Суспільство

Станом на вечір 27 січня у Києві без електроенергії після російських атак залишаються 710 тисяч абонентів. Ремонтні роботи тривають.Про це повідомив міністр енергетики Денис Шмигаль."Провели чергове засідання Штабу. Звітували енергетики. Без електроенергії в Києві наразі 710 тисяч споживачів. Розуміємо, що жити в невідомості без чітких графіків — виснажливо. Найближче завдання фахівців — вийти на прогнозовані графіки", — йдеться у повідомленні.Очільник Міненерго запевнив, що вся необхідна допомога від держави для ліквідації наслідків ударів була надана. Проте енергосистема пошкоджена нерівномірно, тому перші тижні, поки іде відновлення, графіки в різних енерговузлах можуть різнитись. Це залежатиме від пропускної здатності мереж конкретного району."Процес відновлення іде. Паралельно працюємо над системними рішеннями — когенерація, спрощення підключень, будівництво нових ліній. Завершуємо  верифікацію наявних у столиці когенераційних установок. Пріоритет — їх стабільна робота та максимальний відпуск електроенергії в мережу. Це дозволить частково покривати потреби споживачів і посилити енергетичну стійкість столиці", — додав Шмигаль.Варто зауважити, що станом на ранок 27 січня споживачі Харківщини, Одещини, Дніпропетровщини та Донеччини залишилися без електроенергії через черговий удар ворога по критичній інфраструктурі. Нагадаємо, 26 січня президент Володимир Зеленський заявив, що в Україні триває відновлення енергосистеми після масштабних атак Росії. Найскладніша ситуація залишається у столиці та ще п'ятьох областях.Додамо, за даними ДТЕК, Росія з осені минулого року систематично та цілеспрямовано б'є по енергетиці Києва. Столиця втратила частину власного джерела електроенергії. Крім того, ситуацію ускладнює холод, адже коли немає тепла, люди змушені грітись електроприладами. .

Росія з осені минулого року систематично та цілеспрямовано б'є по енергетиці Києва. Столиця втратила частину власного джерела електроенергії.Про це повідомили у пресслужбі ДТЕК. Там також простими словами пояснили, чому в Києві так "складно зі світлом"."Удари росіян були по генерації та ключових вузлах передачі електроенергії. Через це Київ втратив частину власного джерела світла і став більше залежати від електроенергії з інших регіонів. Ворог також намагається зірвати саме цю передачу та ізолювати місто від енергосистеми країни", — зазначили в компанії.Крім того, ситуацію ускладнює холод, адже коли немає тепла, люди змушені грітись електроприладами. "У години, коли з’являється світло, тисячі приладів вмикаються одночасно. Ослаблені мережі не витримують та виникають аварії, особливо на лівому березі", — зауважили в ДТЕК.Також у компанії запевнили, що енергетики роблять усе можливе, щоб стабілізувати систему і повернутися до більш прогнозованих графіків.Варто зауважити, що станом на ранок 27 січня споживачі Харківщини, Одещини, Дніпропетровщини та Донеччини залишилися без електроенергії через черговий удар ворога по критичній інфраструктурі. Нагадаємо, 28 січня в усіх регіонах діятимуть графіки погодинних відключень електроенергії для побутових споживачів..

У середу, 28 січня, в усіх регіонах діятимуть графіки погодинних відключень електроенергії для побутових споживачів.Про це повідомила пресслужба "Укренерго". До того ж завтра вводитимуться й графіки обмеження потужностей для промисловості.Зазначається, що обмеження запроваджуються через наслідки російських ракетно-дронових атак на енергооб’єкти.Де дізнатися розклад за вашою адресоюЕнергетики наголошують, що ситуація в системі може змінюватися залежно від поточного рівня споживання та стану мереж."Точний час та обсяг застосування відключень за конкретними адресами необхідно дізнаватися на офіційних сторінках та ресурсах обленерго у вашому регіоні", — йдеться у повідомленні.Громадян також закликають до ощадливого використання електроенергії в години, коли світло з'являється за графіком, щоб зменшити навантаження на систему.Нагадаємо, станом на понеділок, 26 січня, в Україні зросло споживання електроенергії. Зранку його рівень виявився на 5,8% вищим, ніж в той самий час попереднього робочого дня — в п'ятницю. Причина — застосування меншого обсягу обмежень у частині регіонів..

Народний депутат від "Голосу" Ярослав Юрчишин заявив, Україні необхідно взяти приклад із Франції й запровадити вікові обмеження для доступу до соцмереж.Таку заяву він оприлюднив у своєму дописі у Telegram."У Франції дітям до 15 років заборонять користуватися соцмережами. А нагадайте, це ми чи Франція у стані війни? От тільки в європейських країнах безпекові обмеження не викликають порожніх розмов про “наступ на свободу слова”. Тому що Франція, Данія та інші північні країни, а ще Австралія бачать реальну загрозу від РФ та Китаю. І вони помічають культурну експансію Росії. А ми — ні", — наголосив політик.За словами нардепа, аби убезпечити дітей від впливу агресора накласти санкції на мультфільм "Маша і ведмідь" та інші російські продукти, а також встановити вікові обмеження для користування соцмережами."Стратегічна робота — це розвиток критичного мислення (розрізняти фейки та маніпуляції від фактів) та цифрова освіта дітей", — додав Юрчишин.Варто зауважити, що на сьогодні в Україні немає жодних вікових обмежень для доступу до соцмереж. Відтак, громадяни будь-якого віку можуть зареєструватися у соціальних мережах та відвідувати будь-які сайти в мережі Інтернет.Нагадаємо, торік у грудні в Австралії дітям до 16 років заборонили користуватися соцмережами. TikTok, Facebook, Instagram та інші платформи повинні видалити дитячі акаунти, а порушники ризикують отримати штрафи розміром до 49,5 мільйона доларів..

