# Марко Рубіо

За підсумками доби вівторка, 4 серпня, ціни на нафту впали до найнижчого рівня за останні три тижні. Такі показники зафіксовано після того, як високопосадовці Сполучених Штатів Америки оголосили про можливість угоди з Іраном.Таку інформацію оприлюднили журналісти ВВС. Вони цитують державного секретаря США Марка Рубіо та міністра фінансів Скотта Бессента, які заявили, що переговори просунулися настільки, що потенційно судноплавство може відновитися вже цього тижня.Через це вартість бареля нафти марки Brent, світового еталона цін на нафту, знизилася майже на 5% на тлі новин про можливе послаблення перебоїв із постачанням.Американська нафта West Texas Intermediate також подешевшала більш ніж на 5% — до 76 доларів за барель. Обидва еталонні сорти досягли найнижчого рівня з 13 липня.Рубіо заявив, що в переговорах з Іраном та Оманом щодо забезпечення проходу більшої кількості суден через протоку досягнуто прогресу."У цих переговорах є прогрес, але остаточної домовленості ще немає. Ми сподіваємося, що це станеться вже дуже скоро", — сказав він журналістам у Державному департаменті США.Бессент додав, що угоди про відкриття Ормузької протоки можуть досягнути вже в середу."Є шанс, що ми укладемо угоду, відкриємо протоку та розпочнемо рухатися до нормальнішої ситуації в цьому конфлікті", — наголосив він.Нагадаємо, декілька днів тому стало відомо, що грузинський нафтопереробний завод "Кулеві" відмовився від російської нафти. Підприємство розпочало переробляти нафту з Казахстану та готується до постачання сировини з Лівії..

Насичена програма візиту президента Володимира Зеленського до США, в якій була не лише зустріч з Дональдом Трампом, а багато інших успішних подій, свідчить про зміни в політиці Білого дому. Це одночасно викликає оптимізм і побоювання.Як еволюціонувала політика Трампа щодо УкраїниЩе два роки тому в ході президентської виборчої кампанії Трамп нахвалювався, що зможе протягом доби припинити війну в Україні. Основний його аргумент — він особисто добре знає Путіна, тож зможе без проблем із ним домовитися. Щоправда, не уточнював, на чию користь будуть домовленості — на нашу чи на російську.З поверненням Трампа до Білого дому з'ясувалося, — він хоче бути посередником у переговорах, але готовий підігрувати Кремлю. "В України немає козирів" — цей аргумент, який дивував як українців, так і наших європейських партнерів, для Трампа, очевидно, виглядав вагомим. Не тільки тому, що у Росії більше ресурсів. Аргументація не на користь України складалася з низки наративів, серед яких значна кількість впливу кремлівської пропаганди.Коли блогерка MAGA Лора Лумер, перебуваючи в Україні, ставить, як сама каже, "незручні питання" Зеленському та іншим, із ким тут зустрічається, проявилися інгредієнти інформаційного "меню", яким роками ультраправі активісти годували консервативних виборців Америки. Тією ж сумішшю з конспірології, російської пропаганди та відвертої маячні годували і Трампа. Для української аудиторії багато питань від Лумер взагалі видаються беззмістовними, як от про "нацистів", але тепер ми краще розуміємо, наскільки потужно впливають росіяни на прихильників руху MAGA та загалом на правий політичний табір. Те ж саме і з не меншою силою вони поширюють і в Європі.Наступний етап еволюції політики Трампа щодо війни в України пов’язаний із першими спробами домовитися з росіянами (зустріч у Саудівській Аравії 18 лютого 2025 року), після чого їхні хотілки ретранслювали українській делегації. Нагадаємо коментар президента США після зустрічі його представників з російськими в Ер-Ріяді:"Росія хоче щось зробити. Вони хочуть зупинити цю дикість. Я маю на увазі те, що там відбувається. Її солдатів убивають тисячами щотижня".Тоді ж Трамп наголошував на необхідності проведення в Україні президентських виборів, шокувавши повним нерозумінням ситуації: мовляв, рейтинг президента "впав до 4%", і це "не Росія каже Україні, що треба вибори, це об’єктивний стан речей". Фактично він переповів кремлівські наративи.Етап примусу України до капітуляції тривав протягом лютого та березня 2025 року. Його апогеєм став скандал в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли президент Зеленський зіткнувся з агресивним тиском та відвертою неповагою. Це вже у минулому, кажуть оптимісти. Аж ніяк, спогади виринатимуть в українців при кожній згадці Трампа.Протягом приблизно квітня-липня 2025-го президент США то бачив козирі в України, то знову не бачив. Він кілька разів телефоном розмовляв із Путіним, його посланець Стів Віткофф регулярно літав до Москви. Тобто велися кулуарні переговори з росіянами за спиною українців. Завершився цей етап зустріччю Трампа і Путіна на Алясці 15 серпня. Відтоді з’явився так званий "дух Анкориджа", по суті — велика зрада, сенс якої зводився до територіальних поступок України в обмін незрозуміло на що.Тільки у липні цього року держсекретар США Марко Рубіо розсекретив суть тодішніх домовленостей."Вони (росіяни) називали це формулою "3+2", яка передбачала обмін територіями. Але ця ініціатива провалилася. Мирна угода неможлива, якщо на неї не погоджуються обидві сторони. Україна тоді не погодилася на ці пропозиції, саме тому ця спроба не спрацювала", — заявив Рубіо.Додамо: офіційних домовленостей на Алясці не досягли, але Росія говорила про "дух Анкориджа" з пропагандистською метою.Після зустрічі Трампа і Путіна на Україну розпочався шалений тиск, з’явився так званий "мирний план Трампа", а насправді російський, який американці намагалися нав’язати Києву. Не вдалося не тільки через непоступливість України, а й через спільну проукраїнську позицію європейських партнерів. Після того, коли плани зірвалися, Білий дім на певний час втратив інтерес до переговорів. Виявилося, у Трампа немає козирів.28 лютого цього року США спільно з Ізраїлем почали військову операцію проти Ірану — й українська тематика у політиці американської адміністрації відійшла на другий план. Це — наступний етап еволюції. Ми так і не дочекалися візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера і, здавалося, Трамп узагалі хоче відмовитися від участі у процесі, який не принесе йому швидкого результату. Але президент США вирішив повернутися. TrueUA аналізував, які події цьому сприяли, зокрема, єдність наших союзників в Європі. А саміт НАТО в Анкарі підтвердив, що Трамп готовий змінювати своє ставлення до України.Подальші події — заяви Марко Рубіо, який зараз концентрує на собі тематику переговорів щодо припинення війни в Україні, візит згаданої Лумер, відвідини Зеленським США, де він розмовляв із Трампом та мав насичену програму, ухвалення в першому читанні закону Грема-Блументаля — це очевидні підтвердження позитивної для нас зміни курсу правлячої адміністрації Штатів. Інша справа, які причини цієї метаморфози і як довго це триватиме. Тут знову пригадався випадок, коли було багато розмов про надання Україні "томагавків", але після телефонного контакту з Путіним глава Білого дому зняв цю тему з порядку денного і до неї більше не повертався.Чому Трамп передумав змушувати Україну до капітуляції перед ПутінимЗ огляду на описану вище еволюцію політики Трампа щодо України, немає віри, що нинішні зміни — щирі. Найімовірніше, вони мають свої мотиви. Перший — проміжні вибори до Конгресу, які відбудуться у перших числах листопада. Американці застряли в Ірані, що викликає все більше невдоволення серед виборців. Згідно з опитуванням Reuters/Ipsos, рівень схвалення громадянами США війни проти Ірану — нижче 40%, а кількість тих, хто вважає, що їхній президент "не чітко пояснив свої цілі", становить майже 70%. Враховуючи малу ймовірність укладення міцної угоди з Тегераном до виборів у США, Білий дім намагається знайти для свого керманича піар-перемогу. Як би це цинічно не звучало, але її трампісти шукають в Україні.Закон Грема-Блументаля, якщо його ухвалять остаточно і Трамп освятить документ своїм підписом, може стати потужним інструментом проти країн, які допомагають Росії заробляти гроші на війну купівлею нафти, але політика нинішнього глави держави нагадує танець, в якому після кроку вперед буде крок назад, а то й два. Під дію закону потраплять Індія, Китай та багато інших держав, з якими Штати мають власні відносини, тому його застосовуватимуть вибірково. Але головне зараз для Білого дому — резонанс від ухвалення закону Грема-Блументаля, піар-ефект. Консервативні виборці хочуть бачити сильного президента, який змушує Путіна до миру силою, от їм і спробують показати ілюзію такого примусу.До листопада для України вікно можливостей у співпраці з Вашингтоном буде відрите широко, цим потрібно максимально скористатися. У випадку поразки республіканців на виборах Трамп може знову втратити інтерес, бо перебування на боці України вже нічого не даватиме йому в плані рейтингу і піару. Це як із Нобелівською премією миру, яку Трампу не дали: після цього він не займається примиренням прикордонних конфліктів у різних країнах, а навпаки — веде війну на Близькому Сході.Другий мотив — президенту США потрібні союзники у війні, це можуть бути країни НАТО, які повністю на нашому боці. Європейці не хочуть вв’язуватися в іранську авантюру американців, проте у Вашингтоні намагаються їх зацікавити. Підтримка України може бути одним із варіантів великого політичного торгу з європейцями, де є і другий варіант — відмова від допомоги та посилення мит проти країн ЄС.Маленька ремарка: TrueUA аналізував, з якими проблемами Євросоюз стикається при ухваленні санкцій проти Росії, проте вони все ж ухвалюються, Сполученим Штатам приймати такого роду рішення простіше, десь потрібне голосування конгресменів, а десь президент може застосовувати економічні важелі указами. Себто, складний консенсус, як в ЄС, непотрібний. Скільки санкцій проти Росії було введено при Трампу? Є старі, які ввели ще за часів Джо Байдена і вони далі діють, є обмеження проти "Роснєфті" і "Лукойла", проте на тлі конфлікту на Близькому Сході їх пом’якшили.Простіше кажучи, якби Трамп хотів, він би діяв рішуче і в питанні санкцій та мит, і в питання військово-технічної допомоги нашій країні. Процитуємо недавню його заяву:"Він (Путін) розуміє, що я продаю зброю не Україні, а країнам НАТО. Вони платять повну ціну, а як саме розподіляється ця зброя, я не маю уявлення".Тобто позиція Трампа лишилася непохитною, він прагне заробляти на нашій війні."Я би хотів, щоби він (Зеленський) поклав край війні. Тож це дуже просто. Я сказав Зеленському, аби він закінчив війну. У мене добрі стосунки і з ним, і з Путіним", — прокоментував Трамп зустріч з українським президентом.А де тут про нашу перемогу? Єдина зміна — він не тисне публічно на Україну. Але жодного тиску на Росію — немає..

