Одна повітряна війна — різні вектори. Куди били Україна й Росія у січні 2025 року
Російські окупаційні війська продовжують завдавати регулярних ракетно-дронових атак по території України (втім, не тільки по наших містах). Сили оборони України, своєю чергою, відповідають не менш активними ударами по об’єктах на території країни-агресора. З одного боку, ситуація є нібито ідентичною. З іншого — те, куди прилітають російські та українські дрони, демонструє і загальну різницю між ЗСУ та російською армією, між Україною та країною-агресором.
Українські атаки: нафтогазовий вектор
Повітряні атаки Збройних сил України по території Російської Федерації почалися ще 2022 року. І в кожен конкретний момент часу вони мали відповідно орієнтований вектор. Так відбувається і зараз, під час чергової серії ударів українських дронів. Після нещодавніх атак по нафтосховищах Сили оборони України повернулися до перевіреної раніше тактики — знищення нафтопереробної галузі країни-агресора.
24 січня під час однієї з наймасованіших атак під удар потрапив один із найбільших російських нафтопереробних заводів — Рязанський. Тоді ж безпілотники прилетіли на інший рязанський об’єкт — теплову електростанцію.
26 січня Україна завдала повторного удару по Рязанському НПЗ. Офіційно причини повторного удару, звісно ж, не називаються, але можна зробити висновок, що перший удар не завдав такої шкоди, як очікувалося. І справді, після атаки 26-го нафтопереробний завод охопила настільки масштабна пожежа, що з нею місцеві МНСники нічого не змогли зробити (крім того, що була вигадана формула "контрольоване вигоряння", тобто коли структури, відповідальні за гасіння пожеж, просто сидять і чекають, коли нарешті все згорить, щоб потім заявити, що пожежа зупинена).
Наступного дня, 27 січня, українські дрони атакували нафтопереробний завод у Тверській області. 29-го — у Нижегородській, в місті Кстово. (А також нафтоперекачувальну станцію в Андреаполі, що у Тверській області.)
31 січня під український удар потрапив нафтопереробний завод ТОВ "Лукойл-Волгограднафтопереробка" у місті Волгоград.
Усе це разом з американськими санкціями, які, за деякими даними, підштовхнули двох головних покупців російської нафти — Індію та Китай — відмовитися від цього поставника — свідчить про те, що зараз Україна і союзники систематично і планомірно вибивають з рук Володимира Путіна головний козир, головний пункт наповнення бюджету. Який (бюджет) на початку 2025 року залишає бажати значно кращого, ніж про нього розповідають кремлівські пропагандисти.
Російські атаки: люди, люди та ще раз люди
А тепер подивимося, куди били російські ракети й дрони за цей же період — останній тиждень січня. 26 числа шість бомб прилетіли у місто Берислав на правобережжі Дніпра у Херсонській області. Кілька лікарів отримали контузії. Взагалі Херсон і околиці можна згадувати практично щодня — настільки часто росіяни обстрілюють втрачену ними восени 2022 року територію.
27 січня — удар по місту Степногірськ, що у Запорізькій області. Наслідком прильоті КАБів стали чотири поранені. Наступного дня під удар потрапили Харків (пожежа на підприємстві, четверо поранених людей), Одеса та область (пожежа на складі із зерном).
29 січня також, на жаль, не обійшлося без жертв. У Миколаєві під час удару на підприємство харчової промисловості загинули дві працівниці. Для атаки на Київ тієї ночі росіяни використали "шахеди", нашпиговані шрапнеллю — дрібними осколками. Як повідомляв керівник Офісу президента Андрій Єрмак бойова частина у таких дронах разом зі шрапнеллю досягає 90 кг, аби збільшити кількість жертв серед цивільних.
30 січня — російський дрон чи його залишки врізалися у багатоповерхівку на околиці Сум. Частина квартир в одному під’їзді повністю знищена, дев'ятеро мирних мешканців загинули. У Краматорську на Донеччині того ж дня обійшлося без жертв, але понад десять осіб постраждали внаслідок удару по цивільній інфраструктурі.
31 січня мішенню для росіян знову стала Одеса. Удар прийшовся по історичному центру міста, постраждав готель "Брістоль", один із яскравих зразків необарокової архітектури кінця ХІХ століття.
І нарешті 1 лютого ракета Х-22 прилетіла у багатоповерхівку в Полтаві. Загинули 14 місцевих мешканців, з них двоє — діти.
Як бачимо, тут теж можна помітити спільний вектор. Росіяни б’ють по житлових будинках, по цивільній інфраструктурі, яка не має жодного відношення до Збройних сил України, як намагаються переконати світ російські пропагандисти. А часто ми не чуємо взагалі жодних коментарів — ударили, влучили у житловий будинок і забули про це, ніби й не було.
Бий своїх, щоб чужі боялися
І це стосується не тільки українських територій. Того ж дня, коли ракета прилетіла у полтавський житловий будинок, російська авіабомба упала на будинок-інтернат для літніх людей у місті Суджа Курської області, яке тимчасово контролюють українські війська.
Тут, звісна річ, росіяни не обійшлися без коментарів. Спочатку російські пропагандисти заявили, що завдали удару по скупченню ЗСУ в Суджі, а потім, коли стало відомо, куди саме упала бомба — почали звинувачувати у цьому самих українців, мовляв, це була провокація, спрямована на те, аби зірвати можливі переговори. Так, ніби для зриву переговорів недостатньо перерахованих вище ударів російських окупантів по українській території.
При цьому росіяни "забули", що 12 січня вони уже били по суджанському інтернату, але тоді заявлялося, що там, мовляв, був штаб українських військ. Зараз вони намагаються запевнити світову спільноту у тому, що це був удар ЗСУ.
І Суджа стала не єдиним російським населеним пунктом, який постраждав внаслідок дій російської ж армії. Одна з ракет упала на території Липецької області РФ, спричинивши відключення електроенергії у понад 500 будинках.
Усе це свідчить про те, що у той час, коли Україна здійснює планові атаки на нафтову інфраструктуру Росії, намагаючись зупинити експорт російської нафти — росіяни без особливої воєнної користі, б’ють по звичайних житлових будинках та цивільній інфраструктурі, причому не тільки українській, а і своїй. Можна сказати, що від дій російської армії росіян постраждало значно більше, ніж від масових атак Сил оборони України. Війна не просто прийшла на територію Росії – її в прямому смислі принесла туди сама російська армія. І, зважаючи на випадок із Суджею, не планує у цьому зупинятися.
