# деокупація

В України наразі відсутні необхідні сили для повернення Криму і Донбасу військовим шляхом. Тому держава розраховує на дипломатію і тиск на главу Кремля Володимира Путіна.Таку заяву зробив президент Володимир Зеленський в інтерв'ю Le Parisien. Український лідер відкинув можливість повної відмови Києва від Криму та Донбасу, оскільки це забороняє Конституція."Де-факто ці території зараз контролюються росіянами. У нас немає сил, щоб повернути їх. Ми можемо розраховувати тільки на дипломатичний тиск з боку міжнародної спільноти, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів", — наголосив Зеленський.Президент також відповів на питання про те, чи готова Україна до переговорів з Росією. Зеленський наголосив, що важливим є не те, хто сидить за столом, а яка у них позиція. Український президент переконаний, що зараз позиція України не слабка, але не й не сильна, адже залишається невідомим, чи стане держава членом НАТО та Євросоюзу."Так, у майбутньому, але коли? Сісти за стіл із Путіним у цих умовах означає дати йому право вирішувати за нас", — резюмував Володимир Зеленський.Варто зазначити, що недавно голова Офісу президента Андрій Єрмак заявляв, що зараз Україна ще не готова до перемовин з Росією щодо завершення війни, оскільки не має сильних переговорних позицій. Він наголосив, що, такими мали б бути додаткові озброєння та чіткі гарантії стосовно того, що Москва через два-три роки не нападе знову.Також раніше Єрмак заявляв, що війна в Україні може завершитися за різними сценаріями. Один із таких шляхів є залучення дипломатії. Однак, за словами посадовця, цей дипломатичний шлях не може розпочинатися не з лінії 24 лютого 2022 року.Нагадаємо, нещодавно постійний представник Російської Федерації в Організації Об'єднаних Націй Василь Небензя наголосив, що Москва не приймає жодних варіантів заморожування війни в Україні. Також Кремль проти участі НАТО у врегулюванні бойових дій. Вже 17 грудня керівник Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що переговори про сталий мир з Росією розпочнуться лише тоді, коли у ворога не буде ресурсів для продовження війни. .

Війна, розв’язана Російською Федерацією у режимі походу на Київ, війна, яка мала закінчитися за три-чотири доби, сьогодні досягла символічної позначки — 1000 днів. За понад два роки небачений в Європі з часів Другої світової воєнний конфлікт поставив перед Україною, перед її владою та суспільством низку важливих, вікопомних завдань.Виклик перший — військовийПершим, найважливішим у початковий період повномасштабної війни, став військовий виклик. Російська пропаганда так завзято розповідала про те, що "в гарячій війні ми Україну переможемо за два дні", що росіяни "тільки брову піднімуть" — і Україна капітулює, що в це повірили, здається, не тільки усі росіяни й кремлівська влада, а й, на жаль, певна кількість самих українців. Продемонструвати, що усі ці закиди є лише імперською пихою Москви, й разом з цим втримати Київ, аби не дати диктатору Путіну встановити в українській столиці свою владу — стало головним завданням Збройних сил України у перші дні та тижні повномасштабної війни.І з цим викликом українська армія під керівництвом Валерія Залужного впоралася з честю. Збройні сили України, інші силові структури відстояли Київ, а через місяць взагалі вигнали ворога з північних областей. Це була перша велика перемога України у великій війні.Далі Сили оборони України продемонстрували, що вони можуть не тільки захищатися, а й наступати. Спочатку слобожанський контрнаступ, в результаті якого був звільнений Ізюм і майже уся окупована Харківщина, а потім Херсон та уся правобережна частина Херсонської області — стали успішним завершенням воєнного 2022 року.2023 року ЗСУ зробили майже неможливе під Бахмутом та на Півдні. Донецьке місто стало справжньою фортецею, звідти українська армія відступила тільки тоді, коли оборонятися банально було ніде — та й при цьому фактично знищивши підрозділи ПВК "Вагнер". А на Приазов’ї Збройні сили України зуміли просунутися, нехай і не так глибоко, як планували, але в умовах неймовірно насиченої оборони навіть той результат, який показали ЗСУ, став серйозним успіхом.Врешті, 2024 року Україна досягла несподіваного прориву, взявши під контроль частину міжнародно визнаної території Росії. І досі країна-агресор нічого не може вдіяти із тими підрозділами ЗСУ, які тримають оборону на Курщині. Тож можна сказати, що українська армія продемонструвала — проти "другої армії світу" можна успішно воювати.Виклик другий — дипломатичнийДругим викликом було не просто втримати агресора, не програти у блискавичній війні й зберегти під контролем максимальну частину території своєї країни, а ще й закріпити це на зовнішньополітичному напрямку. Простіше кажучи, Україна мала добитися світової підтримки, продемонструвати Росії, що світова спільнота, попри наявність таких же навіжених диктаторів, як Путін, все ж стоїть на сторожі демократії та свободи, а значить, й України.Цей виклик наша держава також здолала. Організація Об’єднаних Націй на своїх голосуваннях досягла максимуму, якого можна було чекати від структури, якою керує прихильний до антизахідних тиранів лівак і в якій голосує низка залежних від Росії та Китаю країн. Та коли навіть частина з цих членів ООН підтримали відповідні резолюції — стало зрозуміло, цей напрямок окупанти програли.Не менш важливим було досягти успіху на внутрішньоєвропейському дипломатичному напрямку. Йдеться не тільки про антиросійські санкції, які постійно продовжуються уже без жодних дискусій, а й про євроатлантичні перспективи України. Станом на зараз наша держава уже є офіційним кандидатом у члени ЄС і готується розпочати переговори про вступ до Євросоюзу. Що це, як не свідчення успішного подолання дипломатичного виклику?Виклик третій — економічнийВійна, яка триває понад рік, війна, яка перейшла у фазу "виснаження" — серйозне навантаження не тільки на армію, а й на тил. На економіку держави, на фінансовий сектор, на Національний банк й банківські структури загалом. Війна, яка у певний момент обернулася справжньою катастрофою для енергетики — після початку масованих ракетних обстрілів відповідної інфраструктури — це ще важче випробування. Та подивімось на ситуацію через 33 місяці після початку війни.Більша частина України живе у більш-менш звичному режимі. Після 2022 року, коли закривалися бізнеси, почали з’являтися нові підприємства, відкриватися торгово-розважальні центри та мережі супермаркетів. Так, це переважно у найвіддаленіших від лінії фронту регіонах країни, але все ж це територія воюючої країни.Курс долара до гривні помітно зріс — з 28 до нинішньої позначки 41. Але, по-перше, більш ніж половину цієї "дистанції" українська валюта подолала за тиждень у липні 2023-го, коли це було необхідно. У інші періоди знецінення гривні зовсім не таке відчутне, як очікувалося. Не кажучи вже про те, що курс у нас взагалі-то зовсім не воєнний. Чому сприяло, зокрема, різке підвищення облікової ставки НБУ — з 10 до 25 пунктів ще 2022-го. (А влітку 2023-го, коли гривня поповзла униз, ставку якраз почали знижувати.) Зараз розмір облікової ставки Нацбанку становить 13%, знизившись з початку року на два пункти.Для порівняння — у Росії, яка охоплена війною значно менше, ніж Україна, у якої не страждають від обстрілів ключові сектори економіки (а якщо і страждають, то від дій власного диктатора), ключова ставка ЦБ з січня виросла на п'ять пунктів — з 16 до 21%. У країні-агресорці інфляція лише посилюється, прогнози у росіян відверто погані. Тоді як українська економіка не просто вижила, а й намагається розвиватися.Виклик четвертий — політичнийЦей виклик виявився чи не найскладнішим. І його, будьмо чесними, Україна не до кінця здолала. Принаймні, тієї єдності політеліту та суспільства, до якої закликали після початку повномасштабного вторгнення, зараз немає. Тут можна звинувачувати як Банкову, так і опозицію — претензії знайдуться і до тих, і до інших. Але важливо ось що.2024 року Україна, на думку Кремля, мала пережити дуже серйозну політичну кризу. Пов’язували її кремлівські пропагандисти із закінченням п’ятирічного терміну повноважень як президента Зеленського, так і монокоаліційної Верховної Ради. Росіяни з початку 2024 року усіма силами намагалися розігнати мегазраду. Але цей план провалився.Як би не ставилася частина українців до чинного глави держави (а його рейтинг логічно знижується з кожним місяцем війни) — його термін перебування на посаді до закінчення дії воєнного стану ніхто навсправжки не оскаржував. "Майдан", на який сподівалися Путін і ФСБ, не стався. Українці зуміли поставити важливість стабільності самої держави вище того, хто саме керує нею в цей надважкий історичний момент. А обрати нового президента завжди встигнемо після війни. Бо Україна — навіть за усіх обмежень воєнного часу — залишається демократичною країною.Виклик п’ятий — соціальнийОстанній виклик — найнепомітніший, та від того не менш важливий для існування єдиної держави. Після початку повномасштабної війни, яка охопила переважно російськомовні до війни Південь і Схід, до центральних і західних областей потекли не струмки, а бурхливі потоки біженців. Люди, які десятиліттями щонайменше з підозрою ставитися одне до одного, зустрілися віч-на-віч.Так, не обійшлося без проблем. Були й надвисокі ціни на оренду житла на Галичині, і відверто ксенофобські заяви — як на адресу біженців, так і на адресу мешканців західних регіонів. Та при цьому ситуація, як би на це не сподівалися росіяни та їхні поплічники тут, в Україні, жодного разу не вийшла з-під контролю. Не було масових бунтів, заворушень. Схід і Захід, які змушені були нарешті зійтись, зуміли втриматися від занадто різкої риторики, зуміли не забути, що, попри усю розмаїтість, вони залишаються однією, єдиною країною.А Схід ще й почав переходити на українську. Не усі й не завжди, але у кожного з нас знайдеться кілька, а може, й кількадесят знайомих прикладів того, як повністю російськомовні до 24 лютого 2022 року люди — "забули" мову країни-агресора, як той польський адмірал німецького походження Юзуф Унгур у вересні 1939-го.П’ять викликів — п’ять висновків. Україна вистояла, Росія не зможе її захопити — уже, здається, ніколи. Україна залишається частиною демократичного світу, який, попри усі проблеми, продовжує підтримувати нас, не віддавши на поталу російським ордам. Українська економіка не обвалилася, а демонструє дуже непогані для свого нинішнього стану результати. Українці зуміли примиритися із тим, що президент буде керувати країною після завершення терміну повноважень, бо держава важливіша, ніж прізвище її очільника. Українці Заходу зуміли простягнути руку тим, хто під впливом російських і проросійських медіааферистів вважав їх мало не злочинцями, а українці Сходу зуміли зробити крок в напрямку єдиної в мовнокультурному просторі держави як надійного запобіжника від наступних імперських зазіхань.Так, війна ще не завершена. Й Україна ще не перемогла. Але Росія уже зазнала невдач у всіх своїх стратегічних планах.

