# історія

Мікрорайон Позняки став одним із найпопулярніших і найкомфортніших серед жителів Києва за останні десятиліття. Проте таким він був не завжди. Як відомо, на території цього житлового масиву ще зовсім нещодавно нічого не було. Пропонуємо вам подивитися рідкісні кадри Києва кінця 90-х років.Відео акаунту @old_pozniaky в Instagram показує Позняки у період, коли район лише формувався і ще не мав сучасного вигляду щільної житлової забудови. Знімання зроблене з транспортної розв’язки над метро на перетині проспектів Бажана та Григоренка. На той момент це була нова інфраструктура — станцію відкрили лише за кілька років до знімання.    View this post on Instagram           A post shared by Позняки, які ти не бачив! (@old_pozniaky)Що було на місці сучасного районуУ кадрі видно 10-й мікрорайон і перші житлові будинки вздовж тодішнього орієнтира — вулиця Срібнокільська. Далі простягалася велика незабудована територія, сформована внаслідок гідронамиву. Саме вона згодом стала основою для нових кварталів.На горизонті проглядався 1-й мікрорайон — одна з найперших частин масиву. Тоді він ще був частково відокремлений від решти району залишками старої забудови та відкритими просторами, що нагадували околиці села Позняки.Як район почав змінюватисяНаприкінці 90-х тут почалася активна трансформація:у 1998 році проклали трамвайну лінію, яка з’єднала район зі станцією метро;почалося будівництво 8-го мікрорайону;з’явилися перші великі житлові комплекси та паркувальні зони.Це суттєво змінило транспортну логіку району та зробило його доступнішим для мешканців нових будинків.На кадрах також видно 7-й мікрорайон із будинками вздовж проспекту Григоренка. Частина з них уже тоді мала комерційні перші поверхи — там починала формуватися інфраструктура з магазинами та сервісами. Поруч ще залишався дитячий садок, який згодом опинився в щільному міському оточенні після завершення забудови сусідніх кварталів.Нагадаємо, раніше у мережі показали архівні фото Хрещатика у 1980 роках. На фото можна побачити, який вигляд мала українська столиця понад 40 років тому.Читайте також: Київ 60 років тому: унікальні фото з приватного архіву.

Автори роботи підкреслюють, що результати не підтверджують класичну версію про раптову "навальну міграцію варварських племен". Навпаки, переселення відбувалося поступово — невеликими групами або навіть окремими родинами ще до остаточного краху імперії.Як пояснив один з авторів дослідження, поява північних груп на півдні Європи почалася ще у III-IV століттях і тривала століттями, а не була одноразовою подією, пише Reuters.Як змінилася структура суспільстваГенетичні дані також показали, що римське суспільство того часу було досить різноманітним і включало людей з різних частин імперії. Після її розпаду відбулося поступове злиття цих груп із новоприбулими мешканцями з півночі.Дослідники також зазначають, що вже тоді суспільство було переважно моногамним, з домінуванням християнських норм і обмеженням близькоспоріднених шлюбів.Довгостроковий ефектДо VII століття сформувалася нова генетична структура населення Центральної Європи, яка, за словами вчених, вже значною мірою нагадує сучасну.Так, дослідження показує, що падіння Римської імперії не призвело до різкого "зламу цивілізації", а радше до тривалого процесу змішування і трансформації населення, який тривав століттями.Нагадаємо, під час розкопок на території Віндонісси археологи зробили рідкісне відкриття — обвуглений шматок хліба, якому близько двох тисяч років. Це може бути перший підтверджений зразок римського хліба, знайдений у Швейцарії.Додамо, поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя..

Археологи виявили на півночі Саудівської Аравії одні з найдавніших відомих слідів людини — відбитки, яким приблизно 120 тисяч років. Знайшли їх у висохлому озерному річищі в районі пустелі Нефуд.Про це повідомляє Earth.com.За даними дослідників, у 2017 році вчені виявили сім добре збережених відбитків, поруч зі слідами давніх тварин — слонів, верблюдів і антилоп. Це свідчить, що регіон колись був значно вологішим і більш придатним для життя, ніж сучасна пустеля.Як зазначили автори дослідження, це місце могло бути тимчасовою зупинкою для людей:"Відсутність археологічних артефактів свідчить, що озеро відвідували лише короткочасно, ймовірно, заради питної води".Хто залишив слідиНауковці вважають, що відбитки могли належати раннім представникам виду Homo sapiens, які мігрували з Африки через Аравійський півострів. Саме цей регіон розглядають як своєрідний "міст" між Африкою та Азією під час давніх міграцій. Як зазначили дослідники, форма і розмір слідів більше відповідають саме Людині розумній, а не неандертальцям, які в той час у регіоні, ймовірно, не проживали.Вчені пояснюють, що такі сліди могли зберегтися лише завдяки унікальним умовам — м’якому мулу біля водойми. Водночас вони, ймовірно, існували недовго."Дослідження показують, що деталі відбитків у мулі зникають уже через кілька днів", — зазначено в публікації.Нагадаємо, нещодавно під час розкопок на території Віндонісси археологи зробили рідкісне відкриття — обвуглений шматок хліба, якому близько двох тисяч років. Це може бути перший підтверджений зразок римського хліба, знайдений у Швейцарії.Додамо, раніше поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя..

