# Курськ

У неділю, 10 листопада, у Курську переселенці із міста Суджа влаштували масштабний мітинг. Росіяни вимагали від влади визнати війну та евакуювати інших громадян із територій бойових дій. Про це повідомили російські пабліки. Акція протесту відбулася на Красній площі Курська. На мітинг всього вийшли приблизно 120 осіб. Невдоволені переселенці заявляли, що війна між Росією та Україною триває вже майже три роки, а влада і досі її не визнала офіційно і називає "СВО". До того ж росіяни вимагали евакуювати й інших громадян, які досі перебувають на територіях, де йдуть бойові дії, а також вони скаржилися, що залишаються на вулиці через надто високу ціну на оренду житла і те, що не отримали сертифікати за зруйноване житло у рідному місті. "Нам все одно, де замерзати, на вулиці замерзати, яка різниця, ми все одно не вдома", -- сказала одна з переселенок. Водночас до невдоволених переселенців вийшов голова управління зі взаємодії з органами місцевого самоврядування Анатолій Дроган. Він звинуватив людей у незаконному зібранні. Посадовець також заявив, що військові, які допустили прорив кордону у Курській області, "будуть покарані", а "винні вже затримані". Згодом до мітингувальників вийшла ще одна чиновниця, яка пообіцяла зустріч із губернатором. Орієнтовно розмова відбудеться 12 листопада. Нагадаємо, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський 6 листопада повідомив, що наступ Збройних сил України на Курську область у серпні цього року розпочався задля того, щоб зірвати задум Росії щодо атаки на Сумську область для створення так званої "буферної зони" на північному напрямку. Додамо, раніше Сили спеціальних операцій повідомили, що українські військові у результаті успішних дій в тилу ворога на Курщині знищили 14 окупантів та трьох захопили в полон.

Президент Володимир Зеленський заявив, що українська армія могла б захопити Курську атомну електростанцію у місті Курчатов. Проте вона не захотіла йти на такий крок. Про це глава держави повідомив у спілкуванні з журналістами країн Північної Європи. "Росія думає, що вони дуже сильні, але якби ми захотіли захопити їхню атомну станцію, ми б це зробили, ми могли б це зробити, але ми ніколи не хотіли цього", — наголосив глава держави. За словами Зеленського, Україна ніколи не хотіла захоплювати атомну електростанцію в Курській області, адже такі дії стали б схожими на поведінку росіян. "Ми не окупуємо їхню критичну інфраструктуру, як вони це зробили з Запорізькою АЕС", — резюмував Володимир Зеленський. Зауважимо, 3 жовтня російські пропагандисти заявили, що Збройні сили України нібито намагалися атакувати Курську атомну електростанцію у Курчатові. За версією пропагандистів, для удару ЗСУ буцімто використали HIMARS. Водночас керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки оборони України Андрій Коваленко заявив, що росіяни "вкинули" брехливу інформацію про удар по Курській АЕС з HIMARS. Їхні заяви не відповідають дійсності. Своєю чергою речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий заявив, що Збройні сили України не атакували Курську атомну електростанцію чи об'єкти поблизу неї. Всі звинувачення росіян є неправдивими. Речник зауважив, що на відміну від російських окупантів, Сили оборони суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права і не атакують цивільне населення чи об'єкти цивільної інфраструктури.

Російські загарбники спільно із найманцями з Північної Кореї найближчим часом можуть почати наступ на позиції Збройних сил України в Курській області. Про це повідомляє The New York Times, посилаючись на заяву заступника командира 61-ї механізованої бригади України підполковник Артема Холодкевича. "Вони (українські командири -- ред.) попередили нас про напад у найближчому майбутньому. Можливо, у найближчі кілька днів", -- розповів Холодкевич, коментуючи ситуацію у Курській області. Водночас неназваний український офіцер розповів журналістам, що для бійців ЗСУ вже випустили українсько-корейський розмовник, щоб закликати північнокорейських солдатів здаватися. Як зауважили у виданні, поки незрозуміло, як саме північнокорейські війська підтримуватимуть контратаку Росії в районі Курська. Зокрема, солдати КНДР можуть бути використані, як для прямих атак, так і для охорони районів за зоною бойових дій, таким чином, звільняючи російські війська для нападів. Проте у NYT наголосили, що поки ефективність північнокорейських найманців у бою не перевірена, і їй можуть перешкодити проблеми з координацією з росіянами. Натомість український полковник у відставці, який зараз працює в київському Центрі оборонних стратегій Віктор Кевлюк зазначив у коментарі журналістам, що війська Північної Кореї будуть використані для нападу на українські позиції, дотримуючись давньої стратегії Росії, спрямованої на те, щоб хвилі наземних атак пересилили іншу сторону. "Північнокорейські підрозділи штурмуватимуть найбільш укріплені позиції українців, а російські регулярні війська закріплюватимуть захоплені об’єкти та рубежі. Тактика росіян незмінна: реалізувати чисельну перевагу в особовому складі за артилерійської підтримки", -- наголосив Кевлюк. Нагадаємо, 28 жовтня Центр національного спротиву заявив, що понад три тисячі найманців з Північної Кореї почали злагодження на місцевості у Курській області.