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що війна в Україні може завершитись за різними сценаріями. Один із таких шляхів є залучення дипломатії. Про це Єрмак сказав в інтерв'ю Наталії Мосейчук на інформаційному марафоні "Єдині новини". За словами посадовця, цей дипломатичний шлях не може починатися не з лінії 24 лютого 2022 року. "Це буде несправедливо, це буде неправильно і це не буде відповідати міжнародному праву, і це, на жаль, створить загрози, що це може повторитися. Це моя думка", —  зазначив Єрмак. Андрій Єрмак також додав, що Київ повинен повернути всі свої території та всіх своїх людей. Раніше глава Офісу президента Андрій Єрмак заявляв, що для початку мирних переговорів Росія має відійти на позиції, які були до початку повномасштабної війни. Натомість Україна проти заморожування війни та компромісів щодо територій. Нагадаємо, що в Україні вже 38% громадян вважають проведення переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним дієвим способом досягнення миру. Протилежну думку мають — 48%. Про це засвідчили результати опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 20 по 26 вересня 2024 року. Водночас 4 листопада голова Офісу президента Андрій Єрмак запевнив, що Україна не веде жодних перемовин з Російською Федерацією. Це також стосується й інформації, оприлюднену низкою ЗМІ щодо нібито переговорів Києва та Москви про припинення ударів по енергетиці. Також Андрій Єрмак запевнив, що Україна не веде жодних перемовин з Російською Федерацією. Це також стосується й інформації, оприлюднену низкою ЗМІ щодо нібито переговорів Києва та Москви про припинення ударів по енергетиці.

