змагання під егідою федерації, яку очолює така цинічна особа.Хто ще повернув росіян на великі спортивні змаганняДопустили з гімном і прапором міжнародні федерації дзюдо, самбо, тхеквондо та згадані раніше борці й водні види спорту. До 26 лютого 2022 року Путін був почесним президентом федерації дзюдоїстів, його статус лише призупинили. Організацію з 2007 року очолює румун Маріус Візер, якого з російським диктатором пов’язує багаторічна дружба. Не дивно, що росіян повернули у світове дзюдо ще торік у листопаді.Наступні — самбісти. І тут Путін — почесний президент, а просто президент — російський бізнесмен Василь Шестаков, який керує федерацією з 2009 року. Тобто причини повернення спортсменів із країни-агресорки більш ніж очевидні.Всесвітню федерацію тхеквондо очолює Чон Вон Чо із Південної Кореї. Він там — вічний президент. Якщо простежити історію федерації з цього виду спорту, також можна побачити російський слід. Звичайно, не так прямо, як у попередніх, адже ключову роль у поверненні росіян в такому випадку відіграли їхні фінансові внески.Всесвітня федерація водних видів спорту об’єднує водне поло, всі види плавання та стрибків у воду. В України у двох останніх є успіхи, тож тепер наші спортсмени зіткнуться з морально-психологічним тиском через допуск росіян під своїм прапором і гімном. Федерацію очолює кувейтець Хусейн Аль-Мусаллам. Він, як і Ватанабе, не бачить нічого поганого в тому, щоб конфлікти "залишалися поза межами спортивних арен". Єдине обмеження, яке лишили для росіян, — антидопінгові перевірки.Нарешті — борці. Допуск росіян їхньою федерацією також є проблемою для українців, яких досить багато у видах спорту під егідою цієї спортивної організації. Нею керує серб Ненад Лалович, до складу її бюро входять росіяни, тому повернення путінців на змагання з олімпійських видів вільної та греко-римської боротьби і в цьому випадку не дивує.Варто також згадати про найбільший скандал року — появу російських спортсменів зі своїм прапором на Паралімпійських іграх. Міжнародний параолімпійський комітет очолює бразилець Ендрю Парсонс. Українська делегація в повному складі бойкотувала як церемонію відкриття, так і закриття ігор на знак протесту проти допуску росіян під власним прапором. Так само вчинила ще понад десяток делегацій."Певною мірою ці спроби перемикнути увагу на політику розчаровують", — прокоментував протест українців Парсонс.А трохи раніше він у цинізмі переплюнув усіх, заявивши: йому байдуже, що вчиняли російські солдати на полі бою, бо олімпійський рух "пропонує другий шанс".Кілька рецептів "лікування" любителів російського триколора у спортіНа Міжнародній федерації гімнастики процес повернення росіян у великий спорт не завершиться, тому потрібно протидіяти цьому не тільки заявами, а більш радикальними методами. Керівники спортивних організацій формують навколо себе позитивний імідж у стилі "спорт поза політикою" — вони ніби над сутичкою, такі собі голуби миру. У переважній більшості ці люди, а також члени виконкомів організацій сидять на посадах доволі довго, а будь-хто незмінний має скелети в шафах. Мабуть, є сенс виводити таких із зони комфорту розслідуваннями про їхню діяльність. Повернули росіян — отримуйте у відповідь викриття. Кілька гучних розслідувань — і у міжнародних федераціях сто разів подумають, що важливіше, російські тіньові гроші чи репутація.Ефективним може бути і застосування українських санкцій проти російських спортсменів із передачею списків дружнім країнам. Як приклад — у квітні Україна оголосила про застосування санкцій проти п’яти росіян, залучених до організації павільйону на Венеційському бієнале. На жаль, їх до Італії пустили і павільйон країни-агресорки працює, але моральна відповідальність за це лягла на тих у Римі, хто не спромігся проявити політичну волю. У більшості ж випадків оприлюднення імен причетних до війни робить свою справу. Як було з російськими співаками чи музикантами: вони приїздили до Євросоюзу набити кишені євро, а там їм давали відкоша..

