Третє травня 2023 року увійде в історію Російської Федерації. Уперше з 1942 року ворог бомбив Кремль, гартленд російського імперіалізму. Про це моментально встигли нагадати тамтешні пропагандисти після того, як була офіційно — на сайті президента РФ — оприлюднена інформація про атаку дронів на резиденцію Володимира Путіна.
Взагалі, історія із дроновою атакою на Кремль викликає більше питань, ніж дає відповідей. По-перше, взагалі не в стилі путінського режиму виставляти напоказ свої невдачі. Так, дані втрат російської регулярної армії та приватних військових структур, які беруть участь у російсько-українській "спеціальній військовій операції", досі є таємницею за сімома печатками. Заради того, аби приховати ці втрати, Кремль навіть відмовився від одного із головних елементів ключового імперського свята, "Дня Перемоги" (яке вже давно перестало бути пам'яттю про ту далеку війну, а перетворилося на релігійно-пропагандистське дійство) — ходи під назвою "Безсмертний полк". Попри усі заяви про безпеку, очевидним є те, що "Безсмертний полк" в Росії заборонили через небажання побачити на вулицях тамтешніх міст людей із портретами не Другої світової, а саме російсько-української війни.
Приховують росіяни й багато іншої важливої інформації. Скажімо, країна-агресор замовчувала дронову атаку на військовий літак дальнього радіолокаційного стеження А-50 на білоруському аеродромі "Мачулищі", звідки російські Військово-космічні сили кілька місяців поспіль лякали усю Україну можливим запуском ракет "Кинджал" із ядерними боєголовками.
Здавалося б, як можна порівнювати атаку безпілотника на якийсь військовий літак, нехай і дуже цінний, з ударом по Кремлю. А те, що удар був — свідчать відеозаписи, які навряд чи з'явилися б без санкції російської влади (йдеться перш за все про відео, зроблені з близької відстані до Кремля, де уся територія перебуває під контролем спецслужб, особливо зараз, у переддень Дня Перемоги).
Але, як бачимо, атаку на резиденцію Путіна російська влада визнала одразу, ще і з деталями, мовляв, прилетіло два дрони, були виведені з ладу, президент не постраждав тощо. Звідки ж така відвертість у зазвичай маніакально закритої кремлівської адміністрації й особисто Дмитра Пєскова?
Звідти, що ключовою є фраза — "президент не постраждав". Це головний меседж усього повідомлення. Путін живий, Путін неушкоджений, Путін працює у штатному режимі, Путін… Правильно — знову усіх переграв.
З одного боку, це зрозуміло. Формулу В'ячеслава Володіна "Є Путін — є Росія, немає Путіна — немає Росії" ніхто не скасовував, ба більше, під час війни вона тільки збільшила свою актуальність. Тому, що усі ті загрози, якими Кремль лякав російських обивателів — до 24 лютого 2022 року були віртуальними, а зараз вони є цілком реальними. На території країни-агресора регулярно відбуваються різні інциденти — тільки за останні дні сталося кілька вибухів на залізниці, у Ленінградській області (а це другий центр Росії, до того ж тепер зовсім поруч із НАТО, ба більше, із майбутніми американськими базами), тепер от долетіли до Кремля… Але Путін, він в порядку, він все контролює.
Саме для цього, хто б не був ініціатором і виконавцем цього нападу на Кремль, і була оприлюднена уся ця інформація. І це головна перемога Путіна. Яка, втім, не спростовує очевидних мінусів. А їх немало.
По-перше, сам факт дронової атаки на Кремль, на резиденцію російського президента — це колосальний удар по іміджу російської армії. Звісно, в офіційній заяві йдеться про те, що "внаслідок дій військових та спецслужб апарати були виведені з ладу". Але безпілотники ж примудрилися долетіти аж до центру Москви!
Тут кожен росіянин замислиться над тим, що у них або зовсім нікудишня система протиповітряної оборони – і це у Москві, що вже говорити про провінцію, — оскільки дрони долетіли аж до столиці. Або доведеться визнати, що у "бандерівців-націоналістів" є поплічники прямо у серці батьківщини. І невідомо, який висновок гірший.
По-друге, в Росії останнім часом посилилася тенденція до незадоволення діями влади, її нерішучістю і підміною реальних дій пустопорожніми погрозами. Навіть одна із провідних пропагандисток Кремля Маргарита Симоньян днями заявила, що "варто б поменше говорити, а побільше діяти", не окреслювати чергові "червоні лінії", а відповідати на ворожі атаки. Інакше Росія і росіяни матимуть вигляд "терпил", підсумувала Симоньян. Між іншим, цілком у путінському стилі підсумувала. Це ж він увів в моду просторічні, жаргонні вирази — ще 1999-го, коли обіцяв "мочити в сортирі" борців за незалежність Чеченської Республіки Ічкерія. За чверть століття путінського правління цим стилем просякнулись усі щаблі російської владної вертикалі.
