Території, гарантії, гроші: чому від вояжу Віткоффа до Путіна не чекають добрих новин
Як передбачав TrueUA, Трамп не замінив Віткоффа після компрометуючих розмов того з помічником Путіна Ушаковим. Тепер одіозний спецпосланець разом із зятем Трампа Кушнером везе Путіну не до кінця узгоджену з Україною нову версію "мирного плану".
Переговори у гольф-клубі Shell Bay: перебіг, заяви та висновки
30 листопада у гольф-клубі Стіва Віткоффа відбулися багатогодинні українсько-американські консультації. Їхні деталі сторони тримають у секреті, на загал роблячи заяви загального змісту, бо дипломатія вимагає тиші. Разом із тим у ЗМІ з посиланням на джерела переговори супроводжувались суперечливими повідомленнями. Як-от публікація у The Telegraph, в якій стверджується, що Віткофф і зять Трампа Джаред Кушнер під час візиту до Москви буцімто оголосять про визнання російськими окуповані українські території. Джерела не уточнюють, що навіть якщо Трампу прикортить здійснити таку оборудку, без схвалення Конгресу вона юридично нікчемна. Своєю чергою, CNN, посилаючись на неназваних співрозмовників, стверджує, що американці укладуть з Путіним угоду про не вступ України до НАТО. Такі ж угоди укладуть й інші члени Альянсу. Про те, в який спосіб і хто їх змусить це зробити, джерела мовчать.
Ще широко розлетілася новина від The Wall Street Journal, що серед тем, які українська та американська делегації обговорюють у Флориді — графік виборів в Україні та можливість "обміну територіями" між Україною та Росією. Згодом це було спростовано. Одним словом, до, під час і після консультацій у Маямі вистачало смажених фактів. Проте єдине, що точно відомо — американський "мирний план" із 28 пунктів хоч і зазнав змін після зустрічі в Женеві (скоротився до 19 пунктів), проте саме він лишається тим документом, який обговорюється всіма сторонами.
Що ж казали перемовники? Глава Держдепу Марко Рубіо назвав українсько-американські консультації "дуже продуктивними і корисними", але сторони "мають ще багато роботи". Керівник української делегації, секретар РНБО Рустем Умєров також схарактеризував зустріч як "змістовну й успішну". Вчора він ще раз спілкувався з Віткоффом перед відльотом того до Москви. А квінтесенцією цього всього можна вважати заяву Трампа: Україна "має деякі складні проблеми, є ситуація з корупцією, яка не допомагає", водночас він побачив "хороші шанси, що ми зможемо укласти угоду".
Отже, зробимо три висновки. По-перше, американці сяють оптимізмом після переговорів з Україною. Можливо, тепер вони все ж тиснутимуть не на нас, а на Росію. По-друге, українська делегація змогла ознайомити американську з реальним станом справ на полі бою, що дуже важливо, враховуючи схильність Віткоффа вірити в кремлівські наративи. Залишається сподіватися, що американці не вчинять геополітичне самогубство, пішовши на компроміс із росіянами за нашою спиною. Якщо таке станеться, це назавжди підірве авторитет США як прогнозованого союзника.
По-третє, американці не погоджуються на сильні гарантії Україні зі свого боку, вимагаючи поступок Росії із нашого. До відвертих погроз і шантажу представники США не вдаються, їхня тактика переговорів більше нагадує східний базар, — українцям пропонують "купитися" на гарантії безпеки, які такими насправді не є. Це розуміють і наші європейські партнери, які також хочуть почути від Трампа, якими будуть гарантії безпеки для України й для них. Переговори в Маямі відповіді на це питання не дали. Члени НАТО в Європі бачать іншу картину — скорочення американської присутності на континенті, що лише послаблює колективну безпеку Альянсу.
По-четверте, окрім відсутності зрозумілих гарантій від Сполучених Штатів немає чіткості й щодо коштів на повоєнне відновлення України. Варіант, викладений у першому варіанті "мирного плану", прем’єр Польщі Дональд Туск назвав відверто:
"Ми знаємо, що йдеться не про мир. Йдеться про бізнес".
Американці просто хочуть заробити чималий відсоток на використанні коштів на відбудову. Європейці досі шоковані таким підходом і вимагають від американської адміністрації визначеності.
Європа бере Віткоффа під контроль
Про позицію США, власне, йшлося під час учорашньої зустрічі Володимира Зеленського з президентом Франції Еммануелем Макроном.
"Ми завершили роботу над гарантіями безпеки, які важливі для безпеки європейців, громадян Франції та українців", — заявив французький лідер.
Наступним кроком, за його словами, стануть переговори з американськими посадовцями, щоб уточнити роль США у реалізації цих гарантій. Вони мають забезпечити стабільність у регіоні та захист від будь-яких потенційних загроз.
Тобто європейці стійко стоять на заваді спробам Штатів винести їх за дужки домовленостей. Що, вочевидь, дратує прихильників швидкої капітуляції України в оточенні Трампа. Якими б не були результати переговорів Віткоффа і Кушнера в Москві, без позиції Європи це будуть виключно домовленості американців із Кремлем. Очевидно, з метою нагадати про це Зеленський у присутності Макрона зателефонував Віткоффу. Також телефонні перемовини відбулися з прем’єром Великої Британії Кіром Стармером, з головою Європейської ради Антоніу Коштою та головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, а також з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте.
Отже, кілька висновків та очікувань. По-перше, зустріч у Франції та заяви з неї можуть бути свідченням, що українсько-американські контакти у гольф-клубі Віткоффа не зняли найпроблемніших моментів у "мирному плані" американців. І в Києві, і в Європі остерігаються, що американські перемовники у Москві відступлять від документа, узгодженого у Женеві, і після повернення знову тиснутимуть на Україну замість Росії.
По-друге, у нас і в Європі розуміють, що де-факто підсумком консультацій у Маямі стала домовленість домовлятися далі. І з цим незакритим гештальтом американські посланці їдуть домовлятися в лігво Путіна. Нескладно здогадатися, що план припинення війни, який прийме Україна, не прийме Росія. Тому візит Віткоффа і Кушнера до столиці країни-терористки не стане проривом. Путін навантажить Трампових "човників" своїми правками до плану, точніше, поверне пункти, які викреслили в Женеві, і з тим вони повернуться до Вашингтона. А далі — по новому колу. Трамп, який полюбляє встановлювати дедлайни на кшталт "мир за 24 години", вже не окреслює чітких термінів.
По-третє, у випадку провалу умиротворення Путіна за наш рахунок, глава Білого дому може відвернути увагу від війни в Україні атакою на Венесуелу. Хмари над цією країною згущуються. У регіон Карибского моря стягується американський військовий флот, кілька днів тому Трамп оголосив про закриття повітряного простору Венесуели. Варто зважати на високу ймовірність військового конфлікту у цій країні для прикриття США самоусунення від участі в переговорах щодо припинення війни Росії проти України.
По-четверте, політична криза в Україні, викликана потужним корупційним скандалом та його наслідками, послаблює переговорні позиції нашої держави, чуємо про кризу і від Трампа. Щоб не виїздили Віткофф із Кушнером у Москві, нам своє робить — необхідні рішення, які повернуть суспільству єдність. Працюватиме нинішній план чи буде інший, все одно довготривалий мир потребуватиме громадянської згоди. Мабуть, ще зі школи всі пам’ятають фразу "сильного доля веде, а слабкого волочить". Щойно Україна сама себе послаблює, одразу відчуваємо, як нас хочуть змусити прийняти умови ворога.