Статті

Все більше республіканців висловлюють незгоду з відверто проросійським розворотом у політиці президента Дональда Трампа. Та чи зможуть вони завадити йому добивати рейтинг партії перед проміжними виборами до Конгресу та імідж своєї держави? Чому республіканці повстали проти ТрампаУ Палаті представників та Сенаті є чимало симпатиків України, також у Конгресі існує двопартійна група підтримки нашої держави, співголови якої демократи Марсі Каптур і Майк Квіглі та республіканці Браян Фіцпатрік і Джо Вілсон регулярно жорстко критикують антиукраїнські дії Білого дому. Зокрема, пригрозили керівній адміністрації, що Конгрес не залишить без уваги припинення передачі американських розвідданих та обмеження роботи супутникового зв’язку Starlink. Спочатку демократи, а потім і конгресмен-республіканець Фіцпатрік ініціювали розслідування проти мільярдера-трампіста Ілона Маска через уповільнення роботи Starshield, військової системи Starlink."Ми маємо викликати свідків, допитати їх під присягою та дійти до суті справи. Цього не можна просто так проігнорувати", — заявив Фіцпатрік в ефірі CNN.Нагадаємо, після того, коли стало відомо про обмеження роботи Starshield в Україні, президент Володимир Зеленський зауважив, що це призвело за загибелі мирних людей. У політичних колах США почалися пошуки винних, адже ця історія серйозно б’є по американській владі. Суть розслідування у тому, щоби з’ясувати, хто, Маск особисто чи зі згоди Трампа, розпорядився встановити обмеження. Сам мільярдер у відповідь погрожує політичним опонентам "добратися до тих, хто смикає за ниточки".Той же Фіцпатрік ініціював двопартійний законопроєкт Ronald Reagan Peace Through Strength Act — "Акт Рональда Рейгана: мир через силу", аби зупинити угоду Трампа з Путіним про купівлю російського дизелю. А днями видання Politico розповіло про ультиматум, який готують своєму президенту республіканці: йдеться про блокування запропонованого Трампом оборонного бюджету на 1,5 трильйона доларів. Демократи виступають проти таких витрат, якщо на їхній бік стане частина республіканців, глава Білого дому залишиться без грошей на свої військові забаганки.Своєю чергою, видання The Hill нагадує, що глава Пентагону Піт Гегсет тисне на республіканців, аби ті схвалили виділення щонайменше 350 мільярдів доларів на нові військові витрати. Голосування припадає на так званий період "кульгавої качки" — перехідний час між виборами та інавгурацією нового складу Конгресу — тому частина республіканців відмовляється задовольняти потреби Пентагону.Видання наголошує, що однопартійці Трампа розлючені дизельною угодою з РФ та одночасним тиском на Україну. Крім того, частина республіканців обурена ігноруванням ухвалених "пекельних санкцій", автором яких був покійний сенатор Ліндсі Грем. Так, член Палати представників республіканець Дон Бейкон попередив: жоден пункт із законодавчого порядку денного Трампа не пройде через Конгрес у перехідний період, якщо президент не вживе заходів для покарання російської "воєнної машини" замість підживлювати її.Обурення серед республіканців викликало й те, що Стів Віткофф під час переговорів із Путіним назвав диктатора "гуманістом". Сенатор Том Тілліс порадив Віткоффу поїхати в Україну і запитати родини дітей, яких Путін викрав і вбив. А згаданий конгресмен Дон Бейкон назвав заяву спецпосланця у Санкт-Петербурзі "черговою ганьбою". Словом, у Республіканській партії вистачає людей, незгодних із політикою Трампа, та чи здатні вони зупинити божевілля свого президента і чи справді хочуть цього?В яку гру грають республіканці, щоби не потонутиТрамп применшує критику, мовляв, тих, кому не подобається, як він хоче завершити війну в Україні, небагато. Речниця Білого дому Тейлор Роджерс пояснила:"Застосування положень про санкції перешкодило б поточним зусиллям США щодо переговорів про міцну та всеосяжну мирну угоду між Україною та Росією. Президент зберігає можливість скористатися цими повноваженнями будь-коли, якщо вирішить, що це сприятиме національним інтересам".Схожа логіка і в інших виправданнях.Під приїзд Віткоффа з російської в’язниці звільнили 74-річного Стіва Габбарда, громадянина США, захопленого росіянами під час окупації Ізюма та звинуваченого у начебто участі в українській самообороні. За звільнення американця Віткофф і назвав Путіна "гуманістом". Трамп знайшов пояснення: якби він впровадив санкції проти Росії, американця б не звільнили. І ще й похвалив Путіна, мовляв, "безпрецедентна ситуація для Росії, Сполучені Штати з поваги до президента Трампа не повинні були нічого давати натомість.Для цього звільнення не знадобився жоден "обмін". Нагадаємо, Росія не вперше для досягнення своєї мети відпускає американських громадян, яких тримала у себе в заручниках, але раніше Путіна за це "гуманістом" не називали.Значна кількість експертів спільна в думці, що Трамп топить республіканців. Згідно з останніми опитуваннями, його рейтинг обвалився до нового історичного мінімуму — схвалює роботу президента 31%, не схвалюють — 66% громадян. На запитання, за яку партію проголосували б, 47% зареєстрованих виборців назвали демократів, а 35% — республіканців. У демократів перевага у 12% — і це найвищий показник за час перегонів. Опитування Reuters / Ipsos проводилося після укладення дизельної угоди та скасування низки санкцій проти РФ, то ж результати загравань Трампа з Путіним — очевидні. Але є кілька нюансів, на які варто звернути особливу увагу.Перший: багато республіканців наступного року вже не буде у Конгресі, хтось піде звідти за віком, хтось розуміє, що вибори програє (завдяки діяльності господаря Овального кабінету), це розв’язує їм язики і може розв’язати руки для блокування згаданих вище рішень щодо видатків на військові потреби, але лише до січня, коли розпочне роботу новий склад Конгресу. Тому критика цими людьми Трампа тішить нас, впливає на думки американських виборців, однак не дає гарантії, що опоненти нинішнього глави Білого дому візьмуть гору в обох палатах Конгресу. А тільки в такому випадку Віткофф, Кушнер, Бессент, Маск, Гегсет тощо даватимуть під присягою покази конгресменам та відчують, що на них є управа.Щоб отримати більшість у Сенаті, де засідає 100 законодавців, їм потрібно зберегти чинну чисельність (демократів там 45) і здобути мінімум чотири додаткові мандати. Ще два сенатори — незалежні, традиційно приєднуються до демократів. З огляду на опитування громадської думки, отримати чотири мандати до Сенату з 33-х, за які відбувається боротьба, реально, тому не дивно, що республіканці, розуміючи куди їх тягне Трамп, взялися рятуватися самотужки. З чого випливає наступний нюанс.Спікер Палати представників, затятий трампіст Майк Джонсон немало здивував заявою, що Путіну довіряти не можна і зажадав консультацій з Білим домом. Хитрість у тому, щоб переконати виборців, що Республіканська партія не несе відповідальності за політику глави Білого дому та його адміністрації.На початку жовтня агенція Reuters проаналізувала агітацію та публічні заяви учасників виборів у 62-х округах і з’ясувала цікаву деталь: у 41 окрузі кандидати-республіканці намагаються не акцентувати на своїх політичних зв’язках із президентом або навіть критикують окремі його кроки, щонайменше 12 кандидатів прибрали ім’я, фото або згадки про підтримку Трампа зі своїх передвиборчих сайтів. Але відкрита критика політики президента — велика рідкість серед висуванців республіканців.Третій нюанс: існує думка, що в разі програшу республіканців Білий дім через своїх адвокатів оскаржуватиме результати виборів на тих округах, де кандидати йтимуть ніздря в ніздрю, блокуючи у такий спосіб отримання мандатів політичними опонентами. Зрозуміло, що за критиків Трампа — не втупляться, тому кандидати намагаються зберігати лояльність до президента.   Тут згадався лист 50 впливових республіканців, оприлюднений у серпні далекого 2016 року, в якому ті закликали не допустити висунення Трампа кандидатом у президенти від їхньої партії, називали його "агресивним невігласом". У разі перемоги, наголошували вони, ця особа стане "найбезрозсуднішим президентом". Як у воду дивилися, проте Республіканська партія поставила на Трампа. Зробила це і вдруге у 2024 році. Істеблішмент чудово розумів наслідки, але іншу прохідну фігуру так і не запропонував. Тому й нинішню критику президента частиною партійних діячів можна розглядати як політичну гру.Справжня ж їхня позиція проявиться значно пізніше, коли доведеться голосувати за імпічмент президента, який демократи в Палаті представників ініціюють, мабуть, у перший же день роботи нового скликання..

Протести французьких школярів, їх причини TrueUA детально аналізував, розрослися до небачених масштабів, коли до них долучилися ліві радикали. На тлі влаштованих ними безладів рейтинг ультраправої Марін Ле Пен невпинно зростає.Революція чи банальні погромиЗаворушення відбуваються не лише у Франції. Протести з погромами й грабунками відбулися в Іспанії, Португалії, Албанії, Італії, Бельгії, вони ширяться, як вірус, за схожим сценарієм: спочатку протестувальники висловлюють соціально-економічні вимоги — покращення стану в освіті, розв'язання житлових проблем, протидія зростанню вартості життя — а потім і політичні.Британська The Guardian пише, що все почалося з Іспанії: там після виселення з квартири померла 87-річна Марікармен Абаскаль — орендодавець підняв вартість оренди для жінки на 230%. У Франції в цей час вже тривали протести школярів, яких підтримали студенти. Наступною стала Португалія — у цій країні ціни на житло зросли більш ніж удвічі. Далі — Італія, там сутички з поліцією відбулися в Мілані, Турині та Болоньї. Підхопила протести албанська молодь.Вирішили не відставати від французьких сусідів і бельгійці, — у Брюсселі відбулися сутички з поліцією, сталися підпали та інші акти вандалізму."Те, що відбувається — вже не протест, — цитує Euronews міністра внутрішніх справ Бернара Квінтіна. — Це чисте насильство, організоване та повторюване з метою дестабілізації нашого суспільства".Він пообіцяв вжити необхідних заходів для відновлення правопорядку. Схожі заяви лунають і від урядовців інших країн, охоплених заворушеннями.Уряди реагують по-різному. Так, прем’єр-міністр Іспанії, соціаліст Педро Санчес, спробував провести через парламент закон, який передбачав заборону на виселення до 2030 року та регулювання короткострокової оренди житла, але праві та ультраправі партії в парламенті його заблокували. У відповідь Санчес оголосив дострокові вибори 29 листопада. Експерти вважають крок ризикованим, адже, згідно з останніми опитуваннями, після виборів може виникнути коаліція правої Народної партії та ультраправої Vox. Вони набирають бали на антимігрантській риториці після недавньої кризи в Сеуті.Французька влада намагається гасити полум’я протестів рішеннями, які багато хто вважає половинчастими, як от залучення додатково 3000 вчителів, щоб подолати дефіцит кадрів. Мітинги і безлад у цій країні тривають, що спонукало владу застосовувати комендантську годину в кількох містах.Тільки за останні дні у Парижі, Греноблі "революціонери" у масках пошкодили будівлі мерії, у Ліллі — штурмували, у Марселі — проникли в мерію, а в Ліможі — спалили. Причому це була історична споруда. До цього додалися десятки випадків грабунку і підпалу магазинів, мародерства, нападів на поліцейські дільниці. Загалом пошкоджено понад 1500 магазинів, збитки сягнули сотень мільйонів євро.Влада поклала відповідальність на ультралівих. Еммануель Макрон наголосив: потрібно розрізняти мирних демонстрантів і тих, хто "руйнує, громить і грабує". Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс дав зрозуміти, що на поступки протестувальникам не йтимуть. Ті ж вимагають притягнути до відповідальності поліцейських за, як вони вважають, застосування надмірної сили. Як довго триватимуть протистояння сказати складно, зазвичай такі акції розвиваються епізодами, то посилюючись, то послаблюючись.Протести на руку ультраправим"Національне об’єднання", яке часто критикує президента Макрона та уряд Лекорню, цього разу владу підтримало, але своєрідно. Голова партії Жордан Барделла засудив присутність на протестах "фахівців із сіяння хаосу", а Марін Ле Пен наголосила, що мирні протестувальники проти соціальної несправедливості "стали заручниками ультралівих". Тобто акцентували саме на протилежному ідеологічному полюсі — ліваках.Це легко пояснюється останніми соцопитуваннями: рейтинг Ле Пен становить 37-38%, вона значно випереджає інших потенційних кандидатів у президенти, а от другий за підтримкою — лідер крайньої лівої "Нескореної Франції" Жан-Люк Моленшон, який підтримав протести (у нього понад 18%). Ле Пен може бути вигідно вийти з ним у другий тур, там вона уособлюватиме Францію, яка працює, а не займається погромами.Вона тричі ходила в президенти і тричі програвала. Вперше — 2012 року, посівши третє місце. Тоді Ніколя Саркозі, котрий балотувався на другий термін, завдяки правим гаслам відібрав частину її виборців. Вдруге і втретє (у 2017 і 2022 роках) у другому турі Ле Пен програла лібералу Еммануелю Макрону, з ліберальним політиком їй буде складніше змагатися, аніж із лівим радикалом. Таке суперництво фактично відкриває їй шлях до Єлисейського палацу.Масштабні заворушення на користь лідерки ультраправих ще й тому, що значна кількість учасників, особливо серед погромників — мешканці бідних передмість, а це переважно мігранти або їхні нащадки. Для Ле Пен, яка десятиліттями шпетить французьку владу за лояльність до мігрантів, це просто подарунок долі. Та чи означає це все, що у неї буде легка прогулянка до президентського крісла?Влада обіцяє навести лад на вулицях міст та притягнути до відповідальності організаторів і виконавців погромів, але цього замало. TrueUA аналізував, як діє російська агентурна мережа в Європі, кого використовує для диверсій та провокацій, серед таких — злочинні угрупування. Саме з цього середовища погромники, які запалили вулиці французьких міст.Щойно почалися мирні протести школярів, радикали приєдналися до них і повели у геть інший бік. Дуже ймовірно, що зробили вони це за завданням Москви. А ключова мета заворушень, нинішніх і наступних — перемога на президентських виборах вигідного Росії кандидата. Точніше, кандидатки. Хоча це лише припущення.А що, коли Ле Пен переможе?Ризики для України — очевидні, вона заявляла, що Франція не надаватиме нашій державі військову підтримку. Пояснює внутрішніми економічними проблемами, зокрема, високим дефіцитом бюджету. Президент Володимир Зеленський відповів їй досить зважено: співпраця з Україною приносить Франції практичну користь, зокрема в оборонній промисловості, і навів кілька прикладів успішної співпраці.У нас заведено вважати Ле Пен проросійською, французькою трампісткою, однак це не зовсім так. Вона — права популістка, як і всі з її табору — прихильниця суверенітету своєї держави в міждержавних союзах, євроскептик, проте прагне бути президенткою могутньої країни й грати серйозну роль на міжнародній арені. До того ж, на відміну від Трампа, Ле Пен має цілісний світогляд, в якому важливе місце займає сильна Європа сильних націй.Тут варто нагадати, як вона поставила на місце американського президента, коли той наїхав на італійську прем’єрку Джорджу Мелоні, і не тому, що образив жінку та ідеологічно близького Ле Пен політика. За її словами, Трамп, "безсумнівно, є символом певної форми політичної волі, [яку] майже не бачили в Європі протягом десятиліть", але він "зробив протилежне тому, що обіцяв" у зовнішніх справах, особливо щодо війни в Ірані, яка поглибила розрив між адміністрацією США та європейськими правими.Французькі політики — ліві, праві, центристи — традиційно дистанціюються від впливу Вашингтона. Спільні інтереси — так, диктат — ні. Також можна пригадати її різку реакцію на крадіжку Росією активів європейських компаній Nestlé та Auchan (остання — французька). За її словами, "РФ не повинна розраховувати на те, щоб прямо чи опосередковано диктувати політику Франції за допомогою залякування, погроз, дестабілізації чи психологічного тиску. Жодна провокація, жодна таємна операція та жодні дестабілізаційні дії не зможуть змусити Францію сприяти досягненню Росією своїх військових цілей в Україні". Цією заявою немало всіх здивувала.Простіше кажучи, для України її президентство точно стане проблемою, питання тільки в тому, яких розмірів буде ця проблема. Іншими словами, чи буде у Києва цікава пропозиція за продовження підтримки, і, не виключено, навіть посилення. Заява Зеленського саме про це. Можна пригадати, що Ле Пен свого часу підтримала ідею Макрона накрити частину Європи французькою ядерною парасолькою, але не безкоштовно для охочих. Нічого з цього не вийшло через страх європейців втратити американську парасольку. Не виключено, після обрання президенткою Ле Пен активніше просуватиме цю амбіційну тему, яка видається привабливою для нас.Росія ставить на неї й в різний спосіб сприятиме її перемозі, бо бачить у ній розкольницю європейської єдності, але нам має бути байдуже, які плани на Ле Пен у Кремля, для нас вона може виявитися не найгіршим варіантом. З такими складно домовлятися, але можливо, головне знайти спільні інтереси..