Американський державний секретар Марко Рубіо відкинув російський наратив про те, що Сполучені Штати Америки та Росія досягнули будь-якої угоди щодо припинення війни Росії в Україні під час саміту на Алясці в серпні 2025 року.Про це повідомили аналітики американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War).Зокрема, Рубіо заявив після зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим 23 липня, що російські "пропозиції" на саміті в Анкориджі провалилися."Миру вдасться досягнути лише завдяки новим "концепціям та ідеям", які США готові підтримати", — наголосив американський посадовець.Водночас Міністерство закордонних справ Росії заявило, що Лавров підтвердив Рубіо готовність Росії до переговорів і зобов'язань щодо "пропозицій" США, з якими президент Росії Володимир Путін погодився на саміті на Алясці."Російські чиновники регулярно посилаються на нібито "угоди з Анкориджа" для просування наративів про готовність Росії до переговорів, попри відсутність будь-яких публічних заяв після саміту та нещодавню відмову американських чиновників від таких російських наративів", — зробили висновок аналітики Інституту вивчення війни.Інші ключові висновки ISWПрезидент України Володимир Зеленський продовжує повторювати свою відданість мирним переговорам зі Сполученими Штатами та Росією.Український лідер провів перемовини зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом і колишнім старшим радником Дональда Трампа Джаредом Кушнером, на яких обговорили зусилля щодо мирних переговорів.Володимир Зеленський підтвердив свій намір провести тристоронні переговори між США, Україною та Росією восени 2026 року.Ні російські, ні українські війська не досягнули підтвердженого прогресу 23 липня.Нагадаємо, вчора американська блогерка Лора Лумер повідомила, що взяла інтерв’ю в президента України Володимира Зеленського. Її називають медійницею, яка наближена до американського президента Дональда Трампа..

Сполучені Штати Америки оприлюднили нові оцінки масштабів втрат армії Росії у війні проти України, які сягають п'ять-шість тисяч солдатів щотижня. Цей збройний конфлікт може виявитися унікальним через аномально високу кількість саме ліквідованих окупантів.Про це заявив державний секретар США Марко Рубіо, повідомляє The Guardian.Безпрецедентний рівень втрат російських окупантівДержавний секретар США Марко Рубіо зазначив, що володіє свіжими даними щодо перебігу російсько-української війни. За його словами, ця війна демонструє аномальну тенденцію, адже може стати єдиним конфліктом в історії, де кількість полеглих у бою перевищує кількість поранених. Держсекретар США так описав реальний розмах втрат загарбників:"Ось наскільки це кривава війна. Росіяни, як я вважаю, втрачають понад 5-6 тисяч солдатів щотижня. Це разюча кількість".Ціна для України та зусилля щодо завершення війниАмериканський дипломат зауважив, що українська сторона також платить надзвичайно високу ціну за захист своїх територій і громадян, втрачаючи як військових, так і цивільних мешканців під час обстрілів. Оцінюючи ситуацію, глава Держдепу підкреслив необхідність припинення бойових дій:"Ми бачили загибель цивільних, обстріли в Києві. Ми спостерігали певне зростання таких випадків. Звісно, ця війна не пішла на користь і Україні. Тож, на мою думку, обидві сторони повинні мати стимул, щоб покласти їй край", — заявив Рубіо.За його словами, команда президента США Дональда Трампа досі робить усе можливе, щоб це сталося якомога швидше. Глава Держдепу запевнив, що пошук компромісів триває, і Вашингтон активно залучений до цього процесу.Нагадаємо, раніше Марко Рубіо заявив, що для досягнення миру в Україні потрібно винести на обговорення "нові ідеї". Вони мають стати компромісними для Києва та Москви. Попередні узгодження між сторонами "провалилися"..

Для досягнення миру в Україні потрібно винести на обговорення "нові ідеї". Вони мають стати компромісними для Києва та Москви. Попередні узгодження між сторонами "провалилися".Про це заявив державний секретар США Марко Рубіо, якого цитує видання The Guardian.За його словами, пропозиції, які висували до цього часу, були не прийнятними для України раніше та залишаються неприйнятними для неї зараз.Рубіо зазначив, що зараз ті пропозиції, які обговорювали раніше, "ймовірно, стали ще менш прийнятними", зважаючи на ситуацію, яка склалася в російсько-українській війні."Якщо мир і настане, то це станеться завдяки якійсь новій ідеї та новим концепціям, і ми готові запропонувати деякі з них у відповідних умовах і у відповідній формі, якщо така можливість з'явиться та якщо умови виявляться сприятливими. Ми готові відіграти цю роль у позитивний спосіб", — зауважив держсекретар США.Як відомо, сьогодні в Манілі відбулася зустріч американського державного секретаря Марка Рубіо з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.Як заявили в Міністерстві закордонних справ Росії, під час зустрічі Лавров представив американській стороні російське бачення ситуації на фронті та вкотре висловився проти подальшої військової допомоги Україні. Також він розкритикував політику європейських країн, які, за його словами, прагнуть завдати Росії "стратегічної поразки".Журналісти видання Bloomberg раніше повідомляли, що російський диктатор Володимир Путін не готовий розглядати повернення Україні частини окупованих територій як елемент можливої мирної угоди про завершення війни.Нагадаємо, що вчора президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з представниками американського президента Дональда Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. За словами українського лідера, вийшла хороша та важлива розмова про те, як активізувати дипломатію та наблизити мир. Зеленський висловив переконання, що мир потрібен — мир із гідністю, й Україна вже давно до цього готова..

