Експерименти з тілом завжди були цікавою темою для кінематографа. Це не просто фізичні трансформації, а й філософське дослідження меж етики, моралі, наукових досягнень і суспільних норм. У цій добірці представлені фільми, які пропонують глядачам зануритися у світ таких неймовірних експериментів, де людина стає матеріалом для перетворень і випробувань.
Цей фільм режисерки та сценаристки Каролі Фаржа став сенсацією Каннського кінофестивалю-2024, отримавши нагороду за найкращий сценарій та 13-хвилинні овації після прем’єри. "Субстанція" розповідає про Елізабет Спаркл (Демі Мур) — колишню суперзірку кіно, котра тепер веде популярне фітнес-шоу. Та в день 50-ліття Елізабет продюсер Гарві (Денніс Квейд) звільняє її, кажучи, що та вже застара для цієї роботи. І тоді в житті Елізабет з’являється "Субстанція" — загадковий препарат для реплікації клітин, що створює кращу версію людини. Так народжується прекрасна Сью (Марґарет Кволлі): молодша, гарніша, досконаліша... Дві версії Елізабет починають жити по черзі, тиждень через тиждень, але наслідки цього стають напрочуд непередбачуваними...
Для Демі Мур, легенди 1990-х, відомої безліччю випробувань, які вона завдавала власному тілу — як для роботи фільмах на кшталт "Солдат Джейн" (1997) чи "Стриптиз" (1996), так і заради прагнення відповідати загальним стандартам краси, — ця стрічка стала тріумфальним поверненням у велике кіно. "Субстанція" викликала справжній захват критиків і перших глядачів, і наразі фільм має дуже високий рейтинг «свіжості» на порталі Rotten Tomatoes — 90%, — офіційно отримавши статус Certified Fresh.
Режисером фільму виступив Йоргос Лантімос, відомий своєю любов'ю до абсурду і сюрреалізму. Беллу Бакстер (Емма Стоун) — жінку-самогубцю, яку воскрешає науковець (Віллем Дефо), пересадивши їй мозок її ж ненародженої дитини. Фільм отримав "Золотого лева" на Венеціанському кінофестивалі, а також схвальні відгуки критиків за оригінальний підхід до теми експериментів з тілом і цінності свободи волі.
Фільм "Бідолашні створіння" підіймає складні питання особистості, ідентичності та меж етики, але робить це у надзвичайно цікавий і візуально захоплюючий спосіб. Стрічка номінувалася на 11 "Оскарів" і чотири з них отримала: включно з другою вже для Емми Стоун нагородою кіноакадемії за найкращу жіночу роль.
Фільм, знятий майстром боді-горору Девідом Кроненбергом, є екранізацією однойменного оповідання французького письменника Жоржа Ланжелана та рімейком однойменного фільму 1958 року. Сюжет обертається навколо вченого Сета Брандла (Джефф Голдблюм), який розробляє телепортаційну машину. Під час одного з експериментів у машину випадково потрапляє муха, і ДНК вченого зливається з її ДНК. З кожним днем Сет усе більше перетворюється на гібрид людини й комахи.
"Муха" — це фільм про експерименти з тілом у найбуквальнішому сенсі. Кроненберг демонструє, як тіло може стати об'єктом радикальних змін, якщо втручатися в природу за допомогою технологій. Стрічка, у якій головний герой зазнає приголомшливих перетворень, здобула "Оскар" за найкращий грим і входить до топ-50 горорів IMDb.
У згаданому вище топі горорів IMDb цей фільм режисера Стюарта Гордона посідає почесну п’яту сходинку. Стрічка, заснована на оповіданні Говарда Лавкрафта "Герберт Вест — реаніматор", стала культовою класикою жахів. Історія зосереджується на амбіційному молодому вченому Герберті Весті (Джеффрі Комбс), який розробляє сироватку для воскресіння мертвих.
Фільм досліджує наукову етику та небезпеку втручання у природний процес смерті. Експерименти Веста призводять до непередбачуваних і жахливих наслідків, коли воскреслі починають поводитися агресивно, і їх позбавлені душі та розуму тіла перетворюються на неконтрольовану зброю.
Звісно, Лавкрафт — це класика. Але "Франкенштейн, або Сучасний Прометей", виданий Мері Шеллі ще 1818 року, — історія ще класичніша. Як і її перша екранізація 1931 року режисером Джеймсом Вейлом. Ця чорно-біла стрічка про одержимого вченого, що створив і оживив монстра, зшитого з частин різних померлих людей, стала основою для багатьох подальших фільмів на тему експериментів з тілом. А роль монстра в ній зіграв Борис Карлофф — актор початку ХХ сторіччя, що став легендою фільмів жахів.
1991 року стрічка була відібрана для збереження в США як частина Національного реєстру фільмів. І саме цей "Франкенштейн" показав ту версію оживлення монстра, котра вважається класичною. Насправді в романі Мері Шеллі взагалі не описується конкретний спосіб, у який доктор Франкенштейн оживлює своє творіння. Але сцена оживлення за допомогою електроенергії, вперше показана у фільмі Вейла, миттєво стало канонічною і згодом усі інші екранізації відштовхувалися саме від неї.
Цей фільм є режисерським дебютом Дженніфер Лінч, дочки відомого режисера Девіда Лінча. У центрі сюжету – історія пластичного хірурга Ніка (Джуліан Сендс), який, охоплений нав'язливою любов'ю до жінки на ім'я Гелена (Шерілін Фенн), котра не відповідає йому взаємністю. Нік заманює Гелену до себе додому і намагається втримати там, але жінка втікає з його дому, та під час втечі потрапляє під колеса вантажівки, що розчавлюють їй обидві ноги. Нік підбирає збиту Гелену та в домашніх умовах ампутує їй потрощені кінцівки, роблячи жінку повністю залежною від нього.
"Гелена в ящику" — це шокуючий і незвичайний фільм про маніпуляції з тілом та владою. Тут експерименти полягають у навмисному каліченні людини з метою контролю і задоволення власних бажань, що перетворює тіло на інструмент залежності та покірності.
Як і попередня, ця стрічка також розповідає про хірурга, котрий не може в здоровий спосіб дати раду власним почуттям і емоціям. У хірурга Роберта Ледґарда, котрого грає Антоніо Бандерас, трагічно гинуть одна за одною дружина та дочка. І лікар, що розробив штучну шкіру, здатну буквально змінити людину до невпізнаваності, захоплює в полон молодого чоловіка, якого за допомогою свого винаходу поступово перетворює на жінку.
Режисером фільму, що мав прем’єру в межах Каннського кінофестивалю, є Педро Альмодовар. Для Альмодовара "Шкіра, в якій я живу" стала першим горором в кар’єрі. Та, попри жанр, Альмодовар, як для нього характерно, сконцентрувався не на жахах, а на внутрішніх людських переживаннях. За словами режисера, основна думка його фільму полягає в тому, що сучасна наука може зробити з людським тілом все, що завгодно, але вона не здатна змінити свідомість, дух, ґендер людини. Тож тіло — це лише оболонка, "шкіра, у якій ми живемо".
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
