Вихідними Сполученими Штатами та ще низкою країн прокотилася хвиля протестів проти політики американської адміністрації. Це друга масштабна акція під девізом "No Kings" — перша відбулася у червні. Тоді, за різними оцінками, протести зібрали близько п'яти мільйонів учасників. Нинішні — приблизно сім мільйонів.
З поверненням Дональда Трампа до Овального кабінету американська політика ідеологічно розшарувалася. В американській демократії звикли до електоральних циклів, коли демократи змінюють при владі республіканців, і навпаки. Обидві партії та їхні креатури у Білому домі, попри напруженість, звикли домовлятися, бо Америка — передовсім. Але що за першого президентського терміну Трампа, що за другого політичний консенсус, який тривав десятиліттями, порушився.
Главу Білого дому звинувачують у перевищенні повноваженнями. Яскравий приклад — указ про обмеження громадянства за народженням. Це був один із перших указів, виданий одразу після інавгурації. Його мету пояснювали необхідністю припинити зловживання мігрантів, які приїздять до США народжувати дітей, щоб у такий спосіб лишитися в Америці. Проте федеральний суд визнав указ Трампа неконституційним, він суперечить 14-й поправці конституції. Тобто президент навіть не мав права його видавати. Проте адміністрація оскаржила це рішення і дійшла до верховного суду. Якщо той стане на бік Трампа, це буде прецедент, котрий поставить під сумнів незалежність судової гілки влади в епоху "короля Дональда".
За організацією протестів стоять демократи, але не вся Демпартія. Головним моторчиком мітингів виступає 84-літній сенатор від штату Вермонт Берні Сандерс. Його називають "червоним Берні" за ліві, навіть марксистські погляди. Сандерс двічі брав участь у партійних праймеріз. Уперше програв Гілларі Клінтон, яка, відповідно, поступилася на президентських виборах Трампу. Вдруге — сам відмовився від боротьби, підтримавши Джо Байдена. Похилий вік сенатора не заважає організовувати протести та виступати перед велелюдним натовпом.
"Ми тут не тому, що ненавидимо Америку, ми тут тому, що любимо Америку", — заявив він у своїй промові.
Принагідно згадаємо, що Сандерс говорив про Україну. У лютому він зробив гучну заяву:
"Ми стали свідками надзвичайно сумного моменту в американській історії. Ми бачили, як президент Сполучених Штатів об'єднався з диктатором Росії Володимиром Путіним, щоб підірвати незалежність України та її демократію".
Окрім Сандерса, до протестів приєдналося багато демократів — не лише сенаторів, а й мерів міст.
"У нас в Америці немає диктаторів. І ми не дозволимо Трампу продовжувати підривати нашу демократію", — написав у мережі Х лідер меншості в Сенаті Чак Шумер.
Однак серед мітингарів не помітили ні екс-кандидатку в президенти Камалу Гарріс, ні високоповажних чиновників минулої адміністрації. І це свідчить про кризу лідерства у Демпартії, про яку TrueUA писав ще у квітні. Яскраві публічні особи є, проте з харизмою борця хіба Сандерс, який у президенти не балотуватиметься через свій вік.
Республіканці звинувачення в авторитарності свого лідера відкидають, а протести називають "Hate America" — "Ненависть до Америки". Втім, варто зауважити, що ні у червні, ні зараз на вулицях американських міст не було альтернативних заходів на підтримку політики Трампа. Натомість губернатори-республіканці привели у стан готовності війська Національної гвардії.
Це свідчить про два важливих моменти: по-перше, виборці Трампа чомусь не бажають влаштовувати акцій на його підтримку — мабуть, розуміють, що антимігрантська політика не робить їхнє життя ситнішим; по-друге, трампісти демонструють готовність розганяти протести. Якщо демократи планують повернутися до влади, то мають враховувати, що робитимуть це не лише передвиборчими обіцянками, а й кулаками.
Трамп розгортає війська Нацгвардії вже у третьому місті. Спочатку був Лос-Анджелес, потім Вашингтон, тепер Портленд (штат Орегон). Це відбувається під приводом боротьби зі злочинністю і незаконними мігрантами. Але є нюанс — у цих містах мери від Демпартії. За їхніми даними, рівень злочинності у них знижується, а не зростає. Тому у застосуванні військових опоненти Трампа вбачають спробу залякування опозиції. Особливо після його недавньої заяви, в якій він назвав нелегальну імміграцію та злочинність "ворогом зсередини", заявивши, що Америка "перебуває під вторгненням зсередини" і військовим треба "робити, що вони хочуть" щодо протестувальників.
Але повернемося до акції "No Kings". Президент Трамп та віце-президент Джей Ді Венс відреагували на неї провокативними відео, генерованими ШІ. Глава Білого дому у своєму ролику летить на винищувачі в образі короля і поливає брудом протестувальників. У відео Венс Трамп надягає корону, мантію та бере до рук меча. На завершення перед ним схиляються члени Демократичної партії — Ненсі Пелосі та Чак Шумер. Обидва відео спричинили широкий резонанс, який, проте, ще більше ідеологічно розколов націю.
Основних відмінностей дві. Перша — триваючий шатдаун. TrueUA розповідав про причини та можливі наслідки цього явища. Демократи вимагають збільшити видатки на пільгове медичне страхування, республіканці не погоджуються. Але у них, попри більшість в обох палатах Конгресу, у Сенаті не вистачає власних голосів за затвердження видатків бюджету. Демократи стоять не своєму. Трамп та його міністри звинувачують їх у всіх смертних гріхах, проте заподіяти нічого не можуть. Гірше того для них, демократи змогли зібрати багатомільйонні мітинги проти політики Трампа. Якщо вірити міністру фінансів Скотту Бессенту, щоденні збитки від шатдауну становлять 15 мільярдів доларів.
Із шатдауном обидві партії грають у власну гру, адже де-факто стартувала передвиборча кампанія виборів до Конгресу 2026 року. Її ціна дуже висока. Нижня палата — Палата представників — буде переобрана повністю, а верхня — Сенат — на третину. Якщо демократи візьмуть гору хоча б в одній із палат, для трампістів почнеться круте політичне піке. Передовсім демократи ініціюють імпічмент Трампа.
Друга відмінність — глава Білого дому посилив позиції серед виборців MAGA низкою розпіарених миротворчих успіхів (TrueUA пояснював, чому йому не дали Нобелівську премію миру) та впровадженням мит, створюючи ілюзію власної величі. "Америка — це я", перефразовуючи короля Людовіка XIV. Звідси й "Hate America" від республіканців. Хто проти Трампа, той проти Америки. Для трампістів це аргумент. Білий дім, видається, намацав політтехнологічну альтернативу, якої не було у червні.
Що нам від протестів за океаном? Чим більша увага ЗМІ прикута до подій на вулицях американських міст, тим менше концентрується на новинах про війну у нас. Тобто будь-яке відволікання — не добре. З іншого боку, громадська думка в США на користь продовження американської підтримки України, тож Трамп і його соратники мусять йти у руслі громадських настроїв. А на спроби свого президента злитися в любові з кремлівським диктатором американці реагуватимуть протестами. Мабуть, Трамп усе ж не хоче, щоб вулицями носили плакати, де він обіймається з Путіним. Бо з таким образом лідера республіканців кандидати від цієї партії програють вибори з тріском.