Двадцять шостого квітня 1986 року о 01:23:47 за київським часом світ змінився назавжди. Хоч тоді він про це ще не знав, а почав дізнаватися лише на наступний день. За 110 кілометрів від столиці України стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції.
Про цю історію розказано, написано і показано багато. Від пронизливої документальної повісті Юрія Щербака "Чорнобиль", яка вийшла друком уже наступного, 1987 року, до американсько-британського мінісеріалу (в тій країні й у ті часи, де і коли стався вибух, сказали б – "багатосерійного художнього фільму") від НВО "Чорнобиль", що з'явився на світ 2019-го.
Проаналізовані причини трагедії, зроблені відповідні галузеві висновки. Припинена робота інших, вцілілих енергоблоків ЧАЕС – хоч це і досі вважалося суперечливим рішенням, однак після 24 лютого 2022-го думки щодо цього, імовірно, змінилися. Виселені люди із Зони відчуження. Виконані усі необхідні для консервації того самого реактора дії, аж до встановлення 2017-го року нового об'єкту "Укриття" над старим саркофагом.
Це все — уже минуле. Минуле, яке, звісна річ, ще багато років, десятиліть, століть і навіть тисячоліть залишатиметься з нашими нащадками. Але є в історії Чорнобильської катастрофи те, що залишається не просто актуальним — а, можливо, вирішальним для виживання як України, так і усього цивілізованого світу. Це дії Москви.
У рік аварії на Чорнобилі Кремлем керував Михайло Горбачов — умовний "хороший радянський", якого пізніше почали записувати мало не у демократи й ліберали. Саме він одразу ж почав приховувати факт катастрофічної аварії. Перша інформація про вибух на одному із ядерних об'єктів Радянського Союзу з'явилася аж у Швеції. Там на наступний день після трагедії, 27 квітня, на черевиках Кліффа Робінсона, одного з інженерів Форсмаркської АЕС, рамка радіаційного детектора виявила завеликий рівень радіації. Це сталося на вранці, коли Робінсон тільки прийшов на роботу — і викликало відповідну реакцію. До того ж згодом дані показали наявність таких радіоактивних речовин, яких не могло бути на шведській атомній станції.
Саме завдяки Кліффу Робінсону світ дізнався про найбільшу техногенну катастрофу у своїй історії. І тільки після цього, 28 квітня, радянська влада була змушена визнати факт "аварії", звісно ж, зманіпулювавши у своєму звичному стилі — мовляв, деякі західні інформагентства заявляють про тисячі загиблих, а їх усього двоє, та й постраждалих не так багато, усього близько двох сотень.
Фото: rusrep.ru
І при усьому цьому, при визнанні факту аварії на атомному реакторі, при демонстрації фотографій частково зруйнованого енергоблока в ефірі програми "Время" — у Києві 1 травня була проведена демонстрація на честь "Дня міжнародної солідарності трудящих". Хоча у Москві не могли не розуміти, на яку небезпеку вони наражають мешканців третього за кількістю населення міста СРСР.
Фото:wikipedia.org
Як би цинічно це не звучало, але південно-східний вітер врятував українців — і не тільки тому, що довелося евакуювати лише 130 тисяч осіб, в основному із сіл і селищ (та ще з двох міст — міста-супутника ЧАЕС Прип'яті й Чорнобиля), а не, скажімо Київ. До речі, евакуація почалася аж о 14:00 27 квітня, тобто тоді, коли у Європі дізналися про ядерну катастрофу в СРСР.
Фото: smartagepl.tumblr.com
А якби вітер після аварії кілька днів був західний чи північно-західний, то він би відніс радіоактивні хмари углиб України. До того ж це стало б чудовим приводом для московської влади замовчати трагедію взагалі. Як була замовчана Киштимська трагедія, що сталася на південному Уралі 29 вересня 1957 року. Це була найбільша на той момент ядерна катастрофа у світі, але світ про неї офіційно дізнався аж 1989-го. А до того західні науковці отримували окремі уривки інформації, які часто не відповідали дійсності. Все тому, що вибух стався у глибині СРСР, вітер відніс радіоактивну хмару на північний схід — створивши сумно відомий Східно-Уральський радіоактивний слід.
Унаслідок цього евакуація, на відміну від історії з Чорнобилем, розпочалася значно пізніше, аж через 7-10 днів, коли люди уже отримали опромінення на рівні 52 зівертів (для порівняння — під час флюорографії, яка проводиться за медичними нормами не частіше одного разу на рік, рівень опромінення 0,1 мікрозіверта), проведена частково — тобто тисячі людей були фактично кинуті напризволяще.
