Сьомий прем’єр Макрона. Чи зупинить політичну кризу у Франції друг України Лекорню
Після вотуму недовіри кабінету міністрів Франсуа Байру президент Франції Еммануель Макрон запропонував очолити новий уряд міністру оборони Себастьяну Лекорню. Працюватиме новий прем’єр у ситуації потужної політичної турбулентності.
За кількістю урядів за час президентської каденції Еммануель Макрон зрівнявся з Франсуа Міттераном. Щоправда, Міттеран змінив сім прем’єр-міністрів за 14 років, а Макрон — за вісім. На посаді глави держави він буде до квітня 2027-го, коли французи обиратимуть дев’ятого президента П’ятої республіки. До того часу, на жаль, може змінитися ще кілька урядових команд. Причина — Франція перебуває у глибокій політичній кризі, позитивних виходів із якої немає. Проте Себастьян Лекорню, який керуватиме новим урядом, має відповідний характер (аби кого міністром оборони ядерної держави не призначають), щоб протискати через парламент складні рішення. Тому його шанси протриматися на посаді довше за кількох останніх попередників непогані.
Скорочення боргу та посилення оборони. Два надзавдання для прем’єра
Обрання Макроном саме цієї кандидатури — чудова новина для України. Лекорню, попри молодий вік для політика (йому 39 років), має значний управлінський досвід. Міністром оборони, точніше, збройних сил, так ця посада зветься у Франції, його призначили у травні 2022 року. Тобто вся та значна військова допомога, яка надавалася і надається Парижем нашій державі, значною мірою заслуга Лекорню. До керівництва армійським міністерством він очолював інше — з питань заморських територій. А до того обіймав високі посади в міністерствах екологічних перетворень і місцевого самоуправління. Французькі політологи припускають, що Лекорню може розглядатися як наступник Макрона на виборах 2027 року. Але для початку йому варто провести низку важливих реформ, дуже непопулярних, не втративши при цьому особистий рейтинг.
Серед таких реформ — скорочення бюджетного боргу. У Франції він найвищий із членів Євросоюзу: 3,35 трильйона євро, що відповідає приблизно 114 відсоткам ВВП країни. У цій державі також найвищий дефіцит бюджету в Євросоюзі, що становить від 5,4 до 5,8 відсотка ВВП при вимозі ЄС дефіциту у 3 відсотки. Якщо коротко — фінансова система Франції шаленими темпами летить у прірву. Аби хоча б якось зупинити цей процес, потрібні суттєва економія державного бюджету. Власне, попередні уряди й займалися пошуком джерел заощадження — за що прем’єри й міністри поплатилися посадами. Бо заощадливість — непопулярна у суспільстві масового споживання.
Франсуа Байру, якого французький парламент повалив у понеділок, пропонував жорстку економію. У липні він ініціював скасування двох державних свят — Поливаного понеділка (понеділка після Великодня) і Дня перемоги — 8 травня. Щоб ці дні стали не вихідними, а робочими. Крім того, його уряд мав намір провести значні скорочення штату державних службовців, витрат на охорону здоров’я. Загалом Байру планував скоротити бюджет на 2026 рік на 43,8 мільярда євро і зменшити дефіцит до 4,6% ВВП. Проте французькі депутати з його планами не погодилися — і відправили у відставку. На них не вплинула гірка правда, яку Байру висловив із парламентської трибуни:
"У вас є влада повалити уряд, але не влада стерти реальність".
Тепер бюджет зі значною економією доведеться протискати Лекорню.
Друга реформа, яка безпосередньо стосується України, — зростання витрат на оборону. Макрон у липні заявив, що Франція витратить 64 мільярди євро на оборону 2027 року. Протягом двох наступних років сума додаткових витрат на безпеку й оборону складе 6,5 мільярда євро. Під час останнього саміту НАТО, який відбувся у Гаазі, партнери США по Альянсу взяли на себе зобов’язання протягом наступних років наростити видатки на оборону до 5% ВВП. Зброя й інша військова допомога Україні від європейських союзників забезпечуватиметься за кошти їхніх оборонних бюджетів. Тому ми зацікавлені, щоб у країн НАТО все добре склалося із запланованими видатками на оборонну сферу. Проте гігантський бюджетний борг Франції може зашкодити цим планам.