І що ж ми бачимо у відповідь на атаку дронів по найсвятішому, що є у росіян — по Кремлю, ще й під час підготовки параду на Красній площі? "Російська сторона залишає за собою право вжити заходів у відповідь там і тоді, де і коли вважатиме за потрібне". Тобто — традиційне ні про що, окреслення "червоних ліній", про які за кілька днів самі окреслювачі забудуть. Згадаймо, як росіяни, починаючи з нинішнього в.о. Жириновського, себто Дмитра Медведєва, погрожували Україні, якщо там почнуть бойові дії проти власне Росії (в її розумінні — включно з Кримом). У Криму, та що там в Криму, на міжнародно визнаній території РФ, регулярно стаються вибухи. Був підірваний Кримський міст — особлива гордість Путіна. У Брянську область із, якщо вірити офіційній російській інформації, території України зайшли диверсанти. Де усі ці ядерні погрози Медведєва і компанії?
Тож і нинішній інцидент, скоріш за все, завершиться такою ж пустопорожньою балаканиною. Хіба що цей "товар" буде проданий на традиційно невибагливому "внутрішньому ринку" — тобто Кремль використає атаку на Путіна як привід іще сильніше "згуртуватися навколо національного лідера", тобто уже зовсім до сталінських норм закрутити гайки.
Втім, навіть і без закручених гайок російські громадяни навряд чи будуть аж настільки щасливі тим, що Путін живий і неушкоджений, щоб не помітити усі ці мінуси. І не зрозуміти, що, попри відсутність на території Російської Федерації війни (яку уже в телеефірі почали відверто називати війною), ситуація взагалі-то зовсім не мирна.
Але є один важливий нюанс. Це 1999-го Путіну була потрібна підтримка суспільства. Нехай навіть найперші вибори, весни 2000-го, були цілком очевидно зманіпульованими (і, ймовірно, сфальсифікованими), але тоді другому російському президенту ще була важлива думка народу. Саме тому, як розповів у своїй книжці про путінські часи відомий російський журналіст Міхаїл Зигарь, Володимир Путін злякався реакції росіян на теракт у московському театральному центрі на Дубровці 2002-го. Як пише Зигарь, президент Росії насправді припускав, що суспільство йому не пробачить – і того, що терористи дійшли аж до Москви, і того, що спецслужби більше були заклопотані не порятунком заручників, а ліквідацією терористів, знищивши разом із ними й сотні глядачів мюзиклу.
Але суспільство – пробачило. Тож тепер у Путіна одне-єдине ставлення до нього — залякування. Кинувши "пряник" у вигляді "повернення Криму у рідну гавань", через деякий час кремлівський диктатор витягнув "батіг" — і, схоже, ховати його уже не збирається.
І ще один важливий момент у всій цій історії. Днями російське емігрантське видання "Медуза" заявило, що отримало у своє розпорядження інструкцію, яку Кремль розіслав у підконтрольні (а це практично усі) російські ЗМІ. В інструкції цій йшлося про те, як необхідно подавати інформацію про майбутній контрнаступ Сил оборони України.
А йшлося там, якщо вірити "Медузі", про те, що варто говорити не про те, що Україна не готова до такого контрнаступу — а навпаки, оцінювати його як цілком можливий і реальний. Ба більше, у своїх оцінках майбутнього контрнаступу Кремль "порадив" пресі закцентувати на великій і постійній допомозі Україні з боку Заходу.
Аналітики Інституту вивчення війни зробили з цього недвозначний висновок — Кремль розуміє, чим може завершитися цей контрнаступ, і починає через ЗМІ готувати суспільство до неминучого, максимально пом'якшуючи майбутній шок росіян, шок, який теоретично може вилитися у "русскій бунт, бєссмислєнний і бєспощаний". Пом'якшуючи аж до фінальної крапки, яка, імовірно, звучатиме наступним чином: "Так, Херсонщина і Запоріжжя, Донеччина і Луганська область, Крим і Севастополь — це все наша, російська земля. І завжди буде нею. Але — проти нас воює не Україна, проти нас воює Захід. Проти нас воюють Сполучені Штати Америки. І тому ми змушені (десь тут, імовірно, буде вставка про "щоб не допустити ядерної війни між двома наддержавами". — авт.) вивести війська і вивезти людей, аби зберегти їх. Але ми обов'язково повернемося сюди, на російську територію. В цьому я вам урочисто клянуся!"
І атака на Кремль, яка оперативно і відверто визнана Кремлем, цілком може бути однією із частин плану такої капітуляції, яку можна було б продати росіянам нехай і не як перемогу, але принаймні як не поразку.
А Путін же все одно живий і неушкоджений. І це "головне". А Крим ми (тобто вони) рано чи пізно повернемо. Принаймні, будемо говорити про це аж до смерті диктатора. Чому тільки до смерті? Бо далі ситуація зміниться так різко, як не змінювалася з весни 1953 року.
Коли "кривавий сталінський кат" Лаврентій Берія, який між похоронами Сталіна і власною загибеллю трохи покерував країною на пару із Георгієм Маленковим, устиг запропонувати об'єднати обидві частини Німеччини, вивівши зі східної частини, так званої НДР, радянські війська. Не кажучи вже про моментальне закриття усіх резонансних політичних справ, починаючи із "Справи лікарів".
Так буде і Росії одразу після смерті Путіна. Але до того росіянам доведеться пережити ще не одну атаку на Кремль. І не тільки на Кремль.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