Державний секретар США Марко Рубіо та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров провели зустріч у Манілі під час саміту АСЕАН. Переговори тривали близько 35 хвилин.Про це повідомляє Интерфакс. За даними агентства, переговори тривали близько 35 хвилин.До російської делегації увійшли заступник глави МЗС Андрій Руденко, директор департаменту зовнішньополітичного планування Олексій Дробінін та постійний представник президента РФ при АСЕАН Євген Загайнов.Американську сторону, окрім Рубіо, представляли заступниця держсекретаря з політичних питань Елісон Хукер та спецпосланник Білого дому Серджіо Гор.Як заявили в Міністерстві закордонних справ Росії, під час зустрічі Лавров представив американській стороні російське бачення ситуації на фронті та вкотре висловився проти подальшої військової допомоги Україні. Також він розкритикував політику європейських країн, які, за його словами, прагнуть завдати Росії "стратегічної поразки".У російському зовнішньополітичному відомстві також заявили, що Лавров підтвердив готовність Москви до політико-дипломатичного врегулювання війни та підтримку пропозицій, які, за твердженням російської сторони, обговорювалися під час зустрічі президентів Росії та США в Анкориджі.Крім війни в Україні, сторони обговорили ситуацію в Перській затоці, питання міжпарламентських і культурних контактів, а також роботу дипломатичних представництв двох країн.За підсумками переговорів сторони домовилися продовжити контакти між зовнішньополітичними відомствами, зокрема в межах роботи міжнародних організацій.Нагадаємо, за словами Марка Рубіо, під час зустрічі американського президента Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна в Анкориджі в серпні торік жодних офіційних домовленостей щодо України не досягнули..

Після оманливого перемир’я США та Іран продовжили воювати. Мало хто сумнівався, що режим у Тегерані погодиться на ультиматум Вашингтона, йому треба була просто передишка. Але, на відміну від перших атак американців на іранців, через що увага світу змістилася на нову гарячу точку, зараз війна в Україні на другий план не відійшла.Як США та Іран знову запалили Близький СхідВійськове протистояння між США та Ізраїлем з одного боку та Іраном — з іншого — відновилося 7 липня. Поблизу Ормузької протоки обстріляли катарський LNG-танкер, хоча до цього на тлі переговорів про безпечне судноплавство через протоку пройшло понад 200 комерційних суден. Американці у нападі на танкер звинуватили іранців. Наступного дня саміті в Анкарі Дональд Трамп визнав, що меморандум про взаєморозуміння з Іраном, підписаний 18 червня, втратив чинність."Все скінчено. Я не хочу мати з ними справу. Вони покидьки. Вони хворі люди. Ними керують хворі люди", — охарактеризував режим у Тегерані президент США.На той момент американці вже завдали ударів по понад 80 цілях на території Ірану. Там у відповідь пригрозили паралізувати світове постачання нафти та розширити конфлікт на Червоне море.На тлі відновлення протистояння з’явилася інформація, що режим аятол готує замах на Трампа. Глава Білого дому підтвердив, що давно перебуває у списку ворога, тому дав інструкції на випадок своєї смерті "просто буквально розбомбити їх до рівнів, яких вони ніколи раніше не бачили". Нагадаємо: в разі передчасної смерті президента Сполучених Штатів до президентських виборів його функції виконує віцепрезидент. Зараз ним є Джей Ді Венс, якого важко назвати "великим другом України".У ніч проти 12 липня Корпус вартових ісламської революції (КВІР) оголосив про закриття Ормузької протоки на невизначений період. За останні кілька діб американці та іранці обмінялися потужними ударами. 12 липня військові США уразили понад 100 цілей в Ірані, серед яких — пускові майданчики ракет і дронів, склади боєприпасів та обладнання зв’язку. Іранці розширили географію ударів, атакувавши Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Йорданію, Оман і Кувейт.14 липня Йорданія повідомила про перехоплення чотирьох балістичних ракет, які летіли по американській базі. Цього ж дня в Ормузькій протоці було атаковано два танкери ОАЕ "Момбаса" і "Аль Бахія" — не обійшлося без жертв. А ближче до вечора стало відомо про атаку балістикою по стоянці безпілотника на авіабазі Алі-аль-Салем у Кувейті. Вчора Трамп офіційно повідомив Конгрес про початок нової військової операції проти Ірану.В інтерв’ю улюбленому телеканалу трампістів Newsmax він похвалився, що американські військові вже знищили близько 84% іранських об'єктів з виробництва озброєнь. За його словами, протягом чотирьох місяців операції США майже повернули іранців "до кам'яного віку", щоправда, визнав, що в Ірану залишаються деякі ракети та деякий потенціал. Водночас скептики вважають, що війна триватиме тут в якомусь варіанті ще досить довго. Така думка переважає і серед американців.За даними недавнього опитування Reuters/Ipsos, майже 80% американців вважають, що війна між США та Іраном матиме затяжний характер, і лише 18% опитаних вірять, що війна може завершитися вже за кілька тижнів. У цьому опитуванні є ще дві погані для Трампа і республіканців цифри: відновлення ударів по Ірану підтримує 37% респондентів, тобто значно менше навіть половини американців, тоді як майже половина вважає, що не вартий витрат на нього.З огляду на передвиборчу кампанію на проміжних виборах до Конгресу, яка де-факто триває, таке ставлення населення до війни має насторожити як Білий дім, так і республіканців. У них і без того ситуація з рейтингами не найкраща, і якщо Трамп не знайде чогось, що можна продати електорату як перемогу, справи — кепські.Погані і хороші новини для УкраїниВсі, мабуть, пам’ятають, як перша військова операція США на Близькому Сході, що розпочалася 28 лютого, переключила увагу світу та самої американської адміністрації з війни в Україні. Трампу, який зайшов у глухий кут у переговорах про мир у нас, потрібне було зміщення уваги, проте нічого путнього з цього не вийшло. Існують побоювання, що, попри повну військово-технічну перевагу Сполучених Штатів над їхнім ворогом, конфлікт затягнеться навіть не на місяці. До кінця каденції Трампа — надто песимістичний сценарій, але до дня проміжних виборів у перших числах листопада, найімовірніше.Чим відлунилася іранська авантюра американців українцям — лише кілька цифр і фактів.Перше: Україна лишилася без ракет для систем ППО Patriot, чим одразу ж скористався наш ворог, посиливши атаки балістикою. США наполягали на тому, що їм тепер ці ракети потрібніші.Друге: за кілька останніх місяців значно зросла кількість загиблих цивільних в Україні, за даними ООН, у червні внаслідок російських атак загинули щонайменше 265 цивільних, ще 1816 отримали поранення. Це один з найвищих показників за війну, цифри загиблих зростали протягом трьох останніх місяців.Тільки за перший тиждень липня загинули щонайменше 93 цивільних, ще понад 500 отримали поранення. Основною ціллю ворога став Київ, який раніше був відносно безпечним завдяки добре організованій системі протиповітряної оборони.Третє: зупинився переговорний процес, в якому американці хоч і були лише посередниками, проте їхня участь хоча б трохи стримувала Путіна. З одного боку, після того, як вивітрився "дух Анкориджа", США перестали тиснути на Київ — і це добре. З іншого, навіть найбільші оптимісти не скажуть, коли може відкритися нове переговорне вікно.Якщо Сенат підтримає "пекельні санкції" — законопроєкт покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема та демократа Річарда Блюменталя про 500-процентні мита для країн, які купують російські енергоресурси, це має шанс вплинути на Кремль у купі з глибинними санкціями — дроновими ударами по військових і нафтових об’єктах на території РФ, які успішно завдають ЗСУ. Потрібно поспішати, щоб російська економіка почала руйнуватися, а не тільки хитатися. А Трамп знову загрузає в Ірані, це спричинило ріст цін на нафту, від чого матиме зиск Москва.Як завжди — є хороші і погані новини. Хороша в тому, що президент США схвалив законопроєкт Грема-Блюменталя. Погана: Палата представників йде на літні канікули 23 липня, а Сенат — 7 серпня. Якщо до того часу документ не схвалять, тоді ще є коротка сесія у вересні, яка радше перетвориться у виголошення передвиборчих промов, потім — вибори у листопаді, а наступна сесія вже може стати так званою lame duck — сесією "кульгавої качки", якщо республіканці вибори програють. Тобто буде переділ впливів і посад у Конгресі й американським законодавцям може виявитися не до нас.На тлі цифр і фактів, які навіюють песимізм, варто відзначити важливі позитивні моменти. Перший: саміт "Великої сімки", а потім і саміт НАТО в Анкарі продемонстрували зміну у голові Трампа: він не тільки провів змістовні зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, а й, що показово, не зателефонував до Москви після цього. У Кремлі образилися, але хто їх питає. І ще дуже важливий момент: держсекретар США Марко Рубіо повідомив, що США обговорюють посилення далекобійних спроможностей України. Коментуючи озвучене Рубіо, Трамп заявив:"Це ескалація. Але це ескалація, яка може призвести до завершення війни".Другий позитивний момент: 13 липня 10 держав Європи включно з Україною заявили про створення "антибалістичної коаліції" — інтегрованої системи боротьби з балістичною загрозою. Тоді ж Зеленський анонсував наступне засідання "коаліції рішучих" в Україні. Тобто, попри не дуже добрі прогнози щодо тривалості військової операції США проти Ірану, європейські партнери залишаються пліч-о-пліч з українцями.Третій позитив: схоже, розуміння того, що Путіна до справжніх переговорів можна привести лише силою, стало трендом, який залишатиметься незалежно від інших подій у світовій політиці. Й Вашингтон більше на довго з цього процесу не виключатиметься..