Три біди прем’єра Лекорню
Лекорню вважають головним натхненником посилення обороноздатності Франції та військово-технічної модернізації її збройних сил. І прихильником посилення військової допомоги Україні. За що його люто ненавидить Росія, яка нацьковуватиме на нього своїх агентів впливу.
Нагадаємо кілька висловлювань нового прем’єра Франції для кращого розуміння його політичної позиції.
"Першою гарантією безпеки залишається українська армія, то ж ми відмовимося від будь-якої форми демілітаризації України. А головний обов'язок європейських збройних сил полягає у розробці рамок — доктринальних, потужнісних та інтелектуальних, на яких українська армія зможе базувати свої фундаментальні принципи не лише на наступний рік, але й набагато далі", — казав він у березні цього року.
А в липні доповнив заяву наступними важливими тезами:
"Наша абсолютна червона лінія — це демілітаризація України. Українці повинні мати можливість забезпечити власну безпеку, інакше я не дуже вірю у безпеку сусідніх країн".
На посаді міністра оборони він підтримував налагодження партнерства між українськими та французькими виробниками продукції оборонної галузі. Зокрема, йшлося про виробництво БпЛА. Ще у вересні 2023 року Лекорню приїздив до України з понад двома десятками представників французького ВПК.
Перша реакція представників політичного істеблішменту на призначення Лекорню прем’єр-міністром Франції підтверджує думку, що йому заважатимуть працювати ліві й праві сили країни. Праві представлені у парламенті потужною фракцією партії "Національне об’єднання", лідеркою якої є путіністка Марін Ле Пен.
"Президент робить останній постріл макронізму, запершись у вузькому колі своїх прихильників", — відреагувала вона на призначення Лекорню у мережі Х.
Праві популісти сподівалися, що Макрон після вотуму недовіри черговому уряду розпустить парламент і оголосить позачергові вибори. Згідно з опитуваннями, "Національне об’єднання" на них перемагає. Тобто отримало б змогу сформувати свій уряд. Але Макрон учинив інакше, і тепер із Лекорню Ле Пен та її соратникам буде куди складніше, аніж із тим же лібералом Байру.
Сходження у велику політику новий прем’єр починав із правоцентристською партією "Республіканці", засновником якої був екс-президент Ніколя Саркозі. Тобто за політичними поглядами Лекорню ближчий до правого консерватизму, і якщо його реформи вдадуться, частина електорату партії Ле Пен йому симпатизуватиме. Отже, для правих популістів Лекорню становить серйозну небезпеку, і вони робитимуть усе, щоб гойдати під ним крісло.
Це перша біда, та є й інші. У парламенті третину депутатського корпусу складають ліві, серед яких найагресивнішою антиурядовою риторикою відрізняють крайні ліваки з партії "Нескорена Франція". Вони блокують усі спроби урядів скоротити бюджетні витрати. Блокуватимуть і зростання видатків на оборону. У них є популярний лідер Жан-Люк Меланшон. Домовитися з цією частиною парламенту важче, аніж навіть із Ле Пен.
Третя біда — соціально-політична турбулентність в країні, якою користуватимуться як внутрішні, так і зовнішні сили. Відучора у Франції розпочався страйк "Блокуємо все", який проводять профспілки. Демонстранти виступають проти урядових планів бюджетної економії. Учасників акцій, які тільки масштабуватимуться, мало цікавлять зовнішні загрози, але вони легко сприймають риторику крайньої лівої й правої опозиції. Працювати в таких умовах уряду Лекорню буде архіскладно. Але в наших інтересах, щоб він утримався, бо критики політики Макрона — надзвичайно небезпечні для України. Фактично це або відверті агенти впливу Кремля, або просто його корисні маріонетки.