# Себастьян Лекорню

У п'ятницю, 10 жовтня, президент Франції Еммануель Макрон повторно призначив Себастьяна Лекорню прем'єр-міністром. Це сталось лише через кілька днів після того, як він пішов з посади, що викликало обурення деяких найзапекліших політичних опонентів президента, які пообіцяли проголосувати за відставку нового уряду.Про це повідомляє Reuters.Як зазначає видання, 47-річний Макрон сподіватиметься, що лояліст Лекорню зможе заручитися достатньою підтримкою глибоко розділеного парламенту, щоб ухвалити бюджет на 2026 рік. Зіткнувшись із найгіршою політичною кризою у Франції за останні десятиліття, багато суперників Макрона вимагали від нього або призначення нових парламентських виборів, або відставки.Негайна реакція на призначення Лекорню з боку крайніх правих та крайніх лівих була різкою, що свідчить про те, що його другий термін на посаді прем'єр-міністра буде не легшим, ніж перший, який завершився в понеділок, коли він пішов у відставку лише після 27 днів перебування на посаді."Уряд Лекорню II, призначений Еммануелем Макроном, який перебуває в більшій ізоляції та відірваний від реальності в Єлисейському палаці, ніж будь-коли, — це поганий жарт, демократична ганьба та приниження для французького народу", — написав президент партії "Національний альянс" Жордан Барделла в соцмережі X.Не було жодної негайної реакції з боку керівництва соціалістів та консервативних республіканців, які матимуть вирішальне значення для виживання Лекорню. Найнагальнішим завданням Лекорню буде подати бюджет до парламенту до кінця понеділка."Я приймаю — з обов’язку — місію, довірену мені президентом Республіки, зробити все можливе, щоб забезпечити Францію бюджетом до кінця року та розв'язати життєві питання наших співгромадян", — написав він у газеті X. "Ми повинні покласти край цій політичній кризі, яка дратує французький народ, і цій нестабільності, яка шкодить іміджу Франції та її інтересам".Лекорню додав, що той, хто приєднається до його уряду, повинен відмовитися від своїх особистих амбіцій стати наступником Макрона у 2027 році, що призвело до нестабільності у слабких урядах меншості та неоднозначному законодавчому органі Франції. Він пообіцяв, що його кабінет "втілюватиме оновлення та різноманітність".Оточення Макрона заявило, що Лекорню має "карт-бланш", що сигналізує про те, що президент залишає своєму прем'єр-міністру багато свободи дій для переговорів щодо кабінету міністрів та бюджету.Нагадаємо, що 10 вересня Францію охопили масштабні протести проти політики президента Еммануеля Макрона. Мітинги пройшли під гаслом "Заблокувати все". Під час мітингів у Парижі та інших частинах Франції протестувальники блокували дороги, зокрема неодноразово намагалися блокувати паризьку кільцеву дорогу в ранкову годину пік, підпалювали сміттєві баки.Додамо, 9 вересня президент Франції Еммануель Макрон призначив премʼєр-міністром Себастьєна Лекорню. Він очолював міністерство оборони країни. Журналісти з’ясували, що Макрон доручив Лекорню провести консультації з політичними силами, представленими в парламенті Франції, "з метою ухвалення державного бюджету й укладення домовленостей, необхідних для ухвалення рішень у найближчі місяці".

