Суспільство

Кожні дві секунди хтось у світі потребує переливання компонентів крові. А кожна третя людина хоча б раз у житті може зіткнутися з необхідністю такої допомоги. За цими цифрами — тисячі історій пацієнтів, для яких донорська кров стає шансом на одужання або навіть порятунок життя.За словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах існує постійно.За останні роки культура донорства в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни українці масово приходили до центрів крові через гостру потребу допомогти, то сьогодні формується спільнота регулярних донорів, які здають кров системно і свідомо.Серед них — як звичайні українці, так і ті, хто щодня служить державі: прикордонники, слідчі, працівники державних установ, медики та волонтери тощо. Проте незалежно від професії їх об'єднує спільне бажання — допомагати іншим. У кожного з них своя історія. Хтось прийшов на першу донацію через прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Для когось донорство стало способом підтримати українських військових, а для когось — життєвим принципом.До Всесвітнього дня донора крові TrueUA розповідає історії українців, які регулярно діляться частинкою себе заради незнайомців і доводять: іноді кілька хвилин у донорському кріслі можуть подарувати комусь ціле життя.Коли донорство стає особистимДля когось донорство починається з випадкового оголошення, для когось — із прохання про допомогу, а для когось — із власної втрати. Героїні цього розділу прийшли до донорства різними шляхами, але кожна з них переконана: кров ніколи не буває зайвою, а кілька хвилин у донорському кріслі можуть стати для когось шансом на життя.Лікарка-інфекціоністка Діана Власова: "Страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров"Пані Діана з Полтави вперше стала доноркою у 2019 році. Каже, що тоді вирішила спробувати радше з цікавості.Перед першою донацією було трохи страшно, однак хвилювання швидко минуло, щойно вона опинилася в обласному центрі переливання крові та побачила, скільки людей приходять туди добровільно.Процедуру пані Діана запам'ятала у деталях: анкета, перевірка тиску, аналізи, і не тільки:"Далі був найкращий момент — обов'язково потрібно було з'їсти печиво з солодким чаєм, з чим я дуже успішно справилася".Перша донація минула легко, без запаморочення чи погіршення самопочуття."Все пройшло чудово, памʼятаю навіть вкінці дали 73 грн", — пригадує з усмішкою лікарка.Після цього була тривала перерва через щільний графік роботи. До донорства Діана повернулася лише 2023 року. Відтоді вже здала кров 17 разів і один раз — плазму.Сьогодні вона дивиться на донорство не лише як людина, яка здає кров, а й як медик. У своїй практиці неодноразово бачила, як родичі пацієнтів із важкою анемією чи іншими захворюваннями терміново шукають донорів. Втім, особистий досвід зробив для неї тему донорства ще ближчою.Улітку 2022 року її молодший брат отримав тяжке поранення на Харківському напрямку. До лікарні його доставили з гемоглобіном 74 при нормі 140-160."Тоді йому декілька разів переливали кров і страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров", — розповідає Діана.Згодом її брат загинув на позиції. Саме тому сьогодні вона особливо добре розуміє, наскільки важливими є донори."Завдяки технологіям люди вміють створювати нові частини органів, пересаджувати органи від людей та тварин, але досі немає такої технології, яка може створити повноцінну штучну кров", — наголошує вона.Пані Діана переконана: особливо зараз, під час війни, потреба у крові є постійною — як для військових, так і для цивільних, онкохворих, породіль та пацієнтів після операцій."Не варто боятися донорства, адже ваша кров може врятувати чиєсь життя", — каже лікарка.Анестезіолог Анна Мошківська: "На досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває"Пані Анна нині живе у Польщі, навчається на біолога та працює репетиторкою з біології й хімії. Серед її захоплень — книжки та вишивка. Свою першу донацію вона зробила у 19 років, тоді її мотивувала цікавість.У клініці, де здавала плазму, працювали біотехнологи — фахівці за її першою спеціальністю. Тож це була нагода не лише допомогти, а й ближче познайомитися з майбутньою професією. На відміну від багатьох інших донорів, Анна не боялася уколів. Більше хвилювалася через вагу."Я тільки переживала, що можу за вагою не пройти, бо тоді важила в межах недостатньої ваги для допуску", — згадує вона.Згодом донорство набуло для неї зовсім іншого значення… У 2022 році її чоловік під час контрнаступу на Харківському напрямку отримав важке поранення і ледь не загинув через втрату крові."Я на досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває", — говорить Анна.Тоді лікарям вдалося врятувати його життя. Проте згодом чоловік загинув на війні. Саме тому тема донорства для Анни Мошківської сьогодні має особистий вимір. Вона добре знає, що в критичний момент наявність донорської крові може стати вирішальною.Сьогодні вона тимчасово не є доноркою через проживання за кордоном. Крім того, певний час лікарі відмовляли їй у донаціях через низький гемоглобін. Проте після приїзду в Україну пані Анна планує знову повернутися до донації.Керівниця групи з медіабаїнгу Катерина Лутаєва: "Моя кров може буквально воювати"Катерина Лутаєва працює у медійній агенції, багато подорожує Україною, займається спортом і волонтерством. До донорства її привела історія благодійного фонду "Таблеточки". Пригадує, що якось натрапила на матеріали про допомогу онкохворим дітям і настільки зацікавилася темою, що почала більше читати про роботу фонду. Згодом друзі запропонували разом долучитися до донорської акції."Для них це вже не вперше, тож вийшов такий собі win-win: і потусити разом, і зробити щось реально хороше", — розповідає вона й додає: перед першою донацією хвилювалася.Боялася, що не допустить медична комісія, переживала, як почуватиметься після процедури, уважно вивчала всі рекомендації для донорів. Втім, уже після першого досвіду зрозуміла, що її організм добре переносить здачу крові.Згодом почала регулярно долучатися до акцій "Таблеточок", ДонорUA та інших організацій. Особливим моментом став перший візит до "Охматдиту", після чого вона вирішила, що хоче підтримувати саме маленьких пацієнтів кардіологічного відділення: "Мене це дуже зачепило: такі маленькі люди, які ще навіть не встигли пожити, побачити світ, щось в ньому зробити — ні хорошого, ні поганого — а вже стикаються з такими випробуваннями".Після початку повномасштабної війни її мотивація змінилася. Тепер вона регулярно здає кров для військових госпіталів."Зараз для мене важливо бути надійним тилом для ЗСУ", — каже вона.Донорство стало для неї не лише способом допомагати, а й своєрідною внутрішньою опорою:"Це був спосіб триматись, слідкувати за своїм здоров’ям, не розсипатись і залишатись тут, в Україні".Вона зізнається, що особливо зворушують випадкові зустрічі зі знайомими на донаціях або історії людей, які перетворюють здачу крові на особливу подію:"Наприклад, коли знайома одного разу замість класичного святкування Дня народження запросила всіх у Госпіталь — здати кров. І це, мабуть, один із найсильніших форматів "свята", який я бачила".Сьогодні вона намагається дотримуватися власного графіка — приблизно чотири донації на рік. А тим, хто досі не наважується зробити перший крок, радить не боятися та більше дізнаватися про донорство:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим". "Всі мої донації йдуть для ЗСУ. І коли думаєш про це, усвідомлюєш: частина цієї крові могла допомогти комусь відновитись і повернутись у стрій. І в цьому є дуже сильне відчуття — що твоя кров може буквально… воювати".Чому донорська кров потрібна щодняЗа словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах залишається постійною.Донорська кров необхідна пацієнтам онкологічних та гематологічних відділень, дітям після трансплантації кісткового мозку, людям із важкими травмами, опіками та масивними кровотечами. При цьому деякі компоненти крові мають дуже короткий термін придатності. Наприклад, тромбоконцентрат зберігається лише п'ять днів. Саме тому центри крові не можуть створити запас "на роки вперед" і постійно потребують нових донорів.Інна Вільшанівська зазначає, що після початку повномасштабної війни українці стали значно активніше долучатися до донорського руху. Багато хто прийшов на донацію вперше саме через бажання допомогти військовим і цивільним, які постраждали від війни. Втім, потреба в крові не зникає навіть тоді, коли новини перестають повідомляти про чергові масові акції.Саме тому найціннішими для системи є регулярні донори — люди, які повертаються знову і знову."Якщо ви вже є донором — дякую, що продовжуєте цей шлях. Якщо лише замислюєтеся про донацію — можливо, саме ваші 450 мл крові стануть для когось найціннішим подарунком. Без перебільшень, бути донором — це бути героєм, що допомагає рятувати життя, оскільки є багато тяжких станів у пацієнтів, при яких неможливо обійтися без компонентів крові", — наголошує Інна Вільшанівська.Кров для тих, хто боронить країнуВійна зробила донорство ще важливішим для України. Щодня кров потрібна не лише пацієнтам лікарень, а й пораненим військовим, які отримують допомогу на стабілізаційних пунктах, у шпиталях та медичних центрах по всій країні. Саме тому серед тих, хто регулярно приходить до центрів крові, дедалі більше військовослужбовців та ветеранів.Показовим став рекорд України, який цьогоріч встановили прикордонники Західного регіонального управління ДПСУ. До масштабної донорської акції одночасно долучилися понад 400 військовослужбовців у кількох містах країни, здавши майже 200 літрів крові. Втім, за кожною такою донацією стоїть особиста історія людини, яка добре знає ціну людського життя.Військовослужбовець "Сталевого кордону" Іван: "На війні найбільше гине людей саме через втрату крові"Іван служить у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і вже 27 років працює у прикордонному відомстві. Серед його захоплень — йога, психологія, туризм, археологія та здоровий спосіб життя.Донором став ще у 18 років під час навчання в Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Тоді курсантам повідомили, що один із їхніх товаришів потрапив у ДТП і терміново потребує донорської крові."Тоді я ще нічого не знав про донорство, але став одним з небагатьох добровольців, які зголосились здати кров", — пригадує він.Попри те, що минуло понад два десятиліття, Іван добре пам'ятає свої відчуття. Каже, що страху майже не було, адже думка про можливість врятувати людину перекривала будь-які сумніви.