Протягом останніх місяців в країнах Європи Росія активувала диверсійні групи, їхніми мішенями стали військові підприємства, засоби зв’язку, а головне — мізки виборців. Масштаби диверсій лише зростатимуть. Що з цим робити і як протидіяти? Гібридні атаки Кремля на Німеччину дали результат?Якщо у минулі роки випадки підпалу або іншої шкоди об’єктам, пов’язаним із виробництвом зброї чи її компонентів, були рідкістю, то з літа 2026-го їхня кількість помітно зросла. Диверсії здійснюються не лише на підприємствах, а й в аеропортах, як це сталося 4 серпня на німецькому летовищі в Лейпцигу, де біля українського вантажного літака виявили дрон із вибухівкою. Німеччина звинуватила в диверсії Росію, припинила роботу консульства РФ у Бонні і закрила так званий "російський дім" у Берліні. Спільне розслідування Welt am Sonntag і The Telegraph назвало ім’я організатора диверсії — Олег Льовушкін, німецькі спецслужби відносять його до оточення російської військової розвідки ГРУ, а виконавцем був громадянин Білорусі Андрій К.1 вересня, саме того дня німецька влада поклала відповідальність за диверсію в аеропорту Лейпцига на Москву, об’єктом наступного нападу стала підстанція в Турнов-Прайлаку, це ключовий вузол для передачі електрики з електростанції в Єншвальде (Бранденбург). Злочинці змайстрували саморобні пристрої, запуск яких призвів до коротких замикань та тимчасового відключення одного з енергоблоків електростанції. Після цього сталося ще кілька диверсій із тим же почерком. Поліції вдалося затримати підозрюваного, в МВС його назвали "кліматичним терористом", проте у ЗМІ сумніваються, що ця особа діяла самостійно і без вказівок із Росії. Розслідування у цій справі ще триває.У той самий час сталася диверсія у Мюнхені, де невідомі кинули запалювальні пристрої на будівельний майданчик перед штаб-квартирою оборонної компанії Rohde & Schwarz. По гарячих слідах поліція затримала жінку і чоловіка, обоє — громадяни Болгарії. Всі згадані диверсії виглядають дрібним шкідництвом, але вони відбулися на тлі місцевих виборів у двох східнонімецьких землях Саксонія-Ангальт і Мекленбург — Передня Померанія, а також у Берліні, у перших двох випадках перемогу отримала ультраправа проросійська "Альтернатива для Німеччини", у третьому — крайні ліві політсили, які теж симпатизують Росії. Тому диверсії в Європі варто розглядати як прояви гібридної війни, їхня головна мішень — мізки виборців. На прикладі Німеччини видно, що технологія сіяння страху, підриву авторитету влади, на жаль, працює.Не тільки Німеччина: хронологія диверсій в Європі10 серпня в Болгарії на складі оборонної фірми EMCO в селі Беліца спалахнула масштабна пожежа, за даними болгарських ЗМІ, спочатку загорілася вантажівка і від неї полум’я поширилося на склад боєприпасів. Спочатку слідство виключило версію навмисного підпалу, але рівно через місяць історія повторилася, - 11 вересня зайнявся склад тієї ж компанії біля іншого села, Горні-Вирпішта. У компанії запідозрили підпал і саботаж. Її власник, відомий болгарський зброяр Еміліан Гебрєв, звинуватив владу у недостатньому захисті виробників зброї, за його словами, Болгарія — прохідний двір для російських агентів. Ця компанія відома постачанням боєприпасів Україні.13 серпня диверсанти добралися до військового заводу KNDS Ammo Italy під Римом, там стався потужний вибух і пожежа. Через два дні, 15 серпня, в Естонії загорілася фабрика Milrem Robotics у Таллінні. Там виробляють дрони. Прем’єр-міністр країни Крістен Міхал наголосив, що слідчі серйозно розглядають версію російського саботажу. Кілька днів потому поліція затримала трьох громадян Латвії, яких підозрюють у навмисному підпалі.25 серпня поліції вдалося запобігти диверсії на заводі українського виробника дронів Skyeton у Словаччині, трьох підозрюваних — українця і двох громадян Латвії — затримали. Відповідальність за організацію підпалу взяла на себе антивоєнна група Global Citizens Against War 1984, про яку раніше не було відомо. На початку вересня це угрупування розіслало листи урядам Латвії, Польщі і Португалії з вимогою зупинити виробництво зброї для України. Якщо вимоги терористів проігнорують, вони погрожували зупинити роботу низки збройних підприємств. Пацифісти виявилися звичайними проросійськими диверсантами.31 серпня на підприємстві польської компанії WB Electronics у Скаржисько-Каменній сталася пожежа. Серед іншого завод виготовляє військові безпілотники та польотні контролери, які використовують польська й українська армії."У випадку зі Скаржисько-Кам’янною немає сумнівів, що це був навмисний підпал, акт саботажу", — заявив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.А 23 вересня сталася ще одна диверсія — підпал наземної станції Starlink у селищі Воля-Кробовська Мазовецького воєводства. Це не проста станція, вона забезпечує інтернет-зв’язок для України. 12 жовтня німецька поліція затримала двох громадян Туреччини, підозрюваних у диверсії в Польщі, згодом у Берліні затримали жінку, яку вважають їхньою спільницею.Це неповний перелік диверсій, починаючи з серпня, зокрема, ЗМІ повідомляли про підготовку замахів на керівників європейських оборонних підприємств. За словами директора чеської Інформаційної служби безпеки BIS генерал-лейтенант Міхала Куделки, російські диверсійні операції сьогодні є однією з найсерйозніших загроз. Він загострив увагу на тому, що спочатку підпалами та іншим шкідництвом займалися агенти, завербовані через Telegram, а зараз нападники - добре підготовлені. "Росія, - наголосив Куделка, - намагається впливати на те, як країна формує свою позицію щодо російської політики, і перешкоджати ухваленню більш жорстких рішень стосовно Росії… Йдеться про когнітивну війну, яка поєднує кібернетичні, інформаційні, психологічні інструменти".Піраміда з агентів впливу і лобістівБуло б добре, якби в Європі переважна більшість людей думала, як пан Куделка, на жаль, це не так. Іспанське видання El Pais проаналізувало, звідки Росія черпає виконавців диверсій і з’ясувало, що це не заслані диверсанти і саботажники, а громадяни країн ЄС чи особи з іншим громадянством, які мешкають в цих країнах, їх вербують через соцмережі, пропонуючи швидкий заробіток. У серпні британське видання The Telegraph викрило ще одне джерело агентури — злочинні угрупування, які діють в Європі. Це не ті, хто опинилися у скруті і пішли на співпрацю з росіянами, а досвідчені злочинці.Тож про проблему знають і навіть оперативно затримують диверсантів, однак ситуація набагато складніша, адже йдеться не лише про виконавців, а про вигодонабувачів у внутрішній політиці європейських держав. Йдеться про політичні сили ультраправого та ультралівого спектру, вони знаходяться на вершині цієї диверсійно-підривної піраміди. Згаданий приклад Німеччини демонструє, як працює механізм: члени партії АдН не вчиняють саботаж, а паразитують на скоєному саботажниками. Скрізь, де в Європі відбуватимуться вибори, варто очікувати активізації цього механізму.Від політиків крайніх політичних таборів звучать наративи, адаптовані для їхніх виборців, але загалом — дуже схожі: "втома" від війни, заклики припинити постачання зброї Україні і налагодження економічних стосунків із Росією, конспірологія про буцімто відсутність контролю за наданою допомогою, звинувачення своєї влади у небажанні миру і так далі. За цими заявами можна легко простежити, хто з європейських політиків ллє воду на млин Кремля. Однак лише констатації фактів недостатньо, давно на часі називати все своїми іменами — агентів агентами, диверсантів диверсантами, терористів терористами, російських лобістів у владних коридорах російськими лобістами, інакше піраміда впливу на мізки виборців, яку вибудовує Росія в Європі, стане у короткій перспективі неймовірно значною проблемою для західної демократії..

Дональд Трамп каже, що США не припинили ділитися розвідданими з Україною, але російські атаки протягом кількох останніх днів ставлять його слова під сумнів. Навіщо глава Білого дому став на бік Путіна?Трамп бреше про розвіддані?Американські журналісти допитувалися у свого президента стосовно недотримання Росією енергетичного перемир’я, на що він відповів: Україна обстріляла багато російських енергетичних об’єктів, що є відвертою брехнею. Отже, Трамп продовжує виправдовувати Путіна й, вочевидь, робитиме це до проміжних виборів до Конгресу, які відбудуться 3 листопада. При цьому він робить ставку виключно на своїх виборців, які, на його думку, мають йому вірити й голосувати за республіканців. Президент США повторює слідом за колишнім угорським прем’єром і своїм другом Віктором Орбаном, який вибори програв.Два дні поспіль Україна не отримує попередження про балістику від партнерів, точніше — від США. У понеділок унаслідок російської атаки в Дарницькому районі двоє загиблих, щонайменше семеро постраждалих.За словами міського голови Віталія Кличка, у Дніпровському районі ракета влучила в обʼєкт транспортної інфраструктури, а в Деснянському — зафіксовано влучання ракети в чотириповерхову складську будівлю.Увечері вівторка знову прилетіло — цього разу ціллю була ТЕЦ-4, що є порушенням "енергетичного перемир’я", оголошеного Трампом. То ж, видається, він — бреше."Був і доволі підлий удар балістикою по Києву — п’ять ракет, які влучили по цивільній інфраструктурі. Щодо цього удару, на жаль, не було попередження від партнерів. Розвідувальні дані про запуск російських балістичних ракет допомагають рятувати життя людей, і це одне з найбільш критичних питань. Саме це допомагає запобігати вбивствам, коли попередження про балістику є", — заявив у понеділок президент Володимир Зеленський. Учора ситуація повторилася. То ж можна казати про тенденцію.Також очевидна для всіх зміна риторики Трампа, — він прямо звинувачує українську владу у небажанні завершити війну, а от Путіна навпаки, виставляє ледь не миротворцем. Отже, очевидною є спроба примусити Київ до деескалації без відповідних кроків з боку Росії. Станом на зараз Україна не тільки не може покластися на Америку, а й відчуває з боку Вашингтона велику зраду. Чи можливо якось цьому зарадити?Чому американська адміністрація стала на бік Путіна: чотири версіїІснує кілька версій причин поведінки Трампа. Перша: він прагне переконати виборців республіканців, що зростання ціни на пальне у США — не наслідок його безглуздої авантюри на Близькому Сході, а атаки українці на російські НПЗ. Звідси й угода про купівлю російського дизелю, й відверті наїзди на Україну. Розрахунок на ту частину виборців, яка обирає шлунком. У такому випадку — баком свого автомобіля.Трамп хоче стабілізувати ціни на дизельне пальне в Америці до 3 листопада, щоб подати як свою велику перемогу. На думку економістів, це провальна витівка, постачань із Росії недостатньо щоб зменшити вартість пального, до того ж видана Мінфіном ліцензія на торгівлю зовсім не означає, що саме таку кількість дизелю отримають американці.По-перше, у росіян його в таких об’ємах немає після глибинних ударів України, а по-друге, поки ніхто не чув про контракти. Один піар-танкер, який начебто везе дизель спраглим американцям, — це ніщо. А от проблем ухвалене рішення принесе адміністрації та й Республіканській партії в рази більше.У квітні 2022 року Конгрес ухвалив закон про заборону купівлі російської нафти, туди ж входять і нафтопродукти. Згідно з цим документом, президент США може у випадку потреб для національної безпеки послабити санкції, але порадившись із конгресменами. У цьому випадку рішення ухвалювалося без консультацій із Конгресом. Тому Трамп додав до скарбнички своїх гріхів для імпічменту ще один.Друга версія: переважна більшість американських виборців покладає провину за свої проблеми персонального на президента, тому радники рекомендували йому виправляти власний рейтинг, щоб це позитивно вплинуло на вибір 3 листопада. Трамп каже, що ухвалював рішення про російський дизель заради американців, що "енергетичне перемир’я" існує, бо він так вирішив. Відомо, що чимало кандидатів від Республіканської партії під час своєї передвиборчої кампанії намагаються сторонитися глави Білого дому, щоб не програти з тріском. Навіть республіканці-трампісти не хочуть підтакувати своєму лідеру. Так, спікер Палати представників Майк Джонсон взявся пояснювати, що його партія не винна у зростанні цін на пальне, за його словами, "це пов'язано з Ормузькою протокою, там ситуацію ще не врегульовано".Загальний рейтинг Трампа залишається на рівні 34%, однак лише 28% схвалили його роботу в економці. Про це свідчать дані свіжого опитування Financial Times/Focaldata. 45% зареєстрованих виборців вважають, що президент ускладнює перемогу республіканських кандидатів, але при цьому серед виборців-республіканців підтримка партії зберігається на досить високому рівні навіть попри те, що Трамп своєю діяльністю робить усе, аби цю підтримку знизити.Третя версія: нарешті викрилася "консерва" — американський президент своїм рішенням допомагає не США, а Росії, рятуючи її від подальших ефективних атак України на НПЗ. На згадку прийшла давня конспірологічна теорія про "агента Краснова". Достеменного підтвердження вона не має, але в нинішній ситуації її поширення не завадить.Четверта версія: угода про дизель з Росією — задобрювання Путіна, щоб той повернувся до переговорів. Як повідомляє Reuters, американські перемовники начебто казали нашим, що дизельна угода здатна допомогти відновити мирні перемовини з РФ, але Україна не повинна бити по російських НПЗ. Версія видається сумнівною, оскільки з’явилася вона як виправдання. Якби було так, Стів Віткофф та Джаред Кушнер знайшли б правильні слова, щоби пояснити, навіщо їхній президент після телефонної розмови з Путіним вирішив укласти угоду, оскільки цього зроблено не було, а почалися відверті медіаатаки на Україну та її владу, припущення про добрі наміри не викликає довіри."Наша команда направила американській стороні відповідні пропозиції щодо можливих наступних наших зустрічей, наступних наших розмов. Найближчими днями ми готові зустрічатися, і я цю пропозицію передав через мою команду Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру", — заявив Володимир Зеленський учора — щоправда, ще до атаки на ТЕЦ.Тепер варто почути реакцію з-за океану. Якщо у Вашингтоні звинуватять Україну, тоді, мабуть, є сенс зачекати результатів виборів. Питання війни в нашій країні все одно лишатиметься на порядку денному американської політики. А якщо демократи переможуть в обох палатах і почнуть процедуру імпічменту Трампа, то його дивна поведінка — тиск на Київ і полюбовні стосунки з Москвою — з високою долею ймовірності стане однією із підстав розпочати розслідування. Тоді світ може дізнатися чимало цікавого. TrueUA писав, що Трампу прогнозують відставку до Великодня. Видається, прогнози мають шанси збутися….

