Статті

Верховна Рада не проводитиме пленарні засідання із 17 вересня до 13 жовтня, тобто аж 26 днів. Нардепи пропрацювали місяць, з 18 серпня, а до того з 16 липня мали місяць літніх канікул. Чергова пауза у засіданнях шокувала українців.Народний депутат від "Голосу" Ярослав Железняк, який першим повідомив про канікули, приперчив свою заяву фразою: парламент зупинив роботу на тлі "величезних проблем із голосуванням міжнародних зобов’язань та, як результат, фінансової кризи, яка вже призвела до відтермінування видатків на капітальних видатків, куди входять будівництва та ремонти інфраструктурних об’єктів — лікарень, шкіл, укриттів до грудня (тобто не будуть профінансовані)"."Парламент працює не тільки в сесійній залі. Верховна Рада продовжує працювати безперервно, — парирували у пресслужбі Апарату ВР. — Робота комітетів, підкомітетів, робочих груп, ТСК та фракцій триває".Слабке роз’яснення, у ньому немає ні про причини паузи у роботі, ні хоча б приблизного переліку законопроєктів, над якими нардепи працюватимуть ці 26 днів, аби ухвалити їх відразу після повернення до сесійної зали. Чи бодай короткого звіту про прийняті закони за останній місяць діяльності, щоб спростувати аргументи Железняка.Скільки законодавчих актів народні депутати ухвалили за місяць роботиЗ 18 серпня відбулося 10 пленарних засідань. На першому в цілому ухвалили один законопроєкт — "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам". Наступного дня депутати працювали плідно: ухвалили 8 законопроєктів, а також призначили міністром оборони Євгенія Хмару, а Андрія Сибігу - міністром закордонних справ. Мабуть, втомилися, бо 20 серпня не ухвалили жодного документа з порядку денного. 21 серпня робота Ради обмежилася годиною запитань до уряду.На п’ятому за ліком пленарному засіданні, 1 вересня, ухвалили один закон, один відправили на доопрацювання і вісім відхилили. 2 вересня прийняли аж три закони. 3 вересня депутатів прорвало, вони ухвалили дев’ять законів, ще два відхилили. Після цього 11 днів пленарних засідань не було. За цей час у країні трапилася надзвичайна подія — вибухнув корупційний скандал в Офісі генпрокурора, відомий як операція НАБУ "Карфаген", генеральний прокурор Руслан Кравченко написав заяву про звільнення і виїхав за кордон. TrueUA детально висвітлював цю історію. Тож працювати 15 вересня народні обранці почали із голосування за подання про відставку втеклого генпрокурора. Далі підтримали в цілому чотири законопроєкти й один відправили на доопрацювання.16 вересня нардепи продемонстрували небачену працездатність — 13 законопроєктів ухвалили за основу або в цілому. Два законопроєкти, якими посилювалася відповідальність за дії, що призводять до травмування і загибелі людей на дорогах, відхилили. TrueUA розповідав про те, чому парламентарі відмовилися підвищувати штрафи для порушників швидкісного режиму на українських автошляхах.На останньому вересневому пленарному засіданні прийняли чотири закони. Отже, за 10 пленарних днів Верховна Рада ухвалила близько сорока законів, десь половина — поки за основу, також протягом місяця роботи підтримали понад два десятки постанов на різноманітні теми. Мало це чи багато? Очевидно, мало, щоб з гордо піднятою головою йти на відпочинок від пленарних днів. Якщо з кількістю — слабенько, то як справи з якістю?Посилки, кол-центри й місцеві депутати: що важливого прийняла РадаВарто нагадати найбільш резонансні закони. Всі вони приймалися 16 вересня. Тоді за основу ухвалили два законопроєкти, які стосувалися врегулювання електронної торгівлі. Один із них, найбільш дискусійний, про скасування пільг в оподаткуванні міжнародних посилок вартістю до 150 євро. Це законопроєкт, прийняття якого від України вимагали у Міжнародному валютному фонді для отримання чергового траншу фінансової допомоги. У разі остаточного схвалення документа будь-яка покупка на платформах AliExpress, Temu, Amazon та інших подорожчає на 20% - стільки становитиме податок на додану вартість на посилку.Наступний у переліку закон "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за створення електронно-комунікаційних шахрайських організованих груп (шахрайських кол-центрів) та залучення до участі в них". Документ підтримали аж 313 законодавців. Того ж дня Президент його підписав.За основу прийняли і законопроєкт про забезпечення повноважності місцевих рад в умовах воєнного стану. Минулого року жваву дискусію викликав правовий статус місцевих рад, міських і селищних голів, обраних на виборах у жовтні 2020 року. Їхня каденція завершувалася у п’ятий рік повноважень, тобто, в останню неділю жовтня 2025 року мали відбутися місцеві вибори. Оскільки під час війни виборів бути не може, Верховна Рада своїм рішенням продовжила повноваження місцевим депутатам. Але на цьому проблеми не завершилися, адже сьогодні фіксується чимало випадків неповноважності місцевих рад або через службу депутатів у лавах ЗСУ, або через відмову від мандату та інші причини. Це створює правову колізію, часто-густо просто немає кворуму. Згідно із законопроєктом, рада залишається повноважною, якщо в її складі є хоча б більше однієї третини депутатів. Для подолання вето голови на рішення депутатів буде достатньо дві третини від тих, хто залишився у місцевій раді.Чи виправляться нардепи до кінця року?Нещодавно з’явилася інформація про лист двох єврокомісарів до народних депутатів із переліком законів, які ті мають ухвалити задля продовження фінансової допомоги. З боку європейців умови Україні стають все суворішими через повільність виконання взятих на себе зобов’язань. Тобто, всі мають працювати максимально напружено, без пауз.Прем’єр-міністр Сергій Корецький похвалив Верховну Раду за проголосовані у першому читанні сім критично важливих законопроєктів та висловив сподівання, що ці документи ухвалять і в цілому. Окрім згаданих ініціатив про оподаткування товарів з іноземних маркетплейсів, до сімки відносяться наступні: про посилення гарантій здійснення повноважень НКРЕКП; про нові правила обігу товарів, пов’язаних зі знелісненням, зокрема вимоги до законності та електронну систему простежуваності; про зміни в управлінні Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; про оновлені підходи до регулювання сек’юритизації та облігацій із покриттям та про нові інструменти для розвитку іпотеки й гармонізації фінансового сектору з вимогами розширеної програми співпраці з МВФ.За словами Корецького, якщо Верховна Рада й далі відкладатиме потрібні голосування, Україна може недоотримати чималу частину з 29,5 мільярда доларів міжнародного фінансування. "Перелік законів і урядових рішень, які треба ухвалити, — цілком конкретний. І це — саме треба ухвалити: не про бажання, не про політику, а про кошти для бюджету, щодо яких немає заміни", — своєю чергою наголошував Президент Володимир Зеленський."Після декількох попередніх нарад із парламентарями уряд офіційно направить усім народним депутатам і профільним комітетам графік із чіткими дедлайнами щодо кожного необхідного голосування", — зазначав прем’єр Корецький.Майже місячна перерва у пленарних засіданнях, вочевидь, порушує графіки ухвалення рішень. А ще на народних обранців очікує розгляд бюджету на 2027 рік, це питання традиційно проходить складно.За перші чотири дні простою народні депутати зареєстрували понад 20 законодавчих ініціатив, так що обранці, як і зазначала пресслужба Апарату ВР, працюють. Ще шість законопроєктів зареєстрував Кабінет міністрів, серед них один — євроінтеграційний про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та інших законодавчих актів щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Цей документ дасть можливість повноцінно використовувати електронні комунікації та скоротити час, необхідний для міжнародної правової допомоги.Схожий законопроєкт реєстрував у парламенті ще уряд Дениса Шмигаля рівно чотири роки тому, він так і не потрапив до сесійної зали й був знятий із розгляду у лютому 2024 року. Тож існує припущення, що і зараз законопроєкт, спрямований на приведення законодавства у відповідність до стандартів FATF та рекомендацій MONEYVAL (йдеться про протидію відмиванню коштів) може зустрітися з протидією у парламенті.Залишається сподіватися, що народні депутати змінять підхід до ухвалення хоча б першочергових євроінтеграційних законів і голосуватимуть за них не тоді, коли наші партнери даватимуть зрозуміти, що обмежать фінансування за гальмування реформ, як сталося з цими сімома законопроєктами, а за графіком. Бо складається враження, що це не нам потрібно прискоритися для вступу до Євросоюзу, а європейцям відмовитися від умов..

Перше випробування рішучості втілити Акт Ліндсі Грема Дональд Трамп пройде цього тижня під час зустрічі із Сі Цзіньпіном. Якщо президент США застосовуватиме дані йому Конгресом повноваження вибірково, гарний закон — знеціниться.Трамп остаточно став на бік України?"У п'ятницю, 18 вересня 2026 року, президент підписав закон HR 5334, "Закон Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану 2026 року", який дозволяє та розширює законодавчі санкції, тарифи та заборони щодо Росії, а також продовжує чинні санкції проти Ірану", — так сухо пресслужба Білого дому повідомила про історичне рішення Дональда Трампа.За даними Clash Report, документ передбачає:нові санкції проти російського диктатора Путіна, олігархів, банків, енергетичних і оборонних компаній, а також "тіньового флоту" РФ;повноваження президента США вводити мита у розмірі до 100% на товари з країн, які є найбільшими покупцями російської нафти та газу;запровадження мита у розмірі до 500% на російський імпорт;продовження санкцій проти енергетичного та військового секторів Ірану на п'ять років.Окремою нормою прописали відповідальність за викрадення українських дітей. Під обмеження підпадають не тільки виконавці, які фізично вивозили дітей, а й структури опіки, перевізники, чиновники та будь-які інші неамериканські юридичні особи, причетні до організації чи забезпечення цього процесу. У документі перелічені вищі посадовці країни-терористки, на яких санкції поширюються автоматично за фактом посади. Президент США може доповнювати цей псисько на власний розсуд. Причетних до викрадення українських дітей каратимуть заморожуванням усього майна та активів під американською юрисдикцією, їм також заборонять в’їзд до США.Цим закон Грема нагадує "Акт Магнітського" — закон, схвалений у 2012 році Сполученими Штатами, а потім Європарламентом, який передбачає санкції проти осіб, причетних до смерті російського адвоката Сергія Магнітського, замордованого у 2009 році у московській тюрмі "Матроська тиша". Норми цього Акту діють понині. Спочатку він поширювався на 18 росіян, протягом наступних років перелік розширювався.Водночас є "але": у документі зазначено, що Трамп має право відмовитися від запровадження будь-якого з обмежень або відкласти їх застосування. Цей нюанс до останнього лишав сумніви, що Палата представників Конгресу слідом за Сенатом ухвалить закон Грема — Блюменталя. Демократи хоч і повністю прихильні до України, але внутрішні електоральні процеси, пов’язані із проміжними виборами до Конгресу 3 листопада, впливали на їхнє голосування, для республіканців же закон украй важливий, щоб продемонструвати виборцям зовнішньополітичну успішність адміністрації свого президента. Яка насправді такою не є через іранську авантюру. Однак у цьому випадку і демократи, і республіканці відгукнулися на запит американського суспільства, яке продовжує підтримувати Україну. Тепер виключно Трамп вирішуватиме, застосовувати мита і санкції повною мірою чи гратися з цією "дубиною", як йому заманеться.Навіщо Трампу закон Грема саме заразПро зв’язок ухвалення закону з проміжними виборами вже йшлося, проте не тільки вони прискорили процес. Законопроєкт республіканця Грема і демократа Блюменталя був зареєстрований у квітні 2025 року, однак тривалий час Білий дім не проявляв значного інтересу до ухвалення документа, гірше того, ЗМІ повідомляли, що адміністрація США прагне пом’якшення прописаних у законі заборон. Крига скресла тільки в липні цього року, — сенатор Грем зустрівся з Трампом, 10 липня він заявив, що той підтримує компромісну версію законопроєкта, а 11 липня, після повернення з Києва, Грем помер.Цей збіг обставин прискорив перебіг подій, — глава Білого дому наголошував, що закон має бути ухвалений на знак пам’яті про сенатора. Хоча у компромісному варіанті з’явилася норма, яка дає Трампу можливість користуватися актом фактично у ручному режимі, а також туди вписали ще й мита та санкції проти Ірану, спочатку Сенат, а 16 вересня і Палата представників Конгресу підтримали Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Чому ж так довго тягли?Припущення перше: Трамп тримав Акт Грема як останній аргумент, аби схилити Путіна до переговорів. У проміжку між ухваленням закону Сенатом і Палатою представників до Москви, а потім Києва приїздили переговорники Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Скоріш за все, під час зустрічей у російській столиці їм дали зрозуміти, що серйозних переговорів вести не збираються. У відповідь закон Грема ухвалили й Трамп його швиденько підписав. Тепер Мінфін США на виконання закону має розробити відповідні процедури, тобто Білий дім дав Кремлю невеликий часовий люфт, аби там зрозуміли, чим ризикують, якщо не погодяться сісти за стіл перемовин.Припущення друге: Актом Грема Трамп отримав важіль політичного тиску передовсім на Індію і Китай. Індія з 2022 року збільшила імпорт нафти із Росії у вісім разів, минулого року закупівлі трохи знизилися, проте ця держава залишається другою після Китаю за об’ємом поставок нафти з РФ — у 2025 році індуси імпортували 88,72 мільйона тонн, китайці відповідно — 100,86 мільйона тонн. Третя в топтрійці — Туреччина, минулого року вона імпортувала 15,23 мільйона тонн нафти з Росії, але у цієї держави є особливість, собі вона залишає небагато, переважно займається реекспортом, даючи можливість Кремлю оминати санкції. Тільки за вісім місяців цього року Китай завіз із Росії 585 мільйонів барелів сирої нафти, Індія — 453 мільйонів барелів, Туреччина — 44 мільйонів барелів. Ці три країни стовідсотково підпадають під мита. Але не тільки вони.У списку Угорщина, Словаччина (вони найбільші європейські імпортери), незначні об’єми також купують Нідерланди, Німеччина, Італія, Польща, Бельгія, Франція, Іспанія, з-за меж Європи — Бразилія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Сінгапур, Японія, Південна Корея. І тепер цікаво, як Трамп використовуватиме отриманий ним механізм, проти всіх, чи битиме вибірково. Приміром, по Євросоюзу, окремі члени якого, купляючи нафту у Путіна, продовжують спонсорувати вбивства росіянами українців. А якщо сюди додати десятки держав, які перекуповують нафту або купляють виготовлене з неї пальне та інші продукти переробки, список суттєво розшириться.Індія і Китай розкритикували ухвалення закону Грема. У Нью-Делі заявили: купляли і куплятимуть нафту в Росії, контракти вже укладені, а цей закон може нашкодити індійсько-американським відносинам. У Пекіні відреагували наступним чином:"Ми продовжимо уважно стежити за подальшими кроками США та залишаємо за собою право вжити всіх необхідних заходів для рішучого захисту державного суверенітету, інтересів розвитку та законних прав і інтересів підприємств".Водночас закликали до діалогу.Перше випробування Акт Грема пройде вже цього тижня, — у четвер, 24 вересня, у Вашингтоні має відбутися зустрічі Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Очевидно, йтиметься і про застосування товаришем Сі важелів впливу на Путіна, аби змусити того до мирних переговорів. Що з цього вийде, побачимо.Отже, підсумуємо. Перше: "пекельні санкції" ухвалені Конгресом і тільки Конгрес може їх скасувати. А це процес тривалий і складний, тому закон діятиме ще дуже довго, і це гарна новина. Друге: норма закону, яка дає право Трампу застосовувати санкційні і митні механізми, — найслабше місце Акту Грема, адже всі неодноразово пересвідчувалися у нерішучості глави Білого лому, який часто відступає від обіцянок.Третє: у дію швидко можуть бути введені норми, які стосуються санкцій проти росіян, а питання мит вирішуватиметься вибірково. Тим самим, закон матиме половинчастий характер — ніби й гарний інструмент, проте використовуватиметься не для того, щоб позбавити Росію прибутків від експорту нафти, які вона витрачає на війну, а щоб Кремль погодився сісти за стіл переговорів. І він погодиться, але не вестиме їх сумлінно, а затягуватиме час, сподіваючись на ослаблення Трампа після проміжних виборів та внутрішню політичну турбулентність у США, коли главі Білого дому під загрозою імпічменту може виявитися не до України..