Російське військове командування наказало своїм солдатам не брати в полон у Курській області українських військових. Про це повідомила прес-офіцерка 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Збройних сил України Діна Вонг в ефірі телемарафону. "Ворог надав своєму особовому складу наказ не брати в полон українських військових", -- заявила вона. Вона наголосила, що на Курському напрямку росіяни вдаються до активних штурмових дій із застосуванням бронетехніки. Крім того, рашисти на цьому відтинку фронту намагаються накопичити піхоту та застосовують значну кількість керованих авіаційних бомб. "Коли починаються штурмові дії, ми одразу відпрацьовуємо по особовому складу та техніці противника. Кожна наша операція — це сукупність дій наших танкістів, артилерії, операторів БпЛА", -- додала Вонг. Зауважимо, раніше видання The New York Times повідомило, що в Курську області перебазують приблизно п’ять тисяч солдатів із Північної Кореї. Не виключено, що це військові з підрозділу, який називають "елітним". Це може відбутися вже наступного тижня. Нагадаємо, 25 жовтня Міністерство закордонних справ Північної Кореї вперше прокоментувало інформацію щодо направлення своїх військ до країни-агресорки. Заступник міністра у справах Росії Кім Чон Гю назвав всі повідомлення про відряджання військ КНДР до Росії "чутками".

Країна-агресорка Росія спробує провести контрнаступ у Курській області для того, аби повернути собі втрачену територію. Однак на окупантів чекають важкі бої. Про це повідомив заступник директора Центрального розвідувального управління США Девід Коен, передає Reuters. "Ми можемо бути впевнені, що Путін піде в контрнаступ, щоб спробувати повернути цю територію. Ми очікуємо, що це буде важка боротьба для росіян", -- сказав Коен. Посадовець зауважив, що кремлівському диктатору Путіну доведеться змиритися з тим фактом, що "на російській території проходить лінія фронту", а російське суспільство буде незадоволене тим, що "від них забрали шматок території". "Хоча Київ заявив, що не має наміру анексувати захоплену територію, українські війська будують оборонні лінії і, схоже, мають намір утримувати "частину цієї території протягом певного періоду часу", -- зауважив Коен. Водночас заступник директора ЦРУ додав, що наразі Україна контролює близько 300 квадратних миль (777 квадратних кілометрів) російської території. Відтак, на думку Коена, успіх України у Курській області "має потенціал змінити динаміку війни". Крім того, він оцінив і ситуацію на Сході України. Як зазначив Коен, армія країни-агресорки досягла певних успіхів "надзвичайною ціною" у військах та техніці і "може захопити, а може і не захопити" Покровськ.  "Але в кінцевому підсумку, нічого з цього не змінює правила гри в стратегічному сенсі для росіян", -- вважає він. Нагадаємо, раніше головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв, що у Курській області Росії вдалося взяти у полон 594 російських військових. Водночас окупанти стягують на Курщину війська з інших напрямків.

Операція Збройних сил України в Курській області Росії є одним із напрямів плану перемоги нашої держави. Про це заявив президент Володимир Зеленський в межах форуму "Україна 2024. Незалежність". "Курщина входить у наш план. План перемоги України. Може це звучить для когось амбітно, але план для нас дуже важливий. Я дещо можу сказати. Не впевнений, що все. Один із напрямів, частина з якого вже зроблена -- це Курщина. Другий напрям -- стратегічне місце України в безпековій інфраструктурі світу. Третій напрям -- це потужний пакет примусу РФ до закінчення війни дипломатичним шляхом", -- сказав Зеленський. За словами гаранта, четвертим напрямом планує є -- економічний. Водночас він наголосив, що Україні не потрібні чужі землі чи люди, а операція в Курській області Росії є оборонною. Зауважимо, під час форуму гарант також заявляв, що у вересні має намір зустрітися із президентом Сполучених Штатів Америки Джо Байденом.  "Я готуюся до нашої зустрічі у вересні. Дай Боже, я зможу дозволити собі бути на Генасамблеї ООН. Дуже багато речей залежить сьогодні від США. І навіть дуже багато речей, які знаходяться в Європі. Рішення в Європі щодо дозволів також залежать від позитивного рішення в Білому домі, тому нам потрібно більше працювати", — сказав Зеленський. Нагадаємо, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв, що у Курській області Росії вдалося взяти у полон 594 російських військових. Водночас окупанти стягують на Курщину війська з інших напрямків.

