Падіння чергового уряду Макрона: коли над Парижем літатимуть російські дрони

Сумнозвісний Герострат увійшов в історію спаленням храму Артеміди в Ефесі, а уряд Себастьєна Лекорню увійде в історію абсолютним антирекордом перебування на посадах. Сам прем’єр посидів у кріслі менш як місяць, а його міністри взагалі лише близько 14 годин. Чому ж політики Франції з такою швидкістю біжать до краю прірви?

Боротьба за дострокові вибори. Навіщо ліві й праві згуртувалися проти Макрона

TrueUA детально аналізував причини політичної кризи у Франції. Місяць тому, коли сьомим прем’єр-міністром за президентства Еммануеля Макрона став екс-міністр оборони Себастєн Лекорню, були оптимістичні сподівання, що силовик зможе протидіяти тиску парламенту. Виявилося зовсім навпаки, — керівник уряду оголосив про відставку, навіть не почавши до ладу свою роботу. За джерелами Bloomberg, Лекорню склав повноваження після того, як Макрон представив оновлений склад уряду, де більшість склали члени попередньої урядової команди. Це обурило парламентську опозицію. Зокрема, лідер Соціалістичної партії Олів'є Форе заявив, що "група Макрона розпадається, а новий уряд втратив легітимність". Залишається лише здогадуватися, чому президент Франції замість поступок депутатам вирішив посилити конфлікт із ними. 

Проте з відставкою Лекорню сторінку сьомого уряду не перегорнули. Сам відставник повідомив про переговори з різними політичними партіями.

"Є бажання мати бюджет для Франції до 31 грудня цього року. І це бажання, очевидно, створює імпульс та зближення, що зменшує перспективи розпуску парламенту", — цитує Лекорню агенція Reuters.

Себастьян Лекорню. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine

Причина політичної кризи у Франції — ультраправі та ліві, особливо ультраліві, хочуть дочасних виборів парламенту, бо відчувають спроможність отримати на них більшість та сформувати свій уряд. Нагадаємо історію чинного складу парламенту та розклади в ньому. 30 червня і 7 липня минулого року відбулися позачергові вибори до Національних зборів після того, як Макрон розпустив попередній депутатський корпус. Рішення президента Франції багато хто критикував і, як підтвердили результати дочасних виборів, критика була справедливою. 

На виборах до Європарламенту у 2024 році ультраправі з "Національного об’єднання" Марін Ле Пен випередили партії керівної коаліції. Лепенівці мали найвищі рейтинги й заробляли бали на потужній критиці ліберала Макрона і тодішнього уряду. Очевидно, задум президента полягала в тому, що ультраправі на хвилі популярності переможуть і на дочасних виборах. Після чого претендуватимуть на формування уряду, який впроваджуватиме в життя їхні популістські обіцянки. Простіше кажучи, завалить роботу та ще й конфліктуватиме з лівими.

Марін Ле Пен. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine

Однак виборці задум поламали, — після першого туру дійсно лідирувало "Національне об’єднання", проте після другого несподівано все перегралося — відносну більшість мандатів набрали ліваки, другими стали ліберали з "Разом за Республіку", а ультраправі виявилися тільки третіми. У підсумку в новообраному парламенті утворилася ситуація, коли через глибокі ідеологічні розбіжності ніхто не може утворити коаліцію. Але при цьому права і ліва опозиція мішенню для атак зробила Макрона та уряд. 

На початку вересня 2024-го у відставку пішов молодий і перспективний прем’єр Габріель Атталь, уряд його наступника Мішеля Барньє протримався до середини грудня, кабінет міністрів Франсуа Байру протримався до 9 вересня цього року. Коротка історія уряду Лекорню описана вище. Ліві розгорнули широку популістську кампанію проти чинної пенсійної реформи, проти політики жорсткої економії, спричиненої дуже значними боргами країни, проти звільнень чиновників тощо. 10 вересня Францією прокотилися масштабні протести проти уряду і президента Макрона, ініційовані лівими. Вони наполягають не так на дочасних виборах парламенту, як на відставці президента.