День деніму — міжнародна акція, яка щороку відбувається останньої середи квітня. У цей день мільйони людей вдягають джинси, щоб висловити підтримку постраждалим від сексуального насильства та привернути увагу до проблеми міфів і стереотипів про згоду.Джинси по всьому світу стали базовим елементом одягу, і, одягаючи їх майже щодня, мало хто замислюється, що було до того, як цей елемент гардероба став настільки культовим. У цьому матеріалі розповідаємо, хто та як створив джинси та чому День деніму й обізнаність про сексуальне насильство так тісно пов’язані.Історія Дня денімуІсторія почалася в Італії у 1992 році, коли 18-річна дівчина стала жертвою сексуального насильства з боку свого інструктора з водіння. Спочатку суд визнав його винним, однак пізніше Верховний суд Італії скасував це рішення.Причиною стало суперечливе формулювання. Так, судді заявили, що через обтислі джинси жертва нібито могла допомогти їх зняти, а отже, могла дати згоду. Це рішення викликало обурення в суспільстві.Наступного дня жінки в італійському парламенті прийшли на роботу в джинсах як акт протесту. Вони тримали плакати з написом, що джинси не можуть бути алібі для зґвалтування. Саме цей жест став символічним початком майбутнього міжнародного руху.Головна мета акції протестуДень деніму спрямований на те, щоб змінити суспільне сприйняття сексуального насильства. Він наголошує, що відповідальність завжди лежить на кривднику, а не на жертві. Цей день також допомагає говорити про згоду як про свідоме, добровільне і чітке "так", яке не може бути припущенням або виправданням.Джинси стали символом протесту не через випадковість. Це один із найпоширеніших видів одягу у світі, який носять люди різного віку, професій і соціального статусу.Саме цей елемент гардероба був використаний як хибний аргумент у суді, тому з часом перетворився на знак боротьби зі стереотипами. Денім у цьому контексті означає не моду, а спротив і солідарність.Історія джинсів як одягуСамі джинси мають довгу історію, яка почалася ще XIX століття. 1853 року Леві Стросс, німецький іммігрант у США, створив міцні робочі штани для шахтарів і робітників. Він використав щільну бавовняну тканину, яка добре витримувала навантаження.Згодом разом із кравцем Джейкобом Девісом він додав до штанів металеві заклепки, щоб зробити кишені міцнішими. Так з’явилися перші справжні джинси, а пізніше була заснована компанія Levi Strauss & Co, яка й сьогодні є одним із найвідоміших виробників джинсового одягу. Спочатку джинси були робочим одягом, але з часом стали частиною масової культури, а пізніше — цілим символом свободи, молодіжного стилю і навіть протесту.Як цей день відзначають у світіСьогодні День деніму став глобальною ініціативою. Його підтримують школи, університети, громадські організації та активісти. У цей день люди вдягають джинси, беруть участь в освітніх заходах, флешмобах і дискусіях. Також активно використовуються соціальні мережі, де учасники діляться фото та історіями, щоб привернути увагу до проблеми сексуального насильства і підтримати постраждалих.Для України ця тема є особливо чутливою. В умовах війни ризики насильства зростають, тому важливо говорити про це відкрито, підтримувати постраждалих і руйнувати мовчання навколо проблеми.Суспільство відіграє важливу роль у формуванні безпечного середовища, де люди не бояться звертатися по допомогу і де їх чують.Сексуальне насильство ніколи не залежить від одягу, поведінки чи зовнішності людини. Це завжди відповідальність того, хто його чинить. Важливо підтримувати постраждалих, не звинувачувати їх і вміти реагувати правильно — з повагою, вірою та готовністю допомогти.Нагадаємо, на початку квітня помер легендарний італійський дизайнер, засновник бренду Diesel та один із піонерів сучасної джинсової моди Адріано Гольдшмід. Йому було 82 роки.Читайте також: Скільки випадків домашнього насильства зафіксовано в Україні 2025 року: статистика МВС.

