В еру цифрових технологій важко не помітити зростання інтересу міжнародного бізнесу до стартапів. На цій ниві українські ідеї не пасуть задніх. Це підвищує пізнаваність України та привертає увагу інвесторів. Однак у великої кількості молоді, навіть за наявності ідеї, присутній страх зазнати невдачі.

Саме для того, аби допомогти початківцю самореалізуватися та втілити мрію в життя, створена інноваційна еко-система «Sikorsky Challenge». Тут вирощуються технологічні ідеї, запускаються і розвиваються стартап-компанії. Це – середовище, в якому діє повне технологічне коло від пошуку нових ідей і моделювання бізнес-моделей до залучення інвестицій та створення нового інноваційного бізнесу. Про інноваційність стартап-бізнесу та багато іншого TrueUA запитав у директора «Sikorsky Challenge» Олексія Струцинського.

– Розкажіть, будь ласка, про ідею створення «Sikorsky Challenge»?

– «Sikorsky Challenge» створений за моделлю еко-системи, яка складається з стартап школи, бізнес-інкубатору і нашого однойменного холдингу. Школа є нашим проектом спільним з Київським політехнічним інститутом (далі КПІ – авт.). Також щороку у жовтні ми проводимо фестиваль інноваційних проектів.

–  Чи довгий шлях від стартапу до успішного бізнесу? Який алгоритм є найбільш успішним та оптимальним?

–  Дуже не просте питання, тому що, зазвичай, кожен стартапер сам визначає, яким шляхом рухатися. Спершу змоделювати, що він хоче отримати в кінці шляху? Другий етап – зробити прототип продукту, на якому можна протестувати проект. Продемонструвати іншим спеціалістам, щоб вони вказали на зауваження та робочі недоліки.

Наступний крок – це додати споживчих властивостей. Тоді це вже буде товар. І як тільки у нас з’явився товар – можна розпочинати бізнес.

– Чи може будь-хто зареєструватися у стартап-школу? Адже вона створена вона на базі КПІ, тобто не лише для студентів і випускників вишу?

–  Спочатку це була «фішка» для студентів та викладачів КПІ, але зараз завдяки нашим спонсорам, ми безкоштовно навчаємо всіх бажаючих, хто приходить до нас зі своїми ідеями, питаннями та допомагаємо усім: консультуємо, проводимо заняття, допомагаємо в реалізації проекту.

–  А як щодо школярів?

–  У мене є дуже класний приклад нашого ліцею КПІ, де школярі розробляють унікальні проєкти і ми також їм допомагаємо. Спільно ми доводимо їхні винаходи вже до стадії презентації для інвесторів.

–  Можливо, є унікальний приклад?

–  Є такий класний школярський проєкт, коли за допомогою доданої реальності можна отримати в місті значно більше інформації, ніж зазвичай. Тобто перебуваючи в певних локаціях, можна побачити, наприклад, історію будинку, як він виглядав 100 чи 200 років тому, прочитати інші додаткові відомості, фотографії, переглянути інші об’єкти.

– А що крім ідеї потрібно мати, щоб потрапити на курс «Sikorsky Challenge»?

На першому місці завжди стоїть мотивація: чому я хочу цього досягти і чому це для мене це важливо? Якщо для людини це пріоритет – вона знаходить шляхи та можливості і ми з великим задоволенням таким людям допомагаємо.

На початковому етапі достатньо власної ідеї. Під час занять дуже важливо щоб люди працювали саме зі своїми ідеями. Не з чужими чи віртуальними проєктами, а саме зі своїми. Це дуже важливо.

–  У цьому бізнесі достатньо висока конкуренція. Пам’ятаю фільм «Селіконова долина», в якому було красномовно показано, як у когось з’являється блискуча ідея, а всі інші намагаються її поцупити. Як цей процес відбувається у «Sikorsky Challenge»?

–  Є кілька способів захистити свою ідею. В першу чергу ми допомагаємо тим, хто хоче запатентувати свою ідею, винахід чи розробку. У нас є професор Павло Цибульов, який допомагає таким початківцям. Він розповідає про особливості інтелектуальної власності та її захисту.

Але з кожним роком на часі не захист ідей, а їх першочергова розробка.

–  Чи існує спеціалізація у «Sikorsky Challenge»? Яким стартапам ви віддаєте перевагу?