Керівники НАТО та Євросоюзу не сподіваються, що Україна поверне окуповані Росією території. Однак офіційно про це ніхто не хоче говорити. Таку інформацію оприлюднило німецьке видання Welt. Співрозмовники журналістів зазначили, що розвиток ситуації в зоні бойових дій для Києва складається "набагато гірше", ніж це часто подається в суспільному дискурсі. Прорив російськими військами другої лінії оборони України є "лише питанням часу". Тому військові та дипломати з Євросоюзу та НАТО прогнозують припинення вогню в зоні конфлікту протягом найближчих шести-дев'яти місяців незалежно від результату президентських виборів у США "Зважаючи на обставини, що склалися, я не бачу іншого виходу, крім якнайшвидшого припинення вогню. Така ситуація може тривати роками, а локальні порушення режиму припинення вогню, ймовірно, відбуватимуться знову та знову", — зазначив високопоставлений дипломат, який розмовляв із медійниками Welt. Відповідаючи на запитання про те, чи не скористається президент Путін виграним за рахунок режиму припинення вогню часом, щоби консолідувати свої війська для нової атаки, співрозмовник видання наголосив: "Захід теж повинен скористатися наданою паузою для підвищення своєї обороноздатності. Тоді йому вдасться утримати Кремль від нового наступу". Згасання віри в перемогу України пояснюють тим, що Захід в майбутньому, ймовірно, не збільшить військову підтримку Києва до рівня, що дозволяє розпочати успішний широкомасштабний контрнаступ. Аналітики видання зазначили, що у Вашингтоні та Берліні надто бояться ескалації конфлікту та непередбачуваності Путіна. На думку військових експертів, президент США Джо Байден і канцлер ФРН Олаф Шольц остерігаються, що в умовах надмірного тиску президент Росії може застосувати тактичну ядерну зброю, або що може статися розпад Російської Федерації, тобто контроль над понад шістьма тисячами російських ядерних боєголовок може потрапити до рук таких людей, як очільник Чечні Рамзан Кадиров. Нагадаємо, президент Володимир Зеленський заявив в інтерв'ю французьким ЗМІ, що більшість держав світу хочуть, щоби Російська Федерація взяла участь у другому Саміті миру. Тому Київ не може бути проти такої ініціативи.

У понеділок, 1 липня, українські пілоти завдали удару по складу боєприпасів у тимчасово окупованому Криму. При цьому російська пропаганда вкотре заявила про начебто "знищення" української авіації. Про це повідомив командувач Повітряних сил Збройних сил України (ЗСУ) Микола Олещук. Він відзначив, що вкотре "знищена" пропагандою ворога українська авіація продовжує виконувати бойові завдання та завдавати ракетно-бомбових ударів по позиціях окупантів, а також знищувати військові об’єкти в глибокому тилу росіян. "1 липня 2024 року українські пілоти завдали нищівного удару по складу боєприпасів у Криму. Дякую, хлопці, за чудову роботу! Разом — до перемоги!" — додав він. Як відомо, на території тимчасово окупованого Криму регулярно лунають вибухи після успішних ударів Сил оборони або ж інших операцій. Нагадаємо, 1 липня місцеві пабліки повідомляли, що в тимчасово окупованому Криму прогриміли декілька вибухів. Гучно було у Севастополі, а саме у Балаклаві.

У Києві співробітники Служби безпеки України викрили колаборантку, яка під час окупації Куп'янська перейшла на бік росіян і продовжила керувати Центром професійного розвитку педагогічних працівників міськради. Підозрюваній загрожує 10 років в'язниці. Як повідомляє прес-служба правоохоронного органу, жінка після деокупації міста виїхала до столиці, де влаштувалася працювати вчителем в одній із київських шкіл. Зазначається, що з липня 2022 року підозрювана розробляла кремлівські "методички" для педагогів місцевих шкіл, у яких вона вимагала переходу на російські стандарти освіти. За даними СБУ, вона описувала методику викладання учням сфальсифікованої історії становлення Української Державності та навчала, як правильно виправдовувати агресивну війну Росії проти України та воєнні злочини Москви.  "Для впровадження "нововведень" колаборантка у складі делегації зустрічалася з "першим заступником міністра освіти" так званої ЛНР. Цю подію широко висвітлювали прокремлівські медіа", -- зазначили в СБУ. Фото: СБУ Відомо, що під час деокупації Куп’янська підозрювана швидко переїхала до Києва, де оформила статус внутрішньо переміщеної особи. Згодом вона влаштувалася вчителькою інформатики до однієї зі шкіл Дніпровського району міста. Наразі йде перевірка щодо її можливої причетності до поширення ворожої пропаганди серед школярів столичного навчального закладу. На підставі зібраних доказів слідчі СБУ повідомили фігурантці про підозру в колабораційній діяльності (ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України). За цей злочин підозрюваній загрожує покарання у вигляді десяти років позбавлення волі. Нагадаємо, 11 червня СБУ затримала в Києві 36-річну доньку колишнього мера Полтави. Жінку підозрюють у співпраці з країною-агресоркою під час російських виборів у 2022 та 2023 роках.

Не усі українські території, які були захоплені Російською Федерацією, будуть повернені військовим шляхом. Водночас Україна має намір деокупувати усі свої землі. Таку заяву зробив президент Володимир Зеленський в інтерв'ю Bild. Зеленський, зокрема, відповів на питання журналіста, щодо ймовірності повернення всіх захоплених територій. Президент підкреслив, що Україна не відмовляється від повернення всіх своїх земель. "У цьому полягає мета. У цьому полягає справедливість. Повернути всі наші території. Не кажу, що всю територію зі зброєю, як я вже казав вам. Думаю, це довгий шлях. Не хочу здаватися надто оптимістичним, але зараз буду реалістом", — заявив глава держави. За словами Зеленського, якщо ми хочемо зберегти Україну як демократичну країну та майбутнього члена ЄС, та нам потрібно повернути нашу незалежність.  "Йдеться не лише про територію. Потрібно створити умови, щоб люди могли повернутися назад. Це значить, що всі інвестори та світовий бізнес мають вірити в Україну, у її майбутнє. Це означає відсутність будь-якого замороженого конфлікту", — наголосив український лідер. На запитання журналіста, чи дійсно Зеленський вірить у можливість повернення Донбасу, Луганська та Криму після "невдалого тогорічного контрнаступу", президент відповів, що Україна не планує повертати всі свої території зі зброєю. Нагадаємо, раніше Володимир Зеленський заявив, що для успішного протистояння російській агресії Україні потрібні системи протиповітряної оборони та бойові літаки. При постачанні достатньої кількості озброєння нашій державі під силу здобути перемогу у війні.