Верховна Рада провалила два законопроєкти, покликані посилити відповідальність за дії, які спричиняють травматизм і смертність на дорогах Чому ж народні депутати не хочуть, щоб на наших автошляхах було, як в Європі?Ганяйте, тільки не шуміть: як депутати рятували лихачів на дорогахПерший законопроєкт №15348 написав авторський колектив нардепів на чолі зі "слугою" В’ячеславом Медяником. Законодавці пропонували доповнити Кодекс про адміністративні порушення новою статтею (112 б), яка б стосувалася виключно перевищення швидкості. Закон також мав підвищити суми штрафів за це порушення (зараз вони — копійчані: 340 гривень за перевищення на понад 20 кілометрів, 1700 гривень за перевищення на понад 50 кілометрів) та встановити чіткішу градацію.Перевищив на 20 км і більше — платиш 680 гривень, на понад 40 кілометрів — 2 040 гривень, понад 60 кілометрів — 2 720 гривень, а любителям надшвидкостей (понад 80 кілометрів) довелося б сплатити 3 400 гривень. Якщо водій або водійка порушники-рецидивісти, їм загрожував штраф 17 000 гривень. Експерти під час обговорення законопроєкту загалом його підтримували, хоча і вказували, що для лихачів на дорогах 3400 — не гроші, штрафи мали б бути вищим. Проте нардепи не погодилися і на це.Питання про посилення штрафів дуже актуальне, тому головуючий ставить його першим на розгляд. Спочатку сигнальне голосування, — мінімальні 226 голосів є. Після чого питання ставить на голосування за основу і… 225! Далі депутати не підтримують відправлення законопроєкту на повторне перше читання і контрольний — відмовляються повертати на доопрацювання авторам документа. А це означає, що законопроєкт викинули у смітник. Тобто недостача одного голосу не була випадковістю, значна частина законодавців свідомо саботувала ухвалення проєкту закону.Наступним на розгляд головуючий поставив альтернативний законопроєкт №15348-1, у нього також колектив авторів на чолі зі "слугою" Романом Грищуком. Тут справи виявилися ще гіршими: "за" було лише 199 осіб, після чого і цей документ фактично знищили. Автори пропонували не лише підвищити штрафи за перевищення швидкості, а й позбавляти прав за повторне порушення ПДР, посилити відповідальність для тих, хто сідає за кермо після позбавлення прав.А щоб народ не нарікав на байдужість законодавців до жахливого стану з порушеннями ПДР, штрафи таки підвищили, але тільки для тих, хто шумить. За законопроєкт №15358 (головний автор Ярослав Железняк із "Голосу") знайшовся 261 голос, і то це тільки за основу, його ще доопрацьовуватимуть і коли ухвалять в цілому, не знає ніхто. Закон потрібний, адже автомобілісти і байкери, особливо вночі, влаштовують перегони, навмисно підсилюючи звук, що справедливо викликає роздратування людей. Якщо законопроєкт стане законом, тоді за перевищення допустимого рівня шуму двигунів і вихлопних систем штраф становитиме тисячу неоподаткованих мінімумів (1 700 гривень) за перше порушення та дві тисячі (3 400 гривень) з обов'язковим позбавленням права керування від трьох до шести місяців за повторне.Законопроєкт спрямований на усунення чинника акустичної дезорієнтації Сил ППО і мобільних вогневих груп через імітацію звуків російських безпілотників. Тобто до актуальності законодавчого дітища питань немає, інша справа, що ним, здається, просто відмахнулися від вимог суспільства посилити штрафи за перевищення швидкості, а це одна із ключових причин ДТП із травмами і смертями.Статистика проти депутатівПатрульна поліція регулярно оприлюднює інформацію про дорожньо-транспортні пригоди, порівнюючи зі звітними періодами попередніх років, що дає можливість прослідкувати тенденції. Отже, за минулий рік усього в Україні зафіксовано 25 934 аварії зі загиблими і травмованими, у них загинуло 3 249 осіб, отримали травми 31 898 осіб.За даними експертів, попри вищу автомобілізацію в країнах ЄС, рівень смертності і травматизму на дорогах там удвічі менший за український. В Євросоюзі тільки кілька країн псують загальну позитивну картинку — Болгарія, Греція та Румунія, де кількість ДТП зі смертельними наслідками вища. Близько трьох тисяч загиблих на шляхах в Італії і Франції, але там чисельність населення вдвічі більша за нашу. Протягом року сумарно на дорогах усіх 27 членів ЄС гине приблизно 20 тисяч людей при населенні близько 450 мільйонів.Чисельність населення України достеменно невідома, але якщо взяти умовно 32 мільйони, як підраховує Держстат, і порівняти з Польщею, де приблизно 37 мільйонів, то у нас 3 249 тисяч загиблих в автоаваріях, а в Польщі — 1 660. Польська поліція також порівнює статистичні показники по роках і там — зниження кількості ДТП, жертв і постраждалих. Поляки зліплені з іншого тіста? Ні, там просто високі штрафи.Із січня по червень 2026 року в Україні сталося 10 748 ДТП із загиблими або травмованими, що на 4% менше, ніж роком раніше, загинули 1177 людей, це на 13,9% менше, ніж за аналогічний період минулого року, ще 13 522 людини отримали травми — на 2,7% менше, ніж у першому півріччі 2025 року.Здавалося б, потрібно радіти, що українці нарешті почали їздити акуратніше, але тут ще трохи статистики: за перше півріччя 2026 року через порушення швидкісного режиму сталося 4 564 ДТП із загиблими та травмованими. Саме у цих пригодах закінчили своє життя 645 людей, себто — половина всіх загиблих, і травмувалося 5804 людини. Отже, без серйозного покарання за перевищення швидкості разючого зменшення смертності й травматизму на дорогах досягнути неможливо. За липень (це найсвіжіші дані поліції) в Україні сталося 13 316 ДТП із загиблими або травмованими, загинуло 1 466 осіб, травмувалося 16 790. Порівняно з липнем 2025-го — скорочення, по загиблих аж на 11,8%. Цифри видаються гарними, але це — людські життя.Влада реагує тільки після кричущих ДТП?Улітку сталося кілька резонансних дорожньо-транспортних пригод, після яких усі заворушилися. Насправді, такі речі відбуваються щодня, просто не всі висвітлюються ЗМІ, адже стаються не в столиці. То ж про столичний крінж. 5 червня автомобіль на великій швидкості влетів у підземний перехід у районі Караваєвих Дач, де вбив чотири людини — жінку, двох поліцейських і 12-річного хлопчика Григорія Глушича.Його батько — військовослужбовець — 26 червня зареєстрував петицію з вимогою посилити відповідальність для водіїв-порушників, і вона набрала необхідну кількість голосів.Після цього президент Володимир Зеленський доручив уряду та РНБО опрацювати посилання відповідальності водіїв за порушення ПДР. Власне, обидва провалені у середу законопроєкти були спрямовані саме на це.17 серпня у середмісті столиці сталася ще одна резонансна ДТП, — два авто марки BMW зіткнулися, й одне вилетіло в терасу ресторану.З’ясувалося, що водій автомобіля-порушника у 2018 році на смерть збив дівчинку на переході, йому суд виніс вирок чотири роки і шість місяців, але ця особа знову сіла за кермо і вчинила ДТП. Ця історія стала тригером для депутатів. Було багато дописів у соцмережах, чимало закликів відбирати права у порушників-рецидивістів, однак бачимо, що це — порожні слова.Чому депутати провалили актуальні для суспільства законопроєктиПо-перше, нардепи та члени їхніх родин можуть опинитися серед порушників. При цьому вони бояться, що їхній публічний статус спрацює проти них. Тобто люди думають не про те, як не порушувати швидкісний режим, а що про це стане відомо широкому загалу.По-друге, частина противників посилення штрафів апелювала до того, що люди і так роздратовані через війни, а держава не повинна їх ще більше дратувати штрафами. Мовляв, не на часі, нехай якось після війни. Але таке тлумачення звучить як виправдання першого пункту, — депутати прикрилися уявним небажанням суспільства навести лад на дорогах.Чи є варіанти обійти впертість депутатів? Вбачається три варіанти.Перший: законопроєкт із серйозними штрафами та обмеженнями для порушників подає президент — і Верховна Рада це підтримує.Другий варіант: хтось із нардепів стає правопорушником, унаслідок ДТП за його участю хтось загине, і колеги різко прозріють, що вже давно варто було ухвалити рішення про посилення штрафів для любителів швидкої їзди.Третій варіант: рішення про штрафи за порушення швидкості на шляхах наші західні партнери прив’яжуть до пакета євроінтеграційних законів, і тоді Верховній Раді доведеться це ухвалити. Як ухвалили вимучений законопроєкт про митні правила на посилки до 150 євро. Було б правильно, щоб наші законодавці без прямих натяків з боку ЄС показали свою цивілізованість, борючись із дикунством окремих українців на автошляхах та вулицях наших міст, але, видається, без тиску ззовні у сесійній залі законопроєкти про штрафи за перевищення швидкості постійно недобиратумуть голосів..

14 вересня внаслідок повітряної атаки загинув прокурор Прилуцької окружної прокуратури Олександр Шкеть, який пропрацював у прокуратурі 15 років. У той самий час його безпосередній начальник, генпрокурор Руслан Кравченко втікав з України.   Як Кравченко зробив понеділок, 14 вересня, не нуднимПротягом минулого тижня Вищий антикорупційний суд відправив під варту фігурантів гучної справи "Карфаген" — прокурора Сергія Кропиву ("Канцлер"), його співмешканку Єлизавету Івахненко ("Муза"), водія Кропиви Сергія Куцого ("Камрад") та адвоката і чоловіка сестри Кропиви Олександра Дидича ("Флеш"), двох прокурорів із Черкаської обласної прокуратури, які засвітилися у справі. Їх звільнили з посад, а сама з Офісу генпрокурора звільнилася заступниця Кравченка Марія Вдовиченко. Тобто відбулися традиційні процесуальні процедури щодо чотирьох головних фігурантів.Самому генпрокурору підозру не оголошували. Однак минулого понеділка, 7 вересня, він після розмови з президентом написав заяву про відставку, на 15 вересня анонсувалося голосування у Верховній Раді за звільнення Кравченка. Але вчора сталося те, що знову сколихнуло країну: генеральний прокурор утік. Тим самим повторив "подвиг" Віктора Пшонки, який накивав п’ятами після перемоги Революції гідності у 2014 році.За його легендою, поїхав у закордонне відрядження до Парижа для участі у засіданні парламентської мережі з питань становища дітей в України Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), куди сам себе відрядив на п'ять днів. У ПАРЄ заперечили участь Кравченка або представників Офісу генпрокурора у цьому заході, тобто він збрехав. Ця втеча має розцінюватися як дезертирство під час війни, якщо посадовець не повернеться.Але перед тим, як стало відомо про виїзд генпрокурора за кордон, він особисто повідомив, що оголосив підозру директору НАБУ Семену Кривоносу та ще одній особі (за даними ЗМІ, дружині керівника САП Олександра Клименка)."Підозрюю його у підробленні офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Я впевнений у цих матеріалах і можу їх оприлюднити", — заявив Кравченко й згодом оприлюднив електронну версію підозри Кривоносу.На дії генпрокурора відреагував президент Зеленський:"У цього генерального прокурора є тільки один шлях: звільнення з посади. Саме це я йому і сказав. Україна бачила всі причини. Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає. Прошу парламентарів підтримати це звільнення невідкладно".За кілька годин по тому він спрямував до Верховної Ради подання на звільнення втікача. І якщо минулого тижня були сумніви, що депутати проголосують, то після вчинку Кравченка всі сумніви розвіялися.У НАБУ і САП пояснили свою позицію: підозри за відповідною до закону процедурою Кривоносу не оголошувалися. Пізно ввечері Офіс генпрокурора повідомив, що керівнику НАБУ не повідомлялось про підозру у передбаченому порядку, правові підстави для цього відсутні, а заяви про начебто підозру були позбавленими юридичного сенсу. Відтак відповідні відмітки в ЄРДР про повідомлення про підозру були скасовані.Опальний посадовець продовжив атакувати директора НАБУ, оприлюднивши на платформі YouTube деталі буцімто фіктивного усиновлення дитини. Кривоноса колись звинувачували у тому, що він задля уникнення кримінального покарання усиновив дитину. Ця історія циркулювала у мережі ще коли нинішній директор НАБУ брав участь у конкурсі на посаду."Звинувачення Кравченка — маячня та тиск", — прокоментував звинувачення Кривонос.Невелика ремарка: у політиці не заведено воювати з опонентами, використовуючи дітей, рідних чи усиновлених, Кравченко скористався цим способом, за що втратив залишки співчуття, якщо вони в когось і були."Все це не нормально і максимально шкодить іміджу України у світі", — коротко прокоментував ситуацію керівник Офісу президента Кирило Буданов.За його словами, останні інциденти у вищому керівництві антикорупційних та правоохоронних органів викличуть негативний резонанс серед міжнародних партнерів, — збереження довіри є критично важливим, а поточні скандали створюють небажані ризики для іміджу держави.Розбірки силовиків і правоохоронців підривають віру у перемогуПоки наші оборонці тримають фронт, у тилу мишаче вовтузіння між державними органами виплеснулися у публічну площину. Причому таке стається цього місяця вже вдруге. Прокурори та НАБУшники кидалися один в одного звинуваченнями, але хоча б не стріляли, а співробітники ГУР й СБУ 2 вересня на столичних Березняках влаштували перестрілку, через це третій силовий орган, поліція, був змушений перекрити район бойових дій, щоб не постраждали звичайні перехожі.Пояснення обох сторін відрізнялися, кожний відстоював чистоту власних мундирів. На це відреагував Володимир Зеленський, він назвав інцидент "ганебною ситуацією"."Має бути відповідальність, в тому числі кадрові рішення керівників спецслужб щодо учасників того, що сталося, та мають бути внутрішні розслідування в обох службах", — наголосив президент.Двоє учасників конфлікту з обох сторін отримали підозри, які, до слова, підписував генпрокурор Кравченко.ГУР і СБУ зрештою порозумілися, а от історія протистояння Кравченка з керівництвом НАБУ і САП триватиме. YouTube-канал, де розміщений компромат на Кривоноса, явно створений не для одноразового використання, які ще матеріали міг зібрати й вивезти за кордон Кравченко, невідомо. Видно, людина не розуміє, що помста менше нашкодить конкретним особам, аніж державі та її громадянам. Також невідомо, чиєю підтримкою заручився втеклий генпрокурор в Європі — сумнівно, що він їхав без гарантій, що його там візьмуть під крило. В ЄС переховується багато колишніх чиновників, є там і бізнесмени, у котрих "зуб" на українську владу, вистачає й російської агентури.Наостанок ще кілька думок. Перша: окрім керівників НАБУ і САП, яких Кравченко вважає особистими кривдниками, він звинувачує у тиску президента. Це взагалі нонсенс, — за допущену в Офісі генпрокурора корупційну схему з "кришування" шахрайських "кол-центрів" генпрокурор мав понести політичну відповідальність, одразу написавши заяву про відставку. Він же чіплявся за крісло, та і зараз продовжує чіплятися. Президент діяв так, як мав діяти у цій ситуації.Друга думка: навіть коли уявити, що регулярний викид компромату Кравченком спричинить тимчасове відсторонення Кривоноса, це не зупинить роботу НАБУ і фігуранти справи "Карфаген" опиняться на лаві підсудних. В Антикорупційному бюро є детективи, є перший заступник Денис Гюльмагомедов, який працює тут 11 років, починав із детектива, він "собаку з’їв" на антикорупційних розслідуваннях.Третя думка: те, що влаштував Кравченко, що сталося між ГУРівцями та СБУшниками, підриває віру українців у перемогу, бо фрагментує силові структури, які замість діяти спільно влаштовують розбірки між собою. З цим пора завершувати: посадовцям, які хочуть один перед одним пограти м’язами або влаштувати війну компроматів, потрібно жорстко вказувати на двері..

