Як відомо, всі обмінні процеси в нашому організмі відбуваються на клітинному рівні. Особливі структури (рецептори) на поверхні клітин і клітинних елементів регулюють проникність мембран для тих чи інших речовин, запускають процеси синтезу і розпаду речовин і мають ще масу функцій. Але при «поломці» рецепторного апарату найчастіше розвиваються різні грізні захворювання. І нещодавно групі вчених з Казанського федерального університету (КФУ) вдалося синтезувати синтетичний аналог біологічного рецептора клітини.
Про це повідомляє TrueUA з посиланням на Beilstein Journal of Organic Chemistry.
Фінансування дослідження проводилося за підтримки Російського наукового фонду, а робота опублікована в журналі Beilstein Journal of Organic Chemistry. Як розповів один з авторів дослідження, професор Іван Стойков:
«Розвиток досліджень в області аніон-рецепторних біомі-метиків направлено на створення синтетичних аналогів природних сполук. Це багато в чому необхідно для більш глибокого розуміння ряду біологічних процесів. Нами отримані нові ефективні та виборчі, синтетичні рецептори аніонів на основі тіакаліксаренів».
Варто пояснити, що ж таке тіакаліксарени. Це органічні сполуки, молекули яких мають форму чаші.
Центральна її частина складається з декількох вуглеводневих кілець, з'єднаних між собою атомами сірки. Верхній шар чаші складається з коротких ланцюгів атомів вуглецю і водню, а нижній - з кисневмісних гідроксильних груп (тобто пов'язаних між собою атомів водню і кисню).
До гідроксильних груп за допомогою ряду хімічних реакцій можна приєднати різні молекули. Причому в залежності від «оточення» вибірково приєднуються лише деякі молекули, в той час як інші ніяк не будуть взаємодіяти з синтетичним рецептором.
Але і це ще не все: в ході експериментів вдалося з'ясувати, що синтетичні рецептори в залежності від форми чаші мають різну вибірковість до певних видів іонів.
«Синтезовані сполуки можуть знайти практичне застосування при розробці нових матеріалів і в діагностичних цілях. Різноманітність тіакаліксаренів, синтетично доступних і нетоксичних, робить їх перспективними.
Надалі планується отримання структур з різним просторовим розташуванням функціональних груп. Також будуть отримані матеріали з функціями рецептора для систем доставки і дозування лікарських препаратів і створення нових біологічних сенсорів».