Стрілка "годинника Судного дня" наближаються до теоретичної точки знищення людства. Вчені переставили її на 85 секунд до "ядерної опівночі", яка символізує кінець світу.Про це пише CNN. Видання стверджує, що це рекордний рівень ядерної небезпеки за усі роки снування проєкту (з 1947 року)."У вівторок, 27 січня, майже через вісім десятиліть, годинник був встановлений на 85 секунд до півночі", — йдеться у статті.Північ символізує момент, коли люди зроблять Землю непридатною для життя. У 2025 році годинник показував 89 секунд до півночі, а у 2023 та 2024 роках — 90 секунд. Торік вчені внесли зміни через недостатній прогрес у боротьбі чи регулюванні глобальних викликів, включно з ядерними ризиками, кліматичною кризою, біологічними загрозами та прогресом у "руйнівних технологіях", таких як штучний інтелект."Людство не досягло достатнього прогресу у боротьбі з екзистенційними ризиками, які наражають на небезпеку всіх нас. "Годинник Судного дня" — це інструмент для повідомлення, наскільки ми близькі до знищення світу за допомогою технологій, створених нами. Ризики, з якими ми стикаємося через ядерну зброю, зміну клімату та руйнівні технології, зростають. Кожна секунда на вагу, і у нас мало часу. Це жорстока правда, але це наша реальність", — сказала президент і генеральний директор організації Bulletin of the Atomic Scientists ("Бюлетень вчених-атомників") Александра Белл.Що таке "годинник Судного дня"Група вчених, які працювали над Манхеттенським проєктом — кодовим ім'ям розробки атомної бомби під час Другої світової війни, заснувала Bulletin of the Atomic Scientists як неприбуткову організацію у 1945 році. Її початковою метою було вимірювання ядерних загроз, але у 2007 році Bulletin вирішив додати кліматичну кризу у свої розрахунки.Щороку протягом останніх 79 років вчені Bulletin змінювали час годинника відповідно до того, наскільки близько, на їхню думку, людство до повного знищення. Іноді час змінюється, а іноді — ні. Годинник не призначений для остаточного вимірювання екзистенційних загроз, а радше для розпалювання розмов про складні наукові теми та кризи, з якими стикається планета, згідно з Bulletin. Деякі експерти, які не брали участі у визначенні годинника, поставили під сумнів його корисність.Що станеться, коли годинник б'є північ"Годинник Судного дня" ніколи не досягав півночі, і колишня президентка та генеральна директорка Bulletin Рейчел Бронсон, яка зараз є старшим радником, заявила, що сподівається, що цього ніколи не станеться."Коли годинник опівночі, це означає, що відбувся якийсь ядерний обмін або катастрофічна зміна клімату, яка знищила людство. Ми ніколи насправді не хочемо туди потрапити, і не дізнаємося, коли це станеться", — пояснила вона.Нагадаємо, у жовтні 2025 року російський диктатор Володимир Путін офіційно розірвав угоду зі Сполученими Штатами Америки щодо спільного знищення 34 тонн збройного плутонію. Такий крок очільника Кремля викликав занепокоєння щодо майбутнього ядерної безпеки у світі.Читайте також: За крок від апокаліпсису: три випадки, коли людство було на межі ядерної війни.

Українці, які постійно переживають обстріли, або ж перебувають на лінії фронту, шукають опори — у психології, вірі, спільнотах. Це породжує нові запити та форми духовної та емоційної підтримки. Військовослужбовиця, докторка філософських наук, професорка, радниця заступника керівника Офісу президента України Віта Титаренко в інтерв'ю TrueUA розповіла, яку роль відіграє релігія для людини в умовах постійної небезпеки."Я думаю, релігія відіграє ту роль, яка притаманна їй історично. Це духовна опора, надія, компенсаторна функція", — заявила вона.  Професорка вважає, що в умовах постійної загрози, небезпеки та ризику для життя ця потреба загострюється. Проте, попри це, серед військових, які перебувають на фронті, є люди, які не вірять у Бога."Скажу зі свого досвіду спілкування з нашими захисниками: навіть там, поблизу лінії розмежування, є як віруючі люди, так і невіруючі — ті, кого ми називаємо атеїстами. Але атеїстами не в тому розумінні, що вони проти релігії, адже "а" не означає "проти", "а" означає "не", — зазначила Титаренко.Такі особи, за її словами, "мають свою систему цінностей, яка відмінна від релігійної". "Якщо ж ми говоримо про конфесійну специфіку, то вона трошечки розпливається, не має чітких обрисів там, де загроза життю є абсолютно реальною. Ми знаємо, що капелани, по суті своїй, мають духовно оформлювати усіх: військовослужбовців, весь особовий склад, яким вони опікуються, незалежно від конфесійної приналежності. При цьому капелани не приховують, до якої церкви належать, і водночас вони не повинні займатися прозелітизмом — залучаючи чи переманюючи у свою конфесію представників інших віросповідань", — підсумувала докторка філософських наук.Прозелітизм — активне прагнення навернути інших людей до своєї віри, релігії чи системи переконань, а також сама діяльність, спрямована на залучення послідовників (прозелітів). Термін походить від грецького слова, що означає "новоприбулий" чи "навернений". Він може означати як щире місіонерство, так і небажане переманювання, а в деяких замкнених спільнотах (наприклад, друзи) заборонений. Нагадаємо, раніше у Верховному Суді України заявили, що під час дії воєнного стану громадяни, незалежно від релігійних переконань, зобов’язані виконувати військовий обов’язок. І європейські норми це підтверджують.Читайте також: Як зберігати внутрішній баланс під час тривог і обстрілів: поради психолога.

У середу, 28 січня, Україну накриє мінлива та контрастна погода. У всіх областях очікується підвищення температури повітря та відлига.Про це повідомила народний синоптик Наталія Діденко. За її словами, завтра та післязавтра переважатиме домінування "нулів" та "плюсів".Так, у середу практично повсюди денна температура повітря коливатиметься у межах 0…+3°C. На Півдні очікується +3…+6°C, в Криму прогріє до +6…+14°C.Опади у вигляді мокрого снігу та дощу завтра пройдуть на Півночі, Заході, у Центрі та на Харківщині. У південній частині, на Донеччині та Луганщині істотних опадів не очікується. Місцями буде ожеледь. У Києві 28 січня періодично йтиме мокрий сніг чи дощ. Загалом у столиці буде волога та хмарна погода. Крім того, очікується туман, який погіршуватиме видимість до 300-500 метрів. Температура повітря коливатиметься у межах +1°C."30-31 січня в Україну почне заходити нова повітряна маса арктичного походження із черговим похолоданням", — попередила Діденко.Нагадаємо, за словами метеоролога Ігоря Кібальчича, в Україні упродовж цього тижня очікується потепління з опадами у вигляді дощу й мокрого снігу. Відлига супроводжуватиметься туманами та ожеледдю.Додамо, раніше в "Укргідрометцентрі" повідомляли, що в Україні прогнозується тепла зима з частими аномаліями та короткими морозними періодами. Середня температура зимових місяців в нашій країні — грудня, січня та лютого — цього року очікується на 1,5-2°C вище норми..

