# Марін Ле Пен

Після вотуму недовіри кабінету міністрів Франсуа Байру президент Франції Еммануель Макрон запропонував очолити новий уряд міністру оборони Себастьяну Лекорню. Працюватиме новий прем’єр у ситуації потужної політичної турбулентності.За кількістю урядів за час президентської каденції Еммануель Макрон зрівнявся з Франсуа Міттераном. Щоправда, Міттеран змінив сім прем’єр-міністрів за 14 років, а Макрон — за вісім. На посаді глави держави він буде до квітня 2027-го, коли французи обиратимуть дев’ятого президента П’ятої республіки. До того часу, на жаль, може змінитися ще кілька урядових команд. Причина — Франція перебуває у глибокій політичній кризі, позитивних виходів із якої немає. Проте Себастьян Лекорню, який керуватиме новим урядом, має відповідний характер (аби кого міністром оборони ядерної держави не призначають), щоб протискати через парламент складні рішення. Тому його шанси протриматися на посаді довше за кількох останніх попередників непогані.Скорочення боргу та посилення оборони. Два надзавдання для прем’єраОбрання Макроном саме цієї кандидатури — чудова новина для України. Лекорню, попри молодий вік для політика (йому 39 років), має значний управлінський досвід. Міністром оборони, точніше, збройних сил, так ця посада зветься у Франції, його призначили у травні 2022 року. Тобто вся та значна військова допомога, яка надавалася і надається Парижем нашій державі, значною мірою заслуга Лекорню. До керівництва армійським міністерством він очолював інше — з питань заморських територій. А до того обіймав високі посади в міністерствах екологічних перетворень і місцевого самоуправління. Французькі політологи припускають, що Лекорню може розглядатися як наступник Макрона на виборах 2027 року. Але для початку йому варто провести низку важливих реформ, дуже непопулярних, не втративши при цьому особистий рейтинг.Серед таких реформ — скорочення бюджетного боргу. У Франції він найвищий із членів Євросоюзу: 3,35 трильйона євро, що відповідає приблизно 114 відсоткам ВВП країни. У цій державі також найвищий дефіцит бюджету в Євросоюзі, що становить від 5,4 до 5,8 відсотка ВВП при вимозі ЄС дефіциту у 3 відсотки. Якщо коротко — фінансова система Франції шаленими темпами летить у прірву. Аби хоча б якось зупинити цей процес, потрібні суттєва економія державного бюджету. Власне, попередні уряди й займалися пошуком джерел заощадження — за що прем’єри й міністри поплатилися посадами. Бо заощадливість — непопулярна у суспільстві масового споживання.Франсуа Байру, якого французький парламент повалив у понеділок, пропонував жорстку економію. У липні він ініціював скасування двох державних свят — Поливаного понеділка (понеділка після Великодня) і Дня перемоги — 8 травня. Щоб ці дні стали не вихідними, а робочими. Крім того, його уряд мав намір провести значні скорочення штату державних службовців, витрат на охорону здоров’я. Загалом Байру планував скоротити бюджет на 2026 рік на 43,8 мільярда  євро і зменшити дефіцит до 4,6% ВВП. Проте французькі депутати з його планами не погодилися — і відправили у відставку. На них не вплинула гірка правда, яку Байру висловив із парламентської трибуни: "У вас є влада повалити уряд, але не влада стерти реальність".Тепер бюджет зі значною економією доведеться протискати Лекорню.Друга реформа, яка безпосередньо стосується України, — зростання витрат на оборону. Макрон у липні заявив, що Франція витратить 64 мільярди євро на оборону 2027 року. Протягом двох наступних років сума додаткових витрат на безпеку й оборону складе 6,5 мільярда євро. Під час останнього саміту НАТО, який відбувся у Гаазі, партнери США по Альянсу взяли на себе зобов’язання протягом наступних років наростити видатки на оборону до 5% ВВП. Зброя й інша військова допомога Україні від європейських союзників забезпечуватиметься за кошти їхніх оборонних бюджетів. Тому ми зацікавлені, щоб у країн НАТО все добре склалося із запланованими видатками на оборонну сферу. Проте гігантський бюджетний борг Франції може зашкодити цим планам. Три біди прем’єра Лекорню  Лекорню вважають головним натхненником посилення обороноздатності Франції та військово-технічної модернізації її збройних сил. І прихильником посилення військової допомоги Україні. За що його люто ненавидить Росія, яка нацьковуватиме на нього своїх агентів впливу.