Державний секретар США Марко Рубіо оголосив про початок масштабної кампанії, спрямованої на послаблення діяльності Міжнародного кримінального суду (МКС). Адміністрація президента Дональда Трампа планує посилити санкційний та дипломатичний тиск на суд, а також закликатиме інші держави вийти зі складу МКС.Як повідомляє Euronews, Рубіо оприлюднив відповідне відеозвернення у соцмережі X та авторську колонку в The Wall Street Journal, у яких заявив, що МКС становить "неприйнятну загрозу суверенітету США"."МКС та його прихильники ведуть війну проти нашої країни не кулями чи ракетами, а законами, міжнародними угодами та так званим міжнародним правом", — заявив держсекретар.За його словами, суд нібито претендує на право переслідувати американських військовослужбовців і посадовців, хоча США не є стороною Римського статуту, який заснував МКС.У Державному департаменті заявили, що кампанія має на меті "систематично позбавити МКС можливості діяти, переслідувати американських військових чи посадовців або іншим чином загрожувати суверенітету США".Також Вашингтон планує чинити дипломатичний тиск на країни, щоб вони припинили фінансування суду та вийшли з його складу. Крім того, адміністрація Трампа має намір уважніше оцінювати держави, які продовжують підтримувати МКС, водночас отримуючи американську допомогу.Водночас ініціатива вже викликала критику з боку міжнародних правозахисників. Колишній виконавчий директор Human Rights Watch Кеннет Рот заявив, що адміністрація Трампа прагне уникнути відповідальності за можливі воєнні злочини.За його словами, МКС розслідує злочини лише на території держав, які ратифікували Римський статут, і не має юрисдикції щодо злочинів, скоєних на території США.Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що американський державний секретар Марко Рубіо поступиться віцепрезиденту країни Джею Ді Венсу, якщо той публічно заявить про наміри балотуватися на посаду президента від Республіканської партії на виборах 2028 року..

Американський державний секретар Марко Рубіо поступиться віцепрезиденту країни Джею Ді Венсу, якщо той публічно заявить про наміри балотуватися на посаду президента від Республіканської партії на виборах 2028 року.Таку інформацію оприлюднила агенція Associated Press, журналісти якої послалися на власні джерела.Співрозмовники медійників розповіли, що Рубіо в розмовах зі своїми радниками та помічниками неодноразово згадував про свій намір поступитися місцем Венсу.Видання наголосило, що в останні місяці Рубіо, обіймаючи посади держсекретаря та помічника президента з питань національної безпеки, значно зміцнив свій вплив в адміністрації, призначивши своїх прихильників на ключові посади в Раді національної безпеки Білого дому.Журналісти додали, що Рубіо та Венс виробляють різні підходи до реалізації зовнішньополітичного й оборонного порядку денного президента США Дональда Трампа. Зокрема, Венс уже декілька разів критикував Ізраїль за його дії в Лівані, тоді як Рубіо зберігає підтримку Тель-Авіва або утримується від коментарів щодо ліванської ситуації.Держсекретар США ставився до можливості досягнути прийнятної угоди з Тегераном настільки скептично, що у квітні відмовився очолити американську делегацію на переговорах у Пакистані.Венс, своєю чергою, побачив у цьому шанс зміцнити зовнішньополітичні позиції та, за даними джерел видання, двічі просив Трампа доручити керівництво місією йому, доки президент не погодився.При цьому прессекретар Держдепу Томмі Піготт наголосив, що "Рубіо та вся адміністрація на 100% діють у повній згоді з президентом Трампом".На думку дипломата Яна Келлі, й Венс, і Рубіо мають рівні амбіції стати наступниками Трампа, проте в разі провалу переговорів з Іраном Венса може очікувати на "провал" у плані президентського висування.Аналітики акцентували, що погляди політиків очевидно розходяться: Рубіо спирається на доктрину Рональда Рейгана про важливість "вільного світу", тоді як Венс не цікавиться цією концепцією та говорить мовою відмови від "абстракцій".Орім того, за словами співрозмовників медійників, Рубіо використовує своє становище, щоби перебудовувати Раду національної безпеки під себе, призначаючи останніми тижнями близьких союзників на ключові посади в Білому домі."Серед них — колишній радник по Держдепартаменту Майк Нітхем, який обійняв посаду заступника радника з національної безпеки, а також Джеремі Льюїн, який раніше курирував ліквідацію USAID, який тепер призначений заступником секретаря із західної півкулі", — підсумували в журналістському матеріалі.Нагадаємо, нещодавно державний секретар США Марко Рубіо заявляв, що під час зустрічі Трампа та Путіна в Анкориджі в серпні минулого року жодних офіційних домовленостей щодо України не досягнули..

