8 жовтня минуло рівно чотири місяці від того моменту, коли з'явилась офіційна інформація про початок контрнаступу ЗСУ на Півдні України. Помітних пересічному спостерігачу подій на південному фронті за цей час майже не сталося, але це не означає, що нічого не відбувалося.
Як це не парадоксально, попри відсутність помітних (на карті) успіхів української армії, позиція західної преси змінилася з помірковано-скептичної у бік помірковано-оптимістичної. Якщо в липні-серпні західні ЗМІ, посилаючись на різноманітних експертів і відставних генералів писали, що контрнаступ ЗСУ захлинувся, то у вересні й на початку жовтня вони почали хвалити український Генштаб, стверджуючи, що він повністю переграє російський.
Зокрема, колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес у статті для видання The Telegraph написав, що Україна має всі шанси виграти цю війну, а Володимир Путін відчайдушно чіпляється за дві останні речі, які можуть його врятувати — час і розкол міжнародної спільноти.
"Цю війну можна виграти. Володимир Путін зазнає невдачі. Так само як людські емоції ведуть Україну до успіху, вони також є неминучим недоліком Путіна та його злочинного режиму. Романтика, егоїзм і помста змусили Путіна вторгнутися в Україну, і це буде його загибеллю", — написав Уоллес.
У цій же статті він наголосив, що контрнаступ Сил оборони України є успішним, тому що українські воїни через сильну оборону рашистів повільно, але впевнено проривають російські позиції — іноді двір за двором, іноді село за селом, але захисники України рухаються вперед.
Колишній командувач Сухопутних військ США в Європі, а зараз військовий експерт генерал Бен Ходжес у коментарі для ЗМІ взагалі прямо заявив, що Генштаб ЗСУ повністю переграє Генштаб ЗС РФ.
Він наголосив, що росіяни концентруються на тому, як ЗСУ наступають через влаштовані окупантами мінні поля та окопи. На його думку, це важлива частина контрнаступу, але він має й інші складові.
За його словами, це те, що НАТО називає багатопросторовими операціями, які зазвичай проводять Сполучені Штати, а зараз це робить Україна на очах у всього світу.
"Коли мене запитують, як йде контрнаступ, я кажу, що йде чудово. Якщо відсторонено подивитися на це з урахуванням, що робота ведеться на суходолі, в повітрі, на морському фронті й всюди щось відбувається, це шалено тисне на російський генштаб. Кожного разу, коли безпілотник змушує аеропорти навколо Москви зупиняти роботу, це тиск, який має економічний та психологічний вплив, це все частина контрнаступу", — сказав Ходжес.
Також вартий уваги коментар, який журналісти CNN взяли в адмірала Тоні Радакіна, начальника штабу оборони Великої Британії. Він описав стратегію дій Сил оборони України проти окупантів як "starve, stretch and strike" — "морити голодом, розтягувати й завдавати ударів".
А старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень Франц-Штефан Гаді та старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Кофман у журналі The Economist висловили думку, що "здатність українських солдатів швидко опановувати західні технології призвела до недоречного оптимізму, що час, необхідний для створення згуртованих бойових підрозділів, може бути скорочено". Тепер, на думку експертів, українські воїни повернулися до стилю ведення війни, який знають краще, тому серйозні успіхи мають не забаритися.
Як і у серпні, у вересні ЗСУ на Півдні України продовжили планомірну роботу на двох напрямках: Оріхівському (на Бердянськ і Мелітополь) і Велико-Новосілівському (на Маріуполь). Тоді як інші напрямки було поставлено "на паузу".
Основні напрямки контрнаступу ЗСУ на Півдні. Мапа DeepStateMAP
І якщо протягом четвертого місяця контрнаступу на Півдні не було звільнено жодного населеного пункту (останнім наразі було Роботине 24 серпня), то в контексті звільнених територій певні успіхи були — з 8 вересня по 8 жовтня Збройні сили України взяли під свій контроль 21,26 квадратних кілометрів, довівши загальну площу деокупації до 262,23 кілометра квадратних. Чи варто вкотре нагадувати, що це більше, аніж змогла захопити Росія за весь 2023 рік?
При цьому найбільш активні наступальні дії продовжують тривати між населеними пунктами Роботине і Вербове на Оріхівському напрямку, де ЗСУ зуміли розширити ширину свого прориву на більш ніж 12 кілометрів, подекуди прорвавши так звану "Лінію Суровікіна" з її "зубами дракона" (головної лінії оборони армії РФ на Півдні). Зокрема, ЗСУ підібралися впритул до сіл Новопрокопівка і Вербове, штурмувати які без великих втрат наразі неможливо.