Сумнозвісний Герострат увійшов в історію спаленням храму Артеміди в Ефесі, а уряд Себастьєна Лекорню увійде в історію абсолютним антирекордом перебування на посадах. Сам прем’єр посидів у кріслі менш як місяць, а його міністри взагалі лише близько 14 годин. Чому ж політики Франції з такою швидкістю біжать до краю прірви?Боротьба за дострокові вибори. Навіщо ліві й праві згуртувалися проти МакронаTrueUA детально аналізував причини політичної кризи у Франції. Місяць тому, коли сьомим прем’єр-міністром за президентства Еммануеля Макрона став екс-міністр оборони Себастєн Лекорню, були оптимістичні сподівання, що силовик зможе протидіяти тиску парламенту. Виявилося зовсім навпаки, — керівник уряду оголосив про відставку, навіть не почавши до ладу свою роботу. За джерелами Bloomberg, Лекорню склав повноваження після того, як Макрон представив оновлений склад уряду, де більшість склали члени попередньої урядової команди. Це обурило парламентську опозицію. Зокрема, лідер Соціалістичної партії Олів'є Форе заявив, що "група Макрона розпадається, а новий уряд втратив легітимність". Залишається лише здогадуватися, чому президент Франції замість поступок депутатам вирішив посилити конфлікт із ними. Проте з відставкою Лекорню сторінку сьомого уряду не перегорнули. Сам відставник повідомив про переговори з різними політичними партіями."Є бажання мати бюджет для Франції до 31 грудня цього року. І це бажання, очевидно, створює імпульс та зближення, що зменшує перспективи розпуску парламенту", — цитує Лекорню агенція Reuters.Причина політичної кризи у Франції — ультраправі та ліві, особливо ультраліві, хочуть дочасних виборів парламенту, бо відчувають спроможність отримати на них більшість та сформувати свій уряд. Нагадаємо історію чинного складу парламенту та розклади в ньому. 30 червня і 7 липня минулого року відбулися позачергові вибори до Національних зборів після того, як Макрон розпустив попередній депутатський корпус. Рішення президента Франції багато хто критикував і, як підтвердили результати дочасних виборів, критика була справедливою. На виборах до Європарламенту у 2024 році ультраправі з "Національного об’єднання" Марін Ле Пен випередили партії керівної коаліції. Лепенівці мали найвищі рейтинги й заробляли бали на потужній критиці ліберала Макрона і тодішнього уряду. Очевидно, задум президента полягала в тому, що ультраправі на хвилі популярності переможуть і на дочасних виборах. Після чого претендуватимуть на формування уряду, який впроваджуватиме в життя їхні популістські обіцянки. Простіше кажучи, завалить роботу та ще й конфліктуватиме з лівими.Однак виборці задум поламали, — після першого туру дійсно лідирувало "Національне об’єднання", проте після другого несподівано все перегралося — відносну більшість мандатів набрали ліваки, другими стали ліберали з "Разом за Республіку", а ультраправі виявилися тільки третіми. У підсумку в новообраному парламенті утворилася ситуація, коли через глибокі ідеологічні розбіжності ніхто не може утворити коаліцію. Але при цьому права і ліва опозиція мішенню для атак зробила Макрона та уряд. На початку вересня 2024-го у відставку пішов молодий і перспективний прем’єр Габріель Атталь, уряд його наступника Мішеля Барньє протримався до середини грудня, кабінет міністрів Франсуа Байру протримався до 9 вересня цього року. Коротка історія уряду Лекорню описана вище. Ліві розгорнули широку популістську кампанію проти чинної пенсійної реформи, проти політики жорсткої економії, спричиненої дуже значними боргами країни, проти звільнень чиновників тощо. 10 вересня Францією прокотилися масштабні протести проти уряду і президента Макрона, ініційовані лівими. Вони наполягають не так на дочасних виборах парламенту, як на відставці президента. Найбільш ліва партія — "Нескорена Франція" — навіть ініціювала імпічмент Макрона, проте ця ідея була у середу відхилена депутатами. Її не підтримали, зокрема, ультраправі з партії Ле Пен. Разом із тим останні соцопитування фіксують зростання невдоволення французів своїм президентом. Згідно з опитуванням Odoxa-BackBone Consulting на замовлення Le Figaro, 57% громадян покладають провину за відставку чергового прем’єра на Макрона, ще 30% вважають його винним частково. Натомість тільки 32% респондентів назвали винною у політичній кризі парламентську опозицію.