26 квітня 1986 року світ зіткнувся з новою дійсністю, коли атомна енергія, що вважалася мирною, перетворилася на некеровану катастрофу. Вибух на Чорнобильській атомній електростанції — найбільша техногенна трагедія в історії людства.Минуло 40 років, і Чорнобиль не обмежився сторінками в підручниках. Його наслідки все ще відчуваються в природному середовищі, у житті людей, і у світовій політиці безпеки, особливо гостро зараз, коли війна знову піддає атомні об'єкти загрозі.TrueUA нагадує, що потрібно знати та пам'ятати про одну з ключових подій в історії України та всього світу.Ніч, що змінила світВсе починалося як звичайний технічний експеримент. У ніч на то 26 квітня на четвертому енергоблоці ЧАЕС планували перевірити, чи зможе турбіна виробляти електрику після зупинки реактора. Однак цей експеримент проводили з порушеннями: ігнорували інструкції, вимикали системи захисту, і все відбувалося під тиском керівництва.О 01:23 пролунали два вибухи, реактор був повністю зруйнований, а у повітря здійнявся стовп радіоактивних речовин. Це був початок катастрофи, масштаби якої тоді ніхто до кінця не усвідомлював.Причиною трагедії стали людські помилки у поєднанні з небезпечним дизайном реактора. Але ще більшою проблемою була система, яка не дозволяла відкрито обговорювати питання і критично оцінювати ситуацію.Перші години та дні після вибухуПоки світ нічого не підозрював, на місці аварії вже йшла боротьба за життя. Пожежники та працівники станції гасили вогонь, не розуміючи рівня радіації. Вони працювали фактично без захисту, тому першими постраждали.Радянська влада замість чесності обрала мовчання. Офіційне повідомлення з’явилося лише через два дні, воно було коротким і узагальненим.Евакуацію Прип’яті, міста-супутника станції, провели тільки 27 квітня. Люди ще впродовж доби жили звично: гуляли, ходили на роботу, діти гралися на вулицях.Розміри катастрофиМасштаб катастрофи на ЧАЕС одразу зрозуміти не вдалося. Радіоактивна хмара пронеслася над Україною, Білоруссю, більшою частиною Європи і навіть досягла інших континентів. Обсяг викинутої радіації був величезний — за різними підрахунками, у сотні разів більший, ніж після бомбардування Хіросіми. Забруднення охопило тисячі квадратних кілометрів.До ліквідації наслідків було залучено до 600 тисяч людей, яких називають ліквідаторами, але фіактично вони стали чимось на зразок "живого щита" між катастрофою та рештою світу.Точну кількість загиблих встановити досі неможливо. Окрім тих, хто помер у перші дні, тисячі людей роками боролися з наслідками опромінення: онкологічними хворобами, хронічними захворюваннями та психологічними травмами.Ліквідатори: ціна порятункуПісля вибуху ситуація могла стати ще гіршою. Була реальна можливість другого вибуху або ще більшого забруднення. Ліквідатори працювали в неймовірно складних умовах: високі дози радіації, мінімальний захист, постійна загроза смерті. Вони очищували дахи від радіоактивного графіту, зводили саркофаг і вивозили людей.Важко переоцінити їхній внесок. Саме завдяки їм катастрофу вдалося обмежити, але ціна цього — тисячі зруйнованих життів.Окремою трагедією стала поведінка радянської влади. Інформацію приховували, масштаби зменшували, а про небезпеку, звісно, заперечували. Наочним прикладом став першотравневий парад у Києві 1 травня 1986 року. Незважаючи на підвищений рівень радіації, на вулиці вивели десятки тисяч людей, включно з дітьми. Люди йшли з прапорами та гаслами, не знаючи, що перебувають під радіоактивною хмарою.Лікарям давали розпорядження не ставити діагноз "променева хвороба", а замінювати його вигаданими назвами. Навіть коли симптоми були очевидними. Це було не лише приховування, а свідома політика, яка ставила ідеологію вище за людське життя.. Яким Чорнобиль став після катастрофи?Після аварії навколо станції створили 30-кілометрову зону відчуження. Над зруйнованим реактором збудували саркофаг, щоб стримувати радіацію.У 2019 році його накрили новим безпечним конфайнментом — однією з найскладніших інженерних конструкцій у світі. Але навіть це тимчасове рішення. Деякі радіоактивні елементи залишатимуться небезпечними ще тисячі років. Після розпаду СРСР Україна отримала у спадок не лише територію, але й відповідальність за неї. Завдяки міжнародній підтримці вдалося реалізувати масштабні проекти з безпеки.Сьогодні Чорнобиль є не лише зоною ризику, а й місцем для наукових досліджень і навіть туристичним об'єктом. Але це ще й простір пам'яті про помилки, яких не можна повторювати.Нові загрози: ЧАЕС під час війниУ 2022 році Чорнобиль знову привернув увагу всього світу, але вже через війну. Російські війська окупували станцію та Зону відчуження, перетворивши їх на військову базу.Персонал працював фактично в полоні. Військові копали окопи в радіоактивному ґрунті, переносили заражені шари землі, вивозили обладнання. У 2025 році російський дрон пошкодив новий конфайнмент, і ця ситуація вкотре нагадала про нашу сьогоднішню реальність.Це унікальна ситуація, оскільки вперше війна ведеться в країні з розвиненою ядерною енергетикою. І це створює ризики не лише для України, а й для всього світу.Чому важливо пам'ятати про Чорнобиль сьогодні?Чорнобиль — це не лише про минуле, а й про відповідальність, прозорість та ціну помилок. Ця трагедія показала, що приховування інформації може призвести до смерті, технічний прогрес без контролю небезпечний, а ядерна безпека — це питання, яке стосується всього світу. І сьогодні, коли світ знову стикається з ядерними загрозами, ці уроки звучать особливо актуально.Щороку Україна вшановує пам'ять жертв Чорнобильської катастрофи та ліквідаторів. Але пам'ять містить у собі не лише письмові згадки та визнання, а й усвідомлення та відповідальність за те, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.Нагадаємо, що в лютому 2024 року Кабінет міністрів України схвалив стратегію розвитку зони відчуження до 2032 року. Її основні положення представили членам комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування..