За роки служби його ставлення до донорства лише зміцнилося. Особливо після початку повномасштабної війни. Прикордонник неодноразово перебував у районах бойових дій та на власні очі бачив наслідки важких поранень."На війні найбільше гине людей саме через втрату крові після отриманого поранення", — говорить він.Особливо його вразив випадок, коли медики на стабілізаційному пункті були змушені самі ставати донорами, щоб урятувати пораненого:"Особисто знаю випадки, коли наші медики під час проведення надскладних операцій в стабілізаційному пункті під постійними обстрілами через брак донорської крові призупиняли операцію, самі здавали кров, здійснювали переливання і продовжували робити операцію".Сьогодні Іван називає донорство проявом людяності. Займатися донацією його мотивує ідея про те, що, "можливо, саме твоя крапля крові врятує комусь життя". Також він переконаний, що для України донорство має особливе значення саме через війну."Кров вкрай необхідна як для порятунку бійців на передовій, так і для порятунку цивільних, які щоденно страждають від ворожих обстрілів".Прикордонник Карпатського загону Павло Піковець: "Якщо твоя кров допоможе людині вижити, ти повинен допомогти"Майор 7-го прикордонного Карпатського загону Павло Піковець добре знає ціну людського життя. Оборона Маріуполя, важке поранення, полон в Оленівці та тривала реабілітація — усе це він пережив особисто. Сьогодні пан Павло продовжує службу, займається спортом та регулярно здає кров.Він не пам'ятає своєї першої донації, адже донором став багато років тому. Кров здавав як для незнайомих людей, так і для друзів, які потребували допомоги. Особливого значення донорство набуло для нього під час оборони Маріуполя. Після поранення руки під час прориву до "Азовсталі" Павло опинився у польовому шпиталі "Залізяка" — саме там й став свідком історії, яку пам'ятає досі."Після чергового артобстрілу до шпиталю доставили важкопораненого прикордонника. Він перебував у критичному стані, тричі зупинялося серце. Лікарі боролися за його життя і в якийсь момент сказали: "Потрібна кров", — пригадує він.Інформацію передали по радіостанції."Майже одразу прийшли хлопці, які погодилися здати кров. Завдяки лікарям і донорам його вдалося врятувати. Він вижив, пройшов полон, повернувся додому та продовжує службу", — зазначає Павло Піковець.Саме ця історія остаточно переконала його, що донорство — це не просто добра справа. Прикордонник радіє, що дедалі більше українців усвідомлюють важливість донорства. Його підтримує і дружина, яка також неодноразово ставала доноркою. Для себе ж він сформулював простий принцип:"Живеш сам — допомагай жити іншим. Будь донором, здавай кров. Якщо твоя кров допоможе людині перемогти хворобу або вижити, ти повинен допомогти".Офіцер Волинського прикордонного загону Олег Франчук: "Твоя кров — це чиєсь завтра"54-річний лучанин Олег Франчук понад три десятиліття служить державі. Нині він очолює групу вогневої підтримки Волинського прикордонного загону, а у вільний від служби час допомагає рятувати життя інших людей. Донором він став ще 1990 року — під час навчання у військовому училищі."На відміну від багатьох однокурсників, я ніколи не боявся крові. Не було й страху ставати донором, адже розумів, що це може врятувати чиєсь життя", — розповідає він.Одним із найяскравіших спогадів став випадок, коли під час занять із бойової підготовки курсант випадково прострілив собі стегнову артерію. Тоді Олег був серед тих, хто здавав кров для пораненого побратима. Через багато років саме цей випадок підштовхнув його повернутися до регулярного донорства.Після виходу на пенсію він приєднався до донорської спільноти "Краплина життя", яка допомагає онкохворим дітям. Відтоді регулярно здає тромбоконцентрат — компонент крові, який особливо потрібен пацієнтам із тяжкими гематологічними захворюваннями.Однією з найважливіших історій у його житті стала допомога дівчинці, яка боролася з лейкемією. Для її порятунку прикордонник протягом кількох місяців здавав тромбомасу кожні два тижні.Найбільшою нагородою для себе він називає не відзнаки, а слова вдячності від батьків дітей, які отримали шанс на життя. Сьогодні Олег Франчук має звання "Почесний донор України"."Бути донором — це те, що може зробити практично кожен. Це можливість допомогти іншим і водночас виконати свій громадянський обов'язок", — переконаний він.Його життєве гасло давно стало відомим серед колег і друзів: "Твоя кров — це чиєсь завтра".Полковник ДПСУ Григорій Кухнюк: "Кров — це найцінніший дар"Для полковника ДПСУ Григорія Кухнюка донорство стало одним зі способів служити країні з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року офіцер запасу, щойно почувши про вторгнення Росії, вирушив до військкомату. Однак через величезні черги потрапити туди було майже неможливо. Тоді він ухвалив інше рішення: 26 лютого прийшов до Закарпатського обласного центру переливання крові."Я не вагався. Рішення сформувалося миттєво і само по собі. Сумнівів чи страхів не було. Я знав, що маю допомогти і що кров, певно, потрібна вже", — згадує прикордонник.За кілька днів його все ж мобілізували до Чопського прикордонного загону. Відтоді пан Григорій намагається здавати кров регулярно — настільки часто, наскільки дозволяють служба та стан здоров'я. Перерви траплялися лише під час виконання бойових завдань.За роки служби він неодноразово переконувався, наскільки важливою є донорська кров під час війни:"Бути донором — це допомагати людям. Час такий, що ми маємо допомагати один одному усім, чим можемо. Кров — це найцінніший дар. Вона дає надію на життя — сьогодні, коли його у нас так ретельно намагаються відібрати".Нині полковник проживає в Ужгороді та очолює один із відділів прикордонної служби Чопського загону. У вільний час грає в шахи, а родина повністю підтримує його донорство. Для себе він ухвалив рішення ще у 2022 році: здаватиме кров стільки, скільки дозволятиме здоров'я.Прикордонник Андрій із Сумщини: "Донація — це сенс мого життя"Серед тих, хто регулярно здає кров, — і військовослужбовець 5-го прикордонного загону ДПСУ Андрій із Сумщини. Він називає донорство не разовою акцією, а частиною власної життєвої філософії."До донорства я ставлюся дуже відповідально, як і до інших справ у своєму житті, адже це не одноразова акція, а сенс мого життя", — говорить прикордонник.Сьогодні Андрій регулярно здає кров і переконаний, що допомога іншим має бути свідомим вибором кожної людини.Донорство як громадянська відповідальністьДля одних донорство починається з особистої історії, для інших — стає частиною життєвих принципів. Серед героїв цього матеріалу є працівники державних установ, які регулярно здають кров і переконані: допомагати тим, хто цього потребує, — обов'язок кожного, хто має таку можливість.Заступник начальника слідчого відділу ДБР Руслан Гега: "Зберегти життя і дати надію на порятунок"Руслан Гега працює заступником начальника слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Разом із дружиною та дітьми живе у Києві. У вільний час намагається якомога більше уваги приділяти родині, займається розвитком дітей та прищеплює їм любов до природи, спорту й України.Свою першу донацію він пам'ятає до найменших деталей — це сталося ще у студентські роки, коли йому було 18 років. Одного дня до аудиторії разом із деканом факультету зайшли двоє хлопців. Вони шукали донорів із другою позитивною групою крові для свого товариша, який потрапив у ДТП і терміново потребував допомоги."Я одразу погодився здати її, так як розумів, що йдеться про можливий порятунок життя і цей факт затьмарив всі страхи", — згадує Руслан Гега.Разом із ним допомогти погодилися ще четверо студентів. Для більшості це була перша донація, тому хвилювалися всі. Після обстеження лікарі допустили до здачі крові лише трьох донорів. За словами медиків, цього було достатньо. Після процедури хлопці, які шукали донорів для свого друга, запросили студентів до кафе. Грошей за здачу крові ніхто не взяв.Приблизно через місяць Руслан Гега випадково зустрів у місті одного з тих хлопців і дізнався, що їхній товариш одужує:"Мені після цих слів стало дуже приємно, так як я розумів, що я із своїми одногрупниками до цього причетні".Згодом у його житті була ще одна історія, яка лише підтвердила важливість донорства. До Руслана звернулися батьки маленької дівчинки, яку сильно покусала власна собака. Дитині терміново була потрібна кров."Я також одразу згодився так як і в перший раз розумів важливість цього, тим паче на той час у мене вже також була донька і мені було б дуже прикро бачити людей які відмовлялися б допомогти моїй дитині в аналогічній ситуації", — пригадує він.До 30 років пан Руслан здавав кров лише кілька разів. Проте після початку повномасштабної війни його ставлення до донорства змінилося. Тепер він намагається долучатися до донацій щоразу, коли дозволяє здоров'я та є потреба."Якщо говорити про здачу крові для військових, то я розцінюю це як мій обов’язок перед воїнами, які захищають мою батьківщину, мою сім’ю та рідних", — наголошує він.Водночас Руслан Гега здає кров і для дітей в "Охматдиті": "Я також ходжу в Охматдит здавати кров для діток, так як розумію, що діти — наше майбутнє і так як вони наразі проживають в часи війни, то мають бачити і знати, що їх ніхто у будь-який час не залишить наодинці із хворобами або травмами".Найбільше ж йому запам'ятався випадок, який не був пов'язаний із самою донацією:"Прикро говорити, але випадок який мені запам’ятався найбільше, він не стосується самої здачі крові, а відмови у її здачі із словами: "Бо я не хочу, це моя справа". Я до цього моменту був хорошої думки про цю людину, але після цього все змінилось".Руслан Гега зізнається, що після цих слів його ставлення до людини змінилося. Водночас його надихають інші приклади — колеги та підлеглі, які регулярно стають донорами."Мені дуже приємно дивитись на своїх колег та підлеглих дівчат, які невеличкого зросту, тендітні, але не бояться здавати кров та як і я та мій керівник постійно здають кров за можливості та при наявній необхідності", — зазначає слідчий ДБР.Вражає й історія пана Руслана щодо підтримки донорства його родиною:"Дружина постійно купує мені гранатовий сік у день здачі та готує святкову вечерю за якою пропонує випити келих червоного вина", — усміхається Руслан.На його переконання, сьогодні донорство особливо важливе для України. Він згадує розмови зі знайомими військовими, які розповідали про випадки загибелі побратимів через значну втрату крові."