У Харківській області судитимуть працівника лісового господарства, якого підозрюють у роботі на ворога. За даними слідства, чоловік вирубував український ліс для подальшої передачі деревини російським військовим.  Як повідомляє прес-служба Харківської обласної прокуратури, у січні 2024 року правоохоронці затримали у місті Купʼянськ колаборанта, яким виявився майстер лісу державного підприємства "Куп’янське лісове господарство".  Чоловік свідомо та добровільно пішов на співпрацю з росіянами, коли місто було окуповане, та працював на росіян з травня 2022 року до деокупації міста. Від окупантів він отримав посаду в незаконно створеному на базі українського держпідприємства "Купянском лесничестве". Як зазначають в прокуратурі, підозрюваний займався вирубкою українського лісу та передавав на потреби загарбників. За роботу на державу-агресорку він встиг отримати понад 70 тисяч рублів. Колаборант тривалий час намагався "замаскуватись" в Куп'янську та позиціював себе, як аполітичну людину. Час від часу проживав у родичів. У прокуратурі додають, що нині обвинувачуваний перебуває під вартою. Його судитимуть у Червонозаводському районному суді міста Харкова. Чоловікові загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Нагадаємо, нещодавно контррозвідка Служби безпеки України затримала російську агентку, яка шпигувала за бойовими літаками Збройних сил України поблизу Кривого Рогу.

Два роки тому українські воїни звільнили від російських окупантів село Мощун, що на Київщині. Саме тут відбулись одні з вирішальних боїв за столицю України. Президент Володимир Зеленський опублікував фото, які було зроблено одразу після деокупації населеного пункту. "Тут відбувалися важкі бої, ворог намагався прорватися на Київ. Та наші українці не дали цього зробити, героїчно захистили Мощун, тим самим захистивши й столицю. Мощун -- місце великої відваги, великого подвигу наших людей", — йдеться у дописі президента. Як окупували та звільняли Мощун 5 березня 2022 року рашисти незначними силами зайняли північно-західну частину села, а 11 березня окупанти почали потужний штурм села Мощун. Протягом наступних днів українські сили поступово відступали на околиці села. 14 березня командир 72-ї ОМБр запропонував тодішньому головнокомандувачу Збройних сил України Валерію Залужному відійти з позиції в селі Мощун. На що Залужний відповів відмовою. Після цього було змінено тактику. Почали частіше проводити ротацію військових та ввели у бій додатковий батальйон. 16 березня українські військові повністю відбили втрачені позиції. А 21 березня було повністю звільнено село Мощун.  Нагадаємо, раніше колишній речник Повітряних сил Збройних сил України Юрій Ігнат розповів, що є ключем до деокупації Криму.

У Харківській області судитимуть 62-річну жінку за фактом колабораційної діяльності (ч. 3 ст. 111-1 КК України). Вона добровільно пішла на співпрацю з ворогом під час окупації Куп’янщини та намагалася русифікувати навчальний процес у гімназії, яку очолила при окупантах. Про це повідомляє Харківська обласна прокуратура у Telegram-каналі. За даними слідства, у липні 2022 року обвинувачена, перебуваючи на території Куп’янщини, на той час окупованій російськими загарбниками, добровільно пішла на співпрацю з ворогом. Жінка погодилась на пропозицію окупантів очолити так звану "Великохуторскую гимназию ВГА Купянского района", створену на матеріально-технічній базі українського навчального закладу.  "Новоспечена "и.о. директора" повідомила вчителям гімназії та батькам учнів про встановлення та впровадження стандартів освіти РФ. Колаборантка збирала списки вчителів, згодних працювати на таких умовах, та здійснювала набір технічного персоналу", — йдеться у повідомленні.  Зазначається, що обвинувачена ретельно готувалась до нового навчального року — проводила інвентаризацію майна, отримала від представника окупаційної влади зразки документів відповідно до стандартів РФ, у тому числі свідоцтва про отримання середньої освіти.  Задля остаточної русифікації освітнього процесу "директорка" гімназії навіть зробила опис українських підручників і книжок для їхнього подальшого вилучення як "нацистської" літератури.   Згідно з матеріалами справи, колаборантка за особистим підписом склала "ведомость на канцелярские принадлежности первокласников" та "список учеников". Обвинувачена встигла організувати й провести свято Першого дзвоника восени 2022 року, але остаточно втілити плани з русифікації освітнього процесу їй не вдалось у зв’язку з деокупацією. Наразі жінка перебуває під вартою. Судитимуть колаборантку в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова. Нагадаємо, депутат однієї з міськрад Херсонщини отримав підозру в колабораціонізмі, оскільки під час тимчасової окупації регіону перейшов на бік ворога, а пізніше став кандидатом у депутати від партії "Єдина Росія".