Проросійська "Альтернатива для Німеччини" перемогла на виборах до парламенту землі Саксонія-Ангальт. Якщо ця партія 20 вересня повторить успіх у Берліні та Мекленбурзі — Передній Померанії, політичний зсув у цій країні справді стане тектонічним.Прогнозований тріумф у Саксонії-АнгальтРезультати волевиявлення жителів східнонімецької землі Саксонія-Ангальт наступні: "Альтернатива для Німеччини" (AдН) — 43,8% голосів (більш ніж удвічі більше, аніж на попередніх виборах 2021 року), Християнсько-демократичний союз (ХДС) — 17,2% (найгірший результат за всю історію виборів у цій землі), Соціал-демократи (СДПН) — 9,3%, "Зелені" — 8,9%, Ліва партія (Лінке) — 8,6%, проросійський Альянс Сари Вагенкнехт — 5,3%. Інші учасники перегонів не подолали прохідний бар’єр. Таким чином, ультраправим не вистачило лише трьох мандатів, щоб одноосібно сформувати більшість: у ландтагу 83 місця, у переможців виборів — 39 мандатів.Протягом тривалого часу соцопитування підтверджували, що АдН має підтримку понад сорока відсотків виборців, тож результати цієї партії хоч і шокували значну частину німецького суспільства, одна не стали несподіванкою. А от рекордна явка 77,8% проти 60,3% свідчить, що ультраправим вдалося мобілізувати свій електорат.Згідно з даними інституту вивчення громадської думки Infratest dimap, "Альтернатива" отримала понад половину голосів виборців віком від 35 до 60 років, себто та вікова категорія, серед якої найбільше працюючих громадян. Це чіткий сигнал невдоволення економічною політикою федерального уряду. Ще один сигнал — дуже низький рівень підтримки керівної ХДС серед молодого виборця: у віковій групі 18-24 років її підтримали 5%, у групі 25-34 роки — 6%. Катастрофічні показники для політсили, яка після Другої світової війни разом з есдеками формувала систему влади Німеччини.Оскільки ультраправі не мають одноосібної більшості, експерти обговорюють варіант формування земельного уряду без них, хоча тріумфатори вже висловили претензії на всю повноту влади. Їхній земельний вожак Ульріх Зігмунд наполягає, що уряд має формувати АдН. Та для цього їм доведеться домовлятися з кимось із партій, які подолали бар’єр. І ось тут вимальовується ключовий наслідок недільного голосування — жодна коаліція не клеїться. Хіба ультраліва партія Вагенкнехт може додати АдН мандатів, яких та недобрала, — риторика Вагенкнехт і АдН у зовнішньополітичних питаннях практично ідентична, вони розходяться хіба у поглядах на міграцію. Тож якщо спілка правих і лівих радикалів відбудеться, Саксонія-Ангальт стане першою німецькою землею, яку Кремль руками своїх агентів впливу захопить без жодного пострілу.Саксонія-Ангальт має найнижчий ВВП на душу населення серед 16 федеральних земель ФРН. Це депресивна частина країни з найвищим рівнем скорочення населення. Зараз в землі мешкає близько двох мільйонів. Ультраправі не стільки обіцяли розв'язати проблеми жителів землі, скільки критикували федеральну владу, в такий спосіб перетворивши голосування на протест проти політики уряду. Це спрацювало. 20 вересня місцеві вибори у землі Мекленбург — Передня Померанія та у Берліні і якщо "Альтернатива" матиме успіх і там, варто очікувати серйозної пертурбації на федеральному рівні.Берлін і Мекленбург — Передня Померанія: правий марш триваєЧастина оптимістично налаштованих німецьких експертів закликає не панікувати раніше часу. У березні обирали земельні парламенти у західнонімецьких землях Баден-Вюртенберг і Рейнланд-Пфальц, результати там були інші: "Альтернатива" не дотягла до 20%, тоді як ХДС у Рейнланд-Пфальці впевнено переміг, а у Баден-Вюртенбергу трохи поступився "Зеленим". В обох землях до ландтагів не потрапили ні "Ліві", ні Альянс Сари Вагенкнехт, лівий табір там представлений лише есдеками. В ультраправих чисельні фракції, однак ніхто з ними в коаліцію не пішов.Тому нині всі погляди прикуті до виборів 20 вересня, особливо жорсткою обіцяє бути битва за Берлін. Згідно з останніми опитуваннями, АдН, ХДС і "Ліві" йдуть "ніздря в ніздрю", у них близько 20 відсотків симпатиків, від трійки відстали "Зелені" (за них готові проголосувати близько 17%) та есдеки (приблизно 12% підтримки). Партія Вагенкнехт балансує на межі прохідного бар'єра. Ультраправих популістів у Берліні очолює Крістін Брінкер, яка вибудувала кампанію на антимігрантській риториці.Нинішня передвиборча кампанія в Берліні відзначається неймовірною кількістю бруду проти кандидатів, діпфейками, німецькі експерти небезпідставно вважають, що за цим стоять російські спецслужби. Дістається всім, окрім ультраправих, що зайвий раз підтверджує, яка з партій вигідна Кремлю.У Мекленбург — Передній Померанії розклади інші. Тут АдН — лідерка, у неї приблизно 35% підтримки. Обличчя партії на виборах — Лейф-Ерік Гольм свою риторику вибудував на критиці федерального уряду, закликах відмовитися від допомоги Україні, страшилках про втягування Німеччини у війну. Тобто типові прокремлівські наративи.Другими, згідно з опитуваннями, йдуть есдеки під лідерством популярної серед виборців чинної прем’єрки цієї землі Мануели Шлезіг. Треті — "Ліві" з приблизно 11%. А от у партії Мерца у Мекленбург — Передній Померанії, видається, справи можуть бути ще гіршими, аніж у Саксонії-Ангальт. Соцопитування дають ХДС мізерні 8%. На межі прохідного бар'єра балансують "Зелені" та путінські друзі з Альянсу Сари Вагенкнехт.Як би не завершилися вибори 20 вересня, картина виявиться схожою до саксонської — фрагментація і посилення внутрішніх конфліктів. Власне, саме те, що потрібно Росії. Диверсія з дроном в аеропорту Лейпциг / Галле (Галле в Саксонії-Ангальт) була влаштована для того, щоб ультраправі лякали виборців терактами й війною. В їхній програмі вимоги закрити кордони, відмовитися від Шенгену, вийти з єврозони. Співголова АдН Аліс Вайдель обіцяє збільшити кількість депортацій, скоротити натуралізацію іноземців, повернути додому 1,3 мільйона сирійських біженців. А інший співголова Тіно Хруппала прямо закликає скасувати санкції проти Росії та позбавити Україну німецької допомоги.Чому справа не тільки в імені канцлераПісля оприлюднення результатів виборів у Саксонії-Ангальт Німеччиною прокотилися мітинги проти ультраправого реваншу. Вперше з Другої світової війни партія, члени якої хоч і намагаються відбудуватися від неонацистів, проте недалеко від них утекли, має понад сорок відсотків підтримки у німецькому суспільстві, хто б міг таке уявити ще років десять тому."Як усе могло дійти до такого, у чому причини того, що ми дозволили правому популізму, а значною мірою і праворадикальному популізму — зайти так далеко?" — відреагував на підсумки виборів у Саксонії-Ангальт канцлер Мерц.Своєю чергою, лідер фракції ХДС у Бундестазі Торстен Фрай звернув увагу на те, що АдН — екстремістська партія."Ніколи досі ми не опинялись у ситуації, коли партія, класифікована земельною внутрішньою розвідкою як правоекстремістська, отримала б більшість", — зазначив він.Своє глибоке розчарування висловило багато німецьких та закордонних політиків. А от Дональд Трамп зрадів перемозі друзів Путіна і привітав їх, що спричинило політичний скандал, — Мерц відмовився від телефонних переговорів із главою Білого дому, запланованих на 11 вересня.На тлі "тектонічного зсуву", як назвав канцлер наслідки виборів у Саксонії-Ангальт, активізувалися розмови про його політичне майбутнє. За схожої ситуації у Великій Британії, де у травні на місцевих виборах перемогли ультраправі, непопулярному прем’єру Кіру Стармеру довелося йти у відставку. У Німеччині блок ХДС/ХСС не має одноосібної більшості, як лейбористи у Великій Британії, а працює в коаліції з СДПН, тому там — своя процедура. Щоб на чолі уряду став новий канцлер, чинний повинен добровільно піти з посади. Мерц, наскільки відомо, робити цього не збирається, хоча у серпні деякі ЗМІ "відправляли" його у відставку.Другий варіант — "конструктивний вотум недовіри": члени коаліції підтримують нового канцлера, після чого попередник просто втрачає посаду. Третій варіант — розвал коаліції й дочасні вибори, на яких, судячи з нинішніх подій, дуже значні шанси на перемогу партії Вайдель і Хруппали. Цей варіант точно можна виключити. Сумнівний і другий, адже будь-які спроби домовитися про заміну канцлера в межах коаліції напевне приведе до конфліктів.Відомо про невдоволення в лавах ХДС, навіть називають можливих наступників Мерца — глав урядів Північної Рейн-Вестфалії Гендріка Вюста, Баварії Маркуса Зедера (лідера ХСС) та землі Шлезвіг-Гольштейн Даніеля Гюнтера. Ці німецькі політики підтримують Україну, однак поки триватимуть політичні процедури, займатимуться ними. Та й ключова проблема не тільки в Мерцу, який десь втратив управлінську хватку, а в тому, що на політику ФРН здійснюється одночасно потужний вплив Росією та американськими трампістами. Вони мають різні цілі — Кремль прагне дестабілізувати Німеччину зсередини, а Білий дім хоче привести до влади євроскептиків та ізоляціоністів — але кінцева мета у них зруйнувати Євросоюз.Тож якщо і міняти Мерца, то на політика, який розумітиме, що ультраправий марш — не локальна німецька проблема, а загальноєвропейська, і шукати протиотруту потрібно спільними зусиллями..

Вояж посланців Дональда Трампа Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Москви, а потім до Києва залишив більше питань, аніж дав відповідей. Активізація американців у переговорному процесі — гарна новина. Інша справа — наскільки вони у своїх намірах щирі.Чому Віткофф і Кушнер здійснили візит до Москви та Києва: три версіїНа посланців Трампа Віткоффа й Кушнера в Україні чекали ще в травні, потім влітку, дочекалися минулої неділі. Чому ж так довго збиралися? Існує три версії.Перша: через два місяці у Сполучених Штатах проміжні вибори до Конгресу — і республіканцям потрібно йти до виборців із перемогами, яких немає. TrueUA аналізував внутрішньополітичну ситуацію в Штатах: рейтинг глави Білого дому опустився до історичного мінімуму, фактично його зараз підтримує "залізобетонний" електорат вірних MAGA, інфляція зростає, як і ціни на пальне. Кандидатам-республіканцям потрібно пояснювати виборцям, чому їхнє матеріальне становище з приходом Трампа на посаду президента погіршується.Рятівною соломинкою для рейтингу на тлі проблем, викликаних військовою авантюрою американського президента в Ірані, видається спроба повторно запустити мирний процес по Україні. Точніше — піар навколо цієї спроби. Адміністрації США конче потрібно не програти вибори у листопаді, бо поразка республіканців потягне за собою процедуру імпічменту Трампа. Тому на вояжі Віткоффа і Кушнера, а він як зять президента кревно зацікавлений у тому, щоб у тестя все склалося добре, є сенс дивитися виключно як на відпрацювання внутрішньо американської політичної технології. Терміново знадобилася передвиборча перемога, її апогей технологи Білого дому прорахували десь ближче до дня волевиявлення, щоби виборці бува не забули, кому дякувати.Що за перемога? Тристоронні переговори."Було досягнуто суттєвого прогресу, зокрема — у питанні визначення термінів проведення додаткових тристоронніх переговорів. Президент Трамп докладає значних зусиль, щоби покласти край вбивствам і домогтися тривалого та стійкого миру", — повідомив Віткофф.Тобто не припинення Росією масованих повітряних атак по Україні, не нові потужні санкції проти Москви, а тристоронні переговори. Процес, а не результат.Друга версія також пов’язана з виборами, але ще більш цинічна — у Вашингтоні прагнуть добитися паузи у глибинних ударах України по російських НПЗ до проміжних виборів, для цього потрібно інсценувати переговорний процес, під час якого стоятиме питання про таку паузу. Припущення про саме такий перебіг думок у головах заокеанських політиків з’явилося після заяв міністра фінансів США Скотта Бессента — відомого нелюб’язністю до України, та міністра енергетики Кріса Райта. Бессент звинуватив нашу країну у високих цінах на пальне у Штатах."Зараз ми переживаємо енергетичний шок, спричинений як війною в Україні, адже Україна вирішила атакувати російські енергетичні об’єкти та нафтопереробні заводи, що чинить тиск на світові ціни, так і конфліктом в Ірані", — заявив посадовець.При цьому запевнив, що конфлікт в Ірані закінчиться. Варто нагадати, що його слова пролунали на тлі гучного скандалу — запрошення американцями на саміт G20 путінського міністра фінансів Антона Силуанова, що викликало обурення як у США, так і в Європі. Тобто Бессент ставить на перше місце серед причин стрибків цін на пальне у його країні не війну в Ірані, а дронові удари України по російських НПЗ, що є відвертою брехнею.У тому ж ключі висловився міністр Райт. Він пояснив, чому для американців здорожчав дизель: "найбільшим окремим чинником стало знищення Україною російських нафтопереробних заводів", через це росіяни припинили експорт, а Китай суттєво скоротив постачання дизелю на зовнішні ринки. Цей взагалі не згадав про іранську проблему США, хоча експерти саме її ставлять на чільне місце. Нагадаємо: на початку вересня середня вартість дизелю у Штатах перевищила 5,8 доларів за галон, що є рекордним падінням.Третя версія: Трамп справді хоче наблизити мир. Мабуть, читач зрозуміє, чому ця версія не перша. Понад півтора року США задобрювали росіян замість потужного тиску на них, то чи може щось змінитися? Кушнер каже: триває робота, щоб закінчити війну до зими, але гарантій — немає. Крім того, зять Трампа у Києві зробив ще кілька досить цікавих заяв, які можна тлумачити як бажання американців зупинити війну. Одна із них — мають бути створені домовленості для довгострокового миру, аби Україна процвітала. Тобто відчувається економічний інтерес Трампа до нашої країни. Інша справа, що Путін продовжує наполягати на своїх максималістських цілях і поки незрозуміло, чи хочуть американці не дати йому їх досягнути.То чи буде мирна угода до Нового року?Перше: американці повідомили, що у росіян з’явиться "нова готовність" до переговорів після виборів до Держдуми, які відбудуться 18-20 вересня. Аналітики запідозрили підступ Кремля: що має змінитися після виборів, якщо це все одно псевдодемократичний процес, у Думу потраплять ті, кому дозволять. Простіше кажучи, Путін тягне час. Не виключено, він попросив американців, щоб ті спробували вплинути на Київ, аби задля гарної картинки російських виборів наступні дні у Росії не палали НПЗ і військові заводи.Друге: Віткофф і Кушнер привезли до Москви й Києва черговий проєкт мирного плану, для його осмислення потрібен час, тож і придумали легенду про паузу до виборів у Держдуму. Мережею, найочевидніше з подачі кремлівської пропаганди, гуляв якийсь "мирний план", де йдеться про відмову України від території Донецької області, підконтрольної нашій країні. Нічого нового."Питання Донбасу, це не питання тільки Донбасу. Між нами, я вважаю, це питання цієї війни. Війни і на виживання, і на виснаження. І це територіальне питання, яке є ціллю російської сторони", — наголосив президент Володимир Зеленський на спільній пресконференції з Віткоффом і Кушнером.Тобто поки Путін наполягатиме на територіальних поступках України, предметної розмови з росіянами не буде. Українська позиція — стоїмо де стоїмо.Що б не було у "мирних планах", справжніх або фейкових, існують ключові розбіжності, які без зменшення апетитів Путіна вирішити неможливо. Ні до цього Нового року, ні до наступного. Як справедливо зауважують аналітики Інституту вивчення війни (ISW), заява Ушакова (Юрій Ушаков — помічник російського диктатора) після зустрічі Путіна з Віткоффом і Кушнером свідчить про те, що Кремль, як і раніше, не бажає йти на будь-які суттєві компроміси щодо максималістських вимог Росії.В ISW вважають, що з поточними темпами просування (2,36 кв. км на день у серпні 2026 року) російські війська не зможуть окупувати всю Донецьку область до 2032 року — якщо взагалі здатні її захопити. Тож Путіну переговори потрібні для того, щоб забрати ці території без бою за допомогою псевдодипломатії. Щоразу, як Трамп активізує мирні зусилля, з Кремля вкидають свою головну вимогу до Києва — віддати Донбас.Трамп ще не раз говоритиме з Зеленським та Путіним, що можна пояснити почутим звітом від Віткоффа та Кушнера, але, крім того, вже поговорив із британським прем’єром Енді Бернемом, який тут — третя сторона. Навіщо? Офіційна інформація про розмову з главою британського уряду суха — говорили про Україну та ситуацію на Близькому Сході.Існує припущення, що у Москві заокеанським візитерам наскаржилися на Лондон, російська пропаганда регулярно влаштовує істеричні нападки на британців через їхню непохитну підтримку України. Не виключено, такі ж дзвінки з Білого дому будуть до Берліна і Парижа. Зустрічі американських посланців у Києві відвідали представники Британії, Німеччини й Франції.Є дві версії: перша — участь європейців була домовлена і ці держави спільно зі США тиснутимуть на Росію;друга — Трамп хоче грати у переговори без них.Перший варіант нас та Європу влаштовує, другий — ні, він свідчитиме, що новий виток переговорного процесу потрібен Вашингтону для власних політичних цілей. І це третій пункт, в якому варто шукати відповідь на питання, буде чи ні якийсь формат мирних домовленостей до Нового року. Без участі європейців він неможливий…Четверте: російські повітряні атаки відновилися в повному обсязі як було до візиту Віткоффа і Кушнера, і це ключовий сигнал, що у Кремлі не планують вести серйозні переговори, які б плани не привозили з-за океану. Тому візит цих двох персон до Києва — виправлення перекосу в політиці Білого дому, коли до Москви представники Трампа гасали неодноразово, особливо дружньо там приймали Віткоффа, але результати їхнього вояжу залишили більше питань, аніж дали відповідей..

