Серіал "Переговори про переговори": чи відмовиться Трамп зупиняти війну в Україні
Вояж Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Москви закінчився без хороших новин. Гості прослухали псевдоісторичну лекцію Путіна про Полтавську битву і полетіли додому. Чи вистачить тепер у Трампа духу впровадити проти Росії "пекельні" санкції?
П’ять важливих деталей переговорів у Москві
TrueUA детально описував, що передувало візиту Віткоффа і Кушнера до російської столиці. Якщо стисло, то початковий нарис "мирного плану" з 28 пунктів скоротився, українська делегація окреслила наші "червоні лінії", серед них відмова від територіальних поступок, своє вагоме слово сказали і європейські партнери. Проте вояж американських перемовників до Москви був приречений на провал не тому, що у "мирному плані" щось суттєво змінили, а через принципове небажання Путіна припиняти війну без виконання його максималістських вимог. Супроти цього американці нічого не протиставили й навіть не намагалися — звідси й відсутність результату.
Втім, цікавий не сам вояж Віткоффа і Кушнера, а його деталі. У деталях, як відомо, криється диявол. Перша деталь — чотири документи, окрім основного "мирного плану", передані Путіну американськими вояжерами. Про їхнє існування розповів помічник російського диктатора Юрій Ушаков. Суть документів він розкривати відмовився, зазначивши лише, що "спочатку був один варіант, потім він був доопрацьований, і з’явилися замість одного документа чотири". Чому американці привезли замість одного плану, який обговорювався в Женеві та у гольф-клубі Віткоффа в Маямі, додаткові пропозиції — питання без відповіді. Як і зміст цих пропозицій.
Звідси випливає друга деталь. Той таки Ушаков розповів, що американці передали основний план із 27 пунктів, а не з 28, як було в оприлюдненому у ЗМІ документі. Але насторожує навіть не те, що один пункт загубився, а те, що їх не 20. Саме про таку кількість пунктів в оновленій версії "мирного плану" після обговорення в Женеві казав Володимир Зеленський. Можна припустити, що Віткофф із Кушнером замість узгодженої з українцями версії показали у Кремлі перший варіант (як усі дізналися з "плівок Віткоффа", це російський варіант, перекладений англійською та трохи "підмальований" американцями), а результати консультацій, ймовірно, містилися в інших чотирьох документах. Якщо це припущення правильне, значить, американська сторона продовжує протискати власну версію "мирного плану", а не ту, з якої українські перемовники викреслили неприйнятні для України речі. Тобто триває якась абсурдна гра.
Третя деталь — у день зустрічі із заокеанськими вояжерами Путін погрожував "відрізати Україну від моря", а Європі пообіцяв "війну у відповідь". Все це відбувалося, поки гості гуляли Москвою. Їхня розмова з Путіним розпочалася із майже тригодинним запізненням. Якби це був тільки Віткофф, приниження було б не таким показовим, але на переговори прибув Кушнер, зять і близький радник глави Білого дому. Як слушно підмітило Politico, американські перемовники за підсумками зустрічі у Кремлі вступають у воєнну гру російського диктатора. Простіше кажучи, прибуття цих двох він використав як тло для нових погроз нам та Європі.
Четверта деталь — американці пристали на прохання Кремля і відмовилися від зустрічі із Зеленським у Брюсселі після переговорів у Москві. Відмова американців від контактів з українською стороною — не просто недипломатичний крок, а виконання забаганки Путіна. Через це досі немає чіткої інформації, про що ж Віткофф із Кушнером говорили й на чому зійшлися. Поки американці мовчали, росіяни тлумачили переговори так, як їм заманеться. Була заява Ушакова: обговорювали територіальне питання, конкретні формулювання "мирного плану" не зачіпали, компромісу не дійшли, зустріч Путіна з Трампом поки не планується. А згодом дещо пом’якшена — від Дмитра Пєскова: неправильно говорити, що Путін відкинув "мирний план" США, "щось було прийнято, щось було відзначено як неприйнятне". Причому, немовби води в рот набрали, не тільки друг і зять Трампа, а й він сам. Не чути традиційного "от-от мирна угода буде укладена".
