# кордон

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника Юрія Кулинича із позивним "Вікінг" — одна з них.Ампутація, реабілітація і повернення на службу: історія прикордонника "Вікінга"Юрій Кулинич народився 1986 року на заході України. З дитинства захоплювався спортом і мріяв про військову службу, тож у 2004 році був призваний до строкової служби у Внутрішні війська. Після її завершення підписав контракт зі Збройними силами України, а з 2008 року служить у Державній прикордонній службі України, пов’язавши з нею своє життя.Від дитячої мрії — до служби державіЗа час служби довелося опанувати багато навиків та вмінь, був і зв'язківцем і гранатометником, кулеметником, медиком, сапером, оператором БпЛА, керував відділенням. Пройшов міжнародні навчання та тренінги різного спрямування. Залучався до служби з охорони Державного кордону України, особисто виявляв та затримував порушників законодавства з прикордонних питань.Від АТО — до "ДОЗОРу"У 2014 році Юрій Кулинич брав участь в Антитерористичній операції на Донеччині та Луганщині. У 2017 році він пройшов відбір до 10-го мобільного прикордонного загону "ДОЗОР", підрозділи якого постійно залучалися до виконання бойових завдань з відбиття збройної агресії РФ.Поранення, яке змінило життяПісля початку повномасштабного вторгнення військовослужбовець воював на різних ділянках фронту. У листопаді 2023 року в складі ударно-пошукової групи брав участь у штурмі ворожих позицій на Донеччині, під час якого дістав важкі поранення. Попри зусилля медиків, йому довелося ампутувати ліву ногу."Роби те, що можеш, з тим, що маєш, і там, де ти є" — життєве кредо "Вікінга". Після тривалої реабілітації та протезування воїн повернувся у стрій до побратимів. У вільний від служби час Юрій відвідує побратимів у Superhumans Center та своїм прикладом мотивує воїнів після ампутацій не здаватися."Зараз я обіймаю посаду офіцера психолога у своєму підрозділі, відповідаю за ментальне здоров'я, проводжу психоедукацію, консультації, залучаюся до відбору кандидатів на військову службу, проводжу навчання персоналу, передаю досвід. Раніше довелося бути і в ролі піхотинця, організовувати, очолювати і здійснювати оборону ввірених підрозділу позицій, здійснювати штурмові дії, надавати медичну допомогу та евакуйовувати побратимів. А ще, я був оператором БПЛА, моїми завданнями були: розвідка, коригування вогню, виявлення і знищення ворога. Найбільше подобається результат: коли наші працюють точно і я розумію, що піхоті від цього легше. Найскладніше — відповідальність і постійна концентрація, бо помилка коштує життя", — зазначає Юрій.Від штурмів — до підтримки побратимівВідповідно до указу президента України від 29 квітня 2024 року № 248/2024, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Юрій Кулинич нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.За спиною — родина, попереду — Перемога"Вікінг" каже, що його мотивує розуміння, заради чого це все. За спиною сім’я та вся країна. Вдома чекають рідні: батьки, дружина, двоє синів. Але лише після війни планує повернутися до цивільного життя, щоб більше часу проводити поруч з сім’єю. А зараз він продовжує військову службу та передає безцінний досвід.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Спочатку піхота, потім дрони: бойовий шлях прикордонника "Спартанця"Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Прикордонники зафіксували зміну основних маршрутів, якими порушники намагаються незаконно покинути межі України. Замість небезпечної Тиси зловмисники дедалі частіше обирають річку Дністер, використовуючи для переправи професійне спорядження для дайвінгу та високотехнологічні підводні апарати.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в інтерв’ю "Укрінформу".Ситуація на західних рубежах країни зазнає трансформацій: порушники кордону почали змінювати пріоритетні напрямки для своїх спроб. Якщо раніше основна увага була прикута до річки Тиса, то зараз прикордонники спостерігають суттєве зростання активності на річці Дністер.Дайвінг-спорядження та підводні технологіїОстаннім часом методи втікачів стали винахідливішими та технічно складнішими. Для того щоб залишатися непоміченими для прикордонних нарядів, порушники використовують професійне екіпірування для занурень."Часто під час таких спроб використовуються не лише гідрокостюми, а й акваскутери", — зазначив Демченко.Як пояснив представник ДПСУ, акваскутери — це спеціальні підводні буксирувальники. Ці пристрої фактично тягнуть людину за собою, що дозволяє значно наростити швидкість руху у водному середовищі. Використовуючи таку техніку, особа перебуває під водою і, міцно тримаючись за пристрій, намагається непомітно та швидко подолати річку.Зміна пріоритетів на кордоніЗа даними прикордонної служби, попри те, що Тиса все ще фігурує у звітах як популярний маршрут серед порушників, інтенсивність спроб там дещо впала. Натомість Дністер став новою "гарячою" точкою, де зловмисники роблять ставку на скритність та швидкість. Прикордонники продовжують посилено моніторити ці ділянки, враховуючи використання порушниками сучасних технічних засобів.Нагадаємо, раніше Андрій Демченко заявляв, що узимку зменшилася кількість спроб чоловіків незаконно перетнути український кордон. Однак такі намагання ухилянтів тривають, і найчастіше вони намагаються "накивати п’ятами" до сусідньої Румунії. .

