# дезертири

На Закарпатті двоє прикордонників під час служби перейшли кордон зі сусідньою країною та не повернулися. Це сталося ще 27 вересня. Однак інформація про той випадок з’явилася тільки тепер – після рішення суду щодо їхнього колеги.Про це повідомив журналіст та депутат Ужгородської міської ради Віталій Глагола у Telegram-каналі. Він зазначив, що суд визнав винним у цьому чергового інспектора, який мав контролювати їхній вихід на зв’язок."За постановою суду, інспектор вніс до робочого зошита запис про зв’язок із патрулем, хоча насправді його не відбулося. Сам обвинувачений пояснив, що не встиг вчасно зв’язатися через велике навантаження, та заявив, що фізично не міг запобігти втечі, бо перебував у підрозділі", — розповів журналіст.Він додав, що суд кваліфікував дії інспектора за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення — недбале ставлення до військової служби."Інспектора оштрафували на 17 тисяч гривень. Самі втікачі — мешканці Сумської області", — підсумував Віталій Глагола.Нагадаємо, що на Закарпатті прикордонники Чопського загону затримали за 500 метрів від державного рубежу чоловіка. Він планував втечу з України та намагався незаконно перетнути українсько-словацький кордон.

Новий закон України, в якому йдеться про тих, хто самовільно залишив частини (СЗЧ), визначає можливість подачі рапорту на повернення на службу в застосунку "Армія+".Про це розповіла заступниця міністра оборони України Катерина Черногоренко в ефірі національного телемарафону "Єдині новини". Вона зауважила, що нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про звільнення військових від відповідальності за перше дезертирство або СЗЧ, якщо вони добровільно повернуться на службу."Ми зробили функціонал в "Армія+" для того, щоби військовослужбовець міг ініціювати рапорт на повернення на службу після СЗЧ і зміг оперативно поновитися на службі, повернути собі соціальні гарантії, повернути собі заробітну плату та далі вже в такому статусі повернутися саме до тієї військової частини, яку він хоче обрати, де він хоче служити", — зазначила вона.Заступниця міністра оборони уточнила, що жодних санкцій стосовно військового, який уперше повертається з СЗЧ, застосовувати не будуть. Після подачі рапорту та його опрацювання військовий отримає повідомлення про прибуття до нової військової частини батальйону резерву."Це тимчасовий пункт, з якого він може перевестися в ту військову частину, яку вважає релевантною для себе, де він довіряє командиру, де він довіряє солдатам і може бути мотивованим. Тобто 72 години на розгляд рапорту, 24 години — на прибуття до батальйону резерву та вже з резервної частини він знову ж таки через "Армія+" подає рапорт на переведення до своєї цільової військової частини", — пояснила Черногоренко.Нагадаємо, раніше радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян заявляла, що військовослужбовцям, які самовільно залишили частини, але добровільно повернуться на службу до 1 січня 2025 року, поновлять усі соціальні гарантії. Щодо цього вже розроблено спеціальний алгоритм.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили частини (СЗЧ), але добровільно повернуться на службу до 1 січня 2025 року, поновлять усі соціальні гарантії. Щодо цього вже розроблено спеціальний алгоритм. Про це заявила радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян в ефірі національного телемарафону "Єдині новини". "Основна мета закону — це створити можливості для військовослужбовців, які пішли в СЗЧ, повернутися до 1 січня 2025 року в частини та продовжити службу без докорів сумління та без конфлікту зі законодавством України", — зазначила вона. Сапьян зауважила, що на теперішній момент законодавці розробили спеціальний алгоритм щодо повернення військовослужбовців на службу. Зокрема, закон встановлює, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертували до набрання чинності цим законом мають можливість добровільно, але не пізніше 1 січня 2025 року, прибути до відповідних військових частин для продовження військової служби. При цьому керівник військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує дію контракту, а також поновлює виплату грошового, продовольчого, речового й інших видів забезпечення. Крім того, за її словами, такому військовослужбовцю поновлять усі пільги, передбачені державою. Також командир має повідомити орган досудового розслідування та військову службу правопорядку про те, що дія військового контракту військовослужбовця продовжується. "Це дає гарантію того, що розпочинається автоматична процедура закриття кримінального переслідування, яке розпочинали щодо військовослужбовця", — наголосила радниця з комунікацій ДБР. Водночас якщо військовослужбовець до 1 січня не повернеться до місця проходження служби, то кримінальне провадження може завершитися вироком. "За самовільне залишення частини чи дезертирство можна позбутися волі аж на десять років. Але ми зараз із вами говоримо про те, що військові частини з радістю приймуть своїх побратимів назад на службу", — наголосила вона. Нагадаємо, що 28 листопада президент України Володимир Зеленський підписав закон про добровільне повернення на службу для тих військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військові частини або стали дезертирами.

У четвер, 28 листопада, президент Володимир Зеленський підписав закон про добровільне повернення на службу для тих військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військові частини або стали дезертирами. Про це йдеться у проекті закону. У документі прописано, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям, які вперше у незаконний спосіб залишили військові частини або місця служби чи дезертували та добровільно прибули до місця проходження служби та висловили готовність продовжити військову службу, військова служба і дія контракту продовжується. При цьому відбувається поновлення грошових виплат і здійснюється продовольче, речове, інші види забезпечення, пільг та соціальних гарантій. Згідно з документом, розпочаті кримінальні провадження щодо правопорушень, передбачених статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України, відносно військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби та добровільно прибули та висловили готовність про продовження проходження військової служби, не є підставою для відмови у продовжені військової служби таких військовослужбовців та дії їх контракту. За даними ДБР, деякі військовослужбовці, які вперше самовільно залишили свої частини, замість ув’язнення почали повертатись на фронт. Нагадаємо, раніше виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" Олексій Буряченко заявляв, що нормативні "гойдалки" у питаннях самовільного залишення військової частини та дезертирства уже давно вийшли у публічну площину й усім, хто хоч трохи цікавився цим питанням, абсолютно очевидно, що це не може і надалі залишатись виключно проблемою самого військового. А боротьби тільки з наслідками СЗЧ, точно замало, потрібно дивитися в корінь проблеми і вирішувати її системно на кожному рівні.

