Початок вересня виявився неспокійним у владних коридорах. Точніше, у владних він, ймовірніше, був напруженим, а от неспокійним він був у коридорах на Грушевського: Банкова гуртом звільняла голів міністерств та інших відомств, тасувала кандидатури й врешті продавлювала через Раду потрібні їй кадрові рішення.
Парламент цього разу, варто зазначити, був дещо норовливим. Але більше за формою, ніж по суті, "проваливши" голосування за тими чи іншими кандидатурами, він знайшов потрібні голоси вже наступного дня. Про те, що стоїть за цією, вже черговою, ініційованою Офісом президента кадровою ротацією та чи можна порадіти новачкам — TrueUA розбирався з політологом Олегом Постернаком.
— Кабмін у нас був недоукомплектований дуже давно — п'ять вакантних посад більше ніж півроку. Це не є правильним. А пов'язано це з тим, що, по-перше, в умовах воєнного стану і в умовах зміни формату ухвалення стратегічних державних рішень змінилася і значущість політичної, законопроектної, урядової роботи. Вони об'єктивно відсунуті на другий план.
Другий момент пов'язаний з тим, що в оточенні президента є декілька груп впливу, і ключову роль відіграє голова Офісу президента. Також зрозуміло, що певне відтермінування урядової ротації було пов'язане з пошуком певного типу людей, які б виконали функції, що ставить перед ними президент. І, зокрема, які були б максимально лояльні до голови Офісу президента. Можливо, таких кандидатур насправді не дуже багато у кадровій обоймі влади.
Третя причина полягає в тому, що реальна зміна конструкції влади, пріоритет військових питань, підкреслена значущість РНБО, Ставки верховного головнокомандувача робили питання кадрових призначень другорядним, а то й навіть третьорядним.
Крім того, йшов пошук можливості заміни всього Кабміну, зокрема прем'єр-міністра, і влітку називалося ім'я Юлії Свириденко як найбільш ймовірної кандидатури. Але деякі нюанси правового характеру, зокрема закон про правовий режим воєнного стану, який передбачає можливість непрацюючого Кабміну, і, можливо, певний вплив міжнародних партнерів призвели до того, що тема прем'єра, я так розумію, зараз знята. Тому саме перед початком бюджетного процесу, перед стартом осінньо-зимового періоду, опалювального сезону назріла потреба мати повністю сформований уряд.
— Кубракова треба було знімати через те, що він налагоджував окремі лінії співпраці з іноземними партнерами, зокрема з американцями, і це не сподобалось Банковій. Тому на той час це питання було надзвичайного, оперативного політичного характеру. А всім іншим міністрам — в межах "в.о." або, наприклад, [міністра юстиції] Дениса Малюськи, який давно просився на вихід, шукали заміну. Відповідно, потрібен був час, який би дозволив зробити це одним махом.
Ще один чинник полягає в тому, що не зовсім вистачає голосів у Верховній Раді. Монобільшість зменшується. Наявність різних депутатських мікрогруп всередині "Слуги народу" продовжує існувати, вони торгуються, і провести одним махом всі кадрові призначення було операційно правильно. Тому, я думаю, Банкова й обрала такий сценарій на початку вересня.
— Не впевнений, що ще більше. Куди лояльніше, куди слухняніше?
— Ми шукаємо тут політичну мотивацію, якісь психологічні пояснення. Насправді все дуже просто. Треба дивитись на специфіку кадрової політики з боку самого президента. А він, як правило, полюбляє ставити такі вимірювані чинники, як ККД, ефективність, продуктивність того чи іншого чиновника. Якщо той непродуктивний на думку президента, звісно, виникає бажання його замінити.
Щодо деяких — наприклад, [міністра стратегічних галузей промисловості] Олександра Камишина — відставка дійсно була сприйнята з подивом. Ймовірно, президент планує використати його для якихось інших цілей в команді Офісу безпосередньо. А на посадах в уряді йому потрібні такі собі яструби-технократи. Жорсткі виконавці, які будуть чітко, злагоджено і дуже оперативно виконувати поставлені завдання. Це тренд воєнного часу: немає часу на розкачки, бюрократичні проволоки, на піар. Треба діяти.