В Євросоюзі активізувалися розмови про перемовини з Росією. Путін запропонував європейцям обрати своїм перемовником ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера, знаного прокремлівськими поглядами. Кому і навіщо знадобилися ці перемовини?Під час неформального засідання на Кіпрі 27-28 травня міністри закордонних справ країн Європейського Союзу обговорять потенційні перемовини з Росією. Про це повідомила головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас. Вона не деталізувала теми обговорення, зазначила лише наступне:"Питання європейської безпеки полягає в тому, що Росія постійно нападає на своїх сусідів, і як ми можемо цьому запобігти. Для цього нам потрібні поступки також з російської сторони".Раніше вона заявляла, що перед початком перемовин з росіянами Євросоюз має сформувати чіткий перелік вимог до них. Логічно, але з Москви вже відповіли — говоритимуть про зняття санкцій. Тож чи є сенс розпочинати перемовини, майбутнє яких прогнозоване — зайдуть у глухий кут?Трамп як каталізатор активізації теми перемовин ЄС і РФПричина перша: Дональд Трамп фактично "зіскочив" із теми перемовин про припинення війни в Україні, прикрившись війною в Ірані. TrueUA у квітні пояснював, що американські перемовники Стів Віткофф і Джаред Кушнер не доїхали до нас, хоча обіцяли, з однієї простої причини: Росія наполягає на виході ЗСУ з не окупованої частини Донеччини, у Вашингтоні схильні тиснути лише на Київ, а не на Москву, але нічого з цього не виходить, на поступки Україна не піде. Згадана пані Каллас описала ситуацію так:"Мирні перемовини, які тривають, насправді нікуди не ведуть. І ми бачимо, що всі вимоги висуваються українській стороні, а не російській". Схожу думку висловив і фінський президент Александр Стубб:"Якщо політика США щодо Росії та України не відповідає інтересам Європи, а я вважаю, що це так, ми маємо діяти напряму. Так, час почати перемовини з Росією".Щоправда, він додав, що не знає, коли це станеться. Тобто поки Трамп займався перемовним посередництвом, європейці включалися в процес, намагаючись відстояти свій безпековий інтерес. Він збігався з нашим. Тому Європа та Україна діяли спільно, що подекуди зупиняло рвучкість Трампа швиденько домовитися з Путіним, просунувши домовленості у "дусі Анкориджа".Ще досі в пам’яті "мирний план", написаний, як виявилося, в Москві, котрий подавали наче це план Трампа. І от настав момент, коли американці відійшли убік і європейці опинилися перед викликом: як діяти в разі неповернення американців за стіл перемовин. Можливо, це ще не кінець, і якісь кроки відбудуться після візиту Трампа до Китаю, та чи у кращий для нас бік — це питання. Отже, ідея перемовин із Росією без участі США блукає високими коридорами ЄС не перший день. Як заявляв тиждень тому президент Європейської Ради Антоніу Кошта, європейські столиці розчаровані перемовинами щодо припинення війни в Україні, які очолює президент США Дональд Трамп, тому він проводить консультації з лідерами всіх 27 країн ЄС, щоб визначити формат взаємодії з Росією. Головною метою є недопущення ситуації, за якої Європу змусять прийняти мирну угоду без її участі та згоди. Кошта також наголосив, що ЄС отримав підтримку президента України Володимира Зеленського для підготовки "позитивного внеску" в перемовний процес. Себто, дипломатичні рухи європейців у бік Росії узгоджені з Києвом — і це добре, погано, що з боку Москви немає бажання до конструктивного діалогу з представниками ЄС. У Кремлі грають на трансатлантичних суперечностях Штатів та Євросоюзу і їхнє поглиблення їх влаштовує. У Москві можуть собі гадати, що страх перед