Випадок смерті від чуми 27-річної лаборантки в Іркутську наробив галасу у світі. Але варто розуміти, що в Росії інформація дуже фільтрується, тож якщо про цей випадок стало відомо, значить, це могло бути вигідно Кремлю. Питання — навіщо? Чума як кола на воді: чотири версії одного інцидентуГубернатор Іркутської області Ігор Кобєв запевняє: співробітниця науково-дослідного протичумного інституту Сибіру та Далекого Сходу померла не від чуми, а від позалікарняної пневмонії. За словами чиновника, в інституті не виявили жодних інцидентів, пов’язаних із патогенними мікроорганізмами, також не знайшли патогенів у тих, хто спілкувався з лаборанткою Дар’єю Шипіловою. Чому ж російська влада вирішила швидко загасити чумну історію, яка набирала масштабних обертів?Нагадаємо версії причин зараження жінки. Перша: вона випадково розбила пробірку зі збудником легеневої форми хвороби. Версія сумнівна, адже співробітники таких закладів, по-перше, працюють у спецодязі, по-друге, у них мають бути щеплення. Або цього всього не було і в такому разі російські лабораторії — у стані повної деградації.Друга версія: лаборантка повернулася з Бурятії, де на кордоні з Монголією зафіксували осередок чуми. Однак цю версію спростовує губернатор Бурятії Олексій Цидьонов: у його регіоні немає спалахів цього захворювання. Звісно, він може приховувати правду, втім усе одно довго робити цього не вийде, не та хвороба.Третя версія — в Іркутському інститут таємно проводилися дослідження з патогенами, які використовуються для біологічної зброї, і щось пішло не так. Тому придумали версію про розбиту пробірку, а щоб не стався спалах захворювання, оперативно закрили на карантин кілька лікарень та взяли під нагляд працівників інституту і людей, які контактували з померлою. Якщо були чи є інші заражені, про це ніхто дізнається, повторного витоку інформації не допустять. Як заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, "варто слухати тільки офіційні заяви "Росспоживнагляду". А той, звісно ж, каже, що ніякої чуми немає.Четверта версія — новинам із Іркутська дали поширитися, отже, це було вигідно. Пропагандистські рупори повідомили і про смерть Шипілової, і про карантинні заходи, однак через певний час повідомлення видалили і розміщують виключно офіційні заяви. Але перша інформаційна хвиля встигла дійти до найдальших куточків світу і викликала реакцію, тепер у Кремлі можуть проаналізувати, як далеко розійшлися кола від закинутої страшилки про можливий спалах моровиці, про яку цивілізований світ почав забувати. Хто і як відреагував на чуму у РосіїПісля пандемії COVID-19 світова спільнота дуже чутлива до новин про страшні хвороби. Причини коронавірусу досі достеменно невідомі, тому ця тема обросла конспірологічними теоріями про штучне походження із китайських біолабораторій. В СРСР у 1973 році, після підписання "імперією зла" Конвенції про заборону виробництва і поширення біологічної і токсичної зброї, продовжували розробляти хвороботворчі агенти у рамках проекту "Біопрепарат". Серед таких агентів була і чума. Інститут в Іркутську не входив до наукових, а по суті військових дослідницьких закладів, які брали участь у проекті, але нічого не заважало вже в Росії створювати біологічну зброю саме в цьому закладі. Звісно, Кремль ніколи не признається, а механізмів змусити його — не існує. Згадана Конвенція не передбачає моніторингу, все - на чесному слові."Ми ще не маємо повної картини цього випадку і не можемо провести повну оцінку ризиків. Своєчасний, повний та прозорий обмін інформацією є надзвичайно важливим для з’ясування суперечливих повідомлень та забезпечення точної оцінки потенційних ризиків для населення", — зазначив гендиректор Всесвітньої організації охорони здоров’я Тедрос Аданом Гебреїсус.У ВООЗ після офіційних повідомлень російської влади вимагають пояснення: якщо лаборантка померла не від чуми, тоді від чого? У варіант із пневмонією там не вірять. І правильно роблять, бо навчені пандемією COVID-19.Пострадянські Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан посилили санітарно-епідеміологічні заходи на прикордонних переходах, усе ж історична пам’ять про брехню СРСР лишилася. Посилила такі заходи і Монголія. Своє занепокоєння висловили і в Євросоюзі. Глава німецького МЗС Йоганн Вадефуль закликав РФ надати вичерпну інформацію про інцидент в Іркутську. "У світу є питання, і Росія повинна дати на них відповіді. Ми не можемо і не будемо ризикувати", - заявив він. Про обмеження заявили й інші країни ЄС. А Сполучені Штати закликали своїх громадян негайно покинути Росію. До речі, реакція американців наштовхує на неприємні припущення. Держсекретар Марко Рубіо, звертаючись до Москви, закликав її бути "прозорою і ділитися більшою кількістю інформації зі світом, щоб усі могли реагувати належним чином". У свою чергу Дональд Трамп викликався допомогти Росії і запевнив, що не вважає чуму у путінській країні біологічною зброєю. Тут варто нагадати, що трампісти активно розганяли у США фейк про американські біолабораторії в Україні, а коли справа дійшла до цілком конкретної біолабораторії у Росії, де могли розробляти біологічну зброю, Трамп кинувся знімати підозри з росіян, бо вони кажуть, що "все під контролем".Під час розмови з Путіним глава Білого дому мав нагоду поговорити про чуму в Іркутську. З огляду на вже відомі результати цієї розмови — ганьбу із купівлею США російського дизелю — Трамп повторить заяви "Росспоживнагляду": не було ніякої чуми.Чума як спецопераціяЗа великим рахунком, немає жодної різниці, від чого померла 27-річна лаборантка, для Кремля вона — ніхто і правда про причини її смерті не розкриється. Важливіші подальші події, - як російська влада налякала світову спільноті і що з цього переляку отримала. Тема чуми в Росії стала топовою у ЗМІ та експертному середовищі. Як у нас, так і в Європі й США медіа згадали про лікарів-епідеміологів, котрі, залежно від власного сумління, розповідали про загрозу і масштаби поширення хвороби. Хтось казав, що ризик епідемії мінімальний, а хтось навпаки наганяв страху, що легенева чума поширюється швидко і тому вистачить навіть одного хворого в літаку, аби почалася пандемія.Насправді, ця болячка нікуди не зникала, вона раз-по-раз спалахує у неблагополучних країнах, забираючи життя людей. Завдяки швидкому реагуванню медиків та наявності щеплень спалахи лишаються локальними, а от нагнітання — масштабним. Тепер гібридні спецоперації зі смертельно небезпечними хворобами можна поставити на потік. В Іркутську міг статися реальний інцидент, проте щось подібне можна наступного разу придумати або спровокувати. Якусь епідемію для переключення уваги з російського тероризму в Україні на масове захворювання в якійсь із країн світу. Тобто, біологічна зброя в умовах інформаційного суспільства може і не бути зброєю в її прямому значенні, а інформаційно-психологічною спецоперацією. Тому є сенс тиснути на ВООЗ, аби вона добилася допуску на цей та інші об’єкти в Росії, де мають справу з небезпечними патогенами. Допоки не з’ясовано, над чим росіяни працюють у таких закритих інститутах, ніхто у світі не може почуватися в безпеці..

У перші тижні, місяці та навіть роки повномасштабної війни в інформаційному просторі регулярно з’являлися відеозаписи знищення українськими військовими російських танків, БМП, САУ та іншої бронетехніки. Водночас значну увагу привертало поповнення арсеналу ЗСУ сучасними зразками західної бронетехніки, зокрема танками Leopard, Challenger, Abrams та бойовими машинами піхоти Bradley. Проте з часом подібні кадри та повідомлення стали значно рідше з’являтися в інформаційному просторі.Цьому є логічне пояснення. В умовах війни 2026 року насиченість поля бою безпілотниками різних типів створює вкрай несприятливі умови для застосування бронетехніки. Йдеться не лише про зниження її ефективності, а й про суттєве зростання ризиків знищення безпосередньо на полі бою.Чому бронетехніка дедалі рідше з'являється на полі боюЯкщо поглянути на статистику, то у 2026 році втрати бронетехніки з обох сторін є найменшими за 4,5 роки війни (918 танків та 1 657 ББМ в армії РФ згідно з офіційними зведеннями Генштабу), а уражена техніка — це здебільшого та, яка була розташована на закритих вогневих позиціях, або в районах зосередження особового складу, або взагалі на полігонах чи рембазах в тилу.На сьогодні залишились хіба що ББМ з величезними "мангалами", які досі відіграють ключову роль в логістичному забезпеченні позицій, та й то — здебільшого в зоні 5-15 кілометрів від лінії бойового зіткнення.Все це вказує на значне зменшення впливу даного типу озброєння на перебіг сучасної війни, адже більшість втрат техніки відбувається навіть не під час її застосування за прямим призначенням.Згідно з офіційними зведеннями Генштабу, станом на сьогодні ситуація має наступний вигляд:Як бачимо, починаючи з 2025 року втрати бронетехніки зменшуються вдвічі буквально щороку і пов'язано це першочергово зі зменшенням її застосування. Адже який сенс у танку вартістю десятки мільйонів доларів, якщо його можуть вивести з ладу 3-4 FPV-дрона вартістю шість тисяч доларів кожен ще до того, як він виїде на бойову позицію?Бронетехніка ще має шанс: чому її зарано списуватиОднією з останніх масштабних операцій, під час яких бронетехніка продемонструвала ефективність, імовірно, стала Курська операція ЗСУ в серпні 2024 року. Її успішному проведенню, зокрема, сприяло застосування портативних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Однак подальше просування українських сил ускладнилося після того, як російські війська почали використовувати дрони на оптоволокні, проти яких засоби РЕБ неефективні.За таких умов може скластися враження, що бронетехніка поступово втрачає своє значення на полі бою. Проте не всі поділяють цю думку. Зокрема, серед українських військових є переконання, що ситуація може змінитися, а танки та інші види бронетехніки знову відіграватимуть важливу роль у бойових діях."Наші комплекси активного захисту вже збивають від 60 до 80% FPV-дронів. Коли їх доведуть до повного вдосконалення, бронетехніка знову стане актуальною і зміняться темпи наступу", — таку думку висловив колишній головком ЗСУ генерал Олександр Сирський 25 вересня 2025 року під час дискусії, присвяченої річниці Харківської операції та війні майбутнього.Подібної думки дотримується і колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал Микола Маломуж. Оцінюючи поточну ситуацію на фронті, він зазначає, що важка бронетехніка залишається ефективною навіть сьогодні, зокрема на ділянках, де противник застосовує засоби протидії українським дронам. Тому, на його думку, поєднання бронетехніки та безпілотників може бути доцільним і під час наступальних операцій.Крім того, з'являється інформація про те, що під час операції "Вівальді" українські військові експериментували з різними способами спільного застосування бронетехніки, піхоти та дронів і досягли певних успіхів. Водночас ці відомості наразі потребують офіційного підтвердження, тому робити остаточні висновки передчасно..