Тут можна зробити похибку на те, що Le Figaro відома підтримкою лівих, проте непопулярність Макрона підтверджували й інші опитування, проведені раніше. Та головне не цифри, а покладання відповідальності за кризу на президента, а не на опозицію, яка мріє про дострокові вибори, перемога на яких або крайніх лівих, або крайніх правих лише погіршить ситуацію. Наголосимо на важливому моменті: в обох цих таборах друзів України немає.Сварки замість єдності. Чому в ЄС не хочуть бачити очевидногоЗалишається сподіватися, що французькі політики все ж знайдуть компроміс та ухвалять бюджет країни, який хоч частково влаштує всіх. В іншому випадку Франція стане ще ближчою до прірви дострокового перезавантаження влади. Лекорню повідомив, що його наступника призначать протягом 48 годин. Є обережний оптимізм, що влада знайде точки дотику з поміркованими силами в парламенті. Проте затяжна політична криза у Франції засвідчила дуже серйозну проблему європейської демократії — замість єдності перед новими зовнішніми викликами тривають внутрішні міжусобиці. Причому загалом в Європейському Союзі.Прикладом може слугувати ситуація навколо створення "Стіни дронів" для посилення захисту східного флангу Європи. Під час зустрічі європейських лідерів у Копенгагені ця тема була центральною. Однак конкретних рішень поки нема. Як заявив єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс, Євросоюз має напрацьовувати здатність знешкоджувати БпЛА."Ключем до ефективної "Стіни дронів" є не лише технології як такі, а й розвинені навички інтегрованого командування та створення комплексної нової екосистеми ведення бойових дій. Нам потрібно швидко переходити від ідей до дій", — каже Кубілюс.Наголосимо: він — литовець, Литва перебуває на передньому плані в разі російської агресії проти ЄС. Та чи готові інші підтримати ініціативу?Європа зіткнулася з проблемою російських дронових провокацій. Польща, Данія, Франція, Норвегія, Фінляндія, Румунія, Литва, та ж Франція, а днями — Бельгія. Реакція на ці події різниться за рівнем жорсткості заяв, але, як зауважує західні ЗМІ, ініціатива щодо "Стіни дронів" зіштовхується з реаліями — скептичним ставленням держав, які розташовані далеко від Росії. Основна причина — реалізація багаторівневої повітряної оборони коштуватиме чималих грошей.Усі згодні з тим, що Європі потрібно покращити здатність перехоплювати безпілотники, проте далі слів готові йти не всі. Як слушно зауважує у колонці для британського видання The Guardian старший науковий співробітник Європейського політичного центру Пол Тейлор, "що ближче гібридна війна Росії підступає до європейських столиць, то менше лідери ЄС здатні домовитися про те, як на неї реагувати". Внутрішні чвари, як у Франції, небажання витрачати кошти на безпеку східних союзників, як у випадку зі "Стіною дронів", ослаблюють Європу. Роблять її легкою поживою для російської гібридної війни.Нинішні події часто порівнюють з подіями столітньої давнини. Тоді лідери європейських країн також сподівалися, що їх країни зіткнення з Гітлером точно омине. Бо війна десь далеко — у Чехії, Польщі. А потім війна прийшла до них… .

Прем’єр-міністр Франції Себастьян Лекорню подав у відставку, не пропрацювавши і місяця на посаді. Він очолював уряд всього 27 днів.Про це повідомляє Bloomberg. За даними журналістів, Лекорню пішов у відставку після того, як французький лідер Еммануель Макрон представив оновлений склад уряду.Новий склад уряду, у якому залишилася більшість високопоставлених членів попереднього кабінету, обурив опозицію, яка жадала змін. Зокрема, Лідер французької соціалістичної партії Олів'є Форе заявив, що "група Макрона розпадається, а новий уряд втратив легітимність".Водночас, за даними Le Figaro, Макрон уже прийняв відставку Лекорню. Найближчим часом Лекорню має виступити із публічною заявою. Поки що він не пояснював свого рішення.Читайте також: Сьомий прем’єр Макрона. Чи зупинить політичну кризу у Франції друг України ЛекорнюНагадаємо, що 10 вересня Францію охопили масштабні протести проти політики президента Еммануеля Макрона. Мітинги пройшли під гаслом "Заблокувати все". Під час мітингів у Парижі та інших частинах Франції протестувальники блокували дороги, зокрема неодноразово намагалися блокувати паризьку кільцеву дорогу в ранкову годину пік, підпалювали сміттєві баки.Додамо, 9 вересня президент Франції Еммануель Макрон призначив премʼєр-міністром Себастьєна Лекорню. Він очолював міністерство оборони країни. Журналісти з’ясували, що Макрон доручив Лекорню провести консультації з політичними силами, представленими в парламенті Франції, "з метою ухвалення державного бюджету й укладення домовленостей, необхідних для ухвалення рішень у найближчі місяці".