Два роки тому, 24 лютого 2022-го, російські війська почали вторгнення в Україну одразу з кількох напрямків: північного, північно-східного, східного та південного. Протягом першого року повномасштабної війни події на усіх фронтах розгортались дуже динамічно, а карта окупації і деокупації змінювалась ледь не щотижня. Однак ближче до лютого 2023-го фронт більш-менш стабілізувався, і війна перейшла у нову фазу -- окопну з мінімальним просуванням кожної зі сторін. У цій фазі і минув увесь другий рік повномасштабної війни. Та помилково думати, що війна пішла на спад. Навпаки -- попри стабільну лінію фронту, яка може здаватися відносним затишшям, статистика свідчить про протилежне. Якщо за перший рік великої війни Росія втратила вбитими 146 820 військових, то за другий рік ця цифра склала майже удвічі більше -- 262 190 ліквідованих військових. Що цікаво, танків і бойових броньованих машин при цьому росіяни втратили трохи менше, аніж за перший рік -- 3 171 проти 3 363 танків і 5 825 проти 6 600 ББМ. Це говорить про те, що російське командування або вирішило економити залізо і не шкодувати людей (що для Росії не є чимось новим), або в армії ворога після першого року великої війни не залишилось бронетехніки у достатній кількості. Також про те, що війна далека від завершення гарячої фази, свідчать і втрати вогневих засобів ворога, які значно зросли протягом другого року війни. Зокрема, ЗСУ знищили 7 589 артилерійських систем (проти 2 363 за перший рік), 525 РСЗВ (проти 474 за перший рік) і 437 засобів ППО (проти 247 за перший рік). Це ті вогневі засоби, які безпосередньо беруть участь у боях. Карта війни при цьому майже не рухалась. TrueUA пропонує згадати найбільш знакові епізоди другого року великої війни в Україні. Битва за Бахмут Перший рік повномасштабного вторгнення застав Україну у розпалі так званого "великого зимового російського наступу" на Донбасі, який почався в грудні 2022 року, тривав майже до кінця травня 2023-го і завершився лише захопленням ущент зруйнованого Бахмута (міста з населенням 70 тисяч до війни) та навколишніх населених пунктів. Власне, російські війська наблизилися до Бахмута ще у травні 2022 року, але ескалація бойових дій почалась на початку грудня, коли вони підійшли впритул до міста і захопили село Весела Долина, а також частини сіл Опитне й Іванград. Тоді фактично й розпочалась одна з найбільш кривавих битв цієї війни -- битва за Бахмут. Бахмут в напівоточенні. Мапа DeepStateMAP Протягом грудня-лютого росіяни рівняли місто з землею, обстрілюючи його важкими авіаційними бомбами і артилерією, паралельно здійснюючи майже безперервні штурми піхотою, або вже відомі "м'ясні штурми". В останніх особливо відзначилась приватна військова компанія "Вагнера" одіозного Євгена Пригожина, який для цього вербував у російських тюрмах в'язнів. ЗСУ тримали оборону до березня 2023 року, однак, коли перестав витримувати бетон і тримати вже було нічого, почали з боями відходити на захід. Вуличні бої тривали з березня по травень, а росіяни за цей період, вже традиційно, кілька разів урочисто оголошували про захоплення міста. Станом на кінець травня 2023-го ЗСУ таки вийшли з Бахмута, а точніше з того, що від нього залишилось після багатомісячних російських обстрілів і штурмів. Взяття руїн міста, у якому до великої війни проживало 70 тисяч мешканців, обійшлося росіянам у 60 тисяч своїх військових, 20 тисяч з яких вбиті, решта -- поранені. Втрати ЗСУ, за даними західних аналітиків, були у 7,5 раза меншими. Читайте також: Фортеця Бахмут. Як невелике місто на Донбасі стало цвинтарем для російської армії На цьому битва за Бахмут не завершилась. 25 травня 2023-го українські війська перейшли у контрнаступ на флангах, щоб взяти місто у тактичне оточення, і мали певні успіхи -- як на північних, так і на південних околицях. І вже 10 липня тодішній командувач відповідального за оборону Бахмута оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" Олександр Сирський оголосив, що "ворог перебуває у пастці й місто береться під вогневий контроль Сил оборони України". Власне, на цій стадії ситуація перебуває й досі. Бахмут сьогодні. Мапа DeepStateMAP Літній контрнаступ ЗСУ Контрнаступ ЗСУ у 2023 році -- це те, очікуванням чого чим жила вся Україна упродовж зими на стику 2022-2023 років. До нього готувались українські військові, проводячи мобілізацію і проходячи навчання у західних партнерів, до нього готувались союзники України, постачаючи різноманітне озброєння та боєприпаси, до нього готувались українська влада, постійно підвищуючи градус очікувань заявами про "квитки до Криму" і "каву у Ялті". За інформацією з відкритих джерел, безпосередньо для контрнаступу в ЗСУ підготували 12 механізованих бригад, дев'ять з яких були оснащені та навчені західними союзниками. Крім того, у МВС України сформували вісім штурмових бригад ("Гвардія наступу"). Можна припустити, що українське командування підготувало до наступу близько 80 тисяч осіб, а також близько 500-600 одиниць бронетехніки -- танків та бойових машин піхоти. І це додатково до тих сил, які тримають лінію фронту від 24 лютого 2022 року. Зі свого боку Росія також не сиділа, склавши руки, а збудувала багатошарову лінію оборони від Дніпра до окупованого Донбасу довжиною понад 450 кілометрів і завширшки до понад 46 км на певних ділянках -- так звану "лінію Суровікіна". Зокрема, були вириті траншеї, протитанкові рови, встановлені протитанкові надовби (вже відомі "зуби дракона"), облаштовані укріплені вогневі точки тощо. Паралельно окупанти посилено мінували навколишню територію -- як протитанковими, так і протипіхотними мінами. Британська розвідка оцінила побудовану оборонну лінію як одну з наймасштабніших у світі. Усього росіянами на Півдні було створено щонайменше три паралельні оборонні рубежі і виставлено близько 180-190 тисяч військових (47 бригад). Початок великого контрнаступу чекали навесні 2023 року, однак перша інформація про те, що він стартував, з'явилась лише 8 червня. Власне, події, які у суспільстві заведено називати контрнаступом ЗСУ, відбувались переважно на Півдні -- у Запорізькій і частині Донецької області, і завершились звільненням 12 сіл (Новодарівка, Левадне, Сторожеве, Макарівка, Благодатне, Лобкове, Нескучне, П'ятихатки, Рівнопіль, Старомайорське, Урожайне, Роботине і все) і 262,23 кілометра квадратних території. І хоч це більше, аніж Росія спромоглася захопити за весь 2023 рік, українське суспільство охопило розчарування, адже заявлених цілей -- виходу до Азовського моря -- досягнуто не було. Ситуація на початок контрнаступу. Мапа DeepStateMAP Читайте також: Гра в довгу. Як минув четвертий місяць контрнаступу ЗСУ Лінія фронту на Півдні стабілізувалась на початку жовтня 2023 року, а вже в середині лютого 2024-го росіяни перейшли до спроб відновити втрачені минулого літа позиції, особливо так званий "Роботинський балкон". Роботинський балкон. Мапа DeepStateMAP Окремої уваги в межах контрнаступу ЗСУ заслуговує створення українськими військовими плацдарму на лівому березі Дніпра в Херсонській області. Починаючи з кінця серпня, після низки підготовчих операцій та тривалої роботи спецпідрозділів, встановлення контролю над каскадом островів, підрозділи ЗСУ почали посилювати свою присутність біля Голої Пристані, Олешок, Козачих Лагерів та Кринків. У підсумку це призвело до того, що частина контрольованої окупантами території стала "сірою зоною", а поблизу Кринок взагалі вдалося закріпитися і створити плацдарм для подальших наступів. Битва за Чорне море Після приголомшливих успіхів під час першого року війни (насамперед -- потоплення ракетного крейсера "Москва" і звільнення острова Зміїний) Україна продовжила витісняти Росію з Чорного моря. Це пов'язано як з військовими, так і з економічними інтересами. По-перше, російські кораблі є носіями крилатих ракет "Калібр" і "Онікс", якими ворог обстрілює українські мирні міста, а по-друге, ці кораблі перешкоджали експорту українського зерна так званим морським зерновим коридором. Отримавши до власних ракет наземного пуску "Нептун" британські ракети повітряного пуску Storm Shadow і французькі SCALP-EG, а також сформувавши флот морських безпілотників Sea Baby, "Мамай" і MAGURA V5, українські військові й спецпризначенці почали буквально полювання на засоби російської ППО у Криму та на російські кораблі й катери у Чорному морі, не забуваючи час від часу кошмарити Кримський міст. Протягом другого року повномасштабної війни українці знищили два з шести дислокованих у Криму дивізіонів протиповітряної оборони С-400 "Тріумф" (найкраще, що є у Росії з ППО, вартість одного такого комплексу 650 мільйонів доларів) і щонайменше сім кораблів та один підводний човен (це не рахуючи безлічі потоплених і пошкоджених малих катерів). А "вишенькою на торті" стало звільнення від російської присутності 11 вересня 2023 року так званих "вишок Бойка" -- бурових газовидобувних платформ у північно-західній частині Чорного моря, які Росія захопила ще у 2014 році і використовувала як військові бази і радіолокаційний маяк. Разом з ударами по системі ППО у Криму ця операція розчистила шлях для українських атак по Чорноморському флоту РФ. Особливо відчутний удар по Чорноморському флоту РФ у Криму відбувся 13 вересня 2023 року, коли крилатими ракетами (орієнтовно Storm Shadow / SCALP-EG) на території Севастопольського морського заводу було знищено великий десантний корабель "Мінськ" і підводний човен "Ростов-на-Дону". Пошкоджений ВДК "Мінськ". Фото: "Кримський вітер" Звісно, цим справа не обмежилась. 4 листопада під час удару тими ж ракетами по суднобудівному заводу у Керчі було знищено малий ракетний корвет "Аскольд". 10 листопада в районі бухти Вузька у Криму морськими дронами було потоплено одразу два десантних катери проектів "Серна" і "Акула". А 26 грудня у порту Феодосії після зустрічі з ракетами Storm Shadow / SCALP-EG пішов на дно великий десантний корабель "Новочеркаськ". У 2024 році морське сафарі продовжилось. 31 січня в озері Донузлав було затоплено ракетний катер "Івановець", а 14 лютого поблизу Алупки пішов на дно великий десантний корабель "Цезар Куніков". Обидва не витримали зустрічі з українськими морськими дронами. Читайте також: На землі, у повітрі і у воді. Які цілі знищили Сили оборони України в окупованому Криму під час повномасштабної війни У підсумку російські морські сили втратили ініціативу на морі та були змушені триматись усе ближче до портів Севастополя та Новоросійська. Але й там їх продовжують діставати українські військові. В цьому аспекті полювання лише починається, адже російські кораблі у Чорному морі тепер є мішенями для українських ракет і дронів. Битва за Авдіївку Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Авдіївка на Донеччині була однією з пріоритетних військових цілей окупантів. З 24 лютого 2022 року український гарнізон у цьому місті зумів відбити чотири затяжних спроби армії РФ захопити місто, однак п'ята спроба стала фатальною. Протягом другого року великої війни росіяни намагались безуспішно захопити місто спочатку в лютому-травні 2023 року, а 10 жовтня почали затяжний багатомісячний штурм, який багато в чому нагадував штурм Бахмута роком раніше. Авдіївка в напівоточенні. Мапа DeepStateMAP Почавши наступ у жовтні силами до трьох батальйонів, вже у грудні росіяни вели штурмові дії щонайменше у 16 місцях одночасно, залучивши для цього сили семи бригад. Як і у випадку з Бахмутом, Сили оборони України тримали місто доти, доки витримували бетонні укріплення. Коли захищати було вже нічого і над гарнізоном нависла загроза оточення, командуванням було ухвалене рішення залишити Авдіївку і відійти на підготовлені позиції західніше від міста. 17 лютого 2024 року місто тимчасово перейшло під контроль армії РФ. Авдіївка сьогодні. Мапа DeepStateMAP За даними української сторони, під час останнього штурму, який тривав з жовтня 2023 року, армія РФ втратила 47 тисяч військових, серед яких 17 тисяч вбитими, решту -- пораненими. Також під час цього штурму Росія втратила понад 600 одиниць військової техніки і до 10 літаків. Війна дронів Безпілотники у цій війні завжди відігравали не останню роль -- варто згадати хоча б Bayraktar TB2, який без перебільшення став бестселером перших місяців повномасштабного вторгнення. Під час другого року війни роль дронів зросла ще більше, причому широкий крок уперед зробили обидві сторони протистояння.  Україна налагодила виробництво повітряних дронів-камікадзе "Грім" і RAM II UAV, розвідувальні БПЛА "Лелека-100", "Фурія", SHARK, "Сич", PD-2 тощо. На морі кошмарять ворога надводні українські дрони Sea Baby, "Мамай" і MAGURA V5. Також постійно зростає асортимент і кількість імпортних дронів, які постачають союзники (назви часто тримаються у таємниці). Морський дрон MAGURA V5. Скріншот відео CNN Що стосується Росії, то, крім вітчизняних дронів-камікадзе типу "Ланцет" та розвідувальних типу ZALA і "Орлан", вона почала масово використовувати іранські дрони-камікадзе Shahed різних моделей (переважно Shahed-131 і Shahed-136), яких від початку війни випустила по Україні близько 4 276. Але якщо за перший рік війни було запущено близько 718 "шахедів", то за другий рік війни було їх запущено вже близько 3 600 одиниць -- у п'ять разів більше. Справжнім відкриттям другого року війни стали FPV-дрони, які змогли замістити собою артилерію, боєприпасів до якої бракує обом сторонам. Це дешеві дрони-камікадзе -- квадрокоптери з прикріпленим до них боєприпасом. Попри початковий скепсис, такі "весільні дрони" показали високий потенціал та швидко посіли своє місце поряд з іншими видами озброєння. Паралельно обидві сторони почали шукати рішення, які захистили б від цієї нової загрози. Спочатку це були примітивні сітки та решітки на техніці, прозвані "мангалами", однак зовсім скоро все переросло у низку технологічно складних комплексних засобів та тактик. І хоч перевага досі залишається за засобом ураження (власне, дронами), проте засоби захисту зробили великий крок уперед, особливо радіоелектронна розвідка та боротьба, і саме їхній розвиток може стати трендом третього року війни. Замість висновку У третій рік повномасштабної війни ми входимо зі значно меншим оптимізмом, аніж рік тому. Жодних масштабних контрнаступів вже ніхто не очікує -- ні наших, ні російських. Україна і українське суспільство потрохи вчиться жити в умовах затяжної війни, де головною проблемою для більшості пересічних громадян стає мобілізація, а точніше способи її уникнення. Разом з тим, військово-політичне керівництво країни будує свої плани, зокрема щодо звільнення окупованих територій. Свої плани має і російське керівництво, і нам вони давно відомі -- повне знищення України як незалежної держави. І "домовитись посередині" тут вже не вийде. Денис Крига, спеціально для TrueUA.