втратою американського безпекового "даху" зробить Європу поступливою і до скасування санкцій, і до повернення заморожених активів, і навіть до відновлення постачання енергоресурсів. Чи є вигода Китаю у прямих перемовинах Європи і РосіїДругою причиною, чому в ЄС заговорили про перемовини з РФ, — невидима рука Китаю. На перший погляд, припущення видається конспірологічним, але певна логіка у нього є. Пекін у взаєминах із ЄС постійно наштовхується на критику щодо позірного нейтралітету у питанні війни в Україні. Європейський ринок для Китаю дуже цінний не тільки тим, що великий, а й тим, що працює за правилами і не залежить від примх одного окремо взятого президента, вибрики якого дістали і європейців. Тож Китай міг би скористатися ситуацією для наведення мостів між Москвою та Євросоюзом для початку дипломатії. Від чого він геополітично виграє, а США — програють.Але ця версія має недоліки. Зачувши про ініціативи з Брюсселя про єдиного від всього блоку контактера з Кремлем, Путін запропонував європейцям зробити таким контактером ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера, відомого лобіста росіян в Європі. Пропозиція завідома неприйнятної кандидатури означає, що російський диктатор не хоче перемовин із європейцями. Тож версія про таємне посередництво Китаю видається сумнівною. В Європі шукають перемовникаЩе одна причина розмов про перемовини з Росією — внутрішні політичні процеси в ЄС. Якщо Трамп за стіл перемовин по Україні не повернеться, значить, естафету від нього має перехопити хтось із гравців в Європі. Франція на чолі з Макроном ініціативності не проявляє, чого не скажеш про Німеччину. Там підхопили ідею одного посланця на перемовинах і через ЗМІ просувають кандидатуру іншої ексканцлерки Ангели Меркель. Проти такої фігури в Європі буде багато хто, не підтримає таку фігуру й Україна. Як казала про Шредера Кая Каллас: "Путін хоче сидіти з обох боків перемовиного столу". У випадку з Меркель буде практично те саме, тільки не так відверто. Називаються й інші прізвища, наприклад, есдеки, партнери канцлера Фрідріха Мерца по коаліції, буцімто лобіюють в перемовники президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра. І не проти бачити його в парі зі Шредером. Фейк це чи ні, головне, щоб за обговоренням імені контактера з Путіним, його громадянства та партійності не загубилося два моменти.Перший: якщо розмова з диктатором і відбудеться, то з позиції сили, а не слабкості. Має бути розроблена стратегія перемовин: немає результату з боку Росії — нові санкції, потужніші, а не нові поступки. Як слушно зауважив президент Литви Гітанас Науседа, розмови з Москвою можуть розпочатися тоді, коли вона чітко продемонструє, що хоче припинити війну, а "зробити це можна дуже просто: припинити бойові дії, домогтися перемир’я, і тоді можна буде щось обговорювати з кремлівським режимом".Другий момент: розмови про кандидатів у перемовники вигідні Москві вже самим фактом їхньої появи. Вони відволікають від головного питання — якою в Європі бачать кінцеву мету цього процесу. Для Путіна вони можуть бути потрібні для затягування часу і торгів, тільки замість Віткоффа за столом сидітиме умовна Меркель. Невже в ЄС хтось вважає, що кремлівський диктатор піде на угоду, яка убезпечить Європу від нападу Росії? Незрозумілий сам сенс розмов про перемовний стіл Євросоюзу з Москвою. Здається, це якась внутрішня гра в ЄС, у ній усі прагнуть висловитися, але позитивний результат переважно ставиться під сумнів. Це нагадало відносно недавню історію про "ядерну парасольку" Франції, — багатьом в ЄС вона подобалася, але так і не розкрилася. .

