"Важливо, щоб кожен відчував свій вплив на те, що відбувається навколо": Влада Литовченко — про збереження культури й національної ідентичності у найскладніші часи

Культура — це той місток, який дозволяє зберегти нашу ідентичність у найскладніші часи. Вона допомагає людям не лише зберігати зв'язок з історією, але й формувати майбутнє. Культура — це живий процес, який постійно трансформується, і люди, які активно беруть участь у культурних ініціативах, стають частиною цієї еволюції. Саме це надає їм більше розуміння, зв’язку з історією та спадщиною і формує активну громадянську позицію.

Про те, чому сучасне суспільство має звертати більше уваги на історичні пам’ятки та нематеріальну культуру, а також що потрібно змінити в підходах до збереження культурної спадщини, аби залучити більше молоді — у нашому інтерв'ю з кандидаткою історичних наук, директоркою КЗ КОР "Вишгородського історико-культурного заповідника", членкинею Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України, експерткою Українського культурного фонду Владою Литовченко.

— Вишгородський історико-культурний заповідник, яким ви керуєте, займається важливою роботою у збереженні культурної спадщини. На вашу думку, чому сучасне суспільство має звертати більше уваги на історичні пам’ятки та нематеріальну культуру?

— Питання збереження культурної спадщини дуже актуальне. Сучасне покоління часто не усвідомлює цінність того, що ми маємо, поки не втрачаємо. Нематеріальна культурна спадщина — це не просто традиції, це спосіб передачі цінностей, досвіду, емоцій і навіть світогляду. Це прояв ідентичності українського народу, явище унікальне, неповторне і багатогранне. Важливо не лише зберігати її, але й активно використовувати у сучасному контексті.

— Як ви вважаєте, що має змінитися в підходах до збереження культурної спадщини, щоб залучити більше людей, зокрема молодь?

— Ми намагаємось зробити наші програми інтерактивними, цікавими та доступними, бо молодь більше реагує на активну участь у процесі навчання. Один зі шляхів — це використання сучасних технологій для інтерактивного залучення. Коли люди можуть взаємодіяти з культурною спадщиною через цифрові платформи, коли вони можуть побачити реконструкцію старовинних об’єктів або взяти участь у віртуальних екскурсіях та цікавих майстер-класах, це створює сильнішу емоційну прив’язаність до спадщини. До прикладу, нещодавно ми презентували 3D модель унікальної історичної, архітектурної та сакральної пам’ятки Давнього Вишгорода — храму свв. Бориса і Гліба ХІІ ст., яку розробив Вишгородський історико-культурний заповідник спільно з відомим архітектором Дмитром Горбатюком. 

Також в Історичному музеї ВІКЗ ми проводимо віртуальні екскурсії та використовуємо інтерактивні планшети при взаємодії зі школярами та студентами. Оцифрування експозиції Історичного музею стало основою інклюзивного підходу до проведення екскурсій для людей з особливими потребами. Цей проект був реалізований свого часу за підтримки УКФ. А в Музеї давньоруського гончарства ми регулярно проводимо майстер-класи соломоплетіння, ліплення з глини, гончарства, витинанки, живопису. Влітку для школярів і дорослих пропонуємо просвітницький курс "Школа археолога" та захоплюючі заняття у "Школі юного бджоляра". Тобто ми реалізуємо багато проектів для дітей та молоді.

— У ВІКЗ проходить багато різноманітних культурно-освітніх заходів. Які з них стали найбільш популярними серед відвідувачів у 2024 році?

— В Історичному музеї ВІКЗ ми організували культурний простір, де постійно проходять різноманітні виставки та презентації мистецьких проектів. Торік ми проводили виставку "Обухівський шитий рушник" та майстер-клас з вишивки, фотовиставку Андрія Котлярчука "Звільнена Київщина", персональну виставку "Слов’янська легенда" Лесі Майданець та багато інших цікавих проектів.

— Ви постійно співпрацюєте з колегами та з різними організаціями, презентуєте спільні проекти. Що дають ці колаборації?

— Співпраця з різними організаціями дозволяє залучати додаткові ресурси, допомагає знайти нові ідеї та підходи. Це дає можливість проводити спільні дослідження та залучати більше людей до вивчення культурної спадщини. Нещодавно був реалізований великий дослідницько-реконструкторський проект "Окупована спадщина" разом з ГО "Всесвітній День Вишиванки", Центром фольклору та етнографії КНУ ім. Тараса Шевченка за підтримки міжнародного фонду ALIPH та Європейського Союзу.

