Футбольний сезон в Україні розпочався із кількох резонансних подій, які вкотре підтвердили неспроможність вітчизняної футбольної влади дивитися хоча б на кілька кроків уперед. СК "Дніпро-1" (Дніпро), який зайняв у попередньому чемпіонаті четверте місце і кваліфікувався у Лігу конференцій УЄФА — раптово взяв та й припинив існування. Раптово, звісно ж, лише для футбольних чиновників, бо чутки про проблеми з фінансами у клуба, який формально очолював почесний президент Юрій Береза, а фактично, за неофіційною інформацією, стояли гроші Ігоря Коломойського — говорили давно.
Зникнення на рівному місці одного із лідерів вітчизняної Прем’єр-ліги створило відразу кілька проблем. І якщо одну з них — заміщення "Дніпра-1" в УПЛ — все ж вирішили (про що згодом), то інша — європейська — обернулася для України ганьбою і катастрофою. Річ у тім, що заявка на участь у Лізі конференцій уже була подана, тож Українська асоціація футболу не змогла (чи не захотіла) зробити якісь рухи у напрямку того, аби замінити неіснуючий уже клуб у кваліфікації до цього європейського турніру.
Тож угорська "Академія Пушкаша", яка мала грати з "Дніпром-1" — спокійно собі отримала дві технічні перемоги 3:0, а Україна втратила одне місце у євросезоні на буквально рівному місці. І це справжня біда, бо вітчизняні клуби й так в останні роки грають на євро арені дуже і дуже погано. Фактично лише донецький "Шахтар" так чи інакше намагається набирати очки в таблицю коефіцієнтів УЄФА і тримати нашу країну уже хоча б на рівні відвертих середняків, а не аутсайдерів з претензіями.
Минулого сезону із 20,5 очок у європейський залік половину, 11, набрали саме "гірники". Позаминулого — майже половину, 13 із 28,5. До речі, тоді, в сезоні-22/23, 9 очок, другий результат серед українських клубів, набрав саме "Дніпро-1". Зараз цей клуб залишив Україну з повним нулем. Зважаючи на те, що інший учасник єврокубків, "Полісся", свій перший матч програло відверто слабеньким словенцям з люблінської "Олімпії" 0:2, цілком може виявитися, що витягувати усіх знову доведеться "Шахтарю", та ще "Динамо". Що, зважаючи на зміни у регламенті проведення Ліги чемпіонів, навряд чи принесе Україні багато залікових балів у загальноєвропейську таблицю.
Звісно, умовний львівський "Рух", яким можна було замінити "Дніпро-1", не є якимось суперклубом — але принаймні він прагнув грати у єврокубках і, можливо, набрав би хоч якісь очки у загальноукраїнський кошик. Тож питання до УПЛ та УАФ — чому клуб з Дніпра, який, як усім у футбольній спільноті було відомо, доживав останні місяці й навіть тижні, заявили у єврокубки, фактично зробивши подарунок як "Академії Пушкаша", так і сусідам України в таблиці коефіцієнтів...
З міжнародного фронту повертаємося на внутрішній — і констатуємо, що, в принципі, не якийсь унікальний випадок ("Дніпро-1" це далеко не перший український клуб, який зник з футбольної мапи) знову обернувся незрозумілими маніпуляціями з боку Прем’єр-ліги та футбольної асоціації.
Два десятиліття тому уперше клуб, який не вилетів із топ-дивізіону (тоді ще вищої ліги), припинив своє існування — це була "Олександрія". Той випадок, у міжсезоння-2003, справді став унікальним — до того ніхто із футбольної еліти не зникав, як мильна булька. Не зникла, до речі, і "Олександрія", досить швидко реінкарнувавшись на нижніх поверхах професійної лігової системи — чим тільки посилила упевненість у тих чутках, які говорили, що знялася вона не просто так, а задля того, аби забезпечити місце у вищій лізі для запорізького "Металурга", який тоді саме вилетів з передостаннього місця.
Чутки чутками, але рішення Бюро Професійної футбольної ліги було саме таким — із чотирьох варіантів (запросити третю команду першої ліги, "Нафтовик" з Охтирки; провести стиковий матч між "Нафтовиком" та 15-ою командою вищої ліги, "Металургом"; провести стиковий матч між "Металургом" та 16-ою командою вищої ліги, харківським "Металістом"; віддати місце "Олександрі" запорізькому "Металургу") обрали запорізький.