Ми та наші європейські партери сподіваємося, що з мізків Трампа "дух Анкориджа" вивітрився остаточно. Проте рік тому глава Америки також схилявся на бік України, а потім, після телефонних контактів, зустрічав Путіна на Алясці з червоною доріжкою.Переломне засідання "Великої сімки" у ФранціїTrueUA, аналізуючи перші заяви з французького Евіана, де відбулося засідання "Великої сімки", зауважував, що в позиції Трампа щодо війни в Україні не спостерігається рішуча зміна на нашу користь. Втім, різні високопосадовці та ЗМІ переконують: глава Білого переглянув ставлення до України і не бачить бажання Москви йти на серйозні переговори.Так, за словами президента Франції Еммануеля Макрона, "американці вперше схвалили текст щодо України, в якому зазначається, що вони більше не є нейтральним посередником, а стоять разом з нами у питанні підтримки територіальної цілісності України, надання військової допомоги, енергетичної підтримки та санкцій проти Росії".Він також розповів історію про те, як радники переконували Трампа у швидкій поразці України і тому він, буцімто, наполягав на угоді з територіальними поступками. Простіше кажучи, фактично здав Путіну українців під час зустрічі на Алясці. Ще не встигли учасники саміту G7 роз’їхатися, як із боліт понеслося: американці не дотримуються "духу Анкориджа". На це жорстко відповів глава Держдепу США Марко Рубіо:"На Алясці не було жодної угоди, на Алясці була пропозиція, але це так і не стало угодою".Простіше кажучи, "дух Анкориджа" — вигадка кремлівської пропаганди. На питання журналістів, про що ж розмовляли Трамп і Путін, Рубіо пояснив: російський диктатор наполягав на передачі Україною Росії всієї Донецької області, порушувалися ще деякі питання, але угоду ніхто не укладав.Відповідь Рубіо зачепила головного путінського дипломата Сергій Лаврова, який вдався до маніпуляцій. Мовляв, одна сторона — Сполучені Штати — запропонувала, інша — Росія — погодилася з цими пропозиціями. У неділю цю ж версію переповів Путін: угоду не підписували, проте компроміси на Алясці пропонувала американська сторона. Тобто тепер Трампу вилазить боком дипломатія в стилі Віткоффа, який виконував роль човника між Вашингтоном і Москвою, таємно зустрічався з посланцем Кремля Кирилом Дмитрієвим та навіть ділився з росіянами секретами, як розмовляти з Трампом. І якщо колись нинішньому главі Америки оголосять імпічмент, про його "шури-мури" з Путіним в Анкориджі обов’язково захочуть почути на слуханнях у Конгресі.Але повернемося до саміту G7. Як слушно зауважують аналітики, корекція бачення Трампом ситуації пов’язана з успіхами українських глибинних санкцій проти Росії у вигляді дронових та ракетних ударів по НПЗ і військових заводах."Він (Зеленський, — ред.) досить добре справляється, як не крути, він принаймні тримається. Багато людей гине з обох боків, але я думаю, що він справляється досить добре. Треба сказати, що він сміливий, у нього чудове обладнання, і в нього чудові люди, у нього — бійці", — казав Трамп генсеку НАТО Марку Рютте.І, що важливо, після зустрічі в Евіані глава Білого дому не робив заяв, які б за настроєм відрізнялися від цієї.Чи витримає Трамп без спілкування з Путіним до саміту НАТО"Реальність чітко засвідчує одне: якщо "дух Анкориджа" навіть існував, то зараз він точно мертвий. Для Росії урок Анкориджа полягає в тому, що будь-який мирний план, розроблений без участі України, приречений стати духом і розвіятися. Москві час перестати вірити у духів і натомість відповісти на серйозні пропозиції України сісти за стіл переговорів та завершити війну", — наголошує глава МЗС України Андрій Сибіга.Та чи не поспішають українці радіти змінам у голові мінливого Трампа? На його позицію могли вплинути кілька чинників.Перший: до Франції на саміт він їхав із принаймні задекларованою угодою з Іраном. Зараз всі знають, що угода так і не стала міцною, іранці та американці обмінялися ударами і переговори пішли по новому колу. На Близькому Сході Трамп застряг, і ця проблема весь час відволікатиме його від інших важливих проблем.Другий чинник: за повідомленням ЗМІ, в Евіані партнери по "Великій сімці" пообіцяли американському лідеру долучитися до розмінування Ормузької протоки. Подібний реверанс він оцінив.Третій чинник: вдало використаний Зеленським фотоматеріал наслідків удару росіян по Києво-Печерській Лаврі. Це вразило Трампа.Четвертий чинник: до української теми президент США може повернутися тому, що вона для нього видаватиметься успішною на тлі неуспіху з Іраном. Йому потрібно не просто змістити увагу американського суспільства на щось інше, він прагне зробити це з рейтинговими дивідендами для себе. Дотиснути Росію до переговорів — успішна історія. Втім, багато експертів сумніваються, що Трамп погодиться тиснути. Найімовірніше, послухає заяви з Москви, а Путін вже скиглить про "безпрецедентний тиск" Заходу, і вирішить, що в Кремлі готові до переговорів. Причому це може статися ще до саміту НАТО в Анкарі, запланованого на 7-8 липня. Звідки таке припущення?По-перше, у свою гру перед засіданням Альянсу грає турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. Днями глава МЗС Туреччини Хакан Фідан заявив, що його країна готова знову стати майданчиком для переговорів між Україною та Росією. Вочевидь, Трамп може підтримати наміри турків. Заради повернення американців як посередників, а не на боці України, Путін також пристане на турецьку ініціативу.По-друге, рік було щось схоже на нинішню зміну настрою Трампа. Після скандалу в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли дуже негостинно зустріли президента Зеленського, американці почали тиснути на Київ, навіть на певний час зупинили військову допомогу. Потім Трамп змінив гнів на милість і, здавалося, став на бік добра. Тоді в травні саме відбувся черговий раунд переговорів у Стамбулі фактично ні про що, росіян там представляв Володимир Мединський. Після них Трамп зателефонував Путіну. Той нахвалював стамбульські переговори, які зайшли в глухий кут. Замість натиснути на Кремль, глава Білого дому продовжував вдавати, що все триває добре. А 14 червня Путін привітав його з днем народження — і рівно через два місяці, 15 серпня, російський диктатор уже ходив червоною доріжкою на Алясці.Путін вітав Трампа і цього року. Після чого росіяни вкинули "дезу", нібито скоро до них приїдуть Віткофф із Кушнером. Учора "бункерний" прогнувся перед президентом США. Мовляв, не певен, що той змінив позицію завдяки переконливості європейців. Каже: Трамп — "більш ніж зрілий і досвідчений політик" і тому не вірить, що його могли переконати остаточно. Точніше, дуже не хоче, щоб так було. А ще — намагається вплинути на американців брехнею про "перемоги" російської армії і такою ж брехнею про буцімто контрольованість ситуації на ринку пального після ударів українських дронів.Трамп, на жаль, може дослухатися і хитнутися — а це буде поганим сценарієм, адже саміт НАТО в Анкарі вкрай важливий для нас. Союзники обговорюють зобов'язання надати Україні 70 мільярдів євро військової підтримки й обіцяють еквівалентну суму наступного року. Американці у фінансуванні участі не братимуть, однак багато членів Альянсу свою остаточну позицію орієнтуватимуть на настрій головного учасника — з-за океану. Аби настрій лишався непохитним, Трамп має щодня переконуватися, що Росія війну програє..

Під час зустрічі американського президента Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна в Анкориджі в серпні минулого року жодних офіційних домовленостей щодо України не досягнули.Про це заявив державний секретар США Марко Рубіо під час спілкування з журналістами.Він зазначив, що на саміті Трампа та Путіна на Алясці "прозвучали лише пропозиції, а не угоди" щодо завершення війни."На Алясці кожна зі сторін зробила лише пропозицію. Жодної угоди там ніколи не підписували", — наголосив державний секретар США.Він додав, що американці зберігають готовність відігравати конструктивну роль у врегулюванні війни Росії проти України.Раніше помічник президента Росії Юрій Ушаков заявляв, що Росія більше не чекає на виконання обіцянок США, звинувачує Вашингтон у невиконанні своєї частини "розумінь" і прагне винятково власної "перемоги".Своєю чергою, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров назвав саміт в Анкориджі американським "вивертом", який нібито потрібен був США лише для того, щоби виграти час для переозброєння української армії.Натомість президент Франції Еммануель Макрон заявив, що президент США Дональд Трамп і російський диктатор Володимир Путін планували масштабний розподіл територій України під час зустрічі в Анкориджі минулого року.За його словами, ситуацію врятувало рішуче втручання Європи. В середині серпня 2025 року спеціальна делегація терміново вилетіла до США. Європейські лідери поставили ультиматум. Вони назвали таку угоду неможливою.Нагадаємо, президент США Дональд Трамп заявив, що український лідер Володимир Зеленський "доволі добре справляється" у війні з Росією й утримує свої позиції..

