# ДПСУ

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонниці Лідії Рубанки з позивним "Флай" — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Окупація, яка змінила все: історія прикордонниці Лідії РубанкиЛідія Рубанка народилася та виросла у селищі Велика Димерка Броварського району на Київщині. Проживала там з родиною усе своє життя аж до моменту вступу на службу. Там же на початку повномасштабного вторгнення Лідія з родиною пережила окупацію.Шлях до служби: наполегливість попри відмовиУ стрій прикордонників Лідія Рубанка долучилася вже після того, як її селище звільнили з-під окупації, у вересні 2023 року. Жінка сама наполегливо зверталася до військкомату, аби її призвали на військову службу, втім їй кілька разів відмовили. Та наполегливість Лідії все ж взяла гору.Свою мотивацію "Флай" пояснює просто: необхідно було робити усе можливе, аби захистити свою Державу від підступного ворога. Вона хотіла бути корисною своєму війську. Тим паче після тих жахіть, які їй довелося побачити в часи окупації. Професію Лідія обрала собі до душі, адже завжди послуговувалася переконанням, що будь-яка справа, за яку людина береться, має їй подобатися. Тому після першої відмови у військкоматі Лідія записалася до школи пілотування БпЛА, вивчилася на оператора дрона "мавік" й повернулася з новими навичками.Досвід до війни: роки в авіаціїВарто зазначити, що до того, як вступити на службу в ДПСУ, Лідія працювала в авіакомпанії Міжнародні авіалінії України. Мала доволі великий стаж, адже її кар’єрний шлях розпочався ще 2004 року.З початку 2024 року вона працювала операторкою розвідувальних безпілотників у зоні бойових дій. Згодом почала опановувати нові напрямки — від роботи на командному пункті до ведення документації в підрозділі. Умови змінювалися, і вона змінювалася разом із ними.Свою мотивацію пояснює просто: після того, що побачила під час окупації, залишатися осторонь було неможливо. Вона хотіла бути корисною для людей, для побратимів, для країни.Втрати, які не відпускаютьНайважче, зізнається, — це втрати. У підрозділі "Фенікс" вона встигла знайти друзів, і кожна звістка про загибель когось із них переживається особливо гостро."На фронті зв’язки міцніші", — каже вона.Попри це, Лідія не дозволяє собі зупинятися. Вона працює більше, ніж вимагають обставини, і живе за принципом:"Маю робити і за себе, і за свого полеглого побратима".Мрії після перемогиВдома на Лідію Рубанку чекає уся її родина: матір, сестра, донька та маленька онучка — за час війни Лідія встигла стати молодою бабусею. Окупацію їй довелося пережити разом із вагітною донькою.Планів та мрій на "після війни" у Лідії дуже багато. Перш за все, вона хоче відбудувати батьківський дім, який зруйнували окупанти 2022 року під час наступу на Київ. Для Лідії ця мета дуже важлива, адже це не просто дім — це родинний спадок, це пам’ять, це частинка її душі. Також жінка мріє про те, аби на автомобілі об’їздити усю Україну. А особливо ті міста та села, де доводилося воювати. Лідія говорить, що дуже хотіла б побачити, як оживають ці вбиті війною населені пункти, як до них повертається життя.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Без права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Шлях до служби: свідомий вибір під час війни Романа "Камрада" АнтонюкаЄ професії, де помилка може коштувати життя. Є робота, у якій кожне рішення — це баланс між швидкістю, точністю та відповідальністю. Саме такою є щоденна служба прикордонника Романа Антонюка на псевдо "Камрад" — оператора реактивної системи залпового вогню RAK-SA-12 бригади "Форпост".Його історія — це шлях звичайної людини, яка у вирішальний момент свідомо стала на захист країни. Народився 1994 року на Заході України. У мирному житті працював в охороні та на різних роботах, мріяв про спокійне життя. Та війна змінила все."Під час війни свідомо вирішив піти на службу в ДПСУ", — говорить він.Робота під вогнем: швидкість, точність і маневрСьогодні "Камрад" виконує бойові завдання на Харківському напрямку. Його робота швидко розгорнути установку, навести, скоригувати вогонь, уразити противника та оперативно змінити позицію."