# історія

Фахівці київського "Охматдиту" виходили глибоко недоношеного хлопчика, який народився на 29-му тижні вагітності з вагою 1060 грамів. Через незрілість кишківника дитина не могла нормально харчуватися, однак медикам вдалося стабілізувати її стан без хірургічного втручання.Про це повідомили в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит".Перші три тижні життя Марк провів у перинатальному центрі. Організм хлопчика погано переносив навіть невеликі об’єми молока, у нього спостерігали здуття живота, зригування, знижену перистальтику кишківника та залишки їжі у шлунку. Згодом у немовляти також виникли судоми."Одразу після госпіталізації розпочали комплексне обстеження. Лікарі виявили ознаки гіпоксії на фоні анемії, тому для корекції показників червоної крові дитині провели трансфузію еритроцитарної маси. Далі лікування продовжили у відділенні інтенсивного та постінтенсивного лікування і виходжування передчасно народжених дітей. Через перенесену гіпоксію у хлопчика виникли труднощі з диханням, тож знадобилась підтримка ШВЛ, а також було порушення роботи кишківника — їжа просувалася повільно, живіт збільшувався", — зазначили в дописі медзакладу.Лікарі розглядали можливість операціїМедику провели ультразвукові й рентгенологічні дослідження та іригографію. До обстеження долучили дитячих хірургів, невролога, генетика, уролога, офтальмолога і фахівця з орфанних захворювань.У результаті команда виключила вроджені аномалії та хірургічну патологію. Причиною порушень виявилися виражена морфофункціональна незрілість організму та недостатньо сформована нервова регуляція роботи кишківника."Кишківник тривалий час не отримував достатніх сигналів і не запускався в роботу. Разом із хірургами розглядали навіть можливість оперативного лікування, але завдяки досвіду команди змогли пройти цей період консервативно. Ми встановили центральний венозний катетер, підібрали лікувальне харчування і майже місяць дитина отримувала повне парентеральне харчування. Згодом вдалося поступово перейти до ентерального", — розповіла завідувачка відділення Тетяна Орлова.Майже місяць Марк отримував поживні речовини внутрішньовенно через центральний венозний катетер. Згодом лікарям вдалося поступово перевести його на ентеральне харчування.Через два з половиною місяці хлопчика виписали додомуНа тлі лікування у немовляти відновилася робота кишківника, сформувався смоктальний рефлекс і зменшилася потреба в медикаментозній підтримці. До догляду активно долучалася родина. Батьки застосовували метод "кенгуру" — контакт "шкіра до шкіри", який сприяє розвитку та стабілізації стану передчасно народжених дітей."Ми виписуємося з великою радістю і хвилюванням водночас. Дуже довго чекали цього моменту. У лікарні ми завжди відчували підтримку команди й знали, що в будь-який момент можемо звернутися по допомогу. Але медики допомогли нам підготуватися до нового етапу — життя вдома. Тому зараз ми готові їхати. Дякуємо всім", — зазначила мама хлопчика.Через два з половиною місяці після народження Марк важить майже 2,8 кг, самостійно дихає, активно харчується та набирає вагу. Хлопчика виписали з лікарні додому."Бажаємо Марку міцного здоров’я, легкого відновлення та щасливого дитинства", — додали в лікарні.Нагадаємо, торік лікарі "Охматдиту" вперше провели трансплантацію органів чотирирічної дівчинки після фіксації смерті мозку. Операції відбулися, попри повітряну тривогу та звуки вибухів у столиці. Завдяки рішенню батьків вдалося врятувати життя трьох дітей..

За підтримки ЮНЕСКО в Національному заповіднику "Софія Київська" реалізовують унікальний проєкт в умовах воєнного стану. Там установили 28 сейсмодатчиків, які відстежують вплив ракетних ударів, вибухів та інших вібраційних навантажень на пам’ятки комплексу.Про це повідомило "Суспільне" з посилання на генеральну директорку заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську.За її словами, система моніторингу стану пам’яток у "Софії Київській" працює вже близько 20 років. Вона контролює стан будівель, ґрунтів, підземних вод, мікроклімату й екологічних показників.Вона розповіла, що ще до повномасштабної війни в заповіднику планували доповнити її датчиками для фіксації вібраційних навантажень. Однак реалізувати цей проєкт тоді не вдалося. Зокрема, відмовилися від безоплатної пропозиції американської компанії через високу вартість доставлення та митного оформлення. Зрештою систему вдалося встановити за підтримки ЮНЕСКО.Зараз 20 датчиків змонтували на Софійському соборі, ще вісім — на дзвіниці. ЮНЕСКО також профінансувало програмне забезпечення, спеціальний комп’ютер для обробки даних і роботу італійських фахівців, які монтували систему.За словами генеральної директорки заповідника Нелі Куковальської, датчики фіксуватимуть вібрації від вибухів, прольотів ракет і дронів, автомобільного руху, концертів та інших зовнішніх чинників.Отримані дані використовуватимуть для створення моделі напружено-деформованого стану пам’яток. Це дозволить визначити найуразливіші ділянки споруд і своєчасно планувати їхнє укріплення."Ми розумітимемо, де в нас ключові точки в пам’ятках, на які треба звернути увагу, які, можливо, треба підсилювати, щоби зберегти споруду", — пояснила Куковальська.Під час одного з останніх масованих обстрілів Києва поблизу території заповідника впала ракета "Іскандер". Працівники Софії Київської та профільні служби обстежили пам’ятки комплексу, однак пошкоджень не виявили. Однак на території довелося збирати уламки ракети та викликати вибухотехніків, але самі будівлі не постраждали."За пів дня ми обстежили всю територію, всі дахи, всі приміщення. Слава Богу, серйозних пошкоджень ніде не виявили", — сказала вона.Водночас директорка зазначила, що нові датчики вже зафіксували декілька потужних атак на Київ. Остаточні результати вимірювань фахівці зможуть проаналізувати після завершення налаштування всієї системи моніторингу.Крім того, система допоможе відстежувати вплив можливих землетрусів у зоні Вранча в Румунії, які періодично відчуваються й на території України. За словами директорки, черговий цикл сейсмічної активності в цьому регіоні очікують найближчими роками.Паралельно у Софійському соборі тривають реставраційні роботи з розкриття живопису XVIII–XIX століть, який десятиліттями залишався прихованим під нейтральним тонуванням.Нагадаємо, декілька днів тому міністр внутрішніх справ Ігор Клименко розповідав, що на території Києво-Печерської лаври тривають ремонтно-відновлювальні роботи після влучання російського дрона по Свято-Успенському соборі. Рятувальники намагаються захистити святиню від опадів і подальших руйнувань..

