В останні тижні у Росії набув популярності серіал "Слово пацана. Кровь на асфальте", присвячений підлітковим бандам у столиці Татарстану Казані наприкінці радянських часів. Цей медіапродукт, який пропагує звичне для росіян насилля, збігся у часі з насиллям уже не на екранах та моніторах, а в реальному житті.
Мінісеріал режисера Жори Крижовникова присвячений одній із ганебних сторінок історії Росії ХХ століття. У восьми серіях розповідається про такий феномен, як молодіжні банди, в Казані у кінці 80-х років минулого століття.
Цю і подібні кримінальні історії із радянського (перш за все російського, хоча подібні явища мали місце і на Сході України, скажімо, у Кривому Розі існували банди так званих "бігунів") минулого раніше неодноразово показували у різноманітних документальних проектах. А от у художньому кінематографі саме казанський феномен повноцінно показаний уперше.
У іншому кінці європейської частини Росії, у місті Брянськ, стріляли не у 80-х і не у цифровому форматі, а наживо. Напередодні учениця восьмого класу принесла до школи дробовик і почала гатити по однокласниках. Одну дівчину вона убила, п’ятьох поранила, а потім вкоротила віку і собі. За попередніми даними, причиною цього конкретного випадку був булінг — простіше кажучи, майбутню убивцю в класі цькували і принижували.
Отакі дві різні події. Серіал про справи давно минулих днів та свіжа шкільна стрілянина. Що між ними може бути спільного? Значно більше, ніж можна уявити. Але для розуміння ситуації перемістимося іще далі на Захід, у передмістя української столиці.
Минулого року Україна і світ вжахнулися тій жорстокості, воістину нелюдській, з якою російські окупанти розправлялися із мирним населенням Бучі та Ірпеня. Ця агресивність для багатьох залишилася загадкою.
А відповідь на неї — у російській культурі, яка далеко не сьогодні почала виховувати садистів, маніяків і убивць. Згадаймо хоча б фільми найпопулярнішого російського кінорежисера часів міленіуму — Олексія Балабанова. Його "Брат" і "Брат-2", де головним героєм є точнісінько такий же персонаж, яких ми побачили під час повномасштабної війни. А у фільмі "Вантаж-200" показано взагалі цілком садистські сцени.
При цьому фільми та серіали на кшталт "Бригади" та "Бумера", які вийшли трохи згодом, романтизують образи російських бандитів та убивць 80-90-х років минулого століття. Вони теж не були першими на шляху виправдання російських збочень. Трохи раніше на екрани РФ вийшов фільм "Особливості національного полювання", який фактично оспівав безмежне російське п’янство. У історичній серії "Намедні" цей кінопродукт подано під гаслом "Навіщо соромитися, якщо можна пишатися".
Російська культура — і не тільки кіно, а навіть і розхвалений на Заході Достоєвський — насичена насиллям. І це не могло не вплинути на суспільство. Власне, це яскравий випадок закону сполучених посудин — і суспільство впливає на культуру, і одночасно культура впливає на суспільство. В результаті 90-ті в Росії стали страшними, "лихими", тоді як у нас, по сусідству, ситуація була все-таки іншою. І чим далі на Захід, тобто далі від кордону з РФ, тим більше відрізнялася.
В результаті цієї романтизації убивств, насилля, злочинів (остання протидія цьому була в кінці 80-х, де кримінальне кіно все-таки відкрито засуджувало негативних персонажів, а не творило навколо них ореол героїв, як навколо того ж "Саши Білого", зіграного Сергієм Безруковим) в Росії виросло суспільство, яке не бачить нічого страшного у вбивствах. Що виявилося дуже доречним для кремлівського керівництва на фронтах війни в Україні.
І серіал "Слово пацана", попри усю позірну ностальгійність (СРСР 80-х, в путінській Росії ухил на романтизацію радянського минулого взагалі дуже відчутний і, прямо скажемо, системний), насправді є пропагандою такого стилю життя, коли насилля, убивства є звичайною, практично щоденною ситуацією. Що б собі не вважав режисер, відомий під псевдонімом Жора Крижовніков.
Та це стосується не тільки його. Проект "Дау" Іллі Хржановського також можна назвати пропагандою насилля, величезним садистським експериментом. Навіть ліберали в Росії не відчувають відрази до зла, до, як вони самі полюбляють говорити, "чорної російської хтоні", вони її самі оспівують і возвеличують.
Отже, виродження і деградація російського народу — процес, який підтримувався багаторічним впливом відповідного контенту, призвів до того, що ще учора нібито звичайні, умовно притомні росіяни легко відправлялися на війну, де без тіні сумління грабували і били, ґвалтували і убивали. Але війна, спровокована великою мірою і постійним накачуванням російського суспільства чистим, дистильованим злом, яке подавалося практично як благо, обернулася іще одним страшним наслідком. І це якраз про шкільні убивства.
Цікава статистика — до 2014 року в Росії не було жодного випадку класичного шутінгу (коли люди, школярі чи випускники) приходять до шкіл і стріляють чи ріжуть конкретних, або й випадкових людей. Певним винятком є масове убивство у Камишинському військовому училищі навесні 1997-го. Але військове училище — це не зовсім класична школа, це такий собі різновид насилля в армії. Яке, між іншим, теж дуже розповсюджене в РФ, причому ще з радянських часів. Але те, що почалося далі, викликає як мінімум подив.
