Всеволод Юрченко

У розпорядженні Тегерана є ракети з дальністю польоту близько 2 000 кілометрів, однак скільки їх та чи справді вони здатні нести бойовий заряд на таку відстань — невідомо. Проте у погрозах іранців можуть бути інші мотиви, а не ракетний удар."Дії України щодо допомоги Ізраїлю за допомогою безпілотників перетворюють всю територію України на законну та легальну ціль для Ісламської Республіки, згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй", — таку заяву зробив голова комісії з національної безпеки та зовнішньої політики парламенту Ірану Ебрагім Азізі.У відповідь на погрози президент Володимир Зеленський нагадав, що іранська влада давно є союзницею Росії у війні проти нашої країни."Ми знаємо, як запускалися перші "шахеди". Російських операторів не було, були оператори країни, звідки приїхали "шахеди", тому що потрібно було навчати росіян. Вони їх навчали в реальній війні", — зазначив Зеленський.В українському МЗС погрози з Тегерана порівняли з тим, коли б серійний убивця виправдовував свої злочини, посилаючись на кримінальний кодекс."Іранський режим роками підтримує вбивства українців, безпосередньо надаючи державі-агресору дрони та технології для агресії проти України. У цьому контексті абсурдно, коли якісь представники цього режиму погрожують Україні та ще й посилаються на право на самооборону, закріплене у статті 51 Статуту ООН", — заявив речник МЗС Георгій Тихий.Схожою була реакція і більшості українців, — лякати нас ракетними ударами марна справа після того, що ми пережили і переживаємо у війні, де іранці — союзники нашого ворога. Те, що військове союзництво Тегерана з Москвою триває і нині, підтвердив глава МЗС Ірану Аббас Арагчі. Але вже не проти України, а проти США та Ізраїлю.Чи становлять небезпеку для України іранські ракети і дрони?Найбільш далекобійними іранськими ракетами є "Хорремшехр", "Саджил", "Шахаб" із її версією "Гадр", а також "Емад". Останню, четверту версію, "Хорремшехр" представили 25 травня 2023 року. За заявленими характеристиками вона може долати відстань 2 тисячі кілометрів та нести боєзаряд вагою 1500 кілограмів. У Тегерані заявляли про її успішне випробування з акцентом на тому, що ракета здатна вдарити по Ізраїлю та американських військових базах на Близькому Сході.На початку лютого цього року інформаційна агенція "Фарс", близька до "Корпусу вартових ісламської революції" (КВІР), повідомило про розгортання ракет Khorramshahr на одному зі своїх підземних військових об’єктів. Де саме розташований цей об’єкт, не повідомлялося. Дуже ймовірно, що він уже знищений. Ще більшу дальність за заявленими характеристиками має "Саджил". Інші — менш як дві тисячі кілометрів, проте відстань між східними територіями Ірану та Україною, на жаль, достатня для удару ракетами цього типу. Не лише по Україні, а й по країнах НАТО у центральній Європі. Втім, між заявленою і реальною дальністю — велика різниця. Іран не міг випробувати це убивче залізяччя на повну дистанцію, але завдяки своїй пропаганді намагався переконати в правдивості заявки.Окрім балістичних ракет, у розпорядженні іранських ісламістів є дрони-камікадзе і не лише знайомі нам "шахеди". Заявлена відстань 2 тисячі км також у БПЛА "Араш" і "Моджахер". Проте в разі запуску з території Ірану з високою долею ймовірності їх зіб’ють по дорозі, оскільки вони пролітатимуть через кілька країн, які застосують систему ППО. Тому про небезпеку цих дронів для нас можна говорити лише теоретично.Тим більше, що Іран активно використовує безпілотники для ударів по американцях, Ізраїлю і сусідніх країнах Близького Сходу і навряд чи ця терористична держава має у своєму розпорядженні необмежену кількість дронів-камікадзе.Не ракети, а невизначеність. Для чого Іран лякає ударами по Україні та ЄвропіОскільки ракетні або дронові удари Ірану по Україні можливі лише теоретично, погрози Азізі могли мати іншу мету. Насамперед, гібридну пропагандистську, розраховану на європейців. Ті неоднозначно відгукнулися на військову операцію американців та ізраїльтян проти Ірану, давши зрозуміти, що це — не їхня війна.Фактично, лише Румунія без зайвих застережень погодилася на запит США щодо використання своїх авіабаз для підтримки операції в Ірані. Зокрема, йдеться про авіабазу "Міхай Когелнічану", розміщену неподалік узбережжя Чорного моря приблизно за 300 км від Одеси. Речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї пригрозив відповіддю європейським країнам, якщо ті приєднаються до бойових дій, через це багато країн ЄС зайняли вичікувальну позицію, остерігаючись бути втягнутими у війну. Лякати ударами — тактика Тегерана задля сіяння страху у суспільстві і в такий спосіб тиску на політичні еліти Європи.У випадку, якщо умовний "Хорремшехр" ударить по Румунії, країни НАТО мають активувати 5-ту статтю статуту Альянсу про колективний захист і включитися у військову операцію на боці США. Але це стане серйозним випробуванням для європейських політиків, адже політику Трампа щодо Європи протягом року його президентства важко назвати дружньою. А військова операція проти Ірану спричинила зростання ціни на нафту та купу пов’язаних із цим економічних проблем. Тож у Тегерані можуть припускати, що НАТО розколеться у питанні приєднання до війни в Ірані.Але до чого тут Україна? Страх навіть перед теоретичним ракетним ударом змушує європейців посилювати власну систему ППО, а, отже, зменшуватиме їхнє бажання ділитися засобами протиповітряної оборони з українцями. Простіше кажучи, чим глибші розколи між партнерами, тим більшу вигоду для себе бачать Тегеран і Москва. Проте все очевиднішою стає ще одна мета іранських діячів — розширити конфлікт та затягнути. Іранці продовжують атакувати сусідів, зокрема, під удар потрапив міжнародний аеропорт Кувейту. Подібна тактика спрямована на загальну дестабілізацію у світі, страх перед довготривалою війною ще більше накручує ціни на нафту.Попри бравурні заяви Трампа про перемогу, події розвиваються за сценарієм невизначеності. Як приклад: у відповідь на заяву глави Білого дому про бажання Ірану укласти угоду, глава іранського МЗС Арагчі зазначив, що його країна "ніколи не просила про припинення вогню і навіть ніколи не просила про переговори". Хто каже правду — Трамп чи цей Арагчі? Оце і є елемент невизначеності.Пиха Трампа проти реалій війни в ІраніЯк відомо, Україна відправила своїх фахівців до кількох держав Близького Сходу для допомоги із захисту від іранських дронів. За словами Зеленського, Київ отримав 11 запитів від країн Перської затоки, з Європи та від США щодо підтримки у протидії "шахедам". Посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук підтвердив запит і від ізраїльської влади. Азізі погрожував помстою саме за допомогу Ізраїлю, замовчуючи про інші країни, зацікавлені в українських дронах-перехоплювачах, здатних зламати плани Ірану на тривалу дестабілізацію світу.З тією швидкістю, з якою американці та їхні партнери на Близькому Сході використовують дороговартісні системи ППО проти дронів-камікадзе, у короткій перспективі вони можуть зіткнутися з дефіцитом. На це і розраховують в Ірані, щоб посилити удари, коли у супротивника будуть обмежені ресурси. І тут українська дронова ініціатива виявилася на часі.Проте є ще один важливий момент. Нині багато пишуть і говорять, що через наявність в України технологій, які довели ефективність у бойових умовах, перед нашою державою відкрилося вікно можливостей стати експортером безпеки для багатьох країн. У цьому процесі не стільки небезпечні погрози з Тегерану, скільки пиха Трампа, який вважає Близький Схід сферою виключно американських інтересів і не хоче, щоб там була ще чиясь зброя. Тому існує ризик, що американці штучно обмежуватимуть українську ініціативу. Тут можна згадати реакцію Трампа на наміри Великобританії направити два авіаносці на Близький Схід."Нам вони більше не потрібні. Нам не потрібні люди, які приєднуються до воєн після того, як ми вже перемогли", — написав американський президент у своїй соцмережі Truth Social.За змістом нагадує іншу його заяву про "непотрібність допомоги" України у протидії іранським дронам. Залишається сподіватися, що американському президенту радники пояснять, що такі його заяви радо сприймають у Тегерані та Москві….

Пекін пригрозив Токіо прямим ударом у відповідь на розгортання японцями далекобійних ракет. Суперечка між двома ключовими державами Тихоокеанського регіону розпочалася у листопаді, зараз вона близька до ескалації. У чому причина і чи вибухне війна?"М’яка сила" Такаїчі проти "грубої сили" Сі Цзіньпіна"Повернення до мілітаристського минулого веде лише до самознищення. Якщо Японія наважиться застосувати силу проти суверенітету Китаю, вона отримає прямий удар і зазнає ще більшої та неминучої поразки", — заявив речник міністерства оборони КНР Цзян Бінь.Він звинуватив "праві сили Японії" у відмові від пацифістської політики минулого і навіть у перегляді неядерних принципів. Що ж так занепокоїло китайців?Торік 7 листопада прем’єрка Японії Санае Такаїчі під час дебатів у парламенті заявила, що розглядає напад Китаю на Тайвань як загрозу існуванню своїй державі та може дозволити Токіо втрутитися у збройний конфлікт, якщо такий виникне. Її слова викликали гостру реакцію китайської влади.Генеральний консул КНР в Осаці Сюе Цзянь навіть пригрозив "відрубати голову" Такаїчі, а МЗС Китаю закликало своїх громадян відмовитися від поїздок до Японії. Речниця китайської дипломатії Мао Нін вимагала від японців "негайно відкликати свої помилкові заяви й дати китайському народу чіткі пояснення". Протягом наступних місяців Пекін посилював інформаційний тиск на Токіо, часто вдаючись до відвертих маніпуляцій, особливо навколо історичних подій.Нагадаємо, Сі Цзіньпін 3 вересня 2025 року провів масштабний військовий парад, присвячений 80-й річниці закінчення Другої світової війни та капітуляції Японії.На цьому пропагандистському дійстві були Путін, Кім Чен Ин та лідери ще двох десятків країн, які геополітично орієнтуються на комуністичний Китай. Парад оцінили не лише як демонстрацію військових потужностей, а як заявку на домінування у світі. Після слів Такаїчі різноманітні речники з китайського боку звинувачували японську владу у поверненні до "фашистського минулого", навмисно нагнітаючи ситуацію.Рівно через місяць після заяви Такаїчі китайські винищувачі J-15, підняті з авіаносця Ляонін, спрямували свої радари на японські F-15 у районі на південний схід від Окінави. На це у Токіо висловили рішучий протест, але до дій у відповідь не вдавалися. Китайці ж звинуватили японців у тому, що їхні літаки буцімто заважали військовим навчанням.Варто зауважити, що у КНР є давня традиція — у відповідь на кроки інших країн, які там вважають недружніми, проводити військові навчання поблизу територій цих країн. Сумнівів у тому, що ці маневри проводили саме з такою метою, ні в кого не було.На початку січня цього року Китай запровадив великі експортні обмеження для Японії, вони передовсім стосувалися рідкісноземельних мінералів. У Пекіні пояснювали: це товар "подвійного призначення", він може використовуватись як у цивільних, так і у військових цілях.Як відомо, КНР контролює більшу частину світових постачань цих мінералів, критично важливих для виробництва електроніки, зокрема, чипів. Обмеження не призвели до колапсу. Маючи такого агресивного сусіда, Токіо ще раніше диверсифікував постачання рідкісноземельних елементів, тому удар китайців — витримали. Хоча і зі значними збитками.У січні символом ескалації стало повернення із токійського зоопарку до Китаю двох панд Сяо Сяо і Лей Лей. Пекін дарує цих рідкісних тварин країнам як знак дружби й забирає їх, коли дружбі приходить кінець.А на початку лютого китайці здійснили ще один агресивний крок, також традиційний для них. У Східнокитайському морі біля островів, які належать Японії, але на них претендує Китай, зафіксували флотилію рибальських суден. Зазвичай КНР використовує такий флот для провокацій, — під виглядом цивільних рибалок маскуються військові, так зване "морське ополчення". Оскільки судна не озброєні, їх можна лише зупинити для перевірки документів, але коли біля твоїх берегів чи твоїх островів плавають сотні таких човнів, це викликає значне роздратування.Однак жорсткий тиск китайців на японський уряд отримав протилежний ефект, — Такаїчі не лише не перепросила, а й почала демонструвати Пекіну свою силу в дипломатичній та військовій сферах. 19-20 грудня вона провела саміт "Центральна Азія — Японія" за участю лідерів країн Середньої Азії — Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. Ці п’ять країн орієнтуються на Китай. У Пекіні дипломатію Такаїчі сприйняли болісно, адже це пряма конкуренція за геополітичний вплив в Азії.Наступним кроком стало розгортання першої партії далекобійних ракет Type-12 класу "земля-корабель" у префектурі Кумамото на південному заході країни. Це і викликало різкі заяви з Пекіна, адже ракети такого класу можуть добивати на відстань близько тисячі кілометрів. До кінця березня японці планують завершити розміщення цих ракет, а згодом встановити пускові установки у префектурі Шідзуока, на захід від Токіо. Японський уряд пояснює свої дії посиленням власної оборони через напруженість навколо Тайваню.Дипломатія сили чи сила без дипломатії. Як розвиватимуться події даліСуперечки між Пекіном і Токіо виникали й раніше, але закінчувалися переговорами, після яких китайська пропаганда надувала мильну бульку величі Китаю, оскільки японці на ескалацію не йшли. Але зараз є три важливі особливості, які можуть загострити конфлікт.Перша особливість — фігура Такаїчі, її називають "японською трампісткою". Любителька "важкого металу", мотоциклів, дайвінгу та інших екстремальних занять. Перша в історії Японії жінка прем’єр-міністр очолила уряд лише торік 21 жовтня, але вже заявила про себе з політичною жорсткістю. Такаїчі представляє ліберально-демократичну партію, проте її погляди близькі до правих консерваторів. Серед іншого вона підтримує перегляд статті конституції, яка забороняє Японії мати армію та вести бойові дії.Днями японський парламент скасував заборону на експорт летальної зброї, загального перегляду зазнає й оборонна доктрина. Тепер Україна зможе закупляти в японців зброю, тож нам від відмови японського уряду від пацифізму — своя користь. Праві ідеї зближують Такаїчі з президентом США Трампом та його адміністрацією. 28 жовтня прем’єрка уклала з ним угоду" про "золоту еру" американсько-японських відносин.Друга особливість — тло у вигляді безперервної авантюри Трампа в Ірані. Стрибок цін на нафту та скраплений газ завдав серйозного удару по японській економіці, залежній від експорту з Близького Сходу. Китай також зазнає збитків, але менші, він продовжує активно купляти російську нафту. Уряд Такаїчі вимушено йде на вивільнення резервних запасів нафти, щоб не допустити посилення дефіциту пального. Інакше кажучи, США підкинули проблем і цим хоче скористатися Китай, посилюючи войовничими заявами стрес в японському суспільстві. Такаїчі реагує на це розміщенням ракет, чим привертає на свій бік ту частину спільноти, яка хоче бачити Японію знову великою, тимчасові проблеми з пальним для цих виборців важать значно менше за посилення безпеки та оборони.Третя особливість — цього місяця має відбутися зустріч Трампа із Сі Цзіньпіна, від якої японські політичні еліти не чекають нічого доброго. Можна пригадати, як у листопаді лідер США після розмови з Сі начебто просив Такаїчі пом’якшити тон щодо Тайваню і не провокувати Китай. В Японії це спростовували, але диму без вогню не буває.По-перше, в Токіо остерігаються, що Трамп може піти на торгівельні поступки Китаю, тоді як митна політика щодо партнерів залишиться незмінною. По-друге, на словах глава Білого дому відстоює Тайвань, та мудрі японці про всяк випадок посилюють власну оборону й одночасно демонструють Вашингтону свою геополітичну значущість у регіоні як противагу хижацьким апетитам Китаю. З ним Такаїчі прагне вести сильну дипломатію. У світі, де право сили заміняє силу права, це стає єдино правильним рішенням.У Пекіні можуть і далі розкидатися погрозами, але ударів по японських військових об’єктах не буде. Китайці сподіваються присадити японців руками Трампа. Чи справдяться ці плани, залежить від низки факторів — тривалості та результатів війни в Ірані, бо зараз козирів у глави Білого дому — катма, від того, наскільки уряду Такаїчі вдасться втримати економіку на тлі проблем із пальним, а також від того, чи не підніме ставки Сі Цзиньпін спробою налякати Трампа військовою ескалацією навколо Тайваню..