Проєвропейська партія прем’єр-міністра Ніколи Пашиняна "Громадянський договір" здобула більшість у парламенті країни, проте матиме потужну проросійську опозицію. Яке майбутнє чекає на геополітично важливу державу Південного Кавказу?Від зради до перемоги. Як Пашинян зумів дати вірменам надію"Зараз я хочу підтвердити, що Республіка Вірменія повністю визнає територіальну цілісність Азербайджану, і ми очікуємо, що Азербайджан зробить те саме, визнавши всю територію колишньої Вірменської РСР Республікою Вірменія", — заявив Нікол Пашинян 18 квітня 2023 року.Цю його заяву багато вірмен сприйняли як державну зраду, адже Єреван відмовився від будь-яких претензій на територію Нагірного Карабаху, за яку десятиліттями точився вірменсько-азербайджанський конфлікт.Заяві Пашиняна передувала чергова ескалація між Вірменією та Азербайджаном, яка розпочалася 12 травня 2021 року і тривала понад два роки. Вірмени зазнали поразки, а їхні давні союзники у Москві просто умили руки. 28 вересня 2023-го керівництво Нагірного Карабаху оголосило про припинення існування невизнаної республіки, вірменське населення якої змушене було шукати притулку у Вірменії. Рейтинг Пашиняна та його політичної сили полетів донизу і, здавалося, прем’єр-міністр не втримається при владі, але вийшло зовсім навпаки.Протягом 2023-25 років між Єреваном і Баку тривали переговори за посередництва третіх країн, суттєву роль, зокрема, відіграла Туреччина. Підсумком стала мирна угода, текст якої сторони узгодили 13 березня 2025 року, а підписали у Білому домі в присутності Дональда Трампа 8 серпня того ж року. Американці долучилися до врегулювання конфлікту своєрідно, — вони запропонували розбудувати транспортний коридор із Азербайджану через Вірменію в азербайджанський ексклав Нахічевань вздовж вірменсько-іранського кордону.Завдяки коридору Баку отримає зв’язок із Туреччиною, а Вірменія — значні прибутки від експлуатації шляхопроводу. Його назвали пафосно "Маршрут Трампа заради міжнародного миру та добробуту" (TRIPP). Вигода США від цього більш ніж очевидна.По-перше, вони інвестуватимуть у будівництво маршруту, а після його побудови зароблятимуть на інфраструктурі.По-друге, зайшовши до Вірменії, американці фактично отримали контроль на кордоні Ірану з Південним Кавказом.По-третє, Трамп тоді ще мріяв про Нобелівську премію миру, тож від укладання угоди у Білому домі отримало чимало позитивного піару.26 травня цього року до Вірменії приїздив глава американського Держдепу Марко Рубіо, який підписав з вірменською владою Хартію про всеосяжне стратегічне партнерство та рамкову угоду по реалізації "маршруту Трампа". Візит Рубіо до Єревана за два тижні до парламентських виборів можна назвати агітаційним, але суть події значно глибша, — протягом десятиліть Вірменія лишалася такою собі "чорною дірою": з країни, яка нікуди не рухалася, вона стає вкрай цікавою для західного бізнесу, що у перспективі позитивно вплине на добробут населення. Але ці перспективи можливі лише за правильного геополітичного вектора вірменської влади — в разі остаточного вибору на користь Європи.Євросоюз не відстає від США. На початку травня відбувся перший в історії саміт "ЄС — Вірменія"."Вірменія є ключовим стовпом у наших відносинах з Південним Кавказом, а також у з'єднанні Європи через Південний Кавказ з Каспійським морем, Центральною Азією. Це історія наших регіонів, і це також буде майбутнім наших регіонів. І саме тому Європейська комісія зосередиться на тому, як ми можемо будувати в нашому стратегічному партнерстві наше спільне майбутнє в мирі та заради процвітання вірменського народу та Європи", — цитує "Укрінформ" голову Євроради Антоніу Кошту.Паралельно в Єревані також відбувся 8-й саміт Європейської політичної спільноти. Яскравою ілюстрацією цієї події була заява президента Франції Еммануеля Макрона:"Будьмо відвертими: вісім років тому сюди ніхто б не приїхав. Вісім років тому ця країна за столом переговорів розглядалася як де-факто сателіт Росії".Тобто Пашинян, якого багато вірменів кляли за поступки Азербайджану, запропонував громадянам альтернативу нескінченній війні — європейську інтеграцію та широке залучення західних інвестицій в економіку. І це дало результат на виборах, — уперше за багато років явка становила майже 59%. Це ознака того, що у вірмен з’явилася надія на успіх своєї країни.Що показали вірменські вибори та чи може Москва відіграти все назадПрезидент України Володимир Зеленський привітав Пашиняна з перемогою:"Це перемога суверенітету Вірменії, вашої незалежності й права жити так, як ви самі визначите. Бажаємо вам успіху".Для України перемога у Вірменії проєвропейської партії важлива одразу з кількох позицій.По-перше, успіх Пашиняна — черговий ляпас путінській Росії. За час повномасштабного вторгнення в Україну Кремль розгубив величезну частку свого політичного впливу у світі. Путін втратив Сирію після відсторонення від влади диктатора Башара Асада, втратив союзника Ніколаса Мадуро у Венесуелі, двічі поспіль проросійські сили програли вибори у Молдові, спочатку президентські, на яких удруге обралася проєвропейська президентка Майя Санду, а торік ще й парламентські. Список продовжила феєрична поразка Віктора Орбана у квітні цього року на виборах в Угорщині, після чого помітно притих словацький прем’єр Роберт Фіцо.Токсичними відносини з Москвою стали і для президента Азербайджану Ільхама Алієва, який різко відійшов від лояльності до Росії після збиття росіянами літака азербайджанських авіаліній у грудні 2024 року та подальшої брехні, що це зробили не вони. Тренд на "втечу від Кремля" продовжили вірмени. Далі — буде, адже світ побачив, що Москва нездатна утримувати своїх союзників, у неї немає для них нічого, окрім погроз. Путін погрожував вірменам "долею України", відкликав свого посла з Єревана та вдався до економічного тиску. І — програв.По-друге, вірменська делегація в ООН на догоду Росії кілька разів утримувалася або голосувала проти резолюцій на підтримку територіальної цілісності України, через що відносини Києва та Єревана залишалися натягнутими, перемога проєвропейських сил у Вірменії сприятиме зближенню країн. Крім того, протягом війни вистачало повідомлень про те, що Вірменія сприяє Росії в обході санкцій. Це ганебне явище має припинитися.Чи може Москва нашкодити "неслухняним" вірменам? Хоча "Громадянський договір" і матиме більшість, дві партії — "Сильна Вірменія" олігарха Самвела Карапетяна та блок "Вірменія" експрезидента Роберта Кочаряна — отримали чисельну опозицію. Обидві політсили — проросійські, особливо "Сильна Вірменія", для успіху якої Росія навіть організовувала масове повернення вірменських гастарбайтерів задля голосування. Пашинян отримав карт-бланш на витіснення орієнтованих на Москву політичних союзів, а після погроз із Росі таке витіснення стане для нього ще й життєвою необхідністю. Або він їх, або вони його, оговтавшись від поразки та заручившись російськими грошима.Крім того, Євросоюз не повинен збавляти темпи інтеграції Вірменії, що дасть можливість населенню цієї країни пересвідчитися, що воно не помилилося у виборі. На своєму досвіді українці неодноразово бачили, що гальмування євроінтеграції сприяє поверненню російського "привиду", він живиться розчаруванням та зневірою. Не все у Пашиняна виходитиме, можливо, не все відповідатиме демократичним стандартам ЄС, тому важливо, щоби геополітичне стратегічне мислення у такому випадку взяло гору над тактичним. Тоді успішність Вірменії стане зразком для всіх народів Кавказу. Втрата Росією впливу на цей регіон буде не просто ляпасом для неї, а поштовхом для її розвалу..

