# рашисти

У ніч на п'ятницю, 20 грудня, російські загарбники обстріляли балістичною ракетою Кривий Ріг, що на Дніпропетровщині. Внаслідок ворожого удару зафіксовано значні руйнування, поранено двох людей.Про це повідомила Державна служба України з надзвичайних ситуацій. У місті частково зруйнований двоповерховий багатоквартирний житловий будинокПопередньо, постраждали троє осіб. З-під завалів надзвичайники врятували двох людей: 38-річного чоловіка та 15-річну дівчинку. Станом на зараз пошукові та аварійно-рятувальні роботи завершені. Нагадаємо, ввечері 19 грудня росіяни поцілили по Сумщині. Внаслідок обстрілу зазнала руйнувань інфраструктура (пошкоджено газогін) та будинки мирних жителів.Напередодні 18 грудня генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Україні потрібно ще 19 систем протиповітряної оборони для захисту. Насамперед це стосується енергетичної інфраструктури, яка потерпає від частих російських бомбардувань.

Рівно 10 днів тому, 6 серпня, Україна ошелешила Росію, яку "життя до такого не готувало", здивувала світ і певною мірою саму себе. І хоча спочатку до Курського наступу ЗСУ чимало хто поставився з дуже стриманими очікуваннями, зараз вже можна впевнено сказати: українська офензива-2024 вдалася і стане одним з визначних епізодів російсько-української війни. TrueUA згадує, чим вже відзначилася Курська операція, і підбиває її перші інформаційні підсумки. Підступна, зловісна тиша На відміну від минулого року, коли про майбутній наступ -- як виявилося, невдалий -- голосили звідусіль, цього разу все відбулося геть інакше. Про майбутню операцію, як розповідають залучені в ній українські оборонці, не знали навіть її учасники. До особового складу інформацію про вихід на Курщину довели за добу. Деякі підрозділи перед тим були "показово" відправлені на інші напрямки й розвернуті вже в дорозі. Як наслідок, заскочені були всі. І розслаблений Кремль, який, схоже, і сам повірив, що Україна не посміє перейти його кордон із повноцінною армійською операцією. І російська армія. І західні союзники з їхнім одвічним страхом "ескалації". Ба більше, навіть Україна не чекала такого "маневру". Хоча поза очі, "на кухнях, про перенесення бойових дій на територію супротивника і мріялося, але у ймовірність того, що влада наважиться на "хук справа" не вірив ніхто. Розбита російська техніка. Фото: Андрій Цаплієнко Треба визнати, що навіть після перших успіхів воєнної операції українські "говорячі голови", ласі до переможних заяв, не заговорили. Дізнаватися новини українцям довелося з інформаційних крихт, частина з яких долітала із... Z-пабліків. Російська пропагандистська машина була помітно розгублена і дезорієнтована, тож першу партію зіграли "воєнкори". Досить обривчасто та істерично, вони таки повідомляли про незрозумілий український прорив, поки офіційні канали стандартно брехали собі: "Ворог розбитий, ситуація під контролем". Військова складова Говорити про військову складову Курського наступу -- справа складна і невдячна. Ніхто, крім її "отців", не знає ні її мети, ні інструментарію, ні залучених сил. Тож і сказати, чи виправдовує вона задум, неможливо -- можна лише припускати. Але кілька важливих моментів визначити можна. По-перше, наступ відбувся. Попри те, чи будуть досягнуті його -- повторимося, поки невідомі -- цілі, він вже став одним з потужних епізодів війни. Російська оборона посипалася. На відміну від українських захисників, захисники російські битися за свою землю, як "діди" з кінофільмів, не стали. Що, звісно ж, це не означає, що ВС РФ бігтимуть аж до Москви, як війська Кутузова від Наполеона. Їхня військова машина оговтується і розбудовує спротив. Але ЗСУ в Росії за десять днів встигли зробити більше, ніж ВС РФ в Україні за рік. Із незрівнянними за обсягами ресурсами. По-друге, курська офензива не є "разовою акцією", рейдом, і триватиме далі. Про це свідчить чимало непрямих ознак, частину з яких називати не варто, але достатньо і видимих -- наприклад, останніх заяв влади щодо намірів цивілізовано піклуватися про цивільне населення і появу військових комендатур на захоплених територіях. По-третє, операція на Курщині підняла бойовий дух і війська, і цивільних. Вона пригасила розпач від невдалого українського контрнаступу 2023-го, повзучого російського наступу 2024-го і взагалі відсутності помітних військових успіхів за останній рік. Російська Суджа повернула надію та віру у власні сили. Українці отримали