Правий популіст Найджел Фарадж заявив про "історичні зміни" в британській політиці. Його партія Reform UK здобула понад 700 місць у місцевих радах, залишивши позаду традиційні партії. Чого очікувати від успіху чергового трампіста в Європі?Тріумфатор радіє, кажучи про звичний для Великої Британії дуумвірат Лейбористської та Консервативної партій, який триває протягом останніх 80 років: "Лівих і правих більше немає, вони пішли в минуле". Партія Reform UK справді вчинила на виборах фурор, однак, вважають аналітики, британський друг Трампа поспішає з висновками.Як Фарадж вилазив із маргінальної політичної нішіПерша причина тріумфу — харизматичність лідера Reform UK. Йому 62 роки, все політичне життя присвятив боротьбі проти міграції та ідеям ізоляціонізму Британії. Цей діяч є яскравим представником антиістеблішменту — випиває з простолюдом в пабах, палить, не має університетської освіти (але закінчив приватну школу). Проте образ "свого хлопця" не давав змоги досягнути політичних висот. Допомогло створення Євросоюзу.До 1992 року Фарадж був у Консервативній партії, звідки вийшов після підписання Маастрихтської угоди, яка поклала початок ЄС. Уже наступного, 1993 року, активно долучився до новоствореної Партії незалежності Об’єднаного королівства. У 1994 році неочікувано маргінал Фарадж обрався депутатом Європарламенту, де беззмінно сидів до 31 січня 2020-го, коли Британія офіційно вийшла з ЄС.Протягом політичної кар’єри став популярним телеведучим, брав участь у різних шоу, а його ТікТок — один із найпопулярніших у Британії. Так крок за кроком Фарадж став дуже впізнаним серед британців, очолив Партію незалежності й у 2014 році створив диво по тих часах — представники цієї партії перемогли на загальнонаціональних виборах, що стало унікальним випадком, адже доти перемагали лише лейбористи й консерватори.Проте вже за кілька років потому шляхи Партії незалежності й Фараджа розійшлися. "Незалежні" повернулися в маргінальну нішу, а нинішній тріумфатор місцевих виборів створив Партію Брекзит — політичну силу, яка агітувала за референдум 2016 року про вихід Британії з ЄС, а після свого успіху захищала результати референдуму. У 2021 році партія отримала нинішню назву Reform UA."Поміркований фашист", який став улюбленцем пролетаріатуДруга причина успіху — Фарадж хоч і правий популіст, проте зумів не відвернути від себе "кольорову" частину британського суспільства. Він — не расист, не неофашист (хоча в цьому його часто звинувачують) і не антисеміт. У його риториці присутня ісламофобія та ксенофобія, проте відомий факт, що з Партії незалежності Фарадж вийшов після призначення радником свого наступника на чолі політсили ультраправого активіста Томмі Робінсона. Чотири рази судимого расиста, якого у 2024-му мільярдер Ілон Маск вимагав звільнити з тюрми. Також Фарадж оминув 150-тисячний мітинг радикалів у вересні минулого року в центрі Лондона, коли той таки Маск по відеозв’язку називав лівих політиків "партією вбивць". Топфігурою збіговиська ультраправих був саме Робінсон.Завдяки досвіду Фарадж поводиться помірковано, що розширює його електоральне поле. Також існує припущення, що він уникає нападок на всіх мігрантів без розбору, аби самому не потрапити під критику, адже його предки приїхали до Англії з Франції кілька століть тому та й прізвище нагадує арабське.На відміну від більшості ультраправих активістів — вихідців із депресивних постіндустріальних міст та неблагополучних родин — батько Фараджа працював на біржі й родина не злидарювала. Та, попри не пролетарське походження, лідер британських ізоляціоністів знайшов підхід до виборців лейбористів, завдяки перетоку яких до своїх прихильників і забезпечив диво на місцевих виборах.