З весни цього року не вщухають розмови про системну кризу в енергетиці, й зокрема – про скрутне становище Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», яка опинилася майже на межі банкрутства. Як так сталося, що системо- і бюджетоутворююче державне підприємство, стратегічно важливе для розвитку вітчизняної економіки, не має змоги бути повноцінним гравцем на енергоринку, отримує збитки та астрономічну заборгованість перед ним, що на кінець жовтня сягнула позначки 23 мільярдів гривень?
Видається нонсенсом твердження про те, що компанія, яка ніколи не потребувала дотацій з держбюджету, а натомість гарантувала стабільні мільярдні перерахування до нього, може повністю збанкрутіти. Як оператор українських атомних електростанцій Енергоатом забезпечує роботу третьої у світі атомної генерації за часткою в загальному обсязі виробництва електроенергії (54% від загального обсягу споживання), та навіть на тлі світової кризи дотримується власних соціальних зобов’язань із постачання домогосподарств екологічно чистою і найдешевшою в Європі електроенергією. Чому ж боргове навантаження на НАЕК лише зростає? Спробуємо розібратися, аналізуючи умови роботи Енергоатома на ринку електричної енергії, що з липня 2019 року працює за новими правилами, та рішення урядовців, які безпосередньо впливають на діяльність НАЕК.
Почнемо з того, що Енергоатом веде свою діяльність у специфічних умовах, адже уряд покладає на компанію спеціальні обов’язки «для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Це – механізм ПСО, завдяки якому населення отримує доступну електроенергію. До серпня 2020 року НАЕК мала постачати майже весь об’єм виробленої електроенергії (85%, а потім 80%) державному підприємству «Гарантований Покупець» (ГарПок) – в рамках ПСО. Відповідно, об’єму, із яким компанія могла б виходити на різні сегменти ринку електричної енергії, зокрема на ринок двосторонніх договорів, практично не лишалося. Іншими словами, Енергоатом за таких умов не міг бути повноцінним учасником ринку, адже цьому заважало адміністративне державне регулювання.
З серпня цього року ситуацію вдалося частково виправити: згідно з Постановою Кабміну №694 від 5 серпня 2020 року, НАЕК постачає електроенергію для населення в рамках ПСО на рівні його потреб, тобто 55% від загального об’єму виробленої електроенергії, за ціною 1 копійка за кВт-год. До цього ціна атомної кіловат-години для ГарПока складала 56,67 копійок, однак ці копійки були віртуальними, а безнадійна заборгованість перед Енергоатомом за поставлену електроенергію лише зростала. Тому сама НАЕК наполягала на впровадженні перехідної моделі ПСО, в рамках якої вона могла б постачати електроенергію для населення за ціною 1 копійка за кВт-год, аби не накопичувати заборгованість енергоринку, яка вимірюється мільярдами гривень.
Результат, як то кажуть, на табло. Мовою цифр: за даними НАЕК «Енергоатом», за період з квітня по жовтень 2020 року компанія продала ГарПоку 22,8 млрд кВт·год електроенергії за встановленими ПСО цінами на загальну суму в 10,85 млрд грн (без ПДВ). Пам’ятаємо: до серпня цього року ціна кВт-год становила 56,67 копійок, з серпня – 1 копійку. Якщо ж розрахувати середню ринкову вартість електроенергії, яку Енергоатом реалізував у межах ПСО з квітня по жовтень, сума перевищить 30 млрд грн. Тим часом борг ДП «Гарантований Покупець» перед НАЕК становить наразі 8,6 млрд, і для його погашення немає ані відповідної процедури, ані джерела.
Таким чином, в компанії порахували: тільки через недосконалість механізму ПСО Енергоатом за рахунок власних коштів фактично проінвестував у населення близько 19 млрд 550 млн грн, які міг би отримати у разі вільної участі на ринку електричної енергії.
Передбачалося, що перехідне ПСО дозволить Енергоатому виходити з рештою свого продукту на ринок електричної енергії та вільно торгувати нею у сегменті РДД (ринку двосторонніх договорів) за середньозваженою ціною 1,12 грн за кВт-год. Однак і за таких умов компанія постійно стикалася з перепонами, що протирічать прописаним у законодавстві принципам функціонування ринку електричної енергії.
В НАЕК упевнені: за майже півтора роки функціонування нової моделі ринку електроенергії можна дійти чіткого висновку, що його державне регулювання має ручний характер, оскільки більшість дій регулятора були спрямовані не на підвищення конкуренції, а на збільшення рівня адміністративного контролю. Серед таких дій – балансові обмеження та практика ціноутворення на начебто конкурентних сегментах ринку.
В компанії дають м’які формулювання, маючи на увазі, що Міністерство енергетики зокрема, якому досі підпорядковане державне підприємство, та Кабінет міністрів загалом своїми рішеннями сприяли формуванню певних умов функціонування Енергоатома на ринку, і ці умови не були ані рівними з іншими учасниками ринку, ані справедливими стосовно НАЕК.
Погляньмо на ці рішення більш уважно – розпочинати хронологію слід з квітня 2020 року, відколи уряд очолив Денис Шмигаль, а тимчасово виконуючою обов’язки міністра енергетики стала Ольга Буславець.
