Ізраїль відзначає День незалежності. 70 років тому, в 1948 за 8 годин до закінчення британського мандата в Палестині перший ізраїльський прем'єр-міністр Давид Бен-Гуріон зачитав в Тель-Авіві Декларацію незалежності єврейської держави. До цього часу єврейські і арабські сили вже довгі місяці прагнули зайняти якнайбільше ключових пунктів. З проголошенням Ізраїлю свої війська в регіон ввели Єгипет, Сирія, Іран, Транс-Йорданія, Саудівська Аравія, Ірак і Ємен. В Ізраїлі ці події називають «Війною за незалежність», в арабських країнах - «Катастрофою». Війна закінчилася в 1949 угодами про перемир'я. Про це повідомляє TrueUA з посиланням на Euro News.
У 1967 році вибухнула ще одна війна - з Єгиптом, Йорданією, Сирією та Іраком. Вона увійшла в історію як «Шестиденна».
З 5 по 10 червня Ізраїль розгромив армії трьох арабських держав, взявши під контроль територію, вчетверо перевищує його власну.
У надії повернути ці землі в жовтні 1973 року в свято Йом Кіпур коаліція арабських країн на чолі з Сирією і Єгиптом атакує Ізраїль.
«Війна судного дня» завершилася підписанням в 1979 мирного договору за посередництва президента США Джиммі Картера.
У 1982, після серії терактів, відповідальність за які взяла на себе Організація звільнення Палестини, Армія оборони Ізраїлю вступила до Лівану, охоплений громадянською війною, щоб провести операцію «Мир Галілеї».
Через п'ять років почалася «Перша інтифада» - повстання палестинців під гаслами «проти ізраїльської окупації». Протистояння затягнулося на довгі роки. Було вбито більше сотні ізраїльтян і більше тисяч палестинців.
Найбільші надії на припинення конфлікту пов'язували з Угодою 1993 про створення палестинської самоврядування. У 1994-му прем'єр Ізраїлю Іцхак РАБІН підписав мирний договір з королем Йорданії Хусейном I.
Рабін заявляв, що вирішити арабо-ізраїльський конфлікт можна лише шляхом переговорів. Після виступу на акції в підтримку мирного врегулювання 4 листопада 1994 він був застрелений радикальним противником угод з палестинцями.
Палестино-ізраїльське протистояння відновилося з новою силою в 2000-му, після провалу міжнародних переговорів про мирне врегулювання конфлікту.
Початок повстання було приурочено до дня, коли лідер опозиції Аріель Шарон піднявся на Храмову гору, де знаходиться, зокрема, мечеть Аль-Акса.
У 2002, на тлі загострення конфлікту, Ізраїль почав будувати стіну, яка простяглася на сотні кілометрів уздовж кордону з Західним берегом річки Йордан.
Одночасно тривали суперечки про статус і долі єврейських поселень на територіях, які палестинці вважають своєю землею.
В рамках програми одностороннього розмежування в 2005 Ізраїль розселив єврейські поселення в секторі Газа і вивів військових.
Незгодних переселяли примусово. Передбачалося, що це знизить напруженість.
У 2006 почалася Друга ліванська війна. Після ракетно-мінометного обстрілу з боку угруповання «Хезболлах» і нападу на прикордонний патруль Армія оборони Ізраїлю ввела в Ліван війська.
Після місяця успішної силової операції на вимогу Радбезу ООН було оголошено про припинення вогню.
Ракети в бік Ізраїлю запускала і палестинське угруповання «ХАМАС» - в 2014 р Ізраїль провів військову операцію в секторі Газа, яка розпочалася з точкових ударів по передбачуваних позиціях ісламістів.
26 серпня 2014 в Каїрі було підписано угоду про припинення вогню на необмежений термін.
В травні 2017 під час офіційного візиту в Єрусалим новообраний президент США висловив упевненість в тому, що ізраїльтяни і палестинці готові до мирної угоди. Нові протести спровокувало його заяву про намір перенести американське посольство в Єрусалим і про готовність остаточно визнати священне місто столицею Ізраїлю.