Цієї середи прем’єр-міністри Британії і Польщі Кір Стармер і Дональд Туск уклали угоду про партнерство у сфері безпеки та оборони. У чому важливість цього документу для держав-підписантів та для України?Про що домовилися Лондон і ВаршаваВелика Британія є найважливішим партнером Польщі в оборонній сфері. Тепер між країнами діятиме угода (в польських ЗМІ її називають трактатом), на основі якої посилюватиметься міждержавне співробітництво. Під час підписання документа прем’єр Британії Кір Стармер наголосив, що на сьогодні немає більшого виклику, з яким стикаються обидві країни, аніж російська агресія в Україні. Своєю чергою, Дональд Туск розповів, що у вступі до угоди чітко прописана її мета: захист кордонів обох держав, захист кіберпростору, а також зміцнення європейської солідарності, солідарності в рамках НАТО та європейсько-американської солідарності. У такий спосіб Туск одразу відкинув теорії змови про "антиамериканську" політику Польщі та Британії.Днем раніше голова польського уряду назвав укладення угоди "історичним моментом"."Ми тісно співпрацюємо зі Сполученим Королівством, коли йдеться про допомогу Україні. Хочу сказати, що Велика Британія є одним із найнадійніших, відданих, а часом і з вражаючими результатами, партнерів України". Це також є причиною, чому варто активізувати співпрацю з Британією у сфері безпеки та оборони", — цитує Туска Rzeczpospolita.Канцелярія прем'єр-міністра оголосила, що договір також передбачатиме співпрацю в боротьбі з гібридними загрозами, дезінформацією та нелегальною міграцією, серед іншого. У ньому загалом передбачене широке поле співробітництва — співпраці в оборонній промисловості, безпеці морської інфраструктури, енергетики, охорони здоров'я.9 травня 2025 року Польща підписала аналогічну угоду з Францією (так званий Нансійський договір), а в червні очікується укладення угоди з Німеччиною, яка також передбачає співпрацю в оборонній сфері. Отже, Варшава все більше зосереджується на зміцненні зв’язків із європейськими союзниками. Причиною польські ЗМІ називають дедалі більші сумніви щодо надійності американських безпекових гарантій.TrueUA згадував скандал через відтермінування Сполученими Штатами перекидання п’яти тисяч своїх військових до Польщі. Якби це сталося вчасно, російсько-білоруська "ядерні" навчання навряд чи відбулися з таким розмахом. Дональд Трамп днями наказав Пентагону відправити вояків до Польщі, але зробив це у кумедний спосіб. Мовляв, американських військових спрямують "виходячи з успішного обрання президента Польщі Кароля Навроцького, якого з гордістю підтримав, та наших стосунків із ним". Навроцького обрали президентом у червні минулого року, так що Трамп загубився в часі.Принагідно про реакцію польського президента на безпекову угоду з Британією. Він розкритикував не сам документ, а спосіб, у який той опрацьовувався. Навроцькому не сподобалося, що його канцелярію належним чином заздалегідь не поінформували про підготовку угоди. До проблем, які можуть створити європейські трампісти співпраці у сфері безпеки та оборони в Європі, повернімося згодом, нині ж нагадаємо, що Польща отримала від угоди з Францією, укладеною більш як рік тому.У вересні 2025-го, після вторгнення російських безпілотників у польський повітряний простір, французи оголосили про спрямування до країни-союзниці трьох винищувачів Rafale. Оскільки Варшава виявила зацікавленість у французькій програмі "розширеного ядерного стримування", цього року на півночі Польщі над Балтійським морем відбудуться польсько-французькі військові ядерні навчання. У росіян через це сильно "підгорає"…Чому оборонні угоди між країнами Європи вигідні УкраїніДнями секретар Ради національної безпеки й оборони Рустем Умєров перебував у Берліні, де зустрічався з радниками із національної безпеки Німеччини, Франції та Британії. За повідомленням прессекретаря Умєрова Діани Давітян, обговорювалися безпекові питання, перемовний процес, а також оборонна співпраця, зокрема щодо Drone Deal між Україною та Німеччиною.Цей візит відбувся на тлі кількох подій, які безпосередньо стосуються нашої держави. Перша подія: заяви Держсекретаря США Марка Рубіо про готовність Вашингтона відійти від мирних переговорів через їхню "непродуктивність". У разі такого сценарію Україна та Європа мають діяти спільно.Приміром, відбуваються не зовсім зрозумілі рухи в Євросоюзі щодо його переговорів із Росією та навіть пошук переговорника від ЄС. TrueUA аналізував негативні сторони такої поведінки окремих європолітиків та нагадував, як Росія у 2014 році підмінила Женевський формат (Україна — США — Європа — РФ) Нормандським (Україна — Франція — Німеччина — РФ), виключивши з перемовин Сполучені Штати. Здоровий глузд начебто взяв гору і від пошуків того, хто "подивиться у вічі Путіну", в Євросоюзі поки відмовилися. Не факт, що надовго.Друга подія — руйнівний удар по Києву 24 травня, а також використання ворогом "Орєшніка" у Білій Церкві. Зараз Україні вкрай необхідне посилення системи ППО — тому Британія, Франція та Німеччина можуть у цьому допомогти. Нагадаємо, у лютому 2024 року Україна уклала безпекові угоди з Німеччиною та Францією, а 16 січня цього року Зеленський і Стармер підписали велику угоду про сторічне партнерство, в якій передбачається співробітництво в оборонній сфері. Також можна згадати ще одну цьогорічну угоду Києва з Лондоном і Парижем — декларацію про наміри для розгортання багатонаціональних сил після припинення вогню в Україні.Згаданий перелік угод засвідчує дуже тісну співпрацю нашої держави з трійкою найсильніших держав Європи. Окремі безпекові угоди Польщі з цими державами матимуть позитивний ефект і для України. Світ спостерігає за формуванням нового стратегічного військово-політичного альянсу на теренах європейського континенту? Не як заміни НАТО, а формату зближення тих хто, готові протистояти загрозам для континенту, які створює тріо Трамп — Путін — Сі Цзіньпін.Якщо новий альянс розширюватиметься, у ньому можна буде побачити Данію, Норвегію, Швецію, Нідерланди, країни Балтії, можливо, Фінляндію, Румунію, тобто країни, де при владі відповідальні політики. Без України оборонна спілка європейських країн не буде дієвою. Власне, як і нинішнє НАТО. Це очевидно для політичних еліт Європи. Тому вони роблять кроки для посилення співробітництва. Серед останніх за часом прикладів — запуск Єврокомісією спілки ЄС-Україна з безпілотників (EU-Ukraine Drone Alliance), нині проводиться прийом заявок на вступ до засновників.TrueUA на початку квітня аналізував, чи наберуться європейські держави сміливості діяти, не оглядаючись на Вашингтон. Наш висновок: власну архітектуру безпеки та оборони в Європі розбудовувати не поспішатимуть, а діятимуть залежно від політичної погоди у Білому домі. Поки у Лондоні, Варшаві, Парижі, Берліні при владі відповідальні політики, Україні доцільно максимально інтегруватися в їхні оборонні програми та проекти, дуже бажано, щоб міждержавні угоди набували статусу законів, аби праві популісти, які у кожній із цих держав рвуться до влади, не переглядали домовленості. Як це сталося в Чехії, де після приходу до влади трампіста Андрея Бабіша уряд скоротив видатки на "снарядну ініціативу" президента Петра Павела, після чого кількість учасників коаліції скоротилася вдвічі — з 18 країн до 9-ти. Їхня логіка проста — якщо чеському уряду нецікаво бути серйозним гравцем у сфері безпеки, вони долучаться до тих, хто хоче бути сильним гравцем. Україна теж зацікавлена в усіх альянсах, саме з такими гравцями..