Тому як я і вже говорив раніше здача крові, це обов’язок кожного громадянина, який має таку змогу, не хворіє і яким лікарями не заборонено здавати кров".Для себе ж сенс донорства він сформулював так:"Зберегти життя і дати надію на порятунок, бо без надії не буде боротьби за це життя. Допомагай тим хто дійсного цього потребує і така допомога обов’язково тобі повернеться навіть у той час коли ти цього не очікуватимеш і від тих людей яких ти можеш і не знати".Старший слідчий ДБР Ігор Гончарук: донорство як особиста місіяДля старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР Ігоря Гончарука донорство стало відповіддю на виклик, який війна кинула всій країні. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення."Той страшний лютий 2022 року назавжди змінив моє сприйняття світу, обов'язку та того, що насправді означає бути українцем", — говорить він.Саме тоді пан Ігор вирішив, що має робити все можливе для допомоги військовим та цивільним, які постраждали від війни. Відтоді донорство стало його особистою місією. На сьогодні він уже здійснив 17 донацій — і не планує зупинятися.Ігор Гончарук переконаний: донорство — це не випадковий візит до центру крові, а дисципліна та постійна робота над собою. Щоб кров була максимально якісною та могла допомогти пораненим захисникам і хворим дітям, він повністю змінив свій спосіб життя."Чистий організм — це гарантія того, що моя кров буде спрямована виключно на користь людині, яка перебуває на межі життя та смерті", — пояснює він.За кілька днів до кожної донації переходить на спеціальний раціон, відмовляючись від жирної, смаженої та молочної їжі. Регулярно займається спортом, підтримує фізичну форму та принципово не вживає алкоголь.Під час кожної донації Ігор Гончарук думає про тих, кому ця кров може допомогти."Ти сидиш у кріслі й чітко розумієш: кожна хвилина цього процесу наближає чиєсь одужання та нашу спільну Перемогу", — зауважує він й додає, що для нього донорство давно стало не окремою акцією, а частиною особистої відповідальності перед країною та людьми, які потребують допомоги.Комунікаційниця сервісного центру МВС Яна Ревенко: повідомлення, яке вона перечитувала кілька разівКомунікаційниця регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській та Чернігівській областях Яна Ревенко стала доноркою не так давно. Свою першу донацію вона зробила в "Охматдиті". Як і багато людей, спочатку хвилювалася."Були звичні запитання: як усе відбуватиметься, чи не стане зле, чи зможу я це зробити", — пригадує вона.Однак про своє рішення вона навіть не попередила родину. Рідні дізналися про все вже після процедури — з фотографії, яку Яна надіслала їм. Після цього телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень."Але коли вони побачили, що все минуло легко й без жодних проблем, їхні переживання змінилися гордістю", — каже жінка.Найбільше ж їй запам'яталося повідомлення від "Охматдиту":"Я була на роботі й отримала повідомлення від "Охматдиту": "Яно, сьогодні ваша кров врятувала життя".Яна зізнається, що перечитала ці слова кілька разів — саме тоді вона по-справжньому зрозуміла цінність донорства."У той момент усвідомлюєш, що десь є людина, яку ти навіть не знаєш, але якій змогла допомогти".Головний спеціаліст сервісного центру МВС Євген Возняк: "Одна донація може врятувати кілька життів"Головний спеціаліст регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Євген Возняк став донором у 2014 році. Тоді його мотивувало усвідомлення того, що лікарні постійно потребують крові, а за роки донорства він переконався: навіть одна донація може змінити чиєсь життя.Найбільше, каже Євген, запам'ятовується атмосфера єдності серед донорів — особливо у складні для країни часи, коли люди масово приходять допомагати пораненим та хворим.  З часом донорство стало для нього не разовою акцією, а громадянською відповідальністю. Його життєвий принцип звучить просто:"Добро не завжди потребує великих зусиль — іноді достатньо простягнути руку, щоб врятувати чиєсь життя". Начальник відділу сервісного центру МВС Олег Лупіч: приклад батька на все життяНачальник відділу регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Олег Лупіч уперше здав кров ще під час строкової служби. Втім, головним прикладом для нього став батько — почесний донор СРСР, який за життя здійснив понад 40 донацій."Мій батько мав статус "Почесного донора СРСР", зробив за життя понад 40 донацій. Пригадую випадок, коли він розповідав про це мені, ще дитині, і в розмову втрутилася мама — начебто, зараз цей статус немає вже ніякого змісту і при Незалежній Україні будь-які пільги за донорство часів СРСР вже не є актуальними. Тато тоді відповів, що він все життя ходив на донацію не за пільги і не за надбавки до пенсії, а тому що вважав, що це важливо для людей", — пригадує з гордістю він.Сам Олег переконаний: "Якщо я можу це робити — вважаю, я зобов'язаний це робити".Коли добро стає системоюСеред героїв нашого матеріалу є люди, які приходять до центрів крові самостійно, а є ті, хто зміг перетворити особисте рішення на масштабний рух допомоги. Саме такою є історія речниці Державного бюро розслідувань Ольги Чеканової.Від однієї донації до сотень врятованих життівІсторія Ольги Чеканової почалася 2019 року на порозі школи. Тоді вчителька зі сльозами на очах попросила допомогти старшокласниці, яка боролася з важкою хворобою і терміново потребувала донорської крові.Вже наступного дня Ольга проходила обстеження та здавала кров для дівчини — й саме тоді вперше побачила, яким насправді є донорський рух.Під кабінетами центру крові сиділи люди, які щиро переживали, чи допустять їх до донації. Когось відправляли додому через низький гемоглобін або проблеми з тиском, і це засмучувало їх значно більше, ніж можна було очікувати."В їхніх очах читалося, наскільки важливо врятувати чиєсь життя", — згадує пані Ольга. Через кілька місяців їй знову зателефонували з центру крові — тоді потрібна була допомога іншому пацієнту, й Ольга без вагань погодилася. Пізніше лікарі повідомили, що ця кров допомогла врятувати людину.Саме так, від донації до донації, почався шлях, який згодом привів до створення одного з найбільших донорських рухів серед державних органів України. Сьогодні працівники ДБР по всій країні регулярно здають кров. За словами речниці ДБР, починаючи з 2020 року, вони здали вже понад 800 літрів крові. Майже кожен третій працівник Бюро має посвідчення донора.У відомстві навіть з'явився власний принцип — "рятівні 60 днів". Саме стільки часу потрібно організму для відновлення після донації цільної крові. Щоб банки крові не залишалися порожніми, підрозділи ДБР по черзі відвідують центри крові протягом усього року. Ця система працювала навіть під час пандемії COVID-19, коли донорів критично бракувало."Мої колеги не просто виконують свої щоденні професійні обов'язки, вони за покликом серця регулярно йдуть і здають кров. Їхня мовчазна, щомісячна готовність віддати частинку себе, свій власний життєвий ресурс заради порятунку абсолютно незнайомої людини — пораненого на передовій бійця чи маленької дитини в палаті — це і є справжній патріотизм у дії", — зазначає речниця ДБР.На особистому рахунку Ольги Чеканової вже 16 донацій крові та її компонентів. Але найважливішим досягненням вона вважає не власні показники, а людей, яких вдалося об'єднати навколо цієї справи."Ми не знаємо імен тих поранених бійців, які після важких боїв приходять до тями у госпіталях, не знаємо імен тих маленьких діток в "Охматдиті", у чиїх жилах зараз тече наша кров. Але ми точно знаємо одне: поки б'ються наші серця, ми не зупинимося".Що заважає людям ставати донорами: найпоширеніші міфиЗа словами Інни Вільшанівської, багато людей досі відмовляються від донорства через поширені міфи та хибні уявлення. Часто люди думають, що не можуть стати донорами через вік, харчування чи татуювання. Проте законодавство чітко визначає: донором може бути дієздатна особа від 18 до 65 років із масою тіла від 50 кг.Також дехто вважає, що їхня група крові не потрібна або що донорська кров завжди є в достатній кількості. Але потреба в крові та її компонентах існує щодня, незалежно від пори року чи обставин. Саме тому регулярні донори є надзвичайно важливими.Фахівчиня зазначає, що нерідко стикається і з іншими поширеними міфами. Наприклад, що донорство шкодить здоров’ю, що після здачі крові людина довго відновлюється або що під час донації можна чимось заразитися."Насправді донорство є безпечним, якщо людина не має протипоказань, а всі процедури проводяться одноразовими стерильними матеріалами. Лікар, який допускає донора до донації, також перевіряє, чи здача крові буде безпечною для донора, чи немає протипоказів, наприклад, серйозні серцево-судинні захворювання (інфаркти, інсульти), коли не можна здавати кров", — пояснює завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів Центру служби крові "Охматдиту".Інна Вільшанівська наголошує, що бути донором крові навіть корисно, і наводить декілька наукових фактів:У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.І ще один плюс: донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс."Отже, донорство є навіть корисним і надзвичайно важливим для тих, хто чекає на вашу допомогу", — наголошує вона.Серед тимчасових протипоказань:татуювання та пірсинг — відсторонення від донорства на шість місяців;прийом анальгетиків або аспірину — утримання від донації протягом трьох днів;паління — достатньо не палити за дві години до процедури.Водночас існують й абсолютні протипоказання, серед яких серйозні серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатити B і C та онкологічні захворювання.Одна кров — одне прагнення до життяГерої нашого матеріалу ніколи не зустрічалися між собою, у них різні професії, різні долі й різні причини приходити до центрів крові. Вони не знають, кому саме допомогли їхні донації. Не знають імен людей, які отримали їхню кров. Не бачили більшості тих, чиє життя, можливо, вдалося врятувати.Хтось уперше став донором, почувши прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Хтось — тому що на власні очі бачив, як донорська кров повертає людей до життя після важких поранень. Та їх об'єднує одна спільна риса — вони не проходять повз чужий біль.Бо донорство — це не про статистику, а про дитину, яка продовжує боротьбу з хворобою, про військового, на якого вдома чекають рідні, про людину, яка після складної операції отримує шанс на одужання.І, можливо, найкраще сенс донорства пояснюють слова однієї з героїнь нашого матеріалу Катерини Лутаєвої:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим…" .