Протести учнів шкіл та ліцеїв розпочалися ще 17 вересня в столичному регіоні Іль-де-Франс, але влада почала шукати вирішення проблеми тільки після того, як на вулицях почалося насилля. Хто виграє від нового для Європи явища бунту покоління Альфа?Протести школярів на тлі зростання видатків на освітуСпочатку ініціатори протестів не виставляли політичних вимог, а лише пов’язані з навчальним процесом: переповнені класи, старе обладнання в школах, брак учителів і персоналу, надмірне навчальне навантаження і так далі. Французькі школярі складають Parcoursup, щось схоже на український НМТ, частина з них не може скласти його на високий бал через гірші умови навчання і підготовки. Тож фактично вже на початку протестів з’явилося політичне гасло про нерівність у доступі до освіти, під яким об’єдналися школярі та ліцеїсти всієї країни. Тобто, це не проблема передмість Парижа, де значну частину мешканців складають мігранти або їхні нащадки, а загальнодержавна.За інформацією французької влади, у середовище старшокласників і студентів, які їх підтримали, проникли ультраліві радикали і саме вони винні у безчинствах. В МВС порахували: у протестах бере участь понад 250 тисяч осіб, лише у Парижі понад 50 тисяч, у протестувальників інші цифри — приблизно півмільйона, у столиці близько 100 тисяч. Протягом кількох останніх днів маніфестації вилилися у жорстокі сутички з поліцією, кількість затриманих наближається до семи тисяч, з боку протестувальників і поліції є поранені.За оцінками прем’єр-міністра Франції Себастьяна Лекорню, від початку протестного руху поранення отримали 215 учнів, 85 працівників системи освіти та 715 поліцейських і жандармів. Також підрахували, що страйк уже завдав понад 20 мільйонів євро збитків, найбільше — внаслідок пошкодження шкіл, переважно — підпалів.За даними міністерства освіти, з початку протестів було спалено або розграбовано 24 школи. Національна спілка учнів ліцеїв повідомила, що 1800 з 3700 середніх шкіл країни були заблоковані або закриті. Спроби перевести заняття в онлайн-формат не дали відчутного результату, бо всі — на "революції".Останніми днями до школярів і ліцеїстів приєдналися батьки та багато вчителів, свою роль відіграли і профспілки, які у Франції традиційно дуже ліві за своїми поглядами. Вони вже звинуватили поліцію у надмірному насильстві і "непропорційних репресіях". Утім, кадри з французьких міст нагадують поле битви, тож з оцінками правозахисників погоджуються далеко не всі французи. Погроми, спалення автомобілів, сміттєвих баків, кидання в поліцію камінням і петардами — насильство, а не мирний протест.У середу перед депутатами Національних зборів доповідали міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс і міністр національної освіти Едуар Жеффре, прем’єр Лекорню оголосив про перші кроки для діалогу з протестувальниками. Перше: заняття у навчальних закладах зупинили до п’ятниці, щоб почути вимоги старшокласників. Друге: тимчасово зупинили використання поліцією світлошумових гранат, разом із тим Лекорню підтримав служителів правопорядку:"Правоохоронці не отримували вказівок протистояти старшокласникам. Їхнє завдання — захищати майно, але насамперед людей. Для цього вони мають діяти пропорційно, часто в дуже складних умовах".На думку французьких експертів, мета цих заходів — стишити акції, зупинити безлад, проте швидко вирішити наболілі проблеми не вийде. Уряд проводить політику жорсткої бюджетної економії (обсяг державного боргу країни сягає близько 119 відсотків ВВП), а для помітного покращення стану справ в освіті необхідні значні кошти.На тлі скорочення видаткової частини приблизно на 54 мільярди євро в бюджеті на наступний рік уряд заклав зростання видатків на освіту десь на 1,2 мільярди, тож урядовців спантеличили вимоги школярів — тут зростання витрат держави, а не урізання. Тому праві ті, хто вбачають причини протестів не тільки у недостатньому фінансуванні шкіл і ліцеїв, а в підготовці до головної події у Франції — президентських виборів, які відбудуться навесні.Кому допомагають маніфестації покоління АльфаЗа підсумками 2025 року TrueUA до топ-10 подій відніс протести покоління зумерів, які смерчем пронеслися Непалом, Перу, Індонезією, Мадагаскаром, Іраном. Жоден не приніс очікуваних результатів, радше це був бунт заради бунту проти всього поганого і за все хороше, та ще й із підвищеним рівнем радикалізму і насилля. Влада вимушено йшла на поступки, однак за великим рахунком глобально нічого не змінилося.Нинішній рік увійде в історію першими масовими виступами молодих людей, народжених у 2009-10 роках і пізніше. Поки науковці дискутують, яким же буде покоління Альфа, коли піде до вузів та на роботу, воно вже почало проявляти свої політичні вподобання. На президентських виборах частина сьогоднішніх активних учасників мітингів із середовища студентства голосуватиме, це будуть їхні перші вибори і відразу така відповідальність — обрання президента республіки у президентській державі, де ця посадова особа має широкі повноваження. На чий бік стануть молоді виборці?Президент США Дональд Трамп охарактеризував події у Франції як "наслідок неконтрольованої міграції", коли "іслам прагне захопити колись велику країну". Така оцінка — некоректна, однак не варто скидати з рахунків, що з цих протестів скористаються ультраправі Марін Ле Пен та радикальні ліві, які хоч і розрізнені, проте можуть зробити ставку на крайній протилежний фланг — партію "Нескорена Франція" та її лідера Жан-Люка Меланшона. Згідно з недавніми опитуваннями, він має більше шансів вийти у другий тур із Ле Пен, аніж ліберальний кандидат і друг України Едуар Філіпп. Боротьба за президентство політиків із крайніх таборів дуже поляризує французьке суспільство.Протести покоління Альфа, які вилилися у масштабний безлад, грають на руку ультралівим та ультраправим, адже вони найбільш радикально критикують діючий уряд, заробляючи дивіденди на популізмі. Лідерка крайніх правих звинуватила політиків із протилежного полюсу в ескалації і закликала посилити відповідальність для учасників заворушень. Мабуть, Ле Пен скористається підказкою Трампа про "неконтрольовану міграцію", спробувавши зіграти на своїй улюбленій антимігрантській темі. Що ж до ультралівих, то вони продемонстрували здатність підпалити вулицю. В разі перемоги Ле Пен країну можуть охопити ще масштабніші протести на ідеологічному ґрунті.Насамкінець варто пригадати, що у Франції — не перший політичний виступ школярів. 5 грудня минулого року, потім 5 березня цього року і зовсім недавно, кілька тижнів тому на акції протесту виходили німецькі школярі. Їхні вимоги були значно вужчими - вони виступають проти відновлення військового обов’язку..

Дональд Трамп 19 вересня підписав ухвалений Конгресом закон покійного сенатора Ліндсі Грема про "пекельні санкції", проте досі його не застосував. Натомість в його оточенні є люди, які радять замість посилення тиску на Росії, його послабити. Чим це загрожує? Три тривожних сигнали з-за океануЗа кілька днів до підписання закону Грема, видання The New York Times повідомило, що в адміністрації Трампа розглядають можливість "задобрити" Путіна економічними угодамидо того, як поновлювати мирні переговори, і загалом — робити кроки для перезавантаження відносин із РФ."Цей підхід являє собою зміну минулорічної обіцянки Трампа, що бізнес-угоди з Росією не укладатимуться, "поки ми не врегулюємо війну", — наголошується у статті. — Це вказує на те, що уповноважені Трампа щодо припинення війни Стів Віткофф і Джаред Кушнер шукають нові способи спонукати Росію припинити війну, коли стало зрозуміло, що Україна не піде з власної території… Однак це контрастує з підходом, який відстоюють як республіканці, так і демократи в Конгресі — не кажучи вже про європейських союзників Києва та саму Україну — що тільки посилений економічний і військовий тиск на пана Путіна може змусити його піти на компроміс". А 29 вересня інше американське видання The Atlantic опублікувало статтю про нову стратегію Штатів у стосунках із Росією, яка передбачає поступове скасування санкцій в обмін на звільнення політичних в’язнів. Цю ідею Трампу підкинув Джон Коул, спецпредставник президента з питань Білорусі. Крім того, в межах стратегії пропонуються масштабні бізнес-угоди з країною-терористкою. Поступова налагодження торгівельних відносин Вашингтона і Москви, за задумом Коула, може заохотити Путіна не атакувати енергетичну інфраструктуру України та розблокувати судноплавство у Чорному морі. Того ж дня двопартійна група конгресменів оприлюднила лист до Трампа із закликом відмовитися від ідеї послаблення санкцій та до 18 жовтня оголосити нові згідно із законом Грема."Закликаємо адміністрацію діяти оперативно, щоб посилити економічний тиск на Росію. Миру в Європі можна досягти лише завдяки силі", — наголосили автори листа. Закликав Трампа реалізувати "пекельні санкції" і президент України Володимир Зеленський."Закон Ліндсі Грема, інші механізми тиску — все це має запрацювати ще більше. Наступного року лише на виробництво реактивних дронів та баражуючих боєприпасів Росія планує витратити 12 мільярдів доларів — і лише на одну цю категорію зброї. Звісно, це стосується не лише України і стосується не лише нас", — заявив Зеленський.За його словами, Трамп може запровадити санкції проти російських і китайських компаній, залучених до розробки супутникової системи "Рассвєт" — російського аналога Starlink. Нагадаємо: TrueUA висловлював сумнів, що після показово дружньої зустрічі Трампа із Сі Цзіньпіном у Вашингтоні та продовження на кілька місяців "митного перемир’я" американці запровадять якісь санкції проти Китаю. І от 3 жовтня з-за океану долинув третій тривожний сигнал: видання The New York Times дізналося про одну з угод  портфель нафтових родовищ, нафтопереробних заводів і автозаправних станцій по всьому світу, що належать "Лукойлу". В узгодженні фінансових умов безпосередню роль буцімто відіграли Віткофф і Кушнер, а пропозицію по "Лукойлу" зробив особисто Путін, коли ці двоє 5 вересня відвідували Москву. Видання зазначає, що Трамп схвалив угоду, оскільки йому дуже цікаві НПЗ "Лукойла" в Нідерландах, Болгарії та Румунії, де виробляють дизельне та авіаційне паливо, яке стало дефіцитним із початку іранської авантюри Білого дому. Але є велике "але" — допоки існують санкції проти Росії, нічого з цього не вийде. До того ж, згадані заводи знаходяться на території країн Євросоюзу і тут діють свої санкції, які Штати скасувати точно не можуть. Чи відбудеться велика зрада АмерикиПочнемо з відповіді на питання щодо одностороннього зняття Сполученими Штатами санкцій із Росії. До повернення Трампа в Овальний кабінет всі заборони впроваджувалися двопартійним рішення Конгресу і скасувати їх можна тільки за рішенням Конгресу. Зі значною долею ймовірності після проміжних виборів, які відбудуться менш ніж через місяць, республіканці втратять більшість або в одній із палат законодавчих зборів, або й в обох. Залишившись без більшості, глава Білого дому нічого не зможе зробити із санкціями, запровадженими раніше. А от ті, які вводилися при ньому, можуть бути переглянуті. Їхня особливість — у процедурі: Трамп і його адміністрація отримали дозвіл одноосібно запроваджувати або скасовувати санкції. І вже цим скористалися.22 жовтня минулого року Штати вдарили санкціями по найбільших російських нафтових компаніях "Роснєфть" і "Лукойл". В Україні цьому дуже зраділи, однак радість виявилася недовгою: 13 березня 2026 року на тлі війни з Іраном США дозволили транспортувати російську нафту, яка вже була завантажена на танкери в морі, а 18 квітня на місяць послабили санкційні обмеження на купівлю російської нафти та нафтопродуктів, що транспортуються морем, хоча за кілька днів до того міністр фінансів Скотт Бессент обіцяв цього не робити. У травні послаблення продовжили ще на місяць, у червні дію санкцій відновили, проте за ці три місяці Росія встигла заробити близько 6 мільярдів доларів.Днями Мінфін США вдарив по мережі A7 — тіньовій банківській системі, пов'язаній із Росією, проте не через війну в Україні. Згідно з даними Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) цю мережу використовували зокрема для продажу іранської нафти через "тіньовий флот", закупівлю зброї, обслуговування кіберзлочинців. OFAC заблокував усі активи А7 та її компаній в юрисдикції США. На цьому прикладі можна побачити, що американці можуть діяти жорстко, якщо мають політичну волю. Далі — про радників, які нашіптують Трампу, щоб той послаблював санкції. Згаданий пан Коул обкатав схему на Білорусі: у березні цього року США скасували санкції щодо білоруських калійних добрив після того, як білоруська влада звільнила 250 в'язнів. 15 вересня Коул зустрічався із самопроголошеним правителем Білорусі Олександром Лукашенком, а Трамп устиг анонсувати "велику угоду" з Мінськом по калійних добривах. Це все відбувається на тлі сварки США з Канадою, яка є головним поставником добрив на американський ринок. Схема Коула проста до примітивності: у кожної авторитарної держави існують політв’язні, яких можна "викупити", отримавши за це економічну вигоду для Сполучених Штатів. У Росії таких — багато. Але той факт, що авторитарні режими зароблятимуть на продажу американцям потрібних їм товарів і ставатимуть від цього сильнішими — в стратегію Коула не входить. Як і те, що Москва чи Мінськ перетворять торгівлю політв’язнями на великий бізнес. Небезпека пропозиції саме в її простоті, Трамп — популіст, прості рішення йому подобаються. Тому не слід виключати, що під проміжні вибори до Конгресу може відбутися перший "аукціон" — Путін "продасть" обумовлену кількість опозиціонерів в обмін на, наприклад, скасування санкцій проти "Лукойла". Трамп розповідатиме, який він добрий самарянин, на частину електорату це вплине, адже серед виборців республіканців багато представників релігійних громад. А далі вже реалізовуватиметься та схема, про яку писали у The New York Times. З огляду на те, що російські опозиціонери не становлять небезпеки для кремлівського режиму, це вони довели своєю бездіяльністю на Заході, Путін за них не триматиметься, йому спровадити їх навіть вигідно — Трамп зустріччю на Алясці зробив подарунок диктатору, поставивши його на свій рівень, а тепер ще й гуманізує це чудовисько. Чи можна цьому запобігти? США можуть скасовувати лише свої обмеження, але у переважній більшості санкції Америки та Європи переплетені або взаємодоповнюються. Це означає, що Вашингтон доволі обмежений у діях. Тиснути на Британію, Канаду та Євросоюз прямо американці не будуть, бо це обернеться скандалом, однак ганебний випадок скасування персональних санкцій з Алішера Усманова та Михайла Фрідмана створив небезпечний прецедент, коли окремі країни ставлять власні інтереси вище загальних аж настільки, що це руйнує спільні цінності. В ЄС є сили, які орієнтуються на американську адміністрацію — ультраправі, котрі ще й проросійські. При керівництві їх поки ніде немає, проте можливості тиснути на свою владу у них уже є. Вони суголосно співають про "шкоду" санкцій для Європи, якщо ж США почнуть скасовувати свої заборони, можна не сумніватися, що ці діячі закликатимуть рівнятися на Америку.  Та навіть за такого сценарію існує запобіжник, який частенько заважав ЄС швидко ухвалювати санкції, але тепер може стати в пригоді — консенсус усіх 27 членів спілки. Без нього жодного пом’якшення не буде. Тож "офіси простих рішень", які пропонують Трампу умиротворяти Путіна, підсовують йому фейкові стратегії..