На сьогодні Курська атомна електростанція Росії функціонує у "дуже близькому до нормального" стані. Проте ризик ядерного інциденту існував. Про це повідомив генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі після відвідин АЕС, передає "Суспільне". "У районі Курської АЕС дійсно була небезпека ядерного інциденту. Я прийняв пропозицію Володимира Путіна відвідати станцію, оскільки МАГАТЕ є міжнародною організацією, яка по всьому світу відповідає за забезпечення режиму ядерної та енергетичної безпеки атомних об'єктів", -- сказав очільник МАГАТЕ. За його словами, у ході візиту вдалося визначити, що станція не має достатніх рівнів захисту. Зокрема, реактори за своєю конструкцією не мають захисної оболонки. Так, активна зона реактора розташована фактично у звичайній будівлі. "Метою мого приїзду було особисто оцінити обстановку на Курській АЕС, і спільно з російськими колегами знайти якесь рішення ситуації, що склалася. Виходячи з того, що мені вдалося побачити сьогодні на станції, я можу сказати, що станція експлуатується в режимі, дуже близькому до нормального", — заувжив Гроссі. Водночас очільник МАГАТЕ зазначив, що "бачив на станції сліди атак дронів". У МАГАТЕ "розглядають це у контексті війни".  "Я як гендиректор серйозно ставлюся до питання, якщо воно стосується того, у кого треба тицяти пальцем і звинувачувати. Але можу сказати одне — ми розглядаємо це у контексті цієї війни", — сказав він. Гроссі також зазначив, що неправильно порівнювати Чорнобильську та Курську АЕС. До того, як наголосив Гроссі, поки не можна спрогнозувати, наскільки масштабними можуть бути наслідки аварії. "На території Курської АЕС дійсно працює такий самий реактор без захисту. При попаданні в активну зону складно сказати, чи буде ситуація такого самого масштабу, як під час Чорнобильської аварії", — сказав очільник агентства. Голова МАГАТЕ додав, що наступного тижня прибуде до України та зустрінеться із президентом Володимиром Зеленським, а потім знову приїде у Росію. "Із паном Зеленським ми будемо говорити про ситуацію на ЗАЕС. А також про присутність МАГАТЕ на інших ядерних об'єктах", — сказав Гроссі. Нагадаємо, раніше прес-служба МАГАТЕ повідомляла, що ситуація з ядерною безпекою на Запорізькій атомній електростанції в Україні погіршується після удару безпілотника, який 18 серпня впав на дорозі по периметру майданчика станції. Внаслідок вибуху постраждала дорога між двома головними воротами ЗАЕС.

Українські військові вгатили по взводному опорному пункті рашистів у Курській області. Для успішної операції бійці скористалися високоточними американськими бомбами. Про це повідомив командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук. Також він оприлюднив ефектне відео удару. За його словами, авіаудар відбувся 22 серпня о 16:00. Для удару українські військові використали американськими бомбами GBU-39. "Так виглядає авіаудар Повітряних сил високоточними американськими бомбами GBU-39 по взводному опорному пункті у Курській області", — заявив він. Олещук додав, що уражено: пункт управління БпЛА; підрозділ РЕБ; техніку; озброєння; 40 військовослужбовців РФ. Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський 22 серпня під час виступу на Ветеранському форумі заявив, що бійці Збройних сил України під час операції в Курській області не лише відновлюють справедливість. Вони також досягають ефективних результатів у протидії російським агресорам.

У Курській області Україна розширює своє вторгнення. Наразі українські воїни хочуть оточити близько 3000 російських солдатів.  Про це повідомляє The Wall Street Journal. За даними видання, після підриву ЗСУ трьох важливих мостів у Курській області, російські окупанти в районі річки Сейм залишилися відрізаними від ліній постачання озброєння. "Тепер, коли ми підірвали три їхні мости, це лише питання часу, коли цей котел для них закриється", — сказав WSJ командир розвідувального підрозділу 14-го полку з позивним "Хорват". Українські бійці також розповіли, що окупанти поспіхом відправляють у цю зону людей, яких тільки можуть знайти. Наразі на Курщині перебувають навіть морські піхотинці з Чорноморського флоту Росії. До того ж Міноборони країни-агресора оголосило про створення трьох нових військових формувань, які повинні будуть захищати Курську область і сусідні регіони. Водночас за словами генерал-майора у відставці австралійської армії Міка Райана, Україна прагне не глибшого просування на Курщині, а збільшує ширину своєї операції в Росії. "Вони утримують більш захищену місцевість, яка ближче до України і яку легше підтримувати", -- пояснив він. Своєю чергою старший науковий співробітник Центру Карнегі Росія-Євразія Тетяна Станова вважає, що у Кремлі поки немає паніки щодо ситуації на Курщині. Навпаки ж диктатор Путін вважає, що наступ ЗСУ не має великого впливу на його плани щодо окупації Донеччини.  "Однак, українська операція завдала удару по обіцянці Путіна, що війна, яку він називає "спеціальною військовою операцією", буде обмежена Україною і матиме мінімальний вплив на життя пересічних росіян. Дехто з українського військового командування вже давно стверджує, що змусити росіян відчути війну має бути ключовою частиною стратегії Києва, оскільки це посилює тиск на Путіна з метою її припинення", -- пише WSJ. Нагадаємо, раніше аналітики ISW повідомляли, що Кремль запустив інформаційну кампанію, спрямовану на те, щоб виправдатися перед своєю внутрішньою аудиторією за те, що Росія надає перевагу збереженню ініціативи на Сході України, а не негайному витісненню українських військ з Курської області. За словами фахівців, на сьогодні влада країни-агресорки намагається налаштувати росіян на ухвалення обмеженої української присутності в Курській області як "нової норми".