психологічну сатисфакцію. Бійці 61-ї окремої механізованої степової бригади в Суджі, 9 серпня 2024. Скриншот з відео Реакція росіян: "Она утонула" Якщо говорити про реакцію росіян, то більш-менш повно її можна описати кількома словами: ступор, розгуба, безпорадність. Зневіра -- зокрема в армії -- і тиха образа на владу. Традиційне "За чьто?". Хоча насправді вони чудово розуміють -- за що. Росіяни багато років дивилися реаліті-шоу "Убий Україну", але виявилися не готовими до того, що шоу прийде до них. Російська влада їх навчила, що війна десь далеко. А зараз їх, як у відомій пісні Бориса Гребенщикова, "налюбили". Але є дещо незвичне для українців, що проходить червоною ниткою через всі російські обурення й бідкання -- байдужість. Вона проглядається буквально в усьому. В діях місцевої влади, яка не організувала евакуацію прикордонних населених пунктів у перші дні наступу. У діях влади центральної. І навіть у діях самих росіян, які вже починають здавати квартири "не для жителів Курської області". "Страна огромная" не піднялась. Розчавлені "кадирівці" "Успіхи" спецпідрозділу "Ахмат" у забігу на довгі дистанції подалі від ЗСУ -- окрема тема. Поки "тікток-війська" знімали свої відео на далеких українських напрямках, росіяни охоче їм підспівували. А от відео з Курської області чомусь перестали "заходити". Бо, як виявилося, воювати -- це не "срочників" по "лєсополках" псувати. ЗСУ зараз чавлять виплекану кадирівську внутрішньоросійську міфологію важким "натівським чоботом". На їхній же, російській, території. І виправдання командира "Ахмата" Апті Алаутдінова (якого донедавна називали ймовірним наступником Кадирова, але це вже не точно) в стилі "ми розминулися з українцями", викликають криву усмішку навіть в росіян. Особливо на тлі розповідей російських полонених про те, чим реально прославився "Ахмат" на Курщині. 225-й ОШБ розбив підрозділ Ахмат у Курській області Роспропаганда: стандартний набір й підготовка до гіршого Російська пропаганда вже оговталася від ступору і традиційно бреше, часто навіть не зрозуміло, навіщо. Невідомо, чи "зайдуть" аудиторії казочки про "укрофашистів" цього разу. Але страхання -- лише один з векторів російської машини задурювання. А вона завжди працює в різних напрямках, "на перспективу". Один з альтернативних варіантів був "запущений" в маси у недавньому випуску програми "Мєсто встрєчі" на "НТВ". Один зі спікерів, під схвальне піддакування ведучих, закликав відкинути емоції, подивитися на мапу великої Росії і співставити з нею втрачені території: "Евакуювати треба з усього прикордоння. Готуватися до найгіршого варіанту. До того, що цими територіями, дай бог без людей, доведеться пожертвувати". Те, що росіян готують до гіршого -- добре. Що Росії начхати на Курщину -- байдуже. Але не варто сприймати наведені вище слова як гіпотетичну можливість здачі цих земель Україні. Ні. Там буде випалена фронтова земля, як на українському Сході та Півдні. Курщина, як і будь-що інше: буде або російська, або мертва. Реакція українців: Курщина, виявляється, наша! Навряд чи варто згадувати зрадницькі оцінки Курського наступу в стилі "краще б під Покровськ відправили". Головні українські емоції -- це радість від успіхів (хочеться вірити, без запаморочення) та зрозуміла зловтіха. Але декілька елементів української реакції варті уваги. Перше -- це фантазії про захоплення Курської АЕС. Розраховувати на це навряд чи доводиться, оскільки до неї ще йти і йти, щодня все складніше. Росіяни -- не дурні, як би того не хотілося, і до оборони АЕС готуються. Та й міжнародна спільнота навряд чи буде в захваті від ще одного ядерного об'єкта під воєнною загрозою. Хоча для торгів за ЗАЕС лот був би переконливий. Друге -- це захоплення від залишків українського минулого регіону. Деякі мешканці Курщини зберегли на диво якісну українську, чудово розуміють наших хлопців і не демонструють ворожості. Відео з ними можуть дуже тішити. Проте не треба вводити себе в оману: це лише деякі мешканці. Похилого віку. Вони відійдуть. Замість них залишиться зовсім інший контингент. Третє -- це те, як українці, слідом за Telegram-каналами, взялися "звільняти" курські села і містечка. Не всі здатні відрізнити сарказм від самоомани. Але Україна не звільняє Курщину. Вона її захоплює. Бере під контроль. І з часом має покинути. Міжнародна реакція: глибоке незанепокоєння На противагу єхидним очікуванням, цього разу західні партнери навіть не згадали про "глибокі занепокоєння". Навпаки, вони демонструють повний спокій і зацікавлено спостерігають за тим, що ж буде. Єдине, що довелося трохи "поморозитися" від Кремля, мовляв, "українці нам нічого не казали" і взагалі Україна має право на захист. Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем взагалі вважає, що те, що робить Україна, -- неймовірно. З ним повністю згодні Швеція, Фінляндія та інші країни Балтії, оскільки Росія знімає війська із західного кордону, зокрема з Калінінграда, і відправляє їх до України. Що, своєю чергою, свідчить, що чого-чого, а нападу з боку НАТО Путін насправді не боїться. Реакція Китаю цікавіша. МЗС КНР обтічно заявило, що Пекін взяв ситуацію "до відома" і закликає всі сторони до деескалації. Це комюніке не варто сприймати як негативне, адже важливо, про що там не сказано. Китай спостерігає і вичікує. І шанси на дієву підтримку у слабкої Росії скоріше зменшилися, ніж зросли. І, нарешті, "улюбленець" українців -- угорський прем'єр Віктор Орбан і друг його Петер Сіярто. До того досить активні через санкції російському "Лукойлу", цього разу вони як води в рота набрали. Жодних заяв на захист любої Московії! На Курськ байдуже навіть Орбану. Гуманітарна ситуація: вся надія на Україну Зрозуміло, що Суджа не стане Бучею, щонайменше поки в неї не повернулися російські "захисники", яким буде потрібна картинка "бандерівських звірств". А поки Україна починає опікуватися населенням захоплених територій. Тим самим, яке підтримувало Путіна і його "СВО". Вже заявлено про створення військових комендатур. Першу з них очолив генерал-майор Едуард Москальов, прізвище якого не могло не викликати здорових веселощів у українського сегменту Інтернету. Тим часом віце-прем'єрка Ірина Верещук ввечері 14 серпня написала на своєму Telegram-каналі, що Україна має бути готова до прийому російських біженців, Мінреінтеграція відкрила "гарячу лінію" для жителів російського прикордоння і вже вигадує гуманітарний маршрут для цивільних з Курщини до Сум. Причому заявила це Верещук російською мовою. Тож виникло питання, перед ким так розпиналася українська міністерка. І чи точно куряни готові до зустрічі із обстрілюваними ними сумчанами. Сумчани, найімовірніше, готові. Поки що ніякої гуманітарної катастрофи на підконтрольній Києву частині Курщини не спостерігається. Це переважно сільська місцевість, де у більшості є власне господарство. Навіть на російських пабліках звісток про мор на землях під українською хунтою не спостерігається. А про покинутих напризволяще жителів Суджі, які не змогли виїхати з міста, зараз піклуються українські військові. Військовополонені: кількість б'є рекорди Кількість російських полонених, взятих на Курщині за десять днів, б'є всі рекорди. Русскіє таки здаються, причому масово: 14 серпня спецпризначенці СБУ взагалі взяли одразу 102 бранці. Це, безперечно, свідчить про досить низький морально-бойовий дух курських оборонців -- що, враховуючи кількість серед них необстріляних "срочників", і не дивно. Фото: Андрій Цаплієнко На жаль, тут варто додати "ложку дьогтю". По-перше, не потрібно вважати, що кожен русскій солдат складає зброю, щойно бачить українця. І в міру перекидання під Курськ бойових підрозділів з окупованої України та "вагнерівців" з африканських "вояжів" цей спротив зростатиме. По-друге, Україна теж втрачає своїх синів. Російські пабліки почали вивішувати фото і відео розбитої української техніки, загиблих і полонених. Кількість втрат не зрівняти з російськими, але на відміну від перших днів, коли заради потрібної картинки за Курщину намагалися видати, наприклад, Донбас, це вже дійсно матеріали з країв Суджі та Тьоткіного. Попередні підсумки: хай квітне українська ескалація Головні підсумки десяти днів Курського наступу -- це, звісно, не кількість захоплених кілометрів, трофейної техніки чи квадратних кілометрів. Перше -- це те, що "червоні лінії", якими Росія стільки років лякала світ і Україну, не існують. Москві не лишається, чим нас лякати, окрім ядерної війни. Але її Кремль боїться не менше. Друге -- ескалація не страшна. І світ, зокрема і Захід, любить сильних і зухвалих. В цивілізованих межах, звісно ж. Третє -- Україна вміє робити дуже тихо, але дуже боляче. І четверте -- здається, в України з'являються сильні аргументи для перемовин, про які не дуже хочеться чути українцями, але багато говорив той же Трамп. І на наступний Саміт миру Росії, ймовірно, таки доведеться їхати. Якщо Київ дозволить.