Ультраправі паразитують на кризі лейбористів і консерваторівТретя і головна причина — криза традиційних партій. З 2010 року при владі у Великій Британії були консерватори, за цей час змінилося п’ять урядів, а у 2015-му та 2019-му відбулися дочасні вибори. Останній уряд консерваторів на чолі з Ріші Сунаком мав низькі рейтинги, що й дало можливість лейбористам повертися до влади після 14 років перерви. Але уряд Кіра Стармера також не має популярності, як і сам прем’єр. Лейбористи все частіше говорять про його заміну. Після вщент програних місцевих виборів це питання знову загострилося. Стармер у відставку йти не хоче, але фронда* у партії наростає, особливо в низових організаціях. Як пише The New York Times, дійшло до того, що окремі лейбористи прямо вимагають, аби він пішов.*Фронда — сучасне загальне позначення для політичної опозиції або антиурядових заворушень, часом зі скептично-іронічною конотацією.У ЗМІ вже й називають можливих кандидатів йому на заміну, втім оглядачі зауважують, що лейбористи мають говорити не про зміну Стармера на когось іншого, а шукати причини, чому партія перестала достукуватися до мізків своїх виборців. Зараз голоси "відкусив" Фарадж, а в лютому на додаткових виборах у південно-східному Манчестері лейбористи програли лівим популістам із Партії зелених.Нічим не краща ситуація і в консерваторів. З листопада 2024-го партію очолює афробританка Кемі Баденок, ексміністра торгівлі в уряді Сунака. Таке рішення немало здивувало прихильників Консервативної партії, які вважають, що та сама підставилася під критику антимігрантських сил (Баденок — нігерійського походження).Reform UK, як показали місцеві вибори, просто "жнивує" завдяки перетоку виборців консерваторів. І питання не тільки в особі лідерки, а в сумніві, що партія Черчилля, Тетчер, Джонсона наразі здатна запропонувати суспільству щось більше, аніж пропонує Фарадж.Чим успіх правих популістів у Британії загрожує УкраїніПерш за все — розгойдуванням всередині дружньої нам держави. Місцеві депутати там не мають значних повноважень, проте використовуватимуть мандати й доступ до медіа для критики лейбористів та уряду, хто б його не очолював. Підбурюватимуть вони й антиукраїнські настрої. Для прикладу: рік тому Reform UA також вигравала муніципальні вибори, отримавши мандати її представники знеславилися зняттям українських прапорів, встановлених на меріях на знак солідарності з Україною.Фарадж раніше виправдовував вторгнення Росії в Україну. Під час передвиборчої кампанії 2024-го він казав: на війну Путіна спровокували Євросоюз і НАТО намірами розширення на Схід, "Путін винен, але він використав зроблене нами як підставу для нападу". Тим самим повторивши кремлівські наративи.Під час одного з передвиборних мітингів Фараджа активісти опустили за його спиною портрет російського диктатора, чим зірвали виступ вождя правих популістів. Але останнім часом із ним трапилася дивна метаморфоза, — у публічних заявах він уже не підтримує Путіна, називає його "поганцем", закликає збивати російські винищувачі, якщо ті перетнуть повітряний простір Великої Британії, а "мирну угоду", яку пропонували Україні, схарактеризував як таку, "що зазвичай застосовуються лише до країни, яка підписала безумовну капітуляцію".Експерти закликають не вірити цим заявам, припускають, що зроблені вони виключно для покращення іміджу серед британців, переважна більшість яких підтримує нашу країну. Якщо так станеться, що вибори у Британії будуть дочасними, перед Фараджем відкриваються перспективи, про які він і мріяти раніше не міг. Заради їх утілення казатиме, що завгодно.Насправді ж і він, і трампісти, і німецькі ультраправі з "Альтернативи для Німеччини", і французькі лепенівці з "Національного об’єднання", і багато хто ще з правого політичного крила були й залишаються симпатиками Росії та її диктатора, просто не проголошують цього на кожному кроці.Якщо на Туманному Альбіоні не станеться найгіршого — дочасних виборів — протиотруту від популізму Фараджа до наступних виборів знайдуть. Принаймні, хотілося б на це сподіватися. Принагідно нагадаємо: 16 січня цього року у Києві президент Володимир Зеленський і прем’єр Кір Стармер підписали міждержавну угоду про сторічне партнерство, а 17 березня вже у Лондоні вони парафували декларацію про поглиблення двосторонньої співпраці у сфері безпеки та оборонної промисловості. Мало хто сумнівається, що Фарадж у разі отримання портфеля прем’єр-міністра ці угоди перегляне..

