Сезон-2024/25 в українському футболі тільки розпочався, як його сколихнув перший гучний скандал у Прем’єр-лізі. Скандал, який уже й завершився, але залишив свій слід в історії. Та оскільки ідея, заявлена ініціаторами, геть не нова, варто згадати найяскравіші зразки попередніх шантаж-заяв від власників вітчизняних футбольних клубів.
Для початку нагадаємо суть нинішнього скандалу. Власник футбольного клубу "Інгулець", сумновідомий на усю країну бізнесмен Олександр Поворознюк, знаний як "Папа", обурився на рішення Української асоціації футболу, яка не дозволила "Інгульцю" грати домашні матчі на новому клубному стадіоні — щойно збудованому.
Причина була проста — невідповідність вимогам, які висуваються до арен клубів Прем’єр-ліги. Конкретніше — однією із ключових причин була відсутність повноцінного (згідно з наявними технічними вимогами) укриття на випадок повітряної тривоги.
Новий стадіон "Інгульця"
Поворознюк, який уже встиг прославитися різкими — і не завжди цензурними — заявами, відреагував у притаманному стилі, повідомивши, що взагалі зніме команду з чемпіонату. Потім почалися очікувані торги між клубом і Асоціацією, і усе завершилося компромісом у вигляді формату "у першому колі усі матчі "Інгулець" грає на виїзді й доводить до ума новий стадіон, а навесні усі матчі гратиме уже вдома". Таким чином скандал прогнозовано завершився без втрати "Інгульця" для Прем’єр-ліги.
Заява Олександра Поворознюка про зняття клубу з чемпіонату — явище не унікальне. В історії українського футболу незалежних часів вони траплялися досить часто. Причому у деяких випадках скандали навіть виходили за межі суто футбольного світу — і набували політичного забарвлення.
Власне, один із перших таких скандалів саме і розвивався у подібному ключі. А ініціатором скандалу став донецький "Шахтар". На початку сезону-94/95 донеччани (власником яких ще був не Ринат Ахметов, а Ахать Брагін, який загине під час вибуху на стадіоні "Шахтар" буквально за рік) зіграли вісім матчів без поразок — і у перспективі серйозно планували поборотися на чемпіонський титул. Але матч 9-го туру в Тернополі завершився поразкою від місцевої "Нови" з рахунком 1:2. Донеччани тоді заявили, що ще один їхній гол бригада арбітрів не зарахувала помилково — м’яч, згідно із технічним записом, який вів представник гостей, таки перетнув лінію воріт.
Скандал досить швидко розкрутився до точки "зняття з чемпіонату", ба більше — гірники заявили, що можуть перейти у сусідній, російський чемпіонат. Попри те, що такий крок навряд чи був можливим (УЄФА не дозволяє клубам з однієї країни грати у чемпіонатах іншої; а ті кілька випадків, які є — по-перше, не стосуються топ-дивізіонів, а по-друге, тільки підтверджують правило), керівництво "Шахтаря" продовжило педалювати тему "дезертирства". І навіть домоглося певних поступок з боку Федерації.
По-перше, матч переграли — щоправда, аж у грудні, та й "Шахтар" тоді програв з іще більшим рахунком (0:2). А боротьба за чемпіонський титул завершилася для донецького клубу підсумковим четвертим містом. По-друге, вважається, що саме цей скандал спричинився до створення Професійної футбольної ліги, яка стала справжнім кроком уперед в організації професійних футбольних змагань в Україні. А через деякий час ПФЛ очолив представник "Шахтаря", перший віце-президент клубу Равіль Сафіуллін.
Інший "політичний" скандал мав місце у наступному десятилітті на протилежному кінці України. 2007 року одіозний власник львівських "Карпат" Петро Димінський (який зараз перебуває за межами країни, бо його підозрюють у вчиненні смертельної ДТП) обурився на рішення Федерації футболу, контрольно-дисциплінарний комітет якої проігнорував факт епідемії грипу в "Карпатах" і змусив їх грати календарний матч чемпіонату з "Металістом" — і заявив, що "Карпати" можуть і відправитися до чемпіонату сусідньої Польщі.
Петро Димінський. Фото: УНІАН
Згодом Димінський визнав, що слова про чемпіонат Польщі були сказані на емоціях — й історія досить швидко затихла. Після чого усі скандали у форматі "нас погано судять, будемо зніматися з чемпіонату" проходили без політичної складової. А скандалів таких вистачало, деякі клуби втрапляли у них навіть неодноразово.
