"Національні" символи росії, або Як український борщ став проявом "екстремізму" та "нацизму"
У 2019 році уряд росії назвав борщ "однією з найвідоміших і найулюбленіших російських страв і символом національної кухні". У відповідь Міністерство культури України ухвалило рішення про визнання страви частиною національної культурної спадщини. Апофеозом боротьби проти "борщового пригноблення росіян" стала дика заява директорки Департаменту інформації і преси мзс рф марії захарової, за твердженням якої український борщ – це "нацизм та екстремізм у всіх його проявах". Здавалося б, чи варто звертати увагу на подібні висловлювання речниці мзс країни-терориста? На фоні регулярних шизоїдних заяв путіна, мєдвєдєва, лаврова, кумедні потуги речниці мзс країни-терориста довести наявність "нацизму" в Україні через нібито намагання українців "монополізувати" страву вже не надто й дивують.
Однак, як би це дивно не виглядало, за позбавленою здорового глузду заявою марії захарової ховається 500-літня традиція клептоманії московської держави, яка від часів Івана ІІІ і донині намагається привласнити (а точніше – вкрасти) не лише чужі території, але й чужу історію та національно-історичні символи.
Нас оточують знаки, емблеми і символи. Вони ідентифікують, попереджають, надихають і спонукають до дії. Символи – концентрат інформації, яка впливає на нашу свідомість більше і швидше, ніж вербальна комунікація. Невід’ємною складовою формування та відтворення ідентичності будь-якої нації та держави є державна символіка. Державні символи втілюють ідею національно-державної єдності та величі нації та держави. Для сучасних держав це, насамперед, демонстрація спадкоємності, величної національної історії і, водночас, відображення цінностей, яких дотримуються політичні лідери тієї чи іншої країни. Зміна політичного режиму часто супроводжується і зміною державної символіки. Стародавні символи на гербі, кольори прапора, слова і музика гімну подекуди розкажуть про державу, її минуле та плани на майбутнє більше, ніж промови її сьогоднішніх лідерів.
У Державних символах України "зашита" проста, зрозуміла і правдива інформація. Вони відображають тяглість наших національних традицій та ідентифікують нашу територію протягом історичного періоду.
Державним гербом сучасної України став Тризуб, який ми успадкували від Київської держави – Русі. Синьо-жовті барви національного прапора походять від кольорової гами Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі). Авторами слів та музики патріотичної пісні "Ще не вмерла Україна", що стала нині Державним Гімном України, були палкі українські патріоти Павло Чубинський і Михайло Вербицький. Унікальна вражаюча музика у поєднанні з важливим для кожного українця закликом до боротьби за свободу. "Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому". Заклик до боротьби за незалежність до всіх, хто з "козацького роду".
Поширення та утвердження Державних символів України супроводжувало процес політичного самоусвідомлення українців, формування української нації з її кордонами, мовою, культурою. У ході Української революції 1917–1921 років українці вперше у ХХ столітті створили незалежну національну державу. За часів Української Народної Республіки у 1918 році було затверджено герб, основним елементом якого був тризуб – герб київського князя Володимира Великого. Тоді ж патріотична пісня "Ще не вмерла Україна" стала нашим гімном, а синьо-жовтий стяг – Державним прапором.
Сто років тому воїни Армії Української Народної Республіки виборювали самостійність для українського народу у боях з білими та червоними російськими окупантами. Їх справу в роки Другої світової та після неї продовжили вояки Української повстанської армії. І символами тієї звитяжної боротьби були тризуб, синьо-жовтий прапор і "Ще не вмерла Україна". Відтак, незалежна Україна успадкувала символи, які відображають не лише тисячолітню традицію державності, але й засвідчують прагнення до свободи та самостійності як визначальну рису українців в усі часи.
На відміну від українців, сучасним росіянам значно важче розібратися з історією та значенням державних символів своєї країни. Насамперед тому, що затверджені офіційно герб з двоголовим орлом та триколірний біло-синьо-червоний прапор є не історично російськими, а запозиченими (вкраденими). До речі, так само як були вкрадені триста років української історії та назва держави.
Крадіжка герба відбулася ще понад 500 років тому, за часів великого князя Московського Івана ІІІ (1462 – 1505). У листопаді 1472 року Іван ІІІ одружився на племінниці останнього візантійського імператора Костянтина ХІ Палеолога, який загинув у 1453 році під час оборони Константинополя (тепер Стамбула) від турків. Подія мала велике символічне значення: правитель Московії, державної структури у складі Золотої Орди, став родичем і проголосив себе спадкоємцем візантійських імператорів.
Станом на середину ХV століття московські князі були основними представниками хана Золотої Орди на північно-східних землях колишньої Київської держави – Русі. Коли Золота Орда послабилась внаслідок внутрішніх усобиць та увійшла в період розпаду, князі Московії посилили власні претензії на суверенітет. Саме за правління Івана ІІІ і було досягнуто незалежності. Проте, ні Івану ІІІ, ні його наступникам – московським царям та російським імператорам аж ніяк не хотілося визнавати себе нащадками орди. Тому державну незалежність з претензіями на імперську велич та територіальні претензії до сусідів почали обґрунтовувати оголосивши себе “спадкоємцями” від візантійських імператорів ("Москва – третій Рим") та Київської держави – Русі ("Москва – другий Київ").