Нещодавно один із російських Telegram-каналів опублікував відео знущань з українських військовополонених. Російські військові змушували чотирьох українських полонених, яких вели зв’язаними лісом, спершу співати гімн СРСР, а тоді били й імітували страту. Журналісти редакції розслідувань "Суспільного" ідентифікували одного з росіян та отримали від нього підтвердження, що це саме він на відео. Там видно п’ятьох російських військових. У частини з них — відкриті обличчя. Журналісти ідентифікували росіянина, який безпосередньо знімав відео. Його обличчя видно найкраще. Також чути, що інший російський військовий кличе його "Барс". Джерело: соцмережі Олексія Кіпріна Російський військовий, який знущався з українських військовополонених, воює в Україні з 2014 року. Журналісти встановили, що знімав відео 32-річний Олексій Кіпрін родом зі Санкт-Петербурга. Вдома на нього чекає дружина Наталія та малолітній син. Рашист Олексій Кіпрін із дружиною Наталією. Джерело: соцмережі Про його багаторічну службу в так званій міліції "ЛНР" свідчить інформація на сайті "Миротворець". За інформацією ресурсу, Олексій був військовослужбовцем Шостої мотострілецької роти Другого кулеметного взводу Другого кулеметного відділу Четвертої окремої мотострілецької бригади так званої міліції "ЛНР". Заразі він — у штурмовій групі "Шторм" 153 танкового полку 47 гвардійської танкової дивізії Першої танкової армії. Про участь Олексія у війні писало й міністерство оборони Росії. "Молодший лейтенант Олексій Кіпрін, діючи в обороні, виявив озброєних бойовиків ЗСУ, які рухалися у напрямку позицій російських підрозділів. Сміливі та рішучі дії військового — озброєні бойовики, зазнавши втрат, були змушені відступити", — повідомило міноборони Росії 5 травня. Рік тому він ділився у соцмережах фотографіями своєї нагороди "георгіївський хрест" за підписом Володимира Путіна. Джерело: соцмережі Олексія Кіпріна Журналісти написали Олексію Кіпріну на його сторінку в одну зі соціальних мереж, щоб отримати підтвердження, що це він на відео. Чоловік, думаючи, що листується з російською пропагандисткою, написав: "Гімн співали погано. Запотиличників надавали й у табір військовополонених передали. Зазвичай під час зачистки немає часу своїх евакуювати, тут полонені". Нагадаємо, що омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН через поширене в мережі відео знущань з українських військовополонених, імовірно, на Харківському напрямку.

У ніч на суботу, 1 червня, російські загарбники випустили ракети з чотирьох бортів стратегічних бомбардувальників Ту-95МС з аеродрому "Оленья" та двох бортів Ту-95МС з аеродрому "Енгельс" Про це йдеться у Telegram-каналі Повітряних сил Збройних сил України. "Зафіксовано активність 4-х бортів стратегічних бомбардувальників Ту-95МС з аеродрому "Оленья" (Мурманська область) та 2-х бортів Ту-95МС з аеродрому "Енгельс" (Саратовська область), що здійснюють політ у напрямку пускових рубежів", -- вказували Повітряні сили о 01:41. Пізніше було оголошено ракетну небезпеку для східних областей. О 03:29 перші ракети перетнули повітряний простір країни. Українців закликали не ігнорувати сигнал повітряної тривоги. Також варто нагадати, що в Україні заборонено знімати та публікувати роботу ППО й наслідки ракетних ударів. Літаки проекту Ту-95 — це радянські та російські стратегічні бомбардувальники, які вважаються найшвидшими літаками з турбогвинтовими двигунами. Ту-95 та його модифікації є єдиними у світі серійними ракетоносіями-бомбардувальниками з такими двигунами. Літак призначений для ударів по стратегічних об'єктах у тилу в будь-яких погодних умовах та будь-який час доби. Літаки обслуговує екіпаж із семи осіб. Маса спорядженого борту становить 190 тонн, максимальна швидкість — 830 км/год, бойовий радіус дії — 6500 кілометрів, дальність польоту — 13 000 кілометрів. Стратегічний бомбардувальник Ту-95МС здатний нести до шести крилатих ракет повітряного базування Х-555 або до восьми типу Х-101. Нагадаємо, у ніч на 31 травня російські окупанти атакували Київ ракетами. У місті лунали вибухи, а внаслідок падіння уламків в одному з районів виникла пожежа в нежитловому приміщенні. До того ж було пошкоджено електромережі й зруйновано трансформаторну підстанцію у Голосіївському районі міста. Також рашисти тієї ночі вдарили по багатоповерхівці у Харкові. Повідомлялося про п'ятьох загиблих та десятки поранених.

У ніч на суботу, 4 травня, російські загарбники здійснили удар по цивільній інфраструктурі Основ'янського району Харкова. У місті сталися два "прильоти". Про це повідомив мер Ігор Терехов. За його словами, на місці одного із влучань виникла масштабна пожежа. Спершу Терехов повідомляв про одну постраждалу людину, однак пізніше додав, що таких осіб троє, серед них -- дитина. Голова обласної військової адміністрації Олег Синєгубов вказав, що постраждала дитина 2010 року народження та жінка госпіталізовані, ще одній 89-річній жінці надали допомогу на місці. Крім цього, до медиків звернулася четверта постраждала -- 52-річна жінка. Нагадаємо, 3 травня рашисти також обстріляли Харків, внаслідок чого було зруйновано кілька будинків у Холодногірському районі. Також ушкоджень зазнав трамвай з пасажирами.