У гірському районі Туреччини поблизу гори Арарат дослідники повідомили про виявлення підземних структур, які, на їхню думку, можуть відповідати опису Ноївого ковчега.Йдеться про формацію Дурупинар, де команда американських ентузіастів провела дослідження за допомогою георадара. Вони заявляють, що під землею виявили систему "коридорів", які ведуть до центральної порожнини, а також структури, що нагадують внутрішні рівні судна, пише DailyMail.За словами дослідника Ендрю Джонса, ці порожнини мають впорядковану форму і не мають випадковий вигляд. Додаткові обстеження, зокрема інфрачервона термографія, нібито вказують на наявність об’єкта, схожого на корпус корабля, похованого під ґрунтом. Прихильники цієї гіпотези звертають увагу на те, що формація за розмірами приблизно відповідає біблійному опису ковчега, наведеному в Книзі Буття. Також у ґрунті виявили підвищений вміст калію, що, за їхніми словами, може свідчити про розклад органічних матеріалів.Книга Буття — перша книга Біблії, Старого Завіту та П'ятикнижжя Мойсея (Тори), яка описує походження всесвіту, перших людей, гріхопадіння, потоп та історію праотців Втім, більшість науковців ставиться до цих заяв скептично. Геологи наголошують, що формація Дурупинар відома як природне утворення, яке могло виникнути внаслідок зсувів і ерозії. Подібні "структури" під землею можуть бути результатом природних процесів, а не залишками штучної споруди.Сам об’єкт відомий ще з 1948 року, коли його виявили після сильних дощів і землетрусів. Відтоді він неодноразово ставав об’єктом спекуляцій щодо можливого зв’язку з біблійною історією.Нагадаємо, нещодавно в Єгипті археологи зробили незвичайне відкриття. У провінції Мінья на території стародавнього міста Оксирінх виявили гробницю римського періоду з муміями та унікальними артефактами.Додамо, раніше в Нідерландах археологи виявили ймовірне поховання легендарного Шарля де Бац де Кастельмора д’Артаньяна..