Нагадаємо кілька висловлювань нового прем’єра Франції для кращого розуміння його політичної позиції. "Першою гарантією безпеки залишається українська армія, то ж ми відмовимося від будь-якої форми демілітаризації України. А головний обов'язок європейських збройних сил полягає у розробці рамок — доктринальних, потужнісних та інтелектуальних, на яких українська армія зможе базувати свої фундаментальні принципи не лише на наступний рік, але й набагато далі", — казав він у березні цього року. А в липні доповнив заяву наступними важливими тезами: "Наша абсолютна червона лінія — це демілітаризація України. Українці повинні мати можливість забезпечити власну безпеку, інакше я не дуже вірю у безпеку сусідніх країн".На посаді міністра оборони він підтримував налагодження партнерства між українськими та французькими виробниками продукції оборонної галузі. Зокрема, йшлося про виробництво БпЛА. Ще у вересні 2023 року Лекорню приїздив до України з понад двома десятками представників французького ВПК.Перша реакція представників політичного істеблішменту на призначення Лекорню прем’єр-міністром Франції підтверджує думку, що йому заважатимуть працювати ліві й праві сили країни. Праві представлені у парламенті потужною фракцією партії "Національне об’єднання", лідеркою якої є путіністка Марін Ле Пен. "Президент робить останній постріл макронізму, запершись у вузькому колі своїх прихильників", — відреагувала вона на призначення Лекорню у мережі Х. Праві популісти сподівалися, що Макрон після вотуму недовіри черговому уряду розпустить парламент і оголосить позачергові вибори. Згідно з опитуваннями, "Національне об’єднання" на них перемагає. Тобто отримало б змогу сформувати свій уряд. Але Макрон учинив інакше, і тепер із Лекорню Ле Пен та її соратникам буде куди складніше, аніж із тим же лібералом Байру. Сходження у велику політику новий прем’єр починав із правоцентристською партією "Республіканці", засновником якої був екс-президент Ніколя Саркозі. Тобто за політичними поглядами Лекорню ближчий до правого консерватизму, і якщо його реформи вдадуться, частина електорату партії Ле Пен йому симпатизуватиме. Отже, для правих популістів Лекорню становить серйозну небезпеку, і вони робитимуть усе, щоб гойдати під ним крісло.Це перша біда, та є й інші. У парламенті третину депутатського корпусу складають ліві, серед яких найагресивнішою антиурядовою риторикою відрізняють крайні ліваки з партії "Нескорена Франція". Вони блокують усі спроби урядів скоротити бюджетні витрати. Блокуватимуть і зростання видатків на оборону. У них є популярний лідер Жан-Люк Меланшон. Домовитися з цією частиною парламенту важче, аніж навіть із Ле Пен.Третя біда — соціально-політична турбулентність в країні, якою користуватимуться як внутрішні, так і зовнішні сили. Відучора у Франції розпочався страйк "Блокуємо все", який проводять профспілки. Демонстранти виступають проти урядових планів бюджетної економії. Учасників акцій, які тільки масштабуватимуться, мало цікавлять зовнішні загрози, але вони легко сприймають риторику крайньої лівої й правої опозиції. Працювати в таких умовах уряду Лекорню буде архіскладно. Але в наших інтересах, щоб він утримався, бо критики політики Макрона — надзвичайно небезпечні для України. Фактично це або відверті агенти впливу Кремля, або просто його корисні маріонетки. .

