Учора, 8 грудня, Службі Безпеки України вдалося перешкодити намірам двох студентів коледжу, які збиралися розстріляти своїх одногрупників.
На Черкащині двоє зловмисників готували збройний напад на навчальний заклад. Про свої плани хлопці писали у соціальній мережі ВКонтакте. Кіберпідрозділу СБУ вдалося запобігти трагедії. При обшуку у підозрюваних слідчі виявили вогнепальну зброю.
Донедавна таке страшне явище як скулшутінг обходило Україну стороною. Але 6 вересня 2021 року це змінилося. 19-річна дівчина підстрелила двох вчителів з арбалета у полтавській школі №11. На щастя, поранення не загрожували життю постраждалих. Однак, чому ця ситуація навчила Україну й цю школу зокрема?
Відповідь прикро вражає – нічому. Директорка школи через кілька днів повідомила, що охоронця в школі немає й найближчим часом не буде, адже робоче місце не передбачено міською адміністрацією. Та й загалом подія не викликала широкого резонансу в українському суспільстві. А мала б.
Скулшутніг (від англ. school shooting – шкільна стрілянина) – це озброєні напади на навчальні заклади, зокрема саме школи, які часто перетворюються на масові вбивства. Початок цього явища відстежити неможливо, однак більш масштабні вбивства почали відбуватися вже на початку 20-ого століття, а ключовим пунктом в історії скулшутінгу стали події у старшій школі «Колумбайн», США.
20 квітня 1999 року двоє школярів Ерік Харріс, 18 років, та Ділан Кліболд, 17 років, скоїли озброєний напад на школу, в якій навчалися. Нападники вбили 13 осіб й нанесли поранень ще 24 особам. Після цього вони счинили самогубство. Настільки гучною ця справа стала не лише через кількість жертв, а й через те, що стрілками були підлітки, а їх головний мотив – помста за шкільну травлю.
Це сколихнуло суспільство, в певному сенсі розколовши його на дві групи: прихильників й супротивників. Випадок у школі «Колумбайн» призвів до заборони продажу вогнепальної зброї злочинцям та неповнолітнім. Окрім того, у 2000 році до державного законодавства було внесено закон щодо обов’язкової наявності запобіжника на зброї, а також заборона імпорту вискомістких магазинів.
Проте, саме кількість фанатів стрілків з «Колумбайну» вражає найбільше. Майже одразу з’явилися наслідувачі, які у своїх спробах або навіть вбивствах у школах копіювали Харріса й Кліболда. У 2009 році соціолог Ральф Ларкін ствердив, що ці двоє заклали сценарій для наступних випадків скулшутінгу. Після цього медіа почали нарікати більшість кровопролить у школах місцевими Колумбайнами.
Окрім імітаторів з’явився й фандом (неформальне співтовариство, члени якого об’єднані однаковими інтересами, пов’язаними з подією або творами мистецтва). Учасники цього фандому кличуть себе за назвою випадка – колумбайнерами. Цікавим є те, що не зважаючи на те, що інцидент трапився вже більше як 20 років тому, спільноти колумбайнерів існують й надалі. Здебільшого, в соціальних мережах. Для іноземців головні осередки фандому «Колумбайну» розміщуються на платформах Facebook і Tumblr. В країнах СНД й Україні учасники створюють групи у ВКонтакте.
Що обговорюють в цих спільнотах? Хто стає їх частиною і чому? На ці питання погодилася відповісти колишня учасниця фандому, Марія (ім’я змінено).
Спираючись на слова Марії, можна вважати, що більшість аудиторії складали саме підлітки. Дорослі також були, але здебільшого це буди тінейджери 13-16 років, притягнуті цікавістю. На запитання, чи траплялися в подібних групах й бесідах заклики до масових вбивств в школах, або оголошення власних подібних намірів, опитувана дала негативну відповідь.
І хоча у грудні 2018 року введено в дію закон про термінове блокування онлайн спільнот й сайтів з інформацією, яка здатна спровокувати дітей на проведення небезпечних протиправних дій, викорінити щось з інтернету назавжди просто неможливо. Адміністрація ВКонтакте не встигає блокувати нові колумбайнерські спільноти, тому їх можна й досі віднайти.
У Росії, до речі, у 2021 році трапилося чотири випадки скулшутінгу, два з яких восени в місті Перм й у селищі Пермського краю. Ще один замах на навчальний заклад в Пермі було викрито правоохоронними органами. По-перше, це підтверджує правдивість теорії, яку висувають психологи – якщо трапляється злочин, який активно висвітлюють в ЗМІ, з великою імовірністю будуть спроби повторити «подвиг кумира», тільки «ще краще». По-друге, подібні інциденти із короткими часовими проміжками в сусідній державі мали б якщо не навчити чомусь Україну, то хоча б змусити задуматися. Чи готові українські навчальні заклади та їх працівники до подібних сценаріїв? Адже початок вже було покладено.
Можливо, нашій державі варто було б адаптувати досвід наших європейських партнерів. У Німеччині, наприклад, існує кілька спілок по боротьбі із булінгом, які проводять навчання для вчителів та персоналу шкіл для дій в екстрених ситуаціях, а також вчать розпізнавати травлю серед учнів й вчасно запобігти їй.
Безпека дітей, як майбутнього країни, має бути на передньому плані. Тож спостерігаючи за сумними тенденціями масових вбивств у школах у світі українській владі саме час поміркувати над підвищенням рівня безпеки в навчальних закладах.
Авторка: Ільницька Катерина
