.png.webp)
Зустріч Трампа і Сі Цзіньпіна: чому Білий дім вирішив відновити ядерні випробування
Усім відома ідіома "склянка наполовину порожня чи на половину повна?". Вона влучно характеризує результати переговорів Дональда Трампа із Сі Цзіньпіном у Південній Кореї. Оптимісти бачать у них зближення двох гегемонів, песимісти ж вважають, що здобутки американського президента значно скромніші за заявлені для преси.
Фентаніл та "підкуп" друзів Китаю в Азії. Як готувалася зустріч в Пусані
Для того, щоби зрозуміти, хто має більше рації, оптимісти чи песимісти, варто поглянути на кроки, які робили сторони перед переговорами. Ще за тиждень до зустрічі Трампа із Сі Цзіньпіном не було достеменно відомо, чи відбудеться ця подія взагалі. Анонсувалося, що глава Білого дому планує відвідати саміт АТЕС (Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво), і припускалося, що там поговорить із китайським лідером.
26 жовтня, тобто за чотири дні до зустрічі, у Південній Кореї у столиці Малайзії Куала-Лумпурі стартували фінальні переговори між американцями й китайцями. Обговорювалися питання економічного співробітництва, зокрема складнощі, які йому заважають. Трамп наполегливо вимагав від КНР зупинити постачання наркотиків до США. Йдеться про фентаніл, синтетичний анальгетик, у сто разів потужніший за морфін. У медицині його використовують як знеболювальний засіб, а для людей з наркотичною залежністю він став відносно дешевим засобом отримувати кайф. Трамп спочатку бив по китайцях "фентаніловими" митами, китайці відповідали дзеркально — митами на всі американські товари й обмеженням експорту до США деяких рідкоземельних металів. Тарифна війна досягла апогею у жовтні: Пекін припинив імпорт американської сої, що серйозно вдарило по фермерах, Трамп у відповідь пригрозив 100-відсотковими тарифами. Експерти зауважували, що цими кроками обидві сторони підвищували ставки перед зустріччю — або щоб домовитися і зняти проблемні моменти, або мати аргументи для відмови від переговорів. Судячи із заяв Трампа та його співбесідника, посиденьками в Пусані вони залишилися задоволені. Отже, гра на підвищення ставок спрацювала в обох сторін.
Та, крім митних воєн між США і КНР, важко було не помітити й інші підготовчі маневри перед зустріччю Трампа і Сі. Перший — підписання угод між Сполученими Штатами та Малайзією, Таїландом, Камбоджею, В’єтнамом під час саміту держав Південно-Східної Азії (ASEAN), який відбувся у Куала-Лумпурі. Їх оцінюють як успішні для американців. Для прикладу: Таїланд за умовами домовленостей придбає 80 американських літаків на суму 18,8 мільярда доларів і закуповуватиме енергетичні товари, включно зі зрідженим газом і нафтою, приблизно на 5,4 мільярда доларів щорічно. Своєю чергою, Малайзія погодилася зняти тарифні бар’єри для експорту до США рідкоземельних металів. Проте головна вигода, яку отримали Штати, — геополітична. Йдеться про країни, які орієнтуються на Китай. Американці ж зміцнюють співробітництво з ними, що суперечить інтересам Пекіна.
Другий маневр — заява Трампа про наміри відновити ядерні випробування. Лідер Америки оголосив про це в день розмови з Сі. Його мотиви тлумачать по-різному. Є версія, що це відповідь на випробування росіянами ракети "Буревісник" і торпеди "Посейдон". Обидва смертоносних вироби здатні нести ядерний заряд — про такі випробування Путін повідомив 26 жовтня. Інша версія — оголошення Трампа пов’язане з агресивними діями Північної Кореї. 29 жовтня КНДР запустила крилаті ракети класу "земля-море" над Жовтим морем. Це була демонстрація сили напередодні саміту АТЕС.
"З огляду на програми випробувань інших країн я доручив міністерству війни розпочати випробування нашої ядерної зброї на паритетних умовах. Цей процес розпочнеться негайно", — написав Трамп у своїй соцмережі Truth Social.
