# Марін Ле Пен

Білий дім просуває колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана на посаду генерального секретаря ООН. Про це повідомляє The Wall Street Journal. Американці буцімто заручилися підтримкою Росії та Китаю. Чи можливий такий поворот?Хто змагається за крісло генсека ООНЗа інформацією джерел The Wall Street Journal, заохочувала колишнього прем'єр-міністра Угорщини взяти участь у перегонах адміністрація Трампа. Згідно з планом американців, Орбан мав би стати спільним кандидатом від США, Росії та Китаю. Як зазначає видання, у Держдепі порахували голоси: вісім членів Ради безпеки ООН, яка й обирає генсека, буцімто підтримають Орбана без проблем, інші можуть приєднатися до більшості. На заваді стоять постійні члени Радбезу — Франція й Велика Британія, які мають право накласти вето на кандидатуру. Що ж до Орбана, то він начебто не проти, але за умови, що точно переможе.У травні, коли стартувала кампанія з обрання нового генсека Організації об’єднаних націй, TrueUA аналізував перспективи тодішніх претендентів на цю посаду і з’ясував, що ніхто з них Україну не влаштовує. Єдиною кандидаткою, здатною здійснити важливі для ООН реформи, була костаріканка Ребекка Грінспан.31 липня Рада безпеки провела пробне голосування, найбільшу підтримку (10 голосів із 15) отримала саме Грінспан, друге місце посіла постійна представниця Гаяни при ООН Керолін Родрігес-Біркетт із дев'ятьома голосами, а от фаворит перегонів, генеральний директор МАГАТЕ, аргентинець Рафаель Гроссі, отримав сім голосів.29 вересня відбулося наступне таємне голосування, костаріканка, яка нині очолює Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, знову була першою, гаянка Родрігес-Біркет — другою, Гроссі — третім. Зазвичай відбувається чотири етапи голосувань, однак цьогорічні вибори особливі передовсім через позицію США.Станом на тепер участь у виборах беруть семеро, окрім згаданих трьох ще Марія Фернандес Еспіноса, колишня очільниця МЗС Еквадору, дипломатка Івонн Абдель-Бакі, яка також представляє Еквадор, Олара Отунну з Уганди, він був спецпредставником генсека ООН з питань дітей та збройних конфліктів ще за головування Кофі Анана, та дипломатка Лана Закі Нусейбе з ОАЕ.Вона з’явилася серед кандидатів наприкінці жовтня і змішала карти: за принципом ротації наступним генсеком мав би стати представник або представниця Північної чи Південної Америки. Нусейбе під час відповіді на запитання членів ООН заявила, що докладатиме максимум зусиль для завершення війни в Україні. Це вже прогрес, адже трійка фаворитів із американських континентів досить розмито розповідали про плани щодо припинення російської агресії проти України.Чи є у Нусейбе шанс посунути Грінспан? Її підтримали арабські країни, але цього замало. Лана Закі Нусейбе протягом 11 років була представницею ОАЕ при ООН, нині — державний міністр закордонних справ. Її добре знають у світі за координацію гуманітарної допомоги для цивільного населення Сектору Гази. За походженням Нусейбе — палестинка, її батьки приїхали до Еміратів із Єрусалиму.Для американської адміністрації походження кандидатки може виявитися червоною лінією навіть попри хороші стосунки з ОАЕ. Не влаштовує вона і Росію, адже з Москви раніше озвучували свого фаворита — це Гроссі. Тепер, коли на горизонті бовваніє фігура Орбана, а в аргентинця шансів майже не лишилося, у Кремлі схопляться за ініціативу Вашингтона, яка росіян повністю влаштовує.На жаль, адміністрація Трампа вкотре діє в унісон із Росією. Якщо раніше США в ООН голосували спільно зі своїми природними союзниками з Європи, то зараз все частіше діють на користь Москви та Пекіна. Можна пригадати голосування проти проукраїнської резолюції в Генасамблеї в лютому 2025 року. В ООН розглядалася європейська резолюція із засудженням російської агресії та вимогою негайного виведення військ РФ із території України, однак делегація Штатів спільно із Росією, Білоруссю, Північною Кореєю та Сирією проголосувала проти.Пояснення цих дій не витримувало критики: буцімто одностороннє засудження Москви заважає реалізації мирних зусиль Трампа. Замість європейської резолюції американці внесли свою, в її тексті не було згадок про російську агресію, а війна в Україні названа "трагічним конфліктом". Делегації Європи утрималися під час голосування за цю резолюцію, однак її таки ухвалили.Чи зможуть Трамп, Путін і Сі нав’язати ООН свого кандидатаСполучені Штати є найбільшою країною-донором Організації об’єднаних націй — їхній сукупний внесок становить 7,1 мільярда доларів, у бюджеті організації це 22%. Другим за внесками є Китай (20%), але якщо рахувати сумарно всі країни Євросоюзу, тоді друга позиція саме в європейців. А от Росія — лише 11-та, до регулярного бюджету ООН вона сплатила річний внесок 67,1 мільйона доларів. При цьому США та Росія постійно опиняються серед головних боржників перед бюджетом ООН.Як найбільший донор, Америка має найбільший вплив, тож може застосувати фінансові важелі впливу для пропихування Орбана на посаду генсека. Простіше кажучи, якщо того не оберуть, Трамп може урізати видатки на головну світову організацію. Варто нагадати, що у глави Білого дому з ООН давні складні стосунки. Він навіть цього року створив альтернативну Раду миру під своєю орудою, яка завершилася гучним пшиком. Тепер Білий дім хоче свого генсека. Це нагадує історію з Нобелівською премією миру, яку Трампу не дали і ніколи не дадуть, але винною за це він робить Норвегію, де базується комітет з присудження найпочесніших премій.В ООН бояться, що провал США з Орбаном спричинить гучний демарш Трампа. З іншого боку колишній угорський прем’єр — абсолютно чужорідне тіло в системі міжнародної безпеки, він ізоляціоніст, дотримується ультраконсервативних поглядів, виправдовує авторитаризм, така фігура взагалі не відповідає ідеології ООН як глобальної організації. На посаді генсека потрібна людина, яка зможе врятувати залишки міжнародного права, а не остаточно його поховати.До складу Радбезу, окрім п’ятірки постійних членів, входять 10 тимчасових за принципом ротації, зараз це Данія, Греція, Пакистан, Панама, Сомалі (їхня каденція завершиться 31 грудня), Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія, Ліберія (будуть членами до 31 грудня 2027 року). З переліку методом виключення європейців можна зрозуміти, що за вісім країн готові підтримати Орбана, якщо того спільно висунуть США, Росія та Китай. Тобто єдиним варіантом зупинити це божевілля може стати вето Франції або Британії. Париж і Лондон нечасто вдаються до права вето. Чи захочуть вони сваритися з Трампом, заблокувавши обрання його протеже — ще те питання.Або Гутерріш керуватиме далі, або бунт проти РадбезуЯкщо до кінця цього року нікого на заміну Гутеррішу не знайдуть, тоді ООН опиниться в інституційній кризі. Не виключено, що такий сценарій у Вашингтоні також прорахували, страх перед кризою має зробити країни-члени поступливішими. Отже, 31 грудня цього року нинішній генеральний секретар має скласти повноваження, але ухвалою Генасамблеї та Ради безпеки їх можуть продовжити на пів року. Це юридично найпростіший шлях, але для цього потрібна згода самого Гутерріша.