За дорученням Дональда Трампа Пентагон розпочав публікацію файлів про можливі контакти з позаземними цивілізаціями. З огляду на те, що мільярди землян вірять в існування інопланетян, до публікації міністерства війни США прикута значна увага.В обґрунтуванні публікації сказано наступне:"…Це безпрецедентне, історичне завдання, яке вимагає координації між десятками агентств та перегляду десятків мільйонів записів, багато з яких існують лише на папері, та охоплюють багато десятиліть… Матеріали, що зберігаються тут, є невирішеними справами, а це означає, що уряд не може остаточно визначити природу спостережуваних явищ. Це може відбуватися з різних причин, зокрема через нестачу достатніх даних, і міністерство війни вітає застосування аналізу, інформації та експертизи приватного сектору".У такий спосіб Пентагон одразу перестрахувався, — там не стверджують, що інопланетяни існують, а лише оприлюднюють наявну інформацію, висновки ж можуть робити всі інші. Таким чином дуже популярні конспірологічні теорії про НЛО отримали нову порцію на підтвердження своєї правоти.Перед аналізом окремих файлів варто процитувати самого Трампа:"Оскільки попередні адміністрації не змогли забезпечити прозорість у цьому питанні, завдяки цим новим документам та відео люди можуть самі вирішити: "Що, в біса, відбувається?" Розважайтесь і насолоджуйтесь".Що ж, Let's go!"Світлячки", які "втікали з Місяця". Що бачили члени місії "Аполлон" У файлах міститься інформація про спостереження невстановлених об’єктів не лише у Штатах, а й в інших країнах світу — і навіть на Місяці. З них і розпочнемо, оскільки це єдині свідчення про можливі позаземні об’єкти, отриманні з-за меж нашої планети.Йдеться про вперше опубліковані свідчення астронавтів місій "Аполон-11", "Аполон-12" та "Аполон-17", які висаджувалися на супутник Землі. Пілот місячного модуля "Аполлона-11" Базз Олдрін свідчив, що першим незвичайним видовищем став досить значний за розмірами об’єкт неподалік Місяця.У наступному свідченні він зазначав, що бачив "невеликі спалахи всередині кабіни, з інтервалом у кілька хвилин". Далі він казав про досить яскраве джерело світла, яке астронавти приписали можливому лазеру. Слова Олдріна у файлах підтверджуються фото, де відцентрована увага на дивних світлових ефектах.Зі схожими явищами зіткнулися й астронавти наступої місії "Аполон-12". У файлах є свідчення пілота місячного модуля Алана Л. Біна та командувача місії Чарля Конрада. Бін розповідав про спалахи, які "відпливали в космос", ніби тікаючи з Місяця. Конрад описав "плавучі уламки" зовні місячного модуля, освітлені бортовим прожектором.Також опублікували раніше невідомі широкому загалу свідчення членів місії "Аполон-17", що нагадують розповідь членів попередніх місій. Пілот командного модуля Рональд Еванс повідомив про спостереження "дуже яскравих частинок або фрагментів", що дрейфували та "перекидалися" поблизу космічного корабля під час його маневрування.Командувач екіпажу Юджин А. Сернан також описав спостереження інтенсивного світла, яке нагадало йому фари потяга. Крім того, він бачив спалахи, що оберталися. Сильні спалахи на поверхні Місяця на північ від кратера Грімальді спостерігав пілот-механік Гаррісон Шмітт. До слова, він та Олдрін нині живі і, мабуть, зможуть навіть попри похилий вік підтвердити свідчення, які дали після повернення на Землю.Ще одне цікаве свідчення — стенограма переговорів членів екіпажу пілотованої місії Gemini 7 за 1965 рік. Розмову ведуть астронавти Джеймс Ловелл, Френк Борман та Центр пілотованих польотів (тепер відомий як Космічний центр Джонсона) у Х'юстоні, штат Техас. Борман звітує про невідомий літальний апарат та поле уламків, яке складається з "дуже, дуже багатьох сотень маленьких частинок".Своєю чергою, Ловелл описав спостереження "блискучого тіла на сонці на чорному тлі з трильйонами частинок на ньому". Цей документ також містить рукописні нотатки з позначкою "Борман бачив НЛО". Обидва астронавти вже, на жаль, померли."