Ввечері у п'ятницю, 26 квітня, в Івано-Франківській області пролунали вибухи. По всій Україні було оголошено повітряну тривогу через російський ракетний обстріл. Про це передає "Суспільне. Івано-Франківськ". Звуки вибухів було чути на Прикарпатті близько 23:41, а через хвилину пролунали ще одні. Місцева влада закликала жителів перебувати в укриттях до відбою повітряної тривоги. Зазначимо, що рашисти ввечері у п'ятницю здійснили масовану ракетну атаку по Україні. Зокрема, Повітряні сили заявляли про рух крилатих ракет, а також "Кинджалів" через Житомирщину у південно-західному напрямку. Перед тим 26 квітня повідомлялося, що російські загарбники вивели на бойове чергування в Чорне море два підводні ракетоносії. Загальний залп "Калібрів" -- до восьми ракет. Нагадаємо, 26 квітня російські окупанти під час обстрілу Харківської області двома авіабомбами поцілили у підстанцію та житловий будинок в місті Дергачі. Троє дітей та жінка постраждали внаслідок цього удару: у чотирирічного хлопчика діагностовано травму голови, а в 16-річної дівчини поранена нога. Ще одна п'ятирічна дівчинка дістала гостру реакцію на стрес.

На Чернігівщині суд покарав рашистів, які з метою залякування тримали у заручниках жінку та погрожували розстріляти дітей.  Як повідомляє прес-служба Офісу генерального прокурора, у суді доведено, що 6 березня 2022 року обвинувачені зайшли на територію приватного господарства у селі Іванівка Чернігівського району, де один з росіян почав проводити обшук, а інший, щоб залякати людей та попередити імовірний громадський опір, почав хаотично стріляти по будинку з автомата. У суді зазначають, що росіяни розстріляли автівку власників помешкання, а дружину господаря окупанти утримували в погребі. Також вони погрожували людям, що розстріляють їхніх дітей. На фото: засуджені росіяни. Джерело: прес-служба Офісу генерального прокурора України За публічного обвинувачення прокурорів Чернігівської обласної прокуратури у порядку спеціального судового розгляду їх визнано винними за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України). За цей злочин окупанти отримали покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 12 років. Нагадаємо, раніше президент Володимир Зеленський заявив, що російський диктатор Володимир Путін має в підсумку опинитися на лаві підсудних у Гаазі. Це невідворотно після всіх вчинених ним і його режимом злочинів.

Від мирної праці на залізниці до жорстоких боїв на Донецькому напрямку -- таким виявився життєвий шлях Миколи Ворончука, добровольця, який без вагань став на захист України. У запеклих боях чоловік втратив руку, але не втратив волю до боротьби: зараз військовий збирає дрони для наших захисників. Історія Миколи, яку він розповів нашому виданню -- свідчення того, що жодні випробування не можуть зламати українського духу. Пішов на фронт замість брата До повномасштабного вторгнення Росії Микола Ворончук проживав на Жмеринщині та працював на залізниці. У вільний від роботи час чоловік лагодив повербанки та світильники. Про можливість масштабного вторгнення Микола, звісно ж, здогадувався.  "Про це знали, напевно, всі. Тому це не було чимось неочікуваним, нічим дивним. Це очікували більшість українців, просто не знали точної дати", — каже він. Велика війна застала чоловіка на роботі у відрядженні. Аби взяти безпосередню участь у знищенні окупантів, чоловік хотів піти на фронт добровольцем. Втім, його не відпускали через роботу на залізниці.  "Та коли мого меншого брата хотіли мобілізувати, я домовився з військкоматом і пішов замість нього", — пояснює своє рішення Микола. Чоловік воював на Донецькому напрямку: спочатку був коригувальником артилерійського вогню, а згодом його перекваліфікували на старшого навідника артилерії. Оцінюючи противника, військовий зауважує: бомжів там не зустрічав, але бачив садистів та професіоналів. "Озброєння у них достатньо, одяг нормальний. Те, що нам показують по телебаченню, не завжди правда. Зброї в них вдосталь, озброєння нормальне, і навчають їх непогано", — каже Микола. Жорстокість окупантів не знає меж У 2022 році, під час запеклих боїв біля Мар'їнки, чоловік отримав важке поранення. "Наша гармата отримала "поранення" під час останнього виїзду: осколок прилетів по механізму наведення. Для того, щоб ми не сиділи без діла, нас відправили на спостережний пост, щоб поміняти хлопців. Але о 7 ранку на наш пункт почався наступ. Ми трималися до 9 ранку, допоки не скінчилися боєприпаси. Коли ж боєприпаси закінчилися, противник зайшов на наш пункт, прямо у наші траншеї. Нас було шестеро: двох наших бійців вбили під час бою, а мене поранили", — ділиться чоловік. Окупанти забрали частину групи Миколи в лісосмугу і там її розстріляли. "А на мені порізали одяг і сказали: "Нехай здохне, як собака". Тобто, садисти серед них справді є", —  констатує військовий. Та Микола вижив, хоч і довго не міг дочекатися евакуації, адже противник зайняв українські позиції.  "Мабуть, наші вирішили, що нас там не лишилося, і артилерія почала бити по нашій колишній позиції. Я лежав на землі, (а це було 16 січня, холодно) і чекав на уламки від нашої ж артилерії. Та мені поталанило -- не зачепило", -- розказує боєць. Коли російські війська відступили, український дрон застиг над пораненим бійцем. Микола лежав нерухомо, але потім зрозумів — якщо продовжить так лежати, то за ним просто ніхто не прийде. "Я помахав лівою рукою, показуючи, що живий. Через кілька годин прийшли хлопці та мене евакуювали. Ми чотири кілометри бігли до села Новомихайлівка, бо БТР не міг під'їхати ближче. Всю дорогу нас супроводжував ворожий дрон і накривали міни", — продовжує розповідь військовий. Ампутація, десяток операцій та контузії У госпіталі лікарі поставили невтішний діагноз -- некроз руки. М’які тканини почали відмирати через п’ятигодинну затримку з евакуацією.  "Та я і сам розумів, що руку врятувати вже не вдасться. Я маю трохи незакінченої медичної освіти, тож знав про наслідки некрозу, якби пробували щось робити. До мене підійшов лікар і каже: "Ти ж розумієш?" Я кажу: "Так, розумію". Він каже: "Ми не можемо її врятувати". Я відповів, що бачу — врятувати руку вже нереально. Мені її й ампутували", — говорить чоловік. Звикнутися з новою реальністю життя Миколі допомогла кохана жінка. "Вона приїхала до мене в госпіталь, і мені не було коли думати про депресію. Вона мене повністю підтримувала і досі підтримує. Моя сім'я не бачить в мені інваліда, вони не вважають мене неповноцінним. Я працюю, займаюсь улюбленими справами. Моя родина — це моя підтримка, опора і захист. Я воював за свою родину, за те, щоб "русскій мір" не дійшов до неї", — ділиться боєць. Після загоєння рани та серії операцій на Миколу чекало нове випробування: лікарі натягнули шкіру на м'яз, зашили куксу, але не помітили, що кістка не зашліфована. Тож вже після протезування йому довелося робити повторну операцію. "Реабілітація відбувалася не дуже якісно, бо таких як я було дуже багато. Лікарям не вистачало часу приділяти комусь особливу увагу -- мало лікарів, багато поранених", -- пригадує Микола. Загалом чоловік переніс близько 10 операцій. "Важко, звичайно, важко. Це вплинуло на мою пам'ять, на мовлення. Мене в загальній кількості 10 разів повністю відключали під наркозом за короткий проміжок часу. Плюс були контузії", — каже захисник. Завдяки волонтерській допомозі ініціативи Protez Foundation Микола Ворончук зміг потрапити на протезування до США. "Мені здається, в США люди навіть більше розуміють, що в Україні війна, ніж ті, хто зараз в Україні. До військових ставляться дуже добре. Нас підтримували протягом трьох тижнів, які ми там були. Відчувалася дійсно велика підтримка від української діаспори і самих американців", — запевняє Микола.  Після повернення зі Штатів, чоловік відважився зробити пропозицію коханій. Момент був обраний не банальний: на концерті відомого співака Артема Пивоварова Микола вийшов на сцену та запропонував коханій стати його дружиною. Протез не заважає збирати дрони Наразі поранений український військовий знайшов для себе вкрай важливе заняття — збирання дронів для армії.  "Пайка -- це моє давнє хобі, я люблю паяти й мені це подобається. Якось мої знайомі познайомили мене з компанією, що робить дрони для наших Збройних Сил. Ми зв'язалися, і я вирішив долучитися, адже так можу допомагати нашим захисникам", -- каже Микола. Чоловік застерігає від масових закликів до цивільних збирати дрони самотужки.  "Не думаю, що це гарна ідея -- закликати людей збирати дрони. Адже дрони теж зброя, і не всі зможуть зробити це правильно. Але донатити кошти на закупівлю дронів дуже гарно, допомагати треба хто чим може", — наголошує військовий. Зібрані ним дрони ретельно перевіряються перед відправкою на фронт. Абсолютно все тестується на кожному етапі. Захисник зізнається, що збирати дрони з протезованою рукою йому, звісно, важко. "Але головне — бажання. Я у своїй стихії, мені це подобається, я отримую від цього задоволення", — каже Микола. Щодо свого бачення майбутнього України після перемоги, військовий переконаний, що буде важко.  "Україні доведеться відбудовувати дуже багато. Для мене перемога — це, насамперед, закінчення війни, припинення смертей", — вважає Микола. Надалі ж в планах захисника робота з психологом у клініці у Сваляві на Закарпатті. Переїхати на початку червня до Сваляви чоловік планує разом з родиною. Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.