Уже в квітні Міненерго переглядає Прогнозний баланс Об’єднаної енергосистеми України на 2020 рік та скорочує обсяг товарної продукції Енергоатома з 80,6 млрд кВт-год до 73,7 млрд кВт-год. Спікери Міненерго та особисто т.в.о. міністра на всіх інформаційних майданчиках безперервно говорять про «падіння попиту» на електроенергію всередині країни – через начебто «нечуване скорочення промвиробництва» та «коронакризу», та необхідність обмежити атомну генерацію - через «профіцит» електроенергії. Таке рішення Антикризового штабу при Кабміні за поданням Міненерго призвело до щомісячних збитків НАЕК на рівні 1-1,5 млрд грн. В цей же час, згідно з даними «Оператора ринку», теплова генерація «підібрала» частку атомної та 27 травня вперше стала базовою, перевищивши показники атомної галузі за обсягами виробленої електроенергії.
Далі – більше. 9 червня Міненерго через Аукціонний комітет блокує продаж Енергоатомом частки електроенергії, яку компанія не поставила ГарПоку через відсутність розрахунків за відпущену продукцію (хоча така можливість обмеження постачання передбачена договором купівлі-продажу з ДП «Гарантований Покупець»).
24 червня т.в.о. міністра енергетики Буславець особисто ініціює позапланове засідання Аукціонного комітету з метою заборонити Енергоатому проводити аукціон з продажу електроенергії за двосторонніми договорами. Та завдяки принциповій позиції частини членів Комітету заблокувати аукціон їй не вдається, Енергоатом проводить його і отримує дохід у сумі 1,7 млрд грн.
Влітку 2020 року Енергоатом нарешті розблоковує стратегічний напрям своєї діяльності, розпочавши продаж української атомної електроенергії на експорт. Тим часом радники т.в.о. міністра на всі лади просувають тезу про неможливість налагодження експорту – через начебто «загрозу імпорту» з Російської Федерації та Білорусі. Коли ж 10 липня Енергоатом-Трейдинг оголошує вихід на аукціон для продажу своєї електроенергії з метою подальшого експорту, експерти, наближені до Міненерго, звинувачують компанію у заниженій вартості проданої електроенергії, не дивлячись на те, що її було визначено відповідно до ринкових умов на момент продажу.
5 серпня КМУ ухвалює нову редакцію Положення про ПСО. Однак в опублікованому варіанті Постанови документі з’являється новий пункт із формулою розрахунку, яка не обговорювалася безпосередньо під час засідання уряду. З’явився цей пункт за поданням Міністерства енергетики, а сама формула встановлювала дискримінаційні умови продажу електроенергії для державних енергогенеруючих компаній.
Лише під тиском профспілкової організації Енергоатома Кабмін був змушений переглянути своє рішення та змінити формулу. Але ця підкилимна гра призвела до зриву запланованих аукціонів та зниження попиту на електроенергію, оскільки станом на середину місяця усі підприємства вже встигли укласти контракти. Таким чином, через впровадження цієї формули НАЕК «Енергоатом» тільки у другій половині серпня недоотримав понад 400 млн грн.
Це – лише частина рішень Міненерго, спроб не допустити вільного виходу Енергоатома на ринок електроенергії та навмисного створення передумов для збільшення боргового навантаження на НАЕК. Навіть після публікації 22 вересня 2020 року Указу президента України, який вивчив ситуацію на енергоринку та визначив першочергові завдання для погашення заборгованості перед Енергоатомом і загалом позначив стратегію розвитку компанії, Міністерство енергетики та Кабмін не зробили жодного дієвого кроку для реалізації дорожньої карти, визначеної Указом, фактично проігнорувавши волю голови держави.
Із трьох ключових позицій, визначених в Указі, Уряд не виконав жодної. По-перше, заблокований процес перепідпорядкування компанії безпосередньо Кабінету Міністрів, а не Міненерго, як є зараз. В той же час процес корпоратизації, який запропонував Енергоатом, перевернутий «з ніг на голову»: Уряд намагається призначити комфортну для себе наглядову раду Компанїї раніше, ніж юридично буде розпочата її коропратизація.
По-друге, не зроблено жодного кроку задля погашення заборгованості перед компанією, а за період після підписання президентом Указу борг ринку перед Енргатомом зріс ще на 2 млрд грн.
І по-третє, у підвішеному стані залишаються пропозиції щодо вдосконалення механізму ПСО для Компнаії. Ані Міненерго, ані Кабмін жодним чином не проявляють активності у цьому питанні, що може свідчити про бажання протягнути діючу модель ПСО для Енргоатому і на наступний рік.
Про необхідність вирішити цю проблему й вивести НАЕК «Енергоатом» із замкненого кола, коли накопичені перед компанією космічні суми боргів не дають їй можливості досягти фінансового балансу та примушують згортати вкрай важливі для атомної галузі програми, зокрема паливну та безпекову, не перший місяць говорять не тільки самі атомники, але й народні депутати, представники Офісу Президента, члени РНБО та міжнародні партнери України. Нещодавно на це прямо вказав директор європейського Енергетичного Співтовариства Янез Копач.
Та станом на кінець жовтня борг учасників ринку перед НАЕК «Енергоатом» складав понад 23 млрд грн, майже 13 млрд з яких утворилися впродовж 2020-го року. І це означає, що Енергоатом не може продовжувати десятки масштабних проектів з продовження експлуатації, модернізації, будівництва стратегічних об’єктів українських атомних електростанцій.