Колись Віктор Орбан казав, що в Угорщині ніколи не буде такого парламенту, який проголосує за членство України в Євросоюзі. Це махрова українофобія чи справді серед угорських політиків у нас друзів немає?Українофобська агонія Орбана чи ставка на мовчазних виборців?Рівно за місяць, 12 квітня, угорці обиратимуть новий склад парламенту. Українці та й переважна більшість прогресивно налаштованих європейців очікують, що Євросоюз нарешті здихається Віктора Орбана, який беззмінно керує урядом Угорщини 16 років (!) і ще чотири роки був прем’єром — з 1998 по 2002 роки. Загалом — 20 років. Тобто вся новітня історія сусідньої з нами країни пов’язана з правлінням цієї особи. Соціологічні дослідження прозоро натякають, що Орбана угорці більше бачити прем’єром не хочуть.За даними опитування, оприлюдненого виданням Politico, опозиційна партія Петера Мадяра "Тиса" випереджає керівну партію Орбана "Фідес" — 47% проти 39%. Ще кращі результати "Тисі" обіцяє опитування, проведене Zavecz Research: 50% виборців, які визначилися, підтримують "Тису", тоді як 38% підтримують "Фідес".Але знавці угорських електоральних особливостей вказують на той факт, що частина виборців партії Орбана традиційно не потрапляє в соцопитування — ці люди або відмовляються відповідати на питання соціологів, або перебувають у зоні "не визначилися з вибором". Тобто рішення ухвалюють в останній день або прямо на дільниці. Саме на цю категорію розраховує штаб "Фідес", перетворивши українофобію на головну свою технологію.Угорська влада відверто стала на бік Росії. Орбан вимагає від Євросоюзу скасувати санкції. За його словами, "серйозною загрозою" для Угорщини й Словаччини є не лише війна на Близькому Сході (яку, зауважимо, розпочав його друг Дональд Трамп), але й "українська нафтова блокада, запроваджена Зеленським".Він написав листа голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, в якому закликав "призупинити всі санкції, запроваджені щодо російської енергетики", щоб запобігти зростанню цін на дизельне пальне та бензин. Кілька днів тому Орбан заявив, що Угорщина "ніколи не підтримає фінансової допомоги, яку може надати Україні ЄС, доки українці не пропустять нафту" трубопроводом "Дружба". Нагадаємо, через позицію прем’єра Угорщини на невизначений період завис кредит у сумі 90 мільярдів євро, обіцяний Європейським Союзом.Зрозуміло, що санкцій Європа не скасовуватиме. Але, на жаль, цинічна гра Орбана на темі зростання цін на пальне та газ має прихильників не лише серед угорців. Такими заявами він створює вигідну для себе атмосферу невдоволення пересічних європейців для тиску на європолітиків.Та якщо з Орбаном та його політсилою все зрозуміло, то до загальної ситуації в Угорщині за місяць до голосування є низка запитань, від відповідей на які залежить як результат волевиявлення угорців 12 квітня, так і майбутнє цієї країни.Українські інкасатори й російські політтехнологиВсім добре відома історія із затриманням в Угорщині українських інкасаторів. Вилучені кошти та золото Угорщина досі не повернула. Але якою ж була реакція внутрішніх і зовнішніх гравців на дії угорської влади? Єврокомісія від коментарів відмовилася."Це досить свіжа інформація. Тож дайте нам час дізнатися більше, перш ніж ви ставитимете нам запитання щодо цього", — відмахнувся речник Єврокомісії Олоф Гілл.З часу захоплення бійцями угорського антитерористичного центру інкасаторських машин "Ощадбанку" минуло п'ять днів, але в Брюсселі все ще "дізнаються більше" про подію.Немає реакції й від головного опонента Орбана Петера Мадяра. Так, тема не дуже зручна для коментування під час передвиборчої кампанії, однак для лідера угорської опозиції безкарність силовиків — дуже поганий сигнал. За 16 років правління Орбан вибудував систему, в якій перебування в кріслах керівників силових структур безпосередньо залежить від наслідків квітневих виборів. Аби втриматися на посадах, вони чинитимуть так, як накажуть в уряді. Тож Мадяр ризикує опинитися в ситуації, коли доведеться захищати вибір угорців на вулицях і майданах, а силовики захищатимуть Орбана.Після слів Зеленського про "дзвінок Орбану від ЗСУ" Мадяр став на бік свого суперника, що можна пояснити політичною доцільністю, — угорський прем’єр постійно прив’язує "Тису" та її лідера до України, тому змовчати Мадяр не міг. Однак він не лише підтримав ображеного Орбана, а й закликав керівництво Європейського Союзу "розірвати всі відносини з Україною, поки президент Зеленський не прояснить свої слова і не вибачиться перед усіма угорськими громадянами за свої висловлювання". Не схоже, що ця людина в разі отримання крісла голови уряду Угорщини буде нашим другом.Яка ж тема найбільше зараз хвилює Мадяра? Інформація про російських політтехнологів, які працюють на його опонента. За антиукраїнською істерією та історією з інкасаторами відчувається рука Кремля. Лідер "Тиси" вимагає скликати Комітет національної безпеки та поінформувати про втручання Москви в угорські вибори та пояснити, чому досі не вжито заходів для припинення такого втручання. Однак і тут є нюанс: він закликав Росію не втручатися в угорські вибори і пообіцяв… збалансовані відносини з нею.Чому українцям не варто будувати ілюзії щодо дружби з Угорщиною без ОрбанаБагатьом здається, що після поразки "Фідес" новий прем’єр-міністр Угорщини відновить добросусідські відносини з Україною й часи Орбана згадуватимуться як страшний сон. Але варто бути реалістами й не очікувати дива. Мадяр робив кар’єру у партії "Фідес" та в уряді. До 2024 року його все влаштовувало, а антиурядову діяльність він розпочав після відставки ексдружини Юдіт Варги з посади міністра юстиції. У той час гримів скандал через помилування тодішньою президенткою Каталін Новак засудженого за педофілію. Помилування підписувала Варга. Мадяр почав роздавати інтерв’ю з викриттями корупції у владі, що швидко зробило його популярним.Це до того, що може існувати справжній Мадяр, який робив політичну кар’єру поряд із Орбаном, й опозиційна маска цього політика. Тут не зайвим буде нагадати, що спочатку він виправдовував російську агресію проти України тим, що нашу країну запрошували в НАТО, але коли вловив, що така думка — непопулярна, одразу змінив її на протилежну. Засудив російське вторгнення і навіть приїздив до Києва у липні 2024 року, як раз коли російські терористи вдарили по "Охматдиту".У передвиборчій програмі "Тиси" є пункти, які не надто тішать: її уряд не прийме бюджет ЄС на 2027 рік у його нинішньому вигляді, не схвалить міграційний пакт, а також не підтримає прискорений вступ України до Євросоюзу.Та навіть коли уявити, що лідер опозиції — не дволикий політик і в кріслі прем’єра відновлюватиме добросусідські відносини з Україною, потрібно розуміти, що Орбан нікуди з угорської політики не подінеться. Ті цифри, які зараз дають соціологи, підтверджують, що "Фідес" матиме дуже потужне представництво в опозиції. Вона гойдатиме крісло під новим прем’єром, щоб спровокувати дочасні вибори у 2027 році та повернутися до влади.Існує ще один ризик: у виборах, окрім партій-лідерів, беруть участь і менші партії — переважно консерватори або ультраправі, такі як Mi Hazánk ("Наша батьківщина"). Їй опитування дають необхідні для потрапляння в парламент 5%. Кілька лівих і ліволіберальних партій відмовилися від участі у виборах на користь "Тиси", аби спільно здолати режим Орбана. Але виборча система в Угорщині така, що незначна перевага у процентах голосів може дати значну кількість місць у парламенті. Чим більше учасників перегонів, які "відкушуватимуть" голоси у "Тиси", тим менше місць та може отримати. Для успішної роботи уряду із законодавцями доведеться домовлятися з кимось із міноритаріїв, а домовлятися не буде з ким, що послабить уряд Мадяра на радість Орбану.Отже, перемога опозиційної партії на виборах в Угорщині — гарний сценарій для України. З Мадяром принаймні можна про щось говорити. Але нашій дипломатії вже зараз варто готувати пропозиції про спільні проєкти з Будапештом, щоб ймовірний новий прем’єр-міністр відчув потребу в дружбі з Україною і не перетворився на "Орбана на мінімалках"..

Цього тижня мав відбутися черговий етап переговорів між американською, українською та російською делегаціями, але їх скасували. Президент Володимир Зеленський розповів, що відтермінування тристоронньої зустрічі та можливу зміну місця її проведення ініціювала Україна. Коли є шанс на відновлення переговорного процесу і в якому форматі?"Зараз у світі ще одна війна на Близькому Сході. Ми говорили з американською стороною — тому що саме вони є стороною, яка запрошує Україну і Росію на зустріч, — про можливу зміну місця проведення і відтермінування зустрічі на деякий час через війну на Близькому Сході", — заявив Зеленський.Перенесення переговорів — правильний крок. Розмова за столом має вестися про війну у нас, а не в Ірані, а росіяни могли використати зустріч для просування власної позиції стосовно подій на Близькому Сході.Коли ж можливе поновлення переговорного процесу, адже військова операція США та Ізраїлю проти Ірану явно затягується, її географія масштабується? Прикладом чого став удар іранських дронів по аеропорту азербайджанської Нахічевані."Дух Анкориджа вивітрюється". Чи вийде Росія з переговорівПро ймовірність виходу росіян із переговорів першою повідомила агенція Bloomberg. За її джерелами, у Москві досягнення мирної угоди прямо пов’язують із територіальними поступками України по Донбасу. Ця новина з’явилася 28 лютого, але готувалася точно до початку війни в Ірані, яка сплутала карти всім.Учора ж глава МЗС країни-терористки Сергій Лавров узявся розповідати, про гарну атмосферу під час зустрічі Путіна з Трампом на Алясці, але "дух Анкориджа вивітрюється". Далі він накинувся зі звинуваченнями на США та їхніх союзників в Європі за посилення санкцій, продаж зброї для України та передачу їй розвідданих. Це заявка на вихід із переговорного процесу? Радше навпаки, бажання його якнайшвидше відновити, запропонувавши американцям вплинути на іранський режим в обмін на посилення тиску на Україну. Не виключено, Путін не публічно зробив американцям такі пропозиції.Негативним сигналом щодо такого сценарію стала заява Трампа в інтерв’ю Politico. Глава Білого дому знову звинуватив у небажанні миру Володимира Зеленського."Зеленський повинен взятися за справу й укласти угоду. Я думаю, що Путін готовий її укласти. Неможливо уявити, що саме він (Зеленський) є перешкодою. У вас немає козирів. А тепер у нього їх ще менше", — зазначив американський президент.Якщо проаналізувати періоди, коли він звинувачував Зеленського у небажанні миру, можна простежити цікаву тенденцію. Вперше — коли у січні торік почалися прямі американсько-російські переговори — апогеєм став скандал в Овальному кабінеті 28 лютого 2025-го. Фраза про "відсутність козирів" з’явилася саме тоді. На думку аналітиків, під час контактів росіяни через Кирила Дмитрієва передали Трампу та його оточенню дуже ласі пропозиції, зокрема, щодо спільних проєктів в Арктиці. Наступний етап посиленого тиску з Білого дому на Зеленського був після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці у серпні. "Дух Анкориджа" — обіцянка американського президента Путіну дотиснути Україну до територіальних поступок та задоволення низки інших забаганок Кремля, як-то офіційний статус російської мови, припинення ліквідації РПЦ в Україні тощо. А Росія в обмін піде на вигідні їй поступки. Це все ми бачили у сумнозвісному "мирному плані з 28 пунктів".Торік восени шалений тиск Трампа провалився, значною мірою завдяки єдності наших європейських партнерів. А оскільки угоди, яка влаштовує Кремль, нема, то "зависли" й ласі пропозиції росіян.Ініціатива Мерца. Чи готовий Трамп переглянути підхід до перемовинОкрім чіткої позиції України, дружбі Трампа з Путіним заважає Європа. Серед ключових вимог Москви щодо припинення війни — скасування санкцій. А тут контрольний пакет не у США, а в Європи. 19 санкційних хвиль від початку повномасштабного вторгнення (20-ту заблокував Віктор Орбан), заморожені російські мільярди, відмова від російського газу — це та інше Путін волів би скасувати. Але без згоди Євросоюзу Трамп не може нічого зробити. Ба більше, без "мирної угоди", на яку погодиться Київ, він не може скасувати й американські санкції, запроваджені рішенням Конгресу при Джо Байдену.У контексті позиції Європи дуже важливою є човникова дипломатія канцлера Фрідріха Мерца. За кілька днів до початку американсько-ізраїльської військової операції проти Ірану він відвідав Пекін, де зустрівся з Сі Цзіньпіном. Говорив і про Україну. Експерти по-різному оцінювали результат переговорів, але всі підмітили цікаве висловлювання Сі: у переговорному процесі щодо припинення війни в Україні "рівну участь" мають брати всі сторони. Хтось витлумачив це як дипломатичний натяк на можливість приєднання Китаю до переговорів, хтось — як підтримку Китаєм рівноправної участі Євросоюзу у переговорному процесі, а не лише США. Після вояжу до КНР Мерц полетів до Штатів, де говорив про Україну вже з Трампом. Очевидно, донісши тому бачення Сі Цзіньпіна.За океаном Мерц висловився за розширення переговорів між Сполученими Штатами, Україною та Росією за участю європейців."Без ЄС та наших близьких партнерів — сюди я явно включаю й Велику Британію, — без нас це не вийде… Ми не готові прийняти угоду, укладену за нашою спиною. Тільки коли Вашингтон поновить тиск на Росію, Путін буде готовий піти на поступки", — заявив канцлер.Він також висловив Трампу думку, що Росія затягує час. Той відповів: припинення війни у списку його пріоритетів "дуже високо". Зауважимо: візит Мерца відбувся на тлі війни в Ірані, тому мав ще й інший важливий компонент — прозондувати, чи не планує Трамп вийти з переговорів.Не планує, та після заяви в інтерв’ю Politico американський президент знову поставив перед українцями та європейцями складне запитання: на чиєму ж він боці. Трамп буде категорично проти залучення до переговорів Китаю, бо інакше покаже слабкість, але поки від нього не почули й готовності пристати на ініціативу Мерца, зробивши ЄС рівним партнером. З огляду на це потрібно розуміти два моменти.Перший: в Європі бачать шлях до завершення війни не так, як вигідно американській адміністрації. Росію потрібно доводити до економічного краху, що займе ще рік-півтора, і тоді вона піде на реальні переговори. У Білому домі навпаки — кидають Путіну рятівне коло, аби швидше отримати результат, і байдуже, яким він буде для нас. Тому коли Трамп каже про відсутність "козирів", існує ризик паузи у продажі зброї Європі для України. Під тим соусом, що зброя потрібна самим для перемоги над ІраномДругий момент: хоча розмови у форматі США — Україна — Росія себе майже вичерпали, відмовлятися від цього майданчика у жодному разі не можна, поки Трамп від нього політично залежний. На нього тисне громадська думка в США, яка на нашому боці, а також кампанія з проміжних виборів до Конгресу у листопаді, які республіканці ризикують з тріском програти, якщо їхній президент не виконає обіцянок, серед яких і припинення війни в Україні. Тому навіть якщо Трамп уткне щось на кшталт зупинки продажу зброї для України, не варто панікувати, таке було вже не раз. Минулого року — разів зо три. Вперше — рівно рік тому, що стало результатом згаданої сварки в Овальному кабінеті. Вдруге — на початку липня, коли американці зупинили постачання ракет PAC3-Patriot, 155-мм артилерійських снарядів, боєприпасів GMLRS, зенітних ракет Stinger, ракет AIM-7 та Hellfire. Втретє — у листопаді під час шатдауну. Паузи тривали недовго, і від них Трамп не отримав жодного іміджевого зиску, а от критики — вистачало.  .

