Прощання з Лігою чемпіонів і Степаненком. Темні часи українського футболу
Для футбольної України 30 січня завершився європейський сезон. Якщо "Шахтар" у Лізі чемпіонів до останнього туру боровся за місце у плей-офф (втім, як показали результати восьмого, фінального туру, навіть перемога нічого не дала б донеччанам), то "Динамо" у Лізі Європи втратило усі шанси на плей-офф, програвши шість перших матчів і опинившись на останньому місці в лізі. Пропустивши при цьому уперед навіть представників Азербайджану, Латвії та Ізраїлю — яких у найкращі роки українські гранди просто не помічали на своєму шляху.
За увесь сезон-2024/25 Україна не набрала навіть чотирьох залікових балів. І це підтвердило справжню катастрофу українського футболу, точніше, її продовження. Бо наступного сезону Україна уперше за багато років — уперше в ХХІ столітті! — буде представлена у Лізі чемпіонів лише однією командою. Причому чемпіон України потрапить не у саму Лігу напряму, як цього сезону "Шахтар", а у кваліфікацію ЛЧ. У другий кваліфікаційний раунд. Що означатиме необхідність проходження трьох кваліфікаційних стадій на шляху до власне Ліги. І це — лише тому, що на кінець минулого сезону (місця у кваліфікаціях на сезон розраховуються з річною паузою, на сезон-2025/26 — за підсумками сезону-2023/24) Україна у таблиці коефіцієнтів УЄФА фінішувала на 18-й позиції.
Зараз же Україна опинилася на 23-му місці, передостанньому, яке дозволяє стартувати з другої кваліфікації, а не з першої. Та уже в наступному сезоні з таблиці коефіцієнтів випаде крайній із традиційно п’яти останніх сезонів, які йдуть в залік, сезон-2020/21. В тому сезоні коефіцієнт України був 6,800, тоді як в Угорщини (відстає на 0,9 бала) — 4,250, а у Румунії (відставання від України на 2,4 бала) — лише 3,750. Як бачимо, уже на старті наступного сезону Україна опиниться в зоні аутсайдерів європейського футболу — і, якщо нічого не зміниться на краще, то з сезону-2027/28 чемпіон України змушений буде стартувати у кваліфікації ЛЧ разом із представниками таких країн, як Андорра, Гібралтар і Сан-Марино.
Падіння України майже на дно європейського футболу зрозуміле. Гранди, "Шахтар" і "Динамо", не мають зараз ресурсів для того, аби купляти якісних футболістів — та й хто поїде у воюючу країну, де на матчі єврокубків треба літати не з Борисполя чи Львова, а з сусідніх країн, спочатку багато годин проїхавши туди автобусом. Усі інші учасники єврокубків не мають взагалі нічого — цього сезону уперше аж три представники України не набрали за увесь євросезон жодного залікового очка, тобто не спромоглися навіть на одненьку нічию. І це — у кваліфікаціях євротурнірів, де не було європейських топ-суперників.
Криворізький "Кривбас" (колишній "Гірник", який за давньою українською традицією привласнив собі ім’я історичного клубу) програв чеській "Вікторії", а житомирське "Полісся" — взагалі представнику Словенії, "Олімпії". "Дніпро-1" влаштував справжнє шоу — спочатку зайняв у чемпіонаті України четверте місце, заявився у єврокубки, а потім взяв і припинив існування. До клубу претензій жодних — власник чи інвестор перестав давати гроші, от і не стало коштів для існування. Але чим думала УАФ, заявляючи клуб-майже-банкрот? Про те, що "Дніпро-1" не вийде на сезон-2024/25, говорили усі спортивні ЗМІ ще з початку весни, але Асоціація футболу цього уперто "не помічала". От і отримала у підсумку не заміну "Дніпра-1" на когось іншого, а просто дискваліфікацію.
Отак усі фактори й призвели до того, що Україна натурально посипалася і з недавнього середняка з претензіями — нагадаємо, що ковідного 2020-го донецький "Шахтар" грав у півфіналі Ліги Європи. А наступного сезону відразу дві команди від України виступали у 1/8-й ЛЄ. Нині про такі результати можна лише помріяти.