У підрозділі Destruction Team прикордонної комендатури швидкого реагування 5 прикордонного загону кожен прикордонник має свою унікальну історію. Історія, учасника фотовиставки "Обличчя кордону", головного сержанта Олексія Геренка на псевдо Спартанець — це шлях сили духу, витримки та постійного розвитку.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Замість мирного життя — фронт: історія прикордонника Олексія ГеренкаОлексій Геренко народився в місті Суми в багатодітній родині, зростав разом із трьома братами та сестрою. Змалку звик до відповідальності, підтримки та командного духу. Навчався у місцевій школі, захоплювався велоспортом.Згодом Олексій вступив до Сумського державного педагогічного університету, де здобув фах вчителя фізичного виховання. Спорт загартував його характер, навчив дисципліні та вмінню працювати на результат.Вибір служити УкраїніУ 20-річному віці він свідомо обрав шлях служіння державі, приєднавшись до лав Державної прикордонної служби України. Його брати також в строю та проходять службу в Збройних силах України. Захист Батьківщини для цієї родини не просто слова, а справа честі."Для мене це було приводом гордості за братів, що вони стали на захист Батьківщини, за батьків, які виховали гідних синів — своїх і України. Особисто для мене це були часи швидкого формування особистості і розуміння що мої брати пішли на війну стати на захист миру і розвитку держави", — розповідає Олексій.Коли розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, Олексію Геренку було лише 22 роки. Свій бойовий шлях він розпочав у піхоті. Пройшов через запеклі бої, брав участь у Харківському контрнаступі, виконував завдання у Балаклії, Куп’янську та на Донбасі. Саме там він отримав безцінний бойовий досвід, розуміння тактики противника, відчуття поля бою та відповідальність за побратимів.Перші бої і справжнє бойове хрещенняЗгодом вирішив опанувати нову військову спеціальність — став пілотом БпЛА Mavic у складі підрозділу Destruction Team. Олексій Геренко каже, що досвід служби в піхоті сьогодні суттєво допомагає йому в роботі, він краще розуміє потреби штурмових груп, чітко оцінює обстановку та швидко приймає рішення. У небі він так само зібраний і рішучий, як і на землі.Після контузії — знову в стрійНаприкінці зими минулого року по позиції підрозділу Спартанця влучив ворожий снаряд, внаслідок якого, він та його побратим отримали контузії. Після евакуації та лікування, яке тривало кілька тижнів, обоє прикордонників повернулися до строю, продовжили виконувати бойові завдань зі стримування російських окупаційних військ на Сумщині.Спартанець — це приклад сучасного воїна, який не зупиняється на досягнутому, постійно вдосконалюється та працює на результат. Життя Олексія Геренка — це шлях покоління молодих українських захисників, які стали на захист країни і впевнено тримають стрій як на передовій, так і в небі.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Енергетична безпека та залучення польських інвестицій у приватизацію стали головними темами діалогу між представниками урядів України та Польщі. Візит очільниці українського уряду Юлії Свириденко до "Міста-рятівника" Жешува 27 квітня показав новий рівень економічної співпраці між державами.Про це прем'єрка повідомила у своєму Telegram-каналі.Свириденко наголосила, що Київ та Варшава зосередилися на розширенні логістичного потенціалу кордону. Зокрема, найближчим часом планується підписання документа, який врегулює технічні нюанси реєстрації українських вантажівок у системі SENT/RMPD та запровадить спільний контроль на КПП."Ми приділили увагу насамперед обороні, енергетиці, двосторонній торгівлі, розвитку прикордонної та логістичної інфраструктури. Найближчим часом очікуємо на укладення угоди про здійснення контролю у спільних пунктах пропуску", — зазначила посадовиця.Енергетичний альянс та євроінтеграціяЗа словами глави уряду, важливим аспектом перемовин стало партнерство між великими гравцями енергетичного ринку. Сторони домовилися про тіснішу взаємодію між українським "Нафтогазом" та польським концерном ORLEN. Також обговорювалася участь бізнесу сусідньої країни у майбутній приватизації українських активів. Окрему вдячність українська сторона висловила за допомогу у фінансовому секторі: "Подякувала прем’єр-міністру за особистий внесок у розблокування 20-го пакета санкцій та позики ЄС у розмірі 90 мільярдів євро. Для нас важливо, щоб уже найближчим часом надійшла перша її частина для підтримки нашої обороноздатності та бюджетних потреб".Підготовка до конференції з відновленняПольща готується прийняти цьогорічну Ukraine Recovery Conference (URC 2026), яка відбудеться у Гданську. У межах підготовки до цієї події польського прем'єра запросили відвідати Київ у травні для участі у Четвертому міжнародному саміті міст та регіонів. Окрім економічних питань, Юлія Свириденко відзначила символічність зустрічі саме в Жешуві — місті, що стало ключовим хабом для українців з початку повномасштабного вторгнення Росії.Нагадаємо, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск іронічно прокоментував склад учасників чергової зустрічі лідерів країн Європейського Союзу, що проходить на Кіпрі 24 квітня. Політик публічно акцентував на позитивній зміні атмосфери на саміті, пов'язану з відсутністю представників країни-агресора. .