Відомий український співак та переможець популярного вокального шоу  "Х-Фактор" Олександр Порядинський став на захист Батьківщини. Артист уже перебуває у навчальному центрі, де освоює ази військової справи разом з іншими новобранцями.Про це він повідомив на своїй сторінці в Instagram.Від сцени до окопів: зірковий призовПереможець четвертого сезону популярного музичного талант-шоу "Х-Фактор" Олександр Порядинський ухвалив рішення приєднатися до лав Збройних сил України. На сьогодні виконавець успішно проходить базову загальновійськову підготовку (БЗВП), адаптуючись до нових армійських реалій. Щоб підтвердити свої слова, артист також поділився з підписниками першою фотографією у військовій формі."Друзі, хочу поділитися з вами важливою новиною. Не так давно я мобілізувався до лав Збройних Сил України. Зараз проходжу БЗВП, тому наразі не маю змоги радувати вас новими піснями, виступами та ефірами", — розповів переможець "Х-Фактора".Олександр щиро подякував усім своїм підписникам за міцну підтримку, теплі слова і численні побажання. Він окремо наголосив, що така увага та небайдужість прихильників неабияк додають сил і мотивації у цей непростий час."Сподіваюся, зовсім скоро знову зустрінемося тут із музикою та новими творчими роботами", — додав співак, висловлюючи надію на якнайшвидше повернення до цивільного мистецького життя.Що відомо про Олександра ПорядинськогоМайбутній артист народився та виріс у невеликому селі Гнідинці, що на Чернігівщині. Він виховувався у багатодітній родині та був наймолодшим серед п'яти дітей. Його творчий шлях розпочався ще за шкільних років, коли юнак став активним учасником ансамблю "Ровесник" і почав підкорювати сцени різноманітних районних та міжнародних вокальних конкурсів.Здобувши базову освіту, після закінчення 9 класу хлопець вступив до Ніжинського обласного педагогічного ліцею на музично-філологічний факультет. Там він продовжив професійно вдосконалювати свій співочий талант. Згодом Порядинський вирішив спробувати свої сили на телебаченні та взяв участь у 4 сезоні масштабного проєкту "Х-Фактор". На першому ж кастингу він вразив журі чуттєвим виконанням відомої композиції Івана Ганзери "Не плач, тато" та отримав чотири твердих "так", а зрештою став тріумфальним переможцем цього сезону шоу.Нагадаємо, зірка вокального проєкту "Голос країни" Марко Квітка вступив до лав Збройних сил України. Співак вже пройшов базову загальновійськову підготовку..