У вівторок, 27 січня, у Києві тимчасово припинили подачу гарячої води для деяких будинків. Такі обмеження необхідні, щоб спрямувати весь ресурс на відновлення опалення.Про це повідомили у пресслужбі Київської міської державної адміністрації. Там пояснили, що внаслідок кількох масованих атак ворога столиця працює в умовах складної енергетичної ситуації та вживає всіх можливих протиаварійних заходів."Наразі для відновлення послуги централізованого опалення в частині житлових будинків тимчасово обмежено постачання гарячої води. Вивільнену теплову потужність спрямовують на відновлення теплопостачання", — йдеться у повідомленні.У КМДА пояснили, що за низької температури повітря повторно запустити систему опалення технічно дуже складно. "Особливо це актуально в умовах, коли систему доводиться запускати не вперше, зокрема втретє — як у частині житлового фонду Деснянського району", — заявили в пресслужбі.Варто зауважити, що обмеження гарячого водопостачання стосується не всього житлового фонду міста, а лише будинків, де це технічно необхідно для відновлення теплопостачання. У КМДА додали, що "це вимушений і тимчасовий крок, необхідний для ліквідації наслідків ворожих атак, відновлення тепла в оселях і подальшої стабілізації роботи енергосистеми".Нагадаємо, 26 січня президент Володимир Зеленський заявив, що в Україні триває відновлення енергосистеми після масштабних атак Росії. Найскладніша ситуація залишається у столиці та ще п'ятьох областях..

У середу, 28 січня, у Києві очікується ускладнення погодних умов. Водіям та пішоходам варто бути обережними на дорогах.Про це повідомляє пресслужба Київської міської державної адміністрації, посилаючись на дані "Укргідрометцентру".Так, за даними синоптиків, завтра у столиці очікується туман, видимість 200-500 метрів, ожеледь, на дорогах ожеледиця. У зв'язку з цим оголошено перший рівень небезпечності, жовтий.️ Крім того, у середу також прогнозують хмарність та невеликі опади, переважно у вигляді дощу."Для уникнення травматизму просимо водіїв і пішоходів бути обережними та дотримуватися правил дорожнього руху", — наголосили в КМДА.Фахівці рекомендують водіям під час керування транспортним засобом:дотримуватися швидкісного режиму, дистанції та відмовитися від ризикованих маневрувань;при наближенні до пішохідних переходів і місць розташування дитячих установ знижувати швидкість до мінімуму;не забувати увімкнути габаритні вогні чи протитуманні ліхтарі;під час погіршення погодних умов з інтенсивним випадінням снігу та ожеледицею на дорогах не використовувати автотранспорт із літніми шинами.Пішоходам рекомендують:ходити не поспішаючи, ноги злегка розслабити і трохи зігнути у колінах, ступати на всю підошву;не тримати руки в кишенях, а розмахувати ними в такт ходьби — так краще тримати рівновагу;при порушенні рівноваги під час ходьби в ожеледицю спробувати швидко присісти — це найбільш реальний шанс утриматися на ногах;бути уважними на тротуарі — автомобіль може занести або водій може вчасно не загальмувати;врахувати, що гальмівний шлях на слизькій дорозі збільшується у п'ять разів.Нагадаємо, за словами метеоролога Ігоря Кібальчича, в Україні упродовж цього тижня очікується потепління з опадами у вигляді дощу й мокрого снігу. Відлига супроводжуватиметься туманами та ожеледдю.Додамо, раніше в "Укргідрометцентрі" повідомляли, що в Україні прогнозується тепла зима з частими аномаліями та короткими морозними періодами. Середня температура зимових місяців в нашій країні — грудня, січня та лютого — цього року очікується на 1,5-2°C вище норми..

Ракетний обстріл енергетичного об'єкта в Харкові ввечері 26 січня спричинив перебої в електромережі міста. Три прямі попадання вивели з ладу обладнання, через що значна кількість абонентів опинилася без живлення.Про критичну ситуацію в місті розповів міський голова Ігор Терехов під час виступу в ефірі національного телемарафону.За словами мера, ліквідація наслідків обстрілу не припинялася ні на хвилину. Енергетики, комунальні служби та волонтерські групи працювали протягом усієї ночі, щоб повернути в оселі харків’ян базові послуги: латали пошкоджені дахи, відновлювали подачу тепла і води, а також консервували побиті будівлі.Попри надзусилля фахівців, дефіцит в енергосистемі залишається значним. Наразі близько 40% жителів Харкова залишаються без електрики, через що в місті запроваджено як планові, так і екстрені графіки обмежень. Окрему вдячність очільник міста висловив іноземним союзникам за підтримку в цей складний час"Навантаження дуже велике. Тож я дуже вдячний нашим міжнародним партнерам за суттєву допомогу, яку вони надають для якнайшвидшого відновлення", — наголосив Ігор Терехов.За даними Міненерго, станом на ранок 27 січня споживачі Харківщини, Одещини, Дніпропетровщини та Донеччини залишилися без електроенергії через черговий удар ворога по критичній інфраструктурі. Аварійні бригади працюють у посиленому режимі, щоб повернути світло в оселі мешканців цих областей. Раніше повідомлялось, що внаслідок чергового ворожого обстрілу Одеси у ніч на 27 січня зафіксовано масштабні руйнування цивільної інфраструктури в кількох районах міста. Було відомо про трьох постраждалих.Також вранці 27 січня під час повітряної тривоги ворог завдав удару по Львівській області. Ціллю окупантів став об’єкт інфраструктури. Водночас внаслідок російської атаки 27 січня на території Бродівської територіальної громади на Львівщині зафіксовано задимлення. Влада під час надзвичайної ситуації закликає громадян дотримуватися правил безпеки та обмежити перебування на вулиці. За даними Повітряних сил, під час масштабного повітряного нападу в ніч на 27 січня українські захисники знищили або подавили 135 зі 165 запущених ворогом безпілотників. Попри результативну роботу протиповітряної оборони, на 14 локаціях зафіксовано влучання 24 ударних дронів, а ще у дев'ятьох місцях впали уламки..