Але це не означає, що там нічого не відбувається. Навпаки — там тривають жорсткі бої за ініціативу. Так лише за одну добу 7 жовтня одна 46-та бригада біля Новопрокопівки знищила чотири російських танки. Крім того, росіяни почали частіше здаватися в полон — не в останню чергу через погане забезпечення армії продовольством, водою і боєприпасами внаслідок погіршення прифронтової логістики.
Паралельним курсом на Оріхівському напрямку триває планомірна робота з вибивання окупантів зі своїх позицій біля селища Копані. Буквально 7 жовтня українські війська мали там успіх, який відобразиться на офіційних картах з традиційною затримкою у кілька діб.
Звільнені території на Оріхівському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Що стосується Велико-Новосілівського напрямку, то після звільнення Урожайного багато хто очікував швидкого розвитку успіху у бік Завітного Бажання і Старомлинівки, однак активного розвитку подій там протягом останнього місяця не спостерігалося. Також не завершився територіальним успіхом тиск на сусідні села — Новодонецьке і Новомайорське, однак війська окупантів там значно поріділи. Штурм цих сіл "в лоб" наразі не на часі. ЗСУ зосередились на перерізанні логістичних артерій окупантів.
Звільнені території на Велико-Новоселівському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Ну і не варто забувати, що просуванням українських військових углиб російських позицій "загальмувало", майже по всій окупованій території продовжувався "фестиваль бавовни". Як і у попередні місяці, у вересні ЗСУ методично вибивали артилерією, ракетами й дронами ворожі склади з боєприпасами й паливо-мастильними матеріалами, штаби, аеродроми та інші об'єкти, без яких неможливо, або дуже складно вести бойові дії. Як наслідок — почастішали нарікання росіян у перехопленнях на снарядний голод і неможливість заправити техніку через брак пального.
Як ми писали раніше, ця тактика хоч і не дає миттєвих результатів, однак є дуже ефективною у середньотривалій перспективі. У підсумку вона призведе до зниження здатності ворога чинити опір і змусить його відступити, як це сталося минулої осені на правобережній Херсонщині. А тоді, нагадаємо, подібна "бавовна" тривала чотири місяці поспіль.
До речі, окремі експерти вже прогнозують "тактичний відступ" росіян з Токмака, який прострілюється українською артилерією. Мовляв, перед російським командуванням уже нависає непростий вибір: спробувати зберегти Токмак ціною величезних втрат, чи зберегти армію, відступивши у Мелітополь і окопавшись там.
Традиційно не забуваємо і про залучення Росією своїх резервів. Як відзначають авторитетні українські військові аналітики (а в авторитетності "Інформаційного спротиву" сумніватись не доводиться), російське командування не лише задіяло всі стратегічні резерви живої сили, але вже й познімало оперативні резерви з "другорядних напрямків" і продовжує вимушено це робити, зосередившись на трьох основних задачах: втримати позиції на Півдні, втримати Бахмут на Донбасі й організувати штурм на Куп'яно-Лиманському напрямку на стику Донецької й Харківської областей. При цьому остання задача є найменш пріоритетною і ставиться в першу чергу з метою відвернути увагу ЗСУ від контрнаступу на все тих же Запоріжжі й в Бахмуті.
Таким чином станом на кінець четвертого місяця контрнаступу сформувалась ситуація, яку військові називають "битва за ініціативу". ЗСУ звузили ширину наступу до одного стратегічного напрямку, вклинившись в потужну багатоешелоновану російську оборону — ту саму "лінію Суровікіна". Очікується, що після її прориву просування ЗСУ відбуватиметься швидше і, адже в нинішньому російському тилу немає суцільних мінних полів і зробити їх вони, відступаючи, не встигнуть.
Командувач оперативно-стратегічного угрупування військ "Таврія", бригадний генерал ЗСУ Олександр Тарнавський ще у серпні зазначив, що Росія витратила 60% свого часу та ресурсів на будівництво першої лінії оборони й лише по 20% — на другу та третю лінії, бо Москва не очікувала, що українські війська їх пройдуть. Наразі українські війська на Оріхівському напрямку перебувають між першою і другою лініями. Тому далі буде...
Денис Крига, спеціально для TrueUA
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