Незабаром після здобуття незалежності від Золотої Орди Іван ІІІ вже проголосив себе "самодержцем всея Русі" і таким чином, задекларував претензії Московії на всі землі Київської держави – Русі. Наслідком цього стала низка воєн з Литвою наприкінці ХV – на початку ХVI століття. Протягом наступних 500 років наступники Івана ІІІ – царі, імператори, генеральні секретарі та президенти сучасної рф – неодноразово заявляли про "київське походження" російської ординської держави як “історичне” пояснення збройної агресії, окупації та анексії територій, масових репресій для “мазепинців", "петлюрівців", "бандерівців", "укронацистів".
Претензії на імперську велич потребували відповідних державних символів. То ж Іван ІІІ і поцупив емблему родичів по жінчиній лінії – герб останньої династії візантійських імператорів Палеологів. Що тут скажеш. Мабуть для росіян вдале одруження може виправдати абсолютно все, навіть крадіжку чужого герба.
Біло-синьо-червоний прапор нинішньої росії так само був запозичений. Почав “позичати” прапор ще начебто цар Олексій Михайлович, а Петро І ту справу довершив. Кольори та горизонтальне розміщення біло-синьо-червоних полос поцупили з прапору Нідерландів. Єдина відмінність – червону полосу перенесли зверху на низ прапора. В усякому випадку, як і двоголовий герб, трикольоровий російський прапор аж ніяк не засвідчують спадкоємності та древності російських державницьких традицій. Справжні російські традиції (а отже і символи) – від Золотої Орди. І це росіяни старанно приховують донині.
Тим більше, що першим офіційним державним прапором Російської імперії став чорно-жовто-білий прапор, який був затверджений указом імператора Олександра ІІ у 1858 році. А біло-синьо-червоний від часів Петра І і до кінця ХІХ століття був прапором торгового флоту. І лише імператор Олександр ІІІ у 1883 році наказав в урочистих випадках прикрашати будівлі біло-синьо-червоним прапором. Офіційно ж російським національним він став лише у 1896 році. Після падіння у 1917 році монархії біло-синьо-червоний прапор також став і державним символом Російської республіки на чолі з Тимчасовим урядом, але не надовго. До влади прийшли більшовики і впровадили зовсім іншу символіку.
Ну і врешті-решт російський гімн. Слова, звичайно, змінили, але музика – від гімну СРСР. Це дуже символічно і промовисто. Особливо зважаючи на те, що кремлівські вожді на чолі з путіним відверто заявляють про прагнення відновити радянську імперію.
Символи мають властивість змінювати своє значення. Добрий історичний приклад – свастика. Цей древній символ використовувався багатьма народами і колись позначав благополуччя, процвітання, довголіття, міг бути оберегом від злих духів. Тепер цей символ має протилежне значення.
Для тих, хто пережив Другу світову і живе нині свастика є символом абсолютного зла ХХ століття – нацизму. Те ж саме сьогодні відбувається і з російськими державними символами.
24 серпня минає вже півроку від початку триденної "спецоперації" по захопленню Києва. Російські воєнні злочини в Україні вже обраховуються десятками тисяч. З кожним наступним днем повномасштабної війни росії проти України все більшу відразу і зневагу викликають державні символи росії. Мабуть найбільше огиди викликає російський "аквафреш" з яким в Україну прийшла "друга армія орда світу". Тепер це символ тоталітаризму, агресії, терору, так само і новітня Z – свастика на військовій техніці окупантів. Бо як би росіяни не намагалися сховатися за чужими символами, своє ординське єство вони не можуть приховати, воно лізе назовні.
Напротивагу "аквафрешному" прапору український синьо-жовтий стяг для всього світу тепер став символом боротьби за свободу і незалежність Європи. З цим прапором українські воїни захищають не лише свою землю, але й усю Європу від абсолютного зла ХХІ століття – рашизму. Чим далі більше громадяни різних країн виходять на вулиці з українським прапором, демонструючи нам свою підтримку та повагу. Переконані, що недалекий той час, коли синьо-жовтий стяг стане прапором Перемоги над рашизмом.
Ну і на завершення. Спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) 1 липня 2022 року внесла культуру приготування українського борщу до списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони. Чому це важливо? Бо борщ – це один з елементів нашої ідентичності, так само як тризуб, синьо-жовтий прапор і гімн "Ще не вмерла Україна". Не варто російські орді дозволяти нищити нашу ідентичність, навіть якщо це стосується традицій кулінарії.
Мабуть, марії захаровій пора вже заявити, що ЮНЕСКО – "екстремістська" і "нацистська" організація. Купуємо попкорн. Вмощуємось зручніше, бо далі буде...