Від появи сучасної людини на Землі могло змінитися від 10 до понад 12 тисяч поколінь. Точна кількість залежить від того, який середній вік народження дітей використовувати для розрахунків.Про це повідомляє Live Science із посиланням на дослідження генетиків. Найдавніші відомі рештки Homo sapiens датують приблизно 300 тисячами років. Щоб визначити кількість поколінь, цей період ділять на середній інтервал між народженням батьків та їхніх дітей.Дослідження 2023 року показало, що впродовж останніх 250 тисяч років середня тривалість покоління становила близько 26,9 року. За такого показника від появи Homo sapiens змінилося приблизно 11 152 покоління.Для розрахунку вчені аналізували мутації, які батьки передають дітям. Їхній набір змінюється залежно від віку матері та батька, що допомагає оцінити середній вік народження дітей у різні історичні періоди.Кількість поколінь може перевищувати 12 тисячЕволюційний біолог Мойсес Коль Масія вважає, що коректніше говорити про діапазон. За його оцінкою, одне людське покоління могло тривати від 24,6 до 30 років.У такому разі за 300 тисяч років змінилося щонайменше 10 тисяч і щонайбільше 12 195 поколінь сучасних людей.Тривалість покоління — це середній вік, у якому люди народжують дітей. Для чоловіків цей показник зазвичай вищий, оскільки вони можуть ставати батьками у старшому віці.Нагадаємо, нещодавно науковці представили новий міжнародний протокол, який визначає порядок дій у разі виявлення підтвердженого сигналу від позаземної цивілізації. Документ містить вісім основних пунктів — від перевірки сигналу до можливого контакту з іншою формою розумного життя.Читайте також: Зелені очі мають лише 2% людей у світі: вчені пояснили, чому це найрідкісніший колір.

На Кіпрі готують місце під установлення пам’ятника Тарасу Шевченку. Його створили українські скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов.Про це повідомило посольство України на Кіпрі на своїй сторінці у Facebook.Зараз тривають перемовини щодо локації пам'ятника. У дипломатичному відомстві переконані, що майбутнє місце встановлення монумента стане важливим осередком української громади на Кіпрі та простором збереження національної пам'яті."Установлення погруддя Тараса Шевченка на Кіпрі є символом духовної присутності України у світовому просторі. Монумент покликаний зміцнювати культурні, духовні та гуманітарні взаємини між Україною та Кіпром, утверджуючи авторитет України як європейської держави з великою історією, культурою та незламним народом", — зазначив посол України Сергій Ніжинський.Біля нього вшановуватимуть пам'ять Великого Кобзаря українці, дипломати, представники урядових місій, діячі культури, духовенство та друзі України з різних країн світу."Ми з великою честю та гордістю долучилися до створення цього пам’ятного знаку, усвідомлюючи його високу місію — нести світові українське слово, українську культуру та невмирущу духовну спадщину Тараса Шевченка", — наголосив творець монументу Олесь Сидорук.Пам'ятний знак створено у співпраці з українською ливарнею "САЯМАТ". Композиція виконана з бронзи та світлого граніту. На постаменті відтворено український рушник, факсиміле підпису Тараса Шевченка та перо, що символізують його творчу спадщину."Монумент виконаний у двох благородних матеріалах: світлому граніті та бронзі, що надають композиції монументальності, урочистості та позачасового звучання", — акцентували в посольстві України на Кіпрі.. Нагадаємо, що 9 березня цього року в Республіці Ботсвана відбулася історична подія. Там установили перший пам'ятник Тарасу Шевченку на африканському континенті..