Американці домінують у повітрі, але не на суші й лише частково — на морі, оскільки блокада Ормузької протоки триває. Іранська влада, своєю чергою, намагається розширити географію конфлікту, використовуючи це для тиску на світ, шокований стрибком цін на нафту і газ. Як розвиватимуться події далі?"Ми не починали цю війну, але ми її закінчуємо"Цей відомий вислів російського диктатора Путіна майже слово в слово повторив міністр війни США Піт Гегсет. Процитуємо за CNN: "Ми не розпочинали цю війну, але за президента Трампа ми її завершуємо". Також насторожує ще одна фраза цього посадовця:"Це не так звана війна за зміну режиму, але режим точно змінився, і світ від цього став кращим".Ця заява повністю суперечить раніше сказаному президентом Трампом. Він наполягав на зміні режиму в Ірані, закликав військових узяти владу у свої руки, а мирних жителів — готуватися до протестів.Загибель аятоли Алі Хаменеї, кількох його родичів, радників та окремих посадовців жодним чином не змінила суті керівного режиму в Тегерані й точно не зробила його кращим.Просто замість вбитого аятоли країною править трійка — тимчасовий верховний лідер аятола Аліреза Арафі, президент Месуд Пезешкіан та головний суддя Голам-Хоссейн Мохсені-Еджей.Армія та найбільш бойовий її підрозділ "Корпус вартових іранської революції" (КВІР) залишаються вірними іранській владі. Тому сподівання американців на заколот військових для зміни режиму — провалилися.Та не лише Гегсет повторює путінські наративи про війну, а й біг-бос у Білому домі."Ми ще навіть не почали сильно їх бити. Велика хвиля ще навіть не настала. Велика хвиля настане незабаром", — цитує Трампа CNN.7 липня 2022 року, коли російські війська вже втекли з Київщини і їх вибивали з Чернігівщини, Путін заявив таке:"Сьогодні ми чуємо, що нас хочуть перемогти на полі бою. Що тут скажеш, нехай спробують… Але всі повинні знати, що ми чогось серйозно поки що не починали".Понад чотири роки повномасштабного вторгнення, сотні тисяч убитих та ще більше поранених, падіння російської економіки, яка тримається лише на військових замовленнях та на підтримці країн, які продовжують купляти російську нафту — ось наслідок війни Путіна. На відміну від морально мертвого російського суспільства, американське не терпітиме затяжної військової авантюри Трампа в Ірані."Ми розбиваємо їх (Іран) вщент. Я думаю, що все йде дуже добре. Це дуже потужно. У нас найкращі військові у світі, і ми використовуємо їх… Я завжди думав, що вони (бойові дії) триватимуть чотири тижні. І ми трохи випереджаємо графік", — нахваляється Трамп.Міць американської зброї безсумнівно більша за іранську, проте військові аналітики поки не бачать, як ця міць вплинула на іранський режим. Гірше того для Трампа, вже є загиблі американські солдати, а історія з трьома літаками F-15, збитими в Кувейті "дружнім вогнем" — дуже погані новини для американського суспільства.За повідомленням Reuters, серед високопосадовців США наростає скепсис щодо зміни іранського режиму внаслідок військової операції. На тлі цього скептицизму заяви Трампа про наявність у нього трьох кандидатів на пост лідера Ірану виглядають якимись фантазіями. Він каже, що "ідеальним" був би сценарій Венесуели, де, нагадаємо, після викрадення і вивезення до США диктатора Ніколаса Мадуро влада перейшла до його соратниці, віцепрезидентки Делсі Родрігес. У цій країні не відбуваються демократичні реформи, просто Родрігес погодилася на контроль Штатів за експортом венесуельської нафти в обмін на подальше перебування при владі. Це не те, чого хоче народ Венесуели.Ключовий проміжний підсумок перших трьох діб війни в Ірані — ставлення виборців до цієї події. Лише 27% американців схвалюють операцію своєї держави проти Тегерана. І це ще Трамп "не починав", себто, кількість загиблих солдатів США небагато. Натомість 43% американців не схвалюють удари по Ірану, 29% не визначилися. У партійному розрізі — 55% республіканців підтримали дії Трампа, 32% не визначилися з відповіддю, 13% — не схвалюють. Серед демократів проти військової операції Сполучених Штатів в Ірані 74%, 19% утрималися від відповіді, 7% — за. Показник несхвалення в разі затягування війни зростатиме. Але вже на старті кампанії цифри для Трампа невтішні.Хороші й погані сценарії війни в ІраніОдразу зауважимо, що протягом перших трьох днів конфлікт охопив країни Перської затоки, у війну вступив Ліван, іранські ракети летіли у бік Кіпру, де перебувають британські військові бази. З кожним днем географія війни розширюється. Трамп каже: атаки іранців по арабських країнах регіону були для нього несподіванкою.Не потрібно бути великим стратегом, щоб прорахувати, що іранські ракети та "шахеди" долітають до американських військових баз у Катарі, Бахрейні, Кувейті, що вони здатні дістатися до ОАЕ та Саудівської Аравії. Чому Пентагон на чолі з Гегсетом цього не прорахував, загадка. Також зрозуміло, навіщо іранці атакують арабські країни регіону.По-перше, ці країни є союзниками США та підтримують дипломатичні відносини з Ізраїлем.По-друге, внаслідок атак вони зазнають значних економічних збитків, що в перспективі призведе до невдоволення місцевого населення.По-третє, закриття Іраном Ормузької протоки, атака на кілька танкерів, а також дроновий удар по найбільшому нафтопереробному заводу Саудівської Аравії Ras Tanura — тиск на США і світ невизначеністю щодо подальшого постачання нафти, газу й цін на них. З перекриттям протоки, через яку проходить близько 40% світового експорту нафти, ситуація дивна. Про її блокування заявив КВІР, проте офіційний Тегеран спочатку запевняв, що проходу танкерів не заважатиме. Це нагадує гру у доброго і злого поліцейського, мовляв, ми не хочемо, щоб інші страждали через дії американців. Але нафтотрейдери більше повірили злому поліцейському, в якого є ракети й дрони, тож заходити в протоку танкери не поспішають. На тлі ситуації в регіоні зупинили роботу підприємства з виробництва скрапленого газу в Катарі, закрилися нафтові й газові об’єкти в кількох країнах. Чим користуються спекулянти, які накручують ціни на нафту та скраплений газ. Серйозних фінансових збитків вже зазнали американські союзники Японія, Південна Корея, дуже залежні від вуглеводнів Перської затоки, а також Європа, яка отримує скраплений газ із Катару. Єврокомісія заспокоює: дефіциту газу нема. Стрибок цін на ринку пояснюють політичними мотивами. Тобто, стан на енергетичному ринку нині можна описати словосполученням "контрольований шок".З одного боку хочеться вірити у швидкий фінал військової операції США, тим більше після атак іранців на країни регіону під американські стяги зголошується ставати більше країн, з іншого — поки незрозумілий формат фіналу. Стратегія Трампа "в’яжемося у бійку, а там побачимо" працює так собі. Вчора він не виключив наземної операції в Ірані, яку багато військових аналітиків вважають завідома програшною для США. Паралельно глава Білого дому запропонував переговори з "новою" владою в Тегерані, але іранці, відчувши здатність маніпулювати ескалацією повітряними атаками на сусідів — союзників Штатів та цінами на нафту й газ сідати за стіл перемовин не поспішають. Аналітики майже одностайні в думці, що від затягування конфлікту страждатиме майже весь світ, однак є й ті, хто у виграші. Насамперед Росія та Китай. Перша — через зростання цін на нафту. Також Путін тепер може тицяти пальцем у Трампа, мовляв, напад на Україну у 2022 році не відрізняється від нападу американців на Іран. А ще чуємо з Європи хор проросійських (і за збігом обставин протрампістсьских) ультраправих, які вимагають скасувати заборону на імпорт російського газу. Своєю чергою, Китай хоч і зазнає збитків внаслідок зупинки нафтових танкерів, але вони незначні. Пекін має запаси раніше закупленої нафти, крім того, він наростить постачання з Росії. І так само, як вона, отримав нагоду тицяти пальцем у Трампа, зазіхаючи на Тайвань. Тож який зі сценаріїв — швидка перемога американців чи затяжна війна з розростанням на увесь світ — виглядає найбільш реалістичним? Ні перший, ні другий. Видається, йдеться про варіант переговорів, для яких шукають компромісну тему. Як американцям, так й іранській владі тривала війна не потрібна, адже наявні у неї ракети та дрони не безмежні. Тому конфлікт стане на паузу, коли сторони знайдуть, де зійтися посередині. Наприклад, Тегеран вкотре погодиться зупинити програму збагачення урану, а Трамп оголосить це своєю перемогою..

Угорський та словацький прем’єри Віктор Орбан і Роберт Фіцо зажадали створення слідчої комісії для вивчення стану трубопроводу "Дружба". Минулого тижня Володимир Зеленський поговорив із Фіцо. Але не факт, що дует шантажистів після цього розвалиться.TrueUA писав про причини останніх нападок Орбана та його словацького товариша Фіцо на Україну, — вони добиваються відновлення постачання російської нафти нафтогоном "Дружба", який перебуває на ремонті після пошкодження, завданого росіянами 27 січня. Офіційний Будапешт звернувся із запитом до Загреба щодо поставок російської нафти нафтопроводом Adria, але отримав відповідь, яка його не влаштовує, — хорвати відмовилися гнати саме російську нафту. Після цього Орбан знову взявся тиснути на Київ та на Євросоюзу, вимагаючи відновити постачання "Дружбою".Заблоковані українські гроші. Як Орбан рятує заробітки Росії на нафті  Протягом останніх днів відбулася низка важливих подій, на які варто звернути увагу. Перша: Орбан заблокував 90 мільярдів євро кредиту для України. З його погляду, зупинка транзиту російської нафти є "неспровокованим актом ворожості, що підриває енергетичну безпеку Угорщини". Він наполягає: Україна відмовляється відновити транзит з політичних міркувань. Важливо, що угорський прем’єр заблокував кредит саме на четверту річницю повномасштабного вторгнення, і це не збіг.Друга подія: у ніч із 22 на 23 лютого в Альмєтьєвську, що у Татарстані, стався вибух на ключовій нафтоперекачувальній станції Капєйкіно, яка обслуговує нафтопровід "Дружба". Туди прилетів "добрий дрон". Офіційний Будапешт жодним словом не згадує про цей вибух, який поставив під сумнів можливість найближчим часом перекачувати нафту "Дружбою", але продовжує висувати вимоги Україні та Євросоюзу, придумувати якісь слідчі комісії, які шпигуватимуть за нашим трубопроводом.Третя подія: 25 лютого Орбан розпорядився "посилити захист критично важливої ​​енергетичної інфраструктури."Це означає, що ми розгорнемо війська та обладнання, необхідні для відбиття атак поблизу ключових енергетичних об'єктів", — заявив він, вирішивши у такий у такий спосіб протидіяти… "українській загрозі", вигаданій ним самим.Згідно з Конституцією Угорщини, головнокомандувачем збройних сил є президент країни, а не прем’єр-міністр. Президентом є Тамаш Шуйок. Коли перед країною постає виклик, який потребує застосування армії, парламент створює раду оборони, в якій головує президент, а глава уряду лише входить до складу цього колегіального органу.Тобто Орбан не має права одноосібно видавати накази про розгортання військ, а якщо він такий наказ видасть, військові мають повне право його не виконувати. Крім того, будь-які дії збройних сил країн-членів НАТО узгоджуються з керівництвом Альянсу, особливо коли йдеться про прикордоння. Орбан із генсеком НАТО Марком Рютте нічого не узгоджував. Звідси напрошується простий висновок: ніякого розгортання армії не буде, єдине, що може зробити Орбан — заради телекартинки посилити поліцейські пости.Четверта подія: Орбан написав листа Володимиру Зеленському, в якому закликав змінити "антиугорську політику", вона, судячи зі змісту листа, полягає у зупинці нафтопроводу "Дружба". При цьому, нагадаємо, він вперто відмовляється змінювати маршрут постачання нафти на хорватський, йому конче потрібна саме російська нафта.Розрив рейтингів у 20 пунктів. Як до Орбана прилетів бумерангП’ята подія заслуговує окремого аналізу. Днями оприлюднили результати соцопитування компанії Median, згідно з яким серед усього населення, яке має право голосу, опозиційна партія "Тиса" Петера Мадяра випереджає правлячу "Фідес" на 11 процентних пунктів. Водночас серед виборців, які точно підуть на дільниці, перевага опозиції зростає до 20 пунктів. У "Тиси" 55%, у "Фідес" — 35%. Орбан уже не може зупинити кампанію, вибудувану на українофобії та критиці європейських інституцій, тому підвищує градус, ідучи на радикальне протистояння й провокуючи на різку відповідь.Втім, у жорсткого підходу України до Орбана є критики, які вважають, що образ українців як ворогів діє на чималу частину угорських виборців. Тому Київ має проявити гнучкість, щоб позбавити "Фідес" козирів. Чи мають рацію ці експерти?Лідер "Тиси" Мадяр каже: квітневі вибори до парламенту будуть референдумом "або Європа, або диктатори". "Питання в тому, чи продовжить Угорщина ці 16 років занепаду, чи ми вирушимо до Європи та розвитку, приєднавшись до поляків, словенців, чехів та країн Балтії", - заявив він. Звучить гарно, проте не слід забувати, що кампанія триває і політтехнологи Орбана вдаються до брудних технологій. Нещодавно на партійній сторінці "Фідес" у Facebook розмістили ролик, створений за допомогою ШІ, з кадрами розстрілу полонених солдатів і звинуваченнями на адресу Брюсселю та опозиції у "втягуванні угорців у війну". Мадяр назвав це відео "огидним та обурливим".Проте, пише Reuters, опитування 21 Research Centre показало результати орбанівських маніпуляцій: 23% виборців вважають, що в разі перемоги "Тиса" втягне Угорщину у війну в Україні, серед прихильників "Фідес" "так" відповіли 57%. Шокуючі цифри, які, втім, свідчать, що попри значне відставання від "Тиси" партія Орбана, аби наздогнати лідера, може вдатися до будь-чого, навіть до імітації замаху на прем’єра чи оголошення надзвичайного стану. Він чудово розуміє ціну втрати влади після 16 років правління.За скільки продається "Дружба"З того, як чинить Орбан, можна припустити, що його стратегія — примусити Україну та ЄС додати йому хоча б кілька пунктів до рейтингу. Якщо роботу "Дружби" продовжать, він назве це своєю перемогою. Коли ж ні, цинічний прем’єр Угорщини хоче, аби Євросоюз купив у нього згоду відмовитися від постачання російської нафти. І купив дорого. Український президент під час телефонної розмови запросив словацького прем’єра до України. Ймовірно, це стало кроком для зниження напруги у відносинах між країнами. На відміну від Орбана, Фіцо і раніше проявляв гнучкість, зокрема, він підтримує членство нашої держави в Євросоюзі. А поки в Києві намагаються розколоти дует Орбана і Фіцо, в Брюсселі шукають, як зламати вето на кредит для України.Видання Politico аналізує варіанти обходу блоку Орбана, вони — небездоганні, але лідери Євросоюзу готові спробувати. Серед таких — залучення до контактів генсека НАТО Марка Рютте, з яким в Орбана непогані стосунки, використання юридичного шляху, який забороняє країнам-членам блокувати рішення інших країн-членів, якщо вони не беруть участі у механізмах "посиленої співпраці" (стаття 327 Договорів ЄС), або ж кредит для Угорщини на 16 млрд євро в межах інструменту SAFE (програма переозброєння ЄС). Напевно, третій варіант і стане ціною відмови Орбана від "Дружби" та блокування 90 млрд євро для України. Та це глобально не вирішує ключову проблему з цим політиком, — наступного разу він знову щось заблокує і шантажуватиме, доки не отримає свого.Всі дуже сподіваються на поразку його партії, до цього все йде, але все ж у Євросоюзу обов’язково має бути план "Б" у вигляді глибокої реформи процедур ухвалення рішень. Інакше на місце Орбана прийде його аналог, тільки в іншій країні, і далі розвалюватиме ЄС із середини..