— Думаю, що президент хотів би закрити цей урядовий кейс. І він розуміє, що зміни можуть пробуксовувати в парламенті, що парламент, частина депутатських мікрогруп, може показати зуби. І вони вже показують — наприклад, невідставкою Коваля або Верещук (за відставку голови Фонду держмайна Віталія Коваля та віце-прем'єрку з питань ТОТ Ірину Верещук довелося голосувати двічі, — ред.). І це питання вже стає справою честі для президента. Бо він вперше не отримує швидку кадрову обойму нових урядовців, як звик отримувати "зелене світло" від парламенту раніше.
— Тут є кілька версій. По-перше, кажуть, і сам Шурма хотів вже вийти, його не сильно задовольняла державна служба. По-друге, існує версія, що це сталося через корупційний шлейф, так званий Комітет енергетики при ОП, який він координував і який дозволив отримувати фірмі його брата певний фінансовий ресурс. Цей шлейф був відомий західним партнерам і, можливо, були натяки.
І третя версія — можливо, все, як завжди в Офісі президента, впирається у відносини з Андрієм Борисовичем Єрмаком. Якщо ці відносини еволюціонували в гірший бік, то, очевидно, цей чиновник не може продовжувати роботу, якщо більше не має довіри чи поваги.
— Бо у Галущенка є свої виходи на Офіс президента. А у Кудрицького, який представляє іншу групу владної еліти, таких сталих відносин, напевне, не було.
Кудрицький сприймався багатьма як ефективний керівник. Йому, так чи інакше, вдалося забезпечити захист енергетичних об'єктів — не всіх, зрозуміло, бо це нереально, але багатьох. І енергосистема після останньої великої атаки встояла. Тому у суспільства й у міжнародних партнерів виникають питання щодо відставки Кудрицького. Але у Галущенка кращі відносини з Банковою. Лояльність і відданість — ось і весь секрет тривалого перебування на посаді.
— Або звільнення міністрів без звіту...
— Це величезна проблема. І під час цієї кадрової ротації ця проблема знову оголилася. Її пропонують вирішити розумним чином: зобов'язати міністрів, які були звільнені або написали заяви, звітувати перед парламентом. Це має бути обов'язком. Бо інакше, це перетворюється на якусь "галочку". Урядовець начебто і працював два-три роки, а що після себе залишає, яка система наступництва, державної політики, геть не зрозуміло.
Наприклад, Кулебу звільняють з посади міністра закордонних справ, це ключове відомство, але він відсутній в залі засідань Верховної Ради. Він не може чи не хоче звітувати, а про зовнішню політику, можливо, багато буде питань і в контексті відносин з Глобальним Півднем, і з Китаєм, і з іншими країнами. І ця практика має бути вирішена шляхом зміни закону про Кабінет міністрів.
— Ці зміни треба сприймати абсолютно раціонально, виважено. Це не стагнація влади. Президент і "монобільшість" мають можливість змінювати кадри. Священних корів не буває. Тому у "вливанні свіжої крові" з метою оновити урядовий курс, збільшити кількість виважених менеджерів-виконавців немає нічого поганого.
Якщо Мінстратегпром очолює Герман Сметанін (Рада проголосувала за його призначення, — ред.), я вважаю, що це плюс для уряду. Якщо залишається Федоров, керівний віце-прем'єр і міністр цифрової трансформації — це надзвичайно великий плюс. Якщо залишається Ольга Стефанишина, отримуючи посади міністра юстиції (її кандидатура також ухвалена депутатами, — ред.) — це також надзвичайний плюс з міркувань євроінтеграції. Залишається на посаді міністр оборони Умєров — плюс, бо він має брати участь найближчими днями у "Рамштайні". І багато інших таких моментів.
Не треба дивитись на урядову ротацію, як на ознаку кризи. Це звичайний бюрократичний процес. Я бачу в нових урядовцях непоганих менеджерів. Треба дати шанс цим людям. Єдине, що новим міністрам треба буде час на того, щоб "увійти в колію".
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