Є вибори, після яких життя ділиться на "до" і "після". Антон "Добрий" Добровольський свого часу обрав мирну професію, але коли країна потребувала — обрав інший шлях. Від роботи з тваринами до роботи з артилерією, від спокійної служби до передової — його історія про адаптацію, витримку і відповідальність. Це ще одна історія фотопроєкту "Обличчя кордону" — про те, як людина вчиться жити і діяти там, де страх стає частиною щоденності, а підтримка побратимів — основою сили.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Вибір, після якого немає "назад": історія прикордонника Антона ДобровольськогоПрикордонник Антон "Добрий" Добровольський обрав службу свідомо, вирішивши змінити мирну професію на військову. У минулому він навчався на ветеринара і навіть встиг попрацювати за спеціальністю, але згодом вирішив пов’язати своє життя з Державною прикордонною службою.У 2018 році підписав контракт і розпочав службу кінологом. Працював зі службовими собаками, неодноразово виконував завдання в районі проведення ООС. З початком повномасштабної війни його бойовий шлях продовжився на Сумському напрямку, де від побратимів він і отримав позивний "Добрий".Там, де працює артилеріяНині прикордонник виконує бойові завдання в одному з артилерійських підрозділів Державної прикордонної служби України. Виконує завдання з вогневої підтримки."Робота моя полягає в тому, щоб підготувати вогневі позиції, зайняти вогневі позиції, відпрацювати та повернутися назад живим та здоровим", — розповідає "Добрий"."На початках було дуже страшно, але потім звикаєш. Ти зрозумів, як яка система працює, і вже розумієш, на що розраховувати, коли, наприклад, працює артилерія, коли "Гради"... І коли ти в цьому орієнтуєшся, то вже знаєш, на що розраховувати", — додає він. "Добрий" ділиться й власним секретом того, як приборкати страх: "Треба зарядженим їхати, на позитиві, бо на негативі їздити важко. Треба посміятися, "біса погнати", так би мовити, бо так легше!".Як тримати себе в руках на війніНа службі цінує точність і відповідальність. Каже, що робота приносить йому задоволення:"Команда дуже гарна, всі підготовлені, всіх навчили. Командири з нами стріляти їздять, тобто ніхто тебе самого не лишає, про тебе турбуються та піклуються".Життя після війни — попередуПро себе розповідає стримано: має родину, а зараз і сам на шляху до створення власної. Плани на майбутнє поки відкладає: спочатку Перемога, а вже потім — рішення. Та одна мрія все ж є — велика подорож разом із сім’єю після закінчення війни.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія Володимира "Джедая" Мазурака — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від дитячої мрії до шляху воїна: історія Володимира "Джедая" МазуракаУ всесвіті, де темрява намагається поглинути кордони, з’являються ті, хто тримає світло. Для Володимира Мазурака шлях "Джедая" розпочався не з кіноекрана, а з дитячої мрії, яка згодом пустила коріння.Народився Володимир 3 вересня 2001 року в селі Акрешори, Косівського району, Івано-Франківської області. Гори та свіже повітря дали здоров’я та сили, а світлий розум підштовхнув до спорту. З дитинства сам собі вигадував нові цілі та виклики. Зокрема, обійти всі найвищі вершини українських Карпат. Гартування тіла та духу розпочались ще з малечку.Вибір війни і служби в "ДОЗОРі"Поки однолітки лише обирали комп’ютерні ігри та різні забавки, семикласник Володимир вже вперше міряв однострій Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Це був не просто крок до освіти — це був перший марш-кидок в життя, що згодом проліг через Військову академію м. Одеса прямо у вогняне хрещення десантно-штурмових військ. Під час навчання опанував дві дисципліни бойових мистецтв — тайський бокс та тхеквондо, у яких постійно займав призові місця.Після закінчення одеського військового вишу молодий десантник виявив бажання поєднати своє майбутнє з прикордонною службою та не десь на Заході країни, а одразу в 10 мобільному прикордонному загоні "ДОЗОР", про який чув ще під час навчання. Повномасштабна війна, яка вже йшла на той час, не злякала Володимира, а лише підштовхнула до вибору. Саме там розпочався бойовий шлях офіцера.