Відбувся черговий візит Стіва Віткофа і Джареда Кушнера до Москви. Як можна зрозуміти по гарячих слідах, Кремль не планує говорити про мир. Значить, він знову візьметься лякати світ і нагнітатиме ескалацію.Видання Bloomberg із посиланням на джерела, наближені до російської влади, повідомляло, що Путін буцімто може застосувати тактичну ядерну зброю в Україні як крайній захід. "Ядерний попіл" — улюблена страшилка Кремля, але не єдина.Як ядерна бомба за час війни подрібнішала до "Орєшніка"Надувати ядерні "щоки" Путін почав ще перед повномасштабним вторгненням, — 19 лютого 2022 року провів стратегічні військові навчання з використанням ракет "Калібр", "Кинджал", "Циркон", "Іскандер" та навіть міжконтинентальної балістичної ракети "Ярс". А вже 27 лютого 2022 року диктатор наказав "перевести сили стримування російської армії в особливий режим несення бойового чергування" у відповідь на "агресивні висловлювання" лідерів держав НАТО у бік Росії. І це, на жаль, вплинуло на натовських партнерів України: можна пригадати, з яким острахом вони говорили про передачу нам зброї. У головах лідерів західного світу поселився страх ескалації, який звідти досі не вивітрився. Наступний напад ядерного сказу стався з Путіним у вересні 2022-го, коли він проголосив "приєднання" чотирьох українських областей до Росії. Тоді погрожував застосувати "різні засоби ураження" в разі загрози територіальній цілісності Росії. Протягом 2023 року страшком для Європи Путін зробив Білорусь, якій Москва передала "Іскандери" і буцімто — боєголовки. Але переважна більшість військових експертів спільна в думці, що ніяких ядерних боєголовок на території Білорусі немає, а це була спроба нагнати страху на європейців. Варто зазначити, що у тих уже почав вироблятися імунітет до погроз ядеркою. Коли номер не пройшов і перелякати Європу не вдалося, Путін підняв ставки і ухвалив зміни в ядерній доктрині, які передбачали ядерний удар у відповідь на атаки по території Росії ракетами та безпілотниками. Світ пересвідчився, ще ці погрози — порожній звук. Тоді Путін придумав міф про "Орєшнік".Уперше його застосували 21 листопада 2024 року по Дніпру, потім ще кілька разів, зокрема, по Львівщині та Київщині. Вундерваффе кремлівського диктатора виявилося посміховиськом — аналогом радянських балістичних ракет, які в СРСР забракували. Після цього про "Орєшнік" забулися і повернулися до традиційних ядерних погроз відповісти Заходу "не словом, а ділом".Публікація у Bloomberg — продовження історії. Росія використовує навіть поважні західні ЗМІ для своїх маніпуляцій. Кремлю було вигідно запустити "качку" про варіант із ядерним ударом у контексті візиту до Москви директора ЦРУ Джона Ретліффа. TrueUA детально аналізував наслідки цієї події. Правитель Росії побачив, що Дональд Трамп знову зацікавився питанням закінчення війни в Україні, тож почав підіймати ставки. Малоймовірно, що ядерні погрози спрацюють і цього разу.Напад на одну з країн НАТОДруга улюблена гібридна маніпуляція — лякати європейців військовою операцією проти однієї із держав Альянсу (найчастіше називають Польщу, Естонію, Литву і Латвію, які на своє нещастя мають кордон із державою-терористкою) або ж терактами на території Євросоюзу. Ймовірність прямого зіткнення з членами НАТО — незначна, але не варто виключати збройних провокацій з метою дестабілізації ситуації в Європі.Що ж до терактів, то тут радше йдеться про дрібні диверсії. Зокрема, недавня історія з дронами, виявленими 5 серпня поблизу українського вантажного літака в аеропорту Лейпциг/Галле. За результатами експертизи, конструкція дрона та вибухова речовина на ньому були "типовими" для пристроїв, які використовує російське ГРУ. Безпілотник не вибухнув, але інцидент одразу використали для гібридної пропаганди, — через мережі закинули фейк, що український АН начебто віз зброю. Поки німецькі правоохоронці розслідували попередній інцидент, 26 серпня у тому ж аеропорту стався рецидив — поблизу летовища помітили невідомий БпЛА, після чого літаки змушені були перенаправити в інший аеропорт. Навіщо росіяни руками своїх агентів створюють такі ситуації? Пояснення просте: у вересні у двох землях Східної Німеччини — Саксонія-Ангальт і Мекленбург — Передня Померанія, а також у Берліні відбудуться місцеві вибори. Проросійська "Альтернатива для Німеччини" за опитуваннями — лідирує. За задумом російських спецслужб, налякані можливими терактами бюргери мають підтримати цю політсилу. Масована дезінформація під час передвиборчої кампанії — окрема історія. Росія активно втручається у вибори задля перемоги своїх агентів впливу.Таким чином, напад на країни НАТО відбувається не ззовні, а зсередини. На відміну від ядерних погроз він не афішується. Зараз це проблема Німеччини. Наступною буде Франція, де президента обиратимуть у квітні 2027 року. Тамтешні спецслужби знають, як протидіяти російському втручанню — залишається сподіватися, що заради власного спокою політичні еліти в країнах ЄС об’єднаються проти сил, які є маріонетками Кремля.Погроза судами за використання заморожених суверенних активів РФНа відміну від перших двох страшилок, розрахованих переважно на пересічних громадян, ця спрямована проти урядів. Протягом серпня в Євросоюзі активізувалися дискусії про використання заморожених російських грошей для допомоги Україні. Речник Путіна Дмитро Пєсков погрожує: Москва залучить "увесь арсенал правових засобів" і розпочне юридичне переслідування проти всіх, хто ухвалюватиме чи реалізовуватиме такі рішення.Росія вийшла практично з усіх міжнародних судів, тому ці погрози, на перший погляд, нікчемні. До того ж вона порушила статут ООН та міжнародне право, тому подібними заявами цивілізований світ міг би знехтувати. Проте варто згадати минулорічні дебати на цю тему, коли Бельгія, де розміщена левова частка заморожених російських активів, відмовилася їх вилучати. Бельгійський уряд апелював до того, що у перспективі з Росією можуть відновити відносини і тоді Брюссель виявиться крайнім, йому доведеться віддавати ці гроші (близько 210 мільярдів євро) самостійно.Чому страшилка Кремля працює? Відповідь проста: колективний Захід постійно наступає на ті ж граблі — замість ізоляції Росії як світового зла там існує хибна думка, що колись замість Путіна прийдуть демократи і відносини з недоімперією можна перезавантажити. Допоки в Європі не досягнуть світоглядного консенсусу про неможливість змінити Росію, доти Кремль гратиметься зі страшилками про повернення своїх грошей через суди.Страх нового ПригожинаЗаколот ПВК "Вагнер" на чолі з Євгеном Пригожиним у червні 2023 року тривав усього кілька днів, але шокував західний світ. Путч придушили, а згодом російські спецслужби відправили в пекло і самого Пригожина, підлаштувавши йому 23 серпня 2023 року авіакатастрофу. А шокувала ця подія тим, що Захід звик, що краще, аби в Росії при владі був прогнозований президент, аніж "мавпа з ядерною кнопкою". Тому Путіна там сприймають як раціонально мислячу істоту, з якою можна хоча б домовлятися. Це помилкова думка, її коріння сягає часів Холодної війни, коли в СРСР, попри все, керівники були тверезо мислячими. Путін давно "мавпа з ядерною кнопкою". Кремль знає ці страхи Заходу і грає на них. Там упевнені, що ні в Європі, ні в США не хочуть розвалу Росії, бо бояться, що ядерна валізка опиниться в руках таких, як Пригожин. І їх може виявитися з десяток, враховуючи, що боєголовки розкидані по всій території федерації. Це той же страх, який був після розпаду СРСР, коли під тиском США і НАТО Україну змусили відмовитися від ядерної зброї в обмін на фільчину грамоту — Будапештський протокол. Це не всі страшилки, на яких грає Путін, їх значно більше. Українці добре знають - такі речі мають гібридний характер, вони для того, щоб лякати пересічних жителів західного світу, звиклих до комфорту, або впливати на масову свідомість маніпуляціями про можливість домовитися з Росією. Доки з Путіним грають по правилах, доти він ці правила використовуватиме проти самого Заходу. Тому давно пора написати для нього інші правила, де Росія буде справжнім вигнанцем..