Для того, аби відбити наступ Збройних сил України у Курській області війська країни-агресорки вивели з фронту в Україні кілька бригад загальною чисельністю до 5000 військовослужбовців. Про це повідомляє The Wall Street Journal. Однак, як зазначили у виданні, цієї кількості окупантів Росії все одно не вистачить, або витіснити ЗСУ із Курщини. Зокрема, для цього РФ знадобиться щонайменше понад 20 тисяч добре підготовлених солдатів.  Натомість у Wall Street Journal зазначили, що згідно із західними оцінками, Україна відправила в Курську область шість тисяч солдатів і має ще чотири тисячі військових для підтримки наступу у Сумській області. Водночас журналісти додали, що Україна почала готувати наступ на Курщину від початку літа. Так, на етапі підготовки безпілотники активно атакували інфраструктуру Курської області -- електромережі, склади та засоби спостереження. Вже за два тижні до початку "Курської операції" українські безпілотники знищили системи спостереження на російському прикордонному посту. Натомість, як розповіло джерело Wall Street Journal, яке знайоме з перебігом операції, для того, аби уникнути ослаблення фронту, значну частину українських сил було перекинуто з резерву, який Україна за підтримки Заходу формувала для майбутніх операцій.  Нагадаємо, авторитетні західні аналітики дійшли висновку, що навіть попри те, що в минулому російські добровольчі підрозділи вже перетинали кордон Росії, теперішнє вторгнення в Курську область є одним із найбільших транскордонних нападів на Російську Федерацію та відчутним ударом по престижу диктатора Володимира Путіна. Своєю чергою президент Володимир Зеленський 17 серпня заявив, що операція Збройних сил України у Курській області Росії триває саме так, як і планувалося, а плацдарм ЗСУ у регіоні "стає сильнішим". Як зазначає Інститут вивчення війни, російський диктатор Володимир Путін і Кремль майже напевно спробують повернути собі російську територію в Курській області, яку захопили українські війська, оскільки українська окупація російської території, що триває, стане стратегічним ударом по багаторічних зусиллях Путіна зі зміцнення спадщини російської стабільності, безпеки та геополітичного відродження.

Цього місяця Росія та Україна планували відправити делегації до столиці Катару Дохи для переговорів щодо угоди про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі з обох сторін. Проте цього не сталося через операцію, яку почали Збройні сили України у Курській області. Про це повідомляє The Washington Post посилаючись на слова дипломатів та офіційних осіб, які знайомі з ходом переговорів. Журналісти вважають, що бажання брати участь у переговорах, свідчить про певний зсув для обох країн, принаймні щодо часткового припинення вогню. Так, деякі учасники переговорів сподівалися, що вони зможуть привести до більш всебічної угоди про припинення війни. Водночас один з дипломатів заявив, що російські офіційні особи відклали свою зустріч з офіційними особами Катару після вторгнення України на захід Росії. Він зазначив, що делегація Москви схарактеризувала це як "ескалацію". "Росія не зривала переговори, вони сказали: дайте нам час", -- сказав дипломат. Проте, за словами співрозмовника видання, Україна все одно хотіла відправити свою делегацію до Дохи. Але Катар відмовився, оскільки не бачить користі від односторонньої зустрічі. Натомість в Офісі президента України розповіли журналістам, що зустріч у Досі перенесли "через ситуацію на Близькому Сході", але вона пройде в онлайн-форматі 22 серпня. Після цього Київ консультуватиметься з партнерами для реалізації обговореного. Нагадаємо, авторитетні західні аналітики дійшли висновку, що навіть попри те, що в минулому російські добровольчі підрозділи вже перетинали кордон Росії, теперішнє вторгнення в Курську область є одним із найбільших транскордонних нападів на Російську Федерацію та відчутним ударом по престижу диктатора Володимира Путіна. Своєю чергою президент Володимир Зеленський 17 серпня заявив, що операція Збройних сил України у Курській області Росії триває саме так, як і планувалося, а плацдарм ЗСУ у регіоні "стає сильнішим". Як зазначає Інститут вивчення війни, російський диктатор Володимир Путін і Кремль майже напевно спробують повернути собі російську територію в Курській області, яку захопили українські війська, оскільки українська окупація російської території, що триває, стане стратегічним ударом по багаторічних зусиллях Путіна зі зміцнення спадщини російської стабільності, безпеки та геополітичного відродження.