Офіцер, який постійно вчитьсяВ 10 мобільному прикордонному загоні "Джедай" одразу став на посаду офіцера вогневого відділення. Погони лейтенанта не стали для нього фінальною точкою, а лише стартовим майданчиком. Володимир ніколи не цурався вчитися: між бойовими виходами, у короткі години затишшя, він знову і знову розбирав тактичні схеми чи опановував новітні системи озброєння."Джедай" розумів: у сучасній війні перемагає не той, хто просто стріляє, а той, хто знає свою зброю на молекулярному рівні та випереджає ворога інтелектом. Володимир належить до того типу офіцерів, які впевнено вірять у підготовку. Він знає: успіх — це не везіння, а результат нескінченних тренувань та вдосконалення навичок."Найкращий момент — коли все йде за планом", — каже він.У цих словах звучить спокій професіонала, який бере на себе відповідальність за результат у бою.Бій, який змінив усеПроте справжній іспит чекав у жовтні 2024 року. Тоді, на лінії бойового зіткнення, повітря здавалося густим від заліза. Володимир у складі штурмової групи вів стрілецький бій. Ворог, відчуваючи, як позиції вислизають з рук, кинув у бій усе: від мінометів та артилерії до авіаційних ударів. Земля здригалася, і один зі снарядів розірвався впритул до "Джедая". Біль прийшов миттєво, але не зміг зламати наказ.Маючи множинні поранення, зокрема обох нижніх кінцівок, офіцер продовжував вести вогонь, прикриваючи своїх. Лише коли побратими побачили, що Володимир стікає кров’ю, під шквальним обстрілом розпочалася евакуація — справжнє диво мужності на полі бою."Коли побратими дотягли мене до машини, я сидів поранений і згадав, що у моєї сестри сьогодні весілля. В той момент я думав: "чому я маю загинути саме в цей день, а не в якийсь інший?" — посміхаючись пригадує Володимир.Втрата і новий викликЦіною того дня стала висока ампутація лівої нижньої кінцівки, але дух воїна вцілів. Втрата ноги не стала фіналом для офіцера, який звик до життєвих викликів. Але його чекав складний шлях реабілітації та протезування, який він теж сприйняв як виклик та новий життєвий досвід.Відповідно до указу президента від 9 квітня 2025 року № 252/20252, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Володимир Мазурак нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Повернення в стрійСьогодні ж "Джедай" вже отримав найсучасніший біонічний модуль та знову в строю. Він повернувся до своїх побратимів у "ДОЗОР", довівши, що справжнього воїна неможливо зупинити, поки в його грудях б’ється серце, вірне присязі. Його шлях триває, і попереду ще багато успішних планів, переможних операцій та нових вершин, які він обов’язково підкорить — тепер уже з силою біоніки та залізним духом спецпризначенця.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Після окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонниці Лідії Рубанки з позивним "Флай" — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Окупація, яка змінила все: історія прикордонниці Лідії РубанкиЛідія Рубанка народилася та виросла у селищі Велика Димерка Броварського району на Київщині. Проживала там з родиною усе своє життя аж до моменту вступу на службу. Там же на початку повномасштабного вторгнення Лідія з родиною пережила окупацію.Шлях до служби: наполегливість попри відмовиУ стрій прикордонників Лідія Рубанка долучилася вже після того, як її селище звільнили з-під окупації, у вересні 2023 року. Жінка сама наполегливо зверталася до військкомату, аби її призвали на військову службу, втім їй кілька разів відмовили. Та наполегливість Лідії все ж взяла гору.Свою мотивацію "Флай" пояснює просто: необхідно було робити усе можливе, аби захистити свою Державу від підступного ворога. Вона хотіла бути корисною своєму війську. Тим паче після тих жахіть, які їй довелося побачити в часи окупації. Професію Лідія обрала собі до душі, адже завжди послуговувалася переконанням, що будь-яка справа, за яку людина береться, має їй подобатися. Тому після першої відмови у військкоматі Лідія записалася до школи пілотування БпЛА, вивчилася на оператора дрона "мавік" й повернулася з новими навичками.