Коли ж португалець відмовиться, процедура ускладниться, доведеться шукати виконувача обов’язків. Зазвичай такою фігурою стає перший заступник генсека, втім у нинішніх реаліях є проблема: перша заступниця Аміна Дж. Мохаммед є нігерійсько-британською дипломатикою, а громадяни постійних членів ООН, Велика Британія є саме таким членом, не мають права очолювати цю організацію. Чи можливе виключення для виконувачів обов’язків — питання дискусійне, адже знайдуться ті, хто казатиме про конфлікт інтересів.Третій варіант радикальний і малоймовірний: обрання генсека всіма 193 членами організації на засіданні Генеральної асамблеї. Такого в історії ще не було. Якщо події розвиватимуться за цим сценарієм, можливий розкол ООН на прихильників традиційного шляху обрання генсека за рекомендацією Радбезу, і нетрадиційного, шляхом голосування всіх членів. Демократія виглядає ніби й привабливо, однак частина країн відмовиться визнавати легітимність генерального секретаря, обраного з порушенням статуту.Чому про Орбана — не анекдотРадбезу потрібно щонайменше дев'ять голосів за кандидата при умові відсутності вето. З 1 січня змінюється п’ятірка тимчасових членів — ними стануть Австрія, Португалія, Киргизстан, Тринідад і Тобаго, Зімбабве. Три з цих країн можуть підтримати ініціативу США з Орбаном. З п’ятірки Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія, Ліберія, тільки латвійці здатні сказати Трампу "ні". Якщо ж Франція накладе вето, у Трампа, Путіна і Сі Цзіньпіна є запасний вихід — дочекатися президентських виборів, на яких значні шанси має їхня подруга, а заодно і подруга Орбана Марін Ле Пен. У випадку її перемоги, Франція вето відкличе. А доти генсеком працюватиме Гутерріш.Інформацію про просування Штатами колишнього прем’єра Угорщини на головну посаду в ООН переважно сприйняли з іронією."Я впевнений, що Віктор Орбан на посаді генерального секретаря ООН міг би з користю застосовувати майстерні навички вето та шантажу, які він розвинув за роки зриву важливих рішень ЄС. Ми можемо поділитися з рештою світу нашим великим досвідом запрошувати його на каву в потрібний момент", — прокоментував ситуацію глава МЗС України Андрій Сибіга.Своєю чергою, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск назвав чутки про Орбана "кумедними"."Ще хвилину тому він був кандидатом на посаду голови Європейської комісії", — пожартував Туск.Обрання Орбана справді видається малоймовірним, однак поведінка Трампа, зокрема, намагання завадити роботі Міжнародного кримінального суду — реалії, від яких не віджартуєшся. Тому країнам ЄС й Україні не варто легковажити з планами США, Росії і Китаю. Питання навіть не в тому, пропхають Орбана чи ні, а в глибокій кризі, яку здатне спричинити ламання Оонівських правил і процедур..

Протести французьких школярів, їх причини TrueUA детально аналізував, розрослися до небачених масштабів, коли до них долучилися ліві радикали. На тлі влаштованих ними безладів рейтинг ультраправої Марін Ле Пен невпинно зростає.Революція чи банальні погромиЗаворушення відбуваються не лише у Франції. Протести з погромами й грабунками відбулися в Іспанії, Португалії, Албанії, Італії, Бельгії, вони ширяться, як вірус, за схожим сценарієм: спочатку протестувальники висловлюють соціально-економічні вимоги — покращення стану в освіті, розв'язання житлових проблем, протидія зростанню вартості життя — а потім і політичні.Британська The Guardian пише, що все почалося з Іспанії: там після виселення з квартири померла 87-річна Марікармен Абаскаль — орендодавець підняв вартість оренди для жінки на 230%. У Франції в цей час вже тривали протести школярів, яких підтримали студенти. Наступною стала Португалія — у цій країні ціни на житло зросли більш ніж удвічі. Далі — Італія, там сутички з поліцією відбулися в Мілані, Турині та Болоньї. Підхопила протести албанська молодь.Вирішили не відставати від французьких сусідів і бельгійці, — у Брюсселі відбулися сутички з поліцією, сталися підпали та інші акти вандалізму."Те, що відбувається — вже не протест, — цитує Euronews міністра внутрішніх справ Бернара Квінтіна. — Це чисте насильство, організоване та повторюване з метою дестабілізації нашого суспільства".Він пообіцяв вжити необхідних заходів для відновлення правопорядку. Схожі заяви лунають і від урядовців інших країн, охоплених заворушеннями.Уряди реагують по-різному. Так, прем’єр-міністр Іспанії, соціаліст Педро Санчес, спробував провести через парламент закон, який передбачав заборону на виселення до 2030 року та регулювання короткострокової оренди житла, але праві та ультраправі партії в парламенті його заблокували. У відповідь Санчес оголосив дострокові вибори 29 листопада. Експерти вважають крок ризикованим, адже, згідно з останніми опитуваннями, після виборів може виникнути коаліція правої Народної партії та ультраправої Vox. Вони набирають бали на антимігрантській риториці після недавньої кризи в Сеуті.Французька влада намагається гасити полум’я протестів рішеннями, які багато хто вважає половинчастими, як от залучення додатково 3000 вчителів, щоб подолати дефіцит кадрів. Мітинги і безлад у цій країні тривають, що спонукало владу застосовувати комендантську годину в кількох містах.Тільки за останні дні у Парижі, Греноблі "революціонери" у масках пошкодили будівлі мерії, у Ліллі — штурмували, у Марселі — проникли в мерію, а в Ліможі — спалили. Причому це була історична споруда. До цього додалися десятки випадків грабунку і підпалу магазинів, мародерства, нападів на поліцейські дільниці. Загалом пошкоджено понад 1500 магазинів, збитки сягнули сотень мільйонів євро.Влада поклала відповідальність на ультралівих. Еммануель Макрон наголосив: потрібно розрізняти мирних демонстрантів і тих, хто "руйнує, громить і грабує". Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс дав зрозуміти, що на поступки протестувальникам не йтимуть. Ті ж вимагають притягнути до відповідальності поліцейських за, як вони вважають, застосування надмірної сили. Як довго триватимуть протистояння сказати складно, зазвичай такі акції розвиваються епізодами, то посилюючись, то послаблюючись.Протести на руку ультраправим"Національне об’єднання", яке часто критикує президента Макрона та уряд Лекорню, цього разу владу підтримало, але своєрідно. Голова партії Жордан Барделла засудив присутність на протестах "фахівців із сіяння хаосу", а Марін Ле Пен наголосила, що мирні протестувальники проти соціальної несправедливості "стали заручниками ультралівих". Тобто акцентували саме на протилежному ідеологічному полюсі — ліваках.Це легко пояснюється останніми соцопитуваннями: рейтинг Ле Пен становить 37-38%, вона значно випереджає інших потенційних кандидатів у президенти, а от другий за підтримкою — лідер крайньої лівої "Нескореної Франції" Жан-Люк Моленшон, який підтримав протести (у нього понад 18%). Ле Пен може бути вигідно вийти з ним у другий тур, там вона уособлюватиме Францію, яка працює, а не займається погромами.Вона тричі ходила в президенти і тричі програвала. Вперше — 2012 року, посівши третє місце. Тоді Ніколя Саркозі, котрий балотувався на другий термін, завдяки правим гаслам відібрав частину її виборців. Вдруге і втретє (у 2017 і 2022 роках) у другому турі Ле Пен програла лібералу Еммануелю Макрону, з ліберальним політиком їй буде складніше змагатися, аніж із лівим радикалом. Таке суперництво фактично відкриває їй шлях до Єлисейського палацу.