Більшість із нас звикла до думки, що архітектурні надбання у вигляді середньовічних замків і споруд розташовані переважно в європейських країнах. У цьому є частка правди, адже через велику кількість бойових дій, що відбувалися на території України, а також політичних чвар, які значною мірою пригнічували народ, на території нашої держави дійсно залишилася невелика кількість замків і фортець. Проте нам є чим похизуватися.У цій підбірці ви знайдете історичні місця, які варто відвідати і які не поступаються навіть найвеличнішим замкам Європи.Жовківський замок (Львівська область)Неймовірна пам’ятка ренесансної оборонної архітектури розташована в місті Жовква — це Жовківський замок, одна з ключових історичних споруд регіону.Замок внесений до Державного реєстру національного культурного надбання України та є важливою частиною архітектурної спадщини доби Ренесансу.Його збудували у 1594-1606 роках на замовлення польного гетьмана Станіслава Жолкевського як укріплену резиденцію в стилі ренесансної фортифікації. Споруда неодноразово витримувала облоги, хоча в окремі періоди була захоплена козацькими військами. Наприкінці XVII століття замок став улюбленою резиденцією польського короля Ян III Собеський і саме тоді пережив свій період найбільшого розквіту.Сучасного вигляду комплекс набув у результаті численних перебудов. Сьогодні замок поступово реставрують, однак для відвідувачів відкрита лише частина комплексу — внутрішній двір та музей, що дозволяє частково відчути його історичну атмосферу.Меджибіж (Хмельницька область)Меджибізький замок є одним із найвражаючих оборонних комплексів Поділля.У 2001 році Меджибізький замок включили до складу історико-культурного заповідника. Втім, цей статус не зміг повністю врятувати пам’ятку, зокрема, частково було втрачено бічну стіну замкового палацу. Сьогодні стан фортеці залишається складним, проте її масштаб і автентична атмосфера, підсилена слідами часу на мурах, роблять об’єкт надзвичайно привабливим для туристів.Розташований між річками Південний Буг і Бужок, замок і досі вражає своїми розмірами та історичною енергетикою. Окрему увагу до нього додає й релігійний аспект: Меджибіж є важливим місцем паломництва, адже тут похований Баал Шем Тов — засновник хасидизму.Палац Кирила Розумовського (Чернігівська область)Палац у Батурині має складну й показову історію, яка частково перегукується з долею київських резиденцій еліти, зокрема Маріїнського палацу.Споруда задумувалася як представницька резиденція та своєрідна штаб-квартира для гетьманської адміністрації, куди мали б з’їжджатися українські гетьмани для нарад і державних рішень. Проте після смерті Кирила Розумовського гетьманство було ліквідовано, і ця функція так і не реалізувалася.Понад століття пам’ятка фактично не відновлювалася, доки на початку ХХ століття не з’явилися спроби реставрації, ініційовані нащадками гетьмана. Однак події революційного 1917 року зупинили ці плани.Сучасного вигляду палац набув після масштабної реконструкції, завершеної у 2003 році. Сьогодні це одна з головних історичних пам’яток регіону, де проводять виставки та культурні заходи, що повертають будівлі її репрезентативне значення.Кам’янець-Подільська фортеця (Хмельницька область)Найвідоміша фортеця України розташована в місті Кам’янець-Подільський, яке навіть своєю назвою частково пов’язане з цією унікальною пам’яткою.Фортеця є однією з головних історичних пам’яток Хмельниччини та важливою частиною архітектурної спадщини України. Її історія сягає другої половини XIV століття, коли укріплення почали зводити за сприяння литовського роду Коріатовичів. Згодом фортеця переходила під владу Польщі та Речі Посполитої, залишаючись важливим оборонним форпостом регіону.Впродовж століть замок неодноразово витримував напади турецько-татарських військ, зберігаючи стратегічне значення. Сучасного вигляду комплекс набув у XVI столітті. З 1937 року фортеця має статус музею-заповідника.Сьогодні Кам’янець-Подільська фортеця відкрита для відвідувачів щодня. Тут проводять екскурсії, театралізовані середньовічні турніри, фестивалі та навіть весільні церемонії.Замок Паланок (Закарпатська область)Замок Паланок у місті Мукачево — одна з найтаємничіших і найвідоміших фортифікацій України з надзвичайно багатою історією.Колишня резиденція Трансильванського князівства, Замок Паланок, впродовж століть був важливим політичним і військовим центром регіону. Тут укладали міжнародні угоди, підписували мирні договори, а також відбувалися події, пов’язані з народними повстаннями та боротьбою за владу.За різними даними, перші укріплення на цій території могли з’явитися ще в X-XIII століттях. Впродовж своєї історії він пережив численні штурми, облоги та зміну власників, але зумів зберегтися у відносно доброму стані до сьогодні.Підгорецький замок (Львівська область)Підгорецький замок був зведений у стилі Ренесансу й бароко як розкішна резиденція магнатів. Його оточує парк і система оборонних укріплень, а сам комплекс вирізняється гармонійністю архітектурного задуму, через що його часто називають "українським Версалем".Впродовж історії замок неодноразово змінював власників, а значна частина мистецьких колекцій і цінних предметів у різні періоди була вивезена, зокрема до Санкт-Петербурга, і досі не повернулася в Україну.Сьогодні Підгорецький замок входить до переліку пам’яток, які потребують термінової реставрації. Попри це, він залишається однією з найвідоміших архітектурних перлин Львівщини.Окрему популярність місцю додають легенди про привид жінки, який нібито з’являється в підземеллях замку. Ці оповіді стали частиною локального фольклору і лише підсилюють містичну атмосферу Підгорецького комплексу.Олеський Замок (Львівська область)Олеський замок виник, ймовірно, ще в XIV столітті й традиційно пов’язується з князем Юрієм Даниловичем, хоча точних документальних підтверджень його заснування не збереглося. Фортеця стоїть на високому пагорбі й протягом століть неодноразово переходила від одного власника до іншого, змінюючи свій вигляд разом із новими епохами.Попри скромні розміри, замок є одним із найвідоміших на Львівщині та одним із найкраще збережених і доглянутих в Україні. Сьогодні тут діє музей, а також працюють культурні простори, що відтворюють атмосферу середньовіччя, включно з інтер’єрними експозиціями та тематичними подіями.Поруч із замком розташований колишній монастир капуцинів і парк скульптур, які доповнюють історико-культурний ансамбль. Протягом історії замок неодноразово перебудовувався, і кожна епоха залишала свій слід у його архітектурі. У радянський період його частково реставрували, а також відкрили картинну галерею, яка діє й нині як частина музейного комплексу.Палац графів Шенборнів (Закарпатська область)Це колишня мисливська резиденція графів Шенборнів, яка сьогодні входить до складу санаторію "Карпати" в Закарпатській області. Палац Шенборнів був збудований у XIX столітті як заміський комплекс австрійської аристократичної родини Шенборн. Споруда виконана у стилі неоромантизму з елементами французького Ренесансу й гармонійно вписана в карпатський ландшафт.Архітектура палацу має символічний "календарний" задум, який часто підкреслюють у туристичних описах. Будівля нібито містить 365 вікон, 52 димарі, 12 входів (або веж у різних версіях легенди) та 7 виходів — за кількістю днів, тижнів, місяців і днів тижня. Ця система чисел стала однією з найвідоміших особливостей резиденції.До сьогодні на фасадах і в інтер’єрах частково збереглися фамільні герби Шенборнів, які нагадують про її аристократичне походження. Попри те, що будівля зараз використовується як санаторій, вона зберігає атмосферу шляхетної резиденції.Збаразький замок (Тернопільська область)Серед усіх фортифікацій Тернопільської області особливо вирізняється Збаразький замок — один із найкраще збережених і відреставрованих замків країни. Він вважається важливою туристичною пам’яткою та прикладом ренесансної оборонної архітектури в Україні.Замок має потужні бастіони, рови та мури, які добре збереглися й сьогодні створюють ефектний вигляд оборонної фортеці. Усередині розташовані музейні експозиції та виставкові зали, що робить його не лише архітектурною, а й культурною пам’яткою.Історично проєкт фортеці пов’язують із впливом європейської фортифікаційної школи, зокрема з іменем італійського архітектора Вінченцо Скамоцці.Ужгородський замок (Закарпатська область)Ужгородський замок — одна з найвизначніших фортифікацій Закарпаття, що височіє над містом на Замковій горі. Це укріплення бастіонного типу, яке поєднує оборонну силу та риси романської архітектури. Його масивні сиві мури створюють враження непорушності та зберігають пам’ять про століття воєн, перебудов і змін влади.Історія замку сягає глибини століть: у літописах згадуються укріплення ще з IX століття, хоча основні етапи формування сучасного вигляду припадають на XV-XVIII століття. Найбільших змін фортеця зазнала у XVI столітті, коли отримала риси, що визначають її вигляд і сьогодні. Нині замок є частиною Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Легоцького.Всередині розташовано близько 40 приміщень, серед яких особливо вирізняється Лицарська зала з розписною стелею. Тут можна побачити музейні експозиції, спуститися до підземель, де колись могли утримувати в’язнів, а також ознайомитися з історією краю через численні артефакти та легенди.Додамо, з приходом справжнього тепла хочеться бодай ненадовго втекти від щоденної метушні, змінити звичний ритм і провести час ближче до природи. Нещодавно TrueUA розповідав, куди поїхати на вихідні в Україні.Читайте також: Подорожі у часи нестабільності: експерти дали несподівану пораду туристам.