На Луганщині, в окупованому Лисичанську, російський військовий з підрозділу "Шторм-Z" розстріляв двох цивільних місцевих мешканців.  За інформацією Telegram-каналу Astra, за підозрою у вбивстві затримали 57-річного російського військового Василя Сажина, який визнав, що розпивав з місцевими мешканцями алкоголь, а коли вони посварилися, розстріляв обох з автомата. Тіла чоловіків із вогнепальними пораненнями знайшли в будинку одного із загиблих.  На фото: Василь Сажин. Джерело: Telegram-канал Astra "Двох цивільних жителів Лисичанська розстріляв з автомата колишній боєць російського штурмового підрозділу "шторм зет". До повномасштабного вторгнення цей росіянин неодноразово відбував покарання за розбої, крадіжки, ДТП. Але за участь у бойових діях отримав право перебувати на волі. Тепер в нього знову з’явилася можливість повернутися на фронт -- скористався він нею швидко", -- написав у своєму Telegram-каналі голова Луганської обласної військової адміністрації Артем Лисогор.  Нагадаємо, у лютому в Лисичанську ліквідували міністра надзвичайних ситуацій "ЛНР" Олексія Потелещенка. Пропагандистські інформаційні агентства Росії, зокрема ТАСС, офіційно підтвердили факт його загибелі.

Російські загарбники в окупованому Маріуполі продовжують тероризувати місцеве населення. Вони надсилають мешканцям квитанції за комунальні послуги, яких немає. Щобільше, їх приносять навіть до зруйнованих квартир, де ніхто не живе. Про це інформує Маріупольська міська рада. З такою ситуацією зіткнулися власники квартир у будинку на вулиці Троїцькій, 16. Квартира перебуває в аварійному стані, в ній немає навіть батарей. Однак рахунок за опалення рашисти принесли. Фото: Маріупольська міська рада "Окупанти не ремонтують внутрішні мережі будинків. А ось квитанції за комунальні несуть. Адже у них одна мета -- нажитися на маріупольцях", -- констатують у міській раді. Фото: Маріупольська міська рада Зазначимо, що під час так званої "реконструкції" Драмтеатру у Маріуполі окупанти знищили усі скульптури. Вони вціліли навіть під час бомбардувань у березні 2022 року, проте рашисти не змогли їх зберегти під час відбудови. Нагадаємо, раніше радник мера Маріуполя Петро Андрющенко заявив, що у тимчасово окупованому Маріуполі осійські загарбники руйнують археологічну пам'ятку п'ятого тисячоліття до нашої ери — курган "Дід".

Україна на сьогодні не має снарядів для контрнаступу, а лише для захисту. Зброї вистачає для здійснення ударів по літаках, складах та базах ворога. Про це повідомив президент Володимир Зеленський в інтерв'ю в ефірі телемарафону у суботу, 6 квітня. "Для контрнаступальних дій у нас снарядів немає. Для захисту є кілька ініціатив, які почали працювати, і до нас надходить зброя. Для того, щоб сьогодні захищати так, як ми захищаємо — по-чесному, в усіх бригадах, на найнапруженіших напрямках — все сьогодні, слава Богу, все чесно розподіляється", — розповів президент. За словами Зеленського, снарядів не вистачає також для відбиття контрнаступальних дій РФ. "Що стосується зриву їхніх дій в тому чи іншому напрямку, працювати по їхніх військових аеродромах, працювати по їхніх літаках, які б’ють по нас ракетами, і по їхніх гелікоптерах, складах чи базах — для цього є снаряди далекобійні та зброя. Цього нам не вистачає — домовленості є", — сказав Зеленський. Він зауважив, що, якщо на початку повномасштабного вторгнення РФ Україна розраховувала на міжнародну допомогу, то сьогодні -- на власні контракти. "Ми окремо почали працювати з багатьма країнами, не чекаючи допомоги за гроші — через різні напрямки, різні домовленості. Відкриті, закриті, різні. І в нас пішло постачання деякої зброї — і артилерії, і протиповітряної оборони. Начебто всі нас люблять, але гроші є гроші", — сказав президент. Також він прокоментував затримку голосування за допомогу Україні у Конгресі США, заявивши, що вона є критичною, але стала внутрішньополітичним питанням. "Без фінансової допомоги США Україна не зможе отримати необхідний об’єм дефіцитної зброї. Україна зможе отримувати лише те, про що є паралельні домовленості з партнерами. Американська допомога критична в будь-якому випадку. Я вважаю, що ми зможемо отримати позитивне голосування Конгресу США. На жаль, питання війни Росії проти України стало внутрішньополітичним питанням США, хоча це безпека всього світу. Я не розумію такий дитячий підхід. Але це є вибори, виборчий процес. Сподіваюсь, розум переможе", — наголосив Зеленський. Нагадаємо, керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов у лютому розповідав, що росіяни отримали доступ до таємних планів України щодо контрнаступу влітку 2023 року. За його словами, це стало серйозною проблемою для українських сил, тому зараз вживаються заходи, щоби таке більше не повторилося.