У четвер, 21 листопада, Верховна Рада прийняла в цілому законопроект №12095 про добровільне повернення на службу для тих військовослужбовців, хто вперше самовільно залишив військову частину або дезертував. Про це у своєму Telegram-каналі повідомив народний депутат від партії "Голос" Ярослав Железняк. За нього в цілому проголосувало 253 народних обранці. Законопроект передбачає для військовослужбовців наступне: Під час дії воєнного стану військовослужбовцям, які вперше самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертували та добровільно прибули до місця проходження служби та висловили готовність продовжити військову службу, військова служба і дія контракту продовжується.   Поновлюються виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільг та соціальних гарантій.   Розпочаті кримінальні проваджені щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України, відносно військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертували та добровільно прибули та висловили готовність про продовження проходження військової служби, не є підставою для відмови у продовжені військової служби таких військовослужбовців та дії їх контракту. Фото: Telegram-канал Ярослава Железняка За даними ДБР, деякі військовослужбовці, які вперше самовільно залишили свої частини, замість ув’язнення почали повертатись на фронт. Нагадаємо, раніше виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" Олексій Буряченко заявляв, що нормативні "гойдалки" у питаннях самовільного залишення військової частини та дезертирства уже давно вийшли у публічну площину й усім, хто хоч трохи цікавився цим питанням, абсолютно очевидно, що це не може і надалі залишатись виключно проблемою самого військового. А боротьби тільки з наслідками СЗЧ, точно замало, потрібно дивитися в корінь проблеми і вирішувати її системно на кожному рівні.

Самовільне залишення військової частини військовослужбовцем 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергієм Гнезділовим викликало чималий резонанс у суспільстві. Однак думки щодо того, кому вигідний такий "демарш" військового, розділилися. Ситуацію проаналізував у своїй колонці для "Главкома" політолог, аналітик, правозахисник Олексій Буряченко. Він нагадав, що військовий підігрів градус цієї ситуації, публічно заявивши про необхідність встановлення термінів служби в умовах воєнного стану: "П'ять років у Збройних силах лише переконали мене ось у чому: ніхто не народжений для війни. Відсьогодні я йду в СЗЧ до встановлення чітких термінів служби чи до свого 25-річчя, маючи за своєю спиною п'ять років бездоганної солдатської служби", — зазначив Гнезділов. Історія одного "демаршу" Буряченко зазначив, що, попри важку ситуацію на фронті та чутливість теми СЗЧ, вчинок Гнезділова отримав переважно негативну оцінку. Військовослужбовці, громадські діячі, прості громадяни в соціальних мережах висловили своє обурення таким демаршем у складний для країни час. "Це стало прикладом. І хтось пішов услід. А хтось залишився. Залишився, щоб завтра російські танки не вийшли під Київ. Звісно, уся російська пропаганда цю історію розганятиме активно. За будь-які гроші. Їхня мотивація зрозуміла. Там, де вони не змогли пройти штурмом, вони пройдуть парадним маршем. Якщо ми підтримаємо ідею, що це дуже правильно та красиво", — навів автор колонки слова політичного експерта та військовослужбовця Кирила Сазонова. Західні ЗМІ теж підхопили резонансний факт. Зокрема, видання New York Times опублікувала статтю з акцентуванням на "втомі" українських військових від бойових дій і необхідності встановлення чітких термінів служби. Однак у цьому контексті Олексій Буряченко поставив риторичне запитання: "Чи насправді "турбота" заокеанських журналістів мотивована бажанням покращити становище українських захисників? Або ж такі реверанси — чергове підігрування російській пропаганді, якщо не пряма служба інтересам Кремля?" Як повідомляли ЗМІ з посиланням на матеріали слідства, основною причиною дезертирства стала непокора, тобто невиконання Гнезділовим бойового наказу командира. З метою встановлення справжніх причин відмови військовослужбовця від виконання бойових завдань командир направив його до лікувального закладу, але той скористався цим і не прибув на обстеження та розпочав переховуватися, розуміючи, що перебуває у статусі військовослужбовця та може понести передбачену Кримінальним кодексом відповідальність. Обговорення проблеми з "таємного місця" Буряченко зауважив, що після заяви Гнезділова про СЗЧ у 56 ОМБр розпочали службове розслідування. Там повідомили, що його дії мають ознаки кримінального правопорушення за самовільне залишення військової частини або місць служби, вчинене в умовах воєнного стану. А це від п’яти до 10 років в’язниці. Також там наголосили: позиція командування військової частини залишається незмінною — нульова толерантність до скоєння подібних злочинів. Сам Гнезділов відповів, що його бригада "все правильно прокомунікувала" та що він розуміє: "СЗЧ — кримінальний злочин". Водночас військовий закликав повернутися "до обговорення проблем", а не "обговорювати персоналію". Після цього Гнезділов розпочав через засоби масової інформації шукати в лавах ЗСУ та серед цивільних однодумців. Одним із таких жестів військовослужбовця стало відеоінтерв’ю американським журналістам зі "секретного місця, де він переховувався від української влади". "У мене не залишилося іншого вибору, крім як піти, дуже гучно грюкнути дверима та змусити людей нарешті розпочати говорити про цю проблему", — з особливим "героїзмом" наголошував Гнезділов американським журналістам, щоби "привернути увагу до необхідності звільнення втомлених солдатів та заміни їх новими призовниками". Що каже закон? Та вже 9 жовтня за Гнезділова взялися правоохоронці, повідомивши про його затримання. За інформацією Державного бюро розслідувань, військовослужбовця підозрюють у самовільному залишенні військової частини, вчиненому з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану. Наступного дня йому оголосили про підозру. Згодом Печерський райсуд Києва відправив його під варту на 60 діб. Під час засідання суду Гнезділов повідомив, що усвідомлює свої дії та "не зможе продовжувати службу, поки не буде чітких її термінів". До того ж він пригрозив, що оголосить голодування, якщо в Україні не напрацюють законопроект про демобілізацію. Буряченко акцентував, що, попри всю багатослівність і бажання Гнезділова привернути до своєї персони якомога більше уваги та створити суспільний резонанс, Конституція чітко вказує на продовження термінів військової служби на період дії воєнного стану. Політолог також нагадав, що у квітні цього року Верховна Рада була близька до ухвалення рішення щодо демобілізації та ротації військових, однак за декілька днів до голосування за законопроект про мобілізацію цю норму виключили. У Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки пояснили, що це зроблено на прохання міністра оборони Рустема Умєрова та головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Буряченко зазначив, що в умовах воєнного стану за самовільне залишення служби військовослужбовцем передбачається кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від п’яти до 10 років, а дезертирство карається позбавленням волі від п’яти до 12 років. Лише за 2023 рік за СЗЧ засудили 1 577 військових. З них 30 — жінок. Це найпоширеніший злочин серед військовослужбовців. Однак уже в серпні Верховна Рада зробила крок назустріч тим, хто вперше самовільно залишив частину, але потім повернувся на службу. Згідно з новим законопроектом, для таких військових передбачено скасування покарання, якщо вони добровільно звернуться до слідчого чи прокурора з наміром повернутися до військової частини для продовження служби. У Державному бюро розслідувань наголошували, що відомство орієнтоване на те, аби повертати на позиції бійців, які залишили місце служби, а не на збільшення щодо них кримінальних проваджень. Кому вигідний вчинок Гнезділова… "Тема встановлення чітких термінів служби, яку нібито намагається порушити Гнезділов, насправді не має простого рішення. Будь-яке рішення, яке з цього приводу може ухвалити парламент, завжди буде половинчастим і не вирішуватиме комплекс супутніх проблем, пов’язаних з обороною країни. І Гнезділов це чудово розуміє", — вважає Олексій Буряченко. На думку політолога, військовий чітко усвідомлював можливі наслідки для себе, публічно ідучи на порушення законодавства. Адже закон є закон, який повинен виконуватися, і це абсолютно безвідносно до особи чи суспільно-політичної позиції самого Гнезділова. "Та, навіть попри це, він все одно публічно нівелює конституційні обов’язки кожного громадянина, деморалізуючи частину війська й ініціюючи в суспільстві хибну дискусію. Чи призведе роздмухування цієї історії до позитивного рішення, насамперед для суспільства? Навряд чи", — зробив висновок аналітик. За його словами, тема СЗЧ — чутлива та болюча. Саме тому історію Гнезділова будуть використовувати різні сили як для маніпулювання суспільною думкою, так і для досягнення своїх політичних цілей. Не стоятиме осторонь і Росія. "Тому не виключено, що публікації в західних ЗМІ, де героїзується історія зі СЗЧ, також є продовженням російської ІПСО, яка спрямована на підрив морального духу українців і штовхання до переговорів з агресором — звісно, не на умовах нашої країни. Звідси слідує важливе та доленосне для України запитання: можливо, дії військовослужбовця потребують жорсткішої оцінки з боку правоохоронних органів?" — підсумував Олексій Буряченко. Що відомо про публічне залишення військової частини військовим На початку вересня 2024 року військовослужбовець був направлений до госпіталю для медичного огляду військово-лікарською комісією, однак на справді обстеження не проходив та в медзакладі не перебував, а після завершення визначеного терміну ВЛК до місця несення служби не повернувся. Впродовж двох тижнів він фактично переховувався від правоохоронців, змінюючи місця та міста проживання.   Сам Гнезділов на своїй сторінці у Facebook повідомив, що самовільно залишив частину, щоби привернути увагу до необхідності врегулювання термінів служби для мобілізованих. "Від сьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби чи до свого 25-річчя, маючи за своєю спиною пʼять років бездоганної солдатської служби... Сподіваюсь, що цим вчинком вдасться донести до влади та суспільства необхідність розмови та вирішення цієї ситуації", — написав військовослужбовець. Водночас він додав, що його позиція залишається незмінною: необхідно створити мобілізаційну чергу з усіх військовозобов'язаних українців, і тоді, на його думку, демобілізація стане реальністю. Варто зазначити, що Гнезділов пішов в армію добровольцем 2019 року, брав участь у боях у Донецькій області, включно з Пісками та Бахмутом. Нагадаємо, що 11 жовтня суддя Печерського районного суду Києва Євген Хайнацький залишив під вартою військовослужбовця 56 окремої мотопіхотної бригади Сергія Гнезділова.

У середу, 9 жовтня, працівники Державного бюро розслідувань затримали військовослужбовця 56-ї окремої мотопіхотної бригади, який публічно заявив про залишення військової частини.  Про це повідомила прес-служба ДБР. Правоохоронці не вказують прізвище військового, однак, судячи з матеріалів справи, йдеться про Сергія Гнезділова. "Працівники ДБР затримали військовослужбовця 56 окремої мотопіхотної бригади, який самовільно залишив військову частину і повідомив про це через соціальні мережі 21 вересня 2024 року", -- йдеться у повідомленні. Відомо, що 23 вересня 2024 року Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону за фактом публікацій у засобах масової інформації відкрила кримінальне провадження щодо дезертирства військовослужбовця та доручила розслідування ДБР. Наступного дня у мотопіхотній бригаді також призначили службове розслідування, за результатами якого визнали, що військовий Сергій Гнезділов "вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення". "Демонстративне та публічне залишення військової частини в умовах воєнного часу є не тільки аморальним стосовно побратимів, які залишилися на фронті, але й деморалізує суспільство та ініціює хибну дискусію, що однозначно працює на руку нашому ворогові", -- наголосили в ДБР. Військовому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років.  Затримання Сергія Гнезділова. Фото: ДБР Сергій Гнезділов також підтвердив своє затримання правоохоронними органами.  "Мене затримано", -- написав він короткий пост у Facebook. Що відомо про публічне залишення військової частини військовим На початку вересня 2024 року військовослужбовець був направлений до госпіталю для медичного огляду військово-лікарською комісією, однак на справді обстеження не проходив та в медзакладі не перебував, а після завершення визначеного терміну ВЛК до місця несення служби не повернувся. Впродовж двох тижнів він фактично переховувався від правоохоронців, змінюючи місця та міста проживання.   Сам Гнезділов на своїй сторінці у Facebook повідомив, що самовільно залишив частину, щоби привернути увагу до необхідності врегулювання термінів служби для мобілізованих. "Від сьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби чи до свого 25-річчя, маючи за своєю спиною пʼять років бездоганної солдатської служби... Сподіваюсь, що цим вчинком вдасться донести до влади та суспільства необхідність розмови та вирішення цієї ситуації", — написав військовослужбовець. Водночас він додав, що його позиція залишається незмінною: необхідно створити мобілізаційну чергу з усіх військовозобов'язаних українців, і тоді, на його думку, демобілізація стане реальністю. Варто зазначити, що Гнезділов пішов в армію добровольцем 2019 року, брав участь у боях у Донецькій області, включно з Пісками та Бахмутом. Нагадаємо, раніше військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади й активіст Сергій Гнезділов заявив, що у Києві невідомі чоловіки, які представилися "людьми Євгена Карася", погрожували та провокували його на бійку.

