Радянський Союз приховував свою участь у Другій світовій війні у 1939-1941 роках. Цей міф відбився на багатьох людях, вимушену участь яких у бойових діях не визнавали. Сьогодні щодо таких громадян України відбуваються перші зміни у відновленні прав.
Інститут національної пам’яті повідомляє, що декомунізаційні закони спрацювали для першого визнання особи з інвалідністю внаслідок війни громадянки України, яка не могла добитися цього статусу понад 70 років.
Зміна пропагандистських термінів та хронології (замість «Велика Вітчизняна війна 1941-1945» використовується термін «Друга світова війна 1939-1945») врешті привела до відповідного рішення органів соціального захисту визнати 99-річну жінку особою з інвалідністю внаслідок війни та оформлення посвідчення.
Йдеться про учасницю радянсько-фінської війни 1939-1940 років, яка проживає в Києві.
За часів СРСР її не визнали особою з інвалідністю внаслідок війни, оскільки свою інвалідність вона отримала в період війни СРСР з Фінляндією, яку, через великі втрати Червоної армії, радянське керівництво замовчувало.
Жінка не могла отримати цей статус і після проголошення незалежності, оскільки у законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до декомунізації використовувався термін «Велика Вітчизняна війна». Він стосувався лише 1941-1945 років, а перші два роки Другої світової війни (1939-1941) не враховувались.
«Мені майже сто років, я пережила два голоди і дві війни – перебачила я все. І навіть у такому віці пам’ятаю ці періоди мого нелегкого життя військового медика, а потім сільського лікаря, але зараз мене не хочуть чути державні службовці», - скаржилась громадянка у зверненні до Інституту національної пам’яті.
Так радянський пропагандистський термін «Велика Вітчизняна війна» безпосередньо впливав на долю конкретної людини.