Масштабні заворушення на користь лідерки ультраправих ще й тому, що значна кількість учасників, особливо серед погромників — мешканці бідних передмість, а це переважно мігранти або їхні нащадки. Для Ле Пен, яка десятиліттями шпетить французьку владу за лояльність до мігрантів, це просто подарунок долі. Та чи означає це все, що у неї буде легка прогулянка до президентського крісла?Влада обіцяє навести лад на вулицях міст та притягнути до відповідальності організаторів і виконавців погромів, але цього замало. TrueUA аналізував, як діє російська агентурна мережа в Європі, кого використовує для диверсій та провокацій, серед таких — злочинні угрупування. Саме з цього середовища погромники, які запалили вулиці французьких міст.Щойно почалися мирні протести школярів, радикали приєдналися до них і повели у геть інший бік. Дуже ймовірно, що зробили вони це за завданням Москви. А ключова мета заворушень, нинішніх і наступних — перемога на президентських виборах вигідного Росії кандидата. Точніше, кандидатки. Хоча це лише припущення.А що, коли Ле Пен переможе?Ризики для України — очевидні, вона заявляла, що Франція не надаватиме нашій державі військову підтримку. Пояснює внутрішніми економічними проблемами, зокрема, високим дефіцитом бюджету. Президент Володимир Зеленський відповів їй досить зважено: співпраця з Україною приносить Франції практичну користь, зокрема в оборонній промисловості, і навів кілька прикладів успішної співпраці.У нас заведено вважати Ле Пен проросійською, французькою трампісткою, однак це не зовсім так. Вона — права популістка, як і всі з її табору — прихильниця суверенітету своєї держави в міждержавних союзах, євроскептик, проте прагне бути президенткою могутньої країни й грати серйозну роль на міжнародній арені. До того ж, на відміну від Трампа, Ле Пен має цілісний світогляд, в якому важливе місце займає сильна Європа сильних націй.Тут варто нагадати, як вона поставила на місце американського президента, коли той наїхав на італійську прем’єрку Джорджу Мелоні, і не тому, що образив жінку та ідеологічно близького Ле Пен політика. За її словами, Трамп, "безсумнівно, є символом певної форми політичної волі, [яку] майже не бачили в Європі протягом десятиліть", але він "зробив протилежне тому, що обіцяв" у зовнішніх справах, особливо щодо війни в Ірані, яка поглибила розрив між адміністрацією США та європейськими правими.Французькі політики — ліві, праві, центристи — традиційно дистанціюються від впливу Вашингтона. Спільні інтереси — так, диктат — ні. Також можна пригадати її різку реакцію на крадіжку Росією активів європейських компаній Nestlé та Auchan (остання — французька). За її словами, "РФ не повинна розраховувати на те, щоб прямо чи опосередковано диктувати політику Франції за допомогою залякування, погроз, дестабілізації чи психологічного тиску. Жодна провокація, жодна таємна операція та жодні дестабілізаційні дії не зможуть змусити Францію сприяти досягненню Росією своїх військових цілей в Україні". Цією заявою немало всіх здивувала.Простіше кажучи, для України її президентство точно стане проблемою, питання тільки в тому, яких розмірів буде ця проблема. Іншими словами, чи буде у Києва цікава пропозиція за продовження підтримки, і, не виключено, навіть посилення. Заява Зеленського саме про це. Можна пригадати, що Ле Пен свого часу підтримала ідею Макрона накрити частину Європи французькою ядерною парасолькою, але не безкоштовно для охочих. Нічого з цього не вийшло через страх європейців втратити американську парасольку. Не виключено, після обрання президенткою Ле Пен активніше просуватиме цю амбіційну тему, яка видається привабливою для нас.Росія ставить на неї й в різний спосіб сприятиме її перемозі, бо бачить у ній розкольницю європейської єдності, але нам має бути байдуже, які плани на Ле Пен у Кремля, для нас вона може виявитися не найгіршим варіантом. З такими складно домовлятися, але можливо, головне знайти спільні інтереси..

Президент України Володимир Зеленський відреагував на заяву французької ультраправої політикині Марін Ле Пен, яка пообіцяла припинити фінансування України в разі перемоги на президентських виборах.Про це Володимир Зеленський заявив в інтерв'ю Financial Times. Він наголосив, що підтримка Києва вигідна самій Франції, адже українські військові допомагають європейським партнерам удосконалювати озброєння та зміцнювати обороноздатність.Під час розмови журналісти нагадали українському президенту про заяву Марін Ле Пен, яка пообіцяла припинити фінансування України через шість місяців після можливої перемоги на президентських виборах у Франції.У відповідь Зеленський пожартував, що не голосуватиме за Ле Пен, оскільки є українцем. Водночас він наголосив, що співпраця з Україною приносить Франції практичну користь, зокрема в оборонній промисловості.За словами президента, Велика Британія, США та Франція зацікавлені в українському бойовому досвіді, технологіях і спільному виробництві озброєння. Він пояснив, що йдеться не просто про фінансову допомогу Києву, а про інвестиції в безпеку європейських держав.Зеленський навів приклад франко-італійської системи протиповітряної оборони SAMP/T, яку українські військові допомогли вдосконалити завдяки досвіду її застосування в реальних бойових умовах. Аналогічна співпраця, за його словами, відбувалася щодо ракет SCALP та інших видів озброєння.Президент також зазначив, що Україна ділиться з партнерами досвідом протидії масованим атакам безпілотників, далекобійним ракетам і кіберзагрозам. Ці знання дозволяють європейським країнам уникати зайвих витрат на неефективне озброєння та краще готувати власні системи оборони.На думку Зеленського, Ле Пен може не враховувати всіх переваг такої співпраці. Він підкреслив, що для України продовження боротьби є питанням виживання, тоді як європейські держави завдяки підтримці Києва отримують цінні технології та досвід сучасної війни.Президент назвав таку співпрацю взаємовигідною, зазначивши, що український бойовий досвід допомагає партнерам заощаджувати мільярди на оборонних розробках і закупівлях.Водночас Зеленський визнав, що майбутні вибори в європейських країнах можуть створити нові виклики для підтримки України через можливе посилення політичних сил, які скептично ставляться до допомоги Києву. Попри це, Україна, за його словами, прагнутиме підтримувати діалог з усіма політичними силами.Раніше Марін Ле Пен заявила, що в разі перемоги на президентських виборах у Франції може відмовитися від подальшого фінансування України з бюджету ЄС. Вона пояснила свою позицію значними фінансовими зобов'язаннями Парижа та заявила, що Франція більше не може дозволити собі збільшення витрат на підтримку Києва. Водночас вона готова зберегти окремі форми оперативної допомоги та підготовку українських військових.Нагадаємо, Володимир Зеленський заявив, що Україна планує відновити удари по російських нафтопереробних заводах. Заборону на такі атаки скасували після заяв Дональда Трампа про "енергетичне перемир’я" та на тлі проблем із розвідувальними даними під час масованих обстрілів..

