Дискримінація жінок в журналістиці. Про стать журналістської професії ідуть суперечки вже багато століть. Хоча жінки відчували й обмеження у доступі до журналістських професій, й стикалися з дискримінацією, втім, історія нам доводить - жіноче слово та дух такі ж сильні, як і чоловічі. Чи то стаття у глянцевому журналі, чи то репортаж воєнних подій – немає жодної різниці. Жінки-журналістки, незважаючи на контекст їхньої роботи, і раніше і нині стикалися з ризиками: фізичний напад, сексуальні домагання, зґвалтування та навіть вбивства. На жаль, такі випадки стаються не лише з боку тих, хто заважає їм виконувати професійний обов’язок, але також - колег, керівництва чи глядачів.
Варто звернути увагу на дослідження Reporters Without Borders «Sexism’s toll on journalism», згідно з яким більшість зі 112 опитаних журналісток підтвердили, що стикалися на роботі з дискримінацією, небажаними дотиками (обіймами, поцілунками), погрозами, домаганнями чи агресією.
Деякі колеги-жінки не мали шансу. У 2011 році принаймні двох було зґвалтовано, коли вони висвітлювали єгипетську революцію. У лютому Лара Логан, колишній головний іноземний кореспондент американської мережі CBS, була оточена сотнями чоловіків. Через кілька місяців на Каролайн Сінц з французької мережі France 3 напав натовп чоловіків у тому самому місці. «Люди аплодували, коли били нас», – згадує вона. «Я справді думала, що помру». Напад стався 24 листопада, за день до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
Згідно з результати дослідження найчастіше потерпають від насильства спортивні та політичні журналістки. Крім того, ще одним важливим висновком є те, що журналістика для жінки – це «подвійний виклик». З одного боку, сама собою небезпечна робота журналіста, а з іншого – насильство на ґрунті гендерної дискримінації. Попри все, багато жінок все ж таки зуміли досягти журналістського успіху.
«Жодна жінка не повинна думати, що здатися – це рішення», – сказала Діана Мукаллед, ліванська журналістка, з 25-річним досвідом висвітлення гарячих зон, написання і продюсування історій на Близькому Сході. Її висвітлення війни включали Ліван, Афганістан (2001), Ірак (2003) та Ємен (2015).
У журналістиці в Україні, Грузії, Молдові, Білорусі та Росії жінки домінують у професії журналіста, але тільки тому, що чоловіки рідше йдуть у цю професію, вона стає непрестижною. Престижність професії знизилася через перепони, які ставляться перед журналістами, – серед них є недоступність інформації, неможливість висвітлювати соціальні проблеми та справді важливі теми, неможливість впливати на політичну ситуацію в країні. Це впливає на рентабельність медіа та на престиж професії, тому чоловіки з журналістики йдуть. Видавці розуміють, що жінкам можна менше платити і вони все одно працюватимуть.
У всіх цих країнах людей, які здобули профільну журналістську освіту, більше серед жінок, ніж серед чоловіків. При цьому чоловіки частіше приходять у журналістику, маючи іншу професію та освіту за плечима. Дослідники припускають, що для жінок, можливо, висуваються суворіші вимоги, коли ті влаштовуються на роботу: наприклад, профільна освіта стає обов'язковою, тоді як чоловікові досить просто прийти.
Також, думка жінок вважається менш експертною та авторитетною в журналістиці. Про це свідчить те, що згідно з даними останнього гендерного моніторингу регіональних медіа, гендерний розрив між експертками й експертами в журналістських матеріалах регіональних видань становить 38%. Тобто медіа залучають до коментарів або експертної оцінки удвічі більше чоловіків, аніж жінок (30% експерток і 70% експертів)
За даними експертів, найнебезпечнішою для роботи жінок-журналістів минулого року стала Білорусь. Загалом у 2020 році у республіці постраждали 382 представниці ЗМІ. Причому, 11 із них постраждали внаслідок кульових поранень чи контузії від вибуху світлошумових гранат, а також під час затримання під час виконання професійних обов'язків щодо висвітлення акцій протесту, спричиненого фальсифікацією підсумків президентських виборів.
Бути жінкою в журналістиці – це виклик. Проблема безпеки жінок в журналістиці стає все більш гострою кожного року. Журналістки стикаються не тільки із загрозами в реальному житті, але й з Інтернет буллінгом, травлею та онлайн погрозами. Жінка-журналістка має право працювати як і на спортивних змаганнях, так і в зоні бойових дій.
Для сучасних медіа надзвичайно важливо боротися з негативними стереотипами та стигматизацією, формувати культуру ненасильницької поведінки у суспільстві, вільну від сексизму та дискримінації за будь-якою ознакою.
Авторка: Шнирьова Стефанія