Щороку 14 червня у світі відзначають Всесвітній день донора крові. Це дата, яка нагадує: іноді для порятунку людського життя потрібен не складний героїчний вчинок, а година часу, свідоме рішення і готовність поділитися своєю кров’ю.Для України ця тема особливо важлива під час повномасштабної війни. Донорська кров потрібна військовим, пораненим цивільним, пацієнтам після операцій, людям з онкологічними захворюваннями, породіллям і новонародженим. Запаси крові мають бути постійно, адже у критичних ситуаціях час часто йде не на дні, а на хвилини.Донорство — це один із найпростіших способів допомогти незнайомій людині вижити, одужати і повернутися до своїх рідних. TrueUA розповідає історію цього дня та як це — бути донором.Чому існує Всесвітній день донора кровіВсесвітній день донора крові започаткували у 2004 році. Ініціаторами стали Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна федерація організацій донорів крові та Міжнародне товариство переливання крові.Дату обрали не випадково. 14 червня народився Карл Ландштейнер — австрійський лікар та імунолог, який відкрив систему груп крові ABO. Саме це відкриття стало одним із ключових у розвитку безпечного переливання крові. За свою роботу він отримав Нобелівську премію.Головна мета цього дня — подякувати людям, які добровільно здають кров, а також нагадати суспільству, що без регулярного донорства сучасна медицина не може повноцінно працювати. Кров потрібна не лише в надзвичайних ситуаціях. Вона щодня використовується у лікарнях, пологових будинках, онкоцентрах, хірургічних відділеннях і військових госпіталях.Одна донація — кілька врятованих життівЧасто кажуть, що одна донація крові може врятувати до трьох життів. Так і є, адже після здачі кров розділяють на компоненти: еритроцити, плазму та тромбоцити. Кожен із них може бути потрібен різним пацієнтам.Еритроцити допомагають людям, які втратили багато крові, наприклад після травм, операцій або поранень. Плазма необхідна при опіках, порушеннях згортання крові та складних станах після масивних крововтрат. Тромбоцити часто потрібні онкопацієнтам, людям після хіміотерапії та тим, у кого організм не може самостійно підтримувати нормальне згортання крові.Саме тому донорська кров — це не один універсальний "пакет допомоги", а цінний ресурс, який лікарі використовують залежно від потреб конкретної людини. Для донора процедура триває недовго, а для пацієнта може стати шансом пережити критичний момент.Кому донорська кров потрібна щодняПід час війни ми часто думаємо насамперед про поранених військових. І справді, донорська кров рятує життя захисників після важких поранень, операцій та евакуації з фронту. Але потреба в крові значно ширша.Вона потрібна людям, які постраждали в ДТП або під час ракетних обстрілів. Пацієнтам після складних хірургічних втручань. Людям з онкологічними захворюваннями, які проходять тривале лікування. Породіллям у разі ускладнень під час пологів. Новонародженим, які потребують інтенсивної терапії. А також пацієнтам із хронічними хворобами крові, для яких переливання може бути не разовою процедурою, а частиною постійного лікування.Саме тому кров потрібна щодня. І найкраща система донорства — та, де люди здають кров регулярно, а не лише тоді, коли вже сталися щось погане.Донорство під час війни: чому це питання національної важливостіПовномасштабна війна змінила ставлення багатьох українців до донорства. Якщо раніше здача крові для частини людей була чимось далеким і необов’язковим, то після 2022 року стало очевидно, що запаси крові — це питання безпеки країни.Після обстрілів, масових поранень чи атак на цивільні об’єкти центри крові часто отримують багато звернень від людей, які хочуть допомогти. Це дуже важливо. Але ще важливіше — щоб донорство було регулярним. Адже кров і її компоненти мають обмежені терміни зберігання, тому медична система потребує постійного поповнення запасів.Для армії, лікарень і цивільних пацієнтів донорська кров є таким самим критичним ресурсом, як ліки, обладнання чи робота медиків. Вона має бути доступною не після екстреного збору, а тоді, коли пацієнта вже везуть в операційну.Найпоширеніші страхи та міфиБагато людей не стають донорами не через байдужість, а через страхи. Найпоширеніший із них — "це дуже боляче". Насправді відчуття схожі на звичайний забір крові з вени. Так, укол може бути неприємним, але процедура не є болісною настільки, як її часто уявляють.Ще один міф — що під час донації можна заразитися. Це неправда, адже для забору крові використовують стерильні одноразові системи, які відкриваються при донорі та після процедури утилізуються. Ризику зараження для донора немає.Дехто боїться, що після здачі крові обов’язково стане погано. Якщо людина здорова, правильно підготувалася і не має протипоказань, серйозні неприємні відчуття виникають рідко. Може бути короткочасна слабкість або запаморочення, тому після процедури й радять трохи посидіти, випити води або чаю.Також існує думка, що донорство шкодить здоров’ю. Насправді для здорової людини донація, проведена за правилами, не є небезпечною. Ба більше, регулярні донори часто уважніше ставляться до власного стану, проходять огляди, стежать за харчуванням і способом життя. Остаточне рішення про допуск до здачі крові завжди ухвалює медик.Як стати донором: покрокова інструкціяДонором крові може стати здорова повнолітня людина, яка не має протипоказань. Перед донацією обов’язково проводять медичний огляд: перевіряють самопочуття, тиск, рівень гемоглобіну та інші показники. Також донорську кров тестують на інфекційні хвороби, зокрема ВІЛ, сифіліс, гепатити B і C.До донації варто підготуватися. Напередодні потрібно добре виспатися, не перевтомлюватися, не вживати алкоголь і не приймати ліки без потреби. За добу до здачі крові краще відмовитися від жирної їжі, молочних продуктів, яєць, ковбас, копченостей, фаст-фуду та важких солодощів. У меню можуть бути каші на воді, макарони, картопля, хліб, нежирне м’ясо або риба, фрукти, сухофрукти, сухе печиво.Зранку перед донацією не треба приходити голодним. Легкий сніданок, наприклад каша на воді, солодкий чай і печиво, допоможе краще перенести процедуру. Кров зазвичай здають у першій половині дня. Сама процедура триває недовго, а після неї варто посидіти у центрі крові 15-20 хвилин, щоб переконатися, що самопочуття нормальне.Після донації рекомендують пити більше рідини, повноцінно поїсти, не вживати алкоголь і уникати важких фізичних навантажень впродовж кількох годин. Організм поступово відновлює об’єм крові, і більшість донорів повертаються до звичайного ритму вже цього ж дня.Як відзначити День донора кровіНайкращий спосіб відзначити Всесвітній день донора крові — здати кров, якщо ви можете це зробити. Якщо ви вже донор, можна запланувати чергову донацію, запросити друзів або колег долучитися, поділитися власним досвідом у соцмережах. Іноді саме така проста історія допомагає іншій людині подолати страх.Якщо ви ніколи не здавали кров, цей день може стати приводом дізнатися більше. Варто перевірити вимоги до донорів, переглянути список тимчасових і постійних протипоказань.Для дітей і підлітків День донора крові теж може бути важливим, хоча вони ще не можуть здавати кров. З ними варто говорити про взаємодопомогу, про те, як працює медицина, чому людям важливо підтримувати одне одного. Так формується культура донорства — не через примус, а через розуміння, що допомагати нормально.Де здати кров в УкраїніКиївКиївський міський центр кровіКиївський обласний центр служби кровіКНП "Київський міський центр крові" виконавчого органу Київської міської радиНаціональна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ МОЗ УкраїниЦентр трансфузіології Клінічної лікарні ФЕОФАНІЯСтруктурний підрозділ м. Київ (відділення трансфузіології) Київського обласного центру служби кровіСтруктурний підрозділ №2 відділення трансфузіології Київського міського центру крові виконавчого органу Київської міської радиЛьвівКНП ЛОР Львівський обласний центр служби кровіМіський центр служби крові Першого територіального медичного об’єднання м. ЛьвоваОдесаКНП "Одеська обласна станція переливання крові Одеської обласної ради"ДніпроКНП "Дніпропетровський обласний центр крові ДОР"Додамо, статус Почесного донора України може отримати особа, яка безоплатно здала 40 разових максимально допустимих доз крові або 60 разових максимально допустимих доз плазми крові. Людина з таким статусом має право на виплати та низку пільг..