Під час розкопок на території Віндонісси археологи зробили рідкісне відкриття — обвуглений шматок хліба, якому близько двох тисяч років. Це може бути перший підтверджений зразок римського хліба, знайдений у Швейцарії.Дослідження проводить археологічна служба кантону Аргау на ділянці, де планують житлову забудову. Розкопки вже дали нові дані про найраніший етап існування римського військового табору, який передував відомій легіонерській фортеці I століття нашої ери, пише Arkeonews.Археологи виявили залишки оборонних споруд — рови та сліди дерев’яно-земляних укріплень. Один із ровів має характерну V-подібну форму, типову для римської військової інженерії. За попередніми оцінками, довжина табору могла сягати близько 400 метрів, що допомагає уточнити, коли саме ця база стала постійною — ще за правління Октавіана Августа чи вже за Тиберія.Окрім укріплень, знайдено сліди будівель і виробничої діяльності: металеві інструменти, залишки ковальства та військове спорядження. Також виявлено глиняну піч, що свідчить про раннє використання території для ремесел.Найцікавіша знахідка — це невеликий круглий хліб діаметром близько 10 см. Його зберегли у вигляді обвугленого залишку та дослідили фахівці Базельського університету. Такі органічні матеріали рідко зберігаються, і зазвичай це можливо лише завдяки обвугленню, як у відомих знахідках з Помпеї.Розкопки триватимуть до липня 2026 року, а в травні частину території відкриють для відвідувачів. Вчені вважають, що нові знахідки не лише доповнюють історію римської присутності в регіоні, а й дають рідкісне уявлення про повсякденне життя солдатів — від оборони до харчування.Нагадаємо, нещодавно у Швейцарії в межах нового розслідування щодо швейцарського банку Credit Suisse виявили 890 раніше нерозкритих рахунків, які мають потенційні зв’язки з нацистами.Додамо, поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя..

Дискусія навколо походження Великої піраміди Гізи знову активізувалася після появи нових альтернативних теорій, які ставлять під сумнів загальноприйняту версію її будівництва. Традиційно вважається, що піраміду звели близько 2600 року до н.е. як гробницю фараона Хеопс (Хуфу). Цю версію підтримує більшість єгиптологів, спираючись на археологічні дані та історичні джерела.Втім, дослідник і популяризатор альтернативної історії Ей Джей Джентіле заявив, що всередині піраміди могли відбуватися хімічні реакції. За його словами, в окремих камерах виявили сліди речовин на кшталт хлориду цинку та кислот, які теоретично могли взаємодіяти між собою, пише DailyMail.На основі цього він висунув припущення, що споруда могла виконувати функції, значно складніші за звичайну усипальницю, аж до гіпотетичної "енергетичної установки". Прихильники цієї теорії також звертають увагу на внутрішню структуру піраміди, яка, на їхню думку, могла сприяти руху речовин і створенню тиску чи навіть електричних ефектів.Окремі альтернативні гіпотези пов’язують розташування пірамід із зорями поясу Оріона, припускаючи, що комплекс може бути значно старішим, ніж вважається — аж до 10 500 року до н.е.Водночас наукова спільнота відкидає подібні твердження. Археологи наголошують, що існують численні докази будівництва піраміди саме у період Стародавнього Єгипту: від слідів робітничих бригад до технологій транспортування каменю та будівництва.Попри це, Велика піраміда Гізи й надалі залишається об’єктом численних гіпотез і спекуляцій, які регулярно з’являються поряд із науковими дослідженнями.Нагадаємо, нещодавно поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя.Також раніше дослідники з Національного інституту антропології та історії Мексики виявили стародавнє поселення, яке було зведено приблизно 1200 років. На місці збереглися оборонні споруди..

Міністерство культури України додало до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини "Традицію вбирання хрестів Хресної дороги у селі Монастирок Тернопільської області".Про це повідомили на інформаційних ресурсах Міністерства культури України."Цей звичай є важливою частиною духовного життя громади та символом тяглості поколінь", — ідеться в повідомленні.Там додали, що він пов’язаний з історією невеликого села Монастирок Більче-Золотецької територіальної громади, яке має давнє коріння — тут зберігся скельний монастир ІХ-Х століть із печерним храмом та каменем-дольменом (капищем), а 1600 року заснували Воздвиженський Василіанський монастир."Такі традиції — це жива пам’ять громади. Також це доказ того, що культура передається через практику. Вбирання хрестів — це про зв’язок поколінь та силу локальних спільнот, які зберігають свою ідентичність навіть у найскладніші часи", — зазначила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України, міністерка культури України Тетяна Бережна.Особливості обряду:відбувається напередодні свята Воздвиження Чесного Животворчого Хреста;охоплює 14 хрестів Хресної дороги, закріплених за родинами;хрести прикрашають квітами, зіллям і стрічками;підготовка до обряду триває ще з весни.Після святкової літургії відбувається урочиста хода Хресною дорогою, яка завершується біля печерного храму. Дівчата, які вбирали хрести, отримують благословення — як символ зв’язку віри, родини та майбутнього.Нагадаємо, що Україна розширює міжнародну співпрацю у сфері культури, домовившись про нові проєкти підтримки з низкою країн Європейського Союзу. Про це повідомили під час Міжнародної конференції "Співпраця заради стійкості", що відбулася у Львові..