Політика Трампа стала каталізатором появи альтернативних оборонних і торгівельних союзів. Для наступника нинішнього глави Білого дому, ким би він не був, це вже зараз створює нові реалії, в яких "зробити Америку знову великою" коштуватиме дуже дорого.Навіщо Трамп перейменовує затоку, озеро й планує перейменувати океанОстаннє за часом опитування Ipsos/Reuters показало, що Дональда Трампа підтримує 33% — це найгірший показник за час його нинішнього президентського терміну. Проте далеко не всі сучасні лідери можуть похвалитися таким рейтингом. Наприклад, рівень підтримки президента Франції Еммануеля Макрона у жовтні минулого року становив 11%, що стало найгіршим показником серед президентів за останні 50 років. Цього року рейтинг Макрона підріс і за останніми опитуваннями становить 21%.Трамп зберігає популярність, бо цілеспрямовано працює на свою аудиторію. Днями він перейменував озеро Онтаріо на озеро Америка."У нас є затока. У нас є озеро. Тепер нам потрібний океан. Тож, можливо, нам доведеться змінити назву Атлантичного або Тихого океану", — повідомив глава Білого дому.Нагадаємо, одним із перших його рішень на посаді стало перейменування Мексиканської затоки на Американську. На географічних мапах світу затока залишилася з історичною назвою, "Американською" її називають в США. Так само і з озером Онтаріо: Google змінив назву об’єкту на своїх картах лише для американців, а в Конгресі вже пропонують скасувати указ глави Білого дому, ухваливши відповідний закон.Можна пригадати один із перших указів Трампа, яким він повернув горі Деналі на Алясці назву Мак-Кінлі на честь одного із президентів США. Гору у 2015 році перейменував Барак Обама на знак поваги до корінного населення. До дивних ініціатив можна віднести намір зробити Ормузьку протоку територією США, Канаду — 51 штатом, відібрати у Панами Панамський канал, приєднати Венесуелу та анексувати Гренландію.Глава канадського уряду Марк Карні відповів на чергове дивацтво президента сусідньої держави. Він наголосив, що назва Онтаріо походить від вендатського слова Ontari’io, це означає "озеро прекрасне, озеро велике". Так воно зветься понад 400 років."Ми знаємо, що Америка змінюється, змінюються її торговельні відносини, зовнішня політика, національні пам’ятки та назви водойм. Канадці також знають, що називати речі своїми іменами означає називати це озеро Онтаріо — тоді, зараз і завжди", — зазначив Карні.Перейменування Трампом озера стало продовженням нового витка конфлікту з Канадою. Президент США оголосив про запровадження 50-відсоткового мита на канадські товари, та з 8 вересня запроваджує контрмита у розмірі від 15% до 50% на імпорт семисот товарів зі Штатів. Не секрет, що тарифні війни, які влаштовує Трамп, шкодять американській економіці, оскільки американцям доводиться платити більше за імпортні товари, але частина виборців підтримує дії президента, вважаючи, що інші країни користуються США у міжнародній торгівлі, а митами Америка повертає справедливість.Росте ціна на бензин? Грабуємо ВенесуелуПоки вираховують, який із океанів — Атлантичний чи Тихий — перейменує Трамп, глава Білого дому продовжує куражитися. Він опублікував рейтинг президентів США, розбивши на кілька категорій. Себе відніс до "величних". Тільки себе. До категорії "видатні" потрапили Вашингтон, Лінкольн, Ф. Рузвельт Джефферсон, Вілсон і Джексон. Далі — "майже великі": Т. Рузвельта, Клівленд, Дж. Адамс та Полк. Наступні — "середні": Клінтон, Дж. К. Адамс, Монро, Гейс, Медісон, Ван Бюрен, Тафт, Артур, Мак-Кінлі, Е. Джонсон, Гувер і Гаррісон. До шістки "нижче середнього" Трамп вписав Тайлера, Куліджа, Філлмора, Тейлора, Бьюкенена і Пірса. Замикають рейтинг — "невдахи": туди Трамп відправив Обаму, свого попередника Байдена, а також Картера, Гранта й Гардінга.У переліку не знайшлося місця Рейгану, біля чийого портрета любить фотографуватися Трамп, Трумену, Ейзенхауеру, Кеннеді, Л. Джонсону, Ніксону, Форду та обом Бушам, батьку і сину. Шукати причину вибірковості резону немає, як і розподіленню по категоріях. Приміром, Грант зображений на 50-доларовій купюрі, очевидно — заслужив, раз його портрет на національній валюті.Інша справа, чи конвертуються 33% фанатів Трампа у голоси республіканців на проміжних виборах до Конгресу, які відбудуться 3 листопада. Можна і Місяць перейменувати на Америку, мотивуючи тим, що на супутнику Землі побували американські астронавти, але чи додасть це підтримки кандидатам від Республіканської партії? Їм треба пояснювати виборцям, чому США загрузли в Ірані, чому їхній лідер у кріслі президента не може виконати обіцянку припинити війну в Україні, є й більш приземлені "чому": з початку року вартість бензину зросла із 2,79 доларів за галон до 4 доларів; роздрібна ціна дизелю перевищила 5,60 доларів за галон, а запаси дизельного палива впали до найнижчого сезонного рівня за весь період спостережень (із початку 1980-х); споживчі ціни зросли на 0,1% у липні, а річний рівень інфляції у серпні становив 3,4%.У Трампа вже є відповіді на невдоволення ростом цін на пальне, - він оголосив про намір використати венесуельську нафту для поповнення стратегічних національних резервів. Нещодавно Вашингтон і Каракас уклали угоду про розробку у Венесуелі 17 нафтових родовищ із запасами 65 млрд. барелів — пʼятої частини доведених резервів країни. Фактично венесуельська влада, яку США не чіпають після викрадення Ніколаса Мадуро, заради виживання віддала американцям ексклюзивне право розробляти величезні родовища нафти, яка потрапить до Штатів не зараз і навіть не через рік, її ще треба видобути, транспортувати, але в цій історії чітко прослідковується, що Трамп намагається довести тим, хто шаленіє від нього, що він таки "найвеличніший". Серед республіканців-прихильників руху MAGA (близько 60% партії), діяльність глави держави схвалює 92%.Як світ реагує на блазнювання ТрампаДля колективного Заходу політики нинішньої американської адміністрації стала великим викликом. Якщо минулого року до його поведінки пристосовувалися, намагалися зайвий раз не дратувати, демонструвати лояльність, то цього року відбулися помітні зміни. Поштовхом до них стала іранська авантюра Штатів, в якій партнери по НАТО відмовилися брати участь, викликавши гнів Трампа. Проте змусити їх вв’язатися у війну в Ірані він так і не зміг. Рано або пізно терпець союзників Америки мав урватися, - вони не MAGA-виборці, які моляться на свою ікону в Овальному кабінеті.Демократії шукають, як пережити темні часи. Таким прикладом є "Коаліція рішучих" на чолі з Британією, Францією та Німеччиною. Інший приклад — Об’єднані експедиційні сили, Joint Expeditionary Force (JEF) — спілка десяти держав північної Європи на чолі з Британією. Її створили 2015 року, але активно організація запрацювала на тлі безпекових викликів, пов’язаних із російською агресією проти України, та політики Вашингтона. Країни-члени JEF — серед лідерів із військової допомоги нашій державі. Продовжують продуктивно взаємодіяти й старі альянси — НАТО, G7, політичні структури Євросоюзу.Змінюється політика й інших держав. 7 серпня у священному місті мусульман Мецці Туреччина, Саудівська Аравія і Пакистан уклали тристоронній оборонний пакт, в якому є пункт про колективну безпеку й оборону. Свою гру веде й Індія, влада якої зрозуміла, що діяльність Трампа посилює Китай, її головного геополітичного суперника в Азії. В січні 2026-го Індія уклала торгівельну угоду з Євросоюзом після 20 років переговорів. Окремо домовилися про партнерство у сфері оборони, яке передбачає розробку і виробництво зброї, обмін секретною інформацією і спільний моніторинг Індійського океану для протидії китайському флоту. Подібні угоди Індія уклала ще з низкою країн.Поки нові союзи видаються темами для широкого експертного обговорення, жоден не претендує на потужну альтернативу існуючим. Радше, це спроба дружити у перспективі посттрампівської Америки. Хто б не став наступником "найвеличнішого перейменовувача озер", йому доведеться визнавати реалії, за яких повернення лідерства США виявиться неможливим без урахування інтересів учасників нових альянсів..

Китайський та індійський лідери одночасно під час зустрічі з Путіним висловилися за припинення війни в Україні. З огляду на те, що вони доволі довго мовчали щодо цього, існують припущення, чому зненацька нагадали другу-диктатору про мир. Навіщо Сі Цзіньпін знову згадав про УкраїнуЛідер Китаю заявив про готовність допомогти у завершенні війни в Україні. Новинами приблизно з такими заголовками рясніють мережеві ресурси. Очевидно, не дочитавши до кінця, дехто з оптимізмом дивиться у бік товариша Сі, який може змусити Путіна зупинитися. Почнімо з контексту: вождь китайських комуністів висловився у столиці Киргизстану — Бішкеку — під час саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Місце і компанія тут грають важливу роль.До ШОС входить 10 держав: Білорусь, Індія, Іран, Казахстан, Китай, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан та Узбекистан, але саміти організації відвідують лідери багатьох держав, цього разу приїхали представники 21-ї держави. Спілку створили у червні 2001 року в Шанхаї, звідки й назва, тобто нинішня зустріч була 25-ю, ювілейною.За чверть століття у ШОС змінився головний гравець. Коли створювалася організація, завдяки політичному впливу на Середньоазіатські країни першу скрипку грала Росія, але поступово першість перейшла до Китаю. Особливо цьому посприяла війна, розв’язана Путіним проти України, яка зробила Росію політично та економічно залежною від КНР. Інші учасники об’єднання протягом останніх років помітно дрейфували від впливів Росії. Найбільший прогрес продемонструвала Вірменія, яка входить до "партнерів по діалогу" ШОС, але вона орієнтується не на китайців, а на Євросоюз. У Бішкеку вірменський прем’єр Нікола Пашинян був єдиним із глав держав колишнього СРСР, хто виступив рідною мовою, а не російською, чим довів кремлівських пропагандистів до сказу.Втім, повернемося до слів Сі про Україну, для чиїх вух вони були. З огляду на учасників блоку та їхніх симпатиків, війна в Україні цікавить там далеко не всіх, м’яко кажучи, інша справа — її наслідки для них самих. Члени ШОС та "партнери по діалогу" дуже залежні від української сільськогосподарської продукції: Туреччина є найбільшим покупцем нашої кукурудзи, Єгипет — одним із ключових імпортерів нашої пшениці, крім того, китайці і турки імпортують понад половину ячменю українського походження, Єгипет, Туреччина та Індія купляють чверть нашої олії.Блокада чорноморських портів України через постійні повітряні атаки Росії завдає цим країнам гігантських збитків. Тому заява Сі Цзіньпіна передовсім спрямовувалася у бік цих партнерів по ШОС, він дав їм зрозуміти, хто тут головний і хто на їхньому боці. Чи зробив із цього висновки Путін, побачимо. Принаймні, атаки на Одесу та область не припиняються. Але є ще два вуха, які мали почути слова Сі — це вуха Дональда Трампа. Ймовірно, 24 вересня китайський лідер вперше за 11 років відвідає Сполучені Штати для зустрічі з главою Білого дому. Він чудово розуміє, що під час цих контактів Трамп говоритиме про припинення війни в Україні та про можливу роль у цьому Китаю. Лідер КНР — дуже досвідчений геополітичний гравець, у Бішкеку він акуратно обходив тему війни США з Іраном, а у заяві, де згадав Україну, перерахував й інші "міжнародні і регіональні гарячі точки" — Афганістан та Близький Схід. У такий спосіб окреслив контури перемовин із Трампом, — не тільки Україна. На відміну від Сі, Путін у столиці Киргизстану під час зустрічі з іранським президентом Масудом Пезешкіаном заявив про підтримку Ірану, а його народ назвав "мужнім і стійким".Оглядачі помітили цікаву деталь: кремлівський диктатор намагався внести у порядок денний тему війни, але йому не вдалося через позицію Сі Цзіньпіна і Нарендри Моді. Разом із тим, ні один, ні інший не представили конкретного механізму припинення війни в Україні. Тобто їхня миротворча риторика була не для вух українців. І в цьому — велика небезпека включення Китаю у переговорний процес. Він не буде на нашому боці, а гратиме за Росію. Згадуючи ганебний провал Трампа за підсумками зустрічі з Путіним на Алясці, існує ризик, що товариш Сі привезе до Америки якийсь диво-рецепт миру, який уже узгодив з Путіним. Залишилося це лише згодувати Трампу.Цинічні голуби миру з ПекінаНа першу річницю повномасштабного вторгнення Китай оприлюднив "мирний план" із 12 пунктів — абсолютно беззмістовний, на увагу заслуговував хіба перший пункт про повагу до суверенітету всіх країн та дотримання принципів Статуту ООН. Проте Пекін влаштував навколо цього плану дипломатичне шоу. 16 травня 2023 року до Києва прибув спеціальний представник Китаю у справах Євразії та колишній посол КНР у Росії Лі Хуей, він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським та тодішнім главою МЗС Дмитром Кулебою.За підсумками цього вояжу українська сторона заявила, що не сприймає жодних пропозицій, які передбачають втрату територій. Потім Лі Хуей поїхав до Європи, відвідав Польщу, Францію і Німеччину. Як повідомляли ЗМІ, там він прямим текстом вимагав для Росії збереження окупованих українських територій. Європейці зустріли ці вимоги холодно і китайський посланець повернувся додому ні з чим.У травні 2024 року Китай спільно з Бразилією запропонував "мирний план" із шести пунктів, де про повагу до суверенітету вже не згадувалося. Це був ще більш порожній документ, який Пекін знову використав для дипломатичного шоу. Китайські дипломати їздили країнами Глобального Півдня з піаром свого "плану", у вересні 2024 року на полях Генасамблеї ООН Китай заснував платформу "Друзі миру", куди долучилися країни, які геополітично орієнтуються на Пекін. Відбулося засідання, після чого "Друзі миру" — дулися. Відтоді Китай не виходив із жодними мирними ініціативами.Таким чином, паралельно існує кілька міфів про роль КНР у завершенні війни Росії проти України. Перший міф: Сі може змусити Путіна піти на мирні переговори. Пекін і Москва — стратегічні партнери, Сі Цзіньпін ні до чого не буде змушувати свого кремлівського чи то друга, чи васала. Вони діють у злучці.Другий міф: китайський вождь стримує Путіна від ядерного удару по Україні. А чому на цей міф не поглянути інакше: політичним приятелям вигідно, щоб світ у це вірив і боявся.Третій міф: Сі Цзіньпін вибудовує відносини з іншими державами на засадах торгівлі й економіки, а не війни і цим буцімто приваблює країни Глобального Півдня. З цією "миролюбною" державою щодня мають справу країни Тихоокеанського регіону, вони вважають зовсім інакше.Тож навіщо Сі заявляв про участь Китаю у мирному процесі по Україні? Помічник Путіна Юрій Ушаков у коментарі російським пропагандистам розповів про можливість тристоронньої зустрічі президентів США, Росії та лідера КНР на саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва 18-19 листопада у китайському Шеньчжені.Як відомо, директор ЦРУ Джон Джон Реткліфф під час відвідин Москви висунув ідею тристоронньої зустрічі Трампа, Зеленського та Путіна. Ідея зустрічі без Зеленського — формат нової Ялти, де Путін і Сі хочуть поділити з Трампом зони впливу. Себто домовитися про Україну без України. Це робили Лі Хуей, Стів Віткофф та і Трамп із Путіним в Анкориджі. Сі й Путін прагнуть виключити Україну та Європу з переговорів — приблизно про це китайський вождь говоритиме з Трампом у вересні.До чого тут Моді"Ми завжди підтримували всі зусилля щодо досягнення миру і будемо підтримувати в майбутньому. Нам потрібен кінець війни, а не війна без кінця. Кожен день війни відкидає людство назад, і ми повинні працювати над припиненням бойових дій", — заявив індійський прем’єр Путіну під час саміту ШОС.Кремлівському диктатору це не сподобалося, всі звернули увагу на його нервову реакцію. Моді зробив заяву з куди менш амбітними намірами, аніж його китайський колега. Очільник уряду Індії також колись хотів стати миротворцем, однак заплямував себе обіймами з Путіним. Це сталося лише через кілька годин після масової ракетної атаки Росії проти України 8 липня 2024 року, коли загинули десятки людей, зокрема, діти. Тоді ж зазнала руйнувань дитяча лікарня "Охматдит" у Києві.Володимир Зеленський назвав учинок Моді "величезним розчаруванням і нищівним ударом по мирних зусиллях — бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається із найкривавішим злочинцем у світі в Москві".Моді — не менш цинічний за Сі, а, може і більш, бо китайський лідер хоча б не приховує, на чиєму він боці. Індія — один із ключових покупців російської нафти, тобто ця країна стабільно наповнює бюджет РФ для війни проти України.Для чиїх вух була заява Моді? У нього склалися погані стосунки з Трампом, натомість з Євросоюзом значно покращилися, Індія цього року уклала велику торгівельну угоду з ЄС, намагаючись посунути з європейських ринків китайців. Тому не варто надто перейматися словами Моді, адресованими Путіну. У цьому випадку, як у відомій фразі, яку приписують американському гангстеру Аль Капоне, "нічого особистого, це просто бізнес"..

