Вибухи у Франківську. Чому ця проблема глибша за історію із завербованими підлітками

В Україні продовжилися російські теракти проти мирних громадян у тилових містах. 11 березня два вибухи сталися в Івано-Франківську. Один саморобний вибуховий пристрій спрацював неподалік від залізничного вокзалу, інший — у квартирі, яку орендували підлітки, 15- і 17-річний місцеві жителі, які й виявилися виконавцями замовлення Федеральної служби безпеки РФ.

Від вибуху в районі вокзалу загинув один із завербованих — старший за віком. Молодший отримав дуже серйозні пошкодження, які обернулися травматичною ампутацією ніг. Правоохоронці за гарячими слідами виявили й оприлюднили деяку інформацію про франківських підлітків, зокрема, те, як і де вони були завербовані.

Попередні теракти

Історія в Івано-Франківську — далеко не перший випадок подібних терактів, інспірованих російськими спецслужбами (цілком очевидно, йдеться про головну силову структуру путінської Росії — Федеральну службу безпеки, тому надалі будемо говорити про ФСБ як про організаторів цих диверсій).

Нинішня серія розпочалася 1 лютого поточного року у Рівному. Вибух стався у приміщенні територіального центру комплектування. Загинула одна людина — виконавець теракту, понад п’ятеро присутніх у приміщенні отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Кадри з місця вибуху у Рівному 1 лютого. Джерело: Національна поліція України

Наступного дня, 2 лютого, саморобний вибуховий пристрій спрацював біля ТЦК у Павлограді Дніпропетровської області. Тут обійшлося без загиблих, але один з військовослужбовців територіального центру комплектування зазнав поранень.

Кадри з місця вибуху у Павлограді. Джерело: Національна поліція України

5 лютого третій подібний інцидент стався на Хмельниччині, у Кам’янці-Подільському. Тут теж мала місце загибель однієї людини — виконавця теракту, який і приніс вибухівку до територіального центру комплектування. Як бачимо, у двох із трьох попередніх випадках гинули саме ті, кого ФСБ вербувала на цю брудну роботу. Чому російська спецслужба обрала саме такий шлях?

Навіщо ФСБ вбиває виконавців?

На перший погляд, такі дії є неефективними з погляду залучення нових українських громадян для наступних терактів. Хто погодиться брати участь у таких операціях, які не тільки є серйозним кримінальним злочином (франківському підлітку, який поки що залишається живим, світить довічне, що в його стані є фактично смертю)? Але, як показує історія із вибухом в Івано-Франківську — попередні випадки жодним чином не вплинули на бажання цих українців заробити грошей. Значить, далеко не усі можуть зв’язати завдання, отримані від аноніма в інтернеті, з подіями, які сталися в іншому регіоні України кілька тижнів тому. У випадку з підлітками взагалі не факт, що вони знали про попередні випадки — у ТікТок, який вони використовують як головне медіавікно у світ, ця інформація банально могла оминути їх.

Знищення безпосередніх виконавців може бути вигідне ФСБ з кількох причин. По-перше, банальна економія коштів. Кому виплачувати обіцяну винагороду, якщо завербовані уже в могилі? Як результат — вони відпрацювали на країну-агресора безкоштовно.

Підлітки, які виконували завдання ФСБ. Джерело: Служба безпеки України

По-друге, прибирання свідків. Особливо важливим це може бути у ситуації, якщо в таких операціях були залучені не тільки виконавці-смертники, а і якісь інші завербовані люди, які не засвітилися у безпосередньому процесі — і яких ФСБ не хоче розкривати, бо вони для росіян є значно ціннішими, ніж два підлітки, які спокусилися на швидкі гроші. 

Вибухові пристрої. Джерело: Служба безпеки України

Скажімо, у тому ж Івано-Франківську підлітки, за інформацією вітчизняних спецслужб, орендували квартиру, де виготовляли вибухівку і де вона спрацювала.

Будинок, у квартирі якого спрацював вибуховий пристрій. Джерело: Нацполіція

Хто здав квартиру неповнолітнім? Чи не брав у цьому участь якийсь дорослий, який залишився за "лаштунками"?

Будинок, у квартирі якого спрацював вибуховий пристрій. Джерело: Нацполіція

До речі, про гроші. Точніше, про той момент, який є одним із ключових у всіх цих історіях, особливо у франківській.

Як уберегти підлітків від російського вербування

Цілком очевидно, що ідейних осіб серед виконавців цих терактів не було. Їх банально вербували за гроші. Так от питання — де саме? У СБУ після інциденту в Івано-Франківську розповіли деякі деталі вербування. Виявляється, цих двох підлітків знайшли в одному із Telegram-каналів, який обіцяв легкі й швидкі гроші.

Підлітки, які виконували завдання ФСБ. Джерело: Служба безпеки України

Точніше, не знайшли, а їх туди заманили. А вже звідти витягли, завербувавши на свою користь. Навряд чи в когось є сумніви, що спроб такого вербування було більше, ніж оці, із виявленими й загиблими виконавцями. 