У середу, 10 вересня, Францію охопили масштабні протести проти політики президента Еммануеля Макрона. Мітинги пройшли під гаслом "Заблокувати все".Про це повідомило видання Le Monde. Демонстрації відбулися вже щонайменше у восьми містах, зокрема в Парижі, Ліоні, Марселі, Тулузі, Страсбурзі, Руані, Рені та Монпельє.Протестувальники висловлюють невдоволення політикою жорсткої економії президента Емманюеля Макрона, яку, на їхню думку, продовжуватиме Себастьян Лекорню, який став уже п'ятим очільником уряду за останні два роки.Попередньо, щонайменше 175 000 людей взяли участь в акціях протесту. Водночас 473 людини були заарештовані за сутички із поліцією та підпали.  У багатьох містах єднальним гаслом стала вимога відставки президента Еммануеля Макрона. Під час мітингів у Парижі та інших частинах Франції протестувальники блокували дороги, зокрема неодноразово намагалися блокувати паризьку кільцеву дорогу в ранкову годину пік, підпалювали сміттєві баки.Згідно з даними Міністерства державної служби, страйкувало трохи більш як 4% державних службовців, більшість з яких працюють в секторі національної освіти. Студентська спілка нарахувала 80 000 молодих людей, мобілізованих на акції. Нагадаємо, 9 вересня президент Франції Еммануель Макрон призначив премʼєр-міністром Себастьєна Лекорню. Він очолював міністерство оборони країни. Журналісти з’ясували, що Макрон доручив Лекорню провести консультації з політичними силами, представленими в парламенті Франції, "з метою ухвалення державного бюджету й укладення домовленостей, необхідних для ухвалення рішень у найближчі місяці".Читайте також: Сьомий прем’єр Макрона. Чи зупинить політичну кризу у Франції друг України Лекорню.

Після вотуму недовіри кабінету міністрів Франсуа Байру президент Франції Еммануель Макрон запропонував очолити новий уряд міністру оборони Себастьяну Лекорню. Працюватиме новий прем’єр у ситуації потужної політичної турбулентності.За кількістю урядів за час президентської каденції Еммануель Макрон зрівнявся з Франсуа Міттераном. Щоправда, Міттеран змінив сім прем’єр-міністрів за 14 років, а Макрон — за вісім. На посаді глави держави він буде до квітня 2027-го, коли французи обиратимуть дев’ятого президента П’ятої республіки. До того часу, на жаль, може змінитися ще кілька урядових команд. Причина — Франція перебуває у глибокій політичній кризі, позитивних виходів із якої немає. Проте Себастьян Лекорню, який керуватиме новим урядом, має відповідний характер (аби кого міністром оборони ядерної держави не призначають), щоб протискати через парламент складні рішення. Тому його шанси протриматися на посаді довше за кількох останніх попередників непогані.Скорочення боргу та посилення оборони. Два надзавдання для прем’єраОбрання Макроном саме цієї кандидатури — чудова новина для України. Лекорню, попри молодий вік для політика (йому 39 років), має значний управлінський досвід. Міністром оборони, точніше, збройних сил, так ця посада зветься у Франції, його призначили у травні 2022 року. Тобто вся та значна військова допомога, яка надавалася і надається Парижем нашій державі, значною мірою заслуга Лекорню. До керівництва армійським міністерством він очолював інше — з питань заморських територій. А до того обіймав високі посади в міністерствах екологічних перетворень і місцевого самоуправління. Французькі політологи припускають, що Лекорню може розглядатися як наступник Макрона на виборах 2027 року. Але для початку йому варто провести низку важливих реформ, дуже непопулярних, не втративши при цьому особистий рейтинг.Серед таких реформ — скорочення бюджетного боргу. У Франції він найвищий із членів Євросоюзу: 3,35 трильйона євро, що відповідає приблизно 114 відсоткам ВВП країни. У цій державі також найвищий дефіцит бюджету в Євросоюзі, що становить від 5,4 до 5,8 відсотка ВВП при вимозі ЄС дефіциту у 3 відсотки. Якщо коротко — фінансова система Франції шаленими темпами летить у прірву. Аби хоча б якось зупинити цей процес, потрібні суттєва економія державного бюджету. Власне, попередні уряди й займалися пошуком джерел заощадження — за що прем’єри й міністри поплатилися посадами. Бо заощадливість — непопулярна у суспільстві масового споживання.Франсуа Байру, якого французький парламент повалив у понеділок, пропонував жорстку економію. У липні він ініціював скасування двох державних свят — Поливаного понеділка (понеділка після Великодня) і Дня перемоги — 8 травня. Щоб ці дні стали не вихідними, а робочими. Крім того, його уряд мав намір провести значні скорочення штату державних службовців, витрат на охорону здоров’я. Загалом Байру планував скоротити бюджет на 2026 рік на 43,8 мільярда  євро і зменшити дефіцит до 4,6% ВВП. Проте французькі депутати з його планами не погодилися — і відправили у відставку. На них не вплинула гірка правда, яку Байру висловив із парламентської трибуни: "У вас є влада повалити уряд, але не влада стерти реальність".