Моя робота полягає у швидкому розгортанні установки, наведенні, коригуванні вогню та оперативному ураженні противника", — пояснює військовослужбовець.Постійний ризик і загроза з небаКожен виїзд — це ризик. Реактивна система не пробачає помилок: вона потужна, помітна і відразу стає ціллю для ворога. Саме тому ключове значення мають злагодженість, швидкість і маскування.Особливу небезпеку становлять ворожі дрони, які постійно перебувають у повітрі. Їхній звук став частиною бойової реальності.Попри втому, стрес і постійну концентрацію, "Камрад" продовжує виконувати свою роботу, адже знає її значення для бою. Він нищить окупанта, працюючи зі 128-мм снарядами. Кожен залп — це точка, де вирішується доля бою. Де прикривається піхота. Де зупиняється ворог.Що мотивує: родина і майбутнє"Найбільше в службі мені подобається якісно виконана робота й усвідомлення того, що ми змогли прикрити нашу піхоту та подавити ворога", — каже він.Найбільше його мотивує родина: батьки, дружина та двоє синів, які чекають удома.Після перемоги він мріє повернутися до мирного життя, виховувати дітей, надолужити втрачені моменти та просто бути поруч із сім’єю.Поки триває війна, такі, як Роман "Камрад" Антонюк, щодня виходять на позиції — швидко, точно і без права на помилку, кожним залпом наближаючи тишу та мир для України.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Коли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від ІТ до служби: історія колишнього аналітика даних Олександра КвасниціЄ історії, у яких немає різкого повороту — є усвідомлений вибір. Вибір, який змінює не лише життя людини, а й хід подій довкола. Ще вчора — аналітик даних у світі цифр і алгоритмів. Сьогодні — командир відділення ударних безпілотних комплексів, де кожне рішення вимірюється не рядками коду, а результатом на полі бою. У цьому матеріалі — історія Олександра Квасниці — про те, як технології, відповідальність і внутрішня готовність діяти сходяться в одному моменті, коли країна цього потребує найбільше.Вибір, який змінив усеОлександр Квасниця родом із Миколаєва. У дитинстві мріяв стати футболістом, але згодом обрав інший шлях — світ цифр, аналітики та сучасних технологій. Працював аналітиком даних в ІТ-компанії. Та коли розпочалася повномасштабна війна, без вагань змінив офіс на військову форму. Уже 27 лютого 2022 року він став до лав Державної прикордонної служби України.Сьогодні Олександр — командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. За його плечима чотири ротації на передову. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону він виконував завдання на найгарячіших ділянках фронту в Донецькій та Харківській областях.За словами прикордонника, з початком війни він не міг залишатися осторонь, усвідомлюючи історичність моменту, в якому довелося жити та відстоювати незалежність України. Спочатку служив у піхотних підрозділах, зокрема в артилерії. Згодом, побачивши стрімкий розвиток і масштабування безпілотників, вирішив стати оператором БпЛА. Він прагнув бути частиною цього технологічного поступу, адже вже тоді розумів, що за дронами майбутнє і саме вони стають одним із ключових засобів ураження.FPV-дрони на полі бою: точність і результатЗараз у його руках — один із головних інструментів сучасної війни. FPV-дрони дозволяють ефективно знищувати противника, зривати штурмові дії та водночас зберігати життя українських захисників. Робота Олександра — це поєднання технологій, витримки та точного розрахунку.Нині прикордонника найбільше мотивує злагоджена робота його відділення, у якому зібралися фахівці з різних галузей, які, як справжня команда, досягають результату на полі бою. Він зазначає, що любить свою справу і розуміє: поки тривають бойові дії, необхідно разом з усіма Силами оборони України продовжувати боротьбу, щоб поставити крапку в цій історії раз і назавжди.Плани після перемогиПісля перемоги Олександр мріє повернутися до близьких, подорожувати, займатися спортом і більше часу проводити з родиною.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Водій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Російські війська змістили акцент із використання диверсійних груп на постійні атаки малих піхотних підрозділів на Сумському напрямку. Попри намагання ворога просунутися вглиб української території та розширити контроль над прикордонням, Сили оборони ефективно стримують натиск окупантів.