Дослідники та майстри-реконструктори упродовж пʼяти місяців відтворювали за старовинними зразками 12 повних строїв із Луганської, Донецької, Харківської, Херсонської, Запорізької областей та Криму. Днями відбулася презентація проекту в Дипломатичній академії імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ України у партнерстві з Асоціацією "Подружжя українських дипломатів". Вишгородський історико-культурний заповідник буде першим музейним закладом, де презентуватиметься ця колекція".

— Зараз багато говорять про важливість збереження історичних пам'яток. Які конкретно кроки ви робите для захисту культурної спадщини та збереження об'єктів?

— Ми активно працюємо над реставрацією та консервацією археологічних об'єктів. Для нас важливо не тільки зберегти пам'ятки, але й забезпечити їх правильне представлення для майбутніх поколінь. Окрім цього, ми проводимо наукові дослідження, щоб глибше зрозуміти історичну цінність кожного об'єкта, а також використовуємо новітні технології для збереження та документування пам'яток.

Нещодавно за ініціативи КЗ КОР "Вишгородський історико-культурний заповідник" та сприяння Вишгородської райдержадміністрації відбулась онлайн-зустріч з представниками органів місцевого самоврядування та працівників галузі культури, яка була присвячена питанням паспортизації пам'яток архітектури, археології, нематеріальної культурної спадщини та історії у Вишгородському районі Київської області.

Також протягом останнього року за моєї особистої участі та за підтримки ВІКЗ в храмі свв. Бориса і Гліба  булопроведено велику кількість робіт — як зовнішніх, так і внутрішніх. Ми відновили каркас старовинного саркофага та нещодавно здійснили встановлення нової мармурової підлоги в дзвіниці Храму.

— Ви завжди активно залучаєте громаду до участі в заходах заповідника. Чи важливо людям сьогодні бути активними учасниками культурного процесу, а не просто спостерігачами?

— Культура — це живий процес, який постійно змінюється, і люди, які активно беруть участь у культурних ініціативах, стають частиною цієї еволюції. Важливо, щоб кожен відчував свою роль і вплив на те, що відбувається навколо. Це надає їм більше розуміння, зв’язку з історією та спадщиною, і формує активну громадянську позицію.

Одні із найбільш успішних проектів — це традиційні святкування національних свят, де ми поєднуємо історичну реконструкцію з майстер-класами, виставками та різноманітними активностями. Це дозволяє не лише ознайомити людей з історією, але й створити платформу для діалогу між поколіннями, залучати гостей безпосередньо до участі. Окрім цього, ми організовуємо інтерактивні лекції, які дають змогу місцевим мешканцям брати участь у створенні культурного простору.

Серед проектів, якими можна пишатися, хочу виділити "Свято українського. борщу. Незламність смаку" та Музично-етнографічний проект "Скарби скрині Київського Полісся" в Музеї давньоруського гончарства.

Наприкінці минулого року у селі Лютіж Петрівської ТГ Вишгородського району Київської області ми провели лекцію "Традиційний одяг Київщини сер. ХІХ — сер. ХХ ст. Жіночі головні убори" та майстер-клас з повʼязування хусток від відомого дослідника, кандидата історичних наук, колекціонера, директора Центру фольклору та етнографії ННІФ Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вченого секретаря ВІКЗ Володимира Щибрі для амбасадорів культури Петрівської ТГ. Я виступила координатором цієї яскравої просвітницької події.

— Як ви оцінюєте роль культури в житті сучасного суспільства, особливо в умовах війни та глобальних викликів?

— Культура є тим містком, який дозволяє зберегти нашу ідентичність у найскладніші часи. Вона допомагає людям не тільки зберігати зв'язок з історією, але й формувати майбутнє. В умовах війни ми бачимо, як важливо мати доступ до культурних цінностей і пам'яток, які підтримують моральний дух і надають нам сили для боротьби. А збереження та захист культурної спадщини є також проявом національного патріотизму і наш борг перед минулим. Це те, за що ми боремося, і те, що прагнемо зберегти для майбутніх поколінь. У ці складні часи це й стратегічний крок у будівництві майбутнього України.