Архів із близько 600 фільмів вдалося зберегти на Національній кіностудії імені Олександра Довженка після російської атаки по Києву 15 червня. Частина з цих кінострічок досі існує лише на плівці.Про це повідомило "Суспільне Культура" з посиланням на генерального директора кіностудії Довженка Андрій Дончик.Він поінформував, що поруч із будівлею, де відбулося влучання, розташоване сховище кіноплівок. Вибухова хвиля пошкодила там вікна та двері, однак сама колекція не постраждала."Буквально в десяти метрах розташоване сховище плівок, де зберігалося близько 600 фільмів кіностудії Довженка в плівковому варіанті. Багато з них ще не оцифровані. На щастя, з колекцією нічого не трапилося", — зазначив Дончик.Водночас пряме влучання повністю знищило костюмерний цех, де зберігалася найбільша та найстаріша костюмна колекція України.За словами керівника студії, у приміщенні було близько 100 тисяч костюмів, пошитих для фільмів різних років, а також майже три мільйони предметів одягу, взуття та аксесуарів.Пожежа спалахнула 15 червня після влучання близько 02:08. Через велику кількість текстильних виробів гасіння тривало до ранку. Коли працівників допустили на місце події, рятувати експонати вже було неможливо."Водночас частину костюмної колекції вдалося зберегти, оскільки вона зберігалася в інших приміщеннях", — зауважили представники кіностудії Довженка.За словами Дончика, вибухова хвиля пошкодила практично всю територію студії. На комплексі площею 16 гектарів і з 18 будівлями не залишилося жодного вцілілого вікна.Зараз фахівці продовжують оцінювати масштаби збитків. На допомогу студії вже відгукнулися представники кіноспільноти, меценати та волонтери, які готові долучитися до відновлення пошкоджених об'єктів.Нагадаємо, що президент Володимир Зеленський відреагував на масований російський обстріл України та заявив, що Росія демонструє намір продовжувати війну. Він закликав країни G7 до рішучої відповіді, посилення тиску на агресора та збільшення допомоги Україні з протиповітряною обороною..