Обирали вручну — і це було зрозуміло, бо, як ми уже сказали, до 2003 року подібних випадків у вищій лізі українського футболу не траплялося. І замішаний тут "Металург" чи ні, але таке вирішення ситуації тоді було зрозумілим — в регламенті нічого про подібні випадки не сказано, вирішили в ручному режимі, обравши один із кількох варіантів.
Але — відтоді пройшов уже 21 рік. Зникнення клубів елітного дивізіону стало, на жаль, звичним явищем. Згадаймо, як це було.
2012/13 — "Кривбас" (Кривий Ріг), фінішувавши сьомим, не отримує атестат на наступний сезон.
2013/14 — посеред сезону самоліквідувався не потрібний нікому київський "Арсенал". По завершенні сезону зникли два кримські клуби, сімферопольська "Таврія" та ФК "Севастополь", які втратили свої бази й стадіони після анексії Кримського півострову росіянами. (А власник "Севастополя" ще й виявився справжнім колаборантом та зрадником.)
2014/15 — розформували донецький "Металург", який після окупації його рідного міста перестав бути цікавий власникам.
2015/16 — посеред сезону зник інший "Металург", запорізький (за дикими чутками, його власник просто програв у карти). А ще двом клубам, "Говерлі" ОПЗЖиста Нестора Шуфрича та "Металіста" януковичського младоолігарха Сергія Курченка, не видали атестати на наступний сезон.
2016/17 — "Дніпро", який 2015-го грав у фіналі Ліги Європи, другого за значенням єврокубка, а 2016-го завоював бронзові медалі УПЛ, вилетів відразу у другу лігу, проминувши за численні борги (які власник, Ігор Коломойський, дуже не любив платити) лігу першу.
2020/21 — донецький "Олімпік", який грав за межами окупованої батьківщини, знявся з турніру за два тижні до початку нового чемпіонату.
2021/22 — "Десна" (Чернігів) та ФК "Маріуполь" припинили свою участь у футбольних змаганнях через війну — Чернігів був в облозі, стадіон "Десни" обстріляли, а Маріуполь після масованих авіа- та артилерійських ударів росіяни взагалі захопили.
Здавалося б, кількість випадків, коли футбольний клуб, який не понизився у класі за спортивним принципом, але з інших причин припинив виступи чи взагалі існування — більш ніж достатня для того, аби зробити відповідні висновки. Та що ж ми бачимо насправді?
Ні Прем’єр-ліга, ні УАФ не подумали про такий нюанс. Тож в регламент змагань не було внесено простого і зрозумілого пункту — що має відбутися, якщо один чи кілька клубів УПЛ, які не вилетіли за підсумками турніру, зникають. Досі, через два десятиліття після першого подібного випадку, українські футбольні чиновники не здогадалися автоматизувати цей процес.
І неважливо, яким би було це рішення — залишається найвище місце із тих, хто вилетів у першу лігу ПФЛ; підіймається найвище місце із тих, хто не кваліфікувався в УПЛ; проводяться стикові матчі чи стиковий турнір. Хоча тут можна дискутувати, що логічніше — дати ще один шанс одному з УПЛ-невдах чи заохотити клуб першої ліги, який прагнув піднятися в еліту, але програв боротьбу сильнішим. Але ми не маємо простого й елементарного механізму, який би вирішував це питання в автоматичному режимі.
Як у випадку із "Дніпром-1" у Лізі конференцій. В УЄФА не стали збирати жодні засідання, не проводили жодних обговорень. Український клуб не приїде на матчі? Він взагалі розформований? Чудово — ось вам автоматичні поразки, а вашим суперникам автоматичні перемоги. І крапка.
А в Україні досі подібні питання вирішують у ручному режимі. Що, справді, викликає питання — а чи не спеціально це зроблено, аби маніпулювати тим самим місцем в УПЛ (хто більше запропонує, той це місце й отримає)? До речі, після первісної ідеї віддати місце "Дніпра-1" закарпатському "Минаю", який вилетів з 15-го місця — саме такі чутки й з’явилися. Рішення провести турнір чотирьох команд — у якому "Минай" дійшов до фіналу, де програв першоліговому "Лівому берегу" — ці чутки розвіяло.
Але це не скасовує того факту, що усе знову вирішилося в ручному режимі, екстреним порядком. Бо не було передбачене в регламенті. Цікаво, чи у новий регламент врешті впишуть цю елементарну норму, аби не змушувати команди грати посеред літнього процесу передсезонної підготовки два нікому не потрібні матчі...
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