Контракти тих дезертирів, які добровільно повернулися до військових частин, надалі продовжуватимуть. Таким чином військову службу для них не призупинятимуть. Верховна Рада України ухвалила відповідний законопроект у першому читанні. Про це повідомив народний депутат України від партії "Голос" Ярослав Железняк, опублікувавши відповідний допис у своїх соціальних мережах. За його словами, законопроект у першому читанні підтримали 235 нардепів. Згідно з текстом документа, під час дії воєнного стану для військовослужбовців, які вперше самовільно залишили місце служби та готові повернутися, військова служба та дія контракту продовжуються. Але це можливо лише за умови повернення на службу протягом трьох діб. Також законопроект пропонує відновити виплати грошового, речового та інших видів забезпечення, пільг та соціальних гарантій. Варто зауважити, що в Україні тим, хто самовільно залишив місце служби, можуть призупиняти військову службу. Зокрема, це означає призупинення виплати грошового забезпечення. Нагадаємо, що в другій половині серпня Верховна Рада України ухвалила закон про вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку проходження військової служби під час дії воєнного стану.

Відкрито кримінальне провадження за статтею про дезертирство у зв'язку із заявою військовослужбовця 56 окремої мотопіхотної бригади Сергія Гнезділова. Він самовільно залишив місце служби через відсутність врегулювання питання демобілізації українських бійців. Про це повідомило агентство "Інтерфакс-Україна" з посиланням на джерела в правоохоронних органах. "За цим фактом відкрито кримінальне провадження", — розповів журналістам співрозмовник. Він зазначив, що справу відкрила 23 вересня Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони за результатами моніторингу мережі Інтернет. Наразі її передають для розслідування за підслідністю. Водночас джерело агентства звернуло увагу на те, що Гнезділов не має жодного процесуального статусу, йому не повідомляли про підозру. "Наразі він перебуває на лікарняному, термін якого закінчується найближчим часом. Якщо протягом трьох днів після цього він не прибуде на місце служби, ухвалюватимуть подальші процесуальні рішення", — пояснив співрозмовник. Декілька днів тому Гнезділов на своїй сторінці у Facebook повідомив, що самовільно залишив частину, щоби привернути увагу до необхідності врегулювання термінів служби для мобілізованих. "Від сьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби чи до свого 25-річчя, маючи за своєю спиною пʼять років бездоганної солдатської служби... Сподіваюсь, що цим вчинком вдасться донести до влади та суспільства необхідність розмови та вирішення цієї ситуації", — написав військовослужбовець. Водночас він додав, що його позиція залишається незмінною: необхідно створити мобілізаційну чергу з усіх військовозобов'язаних українців, і тоді, на його думку, демобілізація стане реальністю. Гнезділов пішов в армію добровольцем 2019 року, брав участь у боях у Донецькій області, включно з Пісками та Бахмутом. Нагадаємо, що військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади й активіст Сергій Гнезділов заявив, що 28 квітня у Києві невідомі чоловіки, які представилися "людьми Євгена Карася", погрожували та провокували його на бійку.

Нормативні "гойдалки" у питаннях самовільного залишення військової частини (СЗЧ) та дезертирства уже давно вийшли у публічну площину і усім, хто хоч трохи цікавився цим питанням, абсолютно очевидно, що це не може і в подальшому залишатись виключно проблемою самого військового. А боротьби тільки з наслідками СЗЧ, точно замало, потрібно дивитися в корінь проблеми і вирішувати її системно на кожному рівні. Так вважає виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" Олексій Буряченко, який опублікував на цю тему блог на сайті "Ми — Україна". У Буряченка за плечима багаторічний досвід правозахисної і управлінської діяльності, як у державному, так і недержавному секторах, тому він максимально лаконічно, але послідовно та обґрунтовано розкриває питання та пропонує шляхи його ефективного вирішення. Як зазначає авторитетне видання DW, за перше півріччя 2024 року правоохоронці по всій країні відкрили майже 29,8 тисячі нових кримінальних справ щодо втечі військовослужбовців: 18,6 тисячі за статтею про самовільне залишення військової частини і 11,2 тисячі за більш суворою — "Дезертирство", свідчить статистика Офісу генерального прокурора та пояснювальна записка ВРУ. Ця кількість вже перевищила показники за весь 2023 рік — тоді розпочали 24,1 тисячі нових розслідувань — і понад утричі більша за показник 2022 року (9,4 тисячі справ). Загалом же, з початку 2022 року прокуратура нарахувала 63,2 тисячі таких кримінальних проваджень. Якщо порівняти їх кількість з публічно оголошеною чисельністю ЗСУ у 880 тисяч людей, можна зробити висновок: за час повномасштабної війни з війська втік чи не кожен 14-й військовослужбовець. "Чи це проблема — звичайно що так! Адже, відчутна частина мобілізаційних зусиль держави, в широкому сенсі цього слова, працює в холосту! Оскільки, це і перевантаження економіки і титанічні зусилля нашого президента Володимира Зеленського по пошуку військової техніки та грошей по всьому світі і, звичайно, зусилля кожного із нас направлені на виживання нації. Але найголовніше, погодьтеся, це люди! Це ті, хто готовий боронити нашу країну, свою землю від ворога та окупанта! А цей ресурс, на відміну від усіх інших, є вичерпний, тому підходити до його формування та вдалого використання, потрібно максимально професійно та далекоглядно. Адже, саме люди витягнули країну з лап РФ під час революцій і не дали "захопити Київ за три дні", як того хотів Путін", — заявляє Буряченко. Повертаючись до ключового питання Буряченко синхронізує поняттєву складову. Він підкреслив, що самовільне залишення частини, а тим більш дезертирство (ст.