Фото: goeu.ru
Про якусь компенсацію годі й говорити. Чорнобиль стався уже в часи так званої "Перебудови", коли радянська влада почала реагувати на запити суспільства, а 1957-го року, у глухі постсталінські часи, ситуація була зовсім іншою. Так ціле покоління в районі закритого міста Челябінськ-40, де і сталася катастрофа, жило й вмирало, нікому не потрібне і ніким не підтримане. Така доля очікувала і на українців, перш за все, киян, якби не сукупність факторів, що призвели до оприлюднення інформації й зменшення радіоактивних наслідків, перш за все для багатомільйонного Києва.
Історія нібито завершилася, СРСР розпався. Атомна енергетика в Україні залишилася одним із ключових напрямків енергетичної галузі. Хоч після 1986-го року були закриті кілька ядерних проєктів — так звані Кримська та Чигиринська АЕС, Одеська і Харківська АТЕЦ, — пізніше, уже в незалежній Україні продовжили будувати атомні реактори. Так, 2004-го року були введені в експлуатацію енергоблоки на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Мирний атом справді став мирним. Але — прийшла велика війна.
І одним із перших захоплених росіянами об'єктів стала Чорнобильська атомна електростанція. На щастя, усе, що могли зробити окупанти на цій території — це вирити собі окопи (які рано чи пізно стануть їхніми могилами, бо земля на тій території ще дуже добре "фонить") та розмародерити у своєму звичному стилі унікальні наукові лабораторії. Та й через місяць росіяни залишили територію ЧАЕС, понісши на підошвах своїх черевиків та колесах своїх вантажівок і траках своїх танків радіацію у Білорусь та додому.
Місце базування росіян у Рудому лісі. Фото: Енергоатом/Telegram
Водночас вже понад рік інша українська атомна електростанція — Запорізька, яка є найбільшою у Європі (шість енергоблоків по 1000 МВт, для порівняння: у Чорнобилі було чотири), залишається в руках російських загарбників. І тут світ уповні зіткнувся із ядерним шантажем Кремля. Якщо 1986 року тодішня кремлівська влада приховувала наслідки Чорнобильської трагедії, то зараз навпаки — російський режим демонстративно лякає Україну і Захід можливою ядерною катастрофою. Звісна річ, заздалегідь звинувачуючи у ній саме українську сторону.
Логіка кремлівських диктаторів що тоді, що тепер — однакова. Тоді Горбачову, який намагався грати роль "доброго поліцейського", було вигідно замовчати, а зараз Путіну навпаки — потрібен розголос. Як був він потрібен Георгію Жукову та Микиті Хрущову 1954-го, коли за їхнім наказом на Тоцькому військовому полігоні в Оренбурзькій області була підірвана атомна бомба, а через епіцентр ядерного вибуху рушили у навчальний наступ реальні війська.
Цікаво, що про той вибух радянська влада теж, як і про Чорнобиль, повідомила через два дні — 17 вересня, публікацією у головній газеті СРСР "Правда". Але це було не вимушене зізнання, навпаки — Радянський Союз хвалився тим, що загнав 45 тисяч молодих хлопців у радіоактивне пекло. Втім, офіційні дані про кількість постраждалих і померлих засекречені в Росії й досі. А через 59 років із 45 тисяч військових, яким на той момент не виповнилося ще і 80 років — живими залишалося лише дві тисячі. І половина з них давно вже мала інвалідність І та ІІ групи…
Чорнобильська трагедія і її несподівана реінкарнація 2022 року показують світу просту істину: Москва завжди брехатиме, коли їй буде вигідно. Ризикуючи навіть десятками тисяч життів — тим паче життів ненависних їй українців.
Чорнобильська АЕС давно закрита. Зона відчуження без людської присутності оживає. А Кремль як був ядерною загрозою для усього людства, так і залишається нею. І неважливо, це збіг недоліків та випадковостей, як 1986-го, чи зумисні дії, як 2022-23-го. Навіть мирний атом в руках кремлівської влади — якою б вона не була — залишається зовсім не мирним. І про це треба завжди пам'ятати. Навіть якщо історія з окупацією Запорізької АЕС врешті-решт завершиться благополучно і без жодних серйозних наслідків.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першим
