.png.webp)
Плоди любові та досвіду. Як з кількох рослин родина виростила сад з десятками тисяч грушевих дерев
Гектари дбайливо обробленої української землі, тисячі груш та яблунь і безмежна любов до своєї справи — такий має вигляд фермерське господарство "Плас". Втім, так було не завжди: велике завжди починається з малого, а пишний сад — з кількох дерев та любові до своєї справи.
Нині ж підприємство, як і решта фермерських господарств країни, на додачу до глобальних викликів останніх воєнних років, зіштовхуються з форс-мажорними обставинами. Втім, ці чинники не перекреслили інтерес українців до впровадження інноваційних технологій задля розвитку вітчизняного бізнесу.
Історію свого грушевого саду (яких в Україні не так багато), виклики, реальність та плани на майбутнє розповіла TrueUA засновниця фермерського господарства "Плас" Юлія Петрова.
— З чого розпочалася історія Вашого грушевого саду?
— Наше фермерське господарство бере свій початок з далекого 2013 року. Починали з маленького саду, саджанці якого вирощували власноруч — мріяли мати лише низькорослі та середньорослі дерева. Так понад 10 років тому утворився наш садок з двох сортів груш та з великого бажання розвиватись і вирощувати агропродукцію світової якості.
— Але за ці роки Ваше господарство значно виросло, поповнилося деревами й дає свої плоди. Яким нині є сад?
— Так, на сьогодні нам є чим пишатися. Окрім власноруч вирощених саджанців, ми згодом поповнювали наш сад вже придбаними деревцями, додавали нові сорти груш. Тепер наше підприємство має понад 35 тисяч плодових грушевих дерев, на яких вирощуються такі сорти, як "Яблунівська", "Ноябрська", "Марія", "Рікс". Додалось і яблунь - маємо близько тисячі дерев, на яких вирощуємо такі сорти, як "Слава Перемозі", "Симиренко", "Чемпіон", "Флоріна".
— Серед цього списку маєте вибагливі сорти?
— Не скажу, що маємо вибагливі сорти. Адже, якщо хочеш мати результат, то біля кожної рослини та дерева ти мусиш докласти сили та досвід. Звичайно, були труднощі - дерева можуть і "хворіти", і бути вимогливими до добрив. Все вивчали, експериментували — й ось результат: приборкали улюблені нами сорти плодових дерев.
Нині ж, аби краще розуміти, чого "хочуть" дерева та покращувати роботу нашого господарства, постійно відвідую різноманітні агро-виставки та форуми, на яких обмінюємось досвідом з колегами, черпаю нові для нас ідеї й можливості.
— Безліч дерев, різні сорти — як вдається організувати полив дерев, обробку та їх живлення?
— Полив та живлення дерев відбувається завдяки крапельно-зрошувальної системи, яка необхідна для життєдіяльності саду. Такий підхід дозволяє і здійснювати полив і живити корисними речовинами кореневу систему кожного дерева індивідуально. Також важливим в роботі саду є обробка дерев поживними речовинами ззовні та боротьба зі шкідниками. І тут нам на допомогу приходить найсучасніша сільськогосподарська техніка, яку ми використовуємо.
Усе це дозволяє постачати нашим партнерам готову агропродукцію високої якості, що відповідає усім санітарно-епідеміологічним стандартам та широким потребам наших споживачів.
— Як з врожаєм? Вдається триматися "на плаву", чи все ж засушлива погода, яка панує останні роки, дається взнаки?
— Насправді "на плаву" досить важко вдається утриматись. І тут річ не в спекотному літі, а в холодних та пізніх веснах. Всі ми знаємо, що запорука гарного врожаю будь-якого дерева — праця бджіл, які їх запилюють. Немає тепла — немає і бджіл. Відповідно, урожай буде меншим, ніж плануєш.
До прикладу, торік, коли була прохолодна весна, ми зібрали 160 тонн груш. Позаминулого року мали показник врожайності у 200 тонн.
— А як щодо прогнозів? Чи будуть українці цьогоріч смакувати нашими яблуками та грушами? Чи все ж попит матимуть продукти з ЄС?
— Спрогнозувати урожай досить складно. Він залежить від того, як я вже говорила, чи буде теплою весна, чи не буде посушливим літо. До того ж під час війни важко щось планувати.
Втім, впевнена, що українські фермерські господарства робитимуть все можливе і надможливе, аби зберегти й примножити свою працю. Зокрема, відкрию таємницю: цьогоріч ми плануємо вперше спробувати новий для нас метод запилення плодових дерев — джмелями. Сподіваюсь, він виправдає наші очікування.
Звісно, вірю, що цьогоріч на полицях будуть українські груші, яблука та інші фрукти, які будуть соковитіші, смачніші й доступніші за ціною для наших громадян, аніж фрукти з країн Європейського Союзу.
А ще, вірю, що вітчизняний ринок після закінчення війни дуже швидко відбудується, а Україні, як одному з важливих гравців на продовольчій мапі світу, відкриються нові горизонти. Й українськими фруктами вдосталь смакуватимуть не лише наші громадяни, а й далеко за межами країни.
— Ви говорите про новий для вас метод запилення плодових дерев. Розкажіть детальніше?
— Так, хочемо спробувати метод запилення джмелями. Річ у тім, що джміль вилітає "на роботу" вже при температурі +7-8°С, тоді як бджола — тільки при +12°С і більше. До того ж, на відміну від бджоли, джміль "працює" і в хмарну погоду. Ще однією перевагою цієї комахи є і те, що на джмеля зачіплюється більше пилку, аніж на бджолу, а сама комаха — абсолютно неперебірлива.
На джмелів як запилювачів рослин почали звертати увагу в останні роки. А вже останнім часом "виклики сьогодення" підштовхують фермерів та фермерські господарства до впровадження таких методів. Спробуємо застосувати й ми.
— З помічниками-комахами розібрались. А людей нині багато допомагає з садом?
— Загалом, на постійній основі за садом допомагає доглядати лише кілька осіб. А вже в сезон урожаю, звісно, потребуємо додаткової допомоги.
Збираємо урожай всі: і я, і чоловік, наші батьки та родичі — родина велика. Йдуть на допомогу і друзі нашої родини, за що ми їм безмежно вдячні.
— Напевно, з такою командою, маєте і плани на цей рік?
— Мабуть, найголовніше — зберегти й примножити те, що маємо. Бо нині в Україні мало залишилось фермерських господарств, які б масово вирощували груші. А як мамі мені б хотілось, аби наші маленькі українці споживали насамперед українські, якісні фрукти.
— Насамкінець поцікавимось: окрім вже стиглих плодів, чи ділитесь Ви саджанцями зі свого саду?
— Звичайно! Щороку всі охочі можуть обрати й придбати у нас саджанці тих плодових дерев, які ми самі вирощуємо. Деревця, які ми готові віддати в дбайливі руки нових господарів, вже мають гарну кореневу систему, без механічних пошкоджень.
А ще кожен може посмакувати натуральним грушево-яблучним соком з нашого саду.
— А що порадите початківцям і тим, хто мріє про маленький сад у своєму дворі?
— Насправді ніяких секретів немає. Просто раджу пам’ятати, що в саду немає місця для жадібності й злості. Не скупіться і давайте деревам те, що їм потрібно тут і зараз: опору, воду, добрива. І головне — в будь-яку справу вкладайте частинку себе та свою любов. Тоді не лише милуватиметесь садом, а й отримаєте в дарунок солодкі, запашні плоди.