Правоохоронці на місці події у Франківську. Джерело: Нацполіція

Тож варто визнати, що росіяни використовують месенджер Telegram для свого вербування масштабно, потужно і до певної міри ефективно. Що цьому можна протиставити? Зокрема, у випадку із громадянами підліткового віку.

Тільки безпосереднє виховання дітей батьками й, за можливістю, учителями. Перш за все, поясненням того простого й очевидного факту, що гроші, реальні, законні й чесні гроші — заробляють. Законною і чесною працею. Хочеш мати власні гроші? (А хто в 15 і тим паче 17 років цього не хоче.) Іди працюй (як приклад) промоутером, роздавай листівки, на автомийку, офіціантом — насправді зараз у кожному українському місту через війну є безліч вакансій, де могли б працювати підлітки. А от якщо ти починаєш шукати заробітку а) легкого, б) не зовсім відкритого, то знай, що це обернеться щонайменше відірваними кінцівками, чи взагалі смертю…

Звідки взялася агресія, використана ФСБ

Є іще один момент, про який варто згадати, хоч він і не є популярним. Так, безпосереднє планове місце теракту в Івано-Франківську невідоме — хоч, можливо, і планувалося влаштувати вибух у людному місці біля вокзалу. Однак попередні випадки говорять про те, що все ж вибухівку приносили у приміщення ТЦК. Можливо, і тут мало відбутися щось подібне, хоч територіальний центр комплектування у Франківську зовсім не поруч із залізничним вокзалом.

Правоохоронці на місці події у Франківську. Джерело: Нацполіція

Але річ в іншому: у країні не сьогодні й не учора розпочалася хвиля негативу стосовно співробітників територіальних центрів комплектування за їхні мобілізаційні методи, які багато хто називає "людоловством". І тут неважливо навіть, наскільки інформація про ці методи є достовірною. Скажімо, у цій же Івано-Франківській області останнім часом говорять про не один і не два випадки жорсткого чи навіть жорстокого побиття працівниками ТЦК людей, яких і мобілізувати неможливо через їхні захворювання.

Повторимося, достовірність цієї інформації викликає питання — але! Достовірність цікавить суддів під час винесення вироку. А суспільству достатньо того, що хтось десь сказав, почув і передав далі…. А якщо один із таких випадків ще й правдивий, а до того ж у когось із цих підлітків якийсь із родичів став свідком такого інциденту (чи принаймні розказав, що став свідком), чи, не дай Боже, сам став жертвою такого інциденту? Чи не може ж таке бути, що процес вербування просто впав у благодатний ґрунт під назвою "ТЦК — не люди, помстися їм за своїх родичів чи земляків"?

Карантини й нокдауни як непроговорений чинник

І ще один нюанс, уже виключно щодо франківського інциденту, бо у всіх інших брали участь дорослі виконавці. Українська освітня система фактично п’ять років працює із величезними перебоями. Спочатку коронавірусні нокдауни, потім (і навіть зараз) нокдауни локальні, а з 2022 року — повномасштабна війна і на довгий час знову дистанційне навчання.

Усе це аж ніяк не сприяло ні освіті дітей, ні їхньому вихованню, соціалізації, дисциплінуванню тощо. Фактично ми маємо величезну прогалину у вихованні, у підготовці цілого покоління дітей до дорослого життя. 15-річному співвиконавцю теракту в Івано-Франківську було 10, коли він фактично перестав повноцінно навчатися, а в кращому випадку сидів перед ноутбуком чи телефоном і удавав, що учиться.

Це ще не втрачене покоління, але якщо держава не задумається про нього, ми дійсно можемо через деякий час зіткнутися з серйозними проблемами, коли ці підлітки виростуть і підуть геть не готовими у доросле життя.

Інформаційна гігієна, без якої не впоратися

Звісно ж, не можна не відзначити фактор соцмереж та месенджерів. У поколінні нинішніх 35-50-річних українців — людей із, скажімо, проблемним мисленням, може, і не менше. Все ж вони пережили 90-ті, які навряд чи за рівнем суспільної катастрофи поступаються нинішній ситуації у регіонах, далеких від фронту. Але тоді не було Інтернету. У потенційних організаторів отаких от терактів, навіть якби вони й хотіли б тоді це зробити — просто не було під рукою настільки зручного ресурсу, як зараз.

Усе це означає, що, крім соціальної реанімації нинішніх 13-17-річних підлітків, держава має активно зайнятися й інформаційно, мережевою безпекою. І це стосується уже не тільки підлітків, а і дорослих. І не тільки блокування тих чи інших ресурсів, а і формування сприятливого інформаційного фону, перш за все — своїми діями. Адже спровокувати суспільство на дії проти ТЦК, особливо коли багато чого з розтиражованих у мережі аж ніяк не вигадка — особливих зусиль не треба. А от погасити цю агресію, повернути хоча б більш-менш прийнятний рівень довіри суспільства до влади (що одразу знизить кількість охочих влаштувати криваву провокацію у приміщенні ТЦК) — ось це справді складне завдання. Однак без його виконання ми будемо приречені на подібні теракти й після війни. Просто тоді об’єктами, до яких нестимуть вибухівки, стануть не ТЦК, а якісь інші державні структури. До слова, ФСБ уже апробувала цю методику — й навряд чи від неї просто так відмовиться.