Що чекає на Україну в європейському сезоні-2024/25? Чемпіон — ним, скоріш за все, стане "Динамо", яке провалило нинішні матчі у Європі — стартуватиме в другому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів. Володар Кубка (якщо ним не стане "Динамо"; якщо ж Кубок виграють кияни — тоді віце-чемпіон України, найімовірніше, це буде "Шахтар") розпочне участь у Лізі Європи з першого ж кваліфікаційного раунду. І на шляху до групи ЛЄ муситиме пройти чотирьох суперників, а серед них можуть виявитися і невдахи кваліфікації ЛЧ.
Ще два місця Україна отримає у кваліфікації Ліги конференцій, найслабшого турніру — де, втім, "Полісся" з "Кривбасом" не зуміли пробитися в стадію Ліги. Для порівняння — у цьогорічній ліговій стадії ЛК грали представники таких "футбольних" країн, як Білорусь, Боснія і Герцеговина, Вельс, Вірменія, Ірландія, Ісландія, Молдова та Північна Ірландія. Ірландці з ісландцями та боснійцями навіть вийшли у плей-офф. А от Польща, на яку українські уболівальники завжди дивилися скоса — не просто вийшла у "євровесну" аж двома командами, так ще й одна з них, "Легія", пробилася напряму у другий нокаут-раунд, 1/8-му фіналу. України, як відомо, в цій Лізі конференцій не було взагалі, жоден із двох клубів не пройшов кваліфікацію.
Звісно, можна чекати, що "Олександрія", яка потужно вистрілила під керівництвом тренера Руслана Ротаня, наступного сезону покаже себе у всій красі. Що "Полісся" чи "Кривбас" (цього разу у них буде одна путівка на двох, і у весняних турах Прем’єр-ліги їм доведеться визначитися — хто ж буде грати у Європі) наберуть хоч якісь очки, не кажучи вже про прохід у лігову стадію ЛК. Але…
Але сподівання ці відверто мізерні. І кожна команда, яка потрапить у лігову стадію кожного з трьох єврокубків — буде сприйматися як справжній футбольний подвиг. Особливо це стосується Ліги чемпіонів. Дуже скоро ми можемо опинитися в ситуації, коли мріятимемо не про перемогу над дортмундською "Боруссією" (як це було в останньому турі Ліги чемпіонів-2024/25), а про сам факт зустрічі з клубом такого рівня. Бо ж вони, як відомо, потрапляють у Лігу чемпіонів напряму, без кваліфікацій. Як ще рік тому український чемпіон…
До речі, про чинного поки що чемпіона — "Шахтар". Матч у Дортмунді став останнім для капітана команди Тараса Степаненка. 35-річний уродженець Великої Новосілки (його малу батьківщину саме у ці дні окупували російські війська), один з останніх вихованців давно зниклого запорізького футбольного клуба "Торпедо", Степаненко підписав контракт із новачком — і уже одним із лідерів у поточному сезоні — турецького чемпіонату, "Еюпспором". Але головним у цій історії є не втрата такого досвідченого гравця, а символізм завершення української частини кар’єри Тараса.
Річ у тім, що Тарас Степаненко у нинішньому складі донецького "Шахтаря" — був останнім футболістом, який грав на "Донбас-Арені". Відтоді пройшло уже понад 10 років, склад донеччан, які зараз живуть у Києві, а грають, де прийдеться, серйозно змінився. Зокрема, роз’їхалися усі тодішні легіонери. А хто не роз’їхався, як Дарійо Срна, той завершив кар’єру і почав працювати в клубі на топ-менеджерській посаді. Степаненко залишався останнім, хто ще пам’ятав, як це воно — "Шахтар" грає на рідному, суперсучасному стадіоні за присутності 40-50 тисяч глядачів. Своїх глядачів.
Ця символічна втрата, це остаточне прощання з живою пам’яттю про найкращий стадіон не просто України, а цілої Східної Європи — ніби підкреслює ті темні часи, у які занурився український футбол. І коли він знову вирине з цих похмурих глибин на поверхню — невідомо нікому у світі…