ст. 407, 408 Кримінального кодексу України) — це зазвичай складне, багатошарове явище, яке має свої причини. Відповідно і протидія цьому має бути комплексною: долати потрібно не лише наслідки, а першочергово виокремлювати причини. "Отже, враховуючи вищевикладене, давайте поки дуже просто, буквально "на пальцях" розкладемо шлях військовозобов’язаного від ТЦК до гіпотетичного СЗЧ чи дезертирства, а потім уже усе обґрунтуємо нормативно та експертно", — пише виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад". Перший етап Людина, яка або добровільно пішла на фронт, або її мобілізували, на початку свого шляху проходить військову підготовку в навчальних центрах. Ось тут і починаються проблеми, хоча на тому етапі вони ще багатьом не очевидні. Підготовка в навчальних центрах, за свідченням багатьох військових і навіть виходячи з останньої заяви Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, далека від ідеалу і це ще дуже м’яко кажучи. "Обговорили проблемні питання, які впливають на якість підготовки військовослужбовців та напрацювали шляхи їх вирішення. Розглянули напрямки вдосконалення навчальних програм. Також, опрацьовуємо можливість створення Школи інструкторів, яка буде основним і єдиним джерелом якісно підготовленого інструкторського складу", — зазначив Олександр Сирський під час відповідної наради за участі керівників органів військового управління, які опікуються підготовкою, а також командирів бойових бригад та начальників навчальних центрів.   Як наголошує Олексій Буряченко, щодо якості і тривалості навчання Сирський зауважив ємку, але дуже виразну фразу — "Менше, ніж хотілося б" . "З цього ми можемо зробити висновок, що система підготовки в навчальних центрах застаріла, не відповідає викликам часу, правоохоронці там регулярно фіксують, м’яко кажучи, перевищення повноважень зі сторони командно-офіцерського складу по відношенню до мобілізованих, складовій психологічної стійкості майже не приділяється належна увага і навіть навпаки, критично розхитується те, що було.., невмотивовані/непрофесійні інструктори, а закритість системи не сприяє її самовдосконаленню та самоочищенню. І те що на рівні головнокомандувача це питання регулярно піднімається на нарадах, нажаль його не вирішує, хоча і частково "виводить із тіні", визнаючи явні прорахунки у навчальній підготовці мобілізованих", — вважає Буряченко. Фахівець зазначає, що наслідки цієї "недосконалої" підготовки на наступних етапах почнуть відчувати абсолютно всі, від тих самих військовозобов’язаних, які будуть, іноді, по-суті не здатні виконати поставлену командиром задачу, до тих самих командирів, які будуть вимушені ці недоліки у підготовці виявляти/виправляти в бойових умовах, а потім правоохоронці, здебільшого працівники ДБР, які будуть вимушені ловити СЗЧешників по всій країні та суддів, які будуть їх судити "по всій суворості", а ми будемо за все це платити з власних кишень. Другий етап Буряченко наголошує, що другий етап — це фронт. Туди кожен потрапляє куди його "закине" розпреділення/доля, зазвичай, не зважаючи на бажання, досвід чи професійні якості. "Навіть не зважаючи на запрошення від військової частини, де військовослужбовцю будуть раді і де він міг би принести максимальну користь... Ні, це все "не на часі", зараз потрібні "автоматники", а усе інше потім... і тут уже починає розкручуватись маховик військової корупції НА УСЬОМУ, від преміальних, до лікарняних, відпусток і переведення "трохи подалі від нуля", — пише Буряченко. Виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" переконаний, що не тільки внутрішня корупція та заскорузлість системи при прийняття рішень по-суті примушує людину іти в СЗЧ. Буряченко відмічав й раніше, це складна система індивідуальних випадків, а під час війни і без нормального зворотного зв’язку з боку командування, повністю її проаналізувати майже неможливо. Але будь-яка бюрократія, в тому числі військова, працює приблизно однаково і побудована на системі стримувань, противаг, взаємоповаги, людиноцентричності і готовності чути проблеми. "Саме з цим компонентом військовослужбовець зіштовхується на фронті. Де до сих, на превеликий жаль і багато де, працює одне правило — "я керівник, а ти дурень", у перекладі на військову мову "я командир, а ти дурень". Як наслідок, у всіх бідах та прорахунках керівництва та безпосереднього командира, завжди винен підлеглий. І в цих умовах, особливо на передовій, в умовах бойових дій іноді починає коїтись казна що... Командир завжди правий, а отже, будь-яка його навіть абсолютно безглузда команда має виконуватись без обговорень, тому, що саме він відповідає перед керівництвом за виконання поставленого завдання. І тут починає проявлятися ще один важливий дисбаланс і причина СЗЧ — несправедливість! Здебільшого, по цілому ряду причин, карають саме військового, а не розбираються в причинах комплексно", — переконаний Олексій Буряченко. Фахівець у цьому контексті наводить приклад, коли командир непрофесійно здійснює керівництво приймаючи невірні рішення, які мають відверто негативні наслідки, які проявляються у втратах військових. На думку Буряченка, дуже часто такі випадки замовчуються, розслідування не проводиться, а такого командира максимум переводять на іншу ділянку фронту. "І все. А буває і по іншому. Командир віддає абсолютно обґрунтований наказ і здійснює керівництво блискавично, але військовий усвідомлює свою слабку професійну та психологічну підготовку і відмовляється його виконувати, мотивуючи непрофесійністю командира... А насправді, це паніка та страх, а отже, неготовність до виконання бойового завдання, навіть під ризиком трибуналу чи відповідальності. І дехто обирає шлях СЗЧ. Більше того, у військовій спільноті відомі випадки, коли цілком вмотивовані, надійні військовослужбовці відмовлялися від виконання бойових завдань, самовільно залишали військову частину та дезертирували, перебуваючи у стані афекту", — пише фахівець. Олексій Буряченко акцентує на критичній точці надлому. Він підкреслює, що усі мають розуміти, що на людину, яка прийняла рішення, чи про СЗЧ, чи дезертирство, особливо під час війни, впливає ціла низка факторів і не тільки, які на поверхні і є традиційними — страх бути вбитим чи пораненим, але і підсвідомі психологічні фактори: що його не чують, що він нікому не потрібен, що він недостатньо навчений, що у нього сім’я та діти або навпаки, що він залишився лише один, що його тут утримують силою та ін. Фахівець переконаний, що з усіма цими факторами необхідно професійно працювати, як під час підготовки бійця, так і під час подальшої ним служби. Адже, у багатьох "фантомні болі" продовжуються ще багато років після завершення бойових дій, не кажучи вже про тих хто 1,5-2 роки на фронті — це багаторічний досвід світових війн і це об’єктивно. "Потрібна якісна та регулярна "практика перезавантаження" і система має бути максимально гнучкою до цих факторів. І