Неможливо не помітити, як останніми тижнями у Європі нагнітається ситуація щодо можливого нападу Росії на країни НАТО. Особливо відзначаються в цьому плані Польща і країни Балтії. Про Польщу поговоримо іншим разом, а зараз давайте розглянемо — чи готові Литва, Латвія і Естонія до гіпотетичного російського вторгнення і які шанси у них вистояти — як за умови активації 5 статті НАТО, так і без неї.Про що стаття 5 Статуту НАТОСтаття 5 Північноатлантичного договору — це принцип колективної оборони НАТО, згідно з яким збройний напад на одного члена Альянсу в Європі чи Північній Америці розглядається як напад на усіх членів.Звучить надійно, але є один нюанс. Ця стаття прописувалась як запобіжник воєнних конфліктів, а не як інструмент їх вирішення. Іншими словами, вона передбачає, що вороги НАТО будуть боятися нападати на країни Альянсу, але не означає автоматичної симетричної відповіді, якщо такий напад все ж станеться.Та й в самому НАТО, виходячи з риторики його лідерів, не те щоб горіли бажанням її активувати. Так, 23 вересня Марк Рютте прямо заявив:"Стаття 5 свідомо сформульована неоднозначно, тому ми ніколи точно не скажемо, чи буде вона застосована".Власне, за весь час існування Альянсу 5 стаття була застосована лише один раз — після терористичної атак проти США 11 вересня 2001 року. Але є різниця: напад на США, і напад на умовну Литву. Як казали напередодні Другої світової війни адепти політики умиротворення агресора: "Чи готові ви вмирати за Данциг?".Тай навіть в 2001 році на активацію 5 статті неповороткій бюрократії Північноатлантичного альянсу знадобилась доба, а, враховуючи темпи просування російської армії в Україні в 2022 році, за добу Росія теоретично може окупувати всю територію Балтії і почати переговори з НАТО "відштовхуючись від нових реалій на землі", як люблять говорити Путін з Лавровим. І стримати її в цю першу добу зможуть лише власні армії балтійських країн.Армії країн БалтіїСтаном на 2026 рік Литва має найсильнішу та найбільшу армію серед трьох країн Балтії, випереджаючи Естонію та Латвію за всіма основними показниками. Завдяки найбільшій кількості населення та найпотужнішій економіці в регіоні, Литва виступає головною військовою силою балтійського флангу НАТО.Згідно зі щорічним рейтингом Global Firepower та аналітичними даними оборонних відомств, країни розташовуються в такому порядку за військовою міцністю:Як бачимо, оборонний бюджет Литви значно перевищує бюджети Латвії та Естонії разом узятих. Країна виділяє понад 5% від свого ВВП на потреби оборони, інвестуючи в бронетехніку, ППО та артилерію.Також Литва лідирує за чисельністю особового складу, маючи найбільший мобілізаційний резерв та кількість активного військового персоналу в регіоні. Також Литва єдина серед трьох країн Балтії активно формує бронетанкові війська.Іноземний контингент союзниківСтаном на сьогодні на території країн Балтії розгорнуто потужні зовнішні військові контингенти союзників по НАТО. Основу цієї присутності складають багатонаціональні бойові групи Передового присутності НАТО (NATO Enhanced Forward Presence), які у 2026 році перейшли на рівень повноцінних бойових бригад. Також розгорнуті американські підрозділи та повітряні місії.Зокрема, у Литві розгортає повноцінну важку бронетанкову бригаду Німеччина. Крім цього, в країні присутній контингент США чисельністю близько 1000 військових із важкою технікою та танками, який перебуває на базі в Пабраде на постійній ротаційній основі. У Латвії основу іноземних сил складає канадський контингент, який планомірно розширився до рівня бригади. Серед інших учасників групи НАТО виділяється Іспанія, яка суттєво посилила присутність своєю бронетехнікою та ППО.В Естонія значні бронетанкові сили з танками Challenger та артилерією утримує Велика Британія. Також присутній контингент США, а саме — піхотні роти та підрозділи систем HIMARS.Але головне питання в контексті контингентів союзників полягає не в їх чисельності  і навіть не в озброєнні, а в готовності діяти. Простіше кажучи, що вони робитимуть у разі повномасштабного вторгнення армії РФ: займуть оборону і приймуть бій, чи оголосять термінову евакуацію?Яка з країн протримається найдовше у разі гіпотетичного нападу РосіїА ось тут криється найцікавіше. За версією воєнних аналітиків, у сценарії гіпотетичного нападу Росії найдовше здатна протриматись… Естонія. Попри те, що Литва має найбільшу армію в мирний час, Естонія володіє унікальними географічними, стратегічними та оборонними перевагами, які роблять її найменш уразливою до швидкого захоплення.Військові аналітики та оборонні концепції країн Балтії виділяють кілька ключових факторів, чому Естонія має вищі шанси на довготривалу оборону:Географічні переваги та захищеність кордонівКордон Естонії з Росією захищений масивними природними бар'єрами — великим Чудським озером та річкою Нарва. Це звужує можливі напрямки сухопутного наступу армії РФ до двох вузьких перешийків (Нарвського та Псковського), де відносно легко організувати оборону.До того ж Естонія має великі острови (Сааремаа, Хіюмаа), які можуть слугувати віддаленими оборонними форпостами та базами для партизанського опору, навіть якщо материкова частина буде частково окупована.Для порівняння, Литва має величезний і відкритий кордон із Білоруссю та Калінінградською областю Росії, де важко стримувати флангові удари, плюс Сувалкський коридор (вузька ділянка землі між Білоруссю та Калінінградом). У разі одночасного удару Росія може миттєво відрізати Литву (і всю Балтію) від сухопутного сполучення з Польщею та рештою Європи. Литва одразу опиниться в оточенні та під перехресним вогнем з двох боків.Латвія ж розташована в центрі Балтії і має довгий сухопутний кордон з Росією та Білоруссю без серйозних природних перешкод, що робить її території вразливими для швидких танкових проривів з метою розсікання всього регіону навпіл.Ефективна мобілізаційна система "Тотальної оборони"На відміну від сусідів, Естонія ніколи не скасовувала призов і десятиліттями будувала систему тотальної оборони. Її мобілізаційна система вважається найефективнішою в НАТО. У разі війни Естонія здатна протягом 24-48 годин збільшити свої збройні сили з 7 000 до понад 45 000 військових завдяки високій готовності резервістів та добровольчого формування "Кайтселійт" ("Союз оборони").Тотальна оборона передбачає, що до опору залучене все суспільство, а державні інститути та критична інфраструктура готові до автономної роботи в умовах повної ізоляції.Зовнішня логістикаЕстонія географічно відокремлена від решти НАТО в особі Фінляндії лише вузькою Фінською затокою. Це дозволить союзникам практично миттєво надавати артилерійську, повітряну та логістичну підтримку.Замість висновківЯк би там не було, а досвід війни в Україні і риторика лідерів країн НАТО недвозначно натякають, що західний світ все ще не готовий до відкритої воєнної ескалації з Росією, тому чи врятує 5 стаття Литву, Латвію і Естонію — наразі питання відкрите.Тому, як би цинічно це не прозвучало, та якщо Путін таки наважиться на повномасштабне вторгнення в країни Балтії, то розраховувати Литва, Латвія і Естонія зможуть лише на свої армії і здатність своїх народів чинити спротив..

Останнім часом із Москви звучать особливо нахабні заяви, які свідчать про те, що там окрилилися через слабкість наших партнерів і прагнуть переламати ситуацію у війні проти України на свою користь. Чи можна зарадити цим намірам Путіна?Як Трамп підігрів апетити ПутінаTrueUA, аналізуючи зустріч Дональда Трампа з китайським вождем Сі Цзіньпіном у Вашингтоні, зауважував на найгіршому сценарії: американський президент запропонує тристоронню зустріч США — Китай — Росія. Мало хто зі світових лідерів зробив так багато для виведення Путіна з міжнародної ізоляції, як Трамп. Чого тільки варта зустріч на Алясці у серпні торік. Та й запрошення кремлівського диктатора на саміт G20, який у грудні прийматимуть Сполучені Штати, стало подарунком Путіну.Трамп називає тристоронню зустріч переговорами про контроль над озброєнням, тобто має обговорюватися широке коло питань, а не тільки варіант припинення війни в Україні, проте варто розуміти, що у Москві такого роду переговори сприйматимуть як готовність президента США до "нової Ялти" — блакитної мрії Путіна про участь у переділі світу на рівних із Вашингтоном і Пекіном. А якщо після зустрічі російський правитель погодиться прибути на саміт G20, трансатлантична коаліція між США та Європою зазнає тектонічного розлому. Ще одна мрія Путіна. Правда, є нюанси.Перший: в очікуванні, що Трамп і Сі посадять Путіна за один стіл із собою, Кремль вустами глави МЗС Сергій Лаврова вирішив підняти ставки ультиматумом американцям: негайно звільнити з в’язниці венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро та його дружину, припинити ліквідацію іранських високопоставлених осіб, сприяти діалогу між Іраном та арабськими країнами для розблокування Ормузької протоки. Малоймовірно, що ультимативний тон сподобався Трампу та його оточенню. Тому тристоронньої зустрічі може і не бути, після заяви Лаврова вона може видатися як слабкість глави Білого дому.Другий нюанс: саміт у Шеньчжені та наступний у Маямі відбудуться після проміжних виборів до Конгресу. Судячи з рейтингів президента Америки, у його опонентів-демократів суттєво зростають шанси на перемогу на виборах до обох палат Конгресу. Але навіть якщо вони візьмуть одну з палат, ініціатива імпічменту все одно неминуча. Після цього Трамп стане "кульгавою качкою" і йому буде не до геополітичних ігор. Кожна зустріч із Путіним тільки збільшуватиме його шанси не всидіти в кріслі.Внутрішні розбірки у США не зовсім хороший перебіг подій для нас, разом із тим навіть сліпому видно, що переговори з Росією за посередництва нинішньої американської адміністрації нічого не дають, окрім психологічних гойдалок, що кожні переговори між Володимиром Зеленським і Трампом нічим суттєвим не завершуються. Як от останні: американський президент переказав свою версію, буцімто український президент погодився стишити удари по російських НПЗ. А от Зеленський казав інше:"Не звучало жодних прохань в односторонньому порядку, щоб Україна зупинила удари. Ми навпаки говоримо про енергетичне перемир’я, чи ми можемо зараз змусити Путіна закінчити цю війну".Висновок простий: Сполучені Штати за цієї адміністрації не будуть нашими друзями. Можливо, хоч під тиском імпічменту щось зміниться.Європейська єдність дає тріщини?На руку Кремля грає не лише непослідовність Вашингтона, а й "втома" Європи. TrueUA розповідав, як Євросоюз провалив тест на солідарність, скасувавши санкції проти путінських олігархів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, але це тільки невеликий епізод. Оскільки американці відмовили Україні у ракетах для ППО, допомагатиме Європа, але поки охочих поділитися перехоплювачами немає.Буквально кілька днів тому головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас повідомляла: держави-члени Європейського Союзу узгодили умови використання 6,6 мільярда євро з Європейського фонду миру (EPF) для підтримки України. З цієї суми 900 мільйонів євро передбачено на фінансування Місії ЄС з надання військової допомоги Україні (EUMAM Ukraine), ще мільярд євро спрямують на нові спільні закупівлі оборонного обладнання. Але цій новині українці раділи недовго, бо вчора та ж Каллас принесла погану звістку: міністри оборони країн-членів Європейського Союзу не взяли на себе нових зобов'язань щодо надання Україні додаткових партій ракет-перехоплювачів для зенітно-ракетних комплексів Patriot."Києву ракети до Patriot потрібні зараз. Один із варіантів: держави-члени ЄС та партнери постачають ракети Києву зі своїх запасів в обмін на подальше поповнення, що фінансуватиметься з кредиту на підтримку України", — пояснила Каллас.Але, як бачимо, охочих віддати свої ракети Україні немає. Принаймні, станом на тепер. Можна називати цих людей циніками, ображатися на них, і це правильно, однак лідери країн Євросоюзу дивляться у бік США, а саме там виготовляють ракети цього типу, і розуміють, що Трамп і їм нічого не продасть. У них є внутрішній виборець, наляканий можливим протистоянням із Росією, є ультраправі проросійські політичні сили, які нагнітають істерію, щобільше, останнім часом тріумфують на всіх виборах, тому віддати перехоплювачі Україні означає наразитися на критику опонентів і з великою долею ймовірності втратити владу на найближчих виборах.У Кремлі страхи європейців навмисно підігрівають, як-от Путін, коли заявив про захист російськомовних у країнах Балтії. Чуємо все частіше від ультраправих вимогу припинити допомогу Україні. Тож якщо в Євросоюзі все ж знайдуться сміливці й нададуть нам ракети для Patriot, це буде великий фарт. Та й то у необхідній кількості не дадуть.Чи можливе російське вторгнення в якусь країну НАТО? Гібридна війна з Альянсом триває вже давно, там довго робили все, щоби цього не помічати, аж поки не прилетіли дрони в аеропорт Лейпцига, доки у двох землях Німеччини друзі Путіна не здобули перемогу на виборах і доки не почастішали диверсії на оборонних підприємствах. Значна частина виборців в Європі вважає, що відмова від допомоги Україні поверне їм безпеку і спокій. Це вкрай помилкова думка, та, на жаль, у тамтешніх політичних еліт немає сильних аргументів проти цього. Довибори у французький Сенат, де вперше в історії ультраправе "Національне об’єднання" матиме фракцію, тому черговий доказ.Як вистояти, коли все поганоЗараз ми повертаємося фактично у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли панували страх, невизначеність, коли наші партнери були готові допомагати добрим словом і глибоким занепокоєнням, а ворог очікував, що в країні от-от все посиплеться — влада і військо. Не посипалося, хоча тоді під контролем окупантів перебувало значно більше територій, аніж зараз, і повітряні атаки ворога в глибокий тил також були потужні.Так, не було "шахедів" і "гераней", але й ЗСУ тоді не могли завдавати глибинних ударів у відповідь. У схибленій уяві Путіна ситуація виглядає так: якщо на фронті успіхи його вояків мінімальні, тоді він руйнуватиме наш тил, сподіваючись, що спровокує антивоєнні виступи або внутрішню політичну колотнечу. На це слушно звертають увагу аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Тому Кремль відмовлятиметься від енергетичного перемир’я, а будь-які переговори використовуватиме для затягування часу.Тобто у Путіна є три союзники: нерішучий і боягузливий Трамп, роз’єднана Європа та надія на чвари всередині України. Посилення ударів по Києву, жителі якого звикли до відносної безпеки у часи, коли у нас були ракети для ППО, спрямоване саме на останню складову, адже велика політика завжди робиться в столиці.У нас також є союзники. Перший: Євросоюз — він хоч вагається і хитається, проте залишається поруч. Якщо там не спроможуться допомогти перехоплювачами для Patriot, допомагатимуть іншими системами ППО. Ухвалюватимуть наступні пакети санкцій, зі скрипом, із демаршами Фіцо та йому подібних, крім того, нам надаватимуть допомогу, щоб українці пережили зиму. Тому від Путіна та Лаврова на адресу ЄС і Британії лине стільки погроз і саме тому Москва максимально залучила всю свою агентуру в Європі.Другий союзник: посилення ударів углиб Росії. Путінська воєнщина руйнує наш тил, значить і його тил має лежати в руїнах. Після того як Трамп відмовив у ракетах, немає сенсу слухати його нотації не бити по російських НПЗ. Він може покарати відмовою у розвідданих? Цього йому не дозволять американські політики, особливо після виборів. Він про щось домовиться за спиною України з Путіним і Сі й тиснутиме на Україну? Минулого року таке вже було, проте нічим не закінчилося і Трамп відійшов убік.Третій союзник: досвід минулих пережитих зим, тобто, ми самі. Так, чергова зима без світла і тепла лякає, але це уже було, ми багато чому навчилися. Залишається сподіватися, що і влада також, що затверджені плани стійкості працюватимуть безперебійно..