24 лютого 2022 року стало трагічною датою для всіх українців. TrueUA вирішив нагадати, скільки було спроб закінчити війну за столом переговорів і чому нинішня спроба також далека від реального миру.Від зустрічі на кордоні з Білоруссю до Стамбула. Як Росія нав’язувала свій форматЦього тижня виповнюється чотири роки не тільки з дня повномасштабного вторгнення росіян в Україну, а й із першого контакту українських та російських уповноважених осіб після початку війни. Сталося це 28 лютого на українсько-білоруському кордоні. Українську групу перемовників представляв глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, російську — помічник Путіна Володимир Мединський. Обоє досі беруть участь у переговорному процесі. Тоді росіяни викотили ультиматум, який лишався незмінним в основних положеннях протягом подальших спроб дипломатії.Наступні переговори відбувалися 3 і 7 березня. Росіяни на чолі з Мединським підвищували градус ультиматумів. На той момент в окупації перебувала північ Київщини, значна частина Чернігівщини, Харківщини, росіяни просувалися на Півдні, на Донеччині й Луганщині. Зрештою серія попередніх контактів підвела до переговорів у Стамбулі, які стартували 29 березня."Стамбульський формат" був першим, де Україна і Росія за посередництва Туреччини обмінялися позиціями. Українська делегація в Стамбулі нічого не підписувала, але Путін використав цей переговорний трек для нав’язування думки про буцімто якийсь меморандум, на який погодилася Україна. Пізніше глава МЗС РФ Сергій Лавров поширював фейк про готовність української влади підписати угоду на основі стамбульських перемовин. Це була маніпуляція з метою перекладання на Україну провини за продовження бойових дій. Такий самий фінт росіяни застосують щодо Трампа після серпневої зустрічі з Путіним на Алясці, коли казатимуть про "дух Анкориджа".Частина вимог Кремля з часів перших переговорів у Стамбулі перекочувала в усі інші спроби домовитися. Серед них так зване "усунення першопричин" війни, що передбачає відмову України від членства в НАТО, суттєве обмеження Збройних сил, визнання Криму російським, надання офіційного статусу російській мові, відмова від заборони РПЦ в Україні. До цього додавалися інші максималістські вимоги. Простіше кажучи, Москва вимагала капітуляції не лише від Києва, а й від США та інших членів НАТО, які на час березневих переговорів 2022 року здавалися розгубленими й неготовими йти на щось більше, аніж економічні санкції. Переговори у Стамбулі зупинилися після деокупації Київщини, коли світ побачив звірства росіян у Бучі, Ірпені та інших містах і селах столичного регіону. До переговорів у найбільшому місті Туреччини ще повернуться через три роки, за інших умов та за наполягання Трампа, але з незмінним порожнім результатом і таким самим порожнім очільником російської делегації Мединським. Його поява у переговорному треку стала ознакою пониження Кремлем зацікавленості у реальних підсумках дипломатії."Формула миру". Як Україна просувала свій мирний план і чому нічого не вийшлоНа саміті "Великої двадцятки" на Балі 15 листопада 2022 року президент Зеленський оприлюднив "Українську формулу миру" з 10 пунктів. Навколо цього документу протягом наступних двох років і тривала робота українських дипломатів. Водночас прямих політичних контактів між Києвом та Москвою не було. Свої послуги "голубів миру" пропонували лідери окремих держав, проте це був їхній піар, який не мав нічого спільного зі справжньою дипломатією. Можна, зокрема, пригадати човникову дипломатію африканських лідерів на чолі з президентом ПАР Сірілом Рамафосою. На першу річницю російського вторгнення в Україну свій "мирний план" із 12 пунктів оприлюднив Китай — союзник у війні проти України. За змістом це був абсолютно порожній набір декларацій, єдиний пункт, який заслуговував на увагу — перший, про повагу до суверенітету всіх країн та дотримання принципів Статуту ООН. У травні 2024 року Китай спільно з Бразилією запропонував спільний "мирний план" із шести пунктів, де про повагу до суверенітету вже не згадувалося.Справжнє нутро "миротворці" із Піднебесної проявили того ж року, коли ледь не зірвали засідання Глобального саміту миру у швейцарському Бюргенштоку, де обговорювалося українське бачення миру. Україна спільно з партнерами активно готувалася до цього заходу, запросили й китайську делегацію, проте в Пекіні відповіли відмовою, бо у Швейцарії не планувалася участь Росії та мав обговорюватися український мирний план, а не всі, яких на той час вже було шість чи сім. Гірше того, китайці відверто зривали цей захід — про що тоді заявив президент Зеленський. На офіційний Пекін орієнтується багато країн Глобального Півдня, відмова китайців їхати на важливий для України форум стала для них сигналом до саботажу.Глобальний саміт відбувся 15-16 червня 2024 року, під підсумковим комюніке спочатку підписалося 80 держав і чотири міжнародні організації, три з них підписи відкликали, натомість додалися нові, загалом документ підтримали 90 держав і шість організацій. З огляду на поведінку Китаю та гнівні заяви з Москви, результат — досить успішний.Проте він не отримав розвитку. Головна причина — передвиборча кампанія в США. Світ тоді взяв паузу в очікуванні, хто ж переможе. Тому дипломатична робота з організації другого засідання наштовхувалася на понижений інтерес до цього заходу. Тим більше Дональд Трамп під час кампанії робив гучні заяви, що завершить війну в Україні за 24 години, й в один чарівний дзвінок до Путіна багато хто хотів вірити. Інша справа, що протягом минулого року про Українську формулу миру вже не згадували. Очевидно, інтересу до неї не проявляли у Вашингтоні, проте, здається, Київ сам відмовився від цієї цікавої ініціативи, віддавши ситуацію в руки Трампа.Переговори імені Трампа. Куди вони заведутьТретій за часом переговорний трек — розтягнуті на цілий рік обіцяні 24 години. Сам Трамп каже: "Ми завершили вісім воєн, і я думаю, що дев'ята на підході. Вона виявилася найскладнішою, хоча я думав, це буде найлегша. Ніколи не знаєш, що буде просто, а що не так вже й просто".За рік, що минув, та за два місяці цього року українці та наші справжні друзі в Європі й США неодноразово переживали емоційні гойдалки через поведінку глави Білого дому. Чого тільки вартий "мирний план" із 28 пунктів, написаний у Москві й під яким підписалися американці, але потім включили задній хід.Якщо "стамбульський формат" — формула капітуляції, яку нав’язувала Росія, "Українська формула миру" та Глобальний саміт миру — наше бачення мирного процесу, то зараз не зовсім зрозуміло, який остаточний варіант обговорювався в Маямі, Абу-Дабі, в Женеві. Відомо про план із 20 пунктів, не всі подобаються українцям, але це хоча б якийсь предмет переговорів. Однак після кожної зустрічі виринають тривожні подробиці, як от просування американцями абсурдної ініціативи створення вільної економічної зони в Донецькій області. Іноді складається враження, що ці переговори потрібні лише для того, щоб утримати Трампа за столом перемовин й аби він не побіг брататися з Путіним заради 12 трильйонів доларів, якими Кремль підкупляє американську адміністрацію.Днями анонсували наступний етап переговорів, а Стів Віткофф взагалі обіцяє "хороші новини"."Ми з Джаредом (зятем Трампа Джаредом Кушнером, — ред.)  сподіваємося внести на обговорення обом сторонам кілька пропозицій, які зблизять їх протягом наступних 3 тижнів і, можливо, навіть призведуть до саміту між Зеленським і президентом Путіним", — заявив він.Про бажання зустрітися з Путіним казав і президент України. Причому не раз. З Москви відповідали — спочатку треба підготувати документи.Трамп поспішає, у нього фактично вже розпочалася передвиборча кампанія з проміжних виборів до Конгресу, від яких залежатиме його президентська посада, адже втрата республіканцями більшості хоча б в одній із палат неминуче призведе до початку процедури імпічменту. Це чудово розуміють в Москві, тому навмисно затягують час, сподіваючись, що глава Білого дому або сам зіскочить з переговорів і переключиться на внутрішню політику, або погодиться на двосторонні переговори США — Росія, або на те, що Україна, аби не лишитися без підтримки Штатів, піде на серйозні поступки.Тому щодо переговорного треку імені Трампа висновків поки немає. Він — нелогічний, непрозорий та незрозумілий переважній більшості нашого суспільства. Про що свідчать дані соцопитування Центру Разумкова: 32,7% опитаних вважає, що українська влада скоріше не успішно веде переговори зі США та РФ щодо мирної угоди, ще 17,4% обрали відповідь "не успішно". "Скоріше успішно "обрали 30,2%, успішно лише 2,9%.Чому ж переважає кількість тих, хто не бачить успіхів? Відповідь в інших цифрах цього ж опитування: українці — проти поступок Росії в ключових питаннях, а переговори саме про формат поступок. 83,9% опитаних вірять у перемогу України, майже 70% впевнені, що навіть в разі територіальних поступок країна-терористка продовжуватиме агресію..