якщо людині вкрай потрібно побачити маму і він просить тиждень відпустки, йому потрібно її дати, а не вимагати хабар чи провокувати СЗЧ бездіяльністю. Провідником тут мають стати психологи, як під час навчання, так і на "передку". Адже, страх — це природньо, лише потрібно його прийняти і навчитись з ним працювати. Але ми говоримо не тільки про страх, але і про цілий ряд об’єктивних потреб людини, які мають щодня синхронізуватися з військовими пріоритетами та шукатись відповідні компроміси. Тому що, військовий, це ж не раб, а армія, не табір для утримання людей!" — пише Олексій Буряченко. Третій етап (безпосередньо СЗЧ та його наслідки для всіх) Виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" пише, що з цим етапом усе складно та багатогранно. З однієї сторони СЗЧ має фіксуватися командиром, якщо військового немає протягом 10 діб. Чи відбувається ця фіксація завжди і одразу — звичайно, ні, якщо тільки сам командир з різних причин у цьому не зацікавлений. Зазвичай людину починають шукати своїми силами, та і показати велику кількість СЗЧ одноразово, погана історія для самого командира, який відповідає абсолютно за все, в тому числі, за психологічну роботу з бійцем. А отже, і на нього, справедливо, лягає частина відповідальності. Так, відповідно до статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, "командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу); за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров’я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості". "Відповідно, якщо невиконання цих обов’язків, стало причиною СЗЧ або дезертирства, вчинених особовим складом, щодо такого командира повинно розпочатися прозоре, чесне та неупереджене розслідування. Законотворці повинні обов’язково зважати на цей фактор, формуючи оновлену законодавчу базу, яка б сприяла поверненню військовослужбовців на військову службу та ліквідації явищ СЗЧ та дезертирства як таких", — наголошує Олексій Буряченко. Разом з тим, як нагадує експерт, 20 серпня Верховна Рада України остаточно прийняла надзвичайно важливий законопроект №11322 який "відкриває можливість повернення на службу військовослужбовців, які вперше самовільно залишили частину (СЗЧ) або вчинили дезертирство під час дії воєнного стану. Окрім того, вони можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності". Але, за словами Буряченка, минуло понад два місяці з моменту прийняття даного законопроекту у першому читанні, а механізм реалізації цього рішення і досі відсутній. "Що це: безвідповідальність, чи свідома диверсія під куполом Верховної Ради України, чи в черговий раз прояв непрофесійності та халатності народних обранців? Питання залишається відкритим і лягає на плечі правоохоронцям, здебільшого слідчим ДБР у чиїй підслідності ці злочини, та суддям, які і будуть втілювати його в життя, з однієї сторони, і нести  відповідальність за законотворчу недосконалість, з іншої.  Але повернемося до СЗЧ. Як ми уже зазначали раніше, фіксація того що людина "пішла в СЗЧ" відбувається не раніше 10 днів з моменту її відсутності у ВЧ. До такої фіксації та порушення кримінального провадження людина, яка фактично перебуває в СЗЧ продовжує отримувати усі фінансові нарахування у повному обсязі. А це, погодьтесь, не дуже нормально, але що з цим робити нічим чітко не регламентовано, а тому, абсолютно в зоні відповідальності командира. А там бюджетні гроші не дуже рахують, інші пріоритети — виконання бойового завдання", — наголошує експерт. Буряченко підкреслює, що як тільки порушується кримінальне провадження військового і зовсім перестають шукати у ВЧ. Адже, це уже не їх зона відповідальності, а отже за все, що далі відбувається з пошуком та повернення військового вони не відповідають — тепер це "головняк" Державного бюро розслідувань. "Нехай шукають де людина уже може бути після мінімум 10 діб СЗЧ... коли знайдуть, то все одно за дозволом про повернення до командира звернуться)) І тут, потенційно, корупційна складова також прослідковується. Що далі? Зазвичай НІЧОГО. Чому, запитаєте ви? Відповідь дуже проста, тому що цю людину, яка пішла в СЗЧ, здебільшого ніхто не шукає. І дуже часто військовослужбовець взагалі не ховається, займається своїми справами, постійно проживає за місцем реєстрації і навіть регулярно телефонує своєму командиру, але той йому повідомляє, що КС уже порушено і йому потрібно в ДБР, а там санкція за СЗЧ чи дезертирство мінімум 10 років реального строку покарання. На цьому все завершується і особа, здебільшого, продовжує знаходитись в СЗЧ", — пише Буряченко. Виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" запевняє, що його не шукає ні військова служба правопорядку, яка безпосередньо для цього і створювалась, оскільки навіть затримати СЗЧешніка вони без санкції суду не можуть, ні поліція у якої політичним пріоритетом є допомога в мобілізації, а не в пошуку осіб що вчинили СЗЧ, ні сама військова частина, по причинам, які уже описані вище. Єдині хто намагаються зсунути це питання з місця — це ДБР, але їх ресурсу для цього очевидно не достатньо. "І потрібно відзначити, що ініціатива не плодити кримінальні провадження, а фактично звільняти від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які вперше вчинили СЗЧ або дезертирство належить саме керівнику ДБР. Адже, на певному етапі стало зрозумілим, що такий вал справ, нагадаю, майже 70 тисяч з початку повномасштабного вторгнення, фактично блокує діяльність цього правоохоронного органу, а у нього ще у підслідності злочини, які вчиняють державні службовці, правоохоронці, митники, податківці та ін. А така перевантаженість може повпливати на пріоритетні питання національної безпеки. Адже на ДБР, як на новостворений правоохоронний орган без "корупційного шлейфу", в цій системі робиться суттєва ставка", — наголошує Буряченко. "Наше завдання — сприяти поверненню бійців на бойові позиції, а не покращувати статистику відкритих кримінальних проваджень щодо ухилення від несення служби", — як зауважив директор ДБР Олексій Сухачов в інтерв’ю "Інтерфакс-Україна”. І навіть голова Верховного Суду України Станіслав Кравченко у своєму інтерв’ю "Інтерфакс-Україна" заявив, що: "Дуже правильно говорить керівник ДБР, — не має бути виключно формального підходу до таких речей. Сподіваюся, що прокурори як процесуальні керівники підтримують таку позицію, і це працюватиме в практичному руслі". "Зауважу, повномасштабна