Досвід до війни: роки в авіаціїВарто зазначити, що до того, як вступити на службу в ДПСУ, Лідія працювала в авіакомпанії Міжнародні авіалінії України. Мала доволі великий стаж, адже її кар’єрний шлях розпочався ще 2004 року.З початку 2024 року вона працювала операторкою розвідувальних безпілотників у зоні бойових дій. Згодом почала опановувати нові напрямки — від роботи на командному пункті до ведення документації в підрозділі. Умови змінювалися, і вона змінювалася разом із ними.Свою мотивацію пояснює просто: після того, що побачила під час окупації, залишатися осторонь було неможливо. Вона хотіла бути корисною для людей, для побратимів, для країни.Втрати, які не відпускаютьНайважче, зізнається, — це втрати. У підрозділі "Фенікс" вона встигла знайти друзів, і кожна звістка про загибель когось із них переживається особливо гостро."На фронті зв’язки міцніші", — каже вона.Попри це, Лідія не дозволяє собі зупинятися. Вона працює більше, ніж вимагають обставини, і живе за принципом:"Маю робити і за себе, і за свого полеглого побратима".Мрії після перемогиВдома на Лідію Рубанку чекає уся її родина: матір, сестра, донька та маленька онучка — за час війни Лідія встигла стати молодою бабусею. Окупацію їй довелося пережити разом із вагітною донькою.Планів та мрій на "після війни" у Лідії дуже багато. Перш за все, вона хоче відбудувати батьківський дім, який зруйнували окупанти 2022 року під час наступу на Київ. Для Лідії ця мета дуже важлива, адже це не просто дім — це родинний спадок, це пам’ять, це частинка її душі. Також жінка мріє про те, аби на автомобілі об’їздити усю Україну. А особливо ті міста та села, де доводилося воювати. Лідія говорить, що дуже хотіла б побачити, як оживають ці вбиті війною населені пункти, як до них повертається життя.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Без права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Росія готує базу для запуску реактивних дронів. Нові майданчики розташовують поблизу українського кордону для подальших ударів по території країни.Таку інформацію оприлюднило видання Business Insider, журналісти якого послалися на супутникові знімки та дані незалежних дослідників.Вони зазначили, що йдеться про підготовку спеціалізованої інфраструктури для використання дронів нового покоління.Зокрема, супутники зафіксували розбудову об’єкта в Орловській області, розташованого приблизно за 160 кілометрів від українського кордону. На території поблизу вимерлого села Цимбулова виявили чотири пускові установки, дві з яких мають довжину близько 85 метрів.Фахівці акцентували, що спорудження подовжених конструкцій розпочали наприкінці грудня 2025 року, тоді як коротші рейки з'явилися навесні 2026 року, що вказує на поступову адаптацію бази під нове озброєння."Такі зміни вимагають технічні вимоги: подовжені рейки необхідні для запуску реактивних безпілотників, яким потрібен значно більший розгін перед злетом. Водночас коротші установки, зафіксовані на знімках, продовжують використовувати для запусків попередніх моделей дронів", — пояснили аналітики.Вони зауважили, що російська лінійка "Герань" еволюціонувала від моделі "Герань-2", яка є копією іранського Shahed-136. Новіші версії — "Герань-3", "Герань-4" та "Герань-5" — оснащені реактивними двигунами. Це дає їм змогу розвивати значно більшу швидкість і ефективніше долати системи ППО.При цьому модель "Герань-5" за своєю формою вже більше нагадує крилату ракету, ніж класичний дрон із дельтоподібним крилом."База в Цимбуловому є одним із двох ключових майданчиків, здатних приймати нові типи безпілотників. Аналогічну інфраструктуру російські окупанти раніше облаштували на території знищеного ними аеропорту в Донецьку", — розповів аналітик Центру інформаційної стійкості Кайл Глен.Нагадаємо, що декілька днів тому заступник міністра оборони Сергій Бескрестнов, відомий за позивним "Флеш", став ціллю цілеспрямованої атаки російських дронів у режимі реального часу. Окупанти використали новітні реактивні "шахеди", якими оператори керували безпосередньо з території Росії..