Летючі диски", роздуми про расу прибульців та мовчанка про "Зону 51"Добре відомо, що серед повідомлень про НЛО вистачає відверто брехливих або ж це оптичні явища, які люди тлумачили як прояви інопланетного походження. Чи не найстаршиі зі свідчень в опублікованих файлах — документи 1947 року про "літаючий диск". Це масив листування військових із різними експертами щодо явища, яке спостерігали над США — у повітрі перебував дископодібний об’єкт, який не просто летів, а коливався в польоті.З листування можна зробити висновок, що до спільного знаменника так і не дійшли, але припускали, що це могли бути ворожі радянські літальні апарати. На всіх документах стоять печатки "секретно". У переліку файлів спостереження джерел світла вночі над багатьма країнами, найчастіше — на Близькому Сході. У документах переважає припущення, що ці випадки — ракети. Цікавий документ — меморандум, датований 18 липня 1963 року, керівнику виконавчого офісу Національної ради з аеронавтики та дослідження космосу Роберту Пекарду від науковця Максвела Хантера стосовно раси космічних прибульців, плани на випадок виявлення інопланетного інтелекту, розширення наукових знань, можливості існування життя на Марсі та дипломатичної політики. Це "філософські роздуми" під грифом "тільки для офіційного користування". У файлах є свіжі фотодокази, зокрема, звіт ФБР про неідентифіковане аномальне явище, про яке, втім, супровідний звіт про не було надано, а оператор повідомив, що їм не вдалося точно ідентифікувати НЛО. На окремих фото об’єкти видно краще, на інших у вигляді точок, але у підсумку неможливо точно встановити, що саме на світлині.А от чого в першій порції документів немає — так це повідомлень про "Зону 51" (Area 51) — строго засекреченого військового комплексу у штаті Невада. Він посідає чільне місце у теоріях змови навколо теми НЛО. Спільним у цих теоріях є припущення, що на віддаленій військово-повітряній базі досліджують позаземний корабель та інопланетян, які потерпіли катастрофу (за іншою версією — прибульці живі, їм в "Зоні 51" забезпечили необхідні умови життя і вони діляться своїми технологіями з військовими).В американських урядах намагалися пояснити конспірологам, що секретність цього об’єкту пов’язана не з інопланетянами, а з розробкою та впровадженням новітніх технологій для літаків. Але показувати широкій громадськості, що ж відбувається у підземних бункерах "Зони 51" влада відмовлялася. І от 20 вересня 2019 року група осіб на чолі з Метті Робертсом спробувала взяти військову базу штурмом. Він не вдався, — бажання захопити об’єкт розвіялося, щойно військові пригрозили зброєю. Найактивніших штурмовиків затримали.Немає гарантій, що новий вождь конспірологів, який не побачить у файлах Пентагона документів про "Зону 51" не звинуватить адміністрацію США у брехні, або, що гірше, спробує повторити штурм 2019 року.Чудова ідея для відволікання уваги?Викладені документи цікаві, проте не дають відповіді на питання, навіщо Пентагон витрачав мільйони доларів на дослідження НЛО. 2021 року військове відомство США навіть створило спеціальний офіс для розслідування інцидентів із непізнаними літаючими об’єктами. В опублікованих файлах доказу їхнього існування немає. Можливо, будуть в наступних серіях, це як із "файлами Епштейна" — спочатку загальновідомі випадки, потім цікавіше і цікавіше, а на закуску — про Трампа. Втім є припущення, що НЛО — це тактичний хід Білого дому для переключення уваги громадськості з війни в Ірані та її сумних наслідків для світової економіки.ВВС цитує опальну колишню конгресменку Марджорі Тейлор Грін, яка у дописі в мережі Х на файли про інопланетян відреагувала наступним дописом:"Мені так набридла пропаганда "дивись на блискуче дзеркальце".Зі скепсисом "прозрілої" екссоюзниці Трампа багато хто погодиться і матиме рацію. Але не варто забувати, що більшість кроків нинішньої американської адміністрації спрямовуються на прихильників MAGA, серед яких сила силенна любителів теорій змов та людей із магічним мисленням..