У штаті Міссісіпі в шлунку великого алігатора виявили предмети, які могли бути давніми артефактами корінних народів Північної Америки. Один із них, за попередньою оцінкою фахівця, міг мати вік до вісьмох тисяч років.Як повідомляє IFLScience, знахідку зробили у вересні 2021 року на підприємстві Red Antler Processing у місті Язу-Сіті, яке займається обробкою дикої дичини. Працівники перевіряли вміст шлунків великих алігаторів і в одному з них, завдовжки чотири метри, знайшли незвичні кам’яні предмети.Фото передали Джеймсу Старнсу, директору з поверхневої геології та картографування Департаменту якості довкілля Міссісіпі, який також цікавиться місцевою археологією.Один із предметів він попередньо визначив як наконечник дротика для атлатля — давнього метального знаряддя, яке використовували для кидання списоподібних снарядів. За його оцінкою, артефакт могли виготовити приблизно між 5000 і 6000 роками до нашої ери. Точний вік можна було б підтвердити лише за допомогою додаткових досліджень.Другий предмет досі залишається загадкоюІнший знайдений предмет виявився ще менш зрозумілим. Старнс описав його як "плюмет" — гладкий камінь краплеподібної форми, призначення якого археологи досі не можуть остаточно пояснити.Такі об’єкти знаходили в різних частинах Північної Америки. Частина дослідників припускає, що їх могли використовувати під час полювання або риболовлі, інші вважають, що вони мали особисте чи ритуальне значення.Попри перші припущення, що алігатор міг проковтнути речі разом із рештками людини, найбільш імовірне пояснення простіше. Алігатори та інші крокодилові часто ковтають каміння.Науковці припускають, що вони можуть робити це для травлення, отримання мінералів, боротьби з паразитами або регулювання плавучості у воді. Тож алігатор, найімовірніше, просто проковтнув давні кам’яні предмети, не "знаючи", що вони були оброблені людьми тисячі років тому.Нагадаємо, нещодавно археологи отримали нові дані про одну з жертв виверження Везувію 79 року н. е., які дозволяють по-новому поглянути на останні миті життя мешканців Помпеїв.Додамо, раніше під час розкопок на території Віндонісси археологи зробили рідкісне відкриття — обвуглений шматок хліба, якому близько двох тисяч років. Це може бути перший підтверджений зразок римського хліба, знайдений у Швейцарії..

Дослідники з італійського наукового центру Eurac Research вперше детально вивчили мікроорганізми, що збереглися на тілі знаменитого Еці — "Крижаної людини", яка прожила понад 5300 років тому. Серед знахідок виявилися холодолюбні дріжджі, які не лише вижили в умовах льодовика, а й виявилися придатними для випікання хліба.Керівник дослідження Мохамед Сархан розповів, що команда навіть спробувала створити закваску для тіста, пише Daily Mail.Для дослідження науковці проаналізували зразки внутрішніх тканин, вміст шлунка та поверхні мумії. Також вони вивчили зразок ґрунту з місця виявлення Еці, який був заморожений ще під час його вилучення у 1991 році. У шлунку та на шкірі мумії виявили сліди дріжджів. Найцікавіше, що вони містили як давню, так і сучасну ДНК, що може свідчити про їхнє походження з льодовикового середовища.За словами Сархана, довготривале виживання мікроорганізмів за температури -6°C мало малоймовірний вигляд, однак ці дріжджі виявилися надзвичайно добре пристосованими до холоду.Як із дріжджів Еці зробили хлібПерші спроби створити закваску не дали результату. Дріжджі не були адаптовані до борошняного середовища й фактично не проявляли активності.Впродовж кількох місяців дослідники регулярно "підгодовували" культуру, дозволяючи їй поступово пристосовуватися. Зрештою вдалося отримати цілком нормальне тісто, яке підіймалося приблизно за добу — майже так само, як із використанням звичайних пекарських дріжджів."Ми отримали справді хороше тісто", — зазначив Сархан, хоча визнав, що сам не є професійним пекарем і експерименти ще потребують вдосконалення.Науковці вже обговорюють із фахівцями можливість використання стародавніх дріжджів для виробництва пива. Поки що це лише ранні експерименти, однак дослідники вважають, що унікальні властивості цих мікроорганізмів можуть знайти практичне застосування у харчовій промисловості.Хто такий ЕціÖtzi the Iceman був знайдений німецькими туристами 19 вересня 1991 року в льодовику на кордоні між Італією та Австрією.Завдяки винятковому збереженню його останків вчені змогли встановити чимало фактів про життя людини мідної доби. Відомо, що Еці мав карі очі, непереносимість лактози, схильність до серцево-судинних захворювань і загинув насильницькою смертю.Попередні дослідження також показали, що його останньою трапезою були м'ясо оленя та козерога, а на тілі було виявлено понад 60 татуювань.Тепер до цього списку додалося ще одне несподіване відкриття: мікроорганізми, які пережили понад п'ять тисяч років і можуть стати основою для сучасного хліба та пива. Це робить історію Еці ще більш незвичайною — від археологічної знахідки до потенційного джерела нових біотехнологій.Додамо, нещодавно археологи отримали нові дані про одну з жертв виверження Везувію 79 року н. е., які дозволяють по-новому поглянути на останні миті життя мешканців Помпеїв.Читайте також: Археологи виявили артефакт із екскрементами: як лікувалися 1900 років тому.