У Єгипті археологи зробили незвичайне відкриття. У провінції Мінья на території стародавнього міста Оксирінх (сучасний Ель-Банхнаса) виявили гробницю римського періоду з муміями та унікальними артефактами.Розкопки проводила спільна єгипетсько-іспанська експедиція за участі Барселонського університету та Інституту Стародавнього Близького Сходу. У гробниці знайшли кілька мумій, загорнутих у тканини з орнаментами та розміщених у дерев’яних саркофагах, пише AncientOrigins.Однією з найбільш незвичних знахідок стали так звані "золоті язики" — ритуальні пластини, які вкладали в рот померлим. Вважалося, що це допоможе їм говорити в потойбічному світі. Археологи виявили три золоті та один мідний язик, а також сліди позолоти на самих муміях.Найбільше здивування викликала інша знахідка — папірус із фрагментом твору Іліада, авторства Гомер. Йдеться про частину з "каталогом кораблів", де описано грецьке військо під час Троянської війни. Виявлення такого тексту в похованні свідчить про сильний вплив грецької культури в цьому регіоні в римський період.Окрім цього, дослідники знайшли вапнякові камери з урнами, що містили кремовані рештки дорослих і дітей, а також кістки тварин, зокрема котів. Це вказує на поєднання різних поховальних традицій. Серед артефактів також виявили статуетки богів і персонажів, наприклад, давньоєгипетського Гарпократа та Купідона, що ще раз підтверджує змішання єгипетської та греко-римської культур.Археологи зазначають, що частина гробниць була пошкоджена ще в давнину через грабування, однак навіть попри це відкриття дає нові знання про поховальні обряди та культурні зв’язки того часу. Дослідження цієї території тривають, і вчені очікують нових важливих знахідок, які допоможуть краще зрозуміти життя та вірування людей у греко-римському Єгипті.Нагадаємо, нещодавно в Нідерландах археологи виявили ймовірне поховання легендарного Шарля де Бац де Кастельмора д’Артаньяна.Додамо, раніше поблизу міста Марсель у Франції науковці виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому..

За офіційними даними на початок квітня, росіяни пошкодили або цілком зруйнували 1 723 пам’ятки культурної спадщини та 2 524 об’єкти культурної інфраструктури, вкравши десятки тисяч музейних артефактів.Про це повідомив керівник Офісу президента України Кирило Буданов, який опублікував відповідний допис у своєму Telegram каналі."Сьогодні — День пам’яток історії та культури. Й увесь світ цього дня говорить про цінність того, що створили та залишили нам попередні покоління — про цінність спадщини", — зауважив він.Буданов констатував, що від Чернігова до Севастополя, від Маріуполя до Львова — Москва нищить наші церкви, музеї, бібліотеки та театри."Руйнування наших пам’яток — це спроба позбавити нас опори, стерти зв’язок між поколіннями, поставити під сумнів саме право на нашу власну історію", — наголосив він.Очільник президентського офісу додав, що системне нищення української культури, пам’яті, ідентичності — це ще один прояв московської політики нетерпимості та геноциду щодо українців."Кожен злочин має бути зафіксований. Кожна знищена пам’ятка — задокументована, а кожна вкрадена річ — повернута", — акцентував він.На його переконання, культура — це не про розваги. Це про те, хто ми є. Це те, що ми передамо дітям після перемоги."Ми відбудуємо стіни. Але головне — ми збережемо нашу культуру та нашу пам’ять. Вони виявилися міцнішими за московські ракети", — підсумував Кирило Буданов.. Нагадаємо, що 25 березня в ЮНЕСКО висловили стурбованість через удари російських дронів по історичному центру Львова. Він належить до списку світової спадщини, яка перебуває під загрозою..