Дев’ятьох депутатів Європарламенту, серед яких лідерка ультраправої партії Франції "Національне обʼєднання" Марін Ле Пен, визнали винними у розтраті коштів Європейського Союзу. Цю політикиню пов’язують із кремлівським диктатором Володимиром Путіним.Про рішення суду повідомило видання The Guardian. Журналісти зазначили, що про вироки кожного з підсудних поінформують окремо.Наголошується, що підсудні не звинувачені у привласненні коштів, а в їх використанні на користь своєї партії."Розслідування також показало, що це були не адміністративні помилки, а розкрадання в межах системи, створеної для скорочення витрат партії", — заявив суддя.Медійники додали: суд постановив, що Ле Пен заборонено балотуватися на державні посади. Водночас суддя поки що не повідомив, протягом якого терміну діятиме заборона.Варто зазначити, що наступні президентські вибори у Франції відбудуться 2027 року. Згідно з опитуваннями, Марін Ле Пен є фавориткою першого туру наступних президентських виборів у Франції. У середині грудня 2024 року за неї готові були проголосувати від 35 до 38% французьких громадян.Лідерка ультраправої партії покинула залу суду ще до того, як суддя закінчив оголошувати вирок.Як відомо, Марін Ле Пен очолює правопопулістську партію "Національне об'єднання" (раніше "Національний фронт"). Вона відома своєю антиімміграційною риторикою, євроскептицизмом і намаганнями змінити імідж партії, яку раніше очолював її батько Жан-Марі Ле Пен.Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ле Пен зазнала критики через її давню проросійську позицію. Вона підтримувала тісні відносини з Москвою.Нагадаємо, що на початку березня Марін Ле Пен, яка здебільшого дотримувалася проросійських поглядів, змінила свій тон щодо адміністрації США Дональд Трампа. Вона розкритикувала американську владу, яка призупинила військову допомогу для України.

Лідер французької партії "Національне об'єднання" Марін Ле Пен, яка здебільшого дотримувалася проросійських поглядів, змінює свій тон щодо адміністрації США Дональд Трампа. Вона розкритикувала американську владу, яка призупинила військову допомогу для України.Про це повідомляє на Le Figaro. Цього разу Марін Ле Пен вже не змогла обминути тему американського перевороту щодо війни в Україні.У понеділок увечері президент США Дональд Трамп вирішив "тимчасово" припинити військову допомогу США Києву, що призвело до негайного припинення постачання Україні зброї та боєприпасів, у тому числі вже замовлених. Марін Ле Пен, зі свого боку, змінює тон щодо Сполучених Штатів та адміністрації Дональда Трампа. За її словами, ніхто не може змусити США продовжувати свою підтримку, якщо Вашингтон цього більше не хоче робити. Проте "не дати Україні розумний час, щоб перелаштуватися, дуже сумнівно"."Це дуже жорстко для українських солдатів, які займаються патріотичним захистом своєї країни", — сказала вона виданню. Ле Пен заявила, що постачання зброї можна замістити, але припинення підтримки технологічної, цифрової та розвідувальної підтримки з боку Америки для України є більш критичним.Раніше повідомлялось, що президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп 3 березня призупинив військову допомогу Україні після суперечки з українським лідером Володимиром Зеленським під час його візиту до Білого дому 28 лютого.Нещодавно радник з нацбезпеки президента США Майк Волц заявив, що американський президент Дональд Трамп готовий до відновлення переговорів щодо природних ресурсів з українським лідером Володимиром Зеленським. Проте це може статися лише після того, як президент України змінить свою позицію.Нагадаємо, 3 березня президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що його дуже розчарували висловлювання українського лідера Володимира Зеленського про терміни припинення бойових дій. Раніше він зазначив, що війна ще "дуже, дуже далека" від завершення.Своєю чергою 3 березня президент Володимир Зеленський заявив, що українці більше за інших прагнуть миру і дуже сподіваються на допомогу з боку Америки.

У віці 96 років помер засновник ультраправої французької політичної сили "Національний фронт" Жан-Марі Ле Пен. Зараз ця організація має назву "Національне об’єднання", її очолює його донька Марін.Про це повідомила агенція France24. Журналісти зазначили, що з моменту свого першого приходу до влади 1956 року та до смерті Жан-Марі Ле Пен мав глибокий вплив на політичне життя країни. Він завершив свою політичну кар'єру 2019 року після того, як залишив Європарламент.Минулого року Ле Пена та його доньку Марін звинувачували в тому, що вони й інші діячі їхньої партії "Національне об'єднання" привласнювали гроші Європарламенту, використовуючи фіктивні робочі місця. Восени 2024 року він пропустив судовий процес щодо цього, оскільки судові експерти визнали його стан здоров'я "несумісним" з його присутністю на слуханнях.Ле Пен неодноразово викликав суперечки та судові позови через свої погляди на Голокост, який він назвав "простою деталлю" в історії Другої світової війни, та вихваляння уряду Франції воєнного часу при Віші, який співпрацював з нацистськими окупантами. Декілька разів його засуджували та штрафували за заперечення злочинів проти людяності.Ле Пен п'ять разів балотувалася в президенти та шокував Францію 2002 року, вийшовши у другий тур проти Жака Ширака. Ширак тоді переміг з переконливою перевагою — набрав понад 82% голосів виборців.Зараз донька Ле Пена Марін продовжує його справу. Згідно зі соціологічними опитуваннями, вона є лідеркою президентського рейтингу у Франції.Нагадаємо, що 7 липня у Франції завершився другий тур виборів до Нижньої палати парламенту. Тоді ультраправа партія проросійської Марін Ле Пен зазнала поразки.