Триденний візит китайського лідера до Сполучених Штатів став вдалим для нього. Дональд Трамп зустрічав гостя не як суперника за світове панування, а як друга. Говорили й про Україну, але жодних результатів поки немає.Як Трамп зробив "закон Грема" нікчемнимЗагальновідомо, що Китай є найбільшим спонсором російського вторгнення в Україну, оскільки залишається головним покупцем нафти у країни-терористки, — у 2025 році китайці імпортували звідти 100,86 мільйона тонн, цього року темпів не збавляли. Також Китай є одним із найбільших покупців іранської нафти: у 2025 році на нього припадало понад 80% морського експорту нафти з Ірану, або в середньому 1,4 мільйона барелів на добу. Нагадаємо: Іран багато років перебуває під санкціями. Тож "пекельні санкції", які ухвалив Конгрес і підписав Трамп, першочергово стосується саме КНР. TrueUA наголошував, що ключовою проблемою Акту Грема про стопроцентні мита проти покупців російської нафти є пункт, який дозволяє президенту США застосовувати норми закону на власний розсуд, вибірково, або не застосовувати взагалі.Головне досягнення Сі Цзіньпіна під час вояжу до Америки — продовження до 10 січня наступного року торгівельного перемир’я між США та Китаєм. Це означає, що принаймні стосовно Пекіну "пекельних санкцій" не буде. Після 10 січня перемир’я знову продовжать, як робили це раніше. Як повідомляє агенція Bloomberg, Китай добре розуміє критичну залежність Штатів від китайських рідкоземельних металів, тому не надто переймається коротким терміном перемир’я. Американці під час зустрічей із китайською делегацією висловили невдоволення порушенням КНР певних зобов’язань, що, втім, не завадило Трампу розстелити червону доріжку для Сі на об’єднаній базі Ендрюс. Востаннє тут у 2015 році Барак Обама приймав папу Франциска. Але всі ще пам’ятають, як Трамп і Путіна зустрічав на Алясці на червоній доріжці, покладеній прямо до трапу літака. Мабуть, нинішній глава Білого дому у такий спосіб демонструє свою гостинність.Якщо не буде "пекельних санкцій" проти Китаю, тоді ж проти кого? До квартету найбільших імпортерів нафти з Росії ще входять Індія, Туреччина та Євросоюз, де левову частку імпорту тягнуть Словаччина та Угорщина. Застосування мит до інших трьох суб’єктів виглядатиме політично мотивованою вибірковістю. Тож, найімовірніше, Трамп ні проти кого не залучить отриманий від Конгресу інструмент ні до проміжних виборів, до них лишилося понад місяць, ні до кінця року. До виборів не буде, адже це відобразиться на цінах всередині США, вони ще більше зростуть, а до кінця року не застосує, бо тоді у всіх виникне логічне запитання, чому з цієї компанії випав Китай. Тому добре, якщо дасть хід хоча б нормі Акту Грема, яка встановлює відповідальність за викрадення українських дітей, але вона ніяк не прискорить мир без головної частини — мит проти покупців путінської нафти.Чого іще досягнув Сі в АмериціДуже дивною частиною прийому китайського гостя було запрошення на вечерю з ним керівників американських техногігантів Apple, Nvidia, OpenAI, Alphabet, Amazon, Meta і Tesla. Ще у квітні Білий дім звинувачував китайські компанії у масштабних крадіжках технологій ШІ. За повідомленням ЗМІ, Майкл Краціос, директор Управління науково-технічної політики Білого дому, у спеціальній доповіді розписав, як це відбувається та попередив: такі компанії можуть вилучати ключові можливості з американських моделей, використовуючи американські інновації та уникаючи при цьому витрат часу і коштів, необхідних для створення передових систем. Посольство Китаю у США тоді відкинуло звинувачення, а хто ж зізнається…Деякі техногіганти, керівники яких були на вечері з Сі, зокрема, OpenAI, повідомляли про масштабні спроби вилучення (дистиляції), спрямовані проти їхніх систем. Вони пов’язували ці дії з китайськими компаніями DeepSeek, Moonshot AI та MiniMax. Також відома історія 2024 року, коли американські прокурори висунули звинувачення колишньому інженеру Google за викрадення комерційної таємниці у сфері ШІ та передачі її китайським компаніям. У чому полягав сенс зустрічі розробників штучного інтелекту із Сі? Почути, що Китай не намагатиметься обігнати Штати, чи що китайці не крастимуть американські технології? КНР і США — конкуренти, співпраця між їхніми компаніями малоймовірна, адже переможець у перегонах передових систем стане світовим гегемоном.Посадивши за один стіл власників американських технологічних гігантів і китайського гостя Трамп фактично дав тому нагоду закріпити образ своєї держави як рівної Сполученим Штатам, а не тієї, яка копіює чуже. Метаморфоза: за першого терміну Трамп був рішучим противником політики Китаю, а зараз прагне подружитися з незмінним китайським кормчим. Це друга їхня зустріч, перша була в Пекіні, цього року планується ще дві — на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Шеньчжені в листопаді та на саміті G20 у Маямі у грудні. Куди Трамп запросив і Путіна.Світова преса зазначає, що попри заклики Сі Цзіньпіна до США не визнавати незалежність Тайваню, позиція американської адміністрації лишається непорушною — Америка підтримує острівну країну та надає їй зброю і технології для самозахисту. Але при цьому є нюанс: ще з травня Штати не надіслали Тайваню пакет військової допомоги на 14 мільярдів доларів. Після пишної зустрічі із Сі навряд чи надішлють взагалі.Ця пишність, пише The Economist, контрастує з "бідністю" порядку денного зустрічі та низкою невирішених питань. Наприклад, незрозуміло, що глобально виграв Трамп. Він продемонстрував прагнення до стабільних стосунків із Китаєм, китайський лідер відповів взаємністю, за його словами, президенти домовилися розвивати "конструктивні, стратегічні та стабільні відносини між Китаєм і США". Але ж для всіх очевидно, що такі люб’язності тимчасові. Японія, Південна Корея, Філіппіни та інші союзники Штатів у Тихоокеанському регіоні, мабуть, дивилися на пишноту прийому Сі з не меншим шоком, аніж ми і наші європейські партнери споглядали прийому Трампом Путіна на Алясці. Висновок, який вони могли зробити для себе: на Америку більше не варто покладатися.Чи вмовив Трамп Сі Цзіньпіна натиснути на кремлівського диктатораЗа закритими від преси дверми глава Білого дому та його китайський друг говорили про Іран та Україну. Раніше президент Володимир Зеленський, розповідаючи про свою зустріч із Трампом, заявив:"Я дуже відверто сказав президенту США, що ми вважаємо: якщо він також залучить президента Сі — той має вплив на Путіна. Якщо ми хочемо закінчити цю війну не лише на словах, то всі маємо працювати над цим цілодобово — заради людей". Чи міг Трамп схилити Сі Цзіньпіна натиснути на Путіна? Оскільки Пекін жодного разу не продемонстрував такого бажання, замість цього просував беззмістовні "мирні плани", йому завершення війни в Україні не особливо потрібне. В кращому разі, Сі може вплинути на Путіна задля відновлення судноплавства у Чорному морі. Та й то зробить це не для нас, а для дружніх Китаю країн, які потерпають через втрату нашого зерна та іншого продовольства. Але може бути гірший варіант, вигідний як Пекіну, так і Москві — тристоронні переговори Трамп — Сі Цзіньпін — Путін. Старт їм можуть покласти вже в середині листопада на саміті АТЕС, його прийматиме китайський Шеньчжень. Якщо такі переговори відбудуться, там говоритимуть про Україну без України. З наслідками, гіршими за померлий "дух Анкориджа"..

Євросоюз виключив із переліку персональних санкцій кількох росіян, разом із тим продовжив санкції проти інших одразу на три роки. Це відбулося в результаті тривалих суперечок, які зайшли у глухий кут: низка країн була ладна зняти заборони навіть з Путіна, аби домогтися їхнього скасування для Алішера Усманова і Михайла Фрідмана.Чому Євросоюз помилував двох путінських олігархів та одного колаборантаЗ-під дії санкцій вивели добре всім відомих Алішера Усманова, Михайла Фрідмана, маловідомого ексректора незаконно створеного російськими окупантами Кримського федерального університету Андрія Фалалєєва, а також компанію Redbird Corporate Services Ltd (зареєстровану на Маврикії), її раніше внесли до списку через зв'язки з транспортуванням російської нафти. В Україні вона залишиться під санкціями до липня 2035 року згідно з указом президента від 27 липня 2025 року про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, але в ЄС у цієї компанії знайшлися потужні лобісти, що і не дивно з огляду на її власників.Redbird є зареєстрованим агентом Sapang Shipping Inc, у власності якої перебуває танкер для перевезення сирої нафти, котрий потрапив під підозру у незаконному транспортуванні російської нафти. Компанія Redbird Corporate Services Ltd входить до структури великого маврикійського конгломерату ABC Group, ним володіє впливова родина вихідців із Китаю А-Чуен. ЗМІ повідомляли, що потрапляння під санкції власники вважали ударом по репутації, тому розірвали токсичні контракти. Втім, це може бути лише легендою.Поки всі обговорювали виключення Усманова і Фрідмана — у щілину прослизнув мало кому відомий Фалалеєв. Колаборант, який після анексії Криму очолив незаконний Кримський федеральний університет і керував ним до червня 2023 року. Тобто підпадав під санкції за всіма ознаками, хто саме лобіював його викреслювання із підсанкційних — досі незрозуміло, як нема пояснень, чому цього Фалалєєва помилували.Два ключових персонажі, навколо яких ламалися списи — Усманов і Фрідман. Обидва тривалий час шукали шляхи, як вийти з-під санкцій. Раніше їм сприяли Угорщина часів Віктора Орбана та Словаччина. Остання вписалася за обох і цього разу. "Вольну" для Фрідмана підтримував Люксембург, — російський олігарх судиться з цією країною ЄС через заморожені активи, вимагає відшкодувати 16 мільярдів доларів. Очевидно, в Люксембургу впевнені, що тепер Фрідман позов відкличе. А от Усманов заручився підтримкою важковаговика Франції. Він обіцяв посприяти визволенню з азербайджанської тюрми французького громадянина Мартена Раяна, засудженого за шпигунство. Того вже, до речі, помилували. Була розіграна сценка: путінський олігарх, маючи гарні зв’язки у владних колах Азербайджану, запропонував Парижу свої послуги, які, найімовірніше, не коштували йому ані долара.Усманов — один із найбагатших олігархів Росії, його бізнес — багатопрофільний: від телекомунікацій до металургії. До 2024 року очолював Міжнародну федерацію фехтування, і хоча й офіційно пішов із посади, проте залишив за собою значний вплив. Ця федерація була серед перших, хто почав пускати росіян на світові змагання під своєю егідою. Від Усманова ніхто і ніколи не чув ні критики Путіна, ні антивоєнних заяв.Інший врятований — Михайло Фрідман, добре знайомий українцям, адже не лише є уродженцем Львова, а й мав чимало бізнесу в Україні, зокрема, тут працював його "Альфа-банк", який після націоналізації пройшов ребрендинг і став "Сенс банком". Фрідман усі ці роки судився з Євросоюзом через санкції, а 2024 року навіть виграв у суді ЄС, проте заборони щодо нього не скасували. Діють вони також у Великій Британії, де у нього заморожені активи та великий маєток. Офіційний Лондон заявив, що санкції проти Усманова і Фрідмана збереже. Останній після початку повномасштабної агресії Росії зробив обережну антивоєнну заяву, в ній не вказав, хто ж на кого напав, не критикував Путіна, а лише називав війну "трагедією для обох народів".Показово, що після від’їзду з Лондона російський олігарх спочатку оселився в Ізраїлі, але згодом повернувся до Москви. Де його прийняли так, наче і не робив оту антивоєнну заяву. Тепер Фрідман зможе приїжджати принаймні до ЄС. І, що не виключено, судитиметься з європейцями за компенсацію втрат за період перебування під санкціями.Не перший випадок скасування заборон, але кричущийУ березні 2025 року Угорщина відмовлялася голосувати за продовження санкцій, поки з персонального переліку підсанкційних не виключать міністра спорту Росії Михайла Дегтярьова. Мовляв, тому потрібно їздити до спортивних організацій в Європі, а його не пускають. Шантаж Орбану вдався і Дегтярьова виключили, проте 23 липня цього року включили до списків назад. З’ясувалося, спортивний чиновник розгорнув бурхливу діяльність з повернення російських спортсменів на міжнародну арену.До нинішнього випадку санкції знімалися лише в поодиноких випадках із родичів підсанкційних олігархів, наприклад, частково скасували обмеження проти сестри Усманова Гульбахор Ісмаїлової. Тому сама дискусія про виключення з переліку таких фігур, як Усманов і Фрідман, мала вигляд цинічних торгів. І тут важливу роль зіграла Латвія: вона заявила, що заблокує продовження санкцій, якщо Євросоюз не погодиться зафіксувати продовження заборон одразу на три роки. Щоб не повертатися до цього питання і не давати нагод комусь кожних пів року шантажувати весь Європейський Союз задля порятунку окремо взятих російських олігархів. Зрештою зійшлися на компромісі: Усманова, Фрідмана, Фалалєєва і компанію з Маврикія зі списків приберуть, а інші росіяни та їхні спільники за кордоном найближчих три роки можуть навіть не сподіватися на виключення із переліку підсанкційних."Рішення вилучити Усманова та Фрідмана зі списку санкцій є ганебним та невиправданим", — написав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у соцмережі X. — Москва святкує, адже отримала бажане: відчуття безкарності, приниження ЄС та розкол серед європейців".Наш дипломат запропонував країнам ЄС, незгодним із вимушеним компромісом, запроваджувати власні санкції проти Усманова і Фрідмана.Вже відгукнулася Литва. Глава її уряду Міндаугас Сінкявічюс доручив відповідним службам запровадити національні обмежувальні заходи проти двох "виторгуваних" Словаччиною і Францією путінських олігархів."Олігархи є частиною російської воєнної машини. Не можна дозволяти "гаманцям" режиму почуватися комфортно в Європі, поки вбивають українців", — наголосив литовський прем’єр-міністр.В Естонії та Латвії діятимуть так само. На жаль, окрім трьох балтійських держав, більше охочих запровадити свої санкції проти Усманова і Фрідмана поки немає. І це також демонструє Кремлю слабкість єдності в Євросоюзі.Окремі експерти наголошують на позитиві: європейці рішенням про трирічний термін дії санкцій нівелювали створений ними прецедент, себто купа охочих домогтися виключення зі списків завдяки судовим рішенням, великим грошам, політичній корупції лишилися за бортом. Неприємний осад лишиться, але головне, що санкції діятимуть далі. Також експерти звертають увагу на поведінку президента Франції Еммануеля Макрона, з яким президент Володимир Зеленський зустрівся в Нью-Йорку. Макрон пообіцяв надати Україні радари та перехоплювачі для систем ППО, а також зимовий пакет підтримки. Видається немовби моральне виправдання за цинічні торги Франції задля скасування санкцій проти Усманова.Є в цій історії ще один нюанс: віднині громадяни країн Євросоюзу ризикують повторити долю француза Раяна, який фактично став заручником зняття санкцій з Усманова. Був він шпигуном чи просто жертвою обставин, неважливо, головне, російські олігархи зрозуміли, як можна натиснути на європейські столиці. Тому домовленість не повертатися до перегляду персональних санкцій три роки може бути порушена, якщо черговий Усманов запропонує просте рішення: ви викреслюєте мене зі списку підсанкційних поганців і ваш засуджений деінде громадянин одразу виходить на свободу. Не виключено, на європейців заради цього навіть відкриють велике полювання в країнах Азії та Африки, де з місцевими режимами російські "гаманці" можуть легко домовитися..