Французька політична діячка Марін Ле Пен зробила гучну заяву щодо євроінтеграції України. За її словами, вступ нашої держави до Європейського Союзу завдасть нищівного удару по аграрному сектору Франції.Про це вона повідомила у соцмережі X.Позиція Ле Пен щодо євроінтеграції УкраїниКандидатка у президенти Франції заявила, що сільське господарство її країни серйозно постраждає внаслідок вступу України в ЄС. На її думку, Франція стане першою державою, яка відчує негативні наслідки такого рішення. Політикиня наголосила на ризиках для внутрішнього ринку та фінансування аграрної галузі. "Ми не лише зіткнулися б із сильною недобросовісною конкуренцією, а й частка бюджету Спільної аграрної політики ЄС, що виділяється французькому сільському господарству, також суттєво скоротилася б", — зазначила вона.Нагадаємо, у 2023 році Марін Ле Пен заявляла, що перемога України у війні з Росією може означати початок Третьої світової війни. Вона закликала сторони сісти за стіл переговорів.Водночас у вересні 2026 року лідерка французької правої партії "Національне об'єднання" Марін Ле Пен виступила із різкою критикою на адресу Кремля після чергових агресивних кроків Москви проти європейського бізнесу. Політикиня, яка раніше демонструвала прихильність до Російської Федерації, публічно запевнила, що росіянам не вдасться залякати Францію або змінити її позицію щодо війни в Україні..

Лідерка французької правої партії "Національне об'єднання" Марін Ле Пен виступила із різкою критикою на адресу Кремля після чергових агресивних кроків Москви проти європейського бізнесу. Політикиня, яка раніше демонструвала прихильність до Російської Федерації, публічно запевнила, що росіянам не вдасться залякати Францію або змінити її позицію щодо війни в Україні.Про це йдеться в інтерв'ю політикині виданню RTL.Конфіскація бізнесу та засудження дій ПутінаЯк зазначає видання, тривалий час Марін Ле Пен залишалася серед тих французьких діячів, чия позиція щодо держави-агресорки була лояльнішою за загальноєвропейську. Проте 19 вересня вона виступила з жорсткими звинуваченнями проти Кремля. Причиною цього став указ Володимира Путіна про взяття під контроль активів великих європейських корпорацій, серед яких опинилися Nestlé та Auchan.Лідерка "Національного об'єднання" зауважила, що Росія марно "розраховувати на те, щоб зможе прямо чи опосередковано диктувати політику" Франції "за допомогою залякування, погроз, дестабілізації чи психологічного тиску". Вона окремо наголосила, що будь-які шантажі чи таємні операції спецслужб РФ виявляться безрезультатними."Жодна провокація, жодна таємна операція та жодні дестабілізаційні дії не зможуть змусити Францію сприяти досягненню Росією своїх військових цілей в Україні", — зазначила політикиня.Також Ле Пен кваліфікувала рішення Путіна як "ворожий акт", що "безпосередньо підриває інтереси та права французьких компаній".Підтримка ініціатив МакронаЗаява очільниці правої партії пролунала паралельно із дорученням президента Франції Еммануеля Макрона уряду сформувати комплексний план захисту критичної інфраструктури від російських гібридних загроз. Марін Ле Пен заявила, що за поточних умов повністю підтримує цей превентивний крок для захисту суверенітету та безпеки країни.Нагадаємо, країни Європейського Союзу намагаються знайти компроміс, який дозволить продовжити санкції проти Росії на тлі спротиву Франції. Париж наполягає на виключенні з санкційного списку російсько-узбецького мільярдера Алішера Усманова..

Лідерки французького ультраправого "Національного об'єднання" Марін Ле Пен запропонувала свою кандидатуру майже одразу після того, як апеляційний суд Парижа підтвердив її провину. Йдеться про справу щодо нецільового витрачання коштів Європарламенту.Заяву Марін Ле Пен наводить французьке видання Le Monde. Французька політикиня оголосила, що балотуватиметься у президенти 2027 року. Але спочатку подасть апеляцію."Оскільки я маю можливість подати апеляцію до Касаційного суду, яка припиняє дію рішення, я проводитиму передвиборчу кампанію без електронного браслета", — зазначила вона.Раніше французький апеляційний суд залишив чинним обвинувальний вирок Марін Ле Пен. При цьому суд скоротив до 15 місяців термін заборони лідерці ультраправих обіймати виборні посади. Так вона отримала можливість балотуватися на наступних президентських виборах.Водночас суд засудив Ле Пен до трьох років позбавлення волі: двох — умовно, одного — з відбуванням покарання під електронним наглядом (з носінням електронного браслета). Варто зазначити, що цей рік якраз припадає на передвиборчу кампанію у Франції.Сама Марін Ле Пен раніше заявляла, що не хотіла би вести президентську кампанію під електронним наглядом. Це би заважало, на її думку, агітації та підривало її позиції як кандидатки.У березні 2025 року дев’ятьох депутатів Європарламенту, серед яких Марін Ле Пен, визнали винними у розтраті коштів Європейського Союзу. Цю політикиню пов’язують із кремлівським диктатором Володимиром Путіним.Тоді наголошувалося, що підсудні не звинувачені у привласненні коштів, а лише в їх використанні на користь своєї партії.Нагадаємо, що британське видання The Guardian опублікувало дослідження про причини зростання популярності ультраправих в Європі. З огляду, що ці політсили переважно ще й проросійські, їхній підйом — погана новина для України..