9 червня у ЄС пройшли чергові вибори до Європейського парламенту. Одним із найяскравіших результатів стала переконлива, практично розгромна перемога ультраправих на чолі із "Національним об’єднанням" Марін Ле Пен та Жоана Бардельї. Ця коаліція отримала 31,5% -- кожен третій француз проголосував за євроскептиків із проросійським бекграундом. Блок, який сформувався навколо президента Еммануеля Макрона, став другим, але набрав лише 14,6%, більш ніж удвічі програвши ультраправим лідерам європерегонів. Реакцією очільника Франції на результати виборів до Європарламенту стало моментальне оголошення дострокових виборів у Національні збори, нижню палату парламенту. Звісно ж, попри усю емоційність цього рішення -- одразу після євровиборів, на тлі невдачі партії влади й тріумфу ультраправих, -- є цілком очевидно, що подібний варіант Еммануель Макрон розглядав задовго до дня голосування. Хоча, безперечно, це була найсправжнісінька гра ва-банк. Навіть попри те, що Франція є президентсько-парламентською державою, тобто Національні збори мають значно менший вплив на політику держави, ніж у сусідній Франції. Усі розуміли, що Макрон хоче мобілізувати навіть не стільки своїх прихильників, скільки людей, які мають погляди, протилежні партії Бардельї, але не ходять на вибори. Наскільки ж ця гра з боку Єлисейського палацу принесла результат як самому президенту і його партії, так і Франції, ЄС та Україні? Перший тур -- шок поміркованих Результат першого туру дострокового голосування, які пройшли 30 червня, став черговим шоком для поміркованої Європи. "Національне об’єднання" та частина правоцентристських "Республіканців", які перед цими виборами перебігли до радикальнішої політсили, знову перемогло, набравши в сумі навіть трохи більше, ніж на виборах до Європарламенту -- 33,2%. А партія Еммануеля Макрона "Разом" фінішувала взагалі третьою (21,3%) пропустивши поперед себе лівий "Новий народний фронт" (28,2%). Здавалося б, ідея президента республіки провалилася. Якби не одне "але". Річ у тім, що виборча система Франції є не просто мажоритарною, а двотуровою. Тобто у першому турі перемагають тільки ті кандидати, які набирають понад 50% голосів виборців. На тих округах, де цього не сталося, оголошується другий тур, який цього року пройшов 7 липня. І цей нюанс є дуже важливим. На попередніх, планових виборах до Національних зборів, партія Марін Ле Пен у першому турі набрала майже 19%, але при цьому не здобула жодного місця. А до другого туру підросли рейтинги опонентів ультраправих -- як лівого об’єднання, так і партії Макрона "Разом". А показник "Національного об’єднання" навіть трохи знизився -- і у підсумку ця партія набрала лише 89 із 577 місць. Фото: соцмережа X Марін Ле Пен І у Єлисейському палаці цей момент не могли не враховувати. Фактично перший тур в умовах французької виборчої системи -- це до певної міри фальстарт, адже, не приносячи реального результату (Барделья і Ко набрали тут лише 38 місць), демонструє можливу перспективу на майбутній електоральний цикл. Простіше кажучи: перший тур французьких виборів, де було вирішено долю лише 76 місць, зробив дві важливі для різних політичних сил речі. Ультраправі побачили свою силу -- і почали ще до вирішального, другого туру диктувати свої умови. Жоан Барделья, зокрема, упевнено заговорив про те, що готовий стати прем’єр-міністром усіх французів -- і це не тільки підбадьорило його партійців, а і зіграло на руку Еммануелю Макрону. Другий тур -- шок радикалів Бо помірковані французи нарешті побачили реальну перспективу перемоги ультраправих -- з усіма відповідними наслідками. А саме це і було потрібно президенту -- продемонструвати суспільство, що може на них чекати, якщо вони не підтримають помірковані політичні сили, а потім запропонувати народу альтернативу. Альтернативою