П’ята, остання деталь: перед, під час та після зустрічі з важливими американськими гостями Путін брехав на весь світ про "захоплення" Куп’янська та Покровська. Брехня розрахована на одного слухача — Трампа, який мав би дотиснути Київ до територіальних поступок. Варто згадати, як нещодавно глава Білого дому повторював російські наративи про "неминучість втрати Донбасу за лічені місяці". Можна припустити, що Трампу про це хтось нашіптує, і цей хтось точно працює проти миру.
Переговори провалилися, що далі
Варіантів подальшого перебігу подій небагато. Перший: переговори триватимуть. Доказом чого став анонс нового етапу консультацій української та американської сторін. Не виключено, що американці знову тиснутимуть на Україну. Також триватимуть контакти американців із росіянами. Трамп не може просто відсторонитися, бо в очах своїх виборців буде слабаком. Тому зацікавлений у подальших переговорах чи хоча б в ілюзії переговорів. Росія ж зацікавлена тримати Трампа на гачку імітацією переговорного процесу, щоб на цьому тлі далі вести війну.
По-перше, поки імітація працюватиме, не буде посилення санкцій. По-друге, розмови з американцями за спиною України та Європи роздувають его російського диктатора-маніяка. Не дарма ж Пєсков швидко виправив категоричність Ушакова. По-третє, отримавши від американців кілька "мирних планів", у Кремлі можуть маніпулювати пунктами, їхньою послідовністю. А це нові зустрічі, переговори, спроби зачепитися за дрібниці, перекладання провини на Україну. Ми це проходили з "Мінськими угодами", коли Москва спекулювала на тому, які пункти первинні, а які вторинні.
Другий варіант — Трамп усвідомить, що ним просто граються і принижують, та дасть відмашку ухвалити санкційний законопроект сенаторів Річарда Блументаля і Ліндсі Грема. Паралельно з цим посилить допомогу Україні. Тобто покаже Кремлю дипломатію через силу. Нам би хотілося саме такого сценарію, проте він менш імовірний за перший. та послухаємо самого Трампа.
"Ми більше не беремо участі у війні у фінансовому вимірі. Байден роздав 350 мільярдів доларів, немов це були цукерки. Це величезна сума грошей, значна частина якої була готівкою... Я нічого не роздаю", — нахвалявся він.
Це логіка не державця, а торгівця. Так, Трамп запровадив санкції проти "Роснєфті" та "Лукойла", це вдарило по російській економіці, однак поки не видно політичної волі посилювати санкції. До того ж вдалі атаки добрих морських дронів на танкери російського "тіньового флоту" в Чорному морі зробили не менше для припинення імпорту нафти країни-терористки, аніж довгі вмовляння країн — порушниць санкцій. Тепер компанії — власниці танкерів, відмовляються возити російську нафту.
Третій варіант — Трамп переключається на внутрішні проблеми або знаходить замороку деінде, приміром, у Венесуелі. Це поганий сценарій для нас, бо попри дипломатичні химери американського президента все ж краще, коли він у переговорному треку, аніж поза ним. Утім, варіант "утечі" Трампа також малоймовірний. По-перше, громадська думка в Америці не підтримає "ухилянтство" свого президентства. По-друге, на щоб не переключалася увага, скрізь у нинішньої адміністрації скандали. Як от із міністром війни Пітом Гегсетом, якого звинуватили у наказі знищити всіх на борту човна контрабандистів у Карибському морі. Тому зміщення уваги з української теми на іншу не гарантує Трампу покращення його рейтингу.
І, по-третє, якщо глава Білого дому спробує відійти від посередництва для припинення війни в Україні, він тим самим не лише ще більше поглибить розкол у НАТО, а й відкриє можливості для посередництва комусь іншому. Наприклад, Китаю. Далеко не факт, що і в того щось вийде, але тут головне, що Трамп програватиме велику геополітичну гру.