Майже половина жителів демократичних держав (45%) незадоволена демократією. Такі дані отримала соціологічна компанія Ipsos, провівши опитування громадян дев’яти країн. Чому їхні жителі розчаровані демократією і наскільки це погана новина?Франція та Іспанія — в лідерах з тривожностіСоціологи опитали 9800 респондентів із Великої Британії, Франції, США, Іспанії, Італії, Швеції, Хорватії, Нідерландів та Польщі в період з 12 по 29 вересня. У них питали, чи задоволені вони функціонуванням демократії у своїх країнах. Незадоволеними виявилися приблизно 45%."Є широке занепокоєння щодо того, як працює демократія, люди почуваються непредставленими, особливо своїми національними урядами", — цитує Politico старшого директора з питань британської політики в Ipsos Гідеона Скіннера. — "Існує особлива стурбованість щодо впливу фейкових новин, дезінформації, відсутності відповідальності для політиків, а також екстремізму. У більшості країн наявне бажання радикальних змін", — констатує дослідник.Соцопитування виявило, що у більшості країн респонденти побачили погіршення стану демократії за останні п’ять років. У США так вважають 61% виборців, а найтривожніші настрої у Франції (86% хвилюються за майбутнє демократії) та Іспанії (80%).У жодній із дев’яти країн більшість виборців не вважає, що уряд гідним чином представляє їхні інтереси. Найбільш розчаровані громадяни Великої Британії та Хорватії — в обох випадках лише 23% вважають, що влада належним представляє їхні погляди. І лише у Швеції громадяни загалом позитивно оцінюють роботу демократичних інститутів. Опитані хочуть активних кроків для захисту демократії, серед них головними назвали боротьбу з корупцією, незалежність судів, якіснішу громадянську освіту та суворіші правила щодо фейкових новин.55% все ж не розчаровані в демократії — й це, здається, чимала цифра. Однак опитування виявило ще один тривожний момент: найбільш критично до демократії налаштовані виборці ідентифікують себе як прихильники крайніх лівих або крайніх правих політичних поглядів. Додамо: саме крайні ідеологічні табори є найбільш політично активними й нетерпимими один до іншого, тож зростає ризик посилення антидемократичних популістських сил, які спекулюватимуть на слабостях демократії.Марш радикалів. Що відбувається у світовій політиціTrueUA аналізував причини перемоги на виборах мера Нью-Йорка лівого політика Зограна Мамдані. Розчарування в демократії сміливо можна назвати серед причин успіху цього діяча. Переважна частина його виборців — мешканці міста, які відчували упослідженість, непредставленість у владі. А поки нью-йоркці очікують помсти Дональда Трампа за голосування, яке йому не сподобалося, Сполучені Штати оголосили терористичними організаціями чотири групи організації "Антифа" в Німеччині, Італії та Греції."Групи, пов'язані з цим рухом, сповідують революційні анархістські або марксистські ідеології, зокрема антиамериканізм, "антикапіталізм" і антихристиянство, використовуючи їх для підбурювання і виправдання насильницьких нападів у країні та за кордоном", — наголосили в Держдепі США.Тим самим оголосили хрестовий похід проти ультралівих удома та в Європі. Боротьбу з крайнощами в американській політиці можна було б тільки вітати, якби її вістря однаковою мірою спрямовувалося на обидва крайніх ідеологічних полюси. Бо вони обидва сповідують антидемократизм.9 листопада президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр закликав захищати демократію у своїй країні, де їй загрожують "праві екстремісти". Вони, наголосив політик, "атакують демократію і набирають підтримку серед населення"."Ніколи в історії нашої об'єднаної країни демократія і свобода не піддавалися таким нападкам", — заявив Штайнмаєр.Він зазначив, що праві радикали заманюють людей "обіцянками авторитарного керівництва" та ідеєю, що Німеччина повинна "знову стати великою". Остання фраза — неприхований натяк на американських трампістів із MAGA."Популісти й екстремісти знущаються з демократичних інститутів, отруюють наші дебати й торгують страхом. Для багатьох людей більше нема табу на те, щоб відкрито зізнаватися в такій радикальності", — розпікав крайніх правих німецький президент соціал-демократ.Хоча він прямо і не називав "Альтернативу для Німеччини", проте всі все зрозуміли. В опитуванні Ipsos німецьких респондентів немає, проте раніше проведені опитування продемонстрували стурбованість більшості німців правим екстремізмом. І якщо за океаном терористами визнають ультралівих, то в Німеччині хочуть заборонити ультраправих. Заборону ініціювали соціал-демократи. Однак таке рішення також матиме однобокий вигляд, адже на лівому політичному фланзі Німеччини діє не менш небезпечна для демократії популістка Сара Вагенкнехт. І ні для кого не секрет, що як ультраправі, так й ультраліві в Європі є політичними групами впливу Росії.Зовсім нещодавно "Альтернативу для Німеччини запідозрили у передачі військових таємниць росіянам. За даними Der Spiegel, депутати AfD систематично надсилали уряду численні парламентські запити, що стосувалися деталей військових перевезень, протидії дронам, кіберзахисту та вразливості критичної інфраструктури. Політики й представники силових структур побоюються, що ці дані збиралися для передачі Росії.Для України важливо відстежувати ставлення громадян західних країн до демократії, це дає уявлення про ризики приходу до влади політичних сил, які створюватимуть нам проблеми на євроінтеграційному шляху. Перерахуємо географію ризиків. Перший і найближчий за часом — перемога партії Fides в Угорщині на квітневих виборах наступного року і продовження прем’єрства любителя Путіна Віктора Орбана.Другий — вибори президента Франції у 2027 році. Де-факто змагання за головну посаду в державі уже триває. Його проявом є турбулентність парламенту внаслідок протидії уряду з боку ультраправого "Національного об’єднання" "подруги Путіна" Марін Ле Пен та ультралівого руху "Нескорена Франція" на чолі з Жан-Люком Меланшоном.Третій ризик — Іспанія, де у 2027 році обиратимуть новий склад парламенту. Опитування Ipsos продемонструвало дуже високий рівень тривоги іспанців за свою демократію. Уряд соціаліста Педро Санчеса підтримує Україну, проте має натягнуті відновини з Дональдом Трампом, Прем’єра Іспанії вважають найбільш ідеологічно лівим керівником уряду в Європі, а ще він відмовляється пристати на вимогу США витрачати на оборону 5% ВВП. З огляду на правий марш світом, серйозним викликом на виборах в Іспанії може стати зіткнення лівого і правого популізму. На правому фланзі є партія Vox, ідеологія якої мало чим різниться від інших західних ультраправих.Четвертий ризик — парламентські вибори у Польщі у 2027 році. Де-факто передвиборча кампанія там вже розгортається, що Україна відчує на собі. Польська "правиця" прагне на додаток до президента Кароля Навроцького отримати свою більшість у парламенті та свій уряд. Заяви, які звучать від оточення президента Польщі, мають дуже нас насторожувати.Протягом найближчих років можуть відбутися дочасні вибори, приміром, у Німеччині, де коаліція ХДС/ХСС та есдеків нестабільна. Але тенденція майже скрізь буде подібною — у демократичних виборах братимуть участь сили, які становлять загрозу демократії через свої крайні й радикальні погляди. А сама передвиборча кампанія ризикує виплеснутися протестами на вулиці. Такого роду сценарії певні сил обкатали в Непалі, на Мадагаскарі, в Перу тощо. Тож можна одночасно погодитися з респондентами Ipsos і не погодитися  — демократія справді в небезпеці, проте підтримка крайніх популістів — не ліки для неї..