Рівно 10 днів тому, 6 серпня, Україна ошелешила Росію, яку "життя до такого не готувало", здивувала світ і певною мірою саму себе. І хоча спочатку до Курського наступу ЗСУ чимало хто поставився з дуже стриманими очікуваннями, зараз вже можна впевнено сказати: українська офензива-2024 вдалася і стане одним з визначних епізодів російсько-української війни. TrueUA згадує, чим вже відзначилася Курська операція, і підбиває її перші інформаційні підсумки. Підступна, зловісна тиша На відміну від минулого року, коли про майбутній наступ -- як виявилося, невдалий -- голосили звідусіль, цього разу все відбулося геть інакше. Про майбутню операцію, як розповідають залучені в ній українські оборонці, не знали навіть її учасники. До особового складу інформацію про вихід на Курщину довели за добу. Деякі підрозділи перед тим були "показово" відправлені на інші напрямки й розвернуті вже в дорозі. Як наслідок, заскочені були всі. І розслаблений Кремль, який, схоже, і сам повірив, що Україна не посміє перейти його кордон із повноцінною армійською операцією. І російська армія. І західні союзники з їхнім одвічним страхом "ескалації". Ба більше, навіть Україна не чекала такого "маневру". Хоча поза очі, "на кухнях, про перенесення бойових дій на територію супротивника і мріялося, але у ймовірність того, що влада наважиться на "хук справа" не вірив ніхто. Розбита російська техніка. Фото: Андрій Цаплієнко Треба визнати, що навіть після перших успіхів воєнної операції українські "говорячі голови", ласі до переможних заяв, не заговорили. Дізнаватися новини українцям довелося з інформаційних крихт, частина з яких долітала із... Z-пабліків. Російська пропагандистська машина була помітно розгублена і дезорієнтована, тож першу партію зіграли "воєнкори". Досить обривчасто та істерично, вони таки повідомляли про незрозумілий український прорив, поки офіційні канали стандартно брехали собі: "Ворог розбитий, ситуація під контролем". Військова складова Говорити про військову складову Курського наступу -- справа складна і невдячна. Ніхто, крім її "отців", не знає ні її мети, ні інструментарію, ні залучених сил. Тож і сказати, чи виправдовує вона задум, неможливо -- можна лише припускати. Але кілька важливих моментів визначити можна. По-перше, наступ відбувся. Попри те, чи будуть досягнуті його -- повторимося, поки невідомі -- цілі, він вже став одним з потужних епізодів війни. Російська оборона посипалася. На відміну від українських захисників, захисники російські битися за свою землю, як "діди" з кінофільмів, не стали. Що, звісно ж, це не означає, що ВС РФ бігтимуть аж до Москви, як війська Кутузова від Наполеона. Їхня військова машина оговтується і розбудовує спротив. Але ЗСУ в Росії за десять днів встигли зробити більше, ніж ВС РФ в Україні за рік. Із незрівнянними за обсягами ресурсами. По-друге, курська офензива не є "разовою акцією", рейдом, і триватиме далі. Про це свідчить чимало непрямих ознак, частину з яких називати не варто, але достатньо і видимих -- наприклад, останніх заяв влади щодо намірів цивілізовано піклуватися про цивільне населення і появу військових комендатур на захоплених територіях. По-третє, операція на Курщині підняла бойовий дух і війська, і цивільних. Вона пригасила розпач від невдалого українського контрнаступу 2023-го, повзучого російського наступу 2024-го і взагалі відсутності помітних військових успіхів за останній рік. Російська Суджа повернула надію та віру у власні сили. Українці отримали психологічну сатисфакцію. Бійці 61-ї окремої механізованої степової бригади в Суджі, 9 серпня 2024. Скриншот з відео Реакція росіян: "Она утонула" Якщо говорити про реакцію росіян, то більш-менш повно її можна описати кількома словами: ступор, розгуба, безпорадність. Зневіра -- зокрема в армії -- і тиха образа на владу. Традиційне "За чьто?". Хоча насправді вони чудово розуміють -- за що. Росіяни багато років дивилися реаліті-шоу "Убий Україну", але виявилися не готовими до того, що шоу прийде до них. Російська влада їх навчила, що війна десь далеко. А зараз їх, як у відомій пісні Бориса Гребенщикова, "налюбили". Але є дещо незвичне для українців, що проходить червоною ниткою через всі російські обурення й бідкання -- байдужість. Вона проглядається буквально в усьому. В діях місцевої влади, яка не організувала евакуацію прикордонних населених пунктів у перші дні наступу. У діях влади центральної. І навіть у діях самих росіян, які вже починають здавати квартири "не для жителів Курської області". "Страна огромная" не піднялась. Розчавлені "кадирівці" "Успіхи" спецпідрозділу "Ахмат" у забігу на довгі дистанції подалі від ЗСУ -- окрема тема. Поки "тікток-війська" знімали свої відео на далеких українських напрямках, росіяни охоче їм підспівували. А от відео з Курської області чомусь перестали "заходити". Бо, як виявилося, воювати -- це не "срочників" по "лєсополках" псувати. ЗСУ зараз чавлять виплекану кадирівську внутрішньоросійську міфологію важким "натівським чоботом". На їхній же, російській, території. І виправдання командира "Ахмата" Апті Алаутдінова (якого донедавна називали ймовірним наступником Кадирова, але це вже не точно) в стилі "ми розминулися з українцями", викликають криву усмішку навіть в росіян. Особливо на тлі розповідей російських полонених про те, чим реально прославився "Ахмат" на Курщині. 225-й ОШБ розбив підрозділ Ахмат у Курській області Роспропаганда: стандартний набір й підготовка до гіршого Російська пропаганда вже оговталася від ступору і традиційно бреше, часто навіть не зрозуміло, навіщо. Невідомо, чи "зайдуть" аудиторії казочки про "укрофашистів" цього разу. Але страхання -- лише один з векторів російської машини задурювання. А вона завжди працює в різних напрямках, "на перспективу". Один з альтернативних варіантів був "запущений" в маси у недавньому випуску програми "Мєсто встрєчі" на "НТВ". Один зі спікерів, під схвальне піддакування ведучих, закликав відкинути емоції, подивитися на мапу великої Росії і співставити з нею втрачені території: "Евакуювати треба з усього прикордоння. Готуватися до найгіршого варіанту. До того, що цими територіями, дай бог без людей, доведеться пожертвувати". Те, що росіян готують до гіршого -- добре. Що Росії начхати на Курщину -- байдуже. Але не варто сприймати наведені вище слова як гіпотетичну можливість здачі цих земель Україні. Ні. Там буде випалена фронтова земля, як на українському Сході та Півдні. Курщина, як і будь-що інше: буде або російська, або мертва. Реакція українців: Курщина, виявляється, наша! Навряд чи варто згадувати зрадницькі оцінки Курського наступу в стилі "краще б під Покровськ відправили". Головні українські емоції -- це радість від успіхів (хочеться вірити, без запаморочення) та зрозуміла зловтіха. Але декілька елементів української реакції варті уваги. Перше -- це фантазії про захоплення Курської АЕС. Розраховувати на це навряд чи доводиться, оскільки до неї ще йти і йти, щодня все складніше. Росіяни -- не дурні, як би того не хотілося, і до оборони АЕС готуються. Та й міжнародна спільнота навряд чи буде в захваті від ще одного ядерного об'єкта під воєнною загрозою. Хоча для торгів за ЗАЕС лот був би переконливий. Друге -- це захоплення від залишків українського минулого регіону. Деякі мешканці Курщини зберегли на диво якісну українську, чудово розуміють наших хлопців і не демонструють ворожості. Відео з ними можуть дуже тішити. Проте не треба вводити себе в оману: це лише деякі мешканці. Похилого віку. Вони відійдуть. Замість них залишиться зовсім інший контингент. Третє -- це те, як українці, слідом за Telegram-каналами, взялися "звільняти" курські села і містечка. Не всі здатні відрізнити сарказм від самоомани. Але Україна не звільняє Курщину. Вона її захоплює. Бере під контроль. І з часом має покинути. Міжнародна реакція: глибоке незанепокоєння На противагу єхидним очікуванням, цього разу західні партнери навіть не згадали про "глибокі занепокоєння". Навпаки, вони демонструють повний спокій і зацікавлено спостерігають за тим, що ж буде. Єдине, що довелося трохи "поморозитися" від Кремля, мовляв, "українці нам нічого не казали" і взагалі Україна має право на захист. Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем взагалі вважає, що те, що робить Україна, -- неймовірно. З ним повністю згодні Швеція, Фінляндія та інші країни Балтії, оскільки Росія знімає війська із західного кордону, зокрема з Калінінграда, і відправляє їх до України. Що, своєю чергою, свідчить, що чого-чого, а нападу з боку НАТО Путін насправді не боїться. Реакція Китаю цікавіша. МЗС КНР обтічно заявило, що Пекін взяв ситуацію "до відома" і закликає всі сторони до деескалації. Це комюніке не варто сприймати як негативне, адже важливо, про що там не сказано. Китай спостерігає і вичікує. І шанси на дієву підтримку у слабкої Росії скоріше зменшилися, ніж зросли. І, нарешті, "улюбленець" українців -- угорський прем'єр Віктор Орбан і друг його Петер Сіярто. До того досить активні через санкції російському "Лукойлу", цього разу вони як води в рота набрали. Жодних заяв на захист любої Московії! На Курськ байдуже навіть Орбану. Гуманітарна ситуація: вся надія на Україну Зрозуміло, що Суджа не стане Бучею, щонайменше поки в неї не повернулися російські "захисники", яким буде потрібна картинка "бандерівських звірств". А поки Україна починає опікуватися населенням захоплених територій. Тим самим, яке підтримувало Путіна і його "СВО". Вже заявлено про створення військових комендатур. Першу з них очолив генерал-майор Едуард Москальов, прізвище якого не могло не викликати здорових веселощів у українського сегменту Інтернету. Тим часом віце-прем'єрка Ірина Верещук ввечері 14 серпня написала на своєму Telegram-каналі, що Україна має бути готова до прийому російських біженців, Мінреінтеграція відкрила "гарячу лінію" для жителів російського прикордоння і вже вигадує гуманітарний маршрут для цивільних з Курщини до Сум. Причому заявила це Верещук російською мовою. Тож виникло питання, перед ким так розпиналася українська міністерка. І чи точно куряни готові до зустрічі із обстрілюваними ними сумчанами. Сумчани, найімовірніше, готові. Поки що ніякої гуманітарної катастрофи на підконтрольній Києву частині Курщини не спостерігається. Це переважно сільська місцевість, де у більшості є власне господарство. Навіть на російських пабліках звісток про мор на землях під українською хунтою не спостерігається. А про покинутих напризволяще жителів Суджі, які не змогли виїхати з міста, зараз піклуються українські військові. Військовополонені: кількість б'є рекорди Кількість російських полонених, взятих на Курщині за десять днів, б'є всі рекорди. Русскіє таки здаються, причому масово: 14 серпня спецпризначенці СБУ взагалі взяли одразу 102 бранці. Це, безперечно, свідчить про досить низький морально-бойовий дух курських оборонців -- що, враховуючи кількість серед них необстріляних "срочників", і не дивно. Фото: Андрій Цаплієнко На жаль, тут варто додати "ложку дьогтю". По-перше, не потрібно вважати, що кожен русскій солдат складає зброю, щойно бачить українця. І в міру перекидання під Курськ бойових підрозділів з окупованої України та "вагнерівців" з африканських "вояжів" цей спротив зростатиме. По-друге, Україна теж втрачає своїх синів. Російські пабліки почали вивішувати фото і відео розбитої української техніки, загиблих і полонених. Кількість втрат не зрівняти з російськими, але на відміну від перших днів, коли заради потрібної картинки за Курщину намагалися видати, наприклад, Донбас, це вже дійсно матеріали з країв Суджі та Тьоткіного. Попередні підсумки: хай квітне українська ескалація Головні підсумки десяти днів Курського наступу -- це, звісно, не кількість захоплених кілометрів, трофейної техніки чи квадратних кілометрів. Перше -- це те, що "червоні лінії", якими Росія стільки років лякала світ і Україну, не існують. Москві не лишається, чим нас лякати, окрім ядерної війни. Але її Кремль боїться не менше. Друге -- ескалація не страшна. І світ, зокрема і Захід, любить сильних і зухвалих. В цивілізованих межах, звісно ж. Третє -- Україна вміє робити дуже тихо, але дуже боляче. І четверте -- здається, в України з'являються сильні аргументи для перемовин, про які не дуже хочеться чути українцями, але багато говорив той же Трамп. І на наступний Саміт миру Росії, ймовірно, таки доведеться їхати. Якщо Київ дозволить.