Будапешт і Братислава зупинили постачання до України дизельного пального, а словацький уряд погрожує ще й зупинити надходження електроенергії. Чому Віктор Орбан і Роберт Фіцо пішли енергетичною війною проти Києва і що з цим робити?Як Орбан і з Фіцо змовилися шантажувати Україну Угорщина та Словаччина одночасно оголосили про припинення постачання дизельного пального до України. Знаний своєю українофобією міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто звинуватив Україну у "політичному шантажі" та перебоях з постачанням нафти до його країни, заявивши, що наразі нібито є "всі технічні, фізичні та технологічні умови для відновлення" роботи нафтопроводу "Дружба". Нагадаємо: нафтопровід припинив роботу після російських ударів по ділянці в Бродах на Львівщині 27 січня.Своєю чергою, Роберт Фіцо пригрозив після зупинки постачання дизелю ще й зупинити постачання електроенергії українцям. За його словами, через "ігри України" Словаччина мусить переплачувати за російську нафту, яка йде нафтопроводом Adria. Фіцо послався на якісь "розвідувальні звіти", які свідчать, що пошкоджена ділянка нафтопроводу "Дружба" відремонтована. Це не єдина його брехня. У Братиславі, як і в Будапешті кажуть, що внаслідок зупинки постачання нафти з Росії нафтогоном "Дружба" вони зіткнулися з енергетичною кризою. Але тут же маніпулюють: мовляв, через Україну маємо проблеми, однак уряди їх вирішать. За словами Сійярто, стратегічних запасів нафти в Угорщині вистачить на 96 діб, крім того, російську сиру нафту транспортуватимуть морським шляхом через Хорватію.Тільки дві країни ЄС — Словаччина та Угорщина — отримують російську нафту нафтопроводом "Дружба". Після запровадження Дональдом Трампом санкцій проти "Роснефти" і "Лукойла" Віктор Орбан випросив відтермінування заборони для своєї країни на рік. Але ні минулого, ні цього року угорський уряд нічого не робив для диверсифікації постачання нафти. Замість домовлятися з Хорватією, у Будапешті розповідали казки про технічну складність транзиту. Насправді причини зовсім інші.Перша: нафта по трубопроводу "Дружба" дешевша.Друга: імпортуючи російську нафту, Орбан є опорою Кремля в Євросоюзі. Це типова політична корупція. Залишається сподіватися, що після поразки партії Fides на квітневих виборах нова угорська влада розслідує цю корупційну історію, від якої страждає міжнародний імідж Угорщини.Третя причина — прохолодні відносини між Загребом і Будапештом. Орбан та його партія багато років проводять ревізіоністську політику щодо Тріанонського договору, через що висловлюють територіальні претензії до сусідніх країн. Українцям це добре відомо, адже орбанівці регулярно зазіхають на Закарпаття. У травні 2022 року Орбан пояснював, чому не підтримує нафтові санкції проти Росії:"Ті, хто мають вихід до моря і порти, можуть доставляти туди нафту танкерами. Якби вони не відібрали їх у нас, у нас також був би порт на морі".До 1920 року хорватський порт Рієка належав Королівству Угорщина, то ж у Загребі висловлювання Орбана цілком справедливо розцінили як територіальні зазіхання та поставили його на місце. Це зараз Орбан із Фіцо побраталися в інтересах Путіна, а того ж 2022 року на кордоні Угорщини зі Словаччиною перший із них відкрив пам’ятник "Угорська Голгофа" з нагадуванням про Тріанонську угоду. На цьому пам’ятнику зображено карту колишніх угорських територій із частинами нинішніх Австрії, Словенії, Словаччини, Румунії, України та Хорватії. Тоді словацька влада обурилася недружнім вчинком сусіда. Правда, урядом керував не Фіцо.Тепер Орбан звернувся про допомогу до Загреба. Хорвати не відмовили, вони мають союзні зобов’язання в рамках Євросоюзу, проте вказали угорському діячеві, що він отримає не російську нафту. Міністр економіки Хорватії Анте Шушняр зазначив, що його країна діятиме в межах законодавства ЄС і санкційних правил."Барель, куплений у Росії, може здаватися дешевшим для окремих країн, але він допомагає фінансувати війну та атаки на український народ. Час припинити це воєнне збагачення", — наголосив він. Шушняр також нагадав політикам у Будапешті й Братиславі, що Хорватія підтримує Україну та з повагою ставиться до її щоденних втрат через російську агресію.Чому дизельний краник перекрили саме зараз. Чотири версіїПерша версія — в Угорщині триває передвиборча кампанія, під час якої Орбан робить Україну та інституції Євросоюзу головними ворогами угорців. TrueUA свого часу розповідав про маячню, якою орбаністи годують виборців. Відтоді їхня риторика стала ще божевільнішою. Тож заборона постачання дизелю після брехливих звинувачень на адресу України — це лише елемент передвиборчої кампанії. Орбан чудово знає, що до виборів запасів нафти у нього вистачить, так само знає, що Євросоюз, який він ненавидить, не залишить Угорщину без нафтових поставок, тому навмисно нагнітає українофобію.Друга версія — над урядом Фіцо нависла загроза відставки. На початку лютого словацька партія "Демократи" оголосила про завершення збору підписів за референдум про відставку уряду. Зібрали необхідні понад 350 тисяч підписів, далі слово за президентом і Конституційним судом, які мають дати старт референдуму. "Люди ситі по горло Робертом Фіцо, понад 70% громадян Словаччини вкрай незадоволені його урядом", — зазначив лідер "Демократів" Ярослав Надь. Під Фіцо "горить" крісло, тому він, подібно до Орбана, кинувся рятуватися за рахунок нападок на українців.Третя версія — після зупинки "Дружби" через російські удари сама ж Росія зазнає збитки, тому Кремль нацькував словацького й угорського прем’єрів на Україну, аби змусити швидко запустити нафтопровід. Ні в Будапешті, ні в Братиславі словом не обмовилися, хто ж зруйнував важливу частину трубопроводу в Бродах. На користь кремлівського сліду говорить і вимога Угорщини отримувати від Хорватії саме російську нафту. Можна припустити зв’язок між цією вимогою та підтримкою Москвою Орбана на квітневих виборах шляхом втручання в угорські вибори. Для Путіна це стратегічний актив в Європі. Четверта версія — американський слід. Рішення про припинення постачання дизеля до України з’явилося після візиту держсекретаря США Марко Рубіо до цих двох країн. Українофобські заяви Орбана пролунали на спільній пресконференції з важливим американським гостем. На що звернули увагу ЗМІ, але не сам Рубіо. Можливо, це й змовницька версія, проте має право на існування.Економісти кажуть, що від цих країн ми отримували приблизно 11% дизельного пального, тож втрати не будуть значними. До того ж угорці й словаки самі можуть втратити більше, адже вони лише транзитні держави, постачаннями займаються іноземні компанії й вони зазнають фінансових збитків, компенсацію яких вимагатимуть від Словаччини й Угорщини. Але існує важливий нюанс: для заміни втраченого пального за цим маршрутом потрібно швидко домовлятися з поляками та румунами про збільшення об’ємів постачання і так само швидко перебудовувати логістику. А техніка на фронті не чекає тиждень чи два. То чи не супроти наших потужностей на полі бою спрямовується удар Орбана і Фіцо?Кінець "Дружби" та дзвінок від Трампа. Як можуть розвиватися події даліУкраїнський МЗС відреагував на недружній крок сусідніх країн заявою свого спікера Георгія Тихого. Він роз’яснив ситуацію з пошкодженою ділянкою "Дружби", нагадав, що Угорщина і Словаччина сидять на нафтовій "голці" Росії та метафорично порівняв уряд Орбана з наркоманами.Але важливішою за цю заяву все ж є роз’яснення спікерки Єврокомісії Анни-Кайси Ітконен, яка чітко зазначила: Єврокомісія перебуває у постійному контакті з Україною щодо термінів ремонту нафтопроводу."Ми не підштовхуємо, не тиснемо і не встановлюємо Україні жодних часових рамок для цього", — акцентувала Ітконен.Тим самим повністю нівелювала агресивні нападки з Будапешта й Братислави щодо буцімто навмисного затягування ремонтних робіт.Якими будуть наступні кроки? "Дизельне" рішення Орбана і Фіцо ухвалене на тлі переговорів про 20-й пакет санкції проти Росії, спрямований проти тіньового танкерного флоту країни-терористки. Переговори тривають важко, кілька країн ЄС (Греція, Кіпр, Мальта) вагаються. І тут дуже вчасно для Кремля Орбан із Фіцо фактично зривають і без того складні переговори, перемикаючи увагу на ухвалене ними рішення. Тепер Єврокомісія скликає термінову нараду за участю представників Словаччини, Угорщини та Хорватії, щоб вирішувати конфлікт та не залишити угорців і словаків без нафти.Українські експерти й політики вважають, що Орбан і Фіцо мають бути покарані за свої дії остаточною зупинкою постачання нафти "Дружбою". Тим більше зараз гарний момент з морального погляду: попри те, що саме Росія зруйнувала нафтоперекачувальну станцію в Бродах, ці двоє звинувачують Україну. Не одразу, але логістику перебудують і втрату угорсько-словацького маршруту компенсують. А от від хорватів Угорщина отримуватиме не дешеву корупційну російську нафту, а за ринковою вартістю.Існує також думка, що позицію Орбана і Фіцо здатний змінити один дзвінок із Вашингтона. Інше питання, що такий дзвінок може бути й в Київ. Знаючи тепле ставлення Трампа до Орбана та згадуючи похвалу від Рубіо у Братиславі й Будапешті, такий дзвінок може стати тиском на Україну задля запуску нафтопроводу..

Легендарний шахіст та опозиціонер Гаррі Каспаров запропонував створити на Заході "російський Тайвань" з фахівців-емігрантів із Росії. Що не так з цією ініціативою?Сто тисяч росіян в Європі. Про що розповів КаспаровВ інтерв’ю "РБК-Україна" Каспаров висловив багато цікавих думок, з якими загалом важко не погодитися. Але серед сказаного є момент, який викликає суперечливі думки щодо тверезого бачення лідерами російської опозиції своєї ролі у поваленні режиму Путіна. Каспаров пропонує Заходу, зокрема Європі, зайнятися організацією громадян Росії, які проти нинішнього режиму. Цитуємо:"На сьогодні дуже багато людей, які перебувають у Росії і працюють на путінську машину, цілком могли б виїхати. На мій погляд, найбільш ефективний спосіб, це все-таки brain drain, це відтік мізків, а у Путіна вистачає солдатів, щоб поки що кидати їх на лінію фронту, але інженерів, комп'ютерників, фінансистів може не вистачити. Ми говоримо про кілька сотень тисяч людей. Треба знайти форму їх організації… як би почати фактично створювати іншу Росію, ось під біло-синьо-білим прапором (символ російського протесту проти вторгнення РФ в Україну)". Тобто ідея полягає в тому, щоб Європа прийняла у себе десь 100 тисяч росіян!"Ми повинні почати формувати "російський Тайвань". Щобільше, це важливо для майбутнього. Тому що, коли там буде обвал, на що я дуже сподіваюся все-таки що режим впаде, а хто його замінить? Ось, потрібно насправді готувати кадри, тих людей, які, перед тим, як виїхати з Росії, підпишуть все, і про Україну, і про злочинний режим. Нам будуть потрібні нові потенційні кадри, які зможуть будувати Росію, яка буде в нормальних відносинах з Україною, з Європою", — фантазує далі російський опозиціонер. Він припускає, що з цієї маси буде "дві тисячі неправильних", які не пройдуть перевірку, всі інші — той потенціал, який Путін нічим не може замінити. 14 квітня 2022 року, коли Україна палала від російських ударів, коли вже були тисячі загиблих мирних громадян, нині покійний опозиціонер Олексій Навальний із колонії висловлював схожі ідеї, тільки не про відтік мізків із Росії, а про приплив грошей у Росію."Один постріл із "Джавеліна" коштує 230 000 мільйонів. За ці ж гроші ми отримаємо 200 мільйонів переглядів реклами різних форматів та забезпечимо не менше 300 тисяч переходів за посиланнями або не менше восьми мільйонів переглядів відео з правдою про те, що відбувається в Україні", — писав він у Facebook.Коли у нас гинули люди, Навальний фактично закликав Захід замість надання нам військової допомоги спрямувати кошти на антивоєнну рекламу в Росії.Каспаров не боїться називати речі своїми іменами, але російські опозиціонери в еміграції займаються не тим, чим мали б займатися люди, мета яких — скинути тоталітарний режим у своїй країні. В часи радянського тоталітаризму кілька сотень втікачів із СРСР, працюючи на "Радіо Свобода", "Голосі Америки", допомагаючи на Заході видавати антирадянську друковану продукцію, зробили для розвалу "імперії зла" в рази більше за мільйон із гаком "хороших росіян", які втекли з Росії з 2022 року."Ковчег" для "хороших росіян"Згадаємо, що ж робили російські опозиціонери за кордоном з 24 лютого 2022 року. Так, вони дружно засудили повномасштабне вторгнення Росії в Україну. А що, крім цього? 20 травня у Вільнюсі демократичне крило російської опозиції (не прихильники Навального, ці не дружать із людьми на кшталт Каспарова) провело Антивоєнну конференцію. Головними спікерами були Каспаров, колишній в’язень Путіна Михайло Ходорковський та ексдепутат Думи Дмитро Гудков. Вони робили багато гарних заяв і навіть створили Російський комітет дії.Серед його засновників — Юлія Латиніна, російська журналістка і письменниця, яка під час війни просуває антиукраїнські наративи. У липні 2025 року президент Володимир Зеленський запровадив проти неї санкції.Одна з головних тем, яку обговорювали члени цього Комітету — створення "паспорта хорошого росіянина" для тих, хто засуджує вторгнення в Україну. Ця тема виникла після того, як українці почали вимагати від партнерів закрити кордони для росіян.У травні 2024 року російські опозиціонери зібралися у… Львові. "Форум російської позиції" в цьому місті немало всіх здивував і роздратував. Серед учасників форуму називали Каспарова, адвоката Марка Фейгіна, журналіста Віктора Шендеровича і представників російських добровольчих підрозділів, які воюють на боці України.Дещо змістовнішим був інший захід, який відбувся трохи раніше у Берліні. Він звався третій конгрес "Антивоєнного комітету Росії". Там багато казали про Україну, але ключовим питанням був проєкт "Ковчег" — мережа некомерційних організацій, що надають візову, фінансову, консультаційну та інші види підтримки антивоєнним релокантам із Росії. Простіше кажучи, в контексті війни в Україні ці діячі говорили про себе і таких, як вони. Тобто не про нашу біду, а про те, як зручно використати її для виїзду з Росії. Тому розповідь Каспарова про "російський Тайвань" — це продовження цієї ж теми.На початку квітня минулого року у Брюсселі відбувся Конгрес антивоєнних ініціатив. У ньому, окрім російських опозиціонерів, взяли участь представники від України та європейські політики. Ключовий момент заходу — там зібралися учасники ініціатив, які реалізовуються на противагу ініціативам "самопроголошеним лідерам опозиції". Від учасників дісталося Каспарову і Ходорковському.І зрештою, 17 лютого цього року у Вільнюсі пройшов XIV Форум вільної Росії. Він ухвалив резолюцію, в якій визначив для себе ключові пріоритети.Єдиний, який заслуговує на увагу — ініціювати правові процедури щодо визнання ФСБ, інших російських спецслужб і силових структур, терористичними організаціями. Щоправда, не уточнюються механізми, як опозиціонери планують це зробити.А що б мали робити російські опозиціонери за кордономПерше: виявляти інфільтрованих агентів ФСБ в Європі. Таких там сотні, це і буцімто опозиційні росіяни, і місцеві політики. Виявлення "стукачів" ітиме на користь і самим російським опозиціонерам. Для цього не потрібно багато грошей, головне — бажання.Друге: закликати західні країни заборонити в’їзд не лише російським чиновникам, а й членам їхніх родин, а також учасникам так званої "СВО" та їхнім родичам. Російські опозиціонери могли б посприяти європейцям у цьому, зібравши власну базу на кшталт українського "Миротворця" зі списками російських військових та їхніх родичів.Третє: коли Каспаров та інші лідери опозиції кажуть про "іншу Росію", хотілося б побачити програмні документи, що ж це за диво. Має бути створена покрокова програма дій для падіння путінського режиму та після цього. Маніфести та резолюції без покрокових ідей не мають жодного сенсу. Україну у такій програмі цікавить кілька позицій. По-перше, безумовне повернення всіх захоплених територій.По-друге, виплата мільярдів доларів за завдані збитки.По-третє, гарантії видачі міжнародному суду всіх військових злочинців — від генералів до Ваньки, який розстрілював мирних жителів чи наших полонених.По-четверте, ніхто із "ветеранів СВО" не отримуватиме виплат від держави.По-п’яте, перезавантаження Росії, перетворення її на реально децентралізовану конфедерацію.По-шосте, демілітаризація та денуклеаризація. Допоки в Росії є ядерна зброя, ця держава відтворюватиме Путіна навіть після його смерті.Четверте: російська опозиція чи не може, чи не хоче створити єдину політичну організацію для боротьби з Путіним. Без такої організації та лідера, якого б поважали всі інші, форуми, конгреси і конференції не мають жодного сенсу. Хіба для отримання західних грантів. За чотири роки війни російські опозиціонери так і не змогли знайти єдиного лідера, який би був символом боротьби з режимом. Допоки цього не станеться, Кремлю ці люди не страшні..