Таємний візит директора Центрального розвідувального управління до Москви став топтемою останніх днів, як причини його прильоту до Росії, так і наслідки переговорів обросли теоріями змов. А Дональд Трамп висловився просто: з цього щось може вийти.Трамп відправив Реткліффа до Москви заради миру в Україні?Перша версія — прозондувати, якою мірою Кремль готовий повернутися за стіл переговорів щодо припинення війни в Україні. Американський президент пояснив: Реткліфф літав до Росії з "напіврутинної причини", при цьому додав, що йшлося саме про війну в Україні."Ми докладаємо всіх зусиль, щоб покласти край цій війні, і, чесно кажучи, вони обидва (президенти України та Росії, — ред.) хочуть, щоб вона закінчилася", — заявив Трамп.Тобто, він знову затягнув стару пісню, що Путін хоче миру. Зазвичай, коли він так каже, це означає, що в американців є якісь пропозиції російському диктатору. Та чи з’явився в руках Трампа предмет для тиску на Путіна, а не торгу з ним?Реткліфф зустрічався з представниками спецслужб РФ, із Путіним він не бачився. Одним із можливих співрозмовників директора ЦРУ міг бути директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, з яким американський розвідник підтримує контакти. Так, відомо, що вони зідзвонювалися 11 березня 2025 року на тлі американсько-українських переговорів у Джидді. За версією американських ЗМІ, Реткліфф міг передати через Наришкіна послання або попередження Путіну, що США відомі російські плани й готові реагувати на їх реалізацію жорстко.Експерти вважають, що Білий дім через контакти Реткліффа в Росії намагався дізнатися, так би мовити, з перших вуст, чи готує Кремль черговий виток ескалації — оголошення нової мобілізації, або наскільки ймовірними можуть бути збройні провокації проти країн НАТО. І попередити, що Штатам такий сценарій — не подобається."Сподіваюся, він (Реткліфф) попередив Росію, що в разі ескалації для неї будуть наслідки. Путін має знати, що Сполучені Штати будуть залучені, якщо відбудеться така ескалація, про яку ми чули. Дуже сподіваюся, що його послання було таким: "не робіть цього, забудьте про це — у вас не буде жодного шансу"", — заявив сенатор-демократ Річард Блюменталь, який саме приїздив до Києва.Оскільки директори ЦРУ дуже рідко прилітають до Москви, значить рівень ескалації, про який стало відомо американській розвідці, дуже високий. Востаннє до Росії прилітав попередник Реткліффа Вільям Бернс у листопаді 2021 року застерегти Кремль від вторгнення в Україну. Путін зробив з точністю до навпаки.Другий варіант — Реткліфф передавав через Наришкіна, які пункти нового мирного плану обов’язково мають у ньому лишитися, тобто, намалював червоні лінії, за які американці під час переговорів не перейдуть. Днями з’явилася інформація про спільний мирний план України, наших партнерів в Європі та американців, який серед іншого передбачає припинення бойових дій по нинішній лінії протистояння, взаємне розведення військ та створення буферної зони. Можливо навіть з особливим статусом вільної економічної зони. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков відкинув цей план, сам диктатор раніше казав про "екзотичні" пропозиції з Києва. Кремль не хоче розглядати жодних мирних планів. Тому існують й інші припущення щодо того, який сигнал Реткліфф передав Путіну.По-перше, директор ЦРУ міг висловити невдоволення масштабними ударами Росії по Україні балістичними ракетами. Білий дім волів би, щоб сторони домовилися про якийсь формат взаємного не використання дальніх ударів. Але Путін на це не погоджується, він погрожує "відповісти" на порушення російської логістики."Дії російської армії, звісно, набагато більш чутливі й набагато більш руйнівні", — казав він нещодавно.По-друге, Реткліфф міг передати невдоволення США блокадою Чорного моря. TrueUA розповідав, чим обернулася для світу й України російська спроба заблокувати море. Зокрема, без українського зерна лишилися американські союзники на Близькому Сході, також значні втрати несе Туреччина. Тому серед іншого могло обговорюватися питання відкриття мореплавства в Чорному морі, а не щось більш глобальне.По-третє, директор ЦРУ привіз до Москви останнє попередження: якщо та не зупиниться у війні, Палата представників ухвалить остаточно закон Ліндсі Грема і Річарда Блюменталя про "пекельні" санкції і Трамп цей закон підпише. Або ж інший сценарій: Росія сідає за стіл переговорів, не затягує їх і тоді американці санкції ставлять на паузу.Інша версія: основна тема переговорів — ІранВашингтон зараз більше зацікавлений зупинити війну проти Ірану, яку почав і тепер не може з неї гарно вийти, аніж домовлятися про зупинку війни в Україні. Існує припущення, що іранська тема була ключовою під час вояжу Реткліффа до Москви, а українська — другорядною. США хочуть, щоб РФ припинила надавати військову допомогу Тегерану. Сполучені Штати оголосили про запровадження "найжорсткішого в історії" пакету санкцій проти Ірану. Він не спрацює, якщо іранцям сприятимуть треті країни.Місяць тому президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія здійснює супутникову розвідку американських військових об’єктів у країнах Перської затоки, а отримані дані можуть використовуватися Іраном для підготовки та оцінки ударів. Трамп тоді відреагував досить цікаво, мовляв, при нагоді спитає про це у Путіна. Можливо, американська розвідка отримала підтвердження слів Зеленського і Реткліфф прилетів попередити Кремль, щоб більше іранцям не допомагав. Інша справа, це було грізне попередження чи демонстрація готовності поторгуватися.Вся попередня історія відносин американської адміністрації Трампа з кремлівським режимом Путіна підштовхує до висновку, що йшлося про якісь торги, в яких американці знову спробують знехтувати українськими інтересами, домовляючись у нас за спиною. Починаючи зі Стіва Віткоффа, котрий шість разів літав до Москви, але так і не знайшов часу бодай раз відвідати Україну, закінчуючи свіжим вояжем Реткліффа. Експерти-оптимісти вбачають у ньому позитив, мовляв, неформальні контакти часто роблять більше за публічні. Однак будь-які таємні переговори завжди залишають більше запитань, аніж дають відповідей. Всі добре пам’ятають, чим обернулася дипломатія Віткоффа — ганьбою Трампа на Алясці й "духом Анкориджа", який наче вивітрився, але у Білому домі, видається, не проти повторити й для цього зондують точки дотику, які будуть для Трампа менш репутаційно збитковими.Нещодавно видання Financial Times повідомило про іншу таємну зустріч американців із росіянами, в ній брав участь один із соратників Трампа Родні Мімс Кук-молодший. У червні ця особа відвідувала економічний форум у Санкт-Петербургу, де передала Путіну "щирі вітання від вашого друга, президента Дональда Трампа". Джерела видання стверджують, що команда Білого дому намагається знайти підхід до російського диктатора після провалу попередніх миротворчих зусиль.Також варто звернути увагу на промову у Радбезі ООН заступника постійного представника США в цій організації Дена Негреа."Ми закликаємо обидві сторони припинити будь-які удари, які завдають шкоди цивільним суднам або створюють загрозу їхньому пошкодженню. Безглуздо продовжувати проливати кров невинних цивільних, коли військового вирішення цієї війни не існує", — зазначив він.Знову "обидві сторони". Тобто потуги дипломатії схилити Трампа на наш бік, на жаль, успіхом не увінчалися.За джерелами Bloomberg, Росія розглядає можливість посилення ударів балістичними ракетами по Києву, зокрема по центру столиці, та об'єктах інфраструктури в інших українських містах. Також джерела наголошують на тому, що усі спроби переговорів фактично зазнали краху. Ця новина попри її песимістичність все ж більш правдива, аніж намагання оптимістів побачити в таємних контактах між американською і російською владою позитивні зрушення. Навіть якщо після вояжу Реткліффа до Москви знову полетять Стів Віткофф і Джаред Кушнер, це не означатиме, що вони там гратимуть на нашому боці..

Сьогодні відповідальність бізнесу дедалі частіше визначається не лише його внеском в економіку, а й впливом на суспільство. Підтримка військових і ветеранів поступово стає невід’ємною частиною корпоративної культури. Компанії допомагають захисникам на фронті і водночас створюють можливості для реабілітації та інтеграції по поверненню їх в мирне життя.Як наслідок — допомога тим, хто сьогодні захищає країну, та підтримка тих, хто вже повертається до цивільного життя, стають двома важливими напрямами відповідального бізнесу. Нижче — приклади компаній, які перетворюють ініціативи на конкретні проєкти та системні програми.Український вектор КСВДля багатьох підприємств саме корпоративна соціальна відповідальність стала інструментом подолання викликів, зумовлених війною. У Національному інституті стратегічних досліджень наголошують на унікальності української КСВ воєнного часу. Нині її зовнішній вектор охоплює забезпечення ЗСУ і військових, допомогу громадам і вимушеним переселенцям, сплату податків, підтримку клієнтів та реалізацію суспільних ініціатив, а внутрішній напрям стає дедалі більш людиноцентричним — зокрема у питаннях підтримки ветеранів.До Дня Незалежності України цей досвід набуває особливого значення: внесок у стійкість країни сьогодні формується не лише на полі бою, а й через щоденну відповідальність суспільства та бізнесу. Для компаній одним із проявів такої відповідальності стала системна підтримка військових, ветеранів, громад та інших суспільно важливих ініціатив.Підтримка армії як стратегіяЗа роки повномасштабної війни підтримка Сил безпеки й оборони для багатьох українських компаній перетворилася з окремих благодійних ініціатив на системний напрям роботи. Бізнес не лише долучається до зборів, а й вибудовує довгострокові програми, реагуючи на потреби військових, які постійно змінюються.Для EVA підтримка Сил безпеки й оборони також стала одним із системних напрямів КСВ. З початком повномасштабного вторгнення компанія суттєво переглянула свою стратегію, і вже п’ятий рік цей напрям залишається одним із ключових.За цей час EVA разом із партнерами та клієнтами реалізувала низку проєктів, спрямованих на закриття різних потреб військових — від планшетів, ноутбуків, рацій та квадрокоптерів до мотоциклів, автомобілів і безпілотних комплексів. Компанія як самостійно ініціює благодійні проєкти, так і долучається до великих зборів та ініціатив благодійних фондів, зокрема «Повернись живим», Фонду Сергія Притули та інших партнерських організацій.Окреме місце в цій роботі посідає підтримка жінок-військовослужбовиць. Для EVA природно турбуватися про жінок незалежно від того, де вони сьогодні — у цивільному житті чи на службі. У компанії переконані, що частина базових потреб жінок у війську досі потребує окремої уваги: від спеціалізованого навчання та оснащення до форми й захисту, адаптованих до жіночої анатомії.Разом із партнерами EVA вже допомогла 100 жінкам опанувати спеціальність аеророзвідниць та отримати необхідне обладнання. Ще 184 бойові медикині отримали бронезахист, форму та взуття, адаптовані до жіночої анатомії. У 2026 році компанія продовжила цей напрям проєктом "неВИДИМА" — збором на зимову форму для військовослужбовиць. Напередодні Дня Незалежності проєкт завершили: вдалося зібрати 6,2 млн грн на зимову форму для понад 350 захисниць.Серед інших результатів першого півріччя 2026 року — три позашляховики, передані підрозділу "Баракуда", а також пікап і чотири мотоцикли для бригади "Дике поле".Продовжує роботу й "Оперативний штаб" — власна гуманітарна ініціатива EVA, започаткована у лютому 2022 року. За цей час команда закрила понад 850 запитів від військових підрозділів, благодійних і волонтерських організацій, шпиталів, лікарень, передавши понад 150 тисяч одиниць товарів.Ще один напрям — підтримка Хартія-Хабу в Дніпрі. Уже майже рік компанія фінансово підтримує простір, який став місцем діалогу, відновлення, підтримки та взаємодії між військовими, ветеранами й цивільними.Водночас КСВ компанії не обмежується допомогою військовим. EVA підтримує й тих, хто потерпає від наслідків війни. Зокрема, у межах проєкту "Купуй — рятуй" у 2026 році на евакуацію тварин із прифронтових територій вдалося спрямувати близько 2,3 млн грн та допомогти вивезти понад 700 тварин.Масштаб цієї роботи значно ширший за окремі проєкти одного року. Від початку повномасштабного вторгнення EVA реалізувала 33 благодійні проєкти. Разом із партнерами та клієнтами компанія спрямувала на допомогу понад 144 млн грн, а до її ініціатив долучилися понад 7 млн благодійників.У компанії розуміють, що недостатньо покладатися лише на великі збори. Люди втомлюються, а їхні фінансові можливості різні, тому компанія створює доступні способи долучення: донат від 1 грн на касі, онлайн-переказ, придбання благодійного чи сувенірного товару. Сила таких механік — у можливості для великої кількості людей регулярно долучатися посильними внесками.. Програми для підтримки по підсилення армії є і в інших компаніях. Так, другий рік діє проєкт "Київстар" спільно з фондом "Повернись живим" під назвою "Нам тут жити: Школа операторів наземних дронів "Варан"" для підготовки фахівців у Сили оборони.У межах програми збирають кошти на розбудову інфраструктури школи, забезпечення умов проживання курсантів та технічної бази. До збору коштів долучили не лише бізнес і фонд, а й абоненти "Київстару". Школа випустила понад 400 операторів, а у 2026 році проєкт масштабували.Деякі українські бізнеси обирають інший шлях підтримки військових — вони направляють свої кошти мобілізованим співробітникам. До прикладу, у ПУМБ діє Фонд допомоги мобілізованим співробітникам, кошти до якого збирають працівники банку для забезпечення потреб захисників. Із 2023 року банк подвоює суму, зібрану співробітниками, збільшуючи таким чином обсяг допомоги захисникам.Ветеранський напрямНині в Україні налічується близько 1,2 мільйона ветеранів, а після завершення війни, за прогнозами уряду, їхня кількість разом із родинами може зрости до 5-6 мільйонів осіб. Відтак питання повернення військових до цивільного життя перестало бути виключно темою для вузького кола HR-фахівців. Системна підтримка захисників поступово стає новою нормою для відповідального бізнесу.Показовими є приклади компаній, які системно працюють із мобілізованими працівниками та демобілізованими захисниками. Серед них — "Нова пошта", МХП, "Укрнафта" та сотні інших великих і малих бізнесів. Водночас кожна компанія формує власні підходи до підтримки та реінтеграції ветеранів. Так, мережа автозаправних комплексів WOG зберігає робочі місця для працівників, які стали на захист країни, ще реалізує спеціальну ініціативу — "Академію кави". Учасники програми опановують професію баристи та здобувають знання, необхідні для відкриття власної справи. Програму вже пройшли понад 200 випускників, а в різних регіонах України завдяки цьому відкрито 11 нових кав’ярень.Реінтеграція через освітуОдин із трендів ветеранської політики бізнесу — партнерство компаній з освітніми закладами та громадськими організаціями, яке дозволяє поєднати професійне навчання, перекваліфікацію та подальше працевлаштування ветеранів.Досвід таких програм уже демонструють різні компанії. Більше року тому одна з найбільших IT-компаній країни запустила освітню програму "IT для Ветеранів". Протягом семи тижнів учасники опановують базові цифрові навички та IT-спеціальності, що дає можливість розпочати кар’єру в галузі з нуля — незалежно від віку, освіти чи регіону проживання. Курси безкоштовні, доступні онлайн і постійно оновлюються відповідно до потреб учасників.Ще один підхід — поєднання навчання з реальним досвідом роботи. Днями Райффайзен Банк запустив RASP Cyber Force — шестимісячну навчально-професійну програму для ветеранів і ветеранок, які хочуть розпочати кар’єру у сфері кібербезпеки. Програму реалізують за підтримки ГО "ІТ Ветеран" та КНУ імені Тараса Шевченка. Ключова особливість RASP Cyber Force — учасники не лише навчаються, а й офіційно працюють у банку, виконуючи реальні завдання разом із фахівцями Райфу. Таким чином, отримують не лише нові знання, а й офіційний досвід роботи за спеціальністю.Власну модель партнерства для підтримки ветеранів розвиває й український виробник віконно-дверної фурнітури AXOR Industry. Компанія та Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА) підписали меморандум про співробітництво у сфері освіти, наукових досліджень, професійного розвитку та підтримки ветеранів.Одним із ключових напрямів партнерства стане створення спеціального курсу для ветеранів та членів їхніх сімей. Його розроблятимуть КНУБА, AXOR Industry та громадська спілка "Ветеранський кластер України". Курс має допомогти ветеранам здобути нові знання та професійні навички для повернення до цивільної трудової діяльності.Партнерство передбачає також обмін інформацією про освітні проєкти, спільну розробку освітніх і реабілітаційних програм для ветеранів, проведення круглих столів, конференцій та семінарів, а також сприяння працевлаштуванню студентів, випускників і ветеранів в AXOR Industry та партнерських організаціях.Для КНУБА така співпраця — можливість використати освітній потенціал університету для створення нових програм підтримки ветеранів. Для AXOR Industry — досвід роботи з працівниками, які повертаються з війни та потребують комплексної реабілітації, перенавчання і поступового повернення до трудового процесу.Як зазначила заступниця директора з маркетингу AXOR Олена Крекніна, компанія вже має досвід інтеграції ветеранів у робочі колективи. На підприємстві працюють співробітники, які повернулися з фронту. В AXOR розуміють: для успішної реінтеграції недостатньо лише створити належні умови для ветерана — необхідно також підготувати колектив до поважної та коректної взаємодії.На основі цього досвіду в компанії визначили кілька практичних кроків, які можуть допомогти роботодавцям вибудувати комфортне середовище для ветеранів:Визнавати досвід ветеранів. Розуміння важливості їхнього внеску в безпеку країни допомагає формувати атмосферу поваги та довіри.Навчити HR-фахівців. Перший контакт ветерана з підприємством має бути чутливим до його потреб та досвіду.Запровадити гнучкий графік роботи. Це може полегшити адаптацію після повернення до цивільної роботи.Проводити тренінги для колективу. Підвищення обізнаності працівників допомагає позбутися стереотипів, уникати непорозумінь і некоректної поведінки.Забезпечити доступ до психологічної підтримки. Компанія може залучати власного фахівця або співпрацювати із зовнішніми експертами.Таким чином, AXOR Industry розглядає роботу з ветеранами не лише як питання працевлаштування. Поєднання власного досвіду, партнерства з університетом та професійної підготовки колективу формує комплексніший підхід — від повернення людини на робоче місце до її довгострокової професійної адаптації..