Станом на ранок 27 січня споживачі Харківщини, Одещини, Дніпропетровщини та Донеччини залишилися без електроенергії через черговий удар ворога по критичній інфраструктурі. Аварійні бригади працюють у посиленому режимі, щоб повернути світло в оселі мешканців цих областей.Про оперативну ситуацію станом на 27 січня повідомив перший заступник міністра енергетики України Артем Некрасов.Наслідки ворожих ударів та ситуація в регіонахНічна атака ворога на енергетичну інфраструктуру призвела до знеструмлення споживачів у чотирьох областях: Харківській, Одеській, Дніпропетровській та Донецькій. Рятувально-відновлювальні роботи розпочато всюди, де дозволяє безпекова ситуація.Найскладніша ситуація зберігається у столичному регіоні:Київ та Київщина: зафіксовано значний дефіцит потужності. Наразі діють екстрені відключення. Повернення до планових графіків стане можливим лише після повної стабілізації системи.Прифронтові зони: через постійні бойові дії частина споживачів у прикордонних та прифронтових районах залишається без світла тривалий час.Обмеження для споживачів та бізнесуЗа словами посадовця, по всій країні впроваджено графіки погодинних відключень. Крім того, запроваджено ліміти потужності для промислових об'єктів та бізнесу. Головна причина таких заходів — критичні пошкодження електростанцій та підстанцій після обстрілів.Негода залишила без світла понад 500 населених пунктівДо наслідків війни, за даними Некрасова, додалися несприятливі погодні умови. Наразі знеструмлено 514 населених пунктів у 10 областях:Вінницькій, Хмельницькій, Миколаївській, Тернопільській;Кіровоградській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській;Житомирській та Київській.Нагадаємо, станом на понеділок, 26 січня, в Україні зросло споживання електроенергії. Зранку його рівень виявився на 5,8% вищим, ніж в той самий час попереднього робочого дня — в п'ятницю. Причина — застосування меншого обсягу обмежень у частині регіонів..

Щороку 27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, вшановуючи мільйони життів, обірваних нацистським геноцидом. В Україні цю дату супроводжують пам’ятні заходи, меморіальні служби та освітні проєкти, що покликані зберегти історичну правду для майбутніх поколінь.27 січня 1945 року війська Першого Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау. Під час Другої світової війни шість мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України."Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…" — таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 мільйона людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 мільйона дорослих, стали 1,5 мільйона дітей.Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами — ще понад 90 держав.Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду та охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі 2006 року. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше.Голокост у розрізі російсько-української війниОстанні майже чотири роки великої війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Необхідний мінімум — активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.А ще — уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.І звісно — неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження. Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту — нагода ще раз замислитися над цим. За попередні роки ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, — світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу — внаслідок російської ракетної атаки.Дробицький Яр у Харкові. Це — відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу — менору влучили російські снаряди.Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахіття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.Читайте також: 14 грудня під час теракту на пляжі Бонді в Сіднеї загинув емігрант українського походження Алекс Клейтман, який пережив Голокост.

У вівторок, 27 січня, у Києві спостерігається туман з видимістю від 200 до 500 метрів. Він утримуватиметься у столиці у першій половині дня.Про це повідомляє пресслужба Київської міської державної адміністрації, посилаючись на дані "Укргідрометцентру". Фахівці рекомендують водіям під час керування транспортним засобом у тумані дотримуватися таких порад:знизити швидкість руху;за наявності протитуманних фар увімкнути їх разом із ближнім світлом;тримати безпечну дистанцію з іншими автомобілями;при зупинці увімкнути аварійну світлову сигналізацію;уникати різких маневрів на дорозі."Закликаємо пішоходів бути уважними, одягати світловідбивні елементи — флікери, аби бути помітними для водіїв під час туману та в темний час доби", — наголосили у КМДА.Нагадаємо, 26 січня у Києві стався тимчасовий збій у роботі стаціонарних пунктів моніторингу якості атмосферного повітря. Це пов’язано з відключеннями електропостачання, які спричинені ворожими обстріламиДодамо, 26 січня в центрі Києва на вулиці Хрещатик виникнула пожежа в чотириповерховому офісному приміщенні. Там відбулося руйнування перекриття..