За повідомленням американського видання Politico, кілька європейських держав оголосили про намір доєднатися до переговорів про створення спільного ядерного щита. Така ініціатива з’являється не вперше, та щоразу вона буксує. Чи вдасться цього разу?Самі здатні на ядерне стримування. Що відбулося у МюнхеніІніціатива спричинена втратою довіри європейців до безпекової політики адміністрації Дональда Трампа. Розмови про ядерне стримування посилилися на тлі Мюнхенської конференції з безпеки, яка відбулася минулого тижня. Під час виступу на цьому заході канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтвердив переговори з президентом Франції Еммануелем Макроном щодо спільного ядерного стримування. За його словами, це робиться не шляхом "списання НАТО з рахунків, а шляхом створення сильної, самодостатньої європейської опори в рамках Альянсу". Не звинувачуючи прямо Вашингтон, він зазначив: світ вступає в нову реальність й Європа має бути до нею готовою, зберігаючи власні цінності.У Мюнхені Макрон заявив: розглядає доктрину, яка могла б передбачати "спеціальну співпрацю, спільні навчання та спільні безпекові інтереси з певними ключовими країнами". Його розширений виступ щодо цього очікується у Франції чи в кінці лютого, чи на початку березня. Якщо Макрон запропонує накрити французькою ядерною "парасолькою" Європу й отримає згоду багатьох країн — це стане геополітичним викликом Сполученим Штатам, які навіть у своїй безпековій стратегії змалювали Європу слабкою та залежною від Америки.Цього разу американські гості у Мюнхені на погрожували європейцям, а поводилися на диво чемно та ввічливо. Причина не в тому, що замість радикального критика Європи віцепрезидента Джей Ді Венса у конференції брав участь поміркований глава Держдепу Марко Рубіо. У Вашингтоні не надто зраділи намірам країн ЄС створити власний ядерний щит, тому Рубіо запевняв європейців у підтримці і дружбі, навіть назвавши США "дитиною" європейської цивілізації.Інший посадовець, заступник міністра оборони Елбрідж Колбі США (це той, на якого вказували як на ініціатора зупинки постачання зброї Україні минулого року) заявив, що Америка не знімає свою ядерну "парасольку" з Європи, а тільки хоче, щоб та активізувалась і зробила більше для звичайної оборони. Проте західні аналітики закликають Європу не вірити сказаному й не відступати від курсу на посилення власної безпеки та оборони. Доказом може слугувати вояж Рубіо до Угорщини та Словаччини, чиї уряди відповідно Віктора Орбана та Роберта Фіцо підривають єдність та стійкість Європи.То що ж було у Мюнхені — європейці показали американцям зуби й на цьому все, чи справді планують спільне ядерне стримування?Дві ядерні держави Європи, але Британія поки поза гроюДля початку варто уточнити, який потенціал мають дві ядерні держави Європи. Повна інформація щодо наявних боєзарядів зі зрозумілих причин не афішується, але приблизно Франція має 300 стратегічних боєзарядів, розміщених на атомних субмаринах, а також 60 тактичних боєзарядів авіаційного базування. Ядерної зброї наземного базування у французів немає. Тобто у них відсутня так звана "тріада" — море, повітря, земля. Проте, за загальною кількістю боєзарядів, Франція посідає третє місце у світі — після Росії та США. Друга ядерна держава в Європі — Велика Британія. Вона має близько 225 термоядерних зарядів, із яких десь 160 перебувають у стані бойової готовності. Британська ядерна зброя розміщена на 4-х атомних субмаринах класу "Венгард", які базуються у Шотландії. Але є кілька нюансів, які стоять на заваді приєднанню Британії до європейської ядерної ініціативи. По-перше, згадані підводні човни озброєні американськими балістичними ракетами "Трайдент". Без згоди США британці не можуть їх використовувати на свій розсуд, та й загалом ядерна програма британців дуже тісно поєднана з американською. Лондон і Вашингтон — природні союзники, сваритися зі Штатами британці не будуть.По-друге, після Brexit Велика Британія не є членом Євросоюзу, укладання безпекових угод із країнами ЄС, коли йтиметься про захист поза НАТО, потребуватимуть додаткових умов. По-третє, Британія входить до Групи ядерного планування НАТО, в межах якої розробляється, реалізовується та уточнюється спільна політика Альянсу щодо зброї масового знищення. Лондон має дотримуватися цієї спільної політики.А от Франція до Групи ядерного планування НАТО не входить — єдина з держав Північноатлантичного блоку. Такою була і лишається принципова політика Парижа, — французька ядерна зброя стоїть на варті європейських інтересів в НАТО, проте рішення щодо використання зброї ухвалюється керівництво Франції, а не Альянсу. Тому станом на зараз лише Франція може запропонувати свою "парасольку" Євросоюзу. Французи завжди мали значні геополітичні амбіції і нині можуть їх реалізувати, піднявши статус своєї держави дуже високо, однак подібний крок несе у собі низку ризиків. Перший: якщо Макрон запропонує послуги Франції, а їх прийме тільки кілька країн, інші ж продовжать орієнтуватися на США, — це буде провал. З Макроном про спільне ядерне стримування домовляється Мерц. Згідно з аналізом ЗМІ, на одній із німецьких авіабаз можуть розміщуватися американські боєголовки, носіями яких є літаки F-16 і Tornado.Окрім Німеччини зброя масового знищення США також розміщується на двох авіабазах в Італії та по одній у Нідерландах і Бельгії, поза межами ЄС — у Туреччині. Точна кількість бомб невідома, припускають, що близько ста. В разі приєднання тієї ж Німеччини до ініціативи спільного ядерного стримування Євросоюзу американці можуть вивезти від німців свої боєголовки. Це точно не посилить безпековий фактор на континенті. Другий ризик полягає у внутрішній політиці Франції. Макрон — хороший політичний гравець, навіть авантюрного складу, проте його президентська каденція завершується наступного року, і зі значною долею ймовірності у Єлисейському палаці засяде ультраправий президент. Французькі праві — союзники трампістів. Тож немає жодної гарантії, що в разі отримання головної посади у Франції ці діячі не скасують рішення попередника під тим соусом, що Франція може стати об’єктом ядерної атаки. Та навіть якщо ультраправий наступник Макрона не скасує рішення нинішнього президента, він отримає значні важелі тиску на країни, які погодяться піти під французький захист. І в столицях цих країн такий сценарій не виключають, тому не поспішатимуть казати "так".Видається, варіант спільного ядерного щита Євросоюзу далі розмов не піде? Не варто поспішати з висновками. Держави ЄС, які погодяться приєднатися, завдяки значним фінансовим вливанням і сучасним технологіям спроможні покращити і наростити військові засоби для розміщення французької ядерної зброї. Щоб було не чотири субмарини, а хоча б десять. Також спільним коштом Франція могла б наростити ядерний потенціал для спільного захисту. Проти європейського ядерного щита виступають в керівництві НАТО, наголошуючи, що це підриває роль Америки як захисника Європи. Проте політика Трампа створює новий геополітичний контекст, коли виживання європейців стає їхньою справою. У багатьох столицях ЄС бояться зробити перший крок, остерігаючись гніву заокеанського "президента хаосу". Проте спільна позиція європейських лідерів щодо ядерної безпеки може зіграти не на розкол, а навпаки — підштовхнути Вашингтон до подвоєння зусиль з ядерного стримування в Європі.Як би не намагалися принизити європейців правлячі еліти США, вони, мабуть, розуміють, що американська ядерна зброя на європейському континенті — це ціна політичного впливу. Не виключено, проти Трампа європолітики застосували його ж прийом із митами: хочеш бути нашим другом — плати більше за наш захист. А ні — підемо під французький..

Скелетоніста Владислава Гераскевича дискваліфікували за відмову змиритися із забороною виступати на Олімпіаді в шоломі із зображеннями спортсменів, загиблих від рук російських терористів. Розвиток цієї історії залежатиме від позиції інших спортсменів, українського НОК та громадянської активності.Фальшиве співчуття Кірсті КовентріКоли зімбабвійка Кірсті Ковентрі очолила Міжнародний олімпійський комітет, TrueUA застерігав, що ця спортивна функціонерка далека від наших проблем, тому може запалити зелене світло перед російськими спортсменами. Вона робила заяви з подібними натяками.Проте варто віддати їй належне — росіянам влаштували серйозні перевірки й до Олімпіади в Мілані й Кортіні допустили лише "чортову дюжину" — всього 13 осіб у нейтральному статусі. Якби МОК дослухався до всіх застережень від української сторони, то було б ще менше. Так, в іграх беруть участь фігуристи Петро Гуменник та Аделія Петросян, які засвітилися у пропагандистських заходах на підтримку російської терористичної армії.З початком Олімпіади стало очевидним, що МОК, більш-менш виконавши вимоги щодо відсіювання "нейтральних" росіян, відіграється на українцях, застосовуючи до них фальшиве правило "спорт поза політикою", якщо точніше, то правило 50.2 Олімпійської хартії, яке забороняє політичну, релігійну та расову пропаганду на спортивних полях.Ключове слово "пропаганду". Під це визначення потрапив "шолом пам'яті" Владислава Гераскевича із зображенням спортсменів, загиблих після повномасштабного вторгнення Росії до України. Нашому спортсмену заборонили виступати в цьому шоломі, запропонувавши як альтернативу чорну пов’язку, але він відмовився.TrueUA розповідав деталі цієї історії, яка завершилася рішенням Міжнародної федерації бобслею та скелетону (IBSF) про дискваліфікацію українця. Цю федерацію з 2010 року очолює колишній бобслеїст італієць Іво Ферріані.Гераскевич у відповідь на дискваліфікацію пояснив, що жодних правил не порушував."Не отримав жодного пояснення щодо російського прапора, чому не було застосовано санкції, чому лижниця має право виступати з посланням загиблому партнеру по команді, а ми — ні. У документі також написали, що я публічно анонсував, що це жертви війни, хоча, звичайно, коли ти дивишся на шолом, це не зрозуміло. Цей шолом не несе політичного контексту, тож, вважаю, я мав повне право виступати у ньому", — наголосив спортсмен. І анонсував боротьбу за свої права у спортивному арбітражі. Той вже прийняв скаргу.Цікаві подробиці він розповів про зустріч із Ковентрі."Вона пропонувала, що ми можемо показати шолом на старті, але я їхатиму в іншому шоломі й потім мені його нададуть у мікс-зону. Але я вважаю, що маю отримати такі ж права, що й інші спортсмени в інших видах спорту з інших країн. Чомусь я такі права не отримав", — зазначив Гераскевич.Голова МОК розповіла свою версію розмови з українцем."Ніхто, особливо я, не заперечує цього послання, це потужне послання, послання пам’яті, — каже Ковентрі. — На жаль, нам не вдалося знайти компромісного рішення. Я дуже хотіла побачити його перегони. Це був емоційний ранок. Це буквально стосується правил і норм, і в цьому випадку... ми повинні бути в змозі забезпечити безпечне середовище для всіх, і, на жаль, це просто означає, що обмін повідомленнями заборонений".Жаль Ковентрі — фальшивий. По-перше, за нею залишалося останнє слово. Гераскевич пояснював сенс шолома, натомість вона прикрилася правилом, яке до того ж тлумачиться, як кому вигідно. Варто нагадати, що на цій Олімпіаді італійський сноубордист Роланд Фішналлер виступав у шоломі із зображенням російського прапора, демонстрацію якого МОК офіційно заборонив. Фішналлера не дискваліфікували. Пояснення наступне: на шоломі були прапори країн, де він виступав на змаганнях, у тому числі й російський. Такі ось подвійні стандарти пані Ковентрі.По-друге, про чию безпеку вона піклується, адже "нейтральні" росіяни не беруть участі у змаганнях зі скелетону. По-третє, голова МОК прекрасно розуміла, що відсторонення Гераскевича викличе масштабний скандал, яким на повну скористається російська пропаганда. Ковентрі тепер улюблена жінка кремлівських пропагандистів.Про що потрібно вже зараз дбати НОК УкраїниУкраїнська влада жорстко відреагувала на рішення спортивних чиновників. За словами глави МЗС Андрія Сибіги, МОК залякував, проявляв неповагу і навіть повчав українського спортсмена та інших українців, як їм варто мовчати про "один зі 130 конфліктів у світі". Він послався на слова представника МОК Марка Адамса. Важливо нагадати, що казав цей спортивний чиновник:"Наші дії щодо призупинення членства НОК Росії — через спортивні причини та порушення Олімпійської Хартії. В минулому у нас були проблеми з російським урядом щодо Сочі тощо. Ця конкретна причина, призупинення членства НОК Росії, це не протест проти війни".Отакої! Українці помилялися, Росію не допустили на Олімпіаду не тому, що вона вбиває українців, виявляється просто у МОК із росіянами якісь свої розбірки.Другий не менш цікавий меседж Адамса:"Коли ми, як спортивна організація, почнемо займати позицію проти воєн, конфліктів, то це не закінчиться… Тому й існують правила — бо якщо ми почнемо відображати ці конфлікти на спортивному майданчику, спорту не буде".Це не просто цинізм, а чіткий сигнал, що на наступну Олімпіаду — літні змагання відбудуться у 2028 році в Лос-Анджелесі — МОК планує допустити росіян під своїм прапором. Ця організація розповідає, що спорт — поза політикою, насправді вона, як — флюгер, вертиться слідом за політичним вітром. Якщо з Вашингтона звучатимуть заяви, що російських спортсменів хочуть бачити на іграх в Америці, Ковентрі та її підлеглі знайдуть аргументи, чому росіян потрібно повертати.Абсолютно правильно президент Володимир Зеленський нагородив Гераскевича Орденом Свободи. Чудово, що нашого спортсмена підтримали колеги по цеху та відомі люди, але цей випадок передовсім має стати поштовхом до дій наших спортивних чиновників за підтримки державних інституцій, аби не допустити росіян на наступну Олімпіаду. Це має стати завданням номер один для Мінмолодьспорту і НОК України. Але тут є питання…Загальновідомо, що Гераскевич має патріотичну громадянську позицію, яку проявляє не вперше. За це його недолюблюють наші спортивні чиновники. У 2023 році Гераскевич ініціював засідання атлетів НОК, де вимагав позбавити Сергія Бубку членства в НОК за співпрацю з російськими терористами. Йшлося про роботу фірми братів Василя і Сергія Бубок на окупованих територіях. Розгляд спортивними функціонерами заяви Гераскевича звелася до того, що ЗМІ — брешуть.Торік у грудні Володимир Зеленський призупинив виплату президентської стипендії Бубці. Той нині мешкає в Монте-Карло. Нескладно здогадатися, що це рішення пов’язане з позицією, яку колишній знаменитий спортсмен зайняв після війни, ну й із бізнесом, про який писали ЗМІ. Жоден член НОК, який вигороджував Бубку у 2023 році, після цього не втратив посаду.Крім того, про "шолом пам’яті" Гераскевича було відомо до старту Олімпіади, вже під час тренувань на ній у спортсмена виникли проблеми з МОК, високу ймовірність таких проблем нескладно було передбачити. Тож з чиновниками Міжнародного олімпійського комітету мали контактувати представники НОК України та спортивні юристи, щоб не допустити дискваліфікації Гераскевича. Зараз лишається тільки сподіватися, що у спортивних арбітрів з мораллю краще, аніж у спортивних функціонерів із МОК.Останні дуже бояться публічності. Не фальшивих усмішок на камери, а справжньої — антикорупційних розслідувань, політичних скандалів, протестів. Згадані та не згадані особи, причетні до дискваліфікації нашого спортсмена, мають стати знаменитими. В епоху соціальних мереж це зробити нескладно, було б бажання. Також було б дуже добре, якби наш НОК хоча б після скандалу почав шукати друзів серед інших національних олімпійських комітетів, щоб діяти в цій історії єдиним фронтом.А на майбутнє вже зараз потрібно створювати покрокову програму дій для недопущення росіян на наступну Олімпіаду. В ній має бути інформаційна складова, юридична і дипломатична. Інакше у 2028 році перед нашими спортсменами постане важкий вибір — змагатися з російськими спортсменами, не відібраними "нейтральними", а всіма, кого МОК із його гнучкою совістю допустить на Олімпійські ігри.Читайте також: Коли сміливість важливіша за медалі: шлях Владислава Гераскевича.