війна довела і так складну ситуацію до повного абсурду: з 37 тисяч нових розслідувань ДБР у першому півріччі 2024 року 80% - справи про дезертирство і самовільне залишення частини. Штат бюро, яке повинно також боротися зі злочинністю високопосадовців, суддів та силовиків, лишився незмінний — лише 1600 посад по всій країні, при понад 1,5 суб’єктів бюро, а офіси є далеко не в кожному регіоні (кустові, на 3-4 області). З них лише пів тисячі слідчих, при чому військові справи розписуються не всім — наприклад, в Хмельницькому теруправлінні їх ведуть лише шестеро співробітників, зазначається у доповіді "Центру оборонних стратегій", — пише Олексій Буряченко. Експерт повідомив, що під час ефіру на телеканалі "УКРАЇНА СЬОГОДНІ" адвокат Олег Мицик повідомив, що його знайомий слідчий ДБР зараз веде близько 600 справ. "Це просто нереально! І дійсно, тут тільки щоб тримати їх "в пам’яті" і розсилати відповідні доручення по дуже широкій територіальності, потрібен цілий штат, а не одна людина. Про оперативно-розшукові дії, я просто промовчу. Отже, переконаний, що для всіх тепер є абсолютно очевидним те, що навіть якби усі, без виключення працівники ДБР кинулися раптом шукати і доставляти в частину усіх СЗЧ, на кожного працівника припадало б від шести до 50 втікачів, які географічно розташовані в різних, іноді важкодоступних, населених пунктах району чи області. Очевидно, що своїми силами ДБР впоратися із цим завданням навряд чи зможе", — вважає Буряченко. Також, для комплексності і в контексті вищезгаданого коментаря голови ВСУ, виконавчий директор "Міжнародної асоціації малих громад" відзначає, що і судді до яких на розгляд все ж потрапляли дані категорії справ, або намагалися їх максимально затягувати, розуміючи можливий суспільний резонанс, або давали "нижче нижчого" та умовний термін, чим прямо нівелювали усі попередні зміни по збільшенню санкцій цих злочинів, ініційованих свого часу перед ВРУ минулим главкомом Валерієм Залужним та Генеральним Штабом. Буряченко переконаний, що тут Україна чітко "стала на граблі" ще радянських практик, які говорять — "суворість покарання, компенсується необов’язковістю його виконання"! "Так і вийшло. Це була, звичайно, помилка минулого командування, але, погодьтеся, навколо цього питання така кількість спільних помилок, що навіть деталізувати не хочеться", — пише Буряченко. Що робити Олексій Буряченко відзначає, що запропоновані ініціативи керівником ДБР по поверненню військовослужбовців, які вперше вчинили СЗЧ чи дезертирство під час воєнного стану, очевидно новий підхід серед наших правоохоронців, який точно заслуговує на повагу. Оскільки, якщо проаналізувати роботу переважної більшості правоохоронних органів "старого покоління", вони, зазвичай, налаштовані виключно на процес, а не на результат. "Палочна система", колективна безвідповідальність та її перекидання з рук в руки, як гаряче вугілля, буквально процвітає всюди, навіть не зважаючи на проведені реформи та перезавантаження. "І наступним кроком було б вірно прискорити процес створення та становлення військової поліції (19 червня 2024 року Верховна Рада України ухвалила рішення про прийняття за основу двох законопроектів "Про Військову поліцію" (№6569-д) та пов’язаного із ним "Про внесення змін до КУпАП, КК, та КПК щодо запровадження діяльності Військової поліції" (№6570-д)), яка б перейняла на себе частину "низового" навантаження ДБР, а координацію усіх процесів пов’язаних із СЗЧ та дезертирством взяв на себе Офіс генерального прокурора, оскільки тільки у прокуратури є максимально широка координаційна функція передбачена, як Конституцією України, так і ЗУ "Про прокуратуру", — пише фахівець. Олексій Буряченко переконаний, що саме прокуратура має взяти на себе повноту відповідальності за вирішення комплексу проблем, які тільки частково та поверхнево описані у цій статті. Від викорінення корупційної складової у ЗСУ, ТЦК та навчальних центрах, до справедливої відповідальності, як солдата, так і командира, які, можливо, вчинили злочин. Ну і, звичайно, у повноваженнях прокуратури активізувати усі правоохоронні органи, особливо, Військову службу правопорядку, СБУ, ДБР та Нацпол, заради спільної цілі — наведення порядку в армії, а це напряму питання національної безпеки! "Як уже очевидно, СЗЧ та дезертирство часто має дві сторони, однією з яких є, власне, військовослужбовець, а іншою – командування, яке не впоралося із комунікацією зі своїми підлеглими. У зв’язку з цим абсолютно резонно було б у законі чітко прописати, що повернення військовослужбовця можливе до будь-якої частини, а не лише до тієї, яку військовослужбовець покинув. Для цього, припустимо, можна створити відповідні локальні ради у ВЧ, щоб це рішення не було суб’єктивним та одноособовим, а військовослужбовці могли бути максимально корисними та вмотивованими", — пише Буряченко. Фахівець підкреслюєна важливості того, що суспільство не може демонізувати військовослужбовців, які зважилися на такий крок або ж вчинили таку дію ненавмисно. Навпаки — суспільство повинно прагнути, щоб розслідування причин СЗЧ та дезертирства проводилося максимально чесно та ефективно, адже такі випадки рідко бувають чорно-білими. Швидше навпаки — тут задіюються глибинні механізми людської психології, на яку війна та бойові дії впливають максимально деструктивно. "І я хочу щоб було зрозуміло, що питання не скільки у відповідальності, скільки у ефективному налаштуванні роботи системи, як єдиного механізму, який готовий грати симфонію, а не бити один одного музичними інструментами, ображатися та не помічати проблем. Без налагодження цієї системи взаємовідносин між людиною та державою і створення органічної, зрозумілої та людиноцентричної системи проходження військової служби, нам буде дуже важко перемогти ворога, який нас значно переважає по параметрах кількості особового складу та техніки. А реалізувати наші конкурентні переваги у повному обсязі ми заважаємо самі собі. Адже, висока мотивація людей та технологічна перевага — це і є наш ключ, як до Перемоги, так і для "справедливого миру"! — резюмував Олексій Буряченко. Нагадаємо, у липні Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроект про повернення на службу військовослужбовців після самовільного залишення частин або вчинення дезертирства під час дії воєнного стану. Крім того, їх можуть звільнити від кримінальної відповідальності.