Після вотуму недовіри кабінету міністрів Франсуа Байру президент Франції Еммануель Макрон запропонував очолити новий уряд міністру оборони Себастьяну Лекорню. Працюватиме новий прем’єр у ситуації потужної політичної турбулентності.За кількістю урядів за час президентської каденції Еммануель Макрон зрівнявся з Франсуа Міттераном. Щоправда, Міттеран змінив сім прем’єр-міністрів за 14 років, а Макрон — за вісім. На посаді глави держави він буде до квітня 2027-го, коли французи обиратимуть дев’ятого президента П’ятої республіки. До того часу, на жаль, може змінитися ще кілька урядових команд. Причина — Франція перебуває у глибокій політичній кризі, позитивних виходів із якої немає. Проте Себастьян Лекорню, який керуватиме новим урядом, має відповідний характер (аби кого міністром оборони ядерної держави не призначають), щоб протискати через парламент складні рішення. Тому його шанси протриматися на посаді довше за кількох останніх попередників непогані.Скорочення боргу та посилення оборони. Два надзавдання для прем’єраОбрання Макроном саме цієї кандидатури — чудова новина для України. Лекорню, попри молодий вік для політика (йому 39 років), має значний управлінський досвід. Міністром оборони, точніше, збройних сил, так ця посада зветься у Франції, його призначили у травні 2022 року. Тобто вся та значна військова допомога, яка надавалася і надається Парижем нашій державі, значною мірою заслуга Лекорню. До керівництва армійським міністерством він очолював інше — з питань заморських територій. А до того обіймав високі посади в міністерствах екологічних перетворень і місцевого самоуправління. Французькі політологи припускають, що Лекорню може розглядатися як наступник Макрона на виборах 2027 року. Але для початку йому варто провести низку важливих реформ, дуже непопулярних, не втративши при цьому особистий рейтинг.Серед таких реформ — скорочення бюджетного боргу. У Франції він найвищий із членів Євросоюзу: 3,35 трильйона євро, що відповідає приблизно 114 відсоткам ВВП країни. У цій державі також найвищий дефіцит бюджету в Євросоюзі, що становить від 5,4 до 5,8 відсотка ВВП при вимозі ЄС дефіциту у 3 відсотки. Якщо коротко — фінансова система Франції шаленими темпами летить у прірву. Аби хоча б якось зупинити цей процес, потрібні суттєва економія державного бюджету. Власне, попередні уряди й займалися пошуком джерел заощадження — за що прем’єри й міністри поплатилися посадами. Бо заощадливість — непопулярна у суспільстві масового споживання.Франсуа Байру, якого французький парламент повалив у понеділок, пропонував жорстку економію. У липні він ініціював скасування двох державних свят — Поливаного понеділка (понеділка після Великодня) і Дня перемоги — 8 травня. Щоб ці дні стали не вихідними, а робочими. Крім того, його уряд мав намір провести значні скорочення штату державних службовців, витрат на охорону здоров’я. Загалом Байру планував скоротити бюджет на 2026 рік на 43,8 мільярда  євро і зменшити дефіцит до 4,6% ВВП. Проте французькі депутати з його планами не погодилися — і відправили у відставку. На них не вплинула гірка правда, яку Байру висловив із парламентської трибуни: "У вас є влада повалити уряд, але не влада стерти реальність".Тепер бюджет зі значною економією доведеться протискати Лекорню.Друга реформа, яка безпосередньо стосується України, — зростання витрат на оборону. Макрон у липні заявив, що Франція витратить 64 мільярди євро на оборону 2027 року. Протягом двох наступних років сума додаткових витрат на безпеку й оборону складе 6,5 мільярда євро. Під час останнього саміту НАТО, який відбувся у Гаазі, партнери США по Альянсу взяли на себе зобов’язання протягом наступних років наростити видатки на оборону до 5% ВВП. Зброя й інша військова допомога Україні від європейських союзників забезпечуватиметься за кошти їхніх оборонних бюджетів. Тому ми зацікавлені, щоб у країн НАТО все добре склалося із запланованими видатками на оборонну сферу. Проте гігантський бюджетний борг Франції може зашкодити цим планам. Три біди прем’єра Лекорню  Лекорню вважають головним натхненником посилення обороноздатності Франції та військово-технічної модернізації її збройних сил. І прихильником посилення військової допомоги Україні. За що його люто ненавидить Росія, яка нацьковуватиме на нього своїх агентів впливу.Нагадаємо кілька висловлювань нового прем’єра Франції для кращого розуміння його політичної позиції. "Першою гарантією безпеки залишається українська армія, то ж ми відмовимося від будь-якої форми демілітаризації України. А головний обов'язок європейських збройних сил полягає у розробці рамок — доктринальних, потужнісних та інтелектуальних, на яких українська армія зможе базувати свої фундаментальні принципи не лише на наступний рік, але й набагато далі", — казав він у березні цього року. А в липні доповнив заяву наступними важливими тезами: "Наша абсолютна червона лінія — це демілітаризація України. Українці повинні мати можливість забезпечити власну безпеку, інакше я не дуже вірю у безпеку сусідніх країн".На посаді міністра оборони він підтримував налагодження партнерства між українськими та французькими виробниками продукції оборонної галузі. Зокрема, йшлося про виробництво БпЛА. Ще у вересні 2023 року Лекорню приїздив до України з понад двома десятками представників французького ВПК.Перша реакція представників політичного істеблішменту на призначення Лекорню прем’єр-міністром Франції підтверджує думку, що йому заважатимуть працювати ліві й праві сили країни. Праві представлені у парламенті потужною фракцією партії "Національне об’єднання", лідеркою якої є путіністка Марін Ле Пен. "Президент робить останній постріл макронізму, запершись у вузькому колі своїх прихильників", — відреагувала вона на призначення Лекорню у мережі Х. Праві популісти сподівалися, що Макрон після вотуму недовіри черговому уряду розпустить парламент і оголосить позачергові вибори. Згідно з опитуваннями, "Національне об’єднання" на них перемагає. Тобто отримало б змогу сформувати свій уряд. Але Макрон учинив інакше, і тепер із Лекорню Ле Пен та її соратникам буде куди складніше, аніж із тим же лібералом Байру. Сходження у велику політику новий прем’єр починав із правоцентристською партією "Республіканці", засновником якої був екс-президент Ніколя Саркозі. Тобто за політичними поглядами Лекорню ближчий до правого консерватизму, і якщо його реформи вдадуться, частина електорату партії Ле Пен йому симпатизуватиме. Отже, для правих популістів Лекорню становить серйозну небезпеку, і вони робитимуть усе, щоб гойдати під ним крісло.Це перша біда, та є й інші. У парламенті третину депутатського корпусу складають ліві, серед яких найагресивнішою антиурядовою риторикою відрізняють крайні ліваки з партії "Нескорена Франція". Вони блокують усі спроби урядів скоротити бюджетні витрати. Блокуватимуть і зростання видатків на оборону. У них є популярний лідер Жан-Люк Меланшон. Домовитися з цією частиною парламенту важче, аніж навіть із Ле Пен.Третя біда — соціально-політична турбулентність в країні, якою користуватимуться як внутрішні, так і зовнішні сили. Відучора у Франції розпочався страйк "Блокуємо все", який проводять профспілки. Демонстранти виступають проти урядових планів бюджетної економії. Учасників акцій, які тільки масштабуватимуться, мало цікавлять зовнішні загрози, але вони легко сприймають риторику крайньої лівої й правої опозиції. Працювати в таких умовах уряду Лекорню буде архіскладно. Але в наших інтересах, щоб він утримався, бо критики політики Макрона — надзвичайно небезпечні для України. Фактично це або відверті агенти впливу Кремля, або просто його корисні маріонетки. .