У Києві найближчим часом очікується погіршення погодних умов. У столиці очікується гроза.Про це повідомив "Укргідрометцентр"."Попередження про небезпечні метеорологічні явища по території Київщини та м.Київ. У найближчі дві години з утриманням до кінця доби 14 червня грози", — йдеться у повідомленні.Наразі у місті оголошено І рівень небезпечності, жовтий. Це означає, що погодні умови є потенційно небезпечними для населення та інфраструктури."Погодні умови можуть призвести до ускладнення роботи енергетичних підприємств", — попередили синоптики.Зауважимо, згідно з прогнозами синоптиків, сьогодні у всіх регіонах, крім південного сходу, очікуються короткочасні дощі й місцями грози. У Києві та області також можливі короткочасні дощі та грози. На Київщині стопчики термометрів показуватимуть +18...23°C. Водночас у столиці прогріє до +22°C.Нагадаємо, травень у Києві видався теплішим за кліматичну норму та супроводжувався різкими погодними контрастами — від ранкових заморозків до майже +30°C удень. Читайте також: Якою буде погода у першій половині літа 2026: прогноз синоптика.

З понеділка, 15 червня, у пункті пропуску "Шегині — Медика" можливі черги через затримками із пропусками автобусів. Причина — ремонтні роботи.Про це повідомила Державна служба з надзвичайних ситуацій. Зазначається, що у польському пункті пропуску "Медика" розпочинаються ремонтні роботи на смугах руху, призначених для оформлення автобусів на вʼїзд до Республіки Польща (виїзд з України).За інформацією польської сторони, автобусне сполучення не припинятиметься, однак варто врахувати, що оформлення та пропуск автобусів здійснюватимуться зі затримками. Орієнтовна пропускна спроможність може становити до восьми автобусів упродовж 12 годин."З огляду на проведення ремонтних робіт прогнозується зниження загальної пропускної спроможності автобусного напрямку...Просимо врахувати зазначену інформацію та обирати альтернативні пункти пропуску", — зауважили у ДПСУ.Прикордонники відзначили, що "Шегині — Медика" є одним із найзавантаженіших пунктів пропуску на українсько-польському кордоні та щоденно забезпечує значний обсяг міжнародних пасажирських перевезень автобусним і легковим транспортом.Нагадаємо, раніше прикордонники Закарпаття попереджали про суттєве збільшення навантаження на пункти пропуску в другій половині червня. Очікується, що пасажиро-транспортний потік зросте до 30% у порівнянні зі звичайними показниками.Читайте також: Потрапити у Польщу стане важче: популярний пункт на півтора року закриває рух для автобусів.

Станом на 2026 рік обов’язковий військовий облік передбачений лише для жінок з медичною або фармацевтичною освітою. Нині жодних оновлень цього переліку не передбачається.Про це повідомило Головне управління комунікацій Збройних сил України у відповідь на інформаційний запит TrueUA."За результатами опрацювання повідомляємо, що положеннями частини одинадцятої статті 1 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і закінчили заклади професійної, фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних", — йдеться у заяві.Водночас всі інші громадянки, які не мають медичної освіти, можуть стати на військовий облік лише за власним бажанням. У Міноборони запевнили, що наразі розширення переліку професій, представниці яких підлягатимуть обов’язковому військовому обліку, не планується."Станом на сьогодні жодних змін до переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних та Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями не планується", — зазначається у відповіді на запит.. Нагадаємо, Міністерство оборони розпочало процес видалення даних жінок, які були помилково занесені до реєстру "Оберіг". У відомстві запевнили, що випадкові повідомлення про штрафи в "Резерв+" не мають юридичної сили. Додамо, раніше у Сухопутних військах ЗСУ інформували, що наразі мобілізації жінок не планується і не розробляють жодних механізмів, спрямованих на це. Зокрема, в законодавстві України не відбулося жодних змін щодо регулювання цього процесу.Читайте також: Військовий облік жінок в Україні: що потрібно знати у 2026 році.

В Україні вивели новий сорт лопуха, який може використовуватися не лише як лікарська рослина, а й як повноцінна овочева культура з перспективою комерційного вирощування.Про це повідомляє AgroTimes. За даними видання, новий вид лопуха має великий потенціал для комерційного овочівництва завдяки високому вмісту інуліну та появі першого вітчизняного овочевого сорту.За словами молодшого наукового співробітника Дослідної станції "Маяк" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України Олександра Позняка, ринок таких продуктів в Україні поки що залишається малорозвиненим, однак демонструє потенціал до зростання.Зростання інтересу до інуліновмісних культур пов’язують зі збільшенням кількості випадків цукрового діабету та популяризацією здорового харчування. Відтак, як наголосив експерт, нові перспективи у цій галузі відкриває сорт лопуха справжнього "Іменинник". Під час випробувань він показав урожайність товарних коренеплодів на рівні 21,6 т/га, що на 35% перевищує показники сорту-стандарту.Зазначається, що Коренеплоди нового сорту мають середню масу близько 300 грамів, вирізняються вирівняною формою та відсутністю розгалужень, що є важливою характеристикою для промислового вирощування та переробки. Дослідження також засвідчили високий вміст інуліну — близько 7,7%, що робить культуру придатною для використання у виробництві функціональних харчових продуктів."Фахівці вважають, що лопух навряд чи замінить традиційні овочеві культури, проте може стати ефективним інструментом диверсифікації для господарств, які працюють у нішевих або органічних сегментах ринку. Особливо з огляду на те, що культура дає змогу отримувати кілька видів продукції в межах одного виробничого циклу — коренеплоди, листя та сировину для переробки", — йдеться у повідомленні.Нагадаємо, через несприятливі погодні умови у селі Василівка Болградського району Одеської області загинуло найбільше в Україні лавандове поле. На жаль, коріння рослини не витримало морозу, лавандові кущі висохли..

У неділю, 14 червня, частину України накриє негода. Подекуди можливі грози.Про це повідомив "Укргідрометцентр". Згідно з прогнозами синоптиків, у всіх регіонах, крім південного сходу, очікуються короткочасні дощі й місцями грози.Вітер буде західний, південно-західний, 7-12 м/с. Температура коливатиметься у межах +21...+26°C. У західних та більшості північних областей буде +18...23°C.У Києві та області також можливі короткочасні дощі та грози. На Київщині стопчики термометрів показуватимуть +18...23°C. Водночас у столиці прогріє до +22°C.Нагадаємо, травень у Києві видався теплішим за кліматичну норму та супроводжувався різкими погодними контрастами — від ранкових заморозків до майже +30°C удень. Читайте також: Якою буде погода у першій половині літа 2026: прогноз синоптика.

Діти часто люблять солодощі, особливо якщо всередині упаковки є іграшка. Водночас дорослим важливо пам’ятати про вимоги безпеки такої продукції.Про це нагадує Держпродспоживслужба. У відомстві зазначають, що вимоги до безпечності іграшок в Україні визначені Технічним регламентом безпечності іграшок, затвердженим постановою уряду від 28.02.2018 №151, який гармонізований із відповідною директивою ЄС."Виробник шляхом нанесення знаку відповідності технічним регламентам ним самим або його уповноваженим представником вказує на те, що він бере на себе відповідальність за відповідність продукції усім вимогам, визначеним у технічному регламенті", — зазначили фахівці.Згідно з правилами, іграшки, які розміщуються в харчових продуктах, мають бути упаковані так, щоб унеможливити їх ковтання або вдихання. Також забороняється розміщення іграшок, міцно прикріплених до продукту, якщо доступ до них можливий лише після споживання їжі."Попередження, які впливають на рішення споживачів щодо придбання іграшки, зокрема ті, що визначають вік користувачів, та інші попередження зазначаються на споживчій упаковці таким чином, щоб вони були чітко видимі для споживача перед купівлею, в тому числі у разі, коли купівля здійснюється шляхом електронної торгівлі", — додали у відомстві.Виробники зобов’язані наносити зрозумілі та чіткі попередження на упаковку. Для іграшок у складі харчових продуктів обов’язковим є напис: "Усередині іграшка. Рекомендується нагляд дорослої особи".У Держпродспоживслужбі закликають батьків уважно перевіряти маркування та купувати такі товари лише у перевірених місцях продажу.Нагадаємо, нещодавно вчені виявили, що надмірне споживання цукру може мати довготривалі наслідки для пам’яті, і навіть перехід на здорове харчування не завжди повністю відновлює когнітивні функції.Читайте також: Ацетон у дітей: чому підвищується і як розпізнати перші симптоми.