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в ефірі телемарафону.Зміна ворожої тактики на прикордонніЗа даними посадовця, останнім часом характер бойових дій на Сумщині зазнав змін. Якщо раніше Росія частіше застосовувала диверсійно-розвідувальні групи, то зараз основна ставка робиться на штурмові підрозділи піхоти. Ці групи зазвичай невеликі за складом, але їхня присутність та спроби проникнення є систематичними."Активність штурмових груп противника, вони невеличкі за складом, але противник постійно направляє такі групи в бік нашого кордону саме для того, щоб спробувати розширити свою зону контролю і намагається просунутися вглиб території нашої країни", — пояснив Демченко.Чому плани Кремля зазнають фіаскоЯк наголосив представник ДПСУ, попри постійний тиск, Москва не може похвалитися результатами, про які заявляла раніше. Російські війська зазнають значних втрат, а створення так званої "буферної зони", якою марили у Кремлі, залишається нереалізованим завданням. Речник наголосив, що успіхів у просуванні ворога немає: "Але зазнає великих втрат. Досягти якихось великих успіхів щодо просування, або ж досягти результатів, про які вони говорили щодо створення буферної зони, цього противник не може". Він зазначив, що ефективність оборони забезпечується завдяки тому, що українські сили виявляють ворога ще на підступах до кордону. Вирішальну роль у цьому відіграють оператори дронів, які вчасно виявляють та знищують штурмовиків Росії.Нагадаємо, за даними ISW, начальник генерального штабу Росії Валерій Герасимов продовжує поширювати відверту дезінформацію про "успіхи" російської армії на українському фронті. Аналітики зафіксували значні розбіжності між заявами російського командування та реальною ситуацією на полі бою..

Фотопроєкт "Обличчя кордону", презентований наприкінці березня у Медіацентрі "Україна", продовжує знайомити із захисниками, чиї особисті історії стали частиною великої боротьби за незалежність. Шлях кожного з них — це приклад того, як цивільні цінності трансформуються у військову професійність.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Пережив Оленівку і російські тюрми: історія незламного Станіслава КеродаЄ історії, які не потребують прикрас. Бо в них — правда війни, ціна свободи і сила людини, яка вистояла там, де здається неможливо вистояти. Полковник, кавалер ордена Данила Галицького Станіслав Керод — прикордонник, який майже два десятиліття служив на Сході України. Від перших років служби до найгарячіших днів оборони Маріуполя — його шлях став частиною великої історії спротиву.З 2004 по 2022 рік він ніс службу у Маріуполі — у Донецькому прикордонному загоні та загоні морської охорони Держприкордонслужби. Місто біля моря стало для нього не просто місцем служби — воно стало домом, який він згодом змушений був обороняти до останнього.Вибір, зроблений у дитинствіЛюбов до військової справи у нього з дитинства. Станіслав виріс у родині військового, тому шлях був визначений ще тоді, коли більшість лише мріє про майбутнє. 2000 року вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України в Хмельницькому — і відтоді не зраджував обраному шляху.Схід як щоденне випробуванняСлужба на Сході — це не просто виконання обов'язків. Це щоденна готовність до ризику. Це життя під звуки обстрілів.У 2016 році Станіслав обіймав посаду коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури "Сартана" Донецького загону. Підрозділ неодноразово потрапляв під обстріли, але продовжував виконувати завдання. Бо там, на Сході, кожен день — це перевірка на міцність.Маріуполь-2022: оборона, що стала легендою2022 рік. Маріуполь. Оборона, яка увійшла в історію.З 14 на 15 квітня прикордонники здійснювали прорив із Приморського району до Азовсталі. Це була одна з найскладніших операцій. Інтенсивність обстрілів зростала щохвилини, ворог тиснув з усіх боків.Пекло "Азовсталі"Станіслав згадує ці дні як справжнє пекло. Але вони виконали завдання. Дісталися до Азовсталі. Об'єдналися з основними Силами оборони і разом тримали рубіж — до 20 травня 2022 року.