У ніч на суботу, 6 квітня, російські загарбники вдарили безпілотниками по Харкову. Станом на зараз відомо про шістьох загиблих та десятьох поранених. Про це повідомив мер міста Ігор Терехов. "Приліт" "шахедів" прийшовся по житловій забудові у Шевченківському районі. Внаслідок цього пошкоджені щонайменше дев'ять багатоповерхівок, три гуртожитки, низка адміністративних будівель, крамниця, АЗС, СТО та авто. Наслідки обстрілу Харкова 6 квітня. Фото: Національна поліція України "Цей удар по мирних мешканцях Харкова вкотре доводить, що Росія -- держава-терорист", -- написав Терехов у своєму Telegram-каналі. Зазначимо, що у ніч на 4 квітня російські загарбники вдарили дронами по житлових будинках у Харкові. Було відомо про чотирьох загиблих, троє з них — працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій, які приїхали ліквідовувати наслідки обстрілу. Нагадаємо, раніше речник Повітряних сил Збройних сил України Ілля Євлаш повідомляв, що складність у відбитті російських атак на Харків пов'язана з близьким розташуванням міста до кордону — це ускладнює роботу протиповітряної оборони та авіації. За його словами, рашисти для атак по Харкову переважно використовують БпЛА. У мобільних вогневих груп є обмаль часу, щоб виїхати та перехопити їх. .

У ніч на четвер, 28 березня, у Харкові й Дніпрі лунали вибухи. Повітряні сили Збройних сил України повідомляли про загрозу застосування ударних дронів-камікадзе типу "Шахед". У Харкові було гучно після опівночі. Пізніше мер Ігор Терехов повідомив, що під ударом ворога опинився Київський район міста.  "Зазнав руйнувань ресторан, а в сусідньому будинку вибито шибки. За попередньою інформацією, жертв та постраждалих немає. На місці працюють відповідні служби", -- написав він у своєму Telegram. У Дніпрі вибухи лунали після першої години ночі. Місцева влада деталей не повідомляла. Мапа тривог з сайту alerts.in.ua Нагадаємо, 27 березня російські військові обстріляли житловий сектор Харкова. Внаслідок ворожої атаки одна людина загинула, ще 18 — отримали поранення. Також окупанти вдарили по Миколаєву. Станом на вечір середи повідомлялося про вісьмох постраждалих.

З початку поточного року у Сумській області посилилася активність російських диверсійно-розвідувальних груп. Останню спробу проникнення окупантів на українську територію було відбито. Про це повідомив речник Оперативного командування "Північ" Вадим Мисник в ефірі національного телемарафону. "Ми знаємо, що такі підрозділи є на боці Росії -- вони шукають "слабкі місця" в нашій обороні. Ми навпаки додаємо всіх заходів проти їхньої диверсійної роботи. Йде бойова робота, ми не допускаємо їхнього проникнення на нашу територію", -- запевнив він. Мисник наголосив, що українські захисники відбили останні спроби проникнення ворожих ДРГ на територію України, а також завдали ворогу суттєвих втрат. Військові ущільнюють фортифікації трьох ліній оборони на Сумщині Раніше Мисник повідомляв, що українські захисники ущільнюють укріплення першої, другої та третьої ліній оборони у Сумській області. За останній тиждень у цьому регіоні значно збільшилась кількість обстрілів Росією. "Сили оборони на Сумщині виконують бойові завдання з утримання державного кордону та недопущення російських ДРГ (диверсійно-розвідувальних груп, — ред.) та військових з боку Російської Федерації. Зараз Сили оборони в регіоні ущільнюють укріплення першої, другої та третьої ліній", — зазначав Мисник. Він додавав, що захисники розглядають різні варіанти розвитку подій у Сумській області, а також готуються до них. Водночас, за його словами, "на цю мить великого угруповання ворога для масштабного вторгнення на Сумщину не спостерігаємо". Нагадаємо, що 13 березня із селища Велика Писарівка, яке ворог найбільше обстрілює, розпочали евакуацію цивільних громадян. Мешканці громади через безперервні обстріли залишилися без електро- та газопостачання. До сіл, що розташовані на самому кордоні, евакуаційним групам дістатися неможливо. 18 березня у поліції повідомили, що проводять евакуацію мешканців Охтирського району Сумської області.