Тепер бюджет зі значною економією доведеться протискати Лекорню.Друга реформа, яка безпосередньо стосується України, — зростання витрат на оборону. Макрон у липні заявив, що Франція витратить 64 мільярди євро на оборону 2027 року. Протягом двох наступних років сума додаткових витрат на безпеку й оборону складе 6,5 мільярда євро. Під час останнього саміту НАТО, який відбувся у Гаазі, партнери США по Альянсу взяли на себе зобов’язання протягом наступних років наростити видатки на оборону до 5% ВВП. Зброя й інша військова допомога Україні від європейських союзників забезпечуватиметься за кошти їхніх оборонних бюджетів. Тому ми зацікавлені, щоб у країн НАТО все добре склалося із запланованими видатками на оборонну сферу. Проте гігантський бюджетний борг Франції може зашкодити цим планам. Три біди прем’єра Лекорню  Лекорню вважають головним натхненником посилення обороноздатності Франції та військово-технічної модернізації її збройних сил. І прихильником посилення військової допомоги Україні. За що його люто ненавидить Росія, яка нацьковуватиме на нього своїх агентів впливу.Нагадаємо кілька висловлювань нового прем’єра Франції для кращого розуміння його політичної позиції. "Першою гарантією безпеки залишається українська армія, то ж ми відмовимося від будь-якої форми демілітаризації України. А головний обов'язок європейських збройних сил полягає у розробці рамок — доктринальних, потужнісних та інтелектуальних, на яких українська армія зможе базувати свої фундаментальні принципи не лише на наступний рік, але й набагато далі", — казав він у березні цього року. А в липні доповнив заяву наступними важливими тезами: "Наша абсолютна червона лінія — це демілітаризація України. Українці повинні мати можливість забезпечити власну безпеку, інакше я не дуже вірю у безпеку сусідніх країн".На посаді міністра оборони він підтримував налагодження партнерства між українськими та французькими виробниками продукції оборонної галузі. Зокрема, йшлося про виробництво БпЛА. Ще у вересні 2023 року Лекорню приїздив до України з понад двома десятками представників французького ВПК.Перша реакція представників політичного істеблішменту на призначення Лекорню прем’єр-міністром Франції підтверджує думку, що йому заважатимуть працювати ліві й праві сили країни. Праві представлені у парламенті потужною фракцією партії "Національне об’єднання", лідеркою якої є путіністка Марін Ле Пен. "Президент робить останній постріл макронізму, запершись у вузькому колі своїх прихильників", — відреагувала вона на призначення Лекорню у мережі Х. Праві популісти сподівалися, що Макрон після вотуму недовіри черговому уряду розпустить парламент і оголосить позачергові вибори. Згідно з опитуваннями, "Національне об’єднання" на них перемагає. Тобто отримало б змогу сформувати свій уряд. Але Макрон учинив інакше, і тепер із Лекорню Ле Пен та її соратникам буде куди складніше, аніж із тим же лібералом Байру. Сходження у велику політику новий прем’єр починав із правоцентристською партією "Республіканці", засновником якої був екс-президент Ніколя Саркозі. Тобто за політичними поглядами Лекорню ближчий до правого консерватизму, і якщо його реформи вдадуться, частина електорату партії Ле Пен йому симпатизуватиме. Отже, для правих популістів Лекорню становить серйозну небезпеку, і вони робитимуть усе, щоб гойдати під ним крісло.Це перша біда, та є й інші. У парламенті третину депутатського корпусу складають ліві, серед яких найагресивнішою антиурядовою риторикою відрізняють крайні ліваки з партії "Нескорена Франція". Вони блокують усі спроби урядів скоротити бюджетні витрати. Блокуватимуть і зростання видатків на оборону. У них є популярний лідер Жан-Люк Меланшон. Домовитися з цією частиною парламенту важче, аніж навіть із Ле Пен.Третя біда — соціально-політична турбулентність в країні, якою користуватимуться як внутрішні, так і зовнішні сили. Відучора у Франції розпочався страйк "Блокуємо все", який проводять профспілки. Демонстранти виступають проти урядових планів бюджетної економії. Учасників акцій, які тільки масштабуватимуться, мало цікавлять зовнішні загрози, але вони легко сприймають риторику крайньої лівої й правої опозиції. Працювати в таких умовах уряду Лекорню буде архіскладно. Але в наших інтересах, щоб він утримався, бо критики політики Макрона — надзвичайно небезпечні для України. Фактично це або відверті агенти впливу Кремля, або просто його корисні маріонетки. .