Курський наступ Збройних сил України, який офіційно визнала українська влада, поступово переходить у нову фазу. Одним із символів цієї фази стали слова президента України Володимира Зеленського про те, що на контрольованій ЗСУ території Курщини можуть бути створені українські комендатури. Цей крок, звісно ж, є серйозним ударом по усіх заявах російських пропагандистів, починаючи з очільника спеціального загону "Ахмат" Апті Алаутдінова (він уже заробив собі репутацію відвертого брехуна навіть серед росіян) -- які, отямившись від першого шоку, почали заявляти про швидке завершення "ситуації" в Курській області й витіснення "залишків українських підрозділів" за державний кордон. Ідея створення комендатур демонструє, що до повної перемоги російської армії на своїй території ще дуже далеко. Та проблеми Володимира Путіна тільки починаються -- і самі по собі українські війська на території Російської Федерації це далеко не найгірший із варіантів розвитку подій. (Хоча ще місяць тому такої "ситуації" він не міг навіть уявити.) Річ у тім, що Україна ще не використала один із найпідступніших й найболючіших контраргументів для російського диктатора. ЗСУ в Суджі. Скриншот з відео Бумеранг для Путіна Десять років тому, спочатку анексовуючи Кримський півострів, а потім і розганяючи "русскую вєсну" на Півдні та Сході України, Володимир Путін використовував тему історії для обґрунтування своїх загарбницьких діянь. Тут і "ісконно російські" території так званої "Новоросії", і росіяни на Донбасі, і "сакральний" Севастополь. Усі ці заяви господаря Кремля, звісно ж, не мали до нинішньої реальності жодного відношення, що, втім, не заважало йому ними так чи інакше оперувати. З часом, коли потреба у цих історичних чи радше псевдоісторичних "аргументів" знизилася, Путін про них забув, знайшовши інші -- у вигляді "одного народу", "вигаданої Володимиром Леніним України" та інших потрібних в той чи інший момент вигадок. Хоча немає сумнівів у тому, що, захопи російська армія Київ -- президент країни-агресора тут же згадав би про хрещення Русі, Володимира Великого та інші реалії й персоналії, які до самої Росії не мають жодного відношення. Та в серпні 2024 року, після початку Курського наступу Збройних сил України, виявилося, що у цю геополітичну гру можна грати й удвох. До того ж у нашому, українському випадку -- для цієї гри не потрібно вигадувати якісь вигадані реалії. Тут не тільки історія, а й сьогодення -- цілком на боці України. Українська історія Східної Слобожанщини Річ у тому, що частина Курської області є так званою Східною Слобожанщиною. Мапа слобідських полків, тобто української етнічної території (росіяни ніколи не мали жодного полкового устрою) простягалася аж до правого берега річки Дон, а подекуди навіть і на лівобережжя. І українськість цих земель засвідчив навіть всеросійський перепис населення 1897 року. Скажімо, у місті Острогозьк, яке нині є частиною Воронезької області РФ і від якого до кордонів України не менше ста кілометрів -- 1897 року носіїв української мови проживало 10,7 тисячі, а російської -- 9,8. (Зважаючи на звичну практику перейняття імперської мови – фактично українців там було ще більше.) А в Острогозькому повіті загалом ситуація була ще відвертішою: російськомовних там жило 23 тисячі, а україномовних -- понад 247 тисяч. Удесятеро більше! За сто кілометрів від нинішньої Луганщини. Що вже казати про один із головних населених пунктів нинішньої офензиви -- районний центр Суджу. Там на 1897 рік носіїв російської мови жило 2,7 тисячі, а української -- 4,5 тис. Суджа була заснована так званими черкасами -- тобто населенням правобережної України, тодішньої території Речі Посполитої. Назви сіл Черкаська Конопелька та Черкаське Порічне чудово ілюструють українську історію цієї землі. Як і Зелений Шлях, який росіяни навіть до пуття не змогли перейменувати -- мовою країни-агресора це село так і називається "Зелёный Шлях". Усе це -- зовсім не пропагандистські вигадки, а реальна історія західної Курщини. І підтвердження цьому можна знайти не тільки в минулому, хоча і там теж. Скажімо, саме у Суджі народився майбутній підполковник Армії УНР Івана Лиходька. (Прізвище якого теж більш ніж промовисто натякає на його етнічне походження.) Але навіщо шукати суджанських українців десь на межі ХІХ та ХХ століть, якщо вони самі прийшли до нас у 2024 році. Українські бабусі Курщини Йдеться, звісно ж, про ті відеоролики, які з’явилися у соцмережах -- ролики, де мешканці контрольованих Збройними силами України населених пунктів говорять до українських солдатів українською мовою. Це покоління, покоління наших дідусів і бабусь -- є фактично останнім, по кому не зумів уповні пройтись русифікаторський коток кремлівської пропагандистсько-терористичної машини, як в часи СРСР, так і в період путінської Росії. Люди цього покоління ще говорять тією мовою, якою до них говорити їхні батьки. Тому бабусі Суджанського району, які звертаються до українських солдатів українською ж мовою -- є значно потужнішим аргументом, ніж усі путінські вигадки про "один народ", "подарований Хрущовим Крим", "історичні російські землі Новоросії" та інші байки, які до справжньої історії наших земель мають таке ж відношення, як і великий київський князь Володимир Великий, пам’ятник якому поставили за Путіна у центрі Москви, до російської історії. Чому варто вірити комуністам 1918 року Та якщо мало цього -- можна взагалі вдарити по Путіну його улюбленою темою, темою ранньої історії Радянського Союзу. І нагадати, що саме місто Суджа у листопаді-грудні 1918 року була столицею Українською Соціалістичної Радянської Республіки. І річ не в тому, що більшовицькі війська не контролювали на той момент жодних нині офіційно українських міст, перш за все, Харків. Згадаймо іншу загарбницьку війну Кремля, яка сталася через два десятиліття після тих подій -- Зимову, або ж фінську війну. Як відомо, армія комуністичної імперії розпочала війну 30 листопада 1939 року. А уже 1 грудня у містечку Терійокі було оголошено про створення "уряду Фінляндської демократичної Республіки" -- такого аналога "ДНР" та "ЛНР". Зараз Терійокі -- це російський Зеленогорськ, частина Санкт-Петербурга. Але тоді це містечко було частиною Фінляндії, частиною фінської території. І саме тому "уряд ФДР" був проголошений на другий день війни, бо радянська армія захопила частину Фінляндії. І тільки там, на справді фінській землі, Кремль наважився на проголошення своєї власної, ручної фінської влади. Хоча ідея "ФДР" виникла за кілька місяців до початку воєнних дій, це було аж ніяк не спонтанне рішення. Головний удар по путінських вигадках Саме так відбулося і наприкінці 1918 року. Чому російські комуністи та підконтрольні їм українські зрадники оголосили про створення "уряду УСРР" у Суджі -- хоча зібрали цю структуру аж ген у Курську? (Як і "уряд ФДР" зібрали, звісно ж, не у Терійокі, а у Ленінграді чи Москві.) Бо Суджа -- і тодішня кремлівська влада це добре знала -- була частиною української території. От "УСРР" і проголосили на території, заселеній українцями. Тож Путін у своїй заяві про Леніна як творця України -- не так глибоко й помиляється. Тільки от Ленін створив не Україну, а її комуністичний симулякр. Але створив -- на українській території, якою було колишнє місто Сумського слобідського полку Суджа. Було, і дякуючи стареньким місцевим бабусям, залишається українською територією. Тому Україна має значно більше право заявити про те, що це Суджа повернулася до рідної гавані. Бо навіть, попри століття тотальної русифікації, тут і досі живуть українці, нащадки українців Східної Слобожанщини. І цей факт б’є по Путіну та його імперських амбіціях чи не сильніше, ніж підрозділи Збройних сил України, які змінюють російські імперські триколори на українські прапори свободи.