Там, серед бетону і сталі, під безперервними ударами, народжувалася легенда українського спротиву. Та навіть найсильніші іноді змушені ухвалювати найважчі рішення. Заради збереження життя військовослужбовців гарнізон оборони Маріуполя завершив оборону і вийшов.Оленівка: виживання замість життяДалі був полон. Оленівка. Місце, де реальність перевершує найтемніші уявлення. Бараки, розраховані на 60-70 осіб, окупанти заповнювали шістьма сотнями людей. Нестача їжі. Відсутність нормальних умов для сну. Постійний психологічний і фізичний тиск. Це було виживання.Після Оленівки — етапування по російських тюрмах. Нові камери, нові випробування, але та сама жорстокість.Станіслав згадує, що для багатьох окупантів людські страждання стали розвагою. Фізичний біль, моральний тиск, приниження — усе це було частиною системи.200 днів полону. 200 днів боротьби за себе. За гідність. За віру. І жодного дня — без надії. Вдома на нього чекали дружина та донечка. Це чекання — ще один фронт. Тихий, але не менш важкий.Друге народження6 грудня 2022 року, на день Святого Миколая, Станіслава обміняли. День, який став другим народженням. Він повернувся. Не зламаний. Сильніший.Сьогодні полковник Станіслав Керод продовжує служити Україні. Його досвід — це не просто історія. Це пам'ять. Це відповідальність перед тими, хто не повернувся.Мрія про кордони 1991 рокуЙого найбільша мрія, проста і водночас велика — повернути всі українські території. Вийти на кордони 1991 року. Відновити справедливість."Нам чужого не треба. Нам треба своє. Де наш кордон є, як проходить — туди ми маємо вийти, повернутись, відновити наш суверенітет. І прикордонники поїдуть туди", — каже Станіслав.І в цих словах — не просто позиція військового. У них — голос країни.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

З понеділка, 27 квітня, виникнуть ускладнення з добиранням до пункту пропуску українсько-польського кордону в Раві-Руській Львівської області. Це пов’язано з ремонтом моста.Про це повідомили в Державній прикордонній службі України (ДПСУ)."З 10:00 27 квітня 2026 року тимчасово перекриють рух мостом на трасі М-09 (Тернопіль — Львів — Рава-Руська) в Куликові (км 141+459) через ремонт", — ідеться в повідомленні.Прикордонники запевнили, що об’їзд організують за тимчасовою схемою. Саме об’їзними дорогами можна буде добратися до Рави-Руської."Роботи триватимуть орієнтовно до 27 липня 2026 року", — поінформували в Держприкордонслужбі.У ДПСУ зауважили, що під’їзди до пункту пропуску в Рава-Руській залишаються відкритими."Але просимо планувати маршрут заздалегідь і враховувати додатковий час у дорозі", — підсумували в Державній прикордонній службі України.Нагадаємо, вчора стало відомо, що польські прикордонники виявили в громадянки України 100-доларову купюру з високим рівнем радіації. Перевищення сягало в більш ніж 1 900 разів. Такий інцидент стався на польсько-українському кордоні в Медиці..

Польські прикордонники виявили в громадянки України 100-доларову купюру з високим рівнем радіації. Перевищення сягало в більш ніж 1 900 разів. Такий інцидент стався на польсько-українському кордоні в Медиці.Про це повідомили польські журналісти RMF24. Вони зазначили, що купюру виявила планова перевірка на прикордонному пункті "Медика"."Система радіометричного контролю зафіксувала підвищений рівень випромінювання у багажі 54-річної громадянки України, яка намагалася ввезти до Польщі майже 10 тисяч доларів готівкою", — йдеться в журналістській публікації.Під час детального огляду встановили, що джерелом радіаційного сигналу була одна зі 100-доларових банкнот. За даними прикордонників, рівень її радіації перевищував природний фон приблизно у 1905 разів."Після аналізу з’ясувалося, що на купюрі містився ізотоп, який використовується в медичних цілях", — пояснили фахівці.Гроші вилучили та помістили у спеціальний захисний контейнер, а до розслідування залучили Національну агенції з атомної енергії Польщі."Громадянці України відмовили у в’їзді до країни. Інші обставини інциденту наразі уточнюються", — підсумували польські журналісти.Нагадаємо, тиждень тому стало відомо, що в польському Любліні 19-річну українку звинувачують у шахрайстві. Дівчина нібито виманила у пенсіонера мільйон злотих..