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Шлях до служби: свідомий вибір під час війни Романа "Камрада" АнтонюкаЄ професії, де помилка може коштувати життя. Є робота, у якій кожне рішення — це баланс між швидкістю, точністю та відповідальністю. Саме такою є щоденна служба прикордонника Романа Антонюка на псевдо "Камрад" — оператора реактивної системи залпового вогню RAK-SA-12 бригади "Форпост".Його історія — це шлях звичайної людини, яка у вирішальний момент свідомо стала на захист країни. Народився 1994 року на Заході України. У мирному житті працював в охороні та на різних роботах, мріяв про спокійне життя. Та війна змінила все."Під час війни свідомо вирішив піти на службу в ДПСУ", — говорить він.Робота під вогнем: швидкість, точність і маневрСьогодні "Камрад" виконує бойові завдання на Харківському напрямку. Його робота швидко розгорнути установку, навести, скоригувати вогонь, уразити противника та оперативно змінити позицію."Моя робота полягає у швидкому розгортанні установки, наведенні, коригуванні вогню та оперативному ураженні противника", — пояснює військовослужбовець.Постійний ризик і загроза з небаКожен виїзд — це ризик. Реактивна система не пробачає помилок: вона потужна, помітна і відразу стає ціллю для ворога. Саме тому ключове значення мають злагодженість, швидкість і маскування.Особливу небезпеку становлять ворожі дрони, які постійно перебувають у повітрі. Їхній звук став частиною бойової реальності.Попри втому, стрес і постійну концентрацію, "Камрад" продовжує виконувати свою роботу, адже знає її значення для бою. Він нищить окупанта, працюючи зі 128-мм снарядами. Кожен залп — це точка, де вирішується доля бою. Де прикривається піхота. Де зупиняється ворог.Що мотивує: родина і майбутнє"Найбільше в службі мені подобається якісно виконана робота й усвідомлення того, що ми змогли прикрити нашу піхоту та подавити ворога", — каже він.Найбільше його мотивує родина: батьки, дружина та двоє синів, які чекають удома.Після перемоги він мріє повернутися до мирного життя, виховувати дітей, надолужити втрачені моменти та просто бути поруч із сім’єю.Поки триває війна, такі, як Роман "Камрад" Антонюк, щодня виходять на позиції — швидко, точно і без права на помилку, кожним залпом наближаючи тишу та мир для України.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Коли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

З 09:00 24 квітня 2026 року на кордоні з Польщею у зоні сервісного обслуговування перед пунктом пропуску "Рава-Руська" з українського боку триватимуть ремонтні роботи дорожнього покриття.Про це повідомив пресцентр Державної прикордонної служби України.Роботи триватимуть орієнтовно до 1 червня 2026 року та виконуватимуться поетапно як на смугах в’їзду в Україну, так і виїзду з країни. На період ремонту рух транспорту буде організовано у двосторонньому режимі однією смугою."У період проведення робіт можливі незначні зміни у ритмічності пропускних операцій", — попередили в ДПСУ.Водіїв просять враховувати цю інформацію під час планування маршруту та за можливості обирати оптимальний час для перетину кордону.Пункт пропуску "Рава-Руська" — автомобільний міжнародний КПП на кордоні України з Польщею, розташований у Львівській області, біля міста Рава-Руська. Він працює для легкових автомобілів, автобусів і вантажного транспорту та є одним із важливих напрямків перетину українсько-польського кордону.Через нього здійснюється як пасажирський, так і вантажний рух, а також транзит до країн ЄС.КПП часто завантажений, особливо у періоди підвищеного пасажиропотоку та сезонних поїздок.Нагадаємо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. Читайте також: Влітку перетин кордону для легкових авто стане легшим: які зміни плануються.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від ІТ до служби: історія колишнього аналітика даних Олександра КвасниціЄ історії, у яких немає різкого повороту — є усвідомлений вибір. Вибір, який змінює не лише життя людини, а й хід подій довкола. Ще вчора — аналітик даних у світі цифр і алгоритмів. Сьогодні — командир відділення ударних безпілотних комплексів, де кожне рішення вимірюється не рядками коду, а результатом на полі бою. У цьому матеріалі — історія Олександра Квасниці — про те, як технології, відповідальність і внутрішня готовність діяти сходяться в одному моменті, коли країна цього потребує найбільше.Вибір, який змінив усеОлександр Квасниця родом із Миколаєва. У дитинстві мріяв стати футболістом, але згодом обрав інший шлях — світ цифр, аналітики та сучасних технологій. Працював аналітиком даних в ІТ-компанії. Та коли розпочалася повномасштабна війна, без вагань змінив офіс на військову форму. Уже 27 лютого 2022 року він став до лав Державної прикордонної служби України.Сьогодні Олександр — командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. За його плечима чотири ротації на передову. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону він виконував завдання на найгарячіших ділянках фронту в Донецькій та Харківській областях.