Росія планує вивезти евакуйованих мешканців Курської області на окуповані території Запорізької області. Це потрібно їм для того, щоб прикрити ними свої військові об’єкти від ураження. Про це повідомив голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. "Окупанти заявляють, що окупована Запорізька область готова прийняти евакуйованих з Курської області та розмістити їх на базах відпочинку. Про підтримку людей точно не йдеться", — заявив він. За словами Федорова ворог має план. Зокрема, йдеться про прикриття військ та фінансову вигоду. Так, окупанти хочуть використовувати цивільних як живий щит для захисту своїх військових об'єктів, щоб ускладнити їх ураження. До того ж, анонсувавши евакуацію, очільник так званої "адміністрації" тимчасово окупованої Запорізької області Євген Балицький одразу звернувся до федерального бюджету за додатковим фінансуванням. "Його цікавлять не люди, а можливість заробити", — наголосив Федоров. Міністр додав, що люди неохоче погоджуються на евакуацію в Запорізьку область. Росіяни розуміють, що "ця територія буде звільнена, тому не бачать сенсу в переселенні на короткий час". Також близькість до лінії фронту підсилює їхні побоювання. Нагадаємо, під час вечірнього відеозвернення 14 серпня президент Володимир Зеленський запевнив, що Україна досягає стратегічної мети у Курській області. Там наші захисники проводять спецоперацію.