Прикордонники затримали громадянку Словаччини, яка продавала українок у сексуальне рабство. Її жертвами слали щонайменше п'ятеро осіб.Про це повідомив пресцентр Державної прикордонної служби України.Відомо, що 56-річна уродженка Закарпатської області мала словацьке громадянство і вербувала жительок регіону, обіцяючи їм високооплачувану роботу у нічному клубі. Насправді ж їх ошукували й примушували до надання послуг сексуального характеру. "Зловмисницю затримали під час спроби виїхати за кордон з двома жінками", — зазначили в ДПСУ.Слідство встановило щонайменше п’ятьох жертв, яких таким чином вивозили з країни, серед них — 16-річна дівчина. . Організаторці загрожує кримінальна відповідальність за статтею про торгівлю людьми. Нагадаємо, у Київській області викрили групу осіб на чолі з громадянином Китаю. Підозрювані вербували та експлуатували громадян Узбекистану з метою їхньої подальшої трудової експлуатації.Також раніше в Україні викрили злочинне угрупування, яке вербувало жінок задля сексуальної експлуатації. Відомо, що 11 учасникам злочинної організації повідомлено про підозру у сутенерстві та торгівлі людьми..

Фотопроєкт "Обличчя кордону", презентований наприкінці березня у Медіацентрі "Україна", продовжує знайомити із захисниками, чиї особисті історії стали частиною великої боротьби за незалежність. Шлях кожного з них — це приклад того, як цивільні цінності трансформуються у військову професійність. У цьому матеріалі — історія Євгенія Биби з позивним "Слон", начальника вогневого відділення, чия мотивація загартована втратою рідного дому та непохитною вірою у справедливість.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Захищати своє: історія прикордонника Євгенія Биби зі СкадовськаЄвгеній народився у Скадовську, що на Херсонщині. Після закінчення місцевої школи він здобув вищу освіту на факультеті правознавства в економічно-правовому інституті. Його життєві орієнтири — справедливість, відповідальність та стійкість — ще в цивільному житті сформували прагнення працювати у силових структурах та боротися зі злочинністю.Від цивільного життя — до служби на фронтіШлях до лав Державної прикордонної служби розпочався для Євгенія у 2023 році з підписання контракту. Згодом він прийняв виклик спробувати свої сили у новоствореному на той момент 15 мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон". Після проходження базової підготовки прикордонник вирушив на свою першу ротацію у зону бойових дій.Сьогодні "Слон" очолює вогневе відділення. У його безпосередні обов'язки входить контроль за роботою гармати та керівництво особовим складом, який забезпечує її функціонування. Специфіка цієї роботи вимагає максимальної точності розрахунків та миттєвої реакції на загрози з боку противника.Бойовий досвід на найгарячіших напрямкахБойовий досвід підрозділу охоплює складні ділянки фронту: Лимано-Куп’янський, Суджанський, Сумський та Покровський напрямки. Попри зміну населених пунктів, завдання залишається незмінним — захист Батьківщини. Євгеній переконаний, що саме чітке усвідомлення мети та бойовий гарт дають міцну мотивацію працювати на результат, а звук вдалого пострілу та розуміння, що ціль уражена, приносять справжнє професійне задоволення.Головним стимулом рухатися далі для нього є рідна земля та власна домівка у Скадовську, яка наразі знаходиться в руках ворога. Він служить для того, щоб повернути своє і захистити державу від подальших посягань.Плани після перемогиПісля закінчення війни Євгеній "Слон" Биба планує присвятити себе передачі неоціненного бойового досвіду молодому поколінню військових, щоб вони були готовими до будь-яких зовнішніх викликів.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Втратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

У Львові у Zenyk Art Gallery відбулося відкриття фотовиставки "Обличчя кордону" — проєкту Державної прикордонної служби України, що через особисті історії розкриває людське обличчя тих, хто щодня стоїть на захисті держави. TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Захід розпочався з хвилини мовчання на вшанування пам'яті полеглих захисників і захисниць України. Після цього прозвучав Державний Гімн у живому виконанні Павла Табакова, який також подарував гостям кілька музичних композицій. Захід провів Олег Корейба — знаний модератор подій, що активно підтримує ініціативи прикордонників.Експозиція об'єднала понад 20 історій військовослужбовців із різних куточків України — людей, які присвятили своє життя службі та з початком повномасштабного вторгнення стали на передову оборони країни. Виставка демонструє не лише трансформацію відомства, а й глибокі особистісні зміни її героїв, підкреслюючи їхню силу, витримку та людяність.