8 серпня минає рівно два місяці відтоді, коли з'явилась офіційна інформація про початок контрнаступу ЗСУ на Півдні України. І хоч події розвиваються не так стрімко, як це хотілося б багатьом диванним експертам, говорити про застій чи тим більше провал не доводиться. Це стверджують навіть авторитетні західні експерти.
"Якщо комусь здається, що нічого не відбувається, то це помилка. Повільний, але впертий наступ українських частин на Півдні триває. Доки росіяни нашвидкуруч намагаються зліпити нові підрозділи з побитих старих, ЗСУ перейшли першу лінію їх оборони й взялися за другу", — зазначав австрійський воєнний аналітик Том Купер.
Аналіз західною пресою українського контрнаступу — це нерідко форсування подій та завищені очікування, які ставлять читача у глухий кут при раціональному осмисленні подій на фронті. Звісно, там проскакує й раціональне зерно, але здебільшого переважають "емоційні каруселі" від "Україна виявилась неготовою до власного контрнаступу, все пропало" до "Україна ще не почала контрнаступ по-справжньому".
Так, колишній командувач сухопутних військ Польщі генерал Вальдемар Скжипчак у коментарі польському виданню Rzeczpospolita заявив, що українська армія виявилася не готовою до боротьби з російськими мінними полями. Також, на його думку, ще однією проблемою для України в її контрнаступі стала відсутність переваги в повітрі, що дає можливість російській авіації атакувати колони української техніки ще на марші.
Трохи відрізняються погляди американців. Видання The Washington Post 27 червня писало, що російські мінні поля не скасовують наступ ЗСУ, а лише сповільнюють його.
"Це буде важка боротьба, однак українці роблять усе правильно, намагаючись зберегти максимум життів. На початкових етапах наступ уже показав результати та засвідчив, що як би росіяни не старалися, вони не можуть втримати вже захоплені землі, тож про окупацію якихось нових територій годі й казати", — йдеться у матеріалі.
Але вже 3 серпня американська газета New York Times повідомила, що ЗСУ під час контрнаступу відмовились від "американської тактики прориву" і повернулися до тієї, яку "знають найкраще". Тобто українці зосередились на виснаженні російських військ артилерією та ракетами великої дальності замість того, щоб штурмувати мінні поля під вогнем. Забігаючи наперед зазначимо, що американці виявились найбільш передбачуваними.
А 7 серпня Institute for the Study of War (ISW) змушений був визнати, що ударами по мостах у Криму українська армія методично відрізає російське угруповання на Півдні, створюючи умови для своїх вирішальних операцій. "Внаслідок таких успішних дій ЗСУ, варто очікувати значних перебоїв у логістиці окупантів та ймовірності затримок постачання військових вантажів", — зазначали аналітики Інституту.
Після відносно малоефективної тактики штурму укріплених російських позицій "в лоб", яка хоч і призводила до звільнення в середньому двох населених пунктів в тиждень, однак мала побічний ефект у вигляді втрат у живій силі та бронетехніці, ЗСУ повернулися до тактики, яка торік принесла результат на правобережжі Херсонщини.
Вона зводиться до методичного вибивання ворога на всій території, куди можна дотягнутися артилерією, ракетами й дронами (по суті, на всій окупованій території Запорізької, Херсонської та півдня Донецької областей аж до Азовського моря, плюс північ Криму), ворожих складів з боєприпасами й паливо-мастильними матеріалами, штабів, мостів, аеродромів та інших об'єктів, без яких неможливо, або дуже складно вести бойові дії.
За задумом, це має призвести до снарядного і паливного "голоду" російської армії, що відобразиться у зниженні здатності ворога чинити опір і тим більше контратакувати. А виведені з ладу мости ускладнять підтягування резервів з "материкової" Росії у Крим і з Криму на "материкову" Україну. Якщо пригадувати минулорічну Херсонщину, то аналогічна тактика призвела до того, що після чотирьох місяців щоденної "бавовни" росіянам не залишилось нічого іншого, крім як відступити з усієї території на правому березі Дніпра.
Паралельно з цим ЗСУ продовжили розхитувати лобову оборону росіян, збільшивши при цьому кількість напрямків. До Кам'янського (на Мелітополь), Оріхівського (на Бердянськ) і Велико-Новосілівського (на Маріуполь) додався Вугледарський, з якого також проглядається шлях на Маріуполь. За великим рахунком, протягом останнього місяця перманентні українські штурми, розвідки боєм і методичні розмінування місцевості на Півдні тривали по всій лінії фронту — від Кам'янського до Вугледара.
Основні напрямки контрнаступу ЗСУ на Півдні. Мапа DeepStateMAP
Очевидно, що така тактика не ставить за самоціль якнайшвидше звільнення окремих населених пунктів, а покликана зменшити бойовий потенціал російської армії на цій ділянці фронту в цілому. Однак навіть за таких умов ЗСУ змогли покращити географію контрнаступу, звільнивши 27 липня ще один населений пункт — село Старомайорське Донецької області на Велико-Новосілівському напрямку. Також за другий місяць контрнаступу ЗСУ звільнили на Півдні, за офіційними даними Міноборони України, 46,3 кілометра квадратних території, довівши загальну площу деокупації до 204,7 кілометра квадратних. Це більше, аніж змогла захопити Росія за цілі зиму і весну свого "великого наступу".
При цьому найбільш активні наступальні дії ведуться між населеними пунктами Роботине і Вербове на Оріхівському напрямку (там ЗСУ навіть зуміли пробитись до так званої "Лінії Суровікіна"), а також у напрямку сіл Приютне, Урожайне і Новодонецьке на Велико-Новосілівському напрямку. Всюди українська армія має, як заведено говорити в таких випадках, оперативно-тактичну перевагу. Усі названі населені пункти перебувають під вогневим контролем ЗСУ, і їхня деокупація є лише питанням часу.
Звільнені території на Кам'янському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Звільнені території на Велико-Новоселівському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Звільнені території на Оріхівському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Звільнені території на Вугледарському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Також варто відзначити такий важливий момент, як залучення Росією своїх резервів. За неперевіреною інформацією (а перевірити її наразі неможливо), росіяни вже залучили всі незадіяні раніше боєздатні військові формування і перебувають в кроці від того, щоб латати дірки в обороні шляхом перекидання сил і засобів з одного відтинку фронту на інший.
Щоправда, за даними американських ЗМІ, Україна також залучила свої резерви з-поміж тих бригад, які були підготовлені й озброєні західними союзниками.
Таким чином станом на кінець другого місяця контрнаступу продовжує зберігатись ситуація, яку військові називають "нестійка рівновага". ЗСУ продовжують тиск у кількох напрямках майже по всій лінії фронту, паралельно випалюючи склади в російському тилу. Російська оборона хоч і продовжує стояти, однак вже помітно прогнулась і почала давати тріщини.
І хоч про "каскадний обвал фронту" ще не йдеться, є всі підстави вважати, що він не за горами. Адже за перші два місяці контрнаступу ЗСУ зробили, по суті, найважче — майже пройшли мінні поля, подекуди вклинившись в першу лінію оборонних укріплень росіян. Після її прориву просування ЗСУ відбуватиметься швидше, адже в нинішньому російському тилу немає суцільних мінних полів і зробити їх вони, відступаючи, не встигнуть.
На даному ж етапі має значення не так обсяги звільненої території чи кількість деокупованих населених пунктів, як темп, який тримають українські військові. Як зауважив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, українські війська "крок за кроком продовжують створювати умови для просування вперед". Тож запасімось терпінням і віримо в ЗСУ.
Денис Крига, спеціально для TrueUA
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