Магній — одна з найпопулярніших добавок, яку часто приймають для сну, зменшення тривожності, м’язових судом або покращення травлення. Але лікарі наголошують, що швидкого "миттєвого ефекту" від нього чекати не варто.Фахівці зазначають, що час дії магнію залежить від мети його приймання та форми добавки, передає видання Parade."Магній може почати діяти від кількох годин до кількох тижнів, залежно від причини його приймання", — пояснює докторка медичних наук Ума Дарджі.За словами лікарів, деякі ефекти проявляються швидше, особливо якщо магній впливає на роботу кишківника або розслаблення м’язів. Інші ж потребують часу для відновлення запасів у клітинах організму.Швидкий ефект і накопичувальна діяМедики пояснюють, що різні форми магнію працюють по-різному. Наприклад, цитрат магнію або гідроксид можуть впливати на травлення вже впродовж 30 хвилин до шістьох годин."Деякі форми можуть подіяти впродовж кількох годин, але для сну, м’язових симптомів або корекції низького рівня магнію це може зайняти від кількох днів до кількох тижнів", — зазначає доктор Радж Дасгупта.Для тривоги та сну найчастіше рекомендують гліцинат магнію, але навіть у цьому випадку ефект зазвичай накопичувальний.Не "швидке рішення", а підтримка організмуЛікарі підкреслюють, що магній не працює як снодійне чи миттєвий заспокійливий засіб."Добавки підтримують природну біологію вашого організму; вони не миттєво її змінюють", — пояснює доктор Шасават Кумар.Кому насправді потрібен магнійФахівці наголошують, що більшість людей отримують достатньо магнію з їжі, і добавки потрібні не всім. Серед харчових джерел магнію лікарі називають: гарбузове насіння, мигдаль, кеш’ю, чорну квасолю, сочевицю, шпинат, авокадо, овес і темний шоколад."Більшості людей насправді не потрібно приймати магнієві добавки", — каже докторка Наташа Бхуян.Ефект магнію залежить від форми, дози та стану організму. Так, іноді він може відчуватися вже за кілька годин, але в багатьох випадках — лише через дні або тижні регулярного приймання. Лікарі радять не розглядати його як швидкий засіб, а як поступову підтримку організму.Важливо! Відповідний матеріал має винятково загальноінформаційний характер, а тому не може бути основою для встановлення діагнозу чи медичних висновків. Інформація у публікаціях на сайті заснована на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Для встановлення діагнозу або отримання медичної консультації, обов’язково зверніться до лікаря.Додамо, банан є одним з найпопулярніших фруктів в Україні, його користь викликає багато запитань. Одні кажуть, що банани є багатими на калій та вітамін B6, інші ж "звинувачують" фрукт у надмірній калорійності. Нещодавно вчені розповіли, чи справді банани знижують холестерин в організмі.Читайте також: 90 хвилин на тиждень: вчені назвали простий спосіб знизити ризик передчасної смерті.

В Україні представили житлову програму "Будиночок в селі", яка передбачає викуп громадами вільних приватних будинків для подальшого надання їх внутрішньо переміщеним особам на довгострокове проживання.Про це повідомила голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії "Слуга народу" Олена Шуляк."Будиночок у селі" — нова житлова програма, яка передбачає викуп громад вільних приватних будинків та надання їм ВПО для тривалого проживання", — пояснила вона.Шуляк зауважила, що ця програма покликана не лише допомогти людям із житлом, а й дати новий "поштовх" для розвитку українських громад. Водночас вона наголосила, що успіх цієї ініціативи залежить не лише від наявності житла, а й від низки інших чинників. Серед ключових — можливості працевлаштування, доступність соціальної інфраструктури, медичних і освітніх послуг, а також загальний рівень якості життя в громадах."Було обрано громади, які максимально підготовлені до старту такого проєкту", — зазначила вона.Наразі триває обговорення попиту на таке житло серед переселенців, а також готовності громад долучатися до реалізації програми.Внутрішньо переміщена особа (ВПО) — це людина, що є громадянином України, іноземцем, або не має громадянства, однак перебуває в Україні на законних підставах і має право на постійне проживання на її території, яка була змушена залишити своє місце проживання через збройний конфлікт, окупацію, прояви насильства, порушення прав і свобод особи, природні чи техногенні катастрофи та інше. При цьому, така особа не виїжджає за межі території України, а змушена шукати безпечніше або стабільніше місце для проживання всередині власної країни.Зауважимо, в Україні продовжують розширювати програми для внутрішньо переміщених осіб та вразливих категорій населення. Уряд планує закупити тисячу будинків у сільській місцевості для переселенців.Нагадаємо, нещодавно український уряд розширив програму доступної іпотеки. Ще 425 родин внутрішньо переміщених осіб зможуть придбати власне житло на пільгових умовах.Читайте також: В Україні запускають єдину систему підтримки ВПО: що зміниться для переселенців.

З вересня 2026 року в Україні удвічі зростуть академічні та іменні стипендії для студентів закладів вищої та фахової передвищої освіти.Як повідомила пресслужба Міністерства фінансів України, на ці потреби у Державному бюджеті на 2026 рік передбачено 6,6 мільярда гривень, що на 1,2 мільярда гривень більше порівняно з минулим роком.Відповідні видатки закладені у Державному бюджеті України на 2026 рік, який розробило Міністерство фінансів та ухвалила Верховна Рада 3 грудня 2025 року. Нові розміри стипендій почнуть діяти з 1 вересня 2026 року.Як зміниться розмір виплатДля студентів закладів вищої освіти суттєво зростуть як академічні, так і іменні стипендії. Зокрема:стипендія президента України зросте з 10 000 гривень до 20 000 гривень на місяць;стипендія Верховної Ради України — з 4 400 гривень до 8 800 гривень;стипендія Кабінету міністрів України — з 4 000 гривень до 8 000 гривень;мінімальна академічна стипендія — з 2 000 гривень до 4 000 гривень;підвищена академічна (за особливі успіхи) — з 2 910 гривень до 5 820 гривень;стипендія за галузевим принципом — з 2 550 гривень до 5 100 гривень;стипендія за галузевим принципом (підвищена) — з 3 710 гривень до 7 420 гривень.Підвищення передбачене і для студентів коледжів:стипендія президента України зросте з 7 600 гривень до 15 200 гривень;стипендія Верховної Ради України — з 3 320 гривень до 6 640 гривень;мінімальна академічна стипендія — з 1 510 гривень до 3 020 гривень;підвищена академічна (за особливі успіхи) — з 2 197 гривень до 4 394 гривень;стипендія за галузевим принципом — з 1 930 гривень до 3 860 гривень;стипендія за галузевим принципом (підвищена) — з 2 809 гривень до 5 618 гривень.У відомсті пояснили, що підвищення стипендій є частиною державної політики підтримки молоді, розвитку людського капіталу та стимулювання якісної освіти в Україні.Нагадаємо, вступники до військових вишів і коледжів отримали додатковий час для подачі документів. Терміни продовжено на один місяць до 1 липня..

