Астрономи за допомогою космічних телескопів «Свіфт» і XMM-Newton виявили новий рентгенівський затемнений поляр - рідкісний різновид катаклізмічних подвійних систем, яких відомо на сьогодні лише 12.
Це відкриття допоможе розібратися у впливі магнітних полів на процеси акреції речовин на зірку і показує, що подібні системи все ж досить поширені в нашій галактиці. Препринт роботи доступний на ArXiv.org.
Поляри (або системи типу AM Геркулеса) є різновидом катаклізмічних змінних і являють собою тісні подвійні системи, що складаються зі звичайної зірки і білого карлика, що володіє вкрай сильним магнітним полем (від 10 до 230 мегагаусс).
Через переповнення зіркою головної послідовності своєї порожнини Роша, речовина з неї перетікає на білий карлик, однак аккреційний диск при цьому не утворюється через вплив магнітного поля карлика, яке також відповідальне за синхронізацію періоду обертання білого карлика з орбітальним періодом подвійний системи.
Поляри є яскравими джерелами в рентгенівському, оптичному і інфрачервоному діапазонах хвиль. На сьогоднішній день відомо більше 140 полярів, дослідження подібних об'єктів дає можливість розібратися у впливі магнітних полів на процеси акреції.
Тепер група астрономів на чолі з Федеріко Бернардіні (Federico Bernardini) з Римської обсерваторії повідомляє про відкриття рентгенівського затемнення поляра 2PBCJ0658.0-1746 (J0658) - рідкісного різновиду катаклізмічних систем, яких на сьогоднішній день відомо всього 12 штук.
Система знаходиться на відстані близько 681 світлових років від Сонця і складається з білого карлика з масою не менше 0,6 мас Сонця і зірки-компаньйона спектрального класу M4, яка приблизно в чотири рази менше Сонця і має масу від 0,2 до 0,25 мас Сонця.
Ефективна температура білого карлика оцінюється в 12-22 тисячі кельвінів, а другий зірки - близько 3 тисяч кельвінів.
Спочатку об'єкт був виявлений космічним телескопом «Свіфт» в 2009 році, проте тоді його тип не вдалося встановити. Оптичні спостереження, проведені в 2017-2018 роках, дозволили визначити, що це катаклізмічна змінна зоря.
Тепер же, дані спостережень за об'єктом, проведених в кінці 2018 року за допомогою орбітального телескопа «XMM-Newton», і повторний аналіз даних «Свіфта», дозволили визначити, що це затемнений поляр.
Він є джерелом високоенергетичного рентгенівського випромінювання, в якому компоненти обертаються навколо один одного з періодом 2,38 години, що відбивається на коливаннях потоку випромінювання від системи.
Передбачається, що значення індукції магнітного поля білого карлика може бути менше десяти мегагауссов. Це відкриття показує, що подібні системи все ж досить поширені і потрібні нові пошукові кампанії.
Що ж стосується нововідкритого поляра, то астрономи хочуть продовжити спостереження за ним з метою точного визначення напруженості магнітного поля білого карлика і вивчення його топології.