Вінниця відмовилася від отримання 15 автобусів, які раніше планувалося передати з польського міста-побратима Кельце.Про це повідомила міська голова Кельців Агата Войда. Рішення українського міста стало наслідком політичної дискусії в Польщі, де частина депутатів виступила проти передачі транспорту. Критики заявляли, що автобуси можуть експлуатуватися на маршрутах, зокрема на вулиці, названій на честь Степана Бандери у Вінниці, що, на їхню думку, могло б загострити чутливі історичні питання у польсько-українських відносинах.Деякі польські політики також ставили під сумнів доцільність передачі, називаючи вартість автобусів значною, хоча міська влада Кельців наголошувала, що йдеться про 17-річний транспорт із невеликою залишковою ринковою вартістю.Своєю чергою, у Кельцях заявили, що проєкт допомоги був спрямований на підтримку міської інфраструктури Вінниці, зокрема громадського транспорту, який може потребувати додаткових ресурсів під час енергетичних перебоїв.Попри відмову, міська голова Кельців підкреслила, що рішення Вінниці не пов’язане зі зникненням потреби в транспорті, а було ухвалене, щоб уникнути політизації гуманітарної допомоги та нових напружень у суспільстві:"Він зробив це не тому, що потреби його міста раптово зникли. Війна там і далі є щоденною реальністю, а мешканці Вінниці продовжують відчувати її наслідки. Він зробив це тому, що не хотів, аби питання допомоги місту, яке живе в умовах війни, стало інструментом політичного конфлікту та приводом для нових розколів".Додамо, рішення українського керівництва відзначити один із підрозділів Збройних сил України почесним історичним найменуванням спровокувало гостру реакцію серед вищого політичного істеблішменту Польщі. Офіційна Варшава розглядає безпрецедентні кроки у відповідь, які можуть безпосередньо торкнутися вищих державних відзнак українського лідера Володимира Зеленського..

Колекція Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського поповнилася унікальними європейськими стародруками XVII-XVIII століть, які містять описи України та історичних подій, пов’язаних із нею.Йдеться про видання французького філософа Вольтера, дипломата П’єра Шевальє та британського мандрівника Джозефа Маршалла, повідомляє "Суспільне Культура". У цих книгах містяться згадки про Україну, козацтво, події доби Хмельниччини та діяльність Івана Мазепи.Частина видань раніше була представлена на інтерактивній виставці Ukraine Wow, яку відвідали понад 250 тисяч людей. Після експозиції книги вирішили передати до бібліотеки для подальшого зберігання та наукового використання.За словами організаторів, пошук стародруків тривав кілька років і включав роботу з європейськими колекціонерами, антикварними крамницями та аукціонами у Великій Британії та Франції. Загальна вартість семи придбаних книг становить близько мільйона гривень.У бібліотеці наголошують, що ці видання мають не лише історичну та наукову цінність, а й важливе символічне значення, оскільки демонструють, як Україну бачили європейські автори різних епох.Додамо, у 2026 році в межах державної програми підтримки перекладів української літератури Міністерство культури України та Український інститут книги підтримають видання 100 українських книжок, які вийдуть у перекладах 30 мовами світу..

Віцепрем’єр-міністр і міністр закордонних справ Молдови Міхай Попшой заявив, що не зміг би проголосувати проти можливого об’єднання Молдови з Румунією, якби таке питання було винесене на референдум.Про це він сказав в інтерв’ю молдовській радіостанції Vocea Basarabiei, яке відбулося 30 травня.Позиція МЗС МолдовиЗа словами Попшоя, тема можливого об’єднання Молдови та Румунії регулярно порушується в суспільстві, тому її необхідно відкрито обговорювати."Ця тема більше не повинна бути табуйованою", — наголосив він.Водночас міністр підкреслив, що ключовим стратегічним напрямом для Молдови залишається європейська інтеграція.Коментуючи гіпотетичний референдум, очільник МЗС зазначив, що як громадянин Румунії він не міг би голосувати проти такого рішення. Водночас він наголосив, що остаточне рішення має залежати від волі громадян та рівня суспільної підтримки ідеї об’єднання.Політичний контекстРаніше президентка Молдови Мая Санду заявляла, що у разі проведення референдуму підтримала б об’єднання з Румунією. Водночас соціологічні опитування свідчать, що більшість громадян наразі не підтримує таку ідею. Зокрема, за даними дослідження IMAS (червень 2025 року), 62% респондентів виступають проти об’єднання, тоді як 28% — підтримують.Ідея об’єднання також періодично обговорюється в Румунії. Представники політичних кіл заявляють про готовність до діалогу у разі відповідного запиту з боку Кишинева.Історичний контекстМолдова має складну історію державності та територіальних змін. У різні періоди територія сучасної країни перебувала під впливом Османської та Російської імперій, а також Радянського Союзу.Питання ідентичності та державного курсу залишається одним із ключових у внутрішній політиці країни.Нагадаємо, 2 квітня молдовський парламент ухвалив остаточне рішення про вихід зі статутних органів Співдружності незалежних держав (СНД). Таким чином не діють жодні угоди в межах цієї організації..