Серед героїв проєкту — Денис Бульбанюк. У травні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Вовчанська він зазнав тяжкого поранення внаслідок авіаудару по штабу. Втративши 80% зору на одне око, Денис не залишив службу і продовжив виконувати свій обов'язок. Для нього ця виставка — можливість побачити побратимів із нового боку та поділитися їхніми історіями з суспільством.Ще одна героїня — Олена Тітова, яка понад два десятиліття служить у лавах прикордонної служби. На початку повномасштабної війни вона разом із сином змушена була залишити Бердянськ, пройшовши через понад 30 ворожих блокпостів. Ризикуючи життям, вона зберегла важливу службову документацію, не дозволивши їй потрапити до рук ворога. Попри втрату дому, Олена зберегла головне — вірність присязі та віру в перемогу.Також серед представлених історій — шлях Станіслава Керода, який із 2004 року стояв на захисті східних рубежів у складі Донецького прикордонного загону та морської охорони. Він очолював підрозділ "Сартана", що неодноразово опинявся під обстрілами, а повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі. Після героїчної оборони міста та виходу з "Азовсталі" пережив 200 днів полону, які не зламали його дух.До відкриття виставки долучився радник з питань інтегрованого управління кордонами консультативної місії ЄС Аймар Косс, заступник голови Львівської обласної військової адміністрації Іван Собко, заступник директора — начальник управління Львівської обласної військової адміністрації Тетяна Плугатор, керуючий справами Львівської обласної ради Ярослав Гасяк, керуючий справами Львівської міської ради Євген Бойко та директор департаменту освіти та культури Львівської міської ради Андрій Закалюк.Виставка триватиме до 19 квітня на третьому поверсі галереї. Після завершення у Львові проєкт вирушить за кордон, щоб розповісти світові історії українських прикордонників — історії мужності, відданості та незламності.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Війська країни-агресорки намагаються просунутися та розширити зону контролю на Сумщині та Харківщині.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, передає "Ми-Україна"."Росіяни не припиняють спроби розширити зону свого контролю, яка стосується в перший чергу зараз Сумської області, але можу сказати, що в межах Харківської області ворог також продовжує свої спроби штурмових дій, зокрема і в смугах оборони, де знаходяться підрозділи Держприкордонслужби. За останній час такі штурмові дії противника фіксувалися по напрямку населеного пункту Вовчанські хутори (Харківщина). Якщо говорити про Сумську область, в тих смугах оборони, де знаходяться підрозділи ДПСУ, то на щастя такої збільшеної активності, щоб противник намагався саме штурмовими діями атакувати позиції, які утримують наші воїни, не фіксувалося", — зазначив він.Наразі противник продовжує активно обстрілювати прикордонні території Сумщини, Харківщини і Чернігівщини, а також постійно направляє своїх солдатів, щоб ті викривали вогневі позиції Сил оборони."Ворог досить активно продовжує здійснювати обстріли… намагається фактично знищувати ті позиції, де знаходяться наші воїни, для того, щоб в подальшому було легше просуватися штурмовим групам. Але і штурмові групи, якщо говорити, вони не надто чисельні", — додав речник.Нагадаємо, Збройні сили України перехоплюють стратегічну ініціативу та ведуть активну оборону на фронті. Завдяки цьому в березні українські війська відновили контроль над майже 50 квадратних кілометрів території, яка була окупована противником..

На українсько-румунському кордоні на одному із пунктів пропуску продовжено обмеження руху ще на місяць. Причина — ремонт мосту через Тису.Про це повідомив пресцентр Державної прикордонної служби України.За інформацією румунської сторони, у звʼязку з продовженням робіт з реконструкції мосту через річку Тиса, з 15 квітня 2026 року запроваджуються тимчасові обмеження руху транспортних засобів через пункт пропуску "Солотвино — Сігету-Мармацієй"."У будні дні з 09:00 до 16:00 оформлення транспортних засобів буде тимчасово призупинятися", — попереджають прикордонники.У ДПСУ уточнили, що пішохідне сполучення здійснюватиметься без обмежень."Обмеження попередньо триватимуть до 15 травня включно", — зазначили в пресцентрі.Прикордонники звернулися до громадян з проханням враховувати цю інформацію під час планування поїздок та, за можливості, обирати альтернативні пункти пропуску.Пункт пропуску "Солотвино — Сігету-Мармацієй" розташований на кордоні України та Румунії, сполучаючи Тячівський район Закарпатської області (Україна) з повітом Марамуреш (Румунія). Це автомобільний та пішохідний КПП.Стежити за актуальним станом черг можна на офіційних ресурсах ДПСУ, де інформація оновлюється в режимі реального часу.Нагадаємо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. На українських контрольно-пропускних пунктах черг ситуація поки стабільна..