2014 рік
3 випадки — Москва, Московська область, Томськ. Троє загиблих
2015 рік
2 випадки — Томськ, Саратов. Один загиблий
2016 рік
1 випадок — Приморський край. Одна загибла
2017 рік
2 випадки — Москва, Московська область. Двоє загиблих
2018 рік
6 випадків — Перм, Улан-Уде, Курганська область, Башкортостан, Новосибірська область. І окупований Крим, про що нижче поговоримо окремо. 22 загиблих
2019 рік
4 випадки — Казань, Саратовська область, Ненецький автономний округ, Амурська область. Троє загиблих
2020 рік
Жодного випадку
2021 рік
6 випадків — Новосибірськ, Казань, Пермський край (тричі), Московська область. 16 загиблих
2022 рік
3 випадки – Красноярський край, Ульянівська область, Удмуртія. 25 загиблих
2023 рік
7 випадків — Санкт-Петербург, Іркутська область, Ростовська область, Татарстан, Ставропольський край, Удмуртія, Брянська область. 2 загиблих
Статистика свідчить, що після 2014 року російські діти, як-то кажуть, ніби з ланцюга зірвалися. Школярі, учні коледжів, нещодавні випускники. Є випадки навіть із шестикласниками, тож нинішня історія з брянською восьмикласницею це аж ніяк не рекорд.
А що ж сталося 2014 року, що так вплинуло на російських — і не тільки російських — дітей? Зверніть увагу, у списку є кримське місто Керч. Місто, яке 23 роки було складовою частиною України, за увесь час не пережило жодного подібного випадку. Пройшло лише чотири роки під контролем Росії — і у Керчі з’явився свій шкільний убивця. Збіг? Зовсім ні.
2014 року розпочалася війна в Україні. Тобто уперше в часи путінської Росії насилля вийшло на державний рівень, воно не просто не засуджувалося чи романтизувалося — воно, будьмо чесними, заохочувалося. А сплеск активності у останні три роки — це підготовка до повномасштабної війни та власне сама війна. Це ті самі роки, коли росіян просто по вінця накачували агресією, ненавистю — і дозволом убивати.
І це обернулося не лише хвилею злочинів — переважно тяжких, як зґвалтування чи убивства — з боку демобілізованих і помилуваних зеків-"вагнерівців". А і, як бачимо, дітей у школах і коледжах. Такими є наслідки не лише багаторічного виродження російської нації, не лише оспівування у суспільстві тюремної (відверто людиноненависницької) ідеології під вивіскою АУЕ, а і активного форсування усього вищесказаного під час української війни.
Кремлю для того, аби піти війною на Україну, потрібно було суспільство, готове до такого кроку. І він це суспільство отримав: частково — у спадщину, а частково — сформувавши власними руками. І всі істеричні ксенофобські заклики Соловйова, Скабєєвої, Кисельова та інших медіа пропагандистів вплинули на свідомість росіян, загостривши усе те зло, усю ту "хтонь", яка і без того керувала тамтешнім населенням, навіть у "найвегетаріанськіші" часи, до ситуації, коли під ударом опинилися й діти — найбеззахисніша верства будь-якого суспільства.
Що ж чекає на Росію у майбутньому? Цілком очевидним є те, що виродження російської нації триватиме. Щобільше, після Путіна, якщо його не замінить якийсь ментальний двійник, Патрушев чи Медведєв — на Росію чекають іще страшніші часи, бо дезінтеграційні процеси, потенційний розпад цієї імперії на шматки буде супроводжуватися хвилею насильства, супроти якого навіть звірства у станиці Кущовській вважатимуться чимось відносно прийнятним.
Нагадаємо, що у Кущовській (це Краснодарський край) члени організованого злочинного угруповання "Цапковські" з 90-х і до масового убивства цілої сім’ї 2010-го наводили на цілий регіон справжній жах. Звичайною справою для "цапків", як їх називали, було приходити у місцеві навчальні заклади прямо під час уроків забирати звідти дівчат для сексуальних злочинів. І цьому ніхто не протистояв…
Але "цапки" все-таки змушені були зважати бодай на федеральну владу, змушені були домовлятися із владою місцевою. А коли вертикаль путінської влади зникне, коли єдина інституція, яка ще якось може утримувати відносний порядок в деградованому і виродженому суспільстві, зникне — почнуться справжній хаос і пекло.
А вцілілі ліберали та митці, на кшталт Крижовникова, будуть оспівувати цей страшний період, стверджуючи, що все одно іншого шляху у Росії не було. І частково це правда. Бо до створення цього пекла на землі доклалися усі — і влада, і опозиція (згадаймо Навального і ті ксенофобські "Русскіє марші", на яких він був присутній), і медіа, і письменники. І суспільство в цілому. Бо ігнорування — з будь-яких причин — злочинів лише заохочує садистів, маніяків та убивць.
Популярність же серіалу "Слово пацана" серед російських школярів тільки підсилить цю тенденцію. Тож варто очікувати збільшення кількості убивств в російських школах. Бо тамтешнім дітям, перефразовуючи їхнього класика, пояснили, що погано — це добре. І чим гірше, тим краще.
В Україні цей серіал заборонений та блокується для перегляду. Міністерство культури та інформаційної політики закликало лідерів думок та кожного громадянина України усвідомлено прийняти рішення і назавжди припинити споживати російський продукт.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