Дев’ятьох депутатів Європарламенту, серед яких лідерка ультраправої партії Франції "Національне обʼєднання" Марін Ле Пен, визнали винними у розтраті коштів Європейського Союзу. Цю політикиню пов’язують із кремлівським диктатором Володимиром Путіним.Про рішення суду повідомило видання The Guardian. Журналісти зазначили, що про вироки кожного з підсудних поінформують окремо.Наголошується, що підсудні не звинувачені у привласненні коштів, а в їх використанні на користь своєї партії."Розслідування також показало, що це були не адміністративні помилки, а розкрадання в межах системи, створеної для скорочення витрат партії", — заявив суддя.Медійники додали: суд постановив, що Ле Пен заборонено балотуватися на державні посади. Водночас суддя поки що не повідомив, протягом якого терміну діятиме заборона.Варто зазначити, що наступні президентські вибори у Франції відбудуться 2027 року. Згідно з опитуваннями, Марін Ле Пен є фавориткою першого туру наступних президентських виборів у Франції. У середині грудня 2024 року за неї готові були проголосувати від 35 до 38% французьких громадян.Лідерка ультраправої партії покинула залу суду ще до того, як суддя закінчив оголошувати вирок.Як відомо, Марін Ле Пен очолює правопопулістську партію "Національне об'єднання" (раніше "Національний фронт"). Вона відома своєю антиімміграційною риторикою, євроскептицизмом і намаганнями змінити імідж партії, яку раніше очолював її батько Жан-Марі Ле Пен.Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ле Пен зазнала критики через її давню проросійську позицію. Вона підтримувала тісні відносини з Москвою.Нагадаємо, що на початку березня Марін Ле Пен, яка здебільшого дотримувалася проросійських поглядів, змінила свій тон щодо адміністрації США Дональд Трампа. Вона розкритикувала американську владу, яка призупинила військову допомогу для України..

Лідер французької партії "Національне об'єднання" Марін Ле Пен, яка здебільшого дотримувалася проросійських поглядів, змінює свій тон щодо адміністрації США Дональд Трампа. Вона розкритикувала американську владу, яка призупинила військову допомогу для України.Про це повідомляє на Le Figaro. Цього разу Марін Ле Пен вже не змогла обминути тему американського перевороту щодо війни в Україні.У понеділок увечері президент США Дональд Трамп вирішив "тимчасово" припинити військову допомогу США Києву, що призвело до негайного припинення постачання Україні зброї та боєприпасів, у тому числі вже замовлених. Марін Ле Пен, зі свого боку, змінює тон щодо Сполучених Штатів та адміністрації Дональда Трампа. За її словами, ніхто не може змусити США продовжувати свою підтримку, якщо Вашингтон цього більше не хоче робити. Проте "не дати Україні розумний час, щоб перелаштуватися, дуже сумнівно"."Це дуже жорстко для українських солдатів, які займаються патріотичним захистом своєї країни", — сказала вона виданню. Ле Пен заявила, що постачання зброї можна замістити, але припинення підтримки технологічної, цифрової та розвідувальної підтримки з боку Америки для України є більш критичним.Раніше повідомлялось, що президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп 3 березня призупинив військову допомогу Україні після суперечки з українським лідером Володимиром Зеленським під час його візиту до Білого дому 28 лютого.Нещодавно радник з нацбезпеки президента США Майк Волц заявив, що американський президент Дональд Трамп готовий до відновлення переговорів щодо природних ресурсів з українським лідером Володимиром Зеленським. Проте це може статися лише після того, як президент України змінить свою позицію.Нагадаємо, 3 березня президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що його дуже розчарували висловлювання українського лідера Володимира Зеленського про терміни припинення бойових дій. Раніше він зазначив, що війна ще "дуже, дуже далека" від завершення.Своєю чергою 3 березня президент Володимир Зеленський заявив, що українці більше за інших прагнуть миру і дуже сподіваються на допомогу з боку Америки..

У віці 96 років помер засновник ультраправої французької політичної сили "Національний фронт" Жан-Марі Ле Пен. Зараз ця організація має назву "Національне об’єднання", її очолює його донька Марін.Про це повідомила агенція France24. Журналісти зазначили, що з моменту свого першого приходу до влади 1956 року та до смерті Жан-Марі Ле Пен мав глибокий вплив на політичне життя країни. Він завершив свою політичну кар'єру 2019 року після того, як залишив Європарламент.Минулого року Ле Пена та його доньку Марін звинувачували в тому, що вони й інші діячі їхньої партії "Національне об'єднання" привласнювали гроші Європарламенту, використовуючи фіктивні робочі місця. Восени 2024 року він пропустив судовий процес щодо цього, оскільки судові експерти визнали його стан здоров'я "несумісним" з його присутністю на слуханнях.Ле Пен неодноразово викликав суперечки та судові позови через свої погляди на Голокост, який він назвав "простою деталлю" в історії Другої світової війни, та вихваляння уряду Франції воєнного часу при Віші, який співпрацював з нацистськими окупантами. Декілька разів його засуджували та штрафували за заперечення злочинів проти людяності.Ле Пен п'ять разів балотувалася в президенти та шокував Францію 2002 року, вийшовши у другий тур проти Жака Ширака. Ширак тоді переміг з переконливою перевагою — набрав понад 82% голосів виборців.Зараз донька Ле Пена Марін продовжує його справу. Згідно зі соціологічними опитуваннями, вона є лідеркою президентського рейтингу у Франції.Нагадаємо, що 7 липня у Франції завершився другий тур виборів до Нижньої палати парламенту. Тоді ультраправа партія проросійської Марін Ле Пен зазнала поразки..