Що сьогодні означає бути відповідальним бізнесом у країні, яка п’ятий рік живе в умовах повномасштабної війни? Очевидно, більше, ніж просто реалізовувати благодійні проєкти. Продовжувати працювати попри обстріли та економічну невизначеність, зберігати робочі місця, сплачувати податки, підтримувати військо, допомагати людям, чиє життя змінила війна, — усе це сьогодні є частиною відповідальності бізнесу.Після 2022 року корпоративна соціальна відповідальність перестала бути окремим напрямом, який існує паралельно з основною роботою компанії. Вона дедалі більше визначає сам спосіб ведення бізнесу: від ставлення до працівників і виконання зобов’язань перед державою до використання власних продуктів, ресурсів і зв’язків для допомоги суспільству.Незалежність тримається не лише на обороні. Вона також залежить від здатності економіки працювати, людей — зберігати дохід, а держави — отримувати ресурси для фінансування війська, медицини та соціальної сфери. Тому відповідальність бізнесу сьогодні — це не додаткова активність, а частина стійкості країни.Як це працює на практиці, можна побачити на прикладі BROCARD. Підтримка війська, турбота про працівників, благодійні партнерства та прозора робота — різні за форматом, але однаково важливі складові відповідального бізнесу.Благодійність, вбудована у роботу бізнесуОдним із найновіших напрямів BROCARD стала співпраця із Superhumans Center: у 2026 році партнери започаткували благодійну ініціативу "Краса, що відновлює" для підтримки військових і цивільних, які відновлюються після важких поранень.У межах проєкту створили лімітовану серію електронних подарункових сертифікатів eCard номіналом 4500 гривень. П’ять відсотків від продажу кожного сертифіката BROCARD спрямовує на реконструктивну хірургію пацієнтів Superhumans Center.Номінал сертифіката пов’язаний із військовим кодом "4.5.0", який означає, що все спокійно або все добре. Дизайн лімітованої серії створила українська ілюстраторка та режисерка анімації Марія Оз, використавши образ квітів, що проростають крізь тріщини.Важливим у цьому проєкті є сам механізм допомоги. Компанія використовує власний продукт і звичний клієнтський досвід, щоб залучати людей до підтримки пацієнтів центру. Благодійність у такому форматі не існує окремо від діяльності бізнесу: вона стає частиною покупки та дає клієнту можливість долучитися до спільної справи.Підтримка війська як постійний напрямПісля початку повномасштабного вторгнення одним із головних напрямів відповідальності українського бізнесу стала допомога Силам оборони. Для BROCARD ця підтримка набула системного характеру.За актуальними даними компанії, загальна сума допомоги Збройним силам України сягнула 330 мільйонів гривень. П’ять мільйонів гривень із цієї суми передали фонду "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО".Кошти спрямовували на потреби військових підрозділів, придбання автомобільної техніки, дронів, обладнання, боєприпасів та іншого необхідного оснащення. Крім того, захисникам передали 12 тисяч одиниць товарів першої потреби загальною вартістю чотири мільйони гривень.У 2024 році BROCARD отримав подяку від керівництва ГУР МО України за допомогу армії та внесок у зміцнення обороноздатності держави.Відповідальність перед працівникамиРоль бізнесу під час війни не обмежується зовнішньою допомогою. Вона також проявляється у ставленні до людей, які працюють у компанії або тимчасово залишили роботу через службу у війську.Нині 38 співробітників BROCARD захищають Україну в лавах Сил оборони. Раніше вони працювали в офісах, магазинах і на складах, але й після мобілізації залишаються частиною команди. Компанія зберігає за ними робочі місця, підтримує зв’язок і продовжує виплачувати зарплати в повному обсязі.До підтримки військовослужбовців долучаються й колеги. Працівники проводять внутрішні збори на автомобілі та запчастини, тепловізори, кровоспинні турнікети, каски, зарядні станції й інші необхідні речі. Допомогу також отримують родини співробітників, чиї близькі перебувають на фронті.В умовах війни збережене офіційне робоче місце має ширший ефект, ніж стабільність окремої компанії. Це дохід для родини, податкові надходження до бюджету та можливість для людей зберігати хоча б частину звичного життя.Довгострокові партнерства замість разових акційЩе одним показником системності є тривалість благодійних програм. Із кінця 2022 року до червня 2026-го BROCARD співпрацював із фондом "Я буду твоїм тилом". Ініціативу пов’язали з ароматом Soul of Ukraine: весь прибуток від продажу парфумів компанія спрямовувала на благодійність.За період співпраці BROCARD перерахував фонду 575,9 тисячі гривень. Гроші передали на проєкт #Вониневинні, що допомагає дітям, які постраждали внаслідок війни.Ініціатива завершилася у червні 2026 року, проте діяла понад три роки. У цьому разі діяльність бізнесу була пов’язана з регулярною підтримкою однієї з найвразливіших груп — дітей, чиє життя змінила війна.Залучення клієнтів до допомоги стало основою й іншого проєкту — колаборації BROCARD, бренду ялинкових прикрас "Різдвяні історії" та Патронатної служби "Янголи". Партнери створили лімітовану колекцію різдвяних прикрас, прибуток від продажу яких спрямували на лікування та реабілітацію поранених українських захисників. За результатами проєкту вдалося перерахувати 210 тисяч гривень.У цих проєктах бізнес не лише виділяє власні кошти, а створює можливість для покупців долучитися до допомоги через звичний вибір товару або подарунка.Податки як основа відповідального бізнесуБлагодійні внески є лише частиною підтримки країни. Не менш важливо, щоб бізнес продовжував працювати прозоро, офіційно працевлаштовував людей і виконував податкові зобов’язання.Упродовж 2022-2025 років група компаній BROCARD сплатила до державного бюджету загалом 3 мільярди 137 мільйонів гривень податків. У 2022 році сума становила 673 мільйони гривень, у 2023-му — 590 мільйонів, у 2024-му — 798 мільйонів, а у 2025 році — 1 мільярд 76 мільйонів гривень.Сплата податків не є благодійністю — це базове зобов’язання бізнесу. Однак під час війни його значення особливо відчутне, адже бюджетні надходження забезпечують роботу держави та фінансування критичних потреб.Саме тому оцінювати корпоративну відповідальність лише за сумами благодійних переказів недостатньо. Вона також залежить від того, чи зберігає компанія офіційні робочі місця, чи платить "білі" зарплати, чи працює прозоро та чи залишається економічно активною у складні періоди.Частина спільної стійкостіДосвід BROCARD показує, що відповідальність бізнесу під час війни не зводиться до одного великого внеску чи окремої благодійної кампанії. Вона проявляється у щоденних рішеннях: продовжувати працювати, зберігати команду, сплачувати податки, підтримувати військо та створювати можливості для допомоги тим, хто її потребує.У цьому сенсі відповідальний бізнес стає частиною спільної стійкості країни. Не тому, що бере на себе роль держави чи благодійних організацій, а тому, що виконує свою власну — працює, розвивається і використовує можливості свого бізнесу там, де вони можуть бути корисними для суспільства..

Символічно, що у День незалежності України буде засідання "коаліції рішучих". Учасники обговорюватимуть захист нашого неба від російської балістики. Проте серед учасників будуть лідери країн, які виступають проти заборони в’їзду російським комбатантам.Чому російські військові вбивці досі вільно їздять до Європи21-й пакет санкцій Євросоюзу став найпотужнішим за час повномасштабного вторгнення. Його узгодження відбувалося важко, TrueUA розповідав про причини цього, — якщо коротко, то вони у необхідності консенсусу всіх членів ЄС. Тому під санкції не потрапили три дуже важливі для нас компоненти. Перший: греки вимагали, щоб їхня судноплавна компанія Dynagas і далі постачала російський скраплений газ третім країнам. Це потужна грецька компанія, яка платить значні податки, тому Афіни вперлися в те, що вони отримають у підсумку значний економічний удар. Другий компонент: Болгарія заблокувала персональні санкції проти патріарха РПЦ Кирила. Пояснення болгар не витримує критики, — вони вважають, що санкції зроблять із Кирила жертву. Насправді, і про це писав TrueUA, питання в тому, що російська православна церква має значний вплив у Болгарії, у тому числі на місцеві політичні процеси.Зараз РПЦ придумала нову технологію на підтримку війни Росії в Україні — викопали мощі московського князя Дмитра Донського, відрізали від них шматки і планують возити окупаційним військам для "поклоніння". ХХІ століття, ера штучного інтелекту, а росіяни підіймають дух своєї армії мощами давно померлого людини, яка прислужувалася Золотій орді. No comments.Третій компонент, насправді найважливіший — дві країни ЄС Італія та Франція заблокували пропозицію щодо заборони в’їзду російських комбатантів, себто, військових. Точніше, ці дві країни виступають за те, щоб зробити обмеження індивідуальними. А оскільки це складно — символічними. Президент Франції Еммануель Макрон один із лідерів "коаліції рішучих", та коли йдеться про в’їзд росіян до Франції — рішучість, на жаль, кудись зникає. Припустимо, що причина цього у значних заробітках туристичної сфери цієї країни, тому цей бізнес тисне на уряд, щоб росіян не обмежували у в’їзді.За словами головної дипломатики ЄС естонки Каї Каллас, 22-й пакет санкцій проти Росії буде ще потужнішим."На осінь я пропоную наймасштабніший пакет санкційних заходів від початку війни. Після ухвалення вони одразу збільшать загальну кількість російських юридичних та фізичних осіб, які перебувають під санкціями, на третину", — заявила вона.Втім, що має ввійти до наступного пакету санкцій, вона не уточнила. Що і не дивно, враховуючи невирішеність ключової проблеми ухвалення рішень в ЄС — "за" мають бути всі. То ж чи ввійде до 22-го пакету заборона на в’їзд росіян до Євросоюзу?Прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс закликав партнерів не зволікати і повністю заблокувати доступ до ЄС російським військовим."Ми що, збожеволіли? Ми дозволяємо російським військовослужбовцям отримувати візи — тим, хто вбиває українців на полі бою", — заявив Кулбергс.Із ним погоджується багато хто в Європі, проте — не всі.Шпигунський скандал у Словенії. Чому це важливо для насДепутати словенського парламенту вимагають провести розслідування щодо можливих зв’язків президентки Наташі Пірц-Мусар з російською розвідкою. Наступного тижня до парламенту викликають представників розвідувальної спецслужби Словенії SOVA для звіту щодо наявних підозр. Депутат правлячої Словенської демократичної партії Жан Махніч закликав уряд призупинити надання президентці звітів розвідки.Офіс Пірц-Мусар звинувачення заперечує, але проти неї свідчать факти. Наприкінці липня глава словенської держави потрапила в ДТП, після якої опинилася в лікарні з переломом ключиці. З нею в авто перебувала росіянка Вікторія Криволуцька, яка є громадянкою Словенії. Ця особа відома романтичним зв’язком із колишнім співробітником словенських спецслужб Романом Єглічем, який утік до Росії. Там Криволуцька жила з ним кілька років.Росіянка причетність до шпигунської мережі спростовує, каже, що давно не спілкується з Єглічем. Так це чи ні стане відомо після доповіді розвідслужби, та головне, що в Європі зв’язки їхніх політиків із росіянами викликають підозру щодо можливої шпигунської діяльності. Це тягне за собою відповідні політичні наслідки. Ймовірно, Пірц-Мусар, яка є президенткою Словенії з грудня 2022 року, свою посаду втратить.Принагідно нагадаємо, що вона також пов’язана з родиною президента США Дональда Трампа. Свого часу як адвокат представляла інтереси Меланії Трамп, своєї землячки і дружини глави Білого дому. Цей зв’язок тепер може грати проти неї з огляду на загалом негативне ставлення європейських політиків до американського президента.На шпигунський скандал у Словенії варто дивитися ширше, аніж на внутрішньополітичні розбірки. Нам важливо, щоб в Євросоюзі росіян, які туди їдуть туристами або з метою лишитися на постійне проживання, сприймали не як "нещасних жертв" війни Путіна проти України, а як потенційних шпигунів, диверсантів та втілювачів гібридних атак. Навіть коли вони прикриваються антивоєнною риторикою.Гроші або совість. Чи зміниться позиція Парижа і РимаКоли обговорювався 21-й пакет санкцій, Єврокомісія пропонувала обмежити видавання віз усім, хто мав стосунок до російських збройних сил, включно з адміністративним чи логістичним персоналом. Тобто спочатку була позиція, яка влаштовує Україну, однак французи та італійці наполягли на пом’якшенні формулювань. Їхні аргументи наступні:по-перше, Італія і Франція є лідерами в ЄС із оформлення віз росіянам разом із Грецією та Іспанією, тож на практиці виконання рішення про заборону в’їзду всім комбатантам і причетним до війни створить значні труднощі для консульської служби, у неї додасться неспецифічна функція перевіряти, хто воював, а хто — ні;по-друге, з огляду на обов’язкову військову службу для всіх чоловіків у Росії автоматичне застосування заборони на в’їзд наче як порушує права людини.Якщо перший аргумент ще якось можна зрозуміти, то другий — нікчемний. Італія і Франція заробляють значні кошти на туризмі і просто не хочуть їх втратити. У підсумку російським військовим навіть хочуть полегшити в’їзд, розширивши винятки. Зараз візи без проблем отримують військові дезертири, пропонується додати до переліку тих, хто приїздить із гуманітарних підстав (похорон, відвідування рідних тощо), хто цікавий для національних інтересів країн ЄС та задля виконання міжнародних зобов’язань. Таким чином, російським послам і консулам, які поголовно є шпигунами, нічого не загрожує. Єдине обмеження для тих, хто потрапляє під винятки, — вони можуть перебувати тільки в тій країни ЄС, яка видала візу, а не кататися по країнах Шенгену. Україна вже давно просить європейських партнерів заради їхньої ж безпеки запровадити повну заборону на в'їзд для громадян Росії, які брали і беруть участь у російській агресії проти нашої держави. Як зазначав у лютому цього року глава МЗС України Андрій Сибіга, це "встановить правильну ціну за неправильний вибір":"Кожен росіянин, який підписує контракт на вторгнення в Україну, знатиме, що він також підписує собі довічну заборону на в'їзд до Європи".Позицію Києва щодо російських комбатантів підтримують Німеччина, Польща, Румунія, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія та Швеція. 11 березня Естонія ініціювала процес ідентифікації колишніх і нинішніх російських військових для запобігання перетину ними кордонів ЄС. А в червні 11 країн Євросоюзу підписали звернення до Єврокомісії з вимогою терміново заблокувати шенгенські візи для росіян. Підписанти наголосили:"Одні держави несуть усі витрати і ризики щодо захисту своїх зовнішніх кордонів, тоді як інші продовжують отримувати прибуток від російських туристів".Як ми вже знаємо, перемогла позиція тих, хто заробляє на туристах.На День незалежності до Києва приїдуть європейські лідери, хто не приїде, візьме участь у засіданні "коаліції рішучих" онлайн. Поряд із темою посилення української системи ППО обов’язково має стояти питання про внесення до 22-го пакету санкцій пункту з початковим формулюванням Єврокомісії — заборонити видачу шенгенських віз усім росіянам, причетним до війни в Україні. Обіцянка партнерів ухвалити це рішення стане справжнім подарунком для українців. До нашого Дня незалежності вони не встигли чи не захотіли, але ніколи не пізно виправити власні помилки..