Війна радикально змінила не лише безпекову та політичну реальність України, а й глибші пласти суспільного життя — світогляд, культуру та релігію. У цих сферах сьогодні перетинаються питання свободи віросповідання й національної безпеки, духовної підтримки людини на війні та ролі держави у формуванні ціннісної політики.Про те, як Україна балансує між збереженням релігійної свободи та протидією гібридним загрозам, чому статистика релігійних громад не завжди відображає реальність, яку роль віра відіграє для військових і чи може психолог замінити капелана, ми поговорили з військовослужбовицею, докторкою філософських наук, професоркою, радницею заступника керівника Офісу президента України Вітою Титаренко.В інтерв’ю пані Віта також розповіла про світоглядні трансформації українського суспільства після 2014 і 2022 років, участь релігійних спільнот у допомозі військовим, розвиток мілітарного релігієзнавства, нову логіку державних культурних і релігійних проєктів під час війни й про власні ініціативи — від "Громад майбутнього" до меморіальних і книжкових проєктів пам’яті.Релігійна свобода та нацбезпека— Пані Віто, сьогодні ви, здавалось би, поєднуєте непоєднуване: докторка філософських наук, професорка, науковиця, релігієзнавиця, військова. Восени минулого року ви розпочали новий етап своєї діяльності — у складі команди Офісу президента. Які ключові виклики нині постають перед державою у сфері релігійної політики в умовах війни?— Дійсно, поєднуємо непоєднуване, але мета і завдання фактично перетинаються в усіх цих площинах. І, як на мене, найбільшим викликом є захист національних інтересів без того, щоб порушувати принципи свободи віросповідання, тому що свобода совісті, свобода віросповідання існує там, де їй нічого не загрожує. У ситуації війни ці загрози тільки зростають.І ми бачимо це сьогодні на низці таких прикладів, які інколи просто вражають уяву. Ну дивіться, що відбувається, умовно, на материковій території й на території, яка перебуває під російською окупацією, чи на території анексованого Криму?Скажімо, на окупованих територіях пригнічується, забороняється будь-яке інакомислення. Переносяться кліше із російського законодавства на ці території. Фактично заборонена діяльність Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви. Дуже переслідуваними є протестанти й католики, тому що їх сприймають як іноагентів.На сьогодні, із того, що відомо, — це понад 100 священників піддавалися катуванням фактично репресіям. Чи є це порушенням свободи совісті? Це є порушенням свободи совісті! Причому кричуще, на межі й фізичного знищення.— Якщо говорити про територію, що перебуває під контролем України, як держава сьогодні балансує між збереженням свободи віросповідання та необхідністю захисту національної безпеки, зокрема у випадку релігійних організацій, афілійованих із країною-агресором?— Тут ми бачимо ситуацію іншу: ми залишаємося поліконфесійною державою, тому що саме здорова конкуренція дозволяє паритетне існування і реалізацію цієї свободи віросповідання, свободи вибору.Ми знаємо, що у нашій країні існує загроза національній безпеці з боку певних релігійних організацій, які мають афіліацію із країною-агресором. Йдеться про Українську православну церкву, яка де-факто перебуває в єдності із Московським патріархатом.І знову ж таки, українська держава йде не шляхом ліквідації цієї церкви, зберігаючи баланс свободи, а шляхом відмежування, запускаючи складний механізм, щоб спочатку це був закон про необхідність перейменування, потім уже закон, який забороняє діяльність релігійних організацій з центром у країні-агресорі.Це розумно? Це не просто розумно. Скажу навіть так: ми з цим дещо і запізнилися. Ще, наскільки я пам’ятаю, здається, у 2022 році Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) проводив дослідження серед українського суспільства щодо ставлення до ситуації з Українською православною церквою, що в єдності з Московським патріархатом. Це початок війни, це глорифікація Кирилом війни, це освячення Росією усіх цих військових дій.Власне, релігія була одним із мотивів, який Росія використала у гібридній війні. Що ми бачимо? Близько 70% респондентів, якщо я не помиляюсь, говорили про те, що держава повинна втрутитися в ситуацію із Московською церквою. І понад 50% говорили, що потрібно взагалі заборонити.Але держава йде цим складним шляхом, балансуючи на межі, на вістрі збереження релігійної свободи, але має бути захист національних інтересів. Тому що держава відповідає за всіх своїх громадян, до якої б релігії вони не належали чи навіть якщо вони не належать до жодної з релігій.— За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, станом на 1 січня 2025 року (нині це найсвіжіші дані), в Україні було 34 663 релігійні організації, найбільше з яких належать до Московського патріархату — 10 118, тоді як ПЦУ — 8 511. Чому, з огляду на нинішню політичну ситуацію в Україні, цей розрив досі зберігається?— Хороше запитання і, знаєте, теж відповідь на нього нелінійна. По-перше, існує певна історична інерція, тобто було присутнє тривале адміністративне домінування. Мало того, є специфіка обліку цих релігійних організацій, тому що облік відбувається за наявністю статутів. Самі громади можуть бути різні за кількістю, але якщо є статут, значить, уже є оця одиниця, яка рахується як релігійна організація.Ми можемо з вами прекрасно проілюструвати специфіку як релігійної статистики, так і релігійної соціології. Бо й одна, і інша не є повним відображенням реальності. Тобто це є інструменти вивчення реальності, але не повного відображення.Знову ж таки, за даними досліджень релігійної ситуації Центру Олександра Разумкова (коли досліджують конфесійну специфіку), у нас не було мусульман. Вони потрапили у соціологічну похибку. І коли був круглий стіл, я пам’ятаю, тодішній муфтій Духовного управління мусульман України "УММА" — Саїд Ісмагілов, який сьогодні виконує свій військовий обов’язок як громадянин України, захищаючи її територіальну цілісність, він тоді виступав і каже: "Ну як же ж так? Ми є, а в соціології нас немає".Тому що вони потрапили у соціологічну похибку. Так само є проблеми, специфіка із цією статистикою. Але скажу, що вона не тільки чисельна чи цифрова. Специфіка полягає у тому, що треба долати цю інерцію, а це не відбувається так швидко, як хотілося б.Переходи в Православну церкву України також ускладнені через низку причин — як внутрішніх, так і зовнішніх. По-перше, війна ускладнює ці процеси, особливо десь на місцях, і багато парафій застрягли у перехідному періоді.І ми говоримо про те, що кількісні показники не є відображенням реальності у тому вигляді, у якому вона існує. Тому процес іде, можливо, не так швидко, як нам би хотілося, але найголовніше — що він має незворотний характер.Людина на війні: віра, психологія, капеланство— В умовах постійної небезпеки люди шукають опори — у психології, вірі, спільнотах. Це породжує нові запити й нові форми духовної та емоційної підтримки. Яку роль, на вашу думку, відіграє релігія для людини в умовах постійної небезпеки?— Я думаю, релігія відіграє ту роль, яка притаманна їй історично. Це духовна опора, надія, компенсаторна функція. І в умовах загрози, в умовах небезпеки, в умовах ризику для життя ця потреба загострюється.Але скажу зі свого досвіду спілкування з нашими захисниками: навіть там, поблизу лінії розмежування, є як віруючі люди, так і невіруючі — ті, кого ми називаємо атеїстами. Але атеїстами не в тому розумінні, що вони проти релігії, адже "а" не означає "проти", "а" означає "не".Тобто у них якась своя система цінностей, відмінна від релігійної. Якщо ж ми говоримо про конфесійну специфіку, то вона трошечки розпливається, не має чітких обрисів там, де загроза життю є абсолютно реальною.Ми знаємо, що капелани, по суті своїй, мають духовно оформлювати усіх: військовослужбовців, весь особовий склад, яким вони опікуються, незалежно від конфесійної приналежності. При цьому капелани не приховують, до якої церкви належать, і водночас вони не повинні займатися прозелітизмом — залучаючи чи переманюючи у свою конфесію представників інших віросповідань.