стала досить звична для Французької Республіки річ. Це ситуативне об’єднання кандидатів різних партій у форматі зняття з виборів усіх кандидатур, крім найкращого, найуспішнішого  в першому турі опонента ультраправих. Крім того, до агітації проти "Національного об’єднання" підключилися навіть такі зазвичай аполітичні люди, як футболісти збірної Франції. І результат другого туру став не просто неприємною несподіванкою для ультраправих майже-переможців із "без п’яти хвилин прем’єр-міністра" Жоана Бардельї. "Національне об’єднання" у підсумку набрало настільки мало голосів, що йшлося уже не про пошук якогось міноритарного партнера -- ні, вони фінішували взагалі третіми, отримавши не 200 з гаком місць, як очікувалося ще за кілька днів до голосування, а 125 (із розкольниками-"республіканцями" 142). Результати -- неприємний присмак перемоги для Меланшона А на перше місце сенсаційно піднявся "Новий народний фронт" зі 180 мандатами. Партія ж Еммануеля Макрона, від якої ніхто нічого особливого не чекав, виграла у 159 округах (у першому турі -- лише у двох!) і стала другою за розмірами політичною силою у новому парламенті. Звісно, це все одно невдача, бо до виборів у "Разом" було 245 голосів, але і не настільки погано, як очікувалося. Якщо ж додати ще й 39 голосів правоцентристських "Республіканців", вага майбутньої фракції "Національного об’єднання" 17-тих Національних зборів Франції буде зовсім не такою, як вони самі й усі навколо очікували. Про плани Бардельї на прем’єрство усі миттєво забули. І почули таку ж риторику з протилежного флангу -- де лідер ультра-лівої "Нескореної Франції" (що входить в "Новий народний фронт") Жан-Люк Меланшон одразу після оголошення екзитполів заявив, що Макрон має або піти з посади президента, або призначити нового прем’єра -- тобто його, Меланшона, як лідера найпотужнішої частини лівих переможців виборів. Жан-Люк Меланшон. Фото з Instagram Втім, по-перше, це аж ніяк не обов’язково -- політична модель дозволяє не змінювати уряд після парламентських виборів. Що Макрон і зробив, відмовивши прем’єр-міністру Габріелю Атталю, який подав заяву про відставку. (Звісно ж, цей крок -- як і оголошення дострокових виборів -- не був спонтанним рішенням, бо Атталь є представником саме президентської політсили.) А згодом, коли були підраховані усі результати, неприємний сюрприз чекав уже на самого Меланшона. Так, "Новий народний фронт" переміг на виборах, здобув 180 мандатів, що все одно значно менше, ніж 50% від загальної кількості місць у нижній палаті парламенту. Але із цих 180 місць "Нескорена Франція" має лише 72. 61 здобули соціалісти, 23 -- "зелена" партія "Екологи", 8 -- комуністи. Звідси слідує, що, попри загальну перемогу лівих, конкретно партії Меланшона навіть у ній немає більшості. Тож досить швидко представники "Нескореної Франції" заговорили уже в зовсім іншому тоні -- що новий прем’єр від нашої коаліції, якщо і такий і буде, не повинен мати ні прізвища "Меланшон", ні прізвища "Олланд" (колишній президент Франції від Соціалістичної партії, який пішов на ці вибори, аби надати ваги своїй політсилі, що переживає нині непрості часи). Одним словом, ні ультраправі, ні ультраліві на дострокових виборах у Франції не перемогли. А це означає, що головними переможцями голосування є французький народ та Європейський Союз, а головним невдахою -- Володимир Путін. Бо ж про зв’язки партії Ле Пен із Кремлем відомо не перший рік. Візит Ле Пен до Москви у травні 2017 року. Фото: росЗМІ Як очевидним було і бажання російського тоталітарного режиму отримати у другій за вагою країні ЄС дружню для себе владу. А цього, як продемонстрували вибори, не буде. Ще принаймні три роки -- до наступних президентських виборів. Де, уже без безпосередньої участі Макрона, відбудеться головний бій за Париж.