9 червня у ЄС пройшли чергові вибори до Європейського парламенту. Одним із найяскравіших результатів стала переконлива, практично розгромна перемога ультраправих на чолі із "Національним об’єднанням" Марін Ле Пен та Жоана Бардельї. Ця коаліція отримала 31,5% -- кожен третій француз проголосував за євроскептиків із проросійським бекграундом. Блок, який сформувався навколо президента Еммануеля Макрона, став другим, але набрав лише 14,6%, більш ніж удвічі програвши ультраправим лідерам європерегонів. Реакцією очільника Франції на результати виборів до Європарламенту стало моментальне оголошення дострокових виборів у Національні збори, нижню палату парламенту. Звісно ж, попри усю емоційність цього рішення -- одразу після євровиборів, на тлі невдачі партії влади й тріумфу ультраправих, -- є цілком очевидно, що подібний варіант Еммануель Макрон розглядав задовго до дня голосування. Хоча, безперечно, це була найсправжнісінька гра ва-банк. Навіть попри те, що Франція є президентсько-парламентською державою, тобто Національні збори мають значно менший вплив на політику держави, ніж у сусідній Франції. Усі розуміли, що Макрон хоче мобілізувати навіть не стільки своїх прихильників, скільки людей, які мають погляди, протилежні партії Бардельї, але не ходять на вибори. Наскільки ж ця гра з боку Єлисейського палацу принесла результат як самому президенту і його партії, так і Франції, ЄС та Україні? Перший тур -- шок поміркованих Результат першого туру дострокового голосування, які пройшли 30 червня, став черговим шоком для поміркованої Європи. "Національне об’єднання" та частина правоцентристських "Республіканців", які перед цими виборами перебігли до радикальнішої політсили, знову перемогло, набравши в сумі навіть трохи більше, ніж на виборах до Європарламенту -- 33,2%. А партія Еммануеля Макрона "Разом" фінішувала взагалі третьою (21,3%) пропустивши поперед себе лівий "Новий народний фронт" (28,2%). Здавалося б, ідея президента республіки провалилася. Якби не одне "але". Річ у тім, що виборча система Франції є не просто мажоритарною, а двотуровою. Тобто у першому турі перемагають тільки ті кандидати, які набирають понад 50% голосів виборців. На тих округах, де цього не сталося, оголошується другий тур, який цього року пройшов 7 липня. І цей нюанс є дуже важливим. На попередніх, планових виборах до Національних зборів, партія Марін Ле Пен у першому турі набрала майже 19%, але при цьому не здобула жодного місця. А до другого туру підросли рейтинги опонентів ультраправих -- як лівого об’єднання, так і партії Макрона "Разом". А показник "Національного об’єднання" навіть трохи знизився -- і у підсумку ця партія набрала лише 89 із 577 місць. Фото: соцмережа X Марін Ле Пен І у Єлисейському палаці цей момент не могли не враховувати. Фактично перший тур в умовах французької виборчої системи -- це до певної міри фальстарт, адже, не приносячи реального результату (Барделья і Ко набрали тут лише 38 місць), демонструє можливу перспективу на майбутній електоральний цикл. Простіше кажучи: перший тур французьких виборів, де було вирішено долю лише 76 місць, зробив дві важливі для різних політичних сил речі. Ультраправі побачили свою силу -- і почали ще до вирішального, другого туру диктувати свої умови. Жоан Барделья, зокрема, упевнено заговорив про те, що готовий стати прем’єр-міністром усіх французів -- і це не тільки підбадьорило його партійців, а і зіграло на руку Еммануелю Макрону. Другий тур -- шок радикалів Бо помірковані французи нарешті побачили реальну перспективу перемоги ультраправих -- з усіма відповідними наслідками. А саме це і було потрібно президенту -- продемонструвати суспільство, що може на них чекати, якщо вони не підтримають помірковані політичні сили, а потім запропонувати народу альтернативу. Альтернативою стала досить звична для Французької Республіки річ. Це ситуативне об’єднання кандидатів різних партій у форматі зняття з виборів усіх кандидатур, крім найкращого, найуспішнішого  в першому турі опонента ультраправих. Крім того, до агітації проти "Національного об’єднання" підключилися навіть такі зазвичай аполітичні люди, як футболісти збірної Франції. І результат другого туру став не просто неприємною несподіванкою для ультраправих майже-переможців із "без п’яти хвилин прем’єр-міністра" Жоана Бардельї. "Національне об’єднання" у підсумку набрало настільки мало голосів, що йшлося уже не про пошук якогось міноритарного партнера -- ні, вони фінішували взагалі третіми, отримавши не 200 з гаком місць, як очікувалося ще за кілька днів до голосування, а 125 (із розкольниками-"республіканцями" 142). Результати -- неприємний присмак перемоги для Меланшона А на перше місце сенсаційно піднявся "Новий народний фронт" зі 180 мандатами. Партія ж Еммануеля Макрона, від якої ніхто нічого особливого не чекав, виграла у 159 округах (у першому турі -- лише у двох!) і стала другою за розмірами політичною силою у новому парламенті. Звісно, це все одно невдача, бо до виборів у "Разом" було 245 голосів, але і не настільки погано, як очікувалося. Якщо ж додати ще й 39 голосів правоцентристських "Республіканців", вага майбутньої фракції "Національного об’єднання" 17-тих Національних зборів Франції буде зовсім не такою, як вони самі й усі навколо очікували. Про плани Бардельї на прем’єрство усі миттєво забули. І почули таку ж риторику з протилежного флангу -- де лідер ультра-лівої "Нескореної Франції" (що входить в "Новий народний фронт") Жан-Люк Меланшон одразу після оголошення екзитполів заявив, що Макрон має або піти з посади президента, або призначити нового прем’єра -- тобто його, Меланшона, як лідера найпотужнішої частини лівих переможців виборів. Жан-Люк Меланшон. Фото з Instagram Втім, по-перше, це аж ніяк не обов’язково -- політична модель дозволяє не змінювати уряд після парламентських виборів. Що Макрон і зробив, відмовивши прем’єр-міністру Габріелю Атталю, який подав заяву про відставку. (Звісно ж, цей крок -- як і оголошення дострокових виборів -- не був спонтанним рішенням, бо Атталь є представником саме президентської політсили.) А згодом, коли були підраховані усі результати, неприємний сюрприз чекав уже на самого Меланшона. Так, "Новий народний фронт" переміг на виборах, здобув 180 мандатів, що все одно значно менше, ніж 50% від загальної кількості місць у нижній палаті парламенту. Але із цих 180 місць "Нескорена Франція" має лише 72. 61 здобули соціалісти, 23 -- "зелена" партія "Екологи", 8 -- комуністи. Звідси слідує, що, попри загальну перемогу лівих, конкретно партії Меланшона навіть у ній немає більшості. Тож досить швидко представники "Нескореної Франції" заговорили уже в зовсім іншому тоні -- що новий прем’єр від нашої коаліції, якщо і такий і буде, не повинен мати ні прізвища "Меланшон", ні прізвища "Олланд" (колишній президент Франції від Соціалістичної партії, який пішов на ці вибори, аби надати ваги своїй політсилі, що переживає нині непрості часи). Одним словом, ні ультраправі, ні ультраліві на дострокових виборах у Франції не перемогли. А це означає, що головними переможцями голосування є французький народ та Європейський Союз, а головним невдахою -- Володимир Путін. Бо ж про зв’язки партії Ле Пен із Кремлем відомо не перший рік. Візит Ле Пен до Москви у травні 2017 року. Фото: росЗМІ Як очевидним було і бажання російського тоталітарного режиму отримати у другій за вагою країні ЄС дружню для себе владу. А цього, як продемонстрували вибори, не буде. Ще принаймні три роки -- до наступних президентських виборів. Де, уже без безпосередньої участі Макрона, відбудеться головний бій за Париж..