Цього тижня відбудеться 62-га Мюнхенська безпекова конференція. Торішній ознаменувалася гучним скандалом, викликаним виступом віцепрезидента США Джей Ді Венса. Напередодні заходу організатори оприлюднили звіт, в якому багато цікавого.Політика Трампа як виклик для ЄвропиTrueUA аналізував, чому доповідь Венса рік тому стала шокотерапією для учасників конференції з питань безпеки у Мюнхені. Там він, окрім виступу, ще й зустрічався з лідерами ультраправої партії "Альтернативи для Німеччини", що підсилило шоковий ефект. Цього року США представлятиме більш поміркований глава Держдепу Марко Рубіо.Вже відомо про заплановану на полях форуму зустріч канцлера ФРН Фрідріха Мерца з Рубіо та Володимиром Зеленським. Також, за повідомленням ЗМІ, за мужність і стійкість премію Евальда фон Кляйста присудять українському народу. Ця нагорода присуджується щорічно з 2009 року, лауреатами переважно ставали окремі особи.За кілька днів до початку конференції організатори оприлюднили звіт. Документ цікавий з огляду на необхідність для України формувати спільну з Євросоюзом політику безпеки. Його автори формулюють ключові положення.По-перше, Європа вступила в тривалу еру конфронтації, оскільки повномасштабна агресивна війна Росії та розширення гібридної кампанії руйнують залишки порядку спільної безпеки, що існував після Холодної війни.По-друге, поступовий відхід Вашингтона від своєї традиційної ролі головного гаранта безпеки Європи, що відображається в нерішучій підтримці України та загрозливій риториці щодо Гренландії, посилює відчуття невпевненості в Європі та оголює її незавершений перехід від споживача безпеки до постачальника безпеки.По-третє, зіткнувшись зі зміною сигналів із Вашингтона, європейські країни залишаються розірваними між запереченням та прийняттям, прагнучи зберегти залученість США, водночас обережно рухаючись до більшої автономії.По-четверте, європейські країни відреагували створенням гнучких коаліцій лідерства, збільшенням витрат на оборону та наданням Україні засобів для підтримки її військових зусиль. Проте, констатують автори, залишаються сумніви щодо того, чи достатньо цих зусиль, щоби компенсувати ерозію Pax Americana.Європа не хоче залишитися в сірій зоні чужих інтересівПозиція Вашингтона нині змінилася, американська "парасолька" над Європою не зникла, проте гарантія власної безпеки стає імперативом для європейських членів НАТО. Це ж стосується і військової допомоги Україні. Зокрема, згадано про припинення прямого постачання зброї Україні Сполученими Штатами, після чого країни Європи та Канада почали фінансувати закупівлю американської зброї через механізм Переліку пріоритетних вимог України (PURL).Автори не критикують цей механізм, лише зазначають, що він став "кращою моделлю адміністрації Трампа для підтримки України". Нагадаємо, що нинішній глава Білого дому кілька разів висловлював задоволення тим, що Америка не витрачає гроші на Україну, їх витрачають європейці.Цинічному підходу Трампа до питань безпеки у звіті присвячений наступний пасаж. Нинішня адміністрація США "розмила межу між безпекою та економічною політикою, більш чітко пов'язавши доступ до американської безпекової парасольки з узгодженням зі своїми економічними інтересами". Таким чином, гарантії Америки мають вищу комерційну ціну. Що, на думку авторів документа, підірвало довіру громадськості до США як надійного союзника.Зміна політики Вашингтона посприяла появі "Коаліції рішучих" та посиленню єдності в ЄС. На доказ цього автори нагадують, як початковий мирний план із 28 пунктів, вигідний Москві, зазнав кардинальних змін завдяки спільним зусиллям України та європейців. Однак, констатується в документі, ця історія продемонструвала, що США все частіше виступають не в ролі прогнозованого союзника, а радше арбітра.Окреме місце у звіті приділяється викликам перед Європою через російську агресію. Серед таких називають загрозу прямого військового зіткнення Росії з якоюсь країною НАТО. Що ж пропонується, аби запобігти посталим перед Європою викликам? Процитуємо: "Стимулювання консолідації оборонної промисловості, формулювання цілісного європейського бачення для України та підготовки ЄС до розширення. Ці кроки передбачатимуть розподіл витрат та політичних ризиків". Подальші вагання, підсумовують автори документа, "залишать Європу в сірій зоні між конкуруючими сферами впливу, постійно підриваючи її здатність формувати власну долю".Що буде після слівАкценти у звіті розставлені правильно, проте в ньому не знайшлося місця кільком важливим позиціям.Перша: наскільки Євросоюз готовий до посилення власних збройних сил на тлі поступового ослаблення американських гарантій для Європи. Нещодавно єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс закликав до створення постійної стотисячної армії ЄС та Ради європейської безпеки.TrueUA аналізував сильні і слабкі сторони цієї ініціативи, наголошуючи на тому, що для реалізації безпекових ініціатив в Європи залишилося не так багато часу. Насамперед через внутрішні конфлікти в ЄС, нерішучість окремих держав або й відверту ворожість до Євросоюзу влади таких країн, як Угорщина, Словаччина, Чехія. Ми бачимо зростання популярності ультраправих сил, які сповідують ідеологію ізоляціонізму, ці сили працюють на підрив ЄС.Друга позиція: готовність до розширення європейської родини. Видання Politico розкрило деталі безпрецедентного плану вступу України до Євросоюзу до виконання всіх реформ, необхідних для повноцінного членства. Сценарій приєднання авансом обговорюється давно, як і варіанти обходу вето Будапешта на наше членство. Проте варто зауважити, що у плану поступового приєднання України є й інші критики, наприклад, Італія.У Римі вважають, що країни Західних Балкан заслужили на членство першими. Залишається сподіватися, що після конференції у Мюнхені невизначеності щодо вступу України до Євросоюзу стане менше. Хоча цей захід не місце, де ухвалюються офіційні рішення, але там присутні фігури, які формують ідеологію офіційних рішень.Третя позиція: у звіті зазначається, що європейські країни збільшили витрати на оборону (вони погодилися на це після саміту НАТО за присутності Трампа), однак у цих витратах продовжує зберігатися дисбаланс, оскільки в деяких столицях, видається, вирішили пересидіти президентство Трампа з надією, що його наступник поверне все, як було. У документі правильно сказано про розподіл витрат та політичних ризиків, але неочевидним є механізм, як це зробити. Приміром, Іспанія не витрачає на оборону навіть мінімальні 2% ВВП.Влада, і не тільки там, не хоче йти на непопулярні серед значної частини виборців рішення збільшувати витрати на оборону, бо політичні еліти в демократіях мислять електоральними циклами: чи залишимося при владі після наступних виборів або чи отримаємо владу. Не кажучи вже про хибну логіку "навіщо платити за ліфт, якщо живемо на нижніх поверхах", якщо географічна відстань в нинішніх війнах не гарантує спокою.Остання, четверта позиція: оскільки конференція у Мюнхені присвячена безпеці, цікаво почути від високоповажних учасників їхнє бачення гарантій безпеки Україні. У звіті цю тему акуратно прикрили загальними фразами. Лишається сподіватися, що у звіті до 63-ї конференції буде розділ "Вступ України до Євросоюзу та втілення гарантій безпеки"..

Дональд Трамп запостив відео з експрезидентом афроамериканцем Бараком Обамою та його дружиною Мішель у вигляді мавп. Після обурення громадськості — видалив. Однак за расизм вибачатися відмовився. Які наслідки матиме ця витівка? Винен стрілочник, а не Трамп Відеоролик глава Білого дому розмістив своїй у своїй мережі Truth Social. Контент мав жартівливий (з погляду Трампа) характер: це був фрагмент відомого мультфільму "Король-лев", де персонажів-тварин переробили під американських політиків-демократів. Там, зокрема, були Гілларі Клінтон, мер Нью-Йорку Зохран Мамдані, попередній глава держави Джо Байден (на відео він жує банан), конгресменка Александрія Оноріо-Кортес, Камала Гарріс, а також сімейство Обам — Барак та Мішель. Вони зображені у вигляді мавп. Вже не одне століття таке порівняння чорношкірих жителів планети є проявом печерного расизму. То ж не дивно, що воно викликало обурення серед американців."Я молюся, щоб це виявилося фейком, тому що це найбільш расистська штука з усіх, що я бачив від цього Білого дому. Президент повинен видалити це", — відреагував сенатор Тім Скотт.До речі, єдиний темношкірий сенатор-республіканець. Вже цей факт свідчить, що республіканці за останні роки стали уособлювати білу більшість населення США.Більш різкими у висловлюваннях були демократи. Так, лідер демократичної меншості у Палаті представників, афроамериканець Гакім Джеффріс назвав Трампа "огидним, нестабільним, злоякісним дном харчового ланцюга". А в офісі губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома, якого називають одним із найімовірніших кандидатів у президенти від Демпартії на наступних президентських виборах, закликали республіканців засудити витівку їхнього глави Білого дому. До цього заклику, до слова, республіканці лишилися глухими, окрім згаданого Скотта та ще кількох, які і раніше критикували Трампа.У той же час його прес-секретарка Керолайн Лівітт накинулася на критиків глави держави. Мовляв, це жартівливе відео, в ньому Трамп — король джунглів, а демократи — інші персонажі мультфільму."Припиніть це фальшиве обурення і розкажіть про щось справді важливе для американців", — повчала вона. Пані Лівітт — добре відома "адвокатка диявола", вона виправдовує все, що робить її шеф.Однак Трамп відео все ж прибрав. У Білому домі знайшли "геніальне" пояснення тому, що відбулося: ролик опублікував не президент, а неназваний співробітник. Пастор Марк Бернс, відомий підтримкою України, розповів, що розмовляв із Трампом і той визнав: відео обурливе і неприйнятне. Бернс також порадив президенту звільнити цього співробітника та засудити цей вчинок.Глава Білого дому не перепросив, а звільнити самого себе він, звичайно ж, не може. Скандал прокоментував наступним чином: "Я переглянув першу частину і не бачив усього відео. Мабуть, в кінці було якесь зображення, яке людям не подобається. Мені б воно теж не сподобалося. Після цього передав його помічникам. Вони опублікували. Тепер ми це видалили".Але коли журналісти запитали, чи вибачиться він, Трамп заявив: "Ні, я не помилився". І додав: "Я найменш расистський президент, який у вас був за довгий час". Та чи так це насправді? 15 січня Трамп вже виправдовувався за расистські коментарі. Тоді президент США заявив, що мешканці Африки, Гаїті і Сальвадору їдуть до Штатів зі своїх "смердючих дір"."Його не можна назвати інакше, аніж "расист". Неприпустимо цілі країни та континенти називати "смердючими дірами", — прокоментував слова Трампа представник Управління Верховного комісара ООН з прав людини Руперт Колвілл.Заява глави Білого дому багатьох обурила і в США. Проте американський глава своєї провини за сказане не відчув. За його словами, він не расист, бо має багатьох чорношкірих друзів. Якою буде довготривала реакція американців на неприхований расизм опублікованого ролика? За даними видання Axios, республіканці бояться втратити більшість в обох палатах Конгресу на проміжних виборах у листопаді. Схоже, страхи не безпідставні.Технологія "flood the zone with shit". Навіщо Трамп генерує скандалиОбурливий ролик з Обамами був про буцімто фальшування результатів президентських виборів 2020 року у штаті Мічиган. Нинішній американський президент після поразки на тих виборах від Джо Байдена значну частину своєї політичної пропаганди будує на тезі, що він тоді не програв, а в нього демократи вкрали перемогу за допомогою системи електронного підрахунку голосів. Компанія, яка вела цей підрахунок, довела свою чесність у суді, проте Трамп продовжує гнути своє — у 2020 році виграв він. Ця технологія гарно йому допомогла на президентських виборах 2024 року, знайшовши відгук серед тих виборців, які повірили у конспірологію про "шахрайство" демократів.Відео з Обамами спрямоване на певну частину виборців Трампа, які вірять в його непомильність та месіанство навіть попри величезну кількість згадок про нього у "файлах Епштейна". Точніше, згадано понад 38 тисяч разів на 5300 сторінках. З 30 січня, відколи оприлюднили нову порцію документів із архіву сексуального злочинця, в Америці та й у світі тільки й розмов про ці файли. І звісно ж згадують Трампа. Перебити хвилю негативу можливо тільки переключенням уваги на інші події чи заяви. Як не без долі правди жартують експерти, "жертвою" першої, грудневої серії опублікованих архівів Джеффрі Епштейна став венесуельський диктатор Ніколас Мадуро. Світ припинив перемивати кісточки Трампа, всі тільки й говорили про Венесуелу. Наступною була Гренландія, погрози митами європейським державам, які стали на захист данського суверенітету над островом, лист прем’єру Норвегії з образою через не отриману Нобелівську премію миру тощо.Нинішня порція негативу у "файлах Епштейна" значно більша за попередню, щоб її забалакати потрібно наповнити інформаційний простір такою кількістю новин про Трампа, щоб слухач і глядач просто втопився в них. Тому, ймовірно, скандальний ролик, до якого президент США буцімто не мав стосунку, міг бути не прикрою випадковістю, а елементом цієї технології. Відео видалили, але Трамп — не вибачився. І тепер всі обговорюють, расист він чи ні. Простіше кажучи, заяви глави Білого дому на різні теми, часто скандальні — це технологія перемикання уваги. Якою б цинічною не була ця технологія, вона приносить результат.Расизм і ксенофобія як традиціяЦифри важать більше за слова. Тож поглянемо на команду діючого глави Білого дому. Згаданий пастор Бернс не є посадовою особою, тому його одразу виключаємо. В уряді Сполучених Штатів лише один міністр-афроамериканець, це Скотт Тернер, колишній футболіст. Він очолює міністерство житлового будівництва і міського розвитку. В адміністрації президента, себто в його команді у Білому домі, на високих посадах афроамериканців немає. Також важливий штрих: першим звільненим військовим у Пентагоні після перемоги Трампа на виборах був командувач Об’єднаного комітету начальників штабів США, чотиризірковий генерал Чарльз Браун, афроамериканець. За часів першого президентства, Палата представників навіть виносила резолюцію із засудженням расистських заяв глави Америки на адресу чотирьох конгресменок. Він закликав їх "повернутися" і допомогти виправити "заражені злочинністю" країни, з яких вони прибули до Сполучених Штатів. Саме за його першого правління, у 2020 році, спалахнули масштабні протести Black Lives Matter ("Життя чорних мають значення") після вбивства поліцейським у Міннеаполісі чорношкірого Джорджа Флойда. Схоже, Трамп у расових питаннях впевнено ходить по тих самих граблях..