У Великій Британії на аукціон виставлять рятувальний жилет пасажирки, яка вижила під час катастрофи лайнера "Титаніка". Це перший випадок, коли подібний артефакт з-поміж врятованих опинився у відкритому продажі.Про це пише CNN.Йдеться про жилет, який належав Лорі Мебель Франкателлі — пасажирці першого класу. Вона подорожувала разом із відомою дизайнеркою Люсі Дафф Гордон та її чоловіком і змогла врятуватися, сівши до рятувального човна №1.Аукціонний дім Henry Aldridge and Son називає продаж "унікальною нагодою, що трапляється раз на покоління". За оцінками, лот може піти з молотка за 250-350 тисяч фунтів стерлінгів.Особливу цінність жилету додає те, що він підписаний самою Франкателлі та іншими пасажирами, які вижили разом із нею. За словами аукціонера Ендрю Олдріджа, це єдиний подібний предмет, який коли-небудь виставляли на продаж від імені врятованого пасажира "Титаніка".Що відомо про катастрофу "Титаніка"?Катастрофа "Титаніка", що сталася в ніч з 14 на 15 квітня 1912 року, вважається однією з найвідоміших морських трагедій в історії. Британський трансатлантичний лайнер RMS Titanic, який належав компанії White Star Line, вирушив у свій перший рейс із Саутгемптона до Нью-Йорка. Судно вважалося технічно досконалим і навіть "непотоплюваним". Проте під час плавання в Північній Атлантиці лайнер зіткнувся з айсбергом і вже за кілька годин затонув.Зіткнення сталося пізно ввечері 14 квітня. Попри численні попередження про кригу, корабель рухався на високій швидкості. Після удару айсберг пошкодив корпус, і судно почало швидко набирати воду. Через приблизно дві години 40 хвилин після аварії "Титанік" розламався навпіл й пішов на дно.На борту перебували понад 2200 людей, з яких понад 1500 загинули. Однією з головних причин великої кількості жертв стала нестача рятувальних шлюпок і хаотична евакуація — частину з них спускали на воду не повністю заповненими. Сьогодні уламки лайнера лежать на глибині близько 3800 метрів в Атлантичному океані й досі залишаються нагадуванням про цю масштабну трагедію.Нагадаємо, торік у Великій Британії на одному з аукціонів продали лист полковника Арчібальда Ґрейсі, що пережив катастрофу на "Титаніка". Лот пішов з молотка за рекордні 300 тисяч фунтів стерлінгів (близько 400 тисяч доларів)..

У Тихому океані вчені виявили незвичайне геологічне утворення, яке нагадує "жовту цегляну дорогу". Насправді це не сліди давньої цивілізації, а результат природних вулканічних процесів.Про відкриття повідомила команда дослідників, які працювали з підводним апаратом Nautilus під час експедиції в районі підводних гір на північному заході Гавайських островів, пише IFLScience.Під час дослідження підводного вулканічного хребта вчені натрапили на дивну ділянку морського дна, яка виглядала як акуратно викладена дорога з жовтих плит. Спочатку це викликало жарти про "дорогу до Атлантиди", але пояснення виявилося значно приземленішим.Виявлене утворення — це гіалокластит, особливий тип вулканічної породи. Він формується, коли гаряча лава швидко контактує з водою і розтріскується. З часом через постійні цикли нагрівання й охолодження порода розколюється на рівні шматки, які й створюють ефект "цегляної кладки".Так, поверхня нагадує висохле дно водойми або навіть запечену кірку — тверду, але потріскану на геометричні фрагменти. Саме ці тріщини й створюють ілюзію штучної дороги. Знахідку зробили поблизу підводної гори Нутка, яка входить до морського заповідника Папаханаумокуакеа — одного з найбільших охоронюваних океанічних регіонів у світі.Чому це важливо?Це відкриття допомагає краще зрозуміти процеси формування океанічної кори та вулканічної активності під водою. Крім того, воно показує, наскільки незвичайними можуть бути природні структури — настільки, що їх легко сплутати з чимось штучним або навіть міфічним.Нагадаємо, нещодавно вчені зробили грандіозне відкриття. Так, вони поставили під сумнів гіпотезу про "космічну" появу води на Землі та припустили, що планета могла сама "виготовити" рідину.Додамо, також нове дослідження вчених показало, що рівень світлового забруднення зростає. У попередньому матеріалі ми писали, чи небезпечно це для людей..