Проте є думка, що сигнал він послав саме Сі Цзіньпіну, режим якого підтримує як Москву, так і Пхеньян. Та й сам Китай швидко нарощує ядерний арсенал. Як тут не згадати військовий парад, на якому Путіну та іншим друзям Сі демонстрували міць китайської військової машини.
Лідер КНР також маневрував і грав м’язами. За кілька днів до переговорів у Пусані китайські військові провели навчання неподалік Тайваню, під час яких відпрацьовувалися різні бойові сценарії, зокрема повітряні блокади та точні удари.
Підсумовуючи, зазначимо, що підготовка до зустрічі двох світових гегемонів велася так, як і личить, — з демонстрацією сили та одночасно здатності зробити кроки для зближення. Останніх було достатньо, проте експерти схиляються до думки, що про реальний результат перемовин доречно судити не за заявами, особливо Трампа, який полюбляє прикрашати перебіг подій, а за подальшими кроками сторін.
Про Україну говорили довго. Чи допоможе Сі Цзіньпін прискорити мир
Зі зрозумілих причин нас цікавлять не американсько-китайські угоди, а та частина зустрічі, яку присвятили Україні. Китайські державні медіа її просто не помітили, не було заяв і від Сі Цзіньпіна. Тому всі обговорюють заяву американського президента, який сказав наступне:
"Ми обоє будемо працювати разом, щоб побачити, чи зможемо щось зробити. Ми згодні, що сторони застрягли й борються — і іноді, мабуть, треба дати їм поборотися. Але він (Сі, — ред.) нам допоможе, і ми будемо працювати разом".
Відсутність хоча б якоїсь конкретики посилила песимістичні настрої. У багатьох склалося враження, що фразу "треба дати їм поборотися" варто розуміти як відсутність хороших новин для українців. Простіше кажучи, на Путіна Сі впливати не хоче. А небажання Трампа порушувати питання імпорту Китаєм російської нафти — аргумент песимістів, які вважають, що американський президент проявив слабкість. Аналітики майже одностайні: Сі виграв, не відчувши від Трампа тиску за підтримку Росії.
Та чи все чорно-біле після Пусану? По-перше, для американців і китайців ключовими питаннями були міждержавні торгівельні відносини. Ми звикли до власного україноцентризму, але у США вистачає і своїх проблем, які вони вирішують під час такого роду контактів. Україна залишатиметься у фокусі американської політики, цього від своєї адміністрації вимагають виборці, тож не потрібно вдаватися до емоційних гойдалок.
По-друге, можна лише вибудовувати версії, про що домовилися ці двоє в ході обговорення теми війни в Україні, бо якби взагалі ні про що не домовилися, то американський президент давав би інші коментарі. Цього разу він був задоволеним.
По-третє, не виключено, що домовленості полягали не в тому, аби Сі спонукав Путіна сісти за стіл переговорів, а щоб не підставляв йому плече і не втручався у подальший перебіг подій. Не дарма по гарячих слідах пусанської зустрічі з’явилося повідомлення CNN про погодження Пентагоном передачі Україні Tomahawk. Міністерство війни та його очільник Піт Гегсет не роблять нічого, що не узгоджено з Білим домом.
По-четверте, одним із результатів контактів Трапа і Сі в Південній Кореї стала домовленість про постачання до КНР американських нафти й газу з Аляски. Це проект не одного дня, проте у перспективі він є для Китаю хорошим варіантом диверсифікації імпорту нафти з Росії.
По-п’яте, Трамп хоче завершити війну в Україні, він остаточно переконався, що з Путіним сенсу домовлятися немає, бо той недоговороздатний (черговим доказом чого стали згадані тестування "Буревісника" і "Посейдона"), але можна домовлятися з Сі Цзіньпіном. Зокрема, про долю Росії. Тож недоречно робити висновки лише за однією зустріччю. Контакт між двома лідерами встановлений, і на цьому точне не кінець.