Це такі питання, знаєте, дуже делікатні, дуже непрості, і українські капелани різних конфесій напрацьовують новий досвід ось такого духовного оформлення в умовах небезпеки, в умовах війни.Прозелітизм — активне прагнення навернути інших людей до своєї віри, релігії чи системи переконань, а також сама діяльність, спрямована на залучення послідовників (прозелітів). Термін походить від грецького слова, що означає "новоприбулий" чи "навернений". Він може означати як щире місіонерство, так і небажане переманювання, а в деяких замкнених спільнотах (наприклад, друзи) заборонений. — Ми живемо в епоху масової популяризації психології, і за час війни люди почали частіше звертатися до психологів. Чи може психолог замінити капелана?— Цікаве питання. Трохи в іншому формулюванні я сама його ставила військовослужбовцям, нашим захисникам, коли була у складі групи контролю бойового стресу, тобто тим військовим психологом, але в душі я ще й релігієзнавець, дослідник і маю тісну співпрацю із капеланами.Ось питання, яке я ставила військовослужбовцям: хто вам більше потрібний — капелан чи психолог? Відповідь була, що потрібен і той, і той. Тому що те, що скажеш капелану, — не скажеш психологу, і навпаки.Для себе я зробила висновок, що все-таки у кожного є свій спектр діяльності, свій функціонал, якщо підходити інструменталізовано. Психолог працює з поведінкою, з травмами, капелан працює з духовними сенсами, але вони часто йдуть пліч-о-пліч, і інколи функції одного переносяться на іншого.Це війна, тут немає такого чіткого розмежування. Однак ще раз кажу, що й один, і інший повинні бути, виконуючи свою функцію і діючи у тандемі. У нас це виходило, тож я ще раз переконуюся, що така паритетна співпраця є більш ефективною. Тому що все це потрібно для чого? Аби допомогти нашим захисникам стояти на фронті.Світоглядні зміни та релігійна свідомість— Після 2014 року, а особливо після 2022-го, українське суспільство переживає глибокі світоглядні зміни, які відображаються і в релігійному житті. Чи можна говорити про формування нової української релігійної свідомості після 2014-го і, особливо, після 2022 року?— Ви знаєте, дуже хороше запитання, його можна навіть класти в етапи зміни релігійної свідомості українця цього періоду. Звісно, свідомість змінювалася. Після 2014 року спостерігався відхід від імперських моделей, які нам нав’язували ще з часів Радянського Союзу. Вже тоді, хоча Росія ще не була настільки агресивною у своїх духовних виявах, ідеї "русского міра" насаджувалися, вже тоді засівалися.Натомість 2022 року, мені здається, ці зміни вже набули більш стрибкоподібного характеру. Хоча треба розуміти, що всі процеси відбуваються дуже нелінійно, вони різновекторні. Так само як світ стає більш релігійним і менш релігійним, то і тут релігійна свідомість: з одного боку, вона вчить нас розрізняти проповідь і пропаганду, з іншого боку — ми бачимо, що сьогодні, коли вже чотири роки повномасштабної агресивної війни, у серці України, у Голосіївському монастирі, відбувається навчання дітей за російськими підручниками, їм насаджують російські фільми. Чим думають такі батьки? Що це таке відбувається? Яку сплячу агентуру у такий спосіб формують?Зміни відбуваються у напрямку розвитку, тому що навіть самі релігійні організації, які є україноцентричними та включені у контекст захисту національних інтересів і територіальної цілісності, набувають нових значень через свій непритаманний функціонал. Вони співпрацюють зі ЗСУ. Змінюється при цьому релігійна свідомість? Звісно, змінюється.Вони займаються волонтерством, допомогою внутрішньо переміщеним особам, адвокацією українських інтересів. Але водночас залишки отакої імперської свідомості присутні, і їх треба однозначно викорінювати, тому що це теж умова нашого виживання.— Які релігійні спільноти беруть найактивнішу участь у допомозі військовим і постраждалим від війни та в який спосіб?— Ми вже частково зачепили це питання. Дуже складно оцінювати це в якихось кількісних показниках, тому що чисельність релігійних організацій різна і спроможності їхньої діяльності різні. Але фактично всі конфесії включені у допомогу Збройним силам України.Я навіть, перебуваючи у складі 109-ї Донецької окремої бригади сил територіальної оборони Збройних сил України, співпрацювала із протестантськими церквами, які допомагали нам, завозячи продукти, медикаменти, фільтри для води, багато речей немілітарного призначення.Знову ж таки, капеланський напрям — це той напрям, у який включені майже всі конфесії. Відповідно до тих пропорцій, які існують у суспільстві, найбільша чисельність капеланів належить Православній церкві України, однак покрити всі посади вони не можуть. Тут протестанти виходять в актив і кажуть: "Давайте ми, ми можемо, ми хочемо, ми будемо, ми готові!".Я ще раз хочу зауважити, що всі християнські конфесії — православні, католики, греко-католики, протестанти, а також усі нехристиянські — іудейські, мусульманські громади — дуже активні у допомозі й адвокації українських інтересів на міжнародній арені. У цьому сенсі Україна демонструє конфесійну єдність.Подивіться на заяви Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіО) — вони єдині у своєму засудженні ідеології "русского міра", позиції Російської православної церкви тощо. Ці заяви показують єдність розуміння й підтримки держави, що є дуже важливим.Взагалі це прецедент, якого немає в Європі. Таких організацій, як ВРЦіО, більше немає — ми тут теж перебуваємо в такому європейському релігійному авангарді.— Релігійний авангард… Звучить багатообіцяюче.— На теренах України понад мільйон протестантів, і в Європі Україну називають біблійним поясом Європи. Я зустріла отакий зворот — він видався мені дуже цікавим. Думаю, треба, аби про нього теж знали.Наука під час війни— Війна породжує нові міждисциплінарні напрями досліджень. Один із них — мілітарне релігієзнавство. У чому полягає суть мілітарного релігієзнавства в Україні?— Я думаю, що багато чого в умовах війни мілітаризується, і якимось чином мілітаризується й релігієзнавство. Але це, радше, стосується методологічного набору, яким релігієзнавство як наука оперує у вивченні дійсності.Я вам скажу так: про сек’юритизацію релігії говорилося давно. І пам’ятаю нашу працю "Релігійна безпека/небезпека України", яка вийшла у відділенні релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України ще у 2019 році. Це вже був результат досліджень, коли українці прекрасно розуміли загрозу інструменталізації релігії — те, що ми вже сповна побачили у 2022-му.Тому, звісно, релігієзнавство теж стоїть перед викликами випрацювання нового інструментарію для дослідження нової реальності. Але я вам скажу, що релігієзнавці не сплять: вони сьогодні перебувають і в лавах Збройних сил України. Я — не єдиний приклад, я знаю багатьох своїх колег і хочу, щоб й інші їх знали.Це і Жора Филипович, це і Саїд Ісмагілов, це і Руслан Халіков. Юрій Павлович Чорноморець постійно включений у мілітарний контекст, допомагаючи Збройним силам України, і водночас він працює у сфері наративів і наукових досліджень.Релігієзнавство як наука рухається, розвивається, напрацьовує й адекватно відображає ту реальність, у якій ми живемо. Розробляється навіть і нова термінологія, наприклад: "релігійна резистентність", "сек’юритизація релігії" тощо. Це теж є відпрацюванням відповідного інструментарію.Державні проєкти: логіка, критерії, ефективність— Війна змінює не лише пріоритети, а й саму логіку реалізації державних культурних і релігійних проєктів — від формату до змісту й критеріїв ефективності. Як повномасштабна війна змінила зміст і формат культурних та релігійних проєктів, які реалізує держава?— Критерії дуже прозорі. По-перше, це ті проєкти, які посилюють стійкість українського суспільства. По-друге, те, про що ми з вами говорили, — ті проєкти, які посилюють національну безпеку. Це ті проєкти, які мають реальний соціальний ефект.