31 травня у світі неофіційно відзначають Всесвітній день блондинок — свято, яке давно вийшло за межі жартів про колір волосся. Воно з’явилося як реакція на стереотипи про "наївних білявок", а згодом стало частиною масової культури, соцмереж і б’юті-трендів. Сьогодні образ блондинки — це не лише про зовнішність, а й про попкультуру, моду, самоіронію та дискусію про те, як суспільство сприймає жінок.Як виникло свято, чому досі існують стереотипи про жінок зі світлим волоссям та як весело провести цей день — читайте в нашому матеріалі.Що таке Всесвітній день блондинокВсесвітній день блондинок відзначають щороку 31 травня. Це неофіційне свято, яке особливо популярне у медіа, соцмережах та індустрії краси.Існує кілька версій його походження:За однією з них, свято започаткували у США юристки-блондинки, які хотіли привернути увагу до упередженого ставлення та довести, що колір волосся не має жодного стосунку до професійних здібностей.Інша версія пов’язує популярність свята з виходом фільму "Білявка в законі" у 2001 році. Головна героїня стрічки руйнувала стереотип про "несерйозну білявку" і стала символом впевненості та амбіцій.Згодом День блондинок почали активно підтримувати медіа, б’юті-бренди та користувачі соцмереж.Звідки взявся стереотип про білявокСтереотип про "наївних білявок" формувався десятиліттями через кіно, рекламу та телебачення. У Голлівуді світле волосся часто асоціювали з образом привабливої, але легковажної жінки. Особливо популярним цей типаж став у середині ХХ століття після появи образів "платинових блондинок".На культуру сильно вплинули:голлівудські фільми;реклама косметики;журнали та телебачення;анекдоти про блондинок, які стали окремим жанром масової культури.Так виник образ "гарної, але не дуже розумної" дівчини, який багато років активно використовувався у медіа.Як змінювався образ білявкиЗ часом образ блондинки почав змінюватися. Якщо раніше світле волосся часто пов’язували лише з "ляльковою" зовнішністю, то сучасна попкультура дедалі частіше показує блондинок як сильних, самостійних і впевнених жінок. Серед культових світловолосих жінок різних епох:Мерилін Монро;Грейс Келлі;Бріжит Бардо;Мадонна;Брітні Спірс;Тейлор Свіфт.Соцмережі також вплинули на зміну сприйняття. Так, сьогодні естетика білявого волосся та "чистого" стилю — це окремий тренд у TikTok та Instagram, який асоціюється не лише з зовнішністю, а й з атмосферою, модою та самоіронією.Чому стереотипи досі працюютьПопри зміну суспільних поглядів, жарти про блондинок досі залишаються популярними. Причин цього декілька, до прикладу вплив масової культури, багаторічне повторення одних і тих самих образів, а також звичка оцінювати людей за зовнішністю.Психологи зазначають, що зовнішність часто впливає на перше враження про людину. Саме тому колір волосся нерідко стає частиною соціальних стереотипів. Водночас сучасна культура поступово відходить від таких шаблонів, а тема самоіронії все частіше замінює відверті упередження.Білявки у світі моди та шоубізнесуСвітле волосся десятиліттями залишалося одним із головних б’юті-трендів. У різні роки моду на блонд формували:голлівудські акторки 1930-1950-х років;супермоделі 1990-х;попзірки 2000-х;сучасні інфлюенсери та TikTok-блогери.Саме блонд став символом багатьох культових образів у кіно та музиці. І хоча стандарти краси постійно змінюються, тренд на світле волосся залишається одним із найпопулярніших у світі.Цікаві факти про світле волоссяНайбільше натуральних блондинів проживає у країнах Північної Європи, зокрема у Фінляндії, Норвегії та Швеції.У більшості дітей натуральне світле волосся з віком темнішає через зміну рівня пігменту.Натуральний блонд зустрічається рідше, ніж темне волосся.Багато людей хоча б раз у житті фарбували волосся у світлий колір.Вчені спростували популярний міф про те, що "ген блондинів зникне".У натуральних блондинів зазвичай більше волосин на голові, хоча саме волосся тонше.Як можна доречно відсвяткувати цей деньВсесвітній день блондинок давно став приводом для легкого та розважального контенту. Ідей для святкування може бути безліч. Ми пропонуємо роздивитися такі варіанти:влаштувати тематичну фотосесію;переглянути культові фільми про білявок;зробити SPA-день із друзями;повторити культові образи з різних десятиліть.Для багатьох це радше привід для гарного настрою, ніж серйозне свято.Всесвітній день блондинок давно вийшов за межі жартів з інтернету про колір волосся. Цей день є прикладом того, як попкультура створює стереотипи, а суспільство з часом переосмислює їх. Сьогодні образ білявки може бути різним — від гламурного до інтелектуального, від іронічного до впевненого. І саме ця різноманітність поступово витісняє старі шаблони.Нагадаємо, 30 травня у світі відзначали День жіночої емансипації — день про свободу, рівність і довгу боротьбу жінок за право бути повноцінними учасницями суспільства. TrueUA розповідав, чому цей день важливий і як ми можемо сприяти поширенню ідеї рівних прав жінок у суспільстві.Читайте також: 29 квітня — День деніму: як джинси стали символом свободи і протесту.