Росіян, яких евакуювали із Курської області Росії, відправлять на окуповані території українського Запоріжжя. Вони проживатимуть у санаторіях та пансіонатах. Таку заяву зробив тимчасовий виконувач обов'язків губернатора Курської області Олексій Смирнов. "Говорив сьогодні із губернатором Запорізької області Євгеном Балицьким про поточну ситуацію в Курській області та можливі заходи щодо покращення безпеки наших громадян. Запорізька область — регіон, який живе в умовах воєнного стану, щодня веде боротьбу з українським нацизмом, має величезний досвід як у військових діях, так і у волонтерській роботі, і цей досвід може допомогти нам", — написав він на своїй сторінці у Telegram. За його словами, Балицький запропонував поселити переселенців із Курської області у санаторіях та пансіонатах на березі Азовського моря. "Найближчим часом буде укомплектовано перші рейси для доставки людей до пунктів тимчасового розміщення Запорізької області. Також до Курської області прибули запорізькі волонтери, які допомагатимуть мешканцям тут, на місці", — зазначив Смирнов. Також посадовець додав, що на місцях працюватимуть юристи та фахівці уряду Запорізької області, які допоможуть мешканцям Курської області в оформленні необхідних документів та нададуть правову підтримку у рамках режиму контртерористичної операції. Нагадаємо, що, за інформацією аналітиків американського Інституту вивчення війни, українські війська й надалі активно просуваються територією Курської області. Це відбувається, попри заяви російських військових блогерів про стабілізацію лінії фронту.