Міністерство оборони України запускає комплексну трансформацію військової служби, яка передбачає нову контрактну систему з гідними виплатами, чіткими термінами служби та гарантованими періодами відстрочки після її завершення. Як повідомили на офіційній сторінці оборонного відомства, одним із ключових принципів реформи є справедливе врахування вже пройденого шляху військовослужбовця: чим довше він служив і брав участь у бойових діях, тим довший період відпочинку та відновлення отримає після завершення контракту. За словами міністра оборони України Михайла Федорова, завдання реформи — зробити систему військової служби прогнозованою та справедливою. "Ті, хто довше захищав країну, повинні отримувати більше часу на відновлення після завершення служби. Це стосується і військових, які найдовше перебувають у Силах оборони та провели найбільше часу на бойових. Для них до кінця року починаємо поступове звільнення зі служби", — пояснив він.Українські захисники і захисниці зможуть підписувати контракти з визначеними термінами служби. Після їх завершення гарантовано надаватиметься право на відстрочку, тривалість якої залежатиме від типу контракту, загального терміну служби та участі в бойових діях. Мінімальний термін відстрочки становитиме пів року.Відстрочка за піхотно-штурмовим контрактомПісля завершення піхотно-штурмового контракту передбачається гарантована базова відстрочка тривалістю 6 місяців. Далі додатково враховується участь у бойових діях та загальний термін служби:три місяці — за кожен місяць виконання бойових завдань;шість місяців — за кожен рік служби з 2022 року до підписання нового контракту;один місяць — за кожен рік служби до 2022 року.Піхотно-штурмовий контракт передбачає службу на таких посадах: піхотинці, штурмовики, бойові медики, навідники, механіки-водії та інші, відповідно до переліків посад і військових частин, затверджених Міністерством оборони.Тривалість служби за цим контрактом становить:14 місяців — для цивільних;10 місяців — для чинних військовослужбовців;шість місяців — для військових, звільнених зі служби під час дії особливого періоду.Приклад: цивільний, який підписав піхотно-штурмовий контракт на 14 місяців і провів чотири місяці на бойових завданнях, отримує 12 місяців відстрочки за бойову участь. Разом із гарантованою базовою відстрочкою це становить півтора року.Якщо такий контракт підписує чинний військовослужбовець (у такому разі на 10 місяців), який служить з 2021 року, тоді додається ще:шість місяців за кожен рік служби з 2022 року;один місяць за кожен рік служби до 2022 року.У результаті до 1,5 року базової відстрочки додаються ще два роки та один місяць. Таким чином, загальна відстрочка становить три роки і сім місяців після завершення контракту.Відстрочка за бойовим і базовим контрактомБойовий і базовий контракти передбачають обов’язкову службу протягом 24 місяців. Після їх завершення також надається гарантована базова відстрочка тривалістю шість місяців.Додатково враховується:+1 день — за кожен день виконання бойових завдань;+1 місяць — за кожен рік служби до 2022 року.Бойовий контракт передбачає службу на посадах пілотів БпЛА, операторів наземних роботизованих комплексів (НРК), фахівців радіоелектронної боротьби (РЕБ), артилеристів та інших.Базовий контракт, своєю чергою, передбачає службу на посадах поза бойовими частинами.Нагадаємо, раніше стало відомо, що Міністерство оборони України розробляє фундаментальні законодавчі зміни, спрямовані на посилення соціального захисту та врегулювання правового статусу захисників. Проєкт реформи передбачає суттєве переформатування системи фінансового забезпечення армії, а також розв'язання нагальних питань проходження служби.Читайте також: Військовий облік жінок в Україні: що потрібно знати у 2026 році.

Більшість перевірених водойм у зонах відпочинку України відповідали санітарним нормам. Водночас у чотирьох областях фахівці виявили пляжі, де вода не відповідає вимогам за мікробіологічними показниками.Про це повідомляє Центр громадського здоров’я. Лабораторії територіальних центрів контролю та профілактики хвороб із 4 до 10 червня дослідили 61 пробу води з офіційних пляжних зон. Три проби, або 4,9%, не відповідали нормативам через мікробне забруднення.Безпечною для населення визнали воду на низці пляжів у Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській областях:Волинська область: у межах пляжів міста Ковель на р. Турія та міста Берестечко Луцького району на р. Стир, села Згорани Ковельського району, пляжі загального користування у Шацькій ОТГ Ковельського району на озері Світязь та в урочищі Гряда;Дніпропетровська область: у межах пляжів "Сагайдак", "Парк культури та відпочинку Придніпровський" і на Монастирському острові міста Дніпра, у зоні набережної міст Кам’янське та Самар, у межах міських пляжів міст Павлоград та Верхньодніпровськ. Водночас пляжі на Дніпропетровщині офіційно не відкриті;Житомирська область: у межах пляжу для дорослих в Гідропарку в м. Житомир на р. Тетерів, пляжу в місті Звягель на вул. Богуна (р. Случ);Івано-Франківська область: у межах пляжів Івано-Франківська та селища Поляниця Яремчанської міської ради.Київська область: у межах міських пляжів Переяслава і Білої Церкви ("Центральний"), які у 2026 році не мають статус офіційного пляжу;Кіровоградська область: у межах пляжу ТОВ "ДОЗ "Бригантина" селища Новоархангельськ Голованівського району на р. Синюха;Львівська область: місті Перемишляни, у селі Верещиця Яворівського району на р. Верещиця, селищах Гонятичі, Підберізці, Коросне, селі Вербіж Миколаївської ОТГ на озері Задорожнє;Миколаївська область: у межах пляжу "Райдуга" міста Первомайськ, пляжів міста Південноукраїнськ, Нова Одеса на р. Південний Буг, пляжу "Стрілка" у Миколаєві на р. Інгул, пляжу "Чайка" у Миколаєві на Бузькому лимані;Одеська область: у межах пляжів Одеси ("Відрада", "Лузанівка", "Аркадія", "Дельфін", 10 станція Великого Фонтану, 13 станція Великого Фонтану, 16 станція Великого Фонтану) та пляжу "Центральний» міста Чорноморськ;Полтавська область: у межах пляжів міст Миргород на р. Хорол, Кобеляки, Кременчук на р. Дніпро та р. Сухий Кагамлик, селищ Білики та Нові Санжари на р. Ворскла, села Світлогірське на Кам’янському водосховищі;Хмельницька область: у межах пляжів у містах Хмельницькому, Шепетівці, Нетішин, Старокостянтинів, пляж вілли "Дві ріки" у селищі Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району на р. Мукша;Черкаська область: у межах пляжів міст Черкаси та Багачеве;Чернівецька область: у межах пляжів міста Великий Кучурів, селищ Бояни та Магала Чернівецького району;Чернігівська область: у межах міського пляжу "Золотий берег" міста Чернігова.Водночас у Києві офіційний пляжний сезон не відкрито, а відібрані проби води ще перебувають у лабораторній роботі. На Дніпропетровщині та Київщині частина водойм відповідає нормам, однак пляжі там також офіційно не відкриті. У Миколаївській області вода на кількох пляжах відповідає нормам, але купання на водних об’єктах заборонене розпорядженням обласної військової адміністрації.Де вода не відповідає нормамЗа мікробіологічними показниками не радять купатися:у Житомирській області — на пляжі в Коростені на річці Уж;у Київській області — на дитячому пляжі "Чайка" у селищі Чайка Обухівського району;у Рівненській області — на міському пляжі Рівного на озері Басів Кут;у Чернівецькій області — на міському пляжі Чернівців.У Донецькій, Запорізькій, Харківській та Херсонській областях у 2026 році рекреаційні й оздоровчі зони на водних об’єктах не відкриватимуть через загрозу для населення.Додамо, з настанням спекотної погоди зростає попит на безалкогольні освіжаючі напої, тож споживачам варто уважно ставитися до їх якості, умов зберігання та безпечності. TrueUA розповідав, як обрати якісні напої та не наразити себе на небезпеку.Читайте також: Правила безпечного літа: рятувальники нагадали про безпеку купання у водоймах.

У пункті пропуску "Паланка-Маяки-Удобне" тимчасово призупинили пропускні операції. Оформлення людей і транспортних засобів зупинили через технічні несправності.Про це повідомила Державна прикордонна служба України. Наразі фахівці вживають необхідних заходів, щоб якнайшвидше відновити роботу пункту пропуску.Прикордонники рекомендують водіям і пасажирам обирати альтернативні пункти пропуску та враховувати цю інформацію під час планування поїздок:"Рекомендуємо обирати альтернативні пункти пропуску та враховувати цю інформацію під час планування поїздок".Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що від 15 червня важливий прикордонний пункт пропуску у Львівській області "Шегині — Медика" частково закривають для одного з видів транспорту через термінові будівельні роботи з боку польських колег. Митники опублікували чіткі часові рамки обмежень і пояснили, для кого проїзд залишиться абсолютно вільним. Проте згодом, за запитом України, польська сторона відтермінувала обмеження.Додамо, раніше прикордонники Закарпаття попереджали про суттєве збільшення навантаження на пункти пропуску в другій половині червня. Очікується, що пасажиро-транспортний потік зросте до 30% у порівнянні зі звичайними показниками..