За словами прикордонника, з початком війни він не міг залишатися осторонь, усвідомлюючи історичність моменту, в якому довелося жити та відстоювати незалежність України. Спочатку служив у піхотних підрозділах, зокрема в артилерії. Згодом, побачивши стрімкий розвиток і масштабування безпілотників, вирішив стати оператором БпЛА. Він прагнув бути частиною цього технологічного поступу, адже вже тоді розумів, що за дронами майбутнє і саме вони стають одним із ключових засобів ураження.FPV-дрони на полі бою: точність і результатЗараз у його руках — один із головних інструментів сучасної війни. FPV-дрони дозволяють ефективно знищувати противника, зривати штурмові дії та водночас зберігати життя українських захисників. Робота Олександра — це поєднання технологій, витримки та точного розрахунку.Нині прикордонника найбільше мотивує злагоджена робота його відділення, у якому зібралися фахівці з різних галузей, які, як справжня команда, досягають результату на полі бою. Він зазначає, що любить свою справу і розуміє: поки тривають бойові дії, необхідно разом з усіма Силами оборони України продовжувати боротьбу, щоб поставити крапку в цій історії раз і назавжди.Плани після перемогиПісля перемоги Олександр мріє повернутися до близьких, подорожувати, займатися спортом і більше часу проводити з родиною.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Водій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника Вадима Лахая із позивним Фізрук, водія підрозділу безпілотних авіаційних систем "Фенікс" — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від цивільного водія до бойового: історія прикордонника Вадима ЛахаяВін народився на Волині, у селі Мала Глуша, і з дитинства тягнувся до техніки. Автомобілі були його справою ще задовго до війни: ремонтував, продавав, працював із ними щодня. Саме за цим заняттям його і застало повномасштабне вторгнення.До лав прикордонників Вадим долучився під час мобілізації. Його цивільний досвід визначив і військову спеціальність — він став бойовим водієм. Сьогодні його робота — це не просто керування автомобілем, а постійний ризик і відповідальність. Він доставляє особовий склад, боєприпаси, техніку на позиції, де немає доріг у звичному розумінні, зате є мінні поля, вирви, ворожі FPVдрони і постійна загроза обстрілів.Ціна помилки: коли рішення потрібно приймати миттєвоУ таких умовах важливо не лише вміти кермувати, а й "відчувати" машину, стежити за її станом і діяти максимально зосереджено. Помилка може коштувати надто дорого. Сам Вадим говорить, що ця робота гартує характер і вчить діяти з холодною головою, навіть тоді, коли часу на рішення майже немає.Служба, за його словами, дала й інше — досвід роботи в команді, дисципліну і відповідальність."Тут ти постійно вчишся взаємодіяти з людьми, бути зібраним і діяти чітко, — каже він. І додає: ці навички залишаться на все життя".Найскладніше — працювати під тиском і встигати виконати завдання, зберігаючи безпеку. Але з часом він навчився знаходити баланс між швидкістю і обережністю та діяти за правилами і водночас ефективно.Головна мотивація: сім’я, заради якої він воюєЙого мотивація проста і зрозуміла — сім’я. Дружина і маленька донька. Він воює за те, щоб вони не побачили війни такою, якою бачить її він щодня.У складі підрозділу "Фенікс" Вадим виконував завдання на Куп’янському та Лиманському напрямках. Каже, що кожна ділянка фронту має свою специфіку: десь більше мін, десь активніше працюють дрони, десь основна загроза — артилерія. Усе це змушує постійно адаптуватися, змінювати маршрути, оцінювати ризики і приймати рішення на ходу. Впливає навіть ландшафт: у лісі легше сховатися, але складніше рухатися.Після перемоги: повернення до життя і родиниПопри все, він думає про майбутнє. Після перемоги хоче повернутися до мирного життя, знову працювати з автомобілями і, головне, бути поруч із родиною. Бо для нього це і є головна точка опори, заради якої він щодня виходить у дорогу, де кожен маршрут може стати випробуванням.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Вже влітку цього року планується запуск електронної системи "єЧерга" для легкових авто. Нововведення можуть запрацювати у червні.Про це повідомив віцепрем’єр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба. За його словами, запис у чергу для перетину кордону легковим автомобілем буде доступним через "Дію", сайт і мобільний застосунок "єЧерги". Скористатися сервісом зможуть як українці, так і іноземці."Окремо запустимо автоматичну перевірку страхового полісу "Зелена картка" для всіх типів транспорту", — зауважив Кулеба.До того ж, як відзначив міністр, нововведення планується запровадити і для вантажівок. Зокрема, планується впорядкування системи пріоритетного проїзду."Проведемо інтеграцію з митними документами Т1 і книжками МДП, забезпечимо пріоритет для авторизованих економічних операторів. "єЧерга" вже довела свою ефективність: понад три мільйони перетинів кордону вантажівками та автобусами за онлайн-записом. Наступний етап — розширити сервіс для приватних авто і водночас посилити функціонал для бізнесу. Наше завдання — зробити перетин кордону більш прогнозованим, зручним і прозорим для всіх користувачів", — резюмував Кулеба.Нагадаємо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. Додамо, міністр соціальної політики Денис Улютін заявив, що український уряд не проводить перемовин із міжнародними партнерами щодо скасування дозволу на виїзд за кордон для чоловіків віком до 23 років..

