Вже у 12 країнах світу зареєстровано 92 підтверджені випадки та 28 імовірних випадків мавпячої віспи.
Ці держави не є ендемічними для вірусу, що викликає занепокоєння у фахівців Всесвітньої організації охорони здоров'я, пише TrueUA.
Найбільше підтверджених випадків – у Британії, Іспанії та Португалії. Багато з поточних випадків зафіксували у клініках сексуального здоров'я.
На тлі зростання кількості випадків мавпячої віспи ВООЗ розширює епіднагляд у країнах, де це захворювання зазвичай не трапляється, і очікує виявити ще більше випадків.
Віспа мавп – це вірусне захворювання, яке зазвичай протікає набагато м'якше, ніж натуральна віспа, офіційно переможена людством в 1980 завдяки вакцинації.
Інкубаційний період (інтервал від зараження до появи симптомів) віспи мавп зазвичай становить від шести до 13 днів, але може становити від п'яти до 21 дня.
Звичайні симптоми віспи мавп – жар, сильний головний біль, запалені лімфовузли (одна з головних відмінностей від багатьох інших схожих захворювань), біль у спині та м'язах, сильна слабкість.
Через день-три після того, як піднялася температура, у людини починають з'являтися висипання – здебільшого на обличчі, долонях та стопах, але можуть з'явитися і на слизових, геніталіях та очах. Згодом висипка змінюється, перетворюючись на бульбашки з рідиною. Зазвичай люди одужують через два-чотири тижні, але бувають і летальні випадки.
Відомо, що один із пацієнтів у Великій Британії повернувся з Нігерії, в якій поширена віспа мавп, але після відвідування Африки він не спілкувався з іншими людьми, яким пізніше діагностували інфекцію. За межі країни ці люди також не виїжджали. При цьому, як відомо з попередніх спостережень за спалахами віспи мавп, для передачі вірусу від людини людині потрібен тісний контакт. Наприклад, тривала розмова (понад три години) або дотик до її біологічних рідин (наприклад, якщо доторкнутися до рани або брудного одягу).
Основний спосіб зараження у країнах Африки – контакт із хворими гризунами та м'ясом диких тварин. У тих країнах, де зараз спостерігаються спалахи, цей шлях передачі малоймовірний.
Значна частина хворих – чоловіки, які займаються сексом із чоловіками. Але зараз немає жодних підстав для того, щоб говорити про них як про основну групу ризику та стверджувати, що тепер вірус передається статевим шляхом. Звичайно, він може передаватися і під час сексу, але справа, цілком імовірно, у тісному контакті, і вірус так само поширюється повітряно-краплинним шляхом.
В останні десятиліття випадків віспи мавп побільшало і в Африці, і за її межами (у тому числі в США та Великій Британії). Це пов'язують у тому числі з тим, що менший відсоток людей щеплений від віспи (вакцинацію зупинили в 1970–1980-х, бо в ній уже не було потреби: віспа у людей більше не зустрічалася), а вакцина може захищати людину досить довго – можливо, навіть десятиліття. Принаймні під час спалахів віспи мавп в Африці щеплені люди хворіли рідше.
Для цього є тести. ВООЗ вважає найнадійнішим ПЛР-тест виділень зі шкірних висипань. ПЛР-тести крові не рекомендуються.
Клінічна допомога при віспі мавп має бути повністю оптимізована для полегшення симптомів, лікування ускладнень та запобігання довгострокових наслідків. Пацієнтам потрібно пропонувати рідину та їжу, щоб підтримувати належний статус харчування. Вторинні бактеріальні інфекції варто лікувати за показаннями. Противірусний засіб, відомий як тековірімат, який був розроблений для лікування віспи, був ліцензований Європейською медичною асоціацією (EMA) для лікування віспи мавп у 2022 році на основі даних досліджень на тваринах і людях. Він ще не широко доступний.
Наразі існують ліки та вакцини, які допоможуть не допустити пандемії. Зокрема, у світі зареєстровано кілька вакцин від віспи, і вони також повинні захищати від віспи мавп – або хоча б робити перебіг захворювання легшим.
І поки, наскільки відомо, віспа досить тяжко передається від людини до людини.
