Після припинення британського управління у 1947 році створилась нова держава Пакистан, яка складалася з двох частин — Західного Пакистану і Східного Пакистану. Ці частини відрізнялися як культурою, так і мовою. У Західному Пакистані переважала мова урду, а в Східному — бенгальська.
В 1948 році уряд Пакистану, в якому переважали носії урду, оголосив її єдиною державною мовою. Це рішення викликало незадоволення більшості населення Східного Пакистану і призвело до масових протестів на підтримку бенгальської мови. Під час упокорювання чергової демонстрації, в якій приймали участь студенти, було вбито декілька людей. Ці події призвели до масових протестів, які очолила Ліга мусульман Авамі. Після декількох років протистояння, в 1956 році, бенгальська мова здобула статус державної. На згадку про ці події, за рішенням UNESCO, 21 лютого відзначається як Міжнародний день рідної мови.
Головна мета цього дня — підтримати самобутність та важливість кожної мови та її важливість для народу. Недаремно кажуть, що після відмови від рідної мови нація вмирає, адже мова містить історію та культуру держави. Це свято не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й про право кожного розмовляти рідною мовою.
Багато років українці виборювали право говорити рідною мовою.
У радянський період Російська імперія вела запеклу боротьбу з рідною мовою українців, як основою їхньої національної самототожності, усвідомлення себе як окремого народу, неподібного до росіян. Головним методом мовної війни були заборони на вживання її у різних сферах суспільного життя.
Оскільки наміри більшовиків розповсюдити комуністичну ідею у світовому масштабі вимагали привабливих гасел про найсправедливішу в світі країну, в якій, на відміну від інших, забезпечено рівні права і свободи для всіх народів та їхніх мов, офіційно українську мову не забороняли. Проте проводились масові репресії мовознавців, які працювали над розбудовою словникарства, термінології та діалектології. Вся плідна професійна діяльність була оголошена “українським фашизмом”, а укладені ними словники й наукові дослідження — заборонені. Віднині українська мова мала досліджуватись та функціонувати у нерозривному зв’язку з “братською” російською. Самобутня лексика, не подібна до російських відповідників, або усувалась зі словників, або відходила на другий план шляхом обмежувальних ремарок.
Таким чином мовний простір України в радянський період зазнав значних деформацій внаслідок насильницької русифікації, якої тоталітарний режим досяг терором і маніпулятивними технологіями втручання у розвиток української мови, намагаючись спрямувати його на шлях уподібнення до російської.
Період українізації виявився складний. Ставлення до української мови було далеко неодназначним: російська меншість, де тільки могла, намагалася ігнорувати чи бойкотувати українізацію. І все ж таки багато людей опановувало українську мову, ознайомлювалося з українською літературою і культурою.
З 1991 року в незалежній Україні єдиною державною мовою визнано українську. В перші роки незалежності поняття “мовна стійкість” пов'язувалося зі здатністю зберегти і відновити українську мову, не допустити загрози денаціоналізації і втрати національної мовної сутності.
Систему освіти в Україні перебудовано з напівукраїнської на переважно українську. Вивчення російської залишилось можливим як окремого предмету. Всім учням школи почали викладати предмети рідною мовою. Поступово, збільшилась роль української в засобах масової інформації та в діловій сфері. Відсоток осіб, що вважають українську за свою рідну мову значно збільшився, тоді як відсоток тих, які вважають рідною російську, зменшився.
Насьогодні в Україні вистачає якісної україномовної літератури, кінематографічної продукції, а сучасні естрадні виконавці мають у своєму репертуарі досить великий перелік українських пісень. Вже стало престижно робити якісний продукт виключно для українського глядача.
Спілкуючись з молоддю, не можна не помітити, що молоді люди мають великий словниковий запас, обізнані в світовій та українській літературі та свідомі до української мови. Спілкування українською відбувається не тільки з батьками чи з викладачем у процесі навчання, але й у повсякденному житті в стосунках зі своїми ровесниками.
Українці вибороли своє право говорити українською, бо, як відомо, без мови рідної й народу рідного нема. Українська мова — одне з найцінніших надбань, яке створили й залишили нам наші попередники. Вона є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ.
Захищати і подалі утверджувати українську мову як державну — наше спільне завдання.
За матеріалами Управління стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України
