У Дональда Трампа на старті переговорів про мир в Україні було три сценарії. Перший — продовження у попередніх об’ємах допомагати нам зброєю і введення обіцяних під час виборів потужних санкцій проти Росії. Другий — зрада Україні з Путіним. Третій — просто "вмити руки". Станом на тепер не реалізувався жоден. Спробуємо розібратися, як може розвиватися ситуація після "великоднього перемир’я", яке завершилося сьогодні опівночі.
Переговори в Парижі. Чому все почалося з них
У четвер, 17 квітня, президент Франції Еммануель Макрон провів ефектну й одночасно ефективну дипломатичну комбінацію. Того дня до Парижа прибула українська делегація у складі глави Офісу президента Андрія Єрмака, міністра закордонних справ Андрія Сибіги та міністра оборони Рустема Умєрова. Окрім наших, Макрон запросив до себе високопоставлених перемовників з Лондона та Берліна. Поки узгоджувалися позиції у геополітичному квадраті Франція-Британія-Німеччина-Україна до Парижа завітали два заокеанських гості — глава Держдепу Марко Рубіо та спецпосланець Трампа Стів Віткофф.
Президент Володимир Зеленський розкрив деталі паризьких зустрічей:
"Ми обговорюємо на рівні чотирьох країн гарантії безпеки — є Британія, Франція, Україна і Німеччина. Далі є зустріч на рівні міністрів оборони. Міністр оборони працює з міністром оборони Франції. Далі є зустріч міністрів закордонних справ окремо чотирьох країн. Буде зустріч всіх разом, включаючи представника США, пана Віткоффа".
Тобто американські гості, які приїхали з якимись ідеями щодо мирного врегулювання, були поставлені перед спільним баченням українців та представників трьох європейських країн.
Отже, Макрон отримав кілька дипломатичних перемог. Для нас зокрема.
По-перше, ще раз підтвердив, що є неформальним лідером, здатним організовувати діалог куди якісніше за американців, які, будьмо чесними, провалили переговори у Саудівській Аравії, не отримавши від них нічого.
По-друге, вкотре довів, що адміністрації Трампа доведеться рахуватися зі спільною думкою Європи. І будь-які переговори з української проблематики вестимуться в трикутнику Європа-Україна-США. Тобто повертається знівельована трампістами політика "нічого про Україну без України". Тільки тепер нічого про Україну без Європи.
По-третє, якщо Віткофф з Рубіо провозили до Парижа узгоджений із Москвою план, адже Віткофф кілька разів літав до Росії й зустрічався там із Путіним, то такий варіант проштовхування російських ініціатив зазнав фіаско.
По-четверте, учасники зустрічі домовилися провести наступну у Лондоні. Тобто у процесі, розпочатого в Парижі, плануються наступні серії з конструктивним результатом.
Хто і що заявляв після переговорів у Парижі
Після цієї зустрічі з’явилося кілька важливих заяв. Марко Рубіо пригрозив виходом США з переговорів.
"Ми не збираємося продовжувати ці зусилля тижнями і місяцями поспіль. Тому зараз нам потрібно дуже швидко визначити, і я говорю про лічені дні, чи можливо це зробити (укласти мирну угоду) в найближчі кілька тижнів. Якщо так, то ми в справі. Якщо ні, то у нас є інші пріоритети, на яких ми повинні зосередитися", — шокував своєю відвертістю держсекретар.
"Якщо з якоїсь причини одна з двох сторін буде все ускладнювати, ми просто скажемо: ви дурні, ви жахливі люди. Ми просто вийдемо. Але, сподіваюся, нам не доведеться цього робити", — підтвердив слова Рубіо безпосередньо Дональд Трамп.
Експерти почали думати-гадати, що ж це було. Одні побачили у планах американців відійти убік позитиву. Краще так, аніж США ганьбитимуться продавлюванням російських підходів. Інші — навпаки: вбачали у "зіскакуванні" американців з української теми підігрування Росії. А треті закликали не поспішати з висновками й почекати кілька днів, які мали визначити, чи братиме Вашингтон і далі участь у переговорах, або ж "вмиє руки".
У четвер з’явилася скандальна заява Віткоффа. У розмові з The Wall Street Journal він згадав зацикленість Путіна на українській території під час дискусій про мирну угоду. Віткофф припустив, що Україна може турбуватися менше про деякі регіони, адже вони російськомовні.
"Якщо подивитися на ці п'ять регіонів — Росія зацікавлена в них, і, до речі, Україна теж, — але якщо частина з них переважно російськомовні, то, можливо, Україну вони можуть менше хвилювати?" — сказав він журналістам.
Цей коментар Трампового посланця рефреном відгукувався протягом зустрічей у Парижі та після них.
Наступна важлива заява також належить Рубіо і спрямовувалася вона Росії. Після переговорів у Макрона глава Держдепу зателефонував до Москви Сергію Лаврову і повідомив про необхідність швидких рішень.
"Я говорив з ним дуже прямо. Я сказав, що у нас сьогодні була зустріч з українцями. Ми запропонували контури. Я сказав, що ми вважаємо це конструктивним і позитивним, що ніхто нічого не відкинув, ніхто не встав із-за столу і не пішов. Вони збираються повернутися до своєї столиці, провести кілька днів, обмірковуючи це, і повернутися до нас на початку наступного тижня", — відзвітував Рубіо.
Лавров у відповідь ніс маячню про "усунення першопричин війни", але головне, що зробив Рубіо, — дав зрозуміти Путіну через його міністра, що часи умовлянь минули.
А далі сталося те, що сталося — Путін погодився на "великоднє перемир’я". Версій, чому він так вчинив, вистачає. Найбільш вірогідна — це найпростіше, що він міг зробити для Трампа, аби той залишався за столом переговорів. Бо Путін вірить, що від Трампа-переговорника він може отримати значно більшу користь, аніж коли той відмовиться від переговорів. І замість скасування санкцій посилить їх і почне допомагати Україні зброєю.
Сьогодні "перемир’я", якого на фронті не було (єдине, що ворог добу не запускав "шахеди" та ракети по мирних містах і селах), закінчилося. Володимир Зеленський запропонував продовжити його ще на 30 діб. Ініціативу підтримали американці. Кремль же заявив, що наказу диктатора про продовження "режиму тиші" не надходило. Колись підраховували, що тільки за час АТО в рамках тодішньої Тристоронньої групи було 11 домовленостей про встановлення режиму тиші. Всі рази домовленості зривали росіяни. Було кілька спроб і в період проведення ООС. Результат — аналогічний. Тому навіть якщо в Москві знову погодяться кілька днів не атакувати ракетами й БпЛА, це не означатиме перемир’я. Військові експерти бачать протилежне — росіяни готуються до нового наступу і не припиняють спроб окупувати наші території.
З іншого боку, плану, альтернативного тому, який просувають американці, поки немає. А угоди, що передбачають навіть тимчасову втрату територій, ніхто не змусить Україну підписати. На нас ще чекають емоційні гойдалки, ситуативні заяви, можливо і розчарування. Та головне, що: по-перше, завдяки нашим друзям в Європі американці не можуть викручувати руки Києву й примушувати до невигідних умов, бо ми тепер — не самі; по-друге, досягнувши "великоднього перемир’я", Трамп захоче розширити успіх на триваліший період, то ж побачимо, як він змушуватиме до цього Путіна.