–  У нас є кілька напрямків. Більшість проєктів приходять до нас на фестиваль «Sikorsky Challenge». Це – дуже показова подія. До нас приїздять учасники з усієї України. Навіть із міст Донецької та Луганської областей.  Ми з усіма співпрацюємо і намагаємося допомогти.

Для мене дуже важливо, коли перед розробниками відкриваються нові можливості. У них з’являється мотивація досягати більшого і заради цього ми і працюємо.

–  Чи є в Україні філіали «Sikorsky Challenge»?

–  Є чудова організація – USAID. Вона виділяє гранти на те, щоб у нашій країні відбувались змістовні зміни. І починатися вони повинні не з верху, а з низу. Організація мотивує талановитих людей, дає їм відчути, що талант можна і потрібно капіталізувати.

Разом з USAID ми реалізували декілька проєктів. Вони мали на меті відкриття та розвиток стартап-шкіл за прикладом «Sikorsky Challenge». Це в університеті імені Даля у Сєвєро-Донецьку, академії машинобудування в Краматорську, у Покровському Донецькому та Маріупольському приазовському університетах. Зараз ми розпочинаємо працювати над новим проєктом, де буде залучений Слов’янськ. Для нас це дуже важлива місія.

–  Чи багато ваших випускників виходять на міжнародний рівень?

–  У нас є випускники, якими ми можемо пишатися. Деякі вже працюють в Америці і реалізовують там власні проєкти. Багато хто досягає неабияких успіхів в Україні.

–  На якому етапі ви допомагаєте знайти інвесторів? Як це відбувається?

–  Раніше весь інвестиційний бізнес працював, наче біржа. Хтось шукає проєкти, кілька десятків одразу, потім інвестора, але це вже не актуально. Зараз є потреба працювати з кожним проєктом окремо і шукати, а кому власне він потрібен?

Зараз в Україні набирає обертів так зване промислове інвестування, коли хтось шукає для себе рішення своєї власної проблеми. Дуже яскравий приклад, коли компанія яка володіє значним парком дронів, зацікавилася винаходом для безпеки мотоциклів. Є не лише інвестиційні грошові інтереси. Сьогодні активно появляються ще й і промислові.

 –  «Sikorsky Challenge» – це перша в Україні інноваційна еко-система для реалізації стартапів. Наскільки важко було розпочинати?

–  Я не впевнений, чи дійсно ми були першими, але насправді можу сказати, що «Sikorsky Challenge» по факту це і є стартап, тому що ми досі шукаємо власну бізнес модель, інструменти, які допоможуть нам краще робити нашу справу. Якщо раніше ми безкоштовно навчали студентів КПІ, а інших за гроші, то зараз ми навчаємо всіх безкоштовно. І якщо раніше це був дуже великий проєкт з навчанням по півроку, то зараз ми працюємо за принципом інтенсив теоретичний, а потім вже практика, практика, практика… Тому що саме така робота дає більший ефект цим проєктам. Але я не можу стверджувати, що це наш останній формат роботи. Думаю, з часом ми будемо  змінюватися.

–  Яка формула більш ефективна: продавати проект чи здавати його в оренду?

–  Насправді дуже багато залежить від самого проєкту. Замовники прагнуть купувати бізнес-процес, який вже налагоджений, який вже є сталим і вже випробуваний. Ризики сьогодні ніхто не хоче оплачувати, тому наше завдання  зробити так, щоб технології були підготовлені етапу продажу. Зазвичай, разом з нашими стартаперами ми оцінюємо потенціал проекту: за який час його можна запустити у виробництво, який і коли матиме зиск, що з цього приводу скаже інвестор? Якщо у проекту немає інвестора, розробник може розпочати налагоджувати виробництво самостійно. Це лише допоможе у пошуку потенційного інвестора.

–  Щоб ви порадили тим, хто боїться зробити перший крок та реалізувати власну бізнес-ідею?

–  Показовий випадок трапився в одній зі стартап-шкіл. Я вже закінчив заняття і попросив, щоб учасники виступили і визначили, що для них було найбільш цікавим та важливим? Одна дівчина вийшла і сказала: «Я вам так вдячна, я не можу передати словами. Коли я вас послухала, я зрозуміла, що ніколи не буду займатись стартапами. Що це не моє, я була готова вкласти свої сили, гроші, але сьогодні я зрозуміла, що тоді б усе втратила».

Це курйозний випадок, але насправді наші курси дають можливість зрозуміти, чи дійсно учаснику варто цим займатися і чи зможе він досягти бажаної мети. Останнє рішення завжди залишається за людиною.