На сьогодні сферою моїх зацікавлень, серед іншого, є проєкт "Громади майбутнього". Це не комерційний проєкт, це соціальний проєкт, який спрямований на те, щоб поєднати українське суспільство, засіяти точки зростання на умовах формування нової свідомості українця. З одного боку — нової свідомості, а з іншого боку — продовження "традицій толоки".Дуже цікавий проєкт. Якщо буде можливість, ми про нього поговоримо окремішно, але ці критерії успішності проєкту у "Громадах майбутнього" теж застосовуються, виправдовуються і працюють.Звичайно, це проєкти, які повинні працювати на міжнародний імідж України. Навіть остання поїздка представників українського суспільства — експертів, лідерів думок — до Брюсселя для виступу у Європарламенті має велике значення, тому що Європа зацікавлена у тому унікальному досвіді, який має Україна в розрізі протистояння гібридним загрозам у сфері релігії, культури тощо.Це та м’яка сила, яку Росія, на жаль, використовує для того, щоб посіяти розбрат, підготувати ґрунт для входження "русского міра". І ми повинні самі вміти це розпізнавати, мати певні маркери для виявлення цих загроз та вчити цього Європу.Тому всі ці проєкти, які мають такий набір критеріїв, повинні бути реалізовані — не лише за підтримки держави, а й за участі всіх небайдужих, усіх, кому болить майбутнє України.— Оскільки ми вже з вами зачепили тему критеріїв, то за якими саме критеріями держава визначає пріоритетність культурних та релігійних ініціатив під час війни? Можливо, більш конкретно.— Знаєте, більш конкретно буде складніше, тому що питання полягає у тому, які саме проєкти й про що йдеться. Тому що держава і релігійні організації діють на умовах партнерства. Все-таки держава не втручається у церковні справи — держава є партнером.І як відбувається це спілкування? Представники державних органів чи навіть Офісу президента часто є присутніми на засіданнях релігійних організацій, тієї ж Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Пані Олена Ковальська там не один раз була присутня, коли обговорюються важливі питання — чи щодо капеланства, чи щодо можливостей волонтерства, чи ще щось.І те, що потрібно для вирішення релігійним організаціям, і ті точки перетину, де держава та релігійні організації можуть посилити одна одну, — усе це відбувається на паритетних основах. Це все має працювати на імідж України, на укріплення національних інтересів, на співпрацю і на збереження свободи совісті, свободи віросповідання, якої Україна дотримується, попри всі загрози й виклики.Особиста робота і конкретні проєкти— Пані Віто, а що для Вас означає "успішний" державний проєкт у сфері культури або релігії?— Успішний проєкт — це той, який має реальні цілі, який не є показушним і який має працювати на Україну. Має конкретні етапи, конкретних виконавців, орієнтований на українця."Громади майбутнього" — це той проєкт, яким я опікуюся. Він має всі ці ознаки й спрямований на те, щоб у майбутньому реінтегрувати військовослужбовців у суспільство. Це дуже важливо, тому що це наше майбутнє, це можливості уникнення стигматизації та розривів у суспільстві.Цей проєкт спрямований на соціально вразливі верстви населення — внутрішньо переміщених та малозабезпечених осіб. На те, щоб відбудовувати зруйноване на нових засадах, підіймати сільське господарство, застосовувати альтернативні джерела.Як на мене, це ефективний проєкт. Він відповідає і моїм внутрішнім запитам, і тим запитам, які для України сьогодні є важливими. Тому закликаю підключатися, цікавитися, шукати в інтернеті: "Громади майбутнього", і будемо працювати разом заради майбутнього України.Загалом питання відновлення — це не лише про інфраструктуру, а й про сенси, цінності та культурно-релігійне життя майбутньої України. Це питання неминуче постане, воно вже постає.Після війни: майбутнє— Які довгострокові зміни у сфері культури та релігії Ви вважаєте необхідними після війни?— Подумаймо разом, тому що війна по-іншому оголює проблематику. Вона показує вразливість і релігії, і культури як сфер, якими можуть маніпулювати, які країна-агресор може використовувати у своїх імперських цілях.Я думаю, що відбудеться переосмислення ролі культури, ролі релігії у державній політиці, буде посилюватися інституційна стійкість цих сфер. Можливо, будуть відпрацьовуватися механізми захисту від впливів.Йдеться і про релігійну кібербезпеку як один із механізмів, скажімо так, убезпечення цієї сфери діяльності від ворожого впливу.Крім того, українське релігієзнавство багато говорило про те, що ми повинні мати й плекати щось своє, ми повинні вибудовувати свій власний український світ. Це те, що даватиме нам наснагу й надію, це те, що потребуватиме наших зусиль, і це те, що ми зможемо залишити своїм дітям.— Які ще ключові культурні та релігійні проєкти, окрім вищезгаданого, ви нині координуєте в Офісі президента? Чи ви зосередилися саме на "Громадах майбутнього"?— Ні, "Громади майбутнього" — це неофіційний проєкт, я б так сказала, це народний проєкт, запит суспільства, і я тут, у ньому, тому що розумію його значущість.Що стосується Офісу президента, тих сфер і тих проєктів, над якими я зараз працюю, то це тандем з інституціями, з окремими людьми. Це Український інститут національної пам’яті й пан Олександр Алфьоров, це Національний воєнно-історичний музей і пан Ярослав Тинченко.Ми об’єднані зараз у проєкті "Михайлівська стіна пам’яті". Зараз вона потребує оновлення, упорядкування. Йдеться про те, щоб цей простір наповнити глибокими сенсами, вшановуючи наших захисників і захисниць.Мені дуже болить цей проєкт, тому що на цій стіні пам’яті будуть прізвища дорогих і важливих для мене людей. Але скількох ще ми не знаємо — де вони перебувають, не знаємо їхніх прізвищ. Ще один простір буде присвячений зниклим безвісти, але це буде знак, що ми їх пам’ятаємо і чекаємо.Проєкти з меморіалізації та вшанування є для мене особистою сферою зацікавлення. Буквально у січні вже має вийти "Книга пам’яті полеглих киян", де я мала честь плекати пам’ять і упорядковувати біографії наших захисників і захисниць, починаючи з 2014 року.Це лише перші 100 біографій, перші 100 українських героїв. Причому українських героїв не лише відзначених цією високою нагородою, а героїв уже тим, що вони встали на захист української держави, полишивши всі свої цивільні справи.Книга настільки була сенситивна, чутлива для мене: я ці сто біографій просто прожила. Скоро вона вийде друком, але вона лише перша. Це такий проєкт, який буде протяжним, але він продовжуватиметься доти, доки останнє ім’я героя не буде вшановане гідно на рівні держави.— Коли запланований вихід книги?— Пілотний проєкт був представлений наприкінці грудня, а у січні має бути весь наклад. Ми очікуємо на презентацію книги в КМДА.Дуже зацікавлений у презентації наш Центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних сил України, бо саме він дав можливість працювати над цією книгою, оскільки це також збігається з політикою Центру інформаційно-комунікаційної підтримки.Комунікація і партнерство— Як вибудовується комунікація між Офісом президента та релігійними організаціями у межах ваших проєктів?— Як радник заступника керівника Офісу президента України, пані Олени Ковальської, я є таким ланцюжком, зв’язківцем між представниками релігійних організацій і Офісом президента. Це лише один із форматів, тому що моя релігієзнавча специфіка, напрацьована роками, дозволяє мені виходити й напряму спілкуватися з багатьма релігійними очільниками.Крім того, є й офіційний формат — листи, запрошення, участь у різних заходах. Я як представник Офісу президента України була присутня на низці заходів, круглих столах. Формати є абсолютно різними: робочі групи, офіційні зустрічі, неформальне спілкування.Ось зараз муфтій Духовного управління мусульман України шейх Мурат Сулейманов мною передав запрошення пані Олені Ковальській зустрітися у мечеті на Дегтярівській, що у Києві, для розмови, для окреслення спільних дій.Мені дуже імпонує, коли відбувається і формальне, і неформальне спілкування, адже ці дві форми підсилюють одна одну і є більш результативними. Тримаємо руку на пульсі й, де можемо, сконтактовуємо усіх на єдиному ґрунті, у єдиних баченнях, у спільних задачах і цілях..