У суботу, 24 лютого, минає рівно два роки від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. За цей час країна-агресорка вбила понад 10,3 тисячі цивільних українців, ще більш як 19,6 тисячі були поранені. Кількість біженців з України сягає 6,3 мільйона в усьому світі, 80% із них хочуть повернутися до України. Такі дані наводить Організація Об'єднаних Націй станом на січень 2024 року. Проте число жертв щодня збільшується, адже армія окупантів завдає ударів по мирному населенню України та здійснює нові воєнні злочини. TrueUA зібрав наймасштабніші та найкривавіші злочини Російської Федерації проти цивільного населення України від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, про які має пам'ятати світ. 2022 рік Удари по Харкову Рашисти 1 березня 2022 року спрямували по будівлі адміністрації Харківської військової адміністрації на площі Свободи дві крилаті ракети. Внаслідок ворожого обстрілу 29 людей загинули, ще 35 — отримали поранення. В момент удару в будівлі перебували тероборонівці, військові та волонтери. У червні 2022-го будівлю ОДА визнано такою, що не підлягає відновленню. Вночі 17 березня 2022 року російські військові знову завдали потужного удару по місту. Обстріл було здійснено по гуртожитку ракетою "Іскандер". Вже зранку наступного дня окупанти завдали ще одну серію ударів ракетами по місту. Тоді загинуло 25 людей, ще 35 — постраждали. Фото: Харківська обласна прокуратура Обстріл Ізюма 9 березня 2022 року російські окупанти скинули на житловий будинок в Ізюмі авіабомбу. Там у підвалі ховалися десятки людей. За офіційними даними, загинули 44 особи. Росіяни не пускали рятувальників на допомогу до місця трагедії майже три тижні. А завали змогли почати розбирати лише через півтора року. Фото: ТСН Трагедія у Маріуполі Одним із найкривавіших воєнних злочинів РФ в Україні є удар по драматичному театру в Маріуполі 16 березня минулого року. Точна кількість загиблих досі невідома і навряд чи буде встановлена — окупанти після захоплення міста, щоб приховати сліди своїх злочинів, знесли будівлю театру. В момент удару там ховалися сотні мирних маріупольців, які втратили житло через обстріли російської армії. Попередньо, атака на театр забрала життя близько 600 людей. Фото: "Вікіпедія" За кілька днів, 20 березня 2022 року, рашисти знову завдали кривавого удару по Маріуполю. Окупанти скинули бомби на школу мистецтв №12 у Лівобережному районі Маріуполя, де ховалося близько 400 маріупольців — жінки, діти та люди похилого віку. Точна кількість жертв невідома. Терор Миколаєва У Миколаєві 29 березня 2022 року ворожою ракетою було частково зруйновано будівлю обласної державної адміністрації. Удар припав на четвертий поверх будівлі, залишивши велику дірку з дев'ятого по перший поверх в її центральній частині, внаслідок чого третина девʼятиповерхівки була зруйнована вщент, а інша частина перебуває в аварійному стані. При цьому загинули 37 людей і 36 було поранено. Фото: "Вікіпедія" Дослідники з організації Truth Hounds дійшли висновку, що з великою ймовірністю для удару по будівлі обласної влади було використано крилату ракету типу 3M-14, яку запустили з ракетного комплексу "Калібр-НК" на фрегаті "Адмірал Ессен" Чорноморського флоту ВМС РФ, який 29 березня 2022 року перебував в акваторії Чорного моря. Удар по вокзалу у Краматорську 8 квітня 2022 року Росія здійснила теракт на вокзалі у Краматорську. Кілька тисяч людей, переважно жінки та діти, чекали на евакуаційний потяг, і в цей момент РФ вдарила двома ракетами з касетними боєголовками з комплексу "Точка У". Тоді на вокзалі загинула 61 людина і 121 було поранено. Human Rights Watch знайшла 32 місця вибухів, розкиданих площею 55 тисяч квадратних метрів. Уламки застрягали в сталевих конструкціях навіть за десятки метрів від місць ударів.  Фото: Нацполіція Російські окупанти намагалися звинуватити в ракетному ударі Україну, заявляючи, що у збройних сил РФ нібито давно немає на озброєнні "Точок У". Також російська пропаганда розповсюджувала повідомлення про обстріл вокзалу Краматорська російськими військами, але одразу після появи свідчень масової загибелі цивільних ці записи почали видаляти та редагувати. 21 травня 2022 року Служба безпеки України заявила, що отримала неспростовні докази причетності до цього обстрілу російських окупантів. Завдяки низці досліджень траєкторії польоту ракети та аналізу інших аспектів вдалося встановити, що удар було здійснено з території Донецької області -- тієї частини, яка ще з 2014 року перебуває під окупацією Росії. Експерти підтвердили, що для обстрілу окупанти застосували керовану одноступінчату твердопаливну ракету 9М79-1 із зарядом касет, яка відома як "Точка-У". У СБУ наголосили, що кілька комплексів із "Точкою-У" розміщені на окупованих територіях Донбасу і використовуються загарбниками вже вісім років. Удар по школі у Білогорівці У Білогорівці Луганської області окупанти скинули авіабомбу на школу в той час, коли там переховувалися місцеві мешканці. Трагедія сталася 7 травня 2022 року. Оскільки удар був дуже потужним, то шансів у людей вижити практично не було. Загинуло 60 осіб, ще 27 зазнали поранень. Фото: Telegram Сергій Гайдай Обстріл ТЦ "Амстор" у Кременчуці 27 червня 2022 року російська армія випустила ракету по торговому центру "Амстор" у Кременчуці, що на Полтавщині. У момент атаки там перебувало понад тисячу цивільних людей. Загинули 22 людини, ще майже 70 зазнали поранень. Фото: "Вікіпедія" Обстріл Часового Яру Ракетний удар по місту Часів Яр на Донеччині був завданий ввечері 9 липня 2022 року збройними силами Російської Федерації. Внаслідок атаки загинули 48 осіб, серед них одна дитина. Частково зруйновано два п'ятиповерхові житлові будинки, в одному з яких завалено два під'їзди. Удару завдано з установок БМ-27 "Ураган".  Фото: "Вікіпедія" Удар по колонії у Оленівці У ніч проти 29 липня 2022 року РФ скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці Донецької області, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 53 та були поранені понад 130 українських захисників "Азовсталі". Водночас, за даними росіян, в бараці було 193 людини. Вибух у колонії Оленівки був спричинений застосуванням реактивного термобаричного гранатомета. Фото: соцмережі Головне управління розвідки згодом повідомило, що організатором та виконавцем теракту є незаконне збройне формування ПВК "Вагнера", яке діяло за наказом свого куратора Євгена Пригожина, проте вбивства не були погоджені в російському міністерстві оборони. Російські терористичні війська від початку не мали наміру обміняти полонених українських військових, а натомість піддавали їх тортурам. У катуванні брали участь бойовики терористичного угрупування "ДНР", найманці ПВК "Вагнера", ФСБ РФ. Тож вибух, який стався в Оленівці 29 липня 2022 року, був способом приховати неналежні умови та злочинні форми допиту. Атака на Вінницю 14 липня 2022 року росіяни вбили 29 людей у Вінниці. Дві ворожі ракети влучили в будинок культури, де планувався благодійний концерт, третя вдарила по площі поблизу медичного центру. У вогняному пеклі опинилися десятки людей. Серед загиблих була чотирирічна Ліза. Кадри із її закривавленим дитячим візочком тоді облетіли весь світ. Її маму лікарі змогли врятувати. Фото: ДСНС Обстріл залізниці у Чаплиному.