TrueUA раніше вказував на ризики перемовин Європейського Союзу з Москвою, однак після того, як президент Фінляндії Александр Стубб зголосився представляти ЄС, ідея переговорного процесу з росіянами, видається, матиме більше прихильників.Чому американці поставили на паузу посередництво у мирних переговорахІзраїльсько-американська військова кампанія на Близькому Сході, яка складається для США дуже невдало, перемикнула увагу Дональда Трампа на Іран. Остання велика зустріч української та американської сторін відбулася 21-22 березня у Флориді, 7 травня секретар РНБО Рустем Умєров спілкувався з представниками Трампа у Маямі, але це повноцінними перемовинами з далекосяжними рішеннями назвати складно.Нещодавно глава Держдепу Марко Рубіо чесно визнав: жодні офіційні зустрічі у форматі Україна — США — Росія не проводяться. За його словами, головною умовою для відновлення діалогу є чітке бачення того, що майбутні саміти зможуть принести реальний та продуктивний результат, а не стануть черговою формальністю."Протягом останніх кількох місяців ми відчували, що прогресу не було багато, але, можливо, динаміка зміниться. Ми також не зацікавлені в тому, щоб втягуватися в нескінченний цикл зустрічей, які ні до чого не приводять", — підсумував Рубіо.З позитивного — держсекретар зазначив, що Сполучені Штати готові й надалі здійснювати посередницьку місію. При цьому додав:"Якщо хтось хоче спробувати, нехай спробує, але обидві сторони постійно кажуть нам, що ми єдині, хто може це зробити".Очевидно, це сигнал тим європейським політикам, які завели пісню про прямі переговори ЄС із РФ. А роблять вони це тому, що не відчувають в американцях надійного партнера, який під час перемовин із Кремлем стоятиме на боці інтересів Європи.Ще під час переговорної "Санта-Барбари" за участі посланців Трампа, позиція ЄС була наступною: нічого про Україну без України, нічого про Європу без Європи. Наші інтереси з інтересами Євросоюзу збігалися, тому американці мусили брати їх до уваги. Штатам, якщо вони справді хочуть успіху у своїй посередницькій місії, доведеться це робити й надалі.Чи хоче Путін говорити з ЄвропоюПротягом переговорного процесу з американцями росіяни всіляко наголошували, що бажають розмовляти тільки зі США, а Європу треба винести за дужки. Мовляв, вона лише заважає врегулюванню. Представник Путіна Кирило Дмитрієв неодноразово літав до Штатів, де його люб’язно зустрічав Стів Віткофф, який, своєю чергою, неодноразово літав до Москви (кажуть, скоро знову туди полетить). Але до Брюсселю ні Дмитрієв, ні будь-хто інший не приїздив.Логіка Кремля була простою: підігрувати амбіціям Трампа, аби під час переговорів просувати кілька тем: перша — спільні зі США бізнес-проєкти, зокрема, видобуток корисних копалин в Арктиці; друга — переконати Білий дім натиснути на Європу, щоб та почала скасовувати санкції. Не вийшло ні перше, ні друге. Може, Трамп і підтримує спільний бізнес із Росією, але не може цього зробити мінімум із двох причин: по-перше, спочатку доведеться скасувати санкції проти Росії, запроваджені за часів Джо Байдена, зробити цього без Конгресу він не може, а Конгрес не погодиться; по-друге, громадська думка в США на нашому боці, Трамп проти неї не піде. Що ж до тиску на Європу, то там відразу дали зрозуміти — санкції не послаблюватимуть, а навпаки, посилюватимуть. Левова частка санкцій — саме європейська.Протягом останніх приблизно пів року діють ще одні санкції — "глибинні", у вигляді знищення українськими БпЛА нафтогазових та військових підприємств у Росії. Економіка країни-окупантки від цих "глибинних" санкцій страждає не менше, аніж від звичайних. Вона тримається, проте невідворотні процеси значно пришвидшилися. За даними нашої розвідки, лише за останні місяці російське перероблення скоротилася на 10%, нафтові компанії ворога змушені зупиняти свердловини. Крім того, багато російських регіонів у стані банкрутства, вже за п'ять місяців року Росія перевищила річний плановий дефіцит бюджету. Також у РФ фіксуються ознаки системної кризи банківської системи — частка проблемних активів у банківській сфері перевищила 10%, що є межею початку кризи. Аби сповільнити негативні процеси, Кремль хоче пограти у переговорну гру з Європою.Ще один фактор, який змушує Путіна шукати контакти з Європою — Китай. У Пекіна свої стосунки з ЄС, європейський ринок дуже важливий для нього, тож не виключено, Сі Цзіньпін підштовхує російського диктатора до переговорів із Євросоюзом, аби покращити у такий спосіб стосунки Китаю з Європою. Чи так це насправді, покажуть найближчі тижні після чергової поїздки Путіна до КНР. Поки ж світ побачив лише масштабну повітряну атаку на Київ, яка, не виключено, була узгоджена під час зустрічі із Сі.  Переговори, які розколюють ЄвропуЯк слушно зауважила головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас, перш ніж вести переговори з Росії, в Євросоюзі мають визначитися, про що саме говорити."Ми бачимо, що мирні переговори, які тривають за участю США, насправді нікуди не ведуть. І ми бачимо, що всі запити надсилаються українській стороні, а російській — жодного. Тож, перш ніж ми розмовлятимемо з росіянами, нам також потрібно домовитися, про що ми хочемо з ними розмовляти", — заявила вона. Проте частина європейських політиків ставить воза поперед коня, обговорюючи тему, хто представлятиме ЄС на переговорах. Називалися прізвища президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера, ексканцлерки Ангели Меркель. Політична пенсіонерка із сумнівним для України бекграундом — відмовилася. А от президент Фінляндії Александр Стубб усіляко демонструє свою готовність говорити від імені Європейського Союзу. Зазначимо: фінський президент брав участь у всіх зустрічах європейських лідерів із Трампом, він у хороших стосунках із главою Білого дому, з яким іноді грає у гольф.Стубб означив стартові умови: перша — діалог з Москвою уможливила сильна позиція України на тлі ослаблення Росії; друга — початок переговорів можливий тільки після зобов’язання Москви припинити вогонь. Нагадаємо, американці не ставили умовою переговорів припинення вогню, що грало на руку Путіна. Тож Стубб починає з правильних заяв, інша справа, що Кремль ніколи не вестиме переговори добросовісно. Тому необхідна третя умова — за порушення Росію каратимуть болючими санкціями.Але в ЄС існує й інша думка — Путін прагне втягнути Європу у переговори. Як зазначив глава МЗС Естонії Маргус Тсахна, переговорний процес за участю Євросоюзу потрібен російському диктатору, аби виграти час."Якби Європа взяла на себе роль посередника, то ми б уже не говорили про наступний пакет санкцій, який зараз готуємо. Там є одна дуже болюча річ, якої Путін боїться: повна заборона морських послуг на території всього ЄС і ціла низка інших санкцій", — зауважив естонець.На його думку, ЄС повинен витримати стратегічну паузу, чинити на Росію більший тиск і "в якийсь момент привести Путіна до серйозних переговорів, яких він сам зараз іще не хоче".Якщо Євросоюз в’яжеться у переговори як посередник, він тим самим обмежить собі простір для тиску на Москву. Коли й вести переговори, то у форматі, де Європа діятиме спільно зі США та Україною. Тобто, повернутися до Женевського формату 2014 року, єдиного, який мав реальний потенціал тиску на Росію. На жаль, йому на заміну прийшов Нормандський формат, його нову версію, видається, Путін не проти нав’язати й зараз.Нагадаємо, 6 червня 2014 року у місті Бенувіль у французькій Нормандії зустрілися Петро Порошенко, Франсуа Олланд, Ангела Меркель і Володимир Путін. Результатом формату стали Мінські угоди, укладені протягом 11-12 лютого 2015 року. "Нормандія" дісталася у спадок Володимиру Зеленському.Протягом 2019-2020 років її учасники обговорювали та навіть підписували якісь документи, у 2021-му Путін знизив представництво до рівня глави МЗС, а після повномасштабного вторгнення "нормандська четвірка" припинила своє існування. Тобто російський диктатор використовував цей майданчик для затягування часу і підготовки до вторгнення в Україну. Нині, коли економіка РФ стрімко йде донизу, йому потрібна імітація переговорного процесу, а не результат. Буде дуже погано, якщо окремі політики в Євросоюзі гратимуть у "Нормандія" 2.0..

Сполучені Штати Америки готові продовжувати заходи сприяння, щоби домогтися завершення війни в Україні. Вашингтон приєднається до мирного процесу, коли випаде така нагода.Про це заявив американський державний секретар Марко Рубіо після телефонної розмови з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Посадовця США цитує журналіст "Радіо Свобода Європа" Алекс Рауфоглу в соцмережі Х."Щоразу, коли ви бачите ці масштабні удари з того чи іншого боку, це нагадування про те, чому це жахлива війна, яка триває довше, ніж Друга світова війна, і чому їй потрібно покласти край", — наголосив Рубіо.Він запевнив, що США готові та підготовлені зробити все можливе, щоби сприяти закінченню цієї війни між Росією й Україною."Сподіваюся, в якийсь момент випаде нагода знову зіграти цю роль", — акцентував держсекретар США під час візиту до Індії.Також він прокоментував свою телефонну розмову з російським міністром Сергієм Лавровим. Американський посадовець поінформував, що росіянин передав йому послання від Володимира Путіна, яке призначене для президента США Дональда Трампа. За словами Рубіо, він уже передав його лідеру США.Крім того, він применшив припущення про те, що вчорашньою заявою Росія закликала саме США вивести своїх співробітників посольства з Києва.На переконання американського державного секретаря, Москва загалом попереджає дипломатичні представництва про те, що столиця України залишається небезпечною."Небезпека у всіх цих війнах, що далі вони продовжуються, полягає в тому, що завжди існує загроза ескалації", — пояснив Марко Рубіо.Нагадаємо, що вчора міністр закордонних справ країни-агресорки Росії Сергій Лавров провів телефонні перемовини із державним секретарем США Марко Рубіо. Він попередив, що Москва "приступає" до системних ударів по об’єктах у Києві, які, за твердженням Москви, використовуються для потреб ЗСУ..