Чи може сучасний бізнес обмежувати свою роль лише виробництвом товарів і наданням послуг? В Україні відповідь на це питання дедалі очевидніша. Екологічні виклики, запити громад і потреба у відповідальному ставленні до людей змінюють очікування суспільства від компаній.Сьогодні бізнес не лише створює робочі місця та сплачує податки. Компанії підтримують працівників і місцеві громади, розвивають гуманітарні й екологічні ініціативи, допомагають людям та залучають до суспільно важливих проєктів клієнтів і партнерів. Власні продукти, професійні знання, фінансові можливості та зв’язки стають інструментами для розв’язання спільних проблем.Саме так корпоративна соціальна відповідальність стає частиною сучасного бізнесу. Вона розширює його роль і додає діяльності компаній соціальної цінності — показує, яку користь вони створюють не лише для клієнтів і власників, а й для держави та суспільства.BROCARD: відповідальність, яка працює на різних рівняхДля BROCARD корпоративна відповідальність — це не один благодійний проєкт, а кілька напрямів, що доповнюють один одного. Компанія підтримує Сили оборони, допомагає людям, які постраждали від війни, залучає до благодійності своїх клієнтів і водночас продовжує виконувати базові зобов’язання бізнесу перед працівниками та державою.Один із найновіших прикладів — ініціатива BROCARD із Superhumans Center, започаткована у 2026 році. У межах проєкту "Краса, що відновлює" компанія спрямовує 5% від продажу електронних сертифікатів eCard номіналом 4500 гривень на реконструктивну хірургію військових і цивільних. Тобто клієнт може долучитися до допомоги через звичну для нього покупку.Це не перший подібний формат. Із кінця 2022 року до червня 2026-го BROCARD співпрацював із фондом "Я буду твоїм тилом". За цей час 575,9 тисяч гривень передали на проєкт #Вониневинні для допомоги дітям, які постраждали через війну. Ще 210 тисяч гривень спрямували на лікування та реабілітацію поранених захисників у межах колаборації з брендом "Різдвяні історії" і Патронатною службою "Янголи".Окремий напрям — безпосередня підтримка Сил оборони. Загальна сума допомоги BROCARD українському війську сягнула 330 мільйонів гривень, з яких п’ять мільйонів передали фонду "Повернись живим". Водночас компанія підтримує і власну команду: нині 38 працівників BROCARD служать у Силах оборони. За ними зберігають робочі місця та продовжують виплачувати зарплати в повному обсязі.Ще один рівень відповідальності — те, як компанія виконує свої економічні зобов’язання. У 2022-2025 роках група компаній BROCARD сплатила до державного бюджету 3 мільярди 137 мільйонів гривень податків.У результаті КСВ для BROCARD — це не набір окремих акцій. Це різні способи підтримувати людей, військо та державу, використовуючи не лише благодійні внески, а й власний бізнес, продукт, команду та щоденну роботу.Від економічної ролі до суспільної цінностіОсновою відповідального бізнесу залишаються прозора робота, офіційне працевлаштування та сплата податків. Водночас сучасне розуміння КСВ виходить за межі виконання передбачених законом зобов’язань.Соціальна цінність з’являється тоді, коли компанія використовує особливості своєї діяльності для розв’язання конкретних проблем. Так, виробник будівельних матеріалів CEMARK спрямував на соціальні програми понад 70 мільйонів гривень. Після підриву греблі Каховської ГЕС компанія погодила передання 2500 тонн цементу для відновлення шкіл, дитячих садків, лікарень та інших об’єктів у постраждалих громадах. CEMARK також долучився до відновлення житла для трьох родин на Київщині і запровадив програму професійної адаптації ветеранів.В іншій галузі відповідальність може проявлятися через врахування впливу бізнесу на довкілля. У межах ініціативи ДТЕК "Трек лелек" на п’ятьох молодих білих лелек встановили GPS-трекери. Отримані дані про міграційні маршрути птахів використовуватимуть під час модернізації та будівництва електромереж. Це допоможе захищати лелек і водночас зменшувати ризик пошкодження енергетичної інфраструктури. Ініціатива продовжує проєкт #Лелеченьки, у межах якого у Дніпропетровській області за понад 13 років встановили близько 270 безпечних платформ для гнізд.Ці приклади демонструють різні способи створення соціальної вартості. В одному випадку основний продукт бізнесу стає ресурсом для відбудови, в іншому — природоохоронні дані безпосередньо впливають на інфраструктурні рішення.Бізнес як частина суспільстваКорпоративна соціальна відповідальність не означає, що компанії мають перебрати на себе функції держави або благодійних організацій. Їхня роль полягає в іншому — відповідально вести власну діяльність і використовувати доступні можливості там, де вони можуть принести користь суспільству.Так формується зв’язок між бізнесом, державою та людьми. Компанія створює робочі місця й економічну вартість, а водночас допомагає громадам, підтримує працівників, долучається до гуманітарних та екологічних ініціатив і сприяє суспільним змінам.Саме такий підхід піднімає діяльність бізнесу над простим виробництвом товарів або наданням послуг. КСВ стає частиною стратегії компанії та показником того, яку цінність вона створює не лише для власників і клієнтів, а й для країни та суспільства..

Мережею шириться пророцтво політтехнолога Джеймса Карвілла, що навесні 2027 року Дональд Трамп піде з посади за станом здоров’я. Рейтинг "капітана Америки" падає, нароблені ним проблеми у світі — зростають. Та чи досить цього для відставки?Свою заяву Карвілл зробив в епізоді подкасту Carville’s Politics War Room після того, як співведучий запитав, чи може Трамп балотуватися на третій термін у 2028 році. На думку політтехнолога, нинішній глава Білого дому не завершить свій термін правління, оскільки стан його здоров’я "погіршується прискореними темпами". Він вважає, що члени команди президента "не хочуть бути поруч із ним", оскільки він перестає бути їм цікавий. Трамп "просто піде з роботи" до наступного Великодня, вважає Карвілл.Від "сонного Джо" до "сонного Донні"Оскільки самому політтехнологу за 80 і він за політичними поглядами демократ, до його слів багато хто віднісся як до чергової пропагандистської витівки опонентів Трампа. Ті запустили бумеранг: у 2024-му тодішній кандидат від республіканців цинічно знущався над станом здоров’я президента Джо Байдена, придумав йому кличку "сонний Джо", оскільки той засинав на публічних заходах, іноді падав та бувало забалакувався. Трамп і сам, м’яко кажучи, похилого віку, але два роки тому під час передвиборчої кампанії демонстрував відсутність когнітивних проблем. Але час бере своє, і тепер Трамп сам засинає. Ще не падає, а от стосовно логічності висловлювань — з цим у нього і раніше були проблеми. Зараз, наполягають демократи, ці проблеми стали очевидними для всіх.Опозиціонери активно обговорюють подію, яка трапилася 30 липня. Помічники Трампа попросили пресу покинути Овальний кабінет, коли запідозрили, що з шефом щось не так. Саме на тій прес-конференції глава Білого дому розповів, чому не хоче давати Україні технології виробництва систем ППО Patriot. Буквально за два дні до того він спілкувався на цю тему з Володимиром Зеленським у Вашингтоні. Заява Трампа щодо ліцензії на "Петріоти" звучала наступним чином: "Ми на це не погодилися. Важко віддавати такі технології. І я не думаю, що це колись станеться, але, знаєте, є люди, яким ви даєте ці технології, а вони колись повстають проти вас. Подивіться на війни. Це траплялося кілька разів протягом багатьох років Тож ми повинні бути дуже обережними".Але США не тільки відмовили у ліцензії, хоча переговори щодо цього начебто остаточно не закриті, а й не дають самих ракет перехоплювачів балістики. Що на руку Росії. Тому варто звертати увагу не лише на заяви Трампа, а й на його дії.Не просто дивацтваПерша половина серпня видалася багатою на чудасії глави Білого дому. 10 серпня він підписав указ про "золотий стандарт" щеплень для американських дітей, до якого увійде 11 вакцин замість попередніх 17. Але справа навіть не в тому, що президент США у такий спосіб погіршив епідеміологічну ситуацію в своїй країні, - він заснув під час доповіді директора Національних інститутів здоров’я доктора Джея Бхаттачар’я. Як кепкують в мережі: не заснув, а медитував, слухаючи індусоамериканця.У соцмережах стрімко набирає популярності курйозна теорія про те, як президента США будять. Під час доповіді про щеплення за його спиною стояла жінка, котра тиснула на свій живіт, після чого Трамп проснувся. Жінка пояснила, що вагітна, але американський президент сам стає жертвою теорій змов, які так люблять прихильники MAGA. А днями колишній лікар Білого Джонатан Райнер заявив, що американська громадськість "заслуговує на відповіді" щодо когнітивних та фізичних здібностей свого лідера.Тільки за останні дні лідер назаявляв стільки, що у критично мислячих землян — волосся дибки. 17 серпня він повідомив, що США суттєво скоротять спільні військові навчання з Південною Кореєю, бо має "дуже гарні стосунки" з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. "Ці навчання не лише дорого коштують, причому значну частину витрат, як завжди, несуть Сполучені Штати, а й надсилають абсолютно недоречний і ворожий сигнал", — написав Трамп у своїй соцмережі Truth Social. Саме Кім, зауважимо, є головним союзником путінської Росії, надаючи їй ракети та людський ресурс для війни в Україні.Того ж дня дісталося союзнику США в регіоні Оману. "Якщо Оман буде заважати, ми їх розбомбимо до бісової матері", - погрожує Трамп. Оманці ведуть переговори з іранцями про відкриття Ормузької протоки. Глава Білого дому, як можна зрозуміти з його слів, такі варіанти не приймає. Більш того, він заявляє, що його адміністрація встановила прямий канал зв'язку з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР). У Тегерані цього не підтверджують. Вчора він спростував переговори з Іраном та плани про них, але Ормузька протока "відкрита". Що не відповідає дійсності. Трамп опублікував мапу, на якій виділив Ормузьку протоку, підписавши "Нова територія США".Неврівноважені заяви та наслідки іранської авантюри обрушили рейтинг американського президента, він упав до історичного мінімуму — згідно з опитуванням Reuters/Ipsos лише 33% опитаних заявили, що схвалюють діяльність Трампа в Білому домі, тоді як 64% висловили несхвалення. При цьому 71% респондентів-республіканців вважають, що війна в Ірані триватиме довго. Виборці партії, яка привела Трампа до влади, йому не вірять. А це куди складніша проблема для Республіканської партії, чиї кандидати борються за мандати на проміжних виборах до Конгресу. Ситуація така, що умовному кандидату в Огайо замість просувати програму змін у його виборчому окрузі доведеться відповідати на питання виборців, що не так із його шефом у Білому домі. Висуванець республіканців потрапляє у політичну пастку: критикувати Трампа не можна і підтримувати також.А якщо Карвілл правий?Дідусь-демократ розуміє, що в разі перемоги його рідної партії хоча б в одній із палат Конгресу, а краще у двох, оголошення імпічменту діючому главі Білого дому — неминуче. Причому за сукупністю "подвигів" сер Дональд ризикує отримати швидку відставку. Або ж він боротиметься проти імпічменту, а в цьому має значний досвід за минулої каденції, що тягнутиме рейтинги республіканців на дно, адже для електорату стане очевидним, - президент просто хоче втриматися у кріслі.Змоделюємо ситуацію. Точніше, ситуації. Робочих моделей є три. Перша: попри падіння популярності Трамп добуває свій термін і наступний кандидат від республіканців програє президентські вибори тільки тому, що належить до цієї партії. Вочевидь, це не влаштовує нікого ні в Білому дому, ні в середовищі впливових людей в Республіканській партії.Друга модель: Трамп завдяки адвокатам і величезним грошам не тільки відбивається від звинувачень, а й отримує можливість балотуватися на наступний термін. Розмови про третє президентство тривають, хоча поки вони на рівні юридичної казуїстики. Одним із найбільших досягнень Америки є незалежна судова система, яка майже стовідсотково постане проти намірів Трампа йти в президенти втретє. Чому ж тоді ця модель робоча?Бо нинішній президент, поки у нього ще є відсотків 30 підтримки, може оголосити, що йде з посади, лишаючи наступника. Це — своєрідна жертва: міг іти на третій термін, але заради Америки цього не зробить, а передає владу… За Конституцією до виборів, які мають відбутися у листопаді 2028 року, обов’язки президента виконуватиме віце-президент Джей Ді Венс. Для України — дуже поганий варіант. Американська політика неймовірно технологічна, там усе прораховують до дрібниць. Якщо Венс гарантує Трампу та його мільярдам недоторканість після каденції, модель — цілком імовірна.Третя модель: стан здоров’я, особливо когнітивні здібності президента США, погіршуються, його оточення відчуває, що тоне. Умовити лідера піти добровільно не вийде, бо в того ще є велика родина, яка також заробляє на батьковій посаді і планує на ній заробляти до кінця 2028 року. У близькому колі Трампа виникає напруга між тими, хто хотів би його відставки, і готовими йти з ним до кінця. Назвемо це конфліктом між Марко Рубіо та Джей Ді Венсом, їх розглядають можливими кандидатами у президенти після Трампа. Поки президент США ще при посаді, ці дві групи боротимуться між собою, що зробить внутрішню американську політику ще більш турбулентною.Наостанок — не про Америку. Піде Трамп із посади на Великдень, чи добуде термін у гамівній сорочці — не головне. Ця фігура стала своєрідним покаранням для тих, хто вважав, що світ іде до прогресу без воєн і катаклізмів, тому можна не вкладати гроші у безпеку й оборону. Зараз всі потроху витвережуються, і це, мабуть, єдиний позитив від політики поки ще діючого президента США..