Верховна Рада не проводитиме пленарні засідання із 17 вересня до 13 жовтня, тобто аж 26 днів. Нардепи пропрацювали місяць, з 18 серпня, а до того з 16 липня мали місяць літніх канікул. Чергова пауза у засіданнях шокувала українців.Народний депутат від "Голосу" Ярослав Железняк, який першим повідомив про канікули, приперчив свою заяву фразою: парламент зупинив роботу на тлі "величезних проблем із голосуванням міжнародних зобов’язань та, як результат, фінансової кризи, яка вже призвела до відтермінування видатків на капітальних видатків, куди входять будівництва та ремонти інфраструктурних об’єктів — лікарень, шкіл, укриттів до грудня (тобто не будуть профінансовані)"."Парламент працює не тільки в сесійній залі. Верховна Рада продовжує працювати безперервно, — парирували у пресслужбі Апарату ВР. — Робота комітетів, підкомітетів, робочих груп, ТСК та фракцій триває".Слабке роз’яснення, у ньому немає ні про причини паузи у роботі, ні хоча б приблизного переліку законопроєктів, над якими нардепи працюватимуть ці 26 днів, аби ухвалити їх відразу після повернення до сесійної зали. Чи бодай короткого звіту про прийняті закони за останній місяць діяльності, щоб спростувати аргументи Железняка.Скільки законодавчих актів народні депутати ухвалили за місяць роботиЗ 18 серпня відбулося 10 пленарних засідань. На першому в цілому ухвалили один законопроєкт — "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам". Наступного дня депутати працювали плідно: ухвалили 8 законопроєктів, а також призначили міністром оборони Євгенія Хмару, а Андрія Сибігу - міністром закордонних справ. Мабуть, втомилися, бо 20 серпня не ухвалили жодного документа з порядку денного. 21 серпня робота Ради обмежилася годиною запитань до уряду.На п’ятому за ліком пленарному засіданні, 1 вересня, ухвалили один закон, один відправили на доопрацювання і вісім відхилили. 2 вересня прийняли аж три закони. 3 вересня депутатів прорвало, вони ухвалили дев’ять законів, ще два відхилили. Після цього 11 днів пленарних засідань не було. За цей час у країні трапилася надзвичайна подія — вибухнув корупційний скандал в Офісі генпрокурора, відомий як операція НАБУ "Карфаген", генеральний прокурор Руслан Кравченко написав заяву про звільнення і виїхав за кордон. TrueUA детально висвітлював цю історію. Тож працювати 15 вересня народні обранці почали із голосування за подання про відставку втеклого генпрокурора. Далі підтримали в цілому чотири законопроєкти й один відправили на доопрацювання.16 вересня нардепи продемонстрували небачену працездатність — 13 законопроєктів ухвалили за основу або в цілому. Два законопроєкти, якими посилювалася відповідальність за дії, що призводять до травмування і загибелі людей на дорогах, відхилили. TrueUA розповідав про те, чому парламентарі відмовилися підвищувати штрафи для порушників швидкісного режиму на українських автошляхах.На останньому вересневому пленарному засіданні прийняли чотири закони. Отже, за 10 пленарних днів Верховна Рада ухвалила близько сорока законів, десь половина — поки за основу, також протягом місяця роботи підтримали понад два десятки постанов на різноманітні теми. Мало це чи багато? Очевидно, мало, щоб з гордо піднятою головою йти на відпочинок від пленарних днів. Якщо з кількістю — слабенько, то як справи з якістю?Посилки, кол-центри й місцеві депутати: що важливого прийняла РадаВарто нагадати найбільш резонансні закони. Всі вони приймалися 16 вересня. Тоді за основу ухвалили два законопроєкти, які стосувалися врегулювання електронної торгівлі. Один із них, найбільш дискусійний, про скасування пільг в оподаткуванні міжнародних посилок вартістю до 150 євро. Це законопроєкт, прийняття якого від України вимагали у Міжнародному валютному фонді для отримання чергового траншу фінансової допомоги. У разі остаточного схвалення документа будь-яка покупка на платформах AliExpress, Temu, Amazon та інших подорожчає на 20% - стільки становитиме податок на додану вартість на посилку.Наступний у переліку закон "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за створення електронно-комунікаційних шахрайських організованих груп (шахрайських кол-центрів) та залучення до участі в них". Документ підтримали аж 313 законодавців. Того ж дня Президент його підписав.За основу прийняли і законопроєкт про забезпечення повноважності місцевих рад в умовах воєнного стану. Минулого року жваву дискусію викликав правовий статус місцевих рад, міських і селищних голів, обраних на виборах у жовтні 2020 року. Їхня каденція завершувалася у п’ятий рік повноважень, тобто, в останню неділю жовтня 2025 року мали відбутися місцеві вибори. Оскільки під час війни виборів бути не може, Верховна Рада своїм рішенням продовжила повноваження місцевим депутатам. Але на цьому проблеми не завершилися, адже сьогодні фіксується чимало випадків неповноважності місцевих рад або через службу депутатів у лавах ЗСУ, або через відмову від мандату та інші причини. Це створює правову колізію, часто-густо просто немає кворуму. Згідно із законопроєктом, рада залишається повноважною, якщо в її складі є хоча б більше однієї третини депутатів. Для подолання вето голови на рішення депутатів буде достатньо дві третини від тих, хто залишився у місцевій раді.Чи виправляться нардепи до кінця року?Нещодавно з’явилася інформація про лист двох єврокомісарів до народних депутатів із переліком законів, які ті мають ухвалити задля продовження фінансової допомоги. З боку європейців умови Україні стають все суворішими через повільність виконання взятих на себе зобов’язань. Тобто, всі мають працювати максимально напружено, без пауз.Прем’єр-міністр Сергій Корецький похвалив Верховну Раду за проголосовані у першому читанні сім критично важливих законопроєктів та висловив сподівання, що ці документи ухвалять і в цілому. Окрім згаданих ініціатив про оподаткування товарів з іноземних маркетплейсів, до сімки відносяться наступні: про посилення гарантій здійснення повноважень НКРЕКП; про нові правила обігу товарів, пов’язаних зі знелісненням, зокрема вимоги до законності та електронну систему простежуваності; про зміни в управлінні Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; про оновлені підходи до регулювання сек’юритизації та облігацій із покриттям та про нові інструменти для розвитку іпотеки й гармонізації фінансового сектору з вимогами розширеної програми співпраці з МВФ.За словами Корецького, якщо Верховна Рада й далі відкладатиме потрібні голосування, Україна може недоотримати чималу частину з 29,5 мільярда доларів міжнародного фінансування. "Перелік законів і урядових рішень, які треба ухвалити, — цілком конкретний. І це — саме треба ухвалити: не про бажання, не про політику, а про кошти для бюджету, щодо яких немає заміни", — своєю чергою наголошував Президент Володимир Зеленський."Після декількох попередніх нарад із парламентарями уряд офіційно направить усім народним депутатам і профільним комітетам графік із чіткими дедлайнами щодо кожного необхідного голосування", — зазначав прем’єр Корецький.Майже місячна перерва у пленарних засіданнях, вочевидь, порушує графіки ухвалення рішень. А ще на народних обранців очікує розгляд бюджету на 2027 рік, це питання традиційно проходить складно.За перші чотири дні простою народні депутати зареєстрували понад 20 законодавчих ініціатив, так що обранці, як і зазначала пресслужба Апарату ВР, працюють. Ще шість законопроєктів зареєстрував Кабінет міністрів, серед них один — євроінтеграційний про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та інших законодавчих актів щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Цей документ дасть можливість повноцінно використовувати електронні комунікації та скоротити час, необхідний для міжнародної правової допомоги.Схожий законопроєкт реєстрував у парламенті ще уряд Дениса Шмигаля рівно чотири роки тому, він так і не потрапив до сесійної зали й був знятий із розгляду у лютому 2024 року. Тож існує припущення, що і зараз законопроєкт, спрямований на приведення законодавства у відповідність до стандартів FATF та рекомендацій MONEYVAL (йдеться про протидію відмиванню коштів) може зустрітися з протидією у парламенті.Залишається сподіватися, що народні депутати змінять підхід до ухвалення хоча б першочергових євроінтеграційних законів і голосуватимуть за них не тоді, коли наші партнери даватимуть зрозуміти, що обмежать фінансування за гальмування реформ, як сталося з цими сімома законопроєктами, а за графіком. Бо складається враження, що це не нам потрібно прискоритися для вступу до Євросоюзу, а європейцям відмовитися від умов..