Протести у Франції 10 вересня. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine

Найбільш ліва партія — "Нескорена Франція" — навіть ініціювала імпічмент Макрона, проте ця ідея була у середу відхилена депутатами. Її не підтримали, зокрема, ультраправі з партії Ле Пен. Разом із тим останні соцопитування фіксують зростання невдоволення французів своїм президентом. Згідно з опитуванням Odoxa-BackBone Consulting на замовлення Le Figaro, 57% громадян покладають провину за відставку чергового прем’єра на Макрона, ще 30% вважають його винним частково. Натомість тільки 32% респондентів назвали винною у політичній кризі парламентську опозицію.

Еммануель Макрон. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine

Тут можна зробити похибку на те, що Le Figaro відома підтримкою лівих, проте непопулярність Макрона підтверджували й інші опитування, проведені раніше. Та головне не цифри, а покладання відповідальності за кризу на президента, а не на опозицію, яка мріє про дострокові вибори, перемога на яких або крайніх лівих, або крайніх правих лише погіршить ситуацію. Наголосимо на важливому моменті: в обох цих таборах друзів України немає.

Сварки замість єдності. Чому в ЄС не хочуть бачити очевидного

Залишається сподіватися, що французькі політики все ж знайдуть компроміс та ухвалять бюджет країни, який хоч частково влаштує всіх. В іншому випадку Франція стане ще ближчою до прірви дострокового перезавантаження влади. Лекорню повідомив, що його наступника призначать протягом 48 годин. Є обережний оптимізм, що влада знайде точки дотику з поміркованими силами в парламенті. Проте затяжна політична криза у Франції засвідчила дуже серйозну проблему європейської демократії — замість єдності перед новими зовнішніми викликами тривають внутрішні міжусобиці. Причому загалом в Європейському Союзі.

Прикладом може слугувати ситуація навколо створення "Стіни дронів" для посилення захисту східного флангу Європи. Під час зустрічі європейських лідерів у Копенгагені ця тема була центральною. Однак конкретних рішень поки нема. Як заявив єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс, Євросоюз має напрацьовувати здатність знешкоджувати БпЛА.

"Ключем до ефективної "Стіни дронів" є не лише технології як такі, а й розвинені навички інтегрованого командування та створення комплексної нової екосистеми ведення бойових дій. Нам потрібно швидко переходити від ідей до дій", — каже Кубілюс.

Наголосимо: він — литовець, Литва перебуває на передньому плані в разі російської агресії проти ЄС. Та чи готові інші підтримати ініціативу?

Європа зіткнулася з проблемою російських дронових провокацій. Польща, Данія, Франція, Норвегія, Фінляндія, Румунія, Литва, та ж Франція, а днями — Бельгія. Реакція на ці події різниться за рівнем жорсткості заяв, але, як зауважує західні ЗМІ, ініціатива щодо "Стіни дронів" зіштовхується з реаліями — скептичним ставленням держав, які розташовані далеко від Росії. Основна причина — реалізація багаторівневої повітряної оборони коштуватиме чималих грошей.

Один зі знайдених дронів на території Польщі. Джерело: Gorąca Linia RMF FM

Усі згодні з тим, що Європі потрібно покращити здатність перехоплювати безпілотники, проте далі слів готові йти не всі. Як слушно зауважує у колонці для британського видання The Guardian старший науковий співробітник Європейського політичного центру Пол Тейлор, "що ближче гібридна війна Росії підступає до європейських столиць, то менше лідери ЄС здатні домовитися про те, як на неї реагувати". Внутрішні чвари, як у Франції, небажання витрачати кошти на безпеку східних союзників, як у випадку зі "Стіною дронів", ослаблюють Європу. Роблять її легкою поживою для російської гібридної війни.

25 вересня 2025 року російські винищувачі Су-30, Су-35 і три МіГ-31 пролетіли над Балтійським морем

Нинішні події часто порівнюють з подіями столітньої давнини. Тоді лідери європейських країн також сподівалися, що їх країни зіткнення з Гітлером точно омине. Бо війна десь далеко — у Чехії, Польщі. А потім війна прийшла до них…