Фотопроєкт "Обличчя кордону", презентований наприкінці березня у Медіацентрі "Україна", продовжує знайомити із захисниками, чиї особисті історії стали частиною великої боротьби за незалежність. Шлях кожного з них — це приклад того, як цивільні цінності трансформуються у військову професійність.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Пережив Оленівку і російські тюрми: історія незламного Станіслава КеродаЄ історії, які не потребують прикрас. Бо в них — правда війни, ціна свободи і сила людини, яка вистояла там, де здається неможливо вистояти. Полковник, кавалер ордена Данила Галицького Станіслав Керод — прикордонник, який майже два десятиліття служив на Сході України. Від перших років служби до найгарячіших днів оборони Маріуполя — його шлях став частиною великої історії спротиву.З 2004 по 2022 рік він ніс службу у Маріуполі — у Донецькому прикордонному загоні та загоні морської охорони Держприкордонслужби. Місто біля моря стало для нього не просто місцем служби — воно стало домом, який він згодом змушений був обороняти до останнього.Вибір, зроблений у дитинствіЛюбов до військової справи у нього з дитинства. Станіслав виріс у родині військового, тому шлях був визначений ще тоді, коли більшість лише мріє про майбутнє. 2000 року вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України в Хмельницькому — і відтоді не зраджував обраному шляху.Схід як щоденне випробуванняСлужба на Сході — це не просто виконання обов'язків. Це щоденна готовність до ризику. Це життя під звуки обстрілів.У 2016 році Станіслав обіймав посаду коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури "Сартана" Донецького загону. Підрозділ неодноразово потрапляв під обстріли, але продовжував виконувати завдання. Бо там, на Сході, кожен день — це перевірка на міцність.Маріуполь-2022: оборона, що стала легендою2022 рік. Маріуполь. Оборона, яка увійшла в історію.З 14 на 15 квітня прикордонники здійснювали прорив із Приморського району до Азовсталі. Це була одна з найскладніших операцій. Інтенсивність обстрілів зростала щохвилини, ворог тиснув з усіх боків.Пекло "Азовсталі"Станіслав згадує ці дні як справжнє пекло. Але вони виконали завдання. Дісталися до Азовсталі. Об'єдналися з основними Силами оборони і разом тримали рубіж — до 20 травня 2022 року.Там, серед бетону і сталі, під безперервними ударами, народжувалася легенда українського спротиву. Та навіть найсильніші іноді змушені ухвалювати найважчі рішення. Заради збереження життя військовослужбовців гарнізон оборони Маріуполя завершив оборону і вийшов.Оленівка: виживання замість життяДалі був полон. Оленівка. Місце, де реальність перевершує найтемніші уявлення. Бараки, розраховані на 60-70 осіб, окупанти заповнювали шістьма сотнями людей. Нестача їжі. Відсутність нормальних умов для сну. Постійний психологічний і фізичний тиск. Це було виживання.Після Оленівки — етапування по російських тюрмах. Нові камери, нові випробування, але та сама жорстокість.Станіслав згадує, що для багатьох окупантів людські страждання стали розвагою. Фізичний біль, моральний тиск, приниження — усе це було частиною системи.200 днів полону. 200 днів боротьби за себе. За гідність. За віру. І жодного дня — без надії. Вдома на нього чекали дружина та донечка. Це чекання — ще один фронт. Тихий, але не менш важкий.Друге народження6 грудня 2022 року, на день Святого Миколая, Станіслава обміняли. День, який став другим народженням. Він повернувся. Не зламаний. Сильніший.Сьогодні полковник Станіслав Керод продовжує служити Україні. Його досвід — це не просто історія. Це пам'ять. Це відповідальність перед тими, хто не повернувся.Мрія про кордони 1991 рокуЙого найбільша мрія, проста і водночас велика — повернути всі українські території. Вийти на кордони 1991 року. Відновити справедливість."Нам чужого не треба. Нам треба своє. Де наш кордон є, як проходить — туди ми маємо вийти, повернутись, відновити наш суверенітет. І прикордонники поїдуть туди", — каже Станіслав.І в цих словах — не просто позиція військового. У них — голос країни.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

З понеділка, 27 квітня, виникнуть ускладнення з добиранням до пункту пропуску українсько-польського кордону в Раві-Руській Львівської області. Це пов’язано з ремонтом моста.Про це повідомили в Державній прикордонній службі України (ДПСУ)."З 10:00 27 квітня 2026 року тимчасово перекриють рух мостом на трасі М-09 (Тернопіль — Львів — Рава-Руська) в Куликові (км 141+459) через ремонт", — ідеться в повідомленні.Прикордонники запевнили, що об’їзд організують за тимчасовою схемою. Саме об’їзними дорогами можна буде добратися до Рави-Руської."Роботи триватимуть орієнтовно до 27 липня 2026 року", — поінформували в Держприкордонслужбі.У ДПСУ зауважили, що під’їзди до пункту пропуску в Рава-Руській залишаються відкритими."Але просимо планувати маршрут заздалегідь і враховувати додатковий час у дорозі", — підсумували в Державній прикордонній службі України.Нагадаємо, вчора стало відомо, що польські прикордонники виявили в громадянки України 100-доларову купюру з високим рівнем радіації. Перевищення сягало в більш ніж 1 900 разів. Такий інцидент стався на польсько-українському кордоні в Медиці..