Станом на ранок 27 січня через погіршення погодних умов рух поїздів по всій країні ускладнено. Наразі зафіксовано численні пошкодження інфраструктури, а найбільші затримки рейсів сягають майже вісім годин. За даними "Укрзалізниці", аномальна погода призвела до значних технічних проблем у різних регіонах. Виявлено щонайменше 10 локацій, де через падіння дерев було пошкоджено лінії електропередач, а також системи зв’язку та сигналізації.Для забезпечення руху поїздів вжито екстрених заходів:на пошкоджені ділянки виведено резервні теплотяги;на 10 перегонах рух переведено на ручне керування за допомогою телефонного зв’язку;у пасажирський вагон поїзда №127/128 Запоріжжя — Львів влучило дерево, проте обійшлося без травм та пошкоджень вагона.Найскладніша ситуація на ОдещиніНайважчі погодні умови спостерігаються в Одеській області. Там через суцільну ожеледь сталася критична обмерзлість ліній електропередач, над усуненням якого вже працює спецтехніка.Які поїзди затримуються найбільшеСтаном на зараз найбільше відставання від графіка мають рейси одеського напрямку:№38 Одеса — Ужгород: затримка понад сім годин 50 хвилин.№78 Одеса — Ковель: затримка шість годин.№166 Одеса — Чернівці: затримка п'ять годин 55 хвилин.№12 Одеса — Львів: затримка п'ять годин 38 хвилин.№106 Одеса — Київ: затримка п'ять годин сім хвилин.Попри складні умови, усі поїзди "Укрзалізниці" продовжують рух. Актуальну інформацію щодо часу прибуття можна відстежувати на сервісі uz-vezemo.Нагадаємо, раніше стало відомо, що "Укрзалізниця" розгорнула перший "Пункт незламності" у польському Холмі. У перший день його відвідали понад 100 пасажирів..