Верховна Рада України ухвалила закон про вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку проходження військової служби під час дії воєнного стану. Про це повідомив народний депутат України від партії "Європейська Солідарність" Олексій Гончаренко у своїх соціальних мережах. "Якщо підозрюваний у самовільному залишенні частини висловив бажання продовжити службу, його можуть звільнити від кримінальної відповідальності. При цьому можна повернутися не тільки до своєї частини, але й до іншої. Звичайно, це за згодою командира та тільки один раз", — написав він. За з законом, особу, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 (Самовільне залишення військової частини або місця служби), 408 (Дезертирство), можуть звільнити від кримінальної відповідальності. Для цього потрібно, щоби військовий до закінчення досудового розслідування добровільно заявив слідчому чи прокурору про намір повернутися до військової частини або місця служби для продовження служби. Механізм звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців можливий лише за умови надання командиром (начальником) військової частини (установи) письмової згоди на продовження проходження військової служби таким військовослужбовцем. Автори законопроекту навели статистичні дані, що лише впродовж січня-квітня 2024 року зареєстровано 10 584 кримінальних проваджень за самовільне залишення частини та 7 306 проваджень за дезертирство. Загалом у провадженні органів досудового розслідування перебуває майже 19 тисяч кримінальних справ за скоєння військових кримінальних правопорушень. Водночас у чинному кримінальному законодавстві відсутні правові підстави для можливості звільнення під час дії воєнного стану військовослужбовців ЗСУ від кримінальної відповідальності за перше вчинення таких кримінальних правопорушень і за умови щирого каяття та бажання повернутися до проходження військової служби. Нагадаємо, що 17 липня Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроект про повернення на службу військовослужбовців після самовільного залишення частин або вчинення дезертирства під час дії воєнного стану. Крім того, їх можуть звільнити від кримінальної відповідальності.

У середу, 17 липня, Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроект про повернення на службу військовослужбовців після самовільного залишення частин або вчинення дезертирства під час дії воєнного стану. Крім того, їх можуть звільнити від кримінальної відповідальності. Про це повідомила прес-служба Міністерства оборони України. "Підтриманий парламентом у першому читанні документ, зокрема, передбачає, що такі військовослужбовці можуть добровільно звернутися до слідчого чи прокурора з наміром повернутися до військової частини для продовження служби", — йдеться в повідомленні. При цьому в Міністерстві оборони України наголосили, що намір військовослужбовця має схвалити командир. "Зараз маємо створити систему, яка би вирішила ситуацію з поверненням до строю військовослужбовців. Саме тому чинне законодавство потребує змін. Існує багато випадків, коли військовослужбовці, які самовільно залишили частину, бажають повернутися до війська. Ми маємо надати їм таку можливість і створити умови для їхнього повернення", — зазначила заступниця міністра оборони України Наталія Калмикова. Законопроект напрацьований Міністерством оборони України з іншими структурами для винесення на розгляд Верховної Ради з метою створення правового механізму повернення військовослужбовців, які самовільним залишили частини. У Міноборони підсумували, що якщо законопроект ухвалять у цілому, то таких військовослужбовців звільнять від кримінальної відповідальності. А після повернення до частини їм поновлять усі виплати та забезпечення. Нагадаємо, у квітні президент України Володимир Зеленський заявив, що не можна амністувати всіх дезертирів, а потрібно кожну зі ситуацій оцінювати окремо. До того ж, за його словами, у будь-якому випадку необхідно діяти за законом.

У Верховній Раді зареєстровано законопроект щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану. Про це свідчить картка проекту закону №11322. Його автори пропонують встановити, що особу, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 ("Самовільне залишення військової частини або місця служби"), 408 ("Дезертирство"), можуть звільнена від кримінальної відповідальності. Для цього потрібно, аби військовий до закінчення досудового розслідування добровільно заявив слідчому чи прокурору про намір повернутися до військової частини або місця служби для її продовження. Механізм звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців можливий лише за умови надання командиром (начальником) військової частини (установи) письмової згоди на продовження проходження військової служби таким військовослужбовцем. Автори законопроекту зазначили: згідно зі статистичними даними, лише впродовж січня-квітня 2024 року зареєстровано 10 584 кримінальних проваджень за статтею 407 і 7 306 проваджень за статтею 408. Загалом на сьогодні у провадженні органів досудового розслідування перебуває майже 19 тисяч кримінальних проваджень за скоєння військових кримінальних правопорушень. Водночас у чинному кримінальному законодавстві відсутні правові підстави для можливості звільнення під час дії воєнного стану військовослужбовців ЗСУ від кримінальної відповідальності за вперше вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407, 408 Кримінального кодексу України та за умови їх щирого каяття та бажання повернутися до проходження військової служби. Нагадаємо, декілька днів тому міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив, що від мобілізації забронювали 90% співробітників Державної служби з надзвичайних ситуацій і Національної поліції України.

На Івано-Франківщині правоохоронці затримали військовослужбовця, який вихвалявся перед побратимами у відео, що не повернеться на службу та підбурював до втечі інших військових. Дезертирові загрожує до 12 років позбавлення волі. Про це повідомила прес-служба Державного бюро розслідувань. "Працівники ДБР у взаємодії з СБУ затримали та повідомили про підозру військовослужбовцю, який вихвалявся, що не повернеться на службу та підбурював до втечі інших військових", — йдеться у повідомленні. Вказується, що чоловік проходив службу в одній з військових частин, яка наразі розміщена на Півдні України. Він отримав щорічну відпустку та поїхав додому в Івано-Франківську область. Звідти військовослужбовець почав повідомляти через месенджери, що не збирається повертатися на службу і навіть заспівав на відео одну з пісень про ухилянтів, які поширює ворожа пропаганда. Це відео фігурант надіслав побратимам на фронт. Правоохоронці розшукали та затримали чоловіка. Йому повідомлено про підозру у дезертирстві. За скоєний вчинок ухилянтові загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Наразі суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Нагадаємо, у Житомирській області чоловік отримав штраф за те, що проігнорував повістку та не явився до ТЦК для взяття на військовий облік.

У Польщі на кордоні з Білоруссю затримали громадянина Росії, який дезертував з російської окупаційної армії. Чоловік намагався нелегально перетнути польсько-білоруський кордон через міграційний канал, який організував режим самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Як повідомляє RFM FM, затриманим виявився 41-річний російський військовий. Чоловік був без зброї та в цивільному одязі. При собі у росіянина були військові документи, зокрема контракт з армією про участь у військових діях проти України. Для того, щоб потрапити до Польщі, дезертир намагався скористатися міграційним каналом, який організував режим Олександра Лукашенка. Відомо, що переважно цим каналом користуються іноземці з Близького Сходу, Центральної Азії та Північної Африки. Наразі чоловіка ретельно перевіряють польські правоохоронці. Нагадаємо, 28 квітня міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що у Варшаві не виключають можливого нападу Російської Федерації на їхню країну. Посадовець також допускає можливість нападу Росії на країни НАТО.