5 лютого припинила чинність угода між США і РФ про обмеження ядерних арсеналів, відома як СНО-ІІІ, або New START. Дмитро Медведєв, який і підписував цю угоду з Бараком Обамою 8 квітня 2010 року, лякає світ ядерною зимою. Та чи справді стрілку "Годинника Судного дня" варто посунути ближче до часу "опівночі"?Нагадаємо, що це за угода і чому вона є черговим доказом відомої фрази "угоди з Москвою не варті паперу, на якому вони написані". За президентства демократа Обами за ініціативи Вашингтона проводилася політика перезавантаження відносин із Росією. Тоді чотири роки Медведєв грів президентське крісло для Володимира Путіна, який тимчасово пересів у крісло прем’єрське. На Заході утворилася ілюзія, що Медведєв веде Росію ліберальним курсом, і, отже, з такою країною можна зближуватися. Україна та західна цивілізація нині пожинають плоди цієї надзвичайно шкідливої ілюзії.Скорочення зброї та взаємні інспекції. Про що договірУгода СНО-ІІІ, її повна назва "Договір між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь", набрала чинності 5 лютого 2011 року на десять років. У січні 2021 її пролонгували ще на п’ять років, які завершилися вчора. Цим документом сторони не лише узгодили скорочення ядерних боєзарядів, важких бомбардувальників, балістичних ракет із підводних човнів і міжконтинентальних ракет, а й домовилися інспектувати одна одну задля дотримання підписаних правил. Оскільки США і РФ мають найбільші у світі запаси ядерної зброї, її скорочення — радше символічний акт, адже того, що лишилося, вистачить знищити нашу планету, а от інспектування ядерних об’єктів було важливим.З одного боку — взаємний контроль поставив на паузу гонитву ядерних озброєнь, з іншого — це створювало ще одну небезпечну ілюзію: раз американці бачать, якими є російські ядерні запаси, значить, можна спати спокійно. Перше прозріння сталося 2020 року, коли через пандемію COVID-19 інспекції припинилися. Друге — після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли росіяни не пустили до себе американських інспекторів. Отже, де-факто умови СНО-ІІІ не виконуються з серпня 2022-го, бо Москва відмовила Вашингтону в інспектуванні своїх ядерних об’єктів. Буцімто, через введені проти Росії санкції.Насправді ж з моменту вторгнення в Україну Путін лякає світ то "Орєшніком", то новими міжконтинентальними ракетами, та якби спостерігачі зі США мали доступ до російських військових об’єктів, то спростували б міф про путінське вундерваффе. Ще один важливий нюанс для розуміння, наскільки серйозними можуть бути наслідки не продовження угоди. Коли вона вступила в дію, в Росії випромінювали задоволення з низки причин. Перша: переговори щодо укладання угоди тривали десь півтора року, вони відбувалися переважно в Женеві, до них була прикута увага світової преси, що саме по собі покращувало імідж Росії. Чим вона сповна скористалася, активно створюючи свою агентурну мережу в Європі й США в період потепління відносин.Друга причина: скорочення ядерних озброєнь дало можливість переорієнтувати значні кошти на створення конвенційних видів зброї, нарощування арсеналів якої не підпадало під дію угоди. Українці наслідки цього на собі відчувають щодня.Третя: такого роду договорами легко маніпулювати. Що Путін і зробив 21 лютого 2023-го, заявивши про призупинення участі у СНО-ІІІ нібито через допомогу Заходу Україні бити по базах російської стратегічної авіації. З 2020-го договір лишався формальним, з 2022-го — напівживим, з 2023-го — у комі, але Кремль лякав виходом із нього.СНО-ІІІ, коли буде СНО-IVРеакцію у світовій пресі на завершення дії угоди про зменшення ядерних арсеналів можна поділити на умовні три групи: алярмістів, реалістів та конспірологів. Перші говорять про реальні ризики ядерної катастрофи, оскільки ця угода була останнім елементом системи глобальних стримувань. Нехай десь і формально, проте СНО-ІІІ залишався міжнародним договором, який виконувався. З утратою ним чинності хаосу у світі стане ще більше, вважають алярмісти. У вогнище навмисно підкидає хмизу Медведєв, який розмістив пост, котрий за змістом має переконати людство, що от тепер точно Кремль застосує ядерну зброю. Хоча угода СНО-ІІІ ніяк не регулювала застосування або незастосування наявних ядерних запасів, це був технічний документ про обмеження таких запасів та їхню взаємну інспекцію. Реалісти закликають відкинути емоції та подивитися на ситуацію тверезо. Протягом переговорів щодо припинення війни в Україні світ спостерігає, як Путін підігрує нарцисизму Трампа. На полях переговорів в Абу-Дабі росіяни вже закинули американцям ідею укладання СНО-IV імені Трампа-Путіна. Видання Axios підтверджує цю версію. Нинішній глава Білого дому більше за Обаму ненавидить тільки Джо Байдена. Він не може зрозуміти, за що першому і поки останньому чорношкірому президентові США дали Нобелівську премію миру, а йому в цьому суперпризі — відмовили. І ось тут Дмитрієв чи Ушаков через Віткоффа і Кушнера могли передати Трампу принадливу ідею нової ядерної угоди, та ще й із масштабнішими обмеженнями озброєння.Навіщо це Путіну? Ядерна зброя втратила силу стримування, вона радше зброя слабких, а не сильних. Війна в Україні показала, що ті ж дрони ефективніші за ядерну боєголовку. Росія запускає по нас тисячі дронів, проти неї ввели санкції, проте російських варварів не ізолювали за колючим дротом. Застосування ядерної зброї одразу зробить Путіна світовим вигнанцем, навіть Сі руку не подасть. Чи розуміють Трамп і його оточення, що спроба Росії перепідписати угоду — це стратегічна поразка Америки? Реалісти сподіваються, що розуміють і не поведуться, бо після втрати чинності СНО-ІІІ перед США відкриваються нові можливості технологічного піднесення.Йдеться про ймовірність відновлення перегонів озброєнь, на що потрібно дуже багато грошей, а їх у Росії немає. Потрібні висококваліфіковані інженери та інші фахівці, яких РФ теж не має. США перемогли перегонку озброєнь у Радянського Союзу який не подужав тягатися з Америкою і розвалився, путінська федерація куди економічно слабша за СРСР. Інша справа, що переважить у голові Трампа — бажання здаватися миротворцем, який приніс світу звільнення від страху перед ядерною зброєю (насправді, це ілюзія, адже у світі вистачає ядерних держав), чи його ж лозунг "зробити Америку знову великою". Не варто забувати, що перегони озброєнь, якщо вони стартують знову, стосуватимуться моря, космосу, цифрових технології, передовсім ШІ. Зі Штатами ніхто може змагатися на морі та в космосі. В цифрових технологіях — хіба китайці, але точно не Росія.А от конспірологи рекомендують звернути увагу на те, що у світі з часів укладання угоди про СНО-ІІІ з’явився потужний ядерний гравець — Китай. Не виключено, що Путін із Сі Цзіньпіном підготували Трампу пастку у вигляді укладення тристоронньої угоди по ядерній безпеці з можливістю приєднання Індії, Пакистану та європейських ядерних країн Великої Британії й Франції. Така собі "Рада миру для ядерних держав". Угода у такому форматі здійснює мрію Путіна стати глобальним гравцем, Сі в принципі любить піаритися на темі "не допустимо ядерної катастрофи", але якщо Трамп погодиться — це помилка. Прихильники теорії змови рекомендують слідкувати за грою в наперстки.Перший наперсток: Путін обіцяв Трампу тиждень не бити по українській енергетиці, з якого по яке число — незрозуміло, але після обстрілів 1 лютого глава Білого дому шокує світ заявою, що Путін дотримав слова. Навіщо глава Білого дому підтримав для всіх очевидну брехню російського диктатора?Наперсток другий: Путін на відстані поспілкувався із Сі. Домовилися співпрацювати для "підтримки глобальної стратегічної стабільності, оскільки міжнародна ситуація з початку року стала дедалі турбулентнішою". Про що справді говорили — невідомо. В обох державах немає ЗМІ, є тільки державна пропаганда, яка завжди приховує правду.Третій наперсток: Сі також телефоном поспілкувався з Трампом, судячи з допису у своїй мережі останній лишився розмовою задоволений. Написав:"Я вірю, що протягом наступних трьох років мого президентства буде досягнуто багато позитивних результатів, пов'язаних з президентом Сі та Китайською Народною Республікою!". Радник Стів Міллер та інші американські адепти стратегії протидії Китаю після такого, мабуть, пустили тихо сльозу. Під наперстками могла бути не стільки "кулька" — результат мирних переговорів по Україні, як може вважати хтось з експертів, а тристороння ядерна угода.Хто — алярмісти, реалісти чи конспірологи — правильно оцінили наслідки завершення чину угоди СНО-ІІІ, покаже найближчий час. Але авторам "Годинника Судного дня" задля нагадування про небезпечні політичні ігри, в які грають дідусі 70+, не завадило б посунути стрілку ближче до "опівночі людства". Минулого місяця стрілка наблизилася до ядерного апокаліпсиса на 4 секунди. Ще вчора годинник показував 23:58:35..

У Стратегічному плані США до 2030 року, оприлюдненому Держдепом, є розділ, присвячений критиці європейських держав. Найголовніший пункт стосується підтримки сил, які відстоюють національний суверенітет. Найрадикальніші з цих сил добре відомі тим, що розколюють ЄС та ллють воду на млин Росії.Процитуємо документ Державного департаменту:"Сполучені Штати та європейські країни повинні бути перш за все цивілізаційними союзниками. Як такі, Сполучені Штати засуджують антидемократичні дії, що обмежують свободу слова або вільне сповідування релігії, та виступатимуть проти використання законодавства для заборони політичних опонентів. У здорових суспільствах громадяни можуть самі вирішувати, яких кандидатів, ідеї та політичні рухи варто обрати, без потреби в глобалістському втручанні чи поміркованості еліт". І далі: "Масова міграція є загрозою національній згуртованості, соціальній стабільності, цивілізаційним цінностям, і ми підтримуватимемо зростаюче визнання цього європейськими країнами".Під "глобалістським втручанням", вочевидь, маються на увазі наднаціональні інституції, створені ЄС, такі як Єврокомісія з її єврокомісарами та Європейська Рада, очолювані на цей час відповідно німкенею Урсулою фон дер Ляєн та португальцем Антоніу Коштою. Обоє представляють "помірковані еліти", себто ліберальні політичні сили. Якщо це цивілізаційні опоненти США часів Дональда Трампа, то хто ж друзі? Від Орбана до Окамури. Три колони правих в Європі Друзів Білого дому можна розділити на три групи. Перша — праві консерватори, які підтримують реформування окремих напрямків в Євросоюзі без його зламу. Їхнім символом можна вважати італійську прем’єрку Джорджу Мелоні та її партію "Брати Італії".Друга група або колона — праві популісти на кшталт угорця Віктора Орбана чи француженки Марін Ле Пен. Третя — ті, хто у своєму популізмі переплюнули навіть Орбана — "Альтернатива для Німеччини" Аліс Вайдель, болгарська партія "Відродження" Костадіна Костадінова, чеська "Свобода і пряма демократія" Томіо Окамури, польська "Конфедерація" та інші. Ще в минулому скликанні Європарламенту з цієї компанії жменькою депутатів була представлена лише "Альтернатива", й ту вигнали з правоконсервативної фракції "Ідентичність і демократія". В нинішньому складі Європарламенту три колони представляють відповідно фракції "Європейські консерватори й реформісти", "Патріоти за Європу" й "Європа суверенних націй".З представниками першої фракції в України під час російського вторгнення склалися відносини, хоча і не без тертя. Як-от із польською партією "Право і справедливість", за підтримки якої президентом Польщі став Кароль Навроцький. Останній приклад різниці в поглядах з Києвом — Італія. Уряд Мелоні багато допомагає нашій країні, але буквально днями з Рима пролунало: Україна має бути в ЄС, та спочатку — країни Західних Балкан.. Італія має свої інтереси в цьому регіоні, звідси й така позиція.А от із "Патріотами за Європу" та "Сувереністами" відносини або дуже погані, або в кращому випадку прохолодні. Як показали чотири роки війни, спроби знайти точки дотику з політиками з табору ультраправих за окремими винятками успіхом не завершилися. Таким винятком може слугувати хіба нідерландська Партія свободи, чий лідер Герт Вілдерс навіть зустрічався з Володимиром Зеленським. Вілдерс торік спровокував парламентську кризу в Нідерландах, через що там відбулися дочасні вибори. Його сподівання на перемогу на хвилі ультраправого підйому не виправдалися, замість посади прем’єр-міністра він опинився в опозиції. А от чеська ANOАндрея Бабіша та "Свобода і пряма демократія" Окамури після парламентських виборів — у правлячій коаліції. "Чеський Трамп" Бабіш став прем’єром, Окамура очолив Палату депутатів. Обоє відомі проросійською риторикою й українофобією. Окамура, щойно всівшись у крісло спікера, наказав прибрати український прапор із чеського парламенту, де він був встановлений на знак підтримки України. Бабіш поки не ризикує прямо підтримувати Путіна, навіть брав участь у засіданні "коаліції рішучих" на початку року. Проте коли постане питання про членство України в ЄС — чеський уряд точно буде проти. Пояснення у нині правлячих партій Чехії просте — розширення Євросоюзу за рахунок України буцімто погіршить фінансове становище чехів. У квітні спробує зачепитися за владу й Віктор Орбан. TrueUA аналізував, чи є у нього шанси. На жаль, є. А от поразка Fides на парламентських виборах важлива для об’єднаної Європи, адже Орбан діє як ключовий агент впливу одночасно й трампістів, і Кремля. А тези про суверенітет у Стратегії Держдепу наче з промов Орбана писані.Також TrueUA пояснював, чому зростає рейтинг ультраправої "Альтернативи для Німеччини". Її лідерка Аліса Вайдель відверто працює проти України, граючи на боці Росії. Цю партію, нагадаємо, підтримують соратники президента Трампа.Куди ж без польських націоналістів. Вибори до Сейму Польщі заплановані аж на жовтень 2027-го, проте кампанія вже триває і соціологи міряють рейтинги. Згідно з останнім за часом опитуванням СBOS, якби вибори відбувалися цієї неділі, 29,3% опитаних проголосували б за "Громадянську коаліцію" (партія прем’єра Дональда Туска), 5,8% — за "Нову лівицю", а от праві сумарно набрали б 41,4%: 20,4% — за партію "Право і справедливість", 11,2% — за "Конфедерацію свободи й незалежності", 9,8% — за "Конфедерацію корони польської".Якщо такий підбір політсил, які претендують на подолання 5-процентного бар'єра збережеться, у підсумку вимальовується права коаліція з відверто українофобськими "Конфедераціями". Першу очолює Славомир Менцен, другу — Гжегож Браун.На його прикладі дуже добре видно, кого ж у своїй Стратегії планує підтримувати американська адміністрація.Конспірологи з магічним мисленням та фобіями"Конфедерація корони польської" днями провела скандальний з’їзд у готелі Arche, після чого власники готелю оголосили, що віддадуть гроші, заплачені ультраправими, для потреб України. В арсеналі Брауна не лише українофобія, а й антисемітизм, антимігрантська риторика (зокрема й спрямована проти українських біженців) та конспірологія про "єврейсько-українську змову". При цьому Браун не приховує прихильності до Росії. Здавалося б, такі меседжі — повне божевілля у ХХІ столітті, але рейтинг цієї "Конфедерації" каже про те, що така партія в руках Москви може стати "золотою акцією" на польських виборах. Як уже є "золотою акцією" в німецькій політиці "Альтернатива" Вайдель, у румунській — АUR на чолі з Джордже Сіміоном, свій "Браун" Калін Джорджеску ледь не став президентом Румунії у 2024 році. Фраза у Стратегії Держдепу про використання законодавства для заборони політичних опонентів — пряма відсилка до рішення скасувати перший тур президентських виборів після перемоги в ньому антисеміта, українофоба та фашиста Джорджеску.Конспірологія — одна із ключових ланок успіху ультраправих популістів. Вона може бути примітивною на кшталт "гроші угорців (чехів, румунів, поляків і так далі) віддадуть українцям" до складнішої, розбавленої містикою та псевдоісторичними наративами. Тут прямі паралелі з трампістами, які жонглюють історичними фактами про Гренландію. І з Путіним, звісно ж. Чому конспірологія знаходить вдячних слухачів? По-перше, протягом десятиліть рясним цвітом цвіли різноманітні "альтернативні історії" та "фольк-хісторі", всі вони про те, що офіційна історія — бреше. Сформувалося ціле покоління, яке з цим згодне. На нього й працюють теорії змов.По-друге, коли послухати носіїв ультраправої ідеології — від Трампа до Брауна — в їхній риториці вистачає елементів магічного мислення. Коли Трампа каже, що думав швидко закінчити війну в Україні, бо добре знайомий із Путіним — це і є магічне мислення.По-третє, найуспішніше конспірологія діє умами "глибинного народу" — значної маси людей, які не вірять державі та її інституціям, вважають їх ворожими для себе, але готові дати шанс "новим обличчям", "правдорубам", ультраправим радикалам, які закликають зруйнувати державу або наддержавні інституції на кшталт Єврокомісії. Такі виборці переважно пасивні, а от на відверту маячню, підняту на політичні стяги, ведуться. Тож всі ці "орбани", "брауни", "окамури" тощо змагаються між собою, хто знайде страшнішого ворога для "глибинного народу". Таким ворогом вони дружно роблять нас, а не Росію.Багато аналітиків, дивлячись на ультраправий марш світом, із жахом згадують часи столітньої давнини, коли відбувалися схожі процеси й це дуже погано закінчилося. Але насправді від правого популізму є гарні ліки — ворог із їхнього ж табору. Нещодавно данський депутат Андерс Вістісен із трибуни Європарламенту прямим текстом за відомою адресою "послав" Трампа з його апетитами на Гренландію. Вістісен обраний від Данської народної партії, націонал-консервативної політичної сили, яка в Європарламенті входить в одну фракцію з партією друга Трампа Орбана. Виявляється, європейські ультраправі здатні обматюкати навіть свого заокеанського ідеологічного соратника та ідола, якщо той хоче щось відібрати у них особисто..