Нове дослідження, проведене науковцями з Пекінського університету та Швейцарської вищої технічної школи Цюріха, ставить під сумнів традиційні уявлення про те, звідки на Землі взялася вода. Результати вказують на те, що значна її частина могла сформуватися не з комет чи астероїдів, а глибоко всередині самої планети.Про це пише Econews.Прихований "океан" під поверхнеюЗа оцінками вчених, у ядрі Землі може зберігатися від девʼяти до 45 разів більше водню, ніж містять усі океани планети разом узяті. Він перебуває в екстремальних умовах — на глибині понад 3000 кілометрів, під колосальним тиском і температурою, де змішується із залізом, кремнієм та киснем.У таких умовах водень не існує у звичному вигляді — він "запечатаний" у структурі металу, утворюючи нанорівневі сполуки.Як це досліджували?Щоб відтворити умови глибин Землі, дослідники використали алмазні ковадла, створюючи тиск понад 100 гігапаскалів і температуру більш як 5000 Кельвінів.Ковадло — масивний опорний ковальський інструмент, підставка, для оброблення металів куванням.Після експериментів матеріали аналізували за допомогою атомно-зондової томографії, яка дозволяє буквально "бачити" розташування окремих атомів. У результаті були виявлені структури, багаті на водень, кисень і кремній, вбудовані в залізо. Саме це стало ключовим доказом прихованих запасів водню.Що це означає для теорій про походження води?Якщо дані підтвердяться, це може означати, що значна частина води на Землі могла утворитися ще під час формування планети. Так, рідина могла виникати з внутрішніх процесів, а не лише бути "занесеною" кометами. Також це може довести, що рання Земля могла мати набагато більший внутрішній запас летких елементів, ніж вважалося раніше.Це ставить під сумнів класичну гіпотезу, що основне джерело води — крижані астероїди та комети, які бомбардували молоду планету.За розрахунками авторів, якщо весь цей водень колись з’єднався б із киснем, його вистачило б на утворення об’єму води, який міг би перевищувати сучасні океани.Втім, у реальності цей ресурс недоступний — він замкнений у надрах і не впливає на водні ресурси на поверхні.Дослідники наголошують, що результати мають похибки, адже вимірювання в таких екстремальних умовах надзвичайно складні. Інші наукові роботи також припускають різні оцінки вмісту водню.Проте загальна тенденція вже очевидна: внутрішня структура Землі може бути значно "вологішою", ніж вважалося раніше.Чому це важливо?Це відкриття має значення не лише для розуміння історії Землі, а й для науки про формування планет загалом. Якщо кам’янисті планети здатні накопичувати воду всередині себе, це змінює уявлення про те, де у Всесвіті може існувати життя. Іншими словами, історія кожної краплі води на поверхні може починатися глибоко в надрах планети.Нагадаємо, на початку квітня на поверхні Сонця стався потужний вибух. Після нього стався викид у напрямку Землі корональної маси — хмари заряджених частинок і магнітних полів.Читайте також: Де потенційно може існувати життя: вчені назвали перспективні планети.

Поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя.Про це повідомляє Istituto Centrale per l'Archeologia.Дослідники натрапили не просто на окремі руїни, а на структуровану ділянку поселення з різними зонами:давню римську дорогу, що розділяла територію;сліди сільського господарства (виноградники, господарські ями);кам’яні споруди з ознаками міської забудови;виробничі майстерні з металургійними слідами.Однією з найцікавіших знахідок став комплекс, який, ймовірно, виконував функції лазні. У ньому виявили систему підігріву підлоги (гіпокауст), піч, басейн, фрагменти мармуру та настінного розпису. Археологи припускають, що це міг бути проміжний комплекс для подорожніх — щось середнє між приватними та громадськими термами.Терми — це громадські лазні у Стародавньому Римі, що функціонували як центри відпочинку, гігієни та соціального життя.Як було організоване життя?Знахідки показують, що поселення поєднувало кілька функцій одночасно сільське господарство, ремесла і виробництво, обслуговування мандрівників, а також елементи міської інфраструктури Це свідчить, що римські поселення в регіоні були не просто "села", а складні економічні вузли.Раніше вважалося, що ця територія була невеликим поселенням I-III століть н. е. Але нові розкопки показали значно складнішу систему організації простору.Археологи планують продовжити дослідження, зокрема західної частини ділянки. Після завершення робіт територію мають передати під сучасну забудову, але всі знахідки будуть детально вивчатися.Нагадаємо, нещодавно в Нідерландах археологи виявили ймовірне поховання легендарного Шарля де Бац де Кастельмора д’Артаньяна.Додамо, торік у жовтні в Італії археологи відкрили 2000-річний саркофаг з мумією..