У Лондоні відкрилася виставка рідко представлених картин британського прем’єр-міністра воєнного часу Вінстона Черчилля. Експозиція в Колекції Воллеса зібрала понад 50 полотен, багато з яких публіка бачить уперше за десятиліття.Виставку організатори називають найбільшою презентацією живопису Черчилля за понад 60 років. Вона простежує його творчий шлях — від перших спроб під час Першої світової війни до післявоєнних робіт, пише видання Euronews.Живописом Черчилль почав займатися у 1915 році після відставки з уряду на тлі провалу Дарданелльської операції та висадки в Галліполі. За словами співкураторки виставки Люсі Девіс, мистецтво стало для політика способом пережити складний період."Він відкрив для себе живопис як спосіб зняти стрес і страждання, які спричинила йому ця ситуація", — зазначила Девіс.Серед представлених робіт — картини, написані у маєтку Чартвелл, а також полотна, натхненні подорожами на південь Франції та до Марокко. Саме там Черчилль захопився пейзажами та яскравими кольорами.Окрему частину експозиції присвятили марокканським роботам. Зокрема, картині "Вежа мечеті Кутубія", яку Черчилль створив під час Другої світової війни та подарував президенту США Франклін Делано Рузвельт. У 2021 році полотно, що належало Анджеліна Джолі, продали на аукціоні."Він просто любив світло, тепло та атмосферу, які так чудово вловлював у своїх роботах", — сказала Девіс.Попри політичну кар’єру та роль лідера воєнного часу, Черчилль майже не звертався у своїх картинах до теми війни. Винятком стала робота "Пляж у Волмері" 1938 року, де мирний морський пейзаж поєднаний із гарматою на передньому плані — натяком на наближення глобального конфлікту."У цих картинах ви бачите його життєрадісність, дотепність і грайливість", — додала співкураторка виставки.Після поразки на виборах після Другої світової війни Черчилль повернувся до живопису та продовжував малювати до своєї смерті у 1965 році.Нагадаємо, 1 червня особисті речі легендарної акторки Мерилін Монро вперше за тривалий час будуть виставлені на аукціон, відкриваючи нові деталі її приватного життя.Додамо, нещодавно стало відомо, що у Великій Британії на аукціон виставлять рятувальний жилет пасажирки, яка вижила під час катастрофи лайнера "Титаніка". Це перший випадок, коли подібний артефакт з-поміж врятованих опинився у відкритому продажі..

Нові дослідження Прикордонної печери у Південній Африці показали, що ранні Homo sapiens мали доволі впорядковані побутові звички, зокрема регулярно облаштовували місця для сну, використовуючи траву та вогонь.Прикордонна печера вважається одним із ключових археологічних об’єктів для вивчення поведінки ранніх людей. Вона була заселена приблизно від 220 000 до 43 000 років тому, що дозволило дослідникам простежити довготривалі зміни у способі життя Homo sapiens. Так, у шарі відкладень виявили кілька "спальних місць" віком до 200 000 років, пише IFLScience.Який вигляд мали давні "матраци"Дослідники встановили, що основою таких місць для сну були трави, переважно з родини просових — тієї самої, до якої сьогодні належать кукурудза, просо та цукрова тростина. Також використовували осокові рослини та інші природні матеріали. У багатьох випадках під шаром рослинності знаходили попіл, що свідчить про регулярне використання вогню в організації простору."У більшості випадків ці ліжка були побудовані на основі шарів попелу, а потім неодноразово спалювалися та відновлювалися", — зазначили автори дослідження.Вогонь як частина "побутової гігієни"Одна з найцікавіших знахідок — повторювана схема: старі спальні місця спалювали, після чого на їхньому місці облаштовували нові.Дослідники припускають, що попіл міг виконувати практичну функцію, наприклад, допомагати відлякувати комах або очищати простір перед повторним використанням.Найважливіший висновок дослідження полягає в тому, що така практика існувала десятки тисяч років без суттєвих змін. Це свідчить про стабільну "побутову культуру" ранніх людей ще задовго до появи складних символічних традицій. Інакше кажучи, звичка "робити ліжко" виявилася однією з найстійкіших у людській історії — задовго до появи сучасного розуміння гігієни та побуту.Нагадаємо, нещодавно археологи отримали нові дані про одну з жертв виверження Везувію 79 року н. е., які дозволяють по-новому поглянути на останні миті життя мешканців Помпеїв.Додамо, раніше поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя..

Перепоховання одного з лідерів Організації Українських Націоналістів (ОУН) Андрія Мельника в Україні викликало "серйозну стурбованість" в Ізраїлі. Його перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК).Спеціальну заяву з цього приводу оприлюднили в Міністерстві закордонних справ Ізраїлю."Ми висловлюємо жаль з приводу рішення провести офіційну державну церемонію перепоховання лідера ОУН Андрія Мельника, який співпрацював з нацистами. Не можна ігнорувати історичну правду та пам'ять про жертв, вбитих нацистами та їхніми поплічниками", — йдеться в документіСвоєю чергою, в Меморіальному комплексі історії Голокосту Яд Вашем додали, що вшанування Мельника "підриває моральну цілісність, яка є основою вшанування пам'яті про Голокост"."Перепоховання Андрія Мельника з проведенням державного похорону в Україні викликає серйозну стурбованість. Вшанування лідера руху, який підтримував нацистську Німеччину та співпрацював з нею під час переслідувань і вбивств мільйонів євреїв, підриває моральну цілісність, яка є основою вшанування пам'яті про Голокост. Яд Вашем глибоко стурбований такими національними меморіальними заходами, що відбуваються за рахунок історичної правди та пам'яті про жертв Голокосту", — йдеться у повідомленні пресслужби комплексу.Як відомо, в червні 2025 року Кабінет міністрів затвердив порядок здійснення перепоховання видатних борців за незалежність України у ХХ столітті. У зв’язку з цим в Україні запланували створення Пантеону видатних українців.У понеділок, 25 травня останки одного з керівників ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник, які привезли з Люксембургу, урочисто перепоховали за на Національному військовому меморіальному кладовищі.Нагадаємо, що минулого року польський Сейм ухвалив закон про встановлення 11 липня національного дня пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Польської Республіки..