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Коли згасало світло — він тримав прапор: історія прикордонника Дениса БульбанюкаЦе історія, в якій біль, вибухи і темрява не змогли зламати головного — віри, честі та обов’язку. Майор Денис Бульбанюк — офіцер Державної прикордонної служби України, людина, яка не просто вистояла під ударами КАБів, а винесла з неї символ незламності — знамено свого відомства, яке зберігав біля серця, у бронежилеті.Свідомий вибір: шлях у військо з 15 роківЙого шлях до війська почався рано. 2010 року, ще п’ятнадцятирічним хлопцем, Денис зробив свідомий вибір — вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Саме там сформувався його характер — дисципліна, витримка, відповідальність. Два роки навчання лише зміцнили впевненість. Після завершення навчання він твердо вирішив стати прикордонником.2012 року Денис вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України, обравши факультет правознавства. Та навчання швидко перетворилося на справжню школу життя.Перші дні великої війни: оборона КиївщиниПовномасштабне вторгнення Денис зустрів на службі. Разом із побратимами вони без зволікань стали до оборони — мінували підходи, облаштовували укріплення, готували позиції. Перші дні — Київщина. Важкі, напружені, вирішальні.Після звільнення Київщини Денис виконував завдання на Житомирщині. Попри відносно молодий вік, за його плечима вже був значний досвід, зокрема участь у міжнародних навчаннях. Знання, отримані там, він передавав іншим. Певний час займався підготовкою новобранців.Темрява і біль: момент, який змінює всеТравень 2024 року. Поблизу Вовчанська. Під час виконання бойового завдання місце дислокації підрозділу зазнало потужного авіаудару. П’ять керованих авіабомб, випущених з боку Бєлгорода, накрили штаб. Одна з них впала всього за п'ять метрів від Дениса. Вибух. Руйнування. Темрява.Будівлю знищило. Його контузило, тіло прошив біль, він відчув, як стікає кров’ю. У таких умовах багато хто втрачає свідомість. Але Денис піднявся.Попри травми, попри дезорієнтацію, попри біль — він почав розгрібати завали, прокладати собі шлях назовні. І вибрався.Втрата і відновлення: життя після важкого пораненняДалі його евакуювали побратими до стабілізаційного пункту. Незабаром були лікарні, операції, довга боротьба за відновлення.Поранення були важкими. Він частково втратив зір — 80% на одне око. Попереду чекала тривала реабілітація, складний шлях повернення до життя і служби.Прапор біля серця: символ, який пройшов війнуАле він вистояв. Як вистояв і прапор Державної прикордонної служби України, який Денис проніс крізь усе це.Згорнутий у бронежилеті, біля серця, цей прапор був із ним і на міжнародних навчаннях, і на передовій. Він бачив війну, чув вибухи, відчував удари разом зі своїм власником.Пошматований, але не зламаний. Так само, як і сам Денис. Так само, як і Україна.Повернення: з фронту — до підрозділуСьогодні цей прапор повернувся разом із воїном до рідного 7 прикордонного Карпатського загону, як символ витримки, честі та незламності.І сам Денис — теж повернувся.Сьогодні майор Бульбанюк знову у строю. Він обіймає посаду заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки 7 прикордонного Карпатського загону. Його завдання — готувати особовий склад, передавати досвід, який оплачений надто високою ціною.Він знає, що таке війна і знає, як до неї готувати. Його слово — це практика, перевірена боєм.Сім’я як опора: заради кого він тримаєтьсяПоруч із ним завжди його сім'я. Дружина та син. Ті, заради кого він тримається, відновлюється, рухається вперед. Ті, хто є його внутрішньою опорою і найбільшою мотивацією.Бо за кожним воїном стоїть не лише форма, зброя і обов'язок. Стоїть любов. І саме вона допомагає вистояти тоді, коли згасає світло.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Війна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

У Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону" — емоційного та глибокого проєкту, що розповідає історії українських прикордонників крізь об’єктив камери.На презентацію виставки завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Під час відкриття виставки заступник ректора Національної академії Державної прикордонної служби України полковник Павло Лисак подякував всім, хто долучився до цього заходу і всім, хто зробив можливим його проведення, наголосивши на важливості таких заходів для виховання майбутніх поколінь прикордонників.Також на заході слово мав Герой України підполковник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, удостоєний звання Герой України Володимир Овсієнко. У своїй промові він зазначив, що Державна прикордонна служба України у складі Сил оборони держави бере активну участь у заходах із забезпечення національної безпеки, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України й прикордонники героїчно проявляють себе на всіх напрямках протистояння російській агресії.На презентації виставки були присутні герої фотовиставки: заступник начальника відділу бойової та спеціальної підготовки 7 прикордонного загону Денис "Бад" Бульбанюк, начальниця відділу рекрутингу 7 прикордонного Карпатського загону Олена Тітова, мінометник 105 прикордонного загону Юрій "Артист" Лаховський, командир групи управління самохідних мінометів підрозділу "Росомахи" Роман "Парфумер" Лосєв. Вони поділилися власними історіями служби, розповіли про шлях, який довелося пройти, і про те, як війна змінила їх світогляд, цінності та життєві пріоритети.. Також виставку "Обличчя кордону" продемонстрували у Військовому ліцеї Державної прикордонної служби України. Для ліцеїстів це можливість краще усвідомити значення обраного ними шляху та надихнутися прикладами мужності й відданості Україні."Фотовиставка "Обличчя кордону" присвячена військовослужбовцям Державної прикордонної служби України з різних куточків України. Учора вони були підприємцями, акторами, айтішниками, лікарями, студентами, а сьогодні вже артилеристи, аеророзвідники, медики, командири. Особливість виставки у контрасті: поруч із кадрами мирного життя представлені фронтові портрети. Усмішки без бронежилетів змінюються на зосереджені, загартовані боями погляди. Це про трансформацію, яку переживає людина на війні, про ціну свободи і внутрішню силу. Ці світлини про різке "до" і "після", на яке їх розділила війна.Нагадаємо, що наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України. TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Війна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Від сцени до фронту: історія прикордонника на позивний "Артист"Історія прикордонника з позивним "Артист" — приклад трансформації людини мирної професії, яка свідомо стала частиною Сил оборони та сьогодні виконує бойові завдання в умовах високої відповідальності і ризику.Юрій Лаховський ще недавно виходив на сцену тернопільського театру, створював декорації, жив мистецтвом. Та восени 2022 року змінив усе — і без вагань став до лав Державної прикордонної служби України. Тепер у його руках не реквізит, а планшет обчислювача мінометного розрахунку. І кожне натискання — це не роль, а рішення, від якого залежить життя."Змінив театральну сцену на бойову — з планшетом у руках", — каже він. І в цих словах — не метафора, а нова реальність.Рішення, яке змінило всеЙого шлях у війську не випадковий. Ще під час строкової служби в артилерійському полку Юрій опанував спеціальність, яка сьогодні рятує життя. А ще раніше — з дитинства — знав: Росія є ворогом. Бо це пам’ять родини. Його дід воював у лавах УПА, виборюючи українську свободу. І тепер Юрій продовжує цю боротьбу — вже у своїй війні.У складі прикордонної комендатури швидкого реагування 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого "Артист" пройшов крізь найгарячіші напрямки — Куп’янський і Покровський. Там, де земля здригається під ногами, а час стискається до секунд. Його розрахунок не раз зупиняв ворожі штурми. Був і момент, коли точний вогонь фактично вирвав побратимів із кільця оточення."Це дуже відповідальна робота. Кожен постріл — це ризик. Тут не можна помилитися. Бо ціна — життя", — говорить він спокійно.Але за цим спокоєм — напруга, яку не передасть жодна сцена."Артист", який не втратив себеПопри все, Юрій не втратив себе. З 2013 року він — актор аматорського театру-студії "Сузір’я" імені Ореста Савки. Його позивний — теж із мирного життя, подарований побратимом-земляком. І, можливо, саме ця частина його душі допомагає не зламатися.Бо навіть серед війни він тримається за просте й справжнє: рідне місто, голоси близьких, їхні посмішки. Саме там — його точка опори. Саме там — відповідь на запитання "заради чого".Мрія після перемогиПісля перемоги він хоче повернутися. Не просто додому — до життя. До сцени, де знову звучатимуть слова, а не вибухи. Де замість війни буде тиша, наповнена змістом.А поки що "Артист" грає свою найважливішу роль. Без права на помилку. І з єдиною метою — щоб ця війна закінчилася нашою перемогою.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.