Скажімо, неіснуючий сьогодні клуб "Говерла" заявляв про можливість знятися зі змагань двічі протягом трьох років. 2009 року власник клубу, який тоді ще називався "Закарпаттям", нардеп Нестор Шуфрич, образився на суддів, які — на його думку — систематично вели роботу проти представника Закарпаття у Прем’єр-лізі. (Тут варто відзначити, що "Закарпаття"/"Говерла" протягом усього свого прем’єр-лігового періоду мали репутацію команди-ліфта, постійно дрефуючи між Прем’єр-лігою та 1 лігою ПФЛ, часто вилітаючи з еліти відразу після підйому туди. Найдовший період безперервного перебування в УПЛ у "Говерли" був уже перед зникненням — чотири сезони поспіль. Тож результати на межі на межі нульових та десятих років у закарпатців справді були не дуже.)
А через три роки, 2012-го, уже син нардепа, віце-президент "Говерли" Олександр Шуфрич, погрожував знятися з чемпіонату, бо його команду, мовляв, упереджено судили арбітри, а Федерація та Прем’єр-ліга не давали гарантій кваліфікованого арбітражу. Цікаво, що через чотири роки "Говерла" таки зніметься з чемпіонату і взагалі зникне, але уже зовсім з інших причин, через купу боргів, які Шуфричі виплачувати не могли чи не хотіли.
Олександр Шуфрич. Фото: matchday.ua
На футбольні організації ображався і донецький "Олімпік", який 2017 року планував зніматися зі змагань через заяву голови комітету з етики та чесної гри Федерації футболу України Франческо Баранки про те, що молодіжна команда "Олімпіка", говорячи футбольним сленгом, "грає на контору". (Тобто футболісти забезпечують необхідні для перемог певних ставок, які робилися перед іграми у букмекерських конторах.) Ця історія теж нічим не завершилася, а "Олімпік", як і "Говерла", невдовзі (2021 року) зник з футбольної мапи України через відсутність фінансування.
Були в історії українського футболу й заяви про можливість зняття з чемпіонату, пов’язані з власне футбольними справами досить опосередковано. Так, 2015 року луцька "Волинь" у скандалі з місцевою федерацією футболу — суперечка йшла навколо того, є "Волинь" колективним членом федерації футболу Волині чи ні — також погрожувала припинити виступи у чемпіонаті України.
А 2019 року про можливість зійти з прем’єр-лігової дистанції заявив навіть головний гранд в історії нашого футболу, київське "Динамо". Президент "Динамо" Ігор Суркіс так відреагував на бажання Прем’єр-ліги організувати єдиний телевізійний пул (ситуацію, коли матчі усіх команд ліги демонструє на ТБ та в інтернеті один транслятор). Річ у тім, що цей телепул організовувався існуючими на той момент телеканалами "Футбол", які належали власнику "Шахтаря" Ринату Ахметову — і здатися на милість головного конкурента Суркіс не хотів.
Ігор Суркіс. Сайт ФК "Динамо"
Президент київського клубу тоді заявив, що права на трансляцію матчів "Динамо" не передасть телеканалам Ахметова за будь-яких умов — навіть якщо постане питання про не допуск багаторазового чемпіона України до змагань.
Звісно ж, і ця, і усі інші історії зняттям футбольних клубів з чемпіонату України ніколи не завершувалися. А якщо ці клуби, як уже було сказано, припиняли участь у змаганнях — це було пов’язане зовсім з іншими питаннями, перш за все фінансовими. Та шантажний аргумент "ми знімемося з чемпіонату" власники різних українських клубів використовували й, як бачимо, використовують досі. Головною причиною такого кроку, на нашу думку, є відсутність повноцінного і конструктивного діалогу між клубами, Прем’єр-лігою та Асоціацією — тож бізнесмени, які фінансують футбольні клуби, просто не знають і не мають інших шляхів, як переходити до шантажу.
Хоч у випадку із "Інгульцем" цей шантаж міг би й завершитися зняттям клубу — принаймні, відсутністю кроків назустріч з боку УАФ, бо, будемо чесними, нічого особливого український футбол зі зникненням "Інгульця" не втратить. Втім, буквально кілька місяців тому, у міжсезоння, з футбольної мапи зник віце-чемпіон України 2022/23, ФК "Дніпро-1". Чергова смерть футбольного клубу лише додала б негативу і так зіпсованому іміджу футболу в Україні. Тому сторони й пішли на поступки одна одній — бо Поворознюку, попри все, цікаво грати у Прем’єр-лізі, а УПЛ не хочеться мати імідж організації, де регулярно зникають учасники змагань.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