Перше випробування рішучості втілити Акт Ліндсі Грема Дональд Трамп пройде цього тижня під час зустрічі із Сі Цзіньпіном. Якщо президент США застосовуватиме дані йому Конгресом повноваження вибірково, гарний закон — знеціниться.Трамп остаточно став на бік України?"У п'ятницю, 18 вересня 2026 року, президент підписав закон HR 5334, "Закон Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану 2026 року", який дозволяє та розширює законодавчі санкції, тарифи та заборони щодо Росії, а також продовжує чинні санкції проти Ірану", — так сухо пресслужба Білого дому повідомила про історичне рішення Дональда Трампа.За даними Clash Report, документ передбачає:нові санкції проти російського диктатора Путіна, олігархів, банків, енергетичних і оборонних компаній, а також "тіньового флоту" РФ;повноваження президента США вводити мита у розмірі до 100% на товари з країн, які є найбільшими покупцями російської нафти та газу;запровадження мита у розмірі до 500% на російський імпорт;продовження санкцій проти енергетичного та військового секторів Ірану на п'ять років.Окремою нормою прописали відповідальність за викрадення українських дітей. Під обмеження підпадають не тільки виконавці, які фізично вивозили дітей, а й структури опіки, перевізники, чиновники та будь-які інші неамериканські юридичні особи, причетні до організації чи забезпечення цього процесу. У документі перелічені вищі посадовці країни-терористки, на яких санкції поширюються автоматично за фактом посади. Президент США може доповнювати цей псисько на власний розсуд. Причетних до викрадення українських дітей каратимуть заморожуванням усього майна та активів під американською юрисдикцією, їм також заборонять в’їзд до США.Цим закон Грема нагадує "Акт Магнітського" — закон, схвалений у 2012 році Сполученими Штатами, а потім Європарламентом, який передбачає санкції проти осіб, причетних до смерті російського адвоката Сергія Магнітського, замордованого у 2009 році у московській тюрмі "Матроська тиша". Норми цього Акту діють понині. Спочатку він поширювався на 18 росіян, протягом наступних років перелік розширювався.Водночас є "але": у документі зазначено, що Трамп має право відмовитися від запровадження будь-якого з обмежень або відкласти їх застосування. Цей нюанс до останнього лишав сумніви, що Палата представників Конгресу слідом за Сенатом ухвалить закон Грема — Блюменталя. Демократи хоч і повністю прихильні до України, але внутрішні електоральні процеси, пов’язані із проміжними виборами до Конгресу 3 листопада, впливали на їхнє голосування, для республіканців же закон украй важливий, щоб продемонструвати виборцям зовнішньополітичну успішність адміністрації свого президента. Яка насправді такою не є через іранську авантюру. Однак у цьому випадку і демократи, і республіканці відгукнулися на запит американського суспільства, яке продовжує підтримувати Україну. Тепер виключно Трамп вирішуватиме, застосовувати мита і санкції повною мірою чи гратися з цією "дубиною", як йому заманеться.Навіщо Трампу закон Грема саме заразПро зв’язок ухвалення закону з проміжними виборами вже йшлося, проте не тільки вони прискорили процес. Законопроєкт республіканця Грема і демократа Блюменталя був зареєстрований у квітні 2025 року, однак тривалий час Білий дім не проявляв значного інтересу до ухвалення документа, гірше того, ЗМІ повідомляли, що адміністрація США прагне пом’якшення прописаних у законі заборон. Крига скресла тільки в липні цього року, — сенатор Грем зустрівся з Трампом, 10 липня він заявив, що той підтримує компромісну версію законопроєкта, а 11 липня, після повернення з Києва, Грем помер.Цей збіг обставин прискорив перебіг подій, — глава Білого дому наголошував, що закон має бути ухвалений на знак пам’яті про сенатора. Хоча у компромісному варіанті з’явилася норма, яка дає Трампу можливість користуватися актом фактично у ручному режимі, а також туди вписали ще й мита та санкції проти Ірану, спочатку Сенат, а 16 вересня і Палата представників Конгресу підтримали Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Чому ж так довго тягли?Припущення перше: Трамп тримав Акт Грема як останній аргумент, аби схилити Путіна до переговорів. У проміжку між ухваленням закону Сенатом і Палатою представників до Москви, а потім Києва приїздили переговорники Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Скоріш за все, під час зустрічей у російській столиці їм дали зрозуміти, що серйозних переговорів вести не збираються. У відповідь закон Грема ухвалили й Трамп його швиденько підписав. Тепер Мінфін США на виконання закону має розробити відповідні процедури, тобто Білий дім дав Кремлю невеликий часовий люфт, аби там зрозуміли, чим ризикують, якщо не погодяться сісти за стіл перемовин.Припущення друге: Актом Грема Трамп отримав важіль політичного тиску передовсім на Індію і Китай. Індія з 2022 року збільшила імпорт нафти із Росії у вісім разів, минулого року закупівлі трохи знизилися, проте ця держава залишається другою після Китаю за об’ємом поставок нафти з РФ — у 2025 році індуси імпортували 88,72 мільйона тонн, китайці відповідно — 100,86 мільйона тонн. Третя в топтрійці — Туреччина, минулого року вона імпортувала 15,23 мільйона тонн нафти з Росії, але у цієї держави є особливість, собі вона залишає небагато, переважно займається реекспортом, даючи можливість Кремлю оминати санкції. Тільки за вісім місяців цього року Китай завіз із Росії 585 мільйонів барелів сирої нафти, Індія — 453 мільйонів барелів, Туреччина — 44 мільйонів барелів. Ці три країни стовідсотково підпадають під мита. Але не тільки вони.У списку Угорщина, Словаччина (вони найбільші європейські імпортери), незначні об’єми також купують Нідерланди, Німеччина, Італія, Польща, Бельгія, Франція, Іспанія, з-за меж Європи — Бразилія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Сінгапур, Японія, Південна Корея. І тепер цікаво, як Трамп використовуватиме отриманий ним механізм, проти всіх, чи битиме вибірково. Приміром, по Євросоюзу, окремі члени якого, купляючи нафту у Путіна, продовжують спонсорувати вбивства росіянами українців. А якщо сюди додати десятки держав, які перекуповують нафту або купляють виготовлене з неї пальне та інші продукти переробки, список суттєво розшириться.Індія і Китай розкритикували ухвалення закону Грема. У Нью-Делі заявили: купляли і куплятимуть нафту в Росії, контракти вже укладені, а цей закон може нашкодити індійсько-американським відносинам. У Пекіні відреагували наступним чином:"Ми продовжимо уважно стежити за подальшими кроками США та залишаємо за собою право вжити всіх необхідних заходів для рішучого захисту державного суверенітету, інтересів розвитку та законних прав і інтересів підприємств".Водночас закликали до діалогу.Перше випробування Акт Грема пройде вже цього тижня, — у четвер, 24 вересня, у Вашингтоні має відбутися зустрічі Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Очевидно, йтиметься і про застосування товаришем Сі важелів впливу на Путіна, аби змусити того до мирних переговорів. Що з цього вийде, побачимо.Отже, підсумуємо. Перше: "пекельні санкції" ухвалені Конгресом і тільки Конгрес може їх скасувати. А це процес тривалий і складний, тому закон діятиме ще дуже довго, і це гарна новина. Друге: норма закону, яка дає право Трампу застосовувати санкційні і митні механізми, — найслабше місце Акту Грема, адже всі неодноразово пересвідчувалися у нерішучості глави Білого лому, який часто відступає від обіцянок.Третє: у дію швидко можуть бути введені норми, які стосуються санкцій проти росіян, а питання мит вирішуватиметься вибірково. Тим самим, закон матиме половинчастий характер — ніби й гарний інструмент, проте використовуватиметься не для того, щоб позбавити Росію прибутків від експорту нафти, які вона витрачає на війну, а щоб Кремль погодився сісти за стіл переговорів. І він погодиться, але не вестиме їх сумлінно, а затягуватиме час, сподіваючись на ослаблення Трампа після проміжних виборів та внутрішню політичну турбулентність у США, коли главі Білого дому під загрозою імпічменту може виявитися не до України..

Верховна Рада провалила два законопроєкти, покликані посилити відповідальність за дії, які спричиняють травматизм і смертність на дорогах Чому ж народні депутати не хочуть, щоб на наших автошляхах було, як в Європі?Ганяйте, тільки не шуміть: як депутати рятували лихачів на дорогахПерший законопроєкт №15348 написав авторський колектив нардепів на чолі зі "слугою" В’ячеславом Медяником. Законодавці пропонували доповнити Кодекс про адміністративні порушення новою статтею (112 б), яка б стосувалася виключно перевищення швидкості. Закон також мав підвищити суми штрафів за це порушення (зараз вони — копійчані: 340 гривень за перевищення на понад 20 кілометрів, 1700 гривень за перевищення на понад 50 кілометрів) та встановити чіткішу градацію.Перевищив на 20 км і більше — платиш 680 гривень, на понад 40 кілометрів — 2 040 гривень, понад 60 кілометрів — 2 720 гривень, а любителям надшвидкостей (понад 80 кілометрів) довелося б сплатити 3 400 гривень. Якщо водій або водійка порушники-рецидивісти, їм загрожував штраф 17 000 гривень. Експерти під час обговорення законопроєкту загалом його підтримували, хоча і вказували, що для лихачів на дорогах 3400 — не гроші, штрафи мали б бути вищим. Проте нардепи не погодилися і на це.Питання про посилення штрафів дуже актуальне, тому головуючий ставить його першим на розгляд. Спочатку сигнальне голосування, — мінімальні 226 голосів є. Після чого питання ставить на голосування за основу і… 225! Далі депутати не підтримують відправлення законопроєкту на повторне перше читання і контрольний — відмовляються повертати на доопрацювання авторам документа. А це означає, що законопроєкт викинули у смітник. Тобто недостача одного голосу не була випадковістю, значна частина законодавців свідомо саботувала ухвалення проєкту закону.Наступним на розгляд головуючий поставив альтернативний законопроєкт №15348-1, у нього також колектив авторів на чолі зі "слугою" Романом Грищуком. Тут справи виявилися ще гіршими: "за" було лише 199 осіб, після чого і цей документ фактично знищили. Автори пропонували не лише підвищити штрафи за перевищення швидкості, а й позбавляти прав за повторне порушення ПДР, посилити відповідальність для тих, хто сідає за кермо після позбавлення прав.А щоб народ не нарікав на байдужість законодавців до жахливого стану з порушеннями ПДР, штрафи таки підвищили, але тільки для тих, хто шумить. За законопроєкт №15358 (головний автор Ярослав Железняк із "Голосу") знайшовся 261 голос, і то це тільки за основу, його ще доопрацьовуватимуть і коли ухвалять в цілому, не знає ніхто. Закон потрібний, адже автомобілісти і байкери, особливо вночі, влаштовують перегони, навмисно підсилюючи звук, що справедливо викликає роздратування людей. Якщо законопроєкт стане законом, тоді за перевищення допустимого рівня шуму двигунів і вихлопних систем штраф становитиме тисячу неоподаткованих мінімумів (1 700 гривень) за перше порушення та дві тисячі (3 400 гривень) з обов'язковим позбавленням права керування від трьох до шести місяців за повторне.Законопроєкт спрямований на усунення чинника акустичної дезорієнтації Сил ППО і мобільних вогневих груп через імітацію звуків російських безпілотників. Тобто до актуальності законодавчого дітища питань немає, інша справа, що ним, здається, просто відмахнулися від вимог суспільства посилити штрафи за перевищення швидкості, а це одна із ключових причин ДТП із травмами і смертями.Статистика проти депутатівПатрульна поліція регулярно оприлюднює інформацію про дорожньо-транспортні пригоди, порівнюючи зі звітними періодами попередніх років, що дає можливість прослідкувати тенденції. Отже, за минулий рік усього в Україні зафіксовано 25 934 аварії зі загиблими і травмованими, у них загинуло 3 249 осіб, отримали травми 31 898 осіб.За даними експертів, попри вищу автомобілізацію в країнах ЄС, рівень смертності і травматизму на дорогах там удвічі менший за український. В Євросоюзі тільки кілька країн псують загальну позитивну картинку — Болгарія, Греція та Румунія, де кількість ДТП зі смертельними наслідками вища. Близько трьох тисяч загиблих на шляхах в Італії і Франції, але там чисельність населення вдвічі більша за нашу. Протягом року сумарно на дорогах усіх 27 членів ЄС гине приблизно 20 тисяч людей при населенні близько 450 мільйонів.Чисельність населення України достеменно невідома, але якщо взяти умовно 32 мільйони, як підраховує Держстат, і порівняти з Польщею, де приблизно 37 мільйонів, то у нас 3 249 тисяч загиблих в автоаваріях, а в Польщі — 1 660. Польська поліція також порівнює статистичні показники по роках і там — зниження кількості ДТП, жертв і постраждалих. Поляки зліплені з іншого тіста? Ні, там просто високі штрафи.Із січня по червень 2026 року в Україні сталося 10 748 ДТП із загиблими або травмованими, що на 4% менше, ніж роком раніше, загинули 1177 людей, це на 13,9% менше, ніж за аналогічний період минулого року, ще 13 522 людини отримали травми — на 2,7% менше, ніж у першому півріччі 2025 року.Здавалося б, потрібно радіти, що українці нарешті почали їздити акуратніше, але тут ще трохи статистики: за перше півріччя 2026 року через порушення швидкісного режиму сталося 4 564 ДТП із загиблими та травмованими. Саме у цих пригодах закінчили своє життя 645 людей, себто — половина всіх загиблих, і травмувалося 5804 людини. Отже, без серйозного покарання за перевищення швидкості разючого зменшення смертності й травматизму на дорогах досягнути неможливо. За липень (це найсвіжіші дані поліції) в Україні сталося 13 316 ДТП із загиблими або травмованими, загинуло 1 466 осіб, травмувалося 16 790. Порівняно з липнем 2025-го — скорочення, по загиблих аж на 11,8%. Цифри видаються гарними, але це — людські життя.Влада реагує тільки після кричущих ДТП?Улітку сталося кілька резонансних дорожньо-транспортних пригод, після яких усі заворушилися. Насправді, такі речі відбуваються щодня, просто не всі висвітлюються ЗМІ, адже стаються не в столиці. То ж про столичний крінж. 5 червня автомобіль на великій швидкості влетів у підземний перехід у районі Караваєвих Дач, де вбив чотири людини — жінку, двох поліцейських і 12-річного хлопчика Григорія Глушича.Його батько — військовослужбовець — 26 червня зареєстрував петицію з вимогою посилити відповідальність для водіїв-порушників, і вона набрала необхідну кількість голосів.Після цього президент Володимир Зеленський доручив уряду та РНБО опрацювати посилання відповідальності водіїв за порушення ПДР. Власне, обидва провалені у середу законопроєкти були спрямовані саме на це.17 серпня у середмісті столиці сталася ще одна резонансна ДТП, — два авто марки BMW зіткнулися, й одне вилетіло в терасу ресторану.З’ясувалося, що водій автомобіля-порушника у 2018 році на смерть збив дівчинку на переході, йому суд виніс вирок чотири роки і шість місяців, але ця особа знову сіла за кермо і вчинила ДТП. Ця історія стала тригером для депутатів. Було багато дописів у соцмережах, чимало закликів відбирати права у порушників-рецидивістів, однак бачимо, що це — порожні слова.Чому депутати провалили актуальні для суспільства законопроєктиПо-перше, нардепи та члени їхніх родин можуть опинитися серед порушників. При цьому вони бояться, що їхній публічний статус спрацює проти них. Тобто люди думають не про те, як не порушувати швидкісний режим, а що про це стане відомо широкому загалу.По-друге, частина противників посилення штрафів апелювала до того, що люди і так роздратовані через війни, а держава не повинна їх ще більше дратувати штрафами. Мовляв, не на часі, нехай якось після війни. Але таке тлумачення звучить як виправдання першого пункту, — депутати прикрилися уявним небажанням суспільства навести лад на дорогах.Чи є варіанти обійти впертість депутатів? Вбачається три варіанти.Перший: законопроєкт із серйозними штрафами та обмеженнями для порушників подає президент — і Верховна Рада це підтримує.Другий варіант: хтось із нардепів стає правопорушником, унаслідок ДТП за його участю хтось загине, і колеги різко прозріють, що вже давно варто було ухвалити рішення про посилення штрафів для любителів швидкої їзди.Третій варіант: рішення про штрафи за порушення швидкості на шляхах наші західні партнери прив’яжуть до пакета євроінтеграційних законів, і тоді Верховній Раді доведеться це ухвалити. Як ухвалили вимучений законопроєкт про митні правила на посилки до 150 євро. Було б правильно, щоб наші законодавці без прямих натяків з боку ЄС показали свою цивілізованість, борючись із дикунством окремих українців на автошляхах та вулицях наших міст, але, видається, без тиску ззовні у сесійній залі законопроєкти про штрафи за перевищення швидкості постійно недобиратумуть голосів..