Українським військам буде важче повернути Донбас, ніж Кримський півострів, адже там є налагоджена безперервна лінія постачання, до якої окупанти можуть отримати доступ з будь-якого боку. Таку думку висловив начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов в інтерв'ю виданню Liberation. За словами очільника української розвідки, "всі, хто колись володів Кримом, голосно й чітко говорили, що півострів — неприступна фортеця, і абсолютно всі втратили її". Кирило Буданов також нагадав, що наразі російські загарбники все ще мають доступ до сухопутного коридору в Крим. "Кримський міст ще стоїть, але жити йому залишилося недовго. Необхідно вирішити два стратегічні завдання: відрізати сухопутний коридор і зруйнувати Кримський міст. Решта — лише питання часу. Півострів буде повернуто. З Донбасом складніше", — додав він. Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що процес деокупації Кримського півострова пройде легше, ніж захопленого росіянами Донбасу. У цьому важливу роль відіграє ментальне повернення людей до України. Нагадаємо, у серпні Володимир Зеленський заявив, що Крим можна звільнити політичним шляхом без активних бойових дій. На його думку, для цього Силам оборони потрібно вийти на адмінмежу з окупованим півостровом.

Будь-які дії — оборонні чи наступальні — мають здійснюватися за безпосереднього досягнення переваги в повітрі. Таким чином Україна обов'язково звільнить від окупантів Крим. Про це розповів речник Повітряних сил Збройних сил України Юрій Ігнат в інтерв'ю Центру протидії дезінформації. "Перевага в повітрі — той ключ до успіху в будь-якій операції — наступальній чи оборонній. Це в кіно було десантування", — зазначив він. За його словами, десантування проводиться різними методами. Можна і морським шляхом, тобто перевезення, як форсування Дніпра тощо. Ігнат переконаний, що це не так просто зробити, коли ворог має перевагу в повітрі, велику кількість засобів протиповітряної оборони, попри те, що вони знищуються. Зокрема, наші воїни знищили у Криму декілька установок С-400. Однак окупанти можуть підвезти інші, наприклад, "Панцир" у них є тощо. Речник Повітряних сил наголосив, що нелегко проводити десантування, коли ворог зустрічатиме вогнем. Він акцентував, що необхідно постійно завдавати агресору ударів далекобійним і технологічним озброєнням, у цьому ключ до перемоги. "Дуже би хотілося тандем, який зараз є — SCALP / Storm Shadow, — перетворити на тріо, — ще й Taurus туди додати. І це не лише через те, що вона, можливо має більші характеристики за дальністю. Це кількість. Нам потрібно більше таких ракет", — розповів Ігнат. Він додав, що йдеться не лише про Крим, а й про інші окуповані Росією території. Там треба перебити логістику, вороже постачання. Кримський міст такий важливий, бо це забезпечення. Він зауважив, що залізничним транспортом здійснюється серйозне перевезення боєприпасів. Якщо не буде моста, не буде сухопутного постачання в Крим, не буде постачання військ, йдеться про продовольство, навіть вода, пальне, боєприпаси, особовий склад, техніка. Це все постійна логістика. Якщо логістики немає, військо не буде жити. "F-16 своїм пакетом озброєння великим, таким широким спектром, ракети ATACMS, крилаті ракети Storm Shadow, SCALP і Taurus, потенційно можливі, можуть це зробити. І тільки тоді можна буде казати про те, що ми можемо якось краще й ефективно просуватися та звільняти наші території", — підсумував Ігнат. Нагадаємо, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю Le Figaro заявив, що незаконно збудований Кримський міст є законною ціллю для ЗСУ. Проте його досі не знищено, оскільки в України для цього немає відповідної зброї.

Президент Польщі Анджей Дуда висловив сумніви, що Україна зможе деокупувати Крим. В українському посольстві вже відреагували, нагадавши, що це "наше спільне завдання та зобов'язання перед вільним світом". Цю ситуацію описали журналісти агенції Reuters. "Крим — це Україна: вона є і залишиться. Міжнародне право — основи. Тимчасова окупація Росією Криму є воєнним злочином, за який її покарають", — зазначив посол України в Польщі Василь Зварич. Він наголосив, звертаючись до Дуди та світової спільноти, що деокупація Криму "наше спільне завдання та зобов'язання перед вільним світом". "Ми зробимо це, без сумніву. Ми віримо та працюємо разом", — додав посол. Раніше президент Польщі Анджей Дуда заявив, що не впевнений, чи Україна зможе деокупувати Крим, але вважає, що вона зможе повернути собі Донецьк і Луганськ. "Я не знаю, чи поверне Україна Крим, але я вірю, що вона поверне Донецьк та Луганськ", — сказав він. За його словами, Кримський півострів, який Росія захопила 2014 року, за вісім років до початку повномасштабного вторгнення, "є особливим місцем, у тому числі й з історичних причин". "Бо насправді, якщо ми подивимося історично, він перебував у руках Росії більшу частину часу", — додав президент Польщі. У червні минулого року Дуда пропонував країнам, які регулярно закликають Україну до "компромісу" з Росією, відмовитися від власних територій. "Нехай Україна отримає назад Донецьк, Луганськ і Крим, а хтось нехай віддасть Росії шматок своєї території. Вперед! Я думаю, Росія буде щасливою, якщо отримає якийсь гарний шматок, наприклад, на середземноморському узбережжі", — емоційно зазначав тоді він. А в серпні 2022 року Дуда анонсував візит до Криму після деокупації цієї території. При цьому польський лідер запропонував Володимиру Зеленському показати йому півострів. Нагадаємо, в середині січня Анджей Дуда також заявляв, що на тлі російської війни проти України у світі формується